Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 33 статті
Запропонувати свій переклад для «обмова»
Шукати «обмова» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Злосло́вие – лихослі́в’я, обмо́ва, злий язи́к. [Я гордува́в обмо́вою людсько́ю (Куліш)].
Изве́т
1) (
донос) доно́с (-су), обмо́ва;
2) (
наговор, клевета) на́клеп, по́клеп (-пу).
Клевета́ – на́клеп (-пу), клевета́, клеветня́ (Звин., Галичина), (злоречие) лихомо́ва, лихослі́в’я (-в’я), (оговор) обмо́ва, обмо́вка, ум. обмо́вонька, обмо́вочка; срвн. Ложь. [Хо́че позива́ти його́ за на́клеп (Звин.). Страшні́ слова́ видава́лися яко́юсь ди́кою клевето́ю (Франко). Це брехня́ й клевета́ на ме́не (Крим.). Таку́ клеветню́ пусти́ла, і нема́ їй со́рому! (Звин.). Лю́дські обмо́ви (Гол.). Ти не наво́дь обмо́ви за́йвої на вла́сну ду́шу (Л. Укр.)].
Презирать -ту́ – гордува́ти на́клепом, клевето́ю, обмо́вою. [Я гордува́в обмо́вою людсько́ю (Куліш)].
Взводить на кого -ту – ки́дати на ко́го на́клеп, обмовля́ти кого́.
Обносить кого -то́ю – обно́сити кого́.
Наве́т – на́клеп (-пу), нагові́р (-во́ру), намо́ва, обмо́ва, набала́чка, (тайный) на́шепт (-ту). [Не оди́н ру́син і па́нського ро́ду, по на́шепту єзуї́тському, у хурди́зі сиді́в (Куліш). «Чи пра́вда, що ти свекру́ху би́ла?» – «То набала́чки» (Борз.)].
Нагово́р
1) (
действие), см. Нагова́ривание; оконч. нагово́ре[і]ння, набала́кання; наклепа́ння на ко́го, обмо́влення кого́; нашепта́ння, замо́влення чого́ и т. п.;
2) (
навет) нагові́р (-во́ру), обмо́ва, на́клеп, по́клеп (-пу), на́шепт (-ту) и (мн.) на́шепти (-тів). [Що це? на́пуск на ме́не, нагові́р? (Мирн.). Я гордува́в обмо́вою людсько́ю (Куліш)];
3) (
заговор) нагові́р, на́шепт, примо́ва. [Не пий тіє́ї води́ – вона́ з нагово́ром (Київщ.)].
Наклё́п
1)
см. Наклё́пка 1 и 2;
2) на́клеп, по́клеп (-пу), нагові́р (-вору), обмо́ва;
срв. Поклё́п.
Наплё́тка
1) напліта́ння,
оконч. напле́те[і́]ння, на́пліт (-лету);
2) на(д)пліта́ння, на(д)горо́джування,
оконч. на(д)пле́те[і́]ння, на(д)горо́дження;
3) напліта́ння, наторо́чування, напле́скування, набазі́кування, нацве́нькування,
оконч. напле́те[і́]ння, наторо́чення, напле́ска́ння, набазі́кання, нацве́нькання;
4) набрі́хування, накле́пування, оббрі́хування, обмовля́ння,
оконч. набреха́ння, наклепа́ння, оббреха́ння, обмо́влення, на́брех (-ху), на́клеп (-пу), обмо́ва. Срв. Наплета́ть.
Напра́слина – напра́сна обмо́ва, напра́сна (-ни), на́па́сть (-ти), напа́сниця, набала́чка, пеня́, ма́рний на́клеп, по́клеп (-пу), нагові́р (-во́ру); срв. Поклё́п, Клевета́. [Все, що сві́дки ка́жуть, сама́ напа́сниця (Кониськ.). «Ти хіба́ не крав?» – «Ні, це на́пасть на ме́не!» (Звин.). «Чи пра́вда, що ти свекру́ху би́ла?» – «То набала́чка!» (Борзенщ.). Ма́мо, як ти мо́жеш таки́й на ме́не на́клеп допуска́ти? (Л. Укр.)].
Взводить, взвести -ну – наволіка́ти, наволокти́ напра́сну обмо́ву, зво́дити, зве́сти́ пеню́ на ко́го, пеню́ волокти́, наволокти́, прикида́ти, прики́нути пеню́ кому́, натяга́ти, натягти́ на́па́сть, клепа́ти, наклепа́ти, натяга́ти, натягти́ на ко́го. [На́пасть натяга́є на ме́не (Звягельщ.). А ви пеню́ на нас ізво́дите (Грінч.). Хіба́ я бу́ду на се́бе пеню́ волокти́? (Сл. Гр.). Прики́нуть пеню́, що й копо́ю не одбу́деш (Квітка). Лиси́ця на вівцю́ Петро́ву наклепа́ла, що, бу́цім, ні́ччю ку́ри кра́ла (Боров.). Хі́ба мо́жна таке́ натяга́ти на люди́ну? (Лубенщ.)].
Выдумывать -ну – вига́дувати напра́сну, виду́мувати на́па́сть. [Де-ж це ви́дано, щоб на Грицька́ таку́ напра́сну вига́дувати? (Грінч.)].
Наро́к
1) докі́р (-ко́ру);
см. Уко́р;
2) на́клеп (-пу), нагові́р (-во́ру), намо́ва, обмо́ва;
срв. Наве́т;
3) (
порча) причи́на; (сглаз) уро́ки (-ків), при́стріт (-ту).
Наска́з
1) (
действие), см. Наска́зывание и Насказа́ние;
2) на́брехи (-хів), на́клеп (-пу), обмо́ва;
срв. Нагово́р 2.
Огово́робмо́ва, осу́да, набала́чка. Срв. Нагово́р, Наклё́п. [Втра́тила до́бру сла́ву че́рез обмо́ву. Смерть не така́ страшна́, як осу́да лю́дська].
Поклё́п – на́клеп, по́клеп (-лепу), нагові́р (-во́ру), пеня́, опоро́к (-ро́ку), обмо́ва, набрі́хування, набала́чка, по́гудка на ко́го.
Взводить -п на кого – зво́дити, зве́сти пеню́ (на́клеп) на ко́го; накле́пувати на ко́го.
Поноше́ние
1) га́ньба́, га́на, гане́тьба, гани́[е́]ба, глум, обмо́ва, огу́да, несла́ва, нару́га;
2) (
действ.) га́ньблення, га́нення, ганьбува́ння, обмовля́ння, лихосло́влення, несла́влення, потрі́пування, шкилюва́ння.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Злословие (наговор) – обмо́ва, -ви, лихослі́в’я, -в’я.
Извет – доно́с, -су, обмо́ва, -ви, ви́каз, -зу.
Клевета – на́клеп, -пу, обмо́ва.
Наветобмо́ва, -ви, намо́ва, -ви, на́клеп, -пу.
Наговор – на́клеп, -пу, обмо́ва, -ви; -ный – обмо́вний, -а, -е.
Наклеп (наговор) – на́клеп, -пу, обмо́ва, -ви.
Оговоробмо́ва, -ви.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Обмо́ваоговор, наговор.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Клеветаобмо́ва, на́клеп (-пу); взводить клевету – обмовляти, обмо́вити.
Кляуза – клявза, обмо́ва.
Оговоробмо́ва.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

