Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 30 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Нача́ла, см. Нача́ло 5 и 10.
Нача́ло
1) (
в пространстве) поча́ток (-тку) и (зап.) почато́к (-тку́). [От поча́ток до́шки, а от кіне́ць її́ (Київщ.). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (Київщ.). Поча́ток (Шевче́нкової) пое́ми «Княжна́» (Доман.)].
В -ле книги – на поча́тку кни́жки (кни́ги).
От -ла до конца – від поча́тку (від кра́ю) до кінця́ (до кра́ю). [Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (Київщ.)].
-ло долины – верхі́в’я (поча́ток) доли́ни.
Брать -ло – почина́тися, (реже) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (Звин.)];
2) (
во времени) поча́ток и (зап.) почато́к, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку). [Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Був поча́ток о́сени (Грінч.). Перед поча́тком уче́ння (Васильч.). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Грінч.). Почи́нок слове́сности ру́ської (Куліш)].
Не иметь ни -ла, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю).
Нет ни -ла, ни конца – нема́(є) ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю), нема́(є) поча́тку (почи́ну) і кінця́ (кра́ю, кінця́-кра́ю). [Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Шевч.)].
В -ле, см. Внача́ле.
В -ле чего – на поча́тку чого́. [На поча́тку ново́го семе́стру (Київ)].
В самом -ле чего
а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́;
б) з почи́ну, з почи́нку;
срв. ниже С самого -ла а) и Снача́ла;
в) (
в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в ко́рені. [Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (Франко)].
В -ле жизни – на поча́тку (свого́) життя́.
В -ле своего поприща – на поча́тку свого́ життьово́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри).
-ло весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сни).
В -ле весны – на поча́тку весни́, на про́весні.
-ло года – поча́ток ро́ку.
В -ле года, месяца – на поча́тку ро́ку, мі́сяця.
-ло мира – поча́ток (первопоча́ток) сві́ту. [До поча́тку сього́ сві́та, ще до чолові́ка (Рудан.). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (Крим.)].
От -ла мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся).
-ло пятого (часа) – поча́ток на п’я́ту (годи́ну).
В -ле пятого – на поча́тку п’я́тої.
Для -ла (для почина) – на поча́ток, на почи́н, для почи́ну. [Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Грінч.). Да́йте нам на почи́н (Грінч. III). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (Мова)].
О -ле этого ещё и не думали – про поча́ток цього́ ще й не ду́мали, ще й заво́ду того́ нема́(є) (не було́).
От -ла – з поча́тку, з почи́ну; срв. Искони́. [Не за́повідь нову́ пишу́ вам, а за́повідь стару́, котру́ ма́єте з почи́ну; за́повідь стара́, се сло́во, котре́ ви чу́ли з почи́ну (Біблія)].
От -ла до конца – від (з) поча́тку (з почи́ну) до кінця́, (диал.) з поча́тку до оста́нку. [Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (Куліш). З поча́тку до оста́нку він ці́лий вік не вила́зить з чужо́ї робо́ти (Звин.)].
По -лу – з поча́тку, з почи́ну. [З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (Самійл.)].
Судить по -лу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що.
С -ла существования чего – відко́ли існу́є що.
С -ла существования мира – відко́ли існу́є світ, як світ стої́ть (наста́в), як світ сві́том.
С самого -ла
а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу;
см. ещё Снача́ла. [З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Грінч.). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Греб.). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М. Вовч.). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка)];
б) (
прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м. [Насампере́д я перекажу́ вам зміст кни́жки (Київ)];
в) (
сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу. [Ми ті́льки-що наткну́лись, він та́к-таки зра́зу і поча́в ла́ятись (Новомоск.)].
Начать с самого -ла – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю). [Я почну́ від са́мого кра́ю (Кониськ.)].
С -лом двадцатого столетия – з поча́тком двадця́того столі́ття (Вороний).
Брать (вести) -ло – бра́ти поча́ток (почи́н), (роз)почина́тися.
Иметь -ло в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чо́му и з (від) чо́го.
Полагать, положить, давать, дать -ло чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́ и чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від. [Шекспі́р покла́в поча́ток сьогоча́сної коме́дії (Рада). Я не скупи́й на подя́ку і, щоб зроби́ти поча́ток, пора́джу… (Куліш). Ле́ся Украї́нка дає́ почи́н індивідуалісти́чній пое́зії (Рада). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (Біл.-Нос.). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (Тобіл.). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (Н.-Лев.)].
Получать, получить -ло от чего – почина́тися, поча́тися, става́ти, ста́ти з (від) чо́го, похо́дити, піти́, вихо́дити, ви́йти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти з чо́го; срв. Происходи́ть 2. [З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (Рудан.). Як і від чо́го все ста́ло? (Самійл.)].
-ло этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чо́го.
-ло этого рода идёт от такого-то – цей рід похо́дить (іде́) від тако́го-то.
Доброе -ло полдела откачало (– половина дела) – до́брий поча́ток – полови́на спра́ви (ді́ла); до́брий поча́ток (почи́н) до кінця́ доведе́; до́бре поча́в, добре́ й скінчи́в.
Не дорого -ло, а похвален конец – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
Лиха беда -ла – ва́жко розгойда́тися, а да́лі ле́гко;
3) (
причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́. [В цих оповіда́ннях зе́млю пока́зано, як невиче́рпне джерело́ ві́чної астрономі́чної ка́зки (М. Калин.)].
Нача́ло нача́л – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток (-тку), первопричи́на, перводжерело́.
-ло света (оптич.) – (перво)джерело́ сві́тла.
Вот -ло всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла);
4) (
основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип (-пу), заса́да. [Життьова́ осно́ва люди́ни є той са́мий при́нцип, що надиха́є приро́ду (М. Калин.). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М. Калин.)].
Доброе, злое -ло – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре нача́ло.
Духовное и плотское -ло – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний при́нцип.
-ла жизни – життьові́ осно́ви (заса́ди).
-ло возможных перемещений – при́нцип можли́вих перемі́щень;
5)
-ла (мн. ч.) –
а) (
основные принципы науки, знания) осно́ви, заса́ди чого́.
-ла космографии, математики – осно́ви (заса́ди) космогра́фії, матема́тики.
Основные -ла – основні́ заса́ди (при́нципи);
б) (
первые основания, элементы) поча́тки (-ків) чого́; срв. Нача́тки 2 а.
-ла знания – поча́тки знання́;
в) (
основания) осно́ви, підста́ви (-та́в), заса́ди (-са́д), при́нципи (-пів). [Перебудува́ння сві́ту на розу́мних осно́вах (М. Калин.). Ми збудува́ли нову́ а́рмію на нови́х заса́дах, для нови́х завда́нь (Азб. Комун.)].
-ла коллегиальные, комиссионные, компанейские, корпоративные, паритетные, полноправные – заса́ди (реже підста́ви) колегія́льні, комісі́йні, компані́йські (товари́ські), корпорати́вні, парите́тні (рі́вні, одна́кові), повнопра́вні.
На коллегиальных, комиссионных -лах – на колегія́льних заса́дах (колегія́льно), на комісі́йних заса́дах.
На -лах хозрасчета – на підста́ві госпрозраху́нку.
Вести дело на компанейских -лах – прова́дити підприє́мство (спра́ву) на компані́йських заса́дах;
6) (
коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я).
Горькое -ло – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́.
Красящее -ло – фарбовина́, фарбни́к (-ка́ и -ку́), краси́ло.
Коренное -ло кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́;
7) (
химич. элемент) елеме́нт (-та);
8)
а) (
власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); срв. Нача́льство 1.
Быть, находиться под -лом кого, чьим – бу́ти (перебува́ти) під вла́дою (руко́ю) в ко́го, чиє́ю, бу́ти під уря́дом (про́водом) чиї́м, бу́ти під зве́рхністю чиє́ю, бу́ти під ким.
Держать -ло, править -лом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де; см. Нача́льствовать 1; б) см. Нача́льник;
9)
церк.
