Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 23 статті
Запропонувати свій переклад для «очманілий»
Шукати «очманілий» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Обалде́лый – здурі́лий, сторопі́лий, запа́морочений, очмані́лий.
Одуре́лый – одурі́лий, очмані́лий, с[о]тумані́лий, с[о]тетері́лий, з[о]чемері́лий, зачу́млений, здурі́лий, з[о]цапі́лий, торопле́ний.
Очуме́лый (одуревший) – очмані́лий, оча́мрілий. [Побрі́в наро́д як очмані́лий, побрі́в од ши́нку до ши́нка (Щоголів)].
Ошале́ть (ошалмане́ть) – ошалі́ти, очмані́ти, очемері́ти, ошалемоні́ти, задурма́нитися, о[з]дурі́ти, о[з]безглу́здіти, зцапі́ти, дурману́ об’ї́стися, з’ї́сти, Срв. Одуре́ть. [Ти ошалемоні́ла, чи що, що таке́ верзе́ш? Чи ти одурі́ла, чи збожево́ліла (Квітка). Нена́че дурману́ із’ї́в = словно ошале́л].
Ошале́лый, ошале́вший – ошалі́лий, оша́лений, очмані́лий, одурі́лий, сущ. очмана́.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Шалый
1) (
сумасбродный, ошалелый) шалени́стий, шале́ний, оша́лений, ошелемоні́лий, ошалені́лий, навісни́й, оглаше́нний, навіже́ний, ди́кий, скаже́ний, біснува́тий, нестри́мний, на́рваний, (ещё) торопле́ний, очемері́лий, чме́лений, очмані́лий, очмана́;
2) (
беспорядочный; случайный) безла́дний, випадко́вий:
шалая стрельба – безладна стрільба (стрілянина);
шалые деньги – випадкові гроші.
[Випадку демони щокрок Ведуть нас по мотивах зорніх І рід людський іде в підскок Танцює задки до безодні Під шаленистий гук скрипок (М.Лукаш, перекл. Г.Аполінера). — Верніться, кажу, бодай мого батька, мордувало! От уже навісна голова! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].
Обговорення статті
Безбашенный
1) (
воен., тех.) безбаштовий, безвежовий;
2) (
бесшабашный) безбаштовий, паливода, шибайголова, (безголовый) безголовий, (сумасшедший) безумець, шаленець, (дурной) безрозсудний, дурноголо́вий, дурнове́рхий.
[Не потрібен ти там, але й тут над тобою питання зависло як гак, башта з крамом, безбаштовий як алеут, і країна це чи бензобак… (Ю.Буряк).  — Ти безголовий роззява! Ти що, не можеш бути обережнішим? (Джером Джером, перекл. з англ. О.Негребецький). Каже мишка Муркові: «Що за суд безголовий? Ні судді, ні підсудка. Ми не знайдемо тут» (В.Корнієнко, перекл. Л.Керрола). — У нього не всі дома! — заволав чийсь переляканий батько, і ось уже крики батьків, матерів злилися в один хор жаху. — Він божевільний! — кричали вони. — Навіжений! — Псих! — Очманілий! — Ненормальний! — Придуркуватий! — Безголовий! — Причмелений! — Скажений! — Шизонутий! — Пришиблений! — Дебільний! — Ні, він не такий! — заперечив дідунь Джо (В.Морозов, перекл. Роалда Дала). — Ти тупий малий слизняк! — зарепетувала директорка. — Безголовий пустоцвіт! Хом’як пришелепуватий! Дурний, як банка з-під клею! (В.Морозов, перекл. Роалда Дала). Що далі я його розглядала, то дужче не могла терпіти. Він не всміхався. Від нього аж віяло пихою. Такі молодики годинами стоять у ванній, тренуючи перед люстром образ паливоди, якому море по коліна (Л.Кононович, перекл. А.Мартен-Люган)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

НЕВМЕНЯ́ЕМЫЙ побут. неспо́вна ро́зуму, підсил. очмані́лий, фраз. безрозсу́дний [невменяемое состоя́ние безрозсу́дний стан], не свій [ста́ла невменяемой мов не своя́ ста́ла].
ОБАЛДЕВА́ТЬ стил. відповідн. барані́ти, обе́взнювати, спада́ти з ро́зуму;
обалдева́ющий що /мн. хто/ дурі́є тощо, напівочмані́лий;
ОБАЛДЕ́ТЬ ще обарані́ти, загуби́ти го́лову, знетя́митися;
обалде́вший збарані́лий, очмані́лий, очумані́лий, отетері́лий, здурілий, знетя́млений.
