Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 54 статті

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Пло́щадь
1) (
общественная в городе, в деревне) майда́н, плац (зап. пляц). [Посто́яла серед Софі́йського майда́ну (Неч.-Лев.). До́сі пам’ята́ю, як ба́чу, ту у́лицю широ́ку і той плац вели́кий (М. Вовч.). По самі́й сере́дині місте́чка чотирогра́нястий плац, де я́рмарок стає́ (Свидн.)].
-щадь торговая – мі́сто, торго́виця, торг. [Сей пляц зве́ться торго́виця і ді́литься на кі́нську торго́вицю і на воло́ву торго́вицю (Свидн.)];
2) (
плоскость, ровное место) пло́ща, площи́на́. [Земля́ здає́ться рі́вною площино́ю (Ном.)].
-щадь, ограниченная окружностью – ко́ло, круг, кругови́на. [Просто́ре ко́ло перед ґа́нком цілко́м заросло́ бузко́м та шипши́ною (Ор. Лев.)];
3)
геом. – пло́ща. [Пло́ща трику́тника].
-щадь посевная – пло́ща засівна́.
-щадь засеянной земли – пло́ща засі́яної землі́.
Двор – двір (р. двора́ и дво́ру), (ум. дво́рик, двіро́к, двіро́чок), подві́р’я, надві́р’я, (площадь под дворо́м) – дво́рище. [По подві́р’ю бага́то ходи́ло гусе́й, куре́й, качо́к. По́рається в ха́ті, звива́ється по надві́р’ю (М. Вовч.)].
Задний двор – задві́рок (р. -рка).
Выходящий на задний двор – задві́рковий, зати́льний. [Дочка́ на задві́ркові две́рі – рип! (Чуб.)].
Двор (усадьба) с постройками – обійстя́, (провинц.) обистя́, поді́мство. [Їх дід сиді́в свої́м обистя́м на бе́резі Ті́кича. У бі́дних усе́ обистя́ обко́пане ро́вом, а бага́ті лю́ди обгоро́джують обистя́ до́шками або му́ром (Звиног.)].
Птичий двор – пти́чня.
Скотный двор – за́города, товаря́чий двір.
Во дворе́ – у дворі́, на обійстю́, на вдві́р’ю, на подві́р’ю.
Со двора́, со стороны двора́ – знадво́ру.
На дворе́ (вне дома, под открытым небом) – надво́рі. [Вже со́нце зайшло́, вже ста́ло надво́рі по́ночі (Неч.-Лев.). Надво́рі бу́дем ночува́ти (Шевч.)].
Находящийся во дворе́, выходящий во двор – надві́рній. [У надві́рній ха́ті вона́ готува́ла пе́чиво (Неч.-Лев.)].
Двор (царский, королевский, помещичий) – двір. [Ось ті, що пану́ють у ца́рськи́х двора́х (Єв.). Кайдаши́ха зза́молоду до́вго служи́ла в дворі́ у па́на (Неч.-Лев.)].
Относящийся к государеву или панскому двору́ (придворный, дворовый) – дві́рський.
Священников двор – попі́вство.
Двор тамо́женный, мытный – ми́тниця, (ми́тна) комо́ра.
Постоялый, заезжий двор – за́їзд (р. -ду).
Гостиный двор – купе́цький дім (р. до́му).
Лесной двор – лісна́ (р. -о́ї).
Монетный двор – монета́рня, моне́тний двір.
Пора гостям по двора́м – час гостя́м додо́му.
Не ко двору́ – не підхо́же, не підхо́дить, не під масть. [Сі́рі коро́ви нам не під масть: пропада́ють].
Запру́живать, запруди́ть – гати́ти, зага́чувати, загати́ти, ви[у]га́чувати, ви́гатити, угати́ти, перега́чувати, перегати́ти, тамува́ти, затамува́ти, запиня́ти, запини́ти, г[ґ]ардува́ти, заг[ґ]ардува́ти, (несколько) при[під]га́чувати, при[під]гати́ти, (во мн. мест.) позага́чувати, поперега́чувати що. [Мости́ мости́ли, гре́блі гати́ли (Макс.). Не мо́жна загати́ть Дніпра́ (Тобіл.). Перегати́в Чо́рну-На́ну тру́пом-москаля́ми (Рудан.). Тепе́р тут ста́ло гли́боко, бо да́лі внизу́ запини́ли во́ду (Звин.). Позага́чувано нові́ стави́ на тих зе́млях (Куліш). Гардува́ти у ставку́ во́ду (Луб. п.)].
-живать, -ди́ть улицу, площадь – зага́чувати, загати́ти ву́лицю, майда́н.
Запру́женный – зага́чений, ви́гачений, перега́чений, заг[ґ]ардо́ваний, (о мн.) позага́чувані, поперега́чувані и т. д. -ться – гати́тися, зага́чуватися, перега́чуватися, г[ґ]ардува́тися, тамува́тися, бу́ти зага́ченим, ви́гаченим, перега́ченим, заг[ґ]ардо́ваним.
Каса́ние
1) (
прикосновение) дотика́ння, торка́ння, доторка́ння, до́тик (-ку) до ко́го, до чо́го, (задевание) черка́ння чого́.
Площадь, точка -ния – пло́ща, то́чка дотика́ння;
2) (
касательство) приче́тність (-ности), доторка́ння до чо́го, (стар.) щось до чи́нення, (пров.) дочине́ння до чо́го.
Я никакого -ния к этому не имею – я до цьо́го зо́всім не приче́тний, (пров.) не ма́ю туди́ нія́кого дочине́ння, (стар.) не ма́ю з тим до чи́нення.
Киша́щий чем – захря́слий чим, що киши́ть чим, закиші́лий, закомашні́лий.
Площадь, -щая людьми – майда́н, захря́слий людьми́; майда́н, що на йо́му люде́й аж киши́ть (що на йо́му рої́ться бе́зліч люде́й).
-щий муравейник – кишу́ще муравли́ще, кишу́ща комашня́.
-щий мухами – що киши́ть (кишу́щий), закиші́лий му́хами, що мух аж киши́ть.
Ко́нный
1) кі́нський.

-ная площадь, см. Ко́нная.
-ный бег, -ное ристание, см. Конериста́ние.
-ный двор – кі́нський двір (р. дво́ру), коня́рня.
-ный завод – кі́нський розплі́дник, коня́рня.
-ный привод, механ. – кі́нський при́водень (-дня);
2) кі́нний, комо́нний. [Найме́нший брат пі́ший піхото́ю (
пешком) за кі́нними брата́ми уганя́є (Дума)].
-ный полк – кі́нний полк (-ку).
-ное войско – кі́нне ві́йсько, кінно́та; см. Ко́нница.
-ная артиллерия – кі́нна артиле́рія, кінногарма́тне ві́йсько.
-ная почта – кі́нна по́шта.
-ная статуя – кі́нна ста́туя.
Пеший -ному не товарищ – пі́шому з кі́нним не доро́га (не рука́) (Приказка).
Кра́сный
1) (
о цвете) черво́ний, (поэт., устар.) черве́ний, черле́ний. [Черво́на кали́на. Черво́не вино́ (Гол.)].
Ярко -ный – яскра́во-черво́ний, жи́во-черво́ний, при́кро-черво́ний. [Гу́би жи́во-черво́ні (Свидн.). Ху́стка така́ при́кро-черво́на, аж о́чім боляче́ диви́тися на не́ї (Харківщ.)].
Тёмно -ный – вишне́вий, буряко́вий.
Кроваво -ный – крива́во-черво́ний, кро[и]ва́вий.
Золотисто -ный – черво́но-золоти́й.
Коричнево -ный – (о цвете глиняной посуды) червінько́вий (Вас.).
