Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 80 статей
Запропонувати свій переклад для «отаман»
Шукати «отаман» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Атама́н
1) (
начальник войска) ота́ман, ге́тьман; (на Запорожье) кошови́й;
2) (
предводитель отряда, шайки, артели) ота́ман, вата́г, вата́жо́к.
-ны (соб.) ота́мання.
Помощник -на – підотама́нчий.
Военача́льник – нача́льник над ві́йськом, воєнача́льник, ота́ман. [Селі́й, оди́н із ота́манів Вентіді́євого ві́йська (Куліш)].
Вперё́д
1) (
нар. места) впере́д, напере́д. [Ні взад, ні впере́д. Протисну́вся напере́д (Рудан.)].
Вперё́д выдаваться – виставля́тися.
В. двигаться (прогрессировать) – поступа́ти.
В. выскакивать, выскочить – вирива́тися, ви́рватися.
В. забежать – перейня́ти кого́.
В. залетать – заполіта́ти.
Ходить взад и вперё́д – ходи́ти туди́ й сюди́, снува́тися.
Наклониться вперё́д – похили́тися, (схили́тися) напере́д;
2) (
нар. врем.) – попе́ре́д(у), напере́д, згори́, нада́лі. [І то ли́хо попе́ре́ду зна́ти, що нам в сві́ті зострі́неться (Шевч.). Неха́й даду́ть мені́ гро́ші напере́д. За харч і за квати́рю запла́чено вже згори́ (Свидн.)].
Вперё́д (впредь) так не делай – нада́лі так не роби́;
3) (
межд.) вперё́д! – руша́й! напере́д! [Гей, напере́д! або́ добу́ти, або́ до́ма не бу́ти! «Руша́й!» – сказа́в ота́ман, і ві́йсько ки́нулося на ворогі́в].
Понукание на лошадей – вйо! но!
Понук. на волов – гей! (диал.) гі́йє! ге́йє! ге́йки!
Впереди́ – попе́ре́ду, спе́реду, пе́ред, попере́д, попері́дь.
Впереди́ всего, впереди́ всех – посампе́ре́д, всампе́ре́д, на чолі́.
Быть впереди́ – бу́ти на пе́реді, ве́сти́ пе́ред.
Пойти впереди́ – пове́сти́ пе́ред.
Ваша речь впереди́ – ва́ше сло́во зго́дом бу́де.
Продолжение впереди́ (впредь) – да́лі бу́де.
Командир шёл впереди́ войскаота́ман ішо́в на чо́лі ві́йська.
Часы впереди́ – годи́нник пока́зує напере́д, поспіша́є.
Главнокома́ндующий – головни́й команди́р, головни́й ота́ман, генера́льний ота́ман.
До́лжность – поса́да, (только административная) уря́д. [Поса́да зе́мського лі́каря. Його́ зві́льнено з поса́ди. Був попе́реду ста́ростою кремене́цьким, а в 1507 р. перейшо́в зві́дти на ви́щий уря́д – воєво́ди ки́ївського (Ор. Левиц.)].
До́лжность атамана – ота́манська поса́да, отаманува́ння. [Са́ми ота́мани запоро́зькі, зложи́вши з се́бе отаманува́ння, знов були́ ти́ми-ж бра́тчиками, що й пе́рше (Куліш)].
-ность сотника – сотникува́ння, соте́нство. [Від отця́ до си́на так соте́нство й перехо́дило].
-но́сть ректора – ректорува́ння, ре́кторство.
-ность профессора – професорува́ння, професу́ра.
-ность учителя – учителюва́ння.
Состоять в до́лжности – бу́ти (перебува́ти) на поса́ді.
Занимать до́лжность – обійма́ти (обійня́ти) поса́ду, (администр.) держа́ти уря́д. [Старшина́ ма́ла зве́рхність над товари́ством, по́ки держа́ла свій уря́д (Куліш)].
Заместить -ность – обсади́ти поса́ду.
Поступить на до́лжность, пристроиться на -ности – оде́ржати поса́ду.
Вступить в -ность – ста́ти на поса́ду, ста́ти до урядува́ння.
Исправляют чью -ность – заступа́ти кого́ на поса́ді, заступа́ти чию́ поса́ду.
Исправляющий -ность – засту́пник, наказни́й. [Наказни́й гетьма́н, ота́ман; наказни́й профе́сор; засту́пник голови́].
Зала́мывать, залома́ть, Зала́мливать (заломля́ть), заломи́ть
1) зала́мувати
и зала́млювати, залама́ти, зало́млювати, заломи́ти, (о мног.) позала́мувати, позала́[о́]млювати; (ветви для приметы) клячи́ти, поклячи́ти, прило́млювати, приломи́ти; (угол страницы) загина́ти, загну́ти. [Залама́в бі́лі ру́ки, став собі́ ду́мати (Чуб. V). Зало́млює ру́ки (Л. Укр.). Оце́ поклячи́ли усі́ дерева́ – тепе́р уже́ не бу́де краді́жки (Мирг. п.)];
2) (
шапку) зала́мувати, залама́ти, зало́млювати, заломи́ти, напина́ти, напну́ти наба́ки́р. [Попере́ду ота́ман зало́мить бриль набаки́р (Греб.)];
3)
-ливать, заломи́ть (запрашивать чрезмерно) – ломи́ти, заломи́ти, загина́ти, загну́ти, заправля́ти, пра́вити, запра́вити гили́ти, заги́лювати, загили́ти. [Ку́ме! кажі́ть ме́нше… ломі́ть ме́нше (Мирн.)].
-ми́ть слишком уж дорого – загили́ти; (образно) запра́вити як за рі́дного ба́тька. [Загили́в аж три́дцять карбо́ванців (Звин.)].
-ми́ло, безл. – заломи́ло, закрути́ло, почало́ ломи́ти, крути́ти.
У меня -ми́ло руку – почало́ мені́ ломи́ти (крути́ти) ру́ку.
Зало́манный, Зало́мленный – зала́[о́]маний, зало́млений; прило́млений, кля́чений, покля́чений; (о цене) запра́влений, заги́лений.
-ться
1) зала́муватися
и зала́млюватися, залама́тися, зало́млюватися, заломи́тися, (о мн. или местами) позала́муватися, позало́млюватися;
2)
-лома́ться (начать чиниться) – поча́ти (ста́ти) мані́ритися, мані́житися, закомизи́тися.
-ми́ться (загордиться) – запиша́тися, завелича́тися, зачва́нитися, запиндю́читися.
Замести́тель – (временно замен. кого) засту́пник, замісни́к, намі́сник, (временный) наказни́й; (преемник) насту́пник. [Засту́пник голови́. Наказни́й ота́ман].
Игла́, Иго́лка, Иго́лочка
1) (
швейная) го́лка, ум. го́лочка, (гал.) ігла́. [Мі́сячно, хоч голки́ збира́й (Номис)].
-ла́ без ушка – про́торг и про́тір (-торга), про́дір (-дора), проте́рта го́лка, без(в)у́ха го́лка. [Моска́ль і про́торг проковтне́, та не вда́виться (Комар). Дала́ проте́рту го́лку ще й без жальця́ (Поділля)].
-ла курносая, безносая – безно́са, кирпа́та го́лка, кирпаті́йка, го́лка без жала́, без жальця́, (диал. без жельця́), (насмешл.) безри́ла го́лка. [Ду́мав, що го́лку купи́в, а воно́ – кирпаті́йка. Це на база́рі так звуть го́лку безно́су (Київ)].
-ла без нитки – го́ла го́лка.
-ла́ рогожная или кулевая – цига́нська го́лка, цига́нка.
Деревянная -ла́ для вязания сетей и т. п. – гли́ця, ум. гли́чка. [Як узя́в хло́пець гли́чку; по́ки ота́ман ді́рку залата́, то хло́пець три (Март.)].
-ла вязальная чулочная (спица) – пруто́к, дро[і]то́к (-тка́).
Ушко -лы́ – (в)у́шко го́лки.
Вдеть нитку в -лку – втягти́, затягти́, заси́лити ни́тку в го́лку.
Платье с -чки – нові́сіньке убра́ння́; мов допі́ро від кравця́ прине́сене.
Одет как с -чки – вбра́ний як на весі́лля.
Сидеть как на -лках – як на те́рню сиді́ти, як на голка́х, як на шпичка́х, як на гра́ні, як на жару́ сиді́ти.
Вино пускает -лки – у вині́ ска́лки ска́чуть, бри́жі гра́ють, вино́ гра́є, і́скриться.
Острие -лы́ – жало́, жальце́, (диал. жело́, жельце́) го́лки;
2) (
у животных) го́лка, ко́лька, колю́чка;
3) (
на растениях) го́лка, колю́чка, шпи́чка, шпи́лька, шпича́к (-ка́), (шипы) те́рня (ср. р.) (на хвойных) шпи́лька, гли́ця, хвої́на, хвої́нка, (гал.) чати́на, (собир.) хво́я, (гал.) фо́я, голи́ння, (гал.) чати́ння. [Гори́ть моя́ доса́донька мов суха́я гли́ця (Л. Укр.)];
4)
-ла́ на здании – шпиль (-ля́), шпинь (-ня).
-ла горы – шпиль (-ля́);
5)
Игла́-рыба – морська́ ігли́ця, зво́рлуч, си́кавка.
Команди́р
1) (
воен.) команди́р (-ра), старшина́; (полка) (стар.) реймента́р (-ра́); (нерегулярн. группы: предводитель) вата́жо́к (-жка́), вата́жко́. [На́ші команди́ри (Пр. Пр.). Шко́ла черво́них старши́н].
-ди́р дивизии, корпуса – команди́р диві́зії, ко́рпусу;
2) (
в обиходе) команди́р, верхово́да, ота́ман, голова́.
Кома́ндовать
1) (
в строю) кома́ндувати. [Сами́ кі́льки солда́т вою́ються, а тих, що кома́ндують, і нема́ (Рудч.)];
2)
-вать, скома́ндовать что – кома́ндувати, скома́ндувати, нака́зувати, наказа́ти що кому́, велі́ти, звелі́ти, дава́ти, да́ти кома́нду кому́ на що, до чо́го. [Поста́вив кашова́р за́куску, – ота́ман кома́ндує ви́пивку (Мартин.)];
3) (
чем) кома́ндувати чим, ма́ти в кома́нді, ма́ти під нача́лом що. [Ба́тько його́ полко́м кома́ндував (Ніков.)].
-ть полком (быть полковником) – полковникува́ти (-ку́ю);
4) (
предводительствовать) отаманува́ти, гетьманува́ти, гетьма́нити, порядкува́ти, правува́ти над ким, ким, пе́ред ве́сти. [І ни́ми Тул гетьма́нить (Куліш). Вони́ його́ слу́хають, а він ї́ми порядку́є (Звиног.). Подає́ го́лос, праву́є козака́ми (Н.-Лев.)];
5) (
распоряжаться, хозяйничать) кома́ндувати, верхово́дити, отаманува́ти, правува́ти ким, чим, у чо́му, над ким, ору́дувати ким. [Отаману́є на́ша па́нночка над дівча́тами, виганя́є на па́нщину (Квітка). З грома́ди кпи́ли, хло́пців би́ли та верхово́дили в селі́ (Шевч.)].
-ть волами (шутл.) – вола́м хвости́ крути́ти, начальникува́ти над теля́тами.
Бесконтрольно -ть – верхово́дити чим, (образно) ма́ти ца́рство і па́нство (в чо́му).
Кома́ндующий – що кома́ндує; (сущ.) кома́ндувач. [Кома́ндувач дру́гої наро́дньої а́рмії (Пр. Пр.)].
-щий военного округа – кома́ндувач військо́вої окру́ги.
-ющий морскими силами – кома́ндувач морськи́х сил.
