Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 33 статті
Запропонувати свій переклад для «оберемок»
Шукати «оберемок» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бере́мя, бере́мечко –
1) обере́мок, -мочок;
2) см. Бре́мя.
Взва́ливать, взвали́ть – накида́ти, наки́нути щось на ко́го, на що, верну́ти (сов. зверну́ти), скида́ти, ски́нути, ско́чувати, скоти́ти, зса́джувати, зсади́ти.
• В. на плечи, на спину – бра́ти, взя́ти на обере́мок, завдава́ти, завда́ти кому́сь на пле́чі. [На йо́го цю робо́ту наки́нуто. Де-б яка́ робо́та не тра́пилася, усе́ собі́ на ши́ю ве́рне. Кабана́ на віз скоти́ли. Зсади́ли коло́ду на са́нки. Завда́в йому́ клу́нок на пле́чі. Візьмі́ть її́ на обере́мок да й несі́ть].
Выса́живать, вы́садить –
1) (растение) виса́джувати, ви́садити [Ви́садила всю роса́ду];
2) (из экипажа) зса́джувати, зсади́ти. [Бере́ на обере́мок свою́ товсту́лю і зса́джує з во́за].
• -ть дверь – вива́жувати, ви́важити, випира́ти, ви́перти две́рі. [Ви́важив две́рі геть із за́сувом].
• -ть кому зубы – вибива́ти, повибива́ти зу́би.
Вяза́нка – в’я́зка (напр. сі́на, бу́бликів); обере́мок (р. -мка), о́берем (дров), в’я́занка (дров).
Гу́лко – гу́чно, го́лосно, аж луна́ пішла́ (йде), аж загомоні́ло, аж загу́пало. [Ки́нув обере́мок дров на зе́млю, аж загомоні́ло (загу́пало) (Звин.)].
Заха́п –
1) (действие) заха́пування, зага́рбування; оконч. заха́пання, зага́рбання чого́;
2) (захват) обере́мок (-мка). [Обере́мок сі́на].
Исто́пка –
1) действ.:
а) палі́ння и па́лення, топі́ння и то́плення, оконч. напа́лення, напалі́ння, ви́топлення чого́ (пе́чи, гру́бки);
б) то́плення, топі́ння, (оконч.). сто́плення, розто́плення чого́ (во́ску, о́лова, са́ла);
2) (охапка дров) обере́мок (-мка), обе́рем (-ма) (дров).
Но́ша – но́ша, но́шанка; (тяжесть, бремя) тяга́р (-ря́), вага́, (увязанная) па́ка, паку́нок (-нка), (охапка) обере́мок (-мка) (чого́). [Підхопи́в мішо́к з сі́ллю, ки́нув собі́ на плече́ і поні́с на бе́рег; але́ ски́нув на пісо́к свою́ но́шу (Коцюб.). Носи́льник, що ніс був яко́гось тягаря́ на спи́ні (Крим.)].
• Вы с -шею? – ви щось несете́ (з собо́ю)?
• Без -ши – по́рожнем, без но́ші.
• -ша дров – обере́мок дров.
• Брать людей под -шу – найма́ти носи́льників (носії́в), найма́ти люде́й не́сти́ що.
• Своя -ша не тянет – свій тяга́р не тяжи́ть.
• Чужая -ша не тянет – чужи́й тяга́р не тяжи́ть, чужи́й кло́піт не боли́ть.
Но́шица – обере́мок (-мка), (поменьше) обере́мочок (-чка), но́шаночка.
Оха́пка –
1) обхо́плювання;
2) обере́м, обере́мок (-мка), (маленькая) настря́мок. [Обере́мок дров. Настря́мок соло́ми].
• В -ку – на обере́мок. [Узя́в на обере́мок і поні́с];
3) (об’ём), см. Обхва́т.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Охапка –
1) (действие) охо́плювання, -ння;
2) (дров, соломы) обере́мок, -мка.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Взять
• Брать, взять быка за рога – Див. бык.
• Брать, взять, одерживать, одержать верх над кем – Див. верх.
• Брать, взять, схватить за горло кого – взяти за горло (горлянку) кого; присікатися [ґвалтом, притьмом] до кого; пристати з короткими гужами до кого; напосістися на кого. [Але ми пізно взяли за горлянку. Дукін.]
• Взять в долг – взяти у борг (наборг, боргом, набір); взяти в позику (в позичку, позикою); поборгувати; позичити; (образн.) зарятуватися. [Хліба пошукай, і масла, й сала! Як нема — піди позич в сусідів. Тичина. Се я чоловіка зарятувався та й оплатив податі. Сл. Гр.]
• Взять в ежовые рукавицы кого – узяти в лабети (в кліщі, в обценьки, в тісні руки) кого; узяти в [цупкі] шори кого; загнуздати кого. [От тільки одна Дуняшка, покоївка паніна, не боїться і шкодить мені; та й ту загнуздаю… Тобілевич.]
