Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 8 статей
Запропонувати свій переклад для «отепер»
Шукати «отепер» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вот – от, он, ось, ото́, оце́, ож. [От тобі́ й гро́ші. Та он вони́. Ото́ (оце́) ди́во! Ож піди́ та подиви́сь].
Вот же – ото́-ж.
А вот же! – ба! [А не зро́биш цього́? Ба зроблю́!] Да вот, да вот же (= да даже) – ба. [Ба на́віть і тепе́р почува́ю таки́й са́ме біль. Хоч він собі́ і сиро́та, та ба і отці́вський син не бу́де таки́й (Квітка)].
Вот что – ось що.
Как вот, как вот уже – аж, аж ось, аж от. [Лечу́, дивлю́ся, аж світа́є (Шевч.). Аж ось настає́ го́лод].
А вот же – так же-ж, от же-ж. [От же-ж не дам].
Вот уж – аж ось. [Аж ось коли́. Аж ось куди́].
Вот так – ото́. [Ото́ рота́та! – на все село́].
Вот ещё! ну вот ещё! – ото́! ат! ет! [Про́ти но́чи не помина́й його́. – Ат! ви́гадки! Ото – чи не вважа́тиму, що там пле́ще яки́йсь бла́зень-дітва́к (Крим.). Ет, ще ви́гадав ї́хати: і пі́шки ді́йдемо].
Вот как! – овва́! ось як! он як! [Овва́! чи не бага́то бере́ш на се́бе? Он як на́ші пішли́ вго́ру!].
Вот и всё – та і вже, та й по всьо́му. [Не хо́чу цього́ роби́ти, та і вже].
Вот то-то и есть – а то-ж-то, ото́ж-то й воно́. [Ми не то́ю доро́гою пої́хали. – А то-ж-то, що не тою].
Вот как будто – от-би то. [От-би то й поле́гшало тро́хи вчо́ра, а сього́дні знов гі́рше].
Вот потому, поэтому – ото́-ж, тим-то.
Вот-вот – ось-ось, от-от, зато́го, да́лі-да́лі, туй-туй, туж-туж, як-не, не ви́дко як, ті́льки не ви́дно. [Пи́ка гладка́, як не лу́сне. Шви́дче з обі́дом, бо ба́тько не ви́дно як приї́дуть].
Вот именно – ато́ж.
Вот и всё – та й го́ді, та й квит.
Вот где, вот здесь – о́нде, о́сьде, о́сьденьки, о́сьдечки, аж о́нде, аж о́сьде, оту́т, оту́теньки, оту́течки.
Вот-там – ота́м, онта́м, о(н)та́меньки, о(н)та́мечки.
Вот-сюда – осюди́.
Вот-куда – о́нкуди.
Вот-туда – отуди́.
Вот-теперьотепе́р, отепе́реньки.
Вот-когда – аж ось [от] коли́.
Вот-тогда́ – отоді́.
Вот каким, вот таким образом, вот так то – ось-як, ось-так, отта́к, та́кеньки, ота́кеньки, ота́кечки, та́к-таки.
Вот како́й – оттаки́й, отаки́й.
Вот этот – отце́й, оце́й.
Вот это – оце́, (отсе́), осе́, ото́, ото́ж. [Ото́-ж та́я дівчино́нька].
Вот тот – отто́й, ото́й, то́й-то. Вот те и на! вот так история! – от тобі́ й ма́єш! От так шту́ка! Оттака́ лови́сь!