-щие классы – зве́рхні кла́си.
-щая верхушка – кома́ндна верхі́вка.
Временно -щий – тимчасо́вий кома́ндувач, (стар.) наказни́й команди́р.
-щая местность, высота – головна́ місци́на, головни́й шпиль.
Крамо́льный – крамо́льний, (зап.) коромо́льний, ворохо́бний. [Від таки́х крамо́льних па́ртій, що хотя́ть вели́ких ха́ртій, я добра́ не жду (Самійл.). Так писа́в ворохо́бний ота́ман до донці́в і на Украї́ну (Єфр.)].
Лука́
1) за́крут (-ту), лука́, луко́вина;
см. Излу́чина;
2) зато́ка;
см. Зали́в;
3) (
седельная) лука́, облу́к (-ка́), каблу́к (-ка́). [Ота́ман мовчи́ть, похили́всь до луки́ (Грінч.)];
4)
см. Лука́вство.
I. Находи́ть, наха́живать, найти́, действ. з.
1) знахо́дити (
в песнях и знаходжа́ти) знайти́, нахо́дити (в песнях и находжа́ти), найти́, (о мног.) познахо́дити, понахо́дити кого́, що, (редко) повизнахо́дити що; специальнее: (отыскивать) нашу́кувати, нашука́ти, відшу́кувати, відшука́ти, вшука́ти що; (приискивать) винахо́дити, ви́найти що; (натыкаться) натрапля́ти, натра́пити кого́, що и на ко́го, на що, надиба́ти и нади́бувати, нади́бати, (диал.) наги́бувати, наги́бати що. [Там вто́млені знахо́дять опочи́вок (Куліш). Умі́ла ти ма́тір поки́нути, умі́й-же й знайти́ її́! (Квітка). Хоч ти зна́йдеш з ру́сою косо́ю, та не зна́йдеш з тако́ю красо́ю (Метл.). Блука́в, доро́ги не знайшо́в (М. Вовч.). Я знайшо́в буди́нок, де він живе́ (Коцюб.). Якби́ то дали́ся орли́нії кри́ла, за си́нім-би мо́рем мило́го знайшла́ (Шевч.). У Назо́на теж ти про риба́лку спо́гади знайде́ш (М. Рильськ.). Не могла́ найти́ для ме́не сло́ва поті́хи (Франко). Ста́ли ті́ї сини́ до ро́зуму доходжа́ти, ста́ли собі́ молоді́ подру́жжя знаходжа́ти (Метл.). На труп поби́тий… шука́ли, та тре́тього дні находжа́ли (Март.). Однослужи́вців не мо́жна було́ познахо́дити (Крим.). Де що було́ діді́вське, – повизнахо́дила (Г. Барв.). По́тім він нашука́в свій портмоне́т і подиви́вся, що́ в нім є (Крим.). Шука́йте скі́льки хо́чете, не вшука́єте (Звин.). Коли́-б нам слу́шну ви́найти годи́ну, то ми поговори́ли-б про сю спра́ву (Куліш). Не встиг ви́найти собі́ яки́йсь відпові́дний ґеше́фт (Франко). Шука́є живу́щої води́ і не зна́є, де її́ натра́пити (Мирний). Чув яке́сь незадово́лення, мов не натра́пивши на те, що пови́нно бу́ти його́ заня́ттям (Франко). Не міг нади́бать гарні́шого собі́ зя́тя (Федьк.). Чудо́ві були́ пу́щі, – тепе́р таки́х і не нади́баєш (М. Вовч.). Якби́ ти скарб наги́бав, то ходи́в-би ти в сає́тах (тонких сукнах) (Грінч.)].
-ди́ть, -ти́ вкус, приятность в чём – набира́ти, набра́ти смаку́ до чо́го, розбира́ти, розібра́ти смак у чо́му, знахо́дити, знайти́ приє́мність у чо́му; срв. Вкус 4. [Зача́в набира́ти смаку́ до ліни́вства (Франко). Лю́ди почина́ють розбира́ти смак в и́нших про́мислах (Звин.). Дали́ мені́ щось скуштува́ти; не розібра́в я смаку́ в то́му (Звин.). Я не знахо́джу приє́мности в цього́ ро́ду спо́рті (В. Гжицьк.)].
-ди́ть, -ти́ по вкусу кого, что – знахо́дити (добира́ти), знайти́ (добра́ти) (собі́) до смаку́ (до вподо́би), уподо́бати кого́, що.
-ди́ть, -ти́ вновь (потерянное) – віднахо́дити, віднайти́, (о мног.) повіднахо́дити (загу́блене).
-ди́ть, -ти́ для себя выражение в чём – знахо́дити, знайти́ собі́ ви́раз у чо́му, вилива́тися, ви́литися в чо́му. [Цей на́стрій найкра́ще ви́лився в організа́ції бра́тства (Рада)].
-ди́ть, -ти́ выход (исход) в чём – знахо́дити, знайти́ ви́хід (поряту́нок, ра́ду) у чо́му, дава́ти, да́ти собі́ ра́ду (пора́ду) з чим; срв. Исхо́д 2. [Знахо́дить собі́ ра́ду зо́всім реа́льну, життьову́ (О. Пчілка)].
-ти́ в ком друга – знайти́ в ко́му при́ятеля (дру́га).
-ди́ть, -ти́ себе место – знахо́дити, знайти́ собі́ мі́сце; притика́тися, приткну́тися. [Молода́ не сіда́є за стіл, а де-не́будь приткне́ться (Полтавщ.)].
Он не -дит себе места – він не знахо́дить собі́ місця; він не зна́є, де приткну́тися (де приткну́ти себе́); він хо́дить, як неприка́яний; він мару́диться, він по́пору не зна́йде. [Ну́дився, мару́дився; чого́сь хоті́лося – і сам не знав чого́ (Свидн.)].
-ти́ кого своими милостями – вдарува́ти (обдарува́ти) кого́ своє́ю ла́скою.
-ди́ть, -ти́ ощупью – нама́цувати, нама́цати, нала́пувати, нала́пати, (о мног.) понама́цувати, понала́пувати кого́, що. [Нама́цав сві́чку і встроми́в її́ в свічни́к (Велз)].
-ди́ть, -ти́ приют кому, себе – знахо́дити, знайти́ приту́лок (за́хист, за́хисток) кому́, собі́, притуля́ти, притули́ти кого́, (себе ещё) притуля́тися, притули́тися. [Де сирота́ безрі́дний приту́литься? де за́хисток собі́ зна́йде? (Сл. Гр.)].
-ди́ть, -ти́ путём расспросов – напи́тувати, напита́ти кого́, що, допи́туватися, допита́тися кого́ и до ко́го, чого́. [Приї́хали ми, напита́ли адвока́та (Франко). Мо́же-б ви – напита́ли мені́ па́ру куре́й? (Кролевеч.). Допита́вся до того́ бага́того купця́ (Грінч. II)].
-ди́ть, -ти́ в себе силу для чего – знахо́дити, знайти́ в собі́ си́лу на що, здобува́тися, здобу́тися на що. [Не раз ми здобува́лися колоса́льну руї́нницьку ене́ргію (Ніков.)].
Не -ду́ слов, чтобы выразить своё возмущение – слів не доберу́, щоб ви́словити своє́ обу́рення.
-ди́ть, -ти́ удовольствие (наслаждение) в чём – знахо́дити, знайти́ вті́ху (насоло́ду) в чо́му, коха́тися (милува́тися), закоха́тися (замилува́тися) в чо́му, ті́шитися (втіша́тися), вті́шитися чим и з чо́го.
-шё́л у кого спрашивать! – знайшо́в, у ко́го (кого́) пита́тися! було́ (мав, не мав) у ко́го (кого́) пита́тися!
Вот -шё́л кого! – от знайшо́в кого́!
Не знаешь, где -дё́шь, где потеряешь – не зна́єш, де заро́биш, де проро́биш; хіба́ хто зна́є, де він що зна́йде, де втеря́є.
За чем пойдёшь, то и -дё́шь – чого́ шука́єш, те й напита́єш.
Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) -ти́, см. Потеря́ть.
Дай бог с умным -ти́ и потерять – дай бо́же з розу́мним загуби́ти, а з дурни́м не найти́; з ду́рнем ні найти́, ні поділи́ти; з ду́рнем зна́йдеш, то й не поді́лишся (Приказки).
По лесу ходит, дров не -дё́т – по лі́сі товче́ться, а до дров не допаде́ться; по го́рло в воді́, а шука́в, де напи́тися;
2) (
открывать) знахо́дити, знайти́, відкрива́ти, відкри́ти, відшу́кувати, відшука́ти що, (выявлять) віднахо́дити, віднайти́ що, (обнаруживать, изобретать: о научн. данных, открытиях) винахо́дити, ви́найти що, (преступника, преступное) викрива́ти, ви́крити кого́, що. [Спро́би віднайти́ манівці́, яки́ми відбува́вся перехі́д від багатобо́жжя Вед до пантеї́зму Упаніша́д (М. Калин.). Порі́внюючи о́пис Моско́вського ца́рства з тво́ром Йо́вія, мо́жна ви́найти де́які парале́лі (Україна). Ви́найти таку́ мо́ву, що-б була́ зрозумі́ла ру́ському й украї́нцеві (Ґ. Шкур.)].
-ди́ть, -ти́ поличное – витру́шувати, ви́трусити, (о мног.) повитру́шувати кра́дене.
-ди́ть, -ти́ способ (средство) – знахо́дити (винахо́дити), знайти́ (ви́найти) спо́сіб, (в просторечии обычно) добира́ти (прибира́ти), добра́ти (прибра́ти) спо́собу (ро́зуму, ума́). [Ви пови́нні добра́ти спо́собу, щоб цього́ не було́ (Грінч.). Тамте́шні мудреці́ не добра́ли спо́собу попереди́ти руї́ну (Кандід). Прибра́ли лю́ди спо́собу літа́ти (Дещо). Отама́н чума́цький собі́ ума́ прибира́є, що йому́ роби́ть (ЗОЮР I)].
Русские мореплаватели -шли́ несколько неизвестных островов – росі́йські морепла́вці знайшли́ (відкри́ли) кі́лька (де́кілька) невідо́мих острові́в.
Ревизор -шё́л много упущений – ревізо́р знайшо́в (ви́крив) бага́то, недо́глядів (хиб);
3) (
определять) визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, (вычислять) обчисля́ти, обчи́слити, вирахо́вувати, ви́рахувати що.
По радиусу круга -дят длину його окружности – за ра́діюсом кру́га обчисля́ють довжину́ його́ ко́ла;
4) (
заставать) знахо́дити, знайти́, застава́ти, заста́ти, (встречать) зустрів[ч]а́ти, зустрі́ти, стріча́ти, стрі́нути, стріва́ти, стрі́ти кого́, що. [Забрі́в до бра́та, знайшо́в його́ вдо́ма (Звин.). Поверну́вшися з мандрі́вки додо́му, він заста́в усі́х ро́дичів живи́х і здоро́вих (Київ). Заста́в його́ за обі́дом (Сл. Ум.). Заста́в до́ма цілкови́тий бе́злад (Брацл.). Прийшо́в до ньо́го, зустрі́в його́ в садку́ (Київ). Рішу́чости тако́ї не стріча́в ніко́ли у ді́вчини (Франко)].
-шё́л её в хлопотах – знайшо́в (заста́в) її заклопо́тану (в кло́поті);
5) (
видеть, усматривать) ба́чити, вбача́ти, добача́ти, поба́чити в чо́му що. [Не ба́чу в твої́й, си́нку, робо́ті нія́кої ко́ристи (Сл. Ум.). Приро́да була́ вели́чна і благоді́йна, – за́хват пое́та поба́чив у ній непереве́ршене (М. Калин.)].
