Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 22 статті
Запропонувати свій переклад для «отличный»
Шукати «отличный» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Отли́чный –
1) (разный) відмі́нний, відмі́тний від чо́го чим, опрі́чний від чо́го.
• Этот предмет -ли́чен от других своим видом – ця річ відмі́нна від и́нших свої́м ви́глядом (що-до сво́го ви́гляду);
2) (превосходный) чудо́вий, ду́же га́рний, прега́рний, ва́жний, добря́чий, до́брий, добре́нний, (с виду) кра́сний. [Кра́сна карто́пля. Кра́сний торг (торговля). Ва́жний, добре́нний ове́с. До́брі ко́ні. Добря́че вино́].
• -ный музыкант – чудо́вий (ду́же га́рний) музи́ка.
• -ный человек – чудо́ва, ду́же га́рна люди́на.
• -ные дарования – чудо́ві зда́тності, чудо́ва, прега́рна кебе́та.
• -нейшим образом – любі́сінько.
Ино́й –
1) (другой, не этот) и́нший, (реже) дру́гий. [Ми́лий покида́є, и́ншої шука́є (Пісня). Не така́, як и́ншії жінки́ (Грінч.)].
• Тот или ино́й – той чи той, той чи и́нший;
2) (не такой, отличный) и́нший, ина́кший, ина́чий, ина́кий, ина́ковий, дру́гий, и́н-який. [Дві в одна́ковому убра́нні, а тре́тя в и́ншому (Грінч. I). Тепе́р пора́ ина́кшая наста́ла (Крим.). В таки́х і ина́ких розмо́вах прої́хали вони́ день і дру́гий (Свидн.). Ко́жен ґу́дзик ина́чий – на́віть бі́лі були́ між чо́рними (Свидн.)].
• Совершенно ино́й – цілко́м (зо́всім) и́нший, ина́кший. [Зо́всім ина́кша ста́ла (Київщ.)].
• Казаться ины́м – здава́тися и́ншим, ина́кшим, ина́читися. [Світ мені́ від хворо́би ина́читься (Харківщ.)].
• По иному – по-ина́кшому, по-ина́чому.
• Не что ино́е, как – не и́нше що, як; не що и́нше, як.
• Ино́е дело – и́нша спра́ва.
• Ины́ми словами – ина́кше сказа́вши, ина́кшими слова́ми.
• Не для чего ино́го – не чого́ и́ншого.
• Ина́я хвала хуже брани – бува́є хвала́ гі́рша за га́ньбу.
• Куда-нибудь в ино́е место – куди́ ина́кше (и́нде), куди́-и́нде, де-и́нде. [Ході́м куди́-и́нде!];
3) (некоторый, тот) (як) де́котрий, кот(о́)ри́й и́нший, де́який, яки́й, хто, де́хто; срвн. Не́который. [И́нші гомоня́ть, а де́котрі пону́рі сидя́ть і голі́в не зво́дять (М. Вовч.). И́нша зі́ронька ли́чко хова́є в покрива́ло прозо́реє срі́бне (Л. Укр.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.). Як кото́рий то й на́вчиться, а сей ніко́ли (Сл. Гр.). А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.)].
Куда́, нрч. –
1) вопрос. – куди́? (иногда) де? (каким путём) кудо́ю? куди́? [Куди́ ти йдеш, не спита́вшись? (Шевч.). Що роби́ть, куди́ піти́? Де я помандру́ю? (Боров.). Кудо́ю мені́ йти до вокза́лу? (Київщ.)].
• -да́ он девался? – де (куди́) він поді́вся (ді́вся)?
• -да́ же? – куди́-ж? де-ж? (каким же путём?) кудо́ю-ж? куди́-ж? куди́ са́ме?
• -да́ бы? – куди́-б? де-б? кудо́ю-б?
• -да́-то? – куди́ то? де́ то? кудо́ю то?;
2) (зачем?) на́що? наві́що?
