Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 26 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Па́рус – вітри́ло, ум. вітри́льце, соб. вітри́лля, жа́гель, жа́глик, (руссизм) па́рус (мн. паруси́ и соб. па́русся). [І попливе́ чо́вен з широ́кими вітри́лами (Шевч.)].
Косой -рус – косе́ць.
Плыть на всех -са́х – під усіма́ вітри́лами пливти́.
Поднять -са́ – розвину́ти (розпусти́ти) вітри́ла.
Подобрать -са́ – зібра́ти (згорну́ти) вітри́ла.
-са полощутся – вітри́лля, па́русся трі́пається.
Флот из десяти -со́в – флот на де́сять вітри́л (ви́мпелів).
Запола́скивать, заполоска́ть и заполосну́ть – заполі́скувати, заполоска́ти, заполосну́ти, замива́ти, зами́ти що. [Жі́нка пішла́ заполі́скувати рядно́, бо в боло́то тро́хи закаля́лося (Звяг.)].
Парус -ка́л – вітри́ло (па́рус) заполоска́лося (-ка́вся).
-ться
1) заполі́скуватися, заполоска́тися, відполі́скуватися, відполоска́тися;
2)
см. Запле́скиваться (заплеска́ться) 2.
Захлеста́ть
1) (
начать хлестать кнутом) захльо́[я́]стати (батого́м);
2) (
о парусе) заполоска́ти(ся). [Па́рус заполоска́в, зна́чить – буна́ца (штиль) (Херс.)];
3) (
о дожде) засі́кти;
4)
кого – захльо́ста́ти, зашмага́ти кого́.
Захлё́станный – захльо́станий, зашма́ганий.
Игри́вый – грайли́вий, жарто[і]вли́вий, жартли́вий, пустотли́вий; (резвый) жва́вий, мото́рний, стрибли́вий. [Є жартовли́ве щось в вечі́рньому огні́ (Куліш). Пустотли́вий па́рус со́нця (Коцюб.). Стрибли́ве киценя́тко (Звин.)].
-вое воображение – грайли́ва (пустотли́ва) уя́ва.
-вый ребёнок – пустотли́ва дити́на, пусту́нчик, стрибу́нчик.
Карде́ль – помічна́ (-но́ї). [Помічно́ю притяга́ють па́рус до шпринто́ва (Херсонщ.)].
Коренно́й
1)
см. Корнево́й 1;
2)
перен. (основной) корінни́й, докорі́нни́й, осно[і]вни́й, (исконный) пе́рвісний, споконві́чний. [Одне́ з корінни́х завда́нь (Касян.). Тре́ба докорі́нних спо́собів шука́ти, як з ко́ренем ви́рвати ли́хо (Єфр.)].
-на́я причина – корінна́ (основна́) причи́на.
-но́е различие – основна́ відмі́нність (різни́ця).
-ны́м образом – в ко́рені, ґрунто́вно.
-но́е (радикальное) средство – докорі́нни́й (радика́льний) спо́сіб (-собу).
-но́й закон – осно[і]вни́й зако́н.
-но́й зуб – ку́тній зуб, кутня́к (-ка́).
-на́я лошадь, см. Коренни́к 1.
-но́й парус (на речных судах) – сере́днє (вели́ке) вітри́ло.
-на́я рыба – крутосолі́нка.
-но́й уксус – перегі́нний о́цет, міцни́й (пере́гнаний, перепу́щений) о́цет (р. о́цту).
-но́й житель – тубі́лець (-льця), оса́дник, туте́шній з ді́да-пра́діда, краяни́н.
-но́е население – тубі́льці (-ців), корінна́ лю́дність (-ности). [У Ки́їві стріва́лися між собо́ю аж три націона́льності – корінна́ місце́ва украї́нська, по́льська й росі́йська (Єфр.)].
-но́й киевлянин – приро́дний (прирожде́нний, роди́мий) кия́нин.
