Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 141 статтю

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Брани́ть – ла́яти (сов. ви́лаяти), свари́тися на ко́го, свари́ти кого́, карта́ти, бе́штати, шпе́тити, гри́мати, на зу́би бра́ти (сов. взя́ти) кого́. [Ба́тько свари́ться на ме́не, щоб не гуля́в із хло́пцями до пі́знього пі́зна].
Брани́ть с укорами – гани́ти кого́.
Б. с головомойкой – ми́лити кого́. [До́бре ми́лила чолові́ка, як прийшо́в п’я́ний].
Б. назойливо кого-либо из семьи, преимущ. мужа – скребти́ (скрома́дити) мо́ркву кому́.
Б. сильно – ла́яти на всі бо́ки (заставки́), кобени́ти, корени́ти, корешува́ти, шельмува́ти, штапува́ти, паску́дити, клясти́ в ба́тька-ма́тір, батькува́ти, банітува́ти.
Б. как собаку – псякува́ти, пся́чити, соба́чити (кого́ или кому́).
Б. скверными, площадными словами – ла́яти неподо́бними слова́ми, москалі́в гони́ти, матіркува́ти, по-моско́вському загина́ти.
Бурли́вый
1) бурхли́вий. [Бурхли́ва рі́чка. Бурхли́ві роки́];
2) забу́рний, забуру́нний. [Він, як п’я́ний – страх яки́й забу́рний].

Бурли́во – бурхли́во, забу́рно.
Бух, отгл. межд. – бух, геп, гуп, пудь, тара́х, шеле́п. [Ма́мка та́тка бух у пле́чі. Геп у но́ги. Гуп соки́ра на коло́ду. П’я́ний – пуць на зе́млю! Та й дзе́ркалом тара́х у зе́млю. Шеле́п із ду́ба!].
Буя́н
1) бу́йник, забія́ка, зади́ра, галабу́рдник, забуру́нний, забу́рний. [Він як п’я́ний – страх яки́й забу́рний]; (
шалун) яри́жник, яри́га;
2) при́стань (
р. -ни).
Вдрызг (пьяный) – (п’я́ний) як ніч, як бари́ло, як хлю́щ(а).
Вразбро́с – у ро́зкидку, в ро́зкид, ро́зкидом. [П’я́ний був, усе́ньку о́діж ро́зкидом розки́дав].
Забушева́ть – (о человеке) забушува́ти, забуя́ти, зби́ти (зня́ти) бу́чу, забешкетува́ти; (о стихиях) забурха́ти, забушува́ти, з(а)буйнува́ти; (только о воде) зашпува́ти; (переносно: о чувствах) забушува́ти, забурха́ти. [Прийшо́в додо́му п’я́ний, таку́ бу́чу зняв, усі́х із ха́ти порозго́нив (Київщ.). Ру́шилася бу́ря вели́ка, забурха́ло (зашпува́ло) мо́ре. Бу́йні вітри́ збуйнува́ли та комаря́ з ду́ба ізвали́ли (Пісня)].
Зю́зя
1) (
промокший) хлю́ща (ж. р.) и хлющ (-ща́) (м. р.);
2) рю́м(с)а (
общ.), плаксі́й (-сія́), (о женщ.) плаксі́йка; см. Пла́кса;
3) п’яни́ця.

Пьян как -зяп’я́ний як хлю́ща, як земля́, п’я́ний хоч ви́крути.
Избива́ть, изби́ть
1) (
убивать) побива́ти, поби́ти, вибива́ти, ви́бити, убива́ти, повбива́ти, повибива́ти кого́. [Хліборо́би опано́вували за́мки, побива́ли скрізь лати́нських попі́в і верта́лись до старода́вньої слов’я́нської ві́ри (Куліш). Вибива́ли наро́д тисяча́ми (Стор.). Усі́х люде́й у го́роді повбива́ли (Грінч.)].
-би́ть всех до тла – ви́бити до ноги́;
2) (
исколотить; истрепать) би́ти, поби́ти, збива́ти, зби́ти.
Его в кабаке -би́ли – його́ в шинку́ поби́ли, зби́ли.
Яблоко это -би́то – я́блуко це поби́те.
-би́ть кнут – поби́ти баті́г (батога́) на ко́му. [Поби́в на йому́ уве́сь баті́г].
-би́ть до синяков кого – на синяки́ (на синці́) поби́ти, (і)зсини́ти кого́. [Та так поби́ла свекру́ху, на синяки́! (Берд.)].
-би́ть кого в биток – на (в) яє́чню, на боло́то кого́ поби́ти, зби́ти. [Збив го (его) на боло́то (Франко, Пр.)].
-би́ть кого палкой – ви́бити кого́ па́лицею, обпалкува́ти кого́. [Я його́ до́бре обпалку́ю, аби́ ті́льки впійма́вся (Липовеч.)].
-би́ть кого до крови – в кров роз’ю́шити кого́.
Изби́тый и Избие́нный
1) поби́тий, ви́битий, повби́ваний, повиби́ваний;
2) поби́тий, зби́тий. [Наре́шті, зби́того і ма́йже го́лого повели́ мене́ до ві́йта (Франко)].

Я весь -бит – я ввесь поби́тий, чи́сто (геть) поби́тий;
3)
см. Изби́тый, прил. -ться
1)
страд. побива́тися, убива́тися, вибива́тися; би́тися; бу́ти поби́тим, ви́битим и т. д.;
2) би́тися, поби́тися, збива́тися, зби́тися.

Он сам -би́лся пьяный – він п’я́ний сам поби́вся.
Сапожки -би́лись – чобітки́ зби́лися, поби́лися, стопта́лися, ступцюва́лися.
Клони́ться – хили́тися, гну́тися, (никнуть) ни́кнути. [Звя́лена трава́ хили́лась додо́лу (Мирн.). Нена́че п’я́ний очере́т без ві́тру гне́ться (Шевч.). А голова́ ни́кне на́бік, ни́кне (Г. Барв.)].
К чему это -нится – до чого́, на що йде́ться, на що зано́ситься де. [Догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Не знав, до чо́го ді́ло йде́ться (Крим.). Аж воно́, ба́чу, не на те йде́ться (Мова). Зано́силося на війну́ (Крим.)].
Солнышко -тся к западу – со́нечко схиля́ється (хи́литься) на за́хід.
-тся, -лось к вечеру – схиля́ється, схиля́лося над ве́чір.
-ться к упадку – хили́тися до зане́паду. [Да́лі письме́нник іде́ вниз, хи́литься до зане́паду (Єфр.)].
Государство -тся к упадку – держа́ва хи́литься до зане́паду.
Победа -лась на сторону неприятеля – во́рог почина́в здобува́ти перемо́гу, перемо́га схиля́лася на воро́жий бік.
К чему -нятся ваши речи – до чо́го ви прова́дите (ведете́) свою́ мо́ву? куди́ ви гнете́ свою́ мо́ву?
Клоня́щийся – що хи́литься.
-щийся к упадку – близьки́й (до) зане́паду.
Строение, -щееся к разрушению – буді́вля, що почала́ руйнува́тися, що йде до руйна́ції.
Кол
1) кіл (
р. кола́), ум. ко́лик, кіло́к (-лка́), ув. коля́ка, (свая) па́ля, (небольшой) па́кіл (-кола), соб. кі́лля, па́кілля; специальнее (с заострённым концом) (г)острокі́л (-ко́ла); (прикол) при́кіл (-кола), при́колень (-льня); (для привязки животных) припі́н (-по́ну), при́корень (-рня); (дубина) дрю́[у]к (-ка), дрю[у]чо́к (-чка́), пати́к (-ка́); (из тына, плетня) кіло́к, тини́на. [Дурно́му хоч кіл на голові́ теши́ (Номис). Напи́вся п’я́ний та й хе́кнув коля́кою по голові́ (Грінч.). Аж язи́к патико́м став (Номис). Гля́ньте сюди́: Гараси́м яко́го кі́лля понапи́сував (Васильч.). Воро́та запе́рті, з то́го бо́ку, із подві́р’я остроко́лом підпе́рті (Чуб. V)].
Сесть, засесть, сидеть -ло́м – сі́сти, засі́сти до чо́го, за що, сиді́ти коло чо́го, над чим, ка́менем сі́сти.
Где он -ло́м сел? – куди́ він поді́вся?
Лощадь ходит на -лу́ – кінь хо́дить на при́колі (на припо́ні), коло кілка́.
Падать -ло́м, см. Ка́мнем падать (под Ка́мень 1).
У него ни -ла́, ни двора – у йо́го ні кілка́, ні дрючка́ (ні ґу́дзика).
Садить, посадить на кол – саджа́ти, посади́ти на па́лю (на кіл), (о мног.) посади́ти, понабива́ти (Куліш) на па́лю кого́.
Кол сажальный – сади́льний па́кіл.
Кол землемерный – мі́рницький (землемі́рний) кіл;
2) (
школьн.: единица) кіл (р. кола́), коля́ка, одини́ця, є[ї]дини́ця;
3) (
конский клык) кіло́к (-лка́);
4)
астр. – поля́рна (бігуно́ва) зоря́ (зі́рка).
Коле́но
1) (
часть тела; мн. ч. коле́ни, -ней) колі́но (мн. колі́на, -лі́н, -ньми, -нах и -нях), соб. колі́ння. [Де но́ги перегина́ються,— то колі́на (Звин.)].
До -ле́н – по колі́на, до колі́н. [Жупани́на по колі́на (Мет.)].
Грязь по (в) -но – боло́то (грязь) по колі́на.
На -нях (коленопреклонённо) – навко́лішках, навко́лі[ю]шки, навко́лінки, навко́лі́нці, на колі́на[я]х, уклі́нно. [Навко́лішках перед образа́ми мо́литься (Кон.). Рома́н стої́ть навко́лішки бі́ля поро́гу (Васильч.)].
Ставать, стать, падать, упасть (опускаться, опуститься) на -ни[а] перед кем – става́ти, ста́ти, па́дати, упа́сти, (о мног.) постава́ти, попа́дати навко́лі[ю]шки, навко́лінки, навко́лі́нці, (зап.) укляка́ти, кля́кнути, у[о]кля́кнути, прикля́кнути, (о мног.) повкляка́ти перед ким. [Щоб перед їм скида́ли всі шапки́, навко́лішки става́ли (Грінч.). Прямі́сінько перед усіма́ бух навко́люшки (Мирний). Став навко́лінки (Звин.). Богомі́льні укляка́ли, щи́ро сповіда́лись (Рудан.). Укля́кла на оби́два колі́на на мо́кру од кро́ви зе́млю (Коцюб.)].
Ставить на -ни – ста́вити на колі́на, навко́ліш[н]ки.
Ползать на -нях перед кем – колінкува́ти перед ким.
Пьяному море по -но – п’я́ному мо́ре по колі́на; п’я́ний і в ого́нь полі́зе;
2) (
мн. ч. коле́на, -ле́н)
а) (
изгиб) колі́но (мн. колі́на, -нами, -нах), за́воро[і]т (-роту), за́воротень (-тня).
-но реки – колі́но (за́ворот) ріки́.
Река дала -но – ріка́ заверну́ла колі́ном (Грінч.).
Узор -нами – узо́[і́]р зубця́ми (кли́нцями), колінча́стий, зубча́стий узо́[і́]р;
б) (
техн.: -но вала, трубы и т. п.) колі́но;
в) (
в песне, в пении) колі́но. [Не попаде́ш пі́сні; на колі́на крута́ (Харківщ.)];
г) (
род) колі́но, поколі́ння, рід (р. ро́ду). [Моя́ жона́ не про́стого колі́на (Л. Укр.)].
Отцовское -но – ба́тьківський рід.
Родственник в третьем -не – ро́дич тре́тього колі́на;
3) (
в стебле растений; мн. ч. коле́нья, -ньев) колі́но, колі́нце, колі́нчик; (звено) ла́нка. [Одрі́зав очерети́ну са́ме на колі́нці (Сл. Ум.)].
Ко[а]ма́ринский, -ская – кама́ринський (-кого), гопа́к (-ка́).
-ский мужик – гопцюва́йло-випива́йло (м. р.), гопако́вий дя́дько, весе́лий (п’я́ний) кум.
Край
1) (
конец, предел, рубежная полоса) край (-а́ю), кіне́ць (-нця́), о́край (-аю), окра́йок (-а́йка), закра́йок (-йка), бе́рег (-рега), ум. крає́чок (-є́чка и -є́чку), кра́йчик (-ка), кі́нчик, окра́єчок (-чка); срвн. Коне́ц 1. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Пісня). Світа́є, край не́ба пала́є (Шевч.). Карпо́ одсу́нувся на са́мий край при́зьби (Н.-Лев.). По́руч ме́не на крає́чку всадови́вся яки́йсь п’я́ний чолов’я́га (Крим.). На кра́йчику лі́жка обня́вшися засну́ли дві молоді́ голови́ (Франко). Я не силку́юся збагну́ти сю річ до кра́ю (Самійл.). Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Я льо́том долеті́в до гайово́го о́краю, – нема́! (М. Вовч.). В кіне́ць га́ю, на окра́йку стоя́в дуб-довгові́к (М. Вовч.). Поста́вив пля́шку на са́мому бе́резі сто́лу (Сл. Ум.). Надяга́є черке́ску, обши́ту по берега́х срі́бним галуно́м (Мова)].
Край одежды – край, оме́т (-та). [На гапто́вані оме́ти ри́зи дорого́ї! (Шевч.)].
Край соломенной крыши – стрі́ха, острі́ха, острі́шок (-шка), (судна) обла́вок (-вка).
Края́ сосуда, кратера и т. п. – ві́нця (р. ві́нець), береги́, кри́си (-сів), посу́дини, кра́тера. [Розби́й яйце́ об ві́нця шкля́нки (Звин.). Кра́терові ві́нця (береги́). Глибо́ка ми́ска з крути́ми берега́ми (Конотіпщ.). Здава́лися йому́ кри́сами коло горшка́ або коло ми́ски (Н.-Лев.)].
До -ё́в, до самых -ё́в – по ві́нця, по са́мі ві́нця.
В уровень с -я́ми – уще́рть, укра́й. [Не налива́й го́рщика вщерть (Звин.). Її́ се́рце налило́ся ща́стям уще́рть (Н.-Лев.). Зло́том наси́плю я чо́вен укра́й (Грінч.)].
Насыпанный в уровень с -я́ми – щертови́й. [Бу́де щертови́х мі́рок де́в’ять, а верхови́х ві́сім (Сл. Гр.)].
Осторожно, это стакан с острыми -я́ми! – обере́жно, в ціє́ї шкля́нки го́стрі ві́нця.
Переливать через край – ли́ти через ві́нця.
Течь, литься через край, -ая́ – ли́тися через ві́нця. [По́внії ча́рки всім налива́йте, щоб через ві́нця лило́ся (Пісня)].
Имеющий широкие края́ – криса́тий; срвн. Широкопо́лый.
Лист с вырезными, зубчатыми -я́ми – листо́к із вирізни́ми, зубча́стими берега́ми (края́ми).
Край болота – при́болоток (-тка).
Тут тебе и край! – тут тобі́ й край! тут тобі́ й гак! тут тобі́ й амі́нь!
Сшитый край ткани, см. Рубе́ц.
Шов через край – запоши́вка.
Шить через край – запошива́ти.
Рана с рваными -я́ми – ра́на з рва́ними края́ми.
Язва с расползшимися -я́ми – ви́разка з розлі́злими края́ми.
Конца -а́ю нет – нема́ кінця́-кра́ю, без кінця́ й кра́ю.
Стол по -я́м с резьбою – стіл із рі́зьбленими закра́йками.
С которого -а́ю начинать пирог – з котро́го кінця́ почина́ти пирога́?
На реке лёд по -я́м – на рі́чці кри́га край берегі́в.
Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! – уже́ мені́ терпе́ць урва́вся, а ли́хові кінця́ нема́є!
Он хватил, хлебнул через край – він перебра́в мі́ру, він хильну́в через мі́ру.
На краю́ света – на краю́ сві́та, край сві́та.
На краю́ пропасти – край безо́дні.
На краю́ гроба – одно́ю ного́ю в труні́.
Он был на краю́ гибели – він ма́ло не заги́нув.
Я проехал Украину из кра́я в край – я переї́хав Украї́ною з кінця́ в кіне́ць, я прої́хав Украї́ну від кра́ю до кра́ю.
