Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 70 статей
Запропонувати свій переклад для «песня»
Шукати «песня» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Пе́сня – пі́сня, спів, спі́ванка (ум. пі́сенька, спі́ваночка).
Святочные -сни – святні́, святко́ві пісні́.
Весенние -сни – весня́нки, весні́вки.
Хороводные -сни – танкові́ пісні́, гаї́вки, шу́мки.
Петровские -сни – петрі́вча́ні пісні́, петрі́вки.
Сенокосные -сни – гребови́цькі пісні́.
Жатвенные -сни – зажни́вні, обжи́нкові пісні́.
Свадебные -сни – весі́льні пісні́.
Колыбельные -сни – колиско́ві пісні́, котки́.
Нищенские -сни – жебра́цькі пісні́, же́бранки.
Лебединая -сня – лебеди́ний спів.
-сня соловья – солов’ї́ний спів.
Затягивать, заводить -сню – заво́дити (заве́сти́) пі́сні.
Выводить -сню – виво́дити, витяга́ти (пі́сні).
Сложить -сню – проложи́ти пі́сню, скла́сти пі́сню. [Проложи́в їм пі́сню про царя́ Наливая́ (Куліш)].
Всё та же -сня – ще не вся, почну́ з кінця́.
Старая -сня – стара́ ка́зка, це вже ми чу́ли.
Это ещё долга -сня – це ще до́вга пі́сня бу́де.
Чьим умом живёшь, того и -сенку поёшь – на чиє́му во́зі сиди́ш, того́ й пі́сню співа́й.
Были́на
1) били́на, бадили́на, зіли́на, рости́нка.

-и́нка – били́нка, били́нонька, бадили́нка, зіли́нка, зіли́ночка. [Ой у по́лі били́нка, її́ ві́тер коли́ше. Роса́ блищи́ть на ко́жній бадили́ні. Хто то́питься, той і за зіли́ночку хо́питься];
2) (
былое и рассказ о былом) бува́льщина, били́ця, бува́ль. [Бо се не ка́зка, а били́ця, або́ бува́льщина, сказа́ть (Шевч.)];
3) (
великор. эпическая песня о подвигах богатырей) ду́ма, билі́на.
Дно – дно (мн. де́на, дна́; ум. де́нце, де́нечко; ув. дни́ще); під (р. по́ду). [Під вичища́ти (в коло́дязі) (Григор.)].
Дно экипажа – по́дення.
Дно судна, плоскодон. лодки – підо́шва.
Дно печи – пе́чище, чері́нь (р. -ня́); (наиб. углубление дна в колодце) ковба́шечка, [Ковба́шечкою зве́ться саме́ дно крини́ці, де найгли́бше (Звин.)].
Вверх дном – догори́ нога́ми, шкере́бе́рть, пере́вертом [Усе́ догори́ нога́ми попереверта́в. Усе́ пі́де шкере́бе́рть. Пере́вертом усе́ переверну́лося].
На дне – на дні́, на спо́ді, (реже) на споді́. [Та воно́ в мішку́, на са́мому спо́ді].
На дно, ко дну – на дно, на спід.
Итти ко дну – (в песне) на спід потопа́ти.
Водка уж на дне – горі́лки ті́льки й є, що на спо́ді, горі́лці ви́дко де́нце.
Не имеющий дна (о посуде) – безде́нний. [Безде́нний го́рщик. Безде́нна ми́ска].
Вынимать, вынуть дно откуда – роздина́ти, розідни́ти що, віддина́ти, відідни́ти.
Вынуть до́нья откуда – повіддина́ти що.
Вставлять, вставить дно куда – дни́ти, задина́ти, сов. задни́ти, придни́ти що.
Вставить до́нья куда – позадина́ти що.
Переменять, переменить дно в чём – передина́ти, передни́ти що. [Корабе́ль задни́ли та й на Дуна́й пусти́ли (песня). Передни́в бо́чку].
Заливно́й
1) заливни́й; (
о почве) заплавни́й (ґрунт).
-ная труба – поже́жна труба́ (ки́шка, си́кавка, по́мпа).
-но́й дождь – заливни́й дощ, зли́ва, зали́ва, ули́ва.
