Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 63 статті
Запропонувати свій переклад для «охотник»
Шукати «охотник» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Охо́тник – 1) до чего – охо́чий до чо́го, ла́сий на що, до чо́го, голі́нний, ква́пний до чо́го, на що, ра́дий (зна́ти, роби́ти и т. д. що). [Охо́чий до кни́жки, до нау́ки. Я на сон голі́нний. Ра́де знать було́ все (Тесл.)].
Рисковать жизнью я не -ник – життя́м ва́жити я не охо́чий.
Быть -ком до чего – бу́ти охо́чим до чо́го, ла́сим на що́, ла́ситися на що́. Срв. Люби́тель;
2) лове́ць (-вця́), мисли́вець (-вця), мисли́вий (-вого), вло́вчий (-чого), стріле́ць (-льця́),
гал. польова́нець (-нця);
3) (
волонтёр) охо́чий. [Бо на Вкраї́ні в нас, бува́ло, у козаки́ охо́чі йшли (Шевч.)].
Бобро́вник (охотник на бобров, промышленник) – боброви́к, бобрі́вни́к.
Волонтё́рохо́тник, охо́чий.
Волонтё́ры – охо́тне ві́йсько. См. Во́йско.
Вольноопределя́ющийсяохо́тник, охо́чий, (гал.) самохо́тник.
Доброво́лецохо́тник, охо́чий, самоохо́чий, доброво́лець, (р. -ві́льця).
Доброво́лец-кавалерист – охочекомо́нник.
Доброво́льцы – охо́чі, охо́тне (охо́че) ві́йсько.
Е́герь
1) (
охотник) лове́ць (р. ловця́), мисли́вець (р. -вця), стріле́ць (р. -льця́);
2) (
воен.) є́гер (р. -ря).
Кара́сник, -ница – карася́чий охо́тник, -ниця, ласі́й, ласі́йка на карасі́ (до карасі́в).
Клубни́чка
1) полуни́чка, полуни́ченька;
см. Клубни́ка;
2) (
перен.) дівочки́-ягідочки́, петру́шечка, соло́дкий медо́к.
Охотник до -ни́чки – ла́сий до дівочо́к-ягідочо́к, ла́сий до соло́дкого медку́, до петру́шечки, охо́чий до солоде́нького.
Попользоваться на счет -ни́чки – соло́дким медко́м поласува́ти, коло соло́дкого медку́ (коло петру́шечки) поживи́тися, у ко́го поживи́тися. [Чи не мо́жна-б, молоди́чко, в те́бе поживи́тись? (Рудан.)].
Лизу́н
1) (
охотник лизать, -ся) лизу́н (-на́);
2) (
бычачий, коровий язык) ли́зень (-зня);
3) слима́к (-ка́), ра́влик (-ка);
см. Ули́тка;
4) (
тумак) (с)туса́н (-на́), тума́к (-ка́).
Дать -на – да́ти стусана́ (тумака́) кому́; (хлыстом) стьобону́ти, хви́снути, ля́снути кого́;
5)
дать -на́, см. Лизну́ть 3.
Лови́тель, -ница – лове́ць, лови́ця, мисли́вець (-вця), мисли́виця; срв. Охо́тник 2, Охо́тница 2.
Льсти́ться на что, на кого – ла́ситися, ласува́тися, ва́битися, на́дитися, ква́питися на що́, на ко́го; срв. За́риться. [Ла́силися на її́ добро́ (Ор. Лев.). Попоб’ю́, щоб не ласува́вся на мою́ ді́вчину (Полт.). Посполи́та лю́дність на́дилась на пі́льгу, чи то во́лю украї́нську (Куліш). Ти не ква́пся на мою́ дочку́, бо вона́ хазя́йського ро́ду (Канівщ.)].
Он -тся получить это место – він ма́є наді́ю, сподіва́ється діста́ти цю поса́ду.
Я не -щусь на богатство – я не ква́плюся на бага́тство, я не ла́сий до бага́тства (на бага́тство).
-щусь надеждою – ті́шуся наді́єю; ма́ю сміли́вість сподіва́тися.
-щийся на что – ла́сий, поква́пливий до чо́го, на що; срв. Охо́тник до чего.
