Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 39 статей
Шукати «оформл*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Оформле́ние – офо́рмлення.
Офо́рмливать, офо́рмить – офо́рмлювати, офо́рмити. [Офо́рмлюйте спра́ву, щоб усе́ по зако́ну було́].
• Офо́рмленный – офо́рмлений.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Кинотеатр – кінотеатр.
[Не все, що діялось на екрані, було живе і оформлене, там залишалося багато неясних, невидних місць — для злидарів, для мрій і для смерти. Треба нахапатися мрій аби мати силу ще кілька днів терпіти жорстокість людей і світу (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Останнім часом єдиний шанс побачити в кінотеатрі щось цікаве — заснути під час сеансу]. Обговорення статті
Купальник – (женский купальный костюм) купальник.
[Деякі деталі твору видають в авторові представника діаспори: поліцейські замість наших рідних міліціонерів, купелеве бікіні замість просто купальника (Василь Голобородько). Увесь той безмежно тягучий час заповнювався неквапливо-любовним оформленням дембельського альбому — фотки, малюнки, якісь кралі в купальниках, повирізувані з тодішніх журналів, усякий такий кіч (Ю.Андрухович). 1. Дівчина демонструє матері свій дуже символічний купальник: — Ну, як він тобі? — Якби я в твоєму віці наділа такий же, то ти б уже була на 6 років старшою. 2. — Дорогий, ніяк не можу вирішити, який купальник мені купити, відкритий чи закритий? — Закритий, з дірочками для очей]. Обговорення статті
Меню – (франц. от лат.) меню, карта (спис) страв, (диал., шутл.) стравоспис, стравопис.
[І не прогадали, бо потрапили у по-домашньому затишну атмосферу сецесійно удекорованої цукерні, де на нас чекало кілька несподіванок: по-перше, там звучав віденський вальс, по-друге, нам подали не “меню”, а “стравоспис” з неймовірно цікавими старовинними назвами печива і десертів (Мар’яна Савка). Навмисно-підкреслене вживання у текстах, що використовуються в оформленні інтер’єру, діалектизмів та анахронізмів (ресторан — кнайпа, меню — стравоспис, тир — стрільби, туалет — лятрина, кабан — дик, форель — пструг), вживання характерних для галицького діалекту часток -сі та -ся, особливості правопису і, в першу чергу, сам зміст основного текстового документу «Криївки»" — меню (стравоспису) — налаштовує на гумористичне сприйняття закладу (Олег Демків). Ґастон зиркнув у стравопис. — Морські їжаки шкідливі для здоров’я! — Тільки для скнар (Ю.Винничук, перекл. Е.М.Ремарка). Смішно, як багато працюють звірята над тим, щоб урізноманітнити меню людини (С.Є.Лєц).  Хлопець з дівчиною в кафе. Вона (листаючи меню): — На що я можу розраховувати? — На мою вдячність, якщо скажеш, що не голодна]. Обговорення статті
Оформитель – офо́рмлювач. Обговорення статті
Секс – (лат.) секс, статеві стосунки (зносини), (совокупление) злягання:
• заниматься сексом – кохатися, займатися сексом, (рус.) займатися любов’ю, паруватися, (груб.) злягатися, (ещё) спати з ким, жити разом, (образн., шутл.) пізнавати внутрішній світ, (совершать, совершить с кем-то, жарг., вульг.) грати кого, вдути кого, вставити, взути, жарити, вжарити, засадити, натягнути, натягувати, оформляти, оформити, давати, дати, драти, відідрати, дрючити, жаліти, пороти, шоркатися, трахнутися, трахатися, трахнути, відтрахати, впендюрити, впердолити, перепихнутися, поштрикатися, шпокнути, парити качана, прочистити труби, полірувати торпеду, парити шишку, товкти перець, пісюна мочити (квасити) і т.д.