Не -хожу́ в этом ничего остроумного – не ба́чу (не вбача́ю, не добача́ю) в цьо́му нічо́го доте́пного;
6) (
полагать) уважа́ти (кого́, що за ко́го, за що и (реже) ким, чим), (думать) гада́ти, ду́мати, поду́мати (що), (считать) визнава́ти, ви́знати кого́, що за ко́го, за що, (казаться кому) здава́тися, зда́тися, видава́тися, ви́датися кому́; (называть) назива́ти, назва́ти кого́, що ким, чим; (приходить к заключению) прихо́дити, прийти́ до ви́сновку. [Я вважа́ю, що він ма́є ра́цію (Київ). Я зовсі́м не вважа́ю, що мої́ одмі́тки були́ пога́ні (Крим.). Уважа́ю тебе́ за люди́ну розу́мну (Харківщ.). Він уважа́в мене́ ду́же га́рною (Кандід). Я поду́мав собі́, що вона́ ду́же змарні́ла (Київ). Він не ви́знав мої́х аргуме́нтів за слу́шні (Київ). Ті ши́беники, здає́ться йому́ (-дит он), нена́виділи ввесь світ (Кінець Неволі). Скі́льки він міг змалюва́ти їм не́бо, воно́ видава́лося їм (они -ди́ли его) жахли́вою порожне́чею (Країна Сліпих). Було́ в йо́му де́що таке́, що во́рог назва́в-би ферті́вством (Кінець Неволі). Я перегля́нув його́ статтю́ і прийшо́в до ви́сновку, що друкува́ти її́ не мо́жна (Київ)].
-ди́ть, -ти́ возможным, нужным – уважа́ти (визнава́ти), ви́знати за можли́ве за потрі́бне. [Не вважа́ла за потрі́бне кри́ти своє́ї вті́хи з того́ від’ї́зду (Л. Укр.). Ви́ща си́ла ви́знала за потрі́бне не лиши́ти йому́ нічо́го (Кінець Неволі)].
-ди́ть, -ти́ кого невиновным – уважа́ти (визнава́ти), ви́знати кого́ за невинува́того (за без(не)ви́нного).
-ди́ть, -ти́ хорошим, плохим – визнава́ти, ви́знати за га́рне (за до́бре), за пога́не (за ке́пське, за лихе́). Я -хожу́ это странным – мені́ це здає́ться (вида́ється) ди́вним (чудни́м), я вважа́ю це за ди́вну річ.
Находи́мый – що його́ (її́, їх) знахо́дять и т. п.; знахо́джений, нахо́джений.
На́йденный
1) зна́йдений, на́йдений, познахо́джений, понахо́джений; нашу́каний, відшу́каний; ви́найдений; натра́плений, нади́баний, наги́баний; нама́цаний, нала́паний, понама́цуваний, понала́пуваний; напи́таний; ді́браний, при́браний;
2) зна́йдений, відкри́тий, відшу́каний; ви́найдений; ви́критий; ви́трушений, повитру́шуваний;
3) ви́значений, обчи́слений, ви́рахуваний;
4) зустрі́нутий, стрі́нутий;
5) поба́чений;
6) ви́знаний; на́званий.
Неводчи́к
1) (
рыбак) не́відник-ватажо́к (-жка́), вата́жко (ота́ман, старши́й) над невідника́ми;
2)
орнит. Nyroca Fuligula L. – чернь (-ни) (чуба́та), черну́шка.
Неукроти́мый – неприборка́нний, неприбо́ркний, неприбо́ркливий, (чаще) невгамо́вний, невгамо́ваний, непогамо́вний, непогамо́ваний, (неудержимый) невпи́нний, невтри́мний, нестри́мний, (необузданный) незагну́зданий, (неодолимый) нездола́нний; (упорный, отважный) завзя́тий. [Невгамо́вне обу́рення про́ти пра́ва одніє́ї люди́ни над життя́м та добро́м дру́гої (Рада). Під невгамо́вним по́дихом вітрі́в (П. Филип.). Я ки́даюсь по ха́ті, як зра́нений звір, і в непогамо́ваній злобі́ розпиха́ю ме́блі (Коцюб.). Сів на коня́ невпи́нного, прудко́го (Крим.). Мене́ порива́ло безпосере́днє, незагну́здане чуття́ (Крим.). Зві́дки набра́всь того́ нездола́нного ду́ху Шевче́нко, де черпа́в він си́лу держа́тись так ви́соко над людьми́ та обста́винами? (Рада). Наш ота́ман Гамалі́я, ота́ман завзя́тий (Шевч.)].
Партио́нный – гуртови́й. [Гуртови́й про́даж].
-ный начальник – вата́г, ота́ман, старшина́ заго́ну (вата́ги).
Пасту́х – пасту́х.
Помощник -ха́ – підпа́сач, підпа́сич, підпа́сок (-ска).
Старший над -ха́ми, чаще старший -ту́х овец – вата́г, ота́ман, личма́н, отага́с, (гал.) бац.
-ту́х овец – вівча́р, чаба́н, гайда́р (-ря́), гайда́й, (-дая́), вата́жник, юга́с; (младший -ту́х при чабане и личмане) тре(й)тя́к.
-ту́х баранов – бара́нник.
-ту́х ягнят – ягня́тник, янча́р, (у гуцулов) ягни́чник.
-ту́х коз – коза́[я́]р.
-ту́х телят – теля́тник.
-ту́х крупного рогатого скота – скота́р (-ря́), чередни́к, череда́р (-ря́), черда́ш, (у черноморцев) това́рчий, (коров, телят и пр.) коров’я́р, корі́вник, (волов) волопа́с, волови́к, (угор.) волова́р, (гал.) вола́р, воля́р.
-ту́х лошадей – ста́дник, стада́р, табу́нник, табу́нщик, коня́р (-ра́), кона́р.
-ту́х свиней – свинопа́с, свина́р (-ря́).
-ту́х гусей – гуся́тник, гуся́р, гусі́й, дроби́нник.
-ту́х ночной – ночліжа́нин, ночлі́жник, поночлі́жник.
Без -ха́ (быть или обходиться) – само́пас, само́паски, само́пасом, самопа́сно, пусто́паш, на-бе́збаш (бе́збач, бе́збеш). [Череда́ хо́дить само́пас].
Плеть
1) баті́г (-ога́),
ум. батіжо́к (-жка́), пу́га, ум. пу́жка, (из кожи) канчу́к, малаха́й(ка), карба́ч, бич, нага́й(ка), ум. нага́єчка, (г)арапі́й (-пія́), гара́пник, гара́па, бату́[ю́]га, бату́ра, батурме́н, кантура́, карбу́н, файда́, фанда́, фандо́ля, сергі́й, (с двумя хвостами) двохві́стка, (с тремя хвостами) трійча́тка. [Вда́рив батого́м по ко́нях. Канчука́ми сі́кли нас (Франко). Донськи́м нагає́м підганя́є (Котл.). Поби́в його́ гарапіє́м. Звелі́в ку́черові стьобну́ти ци́гана бату́рою. Стари́х мужикі́в-козакі́в карбаче́м затина́є. Ой, стої́ть пан з нага́йкою, ота́ман з файдо́ю (Чуб.). Як почну́ я тебе́ отси́м сергіє́м би́ти].
Конец -ти – швига́р.
Побить -тью – да́ти канчукі́в.
Наказать -тьми́ – покара́ти (скатува́ти) канчука́ми (батога́ми).
Высечь -тью – відшмага́ти нагая́ми (нагає́м).
Пле́тью обуха не перешибёшь – голово́ю му́ра не проб’є́ш;
2) (
плети растений), (о)гу́дина, о́гуд, огу́диння; (ус у растений) ро́зхо́день (-дня).
Полково́децота́ман військови́й.
Почи́нивать и Починя́ть, почини́ть что – ла́годити, пола́годити, ла́дити, пола́дити, ладна́ти, поладна́ти, (бельё, одежду) лата́ти, полата́ти що; (настроить) нала́годжувати, нала́годити, нала́джувати, нала́дити, наладна́ти, (во множ.) понала́годжувати, понала́джувати, що; (подправить) підла́годжувати, підла́годити, підла́дити, підладна́ти, (бельё, одежду), підла́тувати, підлата́ти (во множ. попідла́годжувати, попідла́тувати) що; (заделать дыру, брешь) зала́годжувати, зала́годити, зала́дити, заладна́ти, зала́тувати, залата́ти (во множ. позала́годжувати, позала́тувати) що.
-ни́ть со всех сторон, везде, на всех местах – обла́годити, обла́дити, обладна́ти, облата́ти, ви́лагодити, ви́ладнати (усю́ди). Срв. Поправля́ть, Подправля́ть.
-ня́ть (-ни́ть) сапоги, ботинки – ла́годити (пола́годити) чо́боти, череви́ки.
-ня́ть (-ни́ть) бельё, одежду кому – лата́ти (полата́ти, позала́тувати, попідла́тувати) біли́зну (пла́ття), оде́жу кому́, облата́ти (во множ. пообла́тувати) кого́. [Нема́ кому́ ні обіпра́ть, ні облата́ть – тре́ба жени́тися (Номис). П’я́теро діте́й та все хло́пці, усе́ на їх так і гори́ть. Тре́ба-ж їх пообла́тувати (Богодух.)].
-ня́ть телегу, сани, плуг – ла́годити (пола́годити), ла́дити (пола́дити), ладна́ти (поладна́ти), (настроить) нала́годити, нала́дити, наладна́ти во́за, са́ни, плуг.
-ня́ть ружьё – пола́годити, нала́годити рушни́цю.
-ня́ть дом, избу – ла́годити, пола́годити, обла́годити буди́нок, ха́ту.
-ня́ть невод, сети – ла́годити, пола́годити, ви́лагодити, нала́годити не́від, мере́жі, направля́ти, напра́вити не́від, мере́жі, понаправля́ти неводи́, мере́жі. [По́ки ота́ман ді́рку залата́, то хло́пець три… Ви́лагодили не́від удвох (Март.)].
-нить крышу – пола́годити, зала́годити, заладна́ти, полата́ти, залата́ти дах, (соломенную) стрі́ху. [Стрі́ха в йо́го до́бре попрогнива́ла і мо́хом пооброста́ла: тре́ба заладна́ти (Г. Барв.). Це́ркву обдира́є, а коршму́ лата́є (Номис)].
Оканчивать, окончить -ня́ть – дола́годжувати, дола́годити, дола́джувати, дола́дити що. [Чи ти ско́ро дола́годиш во́за? (Гр.)].
Почи́ненный – пола́годжений, пола́джений, пола́днаний, пола́таний, нала́годжений и т. д.
Предводи́тель – приво́[і́]дець (-ві́дця) и приві́дця (-дці, м. р.), прово́дець (-ві́дця), прові́дни́к; (проводырь) провода́р и проводи́р (-ря́); (отряда) ва́таг, ватажо́к, вата́жко́ (-жка́), вата́жний (-ного), голова́, ота́ман. [Їх приво́дець по та́бору мов пан яки́й хо́дить (А.-Д.). Го́вард, на́шим корабля́м приві́дця (Грінч.). Без голови́ ві́йсько ги́не (Номис). Провіднико́м се́ї депута́ції був єпі́скоп Яхимо́вич (Барв.). Попере́ду ва́таг молоде́нький на вороні́м ко́ню (Рудч.). Хто ватажко́м пі́де перед ва́ми (Шевч.)].
-тель дворянства – ма́ршал, марша́лок (-лка).
-тель голи, бедняков – голотово́да (Куліш). Быть -лем, см. Предводи́тельствовать.
