Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 14 статей
Запропонувати свій переклад для «на протязі»
Шукати «на протязі» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вре́мя – час (р. ча́су), пора́, час-пора́, часи́на, годи́на, доба́ (р. доби́), діб (ж. р.) (р. до́би).
• Короткое вре́мя – мали́й час, часо́чок, часи́нка, мала́ часи́на.
• В короткое вре́мя – за мали́й час, не за вели́кий час, за малу́ часи́ну.
• Продолжительное вре́мя – вели́кий час, до́вший час.
• Во время (во времена) кого, чего – за ко́го, за чо́го, за часі́в кого́, чого́, під що, пі́дчас чо́го, при чо́му, по-при що, се́ред чо́го (и просто орудн. пад.). [Був ще за па́нського пра́ва ку́харем (Грінч.). То було́ за царя́ Панька́, як земля́ була́ тонка́. За часі́в Соломо́на. За часі́в нароста́ння наро́дньої си́ли, письме́нство вело́ за ру́ку наш наро́д (Єфр.). Мочи́ла коно́плі під хо́лод та захолоди́ла но́ги (Тесл.). При до́брій годи́ні всі ку́ми й побрати́ми. Се́ред бу́рі стра́шно на мо́рі. Це ді́ялося по́сто́м = во время поста].
• Во́-время, см. ниже В своё вре́мя. Со вре́мени – від ча́су, від часі́в. [Від ча́су револю́ції].
• До вре́мени – до яко́гось ча́су́, по́кіль-що.
• С какого вре́мени? – відко́ли? з яко́го ча́су́?
• С этого вре́мени – відтепе́р, з цього́ ча́су́.
• С того вре́мени – відто́ді́, відтогді́, з того́ ча́су, з тих часі́в.
• С давнего вре́мени – з да́вніх часі́в, зда́вна, з да́вньої давни́ни, з да́внього да́вна, з да́вніх даве́н, од найдавні́ших даве́н.
• С незапамятных времё́н – з-поконві́ку, з передві́ку, з пра́віку.
• С того вре́мени, как – з то́го ча́су як, відко́ли, одко́ли. [Відко́ли прийшо́в, ще й слівце́м не прохопи́всь].
• В какое вре́мя? – яко́го ча́су́?
• Около того вре́мени – бли́зько того́ ча́су́.
• В это вре́мя – в цей час, під цей час, сей час, тут, у цю по́ру, в ці по́ри.
• А в это вре́мя – аж тут, аж під цей час.
• В то время – тоді́, того́ ча́су, в той час, під той час, ти́ми часа́ми, на той час, на ту по́ру.
• В то же вре́мя – рівноча́сно, одноча́сно, в той-таки́ час, в той са́мий час.
• В одно вре́мя – заразо́м. [Не всі бо заразо́м! Я ду́маю й слу́хаю заразо́м].
• В одно и то же вре́мя – за одни́м за́ходом, одноча́сно. [Франко́ му́сів бу́ти за одни́м за́ходом і во́їном, і робітнико́м (Грінч.)].
• Тем вре́менем – тимча́сом, по́ки-що.
• В то вре́мя, как – як, тимча́сом як. [Як були́ ми в йо́го, ба́чили його́ бра́та].
• Всё вре́мя – раз-у-ра́з, раз-по́-раз.
• В своё вре́мя – за свого́ ча́су́, свого́ ча́су́, в свій час, (своевременно) на свій час.
• Не в своё вре́мя – не в час, невча́сно, не свого́ ча́су́.
• Всему своё вре́мя – на все свій час.
• Для своего вре́мени – як на свій час, як для свого́ ча́су́.
• Во всякое вре́мя – повсякча́с, повсякча́сно, на вся́ку діб.
• Это было не в наше вре́мя – це ще не за нас було́, не в на́ші часи́ те ді́ялося.
• В недавнее вре́мя – неда́вніми часа́ми.
• В прежнее вре́мя – попере́дніми часа́ми, за попере́дніх часі́в, давні́ших літ, пе́рше, попе́ре́ду, (вульг.) допре́ж сього́, спре́жду.
• В последнее вре́мя – оста́ннім ча́сом, оста́нніми часа́ми.
• В старое вре́мя – за да́внього ча́су, в старовину́.
• По теперешним времена́м – як на тепе́р, як на ці часи́.
• До последнего вре́мени – до неда́вна.
• В другое вре́мя – и́ншим ча́сом.
• До сего вре́мени – до́сі, до сього́ ча́су́.
• До того вре́мени – до́ти, до́ті[и]ль, (диал.) до́тля.
• До поры до вре́мени – по́ки-що, до́ки-що, до слу́шно́го ча́су́, до ча́су. [До ча́су глек во́ду но́сить (посл.)].
• До позднего вре́мени – допі́зна, до пі́зньої годи́ни.
• Раньше вре́мени – без ча́су́.
• На-вре́мя – на час, до ча́су́, про час. [Хай бу́де про час і така́, навпо́слі я зроблю́ га́рну].
• На некоторое вре́мя – на яки́йсь час.
• На определенное вре́мя – на бе́зрік.
• На вечные времена́ – на ві́чні часи́, на бе́звік, в ві́чний час.
• Спустя, через некоторое вре́мя – зго́дом, зго́дя, перего́дом, з-перего́дом, перегодя́, неба́вом, незаба́ром, невдо́взі, невзадо́взі, да́лі-пода́лі, да́лі-далі, по які́йсь годи́ні, за яки́мсь ча́сом.
