Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 115 статей

Запропонувати свій переклад для «особа»

Шукати «особа» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Осо́ба – осо́ба, персо́на. • Коронованная -ба – вкороно́вана осо́ба (голова́). • Важная -ба – пова́жна осо́ба, вели́ка персо́на, досто́йник, (иронически) ва́жниця, маця́, вели́ке цабе́, вели́ка ця́ця. [Яке́сь вели́ке цабе́ до во́лости приїзди́ло]. • Своею -бою – своє́ю осо́бою (персо́ною), вла́сною осо́бою (персо́ною).

Авторите́т – 1) авторите́т, пова́га; 2) авторите́тна осо́ба. • -ный – авторите́тний, пова́жний.

Ва́жный – 1) (спесивый) пи́шний, пиха́тий, вели́чний, бундю́чний, пиндю́чливий, пиндю́чний, вельбу́чний, дебі́льший; 2) (имеющий значение) важли́вий, ва́жни́й, пова́жний, значни́й. • Ва́жная особа – ва́жна́ (вели́ка) осо́ба, вели́кої руки́ люди́на; (иронич.) – (вели́ка) ця́ця. • Быть ва́жным (иметь значение) – ва́жити, зава́жувати. [Це бага́то ва́жить]. • Оказаться ва́жным (возыметь значение) – зава́жити. Разве для меня ва́жно (сделать что-л.)? – хіба́ мені́ до́рого (щось зроби́ти)?

Ви́дный – 1) ви́дний, видки́й. • На ви́дном месте – на видноті́ (-ці́); 2) (казистый) показни́й, виставни́й, (видного плотного телосложения) огрядни́й; 3) (значительный) видатни́й, значни́й, пова́жний. [Показни́й чолові́к. Видатні́ представники́. Пова́жна (значна́) осо́ба. Значна́ поса́да].

Влия́тельный – впливо́ви́й. [Впливо́ва осо́ба].

Должностно́й – урядо́вий, службо́вий. • -ное лицо – урядо́ва осо́ба; урядо́вець (р. -вця). • -ное преступление – службо́ви́й зло́чин.

Духо́вный – 1) (бестелесный, душевный) ду́хо́вий, духо́вний. [Я́нголи – істо́ти ду́хо́ві (духо́вні). За́всіди украї́нська на́ція почува́ла духо́вну потре́бу ви́явити своє́ ду́хове життя́ в письме́нстві (Грінч.)]. • -хо́вный отец – ду́хо́в(н)ий ба́тько. [Ду́ховим ба́тьком і приві́дцею цього́ ру́ху був Драгома́нов (Єфр.)]. • -ные книги – божестве́нні (духо́вні) кни́ги. • -ные стихи – духо́вні, побо́жні пісні́. • -ное пение – духо́вні, побо́жні спі́ви. • -ное завещание, духовная – духівни́ця, духо́вниця, духо́вна (Куліш), (редко) духі́вня, тестаме́нт (р. -та); 2) (относящийся к духовенству) духо́вний, духі[о]вни́цький. • -ное звание – духо́вний стан. • -ное происхождение – духовни́цький рід (р. ро́ду). [Він духовни́цького ро́ду]. • -ное лицо, особа – духо́вна осо́ба, духо́вник. [Ви́йшов до нас яки́йсь духо́вник, чи піп, чи черне́ць (Звин.)]. • -ное училище – духо́вна шко́ла. • Духо́вные – духо́вні, духівни́цтво. [На кого́ ни глянь, хоч на пані́в, хоч на духо́вних (Основа)].

Душа́ – 1) душа́ (ум. ду́шка, ду́шечка, души́ця). [Люди́на з вели́кою душе́ю. Це чолові́к без душі́. Він був душе́ю на́шого товари́ства. В його́ тво́рах бага́то душі́]; (обращение к любим. человеку) душа́ (ум. ду́шечка, ду́ся), се́рце (ум. се́рденько). [Жі́нко-ду́шечко! Мару́сю-ду́сю!]; 2) (особа, кто-нибудь) душа́, (иногда) дух. [Забере́ з собо́ю приятелі́в душ три́цять (Куліш)]. • Ни души́ – ані душі́, ані ду́шечки, ні ду́ха[у], ні ху́ху ні ду́ху, нікогі́сінько. • Ни -ши́ живой – ні ду́ху[а] живо́го, ні живо́го ду́ху[а], ані живо́ї ду́шечки. • Нет ни -ши́ – нема́ ні ду́ха[у]. [У ці́лому за́мку нема́є ні ду́ха (Л. Укр.). Село́ Корчо́вате – чима́ле село́, але з пані́в – ні ду́ха (Кониськ.)]; 3) (передняя часть шеи у челов., самая ямочка) душа́. [Застебне́ться під са́му ду́шу (Квітка)]. • Без души́ – не тя́млячи себе́, не тя́млячись. [Не тя́млячись з ра́дощів]. • Быть без -ши́ от кого, -ши́ не слышать (не чаять) в ком – ко́ло ко́го всіє́ю душе́ю упада́ти, дух за ким рони́ти. [Я за тобо́ю й дух роню́, а ти за ме́не забува́єш (Грінч.)]. • Отвести -шу – спочи́ти душе́ю, (поэтич.) ду́шу відволо́жити. • Отдать богу -шу (умереть) – бо́гу ду́шу відда́ти. • До глубины -ши́ – до живо́го, до са́мого се́рця, аж до дна душі́. • Душа́ в -шу – як одна́ душа́, як оди́н (їде́н) дух. [Рокі́в з три жили́, як одна́ душа́ (Васильч.)]. • За милую ду́шу – залюбки́, з дорого́ю душе́ю. • От -ши́ – з душі́, від [з] щи́рого се́рця. • От всей -ши́ – з усіє́ї душі́, від [з] щи́рої душі́. [З душі́ бажа́ю (Кул.)]. Дя́кую тобі́ з усіє́ї душі́ (Крим.). Від щи́рої душі́ гото́вий я відда́ти (Сам.)]. • Всей -шо́й – від [з] душі́ (щи́рого се́рця), з дорого́ю душе́ю, з ці́лого се́рця. [Люблю́ тебе́ з ці́лого се́рця]. • По -ше́ – до душі́, до се́рця, до в[с]подо́би, до ми́сли. • Приттись (приходиться) по -ше́ – припа́сти (припада́ти) до душі́, до се́рця, до в[с]подо́би, приста́ти (прийти́ся) до душі́. • Сколько -ше́ (-шеньке) угодно – скі́льки душа́ (ду́шечка) забажа́є, досхо́чу́. • Трогать -шу – пору́шувати ду́шу, дохо́дити до душі́, до се́рця. • Хватать за́ -шу – бра́ти (хапа́ти, торка́ти) за ду́шу. [Так і бере́ тебе́ за ду́шу]. • Чего -ше́ угодно – чого́ душа́ забажа́є. • В ду́шу не идёт – в ду́шу не лі́зе. • На душе́ мутит – з душі́ ве́рне, ну́дить, мло́сно. • Душа́ в пятки ушла – на [у] душі́ похоло́ло, душа́ не на мі́сці. • Чуть душа́ держится – ті́льки душа́ в ті́лі, (фамил.) ті́льки живи́й та те́плий.

Еди́нственный – єди́ний, одино́кий, одні́сінький, одни́м-оди́н. [Дру́же мій єди́ний. З одино́кої на ці́ле тата́рське село́ кав’я́рні ду́же до́бре було́ ви́дко мо́ре (Коц.). Вона́ була́ одни́м-одна́ дочка́ у ба́тька (Кв.)]. • -ное число, грам. – однина́. [Тре́тя осо́ба однини́]. • -ный в своём роде – свого́ ро́ду єди́ний, єди́ний сере́д свого́ ро́ду. • -ный сын – є[о]дина́к, о[є]дине́ць (р. -нця́). • -ная дочь – є[о]дина́чка, одино́чка, єдини́ця.

Заинтересо́вывать, -ся, -сова́ть, -ся – заціка́влювати, -ся, заціка́вити, -ся, заінтересо́вувати, -ся, заінтересува́ти, -ся чим, (увлекать, -ся) захо́плювати, -ся, захопи́ти, -ся. • Заинтересо́ванный – заціка́влений чим, (в чём) у чо́му, (увлечённый) захо́плений чим. • Он -со́ван чем – його́ ціка́вить (інтересу́є) що. • -ное в деле лицо – заціка́влена в спра́ві осо́ба.

Зна́тный – 1) (знаменитый) значни́й, вельмо́жний, (полон.) мости́вий. [Чолові́к значно́го ро́ду (Єв.). Значні́ пани́ і шляхе́тство (Стор.). Лю́ди про́сті і вельмо́жні (Самійл.)]. • -ного рода – значно́го ро́ду, вели́кого колі́на, па́нського ло́жа, родови́тий. • -ная особа – значна́ осо́ба. • -ная барыня – вельмо́жна па́ні; 2) (значительный) значни́й, вели́кий, чима́лий. • -ный доход – неаби́-який (чима́лий) прибу́ток. • -ная сума денег – неаби́-які (вели́кі) гро́ші, (зап.) гру́бі гро́ші; 3) (видный) ви́дний, видки́й; см. Заме́тный.

Излия́ние – 1) см. Вылива́ние; 2) -ние перед кем – вилива́ння (свої́х чутті́в) перед ким, зві́рювання, оконч. зві́рення кому́. [Осо́ба, що дала́ причи́ну до тих зві́рювань, була́ їй зо́всім чужа́ і незнайо́ма (Франко)].

Индиви́дуум – індиві́дуум (-на), осо́ба.

Ипоста́сь – гіпоста́сь (-си), осо́ба. • Ипоста́сный – гіпоста́сний.