[І рани, потворність цього простору викликають в мені протест. Як і багато чого іншого. Наприклад, парочки, що цілуються, чиї обійми й ласки на очах у публіки мало не доходять до злягання (Валентина Заболотна). — Ми, простий люд, повинні були сидіти тихо, сексом, даруйте, займатися хіба в кулачок, натомість усю свою енергію витрачати на побудову великих звершень наших вождів (Юрій Логвин). Але ще поки Вуж шукав якусь аспіранточку, щоб перепихнутися, а потім вже взятися за діло (О.Ульяненко). О другій сорок п’ять вона прокинулася — ще одне сповнене ніжності злягання — ми зчепили руки — любили одне одного, мені так принаймні здається, — коли вона заснула, руки й стегна раз по раз стискалися, як від мимовільного дрожу (А.Рєпа, перекл. Ґ.Флобера). Він не почувався одруженим із Меґі; це було, наче швиденько перепихнутися на пасовиську за баром у Кайнуні або притиснути пихату міс Кармайкл до стіни стригальського сараю (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Якби ви тільки бачили, яка вона хороша і ставна, а любов до злягань сягала в неї такої сили, що лиш украй рідко буває властива жінкам (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Ми перепихнулися, як колись казали в гімназії (Оксана Микитенко, перекл. Михайла Пантича). Секс — почуття в русі (М.Вест). Між коханням і сексом велика різниця: секс знімає відчуття незручності, кохання його породжує (В.Ален). Злягання — це поезія для плебеїв. Злягатися — означає прагнути проникання в іншого, а митець ніколи не виходить за межі самого себе (Шарль Бодлер). 1. — Ізю, ви любите секс утрьох? — Так, а що? — Біжіть швидко додому — може, ще встигнете. 2. Добрий секс — такий, коли виходять покурити навіть сусіди] Обговорення статті
Уделывать, уделать –
1) (устар., разг.) (делать) робити, зробити, (о мн.) поробити, (изготовить) виробляти, виробити, (о мн.) повиробляти, (устраивать) влаштовувати, влаштувати, (о мн.) повлаштовувати;
2) (прост.) (обделывать) оброблювати, обробляти, обробити, (о мн.) пообробляти, пооброблювати, (отделывать) оздоблювати, оздобити, (о мн.) пооздоблювати, (оправлять) оправляти, оправити, (о мн.) (пооправляти), (оформлять) оформляти, оформити, (о мн.) пооформляти;
3) (прост.) уробляти, уробити, (пачкать) бруднити, забруднювати, забруднити, (о мн.) позабруднювати, замазувати, замазати, (о мн.) позамазувати, каля́ти, закаля́ти, покаля́ти, багнити, забагнювати, забагнити, (ламать) ламати, зламати, поламати, (разбивать) розбивати, розбити, (о мн.) порозбивати;
4) (прост., привести в плачевное состояние) (бить) бити, побити, (избивать) би́ти, поби́ти, збива́ти, зби́ти, (убивать) побива́ти, поби́ти, вибива́ти, ви́бити, убива́ти, (о мн.) повбива́ти, повибива́ти, (измучивать) зму́чувати, зму́чити, виму́чувати, перему́чувати, ви́мучити, перему́чити, (о мн.) позму́чувати, помордува́ти, (губить) губи́ти, згуби́ти, загуби́ти, запа́губити, погубля́ти, погуби́ти, занапаща́ти, занапасти́ти, запропаща́ти, запропасти́ти, збавля́ти, зба́вити, ні́вечити, зані́вечити, приби́ти, прикі́нчити;
5) (прост.) (побеждать) перемага́ти, перемогти́, ду́жати, поду́жати, дола́ти, здола́ти, (превосходить) переважати, переважити, горувати. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОФОРМЛЯ́ТЬ (візу) готува́ти, виробля́ти, (на працю) прийма́ти, зарахо́вувати, (сцену) декорува́ти;
оформля́ющий що /мн. хто/ готу́є тощо, ста́вши готува́ти, ра́ди́й офо́рмити, за́йня́тий офо́рмленням, офо́рмлювач, те. декора́тор, маля́р /совєт. худо́жник/ сце́ни, типогр. диза́йнер, прикм. декорати́вний, офо́рмлювальний, готува́льний, виро́блювальний, зарахо́вувальний, декорува́льний;
оформля́ющийся/оформля́емый офо́рмлюваний, гото́ваний, виро́блюваний, зарахо́вуваний, декоро́ваний.
