Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 35 статей
Запропонувати свій переклад для «наслідувати»
Шукати «наслідувати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Имити́ровать – імітува́ти, наслі́дувати кого́, що, сов. зімітува́ти кого́, що.
Имити́ро́ванный – іміто́ваний, сов. зіміто́ваний.
Копирова́ть
1) (
что с чего) копіюва́ти, спи́сувати (зап. відпи́сувати) що з чо́го;
2) (
кого, что) удава́ти, наслі́дувати, копіюва́ти кого́, що. [Ти ле́псько вмі́єш вдава́ти ту́ю мо́ву (Л. Укр.). Наслі́дує чийсь го́лос (Л. Укр.). Ча́сто її́ вчи́нки про́сто копію́ють (Сфр.)].
Подража́ть комунаслі́дувати кого́, що, іти́ за ким, іти́ чиї́м слі́дом (слі́дом за ким), роби́ти чиї́м ро́бом, слідко́м, слі́дом за ким, (описат.) у сліди́ кому́ уступа́ти, (копировать) удава́ти що. [Ри́мських сати́риків наслі́дували й пізні́ше (Єфр.). Тупоти́ть нога́ми і сту́кає ки́єм, його́ наслі́дують и́нші (Л. Укр.). Неха́й лю́ди його́ ро́бом ро́блять, то все до́бре бу́де (М. Вовч.)].
-жа́ть чьему голосу – удава́ти чий го́лос (напр., жіно́чий).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Безумствовать – безу́мствувати, навісні́ти, шалі́ти, шалені́ти, божево́літи, дурі́ти.
[Добре дуріти, як приступає (Пр.). Угору стяг! Хай кат шаліє, Хай стисне ще, але на мить! Бо іскру ту святу, що тліє, Несила ворогу згасить (М.Старицький). — Мені дух забиває. Я скаженію, я навіснію од кохання, — сказала вона (І.Нечуй-Левицький). — Ти вбив його! — кричала вона цілком погаслим, ненавистю кипучим голосом. — Ти! Ти боявся, що не дістанеш землі, і вбив його. Беріть убивцю і вбийте його, інакше я його вб’ю! — шаліла, вказуючи за ним, що, зблідши не до пізнання, заховався зі здичілим поглядом за матір’ю і дихав тяжко, а його обличчя викривилося, мов у малої дитини, до плачу, а сам дрижав на цілім тілі, як у пропасниці (О.Кобилянська). Шалій,  шалій,  від  розпачу сп’янілий! Що  розпач  той?  Річ  марна  і  пуста! …Як  пізно  ми  серця  свої  спинили! …Як  роз’єднали  рано  ми  вуста! (Є.Плужник). Степан аж ніяк не поділяв її піднесення. Видовисько голої, безглуздої юрби було глибоко неприємне йому. І той факт, що Надійка теж приєднується до того смішного, безпутного натовпу, його прикро вражав. Він похмуро сказав: «З жиру це все». Левко дивився на людей вибачливіше: «Сидять по конторах, ну й дуріють» (В.Підмогильний). Вічні хвилі. І обрій, і небо, і дюни — Все, як було. Лиш поруч — не я і не ти. Що ж, що серце незряче безумствує юно — Розірвати залізний ланцюг самоти! Що ж, що в’ялі уста повторяють невпинно Неповторні й давно спопелілі слова… Хвилі — вічні, а та проминула, єдина, Й тільки юним похміллям шумить голова (Є.Маланюк). — Я ж тобі вже сказав, Санчо,— відповів Дон Кіхот,— буду наслідувати Амадіса, буду шаліти, скаженіти, навісніти взором завзятого Роланда, котрий, побачивши сліди коло джерела, здогадався, що то Анджеліка Прекрасна вчинила там мерзотний гріх з Медором, і з того відчаю збожеволів — вивертав з коренем дерева, каламутив воду в прозорих струмках, убивав пастухів, нищив отари, палив колиби, валяв будинки, заганяв табуни і витворяв тисячі інших нечуваних каверз, гідних возвеличення і увіковічення в письмі і в слові. Зрозуміла річ, я не думаю геть у всьому наслідувати Роланда (чи Орланда, чи Рольдана — його і так, і так називають) і відтворювати кап-у-кап всі його безумні вчинки, слова і мислі, а візьму з того саму лише квінтесенцію, те, що становить грунт і основу. Можливо, я задовольнюся наслідуванням одного тільки Амадіса, що без того буяння і бешкету, самими лише слізьми і чулістю зажив собі такої слави, як ніхто інший на світі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].