Лицо́ – 1) (физиономия) обли́ччя (-ччя), лице́ (-ця́), вид (-ду), твар (-ри), о́браз (-зу), (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску). [Звича́йна ма́са лю́дська ма́є обли́ччя не типові́ (Крим.). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (Н.-Лев.). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (Єфр.). Парсу́на розпу́хла (Борзенщ.). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (Проскурівщ.)]. • Большое -цо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар. • Здоровое -цо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́). • Красивое -цо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́). • Открытое -цо́ – відкри́те обли́ччя (лице́). • Полное -цо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, -на твар. [Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (Кониськ.)]. • Светлое, чистое -цо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид. [З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (Франко)]. • Убитое -цо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид. • Умное, интеллигентное -цо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид. [Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Грінч.)]. • Выражение -ца́ – ви́раз (-зу), ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́). [Супроти́вність у всьо́му, – в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О. Пчілка)]. • -цо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́. • В -цо́ знать, помнить кого – в обли́ччя, в лице́, в о́браз, у тва́р зна́ти, пам’ята́ти (тя́мити) кого́. [Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (Харківщ.). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Квітка)]. • -цо́м, с -ца́ – з лиця́, з ви́ду, на виду́, на лиці́, на обли́ччя, на вро́ду, о́бразом, в о́браз; (по виду) лице́м, обли́ччям, ви́дом. [Непога́ний з лиця́ (Н.-Лев.). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (Н.-Лев.). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (Крим.) Хоро́ша на вро́ду (Глібов). А яки́й же він в о́браз? (Короленко). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (Крим.)]. • -цо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го. [Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (Свидниц.)]. • -цо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́. • -цо́м к -цу́ с кем – лице́м до лиця́, лице́м (лице́) в лице́, віч-на́-віч, о́чі-на-о́чі, о́ко-на-о́ко з ким, перед ві́ччю в ко́го. [В писа́нні (М. Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (Куліш). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (Кониськ.). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (Єфр.). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (Куліш)]. • -цо́м к -цу́ с чем – віч-на́-віч, на́-віч, лице́м в лице́ з чим. [Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М. Зеров)]. • Встретиться -цо́м к -цу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч. [Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (Кониськ.)]. • Говорить с кем с -ца́ на -цо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч. • Ставить, поставить кого -цо́м к -цу́, с -ца́ на -цо́ – зво́дити, зве́сти́ кого́ віч-на́-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) з ким, з чим. [Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (Єфр.)]. • Перед -цо́м кого, чего – перед лице́м кого́, чого́, перед чо́ло́м чого́, перед очи́ма чиї́ми. • Перед -цо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту. • По -цу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри. [Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (Франко). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (Кон.)]. • Быть к -цу́, не к -цу́ кому – бу́ти до лиця́ (редко до тва́ри), не до лиця́, ли́чити, не ли́чити, лицюва́ти, не лицюва́ти кому́, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) пристава́ти (приста́ти), не пристава́ти (не приста́ти) кому́, пасува́ти, не пасува́ти кому́ и до ко́го, (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; срв. Идти́ 7. [Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (Кониськ.). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Шейк.). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (Поділля). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л. Укр.). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (Єфр.). Диви́ся, не́нько, чи хороше́нько і подібне́нько (Чуб. III). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (Бороз.). Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (Куліш)]. • Она одета к -цу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй. • Изменяться, измениться на -це – міни́тися, зміни́тися, (о мн.) поміни́тися на лиці́, на виду́, (реже) з лиця́. [Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (Мирний). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (Тесл.)]. • На нём -ца́ нет, не было – на йо́му о́бразу нема́(є), не було́, він на се́бе не похо́жий (зроби́вся, став), був. [На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (Свидниц.)]. • Вверх -цо́м – догори́ обли́ччям, горі́лиць, (диал.) горі́знач. [Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М. Левиц.)]. • Вниз -цо́м – обли́ччям до землі́, долі́лиць. • Написано на -це́ у кого – напи́сано (намальо́вано) на виду́ (на обли́ччі) у ко́го. • Спадать, спасть с -ца́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі. • Ударить в -цо́, по -цу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду). [Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (Проскурівщ.). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Марков.)]. • Не ударить -цо́м в грязь – і на слизько́му не спотикну́тися. • С -ца́ не воду пить – ба́йдуже вро́да, аби́ була́ робо́та; 2) обли́ччя, о́браз (-зу); срв. О́блик. [Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Грінч.)]; 3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на. [Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (Харк.)]. • Это что за -цо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на? • Аппеллирующее -цо́ – осо́ба, що апелю́є. • Важное -цо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на (ирон. парсу́на, моція́). • Видное -цо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба. • Видные -ца – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови. • Это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті. • Действующее -цо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа). • Главное действующее -цо́ – головна́ дійова́ осо́ба; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж, геро́й, герої́ня. • Доверенное -цо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця. [Пан Дзеро́н, мій пові́рник, пе́рший купе́ць з Молда́ви (Маков.)]. • Должностное -цо́ – урядо́ва осо́ба, урядо́вець (-вця), осо́ба на (офіці́йнім) уря́ді. [Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (Кониськ.)]. • Должностные -ца – урядо́ві лю́ди (осо́би), урядо́вці. • Духовное -цо́, -цо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну. • Знатное -цо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба. • Оффицальное -цо́ – офіці́йна осо́ба. • Подставное -цо́ – підставна́ осо́ба. • Постороннее -цо́ – сторо́ння (чужа́) осо́ба. • Посторонним -цам вход воспрещён – сторо́ннім (осо́бам) вхо́дити заборо́нено. • Сведущее -цо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба. • Сведущие -ца – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди). • Физическое, частное, юридическое -цо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба. • -цо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві. • Три -ца́ Тройцы, церк. – три осо́би Трі́йці (торж. Тро́йці). • Бог один, но троичен в -цах, церк. – бог оди́н, але ма́є три осо́би. • В -це́ кого – в осо́бі, в о́бразі кого́, (о двух или нескольких) в осо́бах, в о́бразі кого́. [В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О. Пчілка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Грінч.). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (Єфр.). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (Єфр.)]. • От чьего -ца́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́. • От своего -ца́ – від се́бе, від свого́ йме́ння. • Торговать от своего -ца́ – торгува́ти від се́бе, держа́ти крамни́цю на се́бе. • От -ца́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх; від усі́х прису́тніх. • Представлять чьё -цо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу. • Смотреть на -цо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́. [Ти не догоджа́єш ніко́му, бо не ди́вишся на лице́ люде́й (Єв. Мор.)]. • Правосудие не должно смотреть на -ца – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі. • Служить делу, а не -цам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям); 4) грам. – осо́ба. • Первое, второе, третье -цо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба; 5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня. • -цо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́. • Стереть с -ца́ земли, см. Земля́ 7. • Исчезнуть с -ца́ земли – зни́кнути (ще́знути, зійти́) із сві́ту, з лиця́ землі́. • По -цу́ земли – по світа́х. [Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (Коцюб.)]. • По -цу́ земли русской – по лицю́ землі́ ру́ської. • Сровнять что под -цо́, запод -цо – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́. • -цо наковальни – верх (-ху) кова́дла; 6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); срв. Лицево́й 2. [Дав спід із зо́лота, лице́ – з алма́зів (Крим.). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (Лебединщ.)]. • -цо́м, на -цо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік. [Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (Кобеляч.). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (Кониськ.). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (Звин.)]. • Подбирать под -цо́ что – личкува́ти що. • Показывать, показать товар -цо́м – з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти. • Товар -цо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють. • Человек ни с -ца́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду. -цо карты, монеты, см. Лицево́й 2; 7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред. [Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М. Макаров.). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (Кониськ.)]. • Обращённый -цо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го. [Всі пове́рнуті до мо́ря буди́нки були́ зачи́нені (Кінець Неволі)]. • Это здание имеет двадцать сажен по -цу́ – ця буді́вля ма́є з чо́ла́ два́дцять са́жнів; 8) лице́; см. Поли́чное; 9) быть, состоять на -цо́ – (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно; срв. В нали́чности (под Нали́чность). • По списку сто человек, на -цо́ восемьдесят – за спи́ском (за реє́стром) сто чолові́к(а), прису́тніх вісімдеся́т. • Все ли служащие на -цо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?). • По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо́ ничего – за раху́нком збі́жжя бага́то, а в ная́вності (ная́вно) нема́ нічо́го. • По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо́ только десять – за ка́совою кни́гою є (лі́читься) сто карбо́ванців, а в ная́вності (ная́вних, гото́вих гро́шей, готі́вки) ті́льки де́сять. • Вывести на -цо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким.

Ли́чность – 1) (лицо, особа) осо́ба, люди́на. [Гармоні́чно розви́нута осо́ба лю́дська (Єфр.)]. • -ность человека – а) осо́ба люди́ни; б) (индивидуальность) лю́дська особи́стість (-тости). • Неприкосновенность -ти – недоторка́нність (незайма́нність) (-ности) осо́би. • -ность обвиняемого – осо́ба обвинува́ченого. • Удостоверять, удостоверить чью -ность – засві́дчувати, засві́дчити чию́ осо́бу. • Удостоверение своей -ти (действие) – засві́дчування, оконч. засві́дчення своє́ї осо́би. • Удостоверение -ти (документ) – посві́дчення (по́свідка) про осо́бу. • А это что за -ность? – а це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? а це що за о[ї]де́н? а це хто таки́й? (ирон.) а це що за парсу́на? • Подозрительная, тёмная -ность – непе́вна (підозре́нна), те́мна осо́ба (люди́на). • Это одна из прекраснейших -тей – це одна́ з найкра́щих осі́б, це оди́н з найкра́щих люде́й. • Это скучнейшая -ность – це найнудні́ша осо́ба (люди́на); 2) (индивидуальность) особи́стість (-тости). [Всі оповіда́ння прося́кли а́вторським суб’єктиві́змом, а́вторською особи́стістю (Крим.)]; 3) -сти (мн. ч.) – персона́лії (-лій), особи́стості (-тей); (личные счёты) особи́сті раху́нки, (обиды) особи́сті обра́зи, (намёки) особи́сті на́тяки. Прошу без -тей! – про́шу́ без персона́лій (без особи́стостей, без особи́стих на́тяків, без особи́стих раху́нків), про́шу́ не торка́тися (не зачіпа́ти) осі́б; 4) народн., см. Лицо́ 1.

Матадо́р – 1) (при бое быков) матадо́р (-ра); 2) (в карт. игре) головни́й (ста́рший) ко́зир (-ря); 3) вели́ка персо́на, (ирон.) вели́ка ця́ця; срв. Осо́ба важная.

Нанима́ться, наня́ться – 1) (о людях) найма́тися, на(й)ня́тися и (зап.) найми́тися, (о мног.) понайма́тися, (поступать на службу по найму) става́ти, ста́ти (піти́), (о мног.) постава́ти в на́йми, (договариваться) єдна́тися, поєдна́тися, ряди́тися, поряди́тися, підряди́тися, годи́тися, згоди́тися, договоря́тися, договори́тися; бу́ти на́йманим, на́(й)ня́тим, (о мног.) пона́йманим и т. п.; срв. Нанима́ть. [Найня́вся – прода́вся (Приказка). Ра́яла до па́на наня́тися (Грінч.). Найми́вся в одного́ склепаря́ (Франко). Приму́шені блука́ти, щоб де-не́будь в на́йми ста́ти (Олесь). Він був зго́джений носи́ти з місте́чка до ча́ю сві́жі паляни́ці (Н.-Лев.)]. • -ться (служить) кем, в качестве кого – найма́тися, на(й)ня́тися, понайма́тися, става́ти, ста́ти, постава́ти за ко́го. [Найма́вся за чередника́ і пас ві́вці (Крим.). Найня́лася (ста́ла) за ня́ньку (Канівщ.)]. • Он -ня́лся в подёнщики – він на(й)ня́вся (став) за поде́нного. • -ться на известный срок – найма́тися, на(й)ня́тися, става́ти, ста́ти на пе́вний те́рмін (строк, у строки́, у строка́х). [На́ші дівча́та в строки́ понайма́лися до Покро́ви (Слов’яносербщ.)]. • Он для этого -нят – його́ на це (для цьо́го) на́(й)ня́то; 2) (о вещах) найма́тися, бу́ти на́йманим, на́(й)ня́тим, пона́йманим. • Этот дом -ется каким-то частным лицом – цей буди́нок (цього́ буди́нка) найма́є яка́сь прива́тна осо́ба; 3) (сдаваться в наём) винайма́тися, найма́тися, бу́ти вина́йманим, ви́найнятим, на́йманим, на́(й)ня́тим, (о мног.) пона́йманим.

Нева́жный – 1) (не имеющий значения) незначни́й, (реже) неважли́вий, нева́жний, (маловажный) малозна́чний, малова́жний. [Поста́вили на поря́док де́нний кі́лька незначни́х пита́нь (Київ). По ді́лу я нева́жному (Виннич.)]. • -ная должность – незначна́ поса́да. • -ное знакомство – незначна́ знайо́мість. • -ная особа – невели́кої руки́ (незначна́) люди́на. • -ная птица (ирон.) – невели́ке цабе́, невели́ка маця́ (моція́); 2) (не особенно хороший) незначни́й; (незамысловатый) нему́дрий, (плохой) пло́хий, аби́-яки́й, таки́й собі́, (плоховатый) погане́нький, плохе́нький. [З йо́го мите́ць незначни́й (Крим.). Нему́дрий мур (Франко). Цього́ ро́ку пло́хий хліб (Звин.). Полі́тниця з те́бе аби́-яка́ (Л. Укр.). Погане́нький крам (Київщ.)].

Неприкоснове́нный – 1) непору́шний, неруши́мий, недоторка́нний, (зап.) недотика́льний. [Що батьки́ кро́в’ю здобули́, те неруши́ме (Коцюб.)]. • Депутатская личность -на – посо́льська осо́ба недоторка́нна (зап. недотика́льна); 2) к чему – неприче́тний до чо́го, чужи́й чому́; срв. Неприча́стный. • -ный к делу – неприче́тний до спра́ви.

Несча́стный – неща́сний, безща́сний, (не только несчастливый) нещасли́вий, (бездольный) бездо́льний, (бесталанный) безтала́нний, (горемычный) бідола́шний, (диал.) горопа́шний, (злополучный) серде́шний, (жалкий, убогий) мізе́рний, нужде́нний, злиде́нний, жалюгі́дний. [Ой, я неща́сний, що ма́ю дія́ти? (Пісня). Іді́ть на фа́брики й заво́ди, неща́сні торбарі́! (П. Тичина). При́йдуть безща́сним щасли́вії дні (Грінч.). Не забу́ли вони́ нас безща́сних (Дніпр. Ч.). Безща́сний чолові́к той, хто не зна́є лати́ни (Яворн.). Хло́пці з гілля́м обдира́ють безща́сні дерева́ (Грінч.). Леті́м у край мій нещасли́вий (Олесь). Що-ж я, бездо́льна, при ста́рощах мої́х, роби́тиму? (Грінч.). Для и́нших це осо́ба нена́видна, а мені́ він видає́ться ті́льки ду́же безтала́нною люди́ною (Крим.). Лю́ди до́брі, пожалі́йте бідола́шного пії́ту! (Самійл.). Почала́ бідола́шна Русь нову́ крива́ву війну́ (Куліш). Серде́шна дити́на, обі́драна, ле́две-ле́две несе́ ноженя́та (Шевч.). Госте́й зачи́нених свої́х серде́шним ча́єм напува́ли (Шевч.). Од жа́ху горопа́шна дити́на заби́лась у са́му глибиню́ пече́ри (Яворн.). Мій повели́тель на всіх мізе́рних пролива́є ми́лость (Куліш). Приї́хало сюди́ воно́ таке́ ми́ршаве, обша́рпане, мізе́рне (Н.-Лев.). Приня́в злиде́нного, як бра́та (Самійл.)]. • -ный, -ная (как сщ.) -ный человек, -ная женщина – неща́сний, -на, нещасли́вий, -ли́ва, бідола́шний, -на, серде́шний (-ого), -на (-ої), (сщ.) неща́сник, -ниця (ум. неща́сничка), безща́сник, -ниця, бідола́ха, біда́ха, серде́га, горопа́ха (общ. р.), небо́га (ж. р.); срв. Несчастли́вец, -вица. [Руса́лоньки взяли́… її́, серде́шную, та й залоскота́ли (Шевч.). Так би́ли і товкли́, аж ко́сті хру́скали в небо́ги (Самійл.)]. • -ная головушка – бі́дна голо́вонька. • -ный день – нещасли́вий (недо́брий) день. • -ный случай – нещасли́вий ви́падок, приго́да, лиха́ приго́да, (диал.) лихови́на. • -ная судьба – лиха́ (нещасли́ва, безща́сна, щерба́та, нужде́нна, гірка́) до́ля, недо́ля, бездо́[і́]лля (-лля), безтала́ння (-ння). • Куда тебе -ному! – де (куди́) тобі́ неща́сному (мізе́рному, грі́шному)! • Делать, сделать -ным кого – роби́ти, зроби́ти неща́сним кого́, унещасли́влювати, унещасли́вити кого́.