Приходи́ть, прийти́, притти́ и придти́
1) прихо́дити (
в песнях и приходжа́ти) прийти́, (редко) дохо́дити (в песнях и доходжа́ти), дійти́, (подходить) надхо́дити, надійти́, (прибывать) прибува́ти, прибу́ти (во множ.) поприхо́дити, подохо́дити, понадхо́дити, поприбува́ти куди́, до ко́го, до чо́го. [Коли́ це прихо́дить до йо́го лиси́чка та й пита́є (Рудч.). То коза́чка-небора́чка до йо́го приходжа́є (Чуб. V). Прийшо́в до йо́го ота́ман його́ (Пісня). Всі поприхо́дили до йо́го (Єв.). Я до те́бе, дівчи́нонько, я до те́бе доходжа́в (Пісня). Дохо́дили молоди́ці знако́мі наві́дати (М. Вовч.). Чом ти ніко́ли до нас не ді́йдеш? (Харк.). За́втра, гуля́ючи, я сам надійду́ до те́бе (Тесл.). А ви чого́, Фе́доре, надхо́дили? (Стеф.)].
С чем -шё́л, с тем и ушёл – як прийшо́в, так і пішо́в.
-ходи́те к нам почаще – прихо́дьте до нас часті́ше.
Наконец и он -шё́л – наре́шті й він прийшо́в (надійшо́в).
-шла́ весть, вести – прийшла́ (надійшла́, наспі́ла) зві́стка, ві́сті. [Прийшла́ зві́стка до ми́лої, що ми́лого вби́то (Метл.)].
Поезд -дит в пять часов – по́їзд (по́тяг) прихо́дить о п’я́тій годи́ні.
-шё́л поезд – прийшо́в (надійшо́в) по́їзд (по́тяг).
-ди́т, -ти́ к концу – дохо́дити, дійти́ кра́ю (кінця́), кінча́тися, кінчи́тися, бу́ти на скінчу́; на кіне́ць ви́йти; срв. Приближа́ться к концу. [От уже́ і тре́тій день кінча́вся (Рудч.). А на дво́рі тимча́сом сі́чень був на скінчу́ (Свидн.). Бо́рше з жи́дом на коне́ць ви́йду, як в тобо́в (Франко. Пр.)].
Наши припасы стали -ди́ть уже к концу – почали́ ми вже з харчі́в вибива́тися.
-шё́л кому конец (переносно) – урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́. [Всьому́ зе́мству урва́лася тепе́р у́дка (Котл.)].
-ди́ть, -ти́ в возраст – дохо́дити, дійти́ до зро́сту и зро́сту; (о девушке) на порі́, на стану́ ста́ти. [Як дійшли́ вже до зро́сту, пішли́ собі́ ща́стя шука́ти (Ум.). Росла́, росла́ дівчино́нька та й на стану́ ста́ла (Пісня)].
-дё́т черёд – ді́йдеться ряд.
К чему дело -дё́т – до чо́го ді́йдеться.
-ди́ть, -ти́ в порядок – прихо́дити, прийти́ до ладу́, до поря́дку, на лад спа́сти, зійти́; (упорядочиваться) порядкува́тися, упорядкува́тися; срв. Поря́док. [Ду́мка вспоко́ювалася, міцні́ла, порядкува́лася (Франко)].
-ти в беспорядок – на бе́злад піти́. [Порядку́є з ти́ждень, то на́че все й на лад спаде́. А від’ї́де, то й знов усе́ пі́де на бе́злад (Мова)].
-ди́ть, -ти́ на помощь см. По́мощь.
-ди́ть, -ти́ в сознание – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти (до прито́мности, до ро́зуму и в ро́зум) оприто́мнювати, оприто́мніти. [До сме́рти своє́ї до па́м’яти не прихо́див (Драг.). Він тро́хи прийшо́в у ро́зум і огля́нувсь навкруги се́бе (Яворн.)].
-ди́ть, -ти́ в себя, в чувство – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти, до чуття́, оприто́мнювати, оприто́мніти, о[с]тя́млюватися, о[с]тя́митися, очути́тися, очуті́ти, очу́тися, прочути́тися, очу́нювати, очу́няти, прочу́нювати(ся), прочу́няти(ся), очу́матися, прочу́матися, розчу́матися, розчумані́ти, прочина́тися, прочну́тися (реже прочина́ти, прочну́ти), опам’ята́тися и -тува́тися, пропам’ята́тися, спам’ята́тися, спостерегти́ся; срв. Опо́мниваться, Очну́ться, Очу́вствоваться, Отойти́ 7. [Тоді́ Оле́ся мов до па́м’яти прийшла́ (М. Вовч.). Лука́ оприто́мнів тро́хи, поба́чивши знайо́му обстано́ву (Коцюб.). Вітере́ць дмухну́в на не́ї, от вона́ отя́милася (Квітка). Ох! і до́сі я не стя́млюся: де ти, ща́стя молоде́! (Крим.). Не, зна́ю, що й роби́ти, як оживи́ти гу́би її́ побілі́лі, як їм запомогти́ очути́тись (Г. Барв.). Уста́нь, уста́нь, ми́лая, прочути́ся (Чуб. V). Він і стрепене́ться од того́ сло́ва її́ і мов очуті́є, загово́рить до не́ї (М. Вовч.). Доро́гою він очу́няв (Франко). Наси́лу прочу́нявся (Шевч.). Очу́мався вже в ха́ті (Мирн.). Неха́й тро́хи прочу́мається (Котл.). А я розчу́мався, вхопи́в була́т у ру́ки (Біл.-Нос.). Він розчумані́в тро́хи на дво́рі (Хорол.). За́раз вони́ і ну його́ кача́ти, по́ки аж прочну́вся він (Рудч.). І вже не ско́ро я опам’ята́вся (Самійл.). Як упа́в, зу́би стяв, ле́две спам’ята́вся (Чуб. V). Сме́рклося зовсі́м. Він аж тепе́р мов спостері́гся (Франко)].
-ди́ть на ум, в голову – спада́ти (сплива́ти, збіга́ти, набіга́ти, наверта́тися, прихо́дити) на ду́мку, впада́ти в го́лову. [На ду́мку спада́ють дитя́чі зга́дки (Васильч.). Збіга́ мені́ на ду́мку, з чо́го то бере́ться ча́сом, чим держи́ться та, мовля́в, уподо́ба чи любва́ (М. Вовч.). А що це тобі́ усе світа́ на ду́мку наверта́ються? (М. Вовч.). Прихо́дить мені́ на ду́мку (Франко)].
Мне -шло́ на ум, на мысль, в голову – мені́ спа́ло (спливло́, зійшло́, набі́гло) на ду́мку, мені́ зду́малося, мені́ впа́ло в го́лову, я прийшо́в, на ду́мку (на га́дку). [Ти ізно́в суму́єш, Ната́лко? Ізно́в тобі́ щось на ду́мку спа́ло? (Котл.). Що це тобі́ на ду́мку таке́ зійшло́? (Мирн.), Та я бач ті́льки спита́ла, – так набі́гло на ду́мку (Н.-Лев.). Допі́ру мені́ оте́ сло́во впа́ло в го́лову, та за́раз забу́лося (Васильк. п.)].
Мне никогда не -ди́ло это на ум – мені́ ніко́ли це на ду́мку не спада́ло. [Ніко́му з прису́тніх не спада́ло на ду́мку таке́ сло́во (Єфр.). Ті́льки того́ не ма́ла, чого́ бажа́ти на ду́мку не спада́ло (Грінч.)].
Внезапно, вдруг -шло́ на ум, в голову кому – сту́кнуло в го́лову кому́, шибну́ла ду́мка кого́. [Сту́кнуло в го́лову Оле́нці: чи не піти́ це до йо́го (Тесл.). Він був таки́й весе́лий, по́ки ду́мка про Рим його́ не ши́бла (Куліш)].
Это никому не могло -ти́ в голову – ніко́му це і на ду́мку не могло́ спа́сти, і в го́лову не могло́ впа́сти.
Уж если ей что -дё́т на ум, в голову, так… – вже як їй що впаде́ (стрі́лить) в го́лову, то… [Їй як що стрі́лить в го́лову, то й ді́ло тут (Франко)].
-ди́ть на память – прихо́дити на зга́дку, спада́ти (сплива́ти, наверта́тися) на па́м’ять (на зга́дку), устава́ти на ду́мці; срв. Па́мять. [Мимово́лі спада́є тут на па́м’ять сторі́нка з да́внього мину́лого на́шого Ки́їва (Н. Рада)].
Не -ди́ть на память – не дава́тися на зга́дку. [Ми силкува́лись по́тім з това́ришем віднови́ти цей нему́дрий моти́в, та він нія́к не дава́вся на зга́дку (Корол.)].
-ди́ть, -ти́ к мысли – прихо́дити, прийти́ до ду́мки, нами́слитися (що зроби́ти).
-ди́ть, -ти́ к пониманию чего-л. – дохо́дити, дійти́ до розумі́ння чого́.
-ди́ть, -ти́ к соглашению по поводу чего – прихо́дити, прийти́ до зго́ди (до порозумі́ння), учиня́ти, учини́ти зго́ду, порозуміва́тися, порозумі́тися, зла́годжуватися, зла́годитися, погоди́тися за що; срв. Соглаша́ться. [От взяли́сь за ді́ло, зговори́лись, зла́годились (Федьк.). Тоді́ знов я́кось (новгоро́дці) між се́бе погоди́лись і и́нших уже́ збро́йних люде́й до се́бе призва́ли (Куліш)].
-ти́ к единодушному соглашению, решению – прийти́ до односта́йної зго́ди, узя́ти ду́мку і во́лю єди́ну (Куліш).
-ти́ к какому-л. решению – ви́рішити, (после совместного обсуждения) ура́яти, ура́дити(ся) (що зроби́ти); срв. Пореши́ть.
Я -шё́л к убеждению, что… – я впевни́вся, що…, я перекона́вся, що…, (к твёрдому убеждению) я дійшо́в до твердо́го переко́на́ння.
-ти́ к заключению (путём логического мышления) – дійти́ до ви́сновку (порешить) ста́ти на чо́му.
Они -шли́ к заключению, что… – вони́ ста́ли на то́му, ста́ло у них на то́му, що… [Мудрува́ли і гада́ли, і на тім в них ста́ло, що… (Рудан.)].
-ти́ в отчаяние – вда́тися (вки́нутися) в ро́зпач (в розпу́ку).
-ди́ть, -ти́ в упадок – прихо́дити, прийти́ до зане́паду, занепада́ти, занепа́сти, підупада́ти, підупа́сти, упада́ти, упа́сти, запада́ти, запа́сти. [Запа́ли городи́, занепа́ли і всі торги́ по ля́дському краю́ (Куліш). Упа́ло здоро́в’я, поча́в (Хмельни́цький) на си́лах знемага́ти (Куліш)].
-ди́ть, -ти́ в совершенный упадок – зво́дитися, зве́стися ні на́ що (на ні́вець), зійти́ на пси (на ні́вець).
-ди́ть, -ти́ в негодность – нікчемні́ти, знікчемні́ти, зледащі́ти. [На тім стої́ть си́ла на́шої слове́сности; з то́го вона́ до ві́ку-ві́чного молоді́тиме, і ніко́ли вона́ тим ро́бом не знікчемні́є (Куліш). Зледащі́ла, не зду́жаю і на но́ги вста́ти (Шевч.)].
-ди́ть, -ти́ в ветхость – поста́ріти(ся).
-ти́ в нищету – впа́сти в зли́дні, зійти́ на зли́дні.
-ди́ть, -ти́ в забвение – іти́, піти́ в непа́м’ять. [Якби́ не було́ цих літо́писів, то вся мину́вшина на́ша пішла́-б у непа́м’ять(Єфр.)].
-ди́ть, -ти́ в ужас – жаха́тися, (в)жахну́тися.
