Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Шукати «оруд*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ве́дать – ві́дати що, а теснее:
1) зна́ти. [Не ві́даю, не зна́ю про це].

Знать не знаю, ве́дать не ве́даю – сном і ду́хом не зна́ю;
2) заві́дувати, управля́ти, ору́дувати чим, догляда́ти що, чого́. [Ці спра́ви ві́дає канцеля́рія
или Ци́ми спра́вами заві́дує канцеля́рія].
Бог весть – бог вість.
Ве́дение – ві́дання.
Быть, находиться в ве́дении – перебува́ти у ві́данні, під ору́дою.
Верте́ть
1) верті́ти, меля́ти, крути́ти. [Ве́ртить хвосто́м. Моє́ теля́ хвосто́м меля́. Крути́в лопа́ту в рука́х];
2) верті́ти ким, крути́ти ким, ору́дувати, верхово́дити ким;
3) викру́чуватися, крути́ти-верті́ти. [Кажи́ пра́вду, а не крути́-верти́];
4) виві́рчувати, свердлува́ти.
Верхово́дить – верхово́дити ким, ору́дувати ким, старшинува́ти над ким, замишля́ти ким, ґолдува́ти ким. [Що я собі́ три сестри́ ма́ю і всіма́ трьома́ замишля́ю. Там ба́ба! От ґолду́є кутко́м, як вовк ві́вцями].
Владе́ть
1) (
иметь в собственности, во владении, обладать) володі́ти, владі́ти, влада́ти ким, чим, обла́дувати ким, чим и що; держа́ти, посіда́ти що, ма́ти в свої́й руці́ що. [Володі́ти земле́ю, має́тком. З ді́да-пра́діда вони́ ту́ю зе́млю держа́ть. Ви́явити все бага́тство ду́ха, що посіда́є украї́нський наро́д (Єфр.)];
2) (
управлять) володі́ти, влада́ти, обла́дувати. [Володі́ти се́рцем і душе́ю. Володі́ти здоро́вою ло́гікою. В сім’ї́ не він, а вона́ всім обладу́є].
Владе́ть собою – влада́ти собо́ю, керува́ти собо́ю, панува́ти, (сов.) запанува́ти над собо́ю.
Не владе́ющий собой – від се́бе незале́жний, над собою́ не пан;
3) (
действовать каким-л. орудием или органом) ору́дувати, воло́дати, влада́ти. [Ору́дуючи ціє́ю поту́жною збро́єю – смі́хом… (Єфр.). Ору́дувати мо́вою, перо́м. Не воло́даю а ні рука́ми, а ні нога́ми. Не воло́даю па́льцем].
Вороти́ла
1) ору́да́р (
р. -ря́), верхово́да.
Он всему делу воротила – він усі́м ді́лом ору́дує, над усім ді́лом ору́дар;
2) (
у ветр. мельницы) стріла́.
Воро́чание
1) поверта́ння, перекида́ння;
2) ору́дування, ору́да.
Воро́чать, вороти́ть
1) (
поворачивать) верну́ти, поверта́ти, оберта́ти, заверта́ти;
2) (
делами, деньгами, людьми) крути́ти, поверта́ти, ору́дувати чим, верхово́дити чим и над чим;
3) (
глазами) пово́дити. [Ди́ко пово́дить очи́ма].
Дви́гатель (одуш. и неодуш.) – двигу́н, двига́ч, руші́й (р. рушія́), руши́тель; (деятель) ору́дник; (только неодуш.) мото́р.
Дви́гатель скрытый – спружи́на.
Де́йствовать – ді́яти, чини́ти, ору́дувати. [Зако́ни, які ді́ють на на́шій терито́рії. Мо́ва – то могу́че знаря́ддя, щоб ді́яти на ду́ші лю́дські (Єфр.). Чині́ть, як зна́єте. Час не бала́кати, а ору́дувати].
О машинах – роби́ти, працюва́ти. [Чому́ пожа́р гаси́ли ві́драми, а не ки́шкою? – Бо ки́шка порва́лася, не роби́ла. На́ша маши́нка не ро́бить (не працю́є). Чи працю́є ваш телефо́н? – Ні, зопсува́всь, не працю́є].
Де́йствовать в качестве истца или ответчика – виступа́ти позовнико́м або відповідаче́м.
Де́йствовать справедливо, дурно – ходи́ти пра́вим ро́бом, ходи́ти лихи́м ро́бом.
Де́йствовать по своему – чини́ти по-сво́єму, ходи́ти свої́м ро́бом.
Де́йствовать по (чужой) указке – ходи́ти у кого́сь на по́воді, слу́хати чиє́го го́лоса, (гал.) ходи́ти чиї́м три́бом.
Де́йствовать за одно (во вред кому) – наклада́ти з ким про́ти ко́го. [Дочка́ з ворога́ми ба́тьковими про́ти йо́го наклада́є (Мирн.)].
Ничто на него не де́йствует – ніщо́ його́ не бере́ (не йме), нічи́м його́ не ві́зьмеш, ніщо́ не ма́є над ним си́ли.
Де́ло – ді́ло (ум. ді́льце, ді́лечко), спра́ва; (труд) робо́та (ум. робі́тка), пра́ця; (вещь) річ (р. ре́чи); (поступок, действие) вчи́нок, чин, ді́я. [Я ді́ло все пороби́ла. Діла́ незабу́ті діді́в на́ших (Шевч.). Лю́ди бра́лися до щоде́нних справ (Дн. Чайка). Того́ вимага́є на́ша націона́льна спра́ва. Всі спра́ви він но́сить у портфе́лі. Поста́вив у канцеля́рії дві ша́хви для справ. Ви на́дто обере́жні в спра́ві че́сти (Грінч.). За пра́цею час мина́є шви́дко. Лица́рська річ – у бо́ї полягти́. Да́вня се річ: ма́буть літ со́рок тому́ бу́де (Конис.). Чи́стий думка́ми і непоро́чний ді́ями].
Плохо де́ло! – ке́пська спра́ва! ке́пська робо́та!
Странное де́ло! – ди́вна річ! чудасі́я! чудно́та!
Дела́ тайные, которые нужно скрывать – тає́мнощі (р. -щів).
По де́лу – за ді́лом, за спра́вою. [Я прийшо́в до вас за ді́лом].
По дела́м (поручениям) – за ору́дками. [Ня́ньку посила́ла за ору́дками (Л. Укр.)].
По этому де́лу – в цій спра́ві.
По дела́м службы – в спра́вах службо́вих.
Сидеть, быть без де́ла – сиді́ти, згорну́вши ру́ки, посиде́ньки справля́ти, ле́жні (си́дні) справля́ти.
Браться за де́ло – бра́тися до робо́ти.
Браться не за своё де́ло – не за свою́ спра́ву бра́тися, ши́тися не в своє́ ді́ло (Конис.).
Де́ло обстоит так – спра́ва стої́ть так. [Тепер спра́ва стої́ть ина́кше].
Известное де́ло – зві́сно, звича́йно, відо́ма (пе́вна) річ, ска́зано. [Ска́зано: куди́ го́лка, туди́ й ни́тка].
Ясное де́ло – види́ма річ.
Виданное ли, слыханное ли де́ло? – чи чу́вано, чи ви́дано? (провинц.) чи-ж ви́дансько?
Де́ло житейское – світова́ річ.
Де́ла нет до чего – ба́йдуже про що.
Не было де́ла до кого, чего – ба́йдуже було́, не дохо́дило ді́ла. [Не дохо́дило мені́ до них ді́ла].
Не твоё де́ло – то не твоя́ спра́ва, то́бі до цьо́го зась, за́ськи [Ігу́мену – ді́ло, а бра́тії – зась], (шутл.) не твоє́ ме́леться.
Это де́ло другое – це що и́нше, це и́нша річ.
В чём де́ло? – в чо́му рі́ч? в чім си́ла? про що йде́ться?
Де́ло вот в чём – річ ось яка́.
В том-то и де́ло – а тож-то, ото́ж-то й є, тож-то й воно́, тим бо й ба, не тож бо то й що, не по чім б’є, як не по голові́. [Ми не то́ю доро́гою ї́демо? – А тож-то, що не то́ю. Він хоті́в-би коня́ку купи́ти, та тим бо й ба – гро́шей нема́].
Не в том де́ло – не в тім річ, не про те річ, не про те мо́ва мо́виться, не в тім си́ла. [Не в тім си́ла, що коби́ла си́ва, а в тім що не везе́].
То-ли де́ло – и́нша річ, хіба́ така́ річ? нема́ кра́ще, як; нема́ в сві́ті, як. [Не лю́блю зими́, нема́ в сві́ті, як лі́течко святе́. Неохо́та йому́ працюва́ти; хіба́ така́ річ – пи́ти!].
Не к де́лу – не до-ді́ла, не до-ре́чи, не в лад.
Пойти в де́ло – піти́ в на́добу, піти́ до ді́ла.
Если уж до чего де́ло дойдёт – коли вже до чо́го (то́го) ді́йдеться, як до чо́го (то́го) ряд ді́йде.
Ей до всего де́ло – без не́ї вода́ (ніде́) не освя́титься.
Иметь дела́ с кем – ма́ти спра́ви (стосу́нки = отношения) до ко́го (или з ким).
Я совсем не имею с ней де́ла – жа́дного ді́ла в ме́не з не́ю нема́, не приче́тний я зо́всім до не́ї.
Моё де́ло сторона – моя́ ха́та з кра́ю.
Плёвое де́ло – дурни́ця, пусте́, пустячи́на, ка́-зна-що.
Статочное-ли де́ло – чи мисли́ма річ? чи подобе́нство? чи годи́ться-ж?
А мне что за де́ло? – а мені́ що до то́го? а мені́ яке́ ді́ло? а мені́ яко́го ба́тька го́ре?
Что де́ло, то де́ло – що пра́вда, то пра́вда; що до пуття́, то до пуття́.
Это де́ло – це до́бре, це гара́зд, це до ді́ла.
Это особое де́ло – се и́нша річ, се и́нша стать.
То и де́ло – раз-у-ра́з, раз-поз-ра́з, раз-по́-ра́з, знай. [Коло йо́го знай спомина́ють літопи́сці дру́ге голосне́ ім’я́ – Оста́па Дашко́вича (Куліш)].
В чём де́ло? – що ста́лося? про що річ? у чо́му спра́ва?
В самом де́ле, на самом де́ле – спра́вді, см. В действи́тельности.
На словах, что на санях, а на де́ле, что на копыле – на слова́х, як на цимба́лах, а на ді́лі, як на талала́йці.
Судебное де́ло – судова́ спра́ва. [Він ви́грав у суді́ свою́ спра́ву. Неха́й судці́ розберу́ть ту́ю спра́ву. З ба́бою і ді́дько спра́ву програ́в].
Тяжебное де́ло – по́зов (р. по́зву).
Военное де́ло – військова́ спра́ва.
Комиссариат иностранных дел – комісарія́т закордо́нних справ.
Золотых дел мастер – золотни́к, золота́р (р. -ря́) (ум. золота́рик).
Дирижи́рование – диригува́ння, дирижирува́ння, ору́да.
Дирижи́ровать – диригува́ти, дирижирува́ти, ору́дувати.
-жи́рующий – дириге́нт, ору́дар (р. -ря).
Заве́дывание – заві́дування; (ве́дение) ві́дання, (распоряжение) порядкува́ння, ору́дування, (гал.) заря́джування чим; (хозяйничание) господарюва́ння де.
Отдать в -ние – відда́ти в заві́дування; (поручить) приручи́ти кому́ що.
Заве́дывать – заві́дувати, порядкува́ти, ору́дувати чим, догляда́ти що, чого́, господарюва́ти де, в чо́му.
-вать школой, архивом – заві́дувати шко́лою, архі́вом.
Заве́дывающий, Заве́дующий, -щая чем – заві́д(ув)ач, -ачка, (гал.) завіда́тель, -телька чого́; голова́ чого́; оруда́р (-ря́), -да́рка, (гал.) заря́дця (м. р. -дці).
Заправи́ла, -ви́ло, -ви́тельору́да́р (-ря́), верхово́да, заправи́ло (общ. р.), передови́к (-ка́). [Петербу́рзькі орударі́ Палести́нського Т-ва (Крим.). По́льські верхово́ди (Франко). Передови́ки ля́цької полі́тики ма́ли в очу́ (в виду) саме́ па́нство (Куліш). Це у нас са́ме заправи́ло, ото́й Грицько́ (Харк. п.)].
-вила хора (запевало) – бере́за. [А хто бу́де в нас за бере́зу? На́стя-бере́за завела́, а за не́ю всі (Г. Барв.)].
Заправи́тельницаору́да́рка, ору́дниця.
Запра́вка и Запра́ва
1) (
действ. от Заправля́ть):
а) за[у]правля́ння, запра́ва, засува́ння чого́;
б) ору́дування, керува́ння ким, чим, верхово́дження ким
и над ким;
в) заправля́ння, засма́чування, запра́ва, зато́вкування, затира́ння, замина́ння, забі́лювання, засма́жування чого́ чим; г
и
д) запра́ва (
Оттенки см. Заправля́ть);
2) (
чем заправляют кушанье) запра́ва, (толчен. сало с растёрт. пшеном) за́тірка, за́товчка, (пережар. мука на жиру) за́смажка;
3) запра́вка (
перен.: известн. привычки, направление) – за́правка, на́правка (Номис), ви́правка, вимуштрі́вля, за́вича, поста́ва, за́дмух (-ху).
Человек с запорожской -кой – чолові́к запоро́зької на́правки, ви́правки, по-запоро́зькому ви́правлений, ви́муштруваний, поста́влений.
С воровской -кой – злоді́йського за́дмуху (Франко).
Заправля́ть и Запра́вливать, запра́вить
1) (
опять вправить, вставить) за[на]правля́ти и за[на]пра́влювати, за[на]пра́вити що, управля́ти и упра́влювати, упра́вити що куди́, (засовывать) засува́ти, засу́нути, (о мн.) позаправля́ти, повправля́ти, позасо́вувати що куди́. [Упра́вити зви́хнену (но́гу, ру́ку)].
-вить брюки в сапоги – засу́нути штани́ в чо́боти;
2)
кем-н., чем-н. (управлять, распоряжаться) – ору́дувати ким, чим, керува́ти ким, чим, (верховодить) верхово́дити ким и над ким. [Він тепе́р ору́дує ба́нком (Кониськ.). Неві́стка на́ми ору́дувала (Г. Барв.). Керува́ти держа́вою. А над усіма́ був найста́рший марша́лка: він всіма́ верхово́див (Рудч.). Жі́нка верхово́дила над ним, як хоті́ла (Кониськ.)];
3) (
приправлять еду, напитки) заправля́ти и запра́влювати, запра́вити, засма́чувати, засма́чи́ти що́ чим; о еде теснее: (толчен. салом с зеленью) зато́вкувати, затовкти́, (тёртым салом) затира́ти, зате́рти, (растёртым пшеном) замина́ти, зам’я́ти (замня́ти), (мукой, пережарен. на жиру) засма́жувати, засма́жити, запря́жувати, запря́жити, (о мног.) позасма́жувати, позапря́жувати, (сметаной или молоком) забі́лювати, забіли́ти. [Заправля́ла борщ олі́єю (Сл. Гр.). Прибу́дь-же, мій миле́нький, в неді́лю ура́нці – запра́влю горі́лки в криштале́вій пля́шці (Метл.). Медо́ву кипу́чу си́лу сло́вом заправля́є (Куліш). Зато́вчений сві́жим са́лом з зеле́ною цибу́лею і кро́пом кулі́ш (Н.-Лев.). Забіли́ла борщ];
4) (
заряжать) заправля́ти и запра́влювати, запра́вити. [Ста́рший брат кониче́нька сідла́є, а підста́рший ружжо́ заправля́є, хотя́ть ту́ю зозу́леньку вби́ти (Метл.)].
-вить лампу – запра́вити ля́мпу;
5) (
запрашивать) заправля́ти, запра́вити за що з ко́го; см. Запра́шивать. [Запра́вив, як за рі́дного ба́тька (Приказка)].
Запра́вленный – запра́влений, упра́влений; засу́нутий, засу́нений; (о еде, напитках) запра́влений, засма́чений, зато́вчений, зате́ртий, за́м’ятий, засма́жений, запря́жений, (сметаной, молоком) забі́лений.
Изыма́ть, из’ять – (вынимать) вийма́ти, ви́йняти що з чо́го, (исключать) вилуча́ти, ви́лучити, виключа́ти, ви́ключити що з чо́го, (извлекать) витяга́ти, ви́тягти що зві́дки, (о мн.) повийма́ти, повилуча́ти, повиключа́ти, повитяга́ти. [Два до́ми його́ ви́йнято з замко́вого і міща́нського при́суду (Куліш)].
-я́ть из употребления обращения что – ви́вести з ужи́тку, ви́йняти (ви́ключити) з о́бігу що.
-я́ть из библиотеки книгу – взя́ти, ви́йняти, (выделить) ви́лучити з книгозбі́рні кни́гу.
-я́ть документы, бумаги (при обыске) – взя́ти (відібра́ти) докуме́нти, папе́ри (при тру́сі).
-я́ть из чьего-л. ведения – ви́лучити що з (з-під) чийо́го ві́дання, з (з-під) чиє́ї ору́ди.
Из’я́тый – ви́(й)нятий; ви́лучений, ви́ключений.
-тый из обращения – ви́ключений (ви́нятий) з о́бігу, ви́ведений з ужи́тку.
-тые ценности – (отобранные) віді́брані, (выделенные) ви́лучені кошто́вні ре́чі, ці́нності, (исключённые) ви́ключені.
-тый от налогов – зві́льнений, ві́льний від пода́тків.
Имени́тый – імени́тий, зна́чни́й, вельмо́жний, (стар.) мости́вий. [Не спасе́ нас мі́сце і рід імени́тий, як бо́жої во́лі не бу́дем чини́ти (Франко). Мармуро́ві скри́ні над значни́ми покі́йниками (Коцюб.). Ору́дують пани́ мости́ві людьми́, як би́длом (Куліш)].
И́мя
1) ім’я́ (
р. ім’я́ и архаич. і́мени, им. мн. іме́на́), й[і]ме́ння, (диал.) імено́, (название) на́зва, на́звисько, найме́ння; ум. іме́ннячко, найме́ннячко.
Собственное, крестное и́мя – вла́сне, хреще́не ім’я́ (йме́ння).
И́мя предмета, животного – на́зва ре́чи (пре́дме́та), твари́ни.
И́мя отца, друга – ба́тькове, при́ятелеве ім’я́ (йме́ння).
Полное и́мя – по́вне ім’я́, йме́ння. [Хіба́ не мо́жна назва́ти по́вним іме́нням: Гераси́м? (Мова)].
И́мя, отчество, фамилия – і́м’я, по ба́тькові та прі́звище.
Дать и́мя – да́ти кому́ ім’я́, йме́ння; срвн. Нарека́ть, Наре́чь 1.
Носить и́мя – зва́тися.
Об’явить своё и́мя – назва́ти, об’яви́ти своє́ ім’я́ (йме́ння).
По и́мени – на ім’я́ (на м’я), на йме́ння, на на́звисько, [Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.). На на́звисько Яли́на (Липов. п.)].
Быть кем только по и́мени – бу́ти ким ті́льки (лиш) на йме́ння, ім’я́м.
Назвать кого по и́мени – назва́ти кого́ на йме́ння.
Как ваше и́мя? – як вас на ім’я́, на йме́ння? яке́ вам ім’я́? як ва́ше ім’я́ (йме́ння)? [Не зна́ю, хто ви єсть і як вас на ім’я́ (Самійл.)].
Как его и́мя? – я́к він (його́) на ім’я́ (на йме́ння)? як йому́ ім’я́ (йме́ння)? [А як він на ім’я́? Іва́н? (Звин.). Як на ім’я́ того́ па́на? (М. Вовч.)].
По его и́мени – його́ ім’я́м, за його́ ім’я́м, (по нём) по йо́му.
Школа -ни Франка – шко́ла і́мени Франка́.
И́менем кого, чего, чьим -нем – в ім’я́ кого́, чого́, в ім’я́ чиє́ (чиї́м ім’я́м) (гал.) в і́мени кого́. [В ім’я́ наро́ду беру́ тебе́, во́рога грома́дського поря́дку (Куліш)].
И́менем закона, короля, императора – в ім’я́ зако́ну, ім’я́м короля́, імпера́тора, (гал.) в і́мени ці́саря.
Умоляю вас и́менем нашей дружбы – блага́ю вас в ім’я́ на́шої при́язни.
Во и́мя чего – в ім’я́ чого́. [В ім’я́ мої́х заслу́г (Куліш)].
Во и́мя Бога – в ім’я́ бо́же.
На имя́ кого – на ко́го, на ім’я́ кого́ (чиє́).
Купить усадьбу на имя́ жены – купи́ти сади́бу на жі́нчине ім’я́, на жі́нку.
Письмо на имя́ такого-то – лист на адре́су тако́го-то.
От и́мени кого, от чьего и́мени – від ко́го, на ім’я́ кого́, чиї́м ім’я́м, (гал.) в і́мени кого́. [Ору́дували за́мість само́го па́на і на його́ ім’я́ залюдня́ли немі́ряні пусти́ні (Куліш). Мої́м ім’я́м дав Де́вісон його́ (сме́ртний при́суд) (Грінч.)].
От моего и́мени – від ме́не, від мо́го і́мени, (фам.) моє́ю губо́ю. [Так і скажі́ть йому́ моє́ю губо́ю, що він ду́рень (Звин.)].
Не иметь другого и́мени, как – не ма́ти и́ншого ім’я́, як; не вихо́дити з чо́го. [Про́світку йому́ не бу́де від посмі́шища; з байстрюка́ не вихо́дитиме (Квітка)].
И́мя же им легион – їм же ім’я́ – легіо́н;
2) (
репутация, слава) сла́ва, ім’я́.
Доброе, честное имя́ – до́бра сла́ва, до́бре ім’я́. [Їм зоста́лась до́бра сла́ва (Шевч.). Моє́ все бага́тство єсть моє́ до́бре ім’я́ (Котл.)].
Худое имя́ – недо́бра сла́ва, несла́ва.
Приобрести имя́, сделать себе имя́ – (з)добу́ти, придба́ти (собі́) ім’я́, сла́ву (и сла́ви).
Замарать своё доброе имя́ – заплямува́ти (закаля́ти) своє́ до́бре ім’я́, свою́ до́бру сла́ву.
Человек с и́менем – люди́на з ім’я́м;
3)
грам. – ім’я́.
И́мя существительное, прилагательное, числительное – іме́нник (речівни́к), прикме́тник, числі́вник (-ка).
И́мя собственное, нарицательное, собирательное – ім’я́ вла́сне, зага́льне, збі́рне.
Инструмента́ль, грам. – інструмента́ль (-ля), ору́дний відмі́нок.
Иску́сник, -ница – мите́ць (-тця́) мете́ць (-тця́), мисте́ць (-стця́), умі́лець (-льця), -лиця, майсте́рник, -ниця, (фамил.) маста́к, -та́чка, мистю́к (-ка́), тяму́ха, (пров.) тіма́ха (общ. р.), зді́льник, -ниця. [Яки́й мите́ць, яко́ю таланови́тою руко́ю наложи́в їх (ті ба́рви) на те́бе? (Мирний). Сей тіма́ха ору́дує свої́м лу́ком мов опу́дало в садку́ (Куліш). Там така́ зді́льниця, що й куди́, – чи звари́ть, чи попра́ть, чи поши́ть – усе́ умі́є (Київщ.). На ґа́нку музи́ки-мастаки́… Таки́х тепе́р, мопа́нку, уже́ й музи́к нема́ (М. Рильськ.)].