• Спустя долгое вре́мя – по до́вгому ча́сі.
• В непродолжительном вре́мени, см. Вско́ре. С течением вре́мени – де-да́лі, з ча́сом.
• В течение некоторого вре́мени – на про́тязі (про́тягом) яко́гось ча́су́.
• В течение непродолжительного вре́мени – не за вели́кий час, на про́тязі (про́тягом) недо́вгого ча́су́.
• От вре́мени до вре́мени – час од ча́су, з ча́су до ча́су.
• По времена́м, вре́мя от вре́мени – часа́ми, десь-не-десь, коли-не-коли́, десь-коли́сь.
• В ночное вре́мя – уночі́, нічно́ю добо́ю, нічно́ї доби́, вно́чішнього ча́су́.
• Вре́мя предрассветное – до́світок.
• Вре́мя дообеденное – задобі́ддя, задобі́дня годи́на.
• В обеденное вре́мя – в обі́ди.
• Вре́мя послеобеденное – пообі́дній час, сполуде́нок (р. -нку).
• Вре́мя перед вечером – підвечі́рок (р. -рку).
• Вре́мя, когда ложатся спать – ляги́, обляги́, вля́ги, ля́гмо, ля́гови, (нареч.) обляго́ма. [Іде́ він до не́ї о пі́зніх ляга́х. Обляго́ма приї́хав. Були́ пі́зні ля́гма. У пі́зні ля́гови пряду́].
• Вре́мя вставания – уста́нок. [Роби́в од уста́нку до сме́рку].
• Утреннее вре́мя – зара́ння, зара́нок. [Пі́вень співа́ по́ки зара́ння, а по́тім спить].
• Вре́мя года – пора́, доба́ ро́ку.
• Вре́мя после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – ві́дзимка.
• Вре́мя между весною и летом – за́літки.
• Вре́мя, когда греет солнце – ви́гріви.
• Вре́мя пахания – о́ранка.
• Вре́мя уборки сена – косови́ця, гребови́ця.
• Вре́мя перед новой жатвой, перед новым хлебом – передні́[о́]вок (р. -вка).
• Вре́мя жатвы – жни́ва́.
• Вре́мя возки копен – возови́ця, копові́з (р. -во́зу).
• Вре́мя рождения овец – обкі́т (р. -ко́ту).
• Вре́мя, когда пасётся скот – пасови́ця.
• Вре́мя роения пчёл – рійба́, ройови́ця.
• Вре́мя собирания мака – макотру́с.
• Вре́мя опадания листьев – листопа́д.
• В свободное вре́мя – на дозві́ллі, гуля́щого ча́су́, ві́льного ча́су́, на гу́ля́нках, гуля́нка́ми, гуля́ючи.
• Есть вре́мя – є коли́.
• Отсутствие свободного вре́мени – ні́кольство.
• Не хватать, не доставать вре́мени – ні́колитися. [Не поможу́ тобі́, бо й само́му ні́колиться].
• Нет вре́мени – нема́ коли́, ні́коли, не ма́ю ча́су́.
• Удобное, благоприятное вре́мя – до́бра наго́да, до́бра годи́на, слу́шни́й час, сприя́тлива годи́на.
• Надлежащее вре́мя – слу́шни́й час.
• Неблагоприятное, бедственное вре́мя – лихи́й час, лихолі́ття, лиховщи́на, тяжка́ годи́на, знегі́ддя, знего́да.
• В условное вре́мя – в належи́ту годи́ну.
• В лучшие времена́ – за кра́щих часі́в.
• Определённое вре́мя – ви́значений (призна́чений) час (те́рмін).
• В определённое вре́мя (в опред. сроки) – пе́вними речінця́ми.
• Теперешнее вре́мя – тепе́рішні часи́, сьогоча́сність (р. -ности).
• Старые времена́ – старі́ часи́, давнина́, старовина́, старосві́тчина.
• Вре́мя, в которое жили деды – діді́вщина, діди́зна.
• Настоящее вре́мя – час тепе́рішній (и грамм.).
• В настоящее вре́мя – тепе́р, тепе́реньки, тепе́речки, сейча́с, ни́ні.
• До настоящего вре́мени – дони́ні, дотепе́р.
• Вре́мя прошлое, давно минувшее – час мину́лий, да́вній, давно́ мину́лий (и грамм.), да́вні часи́, да́вня давнина́.
• Вре́мя будущее – час майбу́тній, прийде́шній (и грамм.).
• На будущее вре́мя – на да́лі, на да́льший час, на пото́мні часи́.
• В давние времена́ – да́вньою поро́ю, да́вніми часа́ми, у да́вні да́вна.
• Относящийся к этому, к тому, к новому вре́мени – сьогоча́сній, тогоча́сній, тоговіко́вий, тоді́шній, новоча́сній.
• Условленное вре́мя, проведенное в обучении ремеслу – термінува́ння.
• Вре́мя летит – час біжи́ть, час не змигне́ться.
• Требующий, отнимающий много времени – забарни́й, зага́йний, ба́вний, забавни́й.
• Вре́мя прибавочное (для работы) – надробо́чий час.
• Вре́мя упущено – промину́то час, (шутл.) пора́ перепори́лася.
II. Втече́ние[и] – про́тягом, на про́тязі, за чо́го, че́рез що. [За пе́ршої доби́. Че́рез усю́ Петрі́вку. Перебула́ там че́рез ніч. Про́тягом двох семе́стрів].
