Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бог – біг (р. бо́га), бог, (ласкат.) бо́женько; (детск.) – бо́зя, бо́зінька; прит. прил. – богі́вський, бо́гів. [Богі́вська мо́ва = язык богов, т.-е. поэзия, поэтич. речь].
Быть -гом – богува́ти.
Бог в помощь, бог на помощь, помогай бог – бо́же поможи́, бо́же помага́й, помага́й-біг, помага́й-бі, мага́й-біг, мага́й-бі.
Бог весть (знает) – бо́зна, бог відь.
Бог весть (знает) – бо́зна що.
Бог даст (отказ) – да́сть біг, біг-ма́.
Дай бог – дай бо́же.
Дай б. чтоб – бода́й. [Бода́й тобі́ добра́ не було́!].
Дай бог здоровья кому – поздоро́в бо́же (кого́), дай бо́же здоро́в’я (кому́).
Дай бог ему успеть, успеха – щасти́ йому́ бо́же.
Бо́же мой – бо́же мій, бо́же сві́те, бо́же сві́дче.
О бо́же мойо бо́же мій, ой ле́ле мій, ой ле́лечко мій.
Бог вам судья – бі[о]г вас розсу́дить.
Призывать бо́га в свидетели – бо́гом сві́дчитися.
Ей-бо́гу – їй-бо́, їй бо́гу, єй-бо́гу, єй-же бо́гу, бігме́, далебі́, далебі́г, прися́й бо́гу (из «присяга́ю бо́гу»).
Сохрани бог, оборони бог, упаси бог, избавь бог – крий бо́же, боро́нь бо́же, хова́й бо́же, бо-храни́, хай бог (госпо́дь) ми́лує.
Помилуй бог – пожа́лься бо́же.
Если бо́гу угодно – коли́ во́ля бо́жа.
Как бо́гу угодно – ді́йся бо́жа во́ля.
Ради бо́га
1) бо́га ра́ди;
2) на бо́га, про́бі [Кричи́ть про́бі].

Благодарение, благодаря бо́гу – дя́ка бо́гові, дя́кувати бо́гові.
Слава бо́гу – хвали́ти бо́га.
Чем бог послал – що бог дав.
Бог знает, когда это и было – коли́ вже те́ в бо́га і ді́ялося.
Бурми́тский – перло́вий (з о-ва Гормуза).
-ское зерно – перли́на.
В
1) (
с винит. падеж. для означения движения, на вопрос: куда?) в или у (ув, уві́) (с вин.), до (с род.), на (с вин.). [Іди́ в світли́цю, кинь у комо́ру, вско́чити уві́ щось, ско́чив ув амба́р].
Еду в город, в Киев – ї́ду до мі́ста, до Ки́їва.
В руки – до рук.
В церковь – до це́ркви.
Поехал в деревню – пої́хав на село́;
2) (
с винит. падеж. для означения перехода из одного состояния в другое и в других отвлечен. значен.) в, у (ув, уві́), на (с вин.), до (с род.) и др. [Взяли́ в салда́ти. Не вдава́йсь у ту́гу (в лю́бощі). Ві́ра в се́бе].
Обратиться в лгуна – переверну́тися на брехуна́ (также: в брехуна́).
Обратиться в пар – взя́тися па́рою.
Вступить в бой, в разговор – ста́ти до бо́ю, до розмо́ви;
3) (
с винит. падеж. для указания цели, назначения и т. д.) по укр. чаще всего на с вин. пад. В дополнение, в знак, в доказательство, в шутку – на дода́ток, на зна́к, на до́від, на жа́рт. Но также: до, з (с род.), за (с вин.).
Во внимание принять – до ува́ги взя́ти.
В наказание – за ка́ру.
Вменить в вину – поста́вити за вину́.
Во внимание к чему-л. – з ува́ги на що.
Поставить в пример – поста́вити за зразо́к.
В память – на не́забудь;
4) (
в длину, ширину, толщину, глубину) завдо́вжки, завши́ршки, завто́вшки, завгли́бшки, или: удо́вж, уши́р, уто́вш, угли́б.
В величину – завбі́льшки, убі́льшки.
Во весь рост – на ввесь (на ці́лий) зріст.
Груз в десять пудов – вага́ на де́сять пу́дів.
Пьеса в трёх действиях – піє́са на три ді́ї.
Здание в три этажа – буди́нок на три по́верхи;
5) (
с вин. для обозн. образа действия) у[в], на, на в[у] (с вин.).
В розницу, в присядку, в карты – в ро́здріб, навпри́сядки, у ка́рти.
В клочки – на шматки́.
Во все лопатки, во всю ивановскую – на всі за́ставки́.
Во всё горло – на всі за́води и т. д.;
6) (
с вин. пад. для обозначения времени, на вопрос: когда?) по укр. иногда также ставится в (у, ув) с вин., напр, у вівторок; но часто просто родит. падеж: в тот день, в ту ночь, в обеденное время – того́ дня, тіє́ї но́чи, обі́дньої доби́ и т. д.; кроме того, часто ставят предл. під (с вин. п.) и за (с род.): в обеденное время, в хорошую погоду – під обі́дню добу́, під до́бру годи́нку и т. д. В наше время, в старину – за на́шого ча́су (за на́ших часів), за старовини́.
Во время чего-л. – за чо́го, під час чо́го: за царюва́ння Неро́на, за Неро́на, під час війни́; иногда став. один твор. пад.: в ночную пору – нічно́ю добо́ю; в последнее время – оста́нніми часа́ми.
В полночь, в полдень – опі́вно́чі, опі́вдні, об обі́дній порі́.
В срок – свого́ ча́су, вча́сно. За с твор. пад.: в третий раз – за тре́тім ра́зом.
Два рубля в месяц – два рублі́ на мі́сяць.
В ту пору – на ту по́ру;
7) (
с вин. пад. на вопрос: во сколько времени?) по укр. став. предл. за с вин. пад.: в одну зиму – за одну́ зи́му;
8) (
с вин. пад. для обознач. сходства) по укр. также в (у, ув и т. д.) с вин.: в отца пошел – в ба́тька вдавсь;
9) (
с местным пад. для обознач. места, на вопрос: где?) в, у (ув), также с местн. пад.: в ха́ті, в мі́сті, у воді́. Также – на с местным, напр.: на селі́, на мі́сті. Та же конструкция с обозначением состояния и различн. отношений передается по укр. разнообразно: в мыслях – на ду́мці, на ми́слі; во сне – уві сні́; в беде – під лиху́ годи́ну, при лихі́й годи́ні; в здравом уме – при здоро́вім (-вому) ро́зумі, при ста́рості, при бі́дності; что мне в вас? – що мені́ по вас? в этом отношении, во всех отношениях – з цьо́го по́гляду, з уся́кого по́гляду, всіма́ сторона́ми; в пяти верстах – за п’ять версто́в и т. д.;
10) (
с предлож. падеж. для обознач. времени) в (у, уві) с предлож., о (с предл.), за (с род.), під (с вин.) или просто родит. пад., напр.: в мае месяце – у тра́вні; в пятом часуо п’я́тій годи́ні; в прошлом году – мину́лого ро́ку; в печальном веке – під сумни́й вік, за сумно́го ві́ку.
Вре́мя – час (р. ча́су), пора́, час-пора́, часи́на, годи́на, доба́ (р. доби́), діб (ж. р.) (р. до́би).
Короткое вре́мя – мали́й час, часо́чок, часи́нка, мала́ часи́на.
В короткое вре́мя – за мали́й час, не за вели́кий час, за малу́ часи́ну.
Продолжительное вре́мя – вели́кий час, до́вший час.
Во время (во времена) кого, чего – за ко́го, за чо́го, за часі́в кого́, чого́, під що, пі́дчас чо́го, при чо́му, по-при що, се́ред чо́го (и просто орудн. пад.). [Був ще за па́нського пра́ва ку́харем (Грінч.). То було́ за царя́ Панька́, як земля́ була́ тонка́. За часі́в Соломо́на. За часі́в нароста́ння наро́дньої си́ли, письме́нство вело́ за ру́ку наш наро́д (Єфр.). Мочи́ла коно́плі під хо́лод та захолоди́ла но́ги (Тесл.). При до́брій годи́ні всі ку́ми й побрати́ми. Се́ред бу́рі стра́шно на мо́рі. Це ді́ялося по́сто́м = во время поста].
Во́-время, см. ниже В своё вре́мя. Со вре́мени – від ча́су, від часі́в. [Від ча́су револю́ції].
До вре́мени – до яко́гось ча́су́, по́кіль-що.
С какого вре́мени? – відко́ли? з яко́го ча́су́?
С этого вре́мени – відтепе́р, з цього́ ча́су́.
С того вре́мени – відто́ді́, відтогді́, з того́ ча́су, з тих часі́в.
С давнего вре́мени – з да́вніх часі́в, зда́вна, з да́вньої давни́ни, з да́внього да́вна, з да́вніх даве́н, од найдавні́ших даве́н.
С незапамятных времё́н – з-поконві́ку, з передві́ку, з пра́віку.
С того вре́мени, как – з то́го ча́су як, відко́ли, одко́ли. [Відко́ли прийшо́в, ще й слівце́м не прохопи́всь].
В какое вре́мя? – яко́го ча́су́?
Около того вре́мени – бли́зько того́ ча́су́.
В это вре́мя – в цей час, під цей час, сей час, тут, у цю по́ру, в ці по́ри.
А в это вре́мя – аж тут, аж під цей час.
В то время – тоді́, того́ ча́су, в той час, під той час, ти́ми часа́ми, на той час, на ту по́ру.
В то же вре́мя – рівноча́сно, одноча́сно, в той-таки́ час, в той са́мий час.
В одно вре́мя – заразо́м. [Не всі бо заразо́м! Я ду́маю й слу́хаю заразо́м].
В одно и то же вре́мя – за одни́м за́ходом, одноча́сно. [Франко́ му́сів бу́ти за одни́м за́ходом і во́їном, і робітнико́м (Грінч.)].
Тем вре́менем – тимча́сом, по́ки-що.
В то вре́мя, как – як, тимча́сом як. [Як були́ ми в йо́го, ба́чили його́ бра́та].
Всё вре́мя – раз-у-ра́з, раз-по́-раз.
В своё вре́мя – за свого́ ча́су́, свого́ ча́су́, в свій час, (своевременно) на свій час.
Не в своё вре́мя – не в час, невча́сно, не свого́ ча́су́.
Всему своё вре́мя – на все свій час.
Для своего вре́мени – як на свій час, як для свого́ ча́су́.
Во всякое вре́мя – повсякча́с, повсякча́сно, на вся́ку діб.
Это было не в наше вре́мя – це ще не за нас було́, не в на́ші часи́ те ді́ялося.
В недавнее вре́мя – неда́вніми часа́ми.
В прежнее вре́мя – попере́дніми часа́ми, за попере́дніх часі́в, давні́ших літ, пе́рше, попе́ре́ду, (вульг.) допре́ж сього́, спре́жду.
В последнее вре́мя – оста́ннім ча́сом, оста́нніми часа́ми.
В старое вре́мя – за да́внього ча́су, в старовину́.
По теперешним времена́м – як на тепе́р, як на ці часи́.
До последнего вре́мени – до неда́вна.
В другое вре́мя – и́ншим ча́сом.
До сего вре́мени – до́сі, до сього́ ча́су́.
До того вре́мени – до́ти, до́ті[и]ль, (диал.) до́тля.
До поры до вре́мени – по́ки-що, до́ки-що, до слу́шно́го ча́су́, до ча́су. [До ча́су глек во́ду но́сить (посл.)].
До позднего вре́мени – допі́зна, до пі́зньої годи́ни.
Раньше вре́мени – без ча́су́.
На-вре́мя – на час, до ча́су́, про час. [Хай бу́де про час і така́, навпо́слі я зроблю́ га́рну].
На некоторое вре́мя – на яки́йсь час.
На определенное вре́мя – на бе́зрік.
На вечные времена́ – на ві́чні часи́, на бе́звік, в ві́чний час.
Спустя, через некоторое вре́мя – зго́дом, зго́дя, перего́дом, з-перего́дом, перегодя́, неба́вом, незаба́ром, невдо́взі, невзадо́взі, да́лі-пода́лі, да́лі-далі, по які́йсь годи́ні, за яки́мсь ча́сом.
Спустя долгое вре́мя – по до́вгому ча́сі.
В непродолжительном вре́мени, см. Вско́ре. С течением вре́мени – де-да́лі, з ча́сом.
В течение некоторого вре́мени – на про́тязі (про́тягом) яко́гось ча́су́.
В течение непродолжительного вре́мени – не за вели́кий час, на про́тязі (про́тягом) недо́вгого ча́су́.
От вре́мени до вре́мени – час од ча́су, з ча́су до ча́су.
По времена́м, вре́мя от вре́мени – часа́ми, десь-не-десь, коли-не-коли́, десь-коли́сь.
В ночное вре́мя – уночі́, нічно́ю добо́ю, нічно́ї доби́, вно́чішнього ча́су́.
Вре́мя предрассветное – до́світок.
Вре́мя дообеденное – задобі́ддя, задобі́дня годи́на.
В обеденное вре́мя – в обі́ди.
Вре́мя послеобеденное – пообі́дній час, сполуде́нок (р. -нку).
Вре́мя перед вечером – підвечі́рок (р. -рку).
Вре́мя, когда ложатся спать – ляги́, обляги́, вля́ги, ля́гмо, ля́гови, (нареч.) обляго́ма. [Іде́ він до не́ї о пі́зніх ляга́х. Обляго́ма приї́хав. Були́ пі́зні ля́гма. У пі́зні ля́гови пряду́].
Вре́мя вставания – уста́нок. [Роби́в од уста́нку до сме́рку].
Утреннее вре́мя – зара́ння, зара́нок. [Пі́вень співа́ по́ки зара́ння, а по́тім спить].
Вре́мя года – пора́, доба́ ро́ку.
Вре́мя после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – ві́дзимка.
Вре́мя между весною и летом – за́літки.
Вре́мя, когда греет солнце – ви́гріви.
Вре́мя пахания – о́ранка.
Вре́мя уборки сена – косови́ця, гребови́ця.
Вре́мя перед новой жатвой, перед новым хлебом – передні́[о́]вок (р. -вка).
Вре́мя жатвы – жни́ва́.
Вре́мя возки копен – возови́ця, копові́з (р. -во́зу).
Вре́мя рождения овец – обкі́т (р. -ко́ту).
Вре́мя, когда пасётся скот – пасови́ця.
Вре́мя роения пчёл – рійба́, ройови́ця.
Вре́мя собирания мака – макотру́с.
Вре́мя опадания листьев – листопа́д.
В свободное вре́мя – на дозві́ллі, гуля́щого ча́су́, ві́льного ча́су́, на гу́ля́нках, гуля́нка́ми, гуля́ючи.
Есть вре́мя – є коли́.
Отсутствие свободного вре́мени – ні́кольство.
Не хватать, не доставать вре́мени – ні́колитися. [Не поможу́ тобі́, бо й само́му ні́колиться].
Нет вре́мени – нема́ коли́, ні́коли, не ма́ю ча́су́.
Удобное, благоприятное вре́мя – до́бра наго́да, до́бра годи́на, слу́шни́й час, сприя́тлива годи́на.
Надлежащее вре́мя – слу́шни́й час.
Неблагоприятное, бедственное вре́мя – лихи́й час, лихолі́ття, лиховщи́на, тяжка́ годи́на, знегі́ддя, знего́да.
В условное вре́мя – в належи́ту годи́ну.
В лучшие времена́ – за кра́щих часі́в.
Определённое вре́мя – ви́значений (призна́чений) час (те́рмін).
В определённое вре́мя (в опред. сроки) – пе́вними речінця́ми.
Теперешнее вре́мя – тепе́рішні часи́, сьогоча́сність (р. -ности).
Старые времена́ – старі́ часи́, давнина́, старовина́, старосві́тчина.
Вре́мя, в которое жили деды – діді́вщина, діди́зна.
Настоящее вре́мя – час тепе́рішній (и грамм.).
В настоящее вре́мя – тепе́р, тепе́реньки, тепе́речки, сейча́с, ни́ні.
До настоящего вре́мени – дони́ні, дотепе́р.
Вре́мя прошлое, давно минувшее – час мину́лий, да́вній, давно́ мину́лий (и грамм.), да́вні часи́, да́вня давнина́.
Вре́мя будущее – час майбу́тній, прийде́шній (и грамм.).
На будущее вре́мя – на да́лі, на да́льший час, на пото́мні часи́.
В давние времена́ – да́вньою поро́ю, да́вніми часа́ми, у да́вні да́вна.
Относящийся к этому, к тому, к новому вре́мени – сьогоча́сній, тогоча́сній, тоговіко́вий, тоді́шній, новоча́сній.
Условленное вре́мя, проведенное в обучении ремеслу – термінува́ння.
Вре́мя летит – час біжи́ть, час не змигне́ться.
Требующий, отнимающий много времени – забарни́й, зага́йний, ба́вний, забавни́й.
Вре́мя прибавочное (для работы) – надробо́чий час.
Вре́мя упущено – промину́то час, (шутл.) пора́ перепори́лася.
Где – де, (зап.) где.
Где бы – де-б.
Где бы ни – хоч де.
Где бы то – де-б то.
Где бы то ни было – аби́-де; (вульг.) бу́длі-де.
Где в другом месте – де-и́нде.
Кое-где – де-де́, де-не-де́, десь-не-десь, поде́куди, де́куди.
Где же – де-ж, де то.
Где-нибудь – де-будь, де-не́будь, десь, аби́-де, бу́длі-де.
Где попало – аби́-де, (шутл.) на трапку́.
Где-то – десь, де десь, десь-и́нде, де́-то.
Где угодно – де хоч, де хотя́, (где бы ни) хоч де.
Вон где – он-он-о́.
Вот где – о́сь-де, о́т-де, о́н-де, о́сьдечки, о́сьденьки, аж-о́сь, аж-о́т, аж о́тде, аж-ого́сь, аж-о́сьдечки, аж-о́сьденьки.
Да где уж – та ба!
Где уж тебе – куди́ тобі́!
Ну, где таки! – де вже! де то вже таки́!
Где уж! где там! – де там! деж пак! де в бі́са! де в ка́та!
Где ни – десь, де́ся. [Де́ся взя́лася із мо́ря си́ня хви́ля].
Дё́ргать, дё́рнуть, дергону́ть – сі́пати, сіпну́ти, сіпону́ти; сми́ка́ти, смикну́ти, смикону́ти; ша́рпати, ша́рпну́ти, шарпону́ти, (двери, окна) то́ргати, то́ргнути, торгону́ти. [То не ми́ла зле́гка то́ргає уночі́ моє́ вікно́ (Крим.). Ві́тер то́ргає віко́нницями; о, чу́єте, як торгону́в!].
Дё́ргать за ухо, за волосы – ску́бти, поску́бти, скубону́ти; чу́бити, почу́бити.
Дё́ргать дёрганцы, посконь – бра́ти пло́скінь.
Дё́рнула меня нелегкая – надало́ мені́, нада́в мені́ нечи́стий.
Дё́рнул водки – смикну́в (смикону́в) горілу́хи, хлисну́в горі́лки.
Дё́рганный – сі́паний, ша́рпаний, то́рганий; (о поскони) бра́ний.
Дё́рнутый – сіпну́тий, смикну́тий, шарпну́тий, скубну́тий, чу́блений.
До́ля
1) ча́стка (
ум. ча́сточка), па́йка, (реже) пай (ум. пайо́к, пайо́чок), (гал.) у́діл (р. -лу); (при дележе) – діл (р. ді́лу), ділени́ця. [І деся́тої ча́стки тих книжо́к не прочита́в. Домі́шується вже й до́бра па́йка наро́дньої мо́ви (Єфр.). В діл Матві́єві пішла́ па́сіка].
Третья до́ля – трети́на.
Пятая до́ля – п’яти́на.
Десятая до́ля – десяти́на.
Известная до́ля урожая, улова и пр., отдаваемая работающими хозяину поля, воды и пр. – ді́[е́]жма.
До́ля зерна за помол – ро́змір, ви́мір.
Принимать в до́лю – прийма́ти до спі́лки.
Вступать в до́лю – пристава́ти до спі́лки.
Делить на до́ли – паюва́ти.
Прийтись, пасть на до́лю – припа́сти, упа́сти кому́, припада́ти (припа́сти) на па́йку. [Як діли́лися ба́тьківщиною, мені́ припа́в оце́й-о садо́к. Поділи́ли те бо́рошно, і впа́ло нам по два пу́ди];
2) (
судьба) – до́ля, тала́н (ум. до́ленька, талано́чок). [Шука́ коза́к свою́ до́лю, а до́лі нема́є (Шевч.). До́бре, ма́мо, що ти зара́ні спать ля́гла, а то-б і бо́га прокляла́ за мій тала́н (Шевч.)].
Горькая, злая, несчастная доля – лиха́ (неща́сна) годи́на, щерба́та до́ля.
Роковая до́ля – фата́льна (заги́бельна) до́ля, судьбина́. [Таке́ вже йому́ суди́лося, така́ йому́ судьбина́ (Звин.)].
Иметь чью долю – ма́ти чию до́лю, (итти стезею) – топта́ти сте́жку чию́. [Вона́ вже зна́ла, яка́ до́ля чига́ла на її́ дити́ну: доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)].
Выпасть на долю – суди́тися, присуди́тися кому́, спітка́ла кого́. [Суди́лося мені́ оту́т заги́нути. Чужі́ дівки́, та ра́но вста́ли, по щасли́вій до́лі взя́ли, я, молода́, опізни́лася, гірка́ до́ля присуди́лася. Украї́нство в Росі́ї спітка́ли репре́сії].
Достове́рный – (цілко́м) пе́вний, (цілко́м) правди́вий, достоме́тний, ві́ри го́дний, вірогі́дний, (проверенный) переві́рений. [Ма́ємо пе́вні сві́дчення, що це було́ так. Вірогі́дні написа́ння бу́кви «і» за́мість «о» почина́ються з XIV – XV в. (Крим.). А це правди́ва чу́тка? Цілко́м ві́ри го́дна. Це-ж гіпо́тези, а не переві́рені фа́кти].
Жизнь – життя́, живоття́. [Життя́ і смерть. Нові́ фо́рми життя́. Ми не все зна́ємо про Шевче́нкове життя́ на засла́нні. Чи для того-ж нам бог дав живоття́? (Неч.-Лев.)]. Специальнее: (время жи́зни) – вік (ум. вічо́к, р. -чку́), (время или образ -ни) – життя́, живо́т, жи́зність, житів’я́, прожи́ток, буття́, (образ -ни) по́бут, життя́-буття́, (вульг.) живу́ха, жи́тка, жилба́. [Ох, бо́же, бо́же, тро́шки того́ ві́ку, а як його́ ва́жко прожи́ти! (Коцюб.). Та й вічо́к до́вгий, пробу́ток до́брий. Це все ді́ялося ще за ба́тькового живота́. Ти, моя́ не́нько, люби́ла мене́ за сво́єї жи́зности (Неч.-Лев.). За все́нький час мого́ житів’я́ я вели́ку си́лу вчини́в того́, що лю́ди звуть немора́льністю (Крим.). Ти́хий, спокі́йний прожи́ток (Франко). Оттака́-то мені́ вдо́ма живу́ха: годи́нки просві́тлої не ма́ю! Чи ти на його́ жи́тку за́здриш? До́бра жилба́, коли сва́рки нема́ (Ном.)]; (пребывание, бытность где) життя́, по́бут, перебува́ння, пробува́ння. [Прочита́йте про Шевче́нкове перебува́ння в засла́нні. Підчас на́шого по́буту в Москві́].
В -ни – за життя́, в житті, за живота́, на віку́, жи́вши. [Пе́рший раз за мо́го життя́ (живота́) чу́ю, що я щасли́вий (Неч.-Лев.)].
Никогда в -зни – зро́ду-(з)ві́ку. [Я зро́ду-зві́ку не оженю́ся (Неч.-Лев.)].
Всю жизнь – покі́ль ві́ку, до ві́ку. [Гуля́ла-б у ба́тька, гуля́ла-б до ві́ку ді́вчиною молодо́ю].
До конца -ни – до ві́ку, дові́чно, до ві́ку і до су́ду, до сме́рти-ві́ку, до живота́. [Йому́ три дні до ві́ку зостало́ся].
Длящийся до конца -ни (пожизненный) – доживо́тній.
При -ни – за життя́, за живоття́, за живота́, за́живо. [Ще за життя́ покі́йного о. Герва́сія (Свидн.). Ще за живоття́ ба́тькового (Грінч.). Я вам за живота́ добро́ своє́ оддаю́ (Самійл.)].
В продолжение всей -ни – через уве́сь час життя́, про́тягом ці́лого життя́, уве́сь вік, усе́ життя́.
Жизнь земная – сей світ, життя́ сьогосві́тнє.
Ж. загробная – тогосві́тнє життя́, той світ, майбу́тнє життя́, майбу́тній вік.
Ж. райская – раюва́ння.
Ж. довольная, спокойная – життя́ безпе́чне, спокі́йне, супокі́йний прожи́ток.
Ж. будничная – буде́нне життя́ (житів’я́), щоде́нщина, буде́нщина.
Ж. современная – суча́сність (р. -ности), суча́сне життя́, (нынешняя ж.) – сьогоча́сне життя́.
Ж. семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї́ га́рно веде́ться.
Ж. долговременная – вік до́вгий.
Ж. счастливая, радостная – укві́тчаний, закві́тчаний вік. [Оттаки́й, па́нієчко, наш закві́тчаний вік (Г. Барв.)].
Ж. безрадостная – безпросві́тнє життя́.
Ж. тяжёлая – бідува́ння. [Бідува́ння єдна́є люде́й (Конис.)].
Ж. супружеская – життя́ (пожиття́) подру́жнє, шлю́бне.
Ж. совместная – життя́ (пожиття́) спі́льне.
Ж. барская – панува́ння.
Ж. бродячая – волоча́ще (волоцю́жне) життя́.
Ж. холостяка, бобыля – бурлакува́ння.
Ж. дорогая, дешёвая – прожи́ток дороги́й, деше́вий. [Коли́сь прожи́ток був деше́вий].
Уклад, строй -ни – лад. [Москалі́ не ма́ли пра́ва по сво́єму, по моско́вському переробля́ти украї́нський лад (Грінч.)].
Радости -ни – життьові́ розко́ші.
Вызвать к -ни – сплоди́ти. [Тру́дно ду́ми разом сплоди́ти (Руд.)].
Загубить, испортить жизнь – зав’яза́ти світ, зав’яза́ти вік. [Зав’яза́ла собі́ світ за тим леда́щом (Коцюб.). Молода́я дівчи́нонька козаку́ світ зав’яза́ла. Що вже тобі́, дитя́ моє́, зав’я́заний світ].
Лишать, лишить -ни кого, себя – стра́чувати, стра́тити кого́, себе́; збавля́ти, зба́вити (позбавля́ти, позба́вити) ві́ку, життя́ кому́, собі́, укороти́ти ві́ку кому́, собі́, зганя́ти, зігна́ти зо сві́ту кого́, одібра́ти життя́ кому́, собі́, заподі́ювати, заподі́яти смерть кому́, собі́.
Заплатить, пожертвовать, поплатиться -нью за что – наложи́ти голово́ю, душе́ю за що, душі́ позбу́тися за що.
Портить жизнь кому – заїда́ти вік чий.
Укоротить жизнь кому – умали́ти ві́ку кому́. [Лиха́я дружи́на мені́ ві́ку вмали́ла].
Жизнь провести – вік звікува́ти.
Проводить в жизнь – перево́дити в життя́.
Быть проведену в жизнь – перейти́ в життя́.
Проводить, коротать, скоротать всю жизнь где, с кем – вік вікува́ти, звікува́ти. [У неволі́ вік віку́є і безща́сна і смутна́ (Грінч.). Со́ром в пі́тьмі ду́ха вік ізвікува́ти].
Борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, -ба смерте́льна. [Боротьба́ у їх смерте́льна почала́ся серед но́чи (Грінч.)].
Жизнь прожитьне поле перейти – вік прожи́ти – не дощову́ годи́ну переси́діти; вік ізвікува́ти – не па́льцем перекива́ти; на віку́, як на до́вгій ни́ві – всього́ поба́чиш.
Заарта́читься – (о человеке, животном: заупрямиться) упе́ртися, затя́тися, ста́ти ру́ба (пнем), (заноровиться) зґе́дзатися, зґе́дз(ь)катися, зґе́дзитися, занорови́тися. [Ста́ла ру́ба і затяла́ся, що не пу́стить си́на до шко́ли (Коцюб.). Гляди́-ж, Ната́лко, не зґе́дзайся, як старости́ при́йдуть (Котл.). О, вже зґе́дзився (Каменецьк. п.). Коби́ла занорови́лася, не хо́че ве́зти].
Заблу́дший – блу́дний, заблу́дн[л]ий, заблу́каний. [Блу́дна вівця́. Приві́з ба́тькові заблу́дну дочку́ (Ор. Левиц.). О, Го́споди, ряту́й оцю́ заблу́кану неща́сну ду́шу (Л. Укр.)].
Забыва́ть, забы́ть кого, что – забува́ти, забу́ти, (о мног.) позабува́ти кого́, що; о ком, о чём – забува́ти, забу́ти, забува́тися, забу́тися про ко́го, про що, за ко́го, за що, на ко́го, на що, чого́. [Забу́дь зрадли́ву ді́вчину. Крамарі́, забу́вши на покупці́в, лиша́ли свої́ крамни́ці на бо́жу ла́ску (Коцюб.). До́ки сиди́ш за ци́м-о ді́лом, до́ти забува́єш геть за все ли́хо (Крим.). Обі́цянки не забува́йся (Котл.). Забу́всь, як і две́рі у вас одчиня́ються].
-бы́ть что за сном – заспа́ти що. [Лю́бощів ні заї́сти, ні запи́ти, ні заспа́ти (Г. Барв.)].
-бы́ть свои обязанности перед кем – забу́ти (занедба́ти) свою́ пови́нність до ко́го.
-дем прошлое – забу́дьмо мину́ле, не зга́дуймо про мину́ле: хай воно́ пі́де в непа́м’ять.
Забы́тый – забу́тий, позабу́тий.
Несколько -тый (подзабытый) – призабу́тий.
I. Зака́т – за́хід (-ходу) (со́нця, мі́сяця).
На -те солнца – як со́нце захо́дить (захо́дило), над за́хід со́нця, навза́ході[и], надза́ходи (со́нця). [Вже надза́ходи со́нечко, ско́ро ве́чір (Квітка). Вдо́ма він бува́є са́ме тоді́, як навза́ходи со́нце. Навза́ході недо́бре спа́ти хво́рим (Л. Укр.)].
Спуститься к -ту (о солнце) – ста́ти навза́ході, на схи́лку, повечорі́ти. [Пожді́ть, хай со́нце тро́хи повечорі́є].
Солнце (было) на -те – со́нце вже (було́) надвечори́, на схи́лку, на вечі́рньому (у)пру́зі. [Вже ху́тко ве́чір; со́нце вже на схи́лку (Л. Укр.)].
На -те дней своих – дожива́ючи свого́ ві́ку, на схи́лку свого́ ві́ку. «Зака́т Европы» О. Шпенглера – «При́смерк Евро́пи» О. Шпе́нґлера.
Заклина́ть, закля́сть
1) заклина́ти, закля́сти́ (-кля[е]ну́, -кля[е]не́ш). [Вона́ свої́ гро́ші закопа́ла і закляла́. О, сатано́! тебе́ я заклина́ю (Куліш). Прошу́ тебе́, блага́ю й заклина́ю усі́ми би́твами, в яки́х ми би́лись (Куліш)].

-на́ю богом, всем святым, дружбой – заклина́ю бо́гом, усі́м святи́м, при́язню;
2) (
брать зарок) заріка́ти, заректи́ кого́. [Княги́ня Раї́на, вмира́ючи, заріка́ла си́на не піддава́тися католи́цтву (Стор.)];
3) (
заговаривать, завораживать) замовля́ти, замо́вити, заворо́жувати, заворожи́ти кого́, що; срвн. Заколдо́вывать.
Закля́тый – закля́тий; замо́влений, заворо́жений. [Закля́ті гро́ші хоч і зна́йдеш, то аби́-як і не ві́зьмеш].
Заколдо́вывать, заколдова́ть – заворо́жувати, заворожи́ти, зачаро́вувати, зачарува́ти, замовля́ти, замо́вити, заклина́ти, закля́сти, (шепотом) заші́птувати, зашепта́ти, (о мн.) позаворо́жувати, позачаро́вувати, позамовля́ти и т. д. кого́, що. [О, зачару́й його́, заворожи́ (Л. Укр.). Ворожби́т йому́ рушни́цю замо́вив, щоб стріля́ла нехи́бно].
Заколдо́ванный – заворо́жений, зачаро́ваний, замо́влений, замо́вний, закля́тий, (шепотом) заше́птаний. [Чого́ се ти сиди́ш, як заворо́жений? (М. Вовч.). Мов зачаро́ваний стої́ть Бахчесара́й (Л. Укр.). Скарб – замо́вний, не дає́ться в ру́ки. Спить ці́ле мі́сто, мов закля́тий край (Л. Укр.)].
-ное место – зачаро́ване мі́сце.
-ный круг – зачаро́ване ко́ло, магі́чне ко́ло. [Опини́лися в зачаро́ваному ко́лі вну́трішніх супере́чностей].
Закрыва́ться, закры́ться
1) (
закрывать себя чем) закрива́тися, закри́тися, затуля́тися (зату́люватися), затули́тися, (ставя что перед собой) заставля́тися, заста́витися; (платком и т. п.) запина́тися, запну́тися и зап’я́сти́ся; (об отверстии) затуля́тися (зату́люватися), затули́тися, затика́тися, заткну́тися, (о мн.) позакрива́тися, позатуля́тися, позатика́тися и т. д. [Стої́ть ді́вка з молодце́м, закри́лася рукавце́м (Чуб. V). Ді́вчина, затули́вшись рука́ми, рида́є (М. Вовч.). Попроси́ла в ме́не мій вуа́ль, зап’яла́ся ним… (Л. Укр.)];
2) (
затворяться) зачиня́тися, зачини́тися, затуля́тися и зату́люватися, затули́тися, (о мн.) позачиня́тися, позатуля́тися; (о глазах) заплю́щуватися, заплю́щитися, сплю́щуватися, сплю́щитися; (смежаться) склепа́тися, склепи́тися; (об устах) (сов.) заці́питися, скл[р]епи́тися. [На мить одчини́вся тайни́к, щось пропусти́в і зачини́вся зно́ву (Коцюб.). Сплю́щуються о́чі мені́ (Тесл.)].