-ной смех, -ная песня – заливни́й ре́гіт, заливна́ пі́сня.
-ной луг – заплавна́ лу́ка́ (заплавни́й луг), за́плав (-ву), запла́ва, пі́йма; см. Поё́мный (луг).
-на́я (забубённая) головушка – шиба́й-голова́, проби́й-голова́, пробиша́ка;
2) (
о рыбе и т. п.) захоло́джена, під холодце́м.
Знако́мый
1) (
знакомец) знайо́мий, знако́мий, (диал.) знакі́мський; см. Знако́мец, Знако́мка. [Він живе́ у знайо́мих. Позіхо́дилися усі́ ро́дичі і знако́мі (Квітка). Знакі́мським переда́м йому́ чого-не́будь (Борз. п.)].
Быть -мым, -му с кем – бу́ти знайо́мим, зна́тися з ким. [О, давно́ я знайо́мий, давно́ з опіку́нкою то́ю (Франко)].
Быть хорошо -мым – бу́ти до́бре знайо́мим, до́бре зна́тися з ким. [Ми з їм до́бре зна́лися, ча́сом бува́ли в йо́го (Грінч.)].
-мы ли вы с ним? – чи знайо́мі ви з ним?
Скажи с кем ты -ко́м, а я скажу кто ты таков – скажи́ мені́, хто до те́бе хо́де, а я скажу́ тобі́, хто ти;
2) (
известный) знайо́мий, знако́мий, зна́ний, відо́мий, (диал.) сві́домий кому́. [Ухо́жу у знайо́мі кімна́точки; усе́ як і бу́ло (М. Вовч.). Ні́би той го́лос і знайо́мий Корні́єві, але хто це – не вгада́є він (Грінч.). Путь-доро́га їх відо́ма, яри́ їм знако́мі (Руданськ.). Го́лос то відо́мий (Куліш). Це коро́ва сві́дома, – хіба́-ж ми не зна́ємо її́? (Сл. Гр.)].
-ко́м кто, что кому – по знаку́ кому́ хто, що и знайо́мий и т. д. кому́ хто, що.
Быть -мым кому – бу́ти по знаку́ кому́, бу́ти в примі́т(к)у кому́. [Прислуха́юсь: го́лос на́че і по знаку́ мені́, та не вгада́ю (Кониськ.). Ви мені́ на́че по знаку́ (Звин.)].
Совершенно -ко́м, -ко́мый кому – знайомі́сінький кому́. [Ко́жна сте́жечка, ко́жний ку́щик знайомі́сінькі (М. Вовч.)].
-мая песня – зна́на (знайо́ма) пі́сня.
-мый напев – знайо́мий спів (го́лос).
-мая дорога – знайо́ма, зна́на доро́га.
Мне хорошо -мы его привычки – я до́бре зна́ю (мені́ до́бре відо́мі) його́ зви́чки;
3) (
ознакомленный с чем) знайо́мий з чим, обі́знаний, запі́знаний з чим. [Він знайо́мий (обі́знаний) з ціє́ю спра́вою].
Быть -ко́мым с чем – бу́ти знайо́мим, обі́знаним з чим, зна́тися на чо́му.
Карава́йный – корова́йний, корова́їв (-ва́єва, -ва́єве).
-ное тесто – корова́йне (корова́єве) ті́сто.
-ная песня – корова́йна пі́сня.
Колыбе́льный – колиско́вий.
-ное дитя – немовля́ (-ля́ти).
-ная (песня) – колиско́ва пі́сня.
От -ных дней – від мале́нства, від сповитку́, від сповито́чку, від пе́рших днів дитя́чого життя́. [Мрійли́вість – по́друга моя́ од пе́рших днів дитя́чого життя́ (Крим.)].
Коляда́
1) (
обрядовая песня) коля́дка, мн. колядки́ (-до́к), (припев к ней) по́колядь (-ди);
2) (
обряд) коляда́.
Идти в -ду́ – ходи́ти з колядо́ю, колядува́ти;
3) (
сочельник) свят-ве́чір (-чора);
4) (
вознаграждение за поздравл.) коляда́, міх (-ху).