На край – (на) край. [Скажи́-ж мені́: де мій ми́лий. Край сві́та поли́ну (Шевч.)].
Вдоль кра́я – по́над, по́над край, вкрай чо́го. [По́над шля́хом щири́цею ховрашки́ гуля́ють (Шевч.). Ї́хала па́ні вкрай горо́да (Номис)].
На краю́, с -а́ю, нрч. – край, покра́й, накра́й, наузкра́й чого, кіне́ць чого. [Наси́пали край доро́ги дві могили́ в жи́ті (Шевч.). По́тім на світа́нні, як біля́ві хма́ри ста́нуть по́край не́ба, мов ясні́ ота́ри… (Л. Укр.). Жила́ вдова́ накра́й села́ (Пісня). Наузкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Грінч.)];
2) (
ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубі́ж (-бежа́), ребро́, край. [Уда́рив ру́бом ліні́йки (Сл. Ум.). Вда́рився об две́рі, об са́мий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубі́ж голо́вкою вда́рилося (Пирятинщ.)].
Край скошенный – скісни́й руб (край).
Край острый (орудия, инструмента) – гострі́й (-рія́), ум. гостріє́ць (-рійця́); (тупой) хребе́т (-бта́), рубі́ж (-бежа́). [Ле́две маха́ла соки́рою, б’ючи́ вже обу́хом, а не гостріє́м (Грінч.). Хребе́т пи́лки. Рубі́ж ножа́].
Край поперечный – торе́ць (-рця́). [Торці́ кле́пок звича́йно скі́сно обрі́зують (Бондарн. виробн.)].
Край кристалла – криста́ловий руб.
Гора с зубчатым верхним -а́ем – гора́ з зубча́стим хребто́м.
Гора с зубчатыми боковыми -я́ми – гора́ з зубча́стими ре́брами;
3) (
страна, область) краї́на, край, украї́на, сторона́, земля́, ласк. краї́нка, краї́нонька, краї́ночка, сторо́нонька, сторо́ночка, (территория) тере́н (-ре́ну). [Десь, коли́сь, в які́йсь краї́ні прожива́в пое́т неща́сний (Л. Укр.). Ой, пошлю́ я зозу́леньку в чужу́ю краї́ноньку (Пісня). У яко́му кра́ї мене́ захова́ють? (Шевч.). Прибу́дь, прибу́дь, мій миле́нький, з украї́н дале́ких (Пісня). На тій просла́вній Украї́ні, на тій весе́лій стороні́ (Шевч.). Поли́ну я в чужу́ стороно́ньку шука́ть талано́ньку (Пісня). На чужі́й сторо́нці найду́ кра́щу або зги́ну, як той лист на со́нці (Шевч.). Встає́ шляхе́цькая земля́ (Шевч.)].
Какими судьбами вы в наших -я́х? – яки́м вас ві́тром занесло́ до нас?
Тёплые края́ – те́плі краї́, (мифол.) ви́рій, и́рій (-ію и -ія). [Зажури́лася перепі́лочка: бі́дна моя́ голі́вочка, що я ра́но із ви́рію прилеті́ла (Пісня)].
Родной край – рі́дний край, ба́тьківщина; срвн. Ро́дина. [Тре́ба рятува́ти рі́дний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края́ – дале́кі краї́, дале́ка сторона́, дале́кий край, (метаф.) не близьки́й світ. [Одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.)].
Чужие края́ – чужи́на, (ласк. чужи́нонька), чужа́ сторона́, чужа́ краї́на, чужи́й край. [Тя́жко-ва́жко умира́ти у чужо́му кра́ю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа́ чужи́на, як домови́на (Приказка). Виряджа́ла ма́ти до́ньку в чужу́ стороно́ньку (Пісня)].
По чужим -я́м – по чужи́х края́х, по світа́х. [Не забува́в він і того́, що по світа́х ро́биться, по і́нших сто́ронах (Єфр.)].
Познакомиться с чужими -я́ми – чужи́х краї́в поба́чити, сві́та поба́чити. [Побува́є наш у солда́тах, сві́та поба́чить, порозумні́шає (Крим.)].
Путешествовать по чужим -я́м – мандрува́ти (подорожува́ти) по чужи́х сто́рона́х (края́х).
Заморский край – замо́рський край, замо́рська сторона́, замо́р’я (-р’я).
Работы у нас непочатый край – у нас пра́ці си́ла-силе́нна;
4) (
часть говяжей туши) край. [Товсти́й край. Тонки́й край].
Кре́пко – (сильно) мі́цно, цу́пко, крі́пко, си́льно, (хорошо) до́бре, (прочно) мі́цно, крі́пко, три́вко, дебе́ло. [Він її́ пригорну́в до се́рця мі́цно (Квітка). Гляді́ть-же, цу́пко прикруті́те (Котл.). До́бре би́ли (Шевч.). Поши́то мі́цно (М. Грінч.). Дебе́ло зро́блена ря́ма (Грінч.)].
-ко обнять – мі́цно (ті́сно) обня́ти.
-ко связать – мі́цно (ті́сно, щі́льно, цу́пко) звяза́ти.
-ко держать – цу́пко (мі́цно) держа́ти кого́, що.
-ко схватиться за что – мі́цно (цу́пко) схопи́тися за що, вчепи́тися чого́.
-ко задуматься – ду́же (тя́жко, си́льно) зами́слитися про що.
-ко спать, уснуть – спа́ти, засну́ти мі́цно (тве́рдо, цу́пко, до́бре, тя́жко, здо́рово), засну́ти міцни́м (тверди́м) сном. [А ді́вчина тверде́нько засну́ла і не зчу́лась, як ні́чка мину́ла (Чуб.). Тя́жко засну́ла в жита́х на межі́ (Олесь)].
-ко спится кому – до́бре (мі́цно) спи́ться кому́.
Встать -ко на ноги – ста́ти тве́рдо на но́ги.
-ко стоять – тве́рдо (мі́цно) стоя́ти. [Тве́рдо го́рдий дуб стої́ть (Грінч.)].
-ко стоять за свои права – тве́рдо стоя́ти за свої́ права́ (за свої́ми права́ми).
-ко закрыть глаза – ті́сно (щі́льно, мі́цно) заплю́щити (стули́ти) о́чі.
-ко ударить (выругать) кого – ду́же (тя́жко, крі́пко, здо́рово) уда́рити (ви́лаяти) кого́.
-ко хочется – ду́же (тя́жко) хо́четься кому́, корти́ть кого́, кому́.
Жить -ко – жи́ти ску́по (скна́ро).
-ко держаться своего мнения – тве́рдо (мі́цно) трима́тися своє́ї ду́мки.
-ко пьян был – ду́же (тя́жко, здо́рово) п’я́ний (напи́тий) був, п’яне́нний був.
-ко-на́крепко (сильно) – мі́цно-премі́цно, ду́же-преду́же.
-ко-на́крепко за́пер дверь – до́бре замкну́в две́рі.
-ко-на́крепко запретили мне делать это – суво́ро-суворі́сінько заборо́нено мені́ це роби́ти.
Кре́пче – міцні́ш(е), цупкі́ш(е), дебелі́ш(е), крі́пше, лу́чче. [Що-дня тісні́ш, міцні́ш стиска́є нас мов о́бручем зо ста́лі ля́дська си́ла (Грінч.). Жіно́че ца́рство стої́ть крі́пше над усі́ ца́рства (Куліш). А його́ притиска́є ще лу́чче (Звин.)].
Довольно -ко – міцне́нько, кріп(к)е́нько, дуже́нько, тривке́нько, дебеле́нько. [А ра́ка кріпе́нько держи́ть (Стор.)].
Кроши́ть
1) (
мельчить ломая, разбивая, и т. п.) криши́ти, трощи́ти, (и зубами при жевании) локши́ти, сі́кти, кавальцюва́ти що, (капусту на крошиле) шаткува́ти (капу́сту). [Криши́в го́стрим ноже́м тютю́н (М. Грінч.). Літа́, дощі́ та вітри́ навдивови́жу вмі́ють криши́ти мурува́ння (Куліш). П’я́ний трощи́в па́лицею миски́ та го́рщики (М. Грінч.). Голо́дні трощи́ли, аж у зуба́х хруща́ло (Н.-Лев.). Так в гні́ві си́льно їх локши́в (Котл.). Бу́дем ляхі́в, вра́жих сині́в, як капу́сту сі́кти (Пісня). Наро́д пам’ята́є, як шаткува́в свої́х ворогі́в (Н.-Лев.)].
Крошё́нный – кри́шений, сі́чений, шатко́ваний;
2) (
сорить крошками) криши́ти. [Їж так, щоб не криши́ти хлі́ба додо́лу (М. Грінч.)].
Кура́житься – кура́житися, (с капризами) коми́зитися, вила́муватися, (с форсом) задава́тися. [Арті́ль шапо́к не скида́ла та комизи́лася (Єфр.). Нап’є́ться п’я́ний, вила́мується (Козелеч.)].
-ться над кем (издеваться) – збиткува́тися над ким, знехваля́тися з ко́го. [Арті́ль знехваля́лася з дрібно́го лісовика́-хазя́їна (Єфр.). Вже не збитку́ються над на́ми (Сл. Гр.)].
Курны́кать, курны́кнуть
1) (
мяукать) ня́вкати, нявча́ти, ня́вкнути. [І в го́лос мов кішки́ нявча́ть (Котл.)];
2) (напевать про себя) муги́кати, муги́кнути, курни́кати. [Гуля́в в саду́ та а́рію яку́сь муги́кав сти́ха (Шевч.). Не зду́жа встать, а курни́ка, п’я́ний і весе́лий (Шевч.)];
3) (
мурлыкать) воркоті́ти, муркоті́ти (-кочу́, -коти́ш).
Лиси́ца
1) (
зверь) лиси́ця, лис, (редко) лиса́. [Зна, де вовк, а де лиси́ця (Номис). У ві́чі як лис, а за-о́чі, як біс (Номис)].
-си́ц драть – вчора́шнім ходи́ти, блюва́ти, рига́ти.
Не сули -цу в год, а дай в рот – кра́ща сини́ця в жме́ні, як жураве́ль у не́бі.
У -цы хвост долог, а на свой не сядет – чужи́ми кри́лами не літа́й; п’я́ний, а в ого́нь не полі́зе;
2) (
в телеге) підто́ки (-то́к).
Лома́ться
1) лама́тися, ломи́тися, (
на мелкие куски, в дребезги) трощи́тися; (страд. з.) бу́ти ла́маним, ло́мленим, тро́щеним; срв. Ломи́ться. [Пога́ні голки́ – не лама́ються, а гну́ться (Київщ.). Ща́стя на колі́ні не ло́миться (Номис)].
Камень -ма́ется (крошится) – ка́мінь кри́шиться.
Здесь -ма́ется наилучший камень для мельничных жерновов – тут б’ють (лупа́ють) найкра́ще млино́ве камі́ння.
Этот дом будет -ться – цей буди́нок розбира́тимуть;
2) вила́муватися, викривля́тися, виверта́тися, викру́чуватися;
срв. Кривля́ться. [Нап’є́ться п’я́ний, вила́мується, чорт ба́тька зна що язико́м пле́ще (Козелеч.)];
3) (
чиниться, церемониться) мані́ритися, пиша́тися. [Не люблю́ я таки́х го́стей: як почну́ть мані́ритися, як почну́ть пиша́тися, то аж упрі́єш, по́ки до чо́го припро́сиш (М. Грінч.)];
4) (
упрямиться) кобени́тися, комизи́тися, коцю́битися, опина́тися, огуря́тися;
5) (
важничать перед кем) велича́тися, чва́нитися, при́ндитися, бундю́читися, пиндю́читися, (г)инди́читися перед ким. [Ото́ велича́ється перед людьми́, на́че спра́вді не зна́ти яке́ цабе́ (Київщ.)];
6) (
издеваться над кем) знуща́тися з ко́го;
7) (
бороться) боро́тися, борюка́тися з ким;
8) (
о коровах в течке) полюва́ти, бі́гати.
Лы́ко – ли́ко, лут (-ту), соб. ли́ччя, луття́. [З одніє́ї ли́пи дві́чі ли́ка не деру́ть (Номис)].
-ком шитый – ли́ком ши́тий, (перен.) ва́лом підпере́заний. [Хоч і ва́лом підпере́заний, а пани́ч (Кониськ.)].
Не -ком шит – не повстяни́й. [Хло́пець він не повстяни́й (Кониськ.)].
Он -ка не вяжет – він п’я́ний як хлющ, як ніч, хоч ви́крути, язико́м не пове́рне.
Борода велика, а ума ни на -ко – борода́ в пів арши́на, а на ро́зум дити́на; вже з бородо́ю, а на́че й до́сі без штані́в.
Не всякое -ко в строку – не за вся́ку прови́ну ки́єм у спи́ну.
Хоть -ком шит, да мылом мыт – хоч і ли́ком ши́тий, та не в ті́м’я би́тий.
Мертве́цки, нрч.
1)
-ки пьянп’я́ний як ніч (як чіп, як земля́, як хлю́щ, як зю́зя);
2) до сме́рти;
срв. О́чень и Кра́йне.
Ми́лость
1) (
привлекательность, приятность) лю́бість, ми́лість, любота́, уті́шність; (изящество) го́жість; (любезность) лю́б’язність, ґре́чність; (благосклонность) ласка́вість (-ости), прихи́лля (-лля); срв. I. Ми́лый 2 и 3.
-лость этого ребёнка всякого поражает – лю́бість (ми́лість, уті́шність) ціє́ї дити́ни ко́жного вража́є;
2) (
расположение, благоволение, одолжение) ла́ска, ми́лость (-ти). [Леге́нди про рай, по́руч з іде́єю про бо́жу ла́ску чи нела́ску (Л. Укр.). Здобу́ти ла́ску літерату́рних мецена́тів (Крим.). Що-де́нь хвали́ли бо́га за його́ ми́лость (Квітка)].
Это для него особенная -лость – це для йо́го (йому́) особли́ва ла́ска.
Он не достоин ваших -тей – він не варт ва́шої ла́ски.
Что -лость ваша – що ла́ска (ми́лость) ва́ша. [Пода́йте, що ми́лость ва́ша (Тесл.)].
Монаршая -лость
а) (
благоволение) мона́рша ла́ска;
б) (
отличие) відзна́ка (нагоро́да) від мона́рха.
Божи[ь]ею -тью, по -ти божи[ь]ей – з ла́ски бо́жої, ла́скою бо́жою. [З ла́ски бо́жої худо́жник (Єфр.)].
Вашими -тями – з ва́шої ла́ски.
По вашей -ти
а) (
из-за вас) через вас, з ва́шої причи́ни. [Він німи́й лежи́ть, холо́дний з моє́ї причи́ни (Л. Укр.)];
б) (
благодаря вашей доброте) з ва́шої ла́ски. [Ка́жете, що я п’я́ний? так не з ва́шої ла́ски! (Звин.)].
Из -ти, по -ти – з ла́ски. [Слу́жить з ла́ски (Номис)].
Жить из -ти у кого – жи́ти з ла́ски, жи́ти на ласка́вому хлі́бі (поэт. на бо́жій ха́рчі) в ко́го. [Йому́ не довело́сь-би помира́ти в своє́ї сестри́ на ласка́вому хлі́бі (Куліш). В йо́го росло́, на бо́жій ха́рчі, за дити́ну чиє́сь байстря́ (Шевч.)].
Быть в -ти у кого – ма́ти ла́ску чию́, ті́шитися чиє́ю ла́скою, кори́стуватися з ла́ски чиє́ї.
Войти, попасть в -лость к кому – підійти́ (втереться: підби́тися) під ла́ску кому́, здобу́ти ла́ску, здобу́тися ла́ски в ко́го. [Чи підби́лась моя́ У́ля своє́му ба́тькові під ла́ску? (Мова)].
Выйти из -ти у кого, лишиться -ти чьей, утратить чьи -ти – втра́тити ла́ску (реже ла́ски, р. п. ед.), загуби́ти ла́ску чию́. [Втра́тив па́нську ла́ску (Куліш). Бої́ться ла́ски втра́тити (Звягельщ.)].
Добиваться, искать -ти у кого – запобіга́ти ла́ски чиє́ї или в ко́го.