Обговорення статті
Громить – громити, розбивати, бурити, руйнувати, нищити, пустошити, плюндрувати, (врага) трощити, (образн.) давати дрозда.
[В Аркадцях закипіла кров! Одні других випереджають, Врагів, як хмиз, трощать, ламають; Така підданців єсть любов (І.Котляревський). Всю  ніч  у  Азові  хазяйнували запорожці, а ранком, постягавши з  недогорілих  турецьких  галер  гармати, начали громити з них замок та розбивати браму (Адріян Кащенко). Восени 1675 року турки покинули Україну й рушили за Дністер, та з того не стало легше, бо польський король Ян Собеський задумав скористатися відсутністю їх і повернути Україну під владу корони, а для того він набрав чимале військо й кинувся пустошити українські землі ще гірше, ніж татари (А.Кащенко). А найстрашніше, що цар велить перед шведами городи й села палити, пустошити край (Б.Лепкий). — Ми не пустошити землю лівійську сюди заблукали І не збираємось чорним грабунком човни навантажить (М.Зеров). Крига, ухопивши довбню за один кінець, пішов трощити ворожі голови (В.Гжицький). Крупнодеринецький млин використовувався ще донедавна, на одній зі стін збереглася іржава стрілка з написом: «Стоянка підвод». Однак тепер йому, за словами місцевої мешканки, «добре дали дрозда» — світить повибиваними шибами (Ю.Джугастрянська). Особливу ж мудрість, і мужність, і доблесть, і стійкість, і щирість, і вірність появив Амадіс тоді, коли, згордований од сеньйори Оріани, він накинув на себе покуту й подався на Бідну Скелю, прибравши ймення Милосума; се промовисте ймення дуже добре пасувало до того способу життя, що він обрав собі з вольної волі своєї. І мені набагато легше наслідувати його саме в цьому, аніж рубати велетнів, стинати голови драконам, убивати песиголовців, громити цілі війська, потопляти флоти чи розбивати чари (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].
Обговорення статті
Грузин, грузинка – (рус.) грузин, грузинка, (самоназвание) картвел, картвелець, картвелка.
[Коли б я не була українкою, я б хотіла бути грузинкою… (Леся Українка). Слова «Грузія», «грузин» не знати звідки вицарапали кацапи?! Картвели у своїй мові звуть себе «картавелі», а батьківщину свою «Сакартвело». Ми чужі слова вимовляємо так, як вони звучать у себе вдома, тому гадаю, що нам треба було б не наслідувати кацапське каліцтво, а увести моду на «картвели» і «Картвелію», тим більш, що етнографія так таки і каже, що грузини належать до картвельського племені (Іван Лучук). Нації належить той, хто усвідомлює свою належність до неї. Я грузин, тому що як духовна істота я продукт багатоголосого грузинського співу (М.Мамардашвілі). В готелі пожежа, кругом кричать: — Води! Води!… З вікна висовується грузин: — А в 30-й номер — шампанського!].
Обговорення статті
Эфир – (греч.) етер (совет. ефір).