Люби́тель
1) (
чего) люби́тель, ама́тор, прихи́льник чого́, охо́чий, охо́тливий, охі́тний, щи́рий до чо́го, залю́бленик у чо́му, (знаток) знаве́ць (-вця́) чого́ и у чо́му, (охотник до чего) ла́сий до чо́го и на що, (шутл.) голі́нний до чо́го; срв. Лю́бящий. [І Хомяко́в, Русі́ ревни́тель, Москви́, оте́чества люби́тель (Шевч.). Я не охо́чий до пі́дслухів (Грінч.). Охо́чий до лящі́в (Глібів). Залю́бленики в квітка́х (Н.-Лев.)].
-тель легкой жизни – прихи́льник ле́гкого життя́, полегка́р (-ря́), легкоби́т (-та).
-тель почета – шанолю́бець; см. Честолю́бец.
-тель пиров – бенкетолю́б, бенкета́р (-ря́); см. Гуля́ка.
-тель прекрасного, женского пола – прихи́льник га́рного (кра́сного) ро́ду, (вульг.) охо́чий, ла́сий до жіно́цтва; срв. Ба́бник. [Ду́же охо́чий до га́рних дівча́т (Н.-Лев.). Ла́сий до га́рних жіно́к (Леонт.)].
-тель покушать – ла́сий (охо́чий) до до́брої стра́ви, ласі́й, ласу́н; срв. Чревоуго́дник.
-тель пения – співолю́б, охо́чий до спі́вів;
2) (
почитатель, ревнитель) прихи́льник, (поклонник) прикло́нник.
-тель науки, книги – прихи́льник нау́ки, кни́ги, книголю́б.
Общество -лей древности, физкультуры, камерной музыки – товари́ство прихи́льників старовини́, фізкульту́ри, ка́мерної му́зи́ки.
-тель вашего таланта, вашей кисти, музы – прихи́льник (прикло́нник) ва́шого тала́нту, пе́нзля, ва́шої му́зи;
3) (
непрофессионал) ама́тор (-ра). [Гра́ли ама́тори (Грінч.)].
Фотограф -тель – фото́граф-ама́тор.
Медвежа́тник
1) (
вожатый медведя) ведме́дник;
2) (
охотник) ведме́дник, мисли́вець (-вця) на ведме́дів.
Мясно́й – м’ясни́й, м’ясови́й. [Лі́зу, лі́зу по залі́зу на м’ясову́ го́ру (загадка: конь) (Чуб. I)].
-ная лавка – різни́ця.
-ны́е ряды – різни́ці (-ни́ць). [Приста́в мов соба́ка до різни́ць (Номис)].
-ная пища – м’ясна́ ї́жа, м’яси́во.
Я до -но́й пищи не большой охотник – я до м’яси́ва не ду́же ла́сий.
-ное блюдо – м’ясна́ стра́ва, (жаркое) пече́ня.
-ной цвет – м’ясни́й (м’ясови́й) ко́лір темно-черво́ний ко́лір (-льору).
Набива́ть, наби́ть
1)
что на что – набива́ти, наби́ти, (о мног.) понабива́ти що на що.
-ва́ть обручи на бочку, шину на колесо – набива́ти обручі́ на бо́чку, ши́ну на ко́лесо. [Тре́ба наби́ти обручі́ на ді́жку, а то зовсі́м розсо́хлася (Сл. Ум.)].
-ва́ть вёдра, кадки – набива́ти ві́дра, діжки́. [Бо́ндар ві́дра набива́є (Шевч.). Ва́ші ді́жки всі вже понабива́в (Сл. Гр.)];
2)
что чем, чего во что (наполнять) – набива́ти, наби́ти, нато́птувати, натопта́ти, напиха́ти, напха́ти, набига́ти, набга́ти, напако́вувати, напакува́ти, (начинять) начиня́ти, начини́ти, (натолакивать) натовкма́чувати, натовкма́чити, (о мног.) понабива́ти, понато́птувати, понапиха́ти, понабига́ти, понапако́вувати, поначиня́ти, понатовкма́чувати що чим, чого́ в що. [Лиси́чка ви́їла мачо́к з сере́дини (з пирога́), а туди́ напха́ла смі́ттячка (Рудч.). Набга́в по́вну кише́ню горі́хів (Сл. Гр.). Чума́ з лопа́тою ходи́ла, та гробови́ща ри́ла-ри́ла, та тру́пом-тру́пом начиня́ла (Шевч.). Ковба́си вже поначиня́ла (Богодух.). Натовкма́че було́ туди́ сухарі́в жи́тних (Основа 1861)].