Парадные (двери) -ва́ются в двенадцать часов ночи – пара́дні две́рі зачиня́ють о двана́цятій годи́ні но́чи.
Крышка плохо -ется – кри́шка, (у сундука) ві́ко нещі́льно пристає́.
Глаза -лись (смежились) навеки – склепи́лися наві́ки о́чі;
3) (
о книге, зонтике) згорта́тися, згорну́тися;
4) (
наглухо закрываться в помещении) заку́туватися, заку́татися, затушко́вуватися, затушкува́тися де, в чо́му. [Та ну-бо, відчині́ть! Чого́ заку́талися в бі́лий де́нь? (М. Левиц.)]; (о ране: затянуться) (безлично) затяга́ти, затягну́ти, (о мн.) позатяга́ти. [За ти́ждень чи за півтора́ ра́ни в хво́рого позатяга́ло (Грінч.)];
5) (
кончаться, прекращаться) зачиня́тися, зачини́тися, припиня́тися, припини́тися, закрива́тися, закри́тися, (об учреждении) припиня́ти, припини́ти свою́ дія́льність. [Ку́рси ті́ї зачиня́ються в-осени́ (Крим.). Журна́л припини́вся на пе́ршій кни́жці].
Магазины -ва́ются в пять часов – крамни́ці зачиня́ють о п’я́тій годи́ні.
Частные лавки -лись – прива́тні крамни́ці позачиня́лись.
Заседание -лось поздно – засі́дання (с)кінчи́лось пі́зно.
Залежа́лый, Залё́жный
1) ле́жаний, лежа́чий, зале́жаний, (
пров.) зале́жний. [Ле́жані гро́ші. О, в то́го є зале́жні гро́ші (Кам. п.). Якби́ він не пив горі́лки, то до́сі-б лежа́чі гро́ші лежа́ли (Харк.)];
2) (
испортившийся) ле́жаний, зале́глий, залежа́лий, (о муке, крупе и т. п. ещё) прі́лий, ле́глий. [Залежа́лий хліб (Сл. Гр.). Ле́гле бо́рошно. Це полотно́ яке́сь и́нше, ма́буть ле́жане було́ (Борз. п.)];
3) (
завалявшийся) завалю́щий, заваля́щий.
Замерза́ть, замё́рзнуть – замерза́ти, заме́рзнути и заме́рзти, (о мн.) позамерза́ти, (окоченеть) задубі́ти, заду́б(ну)ти, закостені́ти, закоцені́ти, (подёргиваться льдом о воде) зашерха́ти, за[по]ше́рхнути. [Боло́то сю зі́му не замерза́ло (Хата). Дити́на заме́рзла в по́лі – таки́й моро́з (Поділля)].
-нув, сделаться твёрдым, как кора (о мокрой одежде) – ко́зубом (лу́бом) ста́ти.
Не -ющее место на реке – теплина́, про́лиз (-зу), проли́зина, (на болоте) о́пар (-ри и -ру), прогні́й (-но́ю).
Замё́рзший, Замё́рзлый – заме́рзлий, зме́рзлий, ме́рзлий. [Знайшли́ у снігу́ заме́рзлого (Мирн.). Копи́та сту́кають о зме́рзлу зе́млю (Франко), Захоті́лось ме́рзлого в Петрі́вку (Номис)].
Заме́шкивать, -ся, заме́шкать, -ся – зага́ювати, -ся, зага́яти, -ся, заба́рювати, -ся, забари́ти, -ся, для́тися, задля́тися; срвн. Заме́дливаться 1. [Чому́-ж не йдеш? чому́ зага́явсь ти? (Грінч.). О ве́сно, ве́сно, де ти забари́лась? (Самійл.). На́ймичка чого́сь задля́лася (Н.-Лев.)].
Запа́сный, -ной – запасни́й, припа́сни́й, ле́жаний, покладни́й, запасо́вий, (пров.) зале́жний, (воен.) резе́рвний. [Припасна́ копі́йка є у йо́го (Сл. Гр.). Запасни́й капіта́л. Запасна́ земля́. Робітни́к же не ма́є покладни́х гро́шей, що по схо́вках лежа́ть (Єфр.). Покладні́ гро́ші (Шух.). У нас ле́жаного хлі́ба нема́, і гро́шей ле́жаних нема́, – що заробля́ємо те й проїда́ємо (Харківщ.). О, в то́го є зале́жні гро́ші (Сл. Гр.)].
-ный (солдат) – запасни́й.
-ные войска – запасне́ (резе́рвне) ві́йсько.
-ная часть, воен. – запасна́ части́на.
-ные (о солдатах) – запасні́, резе́рвні.
Запи́сывать, записа́ть – запи́сувати, записа́ти, спи́сувати, списа́ти, (о мног.) позапи́сувати, поспи́сувати що. [Я вам на не́забудь спишу́ думки́ сумні́ (Л. Укр.). Ми гово́римо, а той спи́сує. Усе́ списа́в і ви́читав нам (Кониськ.). Все, що йому́ тра́пилось позапи́сувати на селі́ (Н.-Лев.). І бага́цько тако́го поспи́сувано в ме́не з наро́дніх уст у "Запискахъ о Южной Руси" (Куліш)].
-вать, -сать что-л. во что, напр. в книгу, в список – запи́сувати, записа́ти, впи́сувати, вписа́ти, заво́дити, завести́ що до чо́го, в що, напр. до кни́ги, до спи́ску, в кни́гу, в спи́сок. [У сі́льські спи́ски так його́ записа́ли (Квітка). Впи́сує розлу́чні листи́ в урядо́ві кни́ги (Доман.). Умо́ву заве́дено до кни́ги, засві́дчено сві́дками і припеча́тано печа́ткою волосно́го старшини́ (Доман.). Ім’я́ його́ завели́ в кни́ги (Март.). До ме́триків тих ді́да не заве́дено (Кониськ.)].
-вать, -са́ть в протокол – впи́сувати, вписа́ти до протоко́лу, протоколюва́ти, запротоколюва́ти що.
-сать кого в солдаты – записа́ти, (о мног.) позапи́сувати, пописа́ти кого́ в солда́ти.
-вать, -са́ть что-л. (для памяти) – запи́сувати, записа́ти, нотува́ти, заното́вувати, занотува́ти що.
-шите это за мною – запиші́ть це на ме́не, на мій раху́нок.
-сать кого в школу – записа́ти кого́ до шко́ли.
-са́ть за кем имение – записа́ти (відписа́ти) кому́ має́ток.
-вать, -са́ть картину – замальо́вувати, замалюва́ти карти́ну.
Запи́санный – запи́саний, спи́саний.
-ный кем – запи́саний через ко́го.
Здесь – тут, ту́та, ту́тки, ту́тка, ту́течки[а], ту́те[о]ньки[а], ось, (диалект.: гес(ь), адде́, гев, ге́вка, ге́вси, геде́). [Я, ось, ка́же, тут літ до семи́десяти живу́ та цих пісе́нь не чув ту́тоньки (Мартин.). – «Чи всі ви ту́та?» – кли́че ма́ти (Шевч.). Я ба́чу, що ту́та до́бре обмили́всь (Греб.). Ви вже пе́вне дові́дались, чого́ стою́ я ту́та? (Куліш). Ду́шно мені́ ту́течки (Н.-Лев.). З то́го ча́су й жив ту́теньки (Свидн.)].
Вот здесь – оту́т, оту́течки, ось-о́сь, осьосьо́, о́сьде, о́сьдечки, осьде-о́, ге́сде, гесде-о́, ось-ту́т.
Вот здесь вот – отут-о́, осьде-о́.
Здесь же – ту́т-таки, тут са́мо.
Знако́мый
1) (
знакомец) знайо́мий, знако́мий, (диал.) знакі́мський; см. Знако́мец, Знако́мка. [Він живе́ у знайо́мих. Позіхо́дилися усі́ ро́дичі і знако́мі (Квітка). Знакі́мським переда́м йому́ чого-не́будь (Борз. п.)].
Быть -мым, -му с кем – бу́ти знайо́мим, зна́тися з ким. [О, давно́ я знайо́мий, давно́ з опіку́нкою то́ю (Франко)].
Быть хорошо -мым – бу́ти до́бре знайо́мим, до́бре зна́тися з ким. [Ми з їм до́бре зна́лися, ча́сом бува́ли в йо́го (Грінч.)].
-мы ли вы с ним? – чи знайо́мі ви з ним?
Скажи с кем ты -ко́м, а я скажу кто ты таков – скажи́ мені́, хто до те́бе хо́де, а я скажу́ тобі́, хто ти;
2) (
известный) знайо́мий, знако́мий, зна́ний, відо́мий, (диал.) сві́домий кому́. [Ухо́жу у знайо́мі кімна́точки; усе́ як і бу́ло (М. Вовч.). Ні́би той го́лос і знайо́мий Корні́єві, але хто це – не вгада́є він (Грінч.). Путь-доро́га їх відо́ма, яри́ їм знако́мі (Руданськ.). Го́лос то відо́мий (Куліш). Це коро́ва сві́дома, – хіба́-ж ми не зна́ємо її́? (Сл. Гр.)].
-ко́м кто, что кому – по знаку́ кому́ хто, що и знайо́мий и т. д. кому́ хто, що.
Быть -мым кому – бу́ти по знаку́ кому́, бу́ти в примі́т(к)у кому́. [Прислуха́юсь: го́лос на́че і по знаку́ мені́, та не вгада́ю (Кониськ.). Ви мені́ на́че по знаку́ (Звин.)].
Совершенно -ко́м, -ко́мый кому – знайомі́сінький кому́. [Ко́жна сте́жечка, ко́жний ку́щик знайомі́сінькі (М. Вовч.)].
-мая песня – зна́на (знайо́ма) пі́сня.
-мый напев – знайо́мий спів (го́лос).
-мая дорога – знайо́ма, зна́на доро́га.
Мне хорошо -мы его привычки – я до́бре зна́ю (мені́ до́бре відо́мі) його́ зви́чки;
3) (
ознакомленный с чем) знайо́мий з чим, обі́знаний, запі́знаний з чим. [Він знайо́мий (обі́знаний) з ціє́ю спра́вою].
Быть -ко́мым с чем – бу́ти знайо́мим, обі́знаним з чим, зна́тися на чо́му.
Извеща́ть, извести́ть кого – сповіща́ти, сповісти́ти кого, оповіща́ти, оповісти́ти, повісти́ти, обвіща́ти, обвісти́ти кого́ и кому́ що, про що, повідомля́ти, повідо́мити, завідомля́ти, завідо́мити, звіща́ти, звісти́ти кого́, дава́ти, да́ти зна́ти кому́, (по)дава́ти, (по)да́ти (з)ві́стку кому́, доно́сити, доне́сти́ (ві́сті) кому́, (стар.) ознаймува́ти, ознайми́ти кому́; срвн. Уведомля́ть. [Я по хата́х піду́, сам сповіщу́ їх (Л. Укр.). Пішли́ з Лукаше́м, звісти́ли ба́тюшку (М. Вовч.). По́ки що, я па́нові йду обвісти́ти (М. Вовч.). Про це Орґо́нові я зві́стки не пода́м (Самійл.). Звізда́ я́сна возсія́ла в доро́зі, всім ознайми́ла о бо́зі (Колядка)].
-ть на словах – (кроме вышепривед. ещё) перека́зувати, переказа́ти. [А хто перека́же отцю́-не́ньці про смерть ї́хнього си́на? (Коцюб.)].
-ти́те меня – сповісті́ть мене́, да́йте мені́ зна́ти, пода́йте мені́ (з)ві́стку.
-ти́те меня о получении письма – повідо́мте мене́, що оде́ржали листа́.
-ща́йте меня почаще – сповіща́йте (повідомля́йте) мене́ часті́ше.
Извещё́нный о чём – с[о]пові́щений, повідо́млений про що.
-ться о чём – дові́дуватися, дові́датися про що, сповіща́тися, сповісти́тися, завісти́тися про що, одібра́ти зві́стку про що. [Я від сестри́ моє́ї до́бре сповісти́лась (Куліш)].
И́менно – са́ме, і́менно, вла́сне, як-ра́з, (точно) (пров.) стеме́нно. [Вона́ нія́к у сві́ті не могла́ докла́дно второ́пати, чого́ са́ме він се́рдиться (Крим.). Не спо́ртеся, не спо́ртеся, воно́ було́ і́менно так (Звин.). У тако́му вла́сне ста́ні блука́в я одно́ї дни́ни (Коцюб.). В цьо́го чолові́ка стеме́нно є той хист до жа́ртів (Н.-Лев.)].
Он -но о вас говорил мне – він са́ме про вас говори́в мені́.
А что -но? – а що са́ме?
Что -но надо взять? – що са́ме тре́ба взя́ти?
Он кажется созданным -но для этого – він здає́ться са́ме на це (для цьо́го) ство́реним.
-но тогда, такой – са́ме тоді́, са́ме таки́й.
Так -но – са́ме так, ота́к, отак-о́, таки́-та́к. [Са́ме так було́, як я оце́ кажу́ (Сл. Гр.) Ота́к бу́ло і з Ко́стем (Крим.). Коли́сь, у дале́ку старовину́, таки́ так і було́ (Єфр.)].
-но так, вот -но – са́ме так, ато́ж. [Коло землі́ працю́єте, хазяйну́єте? – Ато́ж. По ба́тькові взяв зе́млю (Крим.)].
Вот -но что нужно – ось са́ме що тре́ба.
А -но, -но же – а са́ме.
Для этого требуются три вещи, а -но: уменье, терпенье и деньги – для цьо́го (на це) потрі́бні три ре́чі, а са́ме: умі́ння, терпі́ння та гро́ші.
Испито́й
1) зі́ссаний, ви́смоктаний, засмо́ктаний. [Увійшо́в до ме́не дідо́к, таки́й засмо́ктаний та заку́шланий (Звин.). Лице́ бліде́ й зі́ссане сві́дчить о перебу́тій сла́бості (Франко)].

-тое яблоко – ви́смоктане я́блуко.
-той чай – спи́тий чай;
2) (
от пьянства) опи́лий.
Ка, част.
1) (
при повел. накл.) но, лиш, ли́ше́нь, бо, ке (мн. ке́те), ну, (гал.) ко. [Диві́ть-но на йо́го! (Крим.). Біжи́-лиш шви́дше в Карфаге́ну! (Котл.). Ке́те-лиш (дайте-ка) креса́ло! (Шевч.). Геть-лише́нь до ка́та (Номис). Розкажі́ть-бо що-не́будь (Крим.). Мару́сю! ходи́-ке сюди́ (Квітка). Ходи́-ко, да́й-ко! (Верхр.)].
Ну-ка – а ну лиш, а ну-бо!
На-ка – на лиш (лише́нь, бо). Нате-ка! – на́те-но (-бо, -лиш);
2) (
при замене условного придаточного через повелит. накл.) но, лиш. [Спро́буй-но зачепи́ти – бу́деш би́тий (Ніков.). Не пий лиш нічо́го – бу́деш здоро́вий]; (при замене повел. накл. через условное придат.) б. [Голо́дний, – дала́ б там чого́ ї́сти (дай-ка чего покушать) (Херсонщ.)];
3) (
при дат. пад. местоимений: мне-ка и т. п.) бо, лише́нь. [Мені́-бо нали́й. Тобі́-бо вже ні́коли];
4) (
при наречиях) о.
Вона-ка! (вот где) – онде-о́.
Здеся-ка – осьде-о́, (диал.) гесде-о́;
5) (
в вопросит. предл.) бо. [Де-бо він хо́дить? Сюди́-бо не при́йдуть?].
Кала́ч – кала́ч (-ча); ум. кала́чик; ув. калачи́ще.
Тёртый -ла́ч (перен.) – би́та голова́, би́тий жак, люди́на бува́ла, бува́лець (-льця). [Ну, та й він би́та голова́, – його́ не оду́рите (Звиног.). О, то би́тий жак! (Номис)].
Дать на -чи́ кому – да́ти на ковба́си кому́.
Досталось на -чи́ кому – набра́вся товче́ників хто.
Ни за белые -чи́, И -чо́м не заманишь – і калаче́м не прина́диш.
Его -чо́м не корми, а сделай то и то – що не кажи́ (или йому́ й ме́ду не дава́й), а (йому́) таки́ зроби́.
Из одной печи, да не одни -чи́ – не того́ ті́ста книш.
Ка́пать, ка́пнуть и Ка́нуть
1) (
падать каплями) ка́пати (-паю, -паєш и ка́плю, -плеш, -плють), ка́пнути, кра́пати (-паю, -паєш и -плю, -плеш), кра́пнути, (иногда: о дожде, крови) ця́п(к)ати, ця́пнути и ця́нути, (о слезах, крови иногда) ка́нути, сов. кану́ти; (учащённо, беспрерывно) капоті́ти, крапоті́ти, ляпоті́ти, цяпоті́ти. [Чу́ю сльо́зи на моє́ лице́ ка́пають, ка́пають (Грінч.). До́щик, до́щик ка́пає дрібне́нько (Пісня). До́щик кра́пле (Рудч.). Дав Бог ве́сну, ві́є тепло́м, із стріх вода́ ка́пле (Пісня). Ка́пле кровця́ у крини́цю (Рус. Дн.). Хоч по ка́пельці до́щик кра́па на ка́мінь, а таки́ прої́сть його́ (Квітка). Кровцю́ пусти́ла – кровця́ ця́пала; де кровця́ ця́пне, це́рковця ста́не (Kolb.). Ой зо́ре, зо́ре! – і сльо́зи ка́нуть (Шевч.). З палаша́ кровця́ ка́не (Голов.). До́щик, до́щик, аж із стрі́хи капоти́ть (Пісня). З стрі́хи ляпоти́ть (Грінч. III). День і ніч дощі́ холо́дні б’ють о ві́кна, цяпотя́ть (Франко)].
Пот -пал с его лица – піт ка́пав йому́ з лиця́.
С кровли -плет – з стрі́хи ка́пає, ка́пле.
Свеча -ет – сві́чка ка́пає.
Над нами не ка́плет – на го́лову нам не тече́; дощ не йде;
2)
-пать, ка́пнуть что (лить по капле) – ка́пати, ка́пнути що у що, куди́.
-пай лекарство по пяти капель в ложечку воды – ка́пай лі́ки по п’ять кра́пель у ло́жечку води́;
3) (
пропускать сквозь себя капли) протіка́ти, текти́.
Крыша, потолок -плет – дах, сте́ля протіка́є, тече́.
Кара́ть, покара́ть кого – кара́ти, покара́ти, с[на]кара́ти, укара́ти кого́; срвн. Покара́ть. [О бо́же мій ми́лий! за що-ж ти кара́єш її́ молоду́? (Шевч.). До́ля кара́є і вельмо́жного і немо́жного (Номис). І скара́в його́ син бо́жий ка́рою своє́ю (Руданськ.)].
-ра́ть и миловать – кара́ти і ми́лувати кого́, кара́ти і життя́ дарува́ти кому́.
Кара́емый – ка́раний.
Когда́
1)
нрч. вопрос. – коли́?
-да́ вы придёте? – коли́ ви при́йдете?
-да́ же? – коли́-ж?
Да и -да́ же работать? – та й коли́-ж (та й коли́ його́) працюва́ти?
-да́ бы? – коли́-б?
2)
нрч. врем. указат. и неопредел. – коли́.
Вот -да́ – от (ось) коли́, аж от (ось) коли́. [Аж ось коли́ дові́дався, а то все не знав (Сл. Гр.)].
-да́ есть, а -да́ и нет – коли́ є, а коли́ й нема́.
-да́-то – коли́сь, коли́сь-то. [Було́ коли́сь – в Украї́ні реві́ли гарма́ти (Шевч.). Коли́сь-то було́, та тепе́р загуло́ (Приказка)].
Бывший -да́-то – коли́шній.
-да́-либо, -да́-нибудь – коли́, коли́сь, коли́-не́будь, бу́дь-коли́, (редко) либо́нь-коли́. [Зосмі́люсь вас спита́ти: ви ба́чили коли́ дочку́ Бапти́ста? (Куліш). Люби́, кого́ зна́єш, та не смі́йся надо мно́ю, як коли́ згада́єш (Шевч.)].
Зайдите ко мне -да́-нибудь – зайді́ть до ме́не коли́(сь), коли́-не́будь.
-да́-нибудь вы пожалеете об этом – коли́сь ви пожа́луєте за цим.
Если вы -да́-либо осмелитесь это сделать – якщо (як) ви насмі́литесь коли́ зроби́ти це.
Когда́ прислать вам эту книгу?
-да́-нибудь; -да́-нибудь пришлёте – коли́ присла́ти вам цю кни́жку? – коли́-не́будь; коли́сь пришле́те.
Более чем -да́-либо – більш ніж коли́ (бу́дь-коли́).
-да́ бы то ни было, -да́ ни есть, -да́-угодно, -да́-попало – аби́-коли́ (бу́дь-коли́), хоч коли́, коли́ припаде́, коли́ тра́питься. [Такі́ розмо́ви одна́ково були́-б вели́ся не ті́льки тепе́р, але й бу́дь-коли́ (Крим.)]. Кое-когда́, см. отдельно;
3)
нрч. относит., союз врем. – як, коли́, (редко) що, де. [Були́ золоті́ї віки́, як пі́сня і сло́во були́ у шано́бі (Л. Укр.). Як поба́чив він ді́вчину, спини́всь (Крим.). При́йде час, коли́ з бі́лих діво́чих рук спаду́ть кайда́ни (Грінч.). Робо́чої доби́, що люде́й в селі́ ніко́го нема́є, – він сам собі́ хо́дить (М. Вовч.). Де Христо́с роди́вся, той день пра́зднуємо (Чуб. III)].
-да́тогда – коли́ – тоді́, як – тоді́. [Коли́ хліб, тоді́ й ро́зум (Номис). Наш край коха́ли ми й тоді́, як ви ще ка́шку ї́ли (Самійл.)].
-да́то – коли́ – то, як – то. [Як іде́, то під не́ю аж земля́ стугони́ть (Н.-Лев.)].
А -да, -да же – а коли́, коли́-ж.
В ту минуту, -да́ я выходил – в ту хвили́ну (то́ї хвили́ни), як (коли́) я вихо́див.
Настанет день, -да́ мы увидимся – наста́не день (дни́на), коли́ (що тоді́) ми поба́чимось.
Вы должны слушаться, -да́ вам приказывают – ви пови́нні слу́хатися, коли́ вам нака́зують.
-да́ вам угодно – коли́ вам охо́та.
-да́ ни – хоч коли́, (реже) коли́ не.
-да́ к вам ни зайдёшь, вас нет дома – хоч коли́ зайде́ш до вас (коли́ до вас не зайде́ш), вас нема́ вдо́ма (то все нема́є вас удо́ма).
-да́ бы ни – хоч-би коли́, хоч коли́-б, коли́-б не.
Примите его, -да́ бы он ни пришёл – при́ймі́ть його́, хоч-би коли́ (хоч коли́-б) він прийшо́в.
-да́ бы – коли́-б.
Не было такого случая, -да́ бы я не был рад видеть вас – не було́ тако́го ви́па́дку, щоб я не був ра́дий ба́чити вас;
4)
союз условн. – коли́, як, якщо́, (ведь) що; см. Е́сли. [Чи-ж ва́рто було́ жалкува́ти за мину́лим, коли́ воно́ ви́явило себе́ банкру́том? (Єфр.). Як поді́лимось ми пра́цею й нау́кою, то аж тоді́ бу́де на сві́ті до́бре всім (Н.-Лев.). Де вже ти мені́ помо́жеш, що у ме́не нема́ нічо́го (Рудч.)].
А -да́ так, то – а коли́ (як, якщо́) так, то.
В случае, -да́ он придёт – якби він прийшо́в; у то́му ра́зі, як він при́йде.
-да́ бы – якби́, коли́-б, щоб, якби́-що, (зап.) коби́, коб. [Якби́ я хоч на хвили́ну ски́нув цей залі́зний па́нцер, кров-би ки́нулась пото́ком (Л. Укр.)].
-да́ бы вы знали, как он зол – якби́ (коли́-б) ви зна́ли, яки́й він злий.
-да́ бы не – якби́ не, коли́-б не, якби́-що не, щоб не, (зап.) коби́ не. [Якби не ті літа́ важко́ї му́ки, то я сам прися́г-би ни́ні, що се був сон (Франко). Коли́-б не він – надгро́бок укри́в-би двох пані́в (М. Рильськ.). Мо́же воно́ було́-б і гарні́ш, якби́-що я зо́всім не роди́лася (Крим.). Ви хіба́ забу́ли, що, коб не ми, то вам-би був кіне́ць (Вороний)]. О -да́ бы! – о, якби́! о, коли́-б! щоб! бода́й!
Кото́рый
1) (
вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Той пита́ється (вовкі́в): «Котри́й коня́ ззів?» (Поділля, Дим.). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (Н.-Лев.). «Піді́ть-же в ліс, – кото́рий лу́чче сви́сне?» (Рудч.)].
-рый (теперь) час? – котра́ (тепе́р) годи́на?
В -ром часу? – в котрі́й годи́ні, (зап.) о котрі́й годи́ні? (когда) коли́?
Когда вы уезжаете?
В -ром часу, то есть? (Турген.) – коли́ ви ї́дете? О котрі́й годи́ні, себ-то?
-рое (какое) число сегодня? – котре́ число́ сього́дні?
В -ром (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́?
До -рых (каких) же пор? – до́ки-ж? до яко́го-ж ча́су?
-рый ей год? – котри́й їй рік?
-рым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)?
-рую из них вы более любите? – котру́ з них (з їх) ви бі́льше коха́єте?
-рого котёнка берёшь? – котре́ котеня́ бере́ш?
А в -рые двери нужно выходитьв те или в эти? (Гоголь) – а на котрі́ две́рі тре́ба вихо́дити – в ті чи в ці?
-рый Чацкий тут? (Гриб.) – котри́й тут Ча́цький?
Скажи, в -рую ты влюблён? – скажи́, в котру́ ти зако́ханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дк[н]о!;
2)
-рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) – ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Ко́ні йому́ гово́рять: «ти ви́рви з ко́жного з нас по три волоси́ні, і як тре́ба бу́де тобі́ котро́го з нас, то присма́лиш ту волоси́ну, кото́рого тобі́ тре́ба» (Рудч.). Оди́н із їх – котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає – упаде́ ме́ртвий (М. Рильськ.). Розка́зує їм (вовка́м), котри́й що́ ма́є ззі́сти (Поділля. Дим.). По у́лиці йшов Васи́ль і не знав, на котру́ у́лицю йти (Н.-Лев.). А в Мару́сі аж два віно́чки – кото́рий – во́зьме, пла́че (Пісня). Вже у дівча́т така́ нату́ра, що кото́ра якого́ па́рубка полю́бить, то знаро́шне ста́не кори́ти, щоб дру́гі його́ похваля́ли (Квітка)].
Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) – вона́ оповіда́ла, в (о) ко́трій годи́ні (или коли́: когда) госуда́риня звича́йно просипа́лась (прокида́лась), пила́ ка́ву.
Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот – він розповіда́є не зна́ю, котри́й раз ту са́му анекдо́ту.
Ни -рого яблока не беру: плохи – ні котро́го я́блука не беру́: пога́ні. [Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка)].
-рый лучший, -рый больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.)].
Не толпитесь!
Кото́рые лишние, уходите! (Чехов) – не то́вптеся! котрі́ за́йві, йді́ть собі́;
3) (
относ. мест.):
а)
в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий. [Пани́ч, що вкрав бич (Приказка). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (Рудч.). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М. Вовч.). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Шевч.). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). І це була́ пе́рша хма́ра, що лягла́ на хло́пцеву ду́шу (Грінч.). І молоди́ці молоде́нькі, що ви́йшли за́муж за стари́х (Котл.). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Шевч.). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (Куліш). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (Франко). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Смерть вільша́нського ти́таря – правди́ва, бо ще є лю́ди, котрі́ його́ зна́ли (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедера́тів так розка́зують лю́ди, котрі́ їх ба́чили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (Стор.). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (Рудч.). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (Куліш). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (Котл.). Но це були́ все осужде́нні, які́ поме́рли не тепе́р (Котл.). По́тім му́шу ви́дати кни́жку про поря́дки, які́ завели́сь на Украї́ні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий. [Черво́нець, що дав Залізня́к хло́пцеві і до́сі єсть у си́на того́ хло́пця, котро́му був да́ний; я сам його́ ба́чив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М. Рильськ.). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (Єфр.)].
-рый, -рая, -рое, -рые – (иногда, для ясности согласования) що він, що вона́, що вони́ (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда́ то́му пачкаре́ві (контрабандисту), що він (который) пачки́ перево́зить (Чуб.). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (Котл.). От у ме́не була́ соба́чка, що вони́ (которая) ніко́ли не гри́злась із сіє́ю кі́шкою, а ті́льки гра́лись (Грінч. I). Пішли́ кли́кати ту́ю кобі́ту (женщину), що вона́ ма́є вме́рти (Поділля. Дим.)].
Человек, -рый вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить).
Берег, -рый виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко.
Море, -рое окружает нас – мо́ре, що ото́чує нас.
Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево – є одно́ вида́ння ціє́ї кни́жки, що (или для ясности согласов що воно́) продає́ться ду́же де́шево.
-рого, -рой, -рому, -рой, -рым, -рой, -то́рых, -рым, -рыми и др. косв. п. ед. и мн. ч. – що його́, що її́, що йому́, що їй, що ним, що не́ю, що них (їх), що ним (їм), що ни́ми (ї́ми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), яко́го, яко́ї, яко́му, які́й, яки́м, яко́ю, яки́х, яки́м и т. д., кот(о́)ро́го, кот(о́)ро́ї, кот(о́)ро́му, кот(о́)рі́й, кот(о́)ри́х, кот(о́)ри́м и т. д. [Ой чия́ то ха́та з кра́ю, що я її́ (которой) не зна́ю? (Чуб. V). Ото́ пішо́в, найшо́в іще́ тако́го чолові́ка, що на́ймита йому́ тре́ба було́ (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживе́ш цари́цю, що їй (которой) слу́жиш (Куліш). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Грінч.). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ (которую стережёт) ба́ба-яга́ (Рудч.). В Катери́ні вже обу́рювалась го́рдість, що її́ ма́ла вона́ спа́дщиною від ма́тери (Грінч.). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ (которую) хова́ють від ме́не? (Франко). Пра́ця, що її́ подаю́ тут читаче́ві… (Єфр.). І ото́й шлях, що ним (которым) прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (Єфр.). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Грінч.). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (Рудч.). Стоя́ть ве́рби по-над во́ду, що я їх (которые я) сади́ла (Пісня). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх (кости которых) взяли́сь уже́ пра́хом (Куліш). Про що́ життя́ тим, що їм (которым) на душі́ гі́рко? (Куліш). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми (которыми) простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Що́-б то тако́го, коли́ й жі́нку не бере́ (чорт), котру́ я зоста́вив на оста́нок? (Рудч.). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (Мирний). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (Франко). Жий вже собі́ а вже з то́ю, кото́ру коха́єш (Чуб. V). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М. Рильськ.). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (Куліш). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). З того́ са́мого Ромода́нового шля́ху, яки́м ішо́в па́рубок… (Мирний). Почува́ння, яки́м про́нято сі ві́рші, врази́ло її́ надзвича́йно (Грінч.). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (Єфр.). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (Крим.)].
-рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) – (обычно) що, вм. що йо́го, що її́, що їх; иногда и в др. косв. п. – що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Все за то́го п’ятака́ що вкрав мале́ньким у дяка́ (Шевч.). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудч.). І намі́тку, що держа́ла на смерть… (Н.-Лев.). Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Шевч.). При́колень, що (вм. що ним: которым) припина́ють (Чуб. I). Оси́ковий при́кілок, що (которым) на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. III)].
Книга, -рую я читаю – кни́га (кни́жка), що я чита́ю или що я її́ чита́ю.
Надежды, -рые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли).
Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены – через яки́йсь релігі́йний катаклі́зм, що його́ причи́ни ще не ви́яснено гара́зд (Крим.).
Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был – він (Нечу́й-Леви́цький) не ма́ло вніс ново́го в скарбни́цю само́ї на́шої літерату́рної мо́ви, яко́ї до́брим знавце́м і ма́йстром він безпере́чно був (Єфр.) или (можно было сказать) що до́брим знавце́м і ма́йстром її́ він безпере́чно був.
Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались – вели́кі письме́нники, що на їх тво́рах (на тво́рах яки́х) ми вихо́вувались.
Изменил тем, в верности -рым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся).
С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх) и т. д. – з кот(о́)ри́м (з кот(о́)ро́ю), до кот(о́)ро́го (до кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ро́го (в кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ри́х, на кот(о́)ро́му (на кот(о́)рій), через кот(о́)ри́й (через кот(о́)ру), про кот(о́)ри́х и т. д., з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х и т. д. [Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти (с которыми сердце собиралось жить), їх люби́ти? (Шевч.). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). От вихо́де ба́ба того́ чолові́ка, що він купи́в у йо́го (у которого купил) кабана́ (Грінч. I). Козака́ми в Тата́рщині зва́но таке́ ві́йсько, що в йо́му були́ самі ула́ни, князі́ та козаки́ (Куліш). Ба́чить бага́то гадю́к, що у їх на голові́ нема́є золоти́х ріг (ро́гів) (Грінч. I). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (Котл.). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М. Рильськ.). А то про яку́ (ді́вчину) ти ка́жеш, що до не́ї тобі́ дале́ко? (Квітка). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го (на которое) вода́ (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (Рудч.). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (Єфр.). Рома́ни «Голо́дні го́ди» та «Палі́й» (П. Ми́рного), що про їх ма́ємо відо́мості… (Єфр.). Ди́виться в вікно́ – ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (Рудч.). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (Куліш). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Візьму́ собі́ молоду́ ді́вчину, із котро́ю я люблю́сь (Грінч. III). А парубки́, а дівча́та, з котри́ми я гуля́в! (Н.-Лев.). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (Рудч.). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (Рудч.). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (Куліш). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Грінч.). Він (пан) знов був си́льний та хи́трий во́рог, з яки́м тру́дно було́ боро́тись, яки́й все перемо́же (Коцюб.). О́пріч юна́цьких спроб, про які́ ма́ємо згадки́ в щоде́ннику, але які́ до нас не дійшли́ (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у -рого), що з не́ї (из -рой), що на йо́му (на -ром), що про не́ї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішо́в до то́го коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) золота́ гри́ва (Рудч.). Хто мені́ діста́не коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) бу́де одна́ шерсти́на золота́, дру́га срі́бна, то за то́го одда́м дочку́ (Рудч.). А де-ж та́я крини́ченька, що (вм. що з не́ї: из которой) голу́бка пи́ла? (Чуб. V). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Дожда́вшись ра́нку, пома́зала собі́ о́чі росо́ю з то́го де́рева, що (вм. що на йо́му: на котором) сиді́ла, і ста́ла ба́чить (Рудч.). Хоті́в він було́ засну́ть у тій ха́ті, що (вм. що в ній или де: в которой) вече́ряли (Грінч. I). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). У той день, що (вм. що в йо́го или коли́: в который) бу́де війна́, при́йдеш ране́нько та розбу́диш мене́ (Рудч.). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (Рудч.) (вм. що в не́ї (в которую) брат каза́в їй не ходи́ти) (Грінч.). Одвези́ мене́ в ту но́ру, що ти лежа́в там (вм. що в ній (в которой) ти лежа́в) (Грінч. I). Він пішо́в до тих люде́й, що (вм. що в них: у которых) води́ нема́є (Грінч. I)].