[Тільки спочили, як Сон легкокрилий з етеру ясного Вогким повітрям летить і тумани нічні розгортає (М.Зеров). Пливе етер, струмує вітер, джерела б’ють нових поем (П.Тичина). Кожен з них тримається за своє місце в ефірі і не збирається міняти його на вигадані цінності, такі як людські стосунки чи дружба (брати Капранови). Етер – це те саме, що й ефір, тільки ефір – це спотворена форма, а етер – це правильна, бо це слово запозичене з грецької мови. У грецькій мові, в давній, воно вимовлялося як “ейкхер”, а в новогрецькій – як “ейтхерос”. В нас звуку такого немає, міжзубного, але ми його замінюємо звуком “т”, тому “етер” ми кажемо так само як “математика”, “бібліотека”, “естетика”, “етика”, “лабіринт”, “нафта”, “синтез” і так далі. У всіх цих словах той самий звук, тільки у 9-10% слів ми його вимовляємо з правильним акцентом, а “етер” і ще кілька слів вимовляємо там “ф” тільки тому, що так вимовляють росіяни. Але скільки ж ми будемо копіювати і наслідувати недосконалості українського правопису? (О.Пономарів). Тепер, коли вони, померши, вже були вивезені й поховані, повітря в лікарнях зробилося кришталево чистим, у ньому чувся неповторний аромат етеру, розчину йоду та фенолу, неначе високо в горах просто неба (Сергій Вакуленко, перекл. Жузе Сарамаґу)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЗАИ́МСТВОВАТЬ, ще позича́ти, (манеру) наслі́дувати, мавпува́ти;
заи́мствующий, що позича́є тощо, зви́клий /ста́вши/ позича́ти, наслі́дувач, запозича́йло, епіго́н, підсил. плагія́тор, прикм. запози́чливий, запози́чувальний, перейма́льний, наслі́дувальний, мавпува́льний;
заи́мствующийся/заи́мствуемый, запози́чуваний, пере́йманий, наслі́дуваний, мавпо́ваний.
ОБЕЗЬЯ́ННИЧАТЬ ще слі́по наслі́дувати кого;
обезьянничающий що /мн. хто/ мавпу́є , ста́вши /зви́клий/ мавпува́ти, зму́шений замавпува́ти, наслі́дувач, зневажл. ма́впа, прикм. мавпува́льний.
ПОВТОРЯ́ТЬ ще каза́ти ще́ раз, (раз-у-раз) торо́чити, товкти́, тве́рдити, жува́ти, затяга́ти /співа́ти/ своє́ї, повто́рюватися, перелива́ти з пусто́го в поро́жнє, (рухи) відтво́рювати, наслі́дувати, копіюва́ти, (вивчене) відсві́жувати, (за ким) прока́зувати;
повторять вслух (молитву) відмовля́ти;
повторять одно́ и то же жува́ти жу́йку, товкти́ те са́ме;
повторя́ющий що /мн. хто/ повто́рює тощо, ста́вши повторювати, ра́ди́й повтори́ти, за́йня́тий повто́ренням, повто́рювач, товчі́й, товкма́ч, наслі́дувач, відтво́рювач, прикм. товкма́чливий, повто́рювальний, відтво́рювальний, наслі́дувальний, копіюва́льний, відсві́жувальний, стил. перероб. повто́рюючи;
повторяющий зады́ співе́ць стари́х пісе́нь, неоригіна́льний;
повторяющий неле́пости схи́льний товкти́ ка́зна-що, дурноля́п;
повторяющий одно́ и то же зви́клий товкти́ те са́ме;
повторяющийся/повторя́емый повто́рюваний, відтво́рюваний, наслі́дуваний, копійо́ваний, відсві́жуваний, торо́чений, то́вчений, жо́ваний, жу́ваний, прикм. повто́рний, поно́вний, циклі́чний, на́воротний, образ. раз-у-ра́з той са́мий.
ПОДРАЖА́ТЬ ще копіюва́ти, образ. ступа́ти в чужі́ сліди́, переспі́вувати, галиц. взорува́тися на, зневажл. мавпува́ти, (з глумом) пародіюва́ти, (у мові) перейма́ти язика́;
подражать куда́хтанью прикво́ктувати;
подража́ющий кому що /мн. хто/ наслі́дує кого тощо, ра́ди́й скопіюва́ти, ста́вши наслі́дувати, наслі́дувач, образ. як наслі́дування, прикм. оказ. переспі́вливий, наслі́дувальний, удава́льний, копіюва́льний, переспі́вувальний, мавпува́льний, пародіюва́льний, перейма́льний, складн. ступа́й-в-чужі-сліди- [ступа́й-в-чужі-сліди-автор];
подража́емый наслі́дуваний, уда́ваний, копійо́ваний, переспівуваний, мавпо́ваний, пародійо́ваний, пере́йманий.