• Взять в оборот кого (фам.) – узяти (прибрати до рук, в руки) кого; забрати в руки кого; взяти в роботу кого. [Я всіх приберу до рук! Усі, усі будуть мені кланятися. Тобілевич.]
• Взять в тиски (перен.) – узяти (затиснути) в лещата; стиснути (здавити, зціпити).
• Взять в толк – узяти до тями (у тямки, у тямок); добрати [розуму]; збагнути; второпати. [Ніяк до тями цього не візьмеш. Тичина.]
• Взять высокую ноту – взяти (вивести) високу ноту; взяти високо (горою); завести вгору.
• Взять за грудки (во время ссоры, драки) – взяти за барки; взяти (вхопити) за петельки.
• Взять за себя кого – узяти за себе (собі) кого; (давн.) по(й)няти собі кого.
• Взять много – узяти багато; набратися, понабиратися; обібратися, пообиратися. [Набрався стільки, що й не донесеш. Сл. Гр.]
• Взять на поруки кого – узяти на поруки кого; поручитися (заручитися) за кого; у поруки стати за кого. [Хто ж нам за вас у поруки стане? П. Куліш.]
• Взять направо, налево – Див. брать.
• Взять на руки кого – узяти на руки кого; (фам.) узяти на оберемок кого.
• Взять на себя (задание, работу…) – узяти (перебрати, перейняти) на себе (завдання, роботу…).
• Взять перевес над кем – перевагу (гору, верх) узяти над ким; переважити (заломити) кого; перемогти кого; перевищити (перевершити) кого; здобути перевагу (перемогу, верх) над ким. [Та цим тільки й переважила свекруху. Кропивницький.]
• Взять под арест, под стражу – заарештувати; ув’язнити; узяти під арешт (до арешту); взяти за ґрати, взяти під варту (під сторожу).
• Взять себе за правило – узяти (покласти) собі за правило (як правило).
• Взять себя в руки (разг.) – узяти себе в руки; опанувати себе; запанувати над собою; перемогти себе. [Треба пересилити себе, взяти себе в руки… Багмут.]
• Взять слово обратно (назад) – зректися слова; відректися від слова; взяти слово назад. [Зрікаюсь, Андромахо, я зрікаюсь тих слів зловісних. Українка.]
• Взять слово с кого – узяти слово з кого; зв’язати словом кого.
• Взять чью сторону – стати на чию сторону (на чий бік, на чиєму боці, на боці кого); заступитися (стати) за кого; пристати до кого; на чиюсь руч горнути; потягти за ким [руку, руч]. [А Доринка заступилась була за батька… Муратов.]
• Всем взял – хоч куди; (книжн.) усім узяв.
• В толк не возьму – невтямки мені; не доберу розуму (ума); не второпаю (не збагну).
• [Давайте] возьмём – (із значенням наказ. способу) Візьмім(о). [Візьмімо другий приклад. Рильський.]
• [Ещё] посмотрим, чья возьмёт – [Ще] побачимо (подивимось), чия візьме; [ще] поміряємось, чия візьме.
• Кого ни возьми – хоч кого візьми; кого не візьмеш; перший ліпший; будь-хто; [геть] усякий.
• Лучше дать, чем взять – ліпше (краще) дати, ніж узяти.
• Наша взяла – наше зверху; наша взяла.
• Ни дать, ни взять (разг. фам.) – достоту ((до)стеменно, (до)стеменісінько); [як] вилитий (викапаний); точнісінько. [Ви — вилитий батько! Українка.]
• Он (она…) своё возьмёт! – він (вона…) своє візьме!; він (вона…) свого не втратить (не впустить)! [Зими вовк не з’їсть, вона своє візьме. Пр.]
• Откуда, с чего вы [это] взяли? – звідки ви [це] взяли?; звідки вам [це] прийшло?
• Чёрт его (её…) возьми! – матері його (її…) біс!; (не)хай йому (їй…) чорт (біс, враг)!
• Что, взял? (ирон.) – [А що] піймав [облизня]?
• Что с него возьмёшь? (разг.) – що з нього візьмеш?; з нього як з бика молока.
• Этим ничего не возьмёшь – цим нічого не досягнеш (не здобудеш).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