I. Кругово́й – колови́й, кругови́й, кружни́й. [Вода́, як у не́ї ки́неш ка́мінь, розхо́диться кругови́ми хви́лями (Комаров). Кружні́ літа́ння (Пр. Пр.)].
-вое движение – колови́й, кругови́й рух.
Двигаться по -во́й линии – колува́ти (о птицах) кружа́ти. [Со́нце колу́є. Я́струб кружа́є].
-ва́я (чаша) – кругова́ ча́ра, ручкова́ ча́рка. [Господи́ня піднесла́ всім по ча́рці ручкові́й із свої́х рук (М. Грінч.)].
Чаша ходит в -ву́ю – ча́ра кружа́є, кружля́є.
Пить -ву́ю – пи́ти ручкову́.
-ва́я песня – гуртова́ пі́сня.
-ва́я порука – кругова́ (гуртова́, спі́льна, товари́ська) за(по)ру́ка (пору́ка).
Лебеди́ный – лебеди́ний, лебедя́чий. [Дай тобі́, Бо́же, лебеди́ний вік (Номис). Гурт лебедя́чий легі́в (Щогол.)].
-ная грудь – пе́рса (гру́ди) лебеди́ні.
-ная походка – хода́ лебеди́на.
-ная песня – лебеди́на пі́сня. [І співа́в він пі́сню, пі́сню лебеди́ну (Олесь)].
По -ному кричать – яча́ти. [Чи то гу́си крича́ть, чи лебе́ді яча́ть (АД.)].
Неоко́нченный – нескі́нчений, недокі́нчений, незакі́нчений, неви́кінчений, недове́дений до кінця́; (с отглагольными существительными обычно передаётся страд. причастием глагола, напр.: -ный печатанием – недодруко́ваний; -ный в работе – недоро́блений; -ный в разговоре – недока́заний; -ная песня – недоспі́вана пі́сня; -ное письмо – недопи́саний лист). [Нескі́нчена розмо́ва (Л. Укр.). Синя́вський проковтну́в нескі́нчену фра́зу й сів (Ле). З недокі́нченою пі́снею на уста́х (О. Пчілка). До сто́лу знов сі́ли старі́; точи́ли незакі́нчену за вече́рею бала́чку (Головко). По́статі богі́в з неви́кінченими ембле́мами (Л. Укр.)].
Плясово́й – тане́чний, танкови́й, танцюри́стий.
-во́й напев, -ва́я песня – тане́чний (танкови́й) спів, пі́сня.
-вая музыка – танкова́, тане́чна, танцюри́ста музи́ка.
Заиграйте нам -ву́ю – загра́йте нам до та́нців.
Понести́ся – поне́сти́ся, помча́ти.
Лошади -сли́сь стрелою – ко́ні помча́ли(сь) як стріла́.
Лошади -сли́сь ко двору – ко́ні поне́слися (помча́ли) до дво́ру.
-ти́сь вихрем – льо́том полеті́ти.
Собака увидала зайца да как понесё́тся – соба́ка поба́чив за́йця та як уля́же.
Песня -сла́сь над водою – пі́сня понесла́ся (полину́ла) по-над водо́ю. Срв. Помча́ться.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Сказка
1) казка;
2) (
выдумка) вигадка, байка, казка; (болтовня) балаканина, балачки;
3) (
ист.) реєстр, список:
ни в сказке сказать, ни пером описать – ні в казці сказати, ні пером списати; ні пером списати, ні словом сказати;
ревизские сказки – ревізькі реєстри (списки);
сказка — складка, а песня — быль – казка — байка, а пісня — правда (Пр.);
скоро сказка сказывается, да не скоро дело делается – не так хутко діється, як [хутко] говориться (Пр.); не так швидко робиться, як мовиться (Пр.); легше говорити, ніж зробити (Пр.); одне творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.).