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вот – от, он, ось, осьде, ото, оце, (диал.) ож:
а вот же! – ба!;
а вот же – так же ж, от же ж;
вот, вот! – еге ж!, авжеж!, атож!;
вот-вот – от-от (ось-ось), затого, далі-далі, як не, [ось-ось, от-от] не видко як, [ось-ось, от-от] тільки (лиш) не видно, тільки що не; (иногда) туй-туй, туж-туж;
вот-вот будешь побит – ось-ось (от-от) будеш побитий, битий ходиш;
вот взгляните – ось (от) погляньте, погляньте-но;
вот в чём вопрос – ось (от) у чому справа (у чім річ);
вот где – [аж] ось (он) де, (иногда) осьдечки, осьденьки, [аж] от де;
вот дура!; вот дурень! – ото дурна!, ото дурень!;
вот ерунда (вздор)! – що за дурниці! (дурня!), казна-що!, дарма!, пусте!;
вот ещё! ну вот еще! – ото ще!, оце!, ото!, ат! (ет!), ще (іще) чого!;
вот ещё дурак, простофиля – оце ще дурень; оце ще тютя з полив’яним носом;
вот же – отож;
вот здесь – ось-о, ось-ось-о, ось де (тоді осьдечки), ось тут, отут (иногда отутечки, отутеньки);
вот и всё – от (ось, оце) і все, та й годі (та й уже), от і по всьому (та й по всьому), та й квит (та й решта);
вот и вся недолга – от тобі (та) й край, та й годі, от і (та й) все, от тобі й кінець, та й квит;
вот именно – атож, отож-то;
вот и хорошо (прекрасно) – от і гаразд (от і добре), от і чудово;
вот как! (разг.) – он (ось, от) як!, ага!, ов (овва)!;
вот каким, вот таким образом, вот так то – ось так, ось як, отак (отакечки (такечки), отакеньки (такеньки)); так таки;
вот как будто – от би то;
вот какой – ось який, от такий (отакий);
вот когда – [аж] ось (от) коли;
вот куда – он куди;
вот потому, поэтому – тим-то (отим-то, тому-то), (иногда) отож;
вот почему – ось чому (через що);
вот сюда – ось (от) сюди, осюди;
вот так – от так, ото;
вот так – от (ось) так, отак;
вот такой – ось (от) який; отакий;
вот такой герой! (ирон.) – от так (оце так, ото) герой!;
вот так-так! – оце (от) так-так!;
вот так-то! – отак-пак!;
вот там – он там; отам; (иногда) отамечки (он тамечки); отаменьки (он таменьки, он тамечки);
вот тебе, бабушка, и Юрьев день – от тобі, бабо, й Юра; вот тебе!;
вот вам! (разг.) – ось (от) тобі!; ось (от) вам!; вот тебе (те) [и] на!;
вот так клюква!; вот тебе (те) раз!; вот так штука! – от маєш!; от тобі (й) маєш!; отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!;

вот так история! (разг.) – от маєш!; от (ось) тобі [й] маєш!, отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!;
вот теперь – ось (от) тепер; отепер; (иногда) отеперечки (отепереньки);
вот тогда – ось (от) тоді; отоді;
вот тот – от (он) той; отой; той-то;
вот то-то [же], вот то-то и оно – отож-то; отож-то (бо) й є; атож-то; тож-бо то й є; то-то ж бо; то-то бо й є; отож-то й воно;
вот туда – ось (от) туди; отуди;
вот хорошо! – ото (оце, от) добре!;
вот человек! – оце (ото, от) людина!;
вот что – ось що;
вот это – оце; осе; ото (отож);
вот это да! – оце так!;
вот этот – ось (от) цей; оцей;
вот уж – аж ось;
вот уж – от же ж;
да вот же! – ба!; та ось же!;
и вот – так от;
как вот, как вот уже – аж; аж ось (аж от); як ось; коли це (ось, тут);
так вот – отож; ото; так от (ось);
только вот слышу – коли це (аж ось чую).
[«Дивіться, люде: осьде булла, Що я читав…» — і показав Перед народом. Всі здрогнули: Іван Гус буллу розідрав!! (Т.Шевченко). Тут і село якраз. Біліють хати, цвітуть городи. От мурована церква з високою дзвіницею, давня вже; мур аж зазеленів; мощений цвинтар проріс травою (М.Вовчок). Управо мимо хатки звивався шлях у місто — і який же тихий та пустий цей шлях мимо удовиної хатки і як же він, що ближче до міста, усе людніш та грюкотніш порошить і гурчить, а тамечки — таменьки, де він вбіга на гору та де вже улиці будинків купами на нього приступають, який же він гучний, та людний, та порохний! (М.Вовчок). Затого сивий волос проб’ється. Яка я стара стала! (Г.Барвінок). — Ож вийди та подивись, який гарний гість: як сонце! — сказала Зоя (І.Нечуй-Левицький). — Як же мені продати, коли он у мене ще дві дочки. Треба ж і їх до ума довести (П.Мирний). — Братику наш, — кажуть, — вирятуй нас, не дай нам отутечки на розпутті загинуть (О.Стороженко). Овва! Ти, бачу, Миколо десь набрався великого розучу (І.