-би́ть матрац волосом, сеном – наби́ти (напха́ти, натопта́ти) матра́ц(а) воло́ссям (волосі́нню), сінни́к сі́ном.
-би́ть мебель волосом – наби́ти ме́блі воло́ссям (волосі́нню).
-ть погреб льдом – набива́ти, наби́ти льоді́вню льо́дом.
-би́ть трубку – наби́ти (напха́ти) лю́льку.
-би́ть карман – напха́ти (набга́ти, напакува́ти) (гроши́ма) кише́ню.
-ва́ть чучела – набива́ти (випиха́ти) маняки́.
Ребёнку -би́ли голову бесполезными правилами – наби́ли (начини́ли, натовкма́чили, нату́ркали, вульг. набухту́рили) дити́ні го́лову непотрі́бними пра́вилами.
-бьё́т себе чем-л. голову – наб’є́ (начи́нить) собі́ чимсь го́лову.
-ть кому что в уши – нату́ркувати, нату́ркати, (о мног.) понату́ркувати кому́ що в у́ха. [Я вже зна́ю, це вона́ йому́ нату́ркала (Сл. Ум.). Понату́ркують дурни́м в у́ха, а вони́ й ві́рять (Грінч.)];
3) (
навевать) набива́ти, наби́ти, понабива́ти чого́ куди́, в що.
Ветер -би́л, ветром -би́ло много снегу в сени – ві́тер наби́в, ві́тром наби́ло (понабива́ло) бага́то сні́гу в сі́ни;
4) (
наколачивать чего во что) набива́ти, наби́ти, (о мног.) понабива́ти чого́ в що.
-ть гвоздей в стену – набива́ти, наби́ти, понабива́ти гвіздкі́в (цвяхі́в) у сті́ну; (для обмазки стены глиной) цвяхува́ти (цвяшкува́ти), обцвяхува́ти (обцвяшкува́ти) сті́ну, поцвяхува́ти (поцвяшкува́ти) сті́ни.
-би́ть свай – наби́ти (понабива́ти) паль у що;
5) (
тиснить) вибива́ти, ви́бити, (о мног.) повибива́ти що.
-ва́ть холст, холсты – вибива́ти полотно́, поло́тна;
6) (
наминать) набива́ти, наби́ти, (во мног. местах) понабива́ти що.
-би́ть себе ногу, ноги – наби́ти собі́ но́гу, понабива́ти собі́ но́ги.
-би́ть мозоли – понабива́ти (понаму́лювати) мозо́лі.
Седло -би́ло спину у лошади – сідло́ наби́ло спи́ну коне́ві.
-ть оскомину – набива́ти, наби́ти оско́мину, (себе) оско́мити, пооско́мити собі́ зу́би, оско́митися, пооско́митися. [Зеле́ні кисли́ці ї́сти, то ті́льки зу́би оско́мити (Сл. Гр.)].
-би́ть руку (переносно) – наби́ти (нава́жити) ру́ку, налама́тися, приломи́тися (до робо́ти). [Ті́льки нава́жиш ру́ку до яко́ї робо́ти, а він тебе́ взяв та й на дру́ге мі́сце переста́вив (Київщ.)].
-ть цену – набива́ти (підбива́ти), наби́ти (підби́ти) ці́ну. [Коло ко́ней хо́дять та ці́ну набива́ють (Чигиринщ.). Ма́ло й торгува́лися, підбива́ли ці́ну (Франко)];
7) нарі́зувати, нарі́зати, нако́лювати, наколо́ти; набива́ти, наби́ти; (
о мног.) понарі́зувати, понако́лювати; понабива́ти чого́.
Охотник -би́л много дичи – стріле́ць настріля́в бага́то дичини́.
-би́ть орехов – наби́ти горі́хів.