СЛЕ́ДОВАТЬ ще йти на́зирці, (за ким) ходи́ти хвосто́м, в’яза́тися, ступа́ти, (кому) вступа́ти /іти/ в чиї сліди́, (день за днем) ли́нути, (з чого) висно́вуватися, бу́ти на́слідком, (правилу) бу́ти ві́рним; (одне за одним) в’яза́тися;
сле́довать чьим внуше́ниям іти́ за намо́вою кого;
сле́довать за кем руша́ти /ходи́ти хвосто́м/ за;
сле́довать по пята́м за кем ступа́ти слі́д-у-слід чий;
сле́довать приме́ру іти́ за при́кладом, галиц. взорува́тися на;
сле́довать сове́там іти́ /ді́яти, роби́ти/ як ра́дять;
сле́довать чу́вствам слу́хати се́рця;
сле́дует из чего ще мо́жна ви́сновити з;
как сле́дует (робити) як ма́є бу́ти, гара́зд, до пуття́, до ладу́;
бо́лее чем сле́дует більш ніж тре́ба, зана́дто;
не сле́дует огорча́ться чем / пережива́ть что, сокруша́ться над чем, возмуща́ться чем тощо/ не тре́ба роби́ти біди́ з чого;
сле́дует отме́тить /призна́ть, доба́вить/ фаміл. і те сказа́ти, та (ще) й те, ще й таке;
сле́дует та́кже отме́тить тощо, фаміл. та ще й те сказа́ти;
(как) сле́довало бы здало́ся /годи́лося/ б, (як тре́ба б);
сле́дуя приме́ру йдучи́ за при́кладом, взору́ючись на;
сле́дующий 1. що /мн. хто/ йде (на́зирці) тощо, рі́шений іти́ на́зирці, зви́клий ходи́ти хвосто́м, образ. по /в/ доро́зі, в ходу́, в ру́сі, стил. перероб. йдучи́ тощо, 2. що слі́дує тощо, прикм. насту́пний, чергови́й, да́льший, пода́льший, дру́гий, забут. чере́жни́й, /про покоління/ див. будущий, присл. да́лі [кто сле́дующий? хто да́лі?], фаміл. той [на сле́дующий год на той рік], образ. на че́рзі́, у хвості́, (перед переліком) таки́й, 3. що наслі́дує тощо, схи́льний наслі́дувати, послідо́вник, наслі́дувач, прикм. ві́рний, ві́дданий, 4. що вихо́дить з чого тощо, висно́вуваний;
сле́дующий в кильва́тере стил. перероб. йдучи́ в кільва́тері;
сле́дующий в Пари́ж по доро́зі в Пари́ж;
сле́дующий побужде́нию со́вести ві́рний свої́й со́вісті;
сле́дующий приме́ру кого стил. перероб. наслі́дуючи кого /чий при́клад/, взору́ючись на;
сле́дующий сове́там кого стил. перероб. вико́нуючи пора́ди чиї; див. ще СЛЕДУЮЩЕЕ;
следуемый (про здачу тощо) нале́жний;
ВОСПОСЛЕ́ДОВАТЬ фраз. не забари́тися [воспоследовал прика́з нака́з не забари́вся];
воспоследовавший ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Наследоватьнаслі́дувати, -дую; -дуєш, спадкува́ти, -ку́ю, -ку́єш.
Подражать (кому, чему) – наслі́дувати, -дую, -дуєш (кого́, що).
Следовать
1) іти́ (іду́, іде́ш) (за ким);
2) (
подражать) наслі́дувати, -дую, -дуєш (кого́, що);
3) (
наступать) наступа́ти, -па́ю, наступи́ти, -плю́, -пиш, настава́ти, наста́ти, -ста́ну, -неш;
4) (
причитаться) нале́жати(ся), -жу(ся), -жиш(ся). Из этого следует – з цьо́го вихо́дить. Более, чем следует – бі́льше, ніж тре́ба. Как следует – як слід, як тре́ба, як годи́ться.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Наследовать кому – брати спадок, спадщину по кому; (подражать) – наслідувати кого, що.
Подражать кому, чемунаслідувати кого, що.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Действие
• Действие происходит
– дія відбувається; [дія] діється.
• Какое действие оказало лекарство?