Франко). От так видовисько! (Л.Українка). — Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате… (М.Коцюбинський). Як жевріє на сході. Затого сонечко викотиться на небо (В.Самійленко). Я тут — осьдечки! (С.Васильченко). От тобі й гроші. Та он вони. Ото (оце) диво! Ож піди та подивись. Пика гладка, як не лусне. Швидче з обідом, бо батько не видно як приїдуть. Ото ротата! – на все село. От би то й полегшало трохи вчора, а сьогодні знов гірше (АС). — Збираюся зараз ще в кіно сходити, — сказав він. — Люблю подивитись, як ото люди скачуть. Подумаєш тільки, з чого чоловік хліба не їсть! (В.Підмогильний). Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті і витягнув п’ятака, схожого на сонечко. А це вам дорога, він зробив кілька ступнів праворуч, носаком позначивши її межу. Щоб вам було радісно — вмикайте магнітофони, транзистори, беріть до рук іграшкові калатала, бемкайте, хоч би й по голові (В.Стус). Був лоб у хлопця —  сонячний зеніт. І розум думку рухав, наче лопать. Філософи пояснювали світ. Такі  ось хлопці  світ цей  перероблять (Л.Костенко). — Заради неї покинув я отчий дім, заради неї взяв на себе сю одежу, аби слідком за нею слідкувати будь-куди, як ото стріла, що до мети її пущено, як ото мореплавець, що за провідною зорею лине (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Овва, Джез був об’єктом для дотепів. Тутешніх дотепів. Всі вони знають. Всі знають, що він — тюхтій (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Бідолашний батько! Ось чого він досяг, проживши життя напрочуд помірно. Лишився самотній, старішає з дня на день, і ні з ким перемовитися словом! (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). 1. Ось до чого дійшов прогрес: їдеш по трасі, трохи задрімав — відразу раз тобі подушечка… 2. — Доброго дня, мені, будь ласка, три ящики горілки, п’ятдесят літрів пива, чотири ящики мартіні і тридцять пачок презервативів. — Ось, будь ласка. — Дякую. — Хлопче, зачекайте! — Що? — Візьміть мене з собою!]. Обговорення статті

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Взад
• Взад и вперёд ходить, ездить…
– ходити, їздити… туди й сюди; ходити, їздити… вперед і назад снуватися. [Снуюся по хаті, тиняюсь. Барвінок.]
• Ни взад ни вперёд
– ні сюди ні туди; ні вперед ні назад; ні тпру ні ну; (зах.) ні стейки ні гейки. [Отепер, Микито, ні сюди ні туди. Пр. Ні сюди, Микито, ні туди, Микито. Пр.]
Вот
• Вот, вот!
– еге ж!; авжеж!; атож!
• Вот-вот
– от-от (ось-ось); зато-то; далі-далі; як не; [ось-ось, от-от] не видко як; [ось-ось, от-от] тільки (лиш) не видно; тільки що не.
• Вот-вот будешь побит
– ось-ось (от-от) будеш побитий; битий ходиш.
• Вот где
– [Аж] ось де; (іноді) осьдечки, осьденьки; [аж] от де. [Я тебе там шукав, а ти осьдечки! Шиян.]
• Вот дура!; вот дурень!
– ото дурна!; ото дурень!
• Вот ещё!
– ото ще!; оце!; ото!; ат! (ет!); ще чого!
• Вот ещё дурак, простофиля
– оце ще дурень; оце ще тютя з полив’яним носом.
• Вот же
– отож. [Колись він робив на шахті в Катовицях! Отож і знав, що до чого. Муратов.]
• Вот здесь
– ось-о; ось-ось-о; ось де (іноді осьдечки); ось тут; отут (іноді отутечки, отутеньки). [Я — ось-ось-о… Мирний.]
• Вот и всё
– от (ось, оце) і все; та й годі (та й уже); от і по всьому (та й по всьому); та й квит (та й решта). [Перед нею затихну, поплачу нишком, та й годі! Вовчок. І справі край? Звільниш мене та й квит? Кочерга.]
• Вот и вся недолга
– от тобі (та) й край; та й годі; от і (та й) все; от тобі й кінець; та й квит.
• Вот именно
– атож, отож-то.
• Вот и хорошо (прекрасно)
– от і гаразд (от і добре); от і чудово.
• Вот как!
(разг.) – он (ось, от) як!; ага!; ов(ва)! [Овва! Ти, бачу, Миколо, десь набрався великого розуму. Франко.]
• Вот каким, вот таким образом
– ось так, отак; (іноді (о)такечки, (о)такеньки).
• Вот какой
– ось який; от такий (отакий).
• Вот когда
– [Аж] ось (от) коли.
• Вот потому, поэтому
– (о)тим-то (тому-то); (іноді) отож.
• Вот сюда
– ось (от) сюди; осюди.
• Вот так
– от так; ото. [От так видовисько! Українка.]
• Вот так
– от (ось) так; отак. [Отак узяв би мою донечку… та й пригорнув би… ось так і так… Ільченко.]
