Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 10 статей
Запропонувати свій переклад для «насміх»
Шукати «насміх» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Иро́ния – іро́нія, на́сміх (-ху). [Говори́ли компліме́нти з легки́м на́сміхом (Н.-Лев.)].
Навлека́ть, навле́чь
1) наволіка́ти, наволокти́, (
чаще) стяга́ти, стягти́, (реже) натяга́ти, натягти́, спрова́джувати, спрова́дити на ко́го що. [Од бо́га по́мсту наволіка́є! (Сл. Гр.). Вони́ мене́ не слу́хали і через те наволокли́ страше́ний на́пад орди́нський на узграни́чні зе́млі (Куліш). Що мені́ за охо́та стяга́ти на се́бе нена́висть? (Звин.). І не призна́юся! на́що я бу́ду на се́бе натяга́ть? (Борз.). Нам-же стра́шно, що він напа́сть на христия́н спрова́дить (Л. Укр.)].
-влечь на себя чей гнев – чий гнів на се́бе стягти́ (натягти́).
-влечь на себя беду, стыд, позор – стягти́ біду́, со́ром, га́ньбу́ на се́бе. [Сам ти, дру́же, сам біду́ на се́бе стяг (Франко)].
-влечь на себя насмешкина́сміх (глум) стягти́ на се́бе. [I на́сміх на се́бе стягли́ ви (Франко)].
-вле́чь на себя подозрение – стягти́ (натягти́) на се́бе підо́зру, ви́кликати до се́бе підо́зру;
2)
см. Навола́кивать.
Навлечё́нный – наволо́чений, стя́гнений, натя́гнений, спрова́джений на ко́го.
-ться – наволіка́тися, стяга́тися, натяга́тися, спрова́джуватися, бу́ти наволі́каним, наволо́ченим, стя́ганим, стя́гненим, натя́ганим, натя́гненим, спрова́джуваним, спрова́дженим.
На́смех, нрч. – на глу́м, на смі́х (на́сміх), на по́сміх. [Він сказа́в на глу́м, а ти бери́ на ум (Приказка). Я на́сміх сказа́ла, а ти вже й ві́ри поняла́ (М. Грінч.)].
Такая работа только курам -смех – це ку́рам на смі́х зро́блено; це не робо́та, а сміх ку́рячий.
Насме́шка (над кем) – на́сміх, на́смішка, по́сміх (-ху), по́смішка, глум, по́глум (-му), по́глумка, глузува́ння, глумува́ння, кепкува́ння (-ння) (з ко́го). [З оче́й твої́х мигне́ злий на́сміх, го́рдість, глум (Франко). З по́сміху лю́ди бува́ють (Номис). Його́ слова́ він узя́в за по́сміх із се́бе і обу́ривсь (Крим.). Це по́смішка з ме́не (Грінч. I). Щасли́ва я, ти ка́жеш? хіба́ не глум, не со́ром на всі лю́ди, що ми в рука́х усі́ в нікче́мної приблу́ди? (Самійл.). З бо́лізним глу́мом вгляда́ється в ме́не (Крим.). Його́ по́глумка гірш не те ла́йки, – бі́йки (М. Вовч.)].
-ки – на́сміхи, по́сміхи (-хів) и на́сміх, по́сміх (-ху), на́смішки, по́смішки (-шок), по́глумки (-мок), глу́зи (-зів), глум, по́глум, глузува́ння, глумува́ння, кепкува́ння (-ння, соб. и (мн.) -вання, -ва́нь и -ва́ннів), (пров.) кпи́ни (р. кпин). [Вчо́ра ви бала́кали без на́сміхів (Крим.). Не боячи́сь по́спіхів (Крим.). Мов горо́х си́палися на́смішки на (його́) го́лову (Франко). Ости́гло й глу́зи лю́дські терпі́ти (Грінч. II). Весе́лий глум (Крим.). Жарт весе́лий, по́вний глу́му (Чупр.). Почали́ з нас смія́тися; ми терпі́ли їх глузува́ння до́вго (Грінч.). Поси́пались кепкува́ння і наріка́ння (Стор.). Доведе́ться зазна́ти і перешко́д, і кпин, і ворожне́чі (Стебн.)].