Наби́тый – наби́тий и наби́ваний, (о мног.) понаби́ваний; нато́птаний, на́пханий, на́бганий, напако́ваний, начи́нений, натовкма́чений; (о ткани) ви́битий, виби́ваний, повиби́ваний и т. п. Туго -тый кошелёк – до́бре (ту́го) нато́птаний (на́пханий, на́бганий, начи́нений) гама́н (капшу́к). [Че́рес із котя́чої шкі́ри, ту́го на́пханий банкно́тами (Франко). Начи́нений капшу́к шага́ми з кали́тки глузува́в (Боров.)].
Битком -тый – на́топтом-нато́птаний, на́пхом-на́пханий, по́вно на́бганий, (толпящимися) (повно)нато́впаний. [Мане́нька це́рква по́вно нато́впана була́ людьми́ (Грінч.)].
Люди битком -тые в карету – лю́ди на́пхом-на́пхані в каре́ту.
-тый дурак – ду́рень заплі́шений (несосвіте́нний).
-тая дура – дуре́па пи́сана.
I. Набра́живать, набрести́ и набре́сть
1)
на что – набро́дити, набре[и́]сти́, натрапля́ти, натра́пити що и на що, нади́бувати, нади́бати, (диал.) наги́бувати, наги́бати що. [Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис). Брели́ вони́ то ме́жами, то су́головами, як набрели́ ку́пу гно́ю (Свидн.). Ідучи́ в ліс, нади́бав за́йця (Сл. Ум.). Ходи́в, ходи́в і наги́бав десь у куто́чку ля́ду, що він її́ до́сі й не приміча́в (Манж.)].
Охотник -брё́л в лесу на медведя – лове́ць набрі́в (диал. наги́бав) у лі́сі ведме́дя.
Что это -брело́ на него? – яки́й це дур його́ напа́в? яки́й це ґедз його́ вкуси́в? що це йому́ ста́лося?;
2) (
сходиться) набро́дити, набре[и́]сти́, понабро́дити, нахо́дити, найти́, понахо́дити, схо́дитися, насхо́дитися, стяга́тися, настяга́тися куди́.
Гляди, что люду -брело́ – диви́, скі́льки люде́й понахо́дило (насхо́дилося, настяга́лося).
Небольшо́й
1) (
по протяжению, об’ёму) невели́кий, (поменьше) невели́чкий, (малый) мали́й, мале́нький, (мелкий) дрібни́й. [Невели́ка ха́та (Київщ.). Серед невели́чкої місько́ї світли́чки (Грінч.). Яка́ ши́я! а голова́ невели́чка (М. Вовч.). Невели́чкий ще я (Тесл.). Ще нема́ двох мале́ньких коробочо́к (Н.-Лев.). Дрібні́ ре́чі (Київщ.)];
2) (
по числу, по стоимости) невели́кий, невели́чкий. [Хи́тро, му́дро та невели́ким ко́штом (Котл.). Зійшло́ся невели́ке товари́ство (Ґ. Шкур.). Невели́(ч)ка кі́лькість люде́й (Київ). Невели́чка су́ма (Крим.)];
3) (
недолгий) недо́вгий.
Сказать после -шо́го молчания – сказа́ти (мо́вити) після недо́вгого мовча́ння (недо́вгої мо́вча́нки);
4) (
незначительный) невели́кий, невели́чкий, мали́й, мале́нький, незначни́й. [Це біда́ невели́ка (Київщ.). Невели́чка (незначна́) розмо́ва (Київ). Хоч він мали́й серед пані́в чолові́к, та вели́кий ро́зум ма́є (Сл. Гр.)].
-шо́й барин – невели́кий пан.
-ша́я барыня – невели́ка па́ні.
-шо́й голос – невели́(ч)кий го́лос.
-шо́е дело – невели́(ч)ка спра́ва.
-ши́м делом – тро́хи, тро[і]шки, потро́ху.
-шо́й души человек – невели́кої душі́ люди́на.
-шо́й любитель – невели́кий (несильни́й) ама́тор.
-шо́й охотник до чего – не ду́же охо́чий до чо́го, не ду́же ла́сий на що.
-шо́й праздник – невели́(ч)ке свя́то, при́святок (-тка).
-ша́я просьба – невели́чке проха́ння.
-шо́й ум – невели́кий (мали́й, обме́жений) ро́зум.
-шо́е усилие – невели́(ч)ке зуси́лля.