[Нема казки без правди (Пр.). В смолі сій грішники сиділи І на огні пеклись, горіли. Хто, як, за віщо заслужив. Пером не можна написати, Не можна і в казках сказати, Яких було багацько див! (І.Котляревський). Ввесь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава її страшна (М.Коцюбинський). — Майстер він говорити казки, Миляну пускать баньку (І.Франко). Людство й не помітило, що перестало створювати казки, і навіть розповідати їх дітям на ніч (Л.Костенко). Затишно дітям в пазусі казок (Л.Костенко). Ця  казка на білих лапах Іде уночі по дорозі, І місяць тече по хатах, І в казках на віях сльози (М.Вінграновський). Листя колишнього смисли Падали тихо Життя урожайне на диво От тільки казки тобі вже не хочеться Воно б якось правди хоч цуприк (Ю.Джугастрянська). Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки, лише б бути ближче до її ніжності й люті і слухати її втомлені байки про те, з ким вона спить і кого вона любить (С.Жадан). Пошле нам небо сни хоча б щасливі, якщо вже жити разом не дано. Ще прийде щастя — Але сиве-сиве, неначе казка Перед вічним сном (Ігор Павлюк). — Я думала, ти вже перестав писати казки. — Це як їздити на велосипеді. Варто лише навчитися… (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). У світі завжди будуть казки. Він не зможе без них існувати. І хтось мусить вигадувати їх (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). — Любий, розкажи мені казку на ніч. — Я тебе кохаю. Спи].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПЕ́СНЯ, Ва́ша песня спе́та укр. Ви спе́чені.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Песня – пі́сня, -ні, спі́в, -ву; свадебные песни – весі́льні пісні́; весенние песни – веснянки́, -но́к; колыбельные песни – колиско́ві пісні́.
Былина
1) (
о растении) били́на, -ни;
2) (
рассказ) см. Быль;
3) (
великорус. эпическая песня о богатырях) билі́на, -ни.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Песня
• Все та же песня
– усе тієї ж (тієї самої); ще не вся, почну з кінця.
• Долгая (длинная) песня
(разг.) – довга пісня.
• Из песни слова не выкинешь
– з пісні слова не викинеш. Пр. З пісні слів не викидають. Пр.
• Лебединая песня (песнь)
– лебедина пісня (лебединий спів).
• Недопетая песня
– недоспівана пісня; недоспів. [Недоспів твій доспівую, мій брате. П. Куліш.]
Песня спета, пропета чья
(перен.)(те саме, що) Песенка спета, пропета чья. Див. песенка.
• Сказка — складка, а песня — быль
– казка — брехня (побрехенька), а пісня — [щира] правда. Пр.
• Тянуть (петь) одну и ту же песню
(перен. разг.) – усе тієї самої співати.
• Это старая песня
(разг.) – це стара пісня (казка); це вже ми чули.
• Чьим умом живешь, того и песенку поёшь
– на чиєму возі сидиш (чий хліб їси), того й пісню співай. Пр. За чиїм столом сидить, того й пісню співа. Пр.
Быль
• Быль молодцу не укор
– то дарма, що був злодій, аби тепер козак. Пр.
• Сказка — складка, а песня — быль
– казка — байка, а пісня — правда. Пр.
Долгий
• Более долгий
– довший.
• Волос долог, да ум короток
– волос довгий, та ум короткий. Пр. Розумна голова багато волосся не держить. Пр. Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. Пр. На голові густо, а в голові пусто. Пр. Борода до пояса, та розуму ні волоса. Пр. Шовкова борідка, та розуму рідко. Пр.
• Довольно долгий
– доволі (досить) довгий; (розм.) довгенький; (іноді) подовгий.
• Довольно долгое время
– чималий час; чимала година; чимало часу.
• Ехать на долгих
(устар.) – їхати, не міняючи (не мінявши) коней; їхати тими самими кіньми.
• Откладывать, отложить в долгий ящик
(разг.) – відсувати, відсунути (відкладати, відкласти) набезрік (надовго); пускати, пустити набезрік.
• Это долгая песня
(перен. разг. фам.) – це довга пісня.
Колыбельный
• Колыбельная песня
– колискова пісня (колисанка); коток. [Сяду прясти, повкладавши діток та поприсипавши котками. Барвінок.]
Лад
• Быть в ладу, в ладах с кем
– бути у [добрій] згоді (злагоді, у [добрім] ладу) з ким; ладнати (іноді добре тривати) з ким.