а) (
начальные слова, -ные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло.
Творить -ло – пра́вити нача́ло;
б) (
первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток (-тку).
Положить -ло – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці).
Быть под -лом – бу́ти (перебува́ти) під чиє́ю руко́ю, бу́ти під керува́нням (під на́глядом) у ко́го, чиї́м, бу́ти на поку́ті. [Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (Крим.)].
Отдать кого под -ло кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння);
10)
-ла (чин ангельский) церк.нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків).
Век
1) (
жизнь человека) вік. [Дай Бо́же тобі́ вік до́вгий].
Век коротать – вік вікува́ти.
Век прожить, изжить – вік звікува́ти.
Доживать свой век – добува́ти (добива́ти) свого́ ві́ку.
Отжить свой век – відвікува́ти свій вік;
2) (
столетие) вік, столі́ття, сторі́ччя, сторі́к.
В продолжение веко́в, века́ми – про́тягом вікі́в, віка́ми, ві́ком.
Из глубины веко́в – з да́лечи вікі́в;
3) (
эпоха) вік и віки́, доба́, час и часи́. [Вік лица́рства. Сере́дні віки́. Кам’яна́ доба́. Коза́цька доба́. Старі́ часи́ на Украї́ні].
Относящийся к тому ве́ку, того ве́ка – тоговіко́вий, тогоча́сний. [Літопи́сці тоговіко́ві Ля́дською земле́ю зва́ли ті́льки Зависля́нщину (Куліш)].
Сообразно с воззрениями своего ве́ка – по своє́му ві́кові;
4) (
бытие вселенной) вік, віки́. [Сини́ ві́ку сього́].
С начала ве́ка – від ві́ку, з-перед ві́ку, з-первові́ку, з-поконві́ку, з-пра́віку, як світ сві́том.
Во век, в век, на ве́ки, до скончания ве́ка – до ві́ку, пові́к, поки ві́ку, до су́ду-ві́ку, до світ-со́нця, на ві́ки, на бе́звік.
Во ве́ки веко́в – во ві́ки вікі́в, на ві́ки ві́чні, на всі віки́ і пра́віки.
В кои-то ве́ки – коли́ не коли́, в ряди́-годи́. [Поба́чимося коли́-не-коли́, та й то не надо́вго].
В век не, во ве́ки не – ніко́ли в сві́ті не, нівві́ки не. [Безсме́ртні вони́ були́ – й не ста́рі́лися нівві́ки. (Потеб. Одисея)];
5) (
современность, современники) суча́сність (р. -ности), суча́сна доба́.
Коне́ц
1) (
предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.).
-не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля.
-нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста.
Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́.
Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́.
В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)].
Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)].
Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль.
В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)].
Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва.
В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)].
Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий.
Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)].
Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный.
Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́.
Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́.
-не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю.
Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́.
И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду.
Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти.
Сводить -нцы́ с -нца́ми – зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо.
Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися).
-нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться.
-не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й;
2) (
отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́.
Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́;
3) (
торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою).
-нец пряжи – пуд пряжі.
-не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти.
Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край);
4)
швальный -не́ц (верва) – дра́тва;
5) (
доля) части́на, ча́стка, па́йка.
У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя;
6) (
о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду).
Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)].
Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць.
Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д.
В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д;
7) (
предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)].
Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць.
Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю).
От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́.
Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю.
-нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о.
В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)].
В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)].
В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док.
В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)].
Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)].
К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́.
К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та.
Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю).
В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)].
Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́.
До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)].
До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)].
При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку.
Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)].
Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́.
Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)].
Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам.
Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)].
Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)].
Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́.
Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)].
Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)].
Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́.
Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)].
-не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові).
Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му.
Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край).
-не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там.
-не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га.
Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю.
-не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля.
-не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)].
-не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас.
Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто.
Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к.
-не́цделу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис).
Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід.
Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі.
Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць;
8) (
цель) мета́, ціль (-лі).
На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це?
Оставля́ть, оста́вить – лиша́ти, лиши́ти, залиша́ти, зали́ши́ти, полиша́ти, поли́ши́ти, облиша́ти, обли́ши́ти, ки́дати, ки́нути, покида́ти, поки́нути, (з)оставля́ти, (з)оста́вити, (о)пуска́ти, (о)пусти́ти кого́, що, попуска́тися, попусти́тися чого́, ки́датися, ки́нутися чого́, (о многих) позалиша́ти, пооблиша́ти, поки́дати, позоставля́ти.
-вьте меня одного – (за)лиші́ть мене́ само́го.
-вьте меня в покое – да́йте мені́ спо́кі́й.
Он -вил детям большое наследство – він залиши́в вели́ку спа́дщину ді́тям.
-вить за собою, позади себя кого – лиши́ти кого́ позад се́бе, ви́передити кого́.
Он -вил по себе хорошее воспоминание, впечатление – він лиши́в по собі́ га́рний спо́мин, га́рне вра́жі́ння.
Не -вил и следа – не (за)лиши́в і слі́ду, і слі́ду не ки́нув.
-вляю это на ваше попечение – припоруча́ю це вам.
-вить что при спешном бегстве – відбі́гти чого́.
Он -вил город и уехал в деревню – він поки́нув мі́сто і пої́хав на село́.
-вить службу, должность – (по)ки́нути слу́жбу, поки́нути служи́ти и поки́нути хазя́їна, уступи́ти(ся) з слу́жби.
-вить службу у кого – відійти́ від ко́го, поки́нути кого́. [На жнива́ Анті́н одійшо́в од жи́да (Кониськ.). Чого́-ж ти ки́даєш мене́, го́ду не добу́вши?].
-вить свет – поки́нути світ, зійти́ з сві́ту, переста́витися.
-вить мир – то же и відійти́ від (грі́шного) сві́ту.
Он не -вля́ет его ни днём, ни ночью – він не покида́є його́ ані вдень, ні вночі́.
Он -вил по себе жену и детей – він поки́нув (залиши́в, зоста́вив) по собі́ жі́нку й діте́й.
Счастье -вило его – до́ля (по)ки́нула його́.
Ещё не -вило счастье – ще не вме́рла до́ля.
Силы -вля́ют его – си́ли ки́дають (покида́ють, опуска́ють) його́.
-вить без призора, без попечения, в пренебрежении – занеха́ювати, занеха́яти, занеха́ти, зане́дбувати, занедба́ти, замі́тувати, зне́хтувати що, (о многих) позанеха́ювати, позане́дбувати, позамі́тувати.
-ть что-л. в полном пренебрежении – упослі́джувати, упослі́дити що.
-вить на произвол судьбы – поки́нути (зоста́вити, лиши́ти) на призволя́ще.
Не на кого -вить дом – ні́ від кого піти́ з до́му, ні́ від кого пої́хати.
-вить без внимания – помину́ти (лиши́ти) без ува́ги що, не зверну́ти ува́ги, не вва́жити на що, обмину́ти, помину́ти що, (ирон.) в ко́мені записа́ти.
Не -вьте меня вашею милостью (советом) – не забу́дьте (не помині́ть) мене́ ва́шою ла́скою (пора́дою), не позба́вте мене́ ва́шої ла́ски (пора́ди).
Не -вьте меня без ответа (уведомления) – не відмо́втеся мені́ відпові́сти (мене́ пові́домити).
-вить своё намерение, мысль – поки́нути свій на́мір, свою́ ду́мку, відмо́витися від сво́го на́міру, від своє́ї ду́мки, ки́датися, ки́нутися свого́ на́міру, своє́ї ду́мки.
-вить помышление о чём – поки́нути ду́мати про що, спусти́ти що з ду́мки. [Не міг Шевче́нко спусти́ти з ду́мки кріпа́цьку нево́лю (Єфр.)].
-вить на чьё благоусмотрение – лиши́ти, да́ти кому́ на до́бру во́лю, до вподо́би.
-вля́я в стороне что-л. – полиша́ючи, помина́ючи що.
-вить без последствий – залиши́ти без на́слідків.