РЕГИСТРИ́РОВАТЬ ще запи́сувати /приписувати/, вно́сити до реє́стру, (шлюб) оформля́ти;
регистрирующий що /мн. хто/ реєстру́є тощо, покликаний запи́сувати для реєстра́ції, за́йня́тий реєстрацією, реєстра́тор, прикм. реєстро́вий, реєстраці́йний, реєструва́льний, припи́сувальний, запи́сувальний, офо́рмлювальний;
регистрирующийся/регистрируемый реєстро́ваний, припи́суваний /записуваний/, офо́рмлюваний.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Оформление – офо́рмлення, -ння.
Оформливать, оформить – офо́рмлювати, -люю, -люєш, офо́рмити, -млю, -миш, фо́рми надава́ти, нада́ти.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

оформле́ние оформля́ння, офо́рмлювання; офо́рмлення
оформля́емый оформля́ний, офо́рмлюваний; оформни́й
оформля́ть, офо́рмить оформля́ти, офо́рмити
оформля́ющий офо́рмлювальний
оформи́тель офо́рмлювач,-ча

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Оформливать, оформлять, -мить – офо́рмлювати, оформити.
Постановка –
1) (вопроса, дела) – на́лад (-ду), поста́влення (спра́ви); (действ.) – ста́влення, поста́влення; п. слабая – пога́ний, ке́пський на́лад, недола́дне поста́влення; вся постановка дела – уве́сь (ці́лий) на́лад; спра́ви; такая -на вопроса недопустима – так ста́вити спра́ву не мо́жна;
2) (пьесы, картины) – поста́ва, постано́ва, худо́жне офо́рмлення.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

оформля́ти, офо́рмлю, -миш, -млять
офо́рмлений, -на, -не
офо́рмлення, -ння; -млення, -млень і мленнів
офо́рмлювання, -ння, -нню
офо́рмлювати, -люю, -люєш

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

графіки́ня, графіки́нь; ч. гра́фік
художниця, яка створює графіку. [У номінації «Художнє оформлення книжок для дітей та юнацтва» лауреатом премії імені Лесі Українки за 2017 рік стала художниця-графікиня Катерина Іванова <…>. (ЛітАкцент, 14.06.2018). 1952 – у Ленінграді померла 76-річна Ольга Людвігівна Дела-Вос-Кардовська, живописиця, графікиня українського походження. (uainfo.org, 09.08.2018).]
завіри́телька, завіри́тельок; ч. завіри́тель
та, хто юридично оформлює ділові папери. [Марія Петрівна з її знанням німецької мови влаштувалася завірителькою перекладів у нотаріальному бюро (із журн.). (Цит. за: СУМ-20).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 3, 1972, с. 51.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) – завери́тель, -ница – завіри́тель, -лька, по́сві́дник, -ниця.
мажоритари́стка, мажоритари́сток
депутатка, обрана за мажоритарною системою. [Характерною особливістю словотворення назв осіб від запозичень, оформлених у чоловічому роді, є творення від них назв жіночого роду: агентеса, боксерка, візажистка, грандеса, дзюдоїстка, дизайнерка, критикеса, мажоритаристка, стриптизерка. (Ніна Клименко, Євгенія Карпіловська, Лариса Кислюк «Динамічні процеси в сучасному українському лексиконі», 2008).]
див.: мажорита́рниця
макетува́льниця, макетува́льниць; ч. макетува́льник
фахівчиня з макетування книг. [Над візуальною частиною оформлення книги працювала макетувальниця Тетяна Буняк. (buknews.com.ua, 31.05.2019). Збірка, видана Конгресом українців Латвії, є спільною працею українців і латишів – перекладача Андріса Дрилиньша, редактора Володимира Іваницького, макетувальниці Уни Спекторе. (Радіо Свобода, 23.11.2013).]
