Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 39 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Не́навистьнена́висть, знена́висть (-ти), (редко) нена́вищі (-щів) до ко́го и про́ти ко́го. [Що-ж, ті́льки той нена́висти не зна́є, хто ці́лий вік ніко́го не люби́в (Л. Укр.). І гніт чужи́нців, і нена́висть, і вла́сна кво́лість, і одча́й (П. Тичина). Хлоп’я́ забу́де свою́ нена́висть про́ти ба́тька (Крим.). Вона́ лише́ рида́є з нена́висти (Михайлич.). Я почина́ю чу́ти знена́висть до не́ї (Коцюб.). Звена́висть узяла́ го́ру над коха́нням (Грінч.). Забрені́ли но́тки тако́ї огне́вої знена́висти, що моро́з пішо́в за спи́ною (Васильч.). Тут упе́рше ба́тько його́ вчив знена́висти до поліца́їв (Ле). О́чі заогни́лися нена́вищами (Васильч.)].
Питать -висть к кому – плека́ти (ма́ти) (з)нена́висть до ко́го, про́ти ко́го.
Проникнутый -тью – про́(й)ня́тий, пере́(й)ня́тий, напо́єний (з)нена́вистю. [По розбу́рканих зе́млях грими́ть нога́ напо́єних звена́вистю пролетарі́в (Влизько)].
По -ти – з нена́висти, через нена́висть.
Боле́зненный
1) слабови́тий, х(в)оробли́вий, хорови́тий, кво́лий, неду́жий, неду́жний, нездужа́лий, бо́ліс[з]ний, хи́рий, хи́рний, хи́рявий, безздоро́вний, слабові́кий, нездоро́вкуватий;
2) (
свойственный болезни, относ. к. б.) бо́ліс[з]ний, болю́чий, х(в)оробли́вий. [Бо́лізна нена́висть, бо́лісна жа́до́ба, хоробли́вий стан, хоробли́вий симпто́м, хоробли́ве зами́лування];
3) (
причиняющий боль, мучительный, больной, печальный, прискорбный) болю́чий, бо́лісний, бо́лізний. [Уже й не зна́ю, як вам і розка́зувати про своє́ ли́хо, бо таке́ воно́ болю́че, що й каза́ти ва́жко (Грінч.). Бо́лісний у́сміх].
Возбужда́ть, возбуди́ть
1) збу́джувати, буди́ти кого́, збуди́ти.
См. Пробужда́ть;
2) звору́шувати кого́, що, зворуши́ти, розвору́шувати, розворуши́ти [Вино́ розворуши́ло обо́х (Неч.-Лев.)], дратува́ти, роздратува́ти кого́, що [Уся́ приро́да, пи́шна й зеле́на, дратува́ла мрі́ї в молодо́ї ді́вчини (Неч.-Лев.)], збу́джувати, буди́ти,
сов. збуди́ти [Бу́дить пра́вий гнів (Сам.). Збу́джує соло́дкі почуття́], розбу́рхувати, розбу́рхати, збаламу́чувати, збаламу́тити, виклика́ти, ви́кликати. [Виклика́ти нена́висть] дражни́ти, здійма́ти, сов. зру́шити кого́, на що [Зру́шив їх на боротьбу́ (Єфр.)], підганя́ти (підго́нити), підігна́ти (кого́ до пра́ці).
-жда́ть, -ди́ть кого против кого – бу́рити [Бу́рити наро́д], обу́рювати, сов. обу́рити [Ду́же вже проти се́бе обу́рювала слухачі́в (Грінч.)], збу́рювати, збу́рити [Кого́ не збу́рював він проти се́бе (Грінч.)], підбу́рювати кого́ проти ко́го, чо́го і кого́ на ко́го, підбуря́ти, сов. підбу́рити [Підбу́рює люде́й проти шко́ли (Грінч.). Вони́ його́ підбуря́ли на Ту́рчина (Куліш). Хті́ли підбу́рити наро́д та перері́зати дворя́н (Доман.)], настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчити кого́ проти ко́го [Не настру́нчуй дру́гих проти ме́не (Мирн.)], дратува́ти, підніма́ти кого́ на ко́го, на що [Вони́ протестува́ли проти у́нії і підніма́ли на не́ї міща́нство (Куліш)], піді[о]гріва́ти кого́ на ко́го [Ченці́ та попи́ люде́й на ля́хів іще бі́льше підогріва́ли (Куліш)]; (о полов. возбуждении) збу́джувати жагу́, жадо́бу, дрочи́ти, роздрочи́ти, ятри́ти, роз’ятри́ти, дратува́ти, роздратува́ти.
Возбужда́ть, -буди́ть охоту, желание в ком – заохо́чувати кого́ до чо́го, заохо́тити, підохо́чувати, підохо́тити.
-а́ть отвращение, омерзение – виклика́ти оги́ду, мерзи́ти (безл.).
-а́ть гнев – гніви́ти кого́, буди́ти в кім гнів.
-а́ть негодование в ком – обу́рювати, обу́рити кого́.
-а́ть чью-либо жизнен. энергию – підживля́ти, підживи́ти кого́.
Возбужда́ть, возбуди́ть вопрос, речь – підніма́ти (зніма́ти, пору́шувати) пита́ння, річ, сов. підня́ти (зня́ти, пору́шити) пита́ння, річ.
-да́ть, -ди́ть дело – пору́шувати (розпочина́ти, заво́дити) спра́ву, ді́ло, сов. пору́шити (розпоча́ти, заве́сти) спра́ву, ді́ло.
Возбужда́ть, -ди́ть сомнение, подозрение, удивление – виклика́ти (сов. ви́кликати) су́мнів, підо́зрі́ння, здивува́ння.
Возненави́деть – знена́видіти кого́, що, незна́видіти, узя́ти нена́висть на ко́го. [Яке́ моє́ життя́ бу́де та й її́, як я візьму на не́ї нена́висть? (Г. Барв.)].
Возника́ть, возни́кнуть – по(в)става́ти з чо́го, повста́ти [Серде́чний біль повста́в з нудьги́ за сім’є́ю (Крим.). Отаки́м спо́собом і повста́в той по́діл пра́ці, що ми тепе́р скрізь ба́чимо (Єфр.)], наста́ти, ста́ти, виника́ти з чо́го, ви́никнути, ви́никти [Нові́ держа́ви ле́гко виника́ють, але й руйну́ються так са́мо ле́гко. Ду́мка про се ви́никла в селя́н (Грінч.)], устава́ти, уста́ти, з’явля́тися, з’яви́тися, бра́тися, взя́тися, виро́юватися, ви́роїтися [Відсіля́-ж то й ви́роїлася при́казка (Стор.)]; сов. вроди́тися, зроди́тися [В не́ї зроди́лася ду́мка], зароди́тися [Іди́лія так са́мо зароди́лася в старовину́ (Єфр.)], народи́тися [Класи́чна пое́ма народи́лася з наро́дніх пісе́нь (Єфр.)], проки́нутися [Проки́нулися нові́ думки́]; (подоспеть) наспі́ти [Знов наспі́ла ду́мка (Крим.)], зроби́тися, піти́ [Невже́ наро́дня нена́висть до лати́нців пішла́ з само́го ті́льки зави́дливого на́шепту? (Куліш)].
Возника́ет вопрос – повстає́ (захо́дить) пита́ння.
Заклокота́ть – заклекота́ти (-кочу́, -ко́чеш) и -коті́ти (-кочу́, -коти́ш). [Що коли́-б у со́рок літ та таки́м кле́котом заклекоті́ла кров, яки́м вона́ клеко́че у два́дцять літ! (Кониськ.). Як це почу́ю, то аж нена́висть заклекоти́ть у мені́].
К, Ко, предл.
1) (
о движении, направлении) до ко́го, до чо́го, (на) на що, (перед) перед ко́го, перед що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, (к выше стоящему предмету) під що; (к ниже лежащему предм.) над що; (диал.) к, ік ко́му, (і)к чо́му. [Піду́ до рі́ченьки (Метл.). Пішла́ вночі́ до воро́жки, щоб поворожи́ти (Шевч.). Сусі́д до се́бе кли́кав ку́ма (Гліб.). Пода́всь на за́хід. Як ось перед яку́юсь го́ру прийшли́ (Котл.). Бог покли́кав перед се́бе чо́рта (Г. Барв.). Щось мені́ приверзло́ся чудне́ – Бог зна́є, про́ти чо́го (Васильч.). Тата́рин вже й під Ки́їв підступа́є (ЗОЮР). Підійшо́в під віко́нце та й кли́че (Казка). Ото́ вони́ й пішли́ над мо́ре (Рудан.). Скрізь ік пі́вночі стоя́ли пу́щі величе́нні (Куліш)].
К вершине – до ве́рху.