-вить (дурную) привычку – поки́нути, заки́нути (пога́ну) зви́чку, ки́нутися (пога́ної) зви́чки. [Давно́ вже пора́ заки́нути зви́чку зва́ти наро́дом ті́льки селя́н-хліборо́бів (Єфр.)].
Оста́вь эту дурную привычку – поки́нь цю зви́чку пога́ну.
-вить примету – лиша́ти прикме́ту, на призна́ку дава́ти. [Ві́ти терно́ві руба́йте, на шляху́ покида́йте, мені́ на призна́ку дава́йте (Дума)].
-вить в наследство кому – відка́зувати, відказа́ти, прика́зувати, приказа́ти кому́ що. [Вмира́ючи, усе́ господа́рство приказа́ла дочці́ (Квітка)].
-ть кому по духовному завещанию – відпи́сувати, відписа́ти кому́ и на ко́го що. [Відписа́ла на їх і ха́ту, і ґрунт, і по́ле (Конис.)].
-вить себе, у себя, за собою, для себя – взя́ти собі́, на се́бе. [Грома́да не дозво́лила землі́ продава́ти, а взяла́ на се́бе (Грінч.)].
-вить кого в живых – лиши́ти кого́ при життю́.
-вим это – обли́шмо це, (по)ки́ньмо це, залиші́мо це.
Оста́вь! оста́вьте! – обли́ш! обли́ште! (по)ки́нь, (по)ки́ньте!
Оста́вь, надоело! – го́ді, обри́дло!
-вьте его! – не ру́ште! не займа́йте його́!
-вить за собой право – застерегти́ собі́ пра́во.
-вить до начала будущего лета – на за́літки зоста́вити.
-вить кого в дураках, с носом – поши́ти кого́ в ду́рні, на сухе́ньке ви́вести кого́, візка́ кому́ підве́зти, (гал.) облазни́ти кого́.
Оста́вленный – (за)ли́шений, поли́шений, обли́шений, (по)ки́нутий, (з)оста́влений и т. д.
Повыша́ться, повы́ситься – підви́щуватися, підви́щитися, підно́ситися, підне́сти́ся, підійма́тися, підня́тися (вго́ру). [Де-да́лі на схід – го́ри все підви́щуються. На́стрій (= настроение) у слухачі́в усе́ підви́щувався. Як підно́ситься культу́рний рі́вень яко́гось наро́ду, підно́ситься і пова́жність його́ проб драмати́чної і сцені́чної тво́рчости (Грінч.). Через ко́жні два скла́ди на тре́тьому го́лос підно́ситься (Єфр.)].
-ся по службе, чином – іти́ вго́ру в слу́жбі, підно́ситися, підійма́тися чи́ном.
-ша́ться в цене – доро́жчати, подоро́жчати.
Цена -ша́ется, -силась – ціна́ росте́, іде́ вго́ру, підви́щується, ви́росла, підви́щилася, (сильно) підско́чила.
Цена начала -ша́ться – ціна́ пішла́ вго́ру.
Акции -ша́ются – а́кції йдуть уго́ру, а́кції росту́ть.
Барометр -ша́ется – баро́метр іде́ вго́ру.
Прослу́шивать, прослу́шать – (выслушать от начала до конца) вислу́хувати (вислухо́вувати и вислуха́ти), ви́слухати, переслу́хувати, переслу́хати, прослу́хувати, прослу́хати, (о мн.) повислу́хувати, попере[попро]слу́хувати кого́, що; срв. Выслу́шивать. [Мо́вчки переслу́хали, як бу́рю опи́сано (Грінч.)].
-шать дело в суде – ви́слухати (переслу́хати) спра́ву в суді́.
-шать урок – ви́слухати ле́кцію (завдання́, уро́к).
Прослу́шанный – ви́слуханий, пере[про]слу́ханий.
-ться
1) вислу́хуватися, бу́ти ви́слуханим, пере[про]слу́хуватися бу́ти пере[про]слу́ханим;
2)
см. Ослу́шиваться, -шаться.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Век
1) (
жизнь человека) вік; (столетие) вік, століття, сторіччя, (редко) сторік; (эпоха) вік, віки, доба, час, часи; (бытие вселенной) вік, віки; (современность, современники) сучасність, сучасна доба;
2) (
нареч.) вік, довіку, поки віку, (всегда) завжди, (постоянно) повсякчас, повсякчасно:
болезнь века – хвороба століття;
в век не, во веки не – ніколи в світі не, ніввіки не;
век вековать (век коротать) где (разг.) – [вік] вікувати де, (докон.) [вік] звікувати де;
век будешь (будут) помнить – вік (довіку, поки віку, поки життя) будеш (будуть) пам’ятати (пам’ятатиме, пам’ятатимуть);
в веках – у віках, довічно;  век Астреи – (греч., редко) вік Астреї, золотий вік, золота пора, золоті часи;
век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); не вчися розуму до старості, але до смерті (Пр.); вік живи, вік учись і вік трудись (Пр.);
век жить, век ждать – вік жити — вік чекати (ждати) (Пр.);
веки вечные, разг. – вічно, віковічно, довіку;
век прожить, изжить – вік звікувати; век прожить — не поле перейти;
век долог, всем полон – вік (життя) прожити (пережити) — не поле перейти (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (усякого трапляється: і кукіль, і пшениця) (Пр.); вік прожити — не цигарку спалити (Пр.); на віку як на току: і натопчешся й насумуєшся, і начхаєшся й натанцюєшся (Пр.); життя як шержиста нива — не пройдеш, ноги не вколовши (Пр.); усього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.); протягом віку всього трапляється чоловіку (Пр.); трапиться на віку варити борщ і в глеку (Пр.); вік ізвікувати — не в гостях побувати (Пр.); вік прожити — не дощову годину пересидіти (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (Пр.); вік не вилами перепхати (Пр.); на своїм віку всякого зазнаєш (Пр.);
в кои-то веки – коли-не-коли; вряди-годи;
во веки веков, на веки вечные – вовіки віків, на віки вічні, на всі віки [і правіки], повік, повіки, повік-віки, довіку, навіки, навіки-віків, навік-віків, вік-віків;
в печальном веке – під сумний вік (за сумного віку);
в продолжение веков, веками – протягом віків, віками, віком;
в прошлом веке – минулого століття (сторіччя), (реже) в минулому столітті (сторіччі);
двадцать первый век – двадцять перше століття (сторіччя);
доживать, дожить [свой] век – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити, дотягати, дотягти) [свого] віку, (только сов.) довікувати;
до скончания века, до окончания века, на веки вечные – довіку (до віку вічного), повіки, повік, повік-віку, повік-віків, навіки (навіки і віки), навік, навік-віки, навік-віків), навіки-віків (вічні), на безвік, поки віку, скільки віку, поки (доки) світу, до кінця світу (віку), довіку — до суду (до віку-суду, до суду-віку), [до] поки сонця-світу (поки й світ-сонця, поки й світу-сонця), поки світу, поки сонця, поки сонце сяє (світить);
золотой век – золотий вік;
из глубины веков – з далечі віків; з глибу століть;
испокон веков – спервовіку, споконвіку (споконвічне), справіку (спередвіку, спредвіку, спредковіку, звіку-правіку), як (відколи) світ (світом), відколи світа та сонця;
каменный век – кам’яний вік;
коротать свой век – коротати (перебувати) [свій] вік ([свої] літа);
на моём веку – за мого життя (віку), на моєму віку;
на наш век хватит – на наше життя (на наш вік) стане;
от века, от веков, с начала века (книжн.) – від віку, від початку світу, як (відколи) світ світом, відвічно, одвічно, одвіку, відвіку, звіку, зроду-віку, зроду-звіку, від віків, (шутл.) від коли світ і патики на ньому;
отжить свой век – віджити (відвікувати) свій вік (своє);
относящийся к тому веку, того века – тоговіковий, тогочасний;
отныне и до века – віднині (відтепер, від сьогодні) і до віку;
прибавить века кому – продовжити (подовжити, прибільшити) життя (віку) кому, (лок.) віку приточити (надточити) кому;
с начала века – від віку, сперед (ранее, з-перед) віку, спервовіку (ранее, з-первовіку), споновіку (ранеее, з-поконвіку), справіку (ранее, з-правіку), як світ світом;
сообразно с воззрением века – по (своєму) вікові;
укоротить век кому – вкоротити (збавити) віку (життя) кому; умалити віку кому;
целый век не виделись – цілий вік (цілу вічність) не бачились.
