Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 16 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Борт
1) (
судна) о́блавок (р. -вка), борт.
Выбросить за борт – геть за о́блавок, за борт;
2) (
платья) край, бе́рег.
Край
1) (
конец, предел, рубежная полоса) край (-а́ю), кіне́ць (-нця́), о́край (-аю), окра́йок (-а́йка), закра́йок (-йка), бе́рег (-рега), ум. крає́чок (-є́чка и -є́чку), кра́йчик (-ка), кі́нчик, окра́єчок (-чка); срвн. Коне́ц 1. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Пісня). Світа́є, край не́ба пала́є (Шевч.). Карпо́ одсу́нувся на са́мий край при́зьби (Н.-Лев.). По́руч ме́не на крає́чку всадови́вся яки́йсь п’я́ний чолов’я́га (Крим.). На кра́йчику лі́жка обня́вшися засну́ли дві молоді́ голови́ (Франко). Я не силку́юся збагну́ти сю річ до кра́ю (Самійл.). Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Я льо́том долеті́в до гайово́го о́краю, – нема́! (М. Вовч.). В кіне́ць га́ю, на окра́йку стоя́в дуб-довгові́к (М. Вовч.). Поста́вив пля́шку на са́мому бе́резі сто́лу (Сл. Ум.). Надяга́є черке́ску, обши́ту по берега́х срі́бним галуно́м (Мова)].
Край одежды – край, оме́т (-та). [На гапто́вані оме́ти ри́зи дорого́ї! (Шевч.)].
Край соломенной крыши – стрі́ха, острі́ха, острі́шок (-шка), (судна) обла́вок (-вка).
Края́ сосуда, кратера и т. п. – ві́нця (р. ві́нець), береги́, кри́си (-сів), посу́дини, кра́тера. [Розби́й яйце́ об ві́нця шкля́нки (Звин.). Кра́терові ві́нця (береги́). Глибо́ка ми́ска з крути́ми берега́ми (Конотіпщ.). Здава́лися йому́ кри́сами коло горшка́ або коло ми́ски (Н.-Лев.)].
До -ё́в, до самых -ё́в – по ві́нця, по са́мі ві́нця.
В уровень с -я́ми – уще́рть, укра́й. [Не налива́й го́рщика вщерть (Звин.). Її́ се́рце налило́ся ща́стям уще́рть (Н.-Лев.). Зло́том наси́плю я чо́вен укра́й (Грінч.)].
Насыпанный в уровень с -я́ми – щертови́й. [Бу́де щертови́х мі́рок де́в’ять, а верхови́х ві́сім (Сл. Гр.)].
Осторожно, это стакан с острыми -я́ми! – обере́жно, в ціє́ї шкля́нки го́стрі ві́нця.
Переливать через край – ли́ти через ві́нця.
Течь, литься через край, -ая́ – ли́тися через ві́нця. [По́внії ча́рки всім налива́йте, щоб через ві́нця лило́ся (Пісня)].
Имеющий широкие края́ – криса́тий; срвн. Широкопо́лый.
Лист с вырезными, зубчатыми -я́ми – листо́к із вирізни́ми, зубча́стими берега́ми (края́ми).
Край болота – при́болоток (-тка).
Тут тебе и край! – тут тобі́ й край! тут тобі́ й гак! тут тобі́ й амі́нь!
Сшитый край ткани, см. Рубе́ц.
Шов через край – запоши́вка.
Шить через край – запошива́ти.
Рана с рваными -я́ми – ра́на з рва́ними края́ми.
Язва с расползшимися -я́ми – ви́разка з розлі́злими края́ми.
Конца -а́ю нет – нема́ кінця́-кра́ю, без кінця́ й кра́ю.
Стол по -я́м с резьбою – стіл із рі́зьбленими закра́йками.
С которого -а́ю начинать пирог – з котро́го кінця́ почина́ти пирога́?
На реке лёд по -я́м – на рі́чці кри́га край берегі́в.
Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! – уже́ мені́ терпе́ць урва́вся, а ли́хові кінця́ нема́є!
Он хватил, хлебнул через край – він перебра́в мі́ру, він хильну́в через мі́ру.
На краю́ света – на краю́ сві́та, край сві́та.
На краю́ пропасти – край безо́дні.
На краю́ гроба – одно́ю ного́ю в труні́.
Он был на краю́ гибели – він ма́ло не заги́нув.
Я проехал Украину из кра́я в край – я переї́хав Украї́ною з кінця́ в кіне́ць, я прої́хав Украї́ну від кра́ю до кра́ю.
На край – (на) край. [Скажи́-ж мені́: де мій ми́лий. Край сві́та поли́ну (Шевч.)].
Вдоль кра́я – по́над, по́над край, вкрай чо́го. [По́над шля́хом щири́цею ховрашки́ гуля́ють (Шевч.). Ї́хала па́ні вкрай горо́да (Номис)].
На краю́, с -а́ю, нрч. – край, покра́й, накра́й, наузкра́й чого, кіне́ць чого. [Наси́пали край доро́ги дві могили́ в жи́ті (Шевч.). По́тім на світа́нні, як біля́ві хма́ри ста́нуть по́край не́ба, мов ясні́ ота́ри… (Л. Укр.). Жила́ вдова́ накра́й села́ (Пісня). Наузкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Грінч.)];
2) (
ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубі́ж (-бежа́), ребро́, край. [Уда́рив ру́бом ліні́йки (Сл. Ум.). Вда́рився об две́рі, об са́мий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубі́ж голо́вкою вда́рилося (Пирятинщ.)].