ОДУРЕ́ТЬ ще знетямитися; дприкм. одуре́в з дурно́го жи́ру;
одуре́вший здурі́лий, одурі́лий, очмані́лий, отумані́ти, стумані́ти, знетя́млений, ОКРЕМА УВАГА
ТЕРЯ́ТЬ (у ділі) ма́ти зби́тки /втра́ти/, зазнава́ти зби́тків /втрат/;
теря́ть что галиц. втрача́ти на чому [теря́ть си́лу втрача́ти на си́лі];
теря́ть авторите́т ще па́дати в оча́х;
теря́ть былу́ю сла́ву /могу́щество, авторите́т/ схо́дити на пси;
теря́ть в ве́се ху́днути, здава́ти на вазі́;
теря́ть власть (над собо́й) зневла́днюватися, (фраз. нетя́митися);
теря́ть вре́мя га́яти час [не теря́я вре́мени не га́явши часу];
теря́ть вся́кое уваже́ние к чему витира́ти но́ги об що;
теря́ть го́лос спада́ти з го́лосу;
теря́ть дар ре́чи забува́ти язи́ка в ро́ті, док. проглину́ти язи́ка;
теря́ть дове́рие к кому зневіря́тися в кім;
теря́ть значе́ние відступа́ти на за́дній план;
теря́ть нить (бесіди) зби́ватися з пантели́ку;
теря́ть о́браз челове́ческий мерзені́ти;
теря́ть орео́л сла́вы па́дати з п’єдеста́лу;
теря́ть охо́ту знеохо́чуватися;
теря́ть равнове́сие ще точи́тися;
теря́ть рассу́док губи́ти /втрача́ти/ глузд;
теря́ть своё лицо́ компромітува́ти /дискредитува́ти/ себе́;
теря́ть си́лу ще знеси́люватися, образ. упада́ти /втрачати/ на си́лі;
теря́ть со́весть образ. позича́ти о́чі в Сірка́;
теря́ть терпе́ние нетерпеливитись, втрача́ти терпе́ць /терпі́ння/, вихо́дити з терпіння, образ. не могти́ вси́діти на мі́сці;
теря́ть управле́ние втрача́ти контро́ль;
не теря́ть по́чвы под нога́ми стоя́ти тве́рдо на землі́;
теря́ет созна́ние кто мло́сно кому;
ПОТЕРЯ́ТЬ потеря́ть го́лову позбу́тися глу́зду;
потеря́ть дар ре́чи втра́тити мо́ву, забу́ти язика́ в ро́ті;
потеря́ть дове́рие к кому позбу́тись дові́ри до кого;
потеря́ть из ви́ду погуби́ти;
потеря́ть интере́с к чему збайдужі́ти до чого, ки́нути під ла́ву що;
потеря́ть контро́ль над собо́й зірва́тися з ланцюга́;
потеря́ть ме́сто /до́лжность/ образ. ви́летіти з сідла́;
потеря́ть нить погуби́ти кінці́;
потеря́ть о́браз челове́ческий розсвиня́читись;
потеря́ть охо́ту к чему знеохо́титися до чого;
потеря́ть расположе́ние чьё упа́сти в чиїх оча́х;
потеря́ть рассу́док загуби́ти глузд, втра́тити тя́му, знетя́митися;
потеря́ть све́жесть пропа́хнути нафталі́ном;
потеря́ть со́весть позича́ти оче́й у Сірка;
потеря́ть созна́ние втра́тити па́м’ять /па́мороки/, рідко ріши́тися ду́ху;
потеря́ть терпе́ние знетерпели́витися, ви́йти з терпі́ння, образ. всі жда́ники пої́сти;
потеря́л аппети́т кто прибл. ї́сти не їсть хто;
потеря́в го́лову, по волоса́м не пла́чут зру́баній голові́ ба́йдуже за чу́бом;
потеря́вший ОКРЕМА УВАГА;
потеря́вший го́лову безра́дний, розгу́блений;
потеря́вший зре́ние ослі́плий, сліпи́й, незря́чий;
потеря́вший интере́с збайдужі́лий;
потеря́вший рассу́док очмані́лий, знетя́млений, ОКРЕМА УВАГА;
потеря́вший терпе́ние знетерпели́влений;
ТЕРЯ́ТЬСЯ ще непевні́ти, як сліпи́й, (нітитися) образ. не зна́ти, на яку ступи́ти;
теря́ться в дога́дках блука́ти у здо́гадах;
теря́ться во мра́ке зника́ти в те́мряві;