Окрашивать, окрасить чем-либо -ным – червони́ти, почервони́ти, зачервони́ти. [Кров червони́ла па́льці і стіка́ла на зе́млю (Коцюб.)].
Окраситься чем-либо -ным – зачервоні́ти, почервони́тися. [Ру́ки почервони́лися ви́шнями (М. Грінч.)].
Окрашенный -ным – почерво́нений, зачерво́нений. [Зачерво́нені твоє́ю кро́в’ю (Куліш)].
-ное знамя – черво́ний пра́пор.
-ный цвет – черво́ний ко́лір (-льору).
-ная площадь – черво́ний майда́н, черво́на пло́ща.
-ная нить (иноск.) – черво́на ни́тка.
-ный петух – черво́ний пі́вень.
Пустить -ного петуха – пусти́ти черво́ного пі́вня, підпали́ти.
-ный (хвойный) лес – бір (р. бо́ру), шпилько́вий ліс.
-ная лоза, см. Краснота́л.
-ное дерево – черво́не де́рево, маго́нь (-го́ню).
-ная строка (в книге, рукописи) – нови́й рядо́к, абза́ц.
Начните с -ной строки – почні́ть з ново́го рядка́.
-ное яичко – кра́шанка, черво́не яє́чко;
2) (
о политич. убежден., партиях) черво́ний.
-ная армия, гвардия – черво́на а́рмія, гва́рдія;
3) (
красивый, прекрасный) кра́сний, (кратк. форма) кра́сен (-сна, -сне). [Сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на то́бі тя́жко жи́ти (Пісня). Ой рясна́, красна́ в лу́зі кали́на, а ще красні́ша у Петра́ дочка́ (Колядка). Я́сен та кра́сен світ мені́ став, як його́ покоха́ла (М. Вовч.)].
-ная девица – кра́сна ді́вчина (ді́вка, па́нна), (в песнях и обрядах) кра́сна діви́ця. [На горо́ді верба́ ря́сна, а в хати́ні ді́вка кра́сна (Пісня). Зоря́-зоряни́ця, кра́сная діви́ця (Пісня)].
-ный молодец – до́брий молоде́ць. [Гей чого́, хло́пці, до́брі моло́дці, чого́ смутні́-невесе́лі? (Пісня)].
-ное лето – кра́сне лі́то.
-ное солнышко – ясне́ (кра́сне) со́нечко.
-ная горка – про́води́ (-ві́д и (реже) -дів), провідни́й ти́ждень. [Весі́лля бу́де на провідно́му ти́жні (М. Грінч.)].
-ный поезд – весі́льний по́їзд.
-ные дни – ясні́ (кра́сні) дні, (переносно ещё) розко́ші (-шів).
Прошли мои -ные дни – мину́ли(ся) мої́ ясні́ дні, мину́ли(ся) мої́ розко́ші.
Чем твоя жизнь -на́? – чим твоє́ життя́ кра́сне (га́рне)?
Не -на́ моя жизнь – сумне́ (невесе́ле) моє́ життя́.
-ное словцо – до́теп (-пу), доте́пне, при́кладне сло́во.
Он так и сыпет -ными словцами – він так і си́пле до́тепами.
Прибавить для -ного словца – доки́нути, щоб дотепні́ш було́, прибреха́ти.
-ный двор – двір (р. дво́ру).
-ная изба – світли́ця.
-ный угол – по́куття (-ття), по́куть (-ті).
Сидеть в -ном углу – сиді́ти на по́кутті; (о женихе с невестой) сиді́ти на поса́ді.
-ное окно – поку́тнє́ вікно́.
-ное крыльцо – пере́дній ґа́нок (-нку).
-ный зверь – хутряни́й (смуха́тий) звір.
-ная рыба – безко́ста, хрящова́ ри́ба, білори́биця.
-ный товар – панськи́й крам, -ські́ мате́рії, мануфакту́рна крамина́.
-ный ряд – крамни́й ряд, торг мате́ріями, мануфакту́рні крамни́ці.
Не -на́ изба углами, -на́ пирогами – хоч нема́, де й сі́сти, аби́ було́ що з’ї́сти (Приказка).
Это -ная цена – це кра́сна ціна́ (найви́ща, найбі́льша ціна́).
Долг платежём -сен – лю́биш позича́ти, люби́ й віддава́ти; яке́ дав, таке́ взяв (Приказки);
4)
-ный корень, бот. Anchusa officinalis L. – волови́к, воло́вий язи́к, медуни́ця, медуни́чник, красноко́рінь, рум’я́нка, рум’я́нчик.
Круг
1) (
сомкнутая линия и перен.) ко́ло, круг (-га), о́бід (-бода) (ум. обіде́ць), окі́л (р. о́колу), ко́лесо. [Начеркни́ ци́ркулем вели́кий круг, а всере́дині в йо́му мали́й кружо́к (М. Грінч.). Побра́вшися дівча́та за ру́ки, ста́ли вели́ким ко́лом, а одна́ ді́вчина вступи́ла в сере́дину ко́ла (М. Грінч.). І так що-дня все ву́жчає те ко́ло, що в йо́му я все ти́хше ворушу́сь (Грінч.). У ко́ло става́йте. Рука́ми сплели́ся і ко́лом гуля́ють (Київщ.). Вітрякі́в о́кіл крила́тий Бенде́ри мов обгороди́в (Греб.)].
Площадь -га – пло́ща кру́гу (ко́ла).
Начертить круг вокруг чего – накре́слити круг навко́ло чо́го, обцирклюва́ти, обкружля́ти що.
Идти кру́гом (о телах небесных) – іти́ ко́лом, ко́лесом, колува́ти. [Споконві́ку і до ві́ку хо́дить ко́лом без кінця́ (плане́та) (Самійл.). Ой ко́лом, ко́лом догори́ мі́сяць іде́ (Пісня). Ко́лесом со́нечко, ко́лесом вго́ру йде (Після)].
Садиться, ставать в круг (кружок), кру́гом – сіда́ти, става́ти ко́лом, кружка́, кружкома́, кружа́лом. [Усі́ мовча́ли, сто́ячи ко́лом біля однії́ па́рти (Грінч.). Сіда́йте-ж бо кружка́ та слу́хайте (М. Вовч.). Парубки́ обсі́ли кружа́лом її́ ха́ту (М. Вовч.)]. Голова́ -гом идёт – голова́ о́бертом (о́бертнем) іде́; у голові́ моро́читься.
Всё пошло -гом – усе́ пішло́ о́бертом, о́бертнем (М. Вовч.).
Заколдованный круг – зачаро́ване ко́ло.
Кру́ги на воде – круги́, кружки́, жмурки́ (-кі́в). [Поскида́ли у во́ду тру́пи; ти диви́лась, як розстеля́лися-стели́лись круги́ широ́кії над ним, над си́ном пра́ведним твої́м (Шевч.). Шубо́вснув у во́ду, і вода́ широ́кими кружка́ми побі́гла від ньо́го (Коцюб.)].
Круг около луны – кружа́ло.
Тёмные -ги вокруг глаз – синці́ (те́мні о́боди) попід очи́ма. [Земли́стий ко́лір обли́ччя, синці́ попі́д очи́ма (Коцюб.)].
Круг семейный – роди́нне ко́ло, роди́нне ото́чення.
Круг (общество) людей – ко́ло (гурт (-ту), грома́да) люде́й, товари́ство, (слой) верства́. [Серед на́шого ко́ла (товари́ства) тако́го зви́чаю нема́ (М. Грінч.). Хто хо́че бу́ти бли́жчим і зрозумі́лішим яко́мусь гу́ртові люде́й, той його́ мо́вою пови́нен говори́ти (Єфр.). Письме́нство росло́ й розвива́лося само́ і все бі́льшу грома́ду люде́й до се́бе прихиля́ло (Єфр.). Старе́ письме́нство найду́жче одбива́ло в собі́ потре́би тіє́ї ви́щої верстви́, що його́ сплоди́ла (Єфр.)].