Она большая -ца в этом – вона́ вели́кий мите́ць на це, до цьо́го; вона́ вели́ка майсте́рниця у цьо́му.
Кома́ндовать
1) (
в строю) кома́ндувати. [Сами́ кі́льки солда́т вою́ються, а тих, що кома́ндують, і нема́ (Рудч.)];
2)
-вать, скома́ндовать что – кома́ндувати, скома́ндувати, нака́зувати, наказа́ти що кому́, велі́ти, звелі́ти, дава́ти, да́ти кома́нду кому́ на що, до чо́го. [Поста́вив кашова́р за́куску, – ота́ман кома́ндує ви́пивку (Мартин.)];
3) (
чем) кома́ндувати чим, ма́ти в кома́нді, ма́ти під нача́лом що. [Ба́тько його́ полко́м кома́ндував (Ніков.)].
-ть полком (быть полковником) – полковникува́ти (-ку́ю);
4) (
предводительствовать) отаманува́ти, гетьманува́ти, гетьма́нити, порядкува́ти, правува́ти над ким, ким, пе́ред ве́сти. [І ни́ми Тул гетьма́нить (Куліш). Вони́ його́ слу́хають, а він ї́ми порядку́є (Звиног.). Подає́ го́лос, праву́є козака́ми (Н.-Лев.)];
5) (
распоряжаться, хозяйничать) кома́ндувати, верхово́дити, отаманува́ти, правува́ти ким, чим, у чо́му, над ким, ору́дувати ким. [Отаману́є на́ша па́нночка над дівча́тами, виганя́є на па́нщину (Квітка). З грома́ди кпи́ли, хло́пців би́ли та верхово́дили в селі́ (Шевч.)].
-ть волами (шутл.) – вола́м хвости́ крути́ти, начальникува́ти над теля́тами.
Бесконтрольно -ть – верхово́дити чим, (образно) ма́ти ца́рство і па́нство (в чо́му).
Кома́ндующий – що кома́ндує; (сущ.) кома́ндувач. [Кома́ндувач дру́гої наро́дньої а́рмії (Пр. Пр.)].
-щий военного округа – кома́ндувач військо́вої окру́ги.
-ющий морскими силами – кома́ндувач морськи́х сил.
-щие классы – зве́рхні кла́си.
-щая верхушка – кома́ндна верхі́вка.
Временно -щий – тимчасо́вий кома́ндувач, (стар.) наказни́й команди́р.
-щая местность, высота – головна́ місци́на, головни́й шпиль.
Коми́ссия
1) (
группа лиц) комі́сія.
Образовать, составить, выделить -сию – утвори́ти, скла́сти, ви́ділити комі́сію.
Образовывать, составлять (ср. зал.) -сию – склада́ти, утво́рювати комі́сію.
-сия по составлению словаря – комі́сія для склада́ння словника́.
-сия по вопросам украиноведения – комі́сія в спра́вах українозна́вства.
-сия по хлебозаготовкам – комі́сія в спра́вах хлібозаготі́влі, хлібозагото́вча комі́сія.
-сия о строении дорог – комі́сія проклада́ння шляхі́в.
-сия подачи прошений – комі́сія (для) подава́ння проха́нь.
-сия суда, судебная -сия – судова́ комі́сія.
Особая -сия – осі́бна, окре́ма комі́сія.
Переселенческая -сия – комі́сія в спра́вах пересе́льників, переселе́нська комі́сія.
Согласительная -сия – угодо́ва, (по)єдна́льна комі́сія.
Чрезвычайная -сия по делам о спекуляции – надзвича́йна комі́сія в спра́вах спекуля́ції.
Избирательная -сия – вибо́рча комі́сія.
Следственная -сия – слі́дча комі́сія.
Приёмная -сия – прийма́льна комі́сія.
Принимать участие в заседании -сии – бра́ти у́часть у нара́дах комі́сії.
Прибыть в -сию – прибу́ти до комі́сії (на збо́ри комі́сії);
2) (
поручение) дору́чення, комі́сія.
Исполнить, исправить -сию – ви́конати, спра́вити дору́чення.
Порученная мне -сия – дору́чена мені́ комі́сія.
По вашей -сии я всё сделал – у ва́ших дору́ченнях я все зроби́в, ва́ше дору́чення я ви́конав.
Заниматься -сиями, брать -сии – справля́ти дору́чення (дела: ору́дки) чиї́.
Взять, принять товар на -сию – узя́ти прийня́ти крам на комі́сію, (реже) на ко́мі́с;
3) (
комис. плата) комі́сія, комісо́ве (-со́вого), комі́с (-су).
За небольшую -сию – за невели́ке комісо́ве, за невели́чкий комі́с.
Взял слишком много -сии – узя́в на́дто бага́то комісо́вого;
4) (
возня) кло́піт (-поту), ха́лепа, моро́ка, пеня́, воловодня́, ка́ра, напа́сть (-тп). Вот так -сия! – от ще моро́ка! Ну, уж -сия мне с вами! – ну, та й моро́ка мені́ з ва́ми! Такая, право, -сия! – така́, далебі́, напа́сть! Что за -сия! – от кло́піт! от моро́ка!
Коне́ц
1) (
предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.).
-не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля.
-нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста.
Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́.
Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́.
В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)].
Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)].
Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль.
В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)].
Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва.
В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)].
Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий.
Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)].
Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный.
Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́.
Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́.
-не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю.
Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́.
И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду.
Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти.
Сводить -нцы́ с -нца́ми – зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо.
Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися).
-нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться.
-не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й;
2) (
отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́.
Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́;
3) (
торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою).
-нец пряжи – пуд пряжі.
-не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти.
Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край);
4)
швальный -не́ц (верва) – дра́тва;
5) (
доля) части́на, ча́стка, па́йка.
У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя;
6) (
о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду).
Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)].
Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць.
Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д.
В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д;
7) (
предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)].
Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць.
Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю).
От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́.
Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю.
-нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о.
В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)].
В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)].
В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док.
В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)].
Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)].
К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́.
К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та.
Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю).
В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)].
Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́.
До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)].
До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)].
При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку.
Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)].
Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́.
Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)].
Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам.
Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)].
Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)].
Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́.
Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)].
Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)].
Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́.
Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)].
-не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові).
Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му.
Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край).
-не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там.
-не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га.
Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю.
-не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля.
-не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)].
-не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас.
Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто.
Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к.
-не́цделу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис).
Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід.
Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі.
Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць;
8) (
цель) мета́, ціль (-лі).
На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це?
Крути́ть, Кру́чивать
1) (
скручивать, сучить) крути́ти, ви́ти (в’ю, в’єш), звива́ти, сука́ти що. [Переве́сла дівча́та в по́лі крути́ли (М. Вовч.). Си́нові дав воло́ки ви́ти (Основа). Чолові́к кру́тить, а бог розкру́чує (Номис). Крути́, та не перекру́чуй (Приказка)];
2) (
вилять) крути́ти, верті́ти, (хвостом ещё) меля́ти (хвосто́м). [Ве́рти́ть хвосто́м (Номис). Моє́ теля́ хвосто́м меля́ (Сл. Гр.)].
-тя́, вертя свет пройдёшь, да назад не воротишься – брехне́ю світ про́йдеш, та наза́д не ве́рнешся (Приказка);
3) (
кем) крути́ти, верті́ти, верхово́дити, ору́дувати ким. [До бо́га дале́ко, а пани́ вертя́ть як хотя́ть (Номис). Неві́стка на́ми ору́дувала (Г. Барв.)];
4)
-ть снег (о ветре, мятели) – крути́ти, хурде́лити сніг, сні́гом, (воду: о водовороте) нуртува́ти, вирува́ти, крути́ти во́ду. [В віко́нце погляда́є, чи кру́тить завірю́ха (М. Вовч.). Він (нечи́стий) збира́є бага́то сні́гу і си́пле й кру́тить їм, – того́ й завірю́ха (Грінч.). Ві́тер хурде́лить (Сл. Гр.). Вир як во́ду кру́тить! (Грінч.)];
5) (
кости) крути́ти кістки́, у кістка́х; см. Лома́ть;
6)
см. Коловраща́ть, Кружи́ть что;
7) (
спешить, понукать) поспіша́тися; підго́нити кого́.
Не -ти, успеется – не підго́нь – поспі́ємо.
Манипули́ровать – маніпулюва́ти чим, ору́дувати чим.
Направля́ть, напра́вить
1) (
давать направление) спрямо́вувати, спрямува́ти, напрямо́вувати, напрямува́ти, направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, (указывать путь) справля́ти, спра́вити, напрова́джувати, напрова́дити кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, накеро́вувати, накерува́ти, скеро́вувати, керува́ти, скерува́ти, кермува́ти, скермува́ти кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го и ким, чим, (заправлять, распоряжаться) ору́дувати ким, чим, (о мног.) поспрямо́вувати, понапрямо́вувати, понаправля́ти, понапрямля́ти, понапрова́джувати, повипрямо́вувати, понакеро́вувати, поскеро́вувати. [Ми направля́ли чо́вен на ті́ні, бо там ясні́ше горі́ли вогні́ (Коцюб.). Напра́вивши їх те́мними ліса́ми (Сторож.). Направля́в письме́нство на ві́льні просто́ри (Корол.). Дозві́лля вку́пі з допи́тливим ро́зумом напрями́ли ді́вчину на книжки́ (Коцюб.). Тре́ба його́ напрями́ти на ту сте́жку (Мирн.). Спра́вив його́ на би́тий шлях (Сл. Ум.). Девле́т-Ґіре́й спра́вив татарву́ на доро́гу ми́рного по́буту (Куліш). Справля́ють честь її́ на небезпе́чну путь (Самійл.). При́йдете оце́ до села́, а там вас спра́влять до шко́ли (Канівщ.). Сам го́ре до се́бе спра́влю (Франко). Накеро́вує їх до кра́щого життя́ (Рада). Провідни́к бра́вся за ланцю́г, щоб скерува́ти чо́вен (Коцюб.). Скеру́й полови́ми (вола́ми) до́бре, щоб ча́сом не зачепи́тися (Н.-Лев.). Я тя́млю, куди́ ти керму́єш (Кониськ.). Ска́зано: молода́ си́ла, ті́льки вмі́ло ору́дуй не́ю, вона́ тобі́ й зе́млю переве́рне (Кониськ.)].
Меня к вам -вили – мене́ до вас напра́вили (спра́вили, напрова́дили). [Там черни́чка мене́ до вас напра́вила (Кониськ.). Напрова́дьте його́ до ме́не (Крим.)].
-ть корабль рулём и парусами – направля́ти (скеро́вувати), напра́вити (скерува́ти) корабе́ль кермо́ю і вітри́лами.
-ть путь куда – простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, попрямува́ти куди́.
Куда путь -ете? – куди́ просту́єте? куди́ вам доро́га?;
2) (
устремлять, обращать) справля́ти, спра́вити, направля́ти, напра́вити, напрямо́вувати, напрямува́ти, напрямля́ти, напрями́ти, наверта́ти, наверну́ти, зверта́ти, зверну́ти, оберта́ти, оберну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, (склонять) приверта́ти, приверну́ти кого́ до чо́го, (о мног.) понаверта́ти и т. п., поприверта́ти. [Направля́ючи свою́ ува́гу туди́, куди́ потребу́є революці́йна страте́гія (Еллан). Він силомі́ць напрями́в свої́ думки́ на щоде́нну робо́ту (Коцюб.). Чита́ння наверта́ло її́ думки́ на нови́й шлях (Грінч.). Наверни́ мене́ на їх ві́ру (Манж.). Зверну́ти свою́ ува́гу в и́нший бік (Коцюб.). До те́бе зверта́ю всі ду́ми свої́ (Самійл.). Оберта́ти все́нькі свої́ си́ли на розвива́ння нау́ки (Статут Ак. Н.). Така́ любо́в напрова́джує всі на́ші за́ходи ті́льки на одну́ то́чку (Крим.). Всі си́ли накерува́ли (Сл. Гр.)];
3) (
наставлять) направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, настановля́ти, настанови́ти, наверта́ти, наверну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понаправля́ти, понапрямля́ти и т. п. кого́ на що; (руководить) керува́ти, скерува́ти ким, води́ти кого́. [Ма́ючи ду́мку на че́сну пра́цю і діте́й напрями́ти (Мирн.). По́тяг до сві́тла води́в письме́нника в його́ шука́ннях правди́вого життя́ (Корол.)].
-ть к добру, на путь правильный (спасительный), на путь истины – направля́ти (наверта́ти), напра́вити (попра́вити, наверну́ти) до до́брого (на все до́бре, на добро́), на пра́ву путь (на доро́гу, на сте́жку), напу́чувати, напути́ти на путь спасе́нну, на путь і́стинну, наво́дити, навести́ на пуття́ (на добро́, на до́брий лад). [Си́ла, що змогла́-б направля́ти всіх до до́брого (Грінч.). Се́рце наверну́ть на пра́ву, че́сну путь (Самійл.). Поможі́ть сино́чкові моє́му та напуті́ть його́ (Тесл.). Вона́ тебе́, як ма́ти рі́дна, напути́ть (Кониськ.). Чому́ й на пуття́ не наве́сти? (Свидн.). Учи́телька розу́мна наведе́ на добро́ (Свидн.)].
-ть на ложный, на гибельный путь – справля́ти (напрова́джувати), спра́вити (напрова́дити) на хи́бну (помилко́ву, поми́льну) путь, на згу́бну путь; срв. Заблужде́ние (Вводить в -ние). [Напрова́див його́ на згу́бний шлях (Київщ.)].
-ть на ум, см. Наставля́ть (4) на ум.
-ть к лучшему – направля́ти, напра́вити до кра́щого (на кра́ще).
-ть советами – напу́чувати, напути́ти, наставля́ти, наста́вити пора́дами на пуття́;
4) (
нацеливать) направля́ти, напра́вити що на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, що кому́ в що, справля́ти, спра́вити, націля́ти, наці́ли́ти що на що, спрямо́вувати, спрямува́ти, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти, вимі́рювати и виміря́ти, ви́мірити що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, налуча́ти, налу́чити чим в що, (орудие, войско ещё) рих[ш]тува́ти, ви́рих[ш]тувати, нарих[ш]тува́ти, (о мног.) понаправля́ти, посправля́ти и т. п.; срв. Наводи́ть 2. [Тепе́р я зна́ю, куди́ свого́ кинджа́ла направля́ти (Куліш). Не налу́чу нія́к ни́ткою у ву́шко (Червоногр.). А своє́ ві́йсько на Львів рихту́є (Ант.-Драг.)].
-ть оружие, ружьё на кого, на что – направля́ти, напра́вити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, націля́ти, наці́лити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що.
-ть шутку, насмешку на кого – виміря́ти, ви́мірити жарт, по́сміх про́ти ко́го;
5) (
налаживать, исправлять) ла́годити, пола́годити, нала́годжувати, нала́годити, ладна́ти, наладна́ти, направля́ти, напра́вити, налашто́вувати, налаштува́ти, справля́ти, спра́вити, (пров.) напосу́джувати, напосу́дити, (о мног.) понала́годжувати, понаправля́ти и т. п. що; срв. Поправля́ть 1, Нала́живать 2. [Взяли́ся ла́годити гру́бу (Кониськ.). Тре́ба напра́вити маши́ну (Звин.)];
6) (
наострять) направля́ти, напра́вити, наго́стрювати, нагостри́ти, (косу правилкой) манта́чити, наманта́чити, (о мног.) понаправля́ти, понаго́стрювати, поманта́чити що.
-ть бритву – направля́ти (наго́стрювати), напра́вити (нагостри́ти) бри́тву.
-ть нож, топор – наго́стрювати, нагостри́ти ножа́ (ніж), соки́ру;
7) (
изглаживать) стира́ти, сте́рти, (о мног.) постира́ти що. [Чи́сто постира́в зубки́ в борони́ (Лубенщ.)];
8) (
только сов.) –
а) (
науправлять) накерува́ти ким, чим и кого́, що, напра́вити ким, чим и що и т. п.;
б) (
некоторое время) покерува́ти, попра́вити ким, чим и т. п. Срв. Пра́вить. [Недо́вго й попра́вив, – ті́льки ви́їхали, за́раз і переки́нув (Київщ.)].
Напра́вленный
1) с[на]прямо́ваний, напра́влений, напря́млений, спра́влений, напрова́джений, ви́прямуваний, накеро́ваний, скер(м)о́ваний, поспрямо́вуваний
и т. п. [Ще дити́ною напрямо́ваний по хліборо́бській доро́зі (Мирн.). Інсти́нкти, напра́влені до одніє́ї мети́ (Наш)];
2) спра́влений, напра́влений, напрямо́ваний, напря́млений, наве́рнений, зве́рнений, обе́рнений, напрова́джений, скеро́ваний, накеро́ваний, приве́рнений, понаве́ртаний
и т. п. [О́ко ні́би на те́бе спра́влене, а само́ ди́виться десь у глибі́нь безмі́рну (Стефаник). Всі думки́ напрямо́вані на добува́ння бі́льших доста́тків (Грінч.)];
3) напра́влений, напря́млений, настано́влений, наве́рнений, напрова́джений, понапра́вляний
и т. п.; скеро́ваний; напу́чений, наве́дений;
4) напра́влений, спра́влений, наці́лений, спрямо́ваний, ви́прямуваний, скеро́ваний, накеро́ваний, ви́мірений, налу́чений, ви́рих[ш]туваний, нарих[ш]то́ваний, понапра́вляний
и т. п. [У порівня́нні з «Га́ртом», про́ти яко́го напра́влено вістря́ уда́ру (Еллан). З обу́рливою статте́ю, спрямо́ваною про́ти уря́ду (Пр. Правда). Бага́цько сатири́чної кусли́вости, ви́прямуваної про́ти клерика́лів і бага́тих кла́с (Крим.). Коли́ держа́ва буржуа́зна, то вона́ скеро́вана про́ти пролетарія́ту (Азб. Ком.). Нака́зи, скеро́вані на ви́власнення вели́ких книгозбі́рень (Азб. Ком.). Мо́ва, ви́мірена про́ти аристократи́зму (Крим.)];
5) пола́годжений, нала́годжений, нала́днаний, напра́влений, налашто́ваний, спра́влений, напосу́джений, понала́годжуваний
и т. п.;
6) напра́влений, наго́стрений, наманта́чений, поманта́чений
и т. п.;
7) сте́ртий, пости́раний;
8)
а) накеро́ваний, напра́влений
и т. п.;
б) покеро́ваний, попра́влений.
Настоя́ть
1)
см. Наста́ивать 1 - 3;
2)
см. Предстоя́ть 4;
3)
чему, над чем (устар.) – стоя́ти на чолі́ чого́, пра́вити, управля́ти, керува́ти, ору́дувати чим.
I. Находи́ться, наха́живаться, найти́сь
1) (
стр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), бу́ти знахо́дженим, зна́йденим, познахо́дженим и т. п.; срв. I. Находи́ть. [Кістки́ ті́ї знахо́джено ду́же гли́боко під земле́ю (Л. Укр.)].
Встарину тут -вались клады – за стари́х часі́в тут знахо́джено скарби́.
Широта места -дится по высоте солнца – широту́ мі́сця (місце́вости) визнача́ють (реже: відшу́кують) за висото́ю со́нця.
Всё -дено в наилучшем порядке – все зна́йдено в найкра́щому поря́дку.
Виновный не -ден – винува́того (ви́нного) не зна́йдено (не ви́крито, не знайшли́, не ви́крили).
При обыске -дены компрометирующие документы – під час тру́су зна́йдено (ви́трушено, ви́крито) компроміто́вні докуме́нти.
Не -ден способ полного обесцвечивания тканей – не зна́йдено спо́собу (спо́сіб) цілкови́того знеба́рвлювання ткани́н (обычнее: зо́всі́м или цілко́м знеба́рвлювати ткани́ни);
2) (
возвр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), знайти́ся, нахо́дитися (в песнях и находжа́тися), знайти́ся, (о мног.) по(з)нахо́дитися; специальнее: (-ди́ться вновь) віднахо́дитися, віднайти́ся; (отыскиваться) відшу́куватися, відшука́тися, (о мног.) повідшу́куватися; (выискиваться, сыскиваться, как исключение) вийма́тися, ви́(й)нятися, обира́тися, обібра́тися и обра́тися, (с трудом, диал.) ви́рискатися; (встречаться, попадаться, случаться) трапля́тися, тра́питися, нагоджа́тися, нагоди́тися, вибира́тися, ви́братися; (быть) бу́ти, (существовать) існува́ти. [Поби́ть, то й аби́-хто зна́йдеться (Номис). Як ноже́м проби́то, то зна́йдуться лі́ки (Чуб. V). Вслуго́вують їм слу́ги, – от пани́ в нас такі́ знахо́дяться! (М. Вовч.). Мо́же на́йдеться діво́че се́рце, ка́рі о́чі (Шевч.). Познахо́дилися такі́ жінки́, що ба́чили, як він цілува́в її́ (Грінч.). Усе́ познахо́дилося, що в їх покра́дено (Чернігівщ.). «Чи понахо́дились-же ко́ні?» – «Понахо́дились» (Київщ.). На ці́лий світ ви́нявся оди́н таки́й дід (Кониськ.). Ви́нявся там таки́й чолові́к, що за вбо́гих люде́й обстава́в (Грінч.). Тре́ба ті́льки, щоб ви́йнявся енергі́йний ініція́тор (Грінч.). Такі́ пішли́ дощі́, що й дня не ви́нялося пого́жого (Грінч.). Обібра́вся таки́й-то хазя́їн (Драг.). Неха́й між ва́ми обере́ться хто смі́ливий та пі́де вночі́ на грі́шну моги́лу (Г. Барв.). Десь ви́рискався ми́ршавий чолові́чок (Мирний). Моя́ дочка́ удови́ця, їй лю́ди трапля́ються; не сього́дні-за́втра хтось посва́тає (Коцюб.). (Хоті́ли) затри́мати (ні́мку), по́ки наго́диться францу́зка (Л. Укр.). Якщо́ не наго́диться нічо́го (слу́жби), він бу́де зму́шений узя́ти з її́ гро́шей (Кінець Неволі). Як ті́льки було́ ви́береться у йо́го слобо́дна годи́на (Сим.)].
Виновный -шё́лся – винува́тий (ви́нний) знайшо́вся, -ого зна́йдено (ви́крито).
Не -дё́тся ли у вас листа бумаги? – чи нема́(є) (не бу́де, не зна́йдеться) у вас (чи не ма́єте ви) а́ркуша папе́ру?
В мире такого другого не -дё́тся – у (на) (всьо́му) сві́ті тако́го дру́гого не зна́йдеться, світ його́ (тако́го, тако́го дру́гого) не пока́же. [Удава́в із се́бе тако́го лю́того звіря́ку, що його́ і світ не пока́же (Яворн.)]. Вот -шё́лся приятель! – от знайшо́вся при́ятель! Вишь, какой -шё́лся! – ач яки́й ви́(й)нявся (ви́рискався, обібра́вся, ви́брався)! [Чи ти бач, яки́й багати́р ви́нявся! (Грінч.)];
3)
-ди́ться (не теряться) – добира́ти, добра́ти ро́зуму, дава́ти (знахо́дити), да́ти (знайти́) собі́ ра́ду, (догадываться) дога́дуватися, догада́тися, (выпутываться) викру́чуватися, ви́крутитися, (не растеряться) не втра́тити (не втеря́ти) ро́зуму, не збенте́житися, не сторопі́ти, не стеря́тися. [Не стеря́всь: добра́в ро́зуму (Полтавщ.). Він дасть собі́ ра́ду: бува́в у бува́льцях (Харківщ.). Догада́всь, що роби́ти (Київщ.). Не стеря́вся і так все розпоясни́в, що по його́ ста́лося (Сл. Ум.)].