-но́й дворянин – дворяни́н да́внього ро́ду (з ді́да-пра́діда), родови́й (предкові́чний) дворяни́н.
-ной сват – молодо́ї ба́тько, ба́тько нарече́ної.
-ное слово, грам. – корінне́ сло́во.
-но́й слог, грам. – корене́вий склад.
-но́й язык – рі́дна мо́ва.
-но́е месторождение, -ные породы, геол. – пе́рвісне родо́ви́ще, пе́рвісні поро́ди (матери́к).
-но́й вал, подшипник, техн. – головни́й вал (-ла), головна́ вальни́ця;
3)
сущ., см. Коренни́к 1.
Луч
1) про́мінь (-меня,
мн. про́мені), соб. промі́ння, ум. промі́нчик, проміне́ць (-нця́), (пробивающийся, напр. сквозь тучи) па́рус и па́рос (-са). [Про́мінь со́нячний на́че зо́лотом черво́ним його́ обси́пав (М. Вовч.). Со́нце сипну́ло промі́нням по ро́сяних тра́вах (Куліш). Промі́нчик я́сної наді́ї (Франко). У скі́сному па́русі со́нця гра́є ро́єм мушва́ (Коцюб.). Як леге́нькі бли́скавочки забі́гали по землі́ па́роси (Мирн.)].
Луч света, надежды – про́мінь сві́тла, наді́ї.
Бросить луч – ки́нути про́мінь. [Со́нце ки́не про́мінь (Звин.). Ма́мо, кинь про́мінь ла́ски на твого́ си́на (Крим.)].
Брызнул луч – вда́рив, стрі́лив про́мінь. [Стрі́лив про́мінь золоти́стий (Франко)].
Сноп луче́й – па́смо промі́ння.
Лучи́ веером – паруси́. [Диви́сь, які́ пару́си попуска́ло со́нце (Сумщ.)].
Луч световой – світлови́й про́мінь.
-чи́ рассеянные – розсі́яне промі́ння.
-чи́ рентгеновские – ре́нтге́нове (-нівське) промі́ння.
-чи́ ультра-фиолетовые – у́льтра-фія́лкове промі́ння. -чи́ испускать, см. Лучи́ться;
2)
см. Ра́диус;
3) (
рыбацк. приспособл.) присві́тач (-ча), світи́льце, лучни́ця.
Ма́чта
1) що́гла,
ум. щогли́ця. [Висо́кі що́гли на корабля́х (Н.-Лев.). Па́рус, як птах, на щогли́цю зви́вся (Дніпр. Ч.)].
Бизань-, грот-, фок -та – біза́нь-що́гла, ґро́т-що́гла, фо́к-що́гла. [Па́м’ятні нам з дити́нства і ми́лі на́шому се́рцю фо́к-ґро́т-біза́нь-що́гли (Кінець Неволі)].
Ставить, поставить -ту – ста́вити, поста́вити, зво́дити, зве́сти́ що́глу;
2) (
шест, столб) що́гла. [Зво́дили що́гли по висо́ких моги́лах (ЗОЮР. I)].
-та семафорная – семафо́рна що́гла.
I. Носово́й, прлг.
1) носови́й. [Носови́й го́лос (Франко). Спі́льно-слов’я́нські носові́ зву́ки (Шахм.)].

-во́й платок – ху́сточка (реже ху́стка) (до носа), носови́к (-ка́), носі́вка (Чигиринщ.), (поменьше) носовичо́к (-чка́), носі́вочка. [Загуби́ла ху́сточку, – ні́чим но́са вте́рти (Київ). Вийма́ю ху́стку і обтира́ю лице́ (Коцюб.)].
-во́е произношение – носова́ (наза́льна) вимо́ва;
2) (
относ. к носу судна) носови́й.
-ва́я часть корабля – носова́ (пере́дня) части́на корабля́. [Вони́ сиді́ли на носові́й части́ні корабля́ (Остр. Скарбів)].