– як подіяли ліки?
• Какое действие произвело это на него?
– який вплив це на нього мало (зробило, справило)?; як це на нього вплинуло (подіяло)?
• Лекарство оказало хорошее действие
– ліки мали добру силу; від ліків помоглося.
• Образ действия
– дії; спосіб (іноді) характер дій; [спосіб] поводження.
• Оказать хорошее действие
– добре подіяти; мати добру силу.
• Оказывать, оказать действие на кого
– діяти, подіяти на кого; [свою] силу мати над ким.
• Под действием чего
– під впливом чого.
• Подражать чьему образу действия
– поводитися (діяти) так само, як хтось; наслідувати кого в своїх діях; (давн.) робити чиїм робом.
• Приводить, привести в действие что
– пускати, пустити в хід що; надавати, надати чинності чому.
Идти
• Богатство не идёт ему на пользу, впрок
– багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку).
• Вода идёт на убыль, убывает
– вода спадає (убуває); вода йде на спад; (розм. образн.) воду смикнуло.
• Время идёт
– час іде (минає, збігає, біжить, пливе, спливає).
• Всё идёт как по маслу
– усе йде як по маслу; усе котиться як на олії; (образн.) усе йде (котиться), як помазаний (помащений) віз.
• Всё идёт хорошо
– усе гаразд; усе йде гаразд (добре); усе йдеться (ведеться) добре (гаразд).
• Год шёл за годом
– рік минав (збігав) по рокові (за роком).
• Голова кругом идёт
– голова обертом іде; у голові наморочиться.
• Дело идёт на лад
– діло (справа) йде на (в) лад; діло (справа) йде (ведеться) добре (гаразд); діло (справа) кладеться на добре; діло (справа) налагоджується (вирівнюється).
• Дело идёт о…
– ідеться (йде) про (за)…; (мова) мовиться про (за)…
• Дождь идёт
– дощ іде (падає); дощить.
• Ей шёл, пошел уже шестнадцатый год
– вона вже у шістнадцятий рік уступає, уступила; їй уже на шістнадцятий рік (на шістнадцяту весну) ішло, пішло (повертало, повернуло, з(а)вертало, з(а)вернуло, переступало, переступило); їй ішов, пішов уже шістнадцятий [рік].
• Жизнь идёт, дела идут своим порядком, ходом, чередом
– життя йде, діла (справи) йдуть своїм ладом (своєю чергою, своїм звичаєм); життя йде собі, справи (діла) йдуть собі як ішли.
• Идём, идёмте
– ходім(о), (рідше ідімо).
• Идёт!
– гаразд!; добре!; згода!
• Идёт как корове седло
– пристало як свині наритники (як корові сідло). [Така подоба, як свиня в хомуті. Пр. Так до діла, як свиня штани наділа. Пр.]
• Идёт к добру
– на добро (на добре) йдеться.
• Идёт слух, молва о ком, о чём
– чутка йде (ходить) про кого, про що; поговір (поголоска) йде про кого, про що; (про гучну чутку) гуде слава про кого, про що.
• Иди, идите сюда!
– ходи, ходіть (іди, ідіть) сюди!
• Идти на все четыре стороны
– під чотири вітри йди; іди на всі чотири.
• Идти (брать начало) от кого, от чего
– іти (братися, починатися, брати початок) від кого, від чого.
• Идти в гору
(перен.) – іти вгору; підноситися; набувати ваги (сили).
• Идти в ногу
– іти (ступати) в ногу; іти нога за ногою з ким; іти ступінь у ступінь.
• Идти в обход
– іти в обхід (круга, околяса, околясом).
• Идти во вред кому, чему
– на шкоду йти кому, чому.
• Идти войной на кого
– іти війною на кого; іти на кого; іти воювати кого.
• Идти впереди (предводительствовать)
– перед вести (держати); іти попереду; передувати.
• Идти вразрез с чем
– різнитися з чим; суперечити (іти всупереч) чому.
• Идти в руку кому
– іти в руку (на руку) кому; вестися кому.
• Идти за кем, за чем
(для обозначения цели) – іти по кого, по що. [Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. Казка. Чого прийшов? По що? М. Куліш. По хліб ішла дитина. Тичина.]