• Быть не в ладу, не в ладах с кем
– бути не в ладу, не в ладах (не в злагоді) з ким; (посварившись) у гніву з ким бути.
• Дело идёт, пошло на лад
– діло на (у) лад іде; пішло; справа йде, пішла (ведеться, повелася) добре (гаразд); діло (справа) налагоджується, налагодилося (налагодилася).
• Ладу нет с кем
– не можна дати собі ради з ким; ладу не доведеш з ким.
• На все, на разные лады
– на всі, на різні лади (способи); (іноді) на всі боки.
• На книжный лад (по-книжному) говорить
– говорити з-письменна (по-книжному). [Наталка: Воля ваша, добродію, а ви так з-письменна говорите, що я того і не зрозумію… Котляревський.]
• На лад их дело не пойдёт
– не піде їхня справа в лад.
• На один лад, на тот же лад
– на один, на той-таки (на той самий) лад; на один, на той самий (на той-таки) копил (іноді кшталт).
• На свой лад
– на свій лад (копил, іноді кшталт); по-своєму, своїм ладом (своїм робом).
• Ни складу, ни ладу
– (а)ні складу, (а)ні ладу. Пр. Ні ладу, ні поладу. Пр.
• Они между собою не в ладу
– (по)між ними незлагода (незгода); вони не ладнають між собою (один з одним, одна з одною, одне з одним); (іноді образн.) вони живуть, як кішка з собакою.
• Переделывать на свой, на иной, на чужой лад
– по-своєму (на своє), на інше переробляти; на свій, на інший, на чужий лад (копил, стрій, іноді кшталт) переробляти; на свій, на інший, на чужий лад (копил, стрій, іноді кшталт) повертати (обертати).
• Старая погудка на новый лад; старая песня на новый лад
– стара пісня на новий лад (по-новому співана). Пр. Стара пісня - нові струни. Пр.
Лебединый
• Лебединая песня
(перен.) – лебедина пісня.
• Лебединая походка, поступь
(перен. поэт.) – лебедина хода.
Сказка
• Ни в сказке сказать, ни пером описать
– ні в казці сказати, ні пером списати; ні пером списати, ні словом сказати.
• Сказка — складка, а песня — быль
– казка — байка, а пісня — правда. Пр.
• Скоро сказка сказывается, да не скоро дело делается
– не так хутко діється, як [хутко] говориться. Пр. Не так швидко робиться, як мовиться. Пр. Легше говорити, ніж зробити. Пр. Одне творити язиком, а друге — перти плуга. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Безконе́чник
1)
узор спиралью или меандром;
2)
бесконечная сказка, песня.
Весня́нка
1)
весенняя обрядовая песня;
2)
весенняя нимфа.
Гагі́лка
1)
весенний (пасхальный) хоровод;
2)
пасхальная обрядовая песня.
Гаї́вка
1)
весенний хоровод;
2)
весенняя хороводная песня.
Ду́ма
1)
мысль, дума;
2)
эпическая песня, старинка, сказ.
Коля́дкарождественская песня.
Мете́лиця
1)
мятель.
Мете́лиці дава́ти – трепать за волосы.
2)
род танца;
3)
музыка и песня к танцу;
4)
овечья болезнь.
Пса́льма, -ми
1)
псалом;
2)
духовная песня.
Спі́ва, -ви
1)
пение;
2)
песня.
Уко́ханийлюбимый.
Уко́хана пі́сня – любимая песня.
Христо́санкарождественская песня.
Шу́мка, -ки
1)
пенка;
2)
песня (веселая);
3)
танец.
Щедрі́вкановогодняя обрядовая песня.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бе́рва, -ви, ж.
1) Перекладина, мостикъ. Желех.
2) Вѣтка?
Лежали берви бервінковиї, благослови, Боже, і ти, Божая Мати, деревце убирати. Гол. II. 99. (Свад. пѣсня).
Бісурма́нець, -нця, м. = Бісурман. На розсвіті, на за-ранці, іще спали бісурманці. Пѣсня.
Весня́нка, -ки, ж.
1) Весенняя пѣсня.
Веснянки поются исключительно ранней весной и исключительно молодежью.
2) Весенняя нимфа.