див.: маке́тниця
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
мистки́ня, мистки́нь; ч. мите́ць, мисте́ць
1. та, хто творить у якомусь виді мистецтва і є його представницею. [Відтоді зустрічі мисткині й мистецтвознавця тривали майже щодня аж до його арешту (у 1965 році Богдана Гориня засудили « за антирадянську пропаганду » на три роки концтаборів у Мордовії). (Високий замок, 2017). На наш погляд, поезію мисткині варто прочитувати з урахуванням української національної іманентності, що авторкою була збережена навіть попри ідеологічний радянський інтернаціоналізм. (Олена Юрчук «Особливості формування та стратегії репрезентації антиколоніального та постколоніального художніх дискурсів в українській літературі»: дисертація, К., 2015). Я знаю одне: майже всі письменниці, художниці, мисткині, жінки-науковці самотні. (Юрій Винничук «Танґо смерті», Х., 2012). Фрагмент одної з пляшок зберігається нині у колекції львівської мисткині Ольги Погрібної-Кох (народ. 10 квітня 1970 року). (Володимир Єшкілєв «Пафос», 2001). Ідею культурного оформлення магазину проф. Месселя продовжує мисткиня Елізабет Стефані-Ган <…> (Львівські вісті, 25.03.1942). Взагалі цій мисткині, як і пані С. Рудакевич, більше вдалися модерні фасони з наших тканин <…>. (Діло, 10.05.1938).]
2. та, хто досягла високої майстерності, досконалості у якійсь справі. [<…> це там ми, дівоньки, оповідаємо, в любовно-чуло звернені до нас лиця, що трапилося за день, а чужим – чужим треба вміти таке накручувати, аби їх не знудити, треба вміти завинути весь той послід, як цукерка, в сухозлотяний фантик гумористичної новелетки, пошарудіти ним знадливо – глядь, і проковтнули, і вважається, буцім повеселила публіку, – тут Елен трошки пробуксовує, тут усе-таки митцем, чи, як сказала б діаспора, мисткинею, треба бути <…>. (Оксана Забужко «Польові дослідження з українського сексу», 1994).]
див.: майстри́ня
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Вільний тлумачний словник, 2013.
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка).
поліціа́нтка, поліціа́нток, поліція́нтка, поліція́нток; ч. поліціа́нт, поліція́нт працівниця поліції. [Що стало причиною конфлікту, правоохоронцям точно встановити не вдалося", – розповіла поліціантка. (Суспільне, 04.09.2020). Начальник управління охорони здоров’я Львівської міської ради Володимир Зуб повідомив, що стан пораненої поліціантки – стабільний. (Високий замок, 2018). «У мене на кожній зміні чимало оформлень статті 130. Я не можу всіх запам’ятати», – додала поліціянтка. (Версії, 2017). «Пишаюся своєю формою»: як живеться поліціанткам. (ВВС Україна, 04.03.2016). «Сьогодні вдень завітала поліціянтка, яка займається зв’язками з родичами», — відповідає він. (Пола Гоукінз «Дівчина у потягу», пер. Інна Паненко, 2015). У Бангкоку на подіум вийшли … поліціянтки (Високий замок, 2005). Нічого нам не дасть пані Рашовська. Вона ж поліціянтка. (Борис Харчук «Волинь», 1988).]
див.: полісме́нка, поліце́йська
реда́кторка, реда́кторок; ч. реда́ктор
1. та, хто редагує текст. [Пам’ятаю, як тоді цю світлину від коментувала моя товаришка, викладачка, мовознавиця і редакторка Мирослава Прихода: «Сирі, Та Не Сірі». (Марія Титаренко «Комунікація Від Нуля: Есеї Для Мані», Львів, 2019, с. 138). Надіслав коротеньку листівку, у якій було дуже характерне для Клема Повідомлення: «Моя редакторка – чудова дівчина <…>». (Паукшта Евгеніуш «Там, де козам роги правлять», пер. Олексій Федосенко, 1974). Редакторка повернула мені рукопис. (Львівські вісті, 19.08.1941). В окружному суді без участи присяжних засідателів судили видавницю «Русскаго Знамени» Полубояринову та співробітницю-редакторку тієї самої газети Шабельську. (Рада, №230, 12.10.1910).]