Это человек, за -рого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (или сокращенно що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся.
Это условие, от -рого я не могу отказаться – це умо́ва, що від не́ї я не мо́жу відмо́витися (від яко́ї я не мо́жу відмо́витися).
Материя, из -рой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́.
Дело, о -ром, говорил я вам – спра́ва, що я про не́ї (що про не́ї я) говори́в вам; спра́ва, про яку́ я вам говори́в.
Цель, к -рой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне.
У вас есть привычки, от -рых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися).
Король, при -ром это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося.
Обстоятельства, при -рых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув.
Условия, при -рых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця.
Люди, среди -рых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс.
Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися.
В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (-рой) и т. п. (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [До́вго вона́ йшла у той го́род, де (вм. що в йо́му: в котором) жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (Рудч.). Ука́зуючи на те де́рево, де (вм. що на йо́му) сиді́ла Пра́вда (Рудч.). Висо́кії ті моги́ли, де (вм. що в них) лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Шевч.). В Га́дячому Пана́с (Ми́рний) вступи́в до повіто́вої шко́ли, де і провчи́вся чоти́ри ро́ки (Єфр.). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де (вм. що не́ю: по которой) йому́ тре́ба йти (Квітка). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ (вм. що на йо́го: на который) пха́ли її́ соція́льні умо́ви (Єфр.). Прокля́тий день, коли́ я народи́вся (Крим.). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М. Рильськ.)].
Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин – красноя́рська в’язни́ця, де сиді́в т. Ленін («Глобус»).
Дом, в -ром я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив.
Река, в -рой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що (вм. що в ній) ми купа́лись.
В том самом письме, в -ром он пищет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (вм. що в йо́му він пи́ше; в яко́му він пи́ше (Єфр.)).
Страна, в -рую мы направляемся – краї́на, куди (вм. що до не́ї) ми просту́ємо.
Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості.
Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода – стано́вище, де (или що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (или що) нема́ ра́ди.
Постановление, в -ром… – постано́ва, де…
Принято резолюцию, в -рой – ухва́лено резо́люцію, де…
Произведение, в -ром изображено… – твір, де змальова́но.
Картина народной жизни, в -рой автором затронута… – карти́на наро́днього життя́, де (в які́й) а́вто́р торкну́вся…
Общество, в -ром… – суспі́льство, де…
В том году, в -ром это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось.
В тот день, в -рый будет война – то́го дня, коли́ бу́де війна́; того́ дня, що бу́де війна́ (Рудч.).
Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни.
Эпоха, в продолжение -рой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́…
Эпоха, во время -рой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї, що тоді́.
Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось – але найбі́льше, звича́йно, вплива́в той са́мий час, за яко́го все те ді́ялось (Єфр.) или (можно сказать) коли́ все те діялось.
Война, во время -рой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й).
Зима, во время -рой было так холодно, миновала – зима́, коли́ було́ так хо́лодно, мину́ла.
Тоткото́рыйтой – що, той – яки́й, той – кот(о́)ри́й. [А той чолові́к, що найшо́в у мо́рі дити́ну, сказа́в йому́ (Грінч. I). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Два змі́ї б’ють одно́го змі́я, того́, що в йо́го (у которого) була́ Оле́на Прекра́сна (Грінч. I). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (Єфр.). Щоб догоди́ти вам, я візьму́ собі́ жі́нку, якщо ви на́йдете ту, котру́ я ви́брав (М. Рильськ.)].
Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Крим.).
Такойкото́рый – таки́й – що, таки́й – яки́й (кот(о́)ри́й). [Коли́ таки́й чолові́к і з таки́ми до́вгими у́сами, що ни́ми (которыми) він лови́в ри́бу (Грінч. I)];
б)
в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. – ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли – от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котрі́ земляки́ особи́сто були́ знайо́мі з Димі́нським, тих Акаде́мія ду́же про́сить писа́ти спо́мини за ньо́го (Крим.). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Чум. Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). Диви́сь, кото́ра гу́ска тобі́ пока́зується кра́сна, ту й лови́ (Грінч. I). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (Чуб. V). Кото́рая сироти́на, ги́не (Чуб. V) (вм. кото́рая сироти́на, та ги́не)].
-рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти.
-рый бог вымочит, тот и высушит – яки́й (котри́й) бог змочи́в, таки́й і ви́сушить (Номис);
4) (
в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, кот(о́)ри́йсь, яки́й(сь); см. Ино́й 2. [А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (Куліш). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)].
-рые меня и знают – котрі́ (де́котрі) мене́ і зна́ють.
Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) – слід-би голуби́ порахува́ти, не пропа́ли-б котрі́;
5)
кото́рыйкото́рый, кото́рыекото́рые (одиндругой, однидругие: из неопределен. числа) – кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, кот(о́)рі́ – кот(о́)рі́, яки́й – яки́й, які́ – які́. [А єсть такі́ гадю́ки, що ма́ють їх (ро́ги): у котро́ї гадю́ки бува́ють вони́ бі́льші, а в котри́х ме́нші (Грінч. I). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий – ко́ником гра́ється, кото́рий – орі́шки пересипа́є (М. Вовч.). Кото́рих дівча́т – то матері́ й не пусти́ли в дру́жки, кото́рі – й сами́ не пішли́, а як й іду́ть, то все зідха́ючи та жа́луючи Олесі (М. Вовч.). Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.)].
Лека́рка – лі́карка, ум. лі́ка́рочка, лі́каронька. [О чарівни́це! лі́карко чудо́ва! (Л. Укр.)].
Лжи́вый – неправдомо́вний, неправди́вий, брехли́вий, фальши́вий, облу́дний, (стар.) лжи́вий, олжи́вий. [Моя́ до́ле неправди́ва! (Шевч.). Одури́в суд, поста́вивши брехли́вих сві́дків (Грінч.). Проро́чиці облу́дні нас бенте́жать (Л. Укр.). Іди́, облу́дна лицемі́рко, геть! (Грінч.). Ро́де лжи́вий! (Шевч.). Коли́ вона́ олжи́ва, о! то й не́бо сміє́ться з се́бе (Куліш)].
-вый человек – неправдомо́вна, брехли́ва люди́на.
-вый язык (речь) – брехли́ва (облу́дна) мо́ва.
-вое обещание – неправди́ва (облу́дна, фальши́ва, брехли́ва) обі́цянка.
-вое показание обвиняемого – неправди́ве (брехли́ве, криве́) сві́дчення (визна́ння) обвинува́ченого.
Ли́шний – за́йвий, зали́шній, ли́шній, (остающийся свободным) гуля́щий, забильни́й, (ненужный) непотрі́бний; срв. Изли́шний, Избы́точный. [І Яре́мі дали́ коня́ за́йвого з обо́зу (Шевч.). Дава́й вони́ зе́рном діли́тися, от одно́ зерно́ за́йве було́ (Казка). У ме́не ні соро́чки зали́шньої нема́є, ні юпчи́ни (Мирн.). Го́споди ви́шній, чи я в те́бе ли́шній? (Номис). От соки́ра гуля́ща, візьми́ її́ (Сл. Гр.)].
-ние слова, разговоры – за́йва мо́ва, за́йві балачки́. [О, я за́йвої мо́ви не люблю́ (Черкащ.)].
-ние издержки – за́йві ви́тра́ти.
Не -нее будет заметить – не за́йве (не за́йва річ) бу́де завва́жити.
В этом сочинении много -него – у цім тво́рі бага́то є за́йвого (непотрі́бного).
-ний раз – за́йвий раз, ще раз.
-ним быть – бу́ти за́йвим, уза́йві. [Привезли́ мого́ бра́та до прийо́му, бо вже запи́саний, а я вза́йві (Г. Барв.)].
Он здесь -ний – він тут уза́йві, він тут за́йвий.
-ние брёвна в избе, -ние уши – ніч у ха́ті. [Каза́в би й бі́льше, та ніч у ха́ті (Полт.)].
-нее брать – над мі́ру (на́дто, на́дто бага́то, за́йве) бра́ти, (сильнее) де́рти.
-нее требовать – вимага́ти над мі́ру (за́йве); срв. Ли́шнее.
-него пожелаешь, последнее потеряешь – за бі́льшим пожени́сь, то й оста́ннього ріши́сь.
-нее говоритьсебе вредить – за́йва мо́ва – собі́ шко́да.
-няя денежка карману не тяга – запа́с біди́ не чи́нить.
У меня нет -них (свободных) денег – у ме́не нема́є за́йвих, ле́жаних гро́шей.
Ложи́ться – ляга́ти, (укладываться) кла́стися, поклада́тися, (опускаться) наляга́ти, поляга́ти на що́; срв. Лечь. [Ляга́є тінь вечі́рняя на не́бо голубе́ (Крим.). Ку́рява ляга́є (Шевч.). Шовко́ва трава́ на ко́си поляга́є (Пісня). Ой тума́н я́ром та наляга́є (Грінч. III)].
-жи́ться спать – ляга́ти спа́ти, кла́стися спа́ти, обляга́тися, (диал.) обклада́тися, лягови́тися, кладови́тися. [Заходи́лися ляга́ти спа́ти (М. Вовч.). Ще дівчи́на спа́тоньки не кла́лась (Пісня). Ти́хо було́ і в спа́льні, коли́ обляга́лися (Коцюб.). Час уже й лягови́тися (Крим.)].
-жи́ться в постель – ляга́ти в лі́жко.
-жи́ться в десять часов – ляга́ти в [о] деся́тій (годи́ні).
Я как раз -жи́лся (спать) – я са́ме ляга́в (спа́ти).
Пора -жи́ться (спать) – час ляга́ти (спа́ти), час уже́ кла́стися (обляга́тися).
Время, когда -жа́тся (спать) – о́бляги, (у)ля́ги (-гів); см. Вре́мя.
Хлеб -жи́тся – хліб виляга́є.
-жи́ться на якорь (бросать якорь) – ки́дати кі́тву.
-жи́ться на (в) дрейф – ляга́ти в дрейф, дрейфува́ти.
Как на вертись, а в могилку -жи́сь – сме́рти не одпе́рти, крути́-верти́, а доведе́ться вме́рти, (шутл.) круть-верть, а під черепо́чком смерть.
Ма́стер
1) ма́йстер (-тра), (
очень гредко) майстро́ (-ра́); ум. майстеро́к (-рка́), ма́йстрочко. [По робо́ті пізна́ти ма́йстра (Номис). Сяки́й-таки́й майстеро́к, а натеса́в трісочо́к (Приказка)].
Золотых дел -тер – золота́р (-ря́), золота́рник (-ка), золотни́к (-ка́), ум. золота́рик, золотничо́к (-чка́).
Каретный, тележный, экипажный -тер – сте́льмах (-ха).
Корабельный -тер – корабе́льний ма́йстер, корабля́р (-ра́), корабе́льник.
Оружейный -тер – зброя́р (-ра́), збройов(н)и́к (-ка́), зброєро́б, (устар.) пушка́р (-ря́); (ружейный) рушни́чник, рушни́чний ма́йстер.
Седельный -тер – сідля́р (-ра́), кульба́чник.
Часовой -тер – годинника́р (-ря́), (устар.) дзиґа́рник, дзиґарма́йстер (-стра).
-тер-специалист – фахови́й ма́йстер, фахо[і]ве́ць (-хо[і]вця́).
-тер цеховой – цехови́й ма́йстер, цехови́к (-ка́).
Горе -тер – попсу́й-ма́йстер, (пренебреж.) парта́ч (-ча́), (добродушно) ма́йстер-шпи́чка.
Дело -ра боится – ді́ло ма́йстра зна́є.
Если не -тер, то и не берись делать – коли́ не кова́ль, то й залі́за не пога́нь; коли́ не пирі́г, то й не пирожи́ся (Приказки);
2) (
искусник) ма́йстер, майсте́рник, мите́ць (-тця́), мисте́ць (-ст(е)ця́), умі́лець (-льця), (фам.) маста́к (-ка́), мистю́к (-ка́); срв. Иску́сник и Маста́к.
-тер в чём, на что, что делать – ма́йстер, майсте́рник, мите́ць, мисте́ць, маста́к, мистю́к, тіма́ха, зуга́рний, зуга́рен, кебе́тний, доте́пний, уда́тний, майсте́рний на що, до чо́го, що роби́ти. [Ма́йстер до чужи́х ка́йстер (сумок) (Приказка). Незрівня́нний ма́йстер на життьові́ контра́сти (изображать жизненные контрасты) (Єфр.). Ви спра́вді мите́ць говори́ти промо́ви (Н.-Лев.). Мите́ць до та́нців (Свидниц.). Мисте́ць пи́ти (Куліш). Я до жалю́ не маста́к (Котл.). Зуга́рний тереве́ні пра́вити (Сл. Гр.). На я́беди кебе́тний (М. Левиц.). На що́, на що́, – на це́ (плести́ я́сла) доте́пний був (Глібов). Біля Ро́зи вда́тний він на жа́рти (Самійл.). Я майсте́рний до сього́ ді́ла (Сл. Гр.)].
Большой -тер выпить – вели́кий неду́рень ви́пити (Куліш).
Не -тер – не ма́йстер, не мите́ць, не мисте́ць, не маста́к, незуга́рний и т. п. Он -тер своего дела – він на своє́ ді́ло ма́йстер, він знаве́ць свого́ ді́ла, він фахове́ць у свої́й спра́ві.
-тер на выдумки (забавные) – ма́йстер (мите́ць, мисте́ць) на ви́гадки, штука́р (-ря́), чмут (-та). [На всі ви́гадки мите́ць (Свидниц.)].
-тер на все руки – ма́йстер (мите́ць, мисте́ць) на все, (ма́йстер) на всі шту́ки, мото́рний, моторли́вий, моторня́чий на все, зуга́рний (кебе́тний, уда́тний) до всьо́го. [О, він на всі шту́ки! (Звин.). Моторня́чий на все (Хорольщ.)];
3) (
квалифиц. рабочий, старший в производстве) ма́йстер. [Тре́ба притяга́ти до пра́ва майстрі́в, що випуска́ють пога́ний хліб (Пр. Правда)].
-тер младший, старший – ма́йстер ме́нший, ста́рший;
4) (
о художнике, писателе и т. п.) ма́йстер. [Кра́щі ре́чі світови́х майстрі́в (письме́нства) (Грінч.)].
5) (
учитель) ма́йстер, учи́тель, навчи́тель (-ля); (орденский) магі́стер (-стра);
6) (
титул у англичан) ма́стер (-ра);
7) (
охотн.: о гончей) передови́к, передня́к (-ка́).
Меч
1) меч
и міч (р. меча́); (с узким лезвием) (меч-) кінча́к (-ка). [Го́лий як міч, го́стрий як бри́тва (Номис). Ви́сить міч тира́нський і над ва́ми (Грінч.). О, сло́во! будь мече́м мої́м (Олесь)].
Меч-кладенец, см. Кла́дене́ц 1.
Меч-самосек (в сказках) – меч-самосі́к, меч-самобі́єць (-бі́йця).
Быть под Дамокловым -чо́м – бу́ти під Дамо́кловим мече́м (фам. під обу́хом, під до́вбнею). [Не було́ як і говори́ти під цензу́рною до́вбнею (Єфр.)].
Огнём и -чо́м – огне́м і мече́м.
Предать всё огню и -чу́ – пусти́ти все під ого́нь і меч; спусти́ти на пожа́р (на ого́нь) і під меч положи́ти; люде́й мече́м посікти́, а добро́ з (за) ди́мом пусти́ти; огне́м спали́ти і кі́ньми стопта́ти.
Повинную голову (покорной головы) и меч не сечёт – покі́рної голови́ і меч не бере́;
2)
меч-рыба, зоол. Xiphias gladius L. – мечоні́с (-но́са), меч-ри́ба, ме́чник;
3) (
созвездие) Меч (р. Меча́).
Мно́го, нрч.
1) бага́то, бага́цько, ве́лико, (
устар.) мно́го, (во множестве) гу́сто, ті́сно, (пров.) ду́же, гук, гу́ком. [Бага́то сліз, а ща́стя в сві́ті ма́ло (Грінч.). Више́нь не було́, зате́ грушо́к бу́де бага́цько (Звин.). Бага́цько є рож у садо́чку (Крим.). Прислужи́вся своє́му кра́єві ве́лико (Куліш). Тре́ба мно́го вчи́тися (Франко). Нечи́стих місці́в на землі́ ду́же гу́сто (Звин.). Люде́й ті́сно і лю́дям ті́сно (Чигиринщ.). В їх ду́же живе́ і столу́ється люде́й (М. Вовч.). У ме́не гу́ком свине́й (Г. Барв.)].
-го ли? – чи бага́то? чи бага́цько? (сколько?) як забага́то? скі́льки?
Как -го? – як забага́то? скі́льки?
Как -го людей, которые – як бага́то люде́й, що; скі́льки люде́й, які́.
Довольно -го – дово́лі (до́сить) бага́то (бага́цько), багате́нько, чима́ло, чимале́нько, ве́личко, густе́нько. [Ціка́вого там мо́жна знайти́ багате́нько (Крим.). Мару́ся вже чима́ло чита́ла (Грінч.). Стрільці́в у нас густе́нько (Звин.)].
Не -го – не бага́то, не бага́цько. [Не бага́цько тих у нас, в кого́ святи́й ого́нь не згас (Самійл.)].
Не очень -го – не ду́же бага́то (бага́цько, гу́сто). [Люде́й було́ не ду́же гу́сто (Сл. Гр.)].
Не очень-то, не больно -го – не ду́же-то бага́то, не гу́рт (-то), не ве́лико (-то), не ве́льми, не гук, (не в числовом знач.) не гара́зд. [У їх не гу́рт чого́ є (Грінч.). Щоб відтвори́ти його́ життє́пис, ма́ємо не гу́рт-то матерія́лу (Єфр.). Жіно́цтво, зві́сно, ло́гіки ма́є не гу́рт (Крим.). Заробі́тку не ве́льми було́ і в не́ї (Кониськ.). Тут нови́н не гук (Франко). Вона́ й сама́ не гара́зд тя́мила в пра́вилах ві́ри (Крим.)].
Не особенно -го – не на́дто бага́то, не як бага́то.
Так -го – так бага́то, так бага́цько, тако́го, тако́-о, тако́-го́. [Як запа́лиш сві́тло вночі́, то ку́льці впа́сти ні́де, тако́го їх (таргані́в) навила́зить (Проскурівщ.). І тако́го-ж тих ксьондзі́в за ти́ждень прибу́ло, що… (Рудан.)].
Так ли -го у вас денег? – чи та́к-то ба́гато у вас гро́шей? чи сті́льки у вас гро́шей?
Не так уже и -го – не з-та́к і (не та́к-то й) бага́то. [Ідеа́ли, при́нципи, ці́лі, осно́ви – їх не з-та́к і бага́то ма́ла лю́дськість, щоб ни́ми ки́датися (Ніков.)].
Так же -го, как – так са́мо бага́то, як; сті́льки-ж, як.
Слишком -го – на́дто бага́то, на́дто, зана́дто, забага́то. [Їде́н на́дто ма́є, а дру́гий нічо́го (Кам’янеч.). Аж на́дто ща́стя! (Куліш). Зана́дто вже хо́чеш зна́ти (Звин.). Для пое́ми в про́зі (в цьому́ тво́рі) забага́то науко́вих гіпо́тез (Л. Укр.)].
Он слишком -го о себе думает – він на́дто ви́соко гада́є про се́бе, він на́дто ви́соко несе́ться.
-го лимало ли, -гомало – чи бага́то, чи ма́ло; (сколько-нибудь) скі́лькись.
-го (если), -го-мно́го – що-найбі́льше, (в крайнем случае) в кра́йньому ра́зі.
-го шуму из ничего, -го грому попустому – бага́то га́ласу з ніче́в’я; за ону́чу зби́ли бу́чу (Приказка);
2) (
при сравн. степ.: гораздо) бага́то, бага́цько, дале́ко, зна́чно, геть, ду́же. [Цей кінь бага́то кра́щий за ва́шого (Чигиринщ.). Моя́ спідни́ця дале́ко до́вша од ва́шої (Хорольщ.). Своя́ ха́та ду́же бі́льша за цю земля́нку (Грінч.)].
Он -го счастливее меня – він бага́то (дале́ко) щасливі́ший від (за) ме́не.
Больному сегодня -го лучше – слабо́му (х(в)о́рому) сього́дні бага́то (дале́ко, зна́чно) кра́ще, бага́то (зна́чно) покра́щало.
Многозначи́тельно, нрч. – великозна́чно, велезна́чно, багатозна́чно, значу́ще, значли́во. [(Учи́тель) обво́див клас вели́чним по́глядом і великозна́чно каза́в: «О!» (Еварн.). Велезна́чно посміхну́вся (Короленко). Маха́є руко́ю й значу́ще замовка́є (Короленко). Він гово́рить ду́же значли́во (Крим.)].
Моли́тва
1)
см. Моле́ние 1;
2) моли́тва (
им. мн. моли́тви́, р. моли́то́в), молі́ння за що, (зап.) о що, ум. моли́товка, моли́твочка. [Мерзе́нні моли́тви, нена́видне кади́ло (Куліш). От скінчи́лися відпра́ви і оста́ннюю моли́тву на колі́нах прошепта́ли всі пусти́нники й черці́ (Франко)].
Заупокойная -ва – моли́тва заду́шна (по душі́).
-ва перед причастием – прича́сна моли́тва.
Разрешительная -ва – проща́льна моли́тва, (перед гробом) розгріша́льна моли́тва, (напис. на бумажке) розгріше́ння (-ння).
Учить -ве, подсказывать слова -вы (детям, уча их молиться) – моли́ти, сов. помоли́ти (діте́й). [Почала́ моли́ти діте́й (Сл. Ум.). Ти, стари́й, хо́ч-би дити́ну бо́гу помоли́в (Золотон.)].
Давать, дать -ву кому (напр. родильнице, младенцу) – моли́твува́ти, обмоли́твувати, змоли́твува́ти, помоли́твувати, (реже) моли́твити, помоли́твити кого́ (напр. породі́ллю, дити́ну) и що. [Змолитву́йте мені́ но́жик, ім’я́ йому́ да́йте (Рудан.)].
Испрошенный -ми – ви́молений, (сщ.) ви́моленець (-нця), ви́моленка.
Избавляться избавиться -вой от чего – вимо́люватися, ви́молитися, (о мног.) повимо́люватися з чо́го; срв. Отма́ливаться 2 (под Отма́ливать). [Хоч скі́льки моли́ся, з біди́ не ви́молишся (Номис)].
Моли́ть
1)
кого о чём – моли́ти, блага́ти кого́ за що, (зап. о що), у ко́го чого́, (образно, зап.) попід сам ми́лий бог проси́ти кого́. [Ой, я-б, ма́мо не тужи́ла, а бо́га моли́ла (Метл.). Уго́ру ру́ки здійма́ли, го́спода милосе́рдного блага́ли (Дума). Чи-ж по церква́х у сумни́х молитва́х блага́єте бо́га о во́лю? (Маков.). А я так ма́ло, не бага́то блага́в у бо́га – ті́льки ха́ту (Шевч.). Одно́го лиш тобі́ (Украї́ні) блага́ю з не́ба: щоб з го́ря й го́лоду не бі́гли геть від те́бе твої́ найлі́пшії сини́ (Франко)].
Он должен за вас бога -ли́ть – він пови́нен за вас бо́гу моли́тися (за вас бо́га блага́ти). [Вона́ ди́виться на них з не́ба, бо́га за них блага́є, щоб дав їм до́лю щасли́ву (Васильч.)].
Прошу и -лю́ тебя, не делай этого – молю́ і блага́ю тебе́, не роби́ цього́;
2) (
народн.: скотину и т. п.) моли́твува́ти що; (о пище) святи́ти що.
Моля́щий, прлг. – блага́льний, блага́щий, (редко) блага́ючий; срв. Умоля́ющий. [Блага́льний го́лос (Л. Укр.). Не завва́жив і не чув сло́ва її́ блага́щого (М. Вовч.). Свої́ми блага́ючими, сливе́ божеві́льними очи́ма вона́ сі́яла жах (Коцюб.)].
Молоде́чество – молоде́цтво, юна́цтво. [А до́брий юна́к, о, до́брий! Оди́н хіба́ Кири́ло Тур йому́ в юна́цтві рі́вня (Куліш). Поки́ньте се дурне́ юна́цтво, пано́ве ви́борне боя́рство (Котл.)].
Мольба́
1) (
действие) мольба́, молі́ння; блага́ння! срв. Моле́ние 1;
2) блага́ння, мольба́. [О, згля́нься на ме́не, ви́слухай мої́ блага́ння (Г. Барв.). Гріх таки́м мольба́м! (Крим.)].

Внять -ба́м – згля́нутися на чиї́ блага́ння, послу́хати чийо́го блага́ння, ублага́тися. [Побі́г я до судді́, ду́маю: мо́же він мого́ блага́ння послу́хає, мо́же він ублага́ється (Звин.)].
Настоятельные -бы́ – невідсту́пні блага́ння.
Му́дрость
1) (
премудрость) му́дрість (-рости). [І напра́вив я свого́ ду́ха на те, щоб спізна́ти, що се таке́ му́дрість і що таке́ безу́мність та дурно́та (Еккл.)];
2) (
искусство, уменье; хитрость, замысловатость) му́дрість, му́дрощі (-щів и -щей), (фамил.) мудра́ція. [О, му́дрощі пога́нські! Які́-ж глибо́кі! на́че брід в посу́ху (Л. Укр.)].
Тут нет никакой -сти – тут нема́є нія́ких му́дрощів (нія́кої мудра́ції).
Невелика -рость – невели́ка му́дрість (мудра́ція), -кі му́дрощі. [Ну, невели́ка мудра́ція ви́вчитись вари́ти борщ (Н.-Лев.)].
Исполнить -сти кого – надхну́ти му́дрістю кого́, да́ти му́дрости дізна́ти кому́.
Зуб -сти – зуб му́дрости.
II. На
1) (
мн. на́те), глаг. нрч. – (ось) на́! (ось) на́те! ось ма́єш! ось ма́єте! ось візьми́! ось візьмі́ть! (с вин. п.). [На́ тобі́ паляни́цю, на́ тобі́ й дру́гу! (Звин.). На́те-ж вам і ні́ж (ножа́)! (Київ). На́, їж! (Київщ.)].
На́, это тебе на водку – ось на́, це тобі́ на горі́лку.
На́, возьми! – на, візьми́! ось візьми́! ось ма́єш!
На́, отнеси это письмо на почту – (ось) на́, віднеси́ цього́ листа́ (цей лист) на по́шту;
2)
междом.о! диви́! диві́ть! [Диві́ть! Як дити́на примі́чає (Звин.)]. На, да ты уж здесь! – о (оце́ тобі)! та ти вже тут! Вот тебе на! – от тобі́ й ма́єш! ото́ ма́єш! от тобі́ й на! (поговорка) от(т)ака́ лови́ся! [За пра́вду б’ють, за брехню́ ві́ри не даю́ть, – оттака́ лови́ся! (Основа 1861)]. На вот, что наделал! – диви́ ти (ось тобі́ й на́), чого́ нако́їв!
Набира́ться, набра́ться
1) (
стр. з.) набира́тися, бу́ти наби́раним, на́браним, понаби́раним; (вбираться) вбира́тися, втяга́тися, бу́ти вби́раним, уві́браним, втя́гуваним, втя́гненим и т. п.;
2) набира́тися, набра́тися, понабира́тися, (
находить) нахо́дити, найти́, понахо́дити, набива́тися, наби́тися, понабива́тися, (собираться, скопляться) збира́тися, зібра́тися, назбира́тися, (отыскиваться) знахо́дитися, знайти́ся, познахо́дитися. [Вже по всіх усю́дах потро́ху набира́ється чима́ленько на́шої свідо́мої інтеліге́нції (Крим.). На храм було́ у нас не без люде́й: то той, то сей, то куми́, то побрати́ми, – тай набере́ться (Кониськ.). Набра́лося в чо́біт води́ (Сл. Гр.). О, де ви такі́ розу́мні й понабира́лись? (Номис). Ви́лили з коло́дязя всю во́ду до цяти́ни, а вона́-ж узно́в на́йде (Борз.). Тоді́ деше́вше все було́, малолю́дно було́, тепе́р уже ми́ру наби́лося (Март.)].
Понемногу -ра́ются охотники (желающие) – потро́ху набира́ються (збира́ються, знахо́дяться) охо́чі.
Много ли их? – С десяток -рё́тся – чи бага́то їх? – Душ з де́сять (з деся́ток) набере́ться (добере́ться, зна́йдеться).
Несколько рублей, может быть, и -рё́тся – кі́лька (де́кілька) карбо́ванців мо́же й набере́ться (настяга́ється, найдётся зна́йдеться, едва-едва ви́тулиться). [Настяга́лося рублі́в на кі́лька гро́шей (Мирн.). Подивлю́сь по гро́шах: мо́же й ви́тулиться копа́ з ша́гом (Лебединщ.)];
3)
типогр. – склада́тися, скла́стися и зложи́тися, набира́тися, набра́тися; бу́ти скла́даним, наби́раним, скла́деним, зло́женим, на́браним.
Книга скоро -рё́тся – кни́жка незаба́ром бу́де скла́дена (на́брана).
Уже -ра́ется десятый лист – уже́ деся́тий а́ркуш склада́ється (набира́ється);
4) набира́тися, набра́тися, (
о мног.) понабира́тися чого́, (кругом) оббира́тися, обібра́тися, наоббира́тися чим и чого́. [Як наси́плеш ті́лько зло́та, що всі мої́ лю́ди наберу́ться кі́лько змо́жуть, то твій па́лац бу́де (Рудан.). А я ду́маю собі́: як дасть мені́ гро́шей, то пха́тиму в па́зуху і в рука́ва, і в пелену́ наберу́, одно́ сло́во, так обберу́ся грі́шми, що вже бі́льше ні́куди (Київщ.)].
-бра́ться репьев, блох – набра́тися реп’яхі́в, убра́тися (обібра́тися) в реп’яхи́, набра́тися бліх. [Пі́деш, дак у реп’яхи́ й убере́шся (Г. Барв.). Свиня́ в реп’яхи́ обібра́лася (Сл. Гр.)].
-бра́ться денег взаймы – напозича́тися (гро́шей). [Ніхто́ вже не дає́: у всіх вже напозича́лися (Харк.). Напозича́вся вже так що й у ві́чі лю́дям диви́тися ні́яково (Тесл.)].
-бра́ться барства – набра́тися па́нства. [Вона́ до́вго те́рлась коло пані́в і набра́лась од них тро́хи па́нства (Н.-Лев.)].
-бра́ться ловкости, учёности – набра́тися спри́тности, уче́ности.
-бра́ться вредных правил, взглядов – набра́тися шкодли́вих пра́вил, думо́к.
-бра́ться дурных привычек – набра́тися пога́них за́вичок (зви́чок).
Я впутался в это дело и -бра́лся одних оскорблений – я встряв у цю спра́ву і набра́вся (наслу́хався, вульг. наї́вся) сами́х обра́з.
-ться сил (силы) – набира́тися, набра́тися си́ли, убива́тися, уби́тися, убира́тися, убра́тися в си́лу, (окрепнуть) осильні́ти, (диал.) нажи́тися. [Там ді́ти за́молоду набира́ються си́ли та до́свіду (Наш). Украї́нський рух ши́риться, і в си́лу вбива́ється письме́нство (Рада). На во́сьмий ти́ждень я уста́в з лі́жка, тоді́ вже поча́в жва́во у си́лу вбира́тись (М. Вовч.). У нас сю ніч знайшло́ся теля́, ті́льки ще не осильні́ло: не мо́же стоя́ти на нога́х (Хорольщ.). За тако́ї пого́ди мо́жна нажи́тися (Звин.)].
-ться здоровым – набира́ти(ся), набра́ти(ся) (нагу́лювати, нагуля́ти, зако́хувати, закоха́ти) здоро́в’я, оздоровля́тися, оздорови́тися. [Нена́че набира́в здоро́в’я, слу́хаючи його́ (Франко). Дава́в си́нові нагуля́ти здоро́в’я, не буди́в його́ ра́но (Мирн.). Хай здоро́в’ячка зако́хує, щоб тоді́ хазяїнува́ть поду́жав (Тесл.). В сій воді́ він купа́вся, оздоровля́вся, оздорови́ть і тебе́ (Борз.)].
-ться смелости – набира́тися, набра́тися відва́ги (смі́лости), збира́тися, зібра́тися на смі́лість, насмі́люватися, насмі́литися, насмі́ти (що зроби́ти). [Переві́рившися, що жаха́всь по-дурно́му, набира́вся ново́ї, ще бі́льшої відва́ги (Коцюб.). И́ноді хо́четься поцілува́ти там чи приголу́бити, та й со́ромно чого́сь, не насмі́ю (Васильч.)].
-ться греха – набира́тися, набра́тися гріха́. [Мо вона́ ско́ро вмре, дак не хо́чу гріха́ набира́ться (Борз.)].
-бра́ться беды – набра́тися (зазна́ти, здобу́тися, вкуси́ти) біди́ (ли́ха, шутл. чихави́ці). [Вже-ж і зазна́в я ли́ха з тим по́зовом! (Кониськ.). На цій широ́кій та приби́тій, слі́зоньками перели́тій доро́зі не раз і не дві́чі здобу́деться чума́к ли́ха (Коцюб.). Пе́вна річ, що були́-б ми набра́лися до́брої чихави́ці (Кониськ.)].