Идти́ и Итти́ –
1) іти́ (н. вр. іду́, іде́ш, прош. вр. ішо́в, ішла́, а после гласной йти́, йду́, йде́ш, йшо́в, йшла́…). [Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.). Не йди́ туди́. Куди́ ти йде́ш не спита́вшись? (Шевч.)].
• -ти́ в гости – іти́ в гости́ну.
• -ти пешком – іти́ пі́шки, піхото́ю.
• Кто идё́т? – хто йде?
• Вот он идё́т – ось він іде́.
• -ти́ шагом – ходо́ю йти, (о лошади ещё) ступакува́ти.
• Иди́, иди́те отсюда, от нас – іди́, іді́ть (редко іді́те) зві́дси, від нас. [А ви, мої́ святі́ лю́ди, ви на зе́млю йді́те (Рудан.)].
• Иди! иди́те! (сюда, к нам) – ходи́, ході́ть! іди́, іді́ть! (сюди́, до нас). [А ходи́-но сюди́, хло́пче! Ходи́ до поко́ю, відпочи́нь зо мно́ю (Руданськ.). Ході́ть жи́во пона́д став (Руданськ.)].
• Идём, -те! – ході́м(о)! [Ході́м ра́зом!].
• -ти́ куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, бра́тися куди́, до чо́го (пе́вним шля́хом, до пе́вної мети́). [Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Морд.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Коли́ пряму́є він до сіє́ї мети́ без ду́мки про особи́сту кори́сть… (Грінч.). Що мені́ роби́ти? чи додо́му, чи до те́стя бра́тись (Г. Барв.)].
• Он смело идёт к своей цели – він смі́ло йде (пряму́є, просту́є) до своє́ї мети́.
• -ти́ прямо, напрямик к чему, куда – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, прямцюва́ти, іти́ про́сто, навпросте́ць, (диал.) опрошкува́ти до чо́го, куди́. [Хто просту́є (опрошку́є), той до́ма не ночу́є (Номис). Не пряму́є, а біжи́ть я́ром, геть-ге́ть обмина́ючи па́нську сади́бу (М. Вовч.). І не куди́ іде́ він, а до ни́х у воро́та прямцю́є (Свидн.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли́, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)].
• -ти́ первым, впереди – пе́ред вести́, передува́ти в чо́му. [Герш вів пе́ред у тім скаже́нім та́нці і весь увійшо́в у спекуляці́йну гаря́чку (Франко). У торгу́ передува́ли в Ки́їві Орме́ни (Куліш)].
• -ти́ на встречу – назу́стріч кому́, устрі́ч, устрі́ть, навстрі́ч кому́ іти́, бра́тися. [Раде́нька вже, як хто навстрі́ч мені́ бере́ться (М. Вовч.)].
• Идти́ за кем, чем – іти́ по ко́го, по що.
• Я иду́ за лекарством – я йду по лі́ки.
• -ти́ за кем, вслед за кем – іти́ за ким, слідко́м (слідко́м в тро́пи) за ким іти́, (слідко́м) слідува́ти, слідкува́ти за ким, (редко) сліди́ти за ким. [Іди́ слідо́м за мно́ю (Єв.). Так і бі́га, так і сліду́є за ним (Зміїв)].
• -ти́ (по чьим следам) (переносно) – іти чиї́ми сліда́ми, топта́ти сте́жку чию́. [Доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)].
• -ти́ до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) – як дале́ко сяга́ти. [Дальш сього́ ідеа́лу не сягону́ло ні коза́цтво, ні гайдама́цтво, бо й ні́куди було́ сяга́ти (Куліш)].
• -ти́ рука об руку с чем – іти́ у па́рі з чим. [У па́рі з ціє́ю філосо́фією іде́ у Кобиля́нської і невира́зність її́ худо́жніх за́собів (Єфр.)].
• -ти́ по круговой линии – колува́ти. [Горо́ю со́нечко колу́є (Основа, 1862)].
• -ти́ сплошной массой, непрерывным потоком – ла́вою (стіно́ю) іти́ (су́нути), ри́нути. [І куди́ їм ска́же йти, усі́ стіно́ю так і йдуть (Квітка). Ніко́ли так вода́ під міст не ри́не, як мі́стом скрізь весе́лі ри́нуть лю́ди (Куліш)].
• -ти́ куда глаза глядят, куда приведёт дорога – іти́ світ за́ очі, іти́ про́сто за доро́гою (Франко), іти́ куди́ очі́ ди́вляться, куди́ веду́ть о́чі.
• Она идё́т замуж – вона́ йде за́між, вона́ віддає́ться за ко́го.
• -ти́ в бой – іти́ в бій, до бо́ю, до побо́ю іти́ (става́ти). [Дали́ коня́, дали́ збро́ю, става́й, си́нку, до побо́ю (Гол.)].
• Войско идё́т в поход – ві́йсько йде (руша́є) в похі́д.
• -ти́ в военную службу – іти́, вступа́ти до ві́йська.
• -ти́ врозь, в разрез с чем – різни́ти з чим. [Різни́в-би я з свої́ми по́глядами, зроби́вшися прокуро́ром (Грінч.)].
• Он на всё идё́т – він на все йде, поступа́є.
• Эта дорога идё́т в город – ця доро́га веде́ (пряму́є) до мі́ста.
