Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 29 статей
Запропонувати свій переклад для «первісний»
Шукати «первісний» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Изнача́льный – (исконный) споконві́чний, первові́чний, одві́чний, (первоначальный) пе́рві́сний [Первові́чний, як бог (Гн.)].
Кооперати́в – кооперати́ва (-ви) и кооперати́в (-ву).
• Рабочий -ти́в – робітни́ча кооперати́ва, -чий кооперати́в.
• Низовой -ти́в – пе́рвісний кооперати́в, -на кооперати́ва, робітни́чий кооперати́в, -ча кооперати́ва.
Коренно́й –
1) см. Корнево́й 1;
2) перен. (основной) корінни́й, докорі́нни́й, осно[і]вни́й, (исконный) пе́рвісний, споконві́чний. [Одне́ з корінни́х завда́нь (Касян.). Тре́ба докорі́нних спо́собів шука́ти, як з ко́ренем ви́рвати ли́хо (Єфр.)].
• -на́я причина – корінна́ (основна́) причи́на.
• -но́е различие – основна́ відмі́нність (різни́ця).
• -ны́м образом – в ко́рені, ґрунто́вно.
• -но́е (радикальное) средство – докорі́нни́й (радика́льний) спо́сіб (-собу).
• -но́й закон – осно[і]вни́й зако́н.
• -но́й зуб – ку́тній зуб, кутня́к (-ка́).
• -на́я лошадь, см. Коренни́к 1.
• -но́й парус (на речных судах) – сере́днє (вели́ке) вітри́ло.
• -на́я рыба – крутосолі́нка.
• -но́й уксус – перегі́нний о́цет, міцни́й (пере́гнаний, перепу́щений) о́цет (р. о́цту).
• -но́й житель – тубі́лець (-льця), оса́дник, туте́шній з ді́да-пра́діда, краяни́н.
• -но́е население – тубі́льці (-ців), корінна́ лю́дність (-ности). [У Ки́їві стріва́лися між собо́ю аж три націона́льності – корінна́ місце́ва украї́нська, по́льська й росі́йська (Єфр.)].
• -но́й киевлянин – приро́дний (прирожде́нний, роди́мий) кия́нин.
• -но́й дворянин – дворяни́н да́внього ро́ду (з ді́да-пра́діда), родови́й (предкові́чний) дворяни́н.
• -ной сват – молодо́ї ба́тько, ба́тько нарече́ної.
• -ное слово, грам. – корінне́ сло́во.
• -но́й слог, грам. – корене́вий склад.
• -но́й язык – рі́дна мо́ва.
• -но́е месторождение, -ные породы, геол. – пе́рвісне родо́ви́ще, пе́рвісні поро́ди (матери́к).
• -но́й вал, подшипник, техн. – головни́й вал (-ла), головна́ вальни́ця;
3) сущ., см. Коренни́к 1.
Началобы́тный –
1) (первобытный) пе́рві́сний, первобу́тній, (исконный) споконві́чний, (с)праві́чний, відві́чний;
2) (безначальный) безпочатко́вий, ві́чний.
Нача́льный –
1) початко́вий. [Ріка́, де-да́лі од початко́вих джере́л свої́х, усе́ бі́льшої набира́є си́ли (Рада)].
• -ные буквы – початко́ві бу́кви (лі́тери).
• -ная скорость – початко́ва шви́дкість.
• -ное состояние системы – початко́вий стан систе́ми;
2) (первобытный) пе́рві́сний, (перво)початко́вий. [Пе́рвісна прирожде́нна мора́ль (Наш)].
• -ные силы – пе́рві́сні си́ли;
3) (первоначальный, исходный) пе́рві́сний, пе́рший.
• -ное намерение – пе́рший (пе́рві́сний) на́мір.
• -ная ссора – пе́рша сва́рка;
4) (основной) основни́й.
• -ные вещества – основні́ речови́ни, елеме́нти.
• -ные основания науки – (основні́) заса́ди нау́ки, осно́ви нау́ки; (элементарный) початко́вий, елемента́рний, пе́рві́сний. [Початко́ві шкільні́ книжечки́ (Куліш)].
• -ное обучение – початко́ве навча́ння.
• -ные правила – початко́ві (елемента́рні) пра́вила.
• -ное училище, -ная школа – початко́ва шко́ла. [Посла́в си́на до початко́вої шко́ли (Грінч.)];
6) (правящий) керівни́й, керівни́чий, владу́щий.
• -ные власти – керівна́ вла́да; см. Нача́льство 2.
Перви́чный – перви́нний, пе́рві́сний.
Первобы́тный – пе́рві́сний, первобу́тній, первоста́йний. [Перві́сні наро́ди. Перві́сний комуні́зм].
• -ный человек – перві́сна люди́на, пралюди́на.
• -ные жители – тубі́льці (-ців).
• -ное состояние – пе́рві́сний стан.
• Обратить в -бытное состояние – до перві́сного ста́ну поверну́ти.