[Слава не вмре, не поляже Однині до віку! (Дума). Дорогому чоловіку продовж, Боже, віку (Пр.). Вибирай жінку на цілий вік (Пр.). Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити, Та не собі він був пророк. Другим ми часто пророкуєм, Як знахурі, чуже толкуєм, Собі ж шукаєм циганок (І.Котляревський). — Дай нам спокійно віку дожити (Г.Квітка-Основ’яненко). Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне (Т.Шевченко). Літописці тоговікові Лядською землею звали тільки Завислянщину (П.Куліш). Невже мені отак до віку каратись? (П. Мирний). Минула половина її літ, а вже здавалось, що Нимидора доживає свій вік (І.Нечуй-Левицький). Дія діялась в двадцятих роках XIX віку (І.Нечуй-Левицький). Судді тебе й закони запятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий (І.Франко). — Правдиве слово вік-віків триває (І.Франко). Микола мовкне, але потім додає стиха: — З первовіку не було гір, лише вода… Така вода, гейби море без берегів (М.Коцюбинський). — Люди й покоління — се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може. Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити. Але за рік чи, може, за сторік, знайшлась рука, що дописать зуміла ту теорему. І ніхто не скаже, де діло предка, де потомка праця,— вони злились в єдину теорему (Л.Українка). Вік лицарства. Середні віки. Кам’яна доба. Козацька доба. Старі часи на Україні (АС). Побачимось коли-не-коли, та й то не надовго (Сл. Ум.). Та не пізно: є поправа, Певен я — минеться все; Ще заблисне наша слава, Праця вгору піднесе. Тільки треба сил та труду, Щоб не згинути цілком, Не стогнать до віку-суду Під вельможним канчуком (П.Грабовський). Він відчув десь вглибині дурний натиск сліз, зовсім не відповідний до його віку й становища, й здивувався, шо ця вільгість ще не висохла в злиднях і праці, що вона затаїлась і от несподівано й недоречно заворушилась. Це так вразило його, що він геть почервонів і одвернувся (В.Підмогильний). В полум’ї був спервовіку І в полум’я знову вернуся… І як те вугілля в горні В бурхливім горінні зникає, Так розімчать, розметають Сонячні вихори в пасма блискучі Спалене тіло моє (В.Свідзинський). Для нього вже світ змінився; то був спервовіку чіткий і несхитний підвалинами, безконечними в світлоті, на яких розгорталося все неосяжне, все красне багатство видимого — з явищами, відбуваними в твердому законі. А тепер зрушився весь, ніби підстави його вже розсипано і тому став виручий, темний, сторожкий — враз відрухнеться глибиною і далекістю на кожний помах твоєї руки чи навіть на короткий позирк. Світлота розвалена; взявся чорністю обшир і збір подій в ньому; наситився ворожістю проти душі (В.Барка). Ходи сюди і научайся мовчки, по-людськи жити. Мусять дерева навчати доброти, як самодару. Казати, коли мовиться. Мовчати, коли мовчиться. І всміхатись вік — щоб так — усміхненим — і смерть зустріти (В.Стус). Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено. Єдине, що від нас іще залежить, — Принаймні вік прожити як належить (Л.Костенко). — А для чого вони тобі здалися? — хитренько спитала Гапка. — Сказав би, для чого, — погідно мовив дяк, — але ти, бабо, того ніввіки не втямиш (В.Шевчук). Срібні ж та золоті пообіруч собаки стояли, Що їх Гефест поробив розумом хитрими та мудрим, Щоб дому стерегли Алкиноя великого; Бесмертні вони були й нестáрілися ніввіки (О.Потебня, перекл. Гомера). — Дехто, може, скаже, що він мав чесні наміри, тим я мусила його одвітно любити; то хай же знає, що коли на цьому ось місці, де йому нині яму копають, він освідчив мені честиву ціль своїх бажань, я відповіла йому, що хочу вік свій сама-одна звікувати і лише сира земля втішиться овочем цноти моєї і останками моєї вроди. І якщо він після такої відправи ще вперто сподівався без надії і плив проти вітру, то чи ж диво, що втонув у вирі власного шаленства? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У кожного віку є своє середньовіччя (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті
Момент – (лат.) момент, мент, мить, часинка, часиночка, хвилина, секунда:
благоприятный момент – слу́шний моме́нт;
в [один] момент – миттю, умить, в одну мить, за [одну] мить (хвилину), в [один] момент; (разг. образн.) в один черк; як «га» сказати;
в данный момент, в настоящий момент – у цей момент, у цю мить, у цей час, тепер [оце], саме тепер, нині, наразі, у наш час;
в несколько моментов – в (за) кі́лька (де́кілька) моме́нтів;
в тот же момент – у той же (у той-таки) момент; тієї ж миті; у ту саму мить; саме в той час; саме на той час;
выжидать моме́нт – вижида́ти моме́нту, пильнува́ти хви́лі;
в этот момент – у (на) цей (той) момент; цієї (тієї) миті; у цю (ту) мить; під цю (ту) мить; під цю (ту) хвилину; під цю (ту) часину;
как раз в тот момент – саме в (на) той момент; саме тієї миті; саме в ту мить; саме в той час (у ту хвилину, у ту часину);
к настоящему моменту – на цей час, дотепер, донині;
критический, определённый момент – критичний, певний момент;
ловить момент – ловити мить (момент);
момент вращающий, дополнительный, закручивающий, изгибающий, изгибно-крутильный, крутящий, ломающий, начальный, неуравновешенный, опрокидывающий, приведенный, разрушающий, распределенный, расчётный, скручивающий, сосредоточенный, тормозящий, удерживающий, центробежный – оберта́льний, додатковий, закручувальний, згина́льний, згинально-крутильний, крути́льний (закрутни́й), лама́льний, початко́вий, незрівноважений, перекида́льний, зведений, руйнівний, розподілений, розрахунковий, скру́чувальний, зосереджений, гальмівни́й, утримувальний, відцентровий;
момент защемления, количества движения, начала разрушения, разрушения, сдвига, сопротивления – момент затисковий, кількости руху, початку руйнування, зруйнування, зсувовий, опору (опоро́вий);
на один момент – на одну мить; на один момент; на одну [коротеньку] часинку (часиночку), на годи́нку (годи́ночку);
на текущий момент – натепер, на теперішній момент;
решающий момент – вирішальний момент;
с этого момента – відтепер, віднині, відтак;
с этого момента поподробней – а тепер детальніше;
улучить момент – добрати (вигадати) момент (часину, часинку).