С -ши́м – з чимсь, (с лишним) з ли́шкою, з га́ком; срв. Ли́шнее (С -ним). [Заплати́в три карбо́ванці з чимсь (Київ). Їй два́дцять з чимсь ро́ків (Київ)].
С -ши́м три года – три ро́ки з чимсь.
Дело за -ши́м стало – спра́ва за мали́м ста́ла.
Охо́тный
1) (
доброхотный) доброві́льний.
-ные услуги – доброві́льні по́слу́ги.
-ный услужник – доброві́льний по́слу́г[х]ач; (охочий), см. Охо́тник 1;
2)
-ный ряд – база́р, де продаю́ть дичину́ і пта́ство живе́ й стрі́ляне чи рі́зане.
Охо́чий – охо́чий. См. Охо́тник 1.
Плаву́н
1)
бот. Licopodium clavatum – ми́тник, зва́дник, сва́рник, коло́тник, пило́чник, пеле́шник, ганча́р, поя́сник, п’я́дик;
2) (
охотник плавать) пливу́н (-на́), пла́ве́ць (-вця́).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Любитель –
1) (
чего) люби́тель, ама́тор, прихи́льник чого́, охо́чий, охо́тливий, (редко) охо́тник, охі́тний, щи́рий до чо́го, залю́бленик у чо́му, (знаток) знаве́ць (-вця́) чого́, у чо́му, (охотник до чего) ла́сий до чо́го, на що, (шутл.) голі́нний до чо́го;
2) (
почитатель, ревнитель) прихи́льник;
3) (
непрофессионал) ама́тор:
любитель автомобилей, автомобильной езды – автівни́к;
любитель вашего таланта, вашей кисти – прихильник вашого таланту; пензля; залюбленик (залюблений, замилуваний) у вашому таланті, пензлі;
любитель легкой жизни – прихи́льник ле́гкого життя́, полегка́р, легкоби́т;
любитель, любительница борща – борщівник, борщівниця;
любитель картофеля – картопе́льник, барабо́льник, бульбої́д, бульбоже́р;
любитель каши – ка́шник, кашолю́б;
любитель кофе – ка́вник, каволю́б, каво́вич;
любитель кошек – котолю́б, (шутл.) котя́чий ба́тько;
любитель, любительница лимонов – цитри́нник, цитри́нниця;
любитель, любительница сладостей – марципа́нник, марципа́нниця, цуке́рник, цуке́рниця;
любитель молока – моло́чник;
любитель науки, книги – прихильник науки, книги (книголюб);
любитель пения – співолюб (співолюбець); охочий до співів; замилуваний у співі;
любитель пиров – бенкетолюб, бенкетар;
любитель поесть, покушать – ласий (охочий) добре попоїсти; ласий (охочий) до доброї страви; ласій (ласун);
любитель почёта, славы – шанолюб (шанолюбець), славолюб (славолюбець);
любитель прекрасного, женского пола – прихи́льник га́рного (кра́сного) ро́ду, (вульг.) охо́чий, ла́сий до жіно́цтва;
любитель природи – природолюб (природолюбець);
любитель собирать грибы́ – гриба́р, грибівни́к;
любитель темноты – пітьмолюб;
любитель-фотограф – фотограф-аматор;
на любителя – на любителя, (ещё) на знавця (для знаців), (смотря на чей вкус) як на чий смак; як кому до смаку (до вподоби, до сподоби), (на гурмана, уже) на гурмана;
общество любителей природы – товариство прихильників природи; товариство природолюбців.