теря́ться из ви́да зника́ти з оче́й;
теря́ющий що /мн. хто/ гу́бить тощо, позба́влюваний, зви́клий /стил. перероб. ставши/ втрача́ти, здатний втра́тити, прикм. утра́тливий, утра́тний;
теря́ющий что незда́тний бі́льше що робити [теря́ющий терпе́ние незда́тний бі́льше терпі́ти];
ничего́ не теря́ющий застрахо́ваний від утра́т;
теря́ющий в ве́се щора́з худі́ший /ле́гший/;
теря́ющий ве́ру зневі́рюваний;
теря́ющий вкус к чему знеохо́чувати у чім;
теря́ющий власть над собо́й, теря́ющий го́лову незда́тний володі́ти собо́ю, образ. у нестя́мі;
теря́ющий дове́рие зневі́рюваний;
теря́ющий (жи́зненные) си́лы, стил. перероб. втрача́ючи си́ли, (щора́з безси́ліший);
теря́ющий золото́е вре́мя ста́вши га́яти золоти́й час;
теря́ющий зря вре́мя /теря́ющий по́пусту вре́мя/ зви́клий га́яти час, дармови́с, зага́йко;
теря́ющий и́з виду стил. перероб. спуска́ючи з оче́й;
теря́ющий интере́с к чему бі́льше не заціка́влений чим;
теря́ющий наде́жду обезнаді́юваний, позба́влюваний наді́ї, стил. перероб. втрача́ючи наді́ю;
теря́ющий нить чего незда́тний сте́жити що;
теря́ющий па́мять ста́вши втрача́ти па́м’ять;
теря́ющий по́чву под нога́ми стил. перероб. втрача́ючи ґрунт під нога́ми;
теря́ющий равнове́сие незда́тний трима́ти рівнова́гу;
теря́ющий своё лицо щораз більше скомпроміто́ваний /здискредито́ваний/;
теря́ющий созна́ние ма́йже неприто́мний /умлі́лий/;
теря́ющий терпе́ние знетерпели́влений;
теря́ющий трудоспосо́бность ма́йже непрацезда́тний;
теря́ющий управле́ние незда́тний да́лі керува́ти;
теря́ющий ум = теря́ющий го́лову;
теря́ющийся/ теря́емый загу́блюваний, утра́чуваний, витра́чуваний, розгу́блюваний, марно́ваний, гайно́ваний, зба́влюваний;
теря́ющийся (серед чужих) щора́з розгу́бленіший, діял. замотили́чений;
теря́ющийся в дога́дках розгу́блений у мо́рі здо́гадів;
теря́ющийся во мра́ке спантели́чений те́мрявою /мря́кою/;
теря́ющийся в толпе́ проко́втуваний юрбо́ю;
теря́ющийся из ви́да стил. перероб. зника́ючи з оче́й;
ЗАТЕРЯ́ТЬСЯ затеря́вшийся загу́блений;
затеря́вшийся на краю́ све́та заки́нутий на край сві́ту;
РАСТЕРЯ́ТЬСЯ ще не зна́ти, на яку́ ступи́ти, усі́ шляхи́ погуби́ти;
растеря́вшийся розгу́блений, збенте́жений, зні́якові́лий, стил. перероб. не зна́вши на яку́ ступи́ти, ОКРЕМА УВАГА
УГОРЕ́ТЬ ще зача́діти;
угоре́вший вча́ділий, очмані́лий, зача́джений.
ЧУМЕ́ТЬ ще чмані́ти;
чуме́ющий що /мн. хто/ чумані́є тощо, вже ма́йже очмані́лий, напівочмані́лий.
ШАЛЕ́ТЬ; ОШАЛЕ́ТЬ ще розшалі́ти, розсатані́ти;
ошале́вший очмані́лий, здурі́лий, оскажені́лий, розшалі́лий, осатані́лий, розсатані́лий, ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Обалделый – здурі́лий, сторопі́лий, очмані́лий.
Одурелыйочмані́лий, очамрі́лий, одурі́лий, здурі́лий, заджу́млений.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Как
• А как же!
– аякже!; ато(ж)!; авжеж!
• А так как… то
– а що (а як)… то; а як же… (то). [Гроші, звичайно, присуджено з Семена, а що Семен не мав чим заплатити, то продали три морги родючої землі. Коцюбинський.]