[Неха́й життя́ – моме́нт і зло́жене з моме́нтів, ми ві́чність но́симо в душі́ (Франко). А молоді́ козаки́ одного́ че́рку опини́лися на ко́нях (М. Вовчок). Я таку́ часи́нку ви́гадала, як вона́ не пла́кала (М. Вовчок)]. Обговорення статті
Начало
1) (
в пространстве) поча́ток (-тку);
2) (
во времени) поча́ток, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку); починання;
3) (
причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́;
4) (
основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип, засада, корінь, початок, першопочаток;
5) (
начала) а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, засади чого́; б) (первые основания, элементы) початки, ази чого́; в) (основания) осно́ви, підста́ви, заса́ди, при́нципи;
6) (
коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я);
7) (
химич. элемент) елеме́нт (-та), первень;
8) (
власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); начальник;
9) (
церк.) а) (начальные слова, начальные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло; б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток;
10) (начала,
чин ангельський, церк.) нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків):
брать (вести) своё начало – починатися (зачинатися, розпочинатися); брати свій початок (почин, зачин); коренитися;
быть, находиться под началом чьим, у кого – бути (перебувати) під керівництвом (орудою, проводом, зверхництвом, зверхністю, владою, керуванням, наглядом) чиїм, кого, під рукою чиєю, кого; бу́ти під ким;
в начале весны – на поча́тку весни́, на провесні;
в начале года, месяца, книги – на початку року, місяця, книжки (книги);
в начале пятого – на початку п’ятої;
в начале своего поприща – на поча́тку свого́ життєво́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри);
вот начало всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла);
в самом начале чего – а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́; б) з почи́ну, з почи́нку; в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в корені;
всякое начало трудно – усе трудно починати (Пр.); кожний початок тяжкий (Пр.); у всьому (усьому) початок найтрудніший (Пр.);
горькое начало – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́;
давать, дать, полагать, положить начало чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́, чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, починати, почати (розпочинати, розпочати) що; (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від;
держать начало, править началом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де;
для начала – для початку (почину); на початок (на почин), почнімо (почнемо) з того, що; передусім; насамперед;
доброе, злое начало – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре начало;
доброе начало – полдела откачало – добрий почин (початок) – половина діла (справи) (Пр.); добрий початок (почин) до кінця доведе (Пр.); добре почав, добре й скінчив (Пр.); як добре почнеш, то й діло добре піде (Пр.);
духовное и плотское начало – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний принцип;
жизненное начало – життьова (життєва) основа;
иметь начало в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чому, з (від) чого;
коренное начало кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́;
красящее начало – фарбовина́, фарбни́к, красило;
к самому началу – саме на початок, на сам (самий) початок;
лиха беда – начало – за початок діло становиться (Пр.); найтяжче зачати, а потому вже легше йде (а далі як хліб з маслом) (Пр.); аби й, а там воно й піде (Пр.); важко розгойдатися, а далі легко (Пр.);
на коллегиальных, на коллективных началах – на колегіяльних засадах (колегіяльно); на колективних засадах (колективно);
на началах (хозрасчета) – на підставі (госпрозрахунку);
на началах чего – на підставі чого;
на общественных началах – на громадських засадах;
на паритетных началах – на паритетних підставах;
начала жизни – життєві́ осно́ви (заса́ди);
начала (знания) – початки (знання);
начала культуры – джерела культури;
начала математики – початки (засади, основи, елементи, ази) математики;
начало весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сні), про́весінь;
начало долины – верхі́в’я (поча́ток) долини;
начало мира – поча́ток (первопоча́ток) світу;
начало начал – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток, первопричи́на, перводжерело́;
начало работы – початок роботи;
начало этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чого;
начать с самого начала – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю);
не дорого начало, а похвален конец – не хвались починаючи, а хвались кінчаючи (Пр.);
не иметь ни начала, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю);
нет ни начала, ни конца – нема (немає) ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця-краю); нема (немає) початку (почину) і кінця (і краю, і кінця-краю);
организующее начало – організаційна основа;
основные начала – основні́ заса́ди (при́нципи);
отдать кого под начало кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння);
от начала – з поча́тку, з почи́ну;
от начала мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся);
от (с) начала до конца – від краю до краю; від (з) початку (почину) до кінця (останку);
под началом чьим, у кого – за (під) проводом (під керівництвом чиїм, під орудою чиєю); під рукою (владою) чиєю, у кого; під зверхністю чиєю, під ким;
положить начало чему – покласти (зробити) початок чому, чого; започаткувати що; заснувати (закласти) що;
положить начало – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці);
получать, получить начало от чего – починатися, початися (ставати, стати з (від) чого; походити, піти (виходити, вийти, постати, повстати, поставати, повставати) з кого, з чого; брати, узяти [свій] початок від чого;
по началу – з початку (з почину);
при начале чего – на початку чого;
путное начало приводит к путному концу – як зачалося, так і скінчилося (Пр.); як добрий почин (початок), то й кінець буде добрий (Пр.);
с начала работы учреждения… – відколи [працює] установа;
с начала существования мира – відколи постав (існує) світ; як світ стоїть (настав), як світ світом;
с начала существования чего – відколи є (існує) що, відколи що;
с самого начала – а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м; в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу;
судить по началу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що;
творить начало – пра́вити начало;
чему было начало, тому будет конец – що має початок, те має й кінець (Пр.).
[Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Т.Шевченко). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (П.Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (П.Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Є.Гребінка). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М.Вовчок). Почи́нок слове́сности ру́ської (П.Куліш). Я почну́ від са́мого кра́ю (А.Кониський). Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (П.Куліш). До його ніхто й не думав про це: він перший початок зробив (П.Мирний). Мені невідомо, на яких початках Ви думаєте постановити своє видавництво (П.Мирний). Тепер хочу щось написати про Капрі. Не знаю ще, чи вийде що з того, але вже зробив початок (М.Коцюбинський). — Те слово — Бог. Він альфа і омега, початок і кінець (Л.Українка). Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (І.Франко). Був поча́ток о́сени (Б.Грінченко). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (П.Білецький-Носенко). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (І.Тобілевич). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (І.Нечуй-Левицький). Перед поча́тком уче́ння (С.Васильченко). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Б.Грінченко). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (А.Кримський). Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (А.Кримський). Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Б.Грінченко). Да́йте нам на почи́н (Сл.Гр.). З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Б.Грінченко). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (В.Мова). З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (С.Руданський). Як і від чо́го все ста́ло? (В.Самійленко). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М.Калинович). З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (В.Самійленко). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (АС). Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (АС). На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (АС). Попри цей справді космополітичний дух Одеси вона, бувши оточена монолітом українського степу, мала глибинно українські первні (І.Кошелівець). Власне недорозвинення «емотивного» первня було якраз причиною наших останніх катастроф. (Д.Донцов). Кончало всіх начал (В.Цибулько). З української термінології в 30-ті роки під гаслами інтернаціоналізації повилучали питомі українські слова, яким у російській мові відповідали запозичення: двозвук (дифтонг), дієйменник (інфінітив), наросток (суфікс), приросток (префікс), первень (елемент), південник (меридіян), рівноденник (екватор), підсоння (клімат), поземний (горизонтальний), прямовисний (вертикальний) (О.Пономарів). І кожна мить то може буть кінцем, то може буть початком перемоги (Л.Костенко). У таку промерзлу провесінь, у такій гнітючій реальності, це наше пізнє чаювання, ця тиха розмова, цей перламутровий полиск чашок і терпкий аромат цейлонського чаю, — може, це й маленьке щастя, але воно наше (Л.Костенко). І ще одне: хотів би я подати тобі сюю повість голою наголо, не оздобивши її ані прологом, ані безконечною плетеницею сонетів, епіграм та панегіриків, що їх заведено вміщати на припочатку кожної книги (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У злих початках треба шукати причину лукавого кінця (Ростислав Паранько, перекл. Елоїзи). Тоді новоженці найняли будиночок навпроти цвинтаря і влаштувалися в ньому: наприпочатку гамак Хосе Аркадіо правив їм за всі меблі (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Щоб стати безсмертним, для початку треба померти (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Для – для; на; до. Для меня, тебя, для всех… – мені, тобі, всім.. Для магазина, учреждения… (нужно) – магазину, установи (треба). Для начала, для образца… – на початок, на зразок… Материалы для сведений, отчетов… – матеріяли до відомостей, звідомлень… Шкаф для бумаг, ящик для писем и т. п. – шафа на папери, скринька на листи і т. ин. Срок, день… для сдачи, подачи и т. п. – термін, день… здавати, подавати і т. ин. Для исполнения, ограждения… – щоб виконати, захистити… Для чего? – нащо? навіщо? для чого? Не для чего – нема чого; нема нащо; нічого. Для того, что – бо; тому що; через те, що.