[І Хомяко́в, Русі́ ревни́тель, Москви́, оте́чества люби́тель (Т.Шевченко). Я не охо́чий до пі́дслухів (Б.Грінченко). Охо́чий до лящі́в (Л.Глібів). Залю́бленики в квітка́х (І.Нечуй-Левицький). Ду́же охо́чий до га́рних дівча́т (І.Нечуй-Левицький). Ла́сий до га́рних жіно́к (М.Леонтович). Великий любитель рідного слова, я в той же час не прихильник великої продукції (С.Васильченко). Раз якось іду я по жидівському базару в Толедо, аж бачу — хлопець один старі якість зошити й шпаргали торговцю шовком продає, а я собі зроду до читання охочий, на вулиці клаптик паперу підніму, і то почитаю; з тієї ж то цікавості узяв я в хлопчика один зошит і по письму зразу впізнав, що то арабщина (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Професіонал — людина, яка може виконувати свою роботу, коли вона йому не до душі. Любитель — людина, яка не може робити свою роботу, коли вона йому до душі (Дж. Агет). Не бійтеся робити те, що не вмієте. Пам’ятайте, ковчег побудував любитель, — професіонали ж побудували Титанік! (Дейв Бері). Любителі випити швидко стають професіоналами].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЖЕЛА́ТЬ, ще ма́ти охо́ту;
жела́ть добра́ /жела́ть зла/, забут. ми́слити добро́ /ми́слити ли́хо/;
кто жела́ет, хто хо́че, кому́ охо́та;
никому́ не жела́ю так пла́кать, бода́й ніко́му так не пла́кати;
жела́ющий, 1. що хо́че тощо, розохо́чений, спо́внений бажа́ння, охо́плений бажа́нням, прикм. охо́чий, ла́сий на що, підсил. жаду́щий, спра́глий, ім. охо́тник, фраз. зголо́шений, пор. жа́ждущий, 2. що зи́чить тощо, ра́ди́й /зда́тний/ нази́чити, зичли́вець, прикм. зичли́вий, ще́дрий на побажа́ння;
жела́ющий добра́, добрози́чливець, прикм. добрози́чливий;
жела́ющий зла, злози́чли́вець, прикм. злози́чли́вий;
жела́ющие, хто хо́че;
жела́емый, ба́жаний;
стра́стно жела́емый, ви́мріяний.
ИЗЪЯВЛЯ́ТЬ, изъявлять жела́ние (вы́ступить) зголо́шуватися (до сло́ва);
изъявлять согла́сие ще пристава́ти (на);
изъявля́я согла́сие згі́дливо;
изъявля́ющий що /мн. хто/ виявля́є тощо;
изъявля́ющий жела́ние зголо́шуваний, доброво́лець, охо́тник, прикм. охо́чий, гото́вий;
изъявля́ющий поко́рность зго́дний ско́ритися, прикм. покі́рний;
изъявля́ющий согла́сие зго́дний.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Охотник
1) (
любитель) охо́тник, -ка (до чо́го);
2) лове́ць, -вця́, мисли́вець, -вця.
Волонтерохо́тник, -ка.
Вольноопределяющийсяохо́тник, -ка.
Вольный
1) (
о свободе) ві́льний;
2) (
по своей воле) охо́тник.
Доброволецохо́тник, -ка, охо́чий, -чого, доброво́лець, -льця.
Егер
1) (
охотник) мисли́вець, -вця, стріле́ць, -льця́;
2) (
воен.) є́ґер, -ря.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Чужбинка
Охотник до чужбинки
– ласий на чуже (іноді на чужинку).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вло́вчийохотник, ловчий.
Голі́нний
1)
удалой, бравый, резвый;
2) до чо́го –
способный к чему;
3) до чо́го, на що –
охотник до чего, любящий что;
4)
бритвенный.
Лове́ць, -вця́ловец, охотник.
Мисли́вець, -вця
1)
охотник;
2)
любитель;
3)
умник, умница;
4)
гордец, своенравный.
Мисли́вий
1)
охотник;
2)
способный, умный, находчивый;
3)
гордый, неприступный, своенравный.
Музи́ка, -ки
1)
музыка;
2)
музыкант.
Музи́ка до горі́лки – охотник на рюмку.
Охо́тникдоброволец, волонтер.
Стре́льчикстрелец, охотник.
Стріле́ць, -льця́, стріля́йник, -кастрелок, охотник.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Охотник
1) мисливець (-вця), лове́ць (-вця), стріле́ць (-льця);
2) (
волонтер) – охо́чий (-чого).
Волонтер – волонте́р (-ра), охо́тник (-ка).
Вольноопределяющийся – (сам)охо́тник (-ка), охо́чий; вступать -щимся (в армию) – іти охо́тою, іти охо́тником.
Доброволецохо́тник (-ка), доброво́лець (-ві́льця).

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бахурува́тий, -а, -е. Охотникъ до чужихъ женъ, ловеласъ. Черк. у.
Бобро́вник, -ка, м. Охотникъ на бобровъ, бобровый промышленникъ.
ІІ. Ла́сий, -а, -е.
1) Лакомый.