-бра́ться страху – набра́тися (наї́стися) страху́. [Су́дячи по страху́, яко́го наї́вся за той час у самоті́, був пе́вний, що уйшо́в з де́сять миль (Франко)].
-бра́ться охоты – підібра́ти охо́ти. [Я підібра́ла охо́ти ї́хати до мі́ста (Вінниччина)].
Надымля́ть, надыми́ть
1) (
напускать дыму) нади́млювати и надимля́ти, надими́ти, наку́рювати, накури́ти, (только при неодуш. суб’екте) надимі́ти, накурі́ти, (о лампе) нача́дювати, начаді́ти, (трубкой, папиросой ещё) напи́хкувати, напи́хкати, напа́хкувати, напа́хкати, (ирон.) нака́джувати, накади́ти, (о мног. или во мн. местах) понади́млювати, понаку́рювати, понача́дювати, понапи́хкувати, понапа́хкувати; срв. Дыми́ть 1. [Як нади́млять з папіро́с, так про́сто ди́хати тру́дно (Кониськ.). Накури́ла ди́мом (Сл. Гр.). Ля́мпа начаді́ла (Київщ.). О, вже накади́ли цигарка́ми, що аж з душі́ ве́рне (Сл. Ум.)];
2) (
пускать пыль в глаза) пуска́ти, пусти́ти, напуска́ти, напусти́ти ману́ (туману́) на кого́, (набахвалить) нахвали́тися, нахизува́тися;
3) (
продымлять) проди́млювати и продимля́ти, продими́ти, проку́рювати, прокури́ти кого́, що.
Надымлё́нный
1) нади́млений, наку́рений, понади́млюваний, понаку́рюваний;
2) проди́млений, проку́рений.

-ться
1) (
стр. з.) нади́млюватися, бу́ти нади́млюваним, нади́мленим, понади́млюваним и т. п.;
2) (
продымляться) проди́млюватися и продимля́тися, продими́тися и продимі́ти, проку́рюватися, прокури́тися и прокурі́ти, (о мног.) попроди́млюватися, попроку́рюватися.
Намане́риться
1) (
приобрести манеры) намані́ритися, намані́житися, набра́тися (о мн. понабира́тися) мане́р;
2) (
вдоволь) намані́ритися, намані́житися, попомані́ритися, попомані́житися (досхочу́).
Наму́читься – наму́читися, попому́читися, (о мн.) понаму́чуватися, (настрадаться) настра́ждатися, (натерпеться) нате́рпітися, (натерзаться) накатува́тися, намордува́тися, (о мног.) понакато́вуватися, понамордо́вуватися, (натомиться) нану́ди́тися, натоми́тися. [До́ки не наму́читься, до́ти не нау́читься (Номис). О, скі́льки я наму́чився із то́го! (Грінч.). Попому́чився я, по́ки ту коло́ду спер на во́за (Грінч.). Намордува́всь я з тим коне́м, по́ки вко́ськав його́ (Богодух.)].
Направле́ние
1) (
действие) –
а) спрямо́вування, напрямо́вування, направля́ння, напрямля́ння, справля́ння, напрова́джування, випрямо́вування, накеро́вування, скеро́вування, кер(м)ува́ння,
оконч. спрямува́ння, напрямува́ння, напра́влення, напря́млення, спра́влення, напрова́дження, ви́прямування, накерува́ння, скер(м)ува́ння;
б) справля́ння, наверта́ння, зверта́ння, оберта́ння, приверта́ння
и т. п., оконч. спра́влення, наве́рнення, зве́рнення, обе́рнення, приве́рнення и т. п.;
в) направля́ння, напрямля́ння, настановля́ння, напу́чування
и т. п., оконч. напра́влення, напря́млення, настано́влення, напу́чення и напуті́ння и т. п.;
г) направля́ння, націля́ння, вимі́рювання
и виміря́ння, налуча́ння, рих[ш]тува́ння и т. п., оконч. напра́влення, наці́лення, ви́мірення, налу́чення, ви́рих[ш]тування, нарих[ш]тува́ння и т. п.; ґ) ла́годження и ла́годіння, нала́годжування, ладна́ння, налашто́вування, напосу́джування и т. п., оконч. пола́годження, нала́годження и нала́годіння, наладна́ння, налаштува́ння, напосу́дження и т. п.;
д) направля́ння, наго́стрювання, манта́чення,
оконч. напра́влення, наго́стре[і́]ння, наманта́чення;
е) стира́ння,
оконч. стертя́ (-тя́). Срв. Направля́ть 1 - 7;
2) (
линия пути) на́прям (-му), на́прямок (-мку). [Ві́тер не змі́нював свого́ на́пряму (Київщ.). Держі́ться цього́ на́прямку, ніку́ди не зверта́ючи, то за со́нця ще дої́дете (Ніс). У трьох на́прямках ви́явилась його́ дія́льність (Грінч.). Ви́кривлення революці́йного на́прямку культ-робо́ти (Еллан). Дали́ на́прямок да́льшому його́ ру́хові (Грінч.)].
-ние главное – головни́й на́прям(ок).
-ние господствующее, преобладающее – перева́жний на́прям.
-ние изменяющееся – мінли́вий на́прям.
-ние неправильное, ошибочное – хи́бний, помилко́вий на́прям.
-ние обратное – зворо́тний на́прям.
-ние прямое – про́стий на́прям, (прямик) просте́ць (-стця́), пряме́ць (-мця́).
-ние по перпендикуляру – сторчови́й на́прям.
-ние ветра, течения, пути – на́прям(ок) ві́тру, течії́, шля́ху (доро́ги).
-ние понижения местности – на́прям спа́ду місце́вости.
-ние склона – на́прям схи́лу.
-ние по второму взводу (команда) – на́прямок за дру́гою чото́ю.
Брать, взять -ние, принимать принять -ние – бра́ти, взя́ти на́прям(ок); прямува́ти, попрямува́ти; спрямо́вуватися, спрямува́тися; срв. Направля́ться 2 и 3. [Ві́тер спрямува́всь на за́хід (Київщ.)].
Давать, дать -ние – с[на]керо́вувати, с[на]керува́ти, спрямо́вувати, спрямува́ти; срв. Направля́ть 1.
Давать одно -ние – дава́ти оди́н на́прям(ок).
Держать -ние – простува́ти, прямува́ти; срв. Направля́ться 3.
Изменять, изменить -ние – зміня́ти, зміни́ти на́прям(ок).
Иметь -ние – ма́ти на́прям, (о дороге: пролегать) сла́тися, стели́тися, держа́ти, лежа́ти, йти, впада́ти; срв. Направля́ться 5.
Находить, найти (правильное) -ние – знахо́дити, знайти́ (правди́вий) на́прям(ок), (образно) взя́ти (вхопи́ти) тропи́ (тропу́). [О, зна́єм, зна́ємо, як тру́дно ухопи́ть тропи́ (П. Тичина)].
Показывать, показать -ние – в[по]ка́зувати, в[по]каза́ти на́прям(ок); спрямо́вувати, спрямува́ти, скеро́вувати, скерува́ти, дава́ти, да́ти на́прям(ок); срв. Направля́ть 1.
В каком -нии – в яко́му на́прямі (на́пря́мкові), кудо́ю, куди́; срв. Куда́ 1.
В том -нии – в тому́ на́прямі (на́пря́мкові), тудо́ю, туди́; срв. Туда́. В этом -нии – в цьо́му (в цім) на́прямі (на́пря́мкові), сюдо́ю, сюди́; срв. Сюда́.
Во всех -ниях – по всіх на́прямах. [Ви́ходили ліс по всіх на́прямах (Київщ.)].
По -нию к чему – в на́прямі (в на́пря́мкові) до чо́го.
По -нию голоса – на го́лос. [Зирну́ла Окса́на на го́лос (Квітка)].
По прямому -нию (прямиком) – про́сто, на(в)просте́ць, на(в)пряме́ць, на(в)прямки́; [Іді́ть про́сто, ніку́ди не зверта́йте (Київщ.)];
3) (
школа, течение) на́прям (-му), на́пря́мок (-мку); прямува́ння, простува́ння (-ння), течія́, шко́ла. [Філо́соф Аристо́телевого на́пряму (Крим.). Він зда́вна був лі́вого на́прямку (Київ). В Росі́ї нема́ одкри́тих політи́чних па́ртій, але є політи́чні на́прямки (Ленін). Шко́ла свої́м схоласти́чним прямува́нням не сприя́ла осві́ті (Кониськ.). Нові́ течії́ в зе́мстві (Грінч.)].
-ние создаёт гений – на́прям (шко́лу) тво́рить ге́ній.
-ние журнала, сочинения – на́прям(ок) журна́ла, тво́ру.
-ния искусства, литературы, науки, философии – мисте́цькі, літерату́рні, науко́ві, філосо́фські на́прями (на́пря́мки, шко́ли), на́прями (на́пря́мки, прямува́ння) в мисте́цтві, літерату́рі, нау́ці, філосо́фії. [Всіх надба́нь рі́зних мисте́цьких шкіл (Еллан)].
Эволюция литературных течений и -ний – еволю́ція літерату́рних течі́й і на́прямів (на́пря́мків).
Современные -ния – суча́сні на́прями (прямува́ння);
4) (
наклонность, стремление) на́прям, на́пря́мок, прямува́ння, простува́ння. [Коли́-б усі́ були́ тако́го на́пряму, як я (Слов’яносербщ.). Які́ в їх ідеа́ли, які́ на́прямки? (Коцюб.). Я розгля́даю істори́чний на́прямок (tendance) капіталісти́чного нагрома́дження (Азб. Ком.). Революціоне́ри у свої́х політи́чних перекона́ннях, а не в мисте́цьких на́прямках (Еллан). Оце́ до́бре, що в вас таки́й на́прямок (Грінч.). Пова́жне прямува́ння його́ ро́зуму (Н.-Лев.)].
-ние (образ) мыслей – на́прям думо́к.
Человек известного -ния – люди́на пе́вного на́пряму.
В этом обществе дурное -ние – в цьому́ товари́стві лихи́й на́прям, це товари́ство лихо́го на́пряму;
5) (
руководство) напра́ва, керу́нок (-нку), (установка) на́лад (-ду), настано́ва, на́прям, на́пря́мок. [Нема́ у їх напра́ви до́брої (Ніс). Він га́рної напра́ви і полі́тику життя́ тя́мить (Н.-Лев.). З батькі́в та матері́в і ді́тям напра́ва (Єл. Ум.). З усі́м на́прямком свого́ па́харського життя́ (Мирн.)].
У него с детства дурное (худое) -ние – у йо́го з дити́нства лиха́ напра́ва.
Напра́сный
1) (
тщетный, бесполезный) даре́мний, ма́рний, некори́сний, поро́жній, задаре́мний, надаре́мний, (пропащий) запропа́лий. [Ти все не йдеш, і за́клик наш даре́мний (Самійл.). Він ба́чив, що даре́мні бу́дуть всі його́ слова́ (Грінч.). У ме́не син ма́рного сло́ва не ска́же (Звягельщ.). І ба́чу, що ма́рні були́ всі замі́ри (Самійл.). Надаре́мна ту́га (Голов. I)].
-ный вопрос – даре́мне (ма́рне) пита́ння. [Не ра́див-би я вам завдава́тися ма́рними пита́ннями (Крим.)].
-ное желание – даре́мне (ма́рне) бажа́ння. [За́мість безсме́ртя лю́дям ти дала́ даре́мнеє бажа́ння (Самійл.)].
-ная мечта – ма́рна (даре́мна, поро́жня) мрі́я.
-ная надежда – ма́рна (поро́жня) наді́я. [Поро́жня наді́я твоя́ (Вовчанщ.)].
-ный страх – даре́мний страх. [І поки́нь ти даре́мний свій страх (Грінч. I)].
-ный труд – даре́мна (ма́рна, запропа́ла) пра́ця (робо́та), дарма́-пра́ця, шко́да́ пра́ці, пра́ця на ві́тер. [Даре́мная робо́та! все вода́ змива́є (Рудан.). Нема́ло ма́рної пра́ці (Франко). Дурно́му про розу́мне бала́кати – запропа́ла пра́ця (Сл. Гр.). А він хо́че, щоб слу́хали, як старці́ співа́ють! – Дарма́ пра́ця, па́не бра́те! (Шевч.). О, й не кажі́ть про ньо́го: шкода́ пра́ці! (Куліш)].
-ные старания, усилия – даре́мні (ма́рні) силкува́ння (з[на]мага́ння). [Лу́чче жме́ня в споко́ю над при́горщі, по́вні пра́ці й ма́рного силкува́ння (Куліш)].
-ная трата – марнува́ння (-ння), даре́мна (ма́рна, непотрі́бна) ви́трата.
За -ный труд никто спасибо не скажет – за даре́мну (непотрі́бну) пра́цю ніхто́ не подя́кує;
2) несправедли́вий, безви́нний, безневи́нний, даре́мний, (
безосновательный) безпідста́вний; срв. Безви́нный, Несправедли́вый.
-ное обвинение – несправедли́ве (даре́мне) обвинува́чення.
-ное оскорбление – безневи́нна обра́за.
-ное подозрение – даре́мна (безпідста́вна) підо́зра.
Наслажда́ть, наслади́ть – ті́шити, наті́шити, усоло́джувати, усолоди́ти кого́, що чим, о[на]солоди́ти що чим; срв. Услажда́ть. [Чи́м-же я вас нагороджу́, ва́ші літа́ осолоджу́? (Пісня)].
-ди́ть слух музыкой – наті́шити слух (ву́ха) му́зикою, (о себе самом) наті́шитися му́зи́кою.
Наслажда́ться, наслади́ться чем – ті́шитися, наті́шитися, утіша́тися, навтіша́тися, розкошува́ти, порозкошува́ти, розкошува́тися, нарозкошува́тися чим и з чо́го, вті́хи (насоло́ди, ро́зко́ши и розко́шів) зазнава́ти, зазна́ти з чо́го, коха́тися в чо́му, насоло́джуватися, насолоди́тися з чо́го и чим, усолоди́тися чим, (преимущ. о зрительн. впечатл.) милува́ти(ся), любува́тися чим, в чо́му и з чо́го, (преимущ. о вкусовых ощущениях) смакува́ти що, насмакува́ти чого́, ла́сувати(ся), пола́сувати з чо́го и чим, (упиваться) упива́тися, упи́тися чим. [Душа́ його́ життє́вою гармо́нією ті́шиться що-найповні́ше (Крим.). Чи до́вго-ж ті́шився він тим ща́стям? (Коцюб.). Втіша́юся письме́нство та музи́кою (Крим.). Не дала́ форту́на навтіша́тись (Куліш). О, живі́те, коха́йтеся, пе́рвістки зрива́йте, розкошу́йте, танцю́йте, вино́ налива́йте! (Л. Укр.). Всіх бі́льше розкошува́ла не́ю (о́перою) «молода́ княги́ня» (Куліш). Розкошу́ючи після́ смачно́го обі́ду, спокі́йно пи́хкав цига́ркою (Грінч.). Обі́дав шви́дко, не смаку́ючи та не розкошу́ючись (Франко). Нарозкошува́вся я за свій вік і коха́нням і всіма́ вті́хами життьови́ми (М. Грінч.). Не мо́жу, як ви, коха́тися в цій ме́ртвій приро́ді (Грінч.). Моє́ життя́ склада́ється з то́го, що я насоло́джуюся нау́кою та пое́зією (Крим.). Ула́комимось, усолодимо́сь (я́годами) доне́хочу (М. Вовч.). Він (Котляре́вський) милу́ється в о́писах оціє́ї живо́тної сторони́, малю́ючи здебі́льшого пия́цтво, розпу́сту та чва́ри (Рада). Ніхто́ не міг любува́тися ві́льними думка́ми, бо його́ жда́ла ка́ра (Павлик). Я смакува́в нау́ку (Крим.). Ми й сами́ всього́ того́ дово́лі поначи́тувались і насмакува́лись (Куліш). Пан ла́сував з перева́ги своє́ї над убо́гим чолові́ком (Куліш). Ласу́йся, мов чи́стим ме́дом, соло́дкою росо́ю сну (Куліш). Хоті́в до́вше пола́сувати і поча́в крути́ти бу́блик у рука́х, ню́хати, як він па́хне (Грінч.). Лежа́в у холодку́ під де́ревом, упива́ючися сві́жим запашни́м пові́трям (Грінч.)].
-ди́ться жизнью – наті́шитися життя́м (з життя́), (диал.) нажи́тися. [Ці́ле лі́то така́ га́рна пого́да, – мо́жна нажи́тись! (Звин.)].
Настрада́ться – настра́жда́тися, попостра́жда́ти, (намучиться) наму́читися, попому́читися, (сильнее) намордува́тися, (натерпеться) натерпі́тися. [О, скі́льки я намучи́вся із то́го! (Грінч.). Бага́то від ньо́го нате́рпілися (Кониськ.)].
Настра́ивать, настро́ить
1) (
строение), см. Надстра́ивать;
2) (
строений) набудо́вувати, набудува́ти, наста́вити, (каменных, кирпичных) намуро́вувати, намурува́ти, (во множестве, о мног. или во мн. местах) понабудо́вувати, понамуро́вувати чого́. [Будува́в, будува́в, – ото́ й набудува́в (Брацл.). Понабудо́вував комі́р по́вен двір (Сл. Ум.). Понабудо́вували і понамуро́вували собі́ пани́ за́мочків (Куліш)];
3) (
проказ) наро́блювати, нароби́ти, нако́ювати, нако́їти (фі́ґлів, вредных: зби́тків, шко́ди; пакостей: ка́постів), набро́ювати, набро́їти; срв. Напрока́зить;
4) (
музык. инструмент) настро́ювати, стро́їти, настро́їти (в лад, до ла́ду), нала́джувати, ла́дити, нала́дити, нала́годжувати, нала́годити, наладно́вувати, наладнува́ти, вила́годжувати, ви́лагодити, направля́ти, напра́вити, (о мног.) понастро́ювати и т. п. що. [Як ду́дку настро́їш, так вона́ гра́є (Чуб. I). Настро́їв лі́ру (Рудан.). Ой ти, Дави́де, свої́ гу́сла стрій! (Колядка). Ти теж (зозу́ле) стро́їла стру́ни моє́ї душі́ (Коцюб.). Нала́годжує свою́ скри́пку (Васильч.). Ви́лагодить скри́пку (Федьк.). Взяла́ гіта́ру, напра́вила її́, натя́гуючи стру́ни (Н.-Лев.)].
-ть радио-антенну – настро́ювати, настро́їти ра́діо-анте́ну;
5) (
перен.) –
а)
кого, что как, на какой лад – настро́ювати, настро́їти, нала́джувати, нала́дити, направля́ти, напра́вити кого́, що як, на яки́й лад (тон). [Се вже при́ятелі Виго́вського про́стих козакі́в так нала́дили (Куліш)].
-ить кого на враждебный лад – настро́їти кого́ воро́же;
б)
кого на что – (подговаривать) намовля́ти, намо́вити кого́ на що и (чаще) що (з)роби́ти, підмовля́ти, підмо́вити, підбива́ти, підби́ти кого́ на що, до чо́го, що (з)роби́ти, (направлять) направля́ти, напра́вити кого́ на що, (насоветывать) нара́ювати, нара́яти, (преимущ. на что-л. плохое) настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчувати, настре́нчити кого́ на що, що (з)роби́ти, (подстрекать) під’ю́джувати, під’ю́дити, підтрою́джувати, підтрою́дити, (наущать) науща́ти, наусти́ти кого́ що (з)роби́ти, призво́дити, призве́сти́ кого́ на що и що (з)роби́ти, (науськивать) нацько́вувати, нацькува́ти, підцько́вувати, підцькува́ти кого́ що (з)роби́ти. [То він намо́вив (підмо́вив, напра́вив) її́ на це (Київщ.). Нара́яли люд на святе́ ді́ло (Стор.). То вони́ настру́нчують та підшпиго́вують, то бо їх ко́ристь (Мирний). Все Васю́ту настре́нчує, щоб із те́бе на ву́лиці знуща́вся (Грінч.). Не хто й наусти́в Ва́рку, як не Дми́трик (Кониськ.). То його́ пани́ч підтрою́див (Харківщ.)].
-ить кого на тяжбу с кем – намо́вити (нара́яти, настру́[е́]нчити, підби́ти) кого́ – позива́тися з ким;
в)
кого против кого, чего – настро́ювати, настро́їти, ста́вити, поста́вити кого́ про́ти ко́го, про́ти чого́, (исподтишка) настру́[е́]нчувати, настру́[е́]нчити кого́ про́ти ко́го, (возбуждать) підбу́рювати, підбу́рити кого́ про́ти ко́го, про́ти чо́го. [Не настру́нчуй дру́гих про́ти йо́го (Мирний). Настре́нчила всіх діте́й про́ти ме́не (Грінч.)].
Настро́енный
1)
см. Надстро́енный;
2) набудо́ваний, наста́влений, намуро́ваний, понабудо́вуваний, понамуро́вуваний;
3) наро́блений, нако́єний, набро́єний;
4) настро́єний, нала́джений, нала́годжений, наладно́ваний, ви́лагоджений, напра́влений, понастро́юваний
и т. п. [Стру́ни тугі́, нала́джені (Коцюб.)];
5)
а) настро́єний, нала́джений, напра́влений. [Було́ тут бага́то мо́лоди, настро́єної романти́чно (В. Петров). Поети́чно напра́влена душа́ (Н.-Лев.)];
б) намо́влений, підмо́влений, підби́тий, напра́влений, нара́яний, настру́нчений, настре́нчений, під’ю́джений, підтрою́джений, нау́щений, нацько́ваний, підцько́ваний;
в) настро́єний, настру́[е́]нчений, підбу́рений.

-ться
1)
см. Надстра́иваться;
2) набудо́вуватися, набудува́тися, понабудо́вуватися; бу́ти набудо́вуваним, набудо́ваним, повабудо́вуваним
и т. п.;
3) (
перен.) настро́юватися, настро́їтися, настру́[е́]нчуватися, настру́[е́]нчитися; бу́ти настро́юваним, настро́єним, настру́[е́]нчуваним, настру́[е́]нченим и т. п.; (собираться) нала́годжуватися, нала́годитися, налашто́вуватися, налаштува́тися, збира́тися, зібра́тися, (забрать себе в голову) навра́титися, наповра́титися. [Знахо́дити шлях до и́ншого се́рця, що й само́ настро́юється в унісо́н до співця́ свого́ інти́много сві́та (Рада). Значні́ гру́пи украї́нського пролетарія́ту, селя́нства та ві́йська настро́єні по-більшови́цькому (Н. Рада). Коли́ думки́ настру́нчилися так, то їх не ле́гко зби́ти з тіє́ї сте́жки (Мирний). Уя́ва у Васи́лька настре́нчувалася вже заздалегі́дь (Корол.). Вже він навра́тився прода́ти свою́ тели́чку, – нічи́м його́ не перекона́єш (Звин.). Коли́ наповра́тилися вкра́сти, то вкраду́ть (Звин.)].
Вы сегодня хорошо -ны – ви сього́дні в га́рному (до́брому) на́строї (в до́брому гу́морі), ви сього́дні га́рно настро́єні. [О! ви настро́єні сього́дні га́рно (Куліш)].
Всё общество явно было -но против этой авантюры – усе́ суспі́льство (громадя́нство) я́вно ((в)очеви́дячки) було́ настро́єне (стоя́ло) про́ти ціє́ї аванту́[ю́]ри;
4) (
вдоволь, сов.) –
а) (
строя здания) набудува́тися, наста́витися, понабудува́ти (досхочу́), (каменные, кирпичные) намурува́тися, попомурува́ти (досхочу́), (о мног.) понабудо́вуватися, понамуро́вуватися;
б) (
настраивая музык. инстр.) настро́їтися, нала́дитися, нала́годитися, наладнува́тися, нанаправля́тися, попостро́їти (досхочу́) и т. п., (о мног.) понастро́юватися и т. п.;
в) (
строя в ряды) нашикува́тися и т. п. Срв. Стро́ить.
Насчё́т, нрч. – (относительно) що-до ко́го, що-до чо́го, (канцел.) відно́сно кого́, відно́сно чого́, (о, об) про (за) ко́го, про (за) що.
Нахо́дчивый
1) (
счастливый на находки), знахі́дливий;
2) (
умеющий найтись) бистроду́мний, би́стрий на ро́зум, би́стрий на сло́во, бистроу́мний, доду́мливий, спри́тний, (остроумный) бистроу́мний, доте́пний, (ловкий) метки́й. [Ого́нь вига́дливого та бистроу́много гу́мору не згаса́в у йо́му (Н.-Лев.). Не ду́же доте́пний (Київ). Перо́ метко́го публіци́ста (Рада). О, метки́й хло́пець! ніко́ли не стеря́ється – зна́йде, що́ одмо́вить (Сл. Ум.)].
Не́бо
1) (
мн. небеса́) не́бо (-ба; во мн. ч. употребл. редко, преимущ. в поэзии: им. небеса, р. небе́с и т. д.). [Сі́ло со́нце, з-за дібро́ви не́бо червоні́є (Шевч.). Те не́бо (невиди́ме) зве́ться небеса́ми (Рудан.)].
Горнее -бо – ви́шнє не́бо.
Мрачное -бо, см. Мра́чный 1.
Облачное -бо – хма́рне (захма́рене) не́бо.
Отверстое -бо, церк. – відкри́те не́бо.
Открытое (вольное) -бо – го́ле не́бо, чи́сте не́бо.
Под открытым -бом (При вольном -бе), см. Откры́тый 2.
Родное, чужое -бо – рі́дне, чуже́ не́бо.
Чистое, ясное -бо – чи́сте, я́сне́ не́бо.
В -бе (В -са́х), на́ не́бе (на -са́х) – в не́бі, на не́бі (поэтич. ещё) на небеса́х. [Не перезо́рять в не́бі зо́рі (Філян.). В дале́кому не́бі вибли́скують зо́рі (Черняв.). А зірочо́к, зірочо́к блискоті́ло-горі́ло на не́бі! (М. Вовч.)].
На́ небо (на -са́) – на не́бо.
По́ не́бу (по -са́м) – не́бом, по не́бі, (в поэзии ещё) небеса́ми, по небеса́х. [Не́бом блаки́тним хмари́нки леге́сенькі ли́нуть (Грінч.). Хма́ра наступи́ла і по не́бі розвину́ла свої́ чо́рні кри́ла (Рудан.). Хмарки́ на пі́вдень небеса́ми летя́ть (Грінч.). У всіх ко́льорах весе́лки ко́тяться по небеса́х (Франко)].
На краю -ба – край (по́кра́й) не́ба, на крайне́бі.
Зерк[ц]ало -ба (-бе́с) (перен.) – зерца́ло не́ба.
Лазурь -ба (-бе́с) – небе́сна блаки́ть.
Свод -ба (-бе́с) – небе́сне склепі́ння, небозві́д (-во́ду), небосхи́л (-лу), (купол) небе́сна ба́ня; срв. Небосво́д 1.
-бо и земля – не́бо і земля́.
Как -бо от земли (Как земля от -ба) – як не́бо від землі́, як від землі́ до не́ба.
Далеко до этого, как -бо от земли – дале́ко до цьо́го, як від землі́ до не́ба (як до зір небе́сних).
Возносить (превозносить, расхваливать), вознести (превознести, расхвалить) до -бе́с (до седьмого -ба) – підно́сити (вихваля́ти, сла́вити), підне́сти́ (ви́хвалити) до не́ба (аж понад зо́рі), вихваля́ти над со́нце й мі́сяць.
Жить между -бом и землёй (меж землёй -са́ми) – жи́ти між не́бом і земле́ю, жи́ти в пові́трі.
Коптить -бо – копти́ти не́бо; см. ещё Копти́ть.
С -ба пасть (упасть, свалиться) – з не́ба впа́сти (спа́сти).
Попасть пальцем в -бо – попа́сти па́льцем у не́бо.
Призывать -бо в свидетели, клясться -бом – не́бом сві́дчитися, присяга́ти(ся) (заприсяга́тися, кля́сти́ся) не́бом.
Быть, чувствовать себя на седьмом -бе от чего – бу́ти, почува́ти себе́ щасли́вим аж до не́ба з чо́го. [Ба́тько, щасли́вий аж до не́ба, перека́зує своє́му Петрусе́ві вчи́тельські компліме́нти (Крим.)].
Хватать звёзды с -ба, см. Звезда́ 1.
-бо видно (видать) (о худой крыше) – не́бо сві́тить (висві́чує, ви́дно).
-бу жарко будет, стало и т. п. – аж не́бо заже́вріє, заже́вріло и т. п. -бо с овчинку показалось – аж не́бо за ма́кове зе́рнятко здало́ся.
Против -ба на земле – про́сто не́ба на землі́.
Под -бо (перен.) – під не́бо. [Хо лі́зе по сту́панці ви́соко аж «під не́бо» (Коцюб.)].
Под -бом (в прямом и перен. знач.) – під не́бом. [Мале́нька кімна́та «під не́бом» (Коцюб.)].
Все мы под -бом ходим – усі́ ми під не́бом хо́димо; усі́ ми ряст то́пчемо.
За волоса, да под -са – за чу́ба (о женщ.: за ко́си), та надві́р; за чу́ба, та й до ду́ба; (шутл.) за волосне́ правлі́ння, та в зе́мський суд (Квітка);
2)
-бо и -са́ (перен.: бог, боги) не́бо, небеса́, бог (-га), боги́ (-гі́в).
Слава -са́м – сла́ва бо́гу (бо́гові). О -бо! – о, не́бо! о, бо́же (з не́ба)! бо́же сві́те!;
3) (
потолок) сте́ля;
4) (
в берлоге) верх (-ху);
5)
стар. (балдахин) – наме́т (-та).
Неви́нный и Неви́нен
1) (
невиновный) – неви́нний (в сказуемом и неви́нен), безви́нний (в сказ. и безви́нен), безневи́нний, (неповинный) непови́нний (в сказ. и непови́нен). [Суд не страшни́й для то́го, хто неви́нний (Л. Укр.). Безу́мства сліпо́го неви́нная же́ртво! (Грінч.). О, скі́льки спа́лено неви́нних! (Сосюра). За лихи́й язи́к сестри́ дурно́ї скара́єте безви́нну? (Куліш). Я – безви́нний (Кониськ.). Сей чолові́к безви́нен (Куліш). Безневи́нних б’ють (Мирний). Безневи́нні лю́ди стражда́ють (Київщ.). Чи вона́-ж його́ непови́нного оборони́ла? (Грінч.)].
-ный, -нен в чём – неви́нний (и неви́нен) у чо́му.
Он -нен в этом, в том – він неви́нний (не ви́нен) у цьо́му (и цьому́), у то́му (и тому́).
Кровь -ная – кров неви́нна (Л. Укр.), кров непови́нна (Грінч.); б) см. Невино́вный 2;
2) (
непорочный, простодушный) неви́нний, безви́нний, безневи́нний. [Ви неви́нна душе́ю дити́на (Крим.). Во́рог неви́нні ду́ші побива́в (Рудан.). Чужи́нець в доли́ни ці прийшо́в щасли́ві, ти́хі, і зви́чаї неви́нні полама́в! (Грінч.). Я над безви́нне немовля́ прості́ший (Куліш). (Квітки́) бі́лі, чи́сті, як безви́нні панни́ (Н.-Лев.). Засмути́в я ду́шу ще безви́нну (Самійл.). Ско́рчив безневи́нну грима́ску (Крим.)].
-ный взгляд, голос – неви́нний (безви́нний) по́гляд, го́лос.
-ная дружба, ласка, любовь, радость – неви́нна (безви́нна) при́язнь, ла́ска, любо́в (-не коха́ння), ра́дість (-ні ра́дощі).
С -ным видом – з неви́нним (з без(не)ви́нним) ви́глядом;
3) (
физически девственный) неви́нний, небла́зний, неза́йманий, чи́стий.
-ная девушка – неви́нна (небла́зна, неза́ймана, чи́ста) ді́вчина;
4) (
безобидный) неви́нний, (безвредный) незава́дний, нешкідли́вий, (скромный) скро́мний. [Неви́нна ба́йка, надруко́вана у неви́нному «Дзвінку́» (Грінч.). Переві́в розмо́ву на ина́кші те́ми, пустяко́винні й зовсі́м неви́нні (Крим.)].
-ный вздор – неви́нні дурни́ці (нісені́тниці), неви́нна вся́чина (пустячи́на).
-ная игра – неви́нна гра.
-ное средство (лекарство) – неви́нні лі́ки, неви́нний спо́сіб (лік).
-ное тщеславие – неви́нна амбі́тність (пустосла́вність), неви́нний (нешкідли́вий, незава́дний) го́нор, неви́нна (нешкідли́ва, незава́дна) пи́ха.
-ные увеселения – неви́нні (просте́нькі, скро́мні) за́бавки (вті́хи, розва́ги).
Незабве́нный – незабу́тній, (редко незабу́тний), вікопо́мний, вікопа́м’ятний; (незабытый) незабу́тий. [Мико́ла Дми́трієв – незабу́тній пе́рший реда́ктор «Рі́дного Кра́ю» (Рідний Край). Незабу́тня пора́! (Коцюб.). Мару́сенько мо́я незабу́тная! (Квітка). 60-ті роки́ мину́лого столі́ття – то вікопо́мні роки́ в і́сторії просві́ти (Яворн.). О, вікопа́м’ятна свята́ хвилина́! (Куліш). О, дру́же, мій до́брий, дру́же незабу́тий! (Шевч.)].
Незнако́мка – незнайо́мка, незнайо́миця, незнайо́ма (-мої), незнайо́ма жі́нка (ді́вчина). [Серпа́нок оку́тує прекра́сну незнайо́мку (Наш). «Незнайо́ма» О. Бло́ка (О. Бургардт)].
Незри́мо, нрч. – незри́мо, (чаще) невиди́мо; срв. Неви́димо. [О Це́зарю! твій дух незри́мо мечі́ нам в се́рце на́ше направля́є (Куліш)].
Неиспра́вный
1) неспра́вний, (
неаккуратный) неакура́тний, (небрежный) недба́лий, нерете́льний.
-ный плательщик налогов – неспра́вний (неакура́тний) платни́к пода́тків.
-ное ведение конторских книг – недба́ле (неспра́вне) прова́дження (веді́ння) конто́рських книжо́к;
2) (
об инструменте, вещи, тексте и т. п.) неспра́вний. [«Сло́во о полку́ И́гореві» дійшло́ до нас у ду́же неспра́вній реда́кції (Крим.)].