• -да́ ему столько? – на́що (наві́що) йому́ сті́льки?;
3) указат., относит., неопредел. – куди́, (иногда) де, (каким путём) кудо́ю, куди́. [Лю́ди гну́ться, як ті ло́зи, куди́ ві́тер ві́є (Шевч.). Я йшов туди́, де ро́зум посила́в (Грінч.). Яка́ му́ка стоя́ти на роздоро́жжі і не зна́ти, кудо́ю йти (Коцюб.)].
• Вот -да́ – ось (от он) куди́; ось (от, он) кудо́ю.
• Кто -да́ – хто куди́.
• Куда́-куда́ – куди́-куди́.
• -да́ – туда – куди́ – туди́; кудо́ю – тудо́ю. [Куди́ кінь з копито́м, туди́ жа́ба з хвосто́м (Номис). Пішо́в тудо́ю, кудо́ю йшла Хведо́ська (Грінч.)].
• -да́ же – куди́-ж, де-ж; кудо́ю-ж.
• -да́ ни – куди́ не, де не; кудо́ю не.
• -да́ ни кинься – куди́ не зарви́. [Куди́ не зарви́ – скрізь коня́ тре́ба (Переясл.)].
• -да́ ни шло – де на́ше не пропада́ло! (так и быть) гара́зд, до́бре, неха́й так.
• -да бы – куди́-б, де-б; кудо́ю-б.
• -да́ бы ни – хоч-би куди́ (де), хоч куди́-б, куди́-б (де-б) не; хоч-би кудо́ю, кудо́ю-б не. [Наш пани́ч, хоч-би куди́ пішо́в, но́сить із собо́ю кни́жечку (Звиног.). Де-б я не пішла́, і він слідко́м іде́ (Київщ.)].
• -да́ то – куди́сь, куди́сь то, куди́сь-там, десь. [Тіка́ли куди́сь лю́ди й ко́ні (Коцюб.). Шатну́вся куди́сь-там і прині́с води́ (Богодухівщ.)].
• -да́-либо, -да́-нибудь – куди́, куди́сь, куди́-не́будь, де, десь, де-не́будь; (-да́ бы то ни было) будь-куди́; (в иное место) и́нкуди, куди́-и́нде, де-и́нде. [Мо́же-б ти пішо́в куди́ зві́дси (Брацлавщ.). Пої́демо куди́сь, аби́ не сиді́ти (Київщ.). Пої́демо де-не́будь, де ще нас не зна́ють (Київщ.). Магоме́т-Оглі́ ра́дий був хоч на час збі́гти бу́дь-куди́ (Коцюб.). Пої́хали ми не и́нкуди, а в саму́ університе́тську це́ркву (Морд.). Іди́, ри́нде (неряха), куди́-и́нде, там тебе́ не зна́тимуть і ри́ндею не зва́тимуть (Приказка)].
• -да́ ни есть, -да́ угодно – аби́-куди́, бу́дь-куди́, куди́-будь, хоч-куди́, (вульг.) куди́-завго́дно. [Неси́ смі́ття аби́-куди́ (Сл. Гр.)].
• -да́ попало – куди́ тра́питься, куди́ по́падя, куди́ (де) лу́ча. [Як та ту́ча, куди́ лу́ча, так і покоти́ли (Вірша XVIII в.)].
• -да́ глаза глядят – світ за́ очі, світ за очи́ма, куди́-гля́дя, навма(н)ня́, навманяки́. [Пішо́в коза́к світ за́ очі (Шевч.). Чи ви за ді́лом яки́м, чи ве́штались світ за очи́ма? (Потеб. Одис.). Мча́вся куди́-гля́дя (Крим.). Пода́вся навмання́ і забрі́в на кла́довище (Коцюб.)].
• Убегать -да́ глаза глядят – тіка́ти куди́ ви́дно, тіка́ти не-о́бзир (Куліш).
• Чорт знает -да́ – ка́зна куди́, чорт (лихи́й, ді́дько) зна́є куди́. Кое-куда́, см. отдельно;
4) (при сравн. ст.) куди́, бага́то, дале́ко, де́-то; см. Гора́здо 2. [Тепе́р нам куди́ гі́рше (Звин.). Бу́де по весні́ де́-то кра́щий наря́д мені́ (Манж.)].