Его не озадачишь, всегда -дё́тся – його́ не зі́б’єш з пантели́ку (не спантели́чиш), за́вжди дасть собі́ ра́ду (ви́крутиться или зна́тиме, що роби́ти).
Он везде -дё́тся – він скрізь (в усьо́му) дасть собі́ ра́ду (зна́тиме, що роби́ти), він з усьо́го ви́крутиться.
Он ловко -шё́лся, ответил хорошо – він спри́тно ви́крутився, відказа́в до́бре; він не збенте́жився (не сторопі́в, не стеря́всь) і до́бре (доте́пно, ме́тко) відказа́в.
Он -шё́лся и отвечал ему сейчас же – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в, не стеря́вся) і відказа́в йому́ нега́йно.
Он -шё́лся и умел выпутаться из затруднения – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в) і зумі́в ви́плутатися (ви́борсатися) із скрутно́го стано́вища.
Не -шё́лся, что сказать – не знайшо́в (не добра́в ро́зуму, не догада́вся), що́ сказа́ти; збенте́жився (сторопі́в, стеря́всь) і не зміг нічо́го сказа́ти; він не здобу́вся на сло́во (Крим.);
4)
-ди́ться (только несов.) –
а) (
быть, пребывать) бу́ти (сов. пробу́ти, многокр. бува́ти), перебува́ти (сов. перебу́ти), пробува́ти (сов. пробу́ти), (в просторечии редко, в научном языке обычно) знахо́дитися, (иметь жилище, обитать) домува́ти, (жить) жи́ти, (зап.) ме́шкати, (обретаться) оберта́тися, (редко) поверта́тися, пово́дитися, ма́тися, (зап.) ме́шкати, промешка́ти, (постоянно быть, не покидать) держа́тися, (помещаться, содержаться) місти́тися; (на складе: об имуществе, товарах) бу́ти, перебува́ти, лежа́ти; (стоять) стоя́ти, (лежать) лежа́ти, (сидеть) сиді́ти, (висеть) висі́ти и т. п.; срв. Быть. [Яки́йсь час він лежа́в долі́лиць, диву́ючись, де він (где он -дится) і що з ним ско́їлось (Країна Сліпих). Ко́нон за́вжди був при госпо́ді, Грицько́ при скла́ді (Сл. Ум.). Де тепе́р (перебува́є, пробува́є) ваш брат? (Київ). Де він тепе́р мо́же перебува́ти? (Крим.). За капіталі́зму все перебува́є в рука́х буржуазі́ї (Азб. Комун.). Робітники́ й капіталі́сти перебува́ють зовсі́м не в одна́кових умо́вах (Азб. Комун.). Як тя́жко на безві́дді ри́бі пробува́ти, так тя́жко на чужині́ безрі́дному пробува́ти (Метл.). Дунка́нів син пробува́є в свято́го Едуа́рда (Куліш). Для то́го прожива́в Кві́тка в манастире́ві, щоб бли́жче знахо́дитись коло до́ма бо́жого (Куліш). З а́ктових кни́гах знахо́диться таки́й ціка́вий докуме́нт (Україна). Матро́на ри́мська у тюрмі́ дому́є! (Л. Укр.). Стах бере́ за ро́зум і чесно́ту мого́ па́на, коли́ такі́ тара́нтули отру́тні дому́ють вку́пі з ним (Л. Укр.). Він там у Пі́сках ме́шкає (Мирний). Не раз у ха́ті оберта́вся тоді́ його́ лаке́й (Крим.). Мирові́ перегово́ри оберта́ються по́ки-що в ста́дії підгото́вчій (Н. Рада). Вона́ сама́, одни́м одна́ душе́ю, бу́де поверта́тися у тако́му вели́кому го́роді (Квітка). Зна́є, де він пово́диться (Квітка). А тре́тя (части́на ві́йська) де ся ма́є? (Ант.-Драг.). Пору́баний, на ра́ни смерте́льнії знемага́є, а коло йо́го джу́ра Яре́ма промешка́є (Ант.-Драг.). Зимо́ю ри́ба де́ржиться на дні (Сл. Гр.). Напро́сто Лаго́вського місти́вся за столо́м ко́нсул (Крим.). Пра́во на кінці́ меча́ мі́ститься (Вороний). В цих збі́рниках місти́лись короте́нькі оповіда́ння (Рада). Цу́кор лежи́ть у комо́рі (Київ). З одного́ бо́ку рядка́ стоя́ла да́та (Остр. Скарбів). Він угля́дів, що лежи́ть біля до́лішньої межі́ снігі́в (Країна Сліпих)].
-ться в бегах, см. Бег 2.
-ться в бедности – жи́ти (перебува́ти) в (при) зли́днях (убо́го, при вбо́зстві), (образно) (голо́дні) зли́дні годува́ти.
-ться в беспамятстве – бу́ти неприто́мним.
-ться в ведении, подчинении чьём – бу́ти (перебува́ти) у ві́данні чиє́му, у во́лі чиї́й (під ору́дою чиє́ю), підляга́ти кому́, чому́. [Акаде́мія Нау́к перебува́є в безпосере́дньому ві́данню верхо́вної вла́ди (Стат. Ак. Н.)].
-ться вне себя от чего – (аж) нетя́митися (сов. нестя́митися) з чо́го.
-ться дома – бу́ти вдо́ма, (домовничать) домува́ти. [На́ша па́ні дому́є, вече́ряти готу́є (Чуб. III)].
-ться в заблуждении – помиля́тися, ма́ти помилко́ву ду́мку, бу́ти оми́леним. [Чи спра́вді я ви́рвалася на во́лю, чи мо́же я ті́льки оми́лена? (Кониськ.)].
-ться в (полной) зависимости от кого, чего – бу́ти (перебува́ти) в цілкови́тій зале́жності, (цілко́м) зале́жати від ко́го, від чо́го.
-ться в добром здоровьи – бу́ти живи́м-здоро́вим (фам. в до́брому здоро́в’ячку), ма́тися до́бре, почува́ти себе́ до́бре.
-ться в опасности – бу́ти (перебува́ти) в небезпе́ці (під небезпе́кою).
Он -дится в опасности – він у небезпе́ці, йому́ загро́жує небезпе́ка.
-ться в затруднении (в затруднительном положении) – бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти заклопо́таному (в кло́поті), (редко) стоя́ти зле, (безл.) кому́сь кло́піт, (шутл.) непере́ливки (дово́дитися) кому́. [В йо́го приро́дне ща́стя, що тебе́ побо́ре, хоч я́к-би зле стоя́в він (Куліш). Тепе́р я в кло́поті (мені́ кло́піт): що-ж да́лі ді́яти (Звин.). Заморга́в очи́ма, як за́вжди, коли́ дово́дилося непере́ливки (Корол.)].
-ться на пользовании в лечебном заведении – перебува́ти на лікува́нні – (лікува́тися; зап. курува́тися) в ліка́рні.
-ться в равновесии с чем – ма́ти рівнова́гу (рівнова́житися) з чим.
-ться в верных руках – бу́ти (перебува́ти) в пе́вних (ві́рних, наді́йних) рука́х.
-ться в связи с чем – бу́ти зв’я́заним (пов’я́заним) з чим, бу́ти (перебува́ти, стоя́ти) в зв’язку́ з чим. [З оци́м семі́тським ко́ренем чи не перебува́є ча́сом в етимологі́чному зв’язку́ слов’я́нське «хма́ра»? (Крим.)].
-ться на службе – бу́ти (перебува́ти, пробува́ти) на слу́жбі; (служить) служи́ти.
-ться в соответствии с чем – відповіда́ти чому́. [Приско́рений темп пое́зій Оле́ся відповіда́є поді́ям гаря́чого ча́су (Рада)].
-ться на сохранении – бу́ти на схо́ві (на схо́ванці), перехо́вуватися.
-ться в тревоге – бу́ти (перебува́ти) в триво́зі.
-ться при этом, при том – бу́ти при цьо́му, при то́му.
Рука его -лась на столе – рука́ його́ лежа́ла на столі́.
Его имя не -дится в списке – його́ ім’я́ нема́(є) в спи́скові, його́ ім’я́ не стої́ть у спи́скові.
Он -дится за границей – він (перебува́є, пробува́є, живе́) за кордо́ном.
Если -ду́тся желающие – якщо́ зна́йдуться (бу́дуть, тра́пляться) охо́чі.
-дятся люди, осмеливающиеся мечтать – є (існу́ють, трапля́ються, знахо́дяться) лю́ди, що з[на]ва́жуються мрі́яти;
б) (
о местоположении) бу́ти, місти́тися, (только о географ.) знахо́дитися, (лежать) лежа́ти, розлягти́ся (в прош. вр. глагола), (стоять) стоя́ти; (простираться) простяга́тися (сов. простягти́ся), стели́тися, простеля́тися (сов. простели́тися) (-лю́ся, -лишся), простила́тися (сов. просла́тися (-стелю́ся, -сте́лешся)); срв. Лежа́ть 4. [Навпро́ти його́ каю́ти була́ комо́ра (Кінець Неволі). В попере́чній стіні́ буди́нку були́ две́рі (Олм. Примха). Навпро́ти буди́нку місти́лася (стоя́ла) ста́йня (Київщ.). Наспо́ді горта́ни мі́ститься персне́вий хрящ (М. Калин.). Кварти́ра місти́лася в найни́жчому по́версі (Крим.). Ця устано́ва (мі́ститься) в Ки́їві (Київ). Осно́ва лежи́ть під самим Ха́рковом (Куліш). Склепі́ння лежа́ло гли́боко під пове́рхнею землі́ (Едґ. По). Пода́вся до їда́льні, що лежа́ла в кідьканадцятьо́х кро́ках (В. Гжицьк.). Де на́ше село́? – а ї́дьте про́сто шляхо́м, дої́дете до ста́ву – то на́ше село́ розлягло́ся понад ста́вом (Звин.). Одна́ з подо́вжніх стін буди́нку стоя́ла про́сто ворі́т огоро́жі (Олм. Примха). Перед ґа́нком стели́вся моріжо́к (Київщ.)].
Остров Мадагаскар -дится вблизи восточного берега Африки – о́стрів Мадаґаска́р (знахо́диться или лежи́ть) бли́зько схі́днього бе́рега А́фрики.
Город -дится на берегу реки – мі́сто лежи́ть (розлягло́ся, розгорну́лося) над ріко́ю.
Между Африкой и Южной Америкой -дится Атлантический океан – (по)між А́фрикою й Аме́рикою простяга́ється (простя́гся) Атланті́йський океа́н.
Находя́сь – бу́вши (многокр. бува́ючи), перебува́ючи, пробува́ючи и т. п. [Пробува́ючи на слу́жбі (Н.-Лев.)].
Находя́щийся, Находи́вшийся – що є (перебува́є, пробува́є и т. п.), що був (перебува́в, пробува́в и т. п.), (-щийся ещё) су́щий. [До всіх землякі́в, на Украї́ні су́щих (Шевч.)].
-щийся близко – близьки́й, по́близький.
-щийся вверху, внизу – горі́шній, до́лішній.
-щийся далее – да́льший. [Сі́ра мря́ка, що залягла́ да́льшу, безлі́сну доли́ну (Франко)].
-щийся на таком-то расстоянии от чего – дале́кий на сті́льки то від чо́го. [Одно́ моє́ по́ле дале́ке від дру́гого на го́нів дво́є (Звин.)].
-щийся вне себя от чего – нестя́мний з чо́го.
-щийся на учёте – обліко́вий; см. ещё Состоя́щий (под Состоя́ть).
Нача́льство
1) (
власть) вла́да, зве́рхність (-ности), (реже) нача́льство, (правительственное) уря́д (-ду), (управление) керува́ння, порядкува́ння, урядува́ння, ору́дування, ору́да, (командование) кома́ндування.
Под -ством кого, чьим – під вла́дою в ко́го, чиє́ю, під уря́дом (про́водом) чиї́м, під ору́дою (зве́рхністю) чиє́ю, (под предводительством) за при́водом чиї́м, (стар.) за голово́ю чиє́ю. [Під його́ уря́дом було́ бага́то сі́льськи́х шкіл (Рідний Край). Украї́нське театра́льне товари́ство під ору́дою Садо́вського (Афіша). Поля́ки ходи́ли за при́водом кня́зя по чужи́х зе́млях (Куліш). Щоб ми за твоє́ю (,гетьма́не Хмельни́цький,) голово́ю пили́ та гуля́ли (Ант.-Драг.)].
Главное -ство – головна́ вла́да; (командование) головне́ кома́ндування.
Главное -ство над войском – головне́ кома́ндування (над) ві́йськом.
Поручать, поручить -ство над городом кому – доруча́ти, доручи́ти вла́ду (зве́рхність) над мі́стом кому́, доруча́ти, доручи́ти керува́ти (пра́вити) мі́стом (урядува́ти над мі́стом) кому́.
Поручить -ство над армией кому – доручи́ти кома́ндувати (кома́ндування) а́рмією кому́.
Принимать, принять -ство над кем, над чем – перейма́ти, перейня́ти (на се́бе) про́від (вла́ду) над ким, над чим, (над войском) перейма́ти, перейня́ти (на се́бе) кома́ндування ві́йськом;
2)
см. Нача́льствование 1 и 2;
3)
а) нача́льство, нача́льник;
срв. Нача́льник. [Тебе́ ви́брано за нача́льство (Рудч.)].
Это моё -ство – це моє́ нача́льство, це мій нача́льник;
б) (
начальники) нача́льство, нача́льники, (старшие) старші́ (-ши́х), (преимущ. военное, устар.) старши́на, (власть) вла́да, уря́д; (власть имущие) зве́рхники (-ків), владу́щі ко́ла. [Ті часи́, як голоси́ нача́льство ті́льки ма́ло (Самійл.). Поліція́нт ла́явся, бо був гні́вний: від старши́х йому́ сього́дні до́бре впа́ло (Грінч.). Військо́ва старши́на (Стор.). Те, що спада́є від ро́та на́шим зве́рхникам, нам ви́стачило-б на життя́ (Куліш)].
Высшее -ство – ви́ще нача́льство, ви́ща вла́да, ви́щий уря́д.
Докладывать, доложить по -ству о чём – доповіда́ти, доповісти́ нача́льству що, (сообщать) повідомля́ти, повідо́мити нача́льство про що, подава́ти, пода́ти до ві́дома нача́льству що;
4) (
круг власти, сан) нача́льство, зве́рхність (подвластная сфера) нача́льство, (подначалие) підвла́дність, підру́чність (-ности). [Він зве́рхности досто́єн (Куліш)].
Нача́льствование
1) керува́ння, пра́влення, порядкува́ння, правува́ння, старшинува́ння, урядува́ння, ору́дування, верхово́дження; кома́ндування; отаманува́ння. [Неси́тая жадо́ба старшинува́ння (Куліш)];
2) начальникува́ння, головува́ння, старшинува́ння, урядува́ння.
Срв. Нача́льствовать.
Нача́льствовать
1)
над кем, над чем, где (управлять) – керува́ти ким, чим, пра́вити ким, чим, де, порядкува́ти, правува́ти, старшинува́ти, урядува́ти, стоя́ти над ким, над чим, де, ору́дувати чим, (не только верховодить) верхово́дити ким, чим и над ким, над чим, де, (командовать) кома́ндувати ким, чим, (предводительствовать) отаманува́ти над ким, (быть во главе) бу́ти на чолі́ кого́, чого́, (властвовать) панува́ти над ким. [На́шою окру́гою керува́в тоді́ Воли́нець (Брацл.). Озарі́ф, що старшинува́в над ни́ми, зрі́кся свого́ йме́ння (Л. Укр.). Хто бі́льше з нас ї́стиме, так той над на́ми бу́де старшинува́ть (Рудч.). Вони́ в кла́сі старшину́ють і їм ніхто́ нічо́го, бо ко́жен бої́ться (Свидн.). Вата́га ва́ша вели́ка, а чи розу́мний хто стої́ть над ва́ми? (Звив;). Нема́ Сі́чи, пропа́в і той, хто всім верхово́див (Шевч.). Коли́ я змій, а ти про́змій, так ти над на́ми бу́деш верхово́дить (Рудч.). Отаману́є на́ша па́нночка над дівча́тами (Квітка)].
-вать над войском – кома́ндувати ві́йськом;
2) (
быть начальником) начальникува́ти, головува́ти, старшинува́ти, урядува́ти, бу́ти нача́льником, (за нача́льника) и т. п.; срв. Нача́льник. [Вже дру́гий рік старшино́ю, а начальникува́ти не навчи́вся (Грінч.)].
Неподчинё́нный – непідле́глий, непідвла́дний, непідру́чний, непідпорядко́ваний, непідхи́лений, (неподчинимый) непідхи́льний. [Чу́ючи себе́ непідле́глим ба́тькові (Грінч.). Ніко́му непідвла́дні ору́дували (Куліш)].
Нечи́сто, нрч. – нечи́сто, (грязно) бру́дно, (неопрятно) неоха́йно.
Комната -то выметена – кімна́ту нечи́сто заме́тено.
-то действовать – нечи́сто ору́дувати, крути́ти; (искать отговорок, зап.) мики́тити.
-то ходить – нечи́сто (бру́дно, неоха́йно) ходи́ти.
Ну́ждица – потрі́бка; (дельцо) ді́льце, ору́дочка, справу́ночок (-чка).
Опери́ровать
1)
мед. – оперува́ти, роби́ти опера́цію кому́;
2) оперува́ти чим, ору́дувати чим, ді́яти.

Опери́рованный – оперо́ваний.
Ору́дованиеору́дування, правува́ння чим.
Ору́довать чемору́дувати, правува́ти чим. [Ору́дувати лопа́тою, господа́рством. Ще скрізь сніг білі́є, а весняна́ тепли́ня вже ору́дує (М. В.)]. См. ещё Управля́ть.
Откомандиро́вывать, -дирова́ть кого куда – від[ви]ряджа́ти, від[ви́]ряди́ти, від[ви́]пра́вити, (стар.) ординува́ти кого́.
-ва́ть кого от чего – відряджа́ти, відряди́ти, відклика́ти, відкли́кати від чо́го и з чо́го.
-ва́ть от полка и прикомандировать к штабу – відклика́ти з по́лку і приста́вити до шта́бу.
-ва́ть кого в чьё распоряжение – відряди́ти кого́ в чиє́ ору́дування; (временно отчислить) відряджа́ти, відряди́ти тимчасо́во кого́.
-ва́ть кого к месту служения – відряди́ти кого́ на мі́сце слу́жби, на поса́ду.
Откомандиро́ванный – від[ви́]ря́джений, від[ви́]пра́влений, ордино́ваний; відкли́каний.
По́льзоваться, воспо́льзоваться чем
1) кори́стува́тися, скори́стува́тися
и покори́стува́тися з чо́го и чим, (реже) кори́стува́ти, скори́стува́ти и користа́ти, скориста́ти з чо́го, (гал.) хіснува́тися, похіснува́тися чим; (использовать) використо́вувати, ви́користувати що, пожиткува́ти и спожитко́вувати, спожиткува́ти, зужитко́вувати, зужиткува́ти що, (потреблять) (с)пожива́ти, (с)пожи́ти що, зажива́ти, зажи́ти, ужива́ти, ужи́ти чого́ и що, живи́тися чим. Срв. Воспо́льзоваться, Попо́льзоваться. [Кори́стуватися з усі́х здо́бу́тків лю́дського ро́зуму й культу́ри (Єфр.). Тре́ба ті́льки, аби́ ввесь цей скарб незліче́нний лю́дської мо́ви письме́нник використо́вував умі́ючи (Єфр.). Не зна́є душа́ його́ недоста́чі в нічо́му, чого́ бажа́є, та не дав йому́ бог ро́зуму хіснува́тись тим (Еккл.). Скупи́й склада́є, а ще́дрий пожива́є (Номис). На сві́ті так скупи́й живе́: і сам не пожива́, і лю́дям не дає́ (Боров.). З чужо́ї пра́ці живи́тися (Єфр.)].
-ться своими правами – кори́стува́тися з свої́х прав (и свої́ми права́ми), використо́вувати свої́ права́.
Эта земля ему не принадлежит, он только владеет и -зуется ею – ця земля́ йому́ не нале́жить, він ті́льки посіда́є (ору́дує) і кори́стується з не́ї.
Он -зуется моей лошадью – він кори́стується мої́м коне́м, моє́ю коня́кою.
-ться силою ветра, воды – використо́вувати си́лу ві́тра, води́, послугува́тися (ору́дувати) си́лою ві́тра, води́, (употреблять) ужива́ти си́ли ві́тра, води́ на що и для чо́го.
-ться временем, случаем – використо́вувати (ви́користати) час, наго́ду, скориста́ти з ча́су, з наго́ди.
-ся слабостью противника – кори́стува́тися з сла́бости во́рога, використо́вувати сла́бість во́рога.
-ться жизнью – ужива́ти (запобіга́ти) сві́та, життя́ спожива́ти. [Ужива́й (запобіга́й) сві́та, по́ки слу́жать лі́та (Номис)].
-ться всеми благами – заживати всякого добра. [У дні щасливі заживай добра (Еккл.)].
-ться наслаждениями – заживати втіх (розкошів).
-ться свободой – ві́льности вжива́ти, зажива́ти. [У нас неві́рні во́льности вжива́ють більш, ніж у вас (Куліш). Во́лю ся в рі́чці напи́ти, але во́льности зажи́ти (Гол.)].
-ться нечестными способами борьбы – нече́сних за́собів боротьби́ вжива́ти.
Он умеет -ться другими для своих целей – він умі́є загріба́ти жар чужи́ми рука́ми.
-ться чьим-л. расположением, чьими милостями – тішитися чиєю прихильністю, чиєю ласкою.
-ться славою, популярностью, симпатией – ті́шитися сла́вою, популя́рністю, симпа́тією. [Але не на белетристи́чному по́лі суди́лось йому́ зажи́ти тіє́ї величе́зної популя́рности, яко́ю ті́шиться і́м’я його́ серед украї́нського й не украї́нського громадя́нства (Єфр.)].
-ться славой, репутацией, реноме кого – ма́ти славу кого́, як хто. [Він ма́є сла́ву до́брого шевця́, як до́брий швець (= сапожник)].
-ться дурной репутацией – недо́бру сла́ву ма́ти, у несла́ві бу́ти.
Он -зуется большой известностью – він ду́же (ве́лико) відо́мий;
2) курува́тися, лікува́тися, лічи́тися (
срв. Вы́пользоваться); ужива́ти, зажива́ти чого́.
У кого вы -зуетесь? – у ко́го ви куру́єтесь (ліку́єтесь)?
Он -зуется от ревматизма – він ліку́ється (куру́ється) від ревмати́зму.
Он -зуется минеральными водами – він зажива́є (вжива́є) мінера́льних вод.
Помыка́ть кого и кем – попиха́ти кого́ и ким, попиха́тися ким, помі́тувати, поневіря́ти ким, коверзува́ти над ким, со́бкати, турля́ти, колоти́ти, пошту́ркуватися ким, замишля́ти, ору́дувати ким, потира́ти ру́ки об ко́го.
Человек, которым все -ка́ют – попи́хач, поштурко́вище. [Хто для всіх був попи́хачем, тепе́р став дру́гими попиха́ти (Свид.)].
Пра́вить
1) (
кем, чем: направлять, руководить) керува́ти ким, чим (и кого́, що), кермува́ти ким, чим, пра́вити ким, чим и що, правува́ти ким, чим.