Первозда́нный – пе́рві́сний, первоство́рений, первозда́ний (Шевч.). [Скала́ перві́сна].
Первонача́льный – пе́рві́сний, перві́тний, (перво-)початко́вий, первові́чний.
• -ное образование – початко́ва осві́та.
Перворо́дный – перворі́[о́]дний.
• -ный грех – перворі́дний, пе́рвісний гріх.
• -ный сын – перворі́день (-дня), см. Пе́рвенец.
Поро́да –
1) поро́да, рід (р. ро́ду), порі́ддя (-ддя), порі́док (-дку), колі́но, стан (-ну), за́від (-воду), (только о животных) ко́дло, плід (р. пло́ду). [До́бра поро́да, та лиха́ вро́да (Приказка). Звір тут ко́жної поро́ди, а люде́й і не злічи́ть (Самійл.). Ро́дом ку́ри чуба́ті (Номис). Чи у їх порі́ддя таке́, що вони́ всі одна́ково незду́жають (Лебед.). А це де́рево вже и́ншого порі́дку (Лубен.). Ці сви́ні хоро́шого ко́дла (Київ.)].
• Корова тирольской -ды – коро́ва тиро́льської поро́ди.
• Есть много -ро́д птиц – є бага́то пташи́них порі́д.
• Эта -да людей (пренебр.) – лю́ди цього́ ко́дла;
2) геол. – поро́да, форма́ція, тво́рення.
• Горная -да – гі́рська поро́да, горотві́р (-тво́ру).
• Первичная горная -да – пе́рвісна гі́рська́ поро́да, пе́рвісний горотві́р.
• Слоистая горная -да – верствува́та гі́рська́ поро́да.
• Осадочные, вулканические -ды – осадо́ві, вулкані́чні по́клади (поро́ди).
• Нептунические -ды – нептуні́чні поро́ди.
• Плутонические -ды – плутоні́чні поро́ди.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Гореть – горі́ти, (реже) горі́тися, пали́тися, вогні́ти; (без пламени) же́вріти, же́врітися; (светиться) світи́ти, світи́тися, ся́яти; (пылать) пала́ти, палені́ти, пломені́ти (поломені́ти), палахкоті́ти, паші́ти, жахті́ти:
• в комнате горит – у кімнаті (у покої) світиться;
• в печи горит – у печі (грубі) горить (гориться), палиться;
• гореть любовью к кому, к чему – палати (горіти) коханням (любов’ю) до кого, палати (горіти) любов’ю до чого;
• гореть на работе – запально (з великим запалом) працювати, з запалом (цілком) віддаватися праці (роботі); горіти на роботі;
• гореть негодованием – кипіти від обурення;
• гореть ненавистью – палати (горіти) ненавистю, гнівом дихати;
• гореть нетерпением в ожидании чего – [аж] горіти з нетерпіння (з нетерплячки) ждучи чого (дожидаючи кого, чекаючи чого, на що), украй нетерпляче чекати чого, умирати (аж труситися) з нетерплячки;
• гореть от (со) стыда – червоніти (червонітися) (горіти) з (від) сорому, (з стиду, іноді стидом), паленіти (пашіти) з (від) сорому, (жарт.) пекти раки;
• гореть, светиться, сиять, как звезда – зоріти;
• горит во рту – пече у роті;
• горит земля под ногами у кого – горить земля під ногами кому, в кого;
• горит синим пламенем – горить синім полум’ям;
• дело горит (крайне спешно) – пильно кому, пильно припадає кому; пильне діло у кого;
• дело так и горит у кого – руки жаром так і горять у кого;
• душа горит – душа горить;
• как жар гореть – жаріти;
• когда дрова горят, тогда и кашу варят – лови рибку як ловиться (Пр.); не тоді до млина, як вітру нема (Пр.); п’ятниця удруге не трапиться (Пр.); гуляй, дитино, поки твоя година (Пр.);
• на воре шапка горит – на злодієві [і] шапка горить (Пр.); хто порося вкрав, у того в вухах пищить (Пр.);
• на нём всё горит (разг.) – на ньому все (аж) горить;
• слабо гореть (мерцать) – блимати;
• щёки горят, лицо горит – щоки (лиця) паленіють (пашать, жаріють), обличчя (лице) пашить (паленіє, жаріє).