Добиться чьей -ти, чьих -тей, приобрести, снискать чью -лость – запобі́г(ну)ти ла́ски чиє́ї или в ко́го, діста́ти ла́ски в ко́го, здобу́ти, з’єдна́ти ла́ску чию́ или в ко́го. [Тоді́ цари́ця запобі́гне ла́ски, як нас одда́сть йому́? (Куліш). Тако́ї ла́ски діста́ну і в Пара́ски (Номис). За́мість всім з’єдна́ть ла́ску ти сам ста́неш ла́ски негі́дним (Франко)].
Положиться на чью -лость – спусти́тися (покла́стися) на чию́ ла́ску.
Иметь -лость (сожаление) к кому – згля́нутися на ко́го.
Оказывать -лость кому – роби́ти ла́ску кому́; см. Ока́зывать 2. [Ду́мають, що це вони́ ла́ску мені́ ро́блять, коли́ дозволя́ють працюва́ти на їх (Крим.)].
Оказывать -лости кому, осыпать -тями кого – виявля́ти вели́ку ла́ску до ко́го, дарува́ти кому́ свою́ вели́ку ла́ску.
Не оставить кого своей -тью – не забу́ти (не помину́ти) кого́ своє́ю ла́скою, не позба́вити кого́ своє́ї ла́ски.
Просить -ти у кого – проси́ти ла́ски (реже ми́лости) в ко́го.
-ти прошу, -ти просим (пожалуйте) – про́симо (на ми́лость), ми́лости про́симо.
Переложить, переменить, сложить гнев на -лость – з[пере]міни́ти гнів на ла́ску.
Сделайте -лость
а) (
явите) зробі́ть ла́ску, бу́дьте ласка́ві;
б) (
в ответе на просьбу: пожалуйста) будь ла́ска, бу́дьте ласка́ві, ду́же про́шу́, та про́шу.
Сделайте -лость кушайте – бу́дьте ласка́ві спожива́йте (ї́жте);
3) (
в обращении, титуле) ми́лость, (зап., полон.) мосц[т]ь (-ц[т]и), (редко) доброді́йство.
Ваша -лость – ва́ша ми́лость (зап., ва́ша мосць), ва́ше доброді́йство, (фам., устар.) ва́шець (-ци, ж. р.) ва́шмосць. [Про́симо ва́шої ми́лости і на обі́д (Н.-Лев.). Бага́то пристає́ на ва́шу мосць, а и́нші Ковале́нка, обсто́юють (Грінч.). Якби́ то, ва́ше доброді́йство, ви нам ми́лостиню подали́ (ЗОЮР. II)].
Надры́згаться – наду́длитися, напи́тися як земля́ (як квач). [Іде́ він п’я́ний, знов наду́дливсь (Крим.)].
Напива́ться, напи́ться
1) (
утолять жажду) напива́тися, напи́тися, (с жадностью, грубо) наду́длюватися, наду́длитися, нажлу́ктуватися, нажлу́ктатися, (о мног.) понапива́тися, понаду́длюватися, понажлу́ктуватися чого́. [Напи́вся пого́жої води́ (Канівщ.). Наї́вся, напи́вся й спа́ти положи́вся (Номис).].
Дайте мне -пи́ться – да́йте мені́ напи́тися (пи́ти), да́йте мені́ води́.
Не хотите ли пить? – Нет, я уже -пился́ – Чи не хо́чете пи́ти? – Ні, я вже напи́вся.
Пьёт, не -пьё́тся – п’є, не на[віді́]п’є́ться. [Знай – пили́ во́ду, не відіп’ю́ться (Квітка)].
-ваться вволю – напива́тися досхочу́ (уво́лю), (всласть) напива́тися всмак, (по горло) напива́тися до-не́(с)хочу (по саме́ ні́куди, по за́в’язку, по ду́жку).
Лошади -пили́сь – ко́ні понапива́лися (понапува́лися);
2) (
пить земельное, упиваться) напива́тися, напи́тися, упива́тися, упи́тися, (о мног.) понапива́тися, повпива́тися, попи́тися, (наугощаться) начастува́тися, (грубо) набира́тися, набра́тися, налива́тися, нали́тися, насмо́ктуватися, насмокта́тися, нарі́зуватися, нарі́затися, наду́длюватися, наду́длитися, нали́гуватися, налига́тися, наджу́люватися, наджули́тися, (диал.) набра́жуватися, набра́житися, натю́жуватися, натю́житися, (о мног.) понабира́тися, понасмо́ктуватися, понаду́длюватися и т. п., (заливать глаза) на[за]лива́ти, на[за]ли́ти (зап. на[за]лля́ти) о́чі (бельма: слі́пи), (о мног.) позалива́ти о́чі, (образно) набира́ти, набра́ти по́вну го́лову, зачме́лювати, зачмели́ти го́лову, завдава́ти, завда́ти га́рту. [Хай соло́дкого ме́ду напива́ється (Метл.). Не впива́йтесь, лю́ди! – на тім сві́ті вам смола́ за́мість вина́ бу́де (Рудан.). П’ють, п’ють, по́ки нап’ю́ться, по́тім зва́да (Л. Укр.). Зібра́лись до́брі лю́ди, на бе́седі вже зві́сно попили́ся (Гліб.). Пили́, пили́ козаче́ньки, та вже попили́ся (Грінч. III). Начастува́лися ми так, що й посну́ли (Основа 1862). Буржуа́, налига́вшись ро́му, підняли́ ґвалт (Н.-Лев.). Набра́вся як свиня́ му́лу (Звяг.). Іде́ він п’я́ний, знов наду́дливсь (Звин.). Набра́жився як п’яни́ця (Номис). Зали́в слі́пи зра́нку, то вже не тя́миш, що верзе́ш (Тобіл.). Зачмели́в го́лову та й іде́ співа́ючи (Франко)].
-ва́ться допьяна – напива́тися до́п’яну, напива́тися п’я́ним, п’я́но впива́тися.
Напи́вшийся – що напи́вся, напи́тий; упи́тий, начасто́ваний, набра́жений.
Наевшийся и -пи́вшийся – наї́дений і напи́тений.
Невменя́емый
1) (
в вину: о поступке) невсу́дний, неосу́дний; (непроизвольный, несознательный) мимові́льний, несвідо́мий;
2) (
неподлежащий ответственности, осуждению: о человеке, состоянии) неосу́дний. [Суд ви́знав Фро́ла неосу́дним, і він зно́ву поверну́вся в грома́ду (Корол.). Він неосу́дний, він за́вжди п’я́ний і ніко́ли не вихмеля́ється (Черкас.)];
3) (
не облад. полным сознанием: о человеке, состоянии) несамови́тий; (ненормальный) несамови́тий, (только о человеке, диал.) непритама́нний. [Як осла́вили його́ несамови́тим, так з то́го ча́су я опа́суюся, щоб не напа́вся він на тако́го, що не тя́мить його́ вда́чі (Кониськ.). Я хво́рий, несамови́тий, і мої́ слова́ й учи́нки теж несамови́ті (Київ). Не тре́ба уважа́ти на Анто́нову ла́йку, бо він люди́на непритама́нна (Кониськ.)].
Неотрезви́мый
1) невитверезни́й; безпро́си́пний, раз-у-ра́з п’я́ний.

-мый пропойца – невитверезни́й (непросипе́нний, мо́крий) п’яню́га; п’яню́га раз-у-ра́з (як дим, як ніч) п’я́ний;
2) незціле́нний, невиго́йний, непопра́вний;
срв. Неизлечи́мый.
-мый мечтатель – непопра́вний мрі́йник.
Опьяня́ть, опьяни́ть – п’яни́ти, сп’яня́ти, сп’яни́ти, упо́ювати, упої́ти кого́, вступа́ти в го́лову кому́. [Ра́дість п’яни́ла ду́шу. Го́лову па́хощі з кві́тів сп’яня́ли].
Опьяня́ющийп’я́ний, п’янки́й, (немного) п’янкува́тий. [П’я́ні па́хощі. П’янкі́ мрі́ї. Тютю́н п’янкува́тий. П’я́ним горілча́ним ду́хом уже́ по́вна була́ вся світли́ця (Грінч.)].
Опьянё́нный чем – сп’я́нений чим, сп’яні́лий з чо́го.
Пока́чиваться
1) похи́туватися, поколи́хуватися, пого́йдуватися.

Пшеница -вается на стеблях – пшени́ця похи́тується на сте́блах (Франко).
Ходить -ваясь – (в перевалку) ходи́ти пого́йдуючись (Свидн.).
-вается как пьяный – похи́тується (зато́чується), мов п’я́ний.
-ваться вверх и вниз – підхи́туватися. [Ві́тер, прудка́ вода́, чо́вен аж підхи́тується (Звин.)].
-ваться из стороны в сторону – по[за]то́чуватися, слоня́тися. [П’я́ний ішо́в пото́чуючись. Як ви́йшов з ши́нку, так аж слоня́ється];
2) (
в колыбели) поколи́хуватися, поколи́суватися.
Поплести́ся – поди́бати, пошкандиба́ти, попле́нтатися, поплести́ся, потягти́ся, поканделя́ти, почвала́ти, посу́нути, (рысцой) потю́пати; срв. Плести́сь. [Бала́буха встав помале́ньку з во́за і поди́бав до ґа́нку (Н.-Лев.). Гнат, колива́ючись, мов п’я́ний, попле́нтавсь додо́му (Коцюб.). І поплі́всь собі́ доро́гою (Свидн.). Вже п’я́ний потя́гся додо́му (Неч.-Лев.)].
И куда это он -лё́лся – і куди́ це він пові́явся.
Поша́тываться, пошата́ться, пошатну́ться
1) похи́туватися, хита́тися, похита́тися, похитну́тися, схитну́тися, хитну́тися, (
обыкновенно с отрицанием) ухитну́тися; (покачиваться) хилита́тися, похилита́тися, хилитну́тися, колива́тися, поколива́тися, коливну́тися, хиба́тися, хибну́тися, схибну́тися, похибну́тися, (только о людях нетвёрдо стоящих на ногах) зато́чуватися, заточи́тися, точи́тися, поточи́тися куди́, до чо́го.
-ваясь подходить, подойти к кому, к чему – підто́чуватися, підточи́тися до ко́го, до чо́го. [Пішла́ зле́гка похи́туючись, мов п’я́на (Черкас.). Гнат, колива́ючись мов п’я́ний, попле́нтавсь додо́му (Коцюб.). Кла́дочка схитну́лась, сестри́ця втону́ла (Гр.). Пливе́ чо́вен води́ по́вен, коли́-б не схитну́вся (не схибну́вся) (Чуб.). Ой оре́ міщани́н та й зато́чується (Чуб.). П’я́ний поточи́вся і впав (Грінч.)].
Этот удар заставил его -ну́ться – цей стуса́н приму́сив його́ схитну́тися (похитну́тися, схибну́тися, заточи́тися, поточи́тися).
Его вера -ну́лась – його́ ві́ра схитну́лася, похитну́лася, захита́лася.
-нуться в вере – схитну́тися, похитну́тися, захита́тися у ві́рі.
-ну́ться на трудном пути (переносно) – схибну́тися (схиби́ти) на непе́вній доро́зі.
Здоровье -ну́лось – здоро́в’я упа́ло, занепа́ло, схитну́лось, похитну́лось.
-ну́вшийся авторитет – захи́таний авторите́т;
2)
пошата́ться – (пошляться) пове́штатися, потиня́тися, пошала́тися, помота́тися. [Пове́штався я ту́течки чима́ло на своє́му віку́ (Сторож.). Поміж людьми́ помота́ється, – звича́їв набира́ється (Гр.)].
Просыпа́ться, проспа́ться – присипля́тися и просипа́тися, проспа́тися, переспа́тися. [П’я́ний проспи́ться, а дурни́й ніко́ли (Приказка)].
Протре́звливаться и Протрезвля́ться, протрезви́ться – протвере́жуватися, протверези́тися, прохмеля́тися и -хме́люватися, прохмели́тися, витвере́жуватися, ви́тверезитися, вихме́люватися, ви́хмелитися. [А да́лі тро́хи проходи́вся, прочу́мався, протверези́вся (Котл.). Піду́ до коршо́мки та й нап’ю́ся, піду́ в вишне́вий сад, прохмелю́ся (Чуб.). Як поба́чив я таке́ страхі́ття, ра́зом ви́тверезивсь (Звиног.). Хо́дить п’я́ний, не ви́тверезився ще (Грінч. II). Тоді́ побала́каєм, як ви́хмелишся, ви́спишся (Лубенщ.)].
Пьяне́ть, опьяне́ть – п’яні́ти, сп’яні́ти, (во множ.) поп’яні́ти; (всё более) п’яні́шати. [Він шви́дко п’яні́є: дві ча́рки ви́пив, то вже й п’я́ний (Харк.)].
Пья́нственный – п’яни́чний, п’яни́цький.
-ная компания – горілча́не бра́ття; см. Собуты́льник, -ное питиеп’я́ни́й тру́нок.
Пья́ный
1) п’я́ний, напи́лий, напи́тий, (
вульг.) нали́ганий. [Бу́де твоя́ голі́вонька що-дня п’я́на (Пісня). В похо́дах напи́лого козака́ ка́рано сме́ртю (Куліш). Ти твере́зий, я напи́та (Грінч. III). Люби́в Бо́га хвали́ти, та люби́в і в го́рло ли́ти. Так і вмер нали́ганий (Свидн.)].
Несколько, немного -ный – п’янува́тий, п’яне́нький, підпи́лий, підохо́чений, на підпи́тку.
Сильно -ный – п’яне́нний, п’яне́зний; срв. Пьянё́хонький. [Молоди́й Петро́ п’яне́нний лежить (Грінч. III)].
-ным-пьяно́п’я́ний-п’яне́зний. [Верну́вся аж сві́том – п’я́ний-п’яне́зний (Мирн.)].
Мертвецки пьян, пьян, как стелькап’я́ний, як ніч, як земля, як чіп, як квач, як хлюща, напи́всь, як бе́лька, п’я́ний – аж валя́ється, хоч візьми́ та й ви́крути, що й сте́жки не ба́чить.
Он вечно пьян – він не вихо́дить з горі́лки, не висиха́є з горі́лки, нема́ йому́ про́сипу, він ки́сне в шинку́.
Под -ную руку – під п’я́ну руч.
В -ном виде – під ча́ркою, з п’яних оче́й, по п’я́ному, по́п’яну.
Быть -ну – під ча́ркою бу́ти, п’я́ним бу́ти.
Напиться -ным – упи́тися, оп’яни́тися, підхмели́тися, зали́ти, нали́ти очі (слі́пи), зачме́лити го́лову, набра́ти по́вну го́лову, насмокта́тися, нарі́затися, наджу́литися, наджу́ґлитися, заби́ти па́лю;
2) (
пьянящий) п’янки́й, п’янкува́тий.
-ный мёд – гра́ний мед. -ная трава́, см. Пьяни́чник.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Жираф, жирафа – (от араб.) жираф, жирафа.
[Отут уже держіться. Тут уже кожний тріск гілки — то тріск усіх ваших нервів. Падіння шишки з ялинки — атомна бомба. Стрибок зайця — мінімум стрибок жирафи. Лисиця — тигр. А ви ж зайців і лисиць не стріляєте. Боже борони! Найтяжчий злочин — стріляти на вовчій охоті в щось інше, крім вовка (О.Вишня). він розквасив носа, але скалиться до мене — бо такий п’яний, що мозок не розуміє, як боляче тілу. Суґа, хилитаючись, зводиться на одне коліно, наче хоче попросити моєї руки до шлюбу. Устає, стійкий, мов новонароджений жираф і валиться спиною на стелажі з воєнними кінами (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда). У ресторані офіціянт зсуває столи. Підходить другий: — Банкет буде? — Та ні, хтось замовив шийку жирафа…].
Обговорення статті
Жо́па, за́дница, по́па (вульг.) – срака, (ум.) сраченя́, гузно, гузниця, дупа, (ув.) дупенція; (попка, ум.) дупця, дупцюня, дупуся, дупусечка, дупампулька тощо; (ув.) дупище, ґедзло, ґепа, сідниці, зад;
полная жопа (разг., в знач. «плохо дело!») – повна дупа;
получить по попе – дістати по дупі.