В -ку – на глу́м, на смі́х (на́сміх); срв. На́смех. [Сказа́ти-б, що це на смі́х напи́сано, так ні (Грінч.)].
Делать в -ку что – роби́ти на глу́м (на смі́х, на по́сміх) що.
С -кой – глузли́во, глузу́ючи; см. Насме́шливо.
Это -ка судьбы над ним – це до́ля глузу́є (поглузува́ла) з йо́го.
Не давать, не дать проходу -ками – висмі́ювати и висміва́ти, ви́сміяти о́чі кому́. Подвергать -кам, см. Насмеха́ться.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Люди
1) лю́ди, (
ласк.) лю́доньки, лю́дочки, (мир, общество) мир (-ру), грома́да;
2) (
устар.) (слуги) лю́ди, че́лядь, на́ймити́, наймиття́, слу́ги:
вас же за люде́й считают – вас же за люде́й ма́ють;
в людях – серед (поміж, між) людей;
все люди смертны – усі люди вмирущі; смерті не минути (не відперти), усім там бути; усі ми там будемо;
все мы люди, все человеки – усі ми люди (Пр.);
все мы люди, да не все человеки – усі ми люди, та не всі людський образ маємо (Пр.);
в чужих людях – між чужи́ми людьми́;
выбиваться, выбиться, выходить, выйти в люди – вибиватися, вибитися, виходити, вийти в люди, ви́людніти;
выводить, вывести в люди кого (разг., устар.) – виводити, вивести, (о мн.) повиводити в люди кого;
добрые, злые люди – до́брі, лихі́ лю́ди;
за людьми говорю – за людьми кажу, кажу казане, коли люди брешуть, то й я з ними;
и мы не хуже людей – і ми не гірші за людей (Пр.); і ми як люди (Пр.); і ми попри люди (Пр.);
люде́й много, а человека нет – люде́й си́ла, а люди́ни нема́є;
люде́й посмотреть и себя показать – себе́ показа́ти і на люде́й подиви́тися;
люди, будьте бдительны! – люди, будьте пильні!;
люди говорят – лю́ди ка́жуть, (поговаривают) де́йкають, поде́йкують, пле́щуть;
люди доброй воли – люди доброї волі;
люди добрые – люди добрі; людоньки;
люди с ограниченными (физическими или умственными) возможностями – неповносправні;
молодые люди – молоді люди; люди молодого віку; (молодёжь) молодь; (про хлопців ще) молодики, хлопці, парубо́цтво;
на людей посмотреть и себя показать – себе показати і на людей подивитися (Пр.);
на людях – на людях (при людях), прилюдно;
на людя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́, гурто́м і вме́рти не стра́шно;
народу-то, народу — ровно люде́й — ми́ру-ми́ру, як люде́й;
на свете не без добрых люде́й – в сві́ті не без до́брих люде́й;
на собрании было много люде́й – на збо́рах було́ бага́то люде́й, си́ла люде́й (лю́ду), на збо́ри зійшла́ся вели́ка грома́да;
ни людям, ни себе – ні людям, ні собі (Пр.); і сам не гам, і другому не дам (Пр.);
окольные люди – око́личні лю́ди;
он не умеет обращаться с людьми – він не вмі́є пово́дитись із людьми́;
плохие люди – лихі (злі, погані) люди, людці, (згруб.) людища (людиська);
побыть на людях – побути серед людей (поміж (між) людьми);
пойти в люди – піти́ (по)між лю́ди, піти́ на лю́ди;
покрыться людьми́ – укри́тися людьми́, залюдни́тися;
порядочные люди – поря́дні (присто́йні) лю́ди;
поспешишь — людей насмешишь – зробив наспіх, як насміх (Пр.); поспішити — людей насмішити; скорий поспіх — людям насміх; зроблено спішно, тому й смішно;
рабочие люди – робі́тні (робо́чі) лю́ди, робітники́, (собир.) робітни́цтво;
свет не без добрых людей – у світі не без добрих людей (Пр.);
сведущие люди – досві́дчені (тяму́щі) лю́ди;
свои люди — сочтёмся – свої люди — домовимося (помиримося) (Пр.);
старые люди – старі́ лю́ди;
что вы за люди? – що ви за лю́ди? хто ви такі́? що ви таке́?;
что людям, то и нам – що людям те й нам (Пр.); що громаді, те й бабі (Пр.);
это очень опасные люди – це ду́же (з їх ду́же) небезпе́чні лю́ди.