Люди известного (своего) -га – лю́ди пе́вного (свого́) ко́ла (товари́ства), пе́вної верстви́ грома́дської, пе́вного (свого́) гу́рту (кру́гу), пе́вної (своє́ї) грома́ди.
В своём -гу – серед свої́х, помі́ж свої́ми, серед свого́ гу́рту (товари́ства, грома́ди), у своє́му гурті́ (товари́стві, грома́ді).
Широкие -ги общества – широ́кі грома́дські ко́ла, зага́л (-лу). [Зага́л росі́йської інтеліге́нції (Грінч.). Зага́л так зва́ного «українофі́льства» (Грінч.)].
Придворный круг – дві́рське́ ко́ло.
Круг гостей – товари́ство госте́й, ко́ло госте́й.
В -гу гостей – серед госте́й, в гурті́ госте́й.
Круг (сфера) действий – ко́ло (круг) дія́льности.
Он не ограничивается узким -гом своих дел – він не обме́жується вузьки́м ко́лом свої́х справ.
Круг обязанностей – о́бсяг обо́в’я́зків.
Это входит в круг его обязанностей – це нале́жить до його́ обо́в’я́зків.
Круг (цикл) предметов рассмотрения – о́бсяг чого́. [Що-б то за істо́рія була́ украї́нського письме́нства, коли́-б вона́ ви́кинула з свого́ о́бсягу ма́ло не цілко́м усе́ старе́ на́ше письме́нство (Єфр.). О́бсяг іде́й, що посо́вують напере́д лю́дськість, не виче́рпується ме́жами мину́лого й сьогоча́сного життя́ рі́дного наро́ду (Грінч.)].
Круг дороги – круг, кружина́. [Хто кру́гу не бої́ться, той да́лі станови́ться (Приказка). А все-ж за́йва кружина́: ходи́ навкруги́ – через двір, ву́лицею, знов, дворо́м (Конис.)].
Делать, сделать круг в дороге – кру́гу накида́ти, наки́нути, нада́ти, окружля́ти. [Шлях ваш коро́тший; я-ж нада́ти кру́га му́шу: ви ви́граєте аж два дні над ме́не (Куліш). Довело́сь до́брого кру́гу наки́нути, щоб небезпе́чне мі́сце обмину́ти (М. Грінч.). За́мість іти́ напряме́ць, він окружля́в до ме́не геть поза горо́дами (Новомоск. п.)].
Тем путём ехатьбольшой круг делать – тудо́ю ї́хати ду́же о́бхідно́ (кру́жно). [Ї́хати на Ве́рбки кру́жно, а на Скрипаки́ ще кружні́ш бу́де (Вовч. п.)].
Судный круг – су́дне[є] ко́ло. [У ра́ду, до су́днього ко́ла (Грінч.)].
Спиться с -га[у] – розпия́читися, розпи́тися вкрай, спи́тися з гу́рту.
Продавать на круг – продава́ти на гурт;
2) (
плоскость, ограниченная окружностью) кружа́ло, кругови́на, ко́ло. [Аж кружа́ло ви́топтав, танцю́ючи (Свидн.). Перед до́мом у дворі́ було́ на́віть кружа́ло, заса́джене куща́ми та квітка́ми (Н.-Лев.). Просто́ре ко́ло перед ґа́нком заросло́ бузко́м та шипши́ною (Ор. Левиц.). Білі́є пісо́к на кругови́ні, що ви́рівняно перед вера́ндою (Васильч.)];
3) (
диск) кружа́ло, ко́ло, покоте́[и́]ло, покотьо́ло. [На́че те промі́ння, що орео́лом розхо́диться з со́нячного кружа́ла (Крим.). Со́нце пливло́ до споко́ю; над са́мою земле́ю стої́ть його́ іскри́сте ко́ло (Мирний). Мов покоте́ло червоні́є, крізь хма́ру со́нце зайняло́сь (Шевч.). Мов покоти́ло з горба́, стриба́в я ви́соко пона́д тропо́ю (Куліш)].
Кру́ги перед глазами – кружа́ла, ко́ла. [Зеле́ні кружа́ла перед заплю́щеними очи́ма (Мирний). Заплю́щу о́чі: вогняні́ ко́ла танцю́ють і си́плють і́скри (Коцюб.)];
4)
круг воска – кружа́ло, (кру́гла) бри́ла во́ску, воскове́ кружа́ло. [У комо́рі воскові́ кружа́ла (Сл. Гр.)].
Круг сыра – кружа́ло, (гал.) плеска́нка.
Круг проволоки – кружа́ло, кружа́лок (-лка) (Липовеч.);
5)
круг гончарный – круг ганча́рський.
Лю́дный
1) (
многолюдный) людни́й, великолю́дний, (выс. стиль) велелю́дний, (диал.) ми́рний. [І день, і ніч пла́чу на розпу́ттях велелю́дних (Шевч.)].
-ный город, -ная улица, площадь – людне́ (великолю́дне) мі́сто, людна́ ву́лиця, пло́ща, людни́й майда́н.
Сделаться -ным, более -ным – полюдні́шати, полюдні́ти.
Улицы сделались более -ными – ву́лиці полюдні́шали, на ву́лицях полюдні́шало. [Ті́льки весно́ю запа́хло, вже й на ву́лицях полюдні́шало (Полт.)];
2) (
населённый) залю́днений.
Стать -ным – залюдни́тися.
Набега́ть, набежа́ть
1) (
наскакивать) набіга́ти, набі́гти, наска́кувати, наско́чити, наїжджа́ти, наї́хати на ко́го, на що. [Ненаро́ком набі́г коне́м на йо́го і збив з ніг (Сл. Ум.). Чо́вен наско́чив на корчі́ і тро́хи не переки́нувсь (Сл. Ум.)].
Колесо -жа́ло на камень – ко́лесо наско́чило (наї́хало, набі́гло) на ка́мінь;
2) (
сбегаться, сходиться, собираться) набіга́ти, набі́гти, понабіга́ти, поназбіга́тися, нарина́ти, нари́нути куди́. [Вовки́ сірома́нці набіга́ли (Метл.). Набі́гло бага́то люде́й (Сл. Ум.). Понабіга́ють з слободи́ дітво́ра до ді́да (Драг. Пр.). А наро́ду нарину́ло – тьма тем (Мова)].
Толпа -жа́ла на площадь – на́товп поназбіга́вся (нарину́в) на майда́н.
На лбу у него -га́ли морщины – на ло́бі у ньо́го (йому́) набіга́ли змо́рш[щ]ки. [На сухо́му висо́кому ло́бі набіга́ли густі́ дрібні́ змо́ршки (Н.-Лев.)].
Верх -га́ет (против подкладки) – верх набіга́є (бри́житься) (про́ти пі́дбивки).
На глазах у него -га́ли, -жа́ли слёзы – на о́ча́х у йо́го (йому́) набіга́ли (нарина́ли), набі́гли (нарину́ли) сльо́зи. [У бі́дного хло́пця аж сльо́зи нарина́ли на о́чах, але він держа́всь пла́кати (Яворн.)].
-га́ет, -жа́ла туча – набіга́є, набі́гла хма́ра. [Пішла́ вдова́ в по́ле жа́ти, ста́ла хма́ра набіга́ти (Метл.)].
Вода -жа́ла с гор – води́ набі́гло (понабіга́ло) з гір.
Надо жить, как -жи́т – тре́ба жить, як набіжи́ть;
3)
см. Набе́г 2 (Делать -бе́г).