Любовь, ненависть, отвращение к кому, чему – любо́в, нена́висть, оги́да до ко́го, до чо́го и для чо́го.
К вопросу о чём – до пита́ння про що́.
Выйти к реке, ко взморью, к морю – ви́йти над рі́чку, над мо́ре и до рі́чки, до мо́ря. [Ви́йду я над рі́ченьку та й ста́ну ду́мати (Пісня). Впірну́в у са́мую безо́дню, над са́мий пісо́к (Рудан.)].
Дружно идти, двигатьсярука к руке, плечо к плечу, ряд к ряду – ра́зом йти, руша́ти рука́ з руко́ю, плече́ з плече́м, ла́ва з ла́вою, при ла́ві ла́ва. [Як сніг розто́плений, пливе́ при ла́ві ла́ва, кінно́та виграє́ (М. Рильськ.)].
Готовиться, собираться, укладываться к дороге, к путешествию – склада́тися в доро́гу, лаштува́тися в по́дорож.
К чему бы это (что могло бы значить)? – про́ти чо́го-б воно́ було́?
Зависть к чему, кому – за́здрість до чо́го, до ко́го, про́ти чо́го, про́ти ко́го. [До́кори со́вісти іду́ть не од Бо́га, а од моє́ї за́здрости про́ти вродли́вих люде́й (Крим.)].
Изменяться, исправляться к лучшему – зміня́тися, виправля́тися на кра́ще. К исполнению (о бумагах, делах) – на (до) викона́ння.
К подписи (о бумагах) – до пі́дпису, на пі́дпис.
Материалы к изучению украинских говоров – зна́доби (матерія́ли) до (для) пізна́ння украї́нських го́ворів (Верхр.).
Направляться, двигаться, идти, ехать к чему, кому – простува́ти, руша́ти, йти, ї́хати до чо́го, до ко́го.
Немного к востоку – тро́хи на схід.
Обращаться к кому с речью – говори́ти до ко́го.
Обращаться, прибегать к чему – удава́тися до чо́го, бра́тися чого́; к кому – удава́тися до ко́го.
Одежда к празднику – оде́жа на свя́то, (запасная) оде́жа про свя́то.
Относиться к чему – стосува́тися до чо́го, куди́, нале́жати до чо́го, куди́.
Плыть ближе к берегу – пли́сти при (са́мий) бе́рег.
Поворачивать к дому, к лесу – заверта́ти до ха́ти, до лі́су.
Под’езжать, подходить к лесу, городу – під’їзди́ти, підхо́дити до лі́су, до мі́ста или під ліс (близко: попід ліс), під мі́сто.
Подходить, приходиться к чему – пасува́ти до чо́го, бу́ти до лиця́ чому́.
Пойти ко дну – піти́, пусти́тися на дно.
Пошёл к порогу! – геть до поро́га!
По отношению к кому – що-до ко́го, про́ти ко́го. [Потайне́ невдово́лення не ті́льки про́ти браті́в, а й про́ти профе́сора (Крим.)].
Приближаться к чему – наближа́тися, надхо́дити, підхо́дити до чо́го, (в направлении к чему) до и к чо́му. [Іде́ к лі́су (Сл. Гр.)].
Приближаться (клониться) к чему – іти́ся до чо́го.
Приглашать, привлекать кого к чему – запро́шувати, єдна́ти кого́ до чо́го.
Прилепить, приставить, пригнать что к чему – приліпи́ти, приста́вити, припасува́ти що до чо́го.
Прикладывать что к чему – приклада́ти що до чо́го, кла́сти що на що́.
Присуждать, приговаривать кого к чему – прису́джувати кого́ до чо́го (до тюрми́); виріка́ти кому́ що (відси́джування в тюрмі́); засу́джувати кого́ на що (на засла́ння).
Приходиться к лицу – бу́ти до лиця́.
Приходиться, прийтись ко двору – бу́ти, прийти́ся під масть.
К расстрелу! – на ро́зстріл! до розстрі́лу!
К свету! – до сві́тла!
К свету стать – ста́ти проти сві́тла.
Стать к окну, к двери (ближе) – ста́ти до вікна́, до двере́й.
Стоять, находиться к чему близко, прилегать к чему – бу́ти при що. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік сіне́й, а сі́ни посере́дині (Звин.)].
К стыду, к сожалению, к радости, к счастью (вводное выр.) – на со́ром, на жаль, на ра́дість, на ща́стя.
К тому (речь идёт) – про́ти то́го, до то́го (мо́ва мо́виться).
К тому же (притом же) – до то́го, до то́го-ж таки́.
К худу, к добру ли? – на лихе́, чи на до́бре?
К чему это? – до чо́го воно́? про́ти чо́го воно́? на́що воно́?
Ни к чему! – ні до чо́го, ні к чо́му!
К югу
а) (
ближе) до пі́вдня (бли́жче);
б) (
о направлении) на пі́вдень.
Явиться к кому (предстать) – прийти́ до ко́го, перед ко́го. [Він з земле́ю ви́йшов перед бо́га (Рудан.). Як прибіжи́ть перед музи́ки, як пі́де танцюва́ти! (Мартин.). Узяла́ паляни́чку, звича́йно як перед го́лову йти (Квітка)];
2) (
в обознач. времени) до чо́го, к (ік) чо́му, (диал. ід чо́му), на що, проти чо́го, під що, над що. [К Вели́кодню соро́чка хоч лихе́нька, аби́ біле́нька (Номис). Тре́ба де́чого купи́ть ік весі́ллю (Н.-Лев.). Ма́сла не прода́м: собі́ ід па́сці бу́де (Козелеч.). Про́ти дня брехня́, про́ти но́чи пра́вда (Приказка). В п’я́тницю над ве́чір ма́ти і кли́кнули мене́ (ЗОЮР)].
К вечеру – над ве́чір; к ве́чору; до ве́чора.
К десяти часам – на деся́ту годи́ну.
К заходу солнца – на за́ході, над за́хід со́нця.
К концу – під кіне́ць.
К началу – під поча́ток, на поча́ток.
К началу года – на поча́ток ро́ку.
К ночи – про́ти но́чи.
Не ко времени – не під по́ру.
К рассвету – над світа́нок.
К самому началу – са́ме на поча́ток.
К тому времени – під ту по́ру.
К утру – під (над) ра́нок; до ра́нку;
3) (
в бранных выраж.) к, ік, (пров. ід), під, (очень редко) до. [К чо́рту йдіть (Рудан). Іди́ к нечи́стій ма́тері (Херсонщ.). Туди́ к лихі́й годи́ні! Ну вас ід бо́гу (Сл. Гр.)].
К чертям! – під три чорти́!
Ко всем чертям – до всіх чорті́в. А ну его к чертям! – до всіх чорті́в його́! А ну его к дьяволу (лешему)! – а ну його́ к чо́рту! до ді́дька!
Миза́ндрия – міза́ндрі́я, відра́за до (про́ти) чоловікі́в, нена́висть до чоловікі́в.
Мизоги́ния – мізогі́нія, жононена́висть (-ти), відра́за до (про́ти) жіно́к, нена́висть до жіно́цтва.
Навлека́ть, навле́чь
1) наволіка́ти, наволокти́, (
чаще) стяга́ти, стягти́, (реже) натяга́ти, натягти́, спрова́джувати, спрова́дити на ко́го що. [Од бо́га по́мсту наволіка́є! (Сл. Гр.). Вони́ мене́ не слу́хали і через те наволокли́ страше́ний на́пад орди́нський на узграни́чні зе́млі (Куліш). Що мені́ за охо́та стяга́ти на се́бе нена́висть? (Звин.). І не призна́юся! на́що я бу́ду на се́бе натяга́ть? (Борз.). Нам-же стра́шно, що він напа́сть на христия́н спрова́дить (Л. Укр.)].
-влечь на себя чей гнев – чий гнів на се́бе стягти́ (натягти́).
-влечь на себя беду, стыд, позор – стягти́ біду́, со́ром, га́ньбу́ на се́бе. [Сам ти, дру́же, сам біду́ на се́бе стяг (Франко)].
-влечь на себя насмешки – на́сміх (глум) стягти́ на се́бе. [I на́сміх на се́бе стягли́ ви (Франко)].
-вле́чь на себя подозрение – стягти́ (натягти́) на се́бе підо́зру, ви́кликати до се́бе підо́зру;
2)
см. Навола́кивать.
Навлечё́нный – наволо́чений, стя́гнений, натя́гнений, спрова́джений на ко́го.
-ться – наволіка́тися, стяга́тися, натяга́тися, спрова́джуватися, бу́ти наволі́каним, наволо́ченим, стя́ганим, стя́гненим, натя́ганим, натя́гненим, спрова́джуваним, спрова́дженим.