[Поцілуй мене у ґедзло (Сл. Гр.). Як любо бачити зимову ідилію, коли важкотілі жінки ґраційно падають пишними дупенціями на слизький лід… (В.Даниленко). Після нетривалої перерви дупи замиготіли перед очима з такою частотою, що нічого, крім них, і не бачив: дупа в політиці, дупа в економіці, дупа в культурі, міжконфесійна дупа, дупище людських взаємин (В. Павлів). А є ж бо такі чудові слова, як «дупця, дупелька, дупцюня, дупуся, дупусечка, дупапулька, дуплюська, дупампуся, дупочка, дуплюсечка, дупелюсточка, дуперлинка, дупівонія», а в деяких, жартівливих місцях,— «дупенція, дупокльоцик, дупендра, дупижмо, дупасія, дупекло». (Ю. Винничук). Активістці УНСО в Конотопі Надавали ментяри по жопі. Вона ніжками тупа: То не жопа, а дупа! Тож ганьба вам, менти в Конотопі! (Юрко Позаяк). Нас вабить вигин вуст дівиці і хижий виклик їх зіниць, вузькі броньовані спідниці і хтива випуклість сідниць (Віктор Шушпан). Метелик доганя метелика. І квітка квітку доганя. І їде дитинча на велику І відбиває сраченя… (Галина Паламарчук). Одягла кохтину «з Європи», що сягала пупка, міні-спідничку, котра заледве прикривала сраченя — «два зубочки часнику», вхопила потерту торбинку-«човник» — також «з Європи», й, не поснідавши, вибігла з будинку, назустріч лихові, яке вже висновувалося, вже маріло попереду… (Неля Шейко-Медведєва). Цього разу Ворон узяв її ніжно, поволі, з усією ласкою, на яку була здатна його зашкарубла натура; він губами блукав по її тілу, як п’яний джміль по квітці, і дивувався, наче ніколи такого не бачив, сильно так дивувався і рівчачкові поміж грудей, і пласкому животику, і виразно випнутому пагорбку, вкритому зовсім не шорсткою, шовковою травичкою, дивувався повнявому випуклому сраченяті, тонким пальчикам, коротко стриженому волоссю і тому, які можуть бути холодні зуби у спраглому жіночому роті (В.Шкляр). Слово «дупа» мало дуже багато значень. Наведу лише частину: 1. Дупа – частина тіла, на якій сідається. 2. Жіночий статевий орган («Люська дала мені дупу»). 3. Жінка, як об’єкт сексуального зацікавлення («О, та Нуська файна дупа»). 4. Про когось, хто є недорайдою, чи то пак офермою («Борщ без мнєса то є зупа, хлоп без вуса то є дупа»; «та з нього такий дупик, що страх»). 5. Жінка, що належить комусь іншому (Чия то дупа? Стефкова?«) 6. У значенні спини («Світ повернувся до мене дупою») 7. «Взяти за дупу» – до чогось примусити. 8. «Йому бракує тільки другої дупи» – те саме, що йому бракує тільки пташиного молока. 9. «Цілувати когось в дупу» – підлизуватися. 10. «Темно, як у мурина в дупі». 11. У значенні серця – «це тішить мою дупу»; «аж ми жаль дупу стиснув». 12. «Добратися до чиєїсь дупи» – поквитатися. 13. «Дупа волова», «дупа з вухами» – нездара. 14. «Дупа з яйцями» – про вольову жінку. 15. «Гризти дупу» – нарікати на щось, шкодувати. 16. «П’яний в дупу»; «п’яний в штири дупи». 17. «Виглядає, як дупа» – про когось, хто зле виглядає (Ю.Винничук). Тільки й того, що відшмагали вже старою, а тому шорсткою, як наждак, і колючою, що аж іскрила, кропивою. Ще цілі дві доби по моїм першім шкільнім дні мені здавалося, що ті іскри сиплються з моїх ніжок і худої дупці і вдень, і вночі (О.Слоньовська). Так відшмагали, що із сраки аж клапті летіли (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). — Панове, ваше щастя, що я маю гарячу подругу світового класу з бездоганно пропорційним срако-цицьковим співвідношенням, а то б я розсердився (О.Негребецький, перекл. «Не займайте Зохана»). — Гайє, чоловіче, ох і ноги в неї, ого-го!— Його думки повзуть трохи вище.— В неї, мабуть, і гепа гарна, отака… як у слонихи (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Тупий, як срака. 2. Навіть на найвищому троні сидить дупа. 3. Тепер не прийнято казати: «Ідіть в дупу!». Тепер кажуть: «Усім залишатися на своїх місцях!» 4. Срака — багатофункційна частина тіла. Крім основного призначення, нею думають, нею ж відчувають, через неї ухвалюють рішення і виконують більшість робіт, на неї шукають пригод, a коли знаходять, в ній же і сидять. 5. Поки є срака — пригоди не закінчаться!].
Обговорення статті
Змей
1) (зоол. Serpens) змій, (
умен.) змійо́к (-йка́); (самец) змію́к, (самка) змі́ї́ха; (удав) по́лоз;
2) (
бумажный) [повітряний] змій, змія́, літа́вець (-вця), (гал.) оре́л;
3) (
бранно) гад, га́дина, гадю́ка:
Змей-Горыныч – Змій-Горяни́н, Змій-Горинич;
огненный змей – огняни́й змій;
пускать зме́я – пуска́ти змі́я, (гал.) вірла́.
[Сірим змієм плазує шлях з гори в долину поміж зеленою травою безкрайого степу (П. Мирний). Басують під козацтвом коні, мов змії ті, повигинали шиї… Козацтво — як мак… Жупан червоний, вус чорний, довгий, при боці шаблюка (М.Коцюбинський). Необачні звірята не доглянули, що серед величезного зеленого листя сидів страшенний змій-удав (І.Франко). А в скелі живе змій. І це нечиста сила. Сім год живе гадиною, другі сім год — полозом (така велика та страшна зміюка), а треті сім год живе змієм із крилами,— такі великі, як у вітряку… І тільки трохи махне крилами — схопиться вихор і закрутить по шляху, і як стріне чоловіка, то підвіє і вхопить, і кине, й скалічить навіки. А як дуже махне крилами та вилетить із скель, то зареве буря, і ламаються дерева, і розвалюються хати… (Б.Грінченко). Небо високе-високе, синє та холодне. А змій у ньому  білий-білий,  хилитається, хвостом злегка водить, наче плава, наче йому душно і він ліниво обмахує себе віялом (В.Винниченко). Бачим: по тихому морю два змії пливуть велетенські (М.Зеров). Закудкудакав  телеграф,  Завили  телефони,  Так  ніби  це  знайшовся  граф Замість  Біди  Антона. Сокоче  стрічка,  як  змія… Так  провалився  в  пекло  я.  Прийшов енкаведе  наряд:  Прощайся,  кажуть,  з  сонцем,  брат.  Зірвали  орден  із  грудей,  Дали  ним в  зуби  так  що  й  гей,  І повели.  Втоптали  в  прах  Мене,  Біду  Антона.  І  зник  я,  наче  на вітрах  Пилок  із  террикона (І.Багряний). — Ти… віруєш у Змія Горянина? Король знизав плечима. Гернот уже вдруге питав те саме. — Не є то ніякий Змій Горянин, але валка купців-гречників. — Хто рече? — сіпонувся король Гунтер. — Хто? Всі речуть. І всі відають. І тільки ми з тобою мислимо якогось там Змія Горянина. Де б той Змій узявся тут, у полях? Він жиє в горах (І.Білик). Чоловіче мій, запрягай коня. То не кінь, а змій, миготить стерня. Доберемося за три годиночки За стонадцять верст до родиночки (Л.Костенко). Захват мій дитячий, жменьку світлих мрій В небеса здіймає паперовий змій. І біжу за ним я сонячним селом, Що у сивий космос вишнями вросло (Олександр Єрмолаєв). Приходить якось Змій-Горянин додому п’яний, а жінка йому з порогу: «Ану, дихни!»… Загалом, безглузда смерть…].
Обговорення статті
Комбайнер – (англ.) комбайнер.
[Передовик-комбайнер намолотив рекордну кількість пшениці. Взув весь колгосп. Ввечері до нього приходять двоє друзів, менш успішних в жнивуванні — обличчя скорботні. — Що сталося. — Ти не знаєш?! Та в тебе таке горе. — Яке горе? — На випий спочатку, може, полегшає. Випили, потім ще… Врешті п’яний як чіп передовик не витримує: — Ну, то що за горе в мене. Не тягніть. — Та тебе зараз телебачення приїде знімати, а ти так нажерся].
Обговорення статті
Отомщение, отомщенье, отмщение, отмщенье – помста (редко пі́мста), мста, відо́мста, відо́мще́ння, (отплата) відплата, віддяка:
в отмщение кому (устар.) – щоб помститися на кому; щоб відплатити кому;
мне отмщение, и аз воздам – мені належить помста (відомщення, помститися, відплата, відплатити), і я віддам; (иногда) мені відомста, і я віддам.
[Прошу і вельми, моє серденько, в будь-який спосіб побачся зі мною; що маю з Вашою милістю далі чинити, бо вже більш не буду ворогам своїм терпіти, конечно відомсту учиню, а яку, сама побачиш (І.Мазепа). Таку побачивши утрату, Аркадці галас підняли, Клялися учинить одплату, Хоча би трупом всі лягли (І.Котляревський). Спочивши, скорбная, скажи, Прорци своїм лукавим чадам, Що пропадуть вони, лихі, Що їх безчестіє, і зрада, І криводушіє огнем, Кровавим, пламенним мечем Нарізані на людських душах, Що крикне кара невсипуща, Що не спасе їх добрий цар, Їх кроткий, п’яний господар. Не дасть їм пить, не дасть їм їсти, Не дасть коня вам охляп сісти Та утікать; не втечете І не сховаєтеся; всюди Вас найде правда-мста; а люде Підстережуть вас на тоте ж, Уловлять і судить не будуть, В кайдани туго окують, В село на зрище приведуть, І на хресті отім без ката І без царя вас, біснуватих, Розпнуть, розірвуть, рознесуть, І вашей кровію, собаки, Собак напоять… (Т.Шевченко). — Навіщо ти залишив нас, господи! — простогнав нарешті Мельхіседек, одриваючи руки від обличчя й безсило опускаючи їх на бильця крісла. — Тому що ми залишили його й дозволили осквернителям чинити наругу над його святинями, а самі пильнували, аби тільки бути покірними й довготерпеливими! — промовив глухо Залізняк. — Не нам належить кара: «Мені відомщення, і аз воздам», — суворо відповів Мельхіседек (М.Старицький). А тільки злоба в серці запалає, Мсти забажа моя рука слаба, В той час ніщо спинити не здолає (П.Грабовський). Ні, не видержу! Не можу довше видержати! Мушу прилюдно признатися до гріха, хоч знаю наперед, що на душі мені не буде легше від того. Адже ж відплата тут неможлива, бо яка ж відплата може винагородити невинне пролиту кров, надолужити замордоване життя? (І.Франко). І він постановив собі будьщо-будь виступити з своєю гадкою на найближчім зібранні побратимів і впертися цілою силою, щоби побратимство Андруся Басараба спровадити з небезпечної стежки — ненависті і пімсти, котра на тепер, при їх малосильності, могла тільки кождому пошкодити, а не могла нікому помогти, — а повернути увагу і силу побратимства на таку ширшу і спокійнішу, та, як бачилось Бенедьові, разом з тим і кориснішу роботу (І.Франко). Сказав Господь: «Мені належить помста!» (Л.Українка). Вона з’явилася тут на те, щоби пімститися на Варварі. Тут, при всіх людях. А людей було досить, бо вони збігались дивитися «на публіку». Були майже всі читальники та й Славко між ними. Варвари, правда, не було, але це для Пазі ще й поготів: не буде кому перебивати її пімсти (Л.Мартович). Ця відомста мені дала, Упорснула шалену силу — Кусай, кусай у серце голе: Я сам благаю, аж кричу! (Людмила Таран). На колісницю поклали його й повезли у скорботі До Іліона; слізьми умліваючи, йшов між них батько, — Та не така мала бути за вбитого сина відомста! Гнівом великим за смерть його сповнилось серце Паріса, Гостем-бо в нього бував він не раз у краю пафлагонськім. Дуже розгнівавшись, він мідногострою кинув стрілою (Б.Тен, перекл. Гомера). — Власним вухам не повірив, коли мені розповіли, що ти з’їв зайця! Ти ж такий переконаний вегетаріанець. — Це була помста. Він з’їв мою капусту].
Обговорення статті
Память –
1) (
способность помнить) па́м’ять, (реже) тя́мка;
2) (
воспоминанье) па́м’ять, па́м’ятка, пам’ята́ння, зга́дка, спо́мин, спо́минок, спо́гад:
без памяти (сознания) – непритомно, не пам’ятаючи; не тямлячи, без по́мку;
без памяти любить кого, без памяти влюблённый в кого, влюбиться без памяти в кого – шалено (до нестями) кохати (любити) кого, шалено (до нестями) закохатися в кого; шалено (до нестями) закоханий в кого;
блаженной (незабвенной, светлой) памяти (устар.) – блаженної (святої, незабутньої, світлої) пам’яті;
больной лежал без памяти – хворий лежав непритомний (без пам’яті);
быть без памяти от кого, от чего – бути в захваті (в захопленні, без пам’яті) від кого, від чого; бути захопленим ким, чим;
вечная память кому – вічна (довічна) пам’ять кому;
в здравом уме и твёрдой памяти – при розумі й у добрій пам’яті (бувши); в добрій пам’яті і при розумі бу́вши; в ці́лому і по́вному ро́зумі бу́вши;
в память кого, чего – на пам’ять (на спогад, на спомин, на згадку, на незабудь) про кого, про що;
вреза́ться, вре́заться в память кому – у тямку даватися (удаватися), датися (удатися) кому; у тямки́ (тя́мку) убиватися, убитися кому, у голову (у мозок) уїдатися, уїстися кому; у пам’ять (у пам’ятку) упадати, упасти кому; укарбуватися (урізатися) в пам’ять; в по́мку дава́тися (да́тися);
выбрасывать, выбросить из головы, из сердца, из памяти кого, что – викидати, викинути з голови (спускати, спустити з думки) кого, що; викидати, викинути з серця кого, що; викидати, викинути з пам’яті (з тямки) кого, що;
выживать из ума, из памяти (разг.) – втратити (утратити) здоровий розум (глузд), пам’ять від старості; вистаріти розум (ум), пам’ять; відстаріти ум (розум), пам’ять; на дитячий розум перейти (зійти); розумом здитиніти;
выпадать, выпасть (улетучиваться, улетучиться) из памяти – випадати, випасти (зникати, зникнути) з пам’яті;
выучить, знать на память – (те саме, що) выучить, знать наизусть – знати напам’ять (з голови);
дай Бог память (памяти) – дай, Боже, на пам’ять;
дать кому о себе память –пригада́тися кому;
держать в памяти что – мати на пам’яті (у тямці) що; тримати (держати) в голові що, пам’ятати (тямити) що;
для памяти – на пам’ятку; на па́м’ятку, на не́забудь;
дурная, слабая память – леда́ча па́м’ять;
дырявая память – дірява пам’ять; непам’ятуща голова; (образн. разг.) голова як решето; голова як дірявий (розбитий) горнець;
если не изменяет мне память, то это случилось… – коли́ (як) не зра́джує мене́ па́м’ять, то це ста́лося…;
за мою память, на моей памяти – за моє́ї па́м’яті;
запечатлевать, запечатлеть в памяти – відбива́ти, відби́ти (закарбува́ти) в па́м’яті, в па́м’ятку;
запечатлеться в памяти – відбитися в пам’яті; запасти (упасти) в пам’ять (в пам’ятку); бу́ти в тямку́;
записать для памяти что – записати на пам’ять (на пам’ятку) що; записати на незабудь що; записати, щоб не забути що;
зараниваться, зарониться в память – запада́ти, запа́сти в па́м’ятку;
зрительная память – зорова пам’ять;
изглаживаться (изгладиться), выпадать (выпасти), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из памяти – вихо́дити (ви́йти) з па́м’яти, випада́ти (ви́пасти) з па́м’яти, зника́ти (зни́кнути) з па́м’яти, викида́тися (ви́кинутися) з па́м’яти, виліта́ти, ви́летіти з па́м’яти, кому́, голови́ не держа́тися;
изощрять, изощрить память – виправля́ти (гостри́ти), ви́правити па́м’ять;
короткая (куриная) память у кого – коротка (куца, ледача, куряча) пам’ять у кого; коротку (куцу, ледачу, курячу) пам’ять має хто;
лишаться, лишиться памяти – тра́тити, утра́тити па́м’ять, позбува́тися, позбу́тися па́м’яті;
на памяти чьей – за чиєї пам’яті;
на память (дать, подарить, получить…) – на пам’ять (на пам’ятку, на спомин (споминок), на споминку, на спогад, на згадку, на незабудь) дати (подарувати, отримати);
на свежей памяти у кого – на свіжій пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті чиїй;
на свежую память – на свіжу пам’ять;
не в память кому что (устар.) – не в пам’ятку; (розм. лок.) не в помку кому що;
не выходит из памяти, из головы, из ума – не йде (не сходить, не виходить) з думки (з пам’яті, думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому;
оперативная память – оперативна пам’ять;
на памяти вертится – на ду́мці кру́титься;
на память – на па́м’ять, на па́м’ятку, на спо́мин (споминок), на спо́минку, на спо́гад, на зга́дку, на зга́дування, на пам’ята́ння, на не́забудь про ко́го, про що;
не задержалось в памяти – не втрималося в голові (голови); не впало в пам’ятку;
оставить по себе добрую память – залишити (лишити) про себе (по собі) добру згадку (пам’ять, добрий спогад, спомин);
оставаться, остаться в памяти – пам’ята́тися, запам’ята́тися; в пам’ять упасти кому;
отшибло память кому – памороки забило кому; викинуло (вибило) з пам’яті кого;
память изменила кому – па́м’ять зра́дила кого́;
память к чему – пам’ять на що, до чого;
память к числам – па́м’ять на чи́сла, до чи́сел;
память ослабевает – пам’ять слабне;
память притупилась – пам’ять притерлася;
перебирать, перебрать в памяти (в мыслях, в голове) – перебирати, перебрати (перетрушувати, перетрусити) в пам’яті (в думці, в думках, в голові);
печальной (недоброй) памяти – сумної (недоброї) пам’яті;
по памяти (читать, рисовать…) – з пам’яті (з голови);
плохая, короткая память – ледача пам’ять;
по памяти, с памяти (говорить) – по пам’яті; з голови;
по свежей памяти – за свіжої пам’яті; поки не забув (-ла, -ло, -ли);
по старой памяти – старим (давнім) звичаєм (за старим (давнім) звичаєм); за давньою звичкою; як колись [було]; по-давньому;
приводить, привести на память кому что – нагадувати, нагадати (пригадувати, пригадати) кому, що;
приводить, привести в память кого – опам’ята́ти кого́;
притуплять, притупить память – притира́ти, прите́рти па́м’ять;
приходить, прийти в память, в себя – до пам’яті приходити, прийти́, опам’ята́тися;
приходить, прийти на память – прихо́дити (прийти́) на зга́дку, ставати (стати) на пам’яті; наверта́тися (наверну́тися) на па́м’ять (на думку); спадати (спасти) на думку; на пам’ять приходити; дава́тися (да́тися) на зга́дку, устава́ти (уста́ти) в ду́мці;
сказать, прочитать по (с) памяти – по па́м’яті, з голови́ проказа́ти;
стёрлась память о ком – згла́дилася па́м’ять про ко́го, слід загу́в на ким;
твёрдая память – добра пам’ять;
удержать в памяти что – зберегти (заховати, затримати) у пам’яті що; запам’ята́ти, запам’ятува́ти;
удерживаться в памяти – зберігатися у пам’яті (в голові); триматися (держатися ) голови;
это совсем вон у меня из памяти – це зо́всім (геть) ви́пало ме́ні з па́м’яти.