Нава́ливать, навали́ть
1)
что, чего на что, куда – нава́лювати, навали́ти, наверта́ти, наверну́ти, нако́чувати, накоти́ти, (о мног.) понава́лювати, понаверта́ти, понако́чувати що и чого́ на що, куди́; (набрасывать) накида́ти и наки́дувати, наки́дати, нагорта́ти и наго́ртувати, нагорну́ти, (о мног.) понакида́ти, понагорта́ти чого́ на що; срв. Прива́ливать 1. [Зима́ наме́ти наверта́є (Мирн.). Було́ мене́ притопи́ти й ка́мінь наверну́ти (Грінч. III). Он, понаверта́ло ці́лі ко́пи жо́втої гли́ни (Мирн.)].
-ли́ть камень на что – навали́ти (наверну́ти) ка́мінь на що.
-ли́ть кучу соломы – наверну́ти ку́пу соло́ми.
-ли́ть сору – наки́дати (наверну́ти, нагорну́ти) смі́ття. -вай больше земли – наверта́й (нагорта́й) бі́льше землі́.
Снегу -ли́ло в колено – сні́гу навали́ло (наверну́ло, наки́дало, наве́ргало) в колі́но;
2) (
накладывать тяжесть, громоздкую вещь, нагружать) нава́лювати, навали́ти, наклада́ти, накла́сти и (реже) наложи́ти, накида́ти, наки́нути, наванта́жувати, наванта́жити, (о мног.) понава́лювати, понаклада́ти, понакида́ти, понаванта́жувати що на ко́го, на що, (вульг.) нари́чити, накря́кати що. [Хоч як було́ навата́жиш віз снопа́ми (Куліш). Було́ ба́тько як нари́чать га́рбу, що яка-хо́ч па́ра ко́ней не потя́гне, хіба́ во́ли (Бердянщ.). Таки́й віз нари́чив, що ле́две воли́ дове́зли (Сл. Гр.). Та́м-же й віз накря́кав! ле́две коби́ла про́ти гори́ ви́везла (Харк.)].
-вать вюк на мула – нава́лювати (наклада́ти, накида́ти) в’юк на му́ла.
-ли́ли на меня поручения – наки́нули на ме́не (мені́) дору́чення.
На меня -ли́ли слишком много работы – на ме́не наки́нуто (нава́лено) зана́дто бага́то пра́ці (робо́ти);
3) нахиля́ти, нахили́ти, (
о мног.) понахиля́ти що на ко́го, на що.
-вали́ шкап на себя – нахили́ ша́хву на се́бе.
-вали́ столб больше вправо – нахили́ стовп(а́) праві́ше;
4) (
сходиться во множестве) насува́ти, насу́нути, пла́вом наплива́ти, напливти́, навалува́ти, настяга́тися. [Ті ми́ші, що в степу́ бага́то, не тут наплоди́лись; вони́ ві́дкільсь навалува́ли (Новомоск.)].
Народу пропасть -ли́ло, народ -ли́л на площадь – люде́й (наро́ду) насу́нуло си́ла, наро́д насу́нув на майда́н;
5) (
нанести течением) навали́ти, нагна́ти.
Течением -ли́ло барку на мост – берли́ну навали́ло (нагна́ло) точіє́ю на міст.
Судно -ли́ло на другое – судно́ навали́ло (нагна́ло, напли(в)ло́) на и́нше;
6) (
в карт. игре) нава́лювати, навали́ти. [Бий і нава́люй (Сл. Ум.)];
7)
охотн. – наляга́ти, налягти́.
Гончие -ли́ли на зверя – гончаки́ налягли́ на зві́ра.
Нава́ленный
1) нава́лений, наве́рнений, нако́чений, наки́даний, наго́рнений, понава́люваний, понаве́ртаний, понако́чуваний, понаки́даний
и понаки́дуваний, понаго́ртаний и понаго́ртуваний. [Прийшо́в – аж там змій ка́менем наве́рнений (Гудч.). Наго́рнений смі́тник (Крим.)];
2) нава́лений, накла́дений
и (реже) нало́жений, наки́даний, наванта́жений, понава́люваний, понакла́даний, понаки́даний, понаванта́жуваний;
3) нахи́лений, понахи́ляний.
Окружа́ть, окружи́ть
1) (
обвести, очертить кругом) обво́дити, обве́сти (круго́м), обкружля́ти, обкружли́ти, обкре́слювати, обкресли́ти, обче́[і́]ркувати, обчеркну́ти що;
2) (
обойти, об’ехать кругом) обмина́ти, обмину́ти, обхо́дити, обійти́, об’їжджа́ти, об’ї́хати що. [Обмина́є Га́нна вели́кі би́ті шляхи́, йде́ вона́ яра́ми та доли́нами (Н.-Лев.)];
3) (
обносить чем-либо вокруг) обво́дити, обве́сти (напр. ро́вом, кана́вою, стіно́ю), обгоро́джувати, обгороди́ти, обставля́ти, обста́вити що чим. [Навкруги́ за́мок був обве́дений глибо́ким ро́вом. Обгороди́в двір ти́ном];
4) (
облегать) ото́чувати, оточа́ти, оточи́ти (о мног. пообто́чувати), обступа́ти, обступи́ти, обста́ти (сов.); о(б)горта́ти, обгорну́ти (о мног. пообго́рта́ти), обляга́ти, облягти́, обложи́ти, (о)повива́ти, (о)пови́ти, обара́нити (сов.), (плотно) облі́плювати, обліпи́ти, (неожиданно -жить кого) обско́чити, (о собаках) обсіда́ти, обсі́сти, (о реке) обтіка́ти. [Його́ оточа́ли бліді́, зжо́вклі обли́ччя (Коцюб.). А козаки́, як та хма́ра, ляхі́в обступи́ли (Шевч.). Розбі́йники облягли́ навко́ло та́бор (Коцюб.). Розко́шами, ща́стям він її́ пови́в (Грінч.). Рі́чка обтіка́є на́ше мі́сто. Як обся́дуть соба́ки, тре́ба припа́сти до землі́].
Жандармы -жи́ли дом – жанда́рми оточи́ли (обступи́ли) ха́ту.
-жи́ть неприятеля – оточи́ти, облягти́, обступи́ти во́рога.
-жи́ть город валом – обве́сти мі́сто ва́лом.
Постройки, которые -жа́ют площадь – буді́влі, що ото́чують (обляга́ють) пло́щу (майда́н).
Окружа́емый – обкре́слюваний, обгоро́джуваний, ото́чуваний.
Окружа́емость – ото́чуваність (-ности).
Окружё́нный – обве́дений, обкре́слений, обче́[і́]ркнутий, о(б)горо́джений, обста́влений, ото́чений, обло́жений, опови́тий.
-ный сиянием, ореолом – осяйни́й.
-ный каменной стеной – обмуро́ваний.
Переходи́ть, перейти́
1) перехо́дити, переходжа́ти, перейти́ що
и через що. [Довело́сь перехо́дити йому́ через засі́яні поля́. Той блука́є за моря́ми, світ перехожа́є (Шевч.). Перейшо́в ліс і ви́йшов до рі́чки. Перейшо́в по кла́дці (по камі́ннях) на той бік рі́чки. Ві́йсько перейшло́ кордо́н. Він перейшо́в до нас жи́ти. Ку́холь перехо́див з рук до рук. І ра́бство їх на ді́ти перехо́дить (Грінч.). Ця хоро́ба не заразна́, на и́нших не перехо́дить. Перейшо́в з меди́чного ві́дділу на правни́чий. Перейти́ на четве́ртий курс. Перейшо́в (переступи́в) у п’я́ту кла́су. З благоче́стя на у́нію перейшо́в].