-ный телефон – неспра́вний телефо́н.
Ненасы́тный – нена́ситний, неси́тий, невсити́мий, (алчный) нена́тлий, захла́нний, (жадный) заже́рливий, жаде́нний, жадню́чий, (ненаедчивый) нена́їдний, нена́їсний, (прожорливый) проже́рливий, па́жерливий, проїсни́й, (ненажорливый) ненаже́рливий, нена́же́[и́]рний. [О́чі його́ нена́ситні на бага́тство (Куліш). В її́ кро́ві горі́ла нена́ситна жадо́ба життьово́ї ро́зкоши (Франко). Розпаде́ться лу́да на оча́х ва́ших неси́тих (Шевч.). Неси́тії ксьондзи́, магна́ти нас роз’єдна́ли, розвели́ (Шевч.). Чому́-ж його́ злоба́ неси́та їсть (Самійл.). О, га́дино! моє́ї му́ки тобі́, неси́та, ще не до́сить? (Л. Укр.). Жадо́ба та́я неси́та: все-б заже́р собі́ (Грінч.). Невсити́ме бажа́ння (Крим.). Нена́тлому чолові́кові дай хоч уве́сь мир, то ма́ло (Мирг.). Оце́й піп у нас ду́же захла́нний (Кобеляч.). Щоб своє́му нена́жерному се́рцеві вгоди́ти, він із сві́ту хо́че звести́ дві душі́ (Г. Барв.). Ненаже́рливою па́м’яттю письме́нника вси́чує в се́бе всю цю карти́ну (Коцюб.). Ненаже́рливе мусулма́нське духівни́цтво (Крим.)].
-ная утроба – нена́ситна утро́ба, (глотка, грубо) нена́тла (ненаже́рлива) пе́лька.
-ный человек – нена́ситна (невсити́ма) люди́на, ненаже́ра; срв. Ненажо́ра, Не́насыть.
Неравно́
1)
нрч. – неодна́ково (усилит. неоднакові́сінько), не все одно́, не те са́ме, не так са́мо. Это всё равно! – Нет, -но́, а делай, как велят! – це те са́ме (одна́ков(і́сіньк)о! – Ні, не одна́ков(і́сіньк)о (не те са́ме), а роби́, як ка́жуть (веля́ть)!;
2)
союз (народн.) – як, а я́к, коли́, а коли́, що як, а що́ як, а ну́, а мо́же, нена́че, немо́в, ча́сом, чи не.
-но́ кто спросит меня, так скажи, что скоро буду – як (коли́, ча́сом) хто мене́ пита́тиме, так ска́жеш, що незаба́ром бу́ду.
-но́ дождь будет, захвачу плащ – нена́че (немо́в) дощ бу́де (чи не бу́де дощу́, коли́-б (якби́) ча́сом дощу́ не було́), візьму́-но плаща́.
-но́ кто-то идёт – немо́в хтось іде́, ма́бу́ть чи не йде хтось.
Нерв
1)
анат. nervus – нерв (-ва), (соб., фам.) нерва́ (ж. р.). [Не́рви Приходе́нков да́лі не ви́держали, він поча́в рида́ти (Кониськ.). Мої́ не́рви, немо́в чу́ли зда́лека до́тик оливця́ (Франко). По мої́х напру́жених не́рвах уда́рила хви́ля рі́дних, близьки́х мені́ зву́ків (Коцюб.). Під грім од повста́нь од всіх свої́х не́рвів у степ посила́ю – пое́те, уста́нь! (П. Тичина). Нерва́ розходи́лася, нерва́ мене́ му́чить (Київ)].
Нерв глазной (n. ophthalmicus) – о́чний нерв.
Нерв лицевой (n. facialis) – лицеви́й нерв.
Нерв лучевой (n. radialis) – промене́вий (радія́льний) нерв.
Нерв оптический (n. opticus) – зорови́й (опти́чний) нерв.
Нерв седалищный (n. ischiadicus) – сідни́чний нерв.
Возбуждать, дразнить -вы – звору́шувати (дратува́ти, дражни́ти) не́рви кому́, нервува́ти кого́. [Зеле́на цибу́ля дражни́ла наркоти́чно не́рви й апети́т (Н.-Лев.)].
Воспаление -вов – неври́т (-та); см. Неври́т.
Расстраивать, расстроить -вы – псува́ти, зіпсува́ти (собі́) не́рви.
Расстройство -вов – знервува́ння, знерво́вання. [Му́сів через малярі́ю й болю́че знервува́ння поки́нути те́пле Туапсе́ (Крим.)].
Человек с расстроенными -вами – люди́на з зіпсо́ваними (хво́рими) не́рвами, знерво́вана люди́на, (с расстроенными в конец, совершенно -вами) люди́на укра́й (геть) знерво́вана. [Геть знерво́ваний Хи́мченко не міг працюва́ти гара́зд (Крим.)];
2) (
перен.) нерв (-ва), (букв. пульс) жи́вчик (-ка). [О, Агаме́мноне, вели́кий, ду́ко! ти, не́рве й ко́сте гре́цької краї́ни, ти се́рце на́ших військ! (Куліш)].
Движущий нерв – руші́йний нерв;
3)
бот. – жи́лка, (диал.) хробор (-ра), жига́ль (-ля́).
Несвоевре́менный – несвоєча́сний, невча́сни[і]й; неслу́шний. [О, невча́сня бо́лість! коли́-б тепе́р ти, бра́вий Ка́ю, зду́жав! (Куліш). Невча́сні тут жалі́ усі́ жіно́чі (Грінч.)].
Нести́
1) не́сти́ кого́, що. [Молоди́ця не́сла на рука́х дво́є свої́х діте́й (Коцюб.). Чобітки́ в рука́х несе́ (Метл.). Несі́мо-ж сві́тло аж туди́, де зо́рі (Самійл.). Несе́м ми ді́ю скрізь, співці́ гудка́ й нага́на (Сосюра)].

Ноги не -су́т, не -сли́ – но́ги не несу́ть, не несли́. [Мене́ но́ги не несли́ ані до не́ї, ані від не́ї (М. Вовч.)];
2) (
быть в состоянии -ти́, подымать) не́сти́, носи́ти, могти́ не́сти́ (на собі́) що и скі́льки чого́.
Слон -сё́т свыше ста пудов – слон мо́же не́сти́ на собі́ понад сто пуд(і́в);
3) (
держать на себе) не́сти́ (на собі́), держа́ти, трима́ти (на собі́) що зде́ржувати що. [Мо́ре несе́ на собі́ кораблі́ (Київ). Ця коло́на зде́ржує (держи́ть) вели́ку вагу́ (Київ)].
Лёд не -сё́т – лід не держи́ть, лід не держки́й;
4) (
перен.; бремя и т. п.) не́сти́ що; (обязанности, убытки и т. п.) відбува́ти що; зазнава́ти чого́ и т. п. [Він ле́гко ніс свій вік (свои годы) (Кінець Неволі). Його́ пле́чі не почува́ли тягара́, яки́й йому́ ви́пало нести́ від коли́ски до домови́ни (Кінець Неволі)].
-ти́ бремя работы (труд) – не́сти́ тяга́р пра́ці, відбува́ти робо́ту, прийма́ти труд. [Атмосфе́ра порожне́чі, в які́й дово́диться одбувати́ свою́ робо́ту комі́сії (Рада)].
-ти́ возмездие за что – поку́тувати що, кара́тися за що.
-ти́ высоко себя (голову) – не́сти́ (носи́ти) ви́соко (вго́ру, го́рдо) го́лову, ви́соко не́сти́ся; срв. Нести́сь 4. [Шлях коха́ння дивови́жний, ди́вний із шляхі́в: го́рдо го́лову там но́сить, хто її́ згуби́в (Крим.)].
-ти́ заботы о ком, о чём – піклува́тися ким, чим и про ко́го, про що.
-ти́ издержки – плати́ти ви́тра́ти.
-ти́ наказание за что – прийма́ти (отбывать: відбува́ти) ка́ру за що, (за грехи, проступок) прийма́ти поку́ту за що, поку́тувати що; см. Наказа́ние 2. [Ти ще бу́деш поку́тувать гріхи́ на сім сві́ті (Шевч.). Щоб ти де́в’ять літ поку́тував свою́ го́рдість (Рудч.)].
-ти ответственность за что – відповіда́ти, бу́ти відповіда́льним, не́сти́ відповіда́льність за що, (принимать на себя ответственность) бра́ти на се́бе відповіда́льність за що. [Педагогі́чний склад на́ших ВИШ’ів несе́ відповіда́льність за я́кість майбу́тніх ка́дрів (Пр. Правда)].
-ти́ последствия – (отвечать) відповіда́ти за на́слідки; (платиться) плати́тися за на́слідки, (искупать) поку́тувати на́слідки.
-ти́ службу, служебные обязанности – відбува́ти (не́сти́) слу́жбу, відправля́ти слу́жбу и слу́жби, (устар.) пра́вити (справля́ти) слу́жбу, відбува́ти (вико́нувати) службо́ві обо́в’я́зки. [Дру́гий мі́сяць одбува́є слу́жбу (Сл. Ум.). Жінки́ га́рно несу́ть сторожову́ слу́жбу (Комуніст). Ой пішо́в він до ля́шеньків слу́жби відправля́ти (Пісня). Ви, козаки́, сторожову́ слу́жбу нам пра́вте (Куліш). Вони́ справля́ють за жа́лування держа́вну слу́жбу (Корол.)].
Он -сё́т тяжёлую службу – він на важкі́й (тяжкі́й) слу́жбі, він ма́є важку́ (тяжку́) слу́жбу.
-ти́ труды и заботы – ма́ти бага́то пра́ці і кло́поту, не́сти́ вели́кий (важки́й) тяга́р пра́ці і кло́поту.
-ти́ убытки – зазнава́ти втрат, ма́ти (терпі́ти, редко поно́сити) втра́ти, утрача́тися; (при работе) проробля́ти. [Вели́ку від цьо́го втра́ту поно́сить на́ша культу́ра (Рада). Де заро́биш, а де проро́биш (Приказка)].
-ти́ на сердце – ма́ти (редко носи́ти) на се́рці; терпі́ти мо́вчки;
5) (
увлекать: о ветре, течении и перен.) не́сти́, (мчать) мча́ти, (гнать) гна́ти кого́, що. [Клено́вий ли́стоньку, куди́ тебе́ ві́тер несе́? (Метл.). Ти́хо, ти́хо Дуна́й во́ду несе́ (Пісня). Вода́ несе́ кри́гу (Сл. Ум.). Осі́нній ві́тер мчав жо́вті хма́ри (Коцюб.). Серди́та ріка́, збу́рена грозо́ю, мча́ла свої́ хви́лі, до мо́ря (Олм. Примха)].
Куда (тебя) бог -сё́т (устар.) – куди́ (тебе́) бог прова́дить? (Звин., Франко).
Куда -сё́т тебя нелёгкая? – куди́ несе́ тебе́ лиха́ годи́на (х(в)оро́ба, враг, вра́жа ма́ти, нечи́ста си́ла, нечи́стий)?;
6) (о
поре, о времени: приносить) не́сти́, прино́сити (з собо́ю). [Неха́й я ща́стя не найшо́в того́, – його́ весна́ несе́ струнка́ (М. Рильськ.). О́сінь і зима́ несу́ть Німе́ччині політи́чні бу́рі (Пр. Правда). Що то нам нови́й рік несе́? (Київ)];
7) (
вздор, дичь, околёсную, чепуху, чушь) верзти́ (пле́сти́) нісені́тницю (нісені́тниці, дурни́ці, ка́-зна-що), нісені́тниці (тереве́ні) пра́вити, прова́дити (пле́ска́ти) не зна́ти[ь] що; см. Вздор, Околё́сная 2, Чепуха́.
-ти́ небылицы – верзти́ (прова́дити) неби́лиці.
-ти́ своё – прова́дити (пра́вити, грубо: торо́чити, товкти́) своє́ї, своє́ пра́вити;
8) (
о птицах: яйца) не́сти́ (я́йця), не́сти́ся. [Ку́ри несу́ть я́йця (Сл. Ум.)];
9) (
о лошадях) не́сти́, носи́ти.
Лошади -су́т – ко́ні но́сять;
10) (
о метели) ме́сти́, би́ти, кури́ти, куйо́вдити, хурде́лити; срв. Мести́ 2. [Завірю́ха б’є (Грінч. II)];
11)
безл.
а) не́сти́.

По реке -сё́т лёд – ріко́ю (рі́чкою) несе́ лід (кри́гу).
Пар -сё́т из бани – па́ра шуга́є (вихо́плюється, вибива́ється) з ла́зні;
б) (
о неприятном запахе) тхну́ти ким, чим від ко́го, від чо́го, (отдавать) відго́нити, (редко) ві́яти чим від ко́го, від чо́го, (быть слышным) чу́ти чим від ко́го; (тянуть) не́сти́ -чим. [Од старо́го ні́мця ду́же тхну́ло таба́кою (Н.-Лев.). Від на́ймички тхну́ло пека́рнею й по́том (Черкас.). Тхне сві́жою фа́рбою (Васильч.). Од те́бе часнико́м одго́нить (Звин.). Від них на сто кро́ків ві́є несте́рпний дух не́чисти (Франко). Від те́бе тютюно́м чу́ти (Свидн.). И́нколи ї́дко несло́ га́ром з обі́дніх о́гнищ (Олм. Примха)];
в) (
о токе воздуха) тягти́, протяга́ти.
Из-под пола -сё́т – з-під помо́сту (підло́ги) тя́гне (ві́є, дует: дме).
-сё́т тепло(м) из печи – тя́гне (ві́є) тепло́м з пе́чи (комнатной: з гру́би);
г) (
слабить) проно́сити, прочища́ти, промика́ти.
Не́сенный – не́сений; відбу́ваний; зазна́ваний; при́йманий; поку́туваний; вико́нуваний; гна́ний, го́нений; що його́ несе́ (ніс) и т. п. -ти́сь и ти́ся
1) (
стр. з.) не́сти́ся, бу́ти не́сеним, відбува́тися и т. п.;
2) не́сти́ся, (
мчаться) мча́ти(ся), гна́ти(ся); (бежать) бі́гти; (лететь) леті́ти, ли́нути; (плыть) пли́сти́, пливти́, пли́нути; (об эхе) коти́тися, розляга́тися, йти; срв. Мча́ться. [Мов ви́хор не́слася чві́рка (Франко). З ку́зні ні́сся пеке́льний сту́кіт (Коцюб.). «Іва́сю! Іва́сю!» – гука́в Грицько́, несучи́сь по́лем до бу́рти (Мирний). До со́нця несемо́ся (М. Хвильов.). Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). Зві́стка мча́ла збу́дженими ву́лицями (Країна Сліпих). Мчать життя́м, як розло́гими степа́ми, на́ші буйногри́ві мі́сяці (А. Любч.). Вчвал жене́ по вто́птаній доро́зі чві́рка (Франко). Чого́ лети́ш, як скаже́ний? (Волинь). Дале́ко ли́нув думо́к легки́й рій (Л. Укр.). Ли́нув до нас за ґра́ти весня́ний ві́тер (Васильч.). «Іва́на Купа́йла!» ли́не по пові́трю (Крим.). Хропе́, аж луна́ по ха́ті ко́титься (Борз.). Аж по ха́ті луна́ йде (Пісня)].
Всадник -тся на коне – верхіве́ць (ве́ршник) мчить на коні́.
Корабль -тся по ветру – корабе́ль ли́не за ві́тром.
Лёд -тся по реке – лід (кри́га) жене́ (пли́не) ріко́ю (рі́чкою).
Молва (слух) -тся – по́голос (по́голо́ска, чу́тка) ли́не.
-тся молва, что… – чу́тка йде, що…
Облака -тся – хма́ри мчать (несу́ться, летя́ть, ли́нуть).
Куда ты так -шься? – куди́ ти так жене́шся (біжи́ш, лети́ш, несе́шся)?;
3) (
о птицах: нести яйца) не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)];
4) (
много о себе думать) (ви́соко) не́сти́ся (літа́ти). [Ви́соко літа́є; та ни́зько сіда́є (Номис)].
Неуте́шный
1) безуті́шний, нерозва́жний, нерозва́жений; (
беспомощный) безпора́дний; (горький) гірки́й. [О, влади́ко безуті́шних! (Куліш). Нерозва́жна ту́га вника́є в се́рце (Л. Укр.). Нерозва́жний сум огорта́є мене́ (Кониськ.). Пла́кав в журбі́ нерозва́жній (Черняв.). Пла́кала нерозва́жними дрібни́ми сльоза́ми (Мирний). Жаль нерозва́жений (Л. Укр.)];
2)
см. Неутеши́тельный.
Но, союз – але́, (зап.) а́ле, (усилит.) але́-ж, (шире русского «да», часто, особ. вост.) та, (да, а) а, (всё же) проте́, а проте́, але́-ж, (впрочем) а втім, (однако) одна́че, одна́к, (диал.) о́тже ж, (да только) так, (диал.) дак, (да, однако) та́ле́ (из «та» и «а́ле́»), (диал.) да́ле́, (усилит.) та́ле́-ж, (диал.) да́ле́-ж, (ан) аж. [Хоті́ла спать, але́ не спа́ла (Шевч.). Чита́ють, але́ не ду́же хва́лять (Грінч.). Ми хоч бі́дні, але́ че́сні (Коцюб.). Проба́чте, але́ я вас не пита́ю (М. Хвильов.). (Нема́є) нічо́го ново́го в її́ коха́нні, але́-ж тоді́ (нема́) нічо́го ви́ключного в її́ чутті́ (В. Підмог.). Кунігу́нда поме́рла. О, найкра́щий із світі́в, де ти? Але́-ж на яку́ неду́гу вона́ поме́рла? (Кандід). Дарма́! неха́й умру́, та ду́мка не умре́ (Л. Укр.). Він до́бре допі́к їм, та то була́ мала́ вті́ха (Кінець Неволі). Покі́рно гада́в: «я не звільню́ся від не́ї ніко́ли». Та не ро́зкіш, а насоло́да бра́лася в нім з то́ї га́дки (В. Підмог.). Хоті́в, він прогна́ть з-перед оче́й ту мрі́ю, а мрі́я все стоя́ла й мани́ла його́ (Н.-Лев.). З-під бі́лих, коструба́тих брів визира́ють до́брі, а (хотя и добрые, но) лука́ві о́чі (Коцюб.). Вони́ (блудні́ во́гники) ма́нять, а гу́блять (В. Підмог.). Ба́тько мій за́вжди говори́в, що (через старо́го моряка́) наш за́їзд при́йде до руї́ни.. Проте́ (но всё же) мені́ здає́ться, що пробува́ння у нас старо́го моряка́ вихо́дило нам на ко́ристь. Була́, проте́, одна́ річ, що й спра́вді могла́ призвести́ нас до руї́ни (Остр. Скарбів). Робо́та була́ ча́сом важка́, а проте́ зви́чна (Коцюб.). На́віть для коха́ння він ви́значив час, а втім (но впрочем) він спра́вді зако́ханий (В. Підмог.). Якби́ ми́лий, чорнобри́вий, – умі́в-би спини́ти (ворогі́в). – Так дале́ко чорнобри́вий (Шевч.). І не був там, та́ле зна́ю (Звин.). Ожени́тись, я-б ожени́вся, тале́-ж з пога́ною-б не одружи́вся (Вороний). Не няв ві́ри, аж ви́йшло усе́ пра́вда (Сл. Левч.)].
Но более того – ба бі́льше. [Бага́то чита́ю, ба бі́льше: ду́же люблю́ теа́тр (В. Підмог.)].
Но ведь – але́-ж, але́-ж бо, та-ж, адже́-ж. [«Ти заї́деш (до хво́рого) з візи́тою.» – «Але́-ж він цілко́м здоро́вий!» (В. Підмог.). Та-ж ти ба́чила, що купува́ла! (Брацл.). Адже́-ж ви сами́ не зна́єте, – на́що-ж пита́єте? (Київщ.)].
Но вот – аж от (ось), (реже) та (але́) от (ось). [Ніхто́ їх не турбува́в; аж ось несподі́вано простя́гся до них пе́рший по́мацок зо́внішнього сві́ту (В. Підмог.)].
Но всё же – а все-ж (таки́). [«Ви лю́бите шоколя́ду?» – «Не ду́же.» – «А все́-ж та́ки?» (В. Підмог.)].
Но и – але́ (та) й, але́-ж і. [Вона́ була́ вже не молода́, але́ й не стара́ (Н.-Лев.)].
Не только… но и… – не ті́льки… – а (усилит.: ба) й:..; не то… – а (ба, та) й… [Слу́жки вона́ не ма́ла не ті́льки тому́, що їй бракува́ло ко́штів, а й тому́, що… (М. Хвильов.). Ціка́во не ті́льки селя́нам, ба й інтеліге́нтам (Крим.). Не встережу́ться мене́ не то вночі́, а й серед дня (Мова). Страх безси́лими ро́бить не то поодино́ких люде́й, ба й ці́лі наро́ди (Коцюб.). Князьки́ не то самі́ старода́вні звича́ї переступа́ли, та й свої́х підру́чних до то́го призвича́їли (Куліш)].
Новона́бранный
1) (
о войске) новона́браний, новонавербо́ваний;
2) (о
типогр. наборе) новоскла́дений, новона́браний.
Носастый – носатий, ум. носатенький; (о птицах) дзюбатий, дзьобатий. [Яка ти носата! (Грінч. III)].
О или об и о́бо, пред.
1)
с вин. п. – об, в, на.
Разбиться о камень – розби́тися об ка́мінь.
Об землю, о стену – о́б землю, в зе́млю, об мур, в мур.
Биться головою о стену – об мур (об сті́ну) голово́ю би́тися (товкти́).
Опереться о стол, о перила – спе́ртися на стіл, на пору́ччя.
Споткнуться о порог, о камень – спіткну́тися на порі́г, на ка́мінь.
Исколоть ноги о жнитвину – на стерню́ но́ги поколо́ти. [На бі́ле камі́ння, на сі́ре корі́ння свої́ но́ги побива́є (Дума)].
Стена о стену, двор о двор, межа о межу – стіна́ повз (крізь) сті́ну и опо́стінь, двір повз (крізь) двір, межа́ об межу́. [Похова́ли його́ трупа́ об труну́ з Степа́новою (Кониськ.)].
Рука о́б руку, бок о бок – руко́ю до руки́, по́руч, по́біч;
2)
с вин. и предл. п. п. (для обозн. времени) – об, на, за.
О Пасху (о Пасхе), о Покров, о Рождество, о полночь (о полночи) – об Вели́кодні и на Вели́кдень, об Покро́ві и на Покро́ву, об Різдві́ и на Різдво́, опі́вно́чі.
О Троице – об Зеле́ній (Клеча́льній) неді́лі, на Зеле́ну неді́лю.
О святках – святка́ми.
Об эту (ту) пору – об цій (тій) порі́, на цю (ту) по́ру, на цей (той) час, під цей (той) час.
Это было о прошлое воскресенье – це було́ мину́лої неді́лі.
О семидесятых годах – за семидеся́тих рокі́в и семидеся́тих рокі́в;
3)
с предл. п. – за, про, (реже) на (с вин. п.).
Думать, знать, слышать, говорить, петь о ком, о чём – ду́мати, зна́ти, чу́ти, говори́ти, співа́ти за ко́го, за що и про ко́го, про що.
Я часто об этом думаю – я ча́сто про (за) це ду́маю.
Я давно слыхал о вас – я давно́ за (про) вас чув.
Спрашивать, вспоминать, помнить, забыть о ком, о чём – пита́ти(ся), зга́дувати, пам’ята́ти, забу́ти(ся) за ко́го, за що, про ко́го, про що и (реже) на ко́го, на що. [Не все-ж бог дару́є, про що люд мірку́є. Я йому́ за свій на́мір нічо́го не каза́ла (Неч.-Лев.). Він за ню не знав, вона́ за ньо́го не зна́ла. За ми́лого як співа́ти – лю́бо й потужи́ти (Шевч.). Хто-ж за ме́не спогада́є (Рудан.)].
Дума о трёх братьях Азовских – ду́ма про трьох браті́в Озі́вських.
Рассказы о животных – оповіда́ння про звірі́в.
Об этом – за це, про це.
Беспокоиться, заботиться о ком, о чём – турбува́тися, пеклува́тися, дба́ти за ко́го, за що, про ко́го, про що, (гал.) дба́ти о що.
О́бо мне не беспокойтесь – за ме́не не турбу́йтесь.
Довольно об этом – го́ді про це.
Донести о происшествии – доповісти́ (сповісти́ти) за приго́ду.
Переговариваться о мире – умовля́тися за мир.
Просить, ходатайствовать о ком, о чём – проха́ти (проси́ти), клопота́тися за ко́го, за що.
Жалеть о ком, о чём – жа́лувати, жалкува́ти, шкодува́ти за ким, за чим.
Не об одном хлебе живы будем – не сами́м хлі́бом жи́ві́ бу́демо.
О сыне только на свете живу – си́ном (за́-для си́на) ті́льки й живу́ на сві́ті;
4) (
с качеств. прил. и числительными) – на, з.
Дом о трёх этажах – буди́нок на три по́верхи (на три оса́ди).
Изба о двух горницах – ха́та на дві світли́ці.
Стол о трёх ножках – стіл на трьох ні́жках, з трьома́ ні́жками.
Храм о золотой голове – це́рква з золоти́м ве́рхом.
Храм о трёх главах – це́рква з трьома́ ба́нями (верха́ми), на три ба́ні.
Ведь ты не о двух головах – у те́бе-ж не дві голови́, ти-ж не з двома́ го́ловами.
Птица о восьми ногах – (в сказке) птах об восьми́ нога́х.
О, межд.о! ой! ну й…! [О, бо́же мій ми́лий! О, дру́же мій до́брий! (Шевч.). Ой, ли́шечко мені́! (о, горе мне!)].
О времена, о нравы! – ну й час, ну й лю́ди!
О – ого́, еге́. О, брат, это уж слишком! – ого́ (еге́), бра́те, це вже зана́дто!
Обессла́вливать, обессла́вить – знесла́влювати, знесла́вити, збезсла́влювати, збезсла́вити, осла́влювати, осла́вити (о мн. поосла́влювати), уво́дити в сла́ву, обно́сити, обне́сти. [Не вво́дьте в сла́ву (Котл.). Я-ж тебе́ обнесу́ на ввесь пові́т (Н.-Лев.)]. См. ещё Опозо́рить, Осрами́ть, Обесче́стить. Меня -вили – на ме́не несла́ву зложи́ли, увели́ мене́ в сла́ву.
Обессла́вленный – зне[збез]сла́влений, осла́влений.
Быть -ным – у несла́ві бу́ти.
Обомлева́ть, обомле́ть
1) (
падать в обморок) зомліва́ти, млі́ти, зомлі́ти, у[о]мліва́ти, у[о]млі́ти. См. О́бморок;
2) (
обомлевать, замирать от горя, страха…) млі́ти, омліва́ти, омлі́ти (о мн. поомліва́ти, помлі́ти), обімліва́ти, обімлі́ти, потерпа́ти, те́рпнути, оте́рпнути, сте́рпнути, отетері́ти з чо́го. [Я так і обімлі́в зо страху́. Аж потерпа́ю, як згада́ю, що могло́ ста́тися. Я оте́рп зо страху́];
3) (
тёрпнуть) млі́ти, зомлі́ти, те́рпнути, о[с]те́рпнути, зате́рпнути, (о мног.) помлі́ти, поте́рп(ну)ти. См. Тё́рпнуть.
Обомле́лый, обомле́вший – зомлі́лий, у[о]млі́лий, помлі́лий, обімлі́лий, оте́рплий, поте́рплий, сте́рплий, зате́рплий з чо́го.
О́коло, предл. с род. п. и нар.
1) (
вокруг, кругом) ко́ло, навко́ло, довко́ла, нао́коло, надо́коло, окру́г, округи́, навкру́г, навкруги́ кого́, чого́.
Ходить вокруг да о́коло – ходи́ти ко́ло та навко́ло, ходи́ти околе́[я́]сом. См. В(о)кру́г, Круго́м;
2) (
возле, подле) ко́ло, біля́, побі́ля, край, по́біч, по́бік, о́бік ко́го, чо́го, по́при ко́го (що), при чо́му, під чим, над чим, нар. помі́ж.
О́коло дороги – край (біля) доро́ги, при доро́зі, над шля́хом.
О́коло двора – коло двора́, біля двора́, під дворо́м. См. Во́зле, По́дле;
3) (
приблизительно) тро́хи не, ма́ло не, під що, бли́зько чо́го, (і)з що.
Я не видал его о́коло трёх лет – я не ба́чив його́ ма́ло не три ро́ки.
Прошло о́коло десяти лет с тех пор, как… – ма́ло (тро́хи) не де́сять ро́ків мину́ло з того́ ча́су, як…
Он получает о́коло ста рублей – він здобува́є бли́зько со́тні карбо́ванців.
Я сделал о́коло пяти вёрст – я пройшо́в бли́зько п’яти́ версто́в, я увійшо́в версто́в із п’ять.
Ему о́коло тридцати лет – йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків.
Ему лет тридцать или о́коло того – йому́ ро́ків з три́цять або́ бли́зько то́го.
Это вам будет стоить о́коло пяти рублей – це вас (вам) коштува́тиме карбо́ванців із п’ять.
Туда будет о́коло десяти вёрст – туди́ бу́де весто́в із де́сять.
Который час? – Уже о́коло девяти – котра́ годи́на? – Вже бли́зько дев’яти́ (під де́в’ять).
Я приходил к вам о́коло девяти часов – я прихо́див до вас годи́ні о дев’я́тій.
О́коло полудня, полуночи – бли́зько пі́вдня, пі́вночи, над пі́вдень, над пі́вніч.
Нас было о́коло ста человек – нас було́ душ із сто́ (із со́тню).
Окоченева́ть, окочене́ть – кля́кнути, закляка́ти, закля́к(ну)ти, у[о]кля́кнути, (о мног.) покля́кнути з чо́го; дерев’яні́ти, задерев’яні́ти, задереві́ти, дубі́ти, задубі́ти, заду́бнути (о мн. поду́бнути, подубі́ти), ду́ба ста́ти, закацю́[у́]б(ну)ти, (о мног. покацю́[у́]бнути), зацу́піти, погра́бнути, заков’я́знути, закоцолі́ти, околі́ти, заколі́ти, (описат.) на кача́н зме́рзнути. [Аж закля́кнеш уве́сь, бо оде́жі нема́. Ру́ки мені́ задереві́ли. Задубі́в чолові́к на моро́зі. Приси́пало його́ сні́гом, а він і заков’я́знув не встаючи́. Па́льці погра́бли на моро́зі (Неч.-Лев.)].
Пе́рвый – пе́рш[в]ий. [Пе́рша ча́рка – пе́рша па́лка].
-вое место – пе́рше (пере́днє, чі́льне) мі́сце.
-вый ряд – пе́рший ряд, пере́дня ла́ва.
В -вый раз – впе́рш[в]е, поперва́х.
С -вого разу – з пе́ршого ра́зу, відра́зу.
За -вый раз – за пе́рший раз, (за) пе́ршим ра́зом.
На -вых порах – поперва́х, на пе́рших пора́х, пе́рший час.
Это ему не в -во́й – це йому́ не перш[в]и́нка, не первина́, йому́ це не впе́рше.
-вый попавшийся, встречный – пе́рший-лі́пший.
-вый (по положению) – чі́льний, пере́дній.
-вый сорт – пе́рший сорт, перва́к.
-вый опыт – пе́рша спро́ба.
-вая возлюбленная – перві́тка.
-вые плоды – перваки́.
Не -вой молодости – не перво́лі́ток.
-вое, что нужно сделать – пе́рше, що тре́ба зроби́ти.
В начале -вого – на поча́тку пе́ршої (годи́ни).
В -вом часуо пе́ршій годи́ні.
Жить в -вом этаже – ме́шкати на пе́ршому по́версі.
Это было -вою причиною их ссоры – це була́ пе́рша причи́на ї́хньої сва́рки.
Во -вых – по-пе́рше, впе́рше, пе́рше, уперва́х, раз що.
Во -выхво-вторых – (по)пе́рше – (по)дру́ге, одно́ те, що… а дру́ге те, що…, раз що… дру́ге що. [Раз, що я того́ не ба́чив, а дру́ге, що й не хо́чу ба́чити (Звин.)].
Самый -вый, первейший – найпе́рший.
Перевози́ться, перевезти́ся и переве́зться – перево́зитися, переве́зти́ся, бу́ти переве́зеним, перетряса́тися, перетрясти́ся, (о мног.) поперево́зитися, поперетряса́тися. [Старі́ переве́зли́ся до си́на, а свою́ ха́ту продали́. О. Яки́м як почу́в що архіре́й обіця́в жениха́, то й не став перетряса́тись (Свид.)].
Перехо́д
1) перехі́д (-хо́ду) через що, від чо́го до чо́го, чого́ в що, пере́ступ (через що) від чо́го до чо́го (
обычно в отвлечён. знач.). [Перехі́д через го́ри, через рі́чку, через міст. Нема́ льо́ду, нема́ льо́ду, нема́ перехо́ду; коли́ тобі́ лю́ба ми́ла, бреди́ через во́ду. Перехі́д до ново́го ладу́. Перехі́д від доста́тків до зли́днів. Рапто́вий перехі́д від тепла́ до хо́лоду. Перехі́д до́вгого «о» в «і»].
-хо́д в другую религию, партию – перехі́д в и́ншу ві́ру, в и́ншу па́ртію, до и́ншої ві́ри, до и́ншої па́ртії;
2) (
марш, расстояние суточной ходьбы) хо́дка, перехі́д, день хо́ду. [В одну́ хо́дку дійду́ до Ха́ркова, бо ні́коли спочива́ти (Змієв. п.)].
Войскам оставался один -хо́д до крепости, войска были в одном -де от крепости – ві́йськові залиша́лося (було́) оди́н день хо́ду до форте́ці.
Перехо́ды (коридоры) – перехо́ди. [У цьо́му буди́нкові бага́то перехо́дів уся́ких, ча́сом на́віть заблу́диш серед їх].
Петро́в день – Пе́тра.
В (На) -о́в день – на Пе́тра, о Пе́трі. [Це тоді́ бу́де, як о Пе́трі ста́нуть рі́ки замерза́ти].
До -ва дня, перед -вым днём, после -ва дня – до Пе́тра, перед Пе́тром, після Пе́тра.