Весняночка-паняночка десь у садочку шиє сорочку. Мет. 300.
3) мн. Веснушки.
Ластівко, ластівко! на́ тобі веснянки, дай мені білянки. Ном. № 266.
Гаї́вка, -ки, ж. Весенняя хороводная игра, весенняя пѣсня въ этой игрѣ. Гол. IV. 7. О. 1861. XI. Св. 39.
Го́рлиця, -ці, ж.
1) Горлинка, родъ дикаго голубя.
Воркувала горлиця у садку. Гліб.
2) Родъ танца. Мкр. Н. 29.
3) Пѣсня про горлинку.
Заспіває про Чалого на Горлицю зверне. Шевч. 8.
4) Употр. какъ ласкательное слово, особенно въ уменьш.
го́рличка. Нехай мене мир не знає, коли я зражу тебе, моя горличко. МВ. II. 63. Ум. Го́рличка. Так окукобилась, мов та горличка. Ном. № 10102.
Горноста́й, -та́я, м.
1) Горностай.
Гаєм — маєм, лебедем — Дунаєм, а степами — бистрим горностаєм. Федьк. І. 8.
2) Родъ птицы?
Летів горностай через сад, роспустив пір’ячко на ввесь сад. КС. 1883. II. 382. Та же пѣсня. О. 1861. XI. Кух. 38. Вѣрнѣе, однако, что здѣсь просто забыто значеніе слова горностай, и въ пѣснѣ оно подставлено вмѣсто какого-либо иного, но схожаго, слова, названія птицы.
Грену́ха, -хи, ж. Пѣсня, которую поютъ на Троицкія святки. Желех.
Гуркота́ти, -кочу́, -чеш, гл.
1) Грохотать, стучать.
2) Ворковать.
Ой ну люлі, люлі! налетіли гулі, стали гуркотати, що дитині дати. Дѣтск. пѣсня. Ой голуб гуде, голубка гуркоче. Чуб. V. 280.
Друг, -га, мн. дру́зі, м.
1) Другъ.
Без вірного друга великая туга. Ном. №9021. Годі тобі жити за тихим Дунаєм: ми на тебе, друже, давно вже чигаєм. К. Досв. 28. Разом, друзі! крикнув Карпо. Левиц. Пов. 350. Не так тії сто братів, як сто друзів. Ном. Рече Христос до Івана, свого друга. Чуб. ІІІ. 21.
2) Мужъ (пѣсняхъ)
Ой пійду я, не берегом — лугом: чи не зострінуся з несуженим другом. Мет. 94. Слала Маруся до Юрочка: мій Юрасеньку, мій друже вірний! (Свад. пѣсня о новобрачныхъ). Мет. 184. Ум. Дружо́к. Чуб. V. 1004.
Дру́жбити, -блю, -биш, гл. Быть дружбою, шаферомъ на свадьбѣ. Вх. Лем. 411. Було б тобі не дружбити, було б тобі свині пасти. Насмѣшл. свад. пѣсня. Рк. Макс.
Ду́ма, -ми, ж.
1) Мысль, дума.
За думою дума роєм вилітає, одна давить серце, друга роздирає, а третяя тихо, тихесенько плаче у самому серці — і ніхто не бачить. Шевч.
2) Эпическая пѣсня, исполняемая подъ звуки кобзы или бандуры; отъ прочихъ народныхъ украинскихъ пѣсенъ отличается неравномѣрнымъ стихомъ (отъ 4 до 40 слоговъ), преимущественно глагольной риѳмой и простымъ напѣвомъ — мелодическимъ речитативомъ.
Коломи́йка, -ки, ж.
1) Жительница Коломыйскаго округа.
Ой славная коломийка по дворі ходила. Чуб. IV. 492.
2) Особый родъ пѣсенъ въ Галиціи, Буковинѣ и Угорской Руси, получившій свое названіе отъ г. Коломыи, гдѣ онѣ наиболѣе распространены; каждая пѣсня состоить изъ 2-6 стиховъ въ 14 слоговъ каждый, съ цезурой послѣ 8-го стиха.