2. керівниця якогось видання чи програми. [Редакторка студії (її звали Олена) запропонувала їй почитати якусь книжку якоїсь авторки. (Ірен Роздобудько «Одного разу…», Х., 2014). І все ж першість у мовотворчих вправах я б віддала не міністрові освіти, а маловідомій редакторці газети «Донецький кряж» – за відродження нині призабутого сталінського терміна «ворог народу». (Український тиждень, 2010). Досвідчена редакторка, порадившись з митцем, вирішила це подати на обкладинку. (Григорій Костюк «Зустрічі і прощання. Книга 1», 1987). Багато місця присвячує всьому сьому і «Жіноча Доля». І сей відділ та враження з подорожей самої редакторки є найліпшою частиною журналу. (Олена Теліга «Сліпа вулиця. Огляд жіночої преси», 1938). Образ величної патріотки поставила вона [Олена Пчілка] на початку своєї літературної діяльності (в першій своїй більшій праці – поемі «Козачка Олена»), до питань національності дуже часто звертається і в інших своїх творах, їм же найбільше уваги присвячувала в своїй публіцистиці як редакторка «Рідного Краю». (Сергій Єфремов «Історія українського письменства», 1924). Про паню Адам, редакторку «Nouvelle Revue», котра своим оголошенєм деяких актів дипльоматичних наробила тілько розголосу в цїлій Европї <…>. (Дѣло, 11.09.1888).]
// випуско́ва реда́кторка – редакторка, яка відповідає за розробку планів публікацій; заступає головну редакторку чи головного редактора. [За словами випускової редакторки Інни Березніцької, журнал намагалися зробити доступним для кожного українця. (Версії, 2018).]
// відповіда́льна реда́кторка – редакторка, яка відповідає за випуск друкованого, телевізійного, електронного чи іншого медіа. [Як відповідальна редакторка значиться Марта Герман(ова), як редактор і видавець – Петро Зленко. (Український тиждень, 2010).]
// головна́ реда́кторка – редакторка, яка відповідає за стратегію видавництва, визначає його тематику і маркетингову політику видавництва. [«<…> Бажаю вам великих емоцій і книжкових зустрічей», — звернулася до відвідувачів головна редакторка, співвласниця видавництва «Старого Лева» Мар’яна Савка. (Високий замок, 2014). Головна редакторка ВВС Україна Ніна Кур’ята прокоментувала: «Роман Софії Андрухович привабив суддів ретельно змальованим портретом часів імператора Франца-Йосифа і глибокою психологією наративу». (Україна молода, 2014).]
// гостьова́ реда́кторка – редакторка, яка запрошує гостей у радіо- чи телестудію. [З телеканалу ZIK тиждень тому пішла керівниця аналітичного відділу та старша гостьова редакторка Віра Гирич. (detector.media, 06.03.2017).]
// літерату́рна реда́кторка – редакторка, яка відповідає за художню складову тексту, його стилістичне оформлення, виразність мови. [Після студій музикознавства й філософії К. Раабе працювала вчителькою музики, а пізніше – літературною редакторкою у кількох видавництвах. (Марія Іваницька «Особистісний вимір в історії українсько-німецького художнього перекладу (від середини ХІХ до початку ХХІ століття)»: дисертація, К., 2015). Літературній редакторці, журналістці Інні Корнелюк. (Антін Мухарський «Жлобологія», 2013).]
// музи́чна реда́кторка – редакторка, яка відповідає за дотримання музичної політики радіостанції, телеканалу чи програми. [А в дверях назустріч мені – музична редакторка. (Олекса Негребецький, ФБ, 2016).]
// науко́ва реда́кторка – консультантка і редакторка науково-популярних та навчальних творів. [Наукова редакторка – мистецтвознавиця і лекторка Діана Клочко <…> (Наталія Семенів-Драпак, Фб, 2018).]
// худо́жня реда́кторка – редакторка, яка відповідає за дизайн видання, його естетичне наповнення. [Мене звуть Ніка, я художня редакторка такого-то видавництва, нагадую, у мене є чоловік. (Ніка Новікова, ФБ, 2017).]
Словник української мови: в 11 томах, Т. 8, 1977, с. 482.
рекламі́стка, рекламі́сток; ч. рекламі́ст
1. та, хто складає й оформляє рекламу. [Пані Ольго, Ви – успішна рекламістка. Як би Ви могли представити себе, якщо треба було б зробити саморекламу? (sites.znu.edu.ua, 01.10.2020). Зі мною їхали три ділові панянки. З розмови я зрозуміла, що одна з них – адвокат, інша – рекламістка, а ще одна, здається, лікар. (Високий замок, 2010).]