Нетерпе́ние
1) нетерпля́чка, (
реже) нетерпі́ння (-ння), (нетерпеливость) нетерп(е)ли́вість (-вости); (нетерпёж) нетерпе́ць (-пця), и (диал.) нетерпі́й (-пія́), неви́держка; (не дающее усидеть на месте) непосидя́чка. [Андрі́я же́рла нетерпля́чка (снедало -ние) (Коцюб.). Нетерпля́чка Лаго́вського росла́ (Крим.). В’їжджа́є в двір – і по́вен нетерпі́ння пряму́є до двере́й (М. Рильськ.). Жанда́рм аж затремті́в з нетерпели́вости (Франко). Од неви́держки втік з ха́ти (Чигиринщ.)].
От (с) -ния – з нетерпля́чки. [Са́вка аж гори́ть з нетерпля́чки і ціка́вости (Франко). Нетя́мивсь з нетерпля́чки (Самійл.)].
С -нием – нетерпля́че, (с таким -нием) так нетерпля́че, (с большим и т. п. -нием) з вели́кою и т. п. нетерпля́чкою; срв. Нетерпели́во. [«Зовсі́м тут не в одини́ці си́ла», – нетерпля́че одказа́в мені́ Р. (Крим.). Тепе́р му́сить поча́тися а́кція, так нетерпля́че очі́кувана (Коцюб.). Зо́ся з вели́кою нетерплячкою диви́лась на гай (Н.-Лев.). З яко́юсь несвідо́мою нетерпля́чкою (Крим.)].
Быть в -нии – нетерпели́витися, нетерпля́че роби́ти що, (опис., диал.) (аж) вари́тися.
В -нии ждать – нетерпля́че чека́ти; чека́ти аж вари́тися.
Выказывать (выражать проявлять) -ние – нетерпели́витися, виявля́ти нетерпля́чку (нетерпі́ння). [Го́сті нетерпели́вилися, щоб шви́дше поча́ти та́нці (О. Пчілка). Джіафе́р види́мо нетерпели́вився, очі́куючи Русте́ма (Коцюб.). До вас депута́ція прийшла́; біжі́ть шви́дше, вони́ нетерпели́вляться (Виннич.)].
-ние охватывает (одолевает, разбирает), охватило (одолело, разобрало) кого – нетерпля́чка бере́, взяла́ (напа́ла) кого́, (не терпится) корти́ть, закорті́ло, сверби́ть, засвербі́ло кому́ и кого́; (невтерпёж) неви́держка кому́. [Макси́ма бра́ла нетерпля́чка: йому́ аж ру́ки свербі́ли до бі́йки (Коцюб.). Розмовля́ть тобі́ притьмо́м корти́ть (Самійл.). Корти́ть побі́гти подиви́тися (Сл. Гр.). Йому́ була́ неви́держка, і, зві́вшись з посте́лі, він пішо́в… (Корол.)];
2) (
недопущение чего, ненависть к чему) нетерпі́ння чого́.
Пита́ть – живи́ти, поживля́ти, годува́ти, харчува́ти, харчи́ти. [Хазя́йське о́ко това́р жи́вить. Карти́на украї́нського відро́дження жи́вить наді́ї на перемо́гу одві́чньої пра́вди (Єфр.). Він своє́ю пра́цею усю́ сім’ю́ году́є].
-а́ть надежду (мечту, мысль) – держа́ти (ма́ти и живи́ти) наді́ю (мрі́ю, ду́мку).
-ать доверие – ня́ти ві́ру кому́, дійма́ти кому́ ві́ри.
-а́ть вражду к кому – ворогува́ти, враждува́ти, вражда́ти на ко́го (Квітка), ма́ти зуб на ко́го.
-ать любовь, склонность к чему – коха́тися в чо́му, (редко) до чо́го. [Вся́кий коха́ється до гро́шей (Звиног.)].
-а́ть пристрастие к чему – ми́луватися в чо́му.
-а́ть страсть к чему – ма́ти прилю́бність до чо́го. [Ма́єш прилю́бність до карт та гульні́ (Неч.-Лев.)].
-а́ть ненависть к кому – плека́ти знена́висть до ко́го.
-а́ть злобные чувства к кому – (описат.) ди́хати (лихи́м) пе́клом, злом на ко́го, ли́хо, во́лі бу́ти на ко́го.
-а́ть отвращение – ма́ти или почува́ти відра́зу (оги́ду).
-ать дружбу – почува́ти при́язнь.
-а́ть уважение к кому – ма́ти поша́ну до ко́го, ма́ти кого́ на пова́зі. [Всі їх на пова́зі ма́ють (М. Вовч.)].
Десна -а́ет водой Днепр – Десна́ подає́ во́ду в Дніпро́.
Пита́емый – жи́влений, годо́ваний, харчо́ваний.
Преде́л – межа́, грани́ця, грань, рубі́ж (-бежа́), бе́рег, (конец) край, кіне́ць (-нця́).
-дел жизни – кіне́ць життя́.
-лы – ме́жі, (переносно) береги́; о́бруб, (об’ём) о́бсяг чого́.
Расширить -лы государства – розсу́нути ме́жі держа́ви.
-лы власти – о́бсяг вла́ди.
В -лах чего – в ме́жах, в о́брубі, в о́бсягу чого́. [Замі́сть істори́чних коро́нних краї́в тре́ба пороби́ти краї́ни в ме́жах ко́жної націона́льности (Грінч.). Відповіда́єте за все, що ста́неться в о́брубі ва́шого села́ (Франко)].
В -лах нашего рассмотрения – в ме́жах, в о́бсягу на́шого ро́згляду.
За -лами чего – по-за ме́жами чого́, поза чим. [Я тепе́р по-за ва́шою вла́дою].
За -лами возможного – по-за ме́жами можли́вого (Франко).
Выйти из -лов – ступи́ти, перейти́ через край (через мі́ру), зайти́ за край чого́, ви́йти по-за ме́жі чого́.
Выйти из -лов благопристойности – перейти́ ме́жі звича́йности.
Это переходит за -лы возможного – це перехо́дить ме́жі можли́вости, мі́ру можли́вости.
Всему есть -де́л – всьому́ єсть край.
Достичь (своего) -ла – дійти́ кра́ю.
До крайних -лов – до кра́ю. [Нена́висть його́ дійшла́ до кра́ю (Крим.)].
Положить -де́л чему-л. – край покла́сти чому́, бе́рега да́ти чому́.
Положить -де́л своему честолюбию – покла́сти край своє́му честолю́бству.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Громадьё – грома́ддя, (громадина) громадище:
планов громадьё
– планів громаддя.