Край скошенный – скісни́й руб (край).
Край острый (орудия, инструмента) – гострі́й (-рія́), ум. гостріє́ць (-рійця́); (тупой) хребе́т (-бта́), рубі́ж (-бежа́). [Ле́две маха́ла соки́рою, б’ючи́ вже обу́хом, а не гостріє́м (Грінч.). Хребе́т пи́лки. Рубі́ж ножа́].
Край поперечный – торе́ць (-рця́). [Торці́ кле́пок звича́йно скі́сно обрі́зують (Бондарн. виробн.)].
Край кристалла – криста́ловий руб.
Гора с зубчатым верхним -а́ем – гора́ з зубча́стим хребто́м.
Гора с зубчатыми боковыми -я́ми – гора́ з зубча́стими ре́брами;
3) (
страна, область) краї́на, край, украї́на, сторона́, земля́, ласк. краї́нка, краї́нонька, краї́ночка, сторо́нонька, сторо́ночка, (территория) тере́н (-ре́ну). [Десь, коли́сь, в які́йсь краї́ні прожива́в пое́т неща́сний (Л. Укр.). Ой, пошлю́ я зозу́леньку в чужу́ю краї́ноньку (Пісня). У яко́му кра́ї мене́ захова́ють? (Шевч.). Прибу́дь, прибу́дь, мій миле́нький, з украї́н дале́ких (Пісня). На тій просла́вній Украї́ні, на тій весе́лій стороні́ (Шевч.). Поли́ну я в чужу́ стороно́ньку шука́ть талано́ньку (Пісня). На чужі́й сторо́нці найду́ кра́щу або зги́ну, як той лист на со́нці (Шевч.). Встає́ шляхе́цькая земля́ (Шевч.)].
Какими судьбами вы в наших -я́х? – яки́м вас ві́тром занесло́ до нас?
Тёплые края́ – те́плі краї́, (мифол.) ви́рій, и́рій (-ію и -ія). [Зажури́лася перепі́лочка: бі́дна моя́ голі́вочка, що я ра́но із ви́рію прилеті́ла (Пісня)].
Родной край – рі́дний край, ба́тьківщина; срвн. Ро́дина. [Тре́ба рятува́ти рі́дний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края́ – дале́кі краї́, дале́ка сторона́, дале́кий край, (метаф.) не близьки́й світ. [Одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.)].
Чужие края́ – чужи́на, (ласк. чужи́нонька), чужа́ сторона́, чужа́ краї́на, чужи́й край. [Тя́жко-ва́жко умира́ти у чужо́му кра́ю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа́ чужи́на, як домови́на (Приказка). Виряджа́ла ма́ти до́ньку в чужу́ стороно́ньку (Пісня)].
По чужим -я́м – по чужи́х края́х, по світа́х. [Не забува́в він і того́, що по світа́х ро́биться, по і́нших сто́ронах (Єфр.)].
Познакомиться с чужими -я́ми – чужи́х краї́в поба́чити, сві́та поба́чити. [Побува́є наш у солда́тах, сві́та поба́чить, порозумні́шає (Крим.)].
Путешествовать по чужим -я́м – мандрува́ти (подорожува́ти) по чужи́х сто́рона́х (края́х).
Заморский край – замо́рський край, замо́рська сторона́, замо́р’я (-р’я).
Работы у нас непочатый край – у нас пра́ці си́ла-силе́нна;
4) (
часть говяжей туши) край. [Товсти́й край. Тонки́й край].
Лаг, мор.
1) (
прибор) лаг (-гу);
2) борт (-ту) судна́, о́блавок (-вка);
3)
строит. – лег[ґ]ар и ліг[ґ]ар (-ря).
По́рубеньо́блавок (-вка). [Ту́ю гале́ру за мальо́вані о́блавки бра́ли (АД)]. Срв. Борт.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Борт
1) (
судна) борт, -та, обла́вок, -ка
2) (
платья) край, -а́ю.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Борт – борт (-ту, -та);
• б. (судна
) – о́блавок (-вка);
• б. наветренный
– о. наві́тряний;
• б надводный
– о. надво́дний;
• б. подветренный
– о. заві́тряний.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Выбрасывать
• Выбрасывать деньги
– розкидати грішми; тринькати (розтринькувати) гроші; викидати гроші. [Бач, яка гонорова! — не витримала Вінцучиха.— Такими грошима розкидається. Муратов.]
• Выбрасывать деньги на ветер
(разг.)Див. ветер.
• Выбрасывать за борт
– викидати за борт (за облавок, через палубу).
• Выбрасывать из головы, из сердца, из памяти кого, что
– викидати з голови (спускати з думки) кого, що; викидати з серця кого, що; викидати з пам’яті кого, що.
• Выбрасывать клубы дыма
– викидати звої (клуби) диму; (іноді) бухати димом.
• Выбрасывать колос, колоситься
– викидати (висипати) колос; колоситися.
• Выбрасывать побеги, ростки, отростки
– пускати (виганяти) пагони (пагіння, парості); пароститися. [Все жито почало пароститися. Сл. Гр.]
• Выбрасывать почки
– пускати (виганяти) брость; броститися (бростатися); наганяти бруньки; брунитися (брунькувати(ся)). [Весь сад брунився. Гончар.]