-ди́ть, -ти́ в (крайнее) смущение – (ду́же) засоро́млюватися, засоро́митися.
-ти́ в (крайнее) изумление – (вели́ким ди́вом) здивува́тися, здумі́ти.
-ти́ в тупик, см. Тупи́к.
-ти́ в гнев, в ярость – розгні́ватися, розлютува́тися, розпасіюва́тися. [Чолові́к так розпасіюва́вся, що ма́ло не поби́в жі́нки (Уман.)].
-ди́ть в раздражение – роздрато́вуватися, роздратува́тися, (вульг.) роздро́чуватися, роздрочи́тися, (во множ.) пороздрато́вуватися, пороздро́чуватися.
Мне -шла́ охота – узяла́ мене́ охо́та, припа́ла мені́ охо́та (що роби́ти). [А коли́ вже тобі́ припа́ла така́ охо́та чита́ти, то підожди́ – я тобі́ дам и́ншу кни́жку (Васильч.)];
2) прихо́дити, прийти́, надхо́дити, надійти́, захо́дити, зайти́;
срв. Наступа́ть, Настава́ть, Приспева́ть. [Ой як при́йде ніч темне́нька, – я не мо́жу спа́ти (Чуб. V). Час прихо́дить умира́ти, ні́кому пора́ди да́ти (Дума)].
-шё́л конец – надійшо́в кіне́ць, прийшо́в (наступи́в) край. [Усьому́ наступа́є свій край (Грінч.). Ті́льки-ж тому́ раюва́нню надійшо́в шви́дко кіне́ць (Крим.)].
-дят праздники – надхо́дять свя́та.
-шё́л день от’езда, срок платежа – надійшо́в день від’ї́зду, платі́жний речіне́ць (те́рмін).
-шла́ весна – надійшла́ (насти́гла) весна́. [Надійшла́ весна́ прекра́сна (Франко)].
-шла́ осень, зима – надійшла́, насти́гла, зайшла́ о́сінь, зима́. [Ра́но цього́ ро́ку о́сінь зайшла́ (Васильч.)].
Прише́дший – (той) що прийшо́в и т. д. -ший в упадок – занепа́лий, підупа́лий, упа́лий.
-ший в негодность – знікчемні́лий, зледащі́лий; (от работы) спрацьо́ваний.
-ший в смущение – засоро́млений.
-ший в гнев, в ярость – розгні́ваний, розлюто́ваний и т. д.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Всезнающий – усезна́вець, всеві́дець, всеві́да, всезна́йко, знаю́ка.
[— Мене цар послав до Діда-всевіда, щоби я приніс від нього у царський двір три золоті волоси (Казка). Тоді Єлена подумала, що, може, ся баба не досить сильна. Все ж, ла-не-ла, баба. А от у Чорних Ославах є дід, так про того повідають, що дійсно великий знаюка. Пішла до діда. Той теж одразу оприділив, що се вроки. А наврочила чорнява молодиця, що сидить на схід (Г.Хоткевич). — Ще не скінчилася б баталія, а вже горлали б наші всезнайки, що гетьман винуватий, що його скинути треба, або, ще чого гіршого, залунав би клич — переходіть на другий бік! От де наше нещастя, панове! (Б.Лепкий). Чуйним і мудрим був той знаюка козацький, отаман січової школи, який сказав одного разу і на всі часи, для всіх поколінь: «Козацькому роду нема переводу!» Воістину так. Нема, і не буде (О.Виженко). Він проник у саме серце людськості, за ту єдину мить промовисто висловив глибокий сумнів мислителя, навіть всезнавця, в гідності, в сенсі людського існування взагалі (Є.Попович, перекл. Г.Гесе)]. Обговорення статті
Должность – посада, (только административная) уряд:
вакантная должность – вільна, гуляща посада;
в должности – на посаді;
временно занимающий должность – тимчасовий заступник;
вступить в должность – обняти посаду; стати на посаду, стати до урядування;
должность атамана – отаманська посада, отаманування;
должность профессора – професорування, професура;
должность ректора – ректорування, ректорство;
должность сотника – сотникування, сотенство;
должность учителя – учителювання;
заместить должность – обсадити посаду;
занимаемая должность – обіймана посада;
занимать должность – обіймати (обійняти) посаду, (давн., адміністр.) держати уряд;
занимающий высокую должность – високопосадовець, (образн.) посідач високого крісла;
искать должности – шукати посади;
исполнять, исправлять чью должность – заступати кого на посаді, заступати чию посаду (посаду кого), (иногда разг.) правити (правитися) за кого;
исправляющий должность – заступник, (устар.) наказний;
назначать на должность – призначати на посаду;
определять на должность – настановляти, призначати на посаду;
оставлять должность – кидати посаду; уступатися з посади;
ответственная должность – відповідальна посада;
отказаться от должности – зріктися посади;
по вступлении в должность – обійнявши (зайнявши) посаду; стати на посаду;
по должности – з службових обов’язків; з обов’язків службових;
поступить на должность, пристроиться на должности – одержати посаду;
сдавать должность – зложити посаду; здавати посаду (кому);
смещать с должности, отрешать, отстранять, отчислять от должности – усувати, скидати з посади;
состоять, находиться, быть при должности – бути (перебувати) на посаді.
[Був попереду старостою кременецьким, а в 1507 р. перейшов звідти на вищий уряд — воєводи київського (Ор. Левиц.). Сами отамани запорозькі, зложивши з себе отаманування, знов були тими-ж братчиками, що й перше (Куліш). Старшина мала зверхність над товариством, поки держала свій уряд (Куліш). Наказний гетьман, отаман; наказний професор; заступник голови (АС)].
Обговорення статті
Украина – Україна, (ещё) Вкраїна, (ещё, ист.) Русь:
представитель Восточной (Западной) Украины – східняк, (західняк, (диал.) западенець);
человек ненавидящий (причиняющий зло) Украине (украинцам) – україножер;
человек ненавидящий Украину (украинцев) – україноненависник.
[Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна (М.Грушевський). Ще не вмерла Україна, Але може вмерти: Ви самі її, ледачі, Ведете до смерті! (Б.Грінченко). Моя кохана Мамо, для мене довго-довго було своєрідною загадкою, як це можливо, щоб упродовж століть український нарід, цей убогий сільський люд, наражений на безнастанні напади турків чи татар, на фізичне і моральне нищення чужих мовою і вірою окупантів, наражений на страшні наслідки частих воєн, без керми і вітрил зміг зберегти свою, йому тільки притаманну духовність, виявом якої є український іконопис, українське мистецтво, своїх мистців-артистів, свої цілі школи іконописців, про які Європа нічого не знала й про які досі не знає і ще довго не хотітиме знати, хоч буде примушена обставинами пізнати Україну (А.Шептицький). Даремно отаман загону, вродливий і кремезний осавул Дудник, переконував їх озброїтись і сполучитися з ними, щоб укупі боронити інтереси «нашої рідної Вкраїни». Селяни згоджувалися, що боронити Україну треба, але озброїтись не хотіли і в село не пустили (В.Підмогильний). Так. Україну любити важко. Країна войовничо недолугих людей, з яких маніпуляційні технології зробили більше, ніж було задумано, країна принизливих злиднів і гіркої зневаги до тих небагатьох, хто, силою якихось ірраціональних обставин, найбільше відданий їй… І те, що Україна існує як незбагненна цінність бодай для певної кількості українців, є однією з тендітних запорук, що в глобальному просторі симулякрів та імітацій зберігаються непідробні людські почуття (Є.Кононенко). Я дивлюся на стіни не білі вони я дивлюся в криниці безводі вони я кричу тільки вітер шматує слова ті слова мов згоріла трава спопеліла вина і провина це не та Україна (В.Цибулько). Сталінський проект соціально-генетичної інженерії міг виявитися доволі успішним — у тому сенсі, що Україна сьогодні не надто би відрізнялася від Білорусі, Донбасу, Криму чи Придністров’я, тобто була би подібним заповідником гомо совєтікуса, без усяких там залишкових «буржуазних націоналістів» — «национально озабоченных» аборигенів, зациклених на своїй мовно-культурній самобутності та ірраціонально ворожих історичному поступові, втіленому в мовно-культурному та політичному зросійщенні. Сталін, однак, зробив стратегічну помилку, включивши Західну Україну (та Прибалтійські держави) до своєї імперії (М.Рябчук). В шинку шинкарка Напої носить І ллє горілки І ллє вина, Не пийте, діти! Вкраїна просить. — Не пийте, діти… Я в вас одна… (Пісня). Ми на Вкраїні хворі Україною На Україні — в пошуках її (М.Вінграновський). Як романтично пахне ковбаса! І помідори густо зашарíлись. А у пляшчи́ні — чиста, мов сльоза, Горілочка домашня причаїлась. І сало ніжним зваблює тільцем, І хліб наставив загорілу спину… Якщо ти млієш, бачачи ОЦЕ, Чому ж ти, гад, не любиш Україну?! (Олександр Бойчук). Ми з України — ні — нікуди не йдемо. Лишаємось. І все. А я́к — це ще не знаю (П.Вольвач). «Цікаво, — намагався зібрати докупи розгублені думки я, — квитки наші, а місце її. Щось тут не сходиться». Жіночка тим часом продовжувала обурюватися, мовляв, правду їй казали друзі перед поїздкою, що всі ті западенці страшно хитрі й підступні, і снігу в них серед зими не допросишся, і ще якісь варіації на тему душевної широти, останньої сорочки і дня побєди (Олександр Бойченко)].
Обговорення статті
Шушера – шушваль, набрід, наволоч, погань.
[— Колись за часів Коліївщини, тут стояв табором славетний гайдамацький отаман Гнат Неживий — а тепер бачите, — всяка партійно-радянська наволоч (Л.Кононович)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

АТАМА́НСТВОВАТЬ ще верхово́дити;
атама́нствующий що отаману́є тощо, ра́ди́й верхово́дити тощо, ота́ман, верхово́да, прикм. ота́ма́нський, образ. в ро́лі ота́мана.
ГЛАВЕ́НСТВОВАТЬ ще верхово́дити, старшинува́ти, прибл. гра́ти пе́ршу скри́пку;
главенствующий що верховодить тощо, зви́клий верховодити тощо, верхово́да, провідни́к, ватажо́к, ота́ман, зве́рхник, прикм. провідни́й, головни́й, чі́льний, ключови́й, ста́рший, фраз. кома́ндний, /про ролю/ галиц. пра́порний, стил. перероб. на чолі́.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Атаманота́ман, -на; -ский – отама́нський, -а, -е.
Военачальник – воєнача́льник, -ка, ота́ман, -на.
Командир – команди́р, -ра, отама́н, -на, старши́на, -ни.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Судноуправитель – суднокерівни́к (-ка), ота́ман (-на).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Как
• А как же!
– аякже!; ато(ж)!; авжеж!
• А так как… то
– а що (а як)… то; а як же… (то). [Гроші, звичайно, присуджено з Семена, а що Семен не мав чим заплатити, то продали три морги родючої землі. Коцюбинський.]
• Вот как!
– ось як!; он як!
• Всякий раз как
– щораз(у) як (коли); кожного разу як (коли); що [тільки]; аби [лиш].
• Да как не
– та як не; як же не.
• Как
(в сравнениях) – як ((не)мов, (не)наче, ніби(то)); як (мов…) той, як (мов…) та(я), як (мов…) те(є), як (мов…) ті (і). [Лізе в очі, наче та оса. Номис. Була б долинонька неначе пустка тая. Глібов.]
• Как бишь
– як пак; як-бо.
• Как будто
– як; якби; наче (неначе); ніби; мов (немов); буцім(то).
• Как будто бы
– начеб(то) (неначебто); нібито; мовби (мовбито, немовби, немовбито).