-ов крест, цвет, бот. Lathrea Squamaria L. – Петрі́в хрест, ма́слянки, шпара́говий ряст.
-о́в батог, батожёк, бот. Cichorium intybus L. – петрі́в баті́г, петро́ві батоги́.
Пету́х, зоол. – пі́вень (-вня), (зап.) ко́гу́т (-та), кур, (диал.) ко́кош (-ша). См. Петушо́к.
-хи́ поют – пі́вні співа́ють, (зап.) ку́ри (когути́) пі́ють. [Ще тре́ті пі́вні не співа́ли (Шевч.). Іще́ ку́ри не пі́ли (не пі́яли). Ой, ра́но-ра́но ку́ри запі́ли].
До -хо́в, с -ха́ми – до пі́внів, до кур, о пі́внях, о ку́рях.
Первые, вторые, третьи -хи́ – пе́рші, дру́гі, тре́ті пі́вні (ку́ри, когути́).
Индейский -ту́х – (г)инди́к, (шутл.) дунду́к.
Голландский -ту́х – ґалаґа́н (-на́).
Посадить красного -ха́ под кровлю (поджечь) – черво́ного пі́вня пусти́ти.
Плечо́ – плече́, ра́м’я, рамено́. [У ла́таній свити́ні, на пле́чах торби́на (Шевч.). Він почу́в, що хтось стисну́в його́ за ра́м’я. З раме́н мої́х могу́тні кри́ла вироста́ють (Олесь)].
-чо́ с -чё́м – о́пліч, по́(с)пліч, плече́-в-плече́, пліч-о-плі́ч. [Та йшли́ по́спліч з ковале́м дво́є – молоді́ й щасли́ві (М. Вовч.). Вони́ ви́йшли по́руч, плече́-в-плече́ (Корол.)].
Голова на -ча́х – голова́ на в’я́зах. [У ме́не не ду́рно голова́ на в’я́зах].
По -чу́ (по силам) – до снаги́, до си́ли. [Ця робо́та йому́ до снаги́].
Пожимать -ча́ми – низа́ти, зни́зувати плечи́ма, стену́ти плече́м.
-чи (в одежде) – ба́рки.
Двойные -чи в мужской рубахе – прира́мки.
Повели́тель, -ница – вели́тель, вели́телька, повели́тель, повели́телька, вла́да́р (-ря́), вла́да́рка, волода́р, волода́рка. [Висо́кая вели́телько! Що змо́жу – все на послу́гу я відда́м тобі́ (Грінч.). О, згля́нься над рабо́м твої́м, влада́рю (Л. Укр.)].
Подка́пывать, подкопа́ть что – підко́пувати, підкопа́ти, підрива́ти, підри́ти, підно́рювати, піднори́ти що, (о мн. попідко́пувати, попідрива́ти). [Вода́ підно́рить зе́млю, от весно́ю і рве її́].
Подко́панный – підко́паний, підри́тий, підно́рений.
Подковы́ривать, -ся, подковыря́ть, -ся, подковырну́ть, -ся – підколу́пувати, -ся, підколупа́ти, -ся, підколупну́ти, -ся (о мн. попідколу́пувати, -ся), піддо́вбувати, -ся, піддовба́ти, -ся, піддовбти́, -ся, піддовбну́ти, -ся (о мн. попіддо́вбувати, -ся), підшпо́ртувати, -ся, підшпо́ртати, -ся (о мн. попідшпо́ртувати, -ся).
Он под меня -вается – він підса́пується під ме́не.
Подковы́рянный, подковы́рнутый – підколу́паний, піддо́вбаний, підшпо́ртаний, (о мн.) попідколу́пуваний, попіддо́вбуваний, попідшпо́ртуваний.
Подкра́дываться, подкра́сться – підкрада́тися, підкра́стися (о мн. попідкрада́тися), прикрада́тися, прикра́стися (о мн. поприкрада́тися), закрада́тися, закра́стися (о мн. позакрада́тися), скрада́тися, скра́стися (о мн. поскрада́тися). [Кіт ізно́в закрада́ється до молока́. У твій мід скрада́ються злоді́ї (Франко). Не йде, а скрада́ється під стодо́лу (Стеф.). Підкра́лися, щоб ізляка́ть (Шевч.). Прикра́лися під са́мі ві́кна (М. Вовч.). Вовки́ прикрада́ються ове́чку або вола́ з’ї́сти (Г. Барв.)].
Подкупа́ть, подкупи́ть
1) підкупо́вувати, підкупля́ти, с[під]ку́плювати, с[під]купи́ти, (
о мн.) попідкупо́вувати, попідкупля́ти, попідку́плювати; закупо́вувати, закупля́ти, закупи́ти кого́, (о мн.) позакупо́вувати, позакупля́ти; (деньгами) підпла́чувати, підплати́ти кого́, (о мн.) попідпла́чувати; (могорычём) підмогори́чувати, підмогори́чити, (о. мн.) попідмогори́чувати;
2) (
привлекать) притяга́ти, притягти́, прина́джувати, прина́дити (о мн.) попритяга́ти, поприна́джувати.
Подку́пленный – підку́плений, заку́плений, (о мн.) позакупо́вуваний, позаку́плюваний, (деньгами, платою) підпла́чений, запла́чений, (могарычём) підмогори́чений.
Подлета́ть, подлё́тывать, подлете́ть – підліта́ти, підлі́тувати, підлеті́ти під що, до чо́го (о мн. попідліта́ти), надліта́ти, надлі́тувати, надлеті́ти, (о мн. понадліта́ти), підлина́ти, підлину́ти, надлина́ти, надлину́ти.
Подо́хнуть (о мног.) – поздиха́ти, ви́здихати, повиздиха́ти, ви́дохти, подо́хнути. [Ко́ні поздиха́ли. О, ро́де су́єтний, прокля́тий, коли́ ти ви́дохнеш? (Шевч.)].
А чтоб ты подо́х – а бода́й (а щоб) ти здох.
Когда ты -хнешь? – коли ти здо́хнеш?
Подстра́ивать, подстро́ить
1) підбудо́вувати, підбудува́ти, (
о камен. строении) підмуро́вувати, підмурува́ти що, під що;
2) (
строить близко, вплоть) прибудо́вувати, прибудува́ти;
3) (
о муз. инстр.) підла́джувати, підла́дити, підладно́вувати, підладнува́ти; см. Подла́живать, Стро́ить;
4) підстро́ювати, підстро́їти кому́ що. [Підстро́їв я йому́ шту́ку];
5)
кого, против кого – піду́чувати, підучи́ти, (о мног.) попіду́чувати кого́ проти ко́го; см. Возбужда́ть (кого против кого).
Подстро́енный
1) підбудо́ваний, підмуро́ваний;
2) прибудо́ваний;
3) підла́джений, підладно́ваний;
4) підстро́єний;
5) піду́чений.

-ться
1) під[при]будо́вуватися, під[при]будува́тися, бу́ти під[при]будо́ваним. [Ха́рків потро́ху підбудо́вується].

Сосед вплоть ко мне -ро́ился – сусі́да аж до ме́не прибудува́вся;
2) (о
муз. инстр.) підла́джуватися, бу́ти підла́дженим.
Поздне́е, по́зже – пізні́ш(е), (после) опісля́, навпо́слі.
Приходите -не́е – прихо́дьте пізні́ш(е).
Немного -не́е – тро́хи пізні́ш, тро́хи зго́дом.
Гораздо -не́е – зна́чно (дале́ко) пізні́ш.
Как можно -не́е – як-найпізні́ш(е), що-найпізні́ш, як мо́га пізні́ш.
-не́е обыкновенного – пізні́ш, як (ніж) звича́йно.
Не -же пяти часов – не пізні́ш п’я́тої годи́ни; не пізні́ш, як о п’я́тій годи́ні (як у п’ять годи́н).
-не́е всего – найпізні́ше.
Он пришёл -же всех – він прийшо́в пізні́ш від усі́х, він прийшо́в оста́нній.
Позы́вистый – (о псах) слухня́ний.
Поколе́ть – поздиха́ти, ви́здихати, ви́дохнути, ви́гинути. [О, ро́де сує́тний, прокля́тий, коли́ ти ви́дохнеш? (Шевч.). Ви́гинули коро́ви, як джу́ма до нас уки́нулась була́].
По́лдень
1) по́лудень, пі́вдень (-дня), (
гал.) полу́дне[є]. [Був полу́день і со́нце ду́же припіка́ло. Ліс зати́х під палю́чим гні́том лі́тнього пі́вдня (Грінч.). Це ста́лося перед пі́вднем (по́луднем). Спить до пі́вдня].
В -день – опі́вдні[я], опо́лудні.
Около -дня – під по́лудень, під полу́днє.
В самый -день – са́ме опі́вдні[я], у са́ме полу́дня.
После -дня, по -дни – по-пі́вдні, по-полу́дні, з-полу́дня. [Піду́ додо́му, а з-полу́дня знов при́йду].
В час (в два часа и т. д.) по -днио пе́ршій (о дру́гій и т. д.) годи́ні по-пі́вдні.
Было уже за -день – уже́ з пі́вдня зверну́ло;
2) (
юг) пі́вдень, полу́день. [Пташки́ летя́ть з пі́вночи на пі́вдень у те́плії краї́].
Ветер с -дня – ві́тер з пі́вдня (з ни́зу), ві́тер низови́й.
Полови́на – полови́на; (чаще в сложении с друг. словом) пів. [Полови́на літ мина́є, а ща́стя нема́є. Пів життя́ свого́ відда́в я на цю робо́ту. Пів лі́та вже зійшло́. Не сказа́в ні півсло́ва].
Прошла -ви́на года – зійшло́ (мину́ло) півро́ку.
Разделить на две -ви́ны – розполови́нити, переділи́ти на дві полови́ні (надво́є).
Убавить на -ви́ну, взять от чего-л. -ви́ну – зме́ншити удво́є, надполови́нити, переполови́нити.
На -ви́ну – напі́в, навпі́л, наспі́л, на полови́ну, полови́ною через пів. [Надря́пане напі́впи́саними, напі́вдруко́ваними лі́терами. (Коцюб.). Буди́нок ста́нції, яки́й полови́ною склада́вся з ю́рти і ті́льки наполови́ну з ру́ського зру́ба (Корол.). Я живу́ банкно́тами си́німи та си́вими через пів фальши́вими (Франко)].
В -ви́ну – удво́є. [Там удво́є деше́вше (доро́жче)].
Сделанный до -ви́ны – зро́блений до-пів, до полови́ни. [Люде́й тих не ста́ло; зоста́лись ті́льки до-пі́в зро́блені діла́ їх рук (Куліш)].
На -ви́не, в -ви́не дороги – на пів путі́ (доро́ги), о-пів путі́ (доро́ги). [О-пів путі́ він нас перестрі́в].
До -ви́ны дороги – до пів (до полови́ни) пути́ (доро́ги, шляху́).
Это случилось в -ви́не зимы – це ста́лося о-полови́ні зими́.
Это случилось в -ви́не третьего – це ста́лося о-пів до тре́тьої годи́ни; це ста́лося о-пі́в на тре́тю годи́ну.
Отдать (взять) поле (огород) с -ви́ны – відда́ти (взя́ти) по́ле (горо́д) на́спі́л, з-полови́ни. [Своє́ї землі́ ма́ло – беремо́ ще на́спіл].
Он с ним в -ви́не – він із ним на́спіл, з-полови́ни.
В -ви́не срока – до полови́ни те́рміну.
Два с -ви́ною – два з полови́ною, півтретя́.
Три с -ви́ною – півчверта́, три з полови́ною.
Четыре с -ви́ною – півп’ята́ и т. д.
Полово́дье – по́відь (-води), по́вінь (-вени), пові́ддя, водопі́ль (-по́ли). Срв. Водопо́лье. [Срі́блом підплива́є, по́віддю вили́скує Полі́сся під мі́сяцем – береги́ по доли́нах погуби́ло (Васильч.)].
Большое -дье – вели́ка по́відь и т. д., вели́ка (прибутна́) вода́. [Сіє́ї весни́ вели́ка прибутна́ вода́].
Во время -дья – в по́відь, о-по́воді, підчас по́води (по́вени, пові́ддя, водопо́ли), підчас вели́кої води́; під по́відь и т. д., під вели́ку во́ду.
Понарыть – понакопувати, (о животн.) понаривати.
Понатереть – понатирити, натерти, (о мозолях) понамулювати.
Понатереться
1) натертися, понатиратися, (о мозолях) понамулюватися;
2) потертися (між людьми).
Попада́ть, попа́сть
1)
куда – потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́. [Скажи́, ді́вчино, як тебе́ зва́ти, щоб я потра́пив до твоє́ї ха́ти? (Чуб.)].
Как и откуда вы сюда -па́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)?
-дё́м ли мы по этой дороге в город? – чи потра́пимо (втра́пимо) ми ціє́ю доро́гою до мі́ста?
Вы -па́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час.
Блуждая, странствуя -па́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́. [Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Шевч.)].
-па́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му.
-па́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́).
-па́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку – уско́чити в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт), ушеле́п(к)атися в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя. [Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (Кониськ.). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (Неч.-Лев.)].
-па́сть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти.
В такое положение, в такую историю -па́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що… [В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г. Барв.)].
-па́сть впросак – вклепа́тися, влі́зти в боло́то, в ду́рні поши́тися. [Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (Коцюб.)].
-па́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р.
-па́сть в плен, в неволю – попа́стися, упа́сти(ся) в поло́н, в нево́лю. [О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Федьк.)].
-па́сть под иго, под власть чью-л. – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, підпа́сти під ко́го. [А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (Рудан.)].
-па́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́.
Наконец-то я -па́л в высшую школу – наре́шті я діста́вся до ви́щої шко́ли.
-па́сть в театр было не легко – діста́тися (попа́сти) до теа́тру не ле́гко було́.
-па́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся.
-па́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд.
-па́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти.
-па́сть в честь, в почёт – зажи́ти, дожи́тися, доско́чити че́сти, ша́ни, поша́ни, шано́би.
-па́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́. [Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М. Вовч.). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (Франко)].
-па́сть кому-л. в руки, в чьи-л. руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки и в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки. [Ви́падків, коли́ га́рна й зрозумі́ла кни́га потрапля́ла до рук селяни́нові, не могло́ бу́ти бага́то (Грінч.). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М. Вовч.). Не пам’ята́ю, коли́ діста́лась мені́ до рук ця брошу́ра (Н. Рада)].
Соринка -па́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила в о́ко, остючо́к уско́чив в о́ко.
Во время этого следствия ему -па́ло в карман – під час цього́ слі́дства йому́ перепа́ло в кеше́ню.
-дё́т ему за это – бу́де йому́ за це.
Он -па́л мне навстречу – він мені́ зди́бався.
Как -па́ло, как ни -па́ло – як по́падя, (кой-как) аби́-як.
Где -па́ло – де по́падя, де припа́ло. [Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (Єфр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Квітка)].
Куда -па́ло – куди́ по́падя, куди́ тра́питься, куди́ лу́ча. [Пої́ду, куди́ тра́питься, аби́ тут не зостава́тися (Звин.)].
Все бросились куда -па́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в.
Кому -па́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому.
С кем -па́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́. [З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (Свид.)].
Болтают, что только на язык -дё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять;
2) (
наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що и кого́, що, (по)трапля́ти, (по)тра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набри́[е]сти́ на ко́го, на що и кого́, що. [Прийшли́ вони́ в село́ й натра́пили як-раз на того́ ді́да (Гр.). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Гр.). Коли́ це набрели́ ци́гана, – веде́ па́ру ко́ней (Манж.)].
Насилу мы -па́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили ми доро́гу, набрили́ (зійшли́) на доро́гу. [Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М. Вовч.). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис)].
-па́сть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налу́чи́ти (зійти́) на до́бру путь, збі́гти, набристи́ на свою́ сте́жку, набі́гти (вхопи́ти) своє́ї тропи́. [Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (Мирн.). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г. Барв.)].
-па́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя. [Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис)].
-па́сть на чей-л. след – на чий слід спа́сти, натра́пити, на чий слід и чийо́го слі́ду набі́гти, чийо́го слі́ду вхопи́ти.
Он -па́л на счастливую мысль – він потра́пив, натра́пив на щасли́ву ду́мку, йому́ спа́ла щасли́ва ду́мка.
Зуб на зуб не -да́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить. [А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Квітка). Тремчу́, зуб на зуб не налу́че (Проскурівна)];
3)
в кого, во что (чем) – влуча́ти, влу́чи́ти, (по)трапля́ти, (по)тра́пити, втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим) и кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́ и на ко́го. [Іва́н ви́рвав буря́к і, пожбурну́вши ним, влу́чив її́ про́сто в ху́стку (Коцюб.). І ось оди́н важки́й та о́стрий ка́мінь улу́чив ді́вчину, і полягла́ вона́ (Л. Укр.). В те трафля́, в що не мі́рить (Франко). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Грінч.). Стре́льнув і са́ме в крило́ поці́лив (Гр.). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г. Барв.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву].
-па́сть в цель – влу́чити, вці́лити в мету́.
Он в меня стрелял, но не -па́л – він в (на) ме́не стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв).
Камень -па́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (и йому́) в го́лову.
Пуля -па́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку.
-па́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в.
Не -па́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути.
Он бросил в меня камнем, но не -па́л – він ки́нув на ме́не каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив).
-па́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку.
-па́л не -па́л – схиби́в – тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́.
-па́сть в тон – достро́їтися до то́ну, узя́ти в лад.
Пополу́дни – по пі́вдні, після пі́вдня.
В два часа -днио дру́гій годи́ні по пі́вдні.
Пора́
1) час, годи́на, пора́, доба́.

Не такая -ра́ теперь настала – не таки́й час тепе́р наста́в, не така́ годи́на (пора́) тепе́р наста́ла.
В обеденную -ру – в обі́дню годи́ну (до́бу), обі́дньої годи́ни, в обі́д; срв. Обе́д, Обе́денный. [Ой у неді́лю, в обі́дню годи́ну сам в нево́леньку попа́вся (Пісня)].
Подвечерняя -ра́ – підвечі́рок (-рка). [Це так: от вам пі́вдня, тоді́ підвечі́рок, а тоді́ – ве́чір (Звин.)].
Предрассветная -ра́ – досві́тня годи́на.
Послеобеденная -ра́ – пообі́дня, післяобі́дня годи́на, попо́лудень (-дня).
Глухая -ра – (поздняя) глу́па доба́; (мёртвый сезон) ме́ртва доба́.
Ночная, вечерняя -ра́ – нічна́, вечі́рня доба́ (діб), вечі́рній час, вечі́рня годи́на. [Тепе́р нічна́ діб,— не до́рого зби́ться з шля́ху (Київ.)].
Ночною, вечернею -ро́ю – нічно́ї, вечі́рньої доби́. [Нічно́ї доби́ з нево́лі утіка́ли (Дума)].
Осенняя -ра́ – осі́ння доба́.
Зимняя -ра́ – зи́мня (зимо́ва́) доба́. [Ну, а куди́-ж нам тепе́р, зимово́ї доби́, поді́тися? (М. Лев.)].
Рабочая -ра́ – робі́тній (робо́чий) час, робі́тня (робо́ча) доба́. [Вже наста́в гаря́чий робі́тній час (Н.-Лев.). А робо́чої доби́, що люде́й ніко́го в селі́ нема́є… (М. Вовч.)].
В какую (в такую, в эту) -ру – в яки́й (в таки́й, в цей) час, в яку́ (в таку́, в цю) добу́ (діб, по́ру, годи́ну). [А молоди́ця на́ша са́ме у цю діб постерегла́ зло́дія (Київ.)].
В раннюю, в позднюю -ру – в ра́нню, в пі́зню до́бу. [Оди́н до́щик об Мико́лі ви́пав в ра́нню до́бу (Манж.)].
До поздней -ры – допі́зна, до пі́знього ча́су, до пі́зньої годи́ни (доби́). Він сиді́в допі́зна (Гр.)].
С давних пор – зда́вна, відда́вна, з да́внього ча́су, з да́вніх часі́в.
До недавних пор – донеда́вна, до неда́внього ча́су́.
На ту -ру – на той час, на ту по́ру. [І бліди́й мі́сяць на ту по́ру із хма́ри де-де вигляда́в (Шевч.)].
По -ре́ глядя – як до ча́су, як коли́.
Быть в самой лучшей -ре́ – бу́ти в цві́ті (в ро́зцвіті) ві́ку свого́.
Девица на -ре́ – ді́вчина на відда́нні, на відда́чі. [У ме́не-ж дочка́ на відда́нні (Г. Барв.)].
В одну -ру – в одни́х (в їдни́х) часа́х; см. Одновремё́нно.
На первых -ра́х – поперва́х, на пе́ршій порі́; срв. Сперва́. [Тепе́р вони́ пони́жчали, а поперва́х жа́рко бра́лись (Борз.)].
В кои -ры раз зайдёт – коли́ не коли́ (вряди́-годи) раз за́йде;
2) час, пора́. [Усьому́ під не́бом свій час і вся́кому ді́лу своя́ пора́: час роди́тись і час умира́ти, час наса́джувати і час вирива́ти наса́джене (Еккл.)].

На всё своя -ра́ – на все свій час (своя́ пора́).
До -ры́, до времени – до ча́су, до слу́шного ча́су; (покамест) по́ки що, до́ки що. [До ча́су дзба́нок во́ду но́сить (Приказка). Одбува́ючи до слу́шного ча́су сяки́й-таки́й одбу́ток… (Куліш). Неха́й до́ки що так бу́де, як і до́сі було́, а так яко́сь поба́чимо (Кониськ.)].
Приходит, приближается, наступает, пришла, наступила -ра́ – прихо́дить, надхо́дить, настає́ час, пора́, прийшо́в, наста́в час, прийшла́, наста́ла пора́ (що роби́ти). [Час прихо́дить умира́ти, ні́кому пора́ди да́ти (Пісня)].
С которых, с каких пор – відко́ли (диал. звідко́ли, звідукі́ль), з яко́го ча́су. [Відко́ли пішо́в, та й нема́ (Рудч.) Не пам’ята́є, коли́ са́ме змерз, відко́ли трясе́ться (Свидн.)].
С этой -ры́, с этих пор – з цьо́го ча́су, відтепе́р, (отныне) відни́ні. [Відтепе́р уве́сь час він оберта́в на лекту́ру (Франко)].
Существующий с этих пор, с тех пор – відтепе́рішній, відтоді́шній.
С тех пор, с той -ры́ – з то́го ча́су, відто́ді. [З то́го ча́су ставо́к чи́стий зарі́с осоко́ю (Шевч.). Відто́ді ду́мка про ві́рну ти́ху дружи́ну скраша́ла його́ безтала́ння (Коцюб.)].
До которых, до каких пор – до́ки, до́кіль (реже доко́ли), (до какого места) доку́ди, подо́ки. [До́ки бу́ду му́чить ду́шу і се́рцем болі́ти? (Шевч.). І до́кіль так ще бу́де? (Гліб.). Ви́значив кре́йдою подо́ки обрі́зувати (Звин.)].
До сих пор – до́сі, до́сіль, дотепе́р, до ц[с]ьо́го ча́су, по цей (сей) час. [Чужі́ лю́ди полу́днують, ми й до́сі не ї́ли (Метл.). Біди́в я, та й дотепе́р біду́ю (Кам’ян.)].
Вот до каких пор, вот до сих пор, вот по сию -ру (исключительно при обозначении пространственных отношений, глубины, высоты и т. п.) – о(т) по́ки, от по́сі, от по́ти, от подо́ки, от подо́ти. [Мені́ в ставку́ о по́ки (Зміїв.). І повелі́в: бурха́тимеш от по́ти, отту́т межа́ твої́м серди́тим хви́лям (Куліш). От подо́ти закача́й рука́ва (Липовеч.). От по́сі (до этого места) мої́ слова́, а да́льше напи́сано чию́сь ви́думку (Куліш). Ось по́ти моє́ї мо́ви (Ор. Лев.)].
До тех пор – до́ти, до́тіль, по́ти, по́тіль, допо́ти, допо́тіль. [Я до́ти не ве́льми на дівча́т вважа́в і зро́ду ніко́го не коха́в (М. Вовч.)].
Бывший, существовавший до сих пор, до тех пор – дотепе́рішній, дотоді́шній.
С тех пор, с той -ры, как – (відто́ді) відко́ли. [Мину́в уже четве́ртий рік, відко́ли Дени́с Сиваше́нко відділи́вся від ба́тька (Грінч.). Відко́ли він ожени́вся, і в господа́рстві йому́ не веде́ться (Коцюб.). Відко́ли почала́ся пре́са, відто́ді пови́нно було́ з’яви́тися й чима́ло но́ви́х працьовникі́в на по́лі публіци́стики (Єфр.)].
До тех пор, пока… – до́ти – до́ки, по́ти – по́ки, до́ти – (аж) по́ки, до́тіль – до́кіль, по́тіль – по́кіль; срв. Пока́. [До́ти ходи́в, до́ки не накла́в голово́ю (Номис). До́ти лях мути́в, до́ки не наї́вся (Номис). По́ти пря́ла, по́ки й задріма́ла (Рудч.). По́тіль не переста́ну, по́кіль не доста́ну. По́тіль бить, по́кіль та щу́чина ко́жа облі́зе (Рудч.)].
В -ру, не в -ру, см. Впо́ру.
Вы пришли в самую -ру – ви прийшли́ са́ме в час.
Пора́, нар. – час, пора́.
-ра́ обедать, спать – час, пора́ обі́дати, спа́ти.
-ра́ на боковую – час на бокове́ньку, час ляга́ти.
-ра́ итти, ехать, -ра́ домой – час (пора́) іти́, ї́хати, час (пора́) додо́му. [Час додо́му, час, час і пора́ (Пісня). Час ї́хати (М. Вовч.). Але́ тобі́ спа́ти час, дити́но (Коцюб.). Та тобі́ ще, голу́бонько, не час умира́ти (Рудан.). Та го́ді сиді́ти, да пора́ леті́ти (Метл.). Ой го́ді-ж мені́ з кі́нними брата́ми уганя́ти, час мені́ коза́цьким нога́м пі́льгу да́ти (Дума)].
-ра́ б уже, давно б -ра́ – час-би (пора́-б) уже́, давно́-б час, давно́-б пора́. [Дороста́є літ дити́на, вже пора́-б жени́ти (Рудан.)].
Вам давно -ра́ было это сделать – вам давно́ слід було́ це зроби́ти.
Перейти -ре́, безл. – перепори́тися.
Уже и -ра́ перешла – вже й перепори́лось. [Чи не пора́ нам додо́му? – Уже́ й перепори́лось (Борз.)]. – См. Поро́ю.
Поро́г
1) порі́г (-ро́га),
ум. порі́жок, порі́жечок (-чка). [Довбиши́ха одчини́ла сіне́шні две́рі й ста́ла на поро́зі (Н.-Лев.)].
Стоять у -га вечности – край дові́чности стоя́ти (Грінч.).
Стоять у -га – стоя́ти в поро́гах, край поро́га, коло поро́га. [П’ють у ку́ма мед-вино́, а ми в поро́гах стоїмо́ (Грінч.)];
2) (
на реке) порі́г (-ро́га), (на Днестре и Буге) броя́к (-яка́), (в Галиции) гук, ско́ки (мн.); срв. Перебо́р 2, Перека́т. [Оди́н порі́г із свої́ми спа́динами займа́є вздовж Дніпра́ з верству́ (Куліш). Досві́дчений керма́нич зна всі ско́ки у воді́, о які́ розби́тися мо́же дара́ба (Шух.)].
Днепровские -ги – Дніпро́ві поро́ги;
3) (
горн.: уступ) спа́дина, при́пічок (-чка).
Посине́ть – поси́ні́ти, уси́ні́ти, засини́тися (о мн. позаси́нюватися), зсині́ти. [Бідне́ньке! аж поси́ніло з хо́лоду (Крим.). Перед сме́ртю вси́нів уве́сь (С. Буда). Засини́лось о́зеро (М. Вовч.)].
Поспева́ть, поспе́ть
1) (
созревать) постига́ти, пости́г(ну)ти, спі́ти, поспіва́ти, поспі́ти (б. вр. -спі́ю, -єш…) и поспі́нути (б. вр. -спі́ну, -неш…), пристига́ти, присти́г(ну)ти, приспіва́ти, приспі́ти и -спі́нути, (вызреть) вистига́ти, ви́стиг(ну)ти, виспіва́ти, ви́спіти и -спінути; срв. Вызрева́ть, Дозрева́ть, Созрева́ть. [Уже́ й чере́шні пости́гли (Свидн.). У тій порі́, як я́годи поспі́нуть (Житом.). Горі́хи вже присти́гли (Звин.). Вже вдо́воньці пшени́ця приспі́ла (Чуб.)];
2) (
быть готовым) постига́ти, пости́г(ну)ти, вистига́ти, ви́стиг(ну)ти, поспіва́ти, поспі́ти.
Обед, ужин -пе́л – обі́д пости́г (поспі́в), вече́ря пости́гла (поспі́ла). [Уже́ й вече́ря пости́гла (Чуб.). Вече́ря поспі́ла (Коцюб.)].
Хлеб -пе́л (в печи или в квашне) – хліб пости́г, ви́стиг. [Тут хліб пости́г – вийма́ю, а в дру́гій діжі́ ви́стиг – саджа́ю (Г. Барв.)];
3) (
успевать к сроку) постига́ти, пости́г(ну)ти, вистига́ти, ви́стиг(ну)ти, устига́ти, усти́г(ну)ти, поспіва́ти, поспі́ти и -нути, успіва́ти, успі́ти и -нути, виспіва́ти, ви́спіти и -нути (куди́, що зроби́ти), настига́ти, насти́г(ну)ти, наспіва́ти, наспі́ти и -нути (куди́, до чо́го и на що); срв. Подоспе́ть, Приспе́ть. [Ви́йде і йде було́ не хапа́ючись, а пости́гне са́ме в по́ру (М. Вовч.). Ой вистига́йте, сла́вні чумаче́ньки, зимува́ти до лу́гу (Лис.). Не встиг коза́к Неча́й на ко́ника сі́сти (Макс.). Поспі́неш з ко́зами на торг (Приказка). Не ви́спінеш ти – спі́знишся. Ох, ли́шенько! коли́-ж я туди́ насти́гну (Квітка). Ране́нько ви́йду, на обі́д наспі́ну (Мирн.)].
-пе́ем, не спеши – пости́гнемо, ви́стигнемо, всти́гнемо и т. д., не поспіша́йсь.
Везде -пе́ть – всю́ди (скрізь) доско́чити, похопи́тися.
Наш пострел везде -пе́л – де не посі́й, то вро́диться; той доско́цень (доско́цький) усього́ доско́чить, ніко́ли не спі́зниться, пе́рший похо́питься, ви́хопиться. [О, то доско́цень, усього́ доско́чить! ніко́ли запі́зно не при́йде (Франко). Бач, яки́й доско́цький, пе́рший ви́хопився (Гр.)].
Везде поспева́ющий – проскочу́щий [Була́ і знако́ма проскочу́ща невиди́мка паніма́тки Любора́цької (Свид.)].
-ва́ть за кем, за чем – поспіша́тися, поспіши́тися, успіша́тися, успіши́тися, уганя́ти(ся), угна́ти(ся), похопи́тися за ким, за чим, збіга́ти, збі́гти, з’їжджа́ти, з’ї́хати, схо́дити, зійти́ з ким, з чим. [Вже ма́ти за не́ю було́ ніко́ли не поспі́шиться (Квітка). Само́ письме́нство стоя́ло ни́жче від життя́, не вспіша́лося за ним, одстава́ло (Єфр.). А я розка́зую та розпи́тую, так що вона́ й одка́зувати не вспі́шиться (Проскурівна). Ся́де на поку́ті, розпу́стить язика́… не мо́жна мені́ за не́ю й сло́вом похопи́тись (Н.-Лев.). Хіба́ яка́ коня́ка збіжи́ть з парово́зом? (Звин.)].
Вы идёте слишком скоро, я не могу -спе́ть за вами – ду́же шви́дко (пру́дко) ви йдете́, я й не вспішу́ся (не поспішу́ся, не вжену́ся, не похоплю́ся) за ва́ми, не збіжу́ (не зійду́) з ва́ми.
Постоя́нно
1) (
всегда) за́вжди́, за́всі́(г)ди, за́вше, ста́ло, повсякча́с(но), пості́йно, все, повсякде́нь, повсякча́с, повсякча́с-годи́ну, за́спліш.
Жить -но в городе – жи́ти за́вжди (пості́йно) в мі́сті.
-но обедать в два часа – пості́йно (повсякде́нь) обі́дати о дру́гій (годи́ні).
Ему -но везёт – йому́ ста́ло щасти́ть;
2) (
непрестанно) невпи́нно, безупи́нно, безпере́стан(к)у, безпере́стань, раз-у-ра́з, раз-по́(з)-раз, щоча́сно.
-но петь – невпи́нно (безпере́стань) співа́ти.
-но надоедать кому – безпере́стану надокуча́ти кому́;
3) (
не выбывая) безпере́во́дно, безви́во́дно, неви́во́дно.
Деньги у них -но имеются – гро́ші в їх безперево́дно ма́ються.
Там -но кто-нибудь гостит – там безви́водно гостю́є хтось.
Потеря́ть – (утерять) загуби́ти, згуби́ти, (о мн., позагу́блювати, погуби́ти), утеря́ти що, відбі́гти що и чого́, ріши́ти що, (шутл.) посі́яти що; (утратить) утра́тити, стра́тити, (о мн. потра́тити), загуби́ти, втеря́ти кого́, що; (лишиться) (по)збу́тися, ріши́тися кого́, чого́, збу́ти, позбу́ти що и чого́, знебу́ти що, (понести убыток) втра́тити на чо́му. [Ключ Лукаше́ві відда́й – ще загу́биш (М. В.). Десь ша́пку відбі́г (Мирн.). Гро́ші втеря́в (Звин.). Втра́тив наді́ю, спо́кій. Утра́тив щи́рого при́ятеля (Крим.). На-ві́ки стра́тив її́ коха́ння (Стор.). Де́сять ро́ків загуби́в я ма́рно (Грінч.). Вона́ згуби́ла честь, рі́дних та по́друг (Грінч.). Збу́вся він сла́ви, всьо́го (Л. Укр.). Він па́льця збув на війні́ (Хорольщ.)].
-ря́ть силу, здоровье – в[с]тра́тити, згуби́ти, збу́ти, знебу́ти си́лу, здоро́в’я.