• Идти за кем, за чем (следом)
– іти за ким, за чим.
• Идти к делу
– стосуватися (припадати) до речі; бути до діла (до речі).
• Идти ко дну
– іти (спускатися) на дно; (іноді фольк.) на спід потопати.
• Идти кому
– бути до лиця; личити; пасувати.
• Идти, куда глаза гладят
– іти світ за очі (за очима); іти заочі; іти куди очі; іти, куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, утраплять) очі; іти, куди очі спали (світять, дивляться); іти кругасвіта; іти навмання.
• Идти к цели
– іти (прямувати, простувати) до мети.
• Идти к чему
– личити (пасувати) до чого.
• Идти медленным шагом
– іти тихо; іти тихою (повільною) ходою (ступою); ступати тихою ступою. [Іду я тихою ходою. Шевченко. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Н. п.]
• Идти на авось
– іти навмання (на відчай, напропале); сподіватися на щастя (на вдачу, розм. на дасть-бі).
• Идти на всех парах
– іти повним ходом.
• Идти на всё
– наважуватися (насмілюватися) на все; пускатися на все.
• Идти навстречу кому
– іти (іноді братися) назустріч (устріч, устріть, навстріч) кому; іти навпроти кого.
• Идти наперекор кому
– іти наперекір (насупереки) кому; на пеню кому робити.
• Идти на поводу у кого
– іти на поводі (на повідку) у кого; слухатися сліпо кого.
• Идти на попятную, идти на попятный [двор]
– відступатися (відмагатися) від чого; задкувати.
• Идти напролом
– пробоєм іти; (іноді) іти напролом.
• Идти наудачу
– іти навмання (навманяки, на галай-балай, на галай на балай); іти на відчай (на щастя).
• Идти [поддаваться] на удочку
– іти на гачок.
• Идти на хлеба к кому
(нар.) – іти на хліб до кого; іти на чий хліб (на чий харч); (лок.) іти на дармоїжки.
• Идти на что
– іти на що; приставати на що; пускатися на що.
• Идти, не зная дороги
– іти навмання; іти, не знаючи дороги (шляху); іти (блукати) без дороги.
• Идти окольным путём
– іти круга (околяса); іти стороною; іти кружною (об’їзною) дорогою; іти кружним (об’їзним) шляхом; (образн.) іти поза городами (іноді позавгорідно).
• Идти переваливаясь
– іти перевальцем (перехильцем, переваги-ваги); іти перехиляючись (вихитуючись) [з боку на бік]; коливати.
• Идти пешком
– іти пішки (пішо, піхотою).
• Идти плечо к плечу, ряд к ряду
– іти плече з плечем, лава з лавою (при лаві лава).
• Идти под венец, к венцу
– іти до вінця (до шлюбу); (образн.) ставати під вінець; ставати на рушник (на рушники).
• Идти подпрыгивая
– іти вистриба (вистрибом); іти вискоком (підскоком, виплигом).
• Идти, пойти замуж
– іти, піти заміж; віддаватися, віддатися; дружитися, одружитися; шлюб брати, узяти (іноді лок. зашлюбитися); (образн. давн.) покривати, покрити косу (голову); завивати, завити голову рушником; зав’язувати, зав’язати голову (косу, коси).
• Идти, пойти по стопам чьим
– іти, піти чиїми слідами; іти, піти за чиїм слідом; ступати, ступити у слід кому; спадати, спасти на чию стежку; (недокон.) наслідувати кого; топтати чию стежку.
• Идти по круговой линии
– іти круга; іти колючи; колувати.
• Идти по направлению к чему
– прямувати (простувати) до чого; іти в напрямі (в напрямку) до чого.
• Идти по улице, по полю, по берегу
– іти вулицею, полем (іноді по вулиці, по полю), берегом…
• Идти по чьим следам
(перен.) – іти чиїми слідами; спадати на стежку чию; топтати стежку чию.
• Идти пошатываясь
– іти заточуючись; точитися (заточуватися).
• Идти прямо, напрямик к чему, куда
– іти просто (прямо) до чого; куди; простувати (зрідка простати) до чого, куди; прямувати до чого, куди; іти навпростець до чого, куди.