• -ти́ в руку кому – іти́ в ру́ку, іти́ся на́ руку, вести́ся кому́; срвн. Везти́ 2.
• -ти́ во вред кому – на шко́ду кому́ йти.
• -ти́ в прок, см. Прок 1.
• Богатство не идё́т ему в прок – бага́тство не йде йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на до́бре, в ру́ку).
• Голова идё́т кругом – голова́ о́бертом іде́, у голові́ моро́читься.
• Иду́т ли ваши часы? – чи йде ваш годи́нник?
• Гвоздь не идё́т в стену – гвіздо́к не йде, не лі́зе в сті́ну.
• Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах – корабе́ль ішо́в (плив) під усіма́ вітри́лами.
• Чай идё́т к нам из Китая – чай іде́ до нас з Кита́ю.
• От нас идё́т: сало, кожи, пенька, а к нам иду́т: кисея, ленты, полотна – від нас іду́ть: са́ло, шку́ри, коно́плі, а до нас іду́ть: серпа́нок, стрічки́, поло́тна.
• Товар этот не идё́т с рук – крам цей не йде, пога́но збува́ється.
• Дождь, снег идё́т – дощ, сніг іде́, па́дає.
• Лёд идё́т по реке – кри́га йде на рі́чці.
• У него кровь идё́т из носу – у йо́го (и йому́) кров іде́ з но́са.
• Деревцо идё́т хорошо – деревце́ росте́ до́бре.
• -ти́ на прибыль – прибува́ти, (о луне) підпо́внюватися. [Мі́сяць уже підпо́внюється (Звин.)].
• Вода идё́т на прибыль – вода́ прибува́є.
• Жалованье идё́т ему с первого мая – платня́ йде йому́ з пе́ршого тра́вня.
• Сон не идё́т, не шёл к нему – сон не бере́, не брав його́.
• Идё́т слух, молва о ком – чу́тка йде (хо́дить), погові́р, поголо́ска йде про ко́го, (громкая молва) гуде́ сла́ва про ко́го.
• -ти́ к делу – стосува́тися (припада́ти) до ре́чи.
• К тому дело идё́т – на те воно́ йде́ться, до то́го воно́ йде́ться.
• Идё́т к добру – на добро́ йде́ться.
• К чему идё́т (клонится) дело – до чо́го (воно́) йде́ться, до чо́го це йде́ться (прихо́диться), на що воно́ забира́ється, на що зано́ситься. [Оте́ць Хариті́н догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Ба́чивши тоді́ королі́ по́льські, на що́ воно́ вже по коза́цьких зе́млях забира́ється, козакі́в до се́бе ла́скою прихиля́ли (Куліш). Він знав, до чо́го се прихо́диться, здригну́в уве́сь (Квітка). Час був непе́вний, зано́силося на вели́ку війну́, як на бу́рю (Маковей)].
• Идё́т – (ладно) гара́зд, до́бре; (для выражения согласия) зго́да.
• Каково здоровье? – Идё́т! – як здоро́в’я? – Гара́зд, до́бре!
• Держу сто рублей, идё́т? – Идё́т! – заклада́юся на сто карбо́ванців, зго́да? – Зго́да!
• Один раз куда ни шло – оди́н раз іще́ я́кось мо́жна; раз ма́ти породи́ла!
• Куда ни шло – та неха́й вже.
• -ти́ (брать начало) от кого, от чего – іти́, захо́дити від ко́го, від чо́го. [То сам поча́ток чита́льні захо́дить ще від старо́го ді́да Митра́ і від ба́би Митри́хи і дяка́ Ба́зя (Стефаник)].
• -ти́ по правде, -ти́ против совести – чини́ти по пра́вді, про́ти со́вісти (сумлі́ння).
• -ти́ с козыря – ходи́ти, іти́ з ко́зиря (гал. з ату́та), козиря́ти.
• Наше дело идё́т на лад – спра́ва на́ша йде в лад, іде́ (кладе́ться) на до́бре.
• -ти́ войной на кого – іти́ війно́ю на ко́го, іти́ воюва́ти кого́.
2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти́, посува́тися, поступа́ти, (безлично) поступа́тися. [Поступні́ш на товсто́му вишива́ти: нитки́ товсті́, то посту́пається скорі́ш (Конгр.). Ча́сто бі́гала диви́тися, як посува́лась робо́та (Коцюб.)];
3) (вестись, происходить) іти́, вести́ся, прова́дитися, точи́тися; (о богослуж.: совершаться) пра́витися. [Чи все за сі два дні вело́сь вам до вподо́би? (Самійл.). На про́тязі всього́ 1919 ро́ку все точи́лася крива́ва боротьба́ (Азб. Ком.). Сим ро́бом усе життя́ наро́днього ду́ха прова́диться (Куліш)].
• В церкви идёт молебен, богослужение – у це́ркві пра́виться моле́бень, слу́жба Бо́жа.
• Иду́т торги на поставку муки – іду́ть, прова́дяться, відбува́ються торги́ на постача́ння бо́рошна.
• У нас иду́т разные постройки – у нас іде́ рі́зне будува́ння.
• Разговор, речь идё́т, шёл о чем-л. – розмо́ва йде, йшла, розмо́ва, річ веде́ться, вела́ся, мо́ва мо́виться, мо́вилася про (за) що, іде́ться, ішло́ся про що. [Това́ришка взяла́ шиття́, я кни́жку, розмо́ва на́ша бі́льше не вела́ся (Л. Укр.). Мо́ва мо́виться, а хліб ї́сться (Приказка)].