• Вот как!
– ось як!; он як!
• Всякий раз как
– щораз(у) як (коли); кожного разу як (коли); що [тільки]; аби [лиш].
• Да как не
– та як не; як же не.
• Как
(в сравнениях) – як ((не)мов, (не)наче, ніби(то)); як (мов…) той, як (мов…) та(я), як (мов…) те(є), як (мов…) ті (і). [Лізе в очі, наче та оса. Номис. Була б долинонька неначе пустка тая. Глібов.]
• Как бишь
– як пак; як-бо.
• Как будто
– як; якби; наче (неначе); ніби; мов (немов); буцім(то).
• Как будто бы
– начеб(то) (неначебто); нібито; мовби (мовбито, немовби, немовбито).
• Как бы не
(разг.) – як би не; коли б не.
• Как бы не так!
(фам.) – овва (ов)!; та ба!; авжеж!; але ж [бо]!; але!; але-але!; еге!; де ж пак! ? І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! Сл. Гр. Годі вилежуватись, іди молотити! — Але ж! Сл. Гр.
• Как бы ни
– хоч би як; (перед прикм.) хоч би який (-ка, -ке).
• Как бы то ни было
– хоч би й що; хоч би [там] що; хоч би [там] як; хоч би що там було; будь-що-будь; будь-як-будь; хоч що; хоч як.
• Как быть?
– як [його] бути?; що [його] діяти?; що його [у світі] робити?; що [його] почати?
• Как ваше здоровье?
– як здоров’я ваше?; чи живі-здорові?; чи здоровенькі?; чи живенькі-здоровенькі?; чи здужаєте?; (іноді) чи добре маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?
• Как вдруг
– як [аж] ось; аж [гульк] коли; коли [як] раптом; коли це [враз].
• Как велик?
– який завбільшки?
• Как видно
– знати; мабуть; либонь; (зах.) відай.
• Как водится
– як заведено; як [воно] ведеться (поводиться); звісно; [як] звичайно. [На бесіді, вже, звісно, попились. Глібов.]
• Как вот
– аж; аж ось (аж от); аж тут; як ось (як от); коли; коли ось; коли це; коли тут. [Лечу, дивлюся, аж світає, Край неба палає. Шевченко. …аж ось із неба дощ полився. Котляревський.]
• Как вы говорите?
– що ви кажете?; як [ви] кажете?
• Как горохом об стену
– як горохом об стінку; як пугою по воді.
• Как дважды два четыре
– я к двічі (як два рази) по два чотири.
• Как должно
– як слід; як треба; як годиться (як гоже); як належить (належно, належите); як має бути.
• Как есть
(разг.) – як є; все по правді; наголов; зовсім (цілком). [Нехай же батько зна все чисто, наголо. Самійленко.]
• Как есть все
(разг.) – геть [чисто] усі; чисто всі.
• Как же!
(разг.) – аякже!; авжеж!; атож!; звичайно!
• Как же так?
– як же [воно] так?; як пак так?; як-таки так?
• Как-как?
(переспрашивая) – що-що?
• Как-либо
– хоч так, хоч так; якось; будь-яким (яким-будь) способом.
• Как много
– як багато; якого багато.
• Как можно!
– хіба ж можна!; як то так!; як можна!
• Как можно?
– як [же] можна?; як то можна?; де ж [то] можна?
• Как можно, как нельзя больше, лучше…
– якомога більше (якнайбільше, щонайбільше), якомога краще (якнайкраще, щонайкраще, якомога ліпше, якнайліпше, щонайліпше)…
• Как назло
– як на те; як на ту пеню; як на ту причину; як (наче) навмисне.
• Как например
– як-от; як наприклад.
• Как на чей вкус
– як на чий смак; як на чию уподобу; як на кого; що кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання).
• Как ни
– хоч (і) як; як не.
• Как-нибудь будет
– якось-то буде; (іноді розм.) якось-такось буде.
• Как-нибудь (когда-нибудь) зайду
– якось зайду, колись (коли-небудь, як-небудь) зайду.
• Как-нибудь (кое-как)
– як-небудь; абияк; аби-то; деяк; якось; сяк-так; будь-як; (іноді) ледь-як.