-во́й гребец – носови́й весля́р (гребе́ць).
-во́й парус – клі́вер (-вера).
Опуска́ть и Опуща́ть, опусти́ть
1) (
ниже) спуска́ти, спусти́ти, знижа́ти, зни́зи́ти, оса́джувати, осади́ти. [Тре́ба ка́мінь у млині́ осади́ти];
2) спуска́ти, спусти́ти. [Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му].

-тить невод в прорубь под лёд – затопи́ти не́від; (окно в вагоне) відсу́нути, спусти́ти вікно́; (крышку сундука) зачини́ти скри́ню; (шлюзный ставень) заста́вити (и спусти́ти) за́ставку, заста́вити во́ду; (свет в лампе) прикрути́ти ля́мпу, сві́тло.
-ти́ть глаза – спусти́ти о́чі, по́гляд.
-ка́ть, -ти́ть голову – спуска́ти, спусти́ти, хню́пити, похню́пити го́лову, хню́питися, похню́питися.
Угрюмо -ти́ть голову – пону́рити го́лову, пону́ритися.
-ти́ть руки – спусти́ти ру́ки.
Он и руки опусти́л – йому́ й ру́ки впа́ли.
-ти́ть крылья – спусти́ти кри́ла.
-ти́ть хвост – попусти́ти хвіст.
-ти́ть руку в воду – спусти́ти (встроми́ти) ру́ку в во́ду.
-ти́ть концы пояса, ленты – попуска́ти, попусти́ти (кі́нці в по́яса, стрі́чки).
-ти́ть платье – спусти́ти су́кню ни́жче.
Высоко поднял, да низко опусти́л (о хвастунах) – ви́соко літа́в, та ни́зько сів.
Поднял руку да не опусти́л – замі́рився, та не вда́рив;
3) (
из рук, из глаз) пуска́ти, пусти́ти з рук, з оче́й.
-ти́ть удобный случай – промину́ти до́бру ока́зію, (до́бру) наго́ду, упусти́ти слу́шний ви́падок;
4) (
ослаблять) попуска́ти, попусти́ти. [Попусти́ тро́хи стру́ни].
-ка́ть парус, занавес – спуска́ти вітри́ло, заві́су;
5)
-ка́ть, -ти́ть что-либо в книге, в разговоре – випуска́ти, ви́пустити, помина́ти, помину́ти, промина́ти, промину́ти.
Опу́щенный – спу́щений, зни́жений, попу́щений.
-ный взгляд – похню́плений (пону́рений) по́гляд.
-ная голова – похню́плена (пону́рена) голова́.
С -ной головой – похню́пий, ни́клий, похню́па (общ. р.), пону́ра (общ. р.).
Подбира́ть, подобра́ть
1) (
подымать) підбира́ти, підібра́ти, підійма́ти, підня́ти що, (собирая с полу, с земли) збира́ти, зібра́ти, (по одному) визби́рувати, (во множ.) попідбира́ти, позбира́ти, ви́збирати, (сплошь) повизби́рувати що. [В то́го до́ля хо́дить по́лем, колоски́ збира́є (Шевч.). Диви́сь, як ло́вко ку́рятко пшінце́ визби́рує (Хорол.). Ви́збирай (повизби́руй) скло, щоб хто но́гу не заска́бив].
Прольёшь, не -рё́шь – розіллє́ш, не збере́ш.
-бра́ть платье, юбку – підібра́ти су́кню, спідни́цю, (подоткнуть) підсми́кати, підти́кати, підку́цати, під[за]каса́ти спідни́цю. Срв. Подбира́ться 2.
-бира́ть полы – підгина́ти по́ли. [А я по́ли підгина́ю сіда́ти на ла́ві (Гол.)].