• -да́ лучше – бага́то (бага́цько, дале́ко, геть куди́) кра́ще;
5) (в восклиц. предлож.) де, куди́.
• -да́ тебе! – де́ тобі! куди́ тобі! [Куди́ ку́цому до за́йця! (Приказка)].
• -да́ уж! – де вже! е́ вже! [Е́ вже! не ви́чуняти мені́, си́ну (Липовеч.)].
• -да́ (уж), вам с таким здоровьем браться за эту работу – де вже вам з таки́м здоро́в’ям бра́тися до ціє́ї пра́ці.
• -да́ там! – де́ там! де́ тобі! де́ в бі́са! де́ в ка́та! шкода́! [Ви́йшов з ха́ти карбівни́чий, щоб ліс огляді́ти, та де́ тобі́! Таке́ ли́хо, що не ви́дно й сві́та (Шевч.). Бага́то зароби́в грошеня́т на заробі́тках? – Де́ в бі́са! (Харківщ.). Шкода́! не бу́де того́! (Номис)].
• Хоть -да́ – хоч-куди́; срвн. Отли́чный 2.
• Что -да́ – що не то́ що. [Сміху́-ж тоді́ нароби́в тако́го що не то́ що! (Яворн.)].
• -да́ как! – диви́ як! а́ч як!
• -да как он забавен – а́ч, яки́й він уті́шний!
• -да́ как хорошо! – де́ вже пак не га́рно!
• -да́ бы хорошо – о́т-би до́бре.
• -да́ как нужно – аж о́н як тре́ба.
• -да́ не бесполезный – аж нія́к не за́йвий.
Непохо́жий на кого, на что – несхо́жий, непохо́жий на ко́го, на що, неподі́бний до ко́го, до чо́го, (отличный) відмі́нний, відмі́тний, (особый, отдельный) опрі́чний, осі́бний від ко́го, від чо́го. [За́раз постереже́ш, що пішла́ перед тобо́ю відмі́нна від на́шої сторона́ (Куліш). Мій ба́тько був чолові́к ду́же відмі́нний від и́нших на́ших селя́н (Грінч.). Нас врази́в його́ світо́гляд, осі́бний від кла́сного (Крим.)].
• Становиться, стать -жим на кого, на что – става́ти (роби́тися), ста́ти (зроби́тися) несхо́жим (непохо́жим) на ко́го, на що (неподі́бним до ко́го, до чо́го, відмі́нним від ко́го, від чо́го), відмі́нюватися, відміни́тися від ко́го, (между собою, друг на друга) різни́тися, порізни́тися (між собо́ю). [Розби́лися лю́ди на рі́зні поро́ди, або́ ра́си, і мо́вою порізни́лися (Крим.)].
Несхо́дный –
1) (несхожий) несхо́жий з ким, з чим, неподі́бний до ко́го, до чо́го, (неодинаковый) неодна́ковий, (отличный) відмі́нний від ко́го, від чо́го, (различный) рі́зний, (расходящийся) розбі́жний. [Вони́ між собо́ю несхо́жі (Київ). Розбі́жні думки́ (Пр. Правда)];
2) (по цене) непоці́нний, не по гро́шах; (дорогой) недеше́вий, дороги́й; (о цене) непомі́рний, вели́кий, висо́кий; (о деле) неви́гідний, непідхо́жий.
Отме́нный –
1) (различный) відмі́нний;
2) (превосходный) вибо́рний, добі́рний. [У нас крам вибо́рний]. См. Отли́чный, Превосхо́дный.