• Как ни в чём не бывало
– наче (мов…) і не було нічого; любенько (любісінько); наче (мов…) нічого й не було; наче (мов…) й не він (вона); як ніде нічого. [Я не так, як звичайно, а сердито спитав його, де він цілий день тинявся. — Та на Подолі ж, — як ніде нічого одповів він. Ковганюк, перекл. з Шевченка.]
• Как-никак
– як-не-як; хоч і як там; сяк чи так.
• Как очумелый
– як очманілий; як навіжений; як скажений; (іноді) як зачумлений.
• Как поживаете?
– як поживаєте?; як маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?; як вам ідеться (ведеться, живеться)?; чи живенькі-здоровенькі?
• Как по имени?
– як на ім’я?; як звати?; як зветеся?; як звешся?
• Как полагается
– як слід; як годиться (минулий час як годилося); як треба; як має (минулий час як мало) бути.
• Как попало
– як попало; як попадя; абияк; як-небудь; жужмом (лок. троском); на галай-балай.
• Как придётся
– як прийдеться; як трапиться; до чого дійдеться; як набіжить; як вийде; як випаде. [Треба жить, як набіжить. Пр.]
• Как пришло, так и пошло
– як набув, так і забув. Пр. Як зробив, так і відбудеш. Пр. Яким мечем воював, таким і поліг. Пр.
• Как раз!
(ирон.) – ага!; авжеж!; еге ж! [Зробив же він своє діло? — Ага! Сл. Гр.]
• Как скоро
(устар.) – скоро (скоро тільки, скоро-но); як тільки.
• Как следует
– як слід; як треба; до ладу (доладно, улад); до діла; до пуття; до ума; як годиться; належно; гаразд; добре.
• Как снег на голову
– як сніг (грім) на голову; як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; зненацька; як стій.
• Как сумасшедший
– як божевільний [якийсь]; як той божевільний (навіжений).
• Как… так…
– як… так… [Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо. Номис.]
• Как тебе не стыдно!
– як тобі не сором (соромно)!; ти б стидався (стидалася)!; чи тобі не сором (не соромно)?
• Как-то раз (однажды)
– якось; колись; одного разу.
• Как-то
(пересчитывая) – як-от; а саме.
• Как только
– тільки; як тільки; скоро; скоро тільки; скоро-но; тільки-но; тільки що; що не. [Скоро ввійшли в будинок, то я, — каже, — і вбачив, що Бузько-отаман заховавсь у кімнату. ЗОЮР. А молодиця що не гляне на Карпа, то так і заголосить. Коцюбинський.]
• Как угодно, как хотите
– як [собі] знаєте; як [собі] хочете; як завгодно; про мене.
• Как у Христа за пазухой
– як у Бога за дверима; як у батька (Бога) за пазухою.
• Как хорош, прекрасен…
– який (який же, що за) гарний, чудовий.
• Кое-как
– абияк; як-небудь; сяк-так.
• Куда как хороша собой
– то-то вже гарна (хороша); така-то вже гарна.
• Между тем как, в то время как
– тимчасом як; тоді як.
• Нет как нет кого
– нема та й нема кого; як нема, так нема кого; не йде та й не йде хто.
• Не кто иной, как он
– не хто інший, як він; ніхто як він.
• Не что иное, как
– не що інше, як; не що як.
• Он как вскочит
– він як (як не) скочить (схопиться).
• Перед тем как
– перше ніж; перед тим як; до того як.
• После того как
– по тому як; після того як; (іноді) по чому.
• Смотря как
– як; побачимо, як; залежно від того, як. [Чи довго там гостюватимете? — А це як вітатимуть мене. З нар. уст. Надовго їдете до них? — Побачимо, як прийматимуть. З нар. уст.]
• С тех пор как
– відколи; відтоді як; з того часу як.
• Так как
– бо; через те що; [тим] що (звичайно після головного речення); [а] що…, [то]; (іноді) і через те (і тому, і того). [Мати три дні хворіли, й того я до школи не ходив. З нар. уст.]
• Тогда как
– тимчасом як; (іноді) тоді як; коли ж.
• Тут как тут
– як уродився; де й узявся; як тут. [Всім молодим — гарбуз як тут. Гребінка.]
• Уж как хвалит
– так то вже хвалить.
Кошка
• Драная кошка
(вульг.) – скіпка; худа — як тріска; сама снасть.
• Живут, как кошка с собакой
(разг.) – живуть, як кіт із собакою (як пес із котом, як кіт із псом); так любляться, як собака з кішкою.
• Живуч, как кошка
– живучий, як кішка (як кіт).