-бра́ть волосы, косу – підібра́ти, забра́ти воло́сся, ко́су. [Вона́ одно́ю руко́ю ми́ттю зірва́ла з голови́ ху́стку, дру́гою підібра́ла до́вгу і чо́рну, як га́йворон, ко́су (Стор.). Заберу́ собі́ воло́сся так, як жо́внір, та й бу́де мені́ лі́пше йти (Стеф.)].
Сидеть, -бра́вши ноги под себя – сиді́ти, під се́бе но́ги підібга́вши (підгорну́вши, підко́рчивши).
-ра́ть парус – звива́ти, звину́ти вітри́ло;
2) (
брать чужое) забира́ти, забра́ти, підче́плювати, підчепи́ти.
Не оставляй тут ничего, как раз -беру́т – не ки́дай тут нічо́го, а то ми́ттю підче́плять;
3) (
о животном: с’есть) пої́сти, ви́їсти, ви́збирати.
Лошадь -бра́ла овёс до зерна – кінь ове́с до зе́рнятка (до зерни́нки) пої́в (ви́їв, ви́збирав);
4) добира́ти, ді[о]бра́ти (доберу́, -ре́ш…), прибира́ти, прибра́ти, (
во множ.), подобира́ти, поприбира́ти кого́, що до чо́го.
-ра́ть лошадей под стать, под масть, под цвет – добира́ти, добра́ти ко́ней до па́ри, до ма́сти, до ко́льору.
-ра́ть по образчику – добира́ти на зразо́к.
-бира́ть подкладку под цвет материи – підби́вку до ко́льору добира́ти.
-бира́ть цвета – добира́ти (прибира́ти) кольори́.
-бира́ть пару кому – добира́ти (добра́ти), прибира́ти (прибра́ти) па́ру кому́ (до ко́го) и до па́ри ко́му, допаро́вувати (допарува́ти), підпаро́вувати, (підпарува́ти) кого́ до ко́го.
-ра́ть что-л. лицом к лицу, лучшее к лучшему – личкува́ти що.
-бра́ть карты, чтобы обыграть кого наверняка – підклада́ти (попідклада́ти) ка́рти, щоб кого́сь напе́вне обігра́ти.
-бра́ть ключ к чему – добира́ти (добра́ти), прибира́ти (прибра́ти) ключа́ до чо́го. [Добра́в ключа́ до ба́тьківської скри́ні (Грінч.). Добира́ю ключа́ до комо́ри, бо той загуби́вся (Крим.). І ко́жен прибере́ ключа́ до її́ пісе́нь (Куліш)].
И слова (выражения, названия) подходящего не -беру́ – і сло́ва (ви́разу) підхі́дного (підхо́жого), на́зви підхі́дної (підхо́жої) не приберу́ (не доберу́).

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Парус па́рус, -са, вітри́ло, -ла; -ный – па́русний, вітри́льний.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Парус – вітри́ло;
• п. косой
– в. ко́се, косе́ць (-сця́);
• паруса поднять
– вітри́ла розпусти́ти;
• п. подобрать, убрать
– в. зібра́ти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Парус
• На всех парусах (нестись, мчаться…)
– на всіх парусах; під усіма вітрилами; повним ходом.
Десятый
• В десятый раз
– удесяте.
• Десятая вода на киселе
(разг. шутл.) – десята шкурка на киселі. Пр.; родич десятого коліна; Василь бабі сестра у перших. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Як наш батько горів, то їх батько руки грів. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Пень горів, а він руки нагрів, та й став його дядьком. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр. Ми родичі: на однім сонці онучі сушили. Пр. Його мама і моя мама в одній воді хустки прали. Пр. (лок.) Ваша корова напилася з нашої калюжі. Пр. [Парус у своєму універсалі перелічив усю слов’янську братію, а про нас і не згадав, спасибі йому, ми вже бач дуже близькі родичі, як наш батько горів, то їх батько руки грів. Шевченко.]
• Десятая часть
– десята частина; (давн.) десятина.