• Речь идё́т о том, что… – іде́ться (іде́) про те, що… [Якби́ йшло́ся ті́льки про те, що він розгні́ває і ха́на і росі́йський уря́д, Газі́с не вага́вся-б (Леонт.). Тут не про го́лу есте́тику йде, тут спра́ва гли́бша (Крим.)];
4) (продолжаться, тянуться) іти́, тягти́ся. [Бе́нькет все йшов та йшов (Стор.)].
• От горы идё́т лес, а далее иду́т пески – від гори́ іде́ (тя́гнеться) ліс, а да́лі йду́ть (тягнуться) піски́.
• Липовая аллея идё́т вдоль канала – ли́пова але́я іде́ (тя́гнеться) вздовж (уподо́вж) кана́лу;
5) (расходоваться, употребляться) іти́. [На що-ж я з скри́ні діста́ю та вишива́ю! Скі́льки нито́к ма́рно йде (М. Вовч.). Галу́н іде́ на кра́ски (Сл. Ум.)].
• Половина моего дохода идё́т на воспитание детей – полови́на мого́ прибу́тку йде на вихова́ння діте́й.
• На фунт пороху идё́т шесть фунтов дроби – на фунт по́роху іде́ шість фу́нтів дро́бу (шро́ту);
6) (проходить) іти́, мина́ти, пливти́, сплива́ти; срвн. Проходи́ть 10, Протека́ть 4. [Все йде, все мина́є – і кра́ю нема́є (Шевч.)].
• Шли годы – мина́ли роки́.
• Время идё́т быстро, незаметно – час мина́є (пливе́, сплива́є) ху́тко, непомі́тно.
• Год шёл за годом – рік мина́в (сплива́в) по ро́кові.
• Ей шёл уже шестнадцатый год – вона́ вже у шістна́дцятий рік вступа́ла (М. Вовч.), їй вже шістна́дцятий рік поступа́в;
7) (быть к лицу) ли́чити, лицюва́ти, бу́ти до лиця́ кому́, (приходиться) упада́ти, подо́бати кому́, (подходить) пристава́ти до ко́го, до чо́го, пасува́ти, (к)шталти́ти до чо́го. [А вбра́ння студе́нтське так ли́чить йому́ до ста́ну струнко́го (Тесл.). Тобі́ тото́ не лицю́є (Желех.). Те не зо́всім до лиця́ їй, бо вона́ но́сить в собі́ ту́гу (Єфр.). Постанови́ли, що ніко́му так не впада́є (бу́ти па́січником), як йому́ (Гліб.). Так подо́ба, як сліпо́му дзе́ркало (Номис). Ні до ко́го не пристає́ так ота́ при́повість, як до подоля́н (Свидн.). Пучо́к бі́лих троя́нд чудо́во пристава́в до її́ чо́рних брів (Н.-Лев.). Ці чо́боти до твої́х штані́в не пасу́ють (Чигирин.). До ції́ сви́ти ця пі́дшивка не шталти́ть (Звяг.)].
• Идё́т, как корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники.
• Эта причёска очень идё́т ей – ця за́чіска їй ду́же ли́чить, ду́же до лиця́.
• Синий цвет идё́т к жёлтому – си́ній ко́лір пасу́є до жо́втого.
• Не идё́т тебе так говорить – не ли́чить тобі́ так каза́ти.
Мно́гий – бага́то-хто, бага́то-де́хто (м. и ж. р.), бага́то-що́, бага́то-де́що (ср. р.), бага́то-яки́й, бага́то-котри́й, бага́то, (устар.) мно́ги́й.
• -гий зверь гибнет от лесных пожаров – бага́то-які́ звіри́ ги́нуть (бага́то зві́рів ги́не) від лісови́х поже́ж (пожарі́в).
• -гое множество – вели́ка си́ла, си́ла силе́нна, бе́зліч (-чи); см. Мно́жество 2.
• Мно́гое, сщ. – бага́то-що (обычно употр. только формы косв. пад.: им. и р. бага́то-чого́, д. бага́то-чому́, в. бага́то-чого́ и (с предл.) бага́то на що́, про що́ и т. п.), бага́то-де́що (употр. аналогично предыдущ.: бага́то-де́чого, бага́то де́-в-чому и бага́то в де́чому и т. п.), бага́то; срв. Мно́го 1.
• -гое свидетельствует об этом – бага́то-чого́ (бага́то-де́чого) сві́дчить про це.
• Он -гое знает – він бага́то-чого́ (бага́то-де́чого) зна́є.
• Он -гое испытал в жизни – він бага́то (бага́то-чого́, бага́то-де́чого) зазна́в на віку́.
• Во -гом – бага́то в чо́му, бага́то де́-в-чому (в де́чому).
• Вы на -гое должны обратить внимание – ви бага́то на що́ (де́-на-що) пови́нні (ма́єте) зверну́ти ува́гу.
• Нам надо о -гом поговорить с вами – нам тре́ба бага́то про що́ (де́-про-що) поговори́ти (порозмовля́ти) з ва́ми.
• Вы не -гого стоите – ви не бага́то-чого́ ва́рті, (грубо) ви шага́ ва́рті.
• -гого желать, добра не видать – хто бага́то(-чого́) бажа́є, той нічо́го (добра́) не ма́є.