[Звісно, „громадьйо планів” президента, уряду та коаліції вражає — тут і драконівські податки, і підвищення цін, і пенсійний вік, і придушення ЗМІ, і репресії проти музейників та архівістів, знищення системи шкільної освіти, перелицювання історії, переслідування „неправильних” церков… Проте головною мішенню для людей, що перебувають зараз при владі, залишається українська мова. Чим вона завинила перед ними, судити не візьмемося — але очевидно, що це глибинна ненависть, практично на клітинному рівні (брати Капранови). Згаса вогонь небесної безодні. І вітер стих, і зникло пасмо туч. В зеленкуваті сутінки холодні Вдруковане громаддя чорних круч (Валентин Солодовник)]
Обговорення статті
Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби):
а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут;
благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час;
было время когда – був час (були часи, була пора) коли;
в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах;
в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу;
в данное время – [в] цей час, тепер;
в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом;
в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою);
в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору;
в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину);
в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом);
в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи;
в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно;
в любое время суток – цілодобово;
в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час;
в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли;
в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас;
в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно;
в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах);
в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу;
в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину;
во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком);
во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами;
во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (зрідка) на нову;
во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно;
во время поста – постом;
во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи);
во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи;
во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб;
в одно время – заразом; одночасно;
в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас;
в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями;
во сколько времени? – о якій годині?;
[в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу;
[в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи;
в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду;
в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою;
временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.);
временами нужно… – часами (деколи) треба…;
время абсолютное – час абсолютний;
время боронования – волочінка;
время будущее – час майбутній, прийдешній;
время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна;
время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз;
время вставания – устанок;
время выдержки (техн.) – тривалість витримування;
время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель;
время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.);
время года – пора (доба, відміна) року;
время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.);
время до восхода солнца – досхідна пора (доба);
время дообеденное – задобіддя, задобідня година;
время жатвы – жнива;
время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість;
время идёт – час минає (збігає, плине);
время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко];
время испытания (техн.) – тривалість випробування;
время, когда весной снег тает – відталь;
время, когда греет солнце (разг.) – вигріви;
время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома;
время, когда пасётся скот – пасовиця;
время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов);
время косьбы (косовица) – косовиця;
время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає;
время между весною и летом – залітки;
время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить;
время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист;
время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; раз за разом, иноді, инколи; спорадично;
время пахания, пахоты – оранка;
время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка;
время послеобеденное – пообідній час; сполуденок;
время поступления бумаги – час вступу паперу;
время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок);
время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок;
время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя;
время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо;
время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди;
время появления первого льда – перволіддя;
время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора);
время прибавочное (для работы) – надробочий час;
время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ;
время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.);
время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина;
время работает на нас – час працює на нас;
время релаксации (техн.) – тривалість релаксування;
время роения пчёл – рійба (ройовиця);
время рождения овец – обкіт (р. -коту);
время сгребания сена – гребовиця;
время скоро проходит – час швидко упливає;
время собирания мака – макотрус;
время суток – час доби;
время терять – гаяти час, марнувати час;
время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго;
время удара (техн.) – тривалість удару;
время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час;
время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння;
в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи;
в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час;
всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз);
всему своё время – на все свій час, усьому свій час;
в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі;
в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину;
всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.);
в течение… времени – протягом… часу;
в течение некоторого времени – протягом якогось часу;
в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час;
в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді;
в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору;
в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом;
в условленное время – умовленої години, як умовлено;
в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра;
выбрать время – вибраги годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину);
выиграть время – вигадати час;
в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут;
давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що;
делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.);
для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени;
до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що;
до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори;
долгое время – довгий (великий) час;
до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині;
до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу;
до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній;
до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна;
до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер;
до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі;
до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний);
до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля;
до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний;
ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі);
ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий;
если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли;
есть время – є час; є коли;
за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу;
засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час;
знай время и место – знай своє місце й час;
и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу;
идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові;
имел время – мав час; мав коли (мені) було коли;
имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли;
иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.);
как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час;
как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме;
ко времени – вчасно, упору (впору);
короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина;
к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору;
летнее время – літо;
мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи;
на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи;
наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час;
на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні;
на время – на [якийсь] час; до часу; про час;
надлежащее время – певний, слушний час;
назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години;
на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час;
на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу;
на неопределенное время – на безрік;
настоящее время – час теперішній;
наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться;
наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали;
нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний;
на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу;
неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя);
не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті;
не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час;
не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори;
некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година;
нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу;
не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло;
нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає;
не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться;
новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв;
нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові;
обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и];
около того времени – близько того часу;
определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін);
от времени до времени – час від часу; з часу до часу;
относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий;
отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство;
первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах;
по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь;
по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи;
по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи;
потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу;
потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час;
потребуется много времени – візьме (забере) багато часу;
праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати;
приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала;
продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу;
прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час;
рабочее время – робітний, робочий час;
раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок);
самое время – саме час;
свободное время – дозвілля; гулящий час;
с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен;
с какого времени? – відколи?; з якого часу?;
сколько времени? – котра година?;
с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів;
с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна);
с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку);
с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу;
со временем – згодом, з часом;
со времени – від часу, від часів; з часів;
спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того);
спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі;
старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина);
с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі;
с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи;
с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді;
с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу;
тем временем – тим часом, поки [там] що;
теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність;
терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час;
то время – тогодення;
того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий;
трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення;
требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний);
тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття;
убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час;
удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година;
указанное время – указаний (зазначений) час;
улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу);
у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося;
условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування;
утреннее время – зарання, заранок;
через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом;
это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду;
это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу.
[При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях] Обговорення статті
Гореть – горі́ти, (реже) горі́тися, пали́тися, вогні́ти; (без пламени) же́вріти, же́врітися; (светиться) світи́ти, світи́тися, ся́яти; (пылать) пала́ти, палені́ти, пломені́ти (поломені́ти), палахкоті́ти, паші́ти, жахті́ти:
в комнате горит – у кімнаті (у покої) світиться;
в печи горит – у печі (грубі) горить (гориться), палиться;
гореть любовью к кому, к чему – палати (горіти) коханням (любов’ю) до кого, палати (горіти) любов’ю до чого;
гореть на работе – запально (з великим запалом) працювати, з запалом (цілком) віддаватися праці (роботі); горіти на роботі;
гореть негодованием – кипіти від обурення;
гореть ненавистью – палати (горіти) ненавистю, гнівом дихати;
гореть нетерпением в ожидании чего – [аж] горіти з нетерпіння (з нетерплячки) ждучи чого (дожидаючи кого, чекаючи чого, на що), украй нетерпляче чекати чого, умирати (аж труситися) з нетерплячки;
гореть от (со) стыда – червоніти (червонітися) (горіти) з (від) сорому, (з стиду, іноді стидом), паленіти (пашіти) з (від) сорому, (жарт.) пекти раки;
гореть, светиться, сиять, как звезда – зоріти;
горит во рту – пече у роті;
горит земля под ногами у кого – горить земля під ногами кому, в кого;
горит синим пламенем – горить синім полум’ям;
дело горит (крайне спешно) – пильно кому, пильно припадає кому; пильне діло у кого;
дело так и горит у кого – руки жаром так і горять у кого;
душа горит – душа горить;
как жар гореть – жаріти;
когда дрова горят, тогда и кашу варят – лови рибку як ловиться (Пр.); не тоді до млина, як вітру нема (Пр.); п’ятниця удруге не трапиться (Пр.); гуляй, дитино, поки твоя година (Пр.);
на воре шапка горит – на злодієві [і] шапка горить (Пр.); хто порося вкрав, у того в вухах пищить (Пр.);
на нём всё горит (разг.) – на ньому все (аж) горить;
слабо гореть (мерцать) – блимати;
щёки горят, лицо горит – щоки (лиця) паленіють (пашать, жаріють), обличчя (лице) пашить (паленіє, жаріє).
[Щока йому пашіла (А.Кримський). Безліччю жарин жевріла велетенська пожарина (С.Васильченко). Без підпалу й дрова не горять. От як золото горить! Рана горить. До горілки душа горить. Аж паленіє з сорому (АС). Що згоріло — те не зігніє (Пр.). Ми з тобою родичі: мій дід горів, а твій пузо грів (Пр.). Вибравсь вище, мов підпалив бур’яни — засяяли. Світиться, як гадючі очі, люта кропива, синім полум’ям палає гіркий полин, зелено висвічує запінена, скажена блекота. Високі будяки, як злодії, з кіллям… (С.Васильченко). Матрос, що робив трус, на слова товаришів «ми члени Центральної Ради» з ненавистю промовив: «а вас то нам и надо. Все эта Центральна Рада!…» І від цих слів, а головне — від виразу його обличча стало зрозумілим, що станеться щось непоправиме і безглузде… Така тупа ненависть світилась в його очах, так міцно одразу стисла його рука револьвер — що було ясно, для нього «Центральна Рада» — це не «політика», це не ідейно-ворожа сила, а ворог, реальний первісний ворог первісної людини, котрого треба різати, колоти, стріляти, з котрим іншої боротьби не може бути… (Василь Еллан). Мело, мело по всій землі, В усі усюди. Вогніла свічка на столі Господнім чудом… (Володимир Бич, перекл. Б.Пастернака). Дукині, як той казав, душа горіла швидше б того листа прочитати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Старий князь виліз нишком через вікно й подався до своїх покоїв, гнівом і досадою смертельною палаючи (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Усе, що так горіло, пригасає, А все що підкидаю, не горить (Л.Талалай). Чи варто горіти на роботі, коли нічого не світить? (Міхаїл Мамчіч)].