-ть (через улицу, площадь) – перехо́дити, перейти́ ву́лицю, пло́щу, через ву́лицю, через пло́щу.
-ди́ть, -ти́ на новую квартиру – перехо́дити, перейти́, перебира́тися, перебра́тися у (на) нову́ кварти́ру, (у нове́ поме́шкання).
-ди́ть, -ти́ дорогу кому – перехо́дити, перейти́ кого́, перехо́дити, перейти́ доро́гу кому́.
Войска -шли́ в наступление – ві́йсько перейшло́ до на́ступу, ві́йсько почало́ наступа́ти.
-ти в католичество, в ислам – перейти́ на(в) католи́цтво, на(в) ісля́м;
2)
-ди́ть к кому (передаваться) – переходи́ти, перейти́, перекида́тися, переки́нутися, (приставать) пристава́ти, приста́ти, (о мног.) поперехо́дити, поперекида́тися, попристава́ти до ко́го. [Перейшо́в до во́рога];
3) (
доставаться) перехо́дити, перейти́ від ко́го до ко́го, припада́ти, припа́сти, спада́ти, спа́сти, дістава́тися, діста́тися від ко́го кому́.
-ди́ть по наследству – перехо́дити спа́дщиною;
4)
-ди́ть от чего, к чему – перехо́дити, перейти́ від чо́го до чо́го.
-ди́ть от одной темы к другой – перехо́дити від одно́ї те́ми до и́ншої.
-дё́мте к следующему пункту устава – перейді́мо до насту́пного (да́льшого) пу́нкту в стату́ті;
5) (
изменяться) перехо́дити, перейти́ в що, зіхо́дити, зійти́, перево́дитися, перевести́ся на що, (прев(об)ращаться) оберта́тися, оберну́тися в що, на що, чим. Срв. Изменя́ться, Превраща́ться, Обраща́ться. [Одна́ хоро́ба перехо́дить в и́ншу. Сва́рка перейшла́ (перевела́ся) на бі́йку].
Чёрнозем за этим лесом -дит в суглинок – чорно́зем за цим лі́сом перехо́дить (схо́дить) на су́глинок.
Известняк -ди́т (обращается) в мел – вапня́к оберта́ється у кре́йду;
6) (
миновать, проходить) перехо́дити, перейти́, мина́ти, мину́ти, мину́тися. [Перейшло́ мі́сяців два (М. Вовч.)];
7)
-ди́ть (исходить повсюду) ви́ходити, обійти́, обходи́ти що. [Ви́ходив усі́ ву́лиці, а його́ буди́нку не знайшо́в].
Пока сам не -хожу́ все улицы, Киева не узнаю – по́ки сам усі́ ву́лиці не ви́ходжу, Ки́їва не взна́ю.
По всем дворам -дил – усі́ двори́ ви́ходив (обійшо́в);
8)
-живать (ходить лишку) – перехо́джувати, переходи́ти.
Перехо́женный – перехо́джений.
Хожено и -но – хо́джено й перехо́джено.
-тся, безл. – перехо́диться. [Яко́сь перехо́диться і в ла́таній свити́ні].
По́ле
1) (
равнина, простор) по́ле, степ (-пу). [Ой у по́лі Килиї́мському. Ой ви́їхав наш Реву́ха в чи́стий степ гуля́ти].
Чистое -ле – чи́сте по́ле, чи́стий степ; широ́ке по́ле, степ широ́кий.
Выйти в по́ле, на по́ле – ви́йти в по́ле, на по́ле, в степ, у степи́;
2) (
девственное, непаханное) цілина́. [Там степ залі́г цілино́ю].
Вольное, пустынное -ле – гуля́й-поле, ди́ке по́ле.
Открытое -ле – широ́ке, ві́льне по́ле;
3) (
обработанное, пашня) по́ле, рілля́ (-лі́). [Тепе́р пішло́ мужи́цьке по́ле. У ме́не ріллі́ три десяти́ні]; (нива, участок) ни́ва, ла́н (-ну), ум. ни́вка, лано́к (-нка́). [Ори́ся-ж ти, моя́ ни́во (Шевч.). На горо́ді ни́вка, круго́м матери́нка. Лани́ широкопо́лі (Шевч.). Коза́рський лано́к (Конис.)]; (под выпасом) толо́ка; (оставлен, на отдых) перелі́г (-о́гу); (вспахан. на отдых) пар (-ру); (заброшенное) облі́г (-о́гу); (у села для скота) ви́гін (-гону); (давно обрабатываемое, истощённое) старопі́лля.
Смена -ля – рука́. [Ма́ю чоти́ри десяти́ни по́ля, по о́дній десяти́ні в ко́жну ру́ку].
Итти в -ле – йти на по́ле.
Ходить по -ля́м – ходи́ти поля́ми.
Быть в -ле – бу́ти на по́лі.
Мои окна выходят в -ле – у ме́не ві́кна на по́ле.
Опытное -ле – до́слідне по́ле;
4) (
место сражения, битвы) бойови́ще, бойови́сько, бо́їще, бойове́ по́ле.
-ле для поединка (стар.) – тік (р. то́ку), тічо́к (-чка́);
5) (
площадь зрения) по́ле зо́ру;
6) (
края книги, шляпы) кри́си (-ів), береги́, краї́, (только о книге) маргіне́си.
Читая, делаю пометки на -ля́х книги – чита́ючи, роблю́ за́значки у кни́зі по края́х (на берега́х, на маргіне́сах);
7) (
фон) по́ле, тло, земля́. [По сі́рому по́лю (землі́) чо́рні й си́ні сму́жечки];
8) (
поприще) по́ле, ни́ва, тере́н (-е́ну), ді́ля́нка. [Працю́ють на по́лі науко́вому. Ви́йшов на ни́ву письме́нства. На тере́ні політи́чному він усла́вився. А це обібра́в собі́ діля́нку матерія́льну];
9) (
охота) полюва́ння. [Як пої́хав короле́вич та на полюва́ння, лиши́в свою́ ві́рну жону́ та й на хорува́ння].
Поте́чь – потекти́, попливти́, (струёй) подзюри́ти. [І потече́ сторі́ками кров у си́нє мо́ре (Шевч.). Відро́ потекло́. Кров попливла́ з ті́ла (Коцюб.). Гля́нув на пе́рець і в йо́го сли́нка потекла́ (Н.-Лев.)].
Реки -ку́т назад, прежде чем… – рі́ки потечу́ть навспа́к, пе́рше ніж…
Толпа -кла́ на площадь – юрба́ попли(в)ла́ (суну́ла) на майда́н.
Рожь -кла (из колоса) – жи́то почало́ си́патися.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Касание – (несов.) дотика́ння, торка́ння, доторка́ння, (последствие) до́тик, доторк до ко́го, до чо́го, (задевание) черка́ння чого́:
площадь, точка касания – пло́ща, то́чка дотику (дотика́ння).
[Мене збудив знов холодний дотик дідової руки, простягненої з сусіднього ліжка (І.Франко). Білий порох вставав над дорогою, мов дим, навіть від найменшого доторкання (Л.Українка). Вони йшли, близько-близько притулившись одне до  одного.  Якась солодка знемога починала опановувати її всю від цього доторкання, від його ласкавого голосу… (Б.Грінченко). Поезія — це завжди неповторність, Якийсь безсметрний дотик до душі. (Л.Костенко). Овечі сльози у траві Розсипав дощик ненароком, А сам пішов неквапним кроком Кудись у хащі лугові; Лишив тебе на самоті Збирати сльозенята в жмені, Але смагляво-золоті Од перших доторків студені, Тремтіли груди, і вода Лизала їх солону спрагу, І я тихенько закрадавсь, Як дощ, бо мав уже одвагу… (Мирослав Лазарук). Темрява. Шепоти. Дотикання. Лиш порох пашить із крісів… Час, коли стогнуть вітри і кані. …І стогне луна у лісі… (М.Матіос). Не по-східному й не по-західному Не зашорено і не розчахнуто Просто неба і просто світу Я на дотик учуся жити (Ю.Джугастрянська). Вирази обличчя виконують важливу функцію, але врешті-решт близькість насправді залежить від дотику. Якщо не вдаватись до надмірних подробиць, дотик вартий тисячі слів. З того, як хтось до нас торкається, ми довідуємось набагато більше, ніж із будь-яких слів цієї особи (А.Бондар, перекл. Р.Данбара)].