-ря́ть силы на работе – ви́робити си́лу, спрацюва́ти си́лу (Франко), спрацюва́тися.
-ря́ть голос – спа́сти з го́лосу.
-ря́ть время, день – змарнува́ти, зга́яти, уга́яти, прога́яти, переве́сти, зба́вити, прогайнува́ти час, день.
-ря́ть понапрасну и труд, и деньги – змарнува́ти і пра́цю, і гро́ші.
-ря́ть ум от старости – ви́старити, (о мн.) повиста́рювати ро́зум, (образно) на дитя́чий ро́зум перейти́. [Діди́ вже й ро́зум повиста́рювали].
-ря́ть расположение, право – в[с]тра́тити ла́ску, пра́во, відпа́сти ла́ски чиє́ї, пра́ва чийо́го. [Як ти ба́тькової ла́ски одпаде́ш, то він, мо́же, одцура́ється (М. В.)].
-ря́ть надежду – в[с]тра́тити, згуби́ти и т. д. наді́ю, знаді́ятися.
-ря́ть голову (в перен. зн.) – збу́тися, позбу́тися голови́, замотили́читися, з пли́гу зби́тися.
Он рискует -ря́ть жизнь – він ва́жить свої́м життя́м, він наража́є своє́ жи́ття.
-ря́ть на службе что – в[с]тра́тити, згуби́ти и т. д. на слу́жбі що, відслужи́ти що. [Одслужи́в (в москаля́х) пра́ву но́гу не знать на що (М. В.)].
-ря́ть из виду – стра́тити (упусти́ти) з оче́й.
Лучше с умным -ря́ть, чем с глупым найти – кра́ще з розу́мним дві́чі згуби́ти, як з ду́рнем раз найти́.
Поте́рянный – загу́блений, згу́блений, утра́чений, стра́чений, (о человеке, времени) пропа́щий. Стра́чене життя́ (Тесл.). Пропа́ща люди́на. Пропа́щий час (Драгом.)].
-ный рай – втра́чений рай.
Прапра́щур – прапра́щур (-ра).
Принадлежащий или относящийся к -щуру – прапра́щурський. [О лю́бі пра́щурі, що давнину́ зазна́ли прапра́щурську (Куліш)].
Прекосло́вие – перекі́р (-ко́ру) (ум. перекі́рочка), пере́чення, су́переч (-чи), (спор) супере́чка (-ки), спере́чність (-ости). [В розмо́ві ти переко́ру не лю́биш (Куліш). А як спере́чність о тім бу́де, єсть у ме́не з По́льщі лю́ди (Пісня)].
Прельща́ть, прельсти́ть кого чем или собою – ва́бити, зва́блювати и звабля́ти, зва́бити, пова́бити, на́дити, зна́джувати, зна́дити кого́ чим, собо́ю, мани́ти, прима́нювати, примани́ти, прилеща́ти, приле́стити, (привлекать) прива́блювати, прива́бити, прина́джувати, прина́дити кого́ чим, (соблазнять) спокуша́ти, спокуси́ти, зво́дити, зве́сти кого́ чим; (о мн.) позва́блювати, пова́бити, позна́джувати, поприва́блювати; позво́дити и т. д.; см. Привлека́ть, Обольща́ть. [О чарівни́це-приро́до! нащо ти мене́ ва́биш свої́м ча́ром? (Мирн.). Се ще бі́льше його́ зва́блювало, що воно́ заборо́нене (Грінч.). Зва́била оча́ми, то тя́жко відби́ти бича́ми. Ви зва́били ме́не ласка́вими слова́ми (Сам.)].
Меня -ет что-нибудь (перспектива чего-н.) – мене́ ва́бить що-не́будь, мені́ мане́ться чого́-небудь. [Невже́ таки́ вам сва́рки зо мно́ю мане́ться?].
-ща́ть обманчивыми обещаниями – ва́бити (мани́ти) кого́ облу́дними наді́ями, (опис.) ко́зи в зо́лоті пока́зувати кому́.
-ща́ть невероятными обещаниями – золоті́ го́ри обіця́ти кому́, обіця́ти на оси́ці кисли́ці, а на вербі́ гру́ші.
Прельщё́нный – зва́блений, прива́блений, зна́джений чим.
Препя́тствие – перешко́да, зава́да, прити́чина, перепо́на, перепи́на, припи́на, запи́на, пере́пи́н (-ну), пере́тика; срв. Препо́на, Поме́ха, Заде́ржка. [На той бік Мико́ла перейшо́в без уся́ких перешко́д (М. Лев.). Там ві́льно й без уся́кої зава́ди мо́жна вчи́ти по шко́лах на́шою мо́вою (Єфр.). О ві́тре мій! тобі́ нема́ припи́ни (Грінч.)].
Без -твий – без перешко́д.
Непреодолимые -твия – неперемо́жні перешко́ди.
Скачка с -твиями – гони́тва з перепо́нами.
Нет -твий к тому, чтобы – нема́є перешко́д на те́(є), щоб.
Быть, служить или являться -твием кому, к чему – бу́ти (стоя́ти) на перешко́ді (на зава́ді) кому́, до чо́го.
Чинить или ставить -твия кому – чини́ти, ста́вити перешко́ди (пере́тики) кому́.
Служащий -твием – перешкідни́й, перешко́дний, перепи́нний.
Прибыва́ть, прибы́ть
1) (
увеличиваться, прибавляться) прибува́ти, прибу́ти, підбува́ти, підбу́ти, бі́льшати, побі́льшати. [Прибуло́ дня на ку́рячу п’ядь (Чуб.). І мов си́ла нова́ у грудя́х прибува́ (Самійл.). А дівча́ток все бі́льша, бі́льша (Проскурівна)].
Вода в реке -ва́ет, -была – води́ в рі́чці прибува́є, прибуло́ (підбува́є, підбуло́) и вода́ в рі́чці прибува́є, прибула́, підійма́ється, підняла́сь. [Понад берега́ми вода́ прибува́є (Грінч. III). Води́ в ставку́ після дощу́ прибуло́ (Ум.)];
2) (
прийти, приехать) прибува́ти, прибу́ти куди́, до ко́го, (о поезде) прихо́дити, прийти́, пристига́ти, присти́гти, доста́тися до чо́го, става́ти, ста́ти и ста́нути де. [Вже́ ху́тко прибу́дем додо́му (Л. Укр.). Прибува́є кошови́й в півні́чну столи́цю (Рудан.). А тим ча́сом прибу́в Мі́ніх аж до Переко́пу (Рудан.). Назу́стріч йому́ (вене́цькому посло́ві) присти́гла в Черка́си горди́нська ча́та (Куліш). Сим коне́м ско́ро у Ха́ркові ста́неш (Зміїв.). Ско́ро вони́ до Піло́сців доста́лись (Ніщ.)].
Поезд -ва́ет в 7 час. вечера – по́їзд прихо́дить о сьо́мій годи́ні ве́чора.
-быть в гости – пригости́ти, загости́ти. [Ми пригости́ли до Илаша́ (Федьк.)].
При́бывший – прибу́лий, прибу́тній, сущ. прибу́лець (-льця). [Запро́шували прибу́лих козакі́в посні́дать (Стор.). Се прибу́тній чолові́к (Звяг.)].
Приглаша́ть, пригласи́ть
1) запро́шувати, запроша́ти, запроси́ти, запро́хувати, запроха́ти, (
о мн.) позапро́ш[х]увати, спро́шувати, спроси́ти, (звать, зазывать) кли́кати, покли́кати, заклика́ти, закли́кати (о мн. позаклика́ти), зазива́ти, зазва́ти кого́ до ко́го, до чо́го, на що, (проходящих мимо) заверта́ти, заверну́ти, (церемонно) віта́ти, заві́дувати, завіта́ти кого́ до ко́го, у що, (призывать к чему) призволя́ти, призво́лити, завола́ти, присоглаша́ти, присогласи́ти кого́ до чо́го. [Запроси́в го́стя на вече́рю. Підхо́джу й запро́хую: подиві́ться крізь моє́ шкло (Корол.). Янко́ спро́шує го́сті на весі́лля (Федьк.). На хліб на сіль люде́й заклика́ють (Макс.). Ду́мав зазива́ти його́ до се́бе, а він і сам зайшо́в до ме́не (Звин.). Тре́ба до́ктора покли́кати (Крим.). Удова́… всіх козакі́в у двір заверта́ла (Дума). Титарі́вну у тане́ць віта́є (Шевч.). Проси́ли мене́ і заві́тували до се́бе (М. Вовч.). Коро́ль Едва́рд шотла́ндців призволя́є лиху́ю зва́ду залиши́ти (Л. Укр.). Ви-ж сами́ присогласи́ли мене́ до прямо́ти та до щи́рости (Крим.)].
-си́ть к соблюдению тишины – закли́кати до споко́ю, запроси́ти бу́ти ти́хо;
2) (
привлекать) присоглаша́ти, присогласи́ти, затяга́ти, затягти́ кого́ до ко́го, куди́, у що [Хмельни́цький присоглаша́є ха́на, щоб нам помі́г (Тобіл.)];
3) (
предлагать упрашивая) припро́х[ш]увати, припроси́ти кого́ до чо́го. [Госте́й до стра́ви припро́хували].
Приглашё́нный – запро́ханий, запро́шений, закли́каний, покли́каний.
-нный обед, -нный вечер, см. Зва́ный.
-нные гости – про́хані го́сті.
Придвига́ть, придви́нуть – присува́ти, присо́вувати, прису́нути (о мног. поприсува́ти, поприсо́вувати), підсува́ти, підсу́нути, досува́ти, досо́вувати, досу́нути (о мн. попідсува́ти, подосува́ти). [Не присува́й соло́ми до вогню́ (Ном.). Підсу́нув стіл бли́жче до ла́ви].
Принаряжа́ть, принаряди́ть кого – (нарядить, приодеть) чепури́ти, при[під]чепури́ти, прибира́ти, прибра́ти, припоряджа́ти, припоряди́ти, зряджа́ти, зряди́ти кого́, (пров.) прихаху́лити, прикуко́бити кого́, (разодеть) виряджа́ти, ви́рядити кого́, (о мн.) попричепу́рювати, поприбира́ти; см. Приодева́ть, Наряжа́ть. [Одягли́ його́, причепури́ли].
Принаря́женный, принаряди́вшийся – причепу́рений, при́браний, припоря́джений, зря́джений, прихаху́лений, прикуко́блений.
-ться – чепури́тися, при[під]чепури́тися, прибира́тися, прибра́тися (о мн. поприбира́тися), припоряджа́тися, припоряди́тися, прихаху́литися, (разодеться) виряджа́тися, ви́рядитися. [Уми́лася, причепури́лась (Котл.). Чого́ се так прибра́всь, нена́че в свя́то? (Куліш). За́ким прихаху́лишся, то боя́ри й мед поп’ю́ть (Ном.)].
Присла́нивать и Прислоня́ть, прислони́ть
1) приставля́ти, приста́вити, приту́лювати
и притуля́ти, притули́ти, прихиля́ти, прихили́ти, припира́ти, припе́рти що до чо́го, о(б)пира́ти, о(б)пе́рти що об що и на що. [Ски́нув з плеча́ самопа́л і припе́р його́ до стіни́ пече́ри (Маковей)].
-ни́ть печь – заслони́ти, затули́ти піч.
Присло́ненный
1) приста́влений, приту́лений, прихи́лений, припе́ртий до чо́го, о(б)пе́ртий об що
и на що. [Поба́чив гірни́чий дзюба́к опе́ртий о сті́нку што́льні (Франко)];
2) (
о печи) засло́нений, зату́лений.
При́ступ
1) при́ступ, на́пад, штурм. [Враг ме́не візьми́, коли-б я засурми́в вам хоч на оди́н при́ступ (Куліш). Гри́мнули гарма́ти, відби́то на́пад (Грінч.). Одина́цять шту́рмів козаки́ відби́ли (Млака)].

Идти на -туп – іти́ на при́ступ, на штурм.
Брать, взять -пом – (з)добува́ти, (з)добу́ти (шту́рмом), штурмува́ти, ви́штурмувати. [Сіро́ма хоті́ла вже за́мку добува́ти, та гарма́т побоя́лася (Куліш). Шту́рмом штурмува́ли (Куліш)].
Сигнал на -туп – га́сло до на́ступу, до шту́рму;
2) (
доступ) при́ступ, до́ступ. [Мав при́ступ до дво́ру (Неч.-Лев.). Така́ па́ні ста́ла, що ані при́ступу до не́ї. Усе́ таке́ дороге́ ста́ло – ані при́ступу];
3) (
к делу, к работе) за́хід (-ходу), захо́джування коло чо́го, (роз)почина́ння чого́. [Не робо́та страшна́, а за́хід (Приказка)];
4) (
болезни, гнева и т. д.) на́пад, при́ступ, парокси́зм; см. Припа́док. [Сього́дні пропа́сниця мене́ двома́ на́падами труси́ла];
5) (
грам.) при́ступ. [Початко́ві голосі́вки: а, о, у, діста́ли поперед се́бе в півде́нно-ру́ському нарі́ччю придихо́вий при́ступ (Шах.)];
6) (
при тканье) нада́влювання, натиска́ння, ви́ступ (на поножі́, на підні́жок).
Приходи́ть, прийти́, притти́ и придти́
1) прихо́дити (
в песнях и приходжа́ти) прийти́, (редко) дохо́дити (в песнях и доходжа́ти), дійти́, (подходить) надхо́дити, надійти́, (прибывать) прибува́ти, прибу́ти (во множ.) поприхо́дити, подохо́дити, понадхо́дити, поприбува́ти куди́, до ко́го, до чо́го. [Коли́ це прихо́дить до йо́го лиси́чка та й пита́є (Рудч.). То коза́чка-небора́чка до йо́го приходжа́є (Чуб. V). Прийшо́в до йо́го ота́ман його́ (Пісня). Всі поприхо́дили до йо́го (Єв.). Я до те́бе, дівчи́нонько, я до те́бе доходжа́в (Пісня). Дохо́дили молоди́ці знако́мі наві́дати (М. Вовч.). Чом ти ніко́ли до нас не ді́йдеш? (Харк.). За́втра, гуля́ючи, я сам надійду́ до те́бе (Тесл.). А ви чого́, Фе́доре, надхо́дили? (Стеф.)].
С чем -шё́л, с тем и ушёл – як прийшо́в, так і пішо́в.
-ходи́те к нам почаще – прихо́дьте до нас часті́ше.
Наконец и он -шё́л – наре́шті й він прийшо́в (надійшо́в).
-шла́ весть, вести – прийшла́ (надійшла́, наспі́ла) зві́стка, ві́сті. [Прийшла́ зві́стка до ми́лої, що ми́лого вби́то (Метл.)].
Поезд -дит в пять часов – по́їзд (по́тяг) прихо́дить о п’я́тій годи́ні.
-шё́л поезд – прийшо́в (надійшо́в) по́їзд (по́тяг).
-ди́т, -ти́ к концу – дохо́дити, дійти́ кра́ю (кінця́), кінча́тися, кінчи́тися, бу́ти на скінчу́; на кіне́ць ви́йти; срв. Приближа́ться к концу. [От уже́ і тре́тій день кінча́вся (Рудч.). А на дво́рі тимча́сом сі́чень був на скінчу́ (Свидн.). Бо́рше з жи́дом на коне́ць ви́йду, як в тобо́в (Франко. Пр.)].
Наши припасы стали -ди́ть уже к концу – почали́ ми вже з харчі́в вибива́тися.
-шё́л кому конец (переносно) – урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́. [Всьому́ зе́мству урва́лася тепе́р у́дка (Котл.)].
-ди́ть, -ти́ в возраст – дохо́дити, дійти́ до зро́сту и зро́сту; (о девушке) на порі́, на стану́ ста́ти. [Як дійшли́ вже до зро́сту, пішли́ собі́ ща́стя шука́ти (Ум.). Росла́, росла́ дівчино́нька та й на стану́ ста́ла (Пісня)].
-дё́т черёд – ді́йдеться ряд.
К чему дело -дё́т – до чо́го ді́йдеться.
-ди́ть, -ти́ в порядок – прихо́дити, прийти́ до ладу́, до поря́дку, на лад спа́сти, зійти́; (упорядочиваться) порядкува́тися, упорядкува́тися; срв. Поря́док. [Ду́мка вспоко́ювалася, міцні́ла, порядкува́лася (Франко)].
-ти в беспорядок – на бе́злад піти́. [Порядку́є з ти́ждень, то на́че все й на лад спаде́. А від’ї́де, то й знов усе́ пі́де на бе́злад (Мова)].
-ди́ть, -ти́ на помощь см. По́мощь.
-ди́ть, -ти́ в сознание – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти (до прито́мности, до ро́зуму и в ро́зум) оприто́мнювати, оприто́мніти. [До сме́рти своє́ї до па́м’яти не прихо́див (Драг.). Він тро́хи прийшо́в у ро́зум і огля́нувсь навкруги се́бе (Яворн.)].
-ди́ть, -ти́ в себя, в чувство – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти, до чуття́, оприто́мнювати, оприто́мніти, о[с]тя́млюватися, о[с]тя́митися, очути́тися, очуті́ти, очу́тися, прочути́тися, очу́нювати, очу́няти, прочу́нювати(ся), прочу́няти(ся), очу́матися, прочу́матися, розчу́матися, розчумані́ти, прочина́тися, прочну́тися (реже прочина́ти, прочну́ти), опам’ята́тися и -тува́тися, пропам’ята́тися, спам’ята́тися, спостерегти́ся; срв. Опо́мниваться, Очну́ться, Очу́вствоваться, Отойти́ 7. [Тоді́ Оле́ся мов до па́м’яти прийшла́ (М. Вовч.). Лука́ оприто́мнів тро́хи, поба́чивши знайо́му обстано́ву (Коцюб.). Вітере́ць дмухну́в на не́ї, от вона́ отя́милася (Квітка). Ох! і до́сі я не стя́млюся: де ти, ща́стя молоде́! (Крим.). Не, зна́ю, що й роби́ти, як оживи́ти гу́би її́ побілі́лі, як їм запомогти́ очути́тись (Г. Барв.). Уста́нь, уста́нь, ми́лая, прочути́ся (Чуб. V). Він і стрепене́ться од того́ сло́ва її́ і мов очуті́є, загово́рить до не́ї (М. Вовч.). Доро́гою він очу́няв (Франко). Наси́лу прочу́нявся (Шевч.). Очу́мався вже в ха́ті (Мирн.). Неха́й тро́хи прочу́мається (Котл.). А я розчу́мався, вхопи́в була́т у ру́ки (Біл.-Нос.). Він розчумані́в тро́хи на дво́рі (Хорол.). За́раз вони́ і ну його́ кача́ти, по́ки аж прочну́вся він (Рудч.). І вже не ско́ро я опам’ята́вся (Самійл.). Як упа́в, зу́би стяв, ле́две спам’ята́вся (Чуб. V). Сме́рклося зовсі́м. Він аж тепе́р мов спостері́гся (Франко)].
-ди́ть на ум, в голову – спада́ти (сплива́ти, збіга́ти, набіга́ти, наверта́тися, прихо́дити) на ду́мку, впада́ти в го́лову. [На ду́мку спада́ють дитя́чі зга́дки (Васильч.). Збіга́ мені́ на ду́мку, з чо́го то бере́ться ча́сом, чим держи́ться та, мовля́в, уподо́ба чи любва́ (М. Вовч.). А що це тобі́ усе світа́ на ду́мку наверта́ються? (М. Вовч.). Прихо́дить мені́ на ду́мку (Франко)].
Мне -шло́ на ум, на мысль, в голову – мені́ спа́ло (спливло́, зійшло́, набі́гло) на ду́мку, мені́ зду́малося, мені́ впа́ло в го́лову, я прийшо́в, на ду́мку (на га́дку). [Ти ізно́в суму́єш, Ната́лко? Ізно́в тобі́ щось на ду́мку спа́ло? (Котл.). Що це тобі́ на ду́мку таке́ зійшло́? (Мирн.), Та я бач ті́льки спита́ла, – так набі́гло на ду́мку (Н.-Лев.). Допі́ру мені́ оте́ сло́во впа́ло в го́лову, та за́раз забу́лося (Васильк. п.)].
Мне никогда не -ди́ло это на ум – мені́ ніко́ли це на ду́мку не спада́ло. [Ніко́му з прису́тніх не спада́ло на ду́мку таке́ сло́во (Єфр.). Ті́льки того́ не ма́ла, чого́ бажа́ти на ду́мку не спада́ло (Грінч.)].
Внезапно, вдруг -шло́ на ум, в голову кому – сту́кнуло в го́лову кому́, шибну́ла ду́мка кого́. [Сту́кнуло в го́лову Оле́нці: чи не піти́ це до йо́го (Тесл.). Він був таки́й весе́лий, по́ки ду́мка про Рим його́ не ши́бла (Куліш)].
Это никому не могло -ти́ в голову – ніко́му це і на ду́мку не могло́ спа́сти, і в го́лову не могло́ впа́сти.
Уж если ей что -дё́т на ум, в голову, так… – вже як їй що впаде́ (стрі́лить) в го́лову, то… [Їй як що стрі́лить в го́лову, то й ді́ло тут (Франко)].
-ди́ть на память – прихо́дити на зга́дку, спада́ти (сплива́ти, наверта́тися) на па́м’ять (на зга́дку), устава́ти на ду́мці; срв. Па́мять. [Мимово́лі спада́є тут на па́м’ять сторі́нка з да́внього мину́лого на́шого Ки́їва (Н. Рада)].
Не -ди́ть на память – не дава́тися на зга́дку. [Ми силкува́лись по́тім з това́ришем віднови́ти цей нему́дрий моти́в, та він нія́к не дава́вся на зга́дку (Корол.)].
-ди́ть, -ти́ к мысли – прихо́дити, прийти́ до ду́мки, нами́слитися (що зроби́ти).
-ди́ть, -ти́ к пониманию чего-л. – дохо́дити, дійти́ до розумі́ння чого́.
-ди́ть, -ти́ к соглашению по поводу чего – прихо́дити, прийти́ до зго́ди (до порозумі́ння), учиня́ти, учини́ти зго́ду, порозуміва́тися, порозумі́тися, зла́годжуватися, зла́годитися, погоди́тися за що; срв. Соглаша́ться. [От взяли́сь за ді́ло, зговори́лись, зла́годились (Федьк.). Тоді́ знов я́кось (новгоро́дці) між се́бе погоди́лись і и́нших уже́ збро́йних люде́й до се́бе призва́ли (Куліш)].
-ти́ к единодушному соглашению, решению – прийти́ до односта́йної зго́ди, узя́ти ду́мку і во́лю єди́ну (Куліш).
-ти́ к какому-л. решению – ви́рішити, (после совместного обсуждения) ура́яти, ура́дити(ся) (що зроби́ти); срв. Пореши́ть.
Я -шё́л к убеждению, что… – я впевни́вся, що…, я перекона́вся, що…, (к твёрдому убеждению) я дійшо́в до твердо́го переко́на́ння.
-ти́ к заключению (путём логического мышления) – дійти́ до ви́сновку (порешить) ста́ти на чо́му.
Они -шли́ к заключению, что… – вони́ ста́ли на то́му, ста́ло у них на то́му, що… [Мудрува́ли і гада́ли, і на тім в них ста́ло, що… (Рудан.)].
-ти́ в отчаяние – вда́тися (вки́нутися) в ро́зпач (в розпу́ку).
-ди́ть, -ти́ в упадок – прихо́дити, прийти́ до зане́паду, занепада́ти, занепа́сти, підупада́ти, підупа́сти, упада́ти, упа́сти, запада́ти, запа́сти. [Запа́ли городи́, занепа́ли і всі торги́ по ля́дському краю́ (Куліш). Упа́ло здоро́в’я, поча́в (Хмельни́цький) на си́лах знемага́ти (Куліш)].
-ди́ть, -ти́ в совершенный упадок – зво́дитися, зве́стися ні на́ що (на ні́вець), зійти́ на пси (на ні́вець).
-ди́ть, -ти́ в негодность – нікчемні́ти, знікчемні́ти, зледащі́ти. [На тім стої́ть си́ла на́шої слове́сности; з то́го вона́ до ві́ку-ві́чного молоді́тиме, і ніко́ли вона́ тим ро́бом не знікчемні́є (Куліш). Зледащі́ла, не зду́жаю і на но́ги вста́ти (Шевч.)].
-ди́ть, -ти́ в ветхость – поста́ріти(ся).
-ти́ в нищету – впа́сти в зли́дні, зійти́ на зли́дні.
-ди́ть, -ти́ в забвение – іти́, піти́ в непа́м’ять. [Якби́ не було́ цих літо́писів, то вся мину́вшина на́ша пішла́-б у непа́м’ять(Єфр.)].
-ди́ть, -ти́ в ужас – жаха́тися, (в)жахну́тися.
-ди́ть, -ти́ в (крайнее) смущение – (ду́же) засоро́млюватися, засоро́митися.
-ти́ в (крайнее) изумление – (вели́ким ди́вом) здивува́тися, здумі́ти.
-ти́ в тупик, см. Тупи́к.
-ти́ в гнев, в ярость – розгні́ватися, розлютува́тися, розпасіюва́тися. [Чолові́к так розпасіюва́вся, що ма́ло не поби́в жі́нки (Уман.)].
-ди́ть в раздражение – роздрато́вуватися, роздратува́тися, (вульг.) роздро́чуватися, роздрочи́тися, (во множ.) пороздрато́вуватися, пороздро́чуватися.
Мне -шла́ охота – узяла́ мене́ охо́та, припа́ла мені́ охо́та (що роби́ти). [А коли́ вже тобі́ припа́ла така́ охо́та чита́ти, то підожди́ – я тобі́ дам и́ншу кни́жку (Васильч.)];
2) прихо́дити, прийти́, надхо́дити, надійти́, захо́дити, зайти́;
срв. Наступа́ть, Настава́ть, Приспева́ть. [Ой як при́йде ніч темне́нька, – я не мо́жу спа́ти (Чуб. V). Час прихо́дить умира́ти, ні́кому пора́ди да́ти (Дума)].
-шё́л конец – надійшо́в кіне́ць, прийшо́в (наступи́в) край. [Усьому́ наступа́є свій край (Грінч.). Ті́льки-ж тому́ раюва́нню надійшо́в шви́дко кіне́ць (Крим.)].
-дят праздники – надхо́дять свя́та.
-шё́л день от’езда, срок платежа – надійшо́в день від’ї́зду, платі́жний речіне́ць (те́рмін).
-шла́ весна – надійшла́ (насти́гла) весна́. [Надійшла́ весна́ прекра́сна (Франко)].
-шла́ осень, зима – надійшла́, насти́гла, зайшла́ о́сінь, зима́. [Ра́но цього́ ро́ку о́сінь зайшла́ (Васильч.)].
Прише́дший – (той) що прийшо́в и т. д. -ший в упадок – занепа́лий, підупа́лий, упа́лий.
-ший в негодность – знікчемні́лий, зледащі́лий; (от работы) спрацьо́ваний.
-ший в смущение – засоро́млений.
-ший в гнев, в ярость – розгні́ваний, розлюто́ваний и т. д.
Прию́т
1) (
действие) приту́л (-лу), за́хист (-ту);
2) (
пристанище) приту́лок (-лку), за́хист, за́хисток (-тку), захи́стя, пристано́вище, прихи́лище, прихи́лок (-лку), примі́стя; (убежище, притон) прихо́вок (-хо́вку). [Хто не мав уже́ примі́стя в селі́, той вандрува́в уже́ насампере́д, тут (Стеф.). О, сте́пе мій, моє́ життя́, мій ра́ю, прихи́лок всіх мої́х найкра́щих мрій! (Черняв.). Ой, там-же їм прихи́лище, сира́ земля́ приї́мище (Чуб. V)].
Нет ему нигде -та – нема́ йому́ ніде́ приту́лку, за́хисту, за́хистку, пристано́вища и т. д. Давать, дать кому прию́т – дава́ти, да́ти приту́лок, за́хист, за́хисток и т. д. кому́; срв. Приюти́ть. [На́що ви мене́ году́єте? за́хист даєте́, пристано́вище? (Мирн.). Ні хо́лоду, ні го́лоду, ні бо́лісті тяжкі́й я у се́бе в ха́ті за́хистку не дава́ла (Кониськ.)].
Искать -та – шука́ти приту́лку, пристано́вища, за́хисту и т. д. де. [Іде́ бі́дний дорого́ю, приту́лку шука́є (Рудан.)].
Находить, найти прию́т где – знахо́дити, знайти́ приту́лок, за́хист, за́хисток, пристано́вище и т. д. де; срв. Приюти́ться. [Де мені́ знайти́ той за́хист? (Г. Барв.). Де поді́тись на ніч, де знайти́ те́плий за́хисток? (Єфр.). Він не знайшо́в ніде́ и́нде приту́лку (Дніпр. Чайка). Де ви знайшли́ собі́ пристано́вище? (Неч.-Лев.)].
Детский прию́т – дитя́чий приту́лок (за́хисток), приту́лок (за́хисток) про діте́й, дитя́чий дім. [Споруди́ли ми за́хисток про діте́й (Кониськ.)].
Прию́т для сирот – приту́лок (за́хисток) про сирі́т, сирі́тський дім.
Приют для престарелых, для инвалидов – шпи́таль про стари́х, про інвалі́дів.
Прию́т-ясли – дім про (для) немовля́т.
II. Проводи́ть, провести́ или прове́сть
1)
кого куда, к кому, через что – прово́дити, прове́сти́ кого́ до ко́го, від ко́го (напр. від соба́к), (перевесть) перево́дити, переве́сти́, перепрова́джувати, перепрова́дити кого́ через що, чим; (дело) прово́дити, прове́сти́, перево́дити, переве́сти (спра́ву де, через що); (судно) ве́сти́, переве́сти́, проводи́ти, прове́сти́, перепрова́джувати, перепрова́дити (судно́). [Прові́в його́ через ха́ту. Прові́в повста́нців яра́ми в село́. Перепрова́див їх через кордо́н, через го́ри. Прове́сти (переве́сти) спра́ву в комі́сії, через комі́сію. Я веду́ цього́ ду́ба через поро́ги (Катериносл.). Ло́цман, що прово́дить байдаки́ (Грінч.)].
Пленных -вели́ в лагерь – полоне́них спрова́дили до та́бору.
-ди́те меня к секретарю – проведі́ть (заведі́ть) мене́ до секретаря́;
2)
что – (черту) прово́дити, прове́сти́ (ри́су), (дорогу) проклада́ти, прокла́сти доро́гу (ко́лію) (см. Прокла́дывать); (воду, электричество и т. п.) прово́дити, прове́сти́ (во́ду, еле́ктрику і т. п.); (тепло, звук) прово́дити, прове́сти́, перепуска́ти, перепу́стити (тепло́, звук); (выборы, мероприятия и т. д.), прово́дити, прове́сти́, перево́дити, переве́сти́ що (вибо́ри, за́ходи); (осуществлять) перево́дити, переве́сти́ що. [Переве́сти в окру́зі вибо́ри до сільра́д. Радя́нська вла́да перевела́ по́вне соція́льне забезпе́чення всіх трудя́щих (Азб. Ком.)].
-ди́ть, -сти́ в жизнь что-л. – прово́дити, прове́сти́ в життя́, заво́дити, заве́сти́ в життя́, (осуществлять) перево́дити, переве́сти́ що в життя́, справди́ти що.
-ди́ть роль – прово́дити, прове́сти́ ро́лю чию́, кого́.
-вести собрание, заседание, урок – прове́сти́, засі́дання, збо́ри, ле́кцію.
-ди́ть мысль, идеи – прово́дити ду́мку, іде́ї.
-вести́ телефон, телеграф – прове́сти́ телефо́н, телегра́ф.
-ди́ть границу – кла́сти, покла́сти, прово́дити, прове́сти́ межу́, (политич.) кордо́н.
-води́ть, -вести́ межу вокруг чего – обмежо́вувати и обме́жувати, обмежува́ти и обме́жити що.
-вести́ канал – прово́дити, прове́сти́ кана́л;
3) (
дотрагиваться) прово́дити, прове́сти́, (поводить) пово́дити, пове́сти́ чим по чо́му, (с целью убедиться в чём-л.) гляді́ти, погляді́ти, (гал.) смотри́ти, посмотри́ти чим (напр. руко́ю, доло́нею) по чо́му. [Вона́ провела́ рукою по чолі́ (Л. Укр.). Руко́ю пово́дить по ло́бові (Квітка). Посмотри́в доло́нею по го́лих гру́дях (Стеф.)];
4) (
время) ба́вити, проба́вити (час), ба́витися, проба́витися, прово́дити, прове́сти́ (час); (прожить, пробыть) перебува́ти, перебу́ти, пробува́ти, пробу́ти (час). [Неспокі́йну ніч перебуло́ місте́чко перед свя́том (Коцюб.). Немину́че тре́ба перебу́ти лі́то де на селі́ (Кониськ.). Скі́льки ча́су ви перебу́ли в доро́зі?].
Как -дите время? – як прово́дите, ба́вите час? як мина́є вам час?
Вечер -ли мы весело – ве́чір перебули́ ми ве́село.
В гостях -ли время приятно – в гостя́х час звели́ га́рно.
Где вы -ли праздники? – де ви перебу́ли свя́та?
Я -вё́л день в библиотеке – я перебу́в день у бібліоте́ці (книгозбі́рні).
Больной -вё́л ночь покойно – хво́рий перебу́в ніч до́бре, ніч хво́рому до́бре мину́ла.
-ди́ть время в чём – прово́дити, прове́сти́ час у чому́, ужива́ти, ужи́ти час на що.
-ди́ть время в трудах – прово́дити час за пра́цею.
-ди́ть время в пьянстве, в кабаке – перево́дити час на пия́тику, виси́джувати, (образно) днюва́ти й ночува́ти в шинку́ (в ко́рчмі).
Он -дит все дни на улице, на реке – він увесьде́нечки на ву́лиці, на рі́чці (перебува́є).
-ди́ть, -сти́ время непродуктивно – марнува́ти, змарнува́ти час, перево́дити, переве́сти́ час ма́рно.
-вести́ лето, зиму – перебу́ти лі́то, зи́му, перелі́тувати, перезимува́ти де.
-ди́ть праздник – святкува́ти, відсвяткува́ти, пересвяткува́ти, (святки, сопряжённые с ритуалом) спрова́джувати, опрова́[о]ди́ти свя́то. [Опрова́дили свя́то як годи́ться].