2. та, хто навчається рекламуванню. [Студентка-рекламістка з відділення журналістики УжНУ перемогла на Всеукраїнській олімпіаді у Дніпрі (uzhnu.edu.ua, 09.04.2018).]
див.: рекла́мниця, рекламува́льниця, копіра́йтерка
Словник української мови: в 11 томах, Т. 8, 1977, с. 494.
рекла́мниця, рекла́мниць; ч. рекла́мник
та, хто складає й оформляє рекламу. [Рекламниця веде прийом реклами в газету «Сільська новина», сайт Троїцьке.City, соцмережі як в офісі, так і онлайн. (troyitske.city, 10.07.2020). Заступницею голови Полтавської ОДА стане рекламниця з Києва. (zmist.pl.ua, 05.12.2019). На Кіровоградщині затримали рекламницю за підозрою у підкупі посадовця. (kypur.net, 18.09.2019). Стереотипи глянцю обіграно в автобіографічному романі Іри Цілик «Післявчора» про рекламницю Кіру Буцім. (Український тиждень, 2011).]
див.: рекламі́стка, рекламува́льниця, копіра́йтерка
репатріа́нтка, репатріа́нток, репатрія́нтка, репатрія́нтки; ч. репатріа́нт, репатрія́нт
та, хто повертається на батьківщину під час репатріації. [Їй знову допоміг майорів папірець, на якому було чарівне слово: «Київ», – бо інакше статус репатріантки не дозволяв би їй виїхати зі Львова. (Наталка Сняданко «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма», 2017). За рештки майна вона купила польські папери і встигла переселитися в Польщу як польська репатріянтка трохи згодом. (Україна модерна, 10.09.2017). Збірка автобіографічних оповідань чеської репатріантки Ї. Зарецької-Сухої (1925 р. н.) <…>, для якої характерні поєднання документальності, заснованої на власному досвіді, і фікції <…>. (Олена Погребняк «Модус України в чеській прозі кінця ХХ -початку ХХІ століття: типологія і жанрологія»: дисертація, К., 2015). Злочинці оформляли жінкам фіктивні шлюби й ввозили їх як репатріанток. (Високий замок, 2004). Оксана он репатріантка, так їй і вибирати не дають: гибій у колгоспі, та й край! (Павло Загребельний «Тисячолітній Миколай», 1991). <…> Ірена Салацька (студентка, здається, повернулася як репатріянтка до Польщі) <…>. (Свобода, 1986, с. 49). На конкурсі 1979 року третю премію одержала репатріянтка з Києва Ірина Кагановська. (Журнал «Сучасність», Мюнхен, 1983).]
Словник української мови: в 11 томах, Т. 8, 1977, с. 508.
секрета́рка, секрета́рок; ч. секрета́р
1. службовиця, яка відповідає за діловодство установи, організації та ін.[<…> перша секретарка відділу культурно-гуманітарного співробітництва посольства України у Франції, письменниця Ірена Карпа <…> (Версії, 2018). Дружина Миколина, Женя, працювала секретаркою в Політехнічному інституті. (Григорій Костюк «Зустрічі і прощання», Книга 1, 1987). Секретарка однієї юридичної установи Сюзанна Бо, комуністка, мати двох синів-інженерів, також комуністів, говорить, що вони всі «захоплені Радянським Союзом». (Всесвіт, 1960, №3). В темряві, боючись засвітити світло, щоб не пробилася яка смужка крізь вікно, знайшла Галина, секретарка академічного інституту, свій протигаз, перечепила через плече і вийшла на свою зміну чергувати. (Докія Гуменна «Хрещатий яр», 1949). Посаджено мужів довір’я, секретарів та секретарок. (Улас Самчук «Юність Василя Шеремети», 1946). Коли Корвин прийшов до аґітпропу в справі підготови художнього оформлення до першого травня і привітався з новою секретаркою, йому здалося , що він пізнав в її обличчі щось знайоме. (Віктор Петров-Домонтович «Доктор Серафікус», 1929). За Старшину Кружка: М. Волошинова, голова. Конст. Малицька, секретарка. (Молоде життя. Часопис українського пласту, Ч.1-2, 15.02.1928). <…> Софія Бучиньска, секретарка <…>. (Діло, 29.04.1891).]