Начало – початок. Сначала – спочатку. С начала существования работы, учреждения и т. п. – відколи існує, працює установа і т. ин. В начале (года, книги) – на початку (року, книги). Начала (знания) – початки (знання). На началах (хозрасчета) – на підставі (госпрозрахунку). На паритетных началах – на паритетних підставах.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Век
• Век вековать где
(разг.) – [Вік] вікувати де; (докон.) [вік] звікувати де. [Тяжко, Боже, на чужині вік свій вікувати. Воробкевич.]
• Век живи, век учись
– вік живи — вік учись. Пр. Не вчися розуму до старості, але до смерті. Пр. Вік живи, вік учись і вік трудись. Пр.
• Век жить, век ждать
– вік жити — вік чекати (ждати). Пр.
• Век прожить — не поле перейти
– вік (життя) прожити (пережити) — не поле перейти. Пр. На віку як на довгій ниві — всього побачиш (усякого трапляється: і кукіль, і пшениця). Пр. Вік прожити — не цигарку спалити. Пр. На віку як на току: і натопчешся й насумуєшся, і начхаєшся й натанцюєшся. Пр. Життя як шержиста нива — не пройдеш, ноги не вколовши. Пр. Усього буває на віку: і по спині, і по боку. Пр. На протязі віку всього трапляється чоловіку. Пр. Трапиться на віку варити борщ і в глеку. Пр. Вік ізвікувати — не в гостях побувати. Пр. Вік прожити — не дощову годину пересидіти Пр. Вік ізвікувати — не пальцем перекивати. Пр. Вік не вилами перепхати. Пр. На своїм віку всякого зазнаєш. Пр.
• В кои веки
(разг.) – коли-не-коли; вряди-годи. [Побачимось коли-не-коли, та й то не надовго. Сл. Ум.]
• Во веки веков
(церк.) – во віки віків (на віки вічні); на всі віки [і правіки].
• В печальном веке
– під сумний вік (за сумного віку).
• Доживать, дожить [свой] век
– доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити, дотягати, дотягти) [свого] віку; (тільки докон.) довікувати. [Стара мати і тут буде Віку доживати… Шевченко.]
• До окончания века, на веки вечные
– довіку (до віку вічного); повіки; повік [-віку, -віків]; навіки (навіки і віки); навік [-віки, віків]; навіки-віків (вічні); на безвік; поки віку; скільки віку; поки (доки) світу; до кінця світу (віку); довіку — до суду (до віку-суду, до суду-віку); (до)поки сонця — світу (поки й світ-сонця, поки й світу-сонця); поки світу, поки сонця; поки сонце сяє (світить). [Я йому таке зроблю, — сказала Улянці, — що довіку не забуде. Донченко.]
• Из глубины веков
– з далечі віків; з глибу століть.
• Испокон веков
– спервовіку; споконвіку (споконвічно); справіку (спередвіку, спредвіку, спредковіку; звіку-правіку); як (відколи) світ (світом); відколи світа та сонця. [Споконвіку Прометея там орел карає. Шевченко.]
• Коротать свой век
– коротати (перебувати) [свій] вік ([свої] літа).
• На моём веку
– за мого життя (віку); на моєму віку.
• На наш век хватит
– на наше життя (на наш вік) стане.
• От века, с начала века
(книжн.) – від віку; від початку світу; як (відколи) світ світом.
• Отжить свой век
– віджити (відвікувати) свій вік (своє).
• Относящийся к тому веку, того века
– тоговіковий (тогочасний).
• Отныне и до века
– віднині (відтепер, від сьогодні) і до віку. [Слава не вмре, не поляже Однині до віку! Дума.]
• Прибавить века кому
– п(р)одовжити (прибільшити) життя (віку) кому; (док.) віку приточити (надточити) кому. [Дорогому чоловіку продовж, Боже, віку. Пр.]
• Укоротить век кому
– вкоротити (збавити) віку (життя) кому; умалити віку кому.
• Целый век не виделись
– цілий вік (цілу вічність) не бачились.
Конец
• Без конца, нет конца
– без кінця; без краю; без кінця-краю; нема краю; нема кінця-краю.
• В конце города, села
– край (накрай, покрай, на краю, скраю, кінець) міста, села.
• В конце концов
– кінець кінцем; зрештою.
• В конце месяца, года
– наприкінці (при кінці) місяця, року; під кінець (рідше у кінці) місяця, року; (іноді) з кінцем місяця, року.
• В конце стола
– кінець стола (столу).
• В конце чего
– на кінець (на край) чого.
• В оба конца (ехать)
– на обидва кінці; туди й назад.
• Во все концы
– в усі кінці; (по) всюди.
• Вот и конец всему
– от і край (і кінець) усьому; от і все скінчилося; от і по всьому.
• В самом конце, в конце всего
– наостанці (наостанку, наостанок, насамкінець, на(при)послідку).
• Да и дело с концом
– та й годі; та й край [увесь]; та й квит.
• Дело близится к концу
– ідеться до кінця (до кінця йдеться); діло (справа) доходить кінця (краю); діло йде до кінця.
• Доводить, довести до конца что
– доводити, довести краю чому (до краю що); доходити, дійти краю чому; довершувати, довершити (завершувати, завершити) що; доводити, довести що до пуття (до зробу); давати, дати раду чому.
• До конца
– украй (до краю); до решти; до останку (до останнього); остаточно; дощенту; до послідку; геть (геть-чисто).
• До конца жизни, дней
– довіку (довічно); повік; поки віку; до суду-віку; до віку й до суду; до смерті.
• Едва, еле-еле сводить концы с концами
– ледве зводити кінці з кінцями; ледве перебуватися (перемагатися).
• И дело с концом, и делу конец
(разг.) – та й по всьому; та й по всій справі; та й край; та й квит; та й уже.
• Из конца в конец
– від (з) краю до краю; з кінця в кінець.
• И конец!
– та й усе!; та й по всьому!; та й край!
• И концы в воду
– і кінці в воду; і сліду не лишилося (не залишиться).
• К концу зимы, лета…
– під (на) кінець зими, літа…; наприкінці зими, літа.
• Конец был бы мне, будет мне
– було б по мені, буде по мені.
• Конец дело венчает; конец — всему делу венец
– кінець — ділу вінець. Пр. Кінець діло вінчає. Пр. Кінець діло хвалить. Пр. Кожній справі кінця гляди. Пр. (жарт.) Діло без кінця, як кобила без хвоста. Пр. Кінець — пішла баба у танець. Пр.
• Конца-краю (края) нет чему; ни конца, ни краю (края) нет чему
(разг.) – кінця-краю нема чому; ні кінця, ні краю нема чому.
• На какой конец
– нащо (навіщо); для чого; з якою метою.
• На тот конец, на этот конец
(разг.) – на (про) такий випадок; на (про) той випадок, на (про) цей випадок.
• Находящийся в конце, на конце
– той, що на кінці (наприкінці); кінцевий (прикінцевий).
• На худой конец
(разг.) – у найгіршому разі; на лихий кінець.
• Не без конца же
– не доки [ж]; не довіку ж.
• Не смотри начала, смотри конца
– не дивись на цвіт, а вважай на врожай. Пр.
• Палка о двух концах (либо ты меня, либо я тебя)
– палиця два кінці має. Пр. У кия два кінці: один буде на мені, а другий — на тобі. Пр.
• Под конец
– наприкінці (на кінці, під кінець); наостанку; на[при] послідку.
• Положить конец чему
– покласти (дати, зробити) кінець (край) чому; (розм. образн.) берега дати чому.
• Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к концу
– доходити, дійти краю (кінця, до краю, до кінця); кінчатися, (с)кінчитися; (розм.) бути наскінчу.
• Приходило к концу что у кого
– кінчалося що в кого; було наскінчу що в кого; став (почав) вибиватися з чого хто.
• Пришёл конец кому
– прийшов кінець кому; прийшла на кого остання година; (перен. розм. образн.) урвався бас кому; урвалася нитка (вудка) кому.
• Сводить концы с концами
– зводити кінці з кінцями; жити ощадливо; перебуватися.