-ди́ть время с кем – прово́дити час з ким; ба́витися з ким.
-ди́ть время в балах – балюва́ти; в праздности – святкува́ти, гуля́ти, згуля́ти, ледарюва́ти; си́дні справля́ти, виле́жуватися, (насм.) бімбува́ти. [І часи́ночки не згуля́є; усе́ в робо́ті (М. Грінч.). Вони́ святкува́ти лю́блять, а робо́та сама́ нія́к не хо́че роби́тися. Бімбу́є, як жид у ша́баш (Київщ.)];
5)
кого – (обманывать) підво́дити, підве́сти́ (подвести), зво́дити, зве́сти́, о(б)ду́рювати, о(б)дури́ти, ошу́кувати, ошука́ти, (хитростью) схитри́ти, охитрува́ти кого́; см. Обма́нывать; (водить, длить время) води́ти, волово́дити кого́. [Пропади́ ти лу́чче сам, що нас усі́х підві́в (Рудч.). Він стари́й як світ, його́ не зведе́ш (Коцюб.). Та мене́ то не схитри́ти: зна́ю, чого́ хо́че (Рудан.). О, що-ж роби́ти, щоб і смерть саму́ перемогти́, і до́лю одури́ти (Самійл.)].
Суд -ди́л его с год, да ничего не сделал – суд води́в (волово́див) його́ з рік, та нічо́го не зроби́в.
Этого не -дё́шь – цьо́го не зведе́ш, не о(б)дури́ш, не підду́риш и т. д. В другой раз меня не -ду́т – удру́ге ме́не не ошука́ють, не обду́рять, не підма́нять.
Проведё́нный
1) прове́дений, переве́дений, перепрова́джений через що, до ко́го;
2) прове́дений, прокла́дений; переве́дений;
3) (
о времени) прове́дений, перебу́тий, пробу́тий, ужи́тий на що, (непродуктивно) змарно́ваний, (в праздности) згу́ляний; (о празднике, торжестве) відсвятко́ваний, пересвятко́ваний, опрова́джений. [Де́в’ять мі́сяців, пробу́тих у тюрмі́, були́ для ме́не торту́рою (Франко)];
4) (
обманутый) підве́дений, зве́дений, обду́рений, підду́рений, ошу́каний, охитро́ваний.
Продолжа́ться, продо́лжиться
1) (
стр. зал.) продо́вжуватися, (во времени) прова́дитися, вести́ся, бу́ти продо́вженим. [Пра́ця продо́вжується спі́рно];
2) (
во времени: длиться, тянуться) продо́вжуватися, продо́вжитися, тяг(ну́)ти́ся, протяга́тися и (реже) протя́гуватися, протяг(ну́)ти́ся, трива́ти, протрива́ти, потрива́ти, точи́тися, іти́, (медленно, томительно) снува́тися, волокти́ся; срв. Дли́ться. [А все вона́ (війна́) тягла́сь і не кінча́лась (Грінч.). Отта́к тягло́ся де́сять літ (Франко). До́вго тягла́ся гони́тва (Коцюб.). Слу́жба почина́ється о се́мій і трива́є до дру́гої (годи́ни) (Франко). Доба́ Відро́дження трива́ла по-над два столі́ття. Неспо́кій одна́к трива́є до́вго (Л. Укр.). Точи́лась війна́ без упи́ну (Корол.). Снує́ться чита́ння да́лі (Васильч.). Бе́нкет все йшов та йшов (Стор.). Се не до́вго волокло́ся (Мкр.)].
Война -жа́ется – війна́ трива́є, то́читься, продо́вжується.
Дурная погода -жа́ется – него́да тя́гнеться, трива́є.
Мир -жа́лся недолго – зго́да трива́ла недо́вго.
Это -жа́ется слишком долго – це трива́є аж на́дто до́вго.
Путешествие -до́лжится десять дней – по́дорож трива́тиме, протрива́є де́сять днів.
Долго-ли это будет -жа́ться? – чи до́вго це трива́тиме?
Так дальше -жа́ться не может – так да́лі трива́ти (тягти́ся) не мо́же.
-жа́ться вечно, навсегда – трива́ти на ві́ки (ві́чно), за́вжди.
Рабочий день -жа́ется восемь часов – робо́чий день трива́є ві́сім годи́н;
3) (
в пространстве: простираться) простяга́тися, простягну́тися и простягти́ся, тягну́тися и тягти́ся; см. Простира́ться. [Ця ба́лка простяга́ється аж до са́мої межі́ (Звин.)].
Прока́шливать, прока́шлять
1) прока́шлювати, прока́шляти, вика́шлювати, ви́кашляти;
2) (
известное время) прока́шляти, прокахи́кати, пробухи́кати. [Прока́шляв ці́лу ніч].
-ться – прока́шлюватися, прока́шлятися, вика́шлюватися, ви́кашлятися. [О, бода́й його́! – скри́кнув він, прока́шлюючись (Мирн.)].
Проси́ть, попроси́ть
1) (
кого, чего, у кого) проси́ти (про́шу, диал. просю́), попроси́ти, проха́ти (-ха́ю), попроха́ти кого́, у ко́го чого́, (кого о ком, о чём, у кого, чего) кого́ за ко́го, про що, в ко́го чого́, (гал.) о що (чего, о чём), проха́тися, попроха́тися в ко́го (кого), (молить) блага́ти кого́, чого́, кого́ за ко́го, в ко́го чого́, (гал. о що), (многих: одного за другим) перепроси́ти, перепроха́ти (усі́х). [І Го́спода про́сить, щоб посла́в він дощі́ вночі́ і дрі́бнії ро́си (Шевч.). У люде́й просі́те (Рудан.). Проси́в о ра́ду (Франко) (литер. форма: проси́в ра́ди (совета)). Зібра́в Тара́с козаче́ньків пора́ди проха́ти (Шевч.). Лю́ди проха́ли дощу́ (Коцюб.). Як тому́ не да́ти, хто вмі́є проха́ти (Номис). Я ще в них хо́чу проха́тись, чи не заступи́лись-би вони́ за ме́не (Квітка). Пані-ма́тку до сво́го до́му блага́є (Метл.). Бо́га за них блага́є, щоб дав їм до́лю щасли́ву (Васальч.)].
-си́ть кого о чём-л. – проси́ти, проха́ти, блага́ти в ко́го чого́. [Проха́в (блага́в) у його́ поряту́нку].
-си́ть о помиловании – проха́ти поми́лування.
Я -си́л его об этом – я проха́в його́ про це.
Я -сил за вас (о вас) секретаря – я проха́в за вас секретаря́.
-си́ть помощи, о помощи – проха́ти, блага́ти по́мочи, (и реже) блага́ти на по́міч.
-шу́ садиться – про́шу сіда́ти.
-си́ть извинения у кого – проха́ти проба́чення в кого́, перепро́шувати, перепро́хувати кого́.
-си́ть прощения – перепро́шувати и перепроша́ти, перепро́хувати кого́.
-си́ть снисхождения – проси́ти, проха́ти ла́ски в ко́го.
-си́ть позволения – пита́тися до́зволу, проха́ти до́зволу, про до́звіл у кого.
-си́ть слова, совета – проха́ти (проси́ти) сло́ва, ра́ди (пора́ди) в ко́го.
Милости -сим (пожалуйте) – про́симо.
Осмелюсь -си́ть вас об одолжении – насмі́люсь (зва́жусь) проха́ти вас про ла́ску.
-сим пожаловать к нам, к столу – про́симо (проха́ємо) до нас, про́симо завіта́ти до нас, про́симо до сто́лу.
-сить (цену) – пра́вити, оконч. запра́вити. [Тепе́р ви з нас пра́вите со́рок карбо́ванців (Кримськ.)].
-си́ть милостыни – проси́ти ми́лостині;
2) (
ходить по миру) проси́ти, же́брати и жебрува́ти, жебра́чити в ко́го, старцюва́ти, ходи́ти з до́вгою руко́ю. [Ходи́в і же́брав у воякі́в (Л. Укр.)].
-сить Христа ради – проси́ти Христа́ ра́ди;
3)
на кого – позива́ти кого́ (до су́ду), ска́ржитися на ко́го (в суд); см. Жа́ловаться.
Про́шенный – про́шений, про́ханий. [Про́ханий кусо́к го́рло дере́ (Номис)].
Проси́ться, попроси́ться – проси́тися, попроси́тися, проха́тися, попроха́тися, блага́тися; см. Попроси́ться. [У Маку́хах дяк уме́р, – ожени́сь та й проси́ся на його́ мі́сце (М. Вовч.). Проси́лися зли́дні на три дні (Номис). Призна́ння проха́лось на во́лю з перепо́внених груде́й (Коцюб.). Став проха́ться на ніч (Рудч.). Скі́льки блага́лося благослове́ння (М. Вовч.)].
-ться в отпуск, в отставку – проси́тися в відпу́стку, на відста́вку.
-си́ться (просить помилования) – проси́тися. [«Крича́в? проха́в поща́ди?» – О, проси́вся! (Куліш)].
Об этом не -сится – цьо́го не про́сять.
Так и -сится с языка, на полотно – так і про́ситься з язика́, на полотно́.
Прося́щий – хто про́сить, проха́є, блага́є; проха́щий.
Не -щий (сущ.) – непро́ха.
Про́шлый – мину́лий, пере́йшлий, про́(й)шлий. [А ще про́шлими вака́ціями був зовсі́м не таки́й: несмі́ливий, банду́роватий (Свидн.)].
-лая жизнь – мину́ле життя́.
-лый год – мину́лий рік, той рік, (диал.) торі́шній год, тогі́дній рік.
-лое лето – мину́ле лі́то, торі́шнє (тогі́днє) лі́то, те лі́то.
В -лом году – мину́лого ро́ку, в мину́лому ро́ці, торі́к, уторі́к, тогі́д, того́ ро́ку, (диал.) у тогі́дньому ро́ці, за той рік. [Брат у тогі́днім ро́ці знайшо́в (Гн. II). Як за той рік, бу́деш ти тако́ю (Шевч.)].
На -лой неделе – на мину́лому (на тому́) ти́жні, мину́лого (того́) ти́жня.
-лое – мину́ле (-лого), коли́шнє (-нього), мину́лість (-лости), мину́вшина, бува́льщина. [Не зга́дуючи мину́лого, не гада́ючи й про будучину́, жила́ вона́ ті́льки тепе́рішнім ча́сом (О. Лев.). Згада́ коза́к коли́шнєє, згада́ та й запла́че (Шевч.). Той пункт, з яко́го тре́ба було́ диви́тись на на́шу мину́лість (Грінч.). Якби не було́ цих літо́писів, то вся мину́вшина на́ша пішла́-б у непа́м’ять (Єфр.). І наш наро́д ма́є свою́ сла́вну бува́льщину (Київ.)].
Далёкое -лое – давни́на́, да́вня давни́на́, да́внє да́вно, да́вні да́вна, старовина́. [Спогада́ймо да́внюю давни́ну (Л. Укр.). І хоч-би на сміх де моги́ла о да́внім да́вні говори́ла (Шевч.)].
Человек с тёмным -лым – люди́на з непе́вним (з те́мним) мину́лим, з непе́вною (з те́мною) мину́вшиною.
Пы́лко – па́лко, запа́льно, зага́рливо, я́ро, га́ряче, огне́нно, з за́палом, з завзя́ттям, завзя́то, пале́но. [Хто так па́лко поцілу́є в уста́ гуцу́лку молоду́ (Олесь). Душа́ Ні́ни Григо́ровни зага́рливо жада́є шви́дче помогти́ неду́жим (Кониськ.). Поча́в га́ряче цілува́ти в що́ку (Неч.-Лев.). О ма́ти пра́вди і наді́ї! Нагрі́й ти ду́ші молоді́ї, щоб так огне́нно, як він сам, твій син святи́й – заговори́ли (Федьк.)].
Пя́тый – п’я́тий. [П’я́тий по́верх (этаж). П’я́тий ро́зділ (глава). П’я́та кла́са. П’я́та годи́на (час). П’я́та части́на. Карл П’я́тий].
-тое или -того сентября – п’я́те ве́ресня.
Это было -того апреля – це було́ п’я́того кві́тня.
Пол, половина -того (часа) – півп’я́тої (години).
В пол -тогоо півп’я́тої, в пів на п’я́ту.
Четверть -того – чверть на п’я́ту.
В начале -того – на поча́тку п’я́тої.
В исходе -того – в кі́нці (напри́кінці) п’я́тої, перед п’я́тою.
-тая часть – п’я́тина, п’я́та части́на.
Из -того в десятое – через п’я́те на деся́те, через деся́те п’я́те.
Две -тых – дві п’я́тих.
В -тых – вп’я́те, поп’я́те.
Пять – п’ять (р. п’ятьо́х и п’яти́). [Розбі́глись геть п’ятьма́ шляха́ми рі́зними (Грінч.)].
Пять штук, душ – п’я́теро. [На чита́нні було́ двана́дцятеро слухачі́в, з їх п’я́теро жіно́к (Грінч.)].
Пять рублей – п’ять карбо́ванців, (пятирублёвка) п’ятери́чка, п’я́тка.
Пять с половиной – півшоста́.
От -ти до шести (часов) дня – з п’я́тої до шо́стої годи́ни) дня.
Без -ти (минут) два (часа) – без п’ятьо́х или п’я́ти (хвили́н) дру́га (годи́на).
Пять минут десятого – п’ять хвили́н на деся́ту.
Пять часов – п’я́та годи́на, п’ять годи́н.
В пять часов утрао п’я́тій годи́ні ра́нку, в п’ять годи́н ра́нку.
В пять раз – у п’ять раз.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Абитуриент – (лат.) абітурієнт, вступни́к (до навчального закладу).
[Абітурієнт приходить з першого іспиту, батьки до нього кидаються: — Ну, як іспит?! — Нічого, тільки екзаменатор попався якийсь набожний. Щоразу, коли я щось говорив, він закочував очі вгору й повторював: «О Боже!»].
Обговорення статті
Абсент – (франц. от греч.) абсент, полинівка.
[Я фея! Ніжна чарівниця! Абсенту гордого рідня! Всім, хто до мене пристраститься, Дарую галюни щодня! Сном полинового настою В хмільному мареві горю, Своєю диво-гіркотою Я вашу душу покорю! Бо ви ж — богема! Ви — найкращі! В пориві творчості — святі! Вас заведу в магічні хащі Й покину там на самоті! Ковтайте в мить бажання слинку, Гіркого прагнучи гріха! Ще полинівки вам краплинку? Чи може склянку? Ха-ха-ха!!! (Тетяна Чорновіл). Ціла пияцька делегація ходила до губернатора з петицією заборонити шинкарям піднімати ціни на полинівку і смородинівку (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Випили по дві чарки абсенту. Потім кинули жеребок, кому замовляти ще дві. Я виграв, та це мене не влаштовувало. Отож ми кидали жеребок і далі. Але я програв аж на п’ятому разі, а тоді вже — тричі підряд (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — «Перно». Замінник абсента. — Ага, знаю. Це той напій, від якого французи стають імпотентами?—Гааке посміхнувся.— Вибачте. Я мав на думці не вас особисто. — Абсент справді заборонений,— мовив Равік.— А це його нешкідливий замінник. Абсент викликає неплідність, а не імпотентність. Тому його й заборонили. А це анісова горілка (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Після першої склянки абсенту бачиш світ таким, яким би хотів його бачити. Після другої бачиш нереальний світ. І нарешті ти бачиш світ точно таким, яким він є, а гіршого за це нічого не буває (О.Вайлд). Любов, звісно, п’янить, та абсент дешевший].
Обговорення статті
Авианосец – авіяносець (совет. авіаносець).
[Гірка і пречиста, свята й ненависна, Добраніч, вітчизно, добраніч, вітчизно, добраніч… Все інше заснуло. В лісах твоїх сплять, обійнявшись, звірята. Поклався осел з бараном, а тигр, наче з братом, з ефратом. На водах морів твоїх сплять кораблі: криголами, сейнери, траулери, китобої, канонерки, джонки, чайки, катамарани, есмінці, авіаносці, крейсери, катери, тримарани, байдарки, каное, галери, моторки, галеони, яхти, барки, баржі, рудовози, танкери, міноносці, кліпери, — а окремо від них — каравели й гондоли (О.Ірванець). Авіяносець повертається в свій порт після тривалого плавання. Моряк дає радіограму дружині: «Шість місяців без сексу. У твоїх інтересах прийти мене зустрічати прямо до трапа». Приходить відповідь: «Шість місяців без сексу. У твоїх інтересах зійти з трапа першим»].
Обговорення статті
Автогонщик – автого́нець, автоперегонець, пілот.
[Якби Ґабі знала номер Фатіхи, обов’язково подзвонила би на мобільний, та їй ніколи не спадало на думку записати номер подруги. Розмови на борту пікапа, яким Фатіха керувала, мов справжній автогонець, були настільки цікаві й завзяті, що про якесь продовження зустрічей вони і не думали (Іван Рябчій, перекл. Жан де Декера). Збігло чимало часу, поки я втямив, чому автоперегонці й подібні до них люди мають хворобливу пристрасть до швидкої їзди. Бо ніколи не бачать смерти перед собою, натомість відчувають, що вона завжди ззаду (О.Король, перекл. Д.Фаулза)].
Обговорення статті
Автомобиль – автомобі́ль, (разг.) авто, автівка, (жарг.) лайба.
[Але вже виїхавши з двору, Шлойма раптово змінив свої наміри, пригальмував біля вуличного прилавка, купив шматок маківника і каву в одноразовій філіжанці й усе це спожив прямо в авті, повільно прожовуючи пирога й присьорбуючи гарячий, але не вельми міцний напій (О.Ірванець). Чоловік вражено витріщив на нас очі зі свого високого сидіння. Видно, не міг збагнути, як це зі швидкістю понад сто кілометрів він не може випередити якусь старомодну лайбу (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Ліберо ніколи не був знайомий з ним особисто, але знав про нього все, навіть те, що він полюбляв кермувати автівкою з вимкненими фарами, на подив своїх суперників, за його власними словами, щоб не турбувати місяць (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). Незабаром я угледіла його забрьохану лайбу біля шинку (Л.Кононович, перекл. А.Мартен-Люган). Банкір, президент старішого банку Джефферсона, першого банку в Йокнапатофській окрузі, він вірив і тоді, і до самої своєї смерті багато років згодом, — коли вже всякий навіть у Йокнапатофі переконався в довговічності автомобіля, — що повіз із мотором це така ж безнадійна проява, як і вчорашня поганка, і так само, як цей гриб, зникне із завтрашнім сонцем (Р.Доценко, перекл. В.Фолкнера). Одна з проблем при створенні активного міста — наявність автомобілів. Потрібні спонуки та поштовхи, щоб люди відмовилися від автомобілів як основного транспортного засобу. «Людські тіла і людський метаболізм розраховані на ходіння пішки впродовж п’яти годин на день», — стверджує мій поважний кардіолог. Чарівне місто буде збудоване так, щоб нам було легко з дому пішки ходити працювати, соціалізуватися, грати, медитувати (Д.Гломозда, перекл. Д.Роуза). В автомобілі сидів стандартний молодий чоловік з тих, що випускаються серіями — разом з автомобілями (Е.Кроткий)].
Обговорення статті
Агиография – (греч.) агіографія.
[Опанував агіографію і щойно показав зразки своєї роботи, як одержав низку замовлень не лише на виготовлення ікон, а й на розпис церков; місяцями не злазив з риштовань (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса)].
Обговорення статті
Аккорд – (итал.) акорд.
[Моя пісне, вогниста, шалена (Креше небо і котить свій гнів) Ах, розбийся на світлі акорди, Розридайсь — і затихни, як грім… (П.Тичина). Біжать алеї звуків, саджених у гами. Мов на акорд, упав поверх на поверх. Греблі жовтих мурів, денний вулиць гамір від берега по берег, тінь вінків дубових (Б.-І.Антонич). О, слова не зрони! Немов закляття, слово, Коли бентежний струм нам пульс перетина! В гучнім акорді рветься і струна — Вона не забринить, не обізветься знову (В.Стус). І на довершення всього, у нього в голові мелодія блюзу перетворилася на низку довгих, тужливих акордів, що вервицею йшли один за одним, — нудь смертельна. Він грав, увесь скоцюрблений над клавішами, смакуючи один за одним оті дивачні акорди — все це звучало досить немилозвучно, але йому подобалось (Р.Скакун, перекл. А.Баріко)].
Обговорення статті
Акулий, акуловый – акулячий, акуловий.
[Далі представник замовника не казав нічого, а тільки доливав собі до гранчака балантайнсу і однією з безпалих долонь закидав у свій акулячий писок жменю земляних горішків, трощачи їх усіма чотирма рядами зубів одночасно (Ю.Андрухович). На снідання був суп з акулячих плавців, тушковані земляні краби, плоди хлібного дерева, шматочок вареної ігуани, груші авокадо, щойно зрізаний ананас, червоне вино та кава (В.Мисик, перекл. О.Генрі)].
Обговорення статті
Алкоголизм – алкоголізм.
[Алкоголізм буває усвідомленим і стихійним. Перший — ознака втаємничених, другий — доля рагулів. Не треба боятися усвідомленого алкоголізму. Треба погорджувати стихійним — банальним пияцтвом (О.Кривенко, В.Павлів). Алкоголізм — хвороба невиліковна, з ним можна жити, як живуть, приміром, із цукрицею, але завжди треба пам’ятати, що ти — алкоголік і будь-коли маєш шанс «поїхати» в суцільну ніч (В.Кожелянко). 1. Алкоголізм — це коли пити не хочеться, а треба. 2. Якщо наука переможе алкоголізм, люди перестануть поважати одне одного…].
Обговорення статті
Алкоголь – (араб.) алкоголь, винний спирт.
[Павлусь розторсав собі нерви систематичною гульнею по ночах, алкоголем (І.Нечуй-Левицький). Тим часом розмова, обійшовши кілька тем, звернула на ту річ, що до неї неминуче веде хоч найменше впорскування алкоголю, хоч найчеснотливішій людині. На устах розмовників з’явились жінвідділи, шлюб, кохання й аліменти (В.Підмогильний). Цей біль — як алкоголь агоній, як вимерзлий до хрусту жаль. Передруковуйте прокльони і переписуйте печаль (В.Стус). Телевізор спрацьовує як наркотик чи алкоголь, допінг для всіх — від інтелігентів до пенсіонерів. Заміняє кефір (О.Ульяненко). Вона мала всі шанси стати моєю ідеальною парою. Але щось всередині не давало мені спокою. Можливо, причина в її негативному ставленні до спиртного. Дійсно, усьому виною моя пристрасть до алкоголю, яка підсвідомо примушувала відштовхувати тих, хто не дає мені пити. Треба було щось із цим вдіяти (К.Манкович, перекл. Ґ.Сімсіона). Алкоголь в малих дозах не шкідливий у будь-яких кількостях (М.Жванецький). 1. Надмірне вживання алкоголю може призвести до вагітності. 2. В поліклініці. — Лікарю, а правда, що алкоголізм — це хвороба, а не шкідлива звичка? — Так. А що ви хочете? — 200 грамів і лікарняний. 3. Алкоголь допомагає нам перевести душевний біль у головний. 4. Алкоголь убиває клітини мозку. Але не всі, а тільки ті, які відмовляються пити].
Обговорення статті
Амбал, прост. – здоровило, здоровега, де́белень, ґевал (гевал), (прост., ещё) мордоворот, (образн.) бугай.
[Князівна Еліза трошки здивована: анахорет — рослий, плечистий, широкогрудий, лобатий здоровило. Замість традиційної анахоретської лисини, наслідку чеснот самозаглибленості, — буйне біляве, з рудим підпалом волосся; замість аскетичної блідості — чисто виголене здоровецьке лице, без найменших ознак самозаглибленості (В.Винниченко). — А тебе не кликали, — байдуже сказав гевал. — Та ж бо там про мене йдеться! — верескнула Гапка. — Про тебе, – смикнув за вус гевал, — але пани урядові хочуть про тебе, бабо, не від тебе, а від чесних людей почути. — А я вже не чесна? — ще більше звищила голоса Гапка, при тому так, що і в гевала зів’яли вуха, наче листя без доступу вологи. Гевал трохи застрашився, спробував поворушити зів’ялими вухами, а що йому те не вдалося, сторожко помацав пальцями – висіли клаптями, як у деяких клаповухих собак (Валерій Шевчук). Та була у мене і величезна втіха, з якою не порівняти жоден провал: Хеда пройшла повз Чука і Гека, красиво так пройшла, як змія про шелестіла травою, і вже поміж пасажирів пливла до автобуса, а тим часом два чорних авта, ніби на параді, підлетіли водночас до літака і різко загальмували по обидва боки трапа кроків за двадцять один від одного. З того, що зупинився ліворуч від мене, вискочив круглоголовий гевал у чорному костюмі (як вони не подушаться в тих унікостюмах за такої тепліні) і кинувся до мене, та я навіть не глянув на нього, я проводжав очима Хеду до автобуса і з жахом (так, так, десь узявся в мені цей давно забутий холод) помітив, як із другої машини біжить до автобуса ще один височезний чолов’яга (В.Шкляр). — А що я мав робити? — шморгнув носом малий. — Казати, що другий день нічого не їв? Ото насмішив би цих гевалів. Диви, як роз’їлися на білому хлібі! — глянув він зло убік, де вже зникли три справді немаленькі постаті (О.Гаврош). Саме в задрипаному лінійному відділенні міліції міста Сміли слід шукати витоки Симоненкової трагедії. Так, його не вбили в каталажці мордовороти в синіх мундирах, зате садистськими побоями прирекли на повільне й мученицьке вмирання (Олекса Мусієнко). — Ти тіки, Санчо, грошиків добудь, а дочку за люди віддати — то вже мій клопіт. Є в нас тут Хуана Гевала син, Лопе зветься; там такий дебелень та кремезень, що ну! Знаємо його добре, а дівка йому ніби в око впала, вже й насватуватись почина — чим не пара? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті
Ампир – (от франц.) ампір.
[Вона вмостилася в кріслі стилю ампір, спираючись плечима на вершечок спинки, її гнучке, випростане, напружене тіло вигиналося за кожним рухом, наче віддавалося обіймам коханця (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)].
Обговорення статті
Амурный, разг., шутл. – амурний, любовний, (сердечный) сердечний.
[Лише достиг амурний плід, Я знов несу його на свято! (Ю.Позаяк). Як на тодішні часи, коли ще не все дозволялося, і на свій вік, я набрався чималого досвіду в амурних справах (О.Король, перекл. Д.Фаулза)].
Обговорення статті
Англиканский – англіканський.
[Предкі їхні, мабуть, належали до якоїсь примітивної секти, вони ж самі, певна річ, були вже паствою англіканської церкви і стежили, щоб їхні дружини та діти більш-менш постійно ходили до найфешенебельніших церков столиці. Форсайти здивувались би й прикро вразились, якби хтось сказав, що вони погані християни. Деякі з них платили за власну лаву в церкві, виявляючи в найпрактичніший спосіб свою прихильність до Христового вчення (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)].
Обговорення статті
Анемон, анемона, бот. – (лат. Anemone) анемо́на; (лат. Pulsatilla patens, Anemone patens) сон, сон-трава, сон-зілля.
[Не сон-трава на могилі Вночі процвітає, То дівчина заручена Калину саджає, І сльозами поливає, І господа просить, Щоб послав він дощі вночі І дрібнії роси (Т.Шевченко). По доволі чистій від підліску землі розсипалися анемони; далі — пара кущів — бузини чи калини й червонясте плетиво ожини; стара коричнева трава майже зникла під зеленим анемоновим пір’ям (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Зовні незалежна, ця дівчина дуже потребувала опори. Все своє життя старалася спростувати цю істину й тим самим підтверджувала її. немовби морська анемона. Тільки доторкнися — зразу ж присеться до руки (О.Король, перекл. Д.Фаулза)].
Обговорення статті
Анус – (лат.) анус, гузи́ця, гузни́к, анальний отвір, задній прохід, (вульг.) очко.
[Отже, я лежав між білою порошею просвітлення і смертю: ось вона прийшла, чорна — гу-гу-гу,— з широчезними плечима, у неї смерділо з рота, з ануса випускала вогнедишне бздо, що могло закласти тишу при наступі на Іпр у 14 році дев’ятнадцятого століття (О.Ульяненко)]
Обговорення статті
Апоптоз – (греч.) апоптоз.
[Апоптоз — це природна смерть, викликана втомою й виснаженням матерії. Грецькою це слово означає «опадання листя». Світ став безлистим (Б.Антоняк, перекл. О.Токарчук). Нормально р53 блокує репродуктивний процес у пошкодженій або мутатній клітині й змушує її до самознищення (це називається апоптозом). Якщо ж р53 мутантний або нейтралізований, то ненормальні клітини можуть продовжувати розмножуватися у тілі, утворюючи пухлини (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку)].
Обговорення статті
Аппетит – (лат.) апетит, хіть (охо́та) на ї́жу (до ї́жі, ї́сти):
аппетита нет у кого – апетиту нема в кого; нехіть до їжі (до їди) в кого; не їсться кому; на їду не йде кому; на їду не бере кого; не береться їда кого; охоти до їди (до їжі) не має хто; не йде на ум (на думку, на душу) їда (їжа, страва) кому; душа не приймає;
аппетит приходит во время еды (перен.) – апетит приходить під час їди; апетит з їдою прибуває; що більше маєш, то більше прагнеш;
болезненный аппетит – їстівець (їстовець); проїсть; ненасит, ненажир; хворобливий апетит;
волчий аппетит – вовчий апетит;
отсутствие аппетита – нехіть до їжі (до їди); бракує апетиту;
приятного аппетита! – смачного!;
прошёл аппетит – перехотілося (відхотілося) їсти;
разыгрался аппетит на что (перен.) – взяла охота до чого; приспіло до аж-аж (до жаги); (образн.) аж слина (слинка) потекла (котиться);
с аппетитом – усма́к, у жа́до́бу, з апетитом;
сильный аппетит – великий апетит; жадоба; (образн.) й шкура горить (говорить) до їжі; вола з’їв би;
умерить кому аппетит – вгамувати (збити) кому апетит (охоту, жадобу).
[Не йде на ум ні їда, ні вода, коли перед очима біда (Пр.). Їв би очима, та душа не приймає. (Пр.). Перший шматок з’їси усмак, а другий уже не так (Пр.). Така жадоба — вола б із’їв (З нар. уст). Ненажир напав (Номис). Се в нього їстовець (Номис). Не пощастило леву молодому. Який там сон, який там апетит? Він, може, хоче в Африку додому, а тут ця осінь листям шелестить (Л.Костенко). — Ви відчуваєте ниций потяг до якої-небудь жінки; і оскільки ви жадаєте її сильно, то негайно звинувачуєте її у тому, що вона знаджує вас, умисне розпалює й заохочує вашу жагу. Ви міркуєте, як дикуни. З такою ж рацією ви могли б твердити, що тарілка полуниць із вершками розпалює ваш апетит. У дев’яносто дев’яти випадках із ста жінки так само пасивні й невинні, як ці полуниці з вершками (В.Вишневий, перекл. О.Гакслі). Йому кортіло сказати, щоб вона забула про все, хоч на секунду забула про своє струнке тільце і про свої вдоволені апетити (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). 1. Апетит приходить під час їди, добре б і їда приходила під час апетиту. 2. Криза — це коли апетит приходить після їди].
Обговорення статті
Аристократический, аристократичный, аристократичен – аристократичний, великопа́нський, високопанський, великосві́тній, великосвітський, (ещё) шляхе́тський.
[Самохіть наші мирські і духовні пани, глави поспільства, зреклися рідної рущини своєї. Старі передсуди на користь мови государної і тогочасна байдужість про закони природи в жизні нації робили те, що ніхто і не догадувавсь, який великий скарб лишали в простолюдній масі ті наші люде, що п’ялись на «російський Гелікон» або поучали з церковної амбони рідних братів чужою мовою. Так само, як і в поєднанні з Польщею, нікому було в нас запровадити народну мову в школу, нікому звести на церковну амбону, нікому посадити її на судовій трибуні. Соромились розмовляти нею серед людей великосвітніх; погорджували тисячолітнім предківським словом у печатнях (П.Куліш). Пані Олімпія довгим поглядом окинула його, поглядом, у котрім виразно малювалася погорда аристократичної натури до плебея (І.Франко). Послухай, громадянине, ти знаєш, я, монтаньяр, ненавиджу тебе. і всі твої великопанські мрії (Л.Українки). Старим стало видко, що Серединському хотілось мати жінку великосвітську пані (І.Нечуй-Левицький). Аристократи́чний, шляхе́тський лад. Великопа́нський буди́нок. Великопа́нське життя́. Великосві́тні лю́ди (АС). Військово-хліборобський, козацько-шляхетський аристократичний клас, що відродився був і сформувався знов за Великого Гетьмана Богдана, — потім був демократією нашою вирізаний і винищений до коріння (В.Липинський). У Ольги було тонке аристократичне лице, темно-карі очі були туманні й глибокі. А на губи їй мені було соромно дивитися… (В.Сосюра). І не повторюйте мені великопанської дурниці про те, що смаки виховуються. Хоч би скільки мене годували елітарним пліснявим сиром, я все одно ригатиму й тягнутимусь до жовклого сала (О.Стусенко). — А ось іще «Пастух Філіди». — То не пастух,— зауважив священик,— а вельми розумний і дотепний великосвітський пан; сю книжку бережіть, як перлину коштовну (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Старий Джоліон, згадуючи про нього — дуже рідко, — казав: «Завзятий був чоловік, твердої вдачі, але йому бракувало витонченості». Друге покоління Форсайтів відчувало, що таким батьком не варто хвалитися. Єдина аристократична риса, яку вони відшукали в його вдачі, була та, що він полюбляв мадеру (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Його дружина дуже легко  стала царицею великопанського товариства, яке тільки могло бути на цьому скромному узбережжі (В.Мисик, перекл. О.Генрі)].
Обговорення статті
Архетип – (греч.) архетип, прообраз, правічний взірець.
[Кожна людина схильна перетворювати себе в архетип «моди», «соціяльності» і пропонувати себе за «взірець» (Антоніо Ґрамші). Мистецтво створює великі архетипи, відносно яких все суще лише незакінчена копія (О.Вайлд). Якщо якась символічна структура проходить крізь усі фази української історії і історично це доведено, то, звичайно, можна казати про кардіоцентризм чи архетип мови, чи індивідуальної свободи, чи архетип софійності (не та мудрість, яка в голові, а та, яка в речах, бутті) (С.Кримський)].
Обговорення статті