Персо́на – персо́на, осо́ба.

Подставно́й – 1) підставни́й, підста́влений. • -ные лошади – ко́ні на підгі́н, підставні́ ко́ні. • -но́е лицо – підставна́ осо́ба. • -но́й рекрут по найму – нає́мець (-мця); 2) см. Подло́жный, Фальши́вый.

Полови́нчатый – полови́нчастий, переполови́нений, двої́стий, з двох полови́н (скла́дений). [Ці́ла, не переполови́нена, гармоні́йно розви́нута осо́ба лю́дська (Єфр.). Две́рі не суці́льні, а з двох полови́н. Полови́нчаста це́гла – самі́-но половинки́].

Посторо́нний – сторо́нній, сторо́нський, чужи́й. [То був яки́йсь сторо́нський па́рубок (Франко)]. • -ннее лицо – сторо́ння осо́ба, чужа́ люди́на. • -нним вход воспрещается – сторо́ннім захо́дити не ві́льно (заборо́нено).

Прави́тельственный – урядо́вий. • -ный служащий – уря́дник, урядо́вець (-вця). • -ный муж – урядо́ва осо́ба.

Призыва́ть, призва́ть – 1) кого куда, к чему – заклика́ти, закли́кати, приклика́ти, прикли́кати, кли́кати и поклика́ти, покли́кати кого́ куди́, до чо́го, до ко́го. [Заклика́є до милосе́рдя (О. Лев.). В боротьбі́ за свою́ індивідуа́льність осо́ба лю́дська кли́че собі́ на допомо́гу всі за́соби сво́го ро́зуму (Єфр.). Сказа́в прикли́кати собі́ слуг тих (Єванг.). Лица́рський дух покли́кав усю́ По́льщу до бороття́ з азія́тами (Куліш)]. • -ва́ть к чему – заклика́ти кого́ до чо́го. • -ва́ть к исполнению долга – заклика́ти (кли́кати) до вико́нування обо́в’язку. • -ва́ть к порядку – кли́кати (покли́кати), заклика́ти (закли́кати) до поря́дку кого́. • -ва́ть к оружию – кли́кати, заклика́ти до збро́ї; 2) -ва́ть, -зва́ть кого к себе, к кому – приклика́ти, прикли́кати, кли́кати, поклика́ти, покли́кати, заклика́ти, закли́кати, зва́ти, призва́ти кого́ до се́бе, до ко́го; см. Звать, Приглаша́ть. • -ва́ть в свидетели кого, что – сві́дчитися (посві́дчитися) ким чим, посила́тися (посла́тися) на ко́го, на що́. [Не зра́дник я! Я сві́дчусь бо́гом – ні (Грінч.). Сві́дчився ци́ган свої́ми ді́тьми (Приказка). На всіх сусі́дів посила́юся, що я не зло́дій]. • -ва́ю в свидетели моей невиновности небо и землю – сві́дчуся не́бом і земле́ю, що я не ви́нний. • -ва́ть к отбыванию воинской повинности – призива́ти, кли́кати до відбува́ння військо́вої слу́жби (до ві́йська) (собственно: кли́кати до ві́йська = призыва́ть в войска). • Бог его -ва́л (он умер) – бог покли́кав (узя́в) його́ до се́бе. • -зыва́ть имя божие – бо́жкати, узива́ти бо́га. • При́званный – закли́каний, покли́каний, прикли́каний до чо́го, до ко́го, при́званий до ко́го. • -зван к чему (самою природою) – покли́каний до чо́го. [Я почува́ю, що я покли́каний до яко́їсь ши́ршої й ви́щої дія́льности (Неч.-Лев.)]. • -ный в войска, к отбыванию воинской повинности – при́званий, покли́каний до ві́йська, до відбува́ння військо́вої слу́жби. • -ться – заклика́тися, приклика́тися, бу́ти закли́каним, покли́каним. • Он -ва́ется в суд, к суду – його́ тя́гнуть до су́ду, кли́чуть на суд.

Противопоставля́ть, -поста́вить – протиста́вляти, протиста́вити, протипоста́вити що чому́ и до чо́го, ста́вити, поста́вити що про́ти, на(в)про́ти, су́проти́ чо́му и чо́го. [Як щось ці́ле раз-у-ра́з літо́пис протиста́вляє рі́дний край «пога́ним» (Єфр.). Осо́ба, яка́ свідо́мо поста́вила своє́ я напро́ти зо́внішньому сві́тові (Доман.)]. • Противопоста́вляемый – протиста́вляний чому́. • Противопоста́вленный – протипоста́влений чому́, поста́влений про́ти, на(в)про́ти чо́му и чо́го.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Бренд – (англ.) бренд. [Бренд — це ототожнюваний продукт, сервіс, особа чи місце створені так, що споживач чи покупець сприймає унікальну додану цінність, яка найкраще відповідає його потребам (Леслі де Чернатоні)].

Ведущий – (св-во акт.) 1) відни́чий, провідни́чий, головни́й, основни́й, чі́льний, провідни́й, керівни́й, чолови́й, ключови́й; 2) тягови́й, рухови́й, руші́йний; (в акт. действ.) 1) що веде, що проводить, що провадить; 2) що тягне, що рухає; (акт. субъект действ.) а) воді́й, відник, проводі́й, провідник, провадник, вожа́й, поводи́р, проводи́р; б) тяжій, рушій: • ведущая отрасль промышленности – провідна галузь промисловості; • ведущая роль – провідна (основна, головна, чільна, керівна) роль; • ведущая фигура – ключова фігура (особа, постать); • ведущее звено – перша ланка; • ведущее колесо – тягове́ колесо; • ведущий барабан, вал, диск – тягови́й барабан, вал, диск; • ведущий борьбу – борець; • ведущий, ведомый самолёт – чі́льний, ведений літак; • ведущий винт – тяговий ґвинт; • ведущий войну – зайнятий війною, у стані війни; • ведущий в тупик – спрямований у безвихідь; • ведущий двойную игру – дворушник; • ведущий замкнутую жизнь – відлюдько; • ведущий специалист, инженер – провідний фахівець, інженер; • ведущий к гибели – згу́бливий; • ведущий к победе – переможний; • ведущий переговоры – учасник переговорів; • ведущий передачи, программы – відни́к (провідник, проводар, модератор, спрямовувач, газда, чільник) передачі, програми; • ведущий протокол – протоколіст.

Действующий – (в акт. действии) що (який) діє, (способн. акт.) чинний, діяльний, дієвий (дійовий), активний; (устар.) дію́щий, дію́чий: • безупречно действующий – бездоганний; • возбуждающе действующий – збудний, збудник; • действующая армия – дійова (польова, регулярна) армія; • действующая власть – нинішня влада; • действующая модель – робоча модель; • действующая сила – (акт. свойств.) активна (чинна, дієва) сила; чинник; (в акт.дії) сила, що діє; • действующее законодательство – чинне законодавство; • действующее лицо – дієвець, дійова особа; • действующее предприятие – робоче підприємство; • действующие лица – дійові люди, дійові особи; (иногда разг.) діячі; персонажі; • действующий вразброд – хаотичної дії; • действующий вулкан – активний, живий (давн. дію́щий) вулкан; • действующий наверняка – діючи безпомильно; • действующий на нервы – дратівливий, дражливий; • действующий открыто – не ховаючи намірів; • действующий порядок – чинний (нинішній) порядок; • действующий президент – теперішній (нинішній) президент; • действующий фактор – (діяльний) чинник; • действующий через голову – діяти через голову; • опьяняюще действующий – п’янкий; • осторожно действующий – обережний; • постоянно действующий (комитет) – постійний (комітет); • решительно действующий – рішучий. [Коли вона все-таки додому прибувала, то привозила з собою дражливі запахи ментолових цигарок і лікеру «Амарето», що з’явилися в новопосталих комерційних крамницях. Віктор же Колобко привозив із собою з сіл не менш дражливі аромати часнику й самогону (В.Кожелянко)].

Должностной – посадовий, службовий, відомчий, офіційний: • должностная инструкция – посадова інструкція; • должностное лицо – службова особа, урядова особа, службовець, урядовець, посадовець; • должностные обязанности – службові (посадові) обов’язки.

Контактный – 1) (о касании) конта́кто́вий, контактний, доти́чний, дотиковий; 2) (о конструкции) дотичко́вий: • контактная сварка – контактне зварювання; • контактное лицо – контактна особа; • контактное сопротивление – контактний опір; • контактные линзы – контактні лінзи; • контактные напряжения – контактні напруги (напружини); • контактный телефон – контактний телефон; • контактный человек – товариська людина.

Крупный – 1) великий, немалий, чима́ли́й, гру́бий, (о зерне, фруктах, ягодах, ещё) буйни́й, дорі́дний, дорі́дливий; (о каплях жидкости, ещё) буйни́й, крапли́стий, крапля́стий, крапча́стий, я́де́рний, (о слезах ещё) дорі́дливий; 2) значний, важливий, видатний, визначний, славний, славетний, знаний: • дрожать крупной дрожью – дуже тремтіти; • крупная афера – велика (широкозакроєна) афера; • крупная брань – груба лайка (сварка); • крупная буржуазия – вели́ка буржуазі́я; • крупная печать – буйни́й (грубий) друк; • крупная промышленность – вели́ка промисло́вість; • крупная фигура – значна (солідна) особа (фігура), масивна (огрядна) фігура; • крупное недоразумение – вели́ке (чима́ле) непорозумі́ння; • крупное предприятие, хозяйство – вели́ке підприє́мство, господа́рство; • крупное явление – вели́ке я́вище; • крупные арбузы, дыни – вели́кі (дорі́дні) кавуни́, ди́ні; • крупные деньги – вели́кі (недрібні́) гро́ші; • крупные достижения – великі (видатні) досягнення; • крупные недостатки – великі (значні, чималі) недоліки (вади); • крупные неприятности – великі неприємності; • крупные семена – ядренисте (яде́рне, ядре́не́) насіння; • крупный вол – чаба́нний (чабани́стий) віл; • крупный вопрос – велике питання; • крупный дождь – буйний дощ; краплистий (крапчастий, крапчатий) дощ; • крупный жемчуг – буйні́ пе́рли, (собир.) буйне́ перло́; • крупный куш – солідний (чималий) куш; • крупный план, крупным планом – великий (широкий) план, великим (широким) планом; (лосизм) крупним планом; • крупный разговор – гостра (гнівна́) розмо́ва, (фамил.) бала́чка серди́та нівро́ку; • крупный рогатый скот – велика рогата худоба; • крупный урожай – рясни́й (великий) урожай; • крупный учёный – видатний науковець; • крупный шрифт – грубий шрифт; • он крупная сила – він видатна́ (вели́ка, неаби́яка) си́ла. [Буйна́ (дорі́дна) пшени́ця (АС). Дорі́дні я́блука, гру́ші. Буйні́ (дорі́дні) ви́шні (АС). Наступний кадр — героїня розпечатує конверт, презирливо усміхається й кидає його під ноги. Великим планом показано лист на підлозі (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Від дрібних невиправлених помилок легко перейти до великих пороків (Сенека). Життя — це трагедія, коли бачиш його широким планом, і комедія, коли дивишся здалеку (Ч.Чаплін). Великих почуттів вона уникала як великих купюр, які не завжди легко розміняти (Еміль Кроткий)]

Лицо – 1) (физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску); 2) обли́ччя, о́браз (-зу); 3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на; 4) (грам.) осо́ба; 5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня; 6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); 7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред; 8) (поличное) лице́; 9) (быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно: • апеллирующее лицо – особа, що апелює; • а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш; • Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би; • большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар; • быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; • важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́; • вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач; • видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба; • видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови; • в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого; • в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́; • вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць; • в поте лица (книжн.) – у поті чола; • все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил); • все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?); • встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч; • вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким; • выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́); • главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня); • говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч; • действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа); • доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця; • должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець); • духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну; • здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́); • знакомое лицо – знайоме обличчя (лице); • знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба; • изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця); • исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу; • к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому; • контактное лицо – контактна особа; • красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́); • лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́; • лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́; • лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти; • лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим; • лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го; • лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́; • лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік; • лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем); • лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха); • лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла; • лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві; • на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано); • на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає); • невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто; • не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися); • ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу; • обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го; • она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй; • открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́); • от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх; • от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого; • от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння; • от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́; • официальное лицо – офіційна особа; • первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба; • перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту; • перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́; • перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці; • перемениться в лице – змінитися на виду; • подбирать под лицо́ что – личкува́ти що; • подставное лицо́ – підставна́ осо́ба; • показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти; • по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри; • по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було; • по лицу́ земли – по світа́х; • полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар; • по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …; • постороннее лицо – стороння особа, чужа людина; • посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено; • по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало; • потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися; • правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі; • представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу; • сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба; • сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди); • светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид; • с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.); • служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям); • смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті; • смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́; • сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́; • спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі; • ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого; • стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому; • товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють; • торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе; • три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці; • убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид; • ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду); • ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти; • умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид; • физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба; • человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду; • это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті; • это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на? [Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ  І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт].