Обговорення статті
Касательная – (мат., сущ.) дотична:
касательная линия, площадь – дотична лінія, площина;
касательное напряжение – (состояние) дотична напруга, (величина) дотична напружина;
по касательной – по дотичній, дотичною.
[Труднощі треба обходити… по дотичній (Максим Нечипоренко). Розвиток математики нагадує швидке обертання колеса, бризки з якого летять у всі боки. Мода — це струмінь, що виходить від основної траєкторії по дотичній. Ці струмені епігонських праць найпомітніші, й у них основна частина маси, але вони неминуче гинуть через деякий час, відірвавшись від колеса. Щоб залишитися на колесі, треба весь час докладати зусиль у  напрямку перпендикулярному загальному потокові (В.Арнольд)].
Обговорення статті
Круг
1) (
сомкнутая линия и перен.) коло, круг (-га), обід (-бода) (ум. обідець), окіл (р. околу), колесо; сфера, обсяг; оточення, середовище, угруповання;
2) (
плоскость, ограниченная окружностью) кружало, круговина, коло;
3) (
диск) кружало, коло, покотело, покотьоло;
4) (
круг воска) кружало, (кругла) брила воску, воскове кружало;
5) (
круг гончарный) круг ганчарський:
в круг (его) обязанностей входит – до (його) обов’язків належить;
в кругу гостей – серед гостей, в гурті гостей;
в своём кругу – серед своїх, поміж своїми, серед свого гурту (товариства, громади), у своєму гурті (товаристві, громаді);
всё пошло кругом – усе пішло обертом, обертнем (М. Вовчок);
голова кругом идёт – голова обертом (обертнем) іде; у голові морочиться;
делать, сделать круг в дороге – кругу накидати, накинути, надати, окружляти;
заколдованный круг, замкнутый круг – зачароване (заворожене, закляте) коло;
идти кругом (в частности о телах небесных), идти по кругу – іти колом, колесом, колувати;
круг вопросов (обязанностей, занятий) – коло (обсяг) питань (обов’язків, занять);
круг гостей – товариство гостей, коло гостей;
круг дел, обязанностей… – обсяг справ, обов’язків…;
круг дороги – круг, кружина́;
круги на воде – круги, кружки, жмурки (-ків);
круги перед глазами – кружала, кола;
круг лиц, которым разрешается… – кому саме дозволяється…;
круг напряжений – круг напруги (напружин);
круг (общество) людей – коло (гурт (-ту), громада) людей, товариство, (слой) верства;
круг обязанностей – обсяг обов’язків;
круг около луны – кружало;
круг проволоки – кружало, кружалок (-лка);
круг семейный – родинне коло, родинне оточення;
круг (сфера) действий – коло (круг) діяльности;
круг сыра – кружало, (гал.) плесканка;
круг (цикл) предметов рассмотрения – обсяг чого;
люди известного (своего) круга – люди певного (свого) кола (товариства), певної верстви громадської, певного (свого) гурту (кругу), певної (своєї) громади;
на круги своя (библ.) – на круг свій;
начертить круг вокруг чего – накреслити круг навколо чого, (устар.) обцирклювати, обкружляти що;
он не ограничивается узким кругом своих дел – він не обмежується вузьким колом своїх справ;
описать (сделать) круг – описати (зробити) коло;
площадь круга – площа круга;
поворачивающийся в виде круга – кругойдучий;
придворный круг – двірське коло;
продавать на круг – продавати на гурт;
садиться, ставать в круг (кружок), кругом – сідати, ставати колом, кружка, кружкома, кружалом;
спиться с круга – розпиячитися, розпитися вкрай, спитися з гурту;
судный круг – судне коло;
тёмные круги вокруг глаз – синці (темні ободи) попід очима;
тем путём ехать — большой круг делать – тудою їхати дуже обхідно (кружно);
широкие круги общества – широкі громадські кола, загал (-лу);
широко известен в узких кругах – (шутл.) широко відомий у вузьких колах;
это входит в круг его обязанностей – це належить до його обов’язків.
[Над глибоким кругойдучим яром стоїть у руїнах колись-то пишний замок (П.Куліш). І так щодня все вужчає те коло, що в йому я все тихше ворушусь (Б.Грінченко). Вітряків окіл крилатий Бендери мов обгородив (Є.Гребінка). Споконвіку і до віку ходить колом без кінця (планета) (В.Самійленко). Ой колом, колом догори місяць іде (Пісня). Колесом сонечко, колесом вгору йде (Пісня). Усі мовчали, стоячи колом біля однії парти (Б.Грінченко). Сідайте ж бо кружка та слухайте (М. Вовчок). Парубки обсіли кружалом її хату (М. Вовчок). Поскидали у воду трупи; ти дивилась, як розстелялися-стелились круги широкії над ним, над сином праведним твоїм (Т.Шевченко). Шубовснув у воду, і вода широкими кружками побігла від нього (М.Коцюбинський). Землистий колір обличчя, синці попід очима (М.Коцюбинський). Письменство росло й розвивалося само і все більшу громаду людей до себе прихиляло (С.Єфремов). Обсяг ідей, що посовують наперед людськість, не вичерпується межами минулого й сьогочасного життя рідного народу (Б.Грінченко). Загал так званого «українофільства» (Б.Грінченко). Аж кружало витоптав, танцюючи (А.Свидницький). Перед домом у дворі було навіть кружало, засаджене кущами та квітками (І.Нечуй-Левицький). Біліє пісок на круговині, що вирівняно перед верандою (С.Васильченко). Хто кругу не боїться, той далі становиться (Пр.). А все-ж зайва кружина: ходи навкруги — через двір, вулицею, знов, двором (О.Кониський). Шлях ваш коротший; я ж надати круга мушу: ви виграєте аж два дні над мене (П.Куліш). Довелось доброго кругу накинути, щоб небезпечне місце обминути (М. Грінченкова). У раду, до суднього кола (Б.Грінченко). Наче те проміння, що ореолом розходиться з сонячного кружала (А.Кримський). Мов покотило червоніє, крізь хмару сонце зайнялось (Т.Шевченко). Зелені кружала перед заплющеними очима (П.Мирний). Заплющу очі: вогняні кола танцюють і сиплють іскри (М.Коцюбинський). Було їх при тій отарі шестеро: всі посідали кружкома на шкурі, та перш підсунули Дон Кіхотові перевернуте корито і з незграбною чемністю попрохали гостя сісти (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Їм дорога видавалася прямоїжджою, і тільки юнак в осередді майбутнього бачив у ній круговину (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). І от ми втрьох накинули круга аж поза передмістям, щоб не попастись кому-небудь на очі (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Були ще різні печені, кури, качки, дичина, а після цього пудинги, потім плесканка з різних сирів, а потім мокко й коньяк із ніжними бісквітами (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). Що ширше коло твоїх друзів, то далі ти від них стоїш].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПЛО́ЩАДЬ (мала ділянка) образ. п’ятачо́к;
по площади (рівний) пло́щею;
площадь под ози́мыми ози́мище.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Площадь
1) (геометр.) пло́ща, -щі;
2) майда́н, -ну;
3) (торговая) торго́виця, -ці;
4) (
ровное место) пло́ща, -щі, площи́на́, -щи́ни́.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Площадь – площа; майдан. Площадь Городская – майдан Міський. Жилая площадь – житлова площа.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Площадь – майда́н (-ну);
• п. геом.