[— А вам, Олимпські зубоскалки, Моргухи, дзиги, фіглярки, Березової дам припарки, Що довго буде вам в тямки (І.Котляревський). До́бре Московщи́на в тя́мку їй дала́ся (Т.Шевченко). Громадою при долині Його поховали І долину і криницю На пам’ять назвали Москалевою (Т.Шевченко). Вона́ ніко́ли в ме́не з па́м’яти не вихо́дила і до ві́ку не ви́йде (О.Кониський). Гай-гай! стареча пам’ять! Виразно ж тут стоїть, що жаден майстер на судьбищах не має промовляти (Л.Українка). В якійсь далекій стороні… В Німеччині… В Туреччині… Та ні! Таку ледачу пам’ять маю, Що й не згадаю (Л.Глібов). Пам’ята́ння про те́бе час у ме́не не відні́ме (П.Куліш). Колись давно, ще не за нашої пам’яті, приїхав на Волинську Україну десь з-під Варшави один польський пан-дідич в свій куплений на Волині маєток (І.Нечуй-Левицький). Пригорнув Іван до серця Олесю востаннє та й побіг. Тоді Олеся, як до пам’яті прийшла, схопилась — уже нема, далеко; тільки пил слідом клубочиться (М.Вовчок). Як же заспівали «вічную пам’ять», так і сам почувся, що йому якось-то стало легше на душі (Г.Квітка-Основ’яненко). Старий батюшка наприкінці парастасу підняв голос і голосніше покликнув «вічную пам’ять» небіжчикові (І.Нечуй-Левицький). — Ти ще собі тото май у тямці, що ти найліпша газдиня в селі (Л.Мартович). Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам’ять Адоніса (Л.Українка). Юзя лежала в своїй кімнатці і без пам’яті ридала (Л.Українка). Прилучаю до сього й «Декілька пісень про Гайявату», що поміщено у збірникові на пам’ять Котляревському (П.Мирний). Пітьма заступила очі, пам’ять покинула мене… (І.Франко). Я вам на не́забудь спишу́ думки́ сумні́ (Л.Українка). Раїса почувала себе добре, немов викинула з пам’яті все неприємне (М.Коцюбинський). Його я по пам’яті пізніше написав українською мовою під назвою «Антін Вова» (С.Васильченко). Не можу забути одного образу, який врізавсь мені у пам’ять (М.Коцюбинський). Ще така в мене собача натура, що як п’яний, то зараз добрішаю: хочеться що-небудь доброго зробити… і покійний тато, царство їм небесне, приходять на пам’ять… (М.Коцюбинський). Я не хотів, щоб пам’ять про мене була скаламучена для тебе почуттям якоїсь вини за собою (Л.Українка). Підіймалася золота сонячна пляма все вище й вище, ронячи багатства в дорозі, і де пройшла,— лишила звуки і пам’ять по собі (Г.Хоткевич). Чимсь вона́ йому́ в тямки́ вби́лася. Їх давно́ на сві́ті нема́, і слід за ни́ми загу́в. Він до́бре запам’ятува́в ко́жне сло́во. Плив без по́мку. Запишу́ собі́ на па́м’ятку. Прийшла́ йому́ на зга́дку да́вня розмо́ва (АС). Як у друзів не заробиш згадки — може, не забудуть вороги (Є.Плужник). Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла — й тонко пішло, пішло, пішло по смертній лінзі, аж понад стелю жальний зойк завис (В.Стус). Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним (Л.Костенко). А це така любовна гра: кружіння, дзеркало і промінь! — ти все одно підеш за грань, у чистий спомин, чистий спомин (Ю.Андрухович). Пам’ять мовчала, як справжній радянський партизан (П.Чорний, В.Шило). Не треба затримувати в обіймах офіроване вже минулому для того існує пам’ять почуттів скарбниця вибраних спогадів пам’ять дотиків пам’ять вуст голонерва пам’ять любові (Ю.Джугастрянська). — З того воно й запало мені в помку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Хай краще ваша милость перепише листа в цій-таки книжечці кілька разів та й дасть мені так, я зроду не згублю, а щоб я його з голови читав, то шкода й гадати. Пам’ять у мене як дощечка, де був сук, там дірочка — часом забуваю, як мене дражнять, не то що. А листа ви мені таки прочитайте, залюбки послухаю, бо то, мабуть, чудо, а не лист (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І так наш гідальго у те читання вкинувся, що знай читав, як день, так ніч, од рання до смеркання, а од смеркання знов до рання, і з того недосипу та з того перечиту мозок його до решти висох — ізсунувся бідаха з глузду. Його уява переповнилась різними химерами, вичитаними з тих книжок: чарами та чварами, битвами та боями, викликами та ранами, зітханнями та коханнями, розлуками та муками і всякими такими штуками. Всі ті несосвітенні вигадки так убились йому в тямку, що він мав їх за щирісіньку правду (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Уставши, кинувся Санчо зразу ж до бурдюга і непомалу засмутився, як побачив, що той проти вчорашнього значно схуд, а по такій дорозі хтозна, чи швидко поповніє. Дон Кіхот не хотів снідати — був, певно, ситий своїми розкішними споминками (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Усі нарікають на свою пам’ять, але ніхто не скаржиться на свій розум (Ф. де Лярошфуко). Як тренувати пам’ять, щоб уміти забувати? (С.Є.Лєц). Чиста совість — ознака поганої пам’яті (М.Жванецький). Пам’ять подібна до мускулів ніг. Якщо перестанеш її тренувати, стане млявою, а ти перетворишся на ідіота (У.Еко). 1. Масні плями від осетрини або чорного кав’яру найкраще не виводити. Залиште їх на пам’ять. 2.  — У моєї дружини жахлива пам’ять. — Все забуває? — Все пам’ятає!].
Обговорення статті
Плюхаться, плюхнуться – (по грязи) брьо́хатися, брьо́хнутися, хлю́патися, хлюпнутися; плюхатися, плюхнутися; (в воду) шубовстати, шубовснути, плюснутися; (тяжело упасть) ге́патися, ге́пнутися.
[Емене тихесенько, навшпиньках, почала закрадатися до одинокої, як і вона, ропухи. Але жаба помітила непроханого гостя і шубовснула у воду, витягши задні ноги та піднявши зо дна стовп намулу (М.Коцюбинський). Десь неподалік зачмокала у березі вода, лунко хряснуловерболозове коріння, і в річку шубовснув шмат кручі — підмило (Г.Тютюнник). У салоні нікого не було. Якусь хвилину озиралися навкруг, а потім Ванжа плюхнувся в м’які обійми крісла; воно заколисалося, як на амортизаторах (Віктор Савченко). Ліззі плюхнулася на поріг поряд з дитиною. Крива, непевна усмішка блукала по її розпашілому обличчю, а очі раптом стали ясними й щирими (В.Мусієнко, перекл. О.Генрі). Він похитуючись плентався сценою, горланив щось непристойне і з шумом плюхнувся у своє крісло. Він був п’яний. Смертельно п’яний (У.Григораш, перекл. С.Колінз)].
Обговорення статті
Посудомойка, посудомойщица – (работница) посудомийниця, мийниця посуду, перемива́льниця, помива́чка, (оскорб.) поми́йниця, (посудомоечная машина, посудомойка) посудомийня, посудомийка.
[— Ні, я помивачка. Я тут служу на кухні (Леся Українка). Авторська мова досить яскрава і доречно штивна: «оподалік», «кам’янички», «з неї виставали», «моторні вусики», «люб’язливо», «штубачина», «Кляво є! А то буде пацалиха!», «дондер би їх свиснув», «кухонна помивачка», «дивниця», «шкарпи», «знютовані», «хатраки», «парканець», «прикуцнувши», «О, я цього не пущу кантом», «клява цьмага», «позамісцевий злодій», «дінтойра», «однозгідно», «дружня виміна думок», «п’яний в шток», «швімки», «перошкряб», «брукову пресу», «на огвізді», «струже варіата» (Роман Кухарук). Ліниві й через це хитромудріші чоловіки видавали чергову машинку, як тільки виникала загроза, що їх попросять допомогти. Варто було тільки попросити чоловіка допомогти вимити посуд — і тут же появилась автоматична посудомийка (С.Н.Паркінсон)].
Обговорення статті
Фавн – (лат.) Фавн, фавн.
[Латин сей, хоть не дуже близько, А все олимпським був рідня, Не кланявся нікому низько, Для його все була бридня. Мерика, кажуть, його мати, До Фавна стала учащати Та і Латина добула (І.Котляревський). І тихим, добрим, кротким словом Благовістив їм слово нове, Любов, і правду, і добро, Добро найкращеє на світі, То братолюбіє. І ситий, І п’яний голий отой Фавн, І син Алкід твій, і гетери — Всі, всі упали до землі Перед Петром. І повели До себе в терми на вечерю Того апостола… (Т.Шевченко). Одного разу Лана вирішила, що вона — лісова німфа, і годинами, днями ходила гола садком, уквітчавши голову вінком з білих лілей. Одного разу вона прийняла мирного цапа, що скубав траву, за фавна, і лише завдяки прудкості тварюки, у них (а точніше — у неї) нічого не вийшло (О.Ульяненко). А навколо них, між ними, над ними і під ними — ще обличчя і ще кінцівки: чоловік і жінка вчепились одне одному в чуба, два гаспиди висмоктували очі пропащої душі, якийсь чоловік, вишкірившись, гачкуватими руками роздирав пащу гідри — немов всяку звірину з бестіярію Сатани зібрали на консисторій і поставили віночком на варті трону, що їм протилежав, аби поразкою своєю вони співали йому славу: фавни, гермафродити, шестипалі нелюди, сирени, гіпокентаври, горгони, гарпії, інкуби, дракононоги, мінотаври, рисі, леопарди, химери, кенопери з собачою мордою, що викидають вогонь із ніздрів, зуботирани, багатохвости, волохаті гади, саламандри, рогаті гадюки, кусючі панцерники, полози, двоголовці з наїженою зубами спиною, гієни, видри, ворони, крокодили, гідропи з рогами, мов пили, жаби, грифони, мавпи, песиголовці, левкроти, мантикори, яструби, парандри, ласки, дракони, одуди, сови, василіски, гіпнали, престери, спектафіки, скорпіони, ящури, кити, скитали, амфісбени, якулюси, дипсади, зелені ящірки, риби-причепи, поліпи, мурени та черепахи (М.Прокопович, перекл. У.Еко). У буйному квітучому зелі, Немов у скриньці, золотом покритій, Де поцілунок ніжиться в гіллі, Гаптує фавн узори розмаїті В.Ткаченко, перекл. А.Рембо)].
Обговорення статті
Физик – фізик:
физик-теоретик – фізик-теоретик;
физик-ядерщик – фізик-ядерник.
[Країна, якій не потрібні фізики і в якій найпрестижніше й найприбутковіше бути посередником або менеджером, має жалюгідне майбутнє (Валентина Кузик). — Чому ви, фізики, завжди вимагаєте так багато дорогого обладнання? Математичний факультет просить лише грошей на папір, олівці й смітники, а філософський ще кращий. Йому навіть смітники не потрібні (А.Кам’янець, перекл. Мічіо Кайку). По суті, теоретична фізика занадто складна для фізиків (Д.Гільберт). П’яний фізик відпочиває на лавочці, прикрившись підручником «Теорія поля». Прохожий: — Агроном, а нажерся як фізик].
Обговорення статті
Шумящий – що (який) шумить, шумливий, шумотливий, голосни́й, гамірни́й, шу́мни́й, шумки́й, гомінки́й, галасли́вий, гомінли́вий, гамірли́вий, крикли́вий, (кто) шуми́ло.
[Вривається якийсь п’яний гамірливий мудак і починає вимагати, щоб увімкнули телевізор (В.Горбатько, перекл. Дж.Патерсона). Бачила бездонну блакить, шумотливі дерева, а внизу мерехтливе море серед сріблястих дюн (В.Шовкун, перекл. Ґрації Деледи). Однак при кінці навчання студентик дивився звисока уже і на докторів у хутрових пальтах, згорблених у трапезній над повними тарелями, уповні задоволених зі своїх зашкарублих нудних знань, і на отих шумких спудеїв-неотес, які заздалегідь вирішили вивчати саме доста, щоб отримати дармову роботу, і на тих-от бідолашок, у яких жага до знань минеться з молодою кров’ю (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Диким істеричним реготом зайшовся весь спантеличений, приголомшений, гомінливий і голодний люд. Усі сміялися, обіймалися, реготали, зрозумівши нарешті, що багатовікове панування Страху скінчилося (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Схилився над дійницею, над шумливим молоком (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Дівчина проходила стежками повз живопліт і спритно, мов гнучке звірятко, прошмигувала між кущами; вечорами, коли небо ставало іскристим і слизьким, як лід, її фігуру обливало світло місяця чи огортала гойдлива тінь тополі, її супроводжував задушливий аромат левконії чи вологий, підвальний запах весняної землі, або ж під її ногами шурхотіло сухе листя чи склянисто хрустіли дрібні крижини; вона виходила з-за рогу вулиці — і ми, присівши під опорами мосту й похапливо сьорбаючи надто гаряче течиво, з’їдали на різьбленому камені картопляний суп чи борщ, чи ріденьку кашу, призначену мені на вечерю; на скількох доріжках, вулицях, у скількох приміщеннях зберігалася постать цієї дівчини, скільки разів я відчував прохолоду її кровистих вуст, близьке тепло її тіла; скільки разів я вдивлявся в темряві в її смагляве, болісно пройняте тілесним ритмом обличчя; хлоп’яче кохання й жіночі ревнощі; ніжність і затятість; розлуки й повернення; дитинність і зрілість; вулиці, тротуари, двері будинків, люди, картини неба, парки з шумкою тінню, сповнені її білих рук; народні гуляння в ситцевих кольорах, дощі, сонця, дерева й повітря — все заполонене її образами, стійкішими під заплющеними повіками, ніж замасковані серед зелені танки, побілені літаки та різнокаліберні гармати, виставлені на жовтенькому пісочку роззявам на огляд (О.Бойченко, перекл. Т.Боровського)].