Обговорення статті
Жизнь – життя, (устар.) живо́ття; (время жизни) вік (ум. вічок), (время или образ жизни) життя, (устар.) живот, живність, житів’я, прожиток, буття, (образ жизни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування:
борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба до загину; боротьба смертельна;
бороться не на жизнь, а на смерть – боротися на життя і на смерть; боротися до загину;
будничная жизнь – буденне життя; буденщина (щоденщина);
вводить, проводить в жизнь (постановление, закон) – переводити в життя; запроваджувати в життя;
вести жизнь – провадити життя; жити;
вести тяжёлую, безрадостную жизнь – безрадісно (безпросвітно) жити; просвітку не мати;
в жизни – за життя (у житті); на віку; живши; (устар.) за живота;
влачить жизнь – бідувати (животіти, скніти, гибіти); дні терти; (образн.) тягти нужденний жереб;
вокруг кипела жизнь – навкруги (навколо) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя;
воплощать, воплотить в жизнь что – утілювати, утілити в життя що; здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати, справджувати, справдити) що;
в первый раз в жизни, впервые в жизни – уперше на віку (у житті);
всю жизнь, в продолжение всей жизни – протягом цілого життя; усе (ціле) життя; через усе життя; [через] увесь (цілий) вік; поки (покіль) віку (життя); до віку;
вызвать к жизни – покликати до життя; (иногда) сплодити;
дать жизни, перен. – завдати гарту (бобу, чосу); дати затірки (перцю з маком);
доживать, дожить жизнь – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити) віку; довікувати; зійти з світу;
до конца жизни – довіку (поки віку); довічно; до смерті-віку, [аж] до [самої] смерті; до віку і до суду, (устар.) до живота;
долгая, долговременная жизнь – довге (довгочасне) життя; вік довгий;
дорогая, дешёвая жизнь – дороге, дешеве прожиття, все дорого, дешево;
дорожить жизнью – дорожити життям, шанувати життя;
достичь лучшей жизни – добиться ліпшого (кращого) життя; здобутися на краще (на ліпше) життя;
жизни не рад кто (разг.) – світ немилий (знемилів) кому;
жизнь барская – панування;
жизнь без событий – безподієве життя;
жизнь беспросветная, безрадостная – безпросвітне життя; безпросвітна доля; безпросвіття;
жизнь бродячая – волоча́ще (волоцюжне) життя;
жизнь бьёт ключом – життя буяє (вирує, нуртує, клекотить);
жизнь довольная, спокойная – життя безпечне, спокійне; спокійний прожиток;
жизнь дорогая, дешёвая – прожиток дорогий, дешевий;
жизнь загробная – тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік;
жизнь земная – сей світ, життя сьогосвітнє;
жизнь моя! (разг.) – щастя (щастячко) моє!; доленько моя!;
жизнь на волоске – життя на волосинці (на волоску, на павутинці, на ниточці);
жизнь пошла на убыль – життя пішло на спад;
жизнь прожить — не поле перейти – вік прожити, не дощову годину перестояти (пересидіти) (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (не в гостях побувати) (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (Пр.); життя прожити — не поле перейти (Пр.); на віку — як на току: і натопчешся, й намусюєшся, і начхаєшся, й натанцюєшся (Пр.); всього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.);
жизнь райская – раювання;
жизнь семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї гарно ведеться; на віку, як на довгій ниві
[: і кукіль, і пшениця];

жизнь совместная – життя (пожиття) спільне;
жизнь современная – сучасність, сучасне життя;
жизнь супружеская – життя (пожиття) подружнє, шлюбне;
жизнь так и кипит в нём – життя так і кипить (шумує, вирує, буяє) в нім;
жизнь холостяка, бобыля – бурлакування;
за всю жизнь – за все (за ціле) життя;
загубить, испортить чью жизнь – (образн.) світ (вік) зав’язати кому;
замужняя жизнь – заміжнє (молодиче) життя; заміжжя; жіноцтво;
заплатить, пожертвовать, поплатиться жизнью за что – наложити голову (життям, душею) за що; заплатити життям за що; душі позбутися за що;
заработать на жизнь – заробити (здобути) на прожиток (на прожиття);
как жизнь? – як життя (життя-буття), як ся маєте?;
лишать, лишить жизни кого, себя – страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку (життя) кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; заподіювати, заподіяти смерть кому, [самому] собі; наложити на себе руки;
на всю жизнь – на все (на ціле) життя; на вік вічний;
на склоне жизни – на схилі (схилку) віку (життя);
не на жизнь, а на смерть – до загину;
ни в жизнь не, в жизнь не, в жизни не (разг.) – ні за що [в світі] не; ніколи [в світі] не; зроду-віку не;
никогда в жизни – зроду-віку (зроду-звіку);
образ жизни – спосіб життя (побуту); (иногда) триб життя;
оканчивать жизнь (доживать) – віку доживати, добувати;
он живёт хорошей, праведной жизнью (перен.) – він живе правдивим (праведним) життям; (устар.) він правим робом ходить; (образн.) його свічка ясно горить;
осмыслить жизнь чью – дати зміст (смисл, сенс, розум) життю чиєму; осмислити життя чиє;
по гроб жизни (нар.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки сонця (світ-сонця);
по жизни — по життю;
покончить жизнь самоубийством – смерть самому собі заподіяти; покінчити життя самогубством (самовбивством); накласти на себе руки; кінець собі зробити;
покушаться на жизнь чью – важити (важитися) на чиє життя, на кого; робити (чинити) замах на чиє життя, на кого;
полагаться, положить, отдавать, отдать жизнь за кого, за что – головою накладати, накласти, наложити за кого, за що; трупом лягти за кого, за що;
пользоваться жизнью – уживати (зазнавати) світа (світу, життя);
поплатиться жизнью за что – наложити (накласти, приплатитися) життям за що;
портить жизнь кому – заїда́ти вік чий;
пощадить жизнь кому – подарувати (дарувати) життя кому; (образн.) пустити рясту топтати;
право жизни и смерти (книжн.) – право над життям і смертю;
претворять, претворить в жизнь – здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати) що; справджувати, справдити що; (иногда) запроваджувати, запровадити що;
при жизни – за життя (за живота, за живоття); заживо;
проводить, провести в жизнь – запроваджувати, запровадити (проводити, провести, переводити, перевести) в життя;
проводить, провести всю жизнь – вік вікувати, звікувати;
прожигать жизнь – марнувати (марнотратити) життя; прогулювати (сниж. проциндрювати) життя;
прожить всю жизнь – вік звікувати; провікувати; збути (зжити) вік;
прожить девичью жизнь – відбути дівочий вік (дівоцтво); віддівувати;
радости жизни – життьові розко́ші;
рисковать жизнью – важити (ризикувати) життям;
скверная жизнь – погане (ледаче, згруб. собаче) життя;
скитальческая жизнь – бурлацьке (блукацьке, мандрівне) життя; мандри;
средства к жизни – засоби до життя (існування);
счастливая жизнь – щасливе життя; (образн.) заквітчаний (уквітчаний) вік;
тяжёлая жизнь – важке життя; (образн.) бідування;
уйти из жизни – піти з життя;
укоротить жизнь кому – укоротити (змалити, умалити) віку кому;
уклад, строй жизни – лад;
устроить весёлую жизнь кому – влаштувати веселе життя кому;
хватает, не хватает на жизнь – вистачає, не вистачає на прожиток;
ход жизни – триб життя.
[Чи для того ж нам Бог дав живоття? (І.Нечуй-Левицький). Ох, Боже, Боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (М.Коцюбинський). Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (І.Нечуй-Левицький). За всенький час мого житів’я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (А.Кримський). Тихий, спокійний прожиток (І.Франко). Добра жилба, коли кварки нема (Номис). Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (І.Нечуй-Левицький). Трудно думи всі разом сплодити (Руданський). З ким дожить? Добити віку вікового? (Т.Шевченко). Ірина знала вже, що батьки її бідніють… хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють (М.Коцюбинський). І турка ряст топтать пустив (І.Котляревський). Але ж там було небезпечно! Я не міг важити вашим життям (Ю.Яновський). Шануй здоров’ячко! Бо не шанувавши, сама змалиш собі віку… (М.Вовчок). Оце тобі наука, не ходи надвір без дрюка – свиня звалить і віку умалить (Номис). Я зроду-звіку не оженюся (І.Нечуй-Левицький). Ще за живоття батькового (Б.Грінченко). Я вам за живота (життя) добро своє оддаю (В.Самійленко). Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г.Барвінок). У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Б.Грінченко). Зав’язала собі світ за тим ледащом (М.Коцюбинський). Це все діялося ще за батькового живота. Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Йому три дні до віку зосталося. Сором в пітьмі духа вік ізвікувати (АС). Життя — це суцільна мука, але треба його любити (О.Ульяненко). Не так уже й багато мені стрічалося людей, котрі мають мужність жити свої власне життя. Своє — а не те, яке попід руку трапилося (О.Забужко). Жінка твого життя та, хто повертає тобі твоє життя. Твоє власне, таке, яким воно мало б бути — якби ти, мудило, його не просрав (О.Забужко). Життя — вода: крізь пальці протікає, щоб напоїти траурну ріллю (Іван Низовий). Життя — взагалі мило. Спочатку запашне, «Полуничне», а потім — жалюгідний обмилок сподівань, утрачених можливостей, надій, сил, розуму, здорового глузду, пам’яті. Потім залишається тільки піна, мильні бульбашки… (І.Роздобудько). Виїхати в Росію — це така ж спокуса, як накласти на себе руки (В.Рафєєнко). Не було ранку, щоб Папуга Лерріт, прокинувшись, не побачив за вікном річку й не подумав би, який чудесний триб життя він провадить (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Хто не цінує життя, той його не заслуговує (Леонардо да Вінчі). Життя — надто серйозна штука, щоб говорити про неї серйозно (О.Вайлд). Людина повинна вбирати барви життя, але не тримати в пам’яті його подробиці (О.Вайлд). Життя, навіть найважче, – це найкращий скарб у світі. Вірність обов’язку — другий скарб, який робить життя щасливим і дає душі сили не зраджувати своїх ідеалів. Третя річ, яку я пізнав, полягає в тому, що жорстокість, ненависть і несправедливість не можуть і ніколи не зуміють створити нічого вічного ні в інтелектуальному, ні в моральному, ні в матеріальному сенсах (Пітірім Сорокін). Кожна людина дістає від життя те, що вона хоче. Але не кожен після цього радий (Клайв Льюїс). Життя відбирає у людей надто багато часу (С.Є.Лєц). 1. Життя — це хвороба, що передається статтєвим шляхом. 2. Життя дається людині лише один раз, і то у багатьох випадках — випадково. 3. Таке життя: вчора було зарано, завтра буде запізно, а сьогодні — нема коли. 4. Життя — це боротьба!: до обіду — з голодом, після обіду — зі сном. 5. Життя надто коротке, щоб витрачати його на здоровий спосіб життя. 6. Коли життя екзаменує, першими здають нерви. 7. Життя дається один раз, а вдається ще рідше. 8. Життя — це рух: одні ворушать звивинами, інші ляскають вухами. 9. Не всяке життя закінчується смертю; інколи воно закінчується весіллям… 10. — Ви єврей по матері, чи по батькові? — Я єврей по життю!]. Обговорення статті
Коллаборационист, коллаборационистка, коллаборант, коллаборантка – (франц.) колаборант, колаборантка, колабораціоніст, колабораціоністка, (предатель) зрадник, зрадниця, запроданець, запроданка.