• Вот такой
– ось (от) який; отакий. [Отакий рад би вискочити із свої шкіри. Мартович.]
• Вот такой герой!
(ирон.) – от так (оце так, ото) герой!
• Вот так-так!.
– оце (от) так-так!
• Вот так-то!.
– отак-пак!
• Вот там
– он там; отам; (іноді) отамечки (он тамечки); отаменьки (он таменьки).
• Вот тебе, бабушка,, и Юрьев день
– от тобі, бабо, й Юра.
• Вот тебе!; вот вам!
(разг.) – ось (от) тобі!; ось (от) вам!
• Вот тебе (те) (и) на!; вот так клюква!; вот тебе (те) раз!; вот так штука!
(разг.) – от маєш!; от тобі (й) маєш!; отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)! [От тобі маєш! Що ж це за диво?.. Коцюбинський. А що? попавсь — от тобі й на! Глібов.]
• Вот теперь
– ось (от) тепер; отепер; (іноді) отеперечки (отепереньки).
• Вот тогда
– ось (от) тоді; отоді.
• Вот тот
– от (он) той; отой. [Я не такий, як отой із глухого села, що витуманить у дурного п’ятку та й уважає її за крадену. Мартович.]
• Вот то-то [же], вот то-то и оно
– отож-то; отож-то (бо) й є; тож-бо то й є; то-то ж бо; то-то бо й є; отож-то й воно.
• Вот туда
– ось (от) туди; отуди. [От туди має прийти один офіцер. Смілянський.]
• Вот человек!
– оце людина!
• Вот это
– оце; ото [ж]. [Оце її ділянка. Завгородній. Ото вже, напевне, смерть іде до мене. Турчинська.]
• Вот этот
– ось (от) цей; оцей. [Я маю вам сказати, що я дотепер бродив лісами й дебрами, аж оцей чоловік вивів мене на гладке… Мартович.]
• Как вот
– аж; аж ось (аж от); як ось; коли це (ось, тут). [Аж біжить вовк-панібрат. Казка.]
• Так вот
– отож; ото; так от (ось). [Отож послав Михайло сватів; дівчата вже в дружки прибираються та міркують, яке-то весілля в Наталі буде. Вовчок.]
Последний
• Быть последним
– бути останнім; пасти задні(х) (задню).
• (В) последнее время
– останнім часом (останніми часами); останнього часу.
• В последний раз
– востаннє; (в) останній раз.
• В последнюю минуту
– останньої хвилини (в останню хвилину); наостанці.
• До последнего дыхания
Див. дыхание.
• До последней возможности
Див. возможность.
• До последней капли крови
Див. капля.
• До последней степени
– до краю; [геть] до останньої межі.
• За последнее время, за последние дни
– останнім часом (останніми часами, останнього часу), останніми днями.
• Изругать последними словами
Див. изругать.
• Испустить дух (последний вздох)
(устар. ирон.)Див. испустить.
• Не из последних
– не з останніх; не з найгірших (незгірший, -ша, -ше); (іноді) не послідущий (не послідній); неабиякий; (образн.) не пасе задніх (задньої).
• Отдать последний долг умершему
Див. долг.
• Последнее прости сказать
(книжн.) – востаннє сказати прощай, сказати останнє прощай.
• Последние известия
Див. известия.
• Последний крик моды
(разг.)Див. крик.
• Последняя, не последняя спица в колеснице
(перен. разг.)Див. спица.
• Пробил последний час для кого
– прийшла остання (іноді остатня) година на (для) кого; прийшла година вмирати кому. [Отепер же, мабуть, прийшла на нас (на козаків) остання година. ЗОЮР.]
• Самый последний человек
(разг.) – найпослідуща (найпослідущіша) людина.
• Спать, заснуть, уснуть последним сном
(те саме, що) Спит вечным (могильным, непробудным) сном (устар.). Див. сон.
• Уничтожить до последнего
– знищити до останнього (до остатку); знищити усіх до ноги; винищити упень.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

отепе́р, присл.; от тепе́р (з різн. знач.)

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Отепе́р, нар. = Оттепер. Отепер же я тебе з’їм, кобило. Рудч. Ск. І. 7. Ум. Отепе́рки. Грин. III. 340.
Поїда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. пої́сти, -ї́м, -їси́, гл. Поѣдать, поѣсть, съѣдать, съѣсть; пожирать; уничтожать, уничтожить. Його врожай голодний поїдає. К. Іов. 11. Каже (вовк): «Отепер я вас поїм». Рудч. Ск. І. 7. Зілля сухе огонь поїда. Полт. г.

Запропонуйте свій переклад