-вить лошадьми (лошадью), телегою, возжами и т. п. – керува́ти (и ґерува́ти), пра́вити кі́ньми, во́зом, ві́жками, правува́ти, пово́дити кі́ньми, ве́сти́ коня́. [Ві́жками керува́ла мов-би шля́хтичка, що сиді́ла зза́ду (Свид.). Коня́ керу́ють уздо́ю, а чолові́ка сло́вом (Приказка). Правува́ти кі́ньми й людьми́ (Н.-Лев.). На́вчить, як кі́ньми пра́вити (Кониськ.). Сам пан кі́ньми пово́дить (Гр.). Сагайда́чний ї́хав поза́ду на во́зі, бо не міг через ру́ку ве́сти коня́ (Маковей)].
-вить кораблём, лодкою – керува́ти, кермува́ти, пра́вити корабле́м, керува́ти, пра́вити човном.
-вить рулём – керува́ти (пра́вити) стерно́м, стернува́ти, кермува́ти;
2) (
делами, страной: повелевать) керува́ти, порядкува́ти, справува́ти, управува́ти (реже управля́ти), пра́вити, заряджа́ти чим, (начальствовать) урядува́ти, ра́дити над ким, над чим, (распоряжаться по своему) ору́дувати, верхово́дити; заправля́ти, ряди́ти ким, чим.
-вить делами – керува́ти, порядкува́ти спра́вами, справува́ти реча́ми, урядува́ти. [Коза́цтво перебива́ло їм порядкува́ти по свої́й уподо́бі (Куліш). Ві́йсько бажа́є, щоб ті́льки та була́ сла́ва, що Хмельни́цький гетьману́є, а неха́й-би його́ пора́дці всіма́ реча́ми до по́вного його́ зро́сту справува́ли (Куліш)].
-вить домом – порядкува́ти, управля́ти, заправля́ти, заряджа́ти до́мом, поря́док у дому́ дава́ти;
3) (
службу, обязанности) справля́ти, відбува́ти, відправля́ти, сов. спра́вити, відбу́ти, відпра́вити (слу́жбу, обов’я́зки).
-вить церковную службу – пра́вити, відправля́ти, справля́ти слу́жбу бо́жу.
-вить тризну, поминки и т. п. – справля́ти три́зну, по́минки і т. ин. [Справля́ли свої́ каніба́льські та́нці над пова́леним во́рогом (Єфр.)].
-вить поклон от кого – перека́зувати поклі́н, поклоня́тися, кла́нятися кому́ від ко́го;
4) (
подати, долги) виправля́ти, стяга́ти (пода́тки, борги́);
5) пра́вити, виправля́ти що;
срв. Исправля́ть, Выпрямля́ть.
-вить корректуру – пра́вити, виправля́ти коре́кту.
-вить бритву – гостри́ти бри́тву.
-вить вывихнутую руку – вправля́ти, пра́вити, впра́вити ви́вернуту ру́ку;
6) (
виновного) правди́ти, виправля́ти кого́. [Чолові́ка вини́ли, а жі́нку правди́ли (Полт.)].
Пра́вленный – пра́влений, ви́правлений.
-ная бритва – ви́гострена бри́тва.
Пра́вящий – кері[о]вни́чий, керу́ючий, владу́щий, прави́тельський, (ирон.: командующий) ору́дущий. [Керівни́чі елеме́нти (Грінч.)].
-щий класс – керівни́ча, владу́ща кла́са.
-щие сословия – владу́щі ста́ни.
-щая династия – прави́тельська дина́стія.
Предводи́тельствовать
1)
кем, чем – передува́ти ким, при́від (про́від) дава́ти кому́, верхово́дити, дово́дити ким, пе́ред ве́сти́ (води́ти), пе́ред держа́ти в чо́му, над чим. [І таки́й-то слабоси́лок оци́м вели́чним сві́том ору́дує і переду́є всі́ми (Куліш). Горді́й спра́вді вмів пе́ред ве́сти́, вмів отаманува́ти так, що и́нші його́ слу́хались (Грінч.). Дово́див ї́ми полко́вник Неба́ба (Куліш)];
2) (
быть предводителем) проводарюва́ти, головува́ти, отаманува́ти, ватагува́ти, вата́жити, ватажкува́ти (над ким); маршалкува́ти; см. Предводи́тель.
Прика́зывать, приказа́ть
1)
кому что – нака́зувати, наказа́ти, каза́ти, сказа́ти, розка́зувати, розказа́ти, зага́дувати, загада́ти, зака́зувати, заказа́ти, (велеть) велі́ти, звелі́ти (звелі́ти часто употр. в знач. приказа́ть), (о мн.) понака́зувати, позага́дувати кому́ що, що роби́ти. [Він щось нака́зував різки́м го́лосом, ко́ротко й вла́дно (Коцюб.). І наказа́ла взя́ти ка́мінь (Л. Укр.). Що загада́єш – геть-усе́ зроблю́ (Крим.). Я так розка́зую (кажу́), так ма́є бу́ти. Каза́в собі́ наси́пати висо́ку моги́лу (Пісня). Умира́ючи ба́тько сказа́в мені́ не ки́дати вчи́тися. Звелі́в йому́ прийти́ за́втра (Звин.)].
Строго -за́ть – го́стро (при́кро) наказа́ти.
Что -жете? – що звелите́? що ска́жете? яки́й нака́з бу́де?
Как -жете – як звелите́, як ска́жете, як схо́чете.
-зал вам кланяться – каза́в (велі́в) вам кла́нятися, каза́в вас віта́ти.
-каза́л доложить о себе – каза́в допові́сти про се́бе;
2)
-зывать где, кем – верхово́дити ким и над ким, старшинува́ти над ким, ору́дувати ким, чим, де; см. Верхово́дить, Управля́ть, Нача́льствовать;
3)
что кому, см. Поруча́ть;
4)
см. Завеща́ть;
5)
-за́ть (позволить) – дозво́лити кому́ що.
-жи́те мне сесть – дозво́льте мені́ сі́сти.
-жете мне продолжать – дозво́лите мені́ да́лі вести́.
-зал долго жить (умер) – (на)каза́в до́вго жи́ти.
Прика́занный, -зан – наказа́ний, зага́даний, зве́лений. [Нака́зано (зве́лено) ї́хати нега́йно].
-ться – нака́зуватися, зага́дуватися, бу́ти нака́заним, зага́даним кому́ від ко́го.
Произво́льный
1) (
зависящий от воли) самові́льний, самохі́тній. [Самові́льний (самохі́тній) рух]; срв. Непроизво́льный;
2) (
свободный) ві́льний, свобі́дний. [Ві́льний ви́бір].
-ное распоряжение чем-н. – ві́льне (свобі́дне) порядкува́ння де, у чо́му, ві́льне ору́дування чим;
3) (
необоснованный) дові́льний. [Дові́льне товма́чення веді́йських гі́мнів].
-ное утверждение – дові́льне тве́рдження;
4) (
своевольный, самовольный) сваві́льний, самові́льний, самочи́нний.
-ный поступок – самові́льний учи́нок.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби):
а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут;
благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час;
было время когда – був час (були часи, була пора) коли;
в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах;
в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу;
в данное время – [в] цей час, тепер;
в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом;
в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою);
в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору;
в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину);
в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом);
в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи;
в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно;
в любое время суток – цілодобово;
в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час;
в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли;
в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас;
в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно;
в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах);
в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу;
в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину;
во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком);
во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами;
во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (изредка) на нову;
во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно;
во время поста – постом;
во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи);
во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи;
во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб;
в одно время – заразом; одночасно;
в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас;
в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями;
во сколько времени? – о якій годині?;
[в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу;
[в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи;
в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду;
в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою;
временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.);
временами нужно… – часами (деколи) треба…;
время абсолютное – час абсолютний;
время боронования – волочінка;
время будущее – час майбутній, прийдешній;
время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна;
время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз;
время вставания – устанок;
время выдержки (техн.) – тривалість витримування;
время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель;
время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.);
время года – пора (доба, відміна) року;
время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.);
время до восхода солнца – досхідна пора (доба);
время дообеденное – задобіддя, задобідня година;
время жатвы – жнива;
время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість;
время идёт – час минає (збігає, плине);
время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко];
время испытания (техн.) – тривалість випробування;
время, когда весной снег тает – відталь;
время, когда греет солнце (разг.) – вигріви;
время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома;
время, когда пасётся скот – пасовиця;
время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов);
время косьбы (косовица) – косовиця;
время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає;
время между весною и летом – залітки;
время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить;
время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист;
время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; иноді, инколи; спорадично;
время пахания, пахоты – оранка;
время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка;
время послеобеденное – пообідній час; сполуденок;
время поступления бумаги – час вступу паперу;
время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок);
время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок;
время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя;
время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо;
время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди;
время появления первого льда – перволіддя;
время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора);
время прибавочное (для работы) – надробочий час;
время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ;
время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.);
время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина;
время работает на нас – час працює на нас;
время релаксации (техн.) – тривалість релаксування;
время роения пчёл – рійба (ройовиця);
время рождения овец – обкіт (р. -коту);
время сгребания сена – гребовиця;
время скоро проходит – час швидко упливає;
время собирания мака – макотрус;
время суток – час доби;
время терять – гаяти час, марнувати час;
время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго;
время удара (техн.) – тривалість удару;
время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час;
время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння;
в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи;
в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час;
всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз);
всему своё время – на все свій час, усьому свій час;
в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі;
в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину;
всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.);
в течение… времени – протягом… часу;
в течение некоторого времени – протягом якогось часу;
в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час;
в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді;
в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору;
в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом;
в условленное время – умовленої години, як умовлено;
в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра;
выбрать время – вибраги годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину);
выиграть время – вигадати час;
в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут;
давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що;
делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.);
для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени;
до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що;
до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори;
долгое время – довгий (великий) час;
до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині;
до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу;
до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній;
до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна;
до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер;
до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі;
до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний);
до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля;
до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний;
ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі);
ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий;
если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли;
есть время – є час; є коли;
за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу;
засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час;
знай время и место – знай своє місце й час;
и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу;
идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові;
имел время – мав час; мав коли (мені) було коли;
имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли;
иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.);
как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час;
как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме;
ко времени – вчасно, упору (впору);
короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина;
к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору;
летнее время – літо;
мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи;
на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи;
наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час;
на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні;
на время – на [якийсь] час; до часу; про час;
надлежащее время – певний, слушний час;
назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години;
на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час;
на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу;
на неопределенное время – на безрік;
настоящее время – час теперішній;
наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться;
наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали;
нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний;
на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу;
неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя);
не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті;
не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час;
не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори;
некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година;
нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу;
не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло;
нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає;
не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться;
новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв;
нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові;
обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и];
около того времени – близько того часу;
определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін);
от времени до времени – час від часу; з часу до часу;
относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий;
отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство;
первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах;
по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь;
по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи;
по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи;
потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу;
потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час;
потребуется много времени – візьме (забере) багато часу;
праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати;
приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала;
продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу;
прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час;
рабочее время – робітний, робочий час;
раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок);
самое время – саме час;
свободное время – дозвілля; гулящий час;
с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен;
с какого времени? – відколи?; з якого часу?;
сколько времени? – котра година?;
с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів;
с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна);
с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку);
с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу;
со временем – згодом, з часом;
со времени – від часу, від часів; з часів;
спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того);
спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі;
старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина);
с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі;
с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи;
с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді;
с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу;
тем временем – тим часом, поки [там] що;
теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність;
терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час;
то время – тогодення;
того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий;
трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення;
требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний);
тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття;
убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час;
удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година;
указанное время – указаний (зазначений) час;
улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу);
у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося;
условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування;
утреннее время – зарання, заранок;
через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом;
это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду;
это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу.
[При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Та хоч би що бачили їхні очі, хоч би яка тяжка праця спала на них і ще спаде в майбутньому, вони залишалися вишуканими й шляхетними, як монархи на вигнанні: сповнені гіркоти, гордовиті, зовні байдужні, зичливі одне до одного, тверді, мов діамант, і яскраві та крихкі, мов кришталики розбитої люстри в них над головою. Колишні часи минулися назавжди, але ці люди й далі житимуть так, наче їхній світ ще не минув,— чарівні й забарні, твердо впевнені, що нема чого вихоплюватись один з-перед одного як ті янкі, аби загребти зайвий гріш, прикипілі навіки до давніх своїх звичок (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Насправді час нікуди не спливає, спливаємо лише ми самі (М.Чайковська, перекл. К.Бруена). Його щоденники тих років документують нескінченну процесію початків: безцільні прогулянки в парку; недочитані книжки; облишені задуми; нереалізовані креслення. Життя минало у спробах згаяти дні. І в чеканні, коли ж розпочнеться майбутнє (Я.Стріха, перекл. Дж.О’Конора). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях] Обговорення статті
Голова, головушка
1) голова, (
умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк;
2) (
начальник, предводитель) голова:
бей в мою голову! – бий моєю рукою!;
была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.);
быть, служить головой – головувати;
валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову);
вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що;
вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову;
в головах – в головах;
в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше;
в головы – в голови, під голову;
взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що;
взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку;
вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами;
вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів;
в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом;
в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати;
вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому;
выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого;
выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию;
выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що;
выше всех головою – за всіх головою вищий;
глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена);
глупые головы – цвілі голови;
голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого;
голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися);
голова городской, сельский – голова міський, сільський;
голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому;
голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться;
голова пласта (геол.) – лоб верстви;
голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову;
голова сахара – голова, брила цукру;
голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола);
головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого;
головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити;
голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.);
даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати);
жить одною головою – самотою жити;
задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути;
забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому;
за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.);
засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому;
из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що;
из-под головы – з-під голів;
как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову;
кивнуть головой – кивнути головою;
кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому;
ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум;
лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра);
мёртвая голова (бабочка) – летючий павук;
мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться;
на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати;
намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому;
на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що;
не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся;
не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці;
негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися);
не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови;
не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.);
не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту;
не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето;
низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря;
одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.);
одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.);
он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова;
он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову;
он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий;
он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе;
он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою;
осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг;
очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий;
победная головушка – побіденна голівонька;
повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю;
повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.);
як признався – розквитався (Пр.);
под головами – під головами;
под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.);
поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і));
пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору;
покачать головою – покрутити головою, похитати головою;
поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою;
потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі;
приходить в голову – спадати, спливати кому на думку;
пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови);
пробыть, прослужить головой – проголовувати;
промелькнуло в голове – промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого;
промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща));
пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун;
разбить на голову – впень, до ноги побити;
рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого;
сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан);
с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.);
свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати);
светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина);
с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим;
с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят;
с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі;
сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову);
седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.);
сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.);
сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти;
сломя голову – стрімголов (прожогом);
с непокрытой головой – простоволосий;
снимать голову – стинати голову;
с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле
[, а на біле чорне]; (
исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти;
снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.);
с седой головой – сивоголовий;
стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що;
сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова);
сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову;
теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене;
ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова;
умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав;
у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє;
упасть, полететь вниз головой – сторчака дати;
хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися;
ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити;
хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.);
хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.);
что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.).
[Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк).  Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх  старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!].
Обговорення статті
Дело – діло, (ум. дільце, ділечко), заняття, (труд) робота (ум. робітка), праця; справа; (вещь) річ (р. речи); (поступок, действие) вчинок, чин, дія; потреба; подія, випадок; досьє:
а мне какое дело, что за дело? (разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт!;
без дела не входить – без потреби не заходити;
безотлагательное дело – пильна справа;
ближе к делу – [ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць;
браться за дело – братися до діла (до роботи, до праці, до справи); ставати до праці (до діла, до роботи, до справи); заходжуватися коло справи;
браться за дело, не стоящее того – братися до діла, яке не варте того; руки поганити;
браться не за своё дело – не до свого діла (не до своєї справи) братися; (разг.) шитися не в своє [діло];
быть в курсе дела – бути в курсі справи; бути поінформованим;
вам до меня и дела нет – вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема (немає);
вводить в дело – ознайомлювати зі справами;
ведение дела – провадження справи;
везде испортишь дело – скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть;
вести дело к тому (так), чтобы… – вести до того, щоб…; гнути на те, щоб…; кермувати до того, щоб;
вести (удачно) дело (юрид.) – провадити (гаразд, щасливо) справу;
виданное ли, слыханное ли дело? – чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано?;
внешние (иностранные) дела – закордонні справи;
военное дело – військова справа;
возбудить дело против кого – порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого;
вот это дело! – оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (иногда) оце до ума!;
в самом деле, на самом деле – справді; (иногда) дійсно;
всё употребить в дело – усе зробити; на всі способи братися, узятися;
в том-то и дело – отож-то (атож-то); отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові; в тому-то (в тім-то) й річ (справа, суть);
в чём дело? – у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося?;
выходит дело, что (разг.) – виходить, що; кладеться на те, що;
главное дело – головна (найголовніша) річ; головне (головно);
говорить дело – казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі;
горное дело – гірництво;
гражданское дело – цивільна справа;
грешным делом – на жаль; признатися;
громкое дело – голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація);
да и в самом деле – та й справді; та воно й правда;
дать делу другой оборот – повернути справу (на инакше);
дать ход делу – зрушити справу; дати хід справі;
дела, дела, как сажа бела – живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне (Пр.); впав у біду, як курка в борщ (Пр.);
дела идут к лучшему – справи (діла) покращали (повернули на краще);
дела нет (нет дела) до чего – байдуже про що (до чого);
дела тайные – таємні діла (справи), таємнощі;
дело во времени – йдеться про час, залежить від часу;
дело вот в чём – річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому);
делов-то – скільки [там] того діла, всього на-всього;
дело в том, что… – річ у тім, що…, ідеться про те (за те), що…;
дело в том, чтобы… – ідеться за те (про те), щоб…;
дело в шляпе (разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено), (образн. нар.) рибка в сітці!;
дело дрянь, табак (разг.) – погане діло; погана (кепська) справа;
дело житейское, обыкновенное – світова, звичайна річ;
дело за вами (разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга), діло (справа) за вами;
дело за небольшим стало – діло за малим стало;
дело идёт к осени – ідеться (береться) до осені, кладеться на осінь, надходить (наближається) осінь;
дело идёт о том, чтобы – йдеться про те, щоб;
дело касается кого-чего – справа стосується кого-чого;
дело кончено, поздно уже (образн. разг.) – клямка запала;
дело ладится – справа налагоджується;
дело лежит без движения – справа не рушає;
дело мастера боится – діло майстра хвалить (Пр.); дільника й діло боїться (Пр.); що вхопить, то зробить (Пр.); добра пряха й на скибці напряде (Пр.); в умілого й долото рибу ловить (Пр.); на що гляне, так тобі й учеше (Пр.); майстер зна, що кобилі робити (Пр.);
дело начато – справу розпочато;
дело не в том – не про те (не за те) річ; не в тім річ, не в тім сила;
дело не выйдет (разг.) – нічого з того не буде (не вийде), (образн.) з цього пива не буде дива;
дело не клеится – діло (справа) не йде в лад (не ладиться);
дело не медведь (не волк) — в лес не убежит – діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече (Пр.); сиди, Векло, бо ще не смеркло (Пр.); як до діла, так і сіла (Пр.); гуляй, тато,– завтра свято (Пр.);
дело не терпит отлагательств – зі справою не можна зволікати;
дело, не терпящее отлагательств – негайна (невідкладна, нагальна) справа;
дело нешуточное – це (то) не жарт, (разг.) непереливки;
дело обыкновенное – звичайна річ;
дело обстоит так – справа стоїть так, діло таке;
дело обычное – звичайна річ;
дело о ком – справа кого;
дело окончено – справу закінчено (кінчено);
дело подвернулось кстати – справа нагодилась;
дело подходит к концу – справа (діло) доходить (добігає) кінця, справа (діло) наближається до кінця, кінчається;
дело подходящее – [це] діло підходить кому, на руку (наруч) кому, (образн.) на руку ковінька кому;
дело по обвинению кого в чём – справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що;
дело привычки – звичка, звичай;
дело проиграно – справу програно;
дело случая – випадкова річ;
дело стало за чем – затримка за чим;
дело стоит внимания – справа заслуговує на увагу, заслуговує (варта) уваги;
дело табак – кепська справа;
дело твоих рук (разг.) – діло (справа) твоїх рук, то твоя праця (робота);
дело только в том, чтобы… – ідеться тільки про (за) те, щоб , річ тільки про те, щоб; річ тільки в тому, щоб;
делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку) (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.);
другое (иное) дело – інша річ (справа);
его слова не расходятся с делом – його слова не розходяться (не розминаються) з ділом, він що скаже, те й зробить, (образн.) сказав, як зав’язав;
её (его) дело молодое (разг.) – вона (він) молода (молодий);
ей до всего дело – без неї вода [ніде] не освятиться;
если уж до чего дело дойдёт – коли вже до чого (до того) дійдеться, як до чого (до того) ряд дійде;
за дело он наказан (разг.) – він заслужив на кару, по заслузі (за діло) покарано його;
за малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає);
за ним дело не станет (разг.) – за ним діло не стане, його не доведеться чекати;
затруднительное дело – клопітна, морочлива справа;
золотых дел мастер – золотар (ум. золотарик); золотник;
и дело с концом (разг.) – та й по всьому (та й по всій справі), та й край [увесь] (та й квит, иногда та й решта);
известное, видимое дело (разг.) – відома, видима, певна річ, звичайно (звісно); сказано;
иметь дело с кем – мати діло (до діла) з ким, до кого, мати зв’язки (стосунки) з ким, (иногда негат.) накладати з ким;
иметь дело с чем – мати справу з чим; вивчати, розглядати що; торкатися чого;
как дела? – як ваші (твої ) справи?, як ся маєте (маєш )?, як ведеться?;
каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить (Пр.); який до їжі, такий і до роботи (Пр.);
какое [кому] дело до этого? – що до того [кому]?;
к делу! (разг.) – до діла!;
круг дел – обсяг справ;
к чему мне такое дело – навіщо (нащо) мені таке діло, (разг.) нащо мені та рахуба;
личное дело (документ) – особова справа;
личное дело – особиста, приватна справа;
между делом (разг.) – поміж ділом, побіжно, мимохідь;
мне (тебе, ему…) нет до этого дела – мені (тобі, йому…) байдуже до того, мене (тебе, його…) це не обходить, до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить;
моё дело сторона (разг.) – моя хата скраю, не маю нічого спільного з ким;
на деле доказывать – ділом довести;
на [самом] деле – насправді (справді) (иногда доправди), на ділі;
на словах, что на санях, а на деле, что на копыле – на словах, як на цимбалах, а на ділі, як на талалайці;
начинать судебное дело – піти у позов;
не было дела до кого, до чего – байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого;
не в этом (том) дело – не в тім річ, не про те (не за те) річ, не про те (не за те) мова мовиться, не в тім сила; не про те йдеться; не про те мова; не в тім (не в тому) справа;
не идет дело – діло не йде, (образн. разг.) не прядеться;
не к делу – не до діла (не до речі) не в лад; невлад;
немного дела – діла ніскільки (не багато);
не по словам судят, а по делам; хорошие дела лучше хороших слов – менше слів, а більше діла (Пр.); менше говори — більше діла твори (Пр.); добрі діла кращі від добрих слів (Пр.); робота сама за себе скаже (Пр.);
не твоё, не ваше дело – [то] не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша справа; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась, заськи; (образн. шутл.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн;
не твоего ума дело (разг.) – не з твоїм розумом братися до…; (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане;
ну и дела – ну й робота;
обделывать, обделать дело (прост.) – оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу, упорати справу;
обнять дело – збагнути справу;
обращаться по делу – вдаватися, звертатися в справі, з справою;
общее дело – спільна справа;
он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи), він знається на своїй справі (на своєму фаху), він знає своє діло (свій фах);
он не у дел – він не працює (не на посаді, не на службі), він без діла (без роботи), його усунено з посади (від діла), він не має службових обов’язків;
оставлять дело без движения – лишати справу без руху;
первым делом, первое дело – щонайперше (найперше), передусім (насамперед), найперша річ;
плёвое дело (разг.) – дурниця, абищиця, пусте, пустячина, казна-що;
плохо дело – погане діло, зле, погана (кепська) справа, (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза;
погубить дело – занапастити справу;
по делам; по делам службы – за ділом (за справами, у справі), у службових справах (за службовим ділом); (устар.) за орудками;
по делу – за ділом (за справою), у справі;
пойти в дело – піти в надобу, піти до діла;
по личному делу – в особистій (у персональній) справі;
положение дел – стан речей (справ);
помочь делу – зарадити справі;
понимать в деле – розумітися на справі;
понятное, ясное дело – зрозуміла, певна річ, зрозуміло;
поручать кому ведение дела – доручати кому провадити справу;
по своему делу – за своїм ділом; за своєю справою;
по сути дела – до суті справи (діла), фактично;
по ходу дела – з розвитку справи;
пошло дело на лад – пішла робота (пішло діло) гаразд, повелося добре (гаразд, на добре);
по этому делу – у цій справі, за цим ділом;
по этому (служебному) делу – в цій (службовій) справі;
правое дело – праве діло, справедливе діло, справедлива справа;
прийти по делу – прийти у справі;
приобщать к делу – прилучати до справи;
приниматься, приняться за дело – братися, узятися до діла (до праці, до роботи), ставати, стати до роботи (до праці), братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що;
приостановить дело – припинити справу;
пускать, пустить в дело что – пускати, пустити (запускати, запустити) що, ставити, поставити на роботу що;
расследовать дело – розслідити, розвідати справу;
сидеть, быть без дела – сидіти, згорнувши руки, посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти;
смотреть за делом – наглядати за справою;
спешное дело – нагальна, термінова справа;
справиться с делом – дати (собі) раду із справою;
статочное ли дело? – чи подоба?, чи годиться [ж]?; чи можлива річ?; чи мислима річ? (устар.) чи подобенство?;
столько дела, что не успеешь всего сделать – діла такого, що не переробиш, діла не обкидаєшся;
странное дело – дивна річ, чудасія, чуднота, диво, дивовижа;
судебное дело – судова справа;
такие-то дела – от такі діла (справи);
таково положение дел – такий стан речей, такі маємо справи (діла);
текущие дела – теперішні справи;
тёмное, подозрительное дело – непевна справа;
типографское дело – друкарство;
то и дело (разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай; безперестанку;
то ли дело (разг.) – інша річ, хіба така річ?, нема краще як…, нема як…, нема в світі як…, от… так-так;
торговое, коммерческое дело (предприятие) – торговельне, промислове підприємство;
тяжебное дело – позов;
уголовное дело – карна, кримінальна справа;
у меня дела идут хорошо – мені ведеться;
у меня к тебе дело – я до тебе маю діло (справу), у мене до тебе діло (справа);
умно вести дело – з розумом провадити справу;
употребить в дело – узяти до діла, ужити що, пустити в діло що, скористатися з чого, чим;
управиться с делом – упоратися з справою;
управляющий делами – керівник справ;
ходить по делу (устар.) – позиватися, тягатися;
часовых дел мастер – годинниковий майстер, годинникар;
что дело, то дело – що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття;
шататься, болтаться без дела (разг.) – вештатися, швендяти, тинятися [без діла];
экстренное дело – пильна справа;
это дело! – це до діла!, це діло!, це (ото) добре!, це гаразд!;
это дело другое – це що инше; це инша річ;
это дело можно считать потерянным – цю справу можна вважати за пропащу;
это дело потерянное – це річ пропаща;
[это] дело случая – [це] річ випадкова;
это к делу не относится – це до діла не належить (не стосується);
это не дело (разг.) – це не годиться;
это особое (другое) дело – це інша (особлива) річ, це інша стать;
это совсем другое дело – це щось зовсім інше;
это уж моё дело – це вже мені знати, це вже моя річ (моє діло);
я в деле, я и в ответе – що роблю, за те й відповідаю (Пр.);
я совсем не имею с ней дела – жадного діла в мене з нею нема, не причетний я зовсім до неї.
[Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе (Пр.). З бабою і дідько справу програв (Пр.). — Та ще послухай, щось скажу: Щоб в пекло ти зайшов до мене, Бо діло єсть мені до тебе (І.Котляревський). Як діла нема дома, піде було блукати по селу (Г.Квітка-Основ’яненко). Моє діло, кажуть, мірошницьке, запусти та й мовчи (Номис). А щука на своє хилила: Ет, вигадки! Велике діло — миші (Л.Глібов). Сказано: куди голка, туди й нитка (Пр.). А він знай співає (Т.Шевченко). Сидить, тільки очима поводить та вигукує: «Робіть діло! робіть! не лінуйтеся!» (М.Вовчок). — Що не кажи, а не панське діло біля землі ходити (П.Мирний). — Я б тоді паном діло зажив. Та де б тобі, — більше б пана був, до царя рівнявся. Усе б у садку і сидів та овоч їв (П.Мирний). — Ти кажи діло, а то квакаєш, як ворона (П.Мирний). Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (І.Нечуй-Левицький). Няньку посилала за орудками (Л.Українка). — Все оце дуже чуло сказано, але не до речі, а от саме перше слово було до діла (Л.Українка). — Яке вам діло до мого життя й до моїх грошей? Не ви мені їх дали! — сердиться Карпо (М.Коцюбинський). Чистий думками і непорочний діями. Він хотів би коняку купити, та тим бо й ба — грошей нема. Не доходило мені до них діла (АС). Ігумену — діло, а братії — зась (Пр.). — Ми не тою дорогою їдемо? — А тож-то, що не тою (АС). Нехай судці розберуть тую справу. Неохота йому працювати; хіба така річ – пити! Я прийшов до вас за ділом. Тепер справа стоїть инакше (АС). Не треба слів, хай буде тільки діло (О.Теліга). — Добре, добре, мамо, — там розберем. А забудемо, де чай, то горіхом заваримо. Скільки того й діла! (І.Багряний).   — Сідай, парубче, підвезу, — осадив коні біля хлопця. — Могорич із вас, дядьку Іване, — схвально оглянув коні Дмитро, вискочив на воза і зручно спустив ноги з полудрабка. — Скільки того діла, — могорич мій, а горілка твоя. Звідки прямуєш? (М.Стельмах). Затісно в цьому світі для живих, для мертвих теж затісно. Скільки діла — прожити вік, як мати жити вчила, і що ж? То просто  неспокутний гріх (В.Стус).    — Отож скажу відкрито і вселюдно. Буває всяко, доля — не черінь. Любов — це, люди, діло неосудне. По всі віки. Во вік віків. Амінь (Л.Костенко). Прибрати, попрати, помити, скупати дітей… Здавалось би, скільки того діла, а все — як ота нездоланна дорога з Синиці… (Марина Павленко). А Справі своїй вони були віддані не менш, ніж своїм чоловікам, синам та коханим, цій Справі служать їхні руки, задля цієї Справи б’ються їхні серця, до неї звернені їхні слова, думки й мрії, на вівтар її, якби постала така потреба, вони віддали б і своїх чоловіків, синів та коханих, і втрату свою понесли б так гордо, як воїни несуть бойовий прапор (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Ознака незрілості людини — те, що вона хоче благородно померти за праве діло, а ознака зрілості — те, що вона хоче смиренно жити заради правого діла (Д.Д.Селінджер). Час робить свою справу. А ти, людино? (С.Є.Лєц). У боротьбі за праве діло іноді програє діло, а іноді правота (Лешек Кумор)].
Обговорення статті
Киприот, киприотка – кіпріот, кіпріотка.
[За кілька день по тому купець-кіпріот справив усі свої орудки на Родосі й лагодився плисти додому на каталонському торговельному судні, що там саме стояло, тож і спитав він красуню — що вона гадає робити, як йому на Кіпр дорога випадає (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].
Обговорення статті
Крутить, крутнуть
1) крутити, крутнути;
2) (
скручивать, сучить) крути́ти, крутну́ти, ви́ти, звива́ти, сука́ти, скручувати що;
3) (
вилять) крути́ти, крутну́ти, верті́ти, (хвостом ещё) меля́ти, мельну́ти (хвосто́м);
4) (
кем) крути́ти, верті́ти, верхово́дити, ору́дувати, заправляти ким;
5) (
о ветре, метели) крути́ти, хурде́лити, кушпе́лити, (воду: о водовороте) нуртува́ти, вирува́ти, крути́ти;
6) (
кости) крути́ти кістки́, у кістка́х;
7) (
вращать) обертати;
8) (
спешить, понукать) поспіша́тися; підго́нити кого́:
как ни крути – як не крути, як не верти, що не роби, крути не верти; хоч круть, хоч верть; крути-верти (круть-верть); хоч так, хоч сяк, радий не радий, як не крутись, нікуди не дітися, хочеш не хочеш;
крутить голову – крутити (задурювати, морочити) голову кому, морочити кого, (влюблять в себя) крутити (баламутити) голову;
крутить любовь (роман) – крутити любов (роман), крутеляти;
крутить носом – крутити носом;
круть-верть – круть-верть;
крутя, вертя свет пройдёшь, да назад не воротишься – брехне́ю світ про́йдеш, та наза́д не ве́рнешся (Пр.);
не крути, успеется – не підго́нь — поспі́ємо.
[Переве́сла дівча́та в по́лі крути́ли (М. Вовчок). Си́нові дав воло́ки ви́ти (Основа). Чолові́к кру́тить, а Бог розкру́чує (Номис). Крути́, та не перекру́чуй (Пр.). Ве́рти́ть хвосто́м (Номис). Моє́ теля́ хвосто́м меля́ (Сл. Гр.). До Бо́га дале́ко, а пани́ вертя́ть як хотя́ть (Номис). Неві́стка на́ми ору́дувала (Г. Барвінок). В віко́нце погляда́є, чи кру́тить завірю́ха (М. Вовчок). Він (нечи́стий) збира́є бага́то сні́гу і си́пле й кру́тить їм, — того́ й завірю́ха (Б.Грінченко). Ві́тер хурде́лить (Сл. Гр.). Вир як во́ду кру́тить! (Б.Грінченко). Крути не верти, та треба вмерти (Пр.). А з Степана буде козак завзятий, чує моє серце, що буде! Не раз подякує Січ-мати старому Ковалеві, що вигодував такого молодця… як не крути, як не верти, а не вдержиш дома (М. Кропивницький). Як не крути, на одне виходить, слід би катюгам давно зазубрить: можна прострелити мозок, що думку народить, думки ж не вбить! (В.Симоненко). Руба поставив питання: «Хочеш за мене заміж чи ні?» Отут мені хоч круть хоч верть (І.Муратов). — Надбав тій жінці, з якою жив, трьох дітей, а сам і далі крутеляв з іншими по всьому місту (Юлія Джугастрянська, перекл. Джона Ведінґтона-Фезера). Якщо на велотренажері крутити педалі в інший бік, то можна потовстіти].
Обговорення статті
Начало
1) (
в пространстве) поча́ток (-тку);
2) (
во времени) поча́ток, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку); починання;
3) (
причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́;
4) (
основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип, засада, корінь, початок, першопочаток;
5) (
начала) а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, засади чого́; б) (первые основания, элементы) початки, ази чого́; в) (основания) осно́ви, підста́ви, заса́ди, при́нципи;
6) (
коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я);
7) (
химич. элемент) елеме́нт (-та), первень;
8) (
власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); начальник;
9) (
церк.) а) (начальные слова, начальные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло; б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток;
10) (начала,
чин ангельський, церк.) нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків):
брать (вести) своё начало – починатися (зачинатися, розпочинатися); брати свій початок (почин, зачин); коренитися;
быть, находиться под началом чьим, у кого – бути (перебувати) під керівництвом (орудою, проводом, зверхництвом, зверхністю, владою, керуванням, наглядом) чиїм, кого, під рукою чиєю, кого; бу́ти під ким;
в начале весны – на поча́тку весни́, на провесні;
в начале года, месяца, книги – на початку року, місяця, книжки (книги);
в начале пятого – на початку п’ятої;
в начале своего поприща – на поча́тку свого́ життєво́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри);
вот начало всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла);
в самом начале чего – а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́; б) з почи́ну, з почи́нку; в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в корені;
всякое начало трудно – усе трудно починати (Пр.); кожний початок тяжкий (Пр.); у всьому (усьому) початок найтрудніший (Пр.);
горькое начало – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́;
давать, дать, полагать, положить начало чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́, чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, починати, почати (розпочинати, розпочати) що; (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від;
держать начало, править началом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де;
для начала – для початку (почину); на початок (на почин), почнімо (почнемо) з того, що; передусім; насамперед;
доброе, злое начало – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре начало;
доброе начало – полдела откачало – добрий почин (початок) – половина діла (справи) (Пр.); добрий початок (почин) до кінця доведе (Пр.); добре почав, добре й скінчив (Пр.); як добре почнеш, то й діло добре піде (Пр.);
духовное и плотское начало – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний принцип;
жизненное начало – життьова (життєва) основа;
иметь начало в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чому, з (від) чого;
коренное начало кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́;
красящее начало – фарбовина́, фарбни́к, красило;
к самому началу – саме на початок, на сам (самий) початок;
лиха беда – начало – за початок діло становиться (Пр.); найтяжче зачати, а потому вже легше йде (а далі як хліб з маслом) (Пр.); аби й, а там воно й піде (Пр.); важко розгойдатися, а далі легко (Пр.);
на коллегиальных, на коллективных началах – на колегіяльних засадах (колегіяльно); на колективних засадах (колективно);
на началах (хозрасчета) – на підставі (госпрозрахунку);
на началах чего – на підставі чого;
на общественных началах – на громадських засадах;
на паритетных началах – на паритетних підставах;
начала жизни – життєві́ осно́ви (заса́ди);
начала (знания) – початки (знання);
начала культуры – джерела культури;
начала математики – початки (засади, основи, елементи, ази) математики;
начало весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сні), про́весінь;
начало долины – верхі́в’я (поча́ток) долини;
начало мира – поча́ток (первопоча́ток) світу;
начало начал – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток, первопричи́на, перводжерело́;
начало работы – початок роботи;
начало этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чого;
начать с самого начала – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю);
не дорого начало, а похвален конец – не хвались починаючи, а хвались кінчаючи (Пр.);
не иметь ни начала, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю);
нет ни начала, ни конца – нема (немає) ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця-краю); нема (немає) початку (почину) і кінця (і краю, і кінця-краю);
организующее начало – організаційна основа;
основные начала – основні́ заса́ди (при́нципи);
отдать кого под начало кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння);
от начала – з поча́тку, з почи́ну;
от начала мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся);
от (с) начала до конца – від краю до краю; від (з) початку (почину) до кінця (останку);
под началом чьим, у кого – за (під) проводом (під керівництвом чиїм, під орудою чиєю); під рукою (владою) чиєю, у кого; під зверхністю чиєю, під ким;
положить начало чему – покласти (зробити) початок чому, чого; започаткувати що; заснувати (закласти) що;
положить начало – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці);
получать, получить начало от чего – починатися, початися (ставати, стати з (від) чого; походити, піти (виходити, вийти, постати, повстати, поставати, повставати) з кого, з чого; брати, узяти [свій] початок від чого;
по началу – з початку (з почину);
при начале чего – на початку чого;
путное начало приводит к путному концу – як зачалося, так і скінчилося (Пр.); як добрий почин (початок), то й кінець буде добрий (Пр.);
с начала работы учреждения… – відколи [працює] установа;
с начала существования мира – відколи постав (існує) світ; як світ стоїть (настав), як світ світом;
с начала существования чего – відколи є (існує) що, відколи що;
с самого начала – а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м; в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу;
судить по началу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що;
творить начало – пра́вити начало;
чему было начало, тому будет конец – що має початок, те має й кінець (Пр.).
[Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Т.Шевченко). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (П.Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (П.Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Є.Гребінка). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М.Вовчок). Почи́нок слове́сности ру́ської (П.Куліш). Я почну́ від са́мого кра́ю (А.Кониський). Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (П.Куліш). До його ніхто й не думав про це: він перший початок зробив (П.Мирний). Мені невідомо, на яких початках Ви думаєте постановити своє видавництво (П.Мирний). Тепер хочу щось написати про Капрі. Не знаю ще, чи вийде що з того, але вже зробив початок (М.Коцюбинський). — Те слово — Бог. Він альфа і омега, початок і кінець (Л.Українка). Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (І.Франко). Був поча́ток о́сени (Б.Грінченко). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (П.Білецький-Носенко). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (І.Тобілевич). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (І.Нечуй-Левицький). Перед поча́тком уче́ння (С.Васильченко). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Б.Грінченко). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (А.Кримський). Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (А.Кримський). Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Б.Грінченко). Да́йте нам на почи́н (Сл.Гр.). З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Б.Грінченко). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (В.Мова). З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (С.Руданський). Як і від чо́го все ста́ло? (В.Самійленко). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М.Калинович). З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (В.Самійленко). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (АС). Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (АС). На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (АС). Попри цей справді космополітичний дух Одеси вона, бувши оточена монолітом українського степу, мала глибинно українські первні (І.Кошелівець). Власне недорозвинення «емотивного» первня було якраз причиною наших останніх катастроф. (Д.Донцов). Кончало всіх начал (В.Цибулько). З української термінології в 30-ті роки під гаслами інтернаціоналізації повилучали питомі українські слова, яким у російській мові відповідали запозичення: двозвук (дифтонг), дієйменник (інфінітив), наросток (суфікс), приросток (префікс), первень (елемент), південник (меридіян), рівноденник (екватор), підсоння (клімат), поземний (горизонтальний), прямовисний (вертикальний) (О.Пономарів). І кожна мить то може буть кінцем, то може буть початком перемоги (Л.Костенко). У таку промерзлу провесінь, у такій гнітючій реальності, це наше пізнє чаювання, ця тиха розмова, цей перламутровий полиск чашок і терпкий аромат цейлонського чаю, — може, це й маленьке щастя, але воно наше (Л.Костенко). І ще одне: хотів би я подати тобі сюю повість голою наголо, не оздобивши її ані прологом, ані безконечною плетеницею сонетів, епіграм та панегіриків, що їх заведено вміщати на припочатку кожної книги (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У злих початках треба шукати причину лукавого кінця (Ростислав Паранько, перекл. Елоїзи). Тоді новоженці найняли будиночок навпроти цвинтаря і влаштувалися в ньому: наприпочатку гамак Хосе Аркадіо правив їм за всі меблі (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Щоб стати безсмертним, для початку треба померти (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті
Руководство
1) керівництво, керування, провід, оруда, напра́ва, керу́нок; (
установка) на́лад, настано́ва,
2) (
учебник) підручник, посібник, порадник:
взять под своё руководство кого – під своє керівництво (свій провід) узяти кого; під свою оруду узяти кого; під руку свою узяти кого;
искусство руководства – мистецтво керування;
к руководству – до керування; щоб керуватися;
нуждаюсь в руководстве – потребую вказівок;
под руководством – під керівництвом, під (за) проводом, під орудою;
под руководством чьим – під керівництвом чиїм; під (за) проводом чиїм; під орудою чиєю;
принять к руководству – взяти до керівництва, прийняти як настанову;
руководство для учителей – порадник для вчителів;
руководство завода – керівництво заводу;
руководство к действию – дороговказ, настанова, (рус.) керівництво до дії.
[Якісне керівництво — це вміння змусити людей робити те, чого вони не люблять, і переконати їх у тому, що їм це подобається (Гарі Трумен].
Обговорення статті
Уникальный – єдиний, одним-єдиний, винятковий, неповторний, рі́дкісний, уніка́льний.
[Не думаю, що треба пояснювати, чому цей корабель є — з багатьох поглядів — кораблем незвичайним, можна сказати, винятковим. Під орудою капітана Сміта, відомого клаустрофоба й чоловіка вельми розумного (ви, певно, помітили, що живе він у рятувальній шлюпці), для вас працює унікальна команда абсолютно непересічних професіоналів: стерновий Пол Сезинський, колишній польський священик, екстрасенс і біотерапевт, на жаль, правда, сліпий… радист Білл Янґ, видатний шахіст, шульга і заїка… бортовий лікар, доктор Клавсерманшпіцвеґендорфентаґ, в разі потреби до нього непросто звернутися… але передовсім: моншер Парден, шеф-кухар, прямо з Парижа, куди він, зрештою, негайно й повернувся, особисто встановивши ту цікаву обставину, що на кораблі немає камбуза, як це влучно відзначив, зокрема, й мосьє Камамбер з каюти номер 12, який сьогодні тяжко обурювався через те, що знайшов умивальник, повний майонезу, що й справді дивно, бо звичайно в умивальниках ми тримаємо краяне м’ясо…  (Р.Скакун, перекл. А.Баріко)]
Обговорення статті
Язык
1) язик;
2) (
речь) мова;
3) (
в колоколе, колокольчике) серце, би́ло;
4) (
перен., пленный) язик;
5) (
уст., народ) язик:
боек на язык – меткий (швидкий, гострий) на язик, язикатий;
болтать (трепать, чесать) языком, мозолить языка – молоти (ляпати, клепати, плескати) язиком, базікати;
боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто;
вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти;
владеть языком – володіти (орудувати) мовою;
говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних;
говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою;
держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик (язика) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (иногда) замикати рот (уста);
дёрнуло за язык (разг.) – смикнуло за язик;
заливной язык – заливний язик;
злой язык – злий (лихий) язик;
идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик;
иметь длинный язык – мати довгого язика, мати довгий язик;
как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся;
использование (употребление) языка – мововжиток;
ломать язык – калічити мову;
население (народ), говорящее на другом языке – іномовне (іншомовне) населення;
на (украинском) языке – (українською) мовою;
на языке медок, а на сердце лёдок – на язиці медок, а під язиком (на думці) льодок; слова ласкаві, а думки лукаві; м’яко стелить, та твердо спати; янгольський голосок, та чортова думка;
овладеть языком – опанувати мову, добре вивчити мову;
они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз;
остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто;
прикусить (закусить) язык (перен., разг.) – прикусити (прип’ясти, припнути) язик (язика), укуситися (укусити себе) за язик;
проглотить язык – проковтнути язика (язик);
происхождение языка – походження мови;
просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить;
птичий язык – пташина мова;
разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна) мова; (иногда) розмова, (поет. мова-розмова);
родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова;
слетать, срываться с языка – зриватися з язика;
хорошо подвешенный язык – добре почеплений (підвішаний) язик;
чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати;
что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці) (Пр.); хто що гадає, те й вимовляє (мовляє) (Пр.);
что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці (Пр.); у п’яного що в серці, те й на язиці (Пр.); не бий, не волочи, у горілці язик намочи – всю правду скажу (Пр.);
чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів;
эзоповский (эзопов) язык – езопова (реже езопівська) мова;
язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто);
языки, языци – язики, народи, народності;
язык и речь – мова і мовлення;
язык мой — враг мой – язиче, язиче, лихо тебе кличе, в мені [ти] сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мій — ворог мій (Пр.); мовчи, глуха, менше гріха (Пр.); млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Пр.);
язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що;
язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (иногда) усох язик кому (в кого);
язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого;
язык преподавания – викладова мова;
язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебіння кому (у кого); (разг. также) забув язика у роті хто;
язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на коловороті (ковороті) в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (иногда схвально) язикатий хто;
язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе (Пр.); (ирон.) язик доведе до Києва і до кия (Пр.); язик на край світу доведе (Пр.); хто питає, той не блудить (Пр.);
язык иностранный – чужа (іноземна) мова;
язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає) (Пр.); язик — мій найтяжчий ворог (Пр.); язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть (Пр.); язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш (Пр.); дай язикові волю — заведе у неволю (Пр.);
языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай (Пр.); губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи) (Пр.); язиком мели, а рукам волі не давай (Пр.); язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай (Пр.); дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.);
языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати (Пр.); одне — творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.); найменше діло — балакати (Пр.); хоч варила — не варила, аби добре говорила (Пр.);
язык пламени – язик полум’я;
язык преподавания – викладова мова.