• Со всех концов
– з усіх усюд; звідусіль (звідусюди).
• Тут тебе и конец
– тут тобі й край (кінець, гак, рішенець, решта, амінь, капут, каюк, ірон. хата); (жарт. образн.) тут тобі жаба й цицьки дасть; тут тобі й пуп розв’яжеться.
• Хоронить, прятать концы
(разг.) – ховати кінці; замітати сліди.
Начало
• Брать своё начало
– починатися (зачинатися); брати свій початок (почин, зачин).
• В начале года, месяца
– на початку року, місяця, на самому початку (на припочатку) року, місяця.
• Всякое начало трудно
– усе трудно починати. Пр. Кожний початок тяжкий. Пр. У всьому (усьому) початок найтрудніший. Пр.
• Давать начало чему
– давати початок (почин) чому; починати що.
• Для начала
– для початку; на початок (на почин).
• Доброе начало — полдела откачало
– добрий почин (початок) — половина діла. Пр. Добрий початок (почин) до кінця доведе. Пр. Добре почав, добре й скінчив. Пр. Як добре почнеш, то й діло добре піде. Пр.
• Жизненное начало
– життьова (життєва) основа.
• К самому началу
– саме на початок; на сам(ий) початок.
• Лиха беда — начало
– за початок діло становиться. Пр. Найтяжче зачати, а потому вже легше йде (а далі як хліб з маслом). Пр. Аби почати, а там воно й піде. Пр. Важко розгойдатися, а далі легко. Пр.
• На коллегиальных, на коллективных началах
– на колегіальних засадах (колегіально); на колективних засадах (колективно).
• На паритетных началах
– на паритетних підставах.
• Начало весны
– початок весни; провесна (провесінь).
• Начало начал
– причина причин; джерело джерел; первопочаток; первопричина; першоджерело.
• Не дорого начало, а похвален конец
– не хвались починаючи, а хвались кінчаючи. Пр.
• Нет ни начала, ни конца
– нема(є) ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця-краю); нема(є) початку (почину) і кінця (і краю, і кінця-краю).
• От (с) начала до конца
– від краю до краю; від початку до кінця.
• Под началом чьим, у кого
– за (під) проводом (під керівництвом чиїм, під орудою чиєю); під рукою (владою) чиєю, у кого; під зверхністю чиєю, під ким.
• Положить начало чему
– покласти (зробити) початок чому, чого; започаткувати що; заснувати (закласти) що.
• Получать, получить начало от чего
– починатися, початися (ставати, стати з (від) чого; походити, піти (виходити, вийти, по(в)стати)з кого; брати, узяти [свій] початок від чого.
• По началу
– з початку (з почину).
• При начале чего
– на початку чого.
• Путное начало приводит к путному концу
– як зачалося, так і скінчилося. Пр. Як добрий почин (початок), то й кінець буде добрий. Пр.
• С начала существования мира
– відколи постав (існує) світ; як світ стоїть (настав); як світ світом.
• С начала существования работы учреждения…
– відколи існує, працює установа…
• С самого начала
– з (від) самого початку (почину); (іноді) з самого першу.
• Чему было начало, тому будет конец
– що має початок, те має й кінець. Пр.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

моме́нт моме́нт,-ту (числова характеристика розподілу, добуток якоїсь фізичної величини та її плеча)
м. вну́тренних си́л моме́нт внутрі́шніх сил
м. враща́тельный моме́нт оберта́льний
м. враща́ющий моме́нт оберта́льний
м. вы́нужденный моме́нт ви́мушений
м. гидравли́ческий моме́нт гідравлі́чний
м. гидроскопи́ческий моме́нт гідроскопі́чний
м. гироскопи́ческий моме́нт гіроскопі́чний
м. грузово́й моме́нт ванта́жний
м. дви́гательный моме́нт руші́йний
м. дислокацио́нный моме́нт дислокаці́йний
м. дополни́тельный моме́нт додатко́вий
м. закру́чивающий моме́нт закру́чувальний
м. защемле́ния моме́нт затиско́вий [защико́вий]
м. изгиба́ющий моме́нт згина́льний
м. изги́бно-крути́льный моме́нт згина́льно-крути́льний
м. и́мпульса моме́нт і́мпульсу
м. ине́рции моме́нт іне́рції
м. кинети́ческий моме́нт кінети́чний
м. коли́чества движе́ния моме́нт кі́лькости ру́ху
м. крути́льный моме́нт крути́льний
м. лине́йный моме́нт ліні́йний
м. лома́ющий моме́нт лома́льний
м. магни́тный моме́нт магне́тний
м. махово́й моме́нт махови́й [крутене́вий]
м. нача́ла разруше́ния моме́нт поча́тку руйнува́ння
м. неуравнове́шенный моме́нт незрівнова́жений
м. опо́рный моме́нт опо́рний
м. опроки́дывающий моме́нт перекида́льний
м. осево́й моме́нт осьови́й
м. отклоня́ющий моме́нт відхи́льни́й
м. па́ры моме́нт па́ри
м. приве́денный моме́нт зве́дений
м. противоде́йствующий моме́нт протиді́йний
м. про́чности моме́нт мі́цности
м. пусково́й моме́нт пускови́й
м. разруша́ющий моме́нт руйнівни́й
м. распределённый моме́нт розподі́лений
м. расчётный моме́нт розрахунко́вий
м. реакти́вный моме́нт реакти́вний
м. сдви́га моме́нт зсу́ву
м. сече́ния моме́нт пере́різу
м. си́лы моме́нт си́ли
м. синхронизи́рующий моме́нт синхронува́льний
м. скру́чивающий моме́нт скру́чувальний
м. сопротивле́ния моме́нт о́пору
м. стати́ческий моме́нт стати́чний
м. тормозно́й моме́нт гальмівни́й
м. углово́й моме́нт кутови́й
м. уде́рживающий моме́нт утри́мувальний
м. центробе́жный моме́нт відцентро́вий
м. экваториа́льный моме́нт еква́торний
температу́ра температу́ра,-ри
т. абсолю́тная температу́ра абсолю́тна
т. вне́шняя температу́ра зо́внішня
т. внутренняя температу́ра вну́трішня
т. возго́нки температу́ра субліма́ції
т. воспламене́ния температу́ра займа́ння [загоря́ння]
т. восстановле́ния температу́ра відно́влення
т. вспы́шки температу́ра спа́лаху
т. выкипа́ния температу́ра википа́ння [віддестилюва́ння]
т. вырожде́ния температу́ра ви́родження
т. горе́ния температу́ра горі́ння
т. зака́лки температу́ра гартува́ння
т. зака́лочная температу́ра гартівна́
т. замерза́ния температу́ра замерза́ння
т. застыва́ния температу́ра застига́ння
т. затвердева́ния температу́ра тверді́ння [тве́рднення, тужаві́ння]
т. каплепаде́ния температу́ра краплі́ння
т. кипе́ния температу́ра кипі́ння
т. ко́мнатная температу́ра кімна́тна
т. кре́кинга температу́ра кре́кінгу
т. криоге́нная температу́ра кріоге́нна, температу́ра замерза́ння
т. кристаллиза́ции температу́ра кристаліза́ції
т. крити́ческая температу́ра крити́чна
т. максима́льная температу́ра максима́льна
т. минусо́вая температу́ра мінусо́ва
т. мо́крого термо́метра температу́ра мо́крого термо́метра
т. на вхо́де температу́ра на вхо́ді
т. на вы́ходе температу́ра на ви́ході
т. нача́ла рекристаллиза́ции температу́ра поча́тку рекристаліза́ції
т. нача́льная температу́ра початко́ва
т. ни́зкая температу́ра низька́
т. норма́льная температу́ра норма́льна
т. окисле́ния температу́ра оки́снення
т. отвердева́ния температу́ра тве́рднення
т. отго́на температу́ра відго́ну [віді́гнання]
т. отжи́га температу́ра відпа́лу [відпа́лювання]
т. отрица́тельная температу́ра від’є́мна
т. перехо́да температу́ра перехо́ду
т. плавле́ния температу́ра то́плення
т. пла́мени температу́ра по́лум’я
т. пове́рхностная температу́ра поверхне́ва
т. преде́льная температу́ра грани́чна
т. рабо́чая температу́ра робо́ча
т. разложе́ния температу́ра ро́зкладу
т. размягче́ния температу́ра пом’я́кшення
т. сверхни́зкая температу́ра наднизька́
т. си́нтеза температу́ра си́нтезу
т. спека́ния температу́ра спіка́ння
т. стеклова́ния температу́ра склува́ння
т. сухо́го термо́метра температу́ра сухо́го термометра
т. схва́тывания температу́ра тужаві́ння
т. та́яния температу́ра та́нення
т. теку́чести температу́ра пли́нности
т. фа́зового перехо́да температу́ра фа́зового перехо́ду
т. шумова́я температу́ра шумова́
т. эксплуата́ции температу́ра експлуата́ції
т. эффекти́вная температу́ра ефекти́вна
т. я́ркости температу́ра яскра́вости

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Залі́ток, -тку
1)
летний выпас скота;
2) залі́тки –
начало лета.