• Мно́гие – (только о людях) бага́то-хто́ (р. и в. бага́то-кого́, д. бага́то-кому́, с предл. бага́то в ко́го, бага́то з ким и т. п.), бага́то-де́хто (р. и в. бага́то-де́кого, с предл. бага́то де́-в-кого и бага́то в де́кого и т. п.), (об одушевл. и неодушевл.) бага́то-які́ (р. бага́то-яки́х, с предл. бага́то в яки́х и т. п.), бага́то-котрі́, бага́то (р. багатьо́х, д. багатьо́м, в. бага́то и багатьо́х (об одушевл.) тв. багать(о)ма́, предл. в багатьо́х и т. п.), (устар.) мно́ги́й. [Бага́то-хто́ з еспа́нців був обтя́жений зо́лотом (Крим.). Узбро́йте шля́хту в за́мках у ва́ших багатьо́х (Грінч.). Мно́гі почали́ склада́ти оповіда́ння про поді́ї (Єв. Морач.)].
• -гие мужчины – бага́то-хто з мужчи́н (з чоловікі́в).
• -гие так думали – бага́то-хто́ так ду́мав (гада́в).
• -гие не разделяют этого мнения – бага́то-хто́ не поділя́є ціє́ї ду́мки, цього́ по́гляду.
• -гим кажется, что – бага́то-кому́, бага́то-де́кому, багатьо́м здає́ться, що.
• -гим из учёных – багато́-кому́ з уче́них, багатьо́м уче́ним (з уче́них).
• Я слышал это от -гих – я чув це від багатьо́х, бага́то від ко́го (від де́кого, де-від-ко́го).
• -гие деревья посохли – бага́то-які́ дерева́ повсиха́ли, бага́то де́ре́в пос(о́)хло́ (повсиха́ло).
• -гие затруднения преодолимы – бага́то-які́ тру́днощі мо́жна (даю́ться) перемогти́.
• По -гим причинам – з багатьо́х причи́н.
• В продолжение -гих лет – багать(о)ма́ рока́ми, бага́то ро́ків, про́тягом (на про́тязі) багатьо́х ро́ків.
• Довольно -гие – до́сить бага́то, (только о людях) чима́ло-хто́, чима́ло-де́хто. [Чима́ло-кого́ з козакі́в повби́вано (Київ). Чима́ло-де́хто не хтів зго́джуватися з цим (Крим.)].
• -гая лета – многі́ літа́. [Дару́й, бо́же, многі́ літа́ цьому́ госпо́дарю (Чуб. III)].
Продолже́ние – продо́вження, про́тяг, да́льший тяг (-гу), прова́дження чого́. [Продо́вження ро́ду. Нове́ украї́нське письме́нство було́ да́льшим про́тягом того́ літерату́рного проце́су, що в голова́х у се́бе ма́є тисячолі́тню тради́цію (Єфр.). Да́льший про́тяг націона́льної супере́чки (Грінч.). У ка́мері, що була́ мов-би про́тягом коридо́ру (Корол.). Засти́глі по́гляди й загадко́ві слова́ здава́лись мені́ да́льшим тя́гом якого́сь недола́днього сна (Корол.)].
• -же́ние работы – продовження праці, провадження праці далі, -жение отпуска, срока, перемирия – продо́вження відпу́стки, те́рміну, зами́рення.
• -же́ние линии – продо́вження лі́нії.
• -же́ние разговора – продо́вження розмо́ви, прова́дження да́лі розмо́ви.
• -же́ние войны – продо́вження війни́, (состояние) трива́ння війни́.
• -же́ние впереди, в следующем номере, следует – да́лі бу́де.
• Дальнейшее -же́ние – да́льше продо́вження, да́льший про́тяг.
• В -же́ние (в течение) чего – про́тягом, на (в) про́тязі, впродо́вж, встяж чого́ (книжн.-лит. формы), через що, крізь що; срв. Впродолже́ние. [Коли́-б мо́жна бу́ти через зи́му кото́м, через лі́то пастухо́м, а на Вели́кдень попо́м (Чуб.). Палка́ супере́чка про календа́р не вгаса́є через ціли́й XVII в. (Н. Р.). Дени́с через усю́ дорогу́ хоч-би па́ру з уст пусти́в (Квітка)].
• В -же́ние времени – про́тягом, встяж ча́су.
• В -же́ние нескольких веков – про́тягом (на про́тязі) кілько́х вікі́в, через кі́лька ві́ків.
• В -же́ние пяти часов – про́тягом п’ятьо́х годи́н или п’ять годи́н.
• В -же́ние целого дня – на про́тязі ціло́го дня, через ці́лий (уве́сь) день или ці́лий (уве́сь) день.
• Он работал в -же́ние всего лета – він працюва́в усе́ лі́то, через усе́ лі́то, про́тягом ці́лого лі́та.
• Во всё -жение этого процесса, этой зимы – на всьо́му про́тязі цьо́го проце́су, ціє́ї зими́, через уве́сь проце́с, через усю́ зи́му или усю́ зи́му. На -же́нии, см. Протяже́ние.
Протяже́ние –
1) см. Протя́жка;
2) про́тяг (-гу), (измерение) ви́мір (-ру), (пространство) про́стір (-тору), пере́біг (-гу).
• Твёрдые тела имеют три -ния: длину, ширину и высоту – тверді́ тіла́ ма́ють три ви́міри: довжиню́, шириню́ й височиню́.