[Укусись за язик, та й мовчи (Номис). Яка мова, такі й наші думки будуть: московська мова — московські думки (Б.Грінченко). Мова — засіб не виражати вже готову думку, а створювати її (О.Потебня). Порідшало вас, земляки мої, на Вкраїні; перемішались ви з усяким язи́ком, а найбільш між тими, которі повинні б перед вести; вийшло з них таке, що ни до якого плем’я не пристануть: чужоземці в рідній землі, чужоземці і всюди, де ні появляться! Бо живе Німець по-німецьки, Турок по-турецьки, англичанин по-англійськи і Москаль по-московськи; тілько наш брат Українець носить навиворот свою одежу. Підбита, бачте, московською китайкою або німецькою чи французькою матерією: то що вже лице проти підбою? (П.Куліш). Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію (Л.Українка). Українець, що нехтує своєю мовою, є для своєї нації мертвою людиною (І.Огієнко). Мова — це найживіший, найповніший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, сучасні й майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виражає собою життєвість народу, але є власне самим цим життям. Коли зникає народна мова, — народу більше немає! (К.Ушинський). Все ж російський язик, зіпсутий навмання, Це ще не українська мова (Є.Плужник). Скубуть озиме, нищать ярину, ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. Трагічна мово! Вже тобі труну не тільки вороги, а й діти власні тешуть. Безсмертна мово! Ти смієшься гірко. Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень — не з твоєї величі! (Л.Костенко). Повна Україна українців, та всі іншомовні (В.Слапчук). Мова війни і ненависті в нашій країні настільки в’язко в’їлась у щоденний побут, що ми вже й не реагуємо. Негри у нас обов’язково «чорножопі». Євреї — «жиди пархаті». Цигани? Уже й цього слова досить. Хто далі за списком? Ґеї та лесбіянки — «хворі й неповносправні, всіх на примусове лікування». Інваліди, себто справжні неповносправні — «хитрозаді симулянти». Психічнохворі? Можна й коротше — «психи» і «дауни». Отакий буденний словник нашої мови. А мова визначає все. Тож із таким словником у нас просто не могли не обрати президентом типа, який, по-батьківському картаючи — пардон, по-паханському наїжджаючи на — бездарних підлеглих, погрожує «поперебивати руки-ноги», «повідривати яйця» чи «повідкручувати голови». І коли цим самим президентом призначений прем’єр зненацька гаркає на довірене його керівництву «народонасєлєніє» своїм незабутнім «хорош скулить, взяли лопаты!», то він насправді ніякий не прем’єр, а зонівський вертухай, що вирішив покомандувати зеками (Ю.Андрухович). Мова — це багато чого. Але вона повинна бути потрібною. Тоді ти її вживаєш, а вона тебе будує. Працює цей механізм за зразком причастя. Приймаєш її тіло, запиваєш холодним квасом із родзинками і літаєш по небу з ранку до вечора (В.Рафєєнко). В короткого розуму — довгий язик (Аристофан). Для вивчення мови важливішою є вільна допитливість, ніж грізна необхідість (Аврелій Авґустин). Язик даний людині, щоб приховувати свої думки (Талейран). Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини (Й.Ґ.Гердер). Кордони моєї мови означають кордони мого світу (Л.Вітґенштайн). Саме мови формують структуру нашого знання (Девід Ґарісон). Ті, хто хоче стати частиною нашого суспільства, мають не лише дотримуватися наших законів, але й розмовляти нашою мовою (Анґела Меркель). Ветеран війни мріяв взяти в магазині язика і донести його до своїх (В.Шендеровіч). Доки Україна буде презентувати себе як країна, що в ній властиво не треба знати української мови, доти її вважатимуть лише трішки іншою Росією, свого роду «Малоросією» або країною другорядного значення (Міхаель Мозер). Язика підбери, бо наступиш].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЕСТИ́ (протокол) писа́ти, (до чого), спричиня́тися, спричиня́ти що, (наслідки за собою) тягти́;
вести борьбу́ /вести иссле́дования, вести наблюде́ния тощо/ боро́тися /дослі́джувати, спостеріга́ти тощо/;
вести борьбу́ с чем дава́ти бій /оголо́шувати війну́/ чому, побо́рювати що;
вести двойну́ю игру́ торгува́ти на два база́ри;
вести де́ло ору́дувати;
вести де́ло к чему гну́ти куди /до чого/;
вести за́мкнутую жизнь жи́ти відлю́дно;
вести за собо́й что виклика́ти;
вести к чему ще йти́ся на [ведёт к сча́стью іде́ться на ща́стя], (мову) гну́ти /хили́ти/ куди;
вести нача́ло похо́дити, бра́ти поча́ток;
вести ого́нь стріля́ти;
вести пра́здные разгово́ры ба́витися балачка́ми;
вести перегово́ры ве́сти́ перемо́вини;
вести разгово́р бала́кати, ве́сти́ мо́ву;
стро́го вести себя́ (досто́йно вести себя́) шанува́тися;
вести себя́ прили́чно не дозволя́ти за́йвого;
вести скита́льческую жизнь блука́ти світа́ми;
вести собра́ние /вести заня́тия/ керува́ти збо́рами /заня́ття́ми/;
вести счёт рахува́ти;
вести холосто́й о́браз жи́зни одинакува́ти;
и у́сом не ведёт /и у́хом не ведёт/ (не вживає заходів) ні кує́ ні ме́ле;
веду́щий що веде́ тощо, покли́каний ве́сти́, воді́й, провідни́к, вожа́й, поводи́р /проводир/, прикм. головни́й, провідни́й, чі́льний, напрямни́й, чолови́й, ключовий [ведущая фигу́ра ключова́ фігу́ра], галиц. пра́порний, (про колесо) тягови́й, рухови́й, /певну працю/ за́йня́тий чим, відповіда́льний за, фраз. пе́рший [веду́щее звено́ перша ла́нка], образ. на /в/ чолі́, тех. директи́вний [ведущий луч директивний про́мінь];
ведущий большу́ю игру́ граве́ць у вели́кій грі;
ведущий борьбу боре́ць;
ведущий в ата́ку (рій) проривни́й, /хто/ стил. перероб. в чолі́ ата́ки;
ведущий войну́ за́йня́тий війно́ю, у ста́ні війни́;
ведущий в тупи́к спрямований у безви́хідь;
ведущий двойну́ю игру́, двору́шник;
ведущий за́мкнутую жизнь відлю́дько;
ведущий за собо́й что зда́тний ви́кликати, /в атаку/ = ведущий в атаку;
ведущий знако́мство з до́бре знайо́мий з;
ведущий к сприя́тливий для чого, зда́тний призве́сти до;
ведущий к ги́бели згу́бливий;
ведущий к осложне́ниям зда́тний ускла́днити;
ведущий к побе́де перемо́жний, оказ. проривни́й;
ведущий перегово́ры перемо́вець, уча́сник перегово́рів;
ведущий перепи́ску кореспонде́нт;
ведущий програ́ммы реконстр. провідни́к чого;
ведущий протоко́л протоколі́ст;
ведущий речь о чём фраз. заклопо́таний чим;
ведущий самолёт піло́т;
стро́го ведущий себя́ стате́чної пове́ді́нки, зви́клий шанува́тися;
ведущий скита́льческую жизнь зви́клий блука́ти світа́ми, обходи́світ, ві́чно в ма́ндрах, ві́чний мандрівни́к, розблу́каний світа́ми;
ведущий хозя́йство головни́й госпо́дар;
ведущее колесо́ рухове́ ко́лесо;
ведущийся що веде́ться тощо, ве́дений, прова́джуваний;
ведо́мый ве́дений, (трибок) обе́ртаний.
ВЛАДЕ́ТЬ чем ще посіда́ти /ма́ти в рука́х/ що;
совме́стно владеть співволодіти;
владеть собо́й трима́ти себе́ /не́рви/ в рука́х;
не владеть собо́й не тя́мити себе́;
не в состоя́нии владеть собо́й не могти́ да́ти ра́ди не́рвам;
не владеть языко́м не могти́ і сло́ва стули́ти;
владе́ющий 1. що посіда́є тощо, посіда́ч, вла́сник, влада́р, волода́р, стил. перероб. бу́вши вла́сником, (владою, хистом) наді́лений, 2. що ору́дує чим, зда́тний ору́дувати, фраз. озбро́єний;
владеющий собо́й самоопано́ваний;
не владеющий собо́й несамови́тий, сам не свій;
владеющий иму́ществом вла́сник майна́;
владеющий иску́сством чего ма́йстер чого;
владеющий ору́жием зда́тний ору́дувати збро́єю;
владеющий перо́м зда́тний писа́ти;
владеющий языка́ми знаве́ць мов, полігло́т.
ВОРО́ЧАТЬ, ворочать дела́ми крути́ти діла́ми;
ворочать деньга́ми (ворочать больши́ми деньга́ми) ору́дувати /оберта́ти/ грі́шми;
ворочающий що переверта́є тощо, зви́клий /ста́вши/ переверта́ти, зда́тний переверну́ти, вороті́й, прикм. переверта́цький, переверта́льний, складн. вернигора [ворочающий го́ры верни́гора];
ворочающий дела́ми діля́га, ґешефтма́хер, скорохва́т;
ворочающийся/ворочаемый переве́ртаний.
НАЧА́ЛО ще старт, образ. пе́рші кро́ки; (засада) кано́н, зако́н, станда́рт, нарі́жний ка́мінь, (мистецтва) осно́ва, (аскетичне /у вдачі/) за́сновок, жи́лка, ри́са, елеме́нт, (об’єднавче) стри́жень, (джерело) ко́рінь [два начала чего два ко́рені], пра́ко́рінь жи́зненное начало пра́ко́рінь життя́], (материнське) інсти́нкт, (божеське) дух, (жіноче) Я, стихі́я, приро́да, субста́нція, джерело́, (творче) ге́ній, і́скра, я́кість, джерело́, фраз. си́ла [сде́рживающее начало гальмівна́ сила];
начало нача́л джерело́ джере́л, пра́осно́ва, пра́ко́рінь;
до́брое начало /зло́е начало/ (в душі) як ім. доброно́сне /лихоно́сне/;
с начала существова́ния чего відко́ли існу́є що;
с са́мого начала від са́мпоча́тку;
в са́мом начале напри́поча́тку;
под началом під руко́ю, під ору́дою;
НАЧА́ЛЬСТВО под начальством під ору́дою, під руко́ю.
ОПЕРИ́РОВАТЬ (кого) роби́ти опера́цію кому, (чим) ору́дувати, маніпулюва́ти, (фактами) послуго́вуватися;
оперирующий 1. що /мн. хто/ оперу́є тощо, ста́вши оперува́ти, зда́тний прооперува́ти, опера́тор, операціоні́ст, викона́вець опера́ції, прикм. операці́йний [оперирующий врач операці́йний лі́кар], 2. владеющий2 тощо маніпуля́тор;
оперирующийся/оперируемый 1. оперо́ваний, підда́ваний опера́ції, під опера́цією, 2. ору́дуваний, маніпульо́ваний;
оперируемый опера́бельний.
ПОДВИЗА́ТЬСЯ укр. ору́дувати, галиц. попи́суватись [Н. подвиза́лся на ка-ком по́прище Н. ору́дував /галиц. попи́сувався/ на якій ни́ві];
подвиза́ющийся що /мн. хто/ орудує тощо, ста́вши орудувати, ра́ди́й пописа́тися;
подвиза́ющийся на по́прище робітни́к /негат. попле́нтач/ на ни́ві.
ПОЛУЧА́ТЬ галиц. побира́ти, фраз. ма́ти [получать удово́льствие мати́ насоло́ду /приє́мність/];
получать во владе́ние дістава́ти у вла́сність;
получать возмо́жность ма́ти наго́ду;
получать воспита́ние вихо́вуватися;
получать дохо́д ма́ти прибу́ток;
получать пода́чки от кого жи́ти з чиєї ла́ски;
получать по квита́нции відбира́ти на квито́к;
получать пра́во го́лоса галиц. прихо́дити до го́лосу;
получать расчёт розрахо́вуватися, бра́ти розраху́нок;
получать реа́льное осуществле́ние втілюватися;
получать удово́льствие ма́ти насоло́ду, ма́ти приє́мність, совєт. ма́ти задово́лення, зазнава́ти насоло́ди, ті́шитися, втіша́ти, знахо́дити /відчува́ти/ ра́дість, раді́ти се́рцем;
получа́й!, получа́йте! получи́!, получи́те! на́ тобі́! (на́те вам!), (про кинуте) держи́! (держі́ть)!;
получа́ющий що /мн. хто/ дістає́ тощо, наді́люваний чим, ім. = получатель, адреса́т, книжн. оде́ржувач, образ. з пра́вом на оде́ржання, стил. перероб. ста́вши оде́ржувати;
получающий возмо́жность стил. перероб. діставши наго́ду;
получающий в своё распоряже́ние что що дістає́ пра́во урядува́ти /ору́дува́ти/ чим;
получающий всё бо́льшее призна́ние щора́з ши́рше ви́знаний;
получающий образова́ние що дістає́ осві́ту, осві́чуваний, вишко́люваний;
получающий огла́ску розголо́шуваний;
получающий пе́нсию пенсіоне́р;
получающий объясне́ние поя́снюваний;
получающий поврежде́ние ушко́джуваний;
получающий под отчёт відбо́рець під звіт /відповіда́льність/;
получающий по подпи́ске передпла́тник;
получающий по счёту коротк. відбо́рець;
получающий права́ гражда́нства майбу́тній громадяни́н;
получающий разреше́ние стил. перероб. дістаючи́ до́звіл;
получающий реа́льное осуществле́ние вті́люваний;
ПО́ЛЬЗОВАТЬСЯ діял. слугува́тися, (славою тощо) ма́ти що, ті́шитися /втіша́тися/ чим, (чим) ору́дувати;
пользоваться дурно́й репута́цией ма́ти недо́бру сла́ву;
пользоваться изве́стностью (кого) ма́ти популя́рність, (ма́ти сла́ву кого);
пользоваться известностью у кого прибл. ма́ти свою́ ма́рку в кого;
пользоваться все́ми бла́гами ма́ти всі бла́га;
пользоваться одобре́нием стил. перероб. діста́ти схва́лення;
пользоваться подде́ржкой ма́ти пі́дтримку;
пользоваться права́ми ма́ти права́;
пользоваться результа́тами чего пожина́ти плоди́;
не пользоваться авторите́том у кого нічо́го не зна́чити для кого;
пользуясь всесторо́нним покрови́тельством кого за чиєю широ́кою спи́ною;
пользуясь слу́чаем при цій наго́ді;
пользующийся що /мн. хто/ користа́є з тощо, зви́клий /допу́щений/ користува́тися з чого, ра́ди́й скориста́тися, кори́стувач, оказ. користа́нт;
пользующийся авторите́том авторите́тний;
пользующийся влия́нием впливо́вий;
пользующийся все́ми блага́ми наді́лений усіма́ бла́гами, стил. перероб. ма́ючи всі бла́га;
пользующийся изве́стностью ши́роко відо́мий, популя́рний, славе́тний;
пользующийся подде́ржкой кого підтри́муваний ким;
пользующийся по́лной свобо́дой рідко розсвобі́днений;
пользующийся почётом /пользующийся уважением/ шано́ваний, пова́жаний;
пользующийся преиму́ществами стил. перероб. використо́вуючи перева́ги;
пользующийся свои́ми права́ми стил. перероб. користа́ючи зі свої́х прав;
пользующийся слу́чаем ра́ди́й наго́ді;
пользующийся (наибо́льшим) спро́сом прибл. мо́дний, (крам) ходови́й, галиц. попитни́й, (найбі́льш попитни́й);
пользующийся успе́хом відзна́чений у́спіхом, з незмі́нним у́спіхом;
пользующийся успе́хом у чита́теля /зри́теля/ почитни́й, /ма́сово відві́дуваний/;
воспо́льзоваться (благами) зачерпну́ти що;
воспользоваться гостеприи́мством кого галиц. розгости́тися у кого;
воспользоваться слу́чаем скориста́тися з наго́ди, ви́користати наго́ду /шанс/;
не воспользоваться слу́чаем пропусти́ти /проґа́вити, спарта́чити/ наго́ду /шанс/;
воспользовавшийся ОКРЕМА УВАГА
РАСПОРЯЖА́ТЬСЯ ще дава́ти вказівки́, (чим) ма́ти у свої́х рука́х що, забут. ра́дити, (де) верхово́дити, (грішми) ору́дувати;
распоряжаться чем ма́ти під своє́ю руко́ю що, фаміл. крути́ти чим [распоряжаться деньга́ми крутити грі́шми];
распоряжа́ющийся що /мн. хто/ уряду́є тощо, розпоря́дник, даве́ць вказіво́к, (на імпрезі) мае́стро, церемонма́йстер, покли́каний /призна́чений/ урядува́ти тощо, прикм. розпоря́дливий, розпоря́дчий, стил. перероб. уряду́ючи;
РАСПОРЯЖЕ́НИЕ фраз. во́ля [в Ва́шем распоряжении у ва́шій волі];
в чъё р распоряжении галиц. до розпоряди́мости кого;
быть в чъём распоряжении бу́ти під чиєю руко́ю /ору́дою кого/;
в моём распоряжении – час ма́ю годи́ну ча́су;
в Ва́шем распоряжении фраз. на Ва́ших рука́х.
РУКОВОДИ́ТЬ ще ма́ти у свої́х рука́х що, (оркестрою) ору́дувати, (де) верхово́дити, (ким /з нутра/) ру́хати [им руководи́т спесь ним рухає пиха́], штовха́ти впере́д кого;
руководить ким оказ. ве́сти́ пере́д кому;
руководя́щий що /мн. хто/ керу́є тощо, зда́тний верховодити, ра́ди́й покерува́ти, керівни́к, провідни́к, управи́тель, лі́дер, для керівни́цтва, за́йня́тий керівництвом, прикм. керівни́й, провідний, вказівний, директи́вний, /припис/ настано́вчий, /апарат/ адміністрати́вний /адміністраці́йний/, тех. керува́льний, негат. бюрократи́чний, образ. за кермо́м, стил. перероб. керу́ючи;
руководящее указа́ние настано́ва, директи́ва;
руководящие указа́ния ірон. нача́льницькі вказівки́, оказ. дороговка́зи;
руководи́мый керо́ваний, ве́дений, образ. під про́водом /керівни́цтвом, керува́нням, ору́дою/.
УПРАВЛЕ́НИЕ ще врядува́ння, адміністрування, фраз. ору́да [под управле́нием під ору́дою];
гла́вное управле́ние головна́ упра́ва;
администрати́вное управле́ние (дія) урядува́ння;
ме́стное управле́ние місце́ве врядува́ння;
о́рганы госуда́рственного управле́ния о́ргани (держа́вного) урядува́ння (держа́ви).
УПРАВЛЯ́ТЬ ще урядува́ти, адмініструва́ти, (ким) ору́дувати;
УПРАВЛЯ́ТЬСЯ (з чим) дава́ти ра́ду чому, дава́ти собі́ ра́ду з чим, не відстава́ти, не па́сти за́дніх;
управля́ющий що /мн. хто/ керу́є тощо, покли́каний /зда́тний, зви́клий, стил. перероб. ста́вши/ керува́ти, за́йня́тий урядува́нням, керівни́к, управи́тель, адміністра́тор, провідни́к, лі́дер, (судном) керма́нич, стернови́й, прикм. керівни́й, провідний, адміністрати́вний, кермови́й, реконстр. керува́льний, уряду́щий;
управля́ющее устро́йство керу́й-прилад;
управляющийся/управля́емый керо́ваний, адміністро́ваний, ору́дуваний, образ. під ору́дою /керува́нням/, складн. -пра́вний [управляемый наро́дом народопра́вний];
управляющийся го́дний да́ти (собі́) ра́ду;
УПРА́ВИТЬСЯ (з працею) оброби́тися, (хутко) діял. звину́тися;
упра́виться с чем да́ти собі́ ра́ду з чим;
упра́виться с де́лом да́ти ра́ду спра́ві /ді́лу/;
управившийся ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Воротила
1) верхово́да, оруда́р, -ря́;
2) (
бревно для поворачивания ветряной мельницы) стріла́, -ли́, ви́рло, -ла.
Ворочать
1) (
поворачивать что, чем) поверта́ти, -та́ю, -та́єш;
2) (
о людях) верхово́дити, ору́дувати.
Заправило – верхово́да, -ди, оруда́р, -ря́.
Заправлять, заправить
1) (
вставлять) направля́ти, -ля́ю, -ля́єш, напра́вити, -влю, -виш;
2) (
управлять) ору́дувати, -дую, -дуєш, верхово́дити, -джу, -диш;
3) (
приправлять пищу) заправля́ти, -ля́ю, -ля́єш, запра́вити, -влю, -виш (що чим).
Оперировать – оперува́ти, -ру́ю, -ру́єш, ору́дувати, -дую, -дуєш (чим).
Орудоватьору́дувати, -дую.
Повелевать, повелеть
1) (
кому) нака́зувати, -зую, -зуєш, наказа́ти, -жу́, -жеш, велі́ти, звелі́ти, -лю́, -ли́ш, зага́дувати, -дую, -дуєш, загада́ти, -да́ю, -да́єш (кому що);
2) (
начальствовать) ору́дувати, -дую, -дуєш, верхово́дити, -джу, -диш (ким и над ким).
Распоряжаться, распорядиться
1) (
править, управлять) порядкува́ти, -ку́ю, -ку́єш, ору́дувати, -дую, -дуєш;
2) (
отдавать распоряжение) нака́зувати, наказа́ти, -кажу́, -ка́жеш.
Распоряжение
1) (
чем) ору́дування, -ння;
2) (
приказ) нака́з, -зу.
Творительный падежору́дний відмі́нок.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Ведать – відати; знати що; (чем) – завідувати; орудувати чим; доглядати що. Ведать не ведаю – сном і духом не знаю.
Ведение – відання. Находиться, быть в ведении – перебувати у віданні, під орудою чиєю; підлягати кому.
Владеть – володіти ким, чим; держати, посідати що; (действовать чем) – орудувати чим. Владеть собой – керувати собою; панувати над собою. Владеть языком, оружием и т. п.орудувати мовою, зброєю і т. ин. Не владеющий собою – від себе незалежний; над собою не пан.