Як я тую коломийку зачую, через тую коломийку дома не ночую. Гол. См. Сумцовъ. Коломийки. КС. 1886. IV.
3) Танецъ въ Галиціи и Угорск. Руси. Де-Волланъ, Угро-русскія пѣни. 16.
4) =
Клепаня. Шапка эта такъ называется въ Галиціи по той причинѣ, что ее носять въ Коломыйскомъ округѣ. Гол. Од. 69.
5) Родъ сумки шерстяной, носимой гуцулами-мужчинами черезъ плечо. То-же, что и
дзьобенка. Kolb. I. 37.
Коля́дка, -ки, ж. Рождественская пѣсня, исполняемая на первый день рождественскихъ святокъ сельской молодежью, которая ходить для этого отъ хаты къ хатѣ и получаетъ за пѣніе вознагражденіе.
Кота́рь, -ря́, м. = Кіт? Колыбельная пѣсня: Ой ну люлі, котарю, та вимети кошару, а ти, котко рудю, та вимети грубу, а ти, котку волохатий, та й обмети коло хати. Мил. 43.
Кото́к, -тка́, м.
1) Ум. отъ
кіт. Сама баба злизала і на котка сказала. Мет. 3. Ой ну люлі, кітку, украв в баби квітку. Мил. 44.
2) Колыбельная пѣсня.
Над колискою котка виспівувати. К. Гр. Кв. XXIV. Сяду прясти, повкладавши діток та поприсипавши котками. Г. Барв. 442.
3) Катокъ.
4) Деревянный цилиндръ, подкладываемый подъ ухватъ, чтобы легче было вынимать изъ печи горшки.
5) =
Котючка. КС. 1891. V. 207.
6)
мн. Котки́. Раст. Trifolium arvense L. ЗЮЗО. І. 139. Ум. Кото́чок. Ой був собі коточок, украв собі клубочок. Мет. Колише в запічку маленького внучка, виспівуючи коточка. Левиц. І. 24.
Кужі́лка, -ки, ж.
1) =
Кужівка. Части кужі́лки: шестикъ — стебло́, вставляется въ кружо́к или хрест (накрестъ сбитые два деревян. бруска); верхняя часть стебла́ называется шпеньо́к; она болѣе тонкая и ку́жіль сперва навертывается на трубочку, а затѣмъ эта трубочка надѣвается на шпеньо́к. Черниг. у. Оддай людям жінку, а сам труби в кужілку. Ном. № 4753.
2) Пѣсня при пряденіи?
Не їж мене, вовчику-братіку, тут, — лучче сідай на мене, то я тобі кужілки заспіваю. Рудч. Ск. І. 8. Ум. Кужі́лочка. Зробіть мені, діду, кужілочку і веретенечко. Рудч. Ск. II. 33. Нехай вона ранесенько не встає, кужілочки густенько не в’є. Чуб. V. 800.
Ла́дканка, -ки, ж. Свадебная пѣсня.
Мете́лиця, -ці, ж.
1) Мятель.
Бодай того коваля метелиця замела. Нп. Метелиця засипала як піском землю снігом. Левиц.
2) Родъ танца, также музыка и пѣсня къ этому танцу.
3) Болѣзнь: овечій вертежъ =
Мотилиця 1.
4) =
Мотилиця 2.
5) Раст. Agrostis alba L. ЗОЗО. І. 110.
6)
Мете́лиці дава́ти. Трепать за волосы. Мужик попав коваля за верхів’я і давай йому метелиці давати. Грин. І. 109.
Наста́вниця, -ці, ж. Надсмотрщица надъ работницами. А в нашої наставниці рябая спідниця, тоді ж вона нас пускає, як зійде зірниця. (Пѣсня полольщицъ) Грин. III. 128.
Петрівка, -ки, ж.
1) Петровъ постъ. ХС. І. 76.
Петрівка — голодівка. Ном. Петрівка — переднівок. Ном. № 462.
2) Пѣсня которая поется въ петровъ постъ.
Зберімося, подружечки, заспіваймо петрівочки. Нп.
3) Сортъ дыни. Черном. Ум.
Петрі́вочка. Ой мала нічка петрівочка, не виспалась наша дівочка. Чуб. III. 202.