Поэт – (греч.) поет, (ирон.) піїт, піїта, (стихотворец) віршови́к; (певец) співе́ць, співа́к, кобза́р; (плохой подражатель) підспі́вач: • быть поэтом – бути поетом, поетувати; • принадлежащий поэту – пое́тів (поетова, поетове). [Душа́ пое́това свята́я (Т.Шевченко). Піїти в одах вихваляли Войну й царицю (Т.Шевченко). Хай досі сниться іншому піїті Шалений брязкіт кинутих шабель… Не кращ було б запособлять освіті, Підняти люд хоть на один щабель? (П.Грабовський). Співе́цька сла́ва (Л.Українка). Піїти всіх земель говорять всі до світу. А наші все до себе гомонять (Л.Костенко). Чи був Стус щасливий в іншому суспільстві, поза колючими дротами малої й великої зон? Звичайно, він не був би запроторений до «виправно-трудових колоній», ніхто не конфіскував би його поезій, не наглядали б кожний його крок. Але досконалих суспільств немає, і поетове серце кровоточило б на кожну особисто-людську й національну несправедливість і будувало б пекло для самого себе. Така вже Стусова вдача, така, можливо, й місія поета, кожного справжнього поета (Ю.Шевельов).  Мабуть, подумав поет, цих людей треба просто пожаліти. Що їм іще робити в житті? Розкидання сімені — це їхній єдиний спосіб прилучитися до вічності (В.Діброва). Якщо автор — поет, то він поет і на папері, і в інтернеті, й на сцені, й навіть під столом. Однак є люди, котрі тягають на собі, як хрест, титул поета, а поетами вперто не стають (О.Стусенко). Хлопець молодий, без досвіду, та ще й поет, а у творчих людей душа нарозхрист. І легше повірити у те, що всі кругом падлюки, ніж зрозуміти свої помилки (брати Капранови). — Поети не такі образливі, як ти. Вони знають корисність пристрастей для друку. У наш час розбите серце витримує багато видань (Р.Доценко перекл. О.Вайлда). Він склав кілька віршів на її честь. вона відповіла мовчанкою. І все на цьому скінчилось. А втім, поети не часто паруються поміж себе. Воліють ненавидіти одне одного на відстані (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). — Ох, добродію, — впала в річ небога, — краще буде, як ви і їх на ту кару засудите, бо як вилікуються мій дядько від тої рицарської мани, то їх іще, боронь Боже, на вірші потягне, і забандюриться їм стати пастушком: ходитимуть усе гаями та лугами, співатимуть, у сопілочку свистітимуть або ще й самі поетом зробляться, а то, кажуть, хвороба заразна і невигойна (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Але ж ви можете ті вірші самі любесенько написати, а потім їх кому завгодно приписати: хоч попу Івану Індійськоу, а хоч самому цісареві Трапезонтському, бо то, славлять, були знакомитії піїти, а якби й ні, то не біда (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У теперішньому і в минулому є багато прекрасного й величного, що ніколи б не стало прекрасним і величним, якби його не оспівали поети. Найчастіше вони оспівують кохання, і це теж добре, бо саме кохання найбільше потребує, щоб його змальовували не таким, як воно є (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Його рука була холодна й в’яла на дотик, а погляд застиглий, як у ляльки. Загалом, вів далі міністр, він уже давно не вихователь. Просто приватна особа й поет. Поет? Ґаус зрадів, що вивільнив руку (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Сіно в голові деяких поетів, очевидно, дуже подобається Пегасові (С.Є.Лєц)].

Слизень, слизняк, прям. и перен. – слимак, слизняк. [За лексичним значенням пароніми бувають: синонімічні: повідь — повінь, крапля — капля, слимак — слизняк, привабливий — принадливий, хиткий — хибкий, плоский — плаский, барабанити — тарабанити, линути — ринути, притаїтися — причаїтися, рипіти — скрипіти, радити — раяти; антонімічні: лепський — кепський, прогрес — регрес, експорт — імпорт, еміграція — імміграція, густо — пусто; семантично близькі: крикливий (який багато й часто кричить; схильний часто кричати; галасливий) — кричущий (який викликає крайнє незадоволення, обурення; неприпустимий (кричуща несправедливость); церемонний (манірний, проханий) — церемоніальний (урочистий, за певним розпорядком); цегельний (призначений для виробництва цегли) — цегляний (зроблений з цегли); ніготь (переважно у людини) — кіготь (переважно у тварини); м’язи — в’язи; кіш (кошик) — ківш (черпак), кристал (тверде тіло, що має природну форму багатогранника і внутрішню упорядковану будову) — кришталь (дуже прозоре скло високого ґатунку, якому властива гра барв і мелодійний дзенькіт); семантично різні: газ (речовина, здатна поширюватися в усьому доступному для неї просторі, рівномірно заповнюючи його) — гас (горюча рідина, продукт перегонки нафти); глуз (глузування) — глузд (розум); орден (почесна відзнака, нагорода за військові, трудові або інші заслуги) — ордер (письмове розпорядження, документ на одержання або видачу чого-небудь); дипломат (службова особа, яка має урядові повноваження для зносин з іншими державами) — дипломант (1. студент або учень середнього спеціального навчального закладу, який працює над дипломним проектом, дипломною роботою, 2. особа, відзначена дипломом за видатні успіхи в якій-небудь галузі); ефект (сильне враження, викликане ким-, чим-небудь) — афект (стан дуже великого, але короткочасного нервового збудження)(Ольга Зозуля)].

Сын – син, (мн.) сини, (иногда) сино́ве; (диал.) синовець: • блудный сын – блудний (блудящий) син; (зрідка) син-марнотрат (марнотратець); • побочный сын – бокови́й син; • единственный сын – одинець, єдинак; • крёстный сын, крестник – хрещений син, хрещеник (похресник); • порядочный сын – батьків син; • приёмный сын – приймак, прийма, (стар.) прибраний син; • сукин (собачий, чёртов, курицын) сын – сучий (собачий, песький, бісів, вражий, гадів, чортів, дияволів, іродів); • сын полка – син полку; • сын — портре́т отца – син — чи́стий (чисті́сінький) ба́тько, ви́капаний ба́тько. [Один син — не син, два сини — півсина, три сини — ото тільки син! (Пр.). В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав І Турну, гадовому сину, На вічний поминок послав (І.Котляревський). Мені найбільше доїдає Рутульський Турн, собачий син; І лиш гляди, то і влучає, Щоб згамкати мене, як блин (І.Котляревський). Як Турн біснується, лютує, В сусідні царства шле послів, Чи хто із них не порятує Против Троянських злих синів (І.Котляревський). Не один батьків син і худобу б свою усю віддав і у батраки пішов би, аби б його полюбила Тетяна! (Г.Квітка-Основ’яненко). — Будеш мені, песький сину, тямити; тривай лишень! (Г.Квітка-Основ’яненко). Як піч вже поспіла, от коровай посадили на лопату, дружко і почав: — Господи Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй нас! — Амінь тому слову! — крикнули старости. — Спасибі за амінь (Г.Квітка-Основ’яненко). — А бурсак! Собачий сину, знаєш смак. Ось я тебе попомуштрую Не так, як в бурсі!.. Помелом! Щоб духу в хаті не було! (Т.Шевченко). Я тихо Богу помолюся, Щоб усі слов’яне стали Добрими братами, І синами сонця правди (Т.Шевченко). — Прощайсь лишень, дияволів сину, з матір’ю та з сестрою, бо вже недовго ряст топтатимеш! (П.Куліш). — Хто єсть вірний син своєї отчизни, збирайтесь до мого боку (П.Куліш). — Що се задумався, сину? — спитаю (М.Вовчок); — Питки хочеш, сину? — спитався, підійшовши, Грицько (П.Мирний). — Ну, якого ви бісового сина зібралися сюди, очі повитріщали? — почули вони у розчинене вікно Колісникової квартири (П.Мирний). — Як, свиняче ухо, не повірить? Як я йому всю свою худобу пропив, то й нічого?! А його, іродового сина, осьмушка горілки вдавить?.. (П.Мирний). Особа чоловічої статі стосовно своїх батьків. — І був у того чоловіка один одним син, гарний парубок і здоровий такий, що й вола б надвоє роздер (М.Кропивницький). — Як же ж я, хазяйський син, та піду у свиті, щоб мене підняли на глум? (М.Кропивницький). — Сину, — обізвалась Наумиха, — не сумуй, не гризись… (М.Коцюбинський). Все-таки він волів би був, якби вибавив його доньку боярський син, а не сей простий тухольський мужик (І.Франко). — Гей, не радій, синів гадючих мати!.. (Л.Українка). — Лізь, вражий сину, на цю шовковицю (С.Васильченко). — Добрий вечір, дідусю, — каже парубок, підходячи. — Добрий вечір і тобі, сину (Г.Хоткевич).— Хто ти такий, легеню? — питала Маруся. — Я? Газдівський син (Г.Хоткевич). Єдиною розрадою Степанові цими днями тяжких іспитів було знайомство з сином Гнідих, Максимом, — тим молодиком, що зичливо почастував його цигаркою під час його злиденних входин у міське життя (В.Підмогильний). Ми їздимо на природу, в Гідропарк, за місто, але я нікуди не можу поїхати від себе. З острахом дивлюсь на дружину — вона нічого не помічає? Часом вона зітхає, цілує мене в лоб, — і що б я робив, якби не така дружина? Син, правда, вже матюкається, він ходить у дитячий садок, йому шість років (Л.Костенко). Санчо вхопив глека з водою і вже до рота підніс, як раптом зачув голосне панове гукання: — Сину мій Санчо, не пий тої води! Не пий її, синку, бо то погибель твоя! Ось бачиш,— він показав йому свою бляшанку,— тут у мене свячений бальзам: вип’єш дві крапельки, і все мов рукою зніме. (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Дуже часто за вину батьків отримують нагороду лише сини (С.Є.Лєц). 1. Мої знайомі називають кімнату, де живе їхній семирічний син, дуже влучним словом — синарник. 2. — Уявляєш, у мене син народився! Син! Після шести дочок у мене нарешті народився син!!! — І на кого більше схожий, на тебе чи на дружину? — Не знаю, на обличчя ще не дивився].

Царствующий – що (який) царює, царський, цар: • царствующая династия – царська династія; • царствующая особа – царська особа; • царствующий дом – царський дім. [Наприкінці XVIII століття грузини вирішили укласти ще один союз із Росією. Цього разу вони прагнули домогтися від росіян гарантій того, що грузинська царська сім’я збереже трон. Але Павло І тимчасово покинув Кавказ і знову віддав Грузію на поталу Персії (М.Корчинська, перекл. Е.М.Томпсон)].

Часовой – 1) (относящийся ко времени, длительностью в один час) годинний; (почасовый) погодинний 2) (относящийся к часам) годинниковий; 3) (стоящий на часах) вартовий, вартівник, чатовий, (устар.) сті́йчик; 4) (пояс) часовий: • по часовой стрелке – за годинниковою стрілкою, за сонцем; • против часовой стрелки – проти годинникової стрілки, проти (навспак) сонця; • часовая стрелка – годинникова стрілка; • часовой пояс – часовий пояс; • часовой циферблат – годинниковий циферблат.  [Ті самі надуті губи, ті самі розставлені на цілий часовий пояс довжелезні ноги (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда). Щоб звільнити нас, досить помогти нам зрозуміти мету, до якої ми йдемо, зв’язані між собою, тож треба шукати таку мету, яка об’єднує всіх. Лікар, вислухуючи хворого, не чує його стогону: лікареві важливо вилікувати людину. Лікар користується законами вселюдського. Ними користується і фізик, виводячи божественні рівняння, у яких визначається сутність і атома, і зоряної туманності. І простий пастух. Бо коли той, хто скромно стереже під зоряним небом десятки овець, усвідомить свою роль,— він уже більше ніж слуга. Він — вартовий. А кожен вартовий несе відповідальність за всю державу (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Зараз він не просто Чонкін, до якого можна запросто підійти, ляснути по плечу, сказати: «Гей ти, Чонкін» чи, наприклад, плюнути у вухо. Зараз він вартовий — особа недоторканна. І, перш ніж плюнути у вухо, мабуть, подумаєш. Тільки що: «Стій! Хто йде?», «Стій! Стрілятиму!» Справа серйозна (М.Каменюк, перекл. В.Войновича)].