Действовать – діяти; чинити; орудувати; (о машинах) – робити, працювати (кроме того см. Делать). Действовать по-своему – чинити по-своєму; ходити своїм робом. Действовать заодно с кем против кого – чинити проти кого спільно з ким; накладати з ким проти кого. Действовать справедливо, дурно – чинити справедливо, погано; ходити правим, лихим робом. Действовать на кого – діяти на кого; (влиять) – впливати на кого. Действующий – що діє; діяльний; (о законах) – чинний. Действовать в качестве кого – виступати за кого.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Действовать – чини́ти;
• д. (чем-нибудь
) – ору́дувати.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Ведение
• Находиться, быть в ведении кого
– перебувати (бути) у віданні кого, чиєму (під орудрю чиєю); підлягати кому. [Хай бог милує під твоєю орудою бути. З нар. уст.]
Вертеть
• Вертеть кем
(разг.) – вертіти (крутити, орудувати, верховодити) ким; коверзувати [над] ким. [Вона орудувала царем, як сама хотіла… Стороженко.]
• Вертеть хвостом
(перен. разг.) – крутити(ся); крутити хвостом; викручуватися; крутити-вертіти; і сюди верть, і туди верть. [Крути, верти, нічого не поможе. Пр. І сюди верть, і туди верть, а панові прийшла смерть. Пр.]
• Вертит языком, что корова хвостом
– вертить язиком, як корова хвостом. Пр. Язик у роті — мели що хоті. Пр. Меле, як порожній млин. Пр. Не мели, як пустий млин. Пр. Порожній млин і без вітру меле. Пр. Меле язиком, як вітряком (як на жорнах). Пр. Язик йому на веретені ходить. Пр. Язик йому бігає, як на завісах. Пр.
• Как ни верти
– як не крути (як не верти); хоч круть, хоч верть; крути-верти (круть-верть); хоч так, хоч сяк. [Хоч круть, хоч верть, а тут тобі й смерть. Пр. Крути-верти, треба вмерти. Пр.]
Вершить
• Вершить дела
– вершити справи (діла); орудувати ділами (справами).
• Вершить судьбы
– вирішувати (вершити) долю; заправляти долею.
Владеть
• Владеть иностранными языками
– володіти (іноді орудувати) іноземними мовами; знати іноземні мови.
• Владеть кем, чем
– володіти (владати) ким, чим; посідати (давн. держати) що.
• Владеть пером
(перен.)орудувати (володіти) пером.
• Владеть руками (рукой), ногами (ногой)…
– володати руками (рукою), ногами (ногою)…
• Владеть своими чувствами
– володіти (іноді владати, керувати) своїми почуттями; панувати над своїми почуттями.
• Владеть собой
– володіти (владати) собою; панувати над собою; (розм. давн.) Бути над собою паном.
Власть
• [Быть] во власти чего
– [Бути] у полоні (під владою, іноді в обладі) чого.
• Быть, находиться под властью, во власти кого
– бути (перебувати) під владою чиєю, у кого; бути (перебувати) під пануванням (під володінням) чиїм, у кого; бути (перебувати) під зверхністю (під орудою) чиєю, (у) кого; бути під ким ((образн.)під чиєю рукою). [Все ж краще на волі, ніж під паном… Коцюбинський. Хочеш миру й спокою? Під чиєю рукою? Тичина.]
• Быть у власти
– бути при владі; (образн.) бути біля (коло) керма влади.
• Ваша (наша…) власть
(разг.) – ваша (наша…) воля (сила, річ); ваше (наше…) право; ваш (наш) верх. [Знущайся, знущайся! Тепер твоя сила! Тобілевич.]
• В вашей (в моей) власти, не в вашей (не в моей…) власти что сделать
– ваша (моя…) влада (сила, воля) що зробити; ви (я…) маєте право (силу, волю) що зробити; у вашій (у моїй) владі що зробити; у вас (у мене…) є сила що зробити; від вас (від мене…) залежить що зробити; ви (я…) владні (владен, владний) що зробити; не ваша (не моя…) влада (сила, воля) що зробити; не в вашій (не в моїй…) владі що зробити; у вас (у мене…) немає сили що зробити; не від вас (не від мене…) залежить що зробити; ви (я…) не владні (не владен, не владний) що зробити.
• В его власти отказаться
– він може (має право, владен, владний, властен) відмовитися (відректися, зректися).
• Власти предержащие
(устар.) – владодержці; вищі власті.
• Власть имущие
– можновладці; владущі (можні); (книжн.) власть імущі; (в однині також) зверхник.
• Вы в его власти
– ви під його владою; ви залежите від нього; (образн.) ви в його руках; він пан над вами; його верх над вами.
• Иметь власть над кем, над чем
– мати силу (владу) над ким, над чим.
• Иметь под своей властью кого, что
– бути владним над ким, над чим; мати (держати) під собою кого, що; (образн.) мати у своїй руці кого, що; мати під своєю (під власною) рукою кого, що.
• Облечь властью кого
– наділити владою (правом, силою) кого; надати влади (права, сили) кому.
• Освободить, освободиться из-под власти кого
– визволити, визволитися з-під чиєї влади (з-під кого); (образн.) визволити, визволитися з-під чиєї руки.
• Отдавать, отдать кого, что под власть (во власть) кому
– піддавати, піддати (віддавати, віддати) кого, що під кого (під чию владу, (образн.)під чию руку).
• Переходить, перейти под власть (во власть) кого, чью
– переходити, перейти під владу кого, чию; переходити, перейти під кого; (образн.) переходити, перейти під руку кого, чию. [Але, як на нещастя, наш край у тім же році перейшов під владу австрійську. Франко.]
• Подчинить своей власти
– підбити (підгорнути, підхилити, підклонити) під свою владу (під свою волю, під себе, зрідка собі під спід); (образн.) підхилити (підгорнути, підбити, підклонити) під свою руку. [Кожен думає Під себе нахилити всіх сусід своїх, Хоч сам не владний над своєю волею. Лукаш, перекл. з Гете.]
• Приобрести, взять власть над кем, над чем
– узяти владу (силу, міць, гору, верх) над ким, над чим; забрати владу (силу) над ким, над чим. [Юрко останнім часом люто картав себе, що дозволив Ганні забрати над ним владу. Тихий.]
Ворочать
• Ворочать глазами
– поводити очима.
• Ворочать чем
(разг.)орудувати (верховодити) чим. [Сидір Кавун та писар орудують всім. Тобілевич.]
Голова
• Была бы голова на плечах, а хлеб будет
– аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже. Пр. Аби моя голова здорова, то все гаразд буде. Пр.
• Валить с больной головы на здоровую
– звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову).
• Вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что
– убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що. [Василько вже собі вбив у голову стати легшем. Турчинська. Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? Сл. Гр.]
• В голове как молотом бьёт
– у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше.
• Взбрело в голову кому
– упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося (наверзлося) кому що. [Хто знає, що йому в голову влізло! Макогон. І таке ж залізе в голову! Головко.]
• Взять, забрать себе в голову
– узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку. [Як бувало візьме собі що в голову, то гадає, що таки на його мусить бути, аби не знати що, — дуже упертий був. Федькович. Що собі в думку забрала? Старицький. Хома ніяк не міг убгати собі в голову, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші — невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну дірку в господарській потребі. Коцюбинський.]
• Вниз головой
– сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (іноді) потич; упасть, полететь вниз головой – сторчака дати. [Тоді б усі сторч головою могли полетіти в шахту з розбитого цебра. Грінченко. Сторчма головою з коня злетів, забився, мабуть, дуже… Гордієнко. Іноді й сам іще захватить їх кури з свого города, ті аж сторчголов летять. Тесленко. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мирний. Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! Кропивницький.]
• В первую голову
(разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом. [Найперше — це така б, здавалося, дурниця, сірника шукала на карнизі, щоб засвітити, не знайшла. Головко.]
• В противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать
– митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати. [Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались. Сл. Гр. Дарма, що вкупі ночували, а тільки одно туди, а друге туди, головами навпаки. Барвінок.]
• Вскружить голову кому
– замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому.
• Выдать с головой кого
(устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (істор.) видати на ласку чию чого.
• Выдать себя с головой
– видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (істор.) видати себе на ласку чию. [Скільки обережності треба, щоб не зрадитися перед ворогами… Коцюбинський.]
• Выкинуть из головы кого, что
– викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що. [Викинь його з думки! Грінченко.]
• Глупая голова
– дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена). [Дурна голова нічого не поможе. Пр. Капустяна твоя голова! Тобілевич. Комусь потрібні дуже дурні макітри ваші. Кочерга.]
• Голова болит у кого
– голова болить у кого, кому, (іноді) кого. [Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить. Кониський. Болем їй голова боліла… Вовчок. Головка мене болить. Черемшина.]
• Голова в голову (двигаться, идти)
(воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися).
• Голова идёт кругом у кого
(разг.) – голова обертом (обертаєм, кружка) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (наморочиться, туманіє) в кого, кому; світ макітриться (округи йде) кому. [Молодий ти ще, битий ніколи не був, тому й голова тобі від слави йде обертом. Тулуб. Мені світ округи йде. Барвінок.]
• Голова мякиной (трухой) набита
(перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться. [Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.]
• Голова полна тяжёлых мыслей
– тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову. [Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову. Мирний.]
• Голова с пивной котёл
(фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола). [Голова як казан, а розуму ні ложки. Пр. Голова як у вола, а все говорить — мала. Пр.]
• Головой (на голову) выше кого
– на [цілу] голову вищий (-ша, -ще) від кого (за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого.
• Головой ручаться
– ручитися життям (головою); голову об заклад ставити. [Голову об заклад ставлю. Пр.]
• Голову вытащил — хвост увяз
– голову витягнеш — зад угрузне. Пр. Сорочку викупив, а сукман заставив. Пр. Церкву покрив, а дзвіницю обдер. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр.
• Даю голову на отсечение
– кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати).
• За дурною головою и ногам нет покоя
– за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр. За дурною головою і ногам лихо (біда). Пр. За дурною головою і ногам дістається. Пр.
• Из головы не выходит кто, что
– з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що. [Мені з думки не йде наше безталання. Котляревський. З думки не виходив Микола. Багмут. З того часу козак не виходить у мене з голови… Стороженко.]
• Как снег на голову
– неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову. [Потім навесні — неждано-негадано — прийшло воно, горе… Миценко. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Українка.]
• Кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого
– у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, паморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого. [Ой, голова крутиться, земля крутиться! Тобілевич. Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ. Барвінок.]
• Ломать [себе] голову
– сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок); морочитися; у голову заходити. [Спитає, якою проблемою голову сушать собі. Головко. Та все одно розберемося в цих ділах, хоч комусь і не хочеться клопотати собі голову мужицькими справами. Стельмах. Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою. Коцюбинський.]
• Лохматая голова
– кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова; (ірон.) кудла (кучма, кустра, куштра). [Здоровенна кудлата голова з рудою бородою… Грінченко. Засвітив той лампочку, на комині стояла, постояв, почухавсь у кучмі, знов сів. Тесленко. Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру. Мирний.]
• На голове ходить
(перен.) – на голові ходити; бешкетувати (лок. галабурдити); збивати бучу (колотнечу); пустувати; жирувати.
• Намылить голову кому
– намилити голову (чуба, чуприну) кому; змити голову кому.
• На свою голову брать, взять кого, что
– брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність); (іноді при негат. наслідках) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що. [Беру те на свою голову. Пр.]
• Негде голову преклонить
– нема де (ніде) голови (голову) прихилити; нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися). [Я багатьох таких знаю, що жебрають, бо нема де дітись, нема де голови прихилити, — сказав Кміта. Н.-Левицький.]
• Не морочь, не морочьте мне голову
– не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови. [Не морочте, мені, Хомо, голови — кажіть зараз: буде фабрика? Коцюбинський.]
• Не мудра голова, да кубышка полна
– хоч у голові пусто, та грошей густо. Пр. У голові пусто, та в кишені густо. Пр.
• Не сносить ему головы
– накладе він головою; (іноді образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту.
• Не удерживается (не держится) в голове
(разг.) – не держиться голови; (образн.) голова як решето. [Антосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась. Свидницький.]
• Низко стриженная голова
– низько стрижена голова; гиря; гирява голова.
• Одна голова и смеётся, и плачет
– одні очі і плачуть, і сміються. Пр.
• Одна голова хорошо, а две — лучше
– одна голова добре, а дві ще краще (лучче). Пр. Що дві голови, то не одна. Пр. Дві голови ліпше, як одна. Пр.
• Он забрал себе в голову
– він узяв (убгав, укинув) собі в голову; він узяв собі думку; йому зайшло в голову.
• Он о двух головах
(разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий.
• Он (она) живёт одною головою
– він одним один (вона одним одна) живе; він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе; він (вона) самотою живе.
• Он с головой
– він має добру голову; у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах); він має голову на плечах (на карку, на в’язах); він має під шапкою. [Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить… Стійте, стійте, може й у неї голова недурно на в’язах… Коцюбинський.]
• Очертя голову
– на відчай [душі]; відчайдушно; осліп (сліпма, наосліп, безбач); (образн.) зав’язавши очі. [Тільки я наосліп не полізу в трясовину! Донченко.]
• Повесить, понурить голову, поникнуть головой
– похнюпити (понурити, похилити) голову; похнюпитися (понуритися, посупитися); зажуритися (засумувати). [Не сходячи з місця, вона прихилилася до стіни, а він уже сидів у кутку біля її ніг, похнюпивши голову. Грінченко. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стороженко. Стоїть, очі в землю, зажурився. З нар. уст.]
• Повинную голову меч не сечёт
– покірної голови й меч не бере. Пр. Покірної голови меч не йме. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр. Як признався — розквитався. Пр.
• Под носом взошло, а в голове не посеяно
– під носом косовиця, а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр.
• Поднять голову
(перен.) – підвести (звести, підняти) голову; набратися духу (сміливості).
• Поплатиться головой
(перен.) – наложити (накласти) головою (душею); заплатити [своєю] головою. [Хто ворожить, той душею наложить. Номис. Через тії коні воронії наклав козак головою. Сл. Гр.]
• Потерять голову
(перен.) – розгубитися; утратити (стратити) розум; заморочитися; сторопіти [украй]. [Ганна неначе розум стратила. Н.-Левицький.]
• Пришло в голову, пришла в голову мысль
– спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося) на думку (на гадку); спала (набігла, прийшла) думка; зайшла думка (гадка); зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови). [Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки. Українка. На хвилину йому жаль стало Олександри, і промайнула думка про згоду, але набігла друга думка, і, мов дужча хвиля, розбила першу. Коцюбинський. Що тобі в голову зайшло? Спи. Васильченко.]
• Промелькнуло в голове
– (про)майнула ((про)минула, блиснула, шаснула) думка (гадка) [в голові] кому, в кого. [У неї навіть промайнула на хвилину думка — вернутися додому. Грінченко. В голові йому, мов блискавка, промайнула нова думка. Коцюбинський.]
• Промок с головы до ног
– промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ(а)). [Я не хутко навчилась ховатись під парасолем. Малою бувало завжди змокну як хлющ, хоч би там не знати який парасоль був у руках. Українка.]
• Пустая голова
– порожня (пуста) голова; (образн.) у голові як у пустій стодолі; голова як свистун. [Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. Пр.]
• Сам себе голова
(перен.) – сам собі голова (пан).
• С больной головы на здоровую
– з хворої голови на здорову скидає. Пр. З дурної голови та на людську. Пр. Швець заслужив, а коваля повісили. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарали. Пр. Винувата діжа, що не йде на ум їжа. Пр. Хто кислиці поїв, а кого оскома напала. Пр. Адам кисличку з’їв, а в нас оскома на зубах. Пр. На вовка неслава, а їсть овець Сава. Пр. Іноді б’ють Хому за Яремину вину. Пр. На вовка помовка, а заєць капусту з’їв. Пр. Хто б’ється, а в кого чуб болить. Пр. За моє ж жито та мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр.
• Свернуть себе голову
– скрутити (звернути) собі голову (в’язи); прогоріти (збанкрутувати). [А насправді, Антоне, чого ти мені бажаєш? — безжалісним поглядом обпік Безбородька. — Щоб я скоріше собі в’язи скрутив, чи ще чогось у такому плані? Стельмах.]
• Светлая голова
(перен. разг.) – світла (ясна) голова; тямущий чоловік (тямуща людина). [То світла голова. Пр. В Іванка працьовиті руки і світла голова — зайвим не буде. Гуріненко.]
• С головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему
(перен. разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим. [В Переяславі він з головою пірнув у державні справи. Панч. Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається. Барвінок.]
• С головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят
(перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (іноді) від мозку до п’ят. [З голови до ніг — простачок, примітив, сирівець незайманий. Тудор. За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят. Пр.]
• Сделал что на свою голову
(разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову). [Вивчив братика в семінарії на свою голову. Стельмах.]
• Седина в голову, а бес в ребро
– волосся сивіє, а голова шаліє. Пр. Сивина в голову, а чорт у бороду. Пр. Чоловік старіє, а чортяка під бік. Пр. І в старій печі дідько топить. Пр. Голова шпакувата, а думка клята. Пр. Стар, та яр. Пр. Волос сивіє, а дід дуріє. Пр. Сивина в бороду, а біс у ребро. Пр. Старість то старість, а без віжок не вдержиш. Пр.
• Сколько голов, столько умов
– кожна голова свій розум має. Пр.
• Сложить голову
– наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти. [Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви. Він чесно поляже, Товаришам скаже: «Я вдержав, держіть тепер ви!» Українка.]
• Сломя голову
– стрімголов (прожогом). [Оленка — що вже їй сталося, — як схопиться, та прожогом з печі. Тесленко.]
• Снявши голову, по волосам не плачут
– чуб дарма, як голови нема. Пр. Стявши голову, за волоссям не плачуть. Пр. Про ноги не думають, коли голова в петлі. Пр. Пропав кінь — і узду (по)кинь. Пр. Пропив кульбаку, то не жаль стремен. Пр. Взяв чорт батіг, нехай бере й пужално. Пр. Взяв чорт корову, нехай бере й теля. Пр. Коли пропав віл, пропадай і батіг. Пр. Байдуже ракові, в якому його горшку зварять. Пр. Не до поросят свині, як свиня в огні. Пр. Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили. Пр. По смерті нема каяття. Пр. Є каяття, та нема вороття. Пр.
• С седой головой
– сивоголовий.
• Стоять, постоять головой за кого, что
– важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що.
• Сумасбродная голова
– шалена голова; зайдиголова (шибайголова). [Хлопці в гурті грають, поміж них зайдиголова Оверко. Гордієнко.]
• Теряю голову
– не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене.
• Ты (он…) всему делу голова
– ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова. [Кажи, ти хазяїн і всьому голова… Тобілевич.]
• Умная голова
– розумна (велика) голова; (образн. розм.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав. [Еге ж! Доміркувалися розумні голови. Головко. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Пр.]
• У него голова не совсем в порядке
– жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє. [Чи вам кругом голови повернуло, чи в голові завороть. Гордієнко.]
• Хвататься, схватиться за голову
(перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися. [Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: — От тобі, — каже, — добулась як сова на току. Барвінок.]
• Хоть кол на голове теши
– хоч кіл (клин) на голові теши. Пр. Як на пень з’їхав. Пр. Хоч вогню прикладай. Пр. Хоч перервусь, а не підкорюсь. Пр. Хоч гавкай на його — нічого не вдієш. Пр. Хоч заріж, то не хоче. Пр. Хоч стріль йому в очі. Пр.
• Что голова, то ум (разум)
– що голова, то (й) розум. Пр. Що хатка, то інша гадка. Пр.
Находиться
• Вишь, какой нашёлся!
(разг.) – ач (бач, ба, диви), який ви(й)нявся (вирискався, обібрався, вибрався)!
• В мире такого другого не найдётся
– у (на) всьому світі такого другого не найти (не знайдеться); світ такого другого не покаже.
• Его не озадачишь, всегда найдётся
– його не спантеличиш, завжди дасть собі раду (знатиме, що робити, добере розуму, ніколи не розгубиться).
• Киев находится на правом берегу Днепра
– Київ лежить (іноді стоїть) на правому березі (боці) Дніпра.
• Находится в опасности кто
– у небезпеці хто; загрожує небезпека кому; під небезпекою хто.
• Находиться в бедности
– жити бідно (убого, злиденно, гірко); жити (перебувати) у злиднях (в убозтві); (образн.) [голодні] злидні годувати, трусити злиднями.
• Находиться в ведении, подчинении чьём
– бути у віданні чиєму, у волі чиїй (під орудою чиєю); підлягати кому.
• Находиться в добром здоровье
– бути живим-здоровим (у доброму здоров’ї, у доброму здоров’ячку); матися добре; почувати себе добре.
• Находиться в живых
– бути живим (серед живих).
• Находиться в заблуждении
– помилятися; бути на хибному шляху.
• Находиться в затруднении (в затруднительном положении)
– бути в скрутному (у сутужному, у прикрому) становищі; бути у скруті (у сутузі).
• Находиться в [полной] зависимости от кого, чего
– бути в [цілковитій] залежності від кого, від чого; [цілком] залежати від кого, від чого.
• Находиться в соответствии с чем
– відповідати чому.
• Находиться дома
– бути (в)дома.
• Находиться за границей
– бути (перебувати) за кордоном.
• Находиться на военной службе
– бути у війську (на військовій службі); служити у війську.
• Находиться при последнем издыхании
– доходити (конати, умирати); розлучатися з життям; (розм. образн.) душа на волосинку в кого.
• Находиться при смерти
– бути при смерті (на смерті, на вмерті); бути на смертельній (на смертній) постелі; бути (стояти) на останній (давн. на Божій) дорозі.
• Не нашёлся что сказать, ответить
– не добрав (не дібрав) розуму (не знайшов, не зміркував), що сказати, відповісти; збентежився (сторопів, стерявся) і не зміг нічого сказати, відповісти; не здобувся на слово, на відповідь.
• Он везде найдётся
– він скрізь (у всьому) дасть собі раду (знатиме, що робити); він з усього викрутиться.
• Он нашёлся и сумел выпутаться из затруднений
– він дав собі раду (не збентежився, не сторопів, не стерявся) і зумів виплутатися (виборсатися) із скрутного становища (із скрути, із скруту).
Начало
• Брать своё начало
– починатися (зачинатися); брати свій початок (почин, зачин).
• В начале года, месяца
– на початку року, місяця, на самому початку (на припочатку) року, місяця.
• Всякое начало трудно
– усе трудно починати. Пр. Кожний початок тяжкий. Пр. У всьому (усьому) початок найтрудніший. Пр.
• Давать начало чему
– давати початок (почин) чому; починати що.
• Для начала
– для початку; на початок (на почин).
• Доброе начало — полдела откачало
– добрий почин (початок) — половина діла. Пр. Добрий початок (почин) до кінця доведе. Пр. Добре почав, добре й скінчив. Пр. Як добре почнеш, то й діло добре піде. Пр.
• Жизненное начало
– життьова (життєва) основа.
• К самому началу
– саме на початок; на сам(ий) початок.
• Лиха беда — начало
– за початок діло становиться. Пр. Найтяжче зачати, а потому вже легше йде (а далі як хліб з маслом). Пр. Аби почати, а там воно й піде. Пр. Важко розгойдатися, а далі легко. Пр.
• На коллегиальных, на коллективных началах
– на колегіальних засадах (колегіально); на колективних засадах (колективно).
• На паритетных началах
– на паритетних підставах.
• Начало весны
– початок весни; провесна (провесінь).
• Начало начал
– причина причин; джерело джерел; первопочаток; первопричина; першоджерело.
• Не дорого начало, а похвален конец
– не хвались починаючи, а хвались кінчаючи. Пр.
• Нет ни начала, ни конца
– нема(є) ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця-краю); нема(є) початку (почину) і кінця (і краю, і кінця-краю).
• От (с) начала до конца
– від краю до краю; від початку до кінця.