Пі́сня, -ні, ж. Пѣснь, пѣсня. Наша дума, наша, пісня не вмре, не загине. Шевч. 46. Ум. Пі́сенька, пі́снечка. Мет. 151.
Полони́нка, -ки, ж.
1) Ум. отъ
полонина. Пішли вівці в полонинку самі біленькії. Гол. І. 229.
2) Обрядовая пѣсня, которая поется во время выгона гуцулами скота въ
полони́ни. Шух. І. 197.
3) Раст. Anthus spinoletta L. Вх. Зн. 52.
Сморо́дина, -ни, ж.
1) Черная смородина, Ribes nigrum.
Калину ламаю, смородину ріжу. Чуб. V. 85.
2)
Смороди́на. Хороводная весенняя дѣвичья пѣсня.
Спі́ва, -ви, ж. Пѣніе, пѣсня. А де ж Гонта?... чому не співає? нема його; тепер йому мабуть не до неї, не до співи. Шевч. 201.
Тропа́рь, -ря́, м.
1) Тропарь, церковная пѣсня, въ которой изображается исторія праздника.
2)
Тропарів з кондака́ми да́ти. Дать кому, чтобы навсегда помнилъ. Ном. № 3619.
Тябло́, -ла́, с. Скрижаль. Два тябли Мусієви. Дьяческая пѣсня. Зміев. у. Слов. Д. Эварн.
Щедрі́вка, -ки, ж. Святочная пѣсня, пріуроченная къ 31 декабря и 1 января. Щедрівки, подобно колядкам, поются хоромъ молодежи каждому хозяину. Ум. Щедрі́вочка.
Щі́тка, -ки, ж.
1) Щетка.
Щі́ткою чистятъ что-либо; щіткою изъ жесткой щетины начисто разглаживаютъ мички́; родъ кисти изъ мочалы для мазанья стѣнъ глиной или мѣломъ также называется щіткою. Вас. 200. Чуб. VII. 410. Треба мазати хату, та десь діти щітку закинули. Харьк. у. О густо растущих растеніяхъ говорятъ: як щітка. Лісок, як щітка. Ном. № 14033. Зійшло, як щітка. Мир. ХРВ. 59.
2) Раст. =
Щіткан. Вх. Пч. II. 30.
3) а) Родъ хороводной игры, въ которой поется пѣсня:
Щітка маленька, де твоя ненька? На маковці сиділа, дрібен мачок дзюбала. Одна изъ играющихъ также называется щіткою. Маркев. 74. б) Также называется: щітка-гребі́нка. Родъ игры, въ которой просять дать щітку и гребінку. Грин. III. 110. Ум. Щі́точка.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*II. До́йна, -ни, ж.
1) Дойна, румынская песня.
Копила колише, дойни волоської співає. Черемш.
2) Танец.
*Запла́чка, -ки, ж. Плачевная песня (по умершему, при расставаньи и т. д.). Сл. Яворн.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Пѣ́сня, пѣснь = пі́сня, сьпів (С. З.), сьпіванка. — Пѣсни эпи́ческія, повѣствова́тельныя = ду́ми (С. З.). — П. сва́дебныя = весїльні піснї (С. З.), ладнанки́. — Весе́ннія п. = весня́нки. С. З. — Хорово́дныя п. = танки́; га́ївки(Под. С. З.), коломі́йки, шу́мки (Гал.), талала́йки (С. Ш.). — Обря́дныя п. = обрядо́ві: коля́дки (що сьпівають ся на Різдво), щедрі́вки (що сьпівають ся під Новий рік), що сьпівають ся під який час — петрі́вочні, петрі́вки, троїцькі і т. д., церковного або поучаючого змісту — пса́льми.
Быль = д. 1. Быва́льщина і 2. Бы́ліе. Ска́зка — скла́дка, а пѣ́сня быль = ка́зка — ба́йка, а пісня пра́вда. н.пр.
Подблю́дный = що підклада́єть ся під блю́до, на пр. кружечок або що. — П. пѣ́сня = що сьпіва́ють в Моско́вщині жінки́ на сьвятка́х, воро́жучи на блю́дах.

Запропонуйте свій переклад