Штаны – штани, (прост.) штані: • наложить в штаны – накласти (напудити, напустити) в штани; • остаться без штанов – залишитися (зостатися) без штанів. [Сорочка, зв’язана узлами. Держалась всилу на плечах, Попричепляна мотузками, Як решето, була в дірках; Замазана була на палець, Засалена, аж капав смалець, Обутий в драні постоли, Із дір онучі волочились, Зовсім, хоть вижми, помочились, Пошарпані штани були (І.Котляревський). І не в однім отім селі, А скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві… Гинуть! Гинуть! У ярмах лицарські сини, А препоганії пани Жидам, братам своїм хорошим Останні продають штани… (Т.Шевченко). І парубки у місті кращі, ніж у селі. Там усе у ягнячих свитках та вибійчаних штанях і літом у шапках; а тут — у сукняних чумарках, у китаєвих штанях, чоботи такі маленькі, на високих каблуках; все підперізані каламайковими добрими поясами, літом — у картузах, а зимою — у шапках. Йде, бувало, улицею який — як картина! Так би на його все й дивилася, нікуди очей не зводила… (П.Мирний). Його струнка фігура в вузьких жовтих штанях та синій куртці, здоровий, засмалений морським вітром вид та червона хустка на голові прегарно одбивались на тлі блакитного моря (М.Коцюбинський). Здається і пан, а штанів нема (Номис). До тих інших жінок він ставився трохи погордо, трохи, боязко. Почував, що вони не зважають на нього, навіть зневажають за його благенький френч, рудий картуз і вицвілі штани (В.Підмогильний). Я — як і всі. І штани з полотна… І серце моє  наган… Бачив життя до останнього дна Сотнями  ран! (Є.Плужник). Україна мусить зробитися необхідною, як штани, тільки тоді вона постане. Поки вона буде тільки «кумедією», орнаментом, піснею — до того її не буде (Є.Маланюк). Намотайся на хмару думками, нетерплячий, штани підв’яжи, бо витати тобі над віками, що не хоч або що не кажи. Не одкрутишся, і не відмолиш, і не виблагаєш порожнеч, та, що виникла в тебе, відколи ти зазнав передчасних утеч (В.Стус). З круглих плямистих дверей, в плямистих штанах й сорочці, з короткою зачохленою зброєю впоперек живота, з’явився ширший як довший, такий собі оберемкуватий чолов’яга (М.Вінграновський). — Розумієш, Галю, я хотів би померти без галасу і спотвореного обличчя, крім того, я не хотів би у передсмертній агонії накласти в штани… — Отож і скидай їх, — наполегливо повторила вона (Ю.Андрухович). «…він одразу ж добряче нам’яв би вуха цим самозваним дослідникам!» — голос Чмоня тверд і вищав (з наголосом у слові «вищав» на обох складах), — «а декому він стягнув би штани й добряче відходив би його паском, паском, ременем, кропивою!!!» Чмонь аж тіпався над кафедрою, щосили показуючи, як немилосердно шмагав би Т.Г.Шевченко самозванних дослідників своєї творчості (О.Ірванець). Коли я вийшов на кухню, Льолік вже терся коло холодильника, у своєму костюмі — темному піджаку, сірій краватці та безрозмірних штанях, що висіли на ньому, як прапор у тиху погоду (С.Жадан). Природно, вони запитали документи, але Сонька видала таку руладу, і Мотя відразу забув про поліцаїв, які стояли над головою, а почав негайно міняти підгузок, і менти спочатку здивувалися, як спритно він управляється, а потім, побачивши, скільки Софія Матвіївна наклала, швиденько відчепилися, нерви не витримали (Ю.Макаров). — Та я ж, пане, такого не говорю й не думаю,— виправдувався Санчо,— хіба ж я що? Чиє мелеться, той і біжи з ковшем. Як вони собі, може, й бахурували, то Бог їм суддя. Я не тутешній, я нічого не знаю. Хто там що робить, мені без інтересу, а ще кажуть — хто дуже крутить, той сам іскрутиться. А я собі яко наг, яко благ, родився без сорочки, помру без штанів, мене воно не студить і не гріє. У сусіда, славлять, повна бодня сала, а в нього й бодні нема. Та рот, кажуть, не город — не загородиш. Люди — Божі собаки: на кого хочуть, на того й брешуть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Блискавка розійшлася навпіл, каміння потягло кишені десь до колін, і штані впали. Джез намагався ухопити й притримати їх за пояс. Але не встиг, бо руки були обмотані ременем. Штани сповзли зі стегон. Він ухопив нижче, але запізно, і впіймав лише труси, а штані обгорнулися довкола литок (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Як багато, дозвольте мені зауважити, залежить від штанів; найінтелігентніша особа деградує, вдягнувши потерті штани (А.Позднякова, перекл. В.Вулф). Навіть на троні протираються штани (С.Є.Лєц). 1. — Я хочу схуднути! — Купи штани для схуднення! — Купив, не налазять… 2. Чоловікові штани дані для того, щоб приховувати свої думки].

Запоздало – запі́знено, припі́знено, запізні́ло, припізні́ло. [Коли ж стихли її кроки в шумовині опалого листя, я запізніло пожалів, що не кинув за нею знак хреста, як колись старі люди відхрещувалися від злої сили. Правда, я не знав, чи дівчина означала добро, чи навпаки — зло, лихо, я тільки знав, що не мала вона милосердя ні до мертвих, ні до живих. Така собі максималістська особа. На тобі, поете, квітку за те, що ти вмер. Ні більше, ні менше… (Р.Федорів). Школярі вже встигли збагнути, що цьому панові треба завжди відповідати «ні», отож цього разу «Ні!» дружно закричав майже ввесь клас (Ю.Лісняк, перекл. Ч.Дікенса)].

 Тлумачно-стилістичний словник української мови 2013— 

Само… Перша частина складних слів, що вказує: 1) на скерованість дії, названої другою частиною слова, на самого себе, напр.: самовинищення, самовисміювання і т. ін.; 2) на здійснення чогось без стороннього впливу, без будь-якої допомоги або мимоволі, напр.: самобальзамування, самовизволення, самовиліковування, самовипромінювання, самовисихання і т. ін.; 3) на те, що щось відбувається автоматично або приводиться в рух механізмом, напр.: самобійний, самовиливний, самовимикальний, самовпсувний і т. ін.; 4) на числівникову конструкцію, що означає особу чи річ із стількома їй подібними, скільки одиниць у названому рядовому числівнику, але без одного, напр.: самотріть, самочетвертий, самодесятий і т. д.* * Заувага. Конструкція цяя має чималу стилістичну вагу, а саме: що відразу на перший плян висувається певна особа чи річ, що її з котрихось причин хочемо піднести, вирізнити з-поміж інших, а решта — це лише фон для неї. Отже, такий стиліст, як П. Куліш, пише: Зоставсь Виговський серед степу самошість (= сам з п’ятьма. — Ред.) <…> Пор. ще приклади: самодруг, самотріть, самочетвертий, самодесятий, самодвадцятий.<…> Цієї конструкції вживають (як до стилю) тоді, коли говориться за когось одного чи за щось одно, що на нім уся увага, а решта — при ньому, як другорядне, як фон, додаток. Звичайно замість цієї конструкції вживають «сам (один) з кількома». Тепер коротка іменна форма (само, ніяк. р.) відчувається, як прислівник, отже, відповідає на питання «як?» (як зостався Виговський? — самошість) (Олекса Синявський, «Порадник української мови»).

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ОСО́БА, высокопоста́вленная особа /ва́жная особа/ досто́йник, ірон. персо́на ґра́та.

ЗНАМЕНИ́ТОСТЬ (хто) світи́ло, сла́вна осо́ба, зі́рка, зоря́.

ИНДИВИ́Д, ИНДИВИ́ДУУМ осо́ба, особи́стість, сме́ртний.

МАЗУ́РИК (у значенні одна особа) га́врик [10 мазуриков 10 гавриків].

МОЛОДЕ́Ц (у значенні одна особа) га́врик [5 молодцо́в 5 га́вриків]; молодец к молодцу́ оди́н-в-оди́н, оди́н від о́дного кра́ще; молодец на ове́ц, а на молодца ­– сам овца́ молоде́ць про́ти ове́ць, а про́ти молодця́ – сам вівця́.

НАСТРОЕ́НИЕ, тяжёлое настроение чо́рний на́стрій; уны́лое настроение сму́ток; яви́лось настроение у кого зібралося на настрій кому; в припо́днятом настроении /в весёлом настроении/ під весе́лу ру́ку, під весе́лу руч; в хоро́шем настроении /в плохо́м настроении, в угнетённом настроении/ з легки́м се́рцем /важки́м се́рцем/; в уны́лом настроении засму́чений; быть в плохо́м настроении не на ту но́гу вста́ти; челове́к настроения настроє́ва осо́ба.

ПРОСТИТУ́ТКА ще коко́тка, прода́жна жі́нка, паплю́га, ПЕРЕН. безпринци́пна осо́ба.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Особа – осо́ба, -би, персо́на, -ни.

Лицо – 1) лице́, -ця́, вид, -ду, обли́ччя, -ччя; 2) (личность) осо́ба, -би, персо́на, -ни.

Личность – осо́ба, -би.

Персона – осо́ба, -би.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Особа – особа. Важная особа – важна, велика, значна особа.

Лицо – обличчя; лице; вид (особа) – особа; (чего-либо) – лице, перед. Лицо официальное – офіційна особа. Лицо должностное – урядова особа; урядовець. Лицо юридическое – юридична особа. Лицо частное – приватна особа. К лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личять кому. Перемениться в лице – змінитися на виду. Лицом к лицу – лице в лице; око в око; віч-у-віч. Налицо – (с лицевой стороны) – на лице, спереду. Быть налицо – бути присутнім. Лицом к селу – обличчям до села. Открытое лицо – ясне лице, обличчя. Апеллирующее лицо – особа, що апелює. Посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Особа • Важная особа – (те саме, що) Важная шишка, особа. Див. важный.

Важный • Важная шишка, особа – важна (велика, значна) особа (персона); великої руки людина; (ірон.) [велика] цяця (птиця); [велике] цабе. [Велика цяця його задрипана Ксенька! Грінченко. У очі вилаю, бо невелика птиця. Глібов.] • Важный, незаурядный, важное, незаурядное (кто-либо, что-либо) – не абищо; неабиякий, неабияке. [Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві не абищо він. Глібов. Це чоловік неабиякий. Сл. Гр.] • Оказаться важным (возыметь значение) – заважити. [А що? Багато твій заважив розум? П. Куліш.] • Очень важный – дуже (вельми) важливий (важний); (розм.) важнющий.

Внушающий • Внушающий доверие, не внушающий доверия – вірогідний (певний, імовірний), невірогідний (непевний, неймовірний). [Я для нього досить непевна, загадкова особа, перед якою краще матися на обачності. Антоненко-Давидович.]

Высокий • Быть высокого мнения о ком, о чём – бути високої (доброї) думки про кого, про що; мати високу (добру) думку про кого, про що; високо ставити (підносити) кого, що. • Быть высокого мнения о себе – багато про себе думати; високо нестися; заноситися [у хмари]; (фам.) кирпу гнути. • Высокий ростом, высокого роста – високий на зріст; великий ростом; (високо)рослий; високий станом (високостанний); (жарт.) довготелесий; довгаль (довгань). [Була це струнка й висока на зріст молодиця років двадцяти п’яти. Тулуб. І брови йому чорні, і уста рум’яні, і станом високий. Вовчок.] • Птица высокого полёта (перен. разг.) – (те саме, що) Важная шишка, особа. Див. важный. • Самый высокий – найвищий; щонайвищий; якнайвищий.

