Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 3 статті
Запропонувати свій переклад для «наємниця»
Шукати «наємниця» на інших ресурсах:

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

нає́мниця, нає́мниць; ч. нає́мник, на́йманець
1. та, кого найняли для виконання певних завдань; наймана робітниця. [Всі в зборі: землянин Пітер Квилл (Зоряний Лорд), мовчазний велетень Дракс, зеленошкіра наємниця Гамора, живе дерево Грут і єнот. (kinoafisha.ua, 28.04.2017). – Ви долонею цвяхи вбиваєте? – остовпеніла наємниця. (Антон Копинець «Іван Сила на прізвисько “Кротон”», 1972).]
2. солдатка або офіцерка найманої армії. [Як ми раніше писали, російська наємниця Віра Калмикова, яка стала інвалідом війни на Донбасі, вирішила тепер просити допомоги на лікування у людей. (rbc.ua, 04.03.2020).]
3. заст. та, яка захищає чужі інтереси з корисливих мотивів. [Німеччина, а при ній і її наємниця Австро-Угорщина, схотять захопити Україну під свою війскову контролю, аби її визисвати економічно. (Свобода, 1918, №47).]
див.: на́ймичка, на́йманка
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
на́йманка, на́йманок; ч. на́йманець
1. та, кого найняли для виконання певних завдань; наймана робітниця. [До того ж Каз вибрав правильну людину, щоб її переконати, – на кілька місяців молодшу за Ніну сулійську дівчину, котра виросла в Равці й провела жахливий рік, будучи найманкою у «Звіринці». (Лі Бардуґо «Шістка воронів», пер. Єлена Даскал, 2016). – Та й вас, Іветто Андріївно, тільки… Іветта поглядом примусила няньку замовкнути, обернулася до занімілої дівчини. На мить лише випустила найманку з поля зору, а та вже від страхів аж прилипла до спинки крісла. (Люко Дашвар «Мати все», 2010).]
2. солдатка або офіцерка найманої армії. [У Краматорську на Донеччині колишня найманка бойовиків так званої «ДНР» добровільно здалася поліції. (vchasnoua.com, 16.10.2020). Російська найманка перейшла на бік України – СБУ. (Правда, 04.03.2019).]
див.: нає́мниця, на́ймичка
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 478.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
на́ймичка, на́ймичок; ч. на́ймит
1. наймана робітниця. [Мама з наймичкою варили холодці, пекли, фарширували. (Ірина Савка «Осиний мед дикий» (збірка), 2013). Навіть єхидний і скупий, мов дідько, Мелантій Горобець не раз говорив хазяїнам-господарям, що він своїй наймичці власноручно дає олії, щоб голос не засох, бо голос, конєшно, — це делікатна штука і дається навіть не всякому попу. (Михайло Стельмах «Правда і кривда», 1961). Галя привезла з собою також дванадцятилітню наймичку Гандзю, що мала за завдання забавляти маленьку Галину дочку, Олю. (Лесь Мартович «Забобон», 1911). <…> вона йому не рівня; буде на неї дивитися з презирством і обходитися з неповагою, і у пана така жінка буде гірше наймички... буде крепачкою. (Іван Котляревський «Наталка Полтавка», 1819).]
2. перен. та, хто працює на інших, а не для власного блага. [Україна перетворюється на наймичку, котра хоч і живе на багатій землі, та не має власної господарки, її господарство випадає за межі інтересів світового ринку <...>. (Арсен Паламар «Деградація», 2004).]
див.: на́йманка, нає́мниця
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 478.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 5, 1974, с. 98.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.) 
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)