Обговорення статті
Фельдфебель – (нем.) фельдфебель.
[Во дні фельдфебеля-царя Капрал Гаврилович Безрукий Та унтер п’яний Долгорукий Украйну правили. Добра Таки чимало натворили, Чимало люду оголили Оці сатрапи-ундіра (Т.Шевченко). «Хочете лишитися при війську?». Перукар Ґартерштайн мав жінку з дитям і добру крамницю в Ольмюці і вже двічі пробував симулювати ревматизм суглобів, аби якнайшвидше звільнитися з армії. Але він не міг сказати цісареві — ні. «Так, величносте», — сказав він і тієї ж миті усвідомив, що спаскудив ціле своє життя. «Ну й добре. В такому разі ви — фельдфебель» (Є.Горева, перекл. Й.Рота). Поруч стоять санітари, беруть омліле закривавлене тіло, ллють солдатові в обличчя воду і, щойно він приходить до тями, фельдфебель — цей символ шкуродерства — продовжує процедуру. З цим вони хочуть виграти війну! (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). — Я думаю, десь годину всі будуть зворушені, а потім почнеться педагогіка. Моя матуся — о брате! З неї вийшов би справжній фельдфебель! У старенької золоте серце, хоч і в гранітній оправі! (Н.Сняданко, перекл. Е.М.Ремарка). Штабний фельдфебель ляпав далі язиком щось таке, в чому не було ні голови, ні хвоста (С.Масляк, перекл. Я.Гашека)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВОСТОРГА́ТЬСЯ фраз. прихо́дити в екста́з, (ким) ще підно́сити до небе́с /бу́ти гото́вим розцілува́ти/ кого, див. ще быть в восторге;
восторга́ющийся (без мі́ри, безме́жно) захо́плений, екзальто́ваний, зда́тний захопи́тися, гото́вий розцілува́ти кого, п’я́ний /сп’яні́лий/ від захо́плення, в захо́пленні /екста́зі, за́хваті/, без мі́ри зачаро́ваний.
ЗАХЛЁБЫВАТЬСЯ, захлёбываться слеза́ми души́тися від плачу́ /сліз/;
захлёбываться от сме́ха души́тися зо смі́ху;
захлёбываясь присл. взахли́н;
захлёбывающийся що /мн. хто/ захлина́ється тощо, гото́вий захлину́тися, ста́вши захлина́тися, прикм. зали́вчастий, зали́вистий;
захлёбывающийся от слёз /захлёбывающийся от сме́ха/ ду́шений слі́зьми́ /смі́хом/;
захлёбывающийся от сча́стья п’я́ний від ща́стя;
МЕРТВЕ́ЦКИ, мертве́цки пьян п’я́ним п’я́ний.
НИКА́К фраз. вигляда́є [никак ты пьян вигляда́є, ти п’я́ний]; никак нет фраз. Бог ми́лував.
ПЬЯНЕ́ТЬ ще хмелі́ти, (не від вина) упива́тися чим, п’яні́ти се́рцем, поет. наси́чуватися весно́ю;
пьяне́ющий що /мн. хто/ п’яні́є тощо, чимра́з п’яні́ший, вже ма́йже п’я́ний, напівп’я́ний, фраз. вже сп’яні́лий, по́йманий хме́лем /зеле́ним змі́єм/, під ді́єю хме́лю;
ОПЬЯНЕ́ТЬ (не від вина) упи́тися чим, оп’яні́ти се́рцем;
опьяне́вший сп’яні́лий, захмелі́лий, захме́лений, ОКРЕМА УВАГА
ПЬЯ́НЫЙ, пьяный в лоск п’яний як чіп;
пьяной улы́бкой (усміхатись) п’янува́то.
ТОРЖЕСТВОВА́ТЬ ще (уро́чи́сто, бу́чно) святкува́ти;
торжествова́ть побе́ду образ. впива́тися ща́стям перемо́ги;
торжеству́ющий що /мн. хто/ тріюмфу́є тощо, спо́внений трію́мфу, спо́внений ра́дости перемо́ги /від у́спіху/, п’я́ний від у́спіху, гото́вий святкува́ти перемо́гу, тріюмфа́тор, перемо́жець, прикм. тріюмфа́льний, ура́віва́тний, перемо́жно-ра́дісний, уро́чи́стий, уро́чий, образ. з трію́мфом;
торжеству́ющий побе́ду стил. перероб. святку́ючи перемо́гу;
торжеству́ющий тон перемо́жно-ра́дісний тон, тон перемо́жця;
торжеству́юще стил. перероб. торжеству́ючи, тріюмфу́ючи, з торжествува́нням;
ВОСТОРЖЕСТВОВА́ТЬ (над ким) взя́ти го́ру, запанува́ти, перемогти́ кого, уроч. восторжествува́ти, галиц. затріюмфува́ти;
восторжествова́вший тріюмфа́тор, перемо́жець, ОКРЕМА УВАГА
УПИВА́ТЬСЯ п’яні́ти се́рцем, п’яні́ти від /з/ чого [упива́ться ща́стям п’яні́ти від ща́стя], (весною) поет. наси́чуватися весно́ю, (співом тощо) чарува́ти;
упива́ющийся що /мн. хто/ впива́ється тощо, зви́клий /стил. перероб. ста́вши/ п’яні́ти се́рцем, ра́ди́й упи́тися;
УПИ́ТЬСЯ оп’яніти (серцем) від /з/ чого і похідн.;
упи́вшийся упи́тий, обпи́тий, обпи́лий, ОКРЕМА УВАГА;
упи́вшийся чем оп’яні́лий /п’яний/ від /з/ чого.
УПОЁННЫЙ сп’яні́лий від ра́дости /ка́йфу/, п’я́ний від чого [н. від щастя];
ХМЕЛЕ́ТЬ (від алькоголю) оказ. чмелі́ти;
хмеле́ющий що /мн. хто/ хмелі́є, напівсп’яні́лий, вже ма́йже п’я́ний, фраз. вже захме́лений /захмелі́лий/, стил. перероб. ста́вши хмелі́ти;
ЗАХМЕЛЕ́ТЬ захмеле́вший підхме́лений, захме́лений, захмелі́лий, очмелі́лий, образ. під ча́ркою;
ОХМЕЛЕ́ТЬ ще зачмелі́ти;
охмеле́вший захмелі́лий, зачмелі́лий, захме́лений, зачме́лений, ОКРЕМА УВАГА
ХОТЬ, хоть бы в одно́м глазу́ нітро́хи не п’я́ний;
хоть бы что фраз. ні га́дки [а ей хоть бы что а вона́ ні га́дки];
хоть верёвки вей из кого хоч у ву́хо бгай кого;
хоть в лепёшку разбе́йся хоч ти го́пки скачи́, хоч голово́ю об сті́нку би́йся;
хоть во́лком вой хоч га́вкай;
хоть в петлю́ лезь укр. хоч з мо́сту та в во́ду, хоч пові́сся;
хоть завали́сь бери́-не-хо́чу, хоч зали́йся, хоч лопа́тою вигріба́й;
хоть из-под земли́ доста́нь хоч із колі́на ви́лупи;
хоть и хо́лодно, да него́лодно прибл. не оді́жно, та в’ї́жно;
хоть ка́к-нибудь аби́ хоч як;
хоть карау́л кричи́ = хоть разорвись;
хоть кол на голове́ теши́ хоч ти йому́ що (роби́) /що хоч кажи́/;
хоть куда́ куди́ твоє́ ді́ло, ПРИКМ. таки́й, що ну!;
хоть отбавля́й хоч зали́йся;
хоть разорви́сь хоч голово́ю би́йся, хоч уби́йся;
хоть с ног па́дай хоч стій хоч па́дай;
хоть тре́сни хоч лу́сни;
хоть ско́лько-нибудь бода́й тро́хи, бода́й сяк-та́к;
хоть трава́ не расти́ хоч вовк траву́ їдж;
хоть убе́й! хоч ти мене ріж! хоть умри́! хоч повісься, хоч утопи́сь!, хоч головою об стінку бийся;
хоть шаро́м покати́ коротк. хоч запали́.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Пьяныйп’я́ний, -а, -е.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бес
• Бес попутал
– лихий попутав; сатана опутав. [То тебе, каже, лихий попутав, він на все зле й навів… Мирний.]
• Рассыпаться мелким бесом перед кем
– низько слатися (стелитися) перед ким; листом стелитися перед ким; шовком слатися під ноги кому; підсипатися до кого. [Уже мене давно не любиш, А тільки п’яний і голубиш. Одсунься геть, не підсипайсь! Котляревський.]
• Седина в бороду, а бес в ребро
– чоловік старіє, а чорт під бік. Пр. Волосся сивіє, а голова шаліє. Пр. Волос сивіє, а дід дуріє. Пр. Сивини в голову, а чорт у бороду. Пр. Стар(ий), та яр(ий). Пр. І в старій печі дідько топить. Пр. Старість то старість, а без віжок не вдержиш. Пр.
Вдребезги
• Вдребезги пьян
п’яний як ніч (як дим, як земля, як чіп, як квач, як хлющ(а), як барило); п’яний — аж валяється; п’яний, що й стежки не бачить (що й додому не дотягне); п’яний, аж носом оре; п’яний — і язика (язиком) не поверне; п’яний — хоч візьми та й викрути; п’яний, аж чуприна курить.
• Вдребезги разбить
– розбити на (в) дрізки (на (в) друзки, на скалки, на дріб’язок); побити (потрощити) на гамуз (на череп’я, на мотлох); розбити на мак; потовкти на пшоно; потовкти (розтовкти); розтрощити; розчерепити. [У трюмо подивилась корова і рогами розбила в друзки. Масенко. Але тільки на поріг, Зачепився зразу І в палаці трох-торох Розчерепив вазу. Руданський.]
Взвод
• Быть на взводе (на первом, втором взводе)
(разг. шутл.) – бути в [гарному (доброму)] настрої; бути напідпитку (підпилим, підохоченим, трохи випивши); бути під чаркою (під мухою); трохи торкнути; укинути у голову; [добре] смикнути (підпити); (образн.) у п’яти вступило кому; чмелі в голові гудуть кому; чмелів слухати. [До роздоріжжя в Чижичах отець Януарій прибув уже в доброму настрої. Мельничук.]
• Быть на третьем взводе
(разг. шутл.)п’яний, як ніч [темна] (як земля, як чіп, як квач, як хлющ(а), як барило); напивсь, як белька; насмоктався, як чіп; п’яний і ложки до рота не донесе; п’яний і язика (і язиком) не поверне; п’яний і додому не дотягне; п’яний, хоч візьми та й викрути; п’яний, аж чуприна курить; п’яний — аж валяється (що й стежки не бачить, аж носом оре).
Говорить
• В нём говорит собственник
(разг.) – у ньому говорить (озивається) власник.
• Вообще говоря
– кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.]
• Всё говорит и говорит
– говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.]
• Вяло говорить
– мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.]
• Говорит как по писаному
– говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.]
• Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что
– блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.]
• Говорит об одном, а намекает на другое
– каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти.
• Говорить без обиняков, напрямик
– говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.]
• Говорить бессвязно
Див. бессвязно.
• Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка
– говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.]
• Говорить в защиту кого, чего
– говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.]
• Говорить вздор
– гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор.
• Говорить в лицо
– говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• Говорить в насмешку
– казати на глум (на сміх).
• Говорить в нос, гнусить
– говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.]
• Говорить вспыльчиво, запальчиво
– говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском).
• Говорить в тон кому
– говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому.
• Говорить в чей-либо адрес
Див. адрес.
• Говорить в чью пользу
– говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.]
• Говорить в шутку, шутя
– на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.]
• Говорить дело
– говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.]
• Говорить много, лишнее
– (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.]
• Говорить намёками
– казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.]
• Говорить на многих языках
– говорити багатьма мовами.
• Говорить на непонятном языке
– говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.]
• Говорить на чей счёт
– казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого.
• Говорить обиняками
– говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.]
• Говорить открыто, откровенно
– говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.]
• Говорить по душам
– говорити щиро (по щирості); говорити відверто.
• Говорить понаслышке
– говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Говорить по поводу чего
– говорити з приводу чого.
• Говорить по-русски, по-украински
– говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському).
• Говорить про себя, самому с собой
– говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.]
• Говорить пространно, растянуто о чём
– широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.]
• Говорить пустяки
– говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.]
• Говорить резко, не стесняясь
– говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків.
• Говорить сквозь зубы
– цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.]
• Говорить с расстановкой
– говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.]
• Говорить с частыми отступлениями от темы
– говорити, часто відбігаючи від теми.
• Говорить так и этак (противоречиво)
– двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.]
• Говорить чепуху
– говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.]
• Говорить чьему-либо сердцу
– промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.]
• Говоря по совести
– кажучи (казавши) по совісті.
• Говоря словами (такого-то); так говорил кто
– мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.]
• Говоря словами чего-либо (пословицы)
– мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.]
• Говорят же вам, что…
– казано ж бо вам, що…
• Говорят, что…
(разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.]
• [Давайте] не будем говорить
– не говорім(о).
• Да говорите же!
– та ну-бо кажіть!; кажіть-но!
• Едва может говорить
– ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.]
• Иначе говоря
– інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами).
• Короче говоря
– коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом.
• Лишиться способности говорить
– стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.]
• Лучше не говорить!
– бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.]
• Мне так говорили
– мені так казано; мені так говорили (казали).
• Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках
(перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.]
• Начинать, начать говорить
– починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.]
• Не говоря о чём
– поминувши що; не кажучи про що.
• Не говоря худого слова
(разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи).
• Не годится говорить так
– не личить (не подоба) так казати.
• Не приходится об этом говорить (не подобает)
– не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити.
• Не с тобой говорят
– не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.]
• Нечего (не стоит) и говорить
– нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.]
• Ни слова не говорит
– (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.]
• Ну вот он и говорит
– отож він і каже.
• Одинаково говорить (то же самое)
– казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.]
• Он говорит небылицы
– він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.]
• Откровенно говоря
– щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.]
• Поговорить толком, детально
– поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно).
• По правде говоря
– по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.
Доска
• В доску пьян
(нар. вульг.)п’яний як ніч (як земля, як чіп, як квач, як хлющ(а)); п’яний — аж валяється (хоч візьми та викрути); п’яний аж-аж-аж; п’яний, що й стежки не бачить.
• До гробовой доски
(перен.) – до гробової дошки; [аж] до гробу; до (самої] смерті; [аж] до смерті; до скону; довіку.
• Доска шахматная
– шахівниця.
• От доски до доски
(разг.) – від дошки до дошки; від палітурки до палітурки; від а до я (від а до зет; від аза до їжиці); від початку до кінця; від краю до краю. [Від дошки до дошки, а всередині анітрошки. Пр.]
• Свой в доску
(вульг.) – свій-своїсінький.
• Ставить на одну доску кого с кем
(перен. разг.) – ставити нарівні (в один ряд) кого з ким; рівняти кого з ким; прирівнювати кого до кого.
• Худой как доска
(разг.) – худий як тріска (як скіпка, як дошка); худий, аж ребра світяться, худий, аж кістками дзвонить.
• Чёрная доска
– чорна дошка.