[Щока йому пашіла (А.Кримський). Безліччю жарин жевріла велетенська пожарина (С.Васильченко). Без підпалу й дрова не горять. От як золото горить! Рана горить. До горілки душа горить. Аж паленіє з сорому (АС). Що згоріло — те не зігніє (Пр.). Ми з тобою родичі: мій дід горів, а твій пузо грів (Пр.). Вибравсь вище, мов підпалив бур’яни — засяяли. Світиться, як гадючі очі, люта кропива, синім полум’ям палає гіркий полин, зелено висвічує запінена, скажена блекота. Високі будяки, як злодії, з кіллям… (С.Васильченко). Матрос, що робив трус, на слова товаришів «ми члени Центральної Ради» з ненавистю промовив: «а вас то нам и надо. Все эта Центральна Рада!…» І від цих слів, а головне — від виразу його обличча стало зрозумілим, що станеться щось непоправиме і безглузде… Така тупа ненависть світилась в його очах, так міцно одразу стисла його рука револьвер — що було ясно, для нього «Центральна Рада» — це не «політика», це не ідейно-ворожа сила, а ворог, реальний первісний ворог первісної людини, котрого треба різати, колоти, стріляти, з котрим іншої боротьби не може бути… (Василь Еллан).Усе, що так горіло, пригасає, А все що підкидаю, не горить (Л.Талалай). Мело, мело по всій землі, В усі усюди. Вогніла свічка на столі Господнім чудом… (Володимир Бич, перекл. Б.Пастернака). Дукині, як той казав, душа горіла швидше б того листа прочитати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Старий князь виліз нишком через вікно й подався до своїх покоїв, гнівом і досадою смертельною палаючи (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Ланарк аж спашів од утіхи (О.Смольницька, перекл. І.Мак’юена). Чи варто горіти на роботі, коли нічого не світить? (Міхаїл Мамчіч)]. Обговорення статті
Первобытный – пе́рві́сний, первобу́тній, первоста́йний:
• обратить в первобытное состояние – до первісного стану повернути;
• первобытное общество – первісне суспільство;
• первобытное состояние – пе́рві́сний стан;
• первобытный человек – перві́сна люди́на;
• первобытный лес – праліс.
[Перві́сні наро́ди (АС)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПРИМИТИ́ВНЫЙ укр. про́стий, недове́ршений, нерозви́нений, недоскона́лий, (смак) невиба́гливий, (спосіб) нехи́трий, (про культуру) пе́рвісний, (світогляд) обме́жений.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Первичный – перві́сний, перви́нний, -а, -е.
Первобытный – перві́сний, -а, -е, первобу́тній, -я, -є.
Первоначальный –
1) початко́вий;
2) перві́сний, -а, -е.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Запись – запис. Обратная запись – відворотний запис. Запись в реестр – запис до реєстру. Раздельная запись – дільчий лист. Передаточная запись – уступний лист. Дарственная запись – дарчий лист. Первичная запись – первісний запис. Меновая запись – замінний лист. Переуступительная запись – відступний, переписний лист.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Первоначальный – перві́сний.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

нача́льный 1. початко́вий
2. перві́сний
первонача́льный пе́рвісний, початко́вий

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

На́рис, -су – набросок, начертание, очерк.
• Пе́рвісний на́рис – первоначальный набросок.
Пе́рвісний – первоначальный, первичный.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Первичный – первинний; (первоначальный) – початко́вий, пе́рвісний.
Первоначальный (об иске) – початко́вий, пе́рвісний.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

пе́рвісний, -на, -не

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Перві́сний, -а, -е. Первоначальный.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*На́рис, -су, м. Набросок, начертание, очерк. Пе́рві́сний—. Первоначальный набросок. Сл. Нік.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Первичный — перві́сний, початко́вий.