Лицо • А посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі: чи правду ти кажеш. • Быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця, не до лиця кому; личити, не личити (іноді лицювати, не лицювати) кому; приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому; пасувати, не пасувати кому, до кого; (іноді) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому. [Тобі тото не лицює. Сл. Гр. Згорда мовив побратим на теє: «Не подоба лицарю втікати!» Українка. Дивися, ненько, чи хорошенько, Чи хорошенько і подібненько. Сл. Гр.] • Вверх лицом – догори обличчям (лицем); горілиць. • В лице кого – в особі (в образі) кого; (про двох чи багатьох) в особах (в образі) кого. • В лицо знать кого – у лице (в обличчя, в образ) знати (пам’ятати) кого. • Вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу); долілиць. • В поте лица (книжн.) – у поті чола. • Все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі; (іноді зниж.) усі на один штиб ((к)шталт, копил). • Должностное лицо – службова (урядова) особа; службовець (урядовець). • Изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися (про багатьох помінитися) на обличчі (на лиці, на виду, рідше з лиця). • Исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі; зійти з світу. • Лицом к деревне, лицом к производству – лицем до села, лицем до виробництва. • Лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (іноді око в око) з ким, з чим; лицем до лиця з ким, з чим; лицем (лице) у лице з ким, з чим. • Лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі); не вдався вродою (лицем). • Лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя, з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, тільки про красу людини на вроду, іноді образом, у образі) гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха)… • На лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано). • На нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів); він [сам] на себе не схожий (зробився, став); (іноді) на ньому свого образу нема(є). [На жодному (з дітей) не було свого образу; всі білі аж зелені. Свидницький.] • Невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи; (іноді) байдуже хто; хоч би хто. • Не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого; відстояти честь свою; гідно (з честю) триматися; не завдавати собі ганьби (сорому); не осоромитися; не скомпрометувати себе; (іноді розм.) і на слизькому не посковзнутися. • Ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей; ні спереду, ні ззаду нема складу. • От лица кого – від кого; від імені (від імення) чийого, кого. • Перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого; перед чиїм лицем; перед очима кого; перед чиїми очима. • Перед лицом опасности – у небезпеці; при небезпеці. • Показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку; заличкувати товар (крам); показати товар лицем. • По лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було. • Постороннее лицо – стороння особа; чужа людина. • С лица воду не пить – з краси не пити роси. Пр. Краси у вінку не носити. Пр. Краси на тарілці не крають. Пр. Байдужа врода, аби була робота. Пр. Краси на стіл не подаси. Пр. Красою ситий не будеш. Пр. Не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна. Пр. • Смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті. • Ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (іноді очі-на-очі) кого. • Стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого; стерти з [лиця] землі кого; (образн.) не дати рясту топтати кому.

Личность • А это что за личность? – а це що за особа (людина)?; (іноді) а це що за один (за одна)? • Видная личность – видатна (визначна) особа. • Подозрительная, тёмная личность – непевна, темна особа (людина). • Прошу без личностей! (устар.) – прошу не називати осіб!; прошу не торкатися (не зачіпати) осіб!; прошу без особистостей!

Персона • Персона грата – персона грата; важна (велика) особа; великої руки людина. • Собственной персоной – власною персоною (особою).

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Маця́, -ці́ – 1) маца; 2) недотрога, важная особа.

Осо́ба, -би – особа, лицо.

Парсо́на – персона, лицо, особа.

Сва́шка – 1) (в свадебном обряде) сестра жениха; 2) сваха; 2) (ирон.) услужающая особа, втируша.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Особа – осо́ба.

Лицо – 1) (личность) – осо́ба; л. авторитетное – авторите́тна (пова́жна) осо́ба; л. действующее – дійова́ осо́ба; л. должностное – урядо́ва особа, урядо́вець (-вця); л. заинтересованное (в деле) – особа, що має інте́рес, заінтересо́вана осо́ба; л. неподсудное – а) непрису́дна осо́ба; б) (несостоящее или же несостоявшее под судом) – непідсу́дна осо́ба; л. официальное – офіці́йна осо́ба; л. подозреваемое – підо́зрена осо́ба; л. подозрительное – непе́вна осо́ба, підозре́нна осо́ба; л. подотчетное – підзві́тна осо́ба; л. подставное – підставна́ осо́ба; л. постороннее – сторо́ння осо́ба; л. подсудное – а) прису́дна осо́ба; б) (состоящее или же бывшее под судом) – підсу́дня осо́ба; л. сведущее – знаюча (досві́дчена) осо́ба; л. третье – тре́тя осо́ба; (в договоре) – тре́тя сторона́; л. физическое – фізична осо́ба; л. частное – прива́тна осо́ба; л. юридическое – юридична осо́ба; в лице его – в ньо́му, в його́ осо́бі; будем иметь в лице его хорошего работника – ма́тимемо в ньо́му га́рного робітника́, він бу́де для нас га́рний робітник; посторонним лицам вход воспрещен – сторо́ннім (осо́бам) вхо́дити не ві́льно (заборо́нено); 2) быть на лицо: а) (об одушевл.) – бу́ти прису́тнім, бу́ти на́віч; б) (о неодушевл.) – бу́ти на́віч, бу́ти; полагать налицо – уважа́ти, що є; 3) (чего-либо) – лице́, пра́вий бік, верх (-ху); (фасад) – пе́ред (-ду), фаса́д (-ду); на лицо – на лице́, спе́реду; показать товар лицом – показа́ти крам лице́м; 4) (поличное) – речові́ до́кази.

Личность – 1) осо́ба; л. значительная – (ви)значна́ осо́ба; л. неизвестная – невідо́ма, незна́на осо́ба; вопросы для определения -сти – пита́ння, щоб вияснити осо́бу; 2) (индивидуальность) – особистість (-стости).

Персона – персо́на, осо́ба; плата от -ны – пла́та з осо́би.

Самоличность (подлинность личности) – тожса́мість (-мости) осо́би; доказать -сть – дове́сти тожса́мість осо́би, довести, що са́ме та осо́ба; установить -сть – вияснити, що за осо́ба.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

осо́ба, -би, -бі; осо́би, осі́б

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Ва́жниця, -ці, ж. Важность, важная особа, дѣло. А що він за (або: от яка, не велика) важниця. Ном. № 5542.

Князь, -зя, м. 1) Князь (государь или особа княжескаго титула). Тогді то у городі Лебедині царі і князі великим всі дивом дивували. Макс. Стереглись вони, проходячи побіля замку князя Вишневецького. Стор. МПр. 61. 2) Новобрачный, женихъ. Слухайте, бояре, що князь бреше. Ном. № 12778 Молодії князя зараз будуть ( = молодий з молодою). МУЕ. III. 128. Ум. Кня́зик, князьо́к. Мій орлику, мій князику! Г. Барв. 495. На білому острові живе собі... якийсь князьок. Рудч. Ск. II. 93. Ув. Князю́ка. К. ЦН. 223.

Маця́, -ці́, ж. 1) = Маца. 2) Недотрога, важная особа. Дивись, яка маця! Буцім і доторкнутись до неї не можна, пручається. Подольск. г.

Осо́ба, -би, ж. 1) Особа, лицо. 2) Лицо св. Троицы. К. Гр. 81.

Парсо́на, -ни, ж. Персона, лицо, особа. Ще він (Ю. Хмельн.) возрастом малий, розумом не дійшлий. — Будем, говорять, попліч його дванадцять парсон сажати, будуть його добрими ділами наущати, буде міждо нами, козаками, гетьманувати. АД. II. 121. Своєю парсоною з’являлась до архирея. Св. Л. 128. Велика парсона, щоб тебе слухати.

Персо́на, -ни, ж. Персона, особа, лицо. Не гуляй же, сину, із панами та з великими персонами. Чуб. V. 102.

Тат, сз. Вѣдь, да вѣдь. А ти, дівча, дівчаточко, не лакомся на ’ня, тат я духовна особа, не пойдет ти за ’ня. Гол. III. 248.

Цабе́. 1) меж., которымъ направляютъ воловъ направо. От він за батіг та й: «Гей, соб! цабе!» Рудч. Ск. ІІ. 142. Цабе, худий, у ворота, яка харч, така й робота. Ном. № 10363. 2) нар. Направо. Наші студенти повернули цабе та й перелізли в Сухобрусів садок. Левиц. Пов. 26. 3) Какъ существ. с. р. Важная, значительная особа. Ото велике цабе до волости приїздило. Лубен. у. Він дума, що тепер уже дуже велике цабе. Канев. у.

Ця́ця, -ці, ж. 1) Дѣтск. Цаца, все хорошее; игрушка. О. 1861. VIII. 8. Цяця, цяця! та й в кешеню. Ном. № 1106. Еней, таку уздрівши цяцю, не знав із ляку, де стояв. Котл. Ен. III. 11. 2) Важная особа. Ото яка цяця. Ном. № 5543. Чи ба, яка велика цяця — і слова на криво не можна сказати. Ум. Ця́цінька, ця́цічка.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

*Дбайли́вість, -вости, ж. 1) Радение. 2) Заботливость, внимательность. І моя дрібна особа бувала предметом його дбайливости в таких разах. Франко.

*Досто́йник, -ка, м. Високого звания человек, особа, вельможа. Чи ти пам’ятаєш, що ти... дочка високого достойника великої країни? В. Самійл.

*Духо́вник, -ка, м. Духовное лицо, духовная особа. Як собі хочете, а духовник так лаяться не повинен. Крим.

Нале́жати, гл. 2) *Я знав, як зветься кожна особа, знав навіть, до кого належить котра-будь дитина. Борд. *Той скарб належить до її чоловіка. Борд.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Должностной — урядо́вий, службо́вий; Д. лицо — службо́ва, урядо́ва осо́ба.

Лицо — лице́, -ця́, осо́ба, -би; Л. должностное — службо́ва, урядо́ва осо́ба; обращены лицом — пове́рнені лице́м; Лицом в поле — лице́м до по́ля.

Личность — осо́ба, -би; достоверность Л. — правди́вість осо́би; удостоверение Л. — по́свідка, посві́дчення.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

беззако́нниця, беззако́нниць; ч. беззако́нник та, хто порушує закон. [Для чого на дебатах перед другим туром третя особа, ще й беззаконниця Юля Грігяно-Капітельман? Для хаосу і підтримки беззаконника Зеленського? (andloban, mykola1.wordpress.com, 19.04.2019). Ангай навчив би її стріляти з лука, вона б їздила разом з Гендрі, як справжня беззаконниця – як Венда Біла Олениця з балад. (Джордж Р. Р. Мартін «Буря мечів», пер. Наталя Тисовська, 2018).] див.: зловми́сниця, злочи́нниця, лиході́йка Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)

винува́тниця, винува́тниць; ч. винува́тець 1. та, хто вчинила щось погане, скоїла злочин, провинилася в чомусь. [Довідавшись, що Короленко помер у лікарні, Карине-Есмеральда вирішила, що вона винуватниця всього того, що трапилося, і що то вона вбила пройдисвіта Короленка. (Ірина Солодченко «Перекручена реальність», 2010). – На судове засідання з’явилася головна винуватниця злочину … чи пак особа, яка визнає себе винною у вчиненні замаху. (Юрій Бедзик «Над планетою – “Левіафан”», 1965).] 2. та, хто є причиною чогось. [Нагорода виявилася надзвичайно доречною: за словами винуватниці торжества (вона працює у дитячому садочку), старий телевізор зіпсувався ще перед Новим роком. (Високий замок, 2002).] див.: винува́тиця, призві́дниця, причи́нниця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – рідко. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 128. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 444. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А.Ніковського.)