[Тепер мені байдуже, як мене називатимуть: націоналістом, чи шпигуном, чи зрадником. Я знаю своє і надто катастрофічне духовне існування мого народу, щоб можна було сидіти, склавши руки. І не можна звужувати проблеми — питанням репресій чи мук в’язнів. Є питання народу — і маштаб цього питання, звужувати який — гріх (В.Стус). Якщо панівна група трактує колонізованих як нижчу расу («быки», «кугуты», «жлобы», «хохлы», «колхоз» і подібне), то поневолені під цим дискурсивним (а часом і поліцейським) тиском переймають погляд колонізаторів і бачать себе саме такими — неповноцінними, недорозвиненими та, природно, намагаються дистанціюватися від власної упослідженої групи та приєднатися до панівної. Вони імітують її мову та звичаї, а щоб стати в цій групі ще більше «своїми», демонструють особливо погорду до свого минулого — до малоосвічених колгоспних «хохлів», і особливу ненависть до «хохлів» освічених, котрі, попри освіту, не піддалися асиміляції. Ці для колаборантів — найгірші, бо ж утверджують альтернативну, достойнішу модель поведінки — активного чи, принаймні, пасивного спротиву колонізаторам, і тим загострюють у колаборантів комплекс неповноцінності, подразнюють не зовсім чисте сумління як у самих зрадників, так і в їхніх нащадків. Звідси — несамовита ненависть до «свидомитов», «бандер», «мазепинцов» та інших «щирых», котрі самою своєю присутністю підважують комфортну «нормальність» колаборантської поведінки (М.Рябчук). — Це ти винен у цьому, що сталось, Ігоре, — шипіла крізь сльози Маргарита. — Я? А хто так нагло одружився з першим-ліпшим волоцюгою? — Що? По-перше, він не волоцюга, а впевнений у собі чоловік, забезпечений до того ж. — Кар’єрист, шкурник, підлабузник, а тепер ще й зрадник-колаборант. Таких ми будемо вішати на рязанських бєрьозах! — По-друге, він не перший-ліпший, він просив моєї руки три роки. — Імпотент, — з надією в голосі процідив я. — По-третє, — не реаґувала на мої репліки Маргарита, — п’ять років я чесно чекала на вашу підлу ясновельможність! Але ти обрав свободу! Тепер втішайся! (В.Кожелянко). З опозиційних рядів до провладної більшості рекрутувалися на всіх рівнях рад сотні й сотні колаборантів. І, як часто трапляється зі зрадниками й перекинчиками, вони, щоб заслужити довіру нового хазяїна, перетворюються на ще вірніших сторожових псів, аніж ті, хто був із владою від самого початку (Ю.Винничук). ― Я не був дисидентом, я не міг, бо я… слабкий, ― каже мені Іван Овксентійович, коли я передаю Йому вітання від Євгена Сверстюка, який також Його любить і поважає, ― але я схиляюся перед тими, хто пішов за свої переконання у тюрми, хто не зламався… І у цьому якомусь по-дитячому щирому і водночас мужньому по-чоловічому зізнанні більше правди і честі, ніж у заявах багатьох колишніх спритнячків-парторгів, конформістів-колаборантів, які тепер, одягнувши вишиті сорочки хочуть бути подібними до Стуса… як тоді до Дзержинського, майже переконали себе, що «були потрібні українському народові тут», бо ж «не всі могли сісти». Перевертням не вірю. Вони і тепер при владі. І це найбільша слабкість мого народу (І.Павлюк)].
Обговорення статті
Общество
1) громада, громадянство, спільнота, суспільство, суспільність, (
широкая публика) загал, (стар.) поспільство;
2) (
крестьянский мир) громада;
3) (
ассоциация, товарищество) товариство;
4) (
компания, сообщество) товариство:
бывать в обществе – серед (поміж) людей (на людях) бувати; бувати в товаристві;
высшее общество, порядочное общество – вище товариство, порядне товариство;
выходить в общество – на люди виходити;
гражданское общество – цивільне суспільство (тавтологія – громадянське суспільство);
душа общества – душа товариства;
избранное общество – добірне (виборне) товариство;
мне неприятно его общество – його товариство мені неприємне (відворотне);
научное (ученое ) общество – наукове товариство;
не люблю бывать в обществе – не люблю бувати в товаристві (серед людей, на людях);
общество потребителей – споживче товариство;
перестал бывать в обществе – не став ходити між люди (на громаду);
подонки общества (перен.) – покидьки (потолоч) суспільства; покидьки суспільні (суспільна потолоч);
просветительное общество – просвітнє товариство;
собралось большое общество – велике товариство зійшлося;
страховое общество – страхове товариство;
член [крестьянского] общества (ист.) – член громади.
[Еней, таку уздрівши зраду, Великим гнівом розпаливсь; Гукнув на всю свою громаду. І тихо Зевсу помоливсь (І.Котляревський). Він марив про любу працю задля громадянства, а довелось панькатися з судовими паперами (Б.Грінченко). Вихований на кращих зразках сучас­ної європейської літератури, такої багатої не лише на теми, але й на способи оброблювання сюжетів, наш інтелігентний читач має право сподіватися й від рідної літератури ширшого поля обсерва­ції, вірного малюнку різних сторін життя усіх, а не одної якоїсь верстви суспільності… (М.Коцюбинський). — Порадь мене, Зірнице-мати, де мені пари шукати: чи межи боярством, преславним лицарством, чи межи князівством, чи межи простим поспільством? (Л.Українка). — О, пане майстре, ви звикли дамам править компліменти. — Чому гадаєте, що звик? — Авжеж, ви все були в блискучім товаристві, часами й при дворі у короля (Л.Українка). І отак-то без товариства, без ласки, привіту виростала дурненька Солошка, самотньо, як звіря яке (П.Мирний). — Вибачте, пане, за слово: нам увірились не ляхи, а пани… а це не все їдно. Польський народ такий же нещасний харпак, як і наше поспільство (М.Старицький). Громада — великий чоловік (АС). Ото мій шлях — по межових стовпах, де протирає очі світле Утро — весна твоїх високих благостинь, веселка усеспільної спільноти. Даруй же світові свої щедроти і радо — згинь, вщасливлений — загинь. Бо ти не сам. Бо ти ланцюг живого, бо ти бажання вистражданий край (В.Стус).  У нас у суспільстві є такі, хто затуляється, як слон у спеку вухами — і нічого не чує (Л.Костенко). — Я казав собі в думці: «Комедії, що тепер у нас на кону граються, зарівно на історичні, як на вигадані сюжети, в переважній своїй більшості нікчемні, бо нема в них ні складу, ні ладу, проте юрба ходить на вистави з великою охотою; автори, які їх пишуть, і актори, які грають їх, кажуть, що вони й повинні бути такими, а не інакшими, бо публіка саме до такого добра ласа, а справжні п’єси, написані за певним планом і скомпоновані за всіма правилами мистецтва, знайдуть схвалення хіба трьох чи чотирьох знавців, а ширший загал їх не сприймає, бо той артизм не до шмиги,— авторам же і акторам випадає юрбі годити, що хлібом їх годує, а не про думку небагатьох дбати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). А Джовванні ще довго лютував, виливав свою ненависть та зневагу до них і до їхнього корабля, обурювався, що на світі існує така потолоч і що її носить море (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Вона поселилася з ним у невеличкому будинку у Вестмінстері і ввійшла в добре товариство людей з уряду, не вищого товариства, а таких, які вже стали чи мають стати істинною розумовою силою нації. Це люди, які знають, про що говорять, чи говорять так, ніби знають це (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). З неї можна було зрозуміти, що доля правди споріднена з долею індивідуума, навіть ідентична їй, що ця доля — знецінення. Вона відкривала, як на глум, прірву між правдою і силою, правдою і життям, правдою і людською громадою. Давала навздогад, хоч відверто й не проголошувала цього, що треба визнати перевагу людської громади над правдою, що правда повинна мати на оці людську громаду і той, хто хоче стати членом громади, мусить бути готовий рішуче поступитися правдою і наукою, бути готовий на sacrificium intellectus (Є.Попович, перекл. Т.Мана). — Містер Ґрін, — кажу я, — ви були колись моїм другом і через це я не без деякого вагання признаюся вам, що якби мені довелося вибирати між вашим товариством і товариством звичайного рудого кульгавого псиська, то один з мешканців цієї хати зараз метеляв би хвостом (М.Рябова, перекл. О.Генрі). В будь-якому суспільстві прості люди повині жити всупереч наявному порядку речей (Дж. Орвел). Жити в суспільстві — нудьга, поза супільством — трагедія (О.Вайлд). Суспільство ніколи не може пробачити тих, хто ні в чому не винен (С.Є.Лєц). Вільне суспільство — це місце, де безпечно бути непопулярним (Адлай Стівенсон)].