• Идти рядами
– іти лавами (рядами).
• Идти с веком наравне
– іти нарівні з віком (з добою); іти з духом часу (доби); потрапляти часові.
• Идти своей дорогой, своим путём
– іти своєю дорогою (своїм шляхом, своєю тропою); топтати свою стежку.
• Идти семеня ногами
– дріботіти (дрібцювати).
• Идти следом, вслед за кем
– іти слідом (услід, слідком) за ким; іти у тропі (тропою) з ким.
• Идти стеной
– лавою (стіною) йти.
• К тому идёт дело
– на те воно (до того воно) йдеться.
• Куда ни шло
– ще якось [може]; де наше не пропадало!
• К чему идёт дело
– до чого воно йдеться; до чого це йдеться (приходиться); на що воно збирається (на що заноситься).
• Лёд идёт по реке
– крига (лід) іде рікою (річкою, на річці).
• Медленно идти
– іти помалу (поволі); іти нога за ногою; плентатися (плуганитися, чвалати, згруб. пхатися).
• Не идёт тебе так говорить
– не личить (не годиться, не подоба, не пристало) тобі так казати.
• Ничего в голову не идёт
(разг.) – нічого в голову (до голови) не йде (не лізе); ніщо голови не береться.
• Один раз куда ни шло
– один раз іще якось можна; раз мати породила.
• Он на всё идёт
– він на все пристає (йде).
• О чём идёт речь?
– про (за) що йдеться?
• Работа идёт хорошо
– робота (праця) йде (посувається) добре; працюється добре.
• Разговор, речь идёт, шёл о чём-либо
– ідеться, ішлося про (за) що; розмова йде; ішла про (за) що; річ ведеться, велася про (за) що, (мова) мовиться, мовилася про (за) що.
• Речь идёт о том, чтобы
– ідеться про те, щоб…; (мова) мовиться про те, щоб…
• Снег идёт
– сніг іде (падає); сніжить.
• Товар этот не идёт с рук
– крам цей не йде (погано збувається); на цей крам нема(є) попиту.
• Хозяйство идёт хорошо
– господарство ведеться добре.
• Шли годы
– минали роки (літа).
• Это в счёт не идёт
– на це можна не вважати (не зважати); цього не треба брати до уваги.
• Эта дорога идёт в город
– ця дорога веде (прямує) до міста; цей шлях лежить до міста.
• Я не в состоянии идти
– я не можу йти; мені несила йти; я [вже] не підійду; (іноді образн.) я ніг не підволочу.
II. Образ
• Выведывать, выведать (стараться, постараться узнать) образ мыслей
– вивідувати, вивідати напрям думок; ума вивідувати, вивідати; (іноді) ума випитувати, випитати.
• Образ действий
– дії; спосіб дій; (спосіб) поводження.
• Образ жизни
– спосіб (триб) життя; побут. […Треба списати тутешній наш триб життя. Українка.]
• Образ мыслей
– напрям думок; спосіб думання (мислення).
• Подражать чьему-либо образу действий
наслідувати чиє поводження (чий спосіб дій); поводитися так само, як хтось; робити чиїм робом.
Подражать
• Подражать кому, чему
наслідувати кого, що; іти за ким, за чим; іти чиїм слідом (слідом за ким); у слід кому уступати; робити чиїм робом.
Последовать
[Давай, давайте] последуем за ним
– ходім(о) за ним.
• Последовать примеру чьему
наслідувати чий приклад; піти за чиїм прикладом; піти чиїм слідом; у слід чий уступити; ступити на чию стежку.
• Последовать совету чьему
– піти за чиєю порадою (радою); пристати на (по)раду чию; зробити, як радить (як радив) хто; послухати ради (поради) чиєї.
• Смерть последовала от холеры, от инфаркта
– смерть сталася з (від) холери, з (від) інфаркту.
Следовать
• Как и следовало ожидать
– як і слід (як і треба) було сподіватися.
• Как следует
– як слід (як треба, як годиться, як гоже, як належить); як має (іноді як мається) бути; до пуття; до діла.
• Одно следует из другого
– одно (одне) походить (виникає, постає) з одного.