Ласа потрава. Ном. На ласий шматочок найдеться куточок. Чуб. І. 261.
2)
на що. Лакомый, охотникъ до чего. Всякий ласий на чужі ковбаси. Ном. № 4634. Ласий, як кіт на сало. Ном. № 5054. До грошей я не дуже ласий. Шевч. 156. Хто не звик правди поважати, той завше ласий панувати. Ном. № 1132. Найму собі цимбали, щоб ніженьки дримбали; найму ще собі баса, бо робити не ласа. Чуб. V. 1155. Ум. Ласе́нький. Мачуха дала на снідання дітям чогось ласенького. Ном. № 2041.
Лове́ць, -вця́, м.
1) Ловецъ, охотникъ.
На ловця і звір біжить. Ном. № 9940.
2) Садовничье орудіе для сниманія фруктовъ съ дерева. Ум.
Ло́вчик.
Мисли́вець, -вця, м.
1) Охотникъ.
Він був мисливець; знай було на охоту їздить. Рудч. Ск. II. 202.
2) Любитель.
Він мисливець люльки палити. Борз. у.
3) Умникъ, умница.
Молодий, та ба: мисливець. Мкр. Н. 7.
4) Гордецъ, своенравный.
Вона як ганила чоловіків-мисливців, так ще гірше їй було хазяйку, мовляла, непутящу бачити в сем’ї. МВ. II. 84.
Музи́ка, -ки,
1)
ж. Музыка. Троїста музика йграє що є духу. Кв. І. 12.
2)
м. Музыкантъ. Пропустіть, пропустіть — музики йдуть. Шевч. 305.
3)
м. Охотникъ. О, я замолоду був великий музика до горілки. Волын. г. Ум. Музиченька. Наймай музиченьки. Чуб. V. 304.
Охо́тник, -ка, м.
1) Доброволецъ, волонтеръ.
2) Охотникъ.
Раз у-осени пан поїхав на лови; з ним багато було охотників. Рудч. Ск. II. 75.
Польова́нець, -нця, м. Охотникъ. Вх. Зн. 52.
Стра́жник, -ка, м. Стражникъ, сторожъ, караульщикъ. Скочив стражник на охотник, стали ся стріляти, а Висоцький з своїм військом почав ся зближати. Нп.
Стріле́ць, -льця́, м. Стрѣлокъ, охотникъ. Купець, як стрілець. Ном. № 10553. Ум. Стрі́льчик.
Хисто́к, -тка́, м.
1) Искуственный кустъ, за которымъ охотникъ подкрадывается къ дичи. Козел. у.
2) Потайное мѣсто въ оградѣ пчельника, куда пасѣчникъ можетъ укрыться во время опасности.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Охотник — охо́чий; мисли́вець.
Доброволец — доброво́лець, -ві́льця, охо́тник, -ка.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Охо́тникъ = 1. охо́чий, ла́сий (до чого).— Він дуже до сього охочий. — Ласий до мняса. н. нр. 2. охо́тник, доброво́лець. — Нехай кожний іде по сусїднїм оселям, хуторам збірать охотників і як зберем ватагу, то й пошлем на поміч запорожцям. О. Ст. 3. охо́тник, стріле́ць, ло́вчий, лове́ць (С. Жел.), мислі́вець (С. З.), мисли́вий (С. Жел. Л.), мисли́вець (С. Жел.). — От біжить він, а стрілець на качку нацїляєть ся. н. к. — У стрільця дим густий та каша рідка, а у рибалки свита латана, та юшка смашна. н. пр. — Мислівцї звикли людям шкоди чинити, топчучи збожжя. Ст. Л.
Борзя́тникъ = 1. ло́вчий, доїзжа́чий (що з хортами стереже зьвіри). 2. охо́тник (про полювання з хортами).
Бѣ́лочникъ = охо́тник за білками.
Волонте́ръ = охо́чий, охо́тник, доброво́лець.
Вольноопредѣля́ющійся = охо́тник, охо́чий. — Пішов у службу охотником.
Е́герь = стріле́ць, мисли́вець (С. З.), охо́тник.
Соко́льникъ = 1. соко́льник (соколовий охотник). 2. рос. Hieracium Pilasella L. = нечу́йвітер. С. Ан.

Запропонуйте свій переклад