Обговорення статті
Одесса – (греч.) Одеса.
[Значно легше в Одесі бути новоросом, малоросом, радянською людиною. А от що значить бути українцем, і чи легко це, можна дати відповідь, лише мешкаючи довго в цьому «толерантному» місті (О.Музичко). Із впертістю, гідною будь-якого віслюка, місцева «інтелектуальна еліта», а вслід за нею інші кола громадськості, доводять іншу дату заснування міста — 2 вересня 1794 року. Уже понад сто років тому історики довели, що ця дата висмоктана із пальця першого історіографа Одеси Аполлона Скальковського і нічого спільного із реальністю не має. Менше з тим, досі привиди так званих попередників Одеси — згаданої вище Гавані Істріан, Джинестри, Кацюбіїва, Хаджибея блукають центром міста і не знаходять тут свого прихистку — «адєсіти» вперто відмовляють їм у визнанні (Володимир Полторак). На жаль, у 1980–1990-х роках на чудові землі Півдня України й насамперед в Одесу сунули десятки тисяч відставних замполітів, кагебістів, вертуха їв і сексотів, які після виходу на пенсію мали право селитися де захочуть. Нині близько третини населення міста складається з них та їхніх сімей. А що патологічна ненависть до всього українського була їхньою професійною звичкою, то й маємо те, що є (В.Рутківський). Одеса. Третя ночі. — Тук-тук! — Ой, а хто там? — Бандити. — Ой, а що вам треба? — Сто кілограмів вашого золота. — Ой, а сто десять? — Сто десять, так, сто десять. — Люсю, золотко, вставай,— за тобою прийшли …].
Обговорення статті
Фарфор – (итал.) порцеляна, (перс.) фарфор.
[Не чулося твердого чогось, тривкого під стопою. Все було, мов порцеляна, доокола: на око приємне, а опертися не вільно (Г.Хоткевич). Не — відбувалось. Не — тремтіло.  Не золотіло. Не текло.  Не — полотніло. Не — біліло. Не… — Господи!.. — не — не було!.. Як танський фарфор — все минає: Корою, снігом, рукавом… Лише бджола своє співає Над малиновим будяком (М.Вінграновський). Битий фарфор снігів. Напівсонна жура за собою… Як монета в труну, пада в річку нічийна зоря. Завтра вдарить мороз — І болюче білючим загоїть У пташках, у вовках, в бунтарях (І.Павлюк). Взагалі, порцеляна — не рідкість на Житомирщині. Ще один знаменитий завод є в Коростені, але він зараз переживає не найкращі часи. Іноді мені сниться, що порцеляновий сервіз стоїть у цьому місті на постаменті замість пам’ятника Іллічу… (Ю.Стахівська). Вона була стара, стара в двадцять сім років, без жодного блиску й світла плоті. Стара через нехтування й зречення, так, зречення. У модних жінок завдяки належному догляду тіла́ яскріють, мов тонка порцеляна. Порцеляна всередині порожня, але хай би вона принаймні яскріла. Розумове життя! Раптом у ній піднялася до нього люта ненависть — до цього ошуканства! (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). — Мамо, пам’ятаєш ту спадкову китайську вазу з порцеляни, яка передається з покоління в покоління? — Звичайно. А що? — Та нічого. Просто моє покоління перервало цю традицію].
Обговорення статті
Читать
1) читати, зачитувати;
2) (
излагать, преподавать) викладати, читати:
приговор читался пять часов – присуд читано п’ять годин;
читать в университете физику – викладати в університеті фізику;
читать в чьей душе, в чьём сердце – читати в чиїй душі, в чиєму серці;
читать громко вслух – читати голосно, вголос;
читать лекцию – читати лекцію.
[Вдень тут водять дітей з м’ячами та обручами, дихають свіжим повітрям стомлені урядовці і студенти читають у холодку мудрі книжки. Ввечері це обітована земля любові для покоївок, військових, юнаків та всіх тих, що не усвідомили ще переваг кімнатного кохання і його вигод (В.Підмогильний). Наша школа прищеплює дітям ненависть до читання взагалі, а особливо до читання української класики. Як це вдається — секрет, але діти, які ідуть до школи і хочуть навчитися читати, вийшовши зі школи, припиняють читати взагалі (брати Капранови). Сьогодні нарікають на те, що українці, мовляв, «розучилися читати». Але чи так вони вже й вміли? Не в останню чергу славнозвісна радянська «культура читання» ґрунтувалася на тому, що в тій країні більше особливо нічим було зайнятися. Книжка була дешевою та доступною, а інші життєві блага — в колосальному дефіциті. Книжка, по суті, заміняла життя, яке для абсолютної більшості радянських громадян складалося з монотонних щоденних ритуалів, такої собі «тюрми поліпшеного типу». Залишалося читати, жити позиченим життям. Із розпадом радянської системи відкрилося безліч інших можливостей, раніше недоступних, і відповідно, відсіявся отой «читач мимоволі» (О.Забужко). — Мене вчили: не читай усіх книжок, а читай тільки кращих. Читати треба тільки те, що вже оправдалося, що вже три покоління читає і тим тішиться. А не тільки щоб бути в курсі справи, що там вчора видрукували (Любомир Гузар). Коли звідкись утікають українці, книги — це остання річ. Ніколи не чув, щоб у нас книги рятували. Так, засновувалися університети, в еміграції — теж. Але це така есенційна річ — читати. І читати — то остання наша справа (Ю.Андрухович). Стендаль, який помер 1842 року, вважав, що його читатимуть лише у 1934-му. Він міг би докинути одне-два століття. Письменнику навіть не спало на думку засумніватися, чи тоді хтось іще вмітиме читати (А.Рєпа, перекл. Філіпа Солерса). Уміти читати — це жити в безупинному розшифруванні світу, історії та власного існування. Вміння читати — це свобода (А.Рєпа, перекл. Філіпа Солерса). — Я не знаю, звідки в нашої доньки такий характер. Думаю, від того, що вона читає багато. І нас попереджали про це черниці. А мій батько, царство йому небесне, казав: у той день, коли жінки навчаться читати й писати, світ стане з ніг на голову (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Будь-хто, хто надто багато читає і надто мало користується своїми мізками, набуває кепської звички багато думати і нічого не робити (А.Айнштайн). Люди перестають мислити, коли перестають читати (Д.Дідро). Читаймо, бо деградуємо].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Ненавистьнена́висть, -висти; (вражда) злість (род. зло́сти).

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Ненавистьненависть. По ненависти (ко мне) – з ненависті (до мене).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Ненависть
• По ненависти к кому
– з ненависті (з ненавиди) до кого; через ненависть до кого.
Возненавидеть
• Возненавидеть кого
– узяти ненависть на кого; зненавидіти (незнавидіти, незлюбити) кого. [Яке моє життя буде? та й її, як я візьму на неї ненависть? Барвінок. Незнавидів хлопця та й незнавидів і прогнав. Сл. Гр.]
Камень
• Бросать, забросать камнями кого
(книжн.) – кидати, закидати камінням кого; каменувати, покаменувати кого.