• Как бы не
(разг.) – як би не; коли б не.
• Как бы не так!
(фам.) – овва (ов)!; та ба!; авжеж!; але ж [бо]!; але!; але-але!; еге!; де ж пак! ? І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! Сл. Гр. Годі вилежуватись, іди молотити! — Але ж! Сл. Гр.
• Как бы ни
– хоч би як; (перед прикм.) хоч би який (-ка, -ке).
• Как бы то ни было
– хоч би й що; хоч би [там] що; хоч би [там] як; хоч би що там було; будь-що-будь; будь-як-будь; хоч що; хоч як.
• Как быть?
– як [його] бути?; що [його] діяти?; що його [у світі] робити?; що [його] почати?
• Как ваше здоровье?
– як здоров’я ваше?; чи живі-здорові?; чи здоровенькі?; чи живенькі-здоровенькі?; чи здужаєте?; (іноді) чи добре маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?
• Как вдруг
– як [аж] ось; аж [гульк] коли; коли [як] раптом; коли це [враз].
• Как велик?
– який завбільшки?
• Как видно
– знати; мабуть; либонь; (зах.) відай.
• Как водится
– як заведено; як [воно] ведеться (поводиться); звісно; [як] звичайно. [На бесіді, вже, звісно, попились. Глібов.]
• Как вот
– аж; аж ось (аж от); аж тут; як ось (як от); коли; коли ось; коли це; коли тут. [Лечу, дивлюся, аж світає, Край неба палає. Шевченко. …аж ось із неба дощ полився. Котляревський.]
• Как вы говорите?
– що ви кажете?; як [ви] кажете?
• Как горохом об стену
– як горохом об стінку; як пугою по воді.
• Как дважды два четыре
– я к двічі (як два рази) по два чотири.
• Как должно
– як слід; як треба; як годиться (як гоже); як належить (належно, належите); як має бути.
• Как есть
(разг.) – як є; все по правді; наголов; зовсім (цілком). [Нехай же батько зна все чисто, наголо. Самійленко.]
• Как есть все
(разг.) – геть [чисто] усі; чисто всі.
• Как же!
(разг.) – аякже!; авжеж!; атож!; звичайно!
• Как же так?
– як же [воно] так?; як пак так?; як-таки так?
• Как-как?
(переспрашивая) – що-що?
• Как-либо
– хоч так, хоч так; якось; будь-яким (яким-будь) способом.
• Как много
– як багато; якого багато.
• Как можно!
– хіба ж можна!; як то так!; як можна!
• Как можно?
– як [же] можна?; як то можна?; де ж [то] можна?
• Как можно, как нельзя больше, лучше…
– якомога більше (якнайбільше, щонайбільше), якомога краще (якнайкраще, щонайкраще, якомога ліпше, якнайліпше, щонайліпше)…
• Как назло
– як на те; як на ту пеню; як на ту причину; як (наче) навмисне.
• Как например
– як-от; як наприклад.
• Как на чей вкус
– як на чий смак; як на чию уподобу; як на кого; що кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання).
• Как ни
– хоч (і) як; як не.
• Как-нибудь будет
– якось-то буде; (іноді розм.) якось-такось буде.
• Как-нибудь (когда-нибудь) зайду
– якось зайду, колись (коли-небудь, як-небудь) зайду.
• Как-нибудь (кое-как)
– як-небудь; абияк; аби-то; деяк; якось; сяк-так; будь-як; (іноді) ледь-як.
• Как ни в чём не бывало
– наче (мов…) і не було нічого; любенько (любісінько); наче (мов…) нічого й не було; наче (мов…) й не він (вона); як ніде нічого. [Я не так, як звичайно, а сердито спитав його, де він цілий день тинявся. — Та на Подолі ж, — як ніде нічого одповів він. Ковганюк, перекл. з Шевченка.]
• Как-никак
– як-не-як; хоч і як там; сяк чи так.
• Как очумелый
– як очманілий; як навіжений; як скажений; (іноді) як зачумлений.
• Как поживаете?
– як поживаєте?; як маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?; як вам ідеться (ведеться, живеться)?; чи живенькі-здоровенькі?
• Как по имени?
– як на ім’я?; як звати?; як зветеся?; як звешся?
• Как полагается
– як слід; як годиться (минулий час як годилося); як треба; як має (минулий час як мало) бути.
• Как попало
– як попало; як попадя; абияк; як-небудь; жужмом (лок. троском); на галай-балай.
• Как придётся
– як прийдеться; як трапиться; до чого дійдеться; як набіжить; як вийде; як випаде. [Треба жить, як набіжить. Пр.]
• Как пришло, так и пошло
– як набув, так і забув. Пр. Як зробив, так і відбудеш. Пр. Яким мечем воював, таким і поліг. Пр.
• Как раз!
(ирон.) – ага!; авжеж!; еге ж! [Зробив же він своє діло? — Ага! Сл. Гр.]
• Как скоро
(устар.) – скоро (скоро тільки, скоро-но); як тільки.
• Как следует
– як слід; як треба; до ладу (доладно, улад); до діла; до пуття; до ума; як годиться; належно; гаразд; добре.
• Как снег на голову
– як сніг (грім) на голову; як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; зненацька; як стій.
• Как сумасшедший
– як божевільний [якийсь]; як той божевільний (навіжений).
• Как… так…
– як… так… [Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо. Номис.]
• Как тебе не стыдно!
– як тобі не сором (соромно)!; ти б стидався (стидалася)!; чи тобі не сором (не соромно)?
• Как-то раз (однажды)
– якось; колись; одного разу.
• Как-то
(пересчитывая) – як-от; а саме.
• Как только
– тільки; як тільки; скоро; скоро тільки; скоро-но; тільки-но; тільки що; що не. [Скоро ввійшли в будинок, то я, — каже, — і вбачив, що Бузько-отаман заховавсь у кімнату. ЗОЮР. А молодиця що не гляне на Карпа, то так і заголосить. Коцюбинський.]
• Как угодно, как хотите
– як [собі] знаєте; як [собі] хочете; як завгодно; про мене.
• Как у Христа за пазухой
– як у Бога за дверима; як у батька (Бога) за пазухою.
• Как хорош, прекрасен…
– який (який же, що за) гарний, чудовий.
• Кое-как
– абияк; як-небудь; сяк-так.
• Куда как хороша собой
– то-то вже гарна (хороша); така-то вже гарна.
• Между тем как, в то время как
– тимчасом як; тоді як.
• Нет как нет кого
– нема та й нема кого; як нема, так нема кого; не йде та й не йде хто.
• Не кто иной, как он
– не хто інший, як він; ніхто як він.
• Не что иное, как
– не що інше, як; не що як.
• Он как вскочит
– він як (як не) скочить (схопиться).
• Перед тем как
– перше ніж; перед тим як; до того як.
• После того как
– по тому як; після того як; (іноді) по чому.
• Смотря как
– як; побачимо, як; залежно від того, як. [Чи довго там гостюватимете? — А це як вітатимуть мене. З нар. уст. Надовго їдете до них? — Побачимо, як прийматимуть. З нар. уст.]
• С тех пор как
– відколи; відтоді як; з того часу як.
• Так как
– бо; через те що; [тим] що (звичайно після головного речення); [а] що…, [то]; (іноді) і через те (і тому, і того). [Мати три дні хворіли, й того я до школи не ходив. З нар. уст.]
• Тогда как
– тимчасом як; (іноді) тоді як; коли ж.
• Тут как тут
– як уродився; де й узявся; як тут. [Всім молодим — гарбуз як тут. Гребінка.]
• Уж как хвалит
– так то вже хвалить.
Обида
• Всякому своя обида горька
– кожному кривда не мила. Пр. Шкода нікому не мила. Пр. Не чини кривди й комашині. Пр.
• В тесноте, да не в обиде
– тісно, та зате тепло. Пр. Де є приязнь, там не тісно. Пр. Де добрі люди, там хата не тісна. Пр. Хоч не пишно, та затишно. Пр. Якось умістимось. Як буде згода, то буде й догода. Пр.
• Кровная обида
– смертельна (тяжка) образа (кривда).
• Лучше в обиде быть, нежели в обидчиках
– краще (ліпше) кривду терпіти, ніж кривду чинити. Пр.
• Наносить, нанести (причинять, причинить) обиду кому-либо
– кривдити, скривдити (покривдити) кого; кривду заподіювати, заподіяти (чинити, вчинити) кому; завдавати, завдати прикрості кому.
• Не в обиду будь сказано
(разг.) – не ображаючи сказати (скажу); не хотівши (не хотячи) образити, скажу; пробач, пробачте (хай пробачить, пробачать) на слові; не ображайся,
• Не дать себя в обиду
– не майте (не беріть) це за образу; не сприйміть це як образу.
• Обиды выносить от кого-либо
– кривду терпіти чию.
• Обиду, обиды наносить кому-либо
– кривду (кривди) чинити кому; кривди кому завдавати.
• Почувствовал обиду кто-либо
– відчув (почув, почутив) образу (кривду, прикрість) хто; (образн.) як (мов, наче…) муху ковтнув хто. [Отаман вивіз забродчикам могорич. Могорич був скупенький. Забродчики неначе ковтнули муху і почали підіймати отамана на сміх. Н.-Левицький.]
Придумывать
• Придумывать, придумать способ, средство
– добирати, добрати (прибирати, прибрати) способу (розуму, ума). отаман чумацький, Товстуха, собі ума прибирає, що йому робить. ЗОЮР.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Курі́ннийшалашный.
Ота́ман курі́нний – (часто только курі́нний) – начальник части запорожского войска.
Ота́манатаман, предводитель.
Ота́ман у во́лоці (не́воді) – руководитель рыбной ловли.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Обозничий (нач. обоза) – отама́н ва́лки, валковий.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ота́ман, -на, -ма́не! -ма́ни, -нів

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Аґа́, аґи́, м. Старшина, начальникъ (у турокъ, татаръ и пр.). «Хлоп’ята!» обізвавсь аґа, отаман сивий. К. МХ. 23.
Ата́ман, -на, м. и др. = Отаман и др.
Біля́к, -ка, м.
1) Бѣлый по масти, одѣтый въ бѣлое.
На ставі пишно лебедь плив, а гуси сірії край його поринали. — «Хиба отцей біляк вас з глузду звів?» — один гусак загомонів. Греб. 362.
2) Родъ грибовъ.
Як загадав боровик.... ой тим білякам да на войну йти. Чуб. V. 1183.
3) Бѣлякъ-заяцъ. Шейк.
4) Родъ черешенъ. Уман. у.
5) Встрѣчено только въ думѣ «Про Самійла Кішку»:
(Паювали) златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. АД. І. 219. Значеніе неясно. Аф. (310) переводить: «козаки, не вступившіе еще въ товариство, т. е. не посвященные въ званіе лицаря славнаго войска запорожскаго»; Шейк. (65) «козаки, ходившіе въ бѣлой одеждѣ». Кулишъ понимаетъ это слово въ смыслѣ «простой, рядовой козакъ». «Лейстровик чи охочий? — Лейстровий, мосці-пане. — Біляк, чи отаман?» — З отамання. К. ЦН. 310.
6) Горшокъ безъ глазури изъ бѣлой глины. Вх. Лем. 392.
Броди́ти, -джу́, -диш, гл.
1) Бродить.
Смутен, смутен наш отаман по табору бродить. Чуб. V. 1052. Да й зірочка по хмарочці як бродить, дак бродить. Чуб. ІІІ. 179.
2) Идти въ водѣ.
Бродила по річці. Мил. 21. Оттак я вигадав: не бродячи, качку піймав. Ном. № 1648.
3) Ловить рыбу бреднемъ.
З щастям по гриби ходить, з щастям в рибу бродить. Ном. № 1670.