• На всём -нии этой дороги – на про́тязі ці́лої доро́ги ціє́ї, на всьо́му пере́бігу (про́сторі) ціє́ї доро́ги.
• На -нии ста вёрст – на про́тязі (на пере́бігу) ста версто́в.
• На -нии всего рассказа – на про́тязі ці́лого оповіда́ння.
Пятидне́вный – п’ятиде́нний, п’ятидне́вий.
• В -ный срок – за п’ять день, про́тягом (на про́тязі) п’яти́ (-ьо́х) днів.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Втечение –
1) (указание времени) на про́тязі, про́тягом;
2) (о реке) влива́ння, вплива́ння.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Впредь – наперед далі; надалі. Впредь до изменения – (аж) до (дальшої) зміни. Впредь до выяснения, получения и т. п. – доки з’ясовано буде, доки одержано буде й т. ин. В продолжение чего – протягом чого; на протязі чого; через що; крізь що; за чого.
Время – час; пора; часина; доба. Короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина. В короткое время, за короткое время – за малий час; не за великий час; за малу часину. Продолжительное время – великий час; довший час. Рабочее время – робітний, робочий час. Во время, во времена кого, чего – за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; підчас чого. Со времени – від часу, від часів. До времени – до якогось часу; покіль що. С какого времени – відколи; з якого часу. С этого времени – відтепер; з цього часу. С того времени – відтоді; з того часу; з тих часів. Со времени (революции, ревизии и т. п.) – від часу (революції, ревізії і т. ин.) С давнего времени – з давніх часів; з давньої давнини; з давнього давна; з давніх давен. С незапамятных времен – з давніх давен; від найдавніших часів. С того времени, как – з того часу, як; відколи. С некоторого времени – з якогось, від якогось часу. В какое время? – якого часу? Около того времени – близько того часу. В это время – тим часом; в цей час; під цей час. А в это время – аж тут; аж під цей час. В то время – тоді; того часу; в той час; під той час; тими часами; на той час; на ту пору. В то же время – рівночасно; одночасно; в той-таки час; в той самий час. В одно время – заразом; одночасно. В одно и то же время – за одним заходом; одночасно. Тем временем – тим часом; поки що. В то время, как – тим часом як. Все время – раз у раз, раз по раз. Раньше времени – без часу. В свое время – за свого часу; свого часу; в свій час; (своевременно) – своєчасно. Вовремя – вчасно; впору; на свій час. Не в свое время, не вовремя – невчасно; не в час; не свого часу. Всему свое время – на все свій час. Для своего времени – як на свій час; як для свого часу. Во всякое время – повсякчас; повсякчасно. Это было не в наше время – це ще не за нас було; не в наші часи те діялося. В недавнее время – недавніми часами. В прежнее время – попередніми часами; за попередніх часів; давніших літ; перше; попереду. В последнее время – останнім часом; останніми часами. В старое время – за давнього часу; в старовину. По теперешним временам – як на тепер; як на ці часи. До последнего времени – донедавна. В другое время – иншим часом. До сего, до настоящего времени – досі; до цього часу. До того времени – доти, дотіль. До поры до времени – поки що; доки що; до слушного часу; до часу. До позднего времени – допізна; до пізньої години. На время – на час; до часу; про час. На некоторое время – на якийсь час. На неопределенное время – на безрік. На вечные времена – на вічні часи; на безвік; у вічний час. Спустя, через некоторое время – по часі; згодом; перегодом, перегодя (якийсь час); незабаром; невдовзі; туди далі; по якійсь годині; за якимсь часом. Спустя долгое время – по довгому часі. Продолжительное время – довго; чимало часу. В непродолжительном времени – незабаром; незадовго. С течением времени – дедалі; з часом; з бігом часу. В течение некоторого времени – протягом, на протязі якогось часу. В течение непродолжительного времени – не за великий час; протягом, на протязі недовгого часу. От времени до времени – час від часу; з часу до часу. По временам, время от времени – часами; десь-не-десь; коли-не-коли; десь-колись. В ночное время – уночі; нічною добою; нічної доби; вночішнього часу. В любое время – коли хочете. Время дообеденное – задобіддя; задобідня година. В обеденное время – в обіди. Время послеобеденное – пообідній час; сполуденок. Время года – пора; доба року. В свободное время – на дозвіллі; гулящого часу; вільного часу; гуляючи. Есть время – є коли. Отсутствие свободного времени – нікольство. Не хватать, не доставать времени – ніколитися. Нет времени – нема коли; ніколи; не маю часу. Удобное, благоприятное время – добра нагода; добра година; слушний час; сприятлива година. Надлежащее время – певний, слушний час. Потребует много времени – см. Требовать. Неблагоприятное, бедственное время – лихий час; лихоліття; тяжка година; знегіддя; знегода. В условленное время – умовленої години; як умовлено. В лучшие времена – за кращих часів. Указанное время – зазначений час. Определенное время – певний, визначений, призначений час, термін. В определенное время – певного часу; за певний, визначений час; (в определённые сроки) – певними термінами. Теперешнее время – теперішні часи; цьогочасність. Старые времена – старі часи; давнина; старовина; старосвіччина. В настоящее время – на теперішній час. До настоящего времени – донині; дотепер. На будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє. По настоящему времени – на теперішній час. В давние времена – давніми часами; у давні давна. Относящийся к этому, к тому, к новому времени – цьогочасний; тогочасний; тодішній; новочасний. Требующий, отнимающий много времени – забарний; загайний. Время летит – час біжить; час не змигнеться. Время прибавочное (для работы) – надробочий час. Время упущено – проминуто час; (шутя) – пора перепорилася. Время идет – час минає, плине. Время скоро проходит – час швидко упливає. Время терять – гаяти час; марнувати час. Выиграть время – вигадати час. Время поступления бумаги – час вступу паперу. Во сколько времени – за скільки часу; за який час. В рабочее время – робітною, робочою порою; в робочу пору; в робочий час. Улучить, выбрать время – вигадати годину; добрати часу. Свободное время – дозвілля; гулящий час. Нет свободного времени – часу немає; (от работы) – виробу немає. В какое время – в яку годину; в яку пору. Как раз в то время – саме тоді; саме під той час. На это требуется много времени – на це треба багато часу; це відбере багато часу. Летнее время – літо. В летнее время – влітку; вліті; літньої доби. Нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові.