• Деньга и камень долбит
– гроші мур ламають. Пр. Гроші і камінь кують. Пр. Золота швайка і мур пробиває. Пр.
• Держать (иметь) камень за пазухой
(разг.) – ховати (держати) камінь у пазусі (за пазухою); ховати злобу (ненависть) на кого.
• Как камень в воду
(перен.) – як камінь у воду; як водою вмило (змило); як вода вмила (змила); як у воду впав; як з мосту впав.
• Как камень ко дну
– як камінь на дно (на спід).
• Камень преткновения
– притичина; завада (перепона, перешкода); камінь спотикання.
• Камнем упасть
– опукою (грудкою, камнем) упасти.
• Камни вопиют
(книжн.) – каміння волає (кричить) [до неба].
• Камня на камне не оставить
– каменя на камені не лишити (не покинути); знищити (зруйнувати) до дна (дотла, дощенту) що.
• Капля по капле и камень долбит
– крапля по краплі і камінь довбе (довбає, разбиває). Пр. Вода і камінь довба(є). Пр. Не тим крапля камінь довбе (довба), що сильна, а тим, що часто пада. Пр. Мала крапля і великий камінь продовбає. Пр.
• Краеугольный камень
– наріжний камінь.
• Нашла коса на камень
– [Натрапила (наткнулася, наскочила) коса на камінь. Пр. Добрий та на доброго наскочив. Пр. Наскочив чорт на біса. Пр.
• Под лежачий камень и вода не течёт
– під лежачий камінь і вода не біжить (не тече). Пр. Лежачи й камінь мохнатіє. Пр. На одному місці і камінь обростає. Пр. Лежачи й сокира ржавіє. Пр. З лежи не справиш одежі, а з спання не купиш коня. Пр. Якби все вовк лежав, то вже б досі і здох. Пр.
• Пробный камень
(перен.) – спробний камінь.
• Сердце не камень
– серце не камінь. Пр.
• Это мне как камень на шее
– це мені як камінь на шию.
Пазуха
• Держать (иметь) камень за пазухой на кого, против кого
– ховати (тримати, мати) камінь у пазусі (за пазухою) на кого, проти кого; ховати злобу (ненависть) на кого.
• Как у Христа за пазухой (жить, быть…)
– як у Бога за дверима; як у раю (як на небі); як у батька за пазухою; як у батька-матері у запічку.
• Отогревать, отогреть (пригреть) змею на груди (за пазухой)
Див. змея.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Взя́ти
1)
взять; 2) достать, добыть, взять;
3)
получить;
4)
взять, приняться, начать, пуститься, стать.
Взя́ти кого́ (за се́бе) – жениться на ком.
Взя́ти го́ру – взять верх, победить.
Взя́ти жа́ром, вогне́м – бросить в жар.
Взя́ти шлюб – повенчаться.
Взя́ти в шку́ру – получить трепку.
Взя́ти за ніза́що – ни во что поставить.
Взя́ти нату́ру – усвоить (себе) привычку.
Взя́ти на зу́би – поносить.
Взя́ти нена́висть на ко́го – возненавидеть кого.
Взя́ти блага́ти – взмолиться.
Взя́ти в посе́сію – заарендовать.
Взя́ти за си́на – усыновить.
За́злістьвражда, ненависть.
За́злість на ко́го ма́ти – враждовать с кем, ненавидеть кого.
Нена́висть, -тиненависть.
Узя́ти нена́висть на ко́го – возненавидеть кого.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

нена́висть, -висти, -висті, -вистю

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Гні́т, -ту, м.
1) Прессъ; тяжесть, наваленная съ цѣлью сдавить.
Сир під гнітом лежить.
2) Гнетъ, притѣсненіе.
Весь віковічний гніт, вся ненависть виявлялась тим диким вогнем в його очах. Левиц. Пов. 269.
3) Огонь, разведенный на
припічку, когда въ печь сажаютъ хлѣбъ. См. Гнітити хліб.
За́злість, -лости, ж. Вражда, ненависть. За́злість на ко́го ма́ти. Враждовать съ кѣмъ, ненавидѣть кого. Желех.
Нена́висть, -ти, ж. Ненависть. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти, від панської карности, від людської ненависти. Ном. № 152. Узя́ти нена́висть на ко́го. Возненавидѣть кого. Яке моє життє буде? та й її, як я візьму на неї ненависть? Г. Барв. 201.
Не́ристь, -сти, ж. Вражда. Та таки ж неристь у нього до мене... ненависть. Миргор. у. Він неристь положив на мене. Звенигор. у. Слов. Д. Эварн. Люде неристь накладали оце на мене. Екатер. г. См. Нересть.
Узя́ти, візьму́, -меш, гл.
1) Взять.
Верни моє, візьми своє. Ном. № 273. Взяла коня за гнуздечку. Мет. 74. Як же мені, козаченьку, раненько ходити? Як візьмеш ти за рученьку, не мусим пустити. Мет. 83. Візьмем її додому, нехай вона у нас живе. Рудч. Ск. II. 32. А із школи його взявши, коня купила. Шевч. 135. Бог його взяв. Онъ умеръ. Неха́й його́ лихи́й ві́зьме. Чортъ бы его взялъ. Шевч. 79.
2) Достать, добыть, взять.
Ми народ не вольний — де нам взяти. Ном. № 1310.
3) Получить.
Взя́ти в шку́ру. Быть побитымъ, получить порку. Виграв батько справу: взяв у шкуру і додому пішов. Чуб. 1. 231.
4) Надѣть.
Треба сорочку білу взяти. Г. Барв. 441. І як прийшов до хати, та взяв білу сорочку та і вмер. Драг. 4.
5) Взять, приняться, начать, пуститься, стать.
Виймив шабельку, взяв калину рубати. О. 1862. IV. 27. Як узяв він їхати. Тоді він взяв та горобців наслав. Рудч. Ск. І. 82. Взяла дівчина білі руки ламати. Лукаш. 128.
6)
кого́ (за себе). Жениться на комъ. Люблю я дівчину, треба її взяти. Мет. 47. Як заслужиш пару волів і ясну оружину, — яку схочеш, таку й возьмеш молоду дівчину. Мет. 42. Яка з тебе хазяйка буде? Та тебе ніхто не візьме за себе. Стор. І. 9. Візьмеш мене за жінку. Рудч. Ск. I. 145.
7) Охватывать.
Юнону взяв великий жах. Котл. Кн. Взяла мене журба й туга: зосталася я без друга. Грин. III. 676. Узяли́ його́ думки́ та гадки́. Сильно онъ задумался. ЗОЮР. І. 118.
8)
го́ру. Взять верхъ, побѣдить.
9)
жа́ром. Бросить въ жаръ. Пропасниця вже морозом перетрусила та взяла жаром. Черномор.
10)
за ні за́-що. Ни во что поставить, пренебречь. Взяли сиротину люде за ні за що, люде говорять: «сирота ледащо». Грин. III. 409.
11)
на зу́би. Бранить. Питався чорт баби: що о Бозі говорять люде? Славлять, величають! А що о мені? Якось вас дуже на зуби взяли. Ном. № 198.
12)
нату́ру. Усвоить привычку.
13)
нена́висть на ко́го. Возненавидѣть кого. Яке моє життє буде? Та й її, як я візьму на неї ненавість. Г. Барв. 201.
14)
свою́ во́лю. Дѣлать по своему, какъ себѣ угодно, что хотѣть, то и дѣлать. Ой що узяв Дніпр та свою волю: свої бережечки промиває, а лиманські коси засипає. Грин. III. 592.
15)
у залі́за, у кайда́ни. Заковать въ цѣпи, въ кандалы.
16)
у яси́рь. Взять въ плѣнъ. Стор. II. 58.
17)
шлюб. Обвѣнчаться. Чуб. II. 82, 83. Я з Києва повернуся, та й візьму шлюб з тобою. Мет. 106. Пішли до церкви і взяли шлюб. Чуб.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Не́нависть = нена́висть.
Пита́ть, ся = годува́ти (С. Аф. З. Л.), харчува́ти (С. З.), живи́ти, ся. — Земля всіх годує і людину і рослину. Кн. (Пр. ще д. під сл. Корми́ть). — Пита́ть довѣ́ріе = ма́ти ві́ру (до кого), ня́ти ві́ри, дійма́ти ві́ри (кому). — Не йме йому віри. Граб. — Віри не діймаю. Г. Бар. — П. наде́жду = ма́ти, живи́ти, голу́бити надїю. — На сина голубила надїю, вітер її розвіяв по чужому полю. Кн. — П. не́нависть = ма́ти нена́висть, нена́видїти. — Пита́ться наде́ждою = сподїва́ти ся, поклада́ти надїю.

Запропонуйте свій переклад