Гата́ман, и пр. = Отаман и пр. Грин. ІІІ. 636.
Де́мено, -на, с. Руль. КС. 1883. I. 46. АД. І. 244. О. 1861. VIII. 99. Повійте, вітри низовії, да на демени мальовані. Ой сидить козак на демені, і він деменом повертає. Лукаш. 72. Отаман одіпхнув човна в море і повернув демено. Левиц.
Завзя́тий, -а, -е. Стойкій въ преслѣдованіи своей цѣли, упорный, неуступчивый; ожесточенный, неукротимый, злобный. Завзяте як перець, покіль не вийде на герець. Наш отаман Гамалія, отаман завзятий. Шевч. 60.
Зала́млювати, -люю, -єш, сов. в. залама́ти, -ма́ю, -єш и заломи́ти, -млю́, -миш, гл.
1) Заламывать, заломить.
Заламав білі руки, став собі думати. Чуб. V. 428. Молодая дівчинонька заломила руки, чогось мені тяжко-важко да з теї розлуки. Волч. у. Попереду отаман заломить бриль на бакір. Греб. 401. Заломи́ти чо́ртові ковбасу́. Сдѣлать крюкъ (въ пути). Грин. І. 236.
2)
— кого́. Взять верхъ надъ кѣмъ, быть лучше кого въ каком либо отношеніи. Всіх дівчат заломила своїм станом і красою. Г. Барв. 542. Заломив би козакуванням він і Байду. К. ЦН. 226.
Зно́ву, нар. = Знов. Ном. № 12010. Знову закипіло сине море; вздовж байдака знову похожає пан отаман. Шевч. 50.
Курінний, -а, -е.
1) Шалашный.
2) Относящійся къ запорожскому
куріню́. Ота́ман курі́нний. Начальникъ части запорожскаго войска. См. Курі́нь 3. Хведора Безрідного, отамана курінного постріляли, порубали. АД. І. 248. Часто вмѣсто, ота́ман курі́нний говорится просто курі́нний. Оставили на мої руки товариша — занедужав у їх курінний. К. ЧР. 207.
Лопота́ти, -чу́, -чеш и лопоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл.
1) Шелестѣть (бумагой, лощеной матеріей).
2) Стучать или топать, бѣжа.
Щось лопотить, чи не отаман? Стор. II. 244. Тільки що дасть Бог ранок, то всі до його аж лопотять. Кв. II. 25.
2) Хлопать.
Крилоньками (голуби) лопотали. Гол. І. 265. Лопотить у домні. Грин. II. 95.
3) Болтать безъ умолку.
Ло́цманський, -а, -е. Лоцманскій. Лоцманський отаман дуже любив Карпа. Левиц. Пов. 347.
Мере́жа, -жі, ж. Неводъ съ большими очками. Браун. 11. Над вечір отаман звелів готувати здорову мережу. Левиц.
Нака́зни́й, -а, -е. Исправляющій должность. Наказний гетьман, отаман. Я збудив свого наказного, передав йому отаманство та й вернувся додому. Г. Барв. 143.
Нали́вка, -ки, ж. Наливка. Отаман виняв пляшку горілки, другу наливки. Рудч. Ск. II. 151. Ум. Нали́вочка. Не я її з ума звожу, зводе її темна нічка, солодкий мед, наливочка. Грин. III. 271.
Ота́ман, -на, м.
1) Атаманъ, предводитель въ войскѣ.
2) Вообще старшее начальствующее лицо для группы людей, стоящихъ у одного дѣла, староста въ артели;
отаман у чумаковъ, косарей, рыболововъ, щетинниковъ, пастуховъ, среди приказчиковъ — старшій приказчикъ и пр. Рудч. Чп. 251. Браун. 34. Вас. 191. А як настане косовиця.... попереду отаман; заломить бриль на бакір, шаркне по косі разів зо два лопаткою і пішов косить. Греб. 401. Як що буде в одного хазяїна таких отар чотирі-п’ять, то ставиться над личманами отаман. О. 1862. V. Кух. 29. Отаманом артіль кріпка. Ном. № 10748.
Пан, -на, м.
1) Господинъ, баринъ, помѣщикъ.
Коли б пан до плуга взявся, то б і світа одцурався. Ном. Пани б’ються, а в мужиків чуби тріщать. Ном. Употребляется какъ титулъ при обращеніи къ кому-либо. Прибавляется при фамиліи, имени, родственномъ названіи, служебномъ титулѣ и пр. изъ вѣжливости, какъ русское: господинъ, господа; множ. число, особенно когда слово употреблено въ видѣ обращенія, будетъ: пано́ве. Ой обозветься пан Хмельницький, отаман, батько Чигиринський. АД. II. 36. Ей, пане куме, пане Хмельницький, пане писарю військовий! Нащо нам з тобою кролевські листи удвох читати? АД. II. 4. Гей, пане Потоцький! Чом у тебе й досі розум жіноцький? АД. II. 33. Ой одсунув та пан Нечаєнко кватирьку од ринку. АД. II. 71. Ой ходімо, пане брате, на той кут помалу! Мет. 85. Друзі, панове-молодцї. АД. І. 183. Правда, панове, полягла Кішки Самійла голова. АД. І. 219. Па́не добро́дію! Милостивый государь. Левч.
4) Съ притяжательнымъ мѣстоименіемъ или существительнымъ, указывающимъ на принадлежность женщинѣ, кромѣ прямаго значенія, также: мужъ. АД. II. 5.
Прилетіла пташка, біля його впала: такі очі, такі брови, як у мого пана. Мет. 103. «Меласю!» каже Черевань, «чи бачиш, що тут у нас діється?» — Бачу, бачу, пишний мій пане! К. ЧР. 49. Па́ном ді́ло жи́ти. Жить по барски. Мірошник паном діло жив. Греб. 383.
2) Господь.
Ой що ж мені пан Бог дав? Чуб. V. 65.
3) Родъ игры. Ив. 16, 19, 38. Ум.
Пано́к, пано́чок, па́нонько.
Порозставля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Разставить (во множествѣ). А отаман пішов за ними да й порозставляв кругом Жаботина козаків. ЗОЮР. І. 282.
Прибіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. прибра́ти, -беру́, -ре́ш, гл.
1) Убирать, убрать, прибирать, прибрать, привести въ порядокъ; принимать, принять.
Прийшовши, знайде (домівку) виметену й прибрану. Єв. Л. XI. 25. А в дівчини одна хата, та й та не прибрата. Грин. III. 250.
2) Одѣвать, одѣть, наряжать, нарядить. Чуб. V. 733.
Дівчата гарні, усі прибрані. Кв. Прибери пень, то й пень покращає. Г. Барв. 414.
3) Брать, взять.
Еней, матню в кулак прибравши і «не до соли» промовлявши, садив крутенько гайдука. Котл. Ен. І. 20. До рук прибра́ти. Прибрать къ рукамъ, захватить.
4) Подбирать, подобрать, выбрать то, что подходитъ въ пору, въ мѣру.
Не прибере Харитина невістки до душі. Грин. ІІІ. 76. Не прибере нічого він собі купить за тиї гроші. Грин. II. 191. У тому то селі родивсь наш Г. Ф. Квітка і по сьому то селу прибрав собі надане ім’я Основ’яненко. К. Гр. Кв. 6. Нічо́го не прибра́в більш їй одмо́вити. — Ничего больше не нашелся ей отвѣтить. МВ. О. 1862. І. 73) — ро́зуму, ума́, спо́сіб, спо́собу. Находить, найти способъ, додуматься, выдумать. А отаман чумацький, Товстуха, собі ума прибірає, що́ йому робить. ЗОЮР. І. 76. Прибрали мок способу літати по воздусі. Дещо. Стали ляхи способ прибірати. АД. II. 113. Син прибра́ний. Пріемный сынъ. Вовк хований, приятель перепрошений, син прибраний, а жид хрещений, то все непевні. Ном. № 8101.
5) Съѣдать, съѣсть, поѣдать.
Нічого не робить, а все прибірає, що подадуть на стіл. Г. Барв. 507. Наїдків, напитків понастановлювала... А панночка усе прибіра, наче той горобець, хутенько й чистенько. МВ. (О. 1862. III. 36).
Прихо́дити, -джу, -диш, сов. в. прийти́, -йду́, -йдеш, гл.
1) Приходить, прійти.
Коли це приходить до його лисичка та й питає. Рудч. Ск. І. 23. Прийшов до його отаман його, бере за рученьку, жалує його. Нп. Як лихоліття було, то прийшов чужоземець, татарин і ото вже на Вишгород б’є, а далі вже й під Київ підступає. ЗОЮР. І. 3. Прийшла звістка до милої, що милого вбито. Мет. 103.
2) Наступать, наступить, прійти.
Ой як прийде ніч темненька, — я не можу спати. Чуб. V. 61. Що як прийде суботонька, — я змиюся й росчешуся. Нп. Прийшли літа, минулися, — я їх не лічила. Чуб. V. 360. Прийшло́ на ра́но, прийшло́ на ве́чір. Настало утро, насталъ вечеръ. Гн. І. 172.
3)
до па́м’яти. Приходить, прійти въ сознаніе. До смерти своєї до пам’яти не приходив. Драг. 86.
4)
на свій хліб. О дѣтяхъ малыхъ: начинать питаться не молокомъ матери, а иной пищей. ЕЗ. V. 123.
Розбісо́цький, -а, -е = Бісовський. Ой як отаман та соцький, то вони сини розбісоцькі. Чуб. V. 1012.
Розгардія́ш, -шу́, м. Безпорядокъ, неурядица, сумбуръ, сумятица. Тут чистий був розгардіяш: лежи, спи, їж, пий, веселися, мовчи, кричи, співай, крутися. Котл. Ен. Ти ж отаман наш, не добаєш про нас, та вже ж наше товариство як розгардіяш. Нп.
Розу́мно, нар.
1) Умно, разумно.
Наш отаман розумно порядкує. Стор. II. 247. Він розумно відказав. Єв. Мр. XII. 34.
2) Понятно. О. 1861. V. 32.
Нічого було й не говорять, дивляться тілько одно на одного, а що на душі робиться, усе їм розумно. К. ЧР. 182. Нехай усім вам зробиться розумно, що се єдиний праведний Господь наш. К. Псал. 227. Ум. Розумне́нько, розумне́сенько.
Хвайда́, -ди́, ж.
1) Плеть. КС. 1884. І. 29.
Ой стоїть пан з нагайкою, отаман з файдою. Чуб. V. 1065. Били її хвайдами: «не йди, бідо, за нами»! Чуб. V. 1164.
2) Польза, прибыль.
Хвайда з його громаді є, нема що. Каменец. у.
Чаба́рня, -ні, ж. Овчарня, загороды и хлѣвы для овецъ и жилище пастуховъ. Мнж. 89. Отаман та здумав об’їжджати чабарні. Мнж. 131.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Арте́льщикъ = 1. това́риш, спільник (якої артїлї). 2. ота́ман (артїлї). 3. служа́щий з яко́ї артїлї, в купецькій конто́рі, на вокза́лах то́-що.
Атама́нъ = ота́ман, зб. — отама́ння, ва́таг, ватажо́к. (С. Аф.) — Терпи козак — отаманом будеш. н. пр. — Лоцмани вибрали його за отамана. – Отут саме розбивали колись хлопцї Гаркуші, що був у їх за отамана. — Швачка був ватажок гайдамацький. н. о.
Воево́да = воїво́да, гетьма́н, ота́ман, ва́таг, ватажо́к. — (На Українї воїводами звали великоруську старшину). — Без гетьмана військо гине. н. пр. — Для козака воївода — велика незгода. н. пр.
Военача́льникъ = ге́тьман, ота́ман, ва́таг, ватажо́к. С. Л.