володі́лиця, володі́лиць; ч. володі́лець та, хто володіє речами, майном та ін. на правах приватної або суспільної власності. [У 2002 року померла володілиця будинку ОСОБА_4, яка на час смерті проживала в будинку своєї племінниці – ОСОБА_3. (Рішення № 98722642, Воловецький районний суд Закарпатської області, youcontrol.com.ua, 30.07.2021). Характерно, що ці постаті подаються не за іменами, а за їхньою професією чи роллю: архітектор, садівник, письменниця, гостя, недобросовісна володілиця, друг дитинства. (books-xxi.com.ua, 27.09.2016). Юлю, чудова косметичка, напевно, її володілиця буде дуже задоволена. (olkajulka.blogspot.com, 06.04.2013). Місяців два тому вмерла, наприклад, володілиця кондитерської на Катеринівській вулиці. (Віктор Заруба «Михайло Слабченко в епістолярній та мемуарній спадщині (1882-1952)», Д., 2004, с. 238). Але спідниці Дарка використала; були вони невідомо для чого короткі, але хитра володілиця надгачала зверху так, щоб нижня спідниця була довша від довгої верхньої, щоб виднілось на півчетверті мереживо. (Михайло Шолохов «Тихий Дін», Кн. 3, пер. Євген Плужник, 1934).] див.: вла́сниця, воло́дарка, господа́рка Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

геро́йка, геро́йок; ч. геро́й 1. видатна своїми здібностями і діяльністю жінка, яка виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість у праці чи боротьбі. [Сіфан Хассан – схоже, головна геройка цієї Олімпіади! (site.ua, 02.08.2021). Тетяна Тулайдан – маленька геройка з великим серцем! (carpathia.gov.ua, 13.07.2020). Сучасна жінка — справжня геройка, їй будь-яка роль по плечу. (Укрзолото, ФБ, 2020). Вона ще не знає, що «Іраїда» з грецької перекладається як «геройка». (Марина Павленко «Життя видатних дітей», 2009).] // ірон. невідважна жінка. [Е, геройка знайшлася! (Олександр Дерманський «Чудове чудовисько», 2006).] 2. головна дійова особа літературного твору. [Наша зла геройка не стогнала, а весь час посміювалася, задоволено рохкала і поплескувала суїцидницю по плечах, чухала її за вухами. (Ірена Карпа «Добро і зло», 2008). Дарма що її геройка не виходить поза красномовні, мало змістовні заяви й кінчає свою «боротьбу» як начинена фразами гуска <…>. (Михайло Рудницький «Від Мирного до Хвильового», 1936).] див.: герої́ня

герої́ня, герої́нь; ч. геро́й 1. видатна своїми здібностями і діяльністю жінка, яка виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість у праці чи боротьбі. [Тоді всі закричали, що героїня – їхня дочка. (Арсен Паламар «Третя руїна», 1997). <…> в українській же народній пісні ставлення громади до Николайкової жінки виявляється не в осуді її дій і вчинків, а у їх глибокому розумінні. Тому вона постає в ній не як зіпсована, неморальна і пасивна людина, а як героїня. (Олексій Вертій «Ми мусимо навчитися чути себе українцями», 2016). Не героїня я, але чиню так, як вчинила б усяка нормальна жінка <...>. (Олександра Пилипенко «Нормальні люди або Декамерон старої діви», 2011).] // націона́льна герої́ня – жінка, діяльність якої принесла славу, велич чи благо її нації. [Мері не відразу збагнула, що це означає – національна героїня <…>. (Олександр Казанцев «Марсові онуки», пер. Володимир Булат, 1967).] // ма́ти-герої́ня – жінка, яка народила і виховала до восьмирічного віку п’ятьох чи більше дітей. [Також Марії Саборик присвоєно почесне звання «Мати-Героїня». (Версії, 2019). Вона була мати-героїня. (Всеволод Нестайко «Тореадори з Васюківки», 1963).] 2. головна дійова особа літературного твору. [Згадую гріхопадіння головної героїні у «Повії» Панаса Мирного. (Олександр Муратов «Number Two, або Розумні думки про нерозумне життя», 2007).] див.: геро́йка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 2, 1971, с. 55. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

губерна́торка, губерна́торок; ч. губерна́тор 1. очільниця однієї з облдержадміністрацій в Україні. [Лікування тяжких хвороб: губернаторка Харківщини пообіцяла допомогти сім’ям залізничників. Голова облдержадміністрації Юлія Світлична провела прийом громадян у регіональній філії «Укрзалізниці». (lenta.kharkiv.ua, 12.07.2019).] 2. вища службова особа в деяких державах (у США, Канаді, Бразилії, Мексиці, Індії та ін.). [В авіакатастрофі загинула губернаторка мексиканського штату разом із чоловіком. (svitua.com.ua, 25.12.2018).] // генера́л-губерна́торка – призначена представниця голови держави або уряду для управління якоюсь територією. [18 січня до Львова з приїжджають Президент України Петро Порошенко та генерал-губернаторка Канади Жулі Пайєтт. (tvoemisto.tv, 16.01.2018).]

добрози́чливиця, добрози́чливиць; ч. добрози́чливець 1. та, хто бажає іншим добра, прихильно ставиться до когось. [Ніби не ворог се традиційний їхній із епосу великого трагічного, із історії родинного життя нашого народу стоїть над ними, а доброзичливиця лагідна, що мати рідна, над ними схилилась. (Андрій Кондратюк «Хутір», Ч. 1, 2005). Невідома доброзичливиця розповіла, як кілька місяців віднаджувала настирливу волонтерку від свого чоловіка. (erve.ua, 08.09.2015).] 2. ірон. та, хто прикидається доброзичливою. [12 січня – «Доброзичливиця» президента США – Лінда Тріпп, довірена особа Левінські, передає незалежному прокурору Кеннету Старру аудіозапис своїх розмов із Монікою. (day.kyiv.ua, 16.02.1999).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 2, 1971, с. 325.

запові́да́чка, запові́да́чок; ч. запові́да́ч та, хто заповідає щось комусь у спадок. [Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу недієздатності заповідачки на момент складання заповіту <…>. (Апеляційний суд Чернігівської області, Вирок від 20.11.2006, zakononline.com.ua). Ш. у травні 1999 р. пред’явив зустрічний позов до С. про визнання недійсним у частині спірної квартири заповіту від 5 жовтня 1998 р., за яким К. усе своє майно, в тому числі квартиру, заповіла позивачці, мотивуючи свою вимогу тим, що на час укладення заповіту заповідачка втратила право власності на квартиру на підставі договору довічного утримання. (Президія Київського міського суду, Постанова від 10.04.2000, zakon.rada.gov.ua). Це одне вже може, без додаткових експертиз, свідчити про стан здоров’я заповідачки. (Перець, 1985).] див.: запові́тниця, спадкода́виця, спадкода́вниця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Н. І. Шило. Російсько-український словник. Термінологічна лексика. К., 2004, с. 48. Словник української мови: в 11 томах, Т. 3, 1972, с. 269. Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Російсько-український словник правничої мови / Гол. ред. акад. А. Кримського. К., 1926, с. 51. завещательница – заповідачка, заповітниця, спадкодавниця.

землекористува́чка, землекористува́чок; ч. землекористува́ч та, хто користується землею на певних умовах. [Рішення сесії №452 «Про затвердження акту визначення розміру завданих збитків землекористувачці Василишин Ользі Ярославівні в с. Спас, урочище «Коло моста», заподіяних НГВУ «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта»». (spaska.gromada.org.ua, 24.10.2019). Позивачкою зазначено, що її мати, будучи власницею житлового будинку, землекористувачкою земельної ділянки біля будинку, звернулася до відповідача з заявою про надання згоди на розробку технічної документації (ГС «Мережа правового розвитку», ldn.org.ua). Судова колегія вважає, що суд правомірно взяв до уваги ці обставини, що за життя ОСОБА_7, як колишня землекористувачка, не оспорювала рішення селищної ради про передачу спірної земельної ділянки племінниці ОСОБА_10 <…>. (Апеляційний суд Тернопільської області, Ухвала від 15.10.2009, zakononline.com.ua).] Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

кореспонде́нтка, кореспонде́нток; ч. кореспонде́нт 1. та, хто листується з кимось. [<…> учений у листі до своєї кореспондентки Кетрін Шеффер, давши вбивчу критику теологічного раю, цілком точно визначив роль праці у формуванні людини як розумної істоти. (Олександр Іванченко «Дорогами Маклая», пер. Леонід Василенко, 1987). Я одержую щоденно сотні листів од поклонниць з усіх кінців світу. Але хіба любов керує моїми кореспондентками? (Олександр Бєляєв «Людина, що знайшла своє обличчя», пер. Олексій Федосенко, 1959).] 2. співробітниця газети, журналу, радіо, телеканалу або приватна особа, яка дописує чи веде трансляцію з якихось місць. [Відкрили офіси в Стамбулі й Анкарі, створили мережу кореспонденток у різних містах країни <…>. (Світлана Ославська «Півмісяць, хрест і павич. Подорожі до Месопотамії», Львів, 2019, с. 78). Восьмеро турецьких палеонтологів спали у мене в їдальні, я перебрався на кухню з журналістом із Еквадору, а дві кореспондентки журналу «Жінки Антарктиди» влаштувалися в Алісиній спальні. (Кір Буличов «Дівчинка, з якою нічого не станеться», пер. Леонід Василенко, 1987). Турецька влада наказала виїхати двом закордонним журналістам: представникові американської пресової аґенції «Юнайтид Прес» та кореспондентці щоденника «Нюс Кроникл». (Краківські вісті, 07.12.1940).] див.: листува́льниця, допи́сувачка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 386 – розм. Словник української мови: в 11 томах, Том 4, 1973, с. 288. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

максималі́стка, максималісток; ч. максималі́ст 1. прихильниця максималізму; та, хто намагається все виконати максимально добре, в усьому досягнути найвищих результатів.[Як у дитинстві була максималісткою, такою і залишилася зараз. (Високий замок, 2018). Я максималістка, й коли чула блискучу партію, то намагалася заспівати ще краще. (День, 1998). Що ж, напевно, я особа невдячна, але, як максималістка, я б себе не поважала, якби із вдячності за ваше добро, науку, публікації не висловила вголос своєї незгоди з вами. (Роман Іваничук «Шрами на скалі», 1986).] 2. представниця максималізму як виду мистецтва. [Фантастичні образи і колористика полотен Джулі Верховен свідчать про непересічну художницю-максималістку. (Ганна Дидик-Меуш, 2021).] 3.та, хто прагне максимально використати становище, ситуацію у власних інтересах. [«Пан або пропав», – прошепотіла моя кузинка-максималістка і постановила таки закрутити голову хлопцеві ще до закінчення вечірки. (Ганна Дидик-Меуш, 2021).] див.: мінімалі́стка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 604.

оздо́блювачка, оздо́блювачок; ч. оздо́блювач фахівчиня з оздоблення; та, хто оздоблює щось. [Довідкою Летичівської меблевої фабрики №65 від 18.03.2009 року підтверджується, що ОСОБА_2 працювала на посаді оздоблювачки 2 розряду з 06.02.1986 року по 1996 рік <…> (Постанова іменем України, Вінниця, youcontrol.com.ua, 02.07.2015).] див.: оздо́блювальниця, декора́торка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Том 5, 1974, с. 651.

оригіна́лка, оригіна́лок; ч. оригіна́л та, хто виділяється своєю незвичайною вдачею, поведінкою та ін. [Особа, про яку я говорю, велика оригіналка. (Анджей Сапковський «Останнє бажання», пер. Сергій Легеза, 2016). Інша оригіналка має колекцію етикеток від спиртних напоїв, які випускали ще за Радянського Союзу. (Високий замок, 2001). Віллі так і не знайшов, що відповісти: справді, фрау Шмербрюхен або трохи прибита, або оригіналка з оригіналок … (Ростислав Самбук «Щаслива жінка полковника Кладо», 1978). Крім того, вона велика оригіналка й їй приходять у голову дуже своєрідні думки. (Василь Королів-Старій «Чмелик», 1920).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – розм. Словник української мови: в 11 томах, Т. 5, 1974, с. 744 – розм.

оска́ржувачка, оска́ржувачок; ч. оска́ржувач юр. та, хто звертається з письмовою скаргою до органу державної влади, до поліції чи суду. [Він ще тоді був неповнолітнім, як і пані оскаржувачка. (forum.pravda.com.ua, 25.09.2018). Оскаржувачка просила суд визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб державного виконавця Танчик В.П. та начальника ВДВС Каховського МРУЮ ОСОБА_2. (Каталог судових рішень, Херсонська обл., youcontrol.com.ua, 08.12.2015). Показово, що сама оскаржувачка, розуміючи, певне, безперспективність своїх претензій та, можливо, й з міркувань не витрачатися марно на дорогу на засідання у Вінницю <…>, не з’явилась. (mistoinfo.com, 14.03.2011).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.