обмо́ва, -ви; -мо́ви, -мо́в

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Обмо́ва, -ви, ж. Злословіе, клевета, наговоръ. Най же нас обох поховають, нехай же людські обмови устануть. Гол. І. 202. Я гордував обмовою людською. К. ЦН. 259. Ум. Обмо́вонька, обмо́вочка.
Обмо́вонька, обмо́вочка, -ки, ж. Ум. отъ обмова.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Доно́съ = доно́с, ви́каз, обмо́ва.
Извѣ́тъ = доно́с, ви́каз, обмо́ва.
Клевета́ = на́кле́п (С. Л. З.), обмо́ва, здр. обмо́вонька, поклі́п, погові́р, сла́ва. — Була слава, була слава, тепер поговори, та на тую дївчиноньку, що чорниї брови. н. п. — Людськая обмова тось мя обманула, що казали, що ти вмер, я той час забула. н. п. — По хатах ходить та на дївчат покліп розносить. Кн. Клевета́ть = обмовля́ти (С. З.), обгово́рювати (кого), клепа́ти (на ко́го), набрі́хувати (на ко́го), обрі́хувати, га́нити, ганьби́ти (кого́).
Навѣ́тъ = на́говор, намо́ва, обмова і д. Клевета́.
Огоно́ръ = обмо́ва, обмо́висько (Под.), здр. — обмо́вонька, на́клеп (С. З.). — Більший єсть гріх украсти нашу славу через обмову. Б. Н.
Поноше́ніе = ганьба́ (С. Ж.), гане́тьба, огу́да, осу́да, обмо́ва, нару́га, знева́га, д. Позо́ръ. — Смерть не така страшная, як осуда людськая. н. пр.

Запропонуйте свій переклад