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

борт борт,-ту, край,-ра́ю, обла́вок,-вка
б. надво́дный борт надво́дний
б. о́бода колеса́ борт о́боду ко́леса
б. откидно́й борт відкидни́й
б. покры́шки борт по́кришки [на́кривки]
б. съёмный борт знімни́й
б. упо́рный борт упі́рний

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

О́блавок,-вкуборт, фальшборт.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

о́блавок, -вка; -лавки, -вків

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

О́блавок, -вка, м. Бортъ (судна). Тогді козаки у каюки скакали, тую галеру за мальовані облавки брали та на пристань стягали. АД. І. 218.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Борт, бортик (понтона, лодки, платформы) — о́блавок, -вка; (платья) край; Б. откиднойо́блавок відкидни́й.
*Откидной — відкидни́й; О. борт — відкидни́й о́блавок; О. сошник — відкидни́й лемі́ш; О. щит — відкидни́й щит.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бортъ = (одежі) — край, берег, (судна) — бік, обла́вок, (колиски) — би́льця. — Тую галеру за шальовані облавки брали, та на пристань затягали. н. д. — Колисочка швабська, золотиї бильця, колишу я чорнобривця. н. п.
Край = 1. край, кіне́ць, бе́рег, пруг, (посуди) — ві́нця, (судна) — обла́вок, (чого гострого, на пр. дошки, линїйки) — руб, рубе́ць. — Хоч з краю та в божім раю. н. пр. — Візьму хвартух дорогий, срібні, злоті береги. н. п. — Поставив пляшку на самому березї столу. С. Л. — Насипала борщу по самі вінця. — Повниї чарки всїм наливайте, щоб через вінця лило ся. н. п. — Ударив рубом линїйки. — Ударив ся об двері, об самий руб. С. Л. — Накришечка з середини і береги позолочуваниї. Ст. Он. К. Ст. — Верхнїй пруг широкої смуги сьвітової. Кн. 2. край, країна, україна, сторона́, здр. країнонька, сторо́нонька, сторо́ночка, (чужа) — чужи́на, здр. чужино́нька, (теплий, куди птицї одлїтають на зїму) — ви́рій, и́рій. — Свій край — як рай, чужа країна (або: чужа чужина) — як домовина. н. пр. — Виряжала мати доньку в чужу сторононьку. н. п. — Хто всїм коверзує, зневажа країну, свого не шанує, а слу́жить чужинї — от той то безрідний, от той сиротина. Кн. — Терешко блукав все десь по чужих українах, а далї якось завітав спочити й на рідних руїнах. Пч. — Буде нас, нене, по горах, по долинах, буде нас, нене, по чужих українах. н. п. — Пташки, що в лїтку так сьпівали, у ирій вже поодлїтали. Гр. 3. край, кіне́ць. — Тут йому й край.
По́рубень = обла́вок, обла́вка. С. З. — Тую галеру за мальовані облавки брали. н. д (д. під сл. Бортъ).

Запропонуйте свій переклад