[Люди діляться на праведників, які вважають себе грішниками, і грішників, які вважають себе праведниками (Б.Паскаль). Нещасні ті люди, яким все ясно (Л.Пастер). Бог бо́гом, а лю́ди людьми́ (Номис). Узя́в розда́в горі́лку лю́дям (Март.). Ой, лю́доньки! Ой, лю́доньки, пусті́те! (Л. Укр.). Лю́дочки до́брі, побіжі́ть за ним (Мирн.). Ми́ру-ми́ру до їх прихо́дило (Гнід.). Не так ті́ї вороги́, як до́брії лю́ди (Шевч.). Майда́н на хвили́ну ожи́в, залюдни́вся (Коцюб.). Дворо́ва че́лядь (Сторож.). В те́бе наймиття́ лихе́ (Пісня). Великі українські міста завжди були центрами проживання завойовників, які вчили свою челядь зневажати все своє і обожнювати хазяйське (В.Даниленко). — Вийдеш в люди — заходь].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ИЗДЁВКА на́сміх, оказ. пі́дсміх, безпідставно забуте по́сміх, по́смішка.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Люди
• В людях
– серед ((по)між) людей.
• Все люди смертны
– усі люди вмирущі; смерті не минути (не відперти); усім там бути; усі ми там будемо.
• Все мы люди, все человеки
– усі ми люди. Пр.
• Все мы люди, да не все человеки
– усі ми люди, та не всі людський образ маємо. Пр.
• Выбиваться, выбиться, выходить, выйти в люди
– вибиватися, вибитися, виходити, вийти в люди.
• Выводить, вывести в люди кого
(разг. устар.) – виводити, вивести (про багатьох повиводити) в люди кого.
• За людьми говорю
– за людьми кажу; кажу казане; коли люди брешуть, то й я з ними.
• И мы не хуже людей
– і ми не гірші за людей. Пр. І ми як люди. Пр. І ми попри люди. Пр.
• Люди, будьте бдительны!
– люди, будьте пильні!
• Люди доброй воли
– люди доброї волі.
• Люди добрые
– люди добрі; людоньки.
• Молодые люди
– молоді люди; люди молодого віку; молодь; (про хлопців ще) молодики; хлопці.
• На людей посмотреть и себя показать
– себе показати і на людей подивитися. Пр.
• На людях
– на людях (при людях); прилюдно.
• Ни людям, ни себе
– ні людям, ні собі. Пр. І сам не гам, і другому не дам. Пр.
• Плохие люди
– лихі (злі, погані) люди; людці; (згруб.) людища (людиська).
• Побыть на людях
– побути серед людей ((по)між людьми).
• Поспешишь — людей насмешишь
– зробив наспіх, як насміх. Пр. Поспішити — людей насмішити. Пр. Скорий поспіх — людям насміх. Пр. Зроблено спішно, тому й смішно. Пр.
• Свет не без добрых людей
– у світі не без добрих людей. Пр.
• Свои люди — сочтёмся
– свої люди — домовимося (помиримося). Пр.
• Что людям, то и нам
– що людям, те й нам. Пр. Що громаді, те й бабі. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Насмі́х, -ха́насмешник.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Насмі́х, -ха, м. Насмѣшникъ. Женише мій, насміше мій, на сміх мене любиш. Грин. III. 72. См. Насмішок.
Насмі́шок, -шка, м. Насмѣшникъ. Ти, женише, ти женише, ти чортів насмішку, коли мене не сватаєш, сватай мою кішку. Нп. См. Насміх, насмішко.