оха́пка обере́мок,-мка
о. дров обере́мок дров

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Обере́м, -му и обере́мок, -мка – охапка.
• Взя́ти на обере́м – взять в охапку.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

на обере́мок, присл.
обере́мок, -ре́мка; -ре́мки, -ків

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бере́мок, -лка, м. = Оберемок. Бѣл.-Нос.
Брьо́хнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брьохати.
1) Упасть, шлепнуться. Так і брьохнув у воду. Черк. у. Об землю брьохнув, засовав ногами і пропав. Ез. V. 17.
2) Швырнуть, оросить, ударивъ обо что. Брьохнув оберемок об землю. Сим. 200.
Живоси́лом, нар. Насильно. Схопив мене, моя матінко, живосилом на оберемок та й потаскав у кущі. Харьк. Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх. МВ. II. 111. Живосилом не повінча.
Клячи́ти, -чу, -чиш, гл.
1) Заламывать стебли растеній для обозначенія чего-либо; вообще дѣлать кляк (см. Кляк 1 и 2). Клячать комиш: охвативши в оберемок стоячого на пні комишу і стиснувши його кріпко руками, переломлють: комиш... покаже признаку. О. 1862. II. Кух. 65.
Обере́м, -му, м. = Оберемок. Павлогр. у.
Обере́мок, -мка, м.
1) Охапка; вязанка. Оберемок дров.
2) Взя́ти на обере́мок. Взять въ охапку, на руки, взвалить на плечи. К старій з поклоном приступивши, на оберемок ухвативши, в землянку з валу потаскав. Котл. Ен. V. 62. Візьміть її на оберемок да й несіть.
Потараба́нити, -ню, -ниш, гл.
1) Побарабанить.
2) Потащить. Салдат того попа на оберемок, — потарабанив. Драг. 150.
Прити́рювати, -рюю, -єш, сов. в. прити́рити, -рю, -риш, гл. Притаскивать, притащить. Онисько кашовар щербу притирив ваганами. Мкр. Г. 4. Притирив оберемок дров. Драг. 163.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Кидка сена — обере́мок сі́на.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бере́мя = обере́мок. С. З. — Візьми оберемок соломи та протопи.
Вале́жникъ = лом, вітроло́м, ла́мань, лежа́к, нава́л, сушня́к, лома́ччя, (дрібний) — хми́з, труск, трусо́к, (викинутий водою) — бережня́к. — Набрала в лїсї лому великий оберемок. — Ой не їдь же, мій милий, ти низом — закидана доріженька хмизом. н. п.
Вяза́нка = вя́зка, здр. вя́зочка, вя́занка (С. Аф.), обере́мок. — Купив коням вязку сїна. — Наламав добру вязанку дров. С. Аф.
Заха́пъ = 1. захо́плювання. 2. обере́мок. С. З. — Взяв оберемок сїна.
Но́ша = но́ша. — Но́ша дровъ = обере́мок дров. С. З.
О́хапень, оха́пка = 1. обійма, обіймище, обіймиця. (Д. під сл. Обхва́тъ). — Въ оха́пку = на обере́мок. — Схопив її на оберемок, та й поніс. Пр. — На оберемок ухвативши, в землянку з валу потаскав. Кот. 2. обере́мок (С. З. Л.), о́ха́пок, сїна скільки можна взяти на вила — нави́лок, нави́льник. — Внеси оберемок дровець.
Разма́хъ = ро́змах, розго́н. — Съ разма́ху = з ро́змаху, з розго́ну. — Вони його на оберемок та з розгону в провалля. Зап. Кн.
Сухо́й, су́хо = сухи́й (С. Л.), су́хо. — Суха́я земля́ = сухо́земля. — Сухо́е де́рево = сушни́к, сушня́к. — Внесла оберемок сушнику до печі. Сп. — С. лѣ́то = сухолїття, сухе́, посу́шне лїто (С. Л.). — С. мѣ́сто = сухме́нь, суході́л. С. З. — На остров лодки сухменем позатягали. Л. В.

Запропонуйте свій переклад