– пло́ща, площина́;
• п. архитектурная
– м. архітекту́рний;
• п. заболоченная
– п. заболо́тнена, зболотні́ла;
• п. узловая
– майда́н вузлови́й;
• п. отбивать
– пло́щу відміря́ти.
Отбивать, -бить – відбива́ти, відби́ти;
• о. (площадь
) – відмі́ряти, відмі́рити;
• о. (шнуром
) – познача́ти, позна́чити.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Закипать
• Закипать гневом
– закипати гнівом; [кипнем] закипати з гніву, нетямитися з гніву.
• Площадь закипела народом
(перен.) – майдан завирував (закипів, заклекотів) народом (людом); площа завирувала (закипіла, заклекотіла) народом (людом).
• Работа закипела
(перен.) – робота (праця) закипіла.
Кипеть
• Вокруг кипела жизнь
– навколо (навкруги) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя.
• Как (словно) в котле кипеть
– як (мов…) у казані кипіти.
• Кипеть здоровьем
– буяти (аж пашіти) здоров’ям.
• Кипеть ключом
– кипнем (джерелом) кипіти; клекотіти; кипіти (бити) в ключ.
• Он кипел гневом
– він кипів (нетямився) з гніву; гнів кипів у ньому.
• Площадь кипит народом, народ на площади кипел
– людей аж кишить, аж кишіло на майдані.
• Работа кипит
(перен.) – робота (праця) кипить.
• Слёзы кипят
(книжн.) – сльози підступають (підкочуються) до очей; слізьми очі заливає.
Красный
• Долг платежом красен
– що винен — віддати повинен. Пр. Бувши винним, треба бути і платним. Пр. Умівши брати, умій і віддати. Пр. Позичене не з’їдене — все треба віддати. Пр. Як не вертись, а взяв, то розплатись. Пр. Перше борг віддай, а тоді вже й за себе дбай. Пр. Як не вертись, а з позикою розплатись. Пр. Позичка на боржнику верхи їздить. Пр. Гріхи — плачем, а довги — платежем. Пр. Хоч десь, хоч там перехвати, а борги (довги) заплати. Пр. Коли [ти] взяха, то [будь] і даха. Пр. Коли взяв, то й віддай. Пр. Любиш позичати, люби й віддавати. Пр.
• Красная горка
– проводи; провідний тиждень.
• Красная девица
(нар. поэт.) – красна (гожа) дівчина (дівиця, дівка, давн. панна).
• Красная площадь
– красний майдан (Красна площа).
• Красная строка
– новий рядок; абзац; [новий] уступ.
• Красная цена
– красна (найвища, найбільша) ціна.
• Красное крыльцо
– чільний (передній) ґанок.
• Красной нитью проходит что
(перен. книжн.) – червоною ниткою проходить що; геть усе пронизує що.
• Красный лес
– шпильковий ліс; бір.
• Красный молодец
– добрий (славний) молодець.
• Красный поезд
– весільний поїзд.
• Красный угол
– покуття (покуть); (для молодих під час весілля) посад (посаг). [Воліла б я гіркий полин гризти, як з тобою на посазі сісти. Н. п.]
• На миру и смерть красна
– у гурті то й смерть не страшна. Пр. При гурті і смерть добра. Пр. У гурті й куліш з кашею їсться. Пр.
• Не красна изба углами, а красна пирогами
– коли є хліба край, то й під вербою рай. Пр. Дарма яка миска, аби було що в мисці. Пр. Хоч нема де й сісти, аби було з’їсти. Пр. Дарма, що в черепку, аби курка смажена. Пр.
• Не красна моя жизнь
– сумне (невеселе) моє життя.
• Прошли красные денёчки, дни
(разг.) – минули (ся) ясні днинки, дні; минули(ся) розкоші.
• Пустить красного петуха
(разг.) – пустити (посадити) червоного півня; підпалити.
• Ради (для) красного словца
(разг.) – ради (для, задля) красного (дотепного) слівця (дотепу).
Место
• Белые места
– білі місця; прогалини.
• Бойкое место
– людне місце; (іноді давн.) розигри. [Він на таких розиграх живе, що хто йде — не мине. Сл. Гр.]
• Болотистое место (топило, топь)
– багнище (багнисько); мокрявина; багнисте місце. [У долині, мов у ямі, На багнищі город мріє… Шевченко.]
• Больное место
– болюче (дошкульне, живе, вразливе) місце; болячка.
• Быть без места
– бути без посади; (жарт. образн.) сидіти на бруку (діал. на бурку). [Хвалити Бога, коли ще трапиться добре місце, а як же сидітимуть на бурку! Н.-Левицький.]
• Быть в уютном, удобном месте
– бути за привіллям; бути у затишку. [Був за привіллям у вас і я, і коні. Сл. Гр.]
• Быть на первом, на главном месте
– бути на першому, на чільному місці; перед вести.
• В другое, в иное место
– в інше місце; деінде (десь-інде); куди-інде (куди інше, кудись-інде) (іноді інде).
• В неведомые (безвестные) места
– на безвість.
• В неведомых (безвестных, неизвестных) местах
– на безвісті.
• Вновь населённое место
– ново-заселене (новозалюднене) місце; новоселиця.
• Во всех местах
– скрізь; по всіх усюдах.
• Возвышенное место
– високе місце; узвишшя; підвищення.
• В отдалённых местах
– по далеких місцях; по далеких світах.
• Выжженное место
– згар; паленина.
• Глаза на мокром месте у кого
(разг.) – тонкосльозий (тонкослізка) хто; кисне, як кваша хто; на мокрому місці очі в кого.
• Глухое место
– глухе (безлюдне) місце; закутень (застум). [Село наше у закутні такому, що ніхто туди не зайде. Сл. Гр. Чи не сором тобі покидати нас і по застумах цього ліса блукати без нас? Н. п.]
• До этого места
– досі; до цього місця.
• Живого места не оставить
– геть побити (зранити, порубати, постріляти…).
• Злачное место
(перен.) – зелений затишок; вертеп; кубло; місце веселої гульби й пиятики.
• Знать своё место
– знати своє місце; поводитися як належить (як слід, як треба, як годиться); не переступати межі звичайності; бути скромними; держатися свого берега.
• Из какого-нибудь другого места
– з якого(сь) іншого місця; звідкись-інде (звідкілясь-інде).
• Иметь место
(книжн.) – бувати (бути); траплятися; (іноді) діятися (відбуватися).
• Имеют место ещё отдельные недостатки
– є ще (іноді маємо ще) окремі хиби, бувають (трапляються) ще окремі хиби.
• К месту, у места
– до речі (доречно); до діла; до ладу.
• Места не столь отдалённые
– місця не такі далекі; (нар.) де козам роги правлять (утинають).
• Места общего пользования
– місця спільного користування.
• Место базара (базарная площадь)
– базарище (торговище).
• Место битвы
– бойовище (лок. боїще); бойове поле; місце (поле) бою; (образн.) поле крові.
• Место, где было озеро
– озерище (озерявина).
• Место, где собирается ярмарка (ярмарочное место)
– ярмарковище (ярмарочище).
• Место, где стоял замок
– замчище.
• Место для сидения, лежания
– місце сидіти, місце лежати.
• Место заключения
– місце ув’язнення; в’язниця; тюрма.
• Место за плотиной
– загребелля.