• С пятого на десятое (рассказывать)
(разг.) – п’яте через десяте (через дев’яте); через десяте-п’яте; з п’ятого на десяте.
• Это дело десяток
(разг.) – це річ побічна; ця річ не має ваги; це маловажна річ.
Позади
• Оставаться позади
(перен.) – залишатися позаду; пасти задніх (задню). […Я, як без вітру парус, зоставсь і задніх мушу пасти за отим писарчуком. Йогансен, перекл. з Шекспіра.]

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

па́рус па́рус,-са, вітри́ло,-ла

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вітри́лопарус.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Па́рос, -са, м. = Парус. Сонце почало зза гори випливати... як легенькі блискавочки забігали по землі його пароси. Мир. ХРВ. 39.
Па́рус, -са, м. Лучъ. Дивись, які паруси попускало сонце. Сумск. у. Буде змій летіти та паруси напускати. Мнж. 31.
Посува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. посу́нути, -ну, -неш, гл.
1) Подвигать, подвинуть.
Посувай колоду далі. Харьк. Посунувши хліб, що завсегда лежить на столі, к покутю, сів на лавку. Кв.
2) Идти, пойти, отправляться, отправиться.
Кобиляча голова посунули з хати. Чуб. II. 66. Насуне бриль на лоб, так собі й посуне з хати. О. 1861. X. 28. Готово! парус роспустили, посунули по синій хвилі. Шевч. 441.
Ча́йма, -ми, ж. Парусъ. Встрѣчено лишь въ фальсифицированной думѣ о походѣ князя язычника. Стали корабелі свої чайми підимать, як стадо лебедів вони од берега одпливали. ЗОЮР. І. 176.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Парус — вітри́ло, -ла.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Па́русъ = па́рус (С. Жел.), вітри́ло, здр. вітри́льце, жа́гель (С. Жел.), жа́глик (Як.), боковий — косе́ць. — Готово! Парус роспустили, посунули по синій хвилї. К. Ш. — І попливе човен з широкими вітрилами і добрим кормилом. К. Ш. — Зараз згорнули вітрила і поплили на човнї. Сам. — Вохкість з жагликів аж капле, округи густий туман. „Засьвіти огонь на щоглї!“ каже гучно копитан. Як. — Вже вітер жаглик надимає... Прощай, прощай мій рідний краю. Як.
Лучъ = 1. про́мінь (С. З. Л.), зб. промі́ння, па́рус, мн. паруси́. С. Л. — Сонце сипле гаряче проміння на високі гори. Фр. — У день видно, як оченьки, мов промінням грають. О. Пч. — Зірко вечірняя на своїм про́міні подай милому вісточку. К. К. — Кругом икону сповиває ізвитий ряд живих квіток, в горі лампадка ясно сяє, проміння сипле на вінок. Як. — Сонце паруси напускало. С. Л. 2. пучо́к ска́лок, запа́лених у ночі́, як бъють ри́бу (д. Лучи́ть).
О́тпрыскъ = па́рост, па́рісток (С. З. Пар.), па́рість (С. Л.), по́ріст, па́рус (С. Л.), од(від)ро́сток (С. Пар.), о́дрість (С. Л.), бросто́к (С. З.), брость (С. Л.), па́го́н (С. З.), паго́нець, (С. Л.), зовсїм молоденький — па́молодь (С. Л.), па́молодок (С. Пар.), зб. па́гоння, пагові́ння, від коріня — вовчо́к. — А од коріння любо-тихо зелені парости ростуть. К. Ш. — Отся осокорина тільки що молодиї паростки пускає. С. З. — Кожна птиця собі пару має, кожне дерево парости пускає. н. пр. — Зерно федерациї не пустило нї одного нового паростка. Кн. — Яке дерево, такі й одростки. н. пр. — З доброго коріня добрий пагонець одійде. н. пр.

Запропонуйте свій переклад