// та, хто веде ділове листування окремої людини. [Одним, на погляд українців, підступним, улюбленим польським прийомом була так звана «політика спідничкова», коли окупаційним можновладцям і бюрократам підсовувалися у якості стенографісток, секретарок, перекладачок рафінованих полюбовниць. (Євген Наконечний «”Шоа” у Львові», 2006). Ні, не печаткою самої управи, я не був лордом-хоронителем цієї печатки, це була прероґатива секретарки бурґомістра. (Юрій Шевельов «Я, мені, мене... (і довкруги)», 1987). І обидва рази мене вражали секретарки зава і парторга. (Олександр Довженко «Щоденник», 1954). Говорила секретарка академіка Саклатвали. (Микола Трублаїні «Глибинний шлях», 1941). Вперше він відчув, що його секретарка неабихто. (Джек Лондон «Буйний День», пер. Вероніка Гладка, Катерина Корякіна, 1932).]
2. та, хто веде протокол зборів, засідання та ін. [Громада мала секретарку зборів (найчастіше Ганну Чикаленко), яка зашифровано записувала, а на наступних зборах відчитувала, що відбувалося на попередніх зборах, записувала ухвали зборів, порядок денний і т. д. (Сучасність, Мюнхен, 1987). На голову вони обрали сірого Вола, а секретаркою тих зборів була Коза. (Джоель Чендлер Гарріс «Казки дядечка Римуса», пер. Павло Шарандак, 1960).]
3. виборна керівниця якоїсь організації, якогось органу. [У списку зареєстрованих на сьогодні кандидатів колишньої секретарки Київради Галини Гереги немає. (Високий замок, 2019). Дуже активною і ефективною, завдяки своїй одночасній участі в австрійській секції Ліґи, була Надія Суровцева, докторант історії Віденського університету, яка також була секретаркою Жіночої громади УНР. (Сучасність, Мюнхен, 1984). Головував сен В. Децикевич, звіти складала секретарка Ради Т-ва, д-р Криштальська<…>. («Діло», 17.05.1939).]
// членкиня виборного органу, що веде діловодство й поточну організаційну роботу. [Він хотів зазирнути в зал, може, вона там, але тут підійшла до нього Марія Олександрівна Чуєва, секретарка райкому, й повела його в кімнату президії. (Юрій Щербак «Бар’єр несумісності», 1970). «Гм ... Оттак-о!.. Секретарка райвідділу!» (Іван Багряний «Сад Гетсиманський», 1950).]
// генера́льна секрета́рка – очільниця організаційно-адміністративного або виконавчого органу міжнародної організації. [Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба провів телефонну розмову з новопризначеною генеральною секретаркою ОБСЄ Хельгою Шмід. (Радіо Свобода, 15.12.2020). Генеральна секретарка Ради Європи: держави-члени повинні працювати разом, щоб засвоїти уроки кризи COVID-19 у сфері охорони здоров’я. (Офіс Ради Європи в Україні, coe.int, 17.09.2020).]
// держа́вна секрета́рка – виборна службовиця у складі найвищих та місцевих органів державної влади. [Американська політична і державна діячка, державна секретарка США Гіларі Клінтон відреагувала на перемогу демократа Джо Байдена на виборах в США. (Вголос, 10.11.2020).]
4. керівниця поточної роботи установи, органу або якогось відділу. [Секретарка редакції його привітала голосним криком <…> (Всесвіт, 1963, №6). Про викриття мене таємно повідомила технічна секретарка інституту Ухтомська й порадила мені зникнути. (Олекса Гай-Головко «Поєдинок з дияволом», 1950).]
// вче́на (уче́на) секрета́рка – службовиця, яка відповідає за організацію поточної роботи в науковій установі. [Про це Суспільному сказала учена секретарка фортеці Тетяна Нємічева. (Суспільне, 25.01.2021). Вчена секретарка Надія Уфімцева (Українська асоціація юдаїки, uajs.org.ua). Цапів А.О., вчена секретарка спеціалізованої вченої ради К 67.051.05. (Наказ № 1022-Д від 04.12.2019).]