Заплетаться
• У пьяного ноги заплетаются
– у п’яного (п’яному) ноги заплітаються; п’яний ногами плете (плутає); п’яний іде то сторч, то боком.
• Язык заплетается у кого
(разг. фам.) – язик плутається кому, у кого.
Зюзя
• Зюзя зюзей; как зюзя мокрый
– мокрий, як хлющ (як хлюща); змоклий (промоклий) до рубця; мокрий, хоч викрути; мокрий, як хляки.
• Как зюзя пьяный
п’яний, як хлющ (як хлюща, як чіп, як квач); п’яний, хоч [візьми та й] викрути; п’яний, як ніч [темна].
Колено
• До колен
– по коліна; до колін.
• По колени, по колено
– до коліна.
• Пьяному море по колено
– п’яному (й) море по коліна. Пр. П’яний і в огонь полізе. Пр. П’яному горя немає — усе рівно. Пр. П’яному ні гори, ні низу. Пр. П’яному і коза (і кози) в золоті. Пр.
• Река даёт, давала колено
– рі(ч)ка завертає, завертала коліном; рі(ч)ка робить, робила коліно (заворот).
• Ставить, поставить на колени кого
(перен.) – ставити, поставити на коліна (навколішки) кого.
• Становиться, стать, падать, упасть, спускаться, опуститься на колени перед кем
– ставати, стати, падати, упасти (про багатьох поставати, попадати) навколішки (навколінки, навколінці) перед ким; уклякати, уклякнути (про багатьох повиклякати) перед ким.
Лоск
• В лоск износить
– геть-чисто зносити; зносити до решти.
• Внешний лоск
– зверхній блиск (полиск).
• Меня обокрали в лоск
– у мене забрано (геть-)чисто все (все до нитки, все до цурки).
• Пьяный в лоск
(фам.)п’яний як ніч (як земля, як чіп, як квач, як хлющ, як дим); п’яний, що й стежки не бачить; п’яний — аж валяється (хоч візьми та викрути).
• Разориться в лоск
– геть зовсім (геть-чисто) зубожіти (збідніти); звестися ні на що.
Мертвецки
• Мертвецки пьяный (пьян)
(разг.)п’яний, як ніч (як чіп, як квач, як земля, як хлющ, як хлюща, як зюзя).
Море
• Выйти в открытое море
– випливти в чисте (широке) море; вийти на чисте (широке) море.
• Горе что море: ни переплыть, ни вылакать
– горе — море: пий його, не вип’єш [усього]. Пр.
• Ждать у моря погоды
(разг.) – ждати (чекати) коло (біля, край) моря (над морем) погоди (години); марно чекати (дожидати).
• Житейское море
(книжн. устар.) – житейське море (море життя).
• Журавли за море летают, а всё одно курлы
– журавлі за море літають, а свого крю-крю (а свого кур-лю) не забувають. Пр.
• За морем телушка полушка, да рубль перевоз
– за морем теличка копієчка, а перевезти — карбованець. Пр. Може ця річ деінде й дешева, та важко її дістати. Пр.
• Капля в море
(перен.) – краплина в морі.
• К морю
– на море; до моря.
• Кто в море бывал, тот лужи не боится
– хто плавав морем, тому калюжа не страшна. Пр.
• Кто в море не бывал, тот и горя не видал
– хто в морі не бував, той і горя не видав. Пр. Хто переплив море, той знає горе. Пр.
• Найти (сыскать) на дне моря; достать со дна моря
– (з)найти на дні моря (на дні морському); дістати з дна морського (з дна моря).
• Не ищи моря, и в луже утонешь
– не шукай моря, і в калюжі втонеш. Пр.
• Не море топит, а лужа
– не море топить — калюжа. Пр.
• Пьяному (и) море по колено
– п’яному (дурному) (і) море по коліна. Пр. П’яний і в вогонь полізе. Пр. П’яному горя немає — усе рівне. Пр. П’яному ні гори, ні низу. Пр. П’яному і коза (і кози) в золоті. Пр.
• Разливанное, разливное море
– як води в морі; заливне море.
• Сиди у моря да жди погоды
– сядь над морем, виглядай години. Пр. Жди, море, погоди. Пр.
• Слезою море не наполнишь
– сльозами моря не доллєш (не виповниш). Пр.
• Ум за морем, а смерть за воротом (за воротами)
– думка за морем, а смерть за плечима. Пр.
• Хвалилась синица, что море зажжёт
– нахвалялася синиця море запалити (що море запалить). Пр. Хвалилася вівця, що в неї хвіст, як у жеребця [та ніхто тому не вірив]. Пр. Роздайся, море, — жаба лізе! Пр. Хвалилася коза, що в неї хвіст довгий. Пр.
Нетрезвый
• В нетрезвом виде
– нетверезий (нетверезим) бувши; напідпитку (під чаркою) [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яний бувши; під п’яну руч.
Пьяный
• Напиться, нарезаться пьяным
– упитися; залити (налита) очі (зниж. сліпи); зачмелити голову; набрати повну голову; насмоктатися (нарізатися, надудлитися, наджулитися); (образн.) забити палю.
• Он вечно пьян
– він завжди п’яний; він не виходить (не висихає) з горілки; (давн.) він кисне в шинку.
• Пьяному море по колено
Див. колено.
• С пьяных глаз; под пьяную руку; по пьяному делу; по пьяной лавочке
(разг.) – з п’яних очей; під п’яну руч; напідпитку; по п’яному; п’яним бувши.
• У пьяного что на уме, то и на языке
– у п’яного що на умі (що в серці), те й на язиці. Пр.
Сапожник
• Как сапожник
(делать что) – партачити.
• Пьян как сапожник
(разг.)п’яний як ніч (як квач, як хлющ, як дим, у дим).
• Ругается как сапожник
(устар.) – лається на всі заставки; шпетить на всю губу; лається, скільки в пельку влізе.
• Сапожник ходит без сапог
– не той п’є, хто варить. Пр. Золото миєм, а голодні виєм. Пр. На те він і кравець, щоб подертий жупан носити. Пр.
Стелька
• Пьян(ый) в стельку, как стелька; напиться в стельку, как стелька
(устар.)п’яний як ніч (як чіп, як квач, як хлющ(а), як дим, як барило, як земля).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Квач, -ча́
1)
мазилка, кисточка.
П’я́ний, як квач – пьян, как стелька.
2) (
переносно) бесхарактерный, тряпка.
Ніч, р. но́чи – ночь.
До но́чи – засветло.
Ніч ні́цьку – всю ночь.
Ніч зорі́ти – не спать ночью.
У-ночі́ – ночью.
Як ніч (п’я́ний) – как стелька (пьян).

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Семеро одного не ждут.
1. Два третього не ждуть.
2. Коли двоє кажуть п’яний, то лягай спати. (То вже вір цьому - чого ще ти коцюбишся, то ж не один хто сказав - громада вирекла).

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ніж, ніже́ (як), сп.; ні ж присл. (рос. нет же). Лу́чче було́ ді́вчиною, ніж тепе́ра молоди́цею (Пісня). Так ні ж таки́, не п’я́ний (Гоголь)
п’я́ний, -на, -не

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Безро́зумний, -а, -е. Безумный, лишенный разума. П’яний і безрозумний. ЗОЮР. ІІ. 297, 298. Вгамується безрозумне завзяття. К. ЦН. 206. І безро́зумна темнота до Дніпра прожогом лине. К. МБ. ІІІ. 243.
Бе́катися, -каюся, -єшся, гл.
1) Тащиться, съ трудомъ идти.
Верстов десять ішли — бекались, бекались. Зміев. у.
2) Таскаться.
Скільки не бекається, бач, у чужих селах, — а п’яний не буде. Зміев. у.
Валю́щий, -а, -е.
1) Валящій, ненужный.
2) Падающій, не могущій устоять на ногахъ.
Він п’яний, аж валющий. Зміев. у.
Ви́тверезитися, -жуся, -зишся, гл. Протрезвиться. Ходить п’яний, не витверезився ще. Грин. II. 224.
Долива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. доли́ти, доллю́, -ллє́ш, гл. Доливать, долить. Не допивай, не доливай — не будеш п’яний. Ном. № 11449. А моторна господиня кухлів доливає. К. Досв. 113.
Допива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. допи́ти, -п’ю́, -п’є́ш, гл.
1) Допивать, допить.
Не допивай, не доливай, — не будеш п’яний. Ном. № 11449. Чом ви.... пива не допиваєте? ЗОЮР. І. 224.
2) Пить сколько хочется.
Сестро ж моя, сестро, перепеличенько, чого ізмарніло білеє личенько? Чи не допивала, чи не доїдала, чи темної нічки та й не досипляла? Чуб. V. 928. Сама не ззість і не доп’є, — його нагодує. Шевч. 105.
Забу́рний, -а, -е. Буянь. Він як п’яний, — страх який забурний. Міус. окр.
Забуру́нний, -а, -е. = Забурний. Я як п’яний, то забурунний. Міус. окр.
Задереві́ти, -ві́ю, -єш, гл. Одеревянѣть, окоченѣть (отъ холода, смерти). Руки мені задеревіли — чи воно з холоду, чи хто його знає. Камен. у. Як побачила чоловіка, так і задеревіла. Камен. у. Прийшов п’яний, та як заснув, так і задеревів. Камен. у.
Закови́знути и закови́зти, -зну, -неш, гл.
1) Застыть, окоченѣть.
Такий п’яний, що де упав, там і заковиз. Мнж. 180. Так, як його корчило, бідного хлопця, перед смертю, — так вїн і заковиз.
2) Залечь, запасть.
Кохання мабуть йому далеко у серці заковизло. Полт. у.
За́мчи́ще, -ща, с. Мѣсто, гдѣ стоялъ замокъ, также и развалины замка. Про це замчище... у церковних записах, кажуть, є переписано про все: і коли ті вали повисипувані, і хто тії мури мурував, що тепер од їх тільки цегла та камінячки валяються. Драг. 224. Як би то ти, Богдане п’яний, тепер на Переяслав глянув та на замчище подививсь. Шевч. 686.
Збавля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. зба́вити, -влю, -виш, гл.
1) Лишать, лишить.
Нехай тебе, чужий батько, синочку, не лає, щастя твого козацького навік не збавляє. Макс. (1849), 7. — ві́ку, життя́. Лишить жизни, погубить. Чому мені злої долі, чом віку не збавиш? Шевч. 95. Ой чи вдариш, чи не вдариш, тілько мені життя збавиш. Чуб. V. 130.
2) Губить, погубить.
Ой лежить же п’яний сотник Харко та тепер його збавляйте. Мет. 527. Нехай буду один погибати, козацького війська не збавляти. АД. І. 186.
3) Портить, испортить, искалѣчить; подорвать.
Збавив же ти кобилу сиву. Грин. III. 652. Боюсь... щоб ти мене не зрадила, моєї русої кісочки не збавила. Мил. 84. Нащо ти нам чорта ізбавив? Щоб зараз його вилічив! Рудч. Ск. І. 56. Силу втратила, здоров’я збавила. Мир. ХРВ. 35.
4) Истрачивать, истратить попусту.
Матінка кричить, а батенько ще гірше: «щоби-сь не ходив до дівчини більше. Нащо ж тобі, синку, ніченьки збавляти? Коли її любиш, то позволяю ті взяти». Грин. III. 258.
5) Избавлять, избавить.
Не чисть мене до живого, то збавлю тебе од всього злого. Ном. № 282.
Збезу́митися, -млюся, -мишся, гл. Одурѣть, обезумѣть. Як нап’ється горілки — збезумиться чоловік. Черк. у. Прости, батеньку, не гнівайся, я вчора п’яний був, збезумився. Чуб. III. 87.
Зізволя́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. зізво́лити, -лю, -лиш, гл. = Зволяти, зволити. П’яний на все зізволяє. Ном. № 11481.
Зю́зя, -зі, ж.
1) Дѣтск.: букашка и вообще все крошечное. О. 1861. VIII. 8.
2) ?
Змерз, як зюзя. П’яний, як зюзя.
Квач, -ча́, м.
1) Мазилка для смазки колесъ дегтемъ. (Продавався)
дьоготь і в ширітвасах, і в мазницях, і самі квачі. Кв. П’я́ний як квач. Пьянъ какъ стелька. Ном. № 11755.
2) О человѣкѣ переносно: безхарактерний, тряпка.
Не буде з його (з пана) нічого... я одразу побачив, що квач. МВ. (О. 1861. III. 60).
3) Родъ дѣтской игры. См.
Квак. КС. 1887. VI. 481. Ив. 48. Мил. 55. Ум. Ква́чик.
Козлоно́гий, -а, -е. Съ козлиными ногами. ...козлоногий п’яний дід. Шевч. 604.
Курника́ти, -каю, -єш, гл. Мурлыкать, бормотать. Один тілько під лавою конфедерат п’яний не здужа встать, а курника, п’яний і веселий. Шевч. 140. А за ними сліпий волох... шкандибає, курникає. Шевч. 161.
Ло́ском, нар. Наповалъ. Тільки той, хто не був на сватанні, то й не був п’яний, а то всі лоском лежали, аж до другого півдня. Кв. Ло́ском лягло́ (про хліб, сіно і т. и.).
Матіркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Ругаться по матери. Іде піп, а він матіркує, сказано, п’яний. Каменец. у. Став мене матіркувать. НВолын. у.
Незду́жати, -жаю, -єш, гл.
1) Не имѣть силъ, быть не въ силахъ.
Конфедерат п’яний нездужа встать. Шевч. 140. Четвертинський нездужав більш бороться з своїм коханням. Стор. МПр. 72.
2) Быть больнымъ, болѣть, хворать.
Оча́патися, -паюся, -єшся, гл. Придти въ сознаніе. Поклали сторч головою в сніг, і через кільки часу я (п’яний) очапався. Грин. II. 178.
Перебі́єць, -бі́ця, м. Боецъ кулачный. І грища здумав завести і п’яний зараз роскричався, щоб перебійців привести. Котл. Ен. II. 14.
Підпи́ток, -тку, м. Въ выраж. на підпи́тку, на підпи́тках. Выпивши, во хмелю. КС. 1882. ХП. 503. Будуть мене пани і козаки на підпитку зневажати. Мет. 415. Я ще не був п’яний, а так тільки, на підпитку. Радом. у.
Підсипа́тися, -па́юся, -єшся, сов. в. підси́патися, -плюся, -лешся, гл. Подольщаться, подольститься, заискивать, разсыпаться мелкимъ бѣсомъ. Уже мене давно не любиш, а тілько п’яний і голубиш, одсунься геть, не підсипайсь! Котл. Ен. VI. 36. Ой до мене губерець підсипавсь і любови добивавсь, добивавсь. Котл. Мч. 475.
Подри́дзати, -дзаю, -єш, подри́зати, -заю, -єш, гл. = Подрипати. Подризав (п’яний).... до господи. Грин. II. 333.
Позвиса́ти, -са́ємо, -єте, гл. Свѣситься (во множествѣ). Заснув п’яний на возі, ноги аж до колеса позвисали. Черниг. у.
Попе́ртися, -пру́ся, -пре́шся, гл. Отправиться куда, пойти, полѣзть (грубо). Так і поперся п’яний у хату до чужих людей. Харьк.
Посовині́ти, -ні́ю, -єш, гл. Побыть въ полубезсознательномъ состояніи, въ опьяненіи. Сидить Петро дуже п’яний, держить у руці десятку, а Іван як ухопить її та й хода. — Що ж йому на те Петро сказав? — Аж нічогісінько: посидів ще трохи, посовинів-посовинів та й пішов собі з шинку. Екатериносл. у. (Залюбовск.).
Промордува́тися, -ду́юся, -єшся, гл.
1) Промучиться.
2) Провозиться, выбиваясь изъ силъ.
Оце місяць промордувався з вашим хлопцем, та вже більш і не хочу, — забірайте його. Таке ледаче та неслухняне. Харьк.
3) Пробѣсноваться.
Прийшов п’яний та промордувався всю ніч, — і на волосок я не заснула. Черниг. у.
Пуць! меж., выражающее моментъ паденія, бухъ! Дивлюсь воно (вороненя) угору полетіло да й пуць на шию барану. Греб. 381. (П’яний) пуць на землю. Мир. ХРВ. 199. Пуць з неба! ось і ми, коли вам треба. Чуб. І. 248. А воно пуць з рук. Черк. у.
П’я́ни́й, -а, -е.
1) Пьяный.