• Знает кошка, чьё мясо съела
– знає (чує) кіт, чиє сало з’їв. Пр.
• Знай кошка своё лукошко
– знай, козо, своє стійло. Пр. Знай, кобило, де брикати. Пр. Не літай, вороно, в чужі хороми. Пр. Знай, свине, своє лігво. Пр. Знай, хто роком старший. Пр. Коли ти швець, пильнуй свого копила. Пр. Швець, знай своє шевство [, а в кравецтво не мішайся]. Пр.
• Играть в кошки-мышки
– гратися у кота й мишки.
• Играть, как кошка с мышью
– гратися, як кіт з мишею (з мишкою).
• Как угорелая кошка
[бігати, кидатися] (разг. вульг.) – як очманілий (як очамрілий) кіт.
• Кошке игрушки, а мышке слёзы
– котові жарти, а мишці плач. Пр. Кішці смішки, а мишці слізки (сльози). Пр. Котові жартушки, а мишці смертушка. Пр. Кому весілля, а курці смерть. Пр. Кому скрутить, а кому змелеться. Пр.
• Кошку бьют, невестке наветки дают
– кота б’ють, а невістці [на] замітку дають. Пр. Як цапа стрижуть, то баранові звістку дають. Пр. На те циган матку б’є, щоб його жінка боялася. Пр. Песика б’ють, а левик боїться. Пр. З чужого злого учися свого. Пр.
• На сердце кошки скребут
(разг.) – туга (журба, клопіт) серце крає; сумно (смутно, тоскно) кому.
• Ночью все кошки серы
– уночі всі коти бурі (сірі). Пр. Уночі всі коти бурі й усі корови сірі. Пр. На весіллі — всі свати, на хрестинах — куми. Пр.
• Отольются кошке мышкины слёзки
– віділлються вовкові овечі сльози (слізки). Пр. Відізвуться вовкові кобилячі (коров’ячі) слізки. Пр. Прийде й на пса колись зима. Пр.
• Рано пташечка запела, как бы кошечка не съела
– рано пташка заспівала б, якби кішка не спіймала. Пр. Не кажи гоп (гоц), доки не перескочиш. Пр. Жартуй, глечику, поки не луснеш. Пр. Гарна (хороша) пісня, та коли б [то] трохи довша. Пр.
• Чёрная кошка между ними пробежала (проскочила)
(разг.) – між (поміж) ними чорний кіт перебіг; вони глек розбили; вони розкумалися.
Метаться
• Метаться из стороны в сторону, с места на место, взад и вперёд…
– кидатися сюди й туди (на всі боки), з місця на місце, вперед і назад…; (про зайця) ключкувати; робити ключки.
• Мечется как угорелый, угорелая
(разг.) – бігає (кидається) як очманілий (-ла), очмарілий (-ла), як попечений (-на), як посолений (-на).
• Мечется, ровно цыган на торгу (на ярмарке)
– бігає (кидається), як циган на ярмарку. Пр. Товчеться, як Марко по пеклу (по пеклі, у пеклі). Пр. Мордується, як чорт у лотоках. Пр. Вертиться, як в’юн в ополонці (як сорока на тину, як чорт у баклазі). Пр. Крутиться, як ведмедик у млині. Пр. Звивається, як пес у сливах. Пр.
Угорелый
• Как угорелый бежит, носится, мечется…
(разг.) – як (наче, мов, немов) очманілий (ошпарений) бігає, метушиться…
Чад
• Ходит, чувствует себя как в чаду кто
– ходить, почуває себе як (наче, неначе) очманілий (як, наче, неначе у чаду) хто.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Очумѣ́ть = очумі́ти, очманї́ти, очамрі́ти. Побрів народ як очманїлий, побрів од шинку до шинка. В. Щ. — Очамрів трохи — багато дечого не згадаю. К. Ст.
Ошалѣ́лый = одурі́лий, шале́ний, очманїлий. Пр. д. під сл. Очумѣ́ть.
Побрести́, побре́сть = побрести́, потягти́, пові́яти ся, почвала́ти, попле́нтати ся (Ос.), потелепа́ти ся, пошкандиба́ти. — Побрів народ, як очманїлий, побрів од шинку до шинка. В. Ш. — Взявши торбу, потяг у Вільшану. К. Ш. — А він набрав дров, та й потяг собі помалу. Чайч. — Воно й повіяло ся з нашого села. Кн. — Ціпок у руки взяв і почввлав. Гр. — Потелепавсь по воду. Кр.