див.: ділово́дка
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 683.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 113. – 1, 3 – розм.
сна́йперка, сна́йперок; ч. сна́йпер
1. стрільчиня, яка володіє мистецтвом влучної стрільби. [Жінки беруть повноцінну участь у війні на сході країни <…>. Серед них є снайперки, розвідниці, танкістки, котрих реєстрували як швачок або секретарок. (Ебере Олучі Нваодух «Фемінізація бідності: порівняльне дослідження Нігерії та України»: дисертація, К., 2018). Тут вона є снайперкою, офіційно оформленою як санітарка. (Свобода, 2018). Ховатимуть снайперку у селі на Львівщині. (Галина Вдовиченко «Маріупольський процес», 2015). Та й прізвище у снайперки було не прибалтійське, а суто українське. (Високий замок, 2002).]
2. спортсменка, яка займається стрільбою. [Снайперка з Рогатина стала чемпіонкою України (Україна молода, 2019). Виборола її для України дніпропетровська «снайперка» Наталія Кальниш у жіночому стандарті на 50 м з результатом 581 очко. Наталія відмінно провела фінальні постріли 99,5 <…>. (Високий замок, 2010).]
див.: стрільчи́ня
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 704.
стилі́стка, стилі́сток; ч. стилі́ст
1. фахівчиня зі створення стилю людини за допомогою одягу, зачіски, макіяжу. [Для створення гармонійних образів стилістка навіть консультується зі своїми друзями-психологами, котрі підказують , як допомогти людині змінити себе. (Україна молода, 2019). Призначали побачення, лазили по сайтах VOGUE, просили стилістку Машу пошукати в бутіках для мене щось актуальненьке. (Ірена Карпа «Добло і зло», 2008). У паризькому модному салоні у стилістки Марії Рор’єр від клієнтів немає відбою. (Високий замок, 2005).]
2. фахівчиня з подачі й оформлення страв. [«<...> Налийте помаранчевий суп у синю миску, додайте листя базиліку до спагеті з томатним соусом», – радить стилістка. (Українська правда. Життя, 25.01.2020).]
// стилі́стка ї́жі — кулінарна стилістка. [Вона писала для журналу «Джеймі» і як стилістка їжі для різних видань. (Оля Геркулес, Вікіпедія).]
// фуд-стилі́стка — кулінарна стилістка. [Українська шеф-кухарка, письменниця і фуд-стилістка Оля Геркулес, що проживає у Лондоні, проведе кулінарний онлайн-урок. (ukrinform.ua, 22.06.2020).]
3. та, хто володіє мистецтвом літературного стилю, майстриня літературного стилю. [Ольга Кобилянська, сучасниця й близька подруга Лесі Українки – куди вправніша стилістка й із прозовими жанрами працює значно легше. (blog.yakaboo.ua, 25.02.2019). Для мене Ніна Бічуя – неперевершена стилістка <...> (forpost.lviv.ua, 14.12.2018). Світ складається переважно з тупоголових йолопів, і не треба нарікати, коли він називає Вас «великою стилісткою й не бачить, що Ваш стиль – це Ваше серце, душа й розум. (Джек Лондон «Листи», пер. Юрій Лісняк, 1972).]
Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 697.
страхі́виця, страхі́виць; ч. страхі́вець
та, хто оформлює і продає страхівку. [Щоб отримати потрібну страхівку, зверніться, будь ласка, до страхівиці. (з опитування, 2021).]
див.: страхува́льниця
страхува́льниця, страхува́льниць; ч. страхува́льник
1. та, хто страхує себе або своє майно. [Суть спору полягає в тому, що 9 лютого 2016 року до ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» надійшла заява від страхувальниці про настання події, що має ознаки страхової <…> (kievskiysud.od.ua, 15.05.2020).]
2. та, хто оформляє і продає страхівку. – На апокаліптично безлюдному й закритому через пандемію прикордонному переході Домачево страхувальниця Лілія розповідає, що закриття кордонів стало для неї сильним ударом. (Громадське ТБ, 07.01.2021).
див.: страхі́виця
Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 757.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)