Глава́ = 1. голова́. 2. (верх церкви або дзвіницї) — ба́ня (самий вершок, де стоїть хрест) — ма́ківка. С. Л. — Лазить чоловік по церкві і примощує до банї драбину. н. о. 3. верх, вершо́к, верхови́на́, шпи́ль (на пр. дерева, гори.). 4. голова́, ота́ман, старшина́. — Воглавѣ́ = на чолї. 5. (в книжцї) — голова́, роздїл.
До́лжность = уря́д (С. Ш., слу́жба, поса́да. (Гал.). — Сикий такий уряд лучче нїж проста служба. С. Ш. — Уряди два судовиє одній особі давані не будуть. Ст. Л. — Кандидат на учительску посаду. Барв. — Исправля́ющій до́лжность = наказни́й, засту́пник. — Наказний отаман. С. З. Л. — А тут пан заступник старости — самого старости не було. Фр.
За́рево = промі́ття (Харьк. Зап. Чайченко), луна́ (С. З.). — Базарь горить, а на море луна йде, пан отаман козаченьків до дому веде. н. п. — То під ясне небо луна забігає, а димом по полю клубками качає. н. п. (Обидві піснї, з котрих взято це слово, з морських походів чорноморських козаків, див. про це історичне оповідання М. Уманця „Антін Головатий“ в Правдї за 1891 р.).
Какъ = 1. як, як то. — Ізмерз, як пес, ізмок, як вовк. н. п. — Присохло як на собацї. Кн. — Як се трапилось? — Як то? можете ви тому віри няти. Чайч. 2. коли́, як. — Коли почую, скажу вам. — Какъ бу́дто = бу́цїм, на́че, нена́че, на́че-б, нїби, мов, не мо́в, либо́нь, ма́бу́ть. — Він так буцїм і не чув. — Народ наче його й не чує. Кн. — Нїби на сьвіт народилась, гралась, веселилась. К. Ш. — Неначе писанка, село, зеленим гаєм поросло. К. Ш. — Какъ бишь = я́к бо, я́кось, я́к бак, я́к пак. — Як бо його звати! от і з голови вискочило. Кн. — Як пак він казав ? — Ка́къ бы = д. Какъ бу́дто.Ка́къ бы не та́къ! = але́ ж бо, та ба́, де́ж пак, чому́ нї, чо́рта з два! – Какъ бы то ни́ было = як би там не було́, будь що будь́, хоч та́к, хоч та́к. — Як би там не було — я завтра піду. — Хоч так, хоч так — він винен. Чайч. — Какъ быть = що роби́ти, дїяти, чини́ти. — Ой сама я не знаю, що робити маю: чи брести, чи плисти — сама не вгадаю. н. п. – Какъ ви́дно = зна́ти, мабу́ть, либо́нь. — Знати, що він не нашого кодла. Кн. — Він мабуть хоче утїкти. — Какъ вдру́гъ = як о́сь, аж о́сь, коли ж це́, коли ра́зом, ра́птом. — Він собі анї гадки, аж ось надходить звістка, що... — Какъ до́лжно = як слїд, як тре́ба, як го́же, годи́ть ся. — Серце-козаче, небоже, чом ти не робиш, як гоже? н. п. — Все справили, як годить ся бути. Кн. — Какъ мо́жно! = хіба́ ж мо́жна, я́к то так, як мо́жна ! — Какъ мно́го = яко́го бага́то. — Какъ нибу́дь = як не́будь, аби́-як, де́-як, сяк-та́к, аби́-то. — Зробив аби-як, та й думає, що гарно. Чайч. — Какъ ни ка́къ = не я́к, аби́ як, сяк-та́к, так чи ся́к. — Какъ наро́чно = як на те́. — Зовсїм нїколи, а тут як на те, ще й друге дїло приспіло. — Какъ попа́ло = аби́ як, як не́будь. — Какъ прійдётся = як при́йдеть ся, як тра́пить ся, до чо́го дійдеть ся. — Какъ слѣ́дуетъ = як слїд, як тре́ба, до ладу́, гара́зд, до́бре. — Какъ ско́ро = ско́ро, як тільки. — Скоро вернув він до дому, зараз зробив. Чайч. — Скоро забезпечено трактатами гряницю, за́раз починають ся втеки... К. Кр. — Ота́ман скоро прочув про се, зараз і послав двох козаків. К. З. о Ю. Р. — Ка́къ-то = 1. я́-кось, я́кось-то. — Зайшов він якось до мене. — Чудно якось дїєть ся між нами. К. Ш. 2. я́к-то, а са́ме. — Багато усяких квіток, як-то: кручені паничі, королїв цьвіт то-що. — Какъ уго́дно = про ме́не, як зна́єте, як завго́дно. — Про мене, робіть, як хочете. — Не ка́къ = здає́ть ся. — Здаєть ся то він іде́. — Ка́къ, такъ? = я́к то? — Та́къ какъ = як, коли́. — Коли ти мінї кажеш, то вже й я не мовчатиму. — Як він так зробив, то нехай йому... — Какъ то́лько = ті́льки що і д. Какъ ско́ро.Ко́е какъ = аби́ як, як не́будь, я́к так, так-ся́к. — Зробив аби як. — Сяк так на косяк, аби не по людськи. н. пр. — Какъ е́сть = зовсїм, цїлко́м.
Куре́нный = курінни́й. С. З. — Курінний отаман.
Наря́дчикъ = ота́ман, осау́ла (що зряжає людей на роботу), пригі́нчий (що збірає людей на роботу).
Пасту́хъ, здр. пастушо́къ = пасту́х, здр. пастушо́к, пастуша́, овець — вівча́рь, чаба́н, гайда́рь, вата́жник, здр. вівча́рик, чабане́ць, рогатої худоби — скота́рь, ста́дник, го́нщик (С. З.), корів, телят тощо в чередї — чередни́к, корі́вник, коней — ста́дник, табу́нщик (С. З. Л. Ш.), свиней — свина́рь, свинопа́с (С. З. Л.), телят — теля́тник (С. Ш.), кіз — коза́рь, гусей — гуся́тник, коней в степу на ніч — кона́рь (Сп.), волів — вола́рь, старший чабан — ота́ман, ли́чман, отага́с, молодший або помішник — підпа́сок, підпа́сач (С. Л.), старший гурта — гуртопра́в (С. Л.), останнї — гайда́рь, гайда́й (С. Л.), кухарь у чабанів — байба́ра. – Який пастух, така й череда. н. пр. — Побраталась свиня з пастухом. н. пр. — Коли б можна бути через зїму котом, через лїто пастухом, а на Великдень попом. н. пр. — Як снїг упаде, то й пастух пропаде, як снїг ростане, то й пастух устане. н. пр. — Колишнє пастуша „стад непорочних“ повернули на кухарча. Кн. — Був на селї вівчарь Тарас, він панових овечок пас. Б. Г. — Сопілка вівчареви втїха. н. пр. — І вівчарик на ґирлиґу похиливсь. В. Щ. — Була отара добра в чабана. Чайч. — Був собі чабанець такий, що змалку все вівцї пас. н. к. — Вже панський стадник Опанас, покинувши товар, що пас. Гр. — Чередник погнав скотину попід гору на долину. В. Щ. — Як би Бог слухав чередника, уся б худоба вигинула. н. пр. — Чередник ляснув пугою і погнав череду на толоку. Ск. — Раз прибив ся такий кінь до табунщиків. н. к. — Став він до свинаря за підпасача. н. к. — Ватажники ватагу гнали. К. Ш. — Як чередї без личмана, так військови без гетьмана. н. пр. — А сам попереду, як личман, іде. С. З. — Я був за байбару, а отагас як оперіще мене ґирлиґою за те, що не послухав. Чигир. — Два чабани, чи мало було і підпасачів, Ст. X. — Ми його на веснї до чередника за підпасача оддамо. Кн. — Быть пастухо́мъ = чередникува́ти, чабанува́ти, чаба́нити, ватажникува́ти, гайдарюва́ти, скотарува́ти. — Безъ пастуха́ (про стадо) — само́пас, бе́збеш. — Череда ходить самопас. — Череда пішла безбеш. Ман.
Предводи́тель, ница = провідни́к, ця, приво́дець, приві́дця, прово́дець, війська — д. Военача́льникъ, стороницства — провода́рь, проводи́рь, верхово́да, розбійників — ота́ман, ва́таг, ватажо́к, колядників — бере́за, голоти — голотово́да (К. Б.). — Предводи́тель дворя́нства, Предводи́тельша = ма́ршал, марша́лок (Прав.), предводи́тель, ка (Лїв.). — Провідником сеї депутациї був єпископ Яхимович. Бар. О. — Через ваших же провідцїв на нас погибель. С. З. — Він у цьому дїлї привідця. — Татари ночують, їх приводець по табору, мов пан який, ходить. н. п. — Старий Сагайдак був наш ватаг було порядок дає. н. о. — Хто ватажком піде перед вами? К. Ш.
Президе́нтъ = президе́нт, предсїда́тель (С. Жел.), козацької республїки в Українї — ге́тьма́н, жінка його — гетьмано́ва (С. З.), син — гетьмане́нко, гетьма́нич (С. З.), дочка — гетьмані́вна (С. З.), на Запорожжі — кошови́й ота́ман. — Од Богдана (Хмельницького) до Івана (Мазепи) не було гетьмана. н. пр. — Гетьмани! Гетьмани ! Як би то ви встали! К. Ш. — О смерти Вельможного його милости пана Симеона гетьманича. Л. В.
Снаряжа́ть, снаряди́ть, ся = знаряжа́ти, зряжа́ти, наряжа́ти, споряжа́ти (С. Л.), споружа́ти, опоряжа́ти (С. Л.), ри(е)хтува́ти, рештува́ти, справля́ти, лаштува́ти, ла́годити, знаряди́ти, зряди́ти, споряди́ти (С. Л.), опоряди́ти, ви́рехтувати, прирехтува́ти, спра́вити, налаштува́ти, нала́годити, ся, позряжа́ти, посправля́ти, поналашто́вувати і т. д., віз — лаштува́ти, у дорогу — виправля́ти, збіра́ти, виряжа́ти, ви́правити, ви́рядити. С. Л. — Царь знарядив їх і пустив. н. к. Ман. — Зрядили його, він і пішов. н. к. Ман. — Славний город, хороше зряжен, та не так зряжен, як обсажен. п. п. — Ми йому й Марусю зрядили, ми її на посадї посадили. н. п. — Чи то всяка мати так уміє, як Марина, дочку споряжати? Мак. — Сестри брата споряжають, в доріженьку виряжають. н. п. — То він споружав свого сина Івана у місто на службу. О. Мир. — Зараз нарядили верхового тай послали у ту слободу. н. к. — Велїв гармати рихтувати, на Варвин город стріли пускати. н. п. — Велїв гармати порихтовати. н. п. — За Дунаєм за бистреньким гармати рехтують, а вже бо наш пан отаман козаків муштрує. н. п. — Пушкарь Хведір гармати рештує, а Василевич салдати муштрує. н. п. — Зрештували вози тай поїхали. н. о. — З вечора було ще налаштують воловий віз і поскладають. Номис. С. З. — Виряжала мати дочку в чужу стороночку. н. п. — Виряжав у сьвіт мене батенько, виряжав мене тай наказував. Руд.
Ша́йка = 1. вата́га (С. З. Л.), ба́нда (С. Ш.), згра́я (С. Л.), ша́йка (С. Жел.), ку́па (К. Сг.). — Ватага розбійників. — Предводи́тель ша́йки = ота́ман, ва́таг, ватажок, С. З. 2. ря́жка. С. З. — Принеси ряжку теплої води.

Запропонуйте свій переклад