• Следовать кому, чьему примеру
– іти за ким, іти за чиїм прикладом; (іноді) наслідувати кого.
Стопа
• Идти, пойти (следовать) по стопам чьим
– іти, піти чиїм слідом (слідами чиїми); іти, піти чиїми стопами; іти, піти в стопу за ким; у сліди (у)ступати, (у)ступити чиї; наслідувати кого.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

сле́довать наслі́дувати, дотри́мувати

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Наслі́дувати, -дую
1)
наследовать;
2) кого́, що –
подражать кому, чему.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Заимствовать, позаимствовать у кого – (за)позича́ти, (за)позичити в ко́го; (подражать) – перейма́ти що в ко́го, наслі́дувати кого́.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

наслі́дувати, -дую, -дуєш кого, що (а не кому, чому)

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Наслі́дувати, -дую, -єш, гл.
1) Наслѣдовать.
Що робити мені, щоб життя вічне наслідувати? Єв. Мр. X. 17.
2)
кого́, що. Подражать. Желех.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Наслѣ́довать = наслїдувати.
Подража́ть = наслїдувати (С. Пар.), услїдо́вувати, уступа́ти у слїд, перейма́ти, панові в життї — пани́ти ся. — Шевченко не услїдовує народної піснї. Кн. — Панська вигадка, а варто, щоб її переймали. Кн.
Послѣ́довать = піти́, ру́шити (за ким), наслїдувати (кому), наступи́ти (після чого). — Пішов по батькові. — Лиха то радість, по якій смуток наступив. н. пр.
Ревнова́ть = 1. (поревнова́ть) — дба́ти, клопо́тати, ся, подба́ти, поклопота́ти, ся. 2. наслїдувати (кому), іти́ за ким, перейма́ти (від кого). 3. (приревнова́ть) — ревнува́ти, рівня́ти, приклада́ти, тули́ти, прирівня́ти, прикла́сти, притули́ти. — Усе свариш ся та лаєш, кума на щось прикладаєш. Ряб. — Лаєть ся, тулить до всїх, бъєть ся, вже не видержка. Кр. (Пр. д. ще під сл. Приревнова́ть).
Слѣ́довать = 1. (послѣ́довать) — іти́, слїдкува́ти (за ким), ступа́ти у слїди́, піти́ за ки́м. — За військом іде обоз. — Той хто йтиме за мною — нехай заповнить прогалини. Кн. 2. наступа́ти, наступи́ти. — Лиха та радість, по якій смуток наступає. н. пр. — По веснї наступає лїто. — Зробить що погане, а після того наступає каяття. 3. наслїдувати (кому або чому), іти́ (за ким або за чим). — Наслїдуючи звичаям предків. — Іти за модою. 4. слїдство роби́ти, вести́, дознава́ти ся, сте́жити. 5. нале́жати, нале́жати ся, впада́ти, випада́ти, припада́ти. — Слѣ́дуетъ, слѣ́довало = а) вихо́дить. — З цього виходить, що була моя правда, б) слїд, слїдує, тре́ба, пови́нно, прихо́дить ся, припада́, випада́, впада́є (С. Л.), нале́жить, годи́ть ся, го́же (С. Л.). — Не слїд так робити, це не добре дїло. — То тобі випада їхати. — Йому належить дяка за се. С. Л. — Такими гулянками не годить ся попрікати. Кн. — Він подав руку, то й мінї годить ся її приняти. Кн. — Серце козаче, небоже, чом ти не робиш, як гоже? н. п. — Бо́лѣе чѣмъ слѣ́довало = бі́льше нїж тре́ба. — Какъ слѣ́дуетъ = як слїд, як тре́ба, як годи́ть ся, як го́же.
Стопа́ = 1. ступня́ (ноги). 2. нога́. — Къ стопа́мъ ва́шимъ = до ніг ва́ших. — Идти́ по чьи́мъ стопа́мъ = іти́ за ки́м, за чиїм слїдом, наслїдувати (кому). 3. стопа́ (у віршах). С. Жел. 4. ку́бок, пу́гарь (д. Ку́бокъ. Власне металїчний стакан або кружка без ушка). 5. стопа́ (паперу). С. Л.