Всякий – усякий, усяк, усяке; кожен, кожний. Решительно всякий – кожнісінький; геть усякий. Без всякого – без ніякого. Во всяком случае – у всякому, в кожному разі. Всяко бывает – усяко, усякого буває, трапляється. Всячески – всіма способами, на всі лади. В течение – протягом; на протязі; через що; за чого. В течение (целого) года, дня… – протягом (усього, цілого) року, дня…; через (увесь) рік, день.
Зима – зима. Зимой – узимку; взимі. Начало зимы – зазимки. В начале зимы – на початку зими. В конце зимы – наприкінці зими. В течение зимы – протягом, на протязі зими.
Продолжение – продовження. Продолжение будет, следует – далі буде. В продолжение – протягом, на протязі (чого).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Век
• Век вековать где (разг.) – [Вік] вікувати де; (докон.) [вік] звікувати де. [Тяжко, Боже, на чужині вік свій вікувати. Воробкевич.]
• Век живи, век учись – вік живи — вік учись. Пр. Не вчися розуму до старості, але до смерті. Пр. Вік живи, вік учись і вік трудись. Пр.
• Век жить, век ждать – вік жити — вік чекати (ждати). Пр.
• Век прожить — не поле перейти – вік (життя) прожити (пережити) — не поле перейти. Пр. На віку як на довгій ниві — всього побачиш (усякого трапляється: і кукіль, і пшениця). Пр. Вік прожити — не цигарку спалити. Пр. На віку як на току: і натопчешся й насумуєшся, і начхаєшся й натанцюєшся. Пр. Життя як шержиста нива — не пройдеш, ноги не вколовши. Пр. Усього буває на віку: і по спині, і по боку. Пр. На протязі віку всього трапляється чоловіку. Пр. Трапиться на віку варити борщ і в глеку. Пр. Вік ізвікувати — не в гостях побувати. Пр. Вік прожити — не дощову годину пересидіти Пр. Вік ізвікувати — не пальцем перекивати. Пр. Вік не вилами перепхати. Пр. На своїм віку всякого зазнаєш. Пр.
• В кои веки (разг.) – коли-не-коли; вряди-годи. [Побачимось коли-не-коли, та й то не надовго. Сл. Ум.]
• Во веки веков (церк.) – во віки віків (на віки вічні); на всі віки [і правіки].
• В печальном веке – під сумний вік (за сумного віку).
• Доживать, дожить [свой] век – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити, дотягати, дотягти) [свого] віку; (тільки докон.) довікувати. [Стара мати і тут буде Віку доживати… Шевченко.]
• До окончания века, на веки вечные – довіку (до віку вічного); повіки; повік [-віку, -віків]; навіки (навіки і віки); навік [-віки, віків]; навіки-віків (вічні); на безвік; поки віку; скільки віку; поки (доки) світу; до кінця світу (віку); довіку — до суду (до віку-суду, до суду-віку); (до)поки сонця — світу (поки й світ-сонця, поки й світу-сонця); поки світу, поки сонця; поки сонце сяє (світить). [Я йому таке зроблю, — сказала Улянці, — що довіку не забуде. Донченко.]
• Из глубины веков – з далечі віків; з глибу століть.
• Испокон веков – спервовіку; споконвіку (споконвічно); справіку (спередвіку, спредвіку, спредковіку; звіку-правіку); як (відколи) світ (світом); відколи світа та сонця. [Споконвіку Прометея там орел карає. Шевченко.]
• Коротать свой век – коротати (перебувати) [свій] вік ([свої] літа).
• На моём веку – за мого життя (віку); на моєму віку.
• На наш век хватит – на наше життя (на наш вік) стане.
• От века, с начала века (книжн.) – від віку; від початку світу; як (відколи) світ світом.
• Отжить свой век – віджити (відвікувати) свій вік (своє).
• Относящийся к тому веку, того века – тоговіковий (тогочасний).
• Отныне и до века – віднині (відтепер, від сьогодні) і до віку. [Слава не вмре, не поляже Однині до віку! Дума.]
• Прибавить века кому – п(р)одовжити (прибільшити) життя (віку) кому; (док.) віку приточити (надточити) кому. [Дорогому чоловіку продовж, Боже, віку. Пр.]
• Укоротить век кому – вкоротити (збавити) віку (життя) кому; умалити віку кому.
• Целый век не виделись – цілий вік (цілу вічність) не бачились.