На залі́ток зоставля́ти – оставлять до начала будущего лета.
Зачіпа́ти, -па́ю, -єш, зачепи́ти, -плю́, -пиш
1)
зацеплять, зацепить, задевать, задеть.
Ні за що рук зачепи́ти – не с чем начать, нет средств для начала (в хозяйстве). Хіба́ тебе́ во́зом зачепи́ло? – чем тебя особенным затронули, обидели?
2)
трогать, тронуть, затрагивать, затронуть.
Мене́ вовки́ і не зачепи́ли – меня волки не тронули.
3)
хватать, захватить, цепляться, зацепиться, задевать, задеть.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Начало
1) поча́ток (-ку), почин (-ну)
; в -ле (года, книги) – на початку; для -ла – на почин, на поча́ток; с -ла существования – відко́ли існу́є;
2) (
основание, принцип) – осно́ва, заса́да, принцип (-пу); начала корпоративные – корпоративні заса́ди; -ла паритетные – парите́тні, рі́вні, одна́кові заса́ди; вести дело на компанейских -лах – мати підприє́мство (прова́дити спра́ву) в компані́йстві, прова́дити спра́ву на спі́лку; на коллегиальных началах – колеґіяльно, на колеґіяльних заса́дах; на комиссионных началах – комісо́во, на комісі́йних засада́х; на полноправных -лах – на повнопра́вних заса́дах.
Для: а) (при обозначении назначения предмета) – на (с вин. пад.); б) (для кого, чего, в см. «кому, чему») – для (с род. пад.) или же формой дат. пад. им. существительного; в) (в развернутых предложениях обст. цели) – щоб (с неопред. накл.); г) (в знач. «к») – до (с род. п.); д. (другой) цели – на (і́ншу) потре́бу; д. исполнения, ограждения – щоб виконати, захистити; д. использования – щоб використати; д. магазина, учреждения (нужно) – крамниці, устано́ві (треба); д. моих потребностей – мені́ на потре́би; д. начала, д. образца – на поча́ток, на зразо́к; д. обсуждения – на обміркува́ння; д. осуществления – щоб здійснити, на зді́йснення; д. ответа (взять слово) – на ві́дповідь; д. предостережения – щоб застерегти; д. проверки – щоб прові́рити (переві́рити); д. производства торговли – щоб торгува́ти; д. разноски бумаг (кюветка) – розно́сити папе́ри; д. рассмотрения, рецензии – на ро́згляд, реце́нзію; д. служащих – службо́вцям; д. (собственного) употребления – на (вла́сний) ужиток; д. торговых целей – на торгі́влю; д. увеличений – щоб збі́льшити; д. удовлетворения (чего, нужд) – щоб задовол(ьн)ити що, на задово́лення чого; д. утверждения – на затве́рдження; д. этой цели – на це; инструкция для руководства – інстру́кція на керува́ння, інстру́кція, (щоб) керува́тися; материал для сведений, отчетов – матеріа́л до відо́мостей, до зві́тів; кредит для организации – кредити на організа́цію; не для чего – нема́ чого́, нема́ на́що, ні́чого; платье для кого – о́діж на ко́го; срок (день) для сдачи, подачи и т. п. – те́рмін (день) здава́ти, подава́ти; шкаф для бумаг – ша́фа на папе́ри; ящик для чего (писем,жалоб) – скринька на що.
Повышаться, -выситься
1) підвищуватися, підвищитися; (
о ценах) – бі́льшати, побі́льшати, збі́льшуватися, збі́льшитися; цена начала повышаться – ціна́ пі́шла вго́ру (пішла́ рости); цена повышается – ціна́ росте́ (іде́ вго́ру, бі́льшає);
2)
п. в качестве – лі́пшати, полі́пшати; п. в цене – доро́жчати, подоро́жчати; акции повышаются – а́кції йду́ть уго́ру, доро́жчають.
Существование – існува́ння, буття; с начала -ния – з поча́тку існува́ння, відко́ли є, відко́ли існу́є; с начала -ния города – з ча́су заснува́ння мі́ста, відко́ли мі́сто стоїть.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Залі́ток, -тку, м. Лѣтній выпасъ скота. Брав на заліток воли, то через те й було в мене багато скотини чужої. Верхнеднѣпр. у.
2) Употребительнѣе во мн. ч.
за́літки. Начало лѣта. На за́літки зоставля́ти. Оставлять до начала будущаго лѣта. Не заставляйте сіно на залітки, а то бува миші перегризуть, затече. Волч. у.
Зачіпа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. зачепи́ти, -плю́, -пиш, гл.
1) Цѣплять, зацѣпить, задѣвать, задѣть.
Чи витягнеш з води Левиахвана, гачком його, як рибу, зачепивши. К. Іов. 92. Ні за що рук зачепи́ти. Ном. № 9870. Не съ чѣмъ начать, нѣтъ средствъ для начала (о хозяйствѣ, заработкѣ). За що б тут руки зачепити? За яке ремество взятись? Чуб. II. 17. Хиба́ тебе́ во́зом зачепи́ли? Чѣмъ тебя особеннымъ затронули, обидѣли? Ном. № 4040.
2) Трогать, тронуть, затрагивать, затронуть.
Міг би йому листи визволені писати, щоб не міг ніхто нігде зачіпати. Макс. (1849), 33. Мене вовки і не зачепили. Грин. І. 165. А сусідці перстень даєш, — нащо ж мене зачіпаєш? Чуб. V. 200.
Зра́зу, нар. Сразу, вдругъ; съ самаго начала. Захоч — і вродиться все зразу. Котл. Кн. VI. 85. Ми тільки що наткнулись, він так таки зразу і почав лаятись. Новомоск. у.
Первові́чний, -а, -е. Отъ начала вѣковъ сущій. Первовічний, як Бог. Гн. II. 217.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Нача́ло = 1. поча́ток (С. З. Л), почи́н (С. З. Л.), почи́нок, зачин, зача́ло (С. Аф.), розпоча́ток. — Того ж року на самім початку оного. Л. В. — Від початку сьвіта божого. — Як небо блакитне — нема йому краю, — так душі почину і краю не має. К. Ш. — Щось почав був говорити, та суддї річ його з починку перебили. Гр. — Нача́ла = поча́тки. С. Л. — Въ нача́лѣ = з поча́тку. — Сь са́мого нача́ла = з первонача́лу, наса́мперед, попере́д усь́ого. С. Л. 2. осно́ва, ґрунт.
Суетли́вый = метушли́вий, клопотли́вий, хватки́й (С. Ш.), хапки́й (С. Ш.) і д. Суета́ 3. — Од начала клопотливого уряду мого. С. З.
Хлопотли́вый = клопітли́вий, клопітни́й. — Од начала клопотливого уряду мойого. С. З.

Запропонуйте свій переклад