П’яний, як чіп, — як земля, — як ніч, — як квач, — аж валяється, — хоч візьми та й викрути, — що й стежки не бачить. Ном. № 11740, 11741, 11745, 11755, 11748, 11750, 11754. Буде твоя головка що-день п’яна. Мет. 125. Під п’я́ну руч. Въ пьяномъ видѣ. Сим. 230.
2)
П’я́на барабо́ля. Порода картофеля. МУЕ. І. 101. Ум. П’яне́нький. Ой учора ізвечора п’яненька була. Грин. III. 273.
П’яні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Пьянѣть. Він швидко п’яніє: дві чарки випив, то вже й п’яний. Харьк.
Скажені́ти, -ні́ю, -єш, гл. Бѣсноваться. Гамалію, серце мліє, Скутарь скаженіє. Шевч. Чого ти зараз скаженієш, як п’яний?
Спо́тич, нар. = Спотикача. Пішов він п’яний спотич додому. Камен. у.
Тре́пет, -ту, м. Дрожаніе, содраганіе, трепетъ, ужасъ. Обняв мене великий страх і трепет. К. Іов. 64. Під тре́петом. Въ страхѣ. Як прийшов п’яний, я під трепетом висидів цілу ніч НВолын. у.
Цу́пко, нар.
1) Крѣпко, сильно, туго, стѣснительно.
Як цупко він нап’яв на плечі кобеняк. Греб. 376. Глядіть же, цупко прикрутіте, щоб він в шинок та не зайшов. Котл. Ен. І. 27. Вчора цупко п’яний був. Кв. Цупко захріп. Полт. І мене цупко узяла була холера. НВолын. у. Цупко стало у нас за ліс. Каменец. у.
2) Жестко, твердо.
Цупко по мерзлому орати. Зміев. у.
І. Чіп, чопа́, м.
1) Деревянная затычка у бочки.
Узялась за чіп, щоб одіткнуть. Рудч. Ск. II. 151. П’яний, як чіп. Ном. № 11740. Ходи́ти до чопа́. Пьянствовать, ходить въ кабакъ. Ном. № 11701.
2) Стержень, на которомъ что-либо ходитъ, качается или вращается (въ видѣ колышка, винта и пр.) — является частью многихъ машинъ и снарядовъ, напр. винтъ, соединяющій половинки ножницъ. Шух. I. 153. Также часть:
вертлюга, верстату, курительной трубки (металлическая крышка ходить на немъ), п’їл (см. п’їла). Шух. І. 187, 255, 276, 254.
3) Колышекъ въ сновалкѣ. Шух. І. 150. См.
Снувавка.
4) Колышекъ, зубъ (желѣзный) въ боронѣ. Шух. I. 166.
5) Шипъ въ столбѣ для связи съ другимъ бревномъ. Уманск., Гайсин. у.у.
6) Желѣзный шипъ на мельничномъ валу. Мик. 480. Черниг. у.
7) Рыба: Aspro Zingel. Вх. Пч. II. 18. Ум.
Чіпо́к, чіпо́чок, чо́пик, чопе́ць. (Харьк., Залюбовск.). В барилочку два напиточки, нема чіпочка, нема дірочки. Ном. заг. № 64.
Шале́ний, -а, -е. Безумный, сумасшедшій, шальной, бѣшеный. Бігала як би шалена. Котл. Ен. І. 34. Шалена муха вкусила за ухо. Ном. № 3381. П’яний чоловік рівнатся до шаленого пса. Гн. І. 86.
Шу́ркати, -каю, -єш, гл. = Штрикати. Вона ж мені з того всього шуркає до ока: ти поганий, ти п’яний, відсунься від бока. Чуб. V. 1066.
Юртува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Волновать, возмущать. Козак людей юртує темний, хижий, п’яний. К. МБ. ІІІ. 253. Юртуєш розум. К. ПС. 56.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Hyoscyamus niger L.блекота́ чо́рна (Сл, Ру, Оп; СбПД); німи́ця чо́рна (Вх1, Вх2, Вх3, Вх6, Мл; Жл); баті́г (СбДС), белена́ (Во, Мг, СбСЛ, ЗК), беліна́ (МсСТ), белкоти́ця (ГуГЦ), бесиво (Рг1), бешиво (См), билина́ (СбСТ), білен (АнСТ, СЛ), білена чорна (См), біли(е)на́ (Чн, Ln, Mk, Мс, СбСТ, СЛ), білун (Во, Mk, СмПС), бі́сиво (МсСТ), біси́на (ДзПД), блаґотеця (HzБУ), блек (МгЗК), бле́кіт (Сл, Ос, Пч, Мс, Мг, СбСТ, ВЛ, ПЦ, ЗК), блекі́тниця (ГуГЦ), бле́кот (Рг1, Ан, Пс, Лс2, Ос, См, Мг, СбСД, ПЦ, ПС, СЛ, ЗК), блекота́ (Ав, Чн, Рг1, Вл, Лч, Ан, Ln, Пс, Мн2, Кр, Mj, Шх, Гр, Ян1, Ян4, Ду, Ів, Сл, Mk, Ук, Пч, Мс, Гб2, Мг, СбЗАГ), блекотень (Км), блекот(н)и́ця (Вх, Шх, Км, Бк, ГуДС, БУ, ГЦ), бле́кут (МгЗК), блещи́ці (МгЗК), бликота́ (Ср, Ан, Ln, Ян2, Ян4, Сл, Мс, СбСД, СТ), бльокот (OsПЛ), бльокот собачий (См), во́вчі я́годи (Hl, СбСД, ДС, БУ), галу́н (СбБО), дере́ць (Лс2ПЦ), ду́дник (СбПЗ), дур (Лс2ПЦ), дуре́ць (МсСТ), дур-зі́лля(є) (Mk, Км, СбСД), дурі́йка (Сл, СбПД, ДС), дурма́н (Ан, Сл, Лс2, Рм, Мс, Мг, СбСТ, ВЛ, ПЦ, СЛ, ЗК), дурноп’ян (СлПС), зубівни́к (Вх7, СбДС, БО), зубни́к (Вх6, Вх7, MkБО, ЗК), зу́б’ятник (Вх7БО), клекота́ (МгЗК), коров’як (Сл, СбСТ, ПД, ПС), любівник (Км), люб’ятник (Км), люлечник (Mk), люлешниця (Км), люлєк (MkПД), люлик (ОсВЛ), люлук (АнВЛ), люлю́к (Mk, КмПД), люлюх (Км), люляк (Вх, Вх1, Вх2, Вх3, Вх6, MkВЛ), люл(і)ян (Tl, Км), лю́лька (Вх7, Гд, ПчВЛ, ДС, БО, ЗК), люльки́ (Ан, Mj, СлСД, ПД), лю́льник (Вх7ВЛ), лю́льо́к (Гв, Во, Нв, Hz, Вх, Вх7, Mj, Сл, Mk, Ос, Он, Гб, СбПД, ВЛ, ГЛ, ДС, БО), лялю́к (СбДС), мак соба́чий (Км, СбПС), мандраго́ра (МгЗК), на́стя німа́ (МсСТ), не(є)миця (Hz, Ан, Gs, MkПД, ДС, БУ), німи́ця (Во, Вх, Лч, Ан, Gs, Mj, Rs, Шс2, Ян1, Ян4, Ду, Ів, Сл, Mk, Мо, Ос, Бк, Мс, Мг, Сб, СалЗАГ), німиця польова (Сл), німке́ня (МсСТ), петру́шка отру́йна (СбПД), проскуравиця (СлСД), п’я́ний ко́рінь (Км), риндиринда (TlГЛ), сліпота́ кури́на (Мс, СбСТ), сліпота́ ку́ряча (Ан, Шс2, Сл, Пч, Мс, Мг, СбСТ, ВЛ, СЛ, ЗК), солом’янки́ (МгЗК), сп’юх (Вх, TlДС), сп’ячка (ВхДС), те́рен во́вчий (СбСТ), хвили́нник (СбСД), чере́д (СбБУ), шалі́й (ГбДС), ю́лька (СбДС).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бое́цъ = боє́ць, перебієць; воя́ка, войовни́к. С. З. — Ігрища думав завести і п’яний зараз розкричав ся, щоб перебійцїв привести. Кот. — А міщане ходять, все раду радять, що тому вояцї за дар дати. н. п.
Впо́лпьяна́ = під ча́ркою, на підпитку, підпи́лий. — Нї, він не п’яний, але під чаркою. — Еней хоч трохи був підпилий, та з розумом. Кот.
Лыко = ли́ко, здр. ли́чко. — Краще своє личко, нїж чужий ремінець. н. пр. — Лы́ка не вя́жетъ = пъя́ний як хлю́ща, як ніч, язико́м не пове́рне, хоч ви́крути. н. пр. — Не вся́кое лы́ко въ стро́ку = не все́ те перейма́ти, що по водї пливе́. н. пр.
Мертвецкій = мертве́цький. — Мертве́цки пьянъ = пъя́ний як ніч, як земля́. — Іде з шинку — пъяний як земля. Чайч.
Мурлы́кать, мурны́кать = 1. муркота́ти, муркотїти (С. Л.), воркота́ти (С. Аф.), мру́кати (С. З.). — А кіт буде воркотать, дитинонька буде спать. н. п. — Муку сїю, крупу точу; люблю Гриця, аж муркочу. н. п. 2. муги́кати (С. З.), курги́кати (С. З.). курни́кати. — Мугиче собі якусь пісеньку під ніс. — Та сидячи люльок курили і кургикали пісеньок. Кот. — Під лавою конфедерат пъяний нездужа встать, а курника, пъяний і веселий. К. Ш.
Неопря́тный, ая, но = нечепурни́й, неоха́йний, но (С. З. Л.), нечупа́рний, но (С. Л.), неоха́рний, но, нечепу́ра, нечупа́ра (С. Л.), нечупа́йда (Граб.), неоха́я (сп. р.), нехлю́й, нехлю́я (Граб. С. Л.), нетїпа́ха, підтїпанка (Граб.), шмарово́з, невмива́ка (Граб.), задри́па (С. Л.), задри́панка (С. Аф.), забовтю́ха, забо́втянка (Граб.), замазу́ра, заму́рза (Граб.), — І Трахтемирів геть горою нечепурні свої хатки роски́дав з долею лихою, мов пъяний старець торбинки. К. Ш. — Більш за шинок нечупарна хата. Кн. — Була в його жінка та така неохайна, що нї коло себе, нї коло чого рук не доложе. н. к. — А ти, задрипанка–шинкарка! К. Ш.
Нетре́звый, во = нетвере́зий, підпи́лий (С. Л.), пъя́ний. — А вже підпилий як засне, то хоч коти гармати — і усом не моргне. К. Ш.
Околѣва́ть, околѣ́ть = 1. здиха́ти, здо́хнути (С. З. Л.), іздо́хнути, здо́хти (С. Л.), зги́нути, ізги́нути (С. З.), одубі́ти (С. З. Л.), ду́ба да́ти (С. З. Л.), опрягти́ ся (С. З.). — Хоч ізгинь — пропади, а до мене не ходи. н. п. — А з вечера нагайка шуміла, а до ранку жінка одубіла. н. п. — Був пъяний, та під тином дуба дав. С. З. — В сей день його отець опряг ся. Кот. Д. ще під сл. Издо́хнуть. 2. крижнїти, кля́кнути, дубі́ти, закля́кнути, одубі́ти (С. З.), оду́бти. — Руки від холоду заклякли (або: оду́бли). — Змерз так, що аж одуб.
Отрезвля́ть, отрезви́ть, ся = тверези́ти (С. Ш.), витвере́жувати, тверезі́шати (С. Ш.), ви́тверезити (С. Л.), протверези́ти, ся, прочу́мати ся. – Останнє слово протверезило мене. Фр. — Такий був пъяний, що ледве на другий день витверезив ся.
Па́дать, пасть = 1. па́дати, упа́сти, впа́сти, вали́ти ся, повали́ти ся, по троху — підпада́ти, підпа́сти. — Упав до долу. — Пъяний з ніг валить ся. — Снїжок підпадає. 2. ги́нути (С. З.), загиба́ти, поги́нути, заги́нути (С. Аф. З.), зги́нути (С. Аф. З.), — Багато згинуло козаків у тій баталії. 3. упада́ти, підупада́ти, занепада́ти, упа́сти, підупа́сти. — Упав в тїсну дїру. С. Ш. — Промисли що року упадають. — Па́даетъ жре́бій = випада́є йому. — Па́даетъ подозрѣ́ніе = па́дає вина́. — Па́дать, упа́сть въ о́бморокъ = млїти, зомлїва́ти (С. Аф.), умлїва́ти (С. Ш.), зомлїти, умлїти. – З жалю умлїває. н. п. — Па́дать ду́хомъ = в ту́гу, в журбу́ вдава́тись, жури́ти ся.
Полупья́ный = підпи́лий, напів пъя́ний. — А вже підпилий як засне, то хоч коти гармати і усом не моргне. К. Ш.
Просыпа́ться = 1. (проспа́ться) — просипа́ти ся, проспа́ти ся. — Пъяний проспить ся, а дурний нїколи. 2. (просну́ться) — прокида́ти ся, прочина́ти, проки́нути ся, прочну́ти ся, обуди́ти ся, розбуди́ти ся, продру́хати ся, про кількох — попрокида́ти ся і т. д. — Вона прокинулась та й дивить ся. н. к. — Прокинув ся чумак вранцї та й полапав у гаманцї. н. п. — Як ударить у дзвін, от він і прокинеть ся. н. о. Гр. Чайч. — Тепер тільки прокинули ся у його всї сили життя. Кн. — Ой я сплю — милий снить ся, душа моя веселить ся. — Прокину ся — аж немає, аж серденько заміряє. н. п. Просы́пъ = про́сип. — Спить без просипу.
Пья́ный = пъя́ний, трохи — пъянува́тий, підпи́лий. — Пьянъ, какъ сте́лька = пъя́ний, як хлю́ща. н. пр.
Ракъ = 1. Саnсеr — рак, здр. рачо́к, самиця — рачи́ха, тодї як він линяє — лине́ць, шкурка його — лино́вище. — Лови́ть ра́ковъ (руками) = печерува́ти, пічкарува́ти. —Ползти́ ра́комъ = ра́чки лїзти. С. З. — Такий пъяний, що вже не йшов, а рачки лїз до дому. 2. мед. — рак, пістря́к, на дереві — ві́тровина. — Який це чиряк, глядїть, щоб не був, крий Боже, пістряк.
Сте́лька = у́стїлка, у́стїлочка, у́стїлонька. С. Ш. — Чоботи з устїлками. — Пьянъ, какъ сте́лька, н. пр. = пъя́ний, як ніч (Кр.).
Хмельно́й = 1. підпи́лий, пъя́ний, на підпи́тку. — А вже підпилий як засяє, то хоч коти гармати — і усом не моргне. К. Ш. 2. пъянки́й, шу́мний, міцни́й. — Пъянке пиво.
Чудо́вище = мара́ (С. Л.), марю́ка, по́твір (С. Жел.), потво́ра, почва́ра (С. З. Жел. Л.), прочва́ра (С. Жел. З. Л.), чу́дище (С Л.), чуде́рство, хо́ха, страхі́ття, дивогля́д (С. Жел.). — А ти пъяний що день божий, на марюку став похожий. Ряб. — За що ти покарав мене, що я породила таку потвору. Ч. К. — На морі морське чудерство з трьома губами і на кожну губу по 12 кораблїв бере. н. к. — Таке страхіття зъявилось.
Шата́ть, шатну́ть, пошатну́ть, ся = 1. хита́ти, колиха́ти, колива́ти, виха́ти, хитну́ти, колихну́ти, схитну́ти, похитну́ти, ся і д. Кача́ть, ся, Качну́ть, ся і Колеба́ть, ся 1. — Зуб хитаєть ся. — І вітер не віє і гилля не колише. н. п. 2. хита́ти ся, точи́ти ся (С. Ш.), хитву́ти ся, поточи́ти ся. — Пъяний такий, що на всї боки точить ся.
Шата́ться = ві́яти ся, хиля́ти ся, блука́ти (С. Ш.), тиня́ти ся (С. Ш.), ни́кати, ве́штати ся, сновига́ти (Сп.), ба́йдики бити, ви́трішки лови́ти, кива́ти ся і д. Слоняться. Пъяний киваєть ся.

Запропонуйте свій переклад