Неподчинё́нный – непідле́глий, непідвла́дний, непідру́чний, непідпорядко́ваний, непідхи́лений, (неподчинимый) непідхи́льний. [Чу́ючи себе́ непідле́глим ба́тькові (Грінч.). Ніко́му непідвла́дні ору́дували (Куліш)]. |
НЕУСТУ́ПЧИВЫЙ ще кам’яни́й, зати́нчивий, непідхи́льний, забісо́ваний, (упертий) затя́тий. |
Непідхи́льність – непокорность, неуступчивость. |
Непідхи́льність, -ности, ж. Неуступчивость, непокорность. Левиц. І. 307. |
Незави́симость = незале́жність, непідхи́льність, непідле́глість. — Литва і Русь, входячи у федерацийну єдность з Польщою, заховали свою полїтичну незалежність. Бар. О. — Борячи ся за свою незалежність, все більше й більше переймають Поляки звичаї нїмецькі. Бар. О. |
Незави́симый, мо = незале́жний, непідхи́льний, но, непідле́глий, ло, непіднево́лений (К. Кр.), самості́йний.— Отець мій був нї од кого незалежний. Бар. — Литва і Русь мали незалежну окрему внутрішню управу. Бар. О. — Кожний молодий князь вважав себе незалежним і силував ся зрівняти ся з Краковським князем. Бар. О. — Чую ся незалежною, чую, що живу власною працею. Фр. — Незави́симо отъ э́того = окрі́м сьо́го. — Повинен заплатити рату за цїлий рік і окрім сього ще й штрап. |
Непоко́рность = непокі́рливість (С. Л.), непоко́ра, непідхи́льність. |