• Под началом чьим, у кого
– за (під) проводом (під керівництвом чиїм, під орудою чиєю); під рукою (владою) чиєю, у кого; під зверхністю чиєю, під ким.
• Положить начало чему
– покласти (зробити) початок чому, чого; започаткувати що; заснувати (закласти) що.
• Получать, получить начало от чего
– починатися, початися (ставати, стати з (від) чого; походити, піти (виходити, вийти, по(в)стати)з кого; брати, узяти [свій] початок від чого.
• По началу
– з початку (з почину).
• При начале чего
– на початку чого.
• Путное начало приводит к путному концу
– як зачалося, так і скінчилося. Пр. Як добрий почин (початок), то й кінець буде добрий. Пр.
• С начала существования мира
– відколи постав (існує) світ; як світ стоїть (настав); як світ світом.
• С начала существования работы учреждения…
– відколи існує, працює установа…
• С самого начала
– з (від) самого початку (почину); (іноді) з самого першу.
• Чему было начало, тому будет конец
– що має початок, те має й кінець. Пр.
Обращаться
• Бумажные деньги обращаются наравне с металлическими
– паперові гроші є в обігу (мають обіг) нарівні з металевими (так само, як і металеві); паперові гроші ходять нарівні з металевими (так само, як і металеві).
• [Весь] обращается, обратился кто-либо в слух, в зрение, во внимание
– [Увесь] обертається, обернувся хто в (на) слух, зір, увагу; [увесь] стає, став хто слух, зір, увага. [Серце тоді переставало битись і, спинивши дух у грудях, Гнат увесь обернувся в увагу… Коцюбинський.] – вода перетворюється, перетворилась на (в) пару; вода береться, узялася парою.
• Не к тебе обращаются
– не до тебе мова (річ); (іноді розм. фам.) не до тебе п’ється.
• Обратилось в дым что-либо
– здиміло що.
• Обращается, обратилось в пламя что-либо
– береться, узялося полум’ям що.
• Обращается что-либо вокруг чего-либо
– обертається (кружляє) що навколо (навкруги, округ(и), круг) чого. [Хай собі кружляє, обертається Хоч круг лампочки земля стара!.. Рильський.]
• Обращаться, обратиться в бегство
– кидатися, кинутися (пускатися, пуститися) тікати (навтіки, навтікача, навтіч); (образн. глузл., тільки докон.) показати п’яти; п’ятами накивати; закресати підошвами. [Як побачив те Рінуччо, то, не довго думавши, кинув додолу Александра і пустився чимдуж навтікача. Лукаш, перекл. з Боккаччо. Ти чув? — Що таке? — Дід Цигай п’ятами накивав. Баш.]
• Обращаться, обратиться к доводам ума (рассудка)
– удаватися, удатися до доводів розуму (ума); (розм.) ходити, піти до голови по розум.
• Обращаться, обратиться кем-либо, в кого-, во что-либо
– перекидатися, перекинутися (перевертатися, перевернутися, обертатися, обернутися) ким, чим, на кого, на що, в кого, в що; скидатися, скинутися ким, чим; перемінятися, перемінитися в кого, в що.
• Обращаться, обратиться назад, вспять
– повертати(ся), повернути(ся) назад (зрідка лок. назусп’ять).
• Умеет, не умеет обращаться кто-либо в обществе
– уміє, не уміє поводитися хто в товаристві (серед людей); знає добрий звичай, не знає доброго звичаю хто.
• Умеет, не умеет обращаться с инструментами кто-либо
– уміє, не уміє орудувати інструментом хто.
• Хорошо, плохо обращается кто-либо с кем-либо
– добре, зле (погано) поводиться хто з ким; добре, погано (зле) ставиться хто до кого.
Перо
• Бойкое перо у кого
– спритне перо у кого (має хто); вправна рука у кого; вправну руку має хто.
• Владеть пером
(перен.)орудувати (володіти) пером.
• Ворона в павлиньих перьях
Див. ворона.
• Единым (одним) росчерком (почерком) пера (сделать что)
– одним розчерком (одним черком) пера; (іноді) не довго думавши (не міркуючи багато).
• Пишут не пером, а умом
– не перо пише, а розум. Пр. Пишуть не пером, а розумом. Пр.
• Пух и перья летят от кого
– аж пір’я летить з кого; пух і пір’я летять з кого.
• Что написано пером, того не вырубишь топором
– що написано пером, того не витягнеш (не виволочиш, не вивезеш) і волом. Пр. Написавши пером, не витягнеш і волом. Пр. Що написано, того не змиєш. Пр. Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відітнеш — не приточиш. Пр.
Руководство
• Взять под своё руководство кого
– під своє керівництво (свій провід) узяти кого; під свою оруду узяти кого; під руку свою узяти кого.
• Под руководством чьим
– під керівництвом чиїм; під (за) проводом чиїм; під орудою чиєю.
Язык
• Боек на язык кто
– меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто.
• Вертеться на языке, на кончике языка
– крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти.
• Владеть языком
– володіти (орудувати) мовою.
• Говорить на разных языках
(перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних.
• Говорить, писать на каком языке
– говорити, писати якою мовою.
• Держать язык за зубами (на привязи)
(разг.) – тримати (держати) язик(а) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (іноді) замикати рот (уста).
• Идти (не идти), приходить (не приходить) на язык
– навертатися (не навертатися) на язик.
• Как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо
– як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що.
• Овладеть языком
– опанувати мову (оволодіти мовою).
• Они его не спускают с языка
– він їм у зуби нав’яз.
• Остёр на язык кто, острый язык у кого
– гострий на язик хто, дотепний хто.
• Прикусить (закусить) язык
(перен. разг.) – прикусити (прип’ясти) язик(а), укуситися (укусити себе) за язик. [Укусись за язик, та й мовчи. Номис.]
• Просится на язык
– проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить.
• Птичий язык
– пташина мова.
• Разговорный язык
– говірна мова; обихідна (повсякденна, поточна) мова; (іноді просто) розмова (а також поет. мова-розмова).
• Родной (материнский) язык
– рідна (матерня, материна, материнська) мова.
• Слетать, срываться с языка
– зриватися з язика.
• Чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык
(разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (фіг. також) язиком горох товкти, язиком піну збивати.
• Что на уме, то и на языке
– що на думці, те й на устах (на язиці). Пр. Хто що гадає, те й (ви)мовляє. Пр.
• Что у трезвого на уме, то у пьяного на языке
– Що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці. Пр. У п’яного що в серці, те й на язиці. Пр. Не бий, не волочи, у горілці язик намочи — всю правду скажу. Пр.
• Чтоб у тебя язык отнялся
(вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів.
• Язык без костей у кого
– язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто).
• Язык отнялся у кого
– відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (іноді) усох язик кому (в кого). [Іди собі! — гукнув голова, бачачи, що в неї й річ відняло. Мирний. І — всім разом заціпило… Шевченко.]
• Язык плохо подвешен (привешен) у кого
– язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого.
• Язык преподавания
– викладова мова.
• Язык прилип (присох) к гортани у кого
– язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебення кому (у кого); (розм. також) забув язика у роті хто. [Нам сиділося, як собаці на човні, а язики в роті поприсихали. Яновський.]
• Язык хорошо подвешен, привешен у кого
– язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на ко(ло)вороті в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (іноді схвально) язикатий хто.
• Язык до Киева доведёт
– язик до Києва доведе. Пр. (ірон.) Язик доведе до Києва і до кия. Пр. Язик на край світу доведе. Пр. Хто питає, той не блудить. Пр.
• Язык мал, да великим человеком владеет
– язик маленький, а великим тілом володає (владає). Пр.
• Язык мой — враг мой
– язик мій — ворог мій. Пр. Язик — мій найтяжчий ворог. Пр. Язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш. Пр. Язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть. Пр. Мовчи, глуха, менше гріха. Пр. Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде. Пр. Язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш. Пр. Дай язикові волю — заведе у неволю. Пр.
• Языком болтай, а рукам волю не давай
– язиком що хоч роби, а рукам волі не давай. Пр. Губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи). Пр. Язиком мели, а рукам волі не давай. Пр. Язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай. Пр. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. Пр.
• Языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит
– язиком вихати — не ціпом махати. Пр. Одне — творити язиком, а друге — перти плуга. Пр. Найменше діло — балакати. Пр. Хоч варила — не варила, аби добре говорила. Пр.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

обраще́ние 1. поверта́ння, оберта́ння; пове́рнення, обе́рнення
2. пово́дження (з чим)
3. ору́дування (чим)
4. зве́рнення (до когось)
5. о́біг,-гу, оборо́т,-ту
о. вну́треннее фіз. оберта́ння вну́трішнє
о. движе́ния обе́рнення ру́ху
о. дене́жное о́біг грошови́й
о. метри́ческое обе́рнення метри́чне
о. теоре́мы мат. обе́рнення теоре́ми

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ору́да, -диработа, хлопоты.
Ору́дникруководитель;
ору́дницяруководительница.
Ору́дуваннязаведывание, руководство, управление.
Ору́дувати (чим) –
1)
распоряжаться, заведывать, управлять чем;
2)
владеть.
Ору́дувати перо́м – владеть пером.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Ведать
1) (
знать о чем) – ві́дати що;
2) (
управлять чем) – ору́дувати, заві́дувати чим.
I. Ведение – заві́дування, ору́дування чим; быть, находиться в -нии – бу́ти (перебува́ти) у заві́дуванні, під ору́дою, нале́жати; в свое -ние брать, принимать – під свою ору́ду бра́ти що.
Владеть чем
1) (
иметь во владении, обладать) – володі́ти чим, посіда́ти, держа́ти що; в. собою – влада́ти собо́ю, панува́ти над собо́ю;
2) (
действовать каким-либо орудием или органом) – ору́дувати; в. языкомору́дувати мо́вою.
Ворочать, воротить (делами, деньгами, людьми) – ору́дувати ким, чим, верхово́дити ким, над ким.
Действовать
1) (
поступать) – ді́яти, чинити, робити; -вать в качестве истца – бу́ти, виступа́ти позиваче́м (як позива́ч); действовать против закона – переступа́ти зако́н, чинити про́ти зако́ну;
2) (
работать) – робити, працюва́ти; телефон -вует – телефо́н працює;
3) (
влиять) – вплива́ти, вплинути; (непосредственно воздействовать) – ді́яти, поді́яти; д. на кого – вплива́ти на ко́го, ді́яти на ко́го;
4) (
о законе) – ма́ти силу, ма́ти чинність;
5) (
д. чем) – ору́дувати чим.
Оперировать
1) (
делать операцию) – оперува́ти кого́, що, робити опера́цію кому́;
2) (
производить операции с чем) – оперува́ти чим; (действовать) – ору́дувати чим.
Принимать, принять
1) прийма́ти, прийняти що або́ кого́, бра́ти, взяти що; (
получать) – одбира́ти, одібра́ти; п. в рассчет, в соображение, во внимание – бра́ти на ува́гу (до ува́ги), уважа́ти, ува́жити на що; п. в свое распоряжение – бра́ти, взяти під свою ору́ду, до свого́ розпорядження; п. в число – зачисляти, зачислити; п. в члены профсоюза – прийма́ти за профспілча́нина, прийма́ти до профспі́лки; п. во внимание – бра́ти до ува́ги, зважа́ти на що; п. к отправке – прийма́ти до пересила́ння (пересла́ний); п. к сведению – бра́ти до ві́дома; п. меры – ужива́ти, ужити за́ходів; п. предложение – прийма́ти пропозицію, пристава́ти на пропозицію; п. решение – ухваляти, ухвалити (постано́ву), виріша́ти, вирішити, поклада́ти, покла́сти зробити що; п. участие в чем – бра́ти, взяти у́діл (у́часть) у чо́му;
2) (
в ком) – опікува́тися, поча́ти опікува́тися, заопікува́тися ким; принимая во внимание – беручи до ува́ги, зважа́ючи на що, з ува́ги на що;
2) (
кого, что, за кого, за что) – вважа́ти, ма́ти кого́ за кого, що за що.
Распоряжение
1) (
чем) – порядкува́ння, ору́дування, розпорядження чим; быть, находиться в -нии – під чиє́ю ору́дою бу́ти (стояти), бу́ти в чиї́м розпорядженні, бу́ти кому́ до розпорядження; в моем -нии два часа – я ма́ю дві години ча́су́; иметь в -нии – ма́ти;
2) (
приказание) – ро́зказ (-зу); р. завещательное – запові́т (-ту); р. отменительное – касува́льний ро́зказ; р. правительственное – урядо́вий ро́зказ; р. устное – слове́сний на́ка́з, слове́сний ро́зказ; издавать -ние – видава́ти ро́зказ; по -нию (сделано) – з ро́зказу; сделать -ние – да́ти (зробити) розказ; согласно -ния – згі́дно з ро́зказом.
Руководство
1) – про́від (-воду), керівництво
; инструкция для -ва – інстру́кція на керува́ння, інстру́кція керува́тися; к -ву – до керува́ння, (щоб) керува́тися; к сведению и -ву – до ві́дома та керува́ння; под -вом – за про́водом, під про́водом, під ору́дою;
2) (
учебная книга): а) (учебник) – підру́чник (-ка), підру́чна книжка; б) (руководство для учителя) – пора́дник (-ка).
Совершенство – доскона́лість (-лости), заве́ршеність (-ности); верх -тва – найбі́льша дове́ршеність, заве́ршена доскона́лість; владеть в -ве языком – доскона́ло ору́дувати мо́вою; достигнуть в чем -ва – досягну́ти (дійти) заве́ршености, дійти ве́рху; знать в -ве – зна́ти доскона́ло, зна́ти якнайкра́ще.
Управлять чем – правува́ти чим, урядува́ти де; (руководительствовать) – керува́ти; (заправлять) – ору́дувати чим.
Язык (речь) – мо́ва; я. государственный – держа́вна мо́ва; я. господствующий, преобладающий – перева́жна мо́ва, мо́ва бі́льшости; я. оффициальный – урядо́ва мо́ва; я. преподавания – викладо́ва мо́ва; я. родной – рі́дна мо́ва; я. юридический – правнича (юридична) мо́ва; владеть каким-либо -комору́дувати яко́ю мо́вою, умі́ти говорити або́ писа́ти яко́ю мо́вою; изъясняться на понятном -ке – говорити зрозумі́лою мо́вою; овладеть -ком – опанува́ти мо́ву.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

абляти́в, -ва, -ву (лат.) – орудний відмінок
інструмента́ль, -ля, -леві, -лем (лат.) – ору́дний відмі́нок
їх, їм, ї́ми, займ.; род., дав. орудн. мн. від він
ору́дний, -на, -не
ору́дування, -ння, -нню, -нням
ору́дувати, -дую, -дуєш ким, чим
тож (тому, отже), сп., то́ж бо, то́ж пак, то́ж то. У ті да́вні часи́ лю́ди нічо́го не зна́ли про мідь, залі́зо, кри́цю, тож і ору́дували камі́нням. – Гара́зд. Тож слу́хайте (Гоголь)

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Волося́ний, -а́, -е́. Волосяной. Там водами тими орудує баба-яга, костяна нога, волосяний язик. Рудч. Ск. І. 135. Основа соснова, волосяне піткання. (Заг. сито). Мнж. 174.
Гре́бло́, -ла́, с.
1)
= Греблиця. Вх. Зн. 12.
2) Орудіе на подобіе грабель (вмѣсто зубцевъ дощечка шириною въ вершокъ), употребляемое для сгребанія соли въ лиманахъ.
Черном.
Грі́шний, -а, -е.
1) Грѣшный.
Орудує ними, як чортяка грішними душами. Ном. № 1083. Пани тільки грішні, а мужики кругом безгрішні — ні грошей, ні гріхів.
2)
Куди́ тобі грі́шному! Куда тебѣ несчастному!
3)
Грі́шна — съ подразумѣваемымъ существительнымъ: горілка. Водка. Не став уже й у грішну вкидатись. О. 1862. VIII. 29. Ум. Грішне́нький.
Мости́вий, -а, -е.
1) Милостивый.
Мостивий пане!
2) Именитый, знатный.
Орудують пани мостиві людьми, як бидлом. К. МБ. XI. 152. Не цареві мостивому, не пану в палаті, а тобі, єдиний друже, хочу одспівати мою думу... Федьк. III. 103.
Ору́да, -ди, ж. Работа, хлопоты. Неня лягли на постіль припочивати, бо з великої оруди та гей трудні були. Федьк.
Ору́дник, -ка, м. Руководитель. І те велике, що він починає, орудників грядущих дожидає. К. ЦН. 200.
Ору́дування, -ня, с. Завѣдываніе, руководство, управленіе.
Ору́дувати, -дую, -єш, гл. Распоряжаться, завѣдывать, управлять, заправлять, владѣть чѣмъ. Невістка нами орудувала. Г. Барв. 3. Пильнуй, старосто, і дома добре орудуй. Гол. IV. 439. Мені, каже, хазяїн велить теж орудувати чортами, щоб скоріщ мололи. Грин. І. 39. Хто чим орудує, той на тім і сидить. Ном. № 10423. Другий тиждень ногою не орудую. Харьк. Худорлявий, — не ціпом би йому й орудувати. Г. Барв. 81.
Ору́дущий, -а, -е. Командующій. Оце ще мені орудущий! Усе тільки мудрує та коверзує. Харьк. г.
Тру́дний, -а, -е.
1) Трудный, нелегкій, тяжелый, стоющій много труда, горя.
Пані, серце, се мої трудні гроші.... я позбувся жінки своєї. Рудч. Ск. І. 163.
2) Удрученный.
Серце моє трудне! Чого ти бажаєш, що в тебе болить? Шевч. Трудний сяду і заплачу, що Ярини я не бачу. Гол. ІІІ. 372.
3) Усталый.
Ой коню мій, коню, що ти такий смутний? Що ти із дороги прийшов такий трудний. Гол. Мати з великої оруди та й гей трудні були. Федьк.
4) Тяжело больной.
Там такий трудний чоловік, що навряд чи видужає.
Чортя́ка, -ки, м. Ув. отъ чорт. Орудує ними, як чортяка грішними душами. Ном. № 1083. Так у пеклі росходився, що всіх чортяк порозганяв. Котл. Ен. III. 17.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Владение — володі́ння, ору́дування; В. оружиемору́дування збро́єю.
*Владеть — володі́ти, ору́дувати; В. оружиемору́дувати збро́єю; искусно владеющий — що вмі́ло ору́дує.
*Действовать — ді́яти; (чем-нибудь) ору́дувати; (тех.) чини́ти.
*Оружие — збро́я, -ро́ї; О. гладкоствольное — гладкоці́вкова збро́я; О. заручное — запасна́ збро́я; О. заряженное — заря́джена збро́я; О. колющее — коло́льна збро́я; О. магазинное — магазино́ва збро́я; О. нарезное — нарізна́ збро́я; О. огнестрельное — вогнепа́льна збро́я; О. рубящее — руба́льна збро́я; О. холодное — січна́ збро́я; Оружием владениеору́дування збро́єю.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

режисе́рка, режисе́рок; ч. режисе́р
постановниця спектаклю, кінофільму, естрадно-концертної програми, циркової вистави та ін. [Українська письменниця і режисерка здобула нагороду на кінофестивалі «Санденс». (Читомо, 02.02.2020). «<…> Україна може нею пишатися», – додавала улюблениця режисерки Рената Литвинова. (Високий замок, 2007). На екрани Нью-Йорку вийшов новий фільм відомої французької режисерки Аньбс Варда "Ні закону, ні притулку". (Сучасність, Мюнхен, 1987). Двоє молодих акторів з аматорського театру ескортували міс Гетті Уорен і міс Бессі Лейн, сивоволосих старих дів, що були театральними режисерками. (Томас Вульф «Додому нема вороття», пер. Еміль Хоменко, 1973). Драматична секція Т-ва «Жіноча Громада» під орудою режисерки Одарки Князький приготовляє свято "День Мами" <…> (Діло, 30.04.1939).]
// режисе́рка-документалі́стка – постановниця документального кіно. [Нині зачаює у нас режисерка-документалістка зі США Ольга Онишко. (5.ua, 28.05.2019).]

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бѣдня́га, бѣдня́къ = 1. бідня́к, біда́к, біда́рь, зли́день, злида́рь, худа́к, харпа́к, голя́к, голодра́бець, безшта́нько, сїрома́ха, гольтїпа́ка і д. Бѣ́дный 1. і зб. Бѣдно́та 2. — Микита був злидарь, слїзьми було розмочує сухарь. Б. Б. — Такі злиднї що й кицьку нема чим з пічурки виманити. н. пр. — По під тинню сїромаха і днює й ночує. К. Ш. — А в иншого сїромахи — нї хати, нї поля, тільки торба, а з торбини виглядає доля. К. Ш. — Був колись безштанько, а тепер тисячами орудує. Як. 2. бідола́ха, біда́ха, серде́га, бідола́шний, бідний, серде́шний, небо́га, нетя́га, небора́к, небора́ка, горопа́ха. С. З. Л. Сьпівали сердеги, а сльози лились К. Ш. — В селї не бачили й не чули, де вона подїлась, думали на пожарищі небога згоріла. К. Ш. — Жде його небога, не діждеть ся. н. о. — Вийду на могилу, надївши сермягу, ой хто мене та пригорне, бідного нетягу. н. п.
Верхово́дить = верхово́дити, ору́дувати. — Всїм дїлом він орудує. н. к.
Весь = уве́сь, весь, усе́й, все́нькин, усенький, цїлий, цїлїсенький. — Полуботок орудовав усенькою Україною. н. о. — Всё = усе́, все́. — Рѣши́тельно всё = все́ чи́сто, геть чи́сто, геть усе́. — Пропив геть усе. — Всё равно́ = усе одно́, усе одна́ко, одна́ково, дарма́, байду́же́, про ме́не, сїлькісь, анї га́дки. — Мінї однаково, чи буду я жить в Українї, чи нї. К. Ш. — Про мене, нехай вовк траву їсть. н. пр. — Аби місяць сьвітив, а, про зорі байдуже. н. п. — А я люблю Петра дуже, а до других і байдуже. н. п. — Всё таки́ = а все́ж, усе таки́, проте́. — А все ж я люблю його. — А про те він мінї любий по віки. — При всёмъ то́мъ = про те́, а про те́. — Про те він чоловік добрий. — Всего́ лу́чше, доро́же = найкра́ще, найдоро́жче од усьо́го, над усе́. — Він мінї над усе милїший. — Во всю́ Ива́новскую = на всї за́ставки, зо всїї си́ли, чим дужч. — Кричить на всі заставки. — Побіг чим дужч.
Владѣ́ть = 1. володїти (С. Л.), влада́ти, ма́ти, обла́дувати. — А вже ж Господь Бог всїм владає, инші вірно кохають ся, Він їх розлучає. н. п. 2. ору́дувати, керува́ти. — Він добре орудує віршом. – Хто за панів чим орудував, так і тепер зосталось. Сум. Ух.
Вороти́ла = оруда́рь, верхово́да.
Воро́чать, ся = 1. переверта́ти, ся, перекида́ти, ся. 2. крути́ти, поверта́ти. 3. верта́ти, ся, поверта́ти, ся, зверта́ти, ся. 4. ору́дувати, верхово́дити. — Він усїм у нас орудує.
Вѣ́дать = 1. ві́дати, зна́ти. — Кабы́ знать да вѣ́дать = як би знаття́. 2. догляда́ти, пра́вити, ору́дувати, заві́дувати. — Він усїм орудує.
Дирижи́ровать = пра́вити, оруду́вати.
Завѣ́дываніе = заві́дування, догляда́ння, до́гляд, ору́дування.
Заправи́ло = верхово́д, верхово́да, оруда́рь.