Прекра́сный –
1) ду́же черво́ний;
2) прекра́сний, (ду́же) кра́сний, прега́рний, ду́же га́рний, прехоро́ший, чудо́вий, пречудо́вий, пречу́дний, препи́шний, пи́шний, (красивый) вродли́вий, го́жий, (полон.) слі́чний; срв. Превосхо́дный, Отли́чный. [Ти, ді́вчино, ти прекра́сна (Грінч. III). Прекра́сна доро́га веде́ на майда́н (Франко). Юна́к прекра́сний (М. Вороний). Прекра́сне життя́ (Єфр.). Кра́сне со́нце. Кра́сний світ. Кра́сний Ки́їв. Кра́сне сло́во. Кра́сна тео́рія (Єфр.). Кра́сні мрі́ї (Л. Укр.). Не роди́ся кра́сним, а роди́ся ща́сним. Кра́сна ми́ла. Прега́рні но́чі. Прега́рна кни́жка. Ро́жі прехоро́ші (Л. Укр.). Чудо́ве оповіда́ння. Чудо́ва ба́йка (сказка), чудо́ва кни́жка. Пи́шне обли́ччя (Грінч.)].
• -ный поступок – прекра́сний, га́рний вчи́нок.
• В одно -ное утро – одно́го прега́рного ра́нку.
• В один -ный день – одно́ї га́рної (кра́сної) дни́ни. ное – прекра́сне, прега́рне (-ого).
• Идеал -ного – ідеа́л прекра́сного (прега́рного).
Преле́стный –
1) (обаятельный, прельщающей) прина́дний, прива́бний, прива́бливий, пова́бний, звабли́вий, вабни́й, знадни́й, знадли́вий, (пленительный) чарівни́й, чарівли́вий. [А се мо́ре лазуро́ве; се життя́ земно́го о́браз я́сний, ти́хий та прина́дний. (Франко). Прива́блива жі́нка (Коцюб.). Дівча́ чарівне́];
2) (чудный, отличный) чудо́вий, га́рний, ло́вкий (ум. ло́вке́нький, ло́венький); см. Чу́дный. [Чудо́ва кни́жка. Чудо́ва дити́на. Яка́ ловке́нька ша́почка];
3) (пригожий) вродли́вий, га́рний, прекра́сний; срв. Прекра́сный.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОТЛИ́ЧНО підсил. на всі сто /відсо́тків/;
ОТЛИ́ЧНЫЙ (якісний) укр. знамени́тий, добі́рний, ду́же до́брий, (про якість) висо́кий;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Отличный –
1) (несходный) відмі́нний;
2) (превосходный) ду́же га́рний, чудо́вий, -а, -е.
Отменный –
1) (различный, несходный) відмі́нний, -а, -е:
2) (превосходный, отличный, бесподобный) вибо́рний, добі́рний, -а, -е.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

отли́чный відмі́нний, зразко́вий, чудо́вий

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Відмі́нний – особенный, отличный, отличительный, отменный.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Отличный –
1) (отличающийся) – відмі́нний, відмі́тний;
2) (превосходный, об исполнении) – чудо́вий, ду́же до́брий.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Відли́чний, -а, -е. Не такой, какъ другів, отличный отъ другихъ. Запорожці були люде одличнії: у них і собаки без пастуха сами овець пасли. О. 1861. X. 34.
Відмі́нний, -а, -е. Отличный, отличающійся отъ. Почнеш ік Волині зближатися, зараз постережеш, що пішла перед тобою одмінна од нашої сторона. К. (О. 1861. II. 233).
Відмі́тний, -а, -е. Отличный, отличающійся отъ чего. Та й увесь наш рід одмітен собі усім. Г. Барв. 427.
Відру́бний, -а, -е.
1) Отдѣльный, обособленный.
2) Совершенно отличный, иной. Желех.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Отличный — видатни́й; дуже га́рний, відмі́нний; О. стрелок — видатни́й стріле́ць, -льця́; О. стрельба — видатне́ стріля́ння.
*Стрелок — стріле́ць (-льця́); С. отличный — видатни́й стріле́ць.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Отли́чный, но = 1. рі́зний, но, вида́тний, но, одмі́тний, но (Чайч.), опрі́чний, но, ина́кше, и́ньче, и́ньше, и́ньшим спо́собом. 2. ду́же га́рний, до́брий, ду́же га́рно, до́бре, чудо́вий, во, роскі́шний, но. — Чудово сьпівае. — Роскішний кавун.
Отмѣ́нный, но = д. Отли́чный, но. — Отмѣнно хорошо́ = ду́же га́рно.

Запропонуйте свій переклад