поручи́телька, поручи́тельок; ч. поручи́тель 1. юр. та, хто дає поруку, ручиться за когось. [ОСОБА_2 (далі – поручителька) (Постанова Верховного Суду України, 26.05.2020). Поручителька підозрюваної Яни Дугарь, колишня депутатка Оксана Корчинська про те, як Яна житиме в неї. (Громадське ТБ, 08.01.2020). Товаришка обманула Мар’яну, тож чужу позику в іспанському банку поручителька змушена була погашати сама. (Високий замок, 20.06.2019). Колишнє сенатське рішення видозмінено: віднині жінка може «просити» на користь третіх осіб, хоча не має права виступати поручителькою за свого чоловіка. (Сімона де Бовуар «Друга стать», пер. Наталія Воробйова, Павло Воробйов, Ярослава Собко, 1994).] 2. уроч. та, хто ручиться за когось. [Радуйся, предстательство наше і кріпке заступництво; радуйся, поручителько грішників у спасінні. («Акафістник УПЦ КП», 2011).] див.: гара́нтка Словник української мови: в 11 томах, Т. 7, 1976, с. 296. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

рефере́нтка, рефере́нток; ч. рефере́нт 1. службовиця, яка пише доповіді, консультує з якихось питань. [А ще правою рукою держсекретаря Гілларі Клінтон є референтка від українських справ. (Високий замок, 2009). Між численними привітами від Світового Конгресу Українців склала його фінансова референтка Тамара Денисенко з Рочестеру. (Вісті комбатанта, 2009, №4). Чи Ви піддержуєте контакт з пані Л. Івченковою (Мюнхен), яка є референткою літературних справ у нашім відділі культури і освіти? (Улас Самчук «Плянета ДіПі: нотатки й листи», 1946). Під цю пору Колєґія опрацьовує тимчасовий статут, програми та матеріяли для постійних дитячих садків в цілому краю, підготовляє на жовтень з’їзд дошкільних референток при Українських Комітетах з метою зазнайомитися з цьогочасним станом українського дошкільництва та спільно намітити шляхи його дальшого розвитку. (Львівські вісті, 11.10.1942). Крім того вибрано референткою праці для ст. пл-ок ст пл. Дзюню Герасимовичівну. (Молоде життя. Часопис українського Пласту, 15.02.1928, Ч.1-2).] 2. та, хто веде справи установи, відділу чи окремої особи. [Вона представила голову Дітройтської Округи СУА Віру Андрушків, яка тепло привітала О. Папіж з її святом і презентацією книжки, розповіла про її цікаву біографію та прочитала привіт від Почесної голови СУА та Стипендійної референтки СУА Анни Кравчук <…>. (Свобода, 2018). А у вашій фірмі якимось секретарем? Ви ж казали, ваші референтки народжують одна за одною, нема кому працювати <…> (Євгенія Кононенко «Зрада. ZRADA made in Ukraine», 2002). Тоді як могло статися, товаришу підполковник, як могло статися, що та референтка з бюро патентів та винаходів обікрала нашу державу на мільйони крон?! (Юрій Бача «А твоїй матері завиджу, або Черчача студенка», 1991). <…> Марія Ковалюк 7 – референтка жіночої сітки ОУН <…> (Петро Мірчук «Нарис історії ОУН», Т. І: 1920-1939, 1968).] 3. заст. та, хто складає або читає реферат. [Дальше домагала ся референтка, щоби зїзд поробив заходи в справі виданя державної субвенції і підпомоги громадських самоуправ для піддержаня українського народного театру <…> (Дїло, 13.02.1916). Орґанїзация і основи дїяльности жіночого пласту. (Повинна зголосити ся референтка). (Дїло, 26.12.1913). Обидві розправки читала одна особа, а власне, референтка статті д. Комара, бо автора рецензії на статтю Драгоманова не було на той час в Києві. (Леся Українка «Спогади про Миколу Ковалевського», 1899).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 653.

спадкода́вниця, спадкода́вниць; ч. спадкода́вець юр. та, хто передає комусь спадщину. [Спадкодавниця залишила заповіт на її користь на все своє майно. (zakononline.com.ua, 11.10.2011). Ще за свого життя спадкодавниця склала заповіт, яким заповіла дане майно позивачці – ОСОБА_1. (Реєстр судових рішень, 19.02.2010). <…> спадщина по блп. Ю. М. Р. складаєсь виключно з одідичених спадкодавницею по Е. Р. дібр. (Життя і право, Львів, черв. 1931, Ч. 2 (17)).] див.: спадкода́виця Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

спадкоє́миця, спадкоє́миць; ч. спадкоє́мець 1. юр. та, хто одержала спадщину або має право на її одержання. [Американська актриса і спадкоємиця найбільшої в світі мережі готелів планує провести в Україні конкурс краси світового масштабу. (Фіртка, 2019). Стара, на свою біду, напевно, не раз натякала Яні, що зробить її своєю спадкоємицею. (Олександр Вільчинський «Неврахована жертва», 2000). І треба сказати, що вона проявила себе як достойна спадкоємиця і розпорядниця виконання волі небіжчика. (Юрій Дольд-Михайлик «І один у полі воїн», 1956). Цей же Віллі запропонував у наречені єдиній спадкоємиці Крупа, – фройляйн Берті Круп, – аристократа фон-Болен-унд-Ґальбаха. (Олекса Влизько «Поїзди йдуть на Берлін» (збірка), 1930). Світ ніколи не зрозуміє ні того, що Водрек міг зробити тебе єдиною своєю спадкоємицею, ні того, що я міг би дозволити це. (Гі де Мопассан «Любий друг», пер. Валер’ян Підмогильний, 1928). Через те, коли ця спадкоємиця збанкрутованих королівських біржових спекулянтів дійсно закинула гачок на цю біржову акулу й акула клює, то нам рація мати свою людину в тому домі <…> (Володимир Винниченко «Сонячна машина», 1924).] 2. дочка правителя або інша особа, до якої має перейти влада. [Тут є свідки, а спадкоємиці престолу не годиться так поводитися. (Марк Твен «Таємничий незнайомець», пер. Євген Крижевич, 1985).] 3. перен. та, хто продовжує чиюсь діяльність, справу, певні традиції та ін. [Тож рішення зам’яти злочини й провали радянської влади, а також позиціонувати Росію спадкоємицею радянської імперії – це насправді відсутність вибору. (Український тиждень, 2018). Можливо, тому, що самі [жінки-письменниці] вже почувалися спадкоємицями зрілої традиції жіночої літератури, маючи своїми попередницями Марка Вовчка, Ганну Барвінок, Олену Пчілку та Наталю Кобринську. (Соломія Павличко «Теорія літератури», 1999). Західна інтеліґенція, спадкоємиця гуманістичних традицій, набула інфантильно рожевого кольору і з симпатією поглядала на москву <…> (Євген Сверстюк «Українська література і християнська традиція», 1992). Вони вважали Камакуру спадкоємицею суворих традицій Нара і його владних правителів. (Всесвіт, 1963, №3). <…> саме Литовська Русь, себто Білорусь і Україна, найбільше зберегла й розвинула староруські правові норми і таким робом, в протилежність до Москви, явилась безпосередньою спадкоємицею дотатарської удільної Руси. (Дмитро Дорошенко «Нарис історії України», Т. 1, 1932).] див.: спадкоє́мниця Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 482. Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич).

стипендіа́тка, стипендіа́ток, стипендія́тка, стипендія́ток; ч. стипендіа́т, стипендія́т та, хто отримує стипендію. [Фулбрайтівська стипендіатка. (Український тиждень, 2019). Журналістка-розслідувачка, стипендіятка премії ім. Вацлава Гавеля на 2013-2014 академічний рік <…> (Свобода, 2017). Якби Наталка кудись вступила – була б моєю стипендіаткою. (Нарціс Кочережко «Іван Їжакевич: побачити життя», Кн. ІІ, 2013). Секонд: Особа невизначеного віку, подруга кореспондента, в цивільному житті – незмінна конференційна тітка, вічна стипендіатка. (Юрій Іздрик «AM», 2004). У п’ятдесятих роках на Ібиці перебувала на студіях, як стипендіятка Канадської ради в Оттаві, молода й талановита малярка Галя Когуська з Вінніпегу. (Сучасність, Мюнхен, 1969, №10). З гордістю розповідають про своїх стипендіаток, що вчаться в Харківському політехнічному інституті – фрезерувальницю Віру Кривцову, токарів Надію Рахманову, Варю Василенко <...>. (Радянська жінка, 04.04.1965). <…> у школи «Палестинского общества» йдуть тільки самісінькі стипендіатки <...>. (Агатангел Кримський «Листи», 1896).] див.: стипенди́стка Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 700. Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

фармаце́втка, фармаце́вток; ч. фармаце́вт аптечна працівниця із фармаційною освітою, яка виготовляє ліки. [Сьогодні розповідаємо про фармацевтку Ірину Мушинську, яка в аптечній сфері уже 35 років. (Твоє місто). З студентських років в нього збереглось знайомство з фармацевткою Ангелою Богданівською, яка після закінчення медичного інституту працювала в центральній аптеці Чорткова. (Василь Кубів «Дороги і долі», 2005). В УПА працював із львівською фармацевткою Калиною й Танею (Антоніною Король), майбутньою дружиною Роберта – Ярослава Мельника. (Михайло Андрусяк «Брати Вогню», 2004). Галя сказала, що працює фармацевткою <…> (Василь Чапленко «На схилі мого віку» (збірка), 1982). Аптечним складом завідувала, як уже згадано, фармацевтка Анісімова, московка, дуже енергійна, проворна і хитра особа, яка знала своє діло. (Вісті комбатанта, 1986, №2). Дивна була ця кімната — житло фармацевтки з аптеки навпроти й студентки-консерваторки Лії Штерн. (Юрій Смолич «Мир хатам, війна палацам», 1957). Фармацевтка д . Богданна-Зена під час наскоку поляків в квітні 47 р. на бункер в Перемишлі, де були ранені стрільці УПА, розірвалася гранатою. (Степан Хрін «Зимою в бункрі», 1948).] див.: апте́карка С. Нечай «Російсько-український медичний словник з іншомовними назвами», 4 вид. К., 2003, с. 637

Фо́Пка, Фо́Пок; ч. ФОП фізична особа-підприємиця. [Ці гроші ми могли б вкласти у власний бізнес, — розповіла ФОПка Тетяна Мельникова. (vlasno.info, 28.10.2019). У коментарі виданню Новинарня радник міністра Степана Полторака зазначив, що позов до суду подала «ФОПка з орбіти однієї зі стандартних колишніх фірм-годувальниць», які не хочуть втрачати прибутки від постачання харчів у ЗСУ. (Високий замок, 27.07.2019).]

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Осо́ба = осо́ба, парсо́на, іронично, глумливо — вели́ке цабе́. — Мабуть цабе чи маленьке, бо й Качалка побіг на зустріч. Лев. Б.

Вы́держать, выде́рживать, ся = 1. ви́держати, ви́тримати, ви́трівати, ся, виде́ржувати, ся і т. д. С. З. Л. — Я не могла довше витримати, побігла до нього. Фр. — Аби особа, вступаючая до закону обачила, єжелї можеть витримати в законї. Б. Н. 2. витерпіти, ви́крепити, перебу́ти. — Витерпів чимало. — Багато перебули лиха. 3. ви́тратити, потра́тити. — Витратили увесь запас. — Вы́держать экза́менъ = зда́ти екзамен, і́спит (Гал.). — Выде́рживать положе́ніе = статкува́ти. — В щастю не вміє чоловік статкувати. н. пр. — Вы́держать соба́ку = ви́муштрувати.

Каще́й = 1. кістя́к, сухорля́вий, як кістя́к. 2. ба́єшна осо́ба в росийських казка́х. 3. скна́ра, скупердя́га. С. З. (Найбільше прикладаєть ся до старого і скупого, що дріжить над грішми).

Лицо = 1. лице́, обли́ччя (С. З.), вид, тварь, твар (С. Ш.), лайливо або шуткуючи — пи́ка, пи́сок. — Ой дївчино, дївчинонько, славна на обличчя. н. п. — Обличчя, постать, очі — усе я бачила вже десь давно. К. К. — У доброго чоловіка сором на виду, а у ледачого під підошвою. Кн. — Я на досьвітки йду до тієї дївчиноньки, що хороша на виду. н. п. — Глянь на вид, та не питай ся за здоровя. н. пр. — Та не давай стиду–бриду цїлувати свого виду. н. п. — Твар у дїда повна, червона, сьвіжа. Кн. — Пика, як у комлика. н. пр. — Къ лицу́, не кь лицу́ = до лиця́, не до лиця́, не подо́ба, не приста́ло. — І той рубець йому красою служить і до лиця, як лицарю йому. К. К. — Ся хустка вам не до лиця. Кн. — Тобі не подоба, не пристало до лоба. н. п. — Лицо́мъ къ лицу́ = лице́ в лице́, о́ко в о́ко, віч-у-віч. — Ми стояли мовчки, лице в лице, око в око. Кн. — На нёмъ лица́ нѣтъ = на се́бе не похо́жий став. — Перемѣни́ться въ лицѣ́ = зміни́ти ся на виду́. — Съ лица́ на лицо́ = віч-на́-віч. — Поставили його з сьвідком віч-на́-віч. — Уби́тое лицо́ = сумни́й вид. — Хоро́шь, хороша́ лицо́мъ = га́рний, хоро́ший, а на виду́, на вро́ду, на ви́гляд. — Я на досьвітки йду до тієї дївчиноньки, що хороша на виду. н. п. .— Повна та хороша на виду. К. З. о Ю. Р. — Їде козак молоденький, їде він до броду, ой там живе дївчинонька — хороша на вроду. н. п. 2. осо́ба, парсу́на (С. З.). — Зна́тное лицо́ = значна́ осо́ба. — Ча́стное лицо́ = прива́тна осо́ба. Ч. К. — Смотрѣ́ть на ли́ца = вважа́ти на ко́го. — Не вважай на те, що я швець — говори зо мною, як з простим чоловіком. н. пр. 3. осо́ба, дїєва осо́ба, лицедїй (в драматичному утворі). — В новій драмі Карпенка Карого „Батькова казка“ усі дїєві особи змальовані правдиво. 4. лице́, пе́ред. — Лицо́мъ, на лицо́ = лице́м, на лице́, с пе́реду. — Хата у його лицем на вулицю. Кн. — Не показуй з вивороту, покажи на лице. Кн. — На виворіт сукно ще добре, а спереду зовсім витерлось. — На лицо́ (про гроші) = гото́вими грішми, готі́вкою, готови́зною. — Готовими грішми (або: готовизни) маю сто рублїв, та треба ще сотню позичити.

Ли́чность = осо́ба; особи́стість.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)