• Место за столом
– застілля.
• Место на реке, где стирают бельё
– місце (плесо), де перуть білизну; прало.
• Место, освещаемое, обогреваемое солнцем
– осоння (осонь, пригрів).
• Место, очищенное от зарослей
– теребівля.
• Место под печью
– Підпіччя.
• Место под плетнём, за плетнём (под тыном, за тыном)
– підтиння, затиння.
• Место под скамьёй в хате
– підлавиччя.
• Место, покрытое развалинами
– руйновище.
• Место склада, складочное место
– складовище.
• Место торга (скотом)
– торговище. [Кози никали по майдану, чи не лишилось де на торговищі хоч стебла сіна від учорашнього ярмарку. Коцюбинський.]
• На вашем месте
– вами бувши; (часом) на вашому місці.
• На видном, на открытом, на освещенном месте
– на видноті.
• Назначить на место кого
– призначити на посаду кого; призначити (настановити) на місце кого.
• На месте преступления
– на місці злочину; (піймати, застати…) на гарячому [вчинку].
• Населённое место
– оселене (залюднене) місце; селище (оселище); (істор.) осада.
• Насиженное место
– насиджене (тепле) місце.
• Неведомые, неизвестные, безвестные места
– безвість (також у мн.) безвісті.
• Невеста без места, жених без ума
– молода — грошовита, вся в дірках свита. Пр. Молодий — тямуха: в голові макуха. Пр.
• Не к месту, не у места
– не до речі, не до діла.
• Не место красит человека, а человек место
– не місце красить людину, а людина місце. Пр. Не посада красить чоловіка, а чоловік посаду. Пр. Не одежа красить людину, а добрі діла. Пр. У кого в голові капустяна розсада, тому не дасть ума й посада. Пр. Доти чоловік добрий, доки його десятником не настановлять (не нарядять). Пр.
• Не находить себе места
– не знаходити [собі] ніде місця; не знати, де приткнутися (де приткнути себе).
• Нет места; не должно быть места кому, чему
(книжн.) – нема(є) місця кому, чому; не повинно бути кого, чого.
• Ни в одном месте
– у жодному (ані в одному) місці; ніде.
• Ни с места!
– ані руш!; ані з місця!
• Общее место
– загальник.
• Он и места не пригреет
– він і місця не нагріє.
• Оставаться, остаться на месте, не подвинуться
– лишатися, лишитися на місці; не зрушити з місця; (іноді образн.) дзьобом сісти.
• Отхожее место
– відходок.
• По всяким местам
– по всіх усюдах; скрізь; усюди.
• По местам!
– на місце!; на місця!
• По месту назначения
– на призначене місце; до призначеного місця; за призначенням.
• По месту службы
– (на запитання „куди?“) На місце служби; (де) на (при) місці служби; на службі.
• Пора костям на место
– кістки давно просяться на спочинок.
• Поставить на [своё] место кого; указать кому [его] место
(перен.) – поставити на [своє] місце кого; показати кому [його] місце; (іноді) присадити кого; (розм. образн.) смикнути (сіпнути) за полу кого.
• Поставить себя на чьё-либо место
– поставити себе на чиєму місці.
• Поступить на место
– стати на посаду; дістати посаду.
• Почётное место
– почесне місце; покуття (покуть); (для молодих) посад (посаг).
• Присутственные места
(устар.) – урядові (державні) установи.
• Рабочее место
– робоче (робітне) місце.
• Сердце (душа) не на месте у кого
– серце (душа) не на місці в кого; боїться (непокоїться) хто; лихе передчуття у кого.
• Слабое место
– дошкульне (слабке) місце; слабина.
• С места брать, взять
– з місця рвонути; (про коней ще) узяти (рвонути) з копита.
• С места в карьер
– з місця навскач; з копита [ускач]; (перен.) зопалу; відразу; раптом.
• Только место тепло (бежал)
– [Утік] і місце холодне.
• Узкое место
– вузьке місце; вузина.
• Уступать, уступить место кому
– поступатися, поступитися місцем перед ким; (давн.) попускати, попустити місця кому.
• Худые вести не лежат на месте
– лихі вісті не лежать на місці. Пр.
• Честь и место!
(устар. шутл.) – просимо, коли ласка!; будьте дорогим гостем!; гостюйте, коли ласка! [«А, ваше благородіє! — сказав Пугачов, побачивши мене. — Просимо завітати, честь і місце, будьте ласкаві!» Сенченко, перекл. з Пушкіна.]
• Чистое место на заросшем озере или болоте
– чистовід; вікнина (вікновина).
• Чтоб мне не сойти с места!
(фам.) – бодай (щоб) я з цього місця не зійшов (не зійшла).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

пло́щадь 1. мат. пло́ща,-щі
2. майда́н,-ну
п. водосбо́рная пло́ща водозбі́рна
п. вы́работки пло́ща виробля́ння
п. грузова́я пло́ща ванта́жна
п. жила́я пло́ща житлова́ [помешка́льна, мешкане́ва]
п. заболо́ченная пло́ща заболо́чена
п. каса́ния пло́ща до́тику
п. опо́рная пло́ща опо́рна
п. ороше́ния пло́ща зро́шування
п. осу́шенная пло́ща осу́шена
п. по́йменная пло́ща запла́вна
п. посе́вная пло́ща посівна́
п. приведённая пло́ща зве́дення
п. произво́дственная пло́ща виробни́ча
п. сече́ния пло́ща пере́різу
п. соприкоснове́ния пло́ща сти́ку
п. сре́за пло́ща зрі́зу
п. уде́льная пло́ща пито́ма

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

База́рищебазарная площадь.
Ка́рта
1)
четыреугольник, четыреугольная площадь, клетка; 2) листок бумаги;
3)
игральная карта;
4)
билет;
5)
письмо;
6)
указ, предписание.
Майда́н, -ну
1)
площадь;
2)
лесная поляна;
3)
смологонный завод.
Мі́сто, -та
1)
место;
2)
город;
3)
базар;
4)
торговая площадь.
Піти́ на мі́сто – пойти на базар, на базарную площадь.
О́бшар, -ру
1)
пространство, площадь;
2)
крупное угодье.
Пло́ща, площи́на, пло́щі́нь, площови́наплоскость, равнина, площадь.
По́ве́рхня, -ніповерхность, площадь.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Площадь
1) (
общественная в городе, в деревне) – майда́н (-ну), пляц (-цу); п. базарная – база́рний майда́н; (для торговли животными) – торго́виця (Г); п. торговая – торг (-гу) (Г);
2) (
геометрия) – пло́ща; п. жилая – житлова́ пло́ща; п. посевная – засівна́ пло́ща; по -ди – пло́щею.
Рынок (полит. экон.) – ринок (-нку); (базар) – база́р (-ру), ринок (-нку), торг (-гу); р. внешний – зокі́льний, закордо́нний ринок; р. внутренний – середо́вий, вну́трішній ринок; р. скотский, сенной, зерновой – торго́виця; р. толкучий – точо́к (-чка́), торжо́к (-жка́); р. хлебный (как эконом. термин) – хлі́бний ринок, збіжже́вий ринок; (площадь) – житній база́р.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ка́рта, -ти, ж.
1) Четырехугольникъ, четырехугольная площадь, клѣтка. Употребляется, когда говорится о полевой землѣ, о рисункѣ клѣтчатой матеріи.
2) Листокъ бумаги.
І взявши карту, щоб на їй писать споминник дорогий. Щог. Паперу пів карти. О. 1861. III. Гул.-Арт. 104.
2) Игральная карта.
Балакають, у карти грають, співають. К. В карт грають. Мнж. 133.
4) Билетъ.
5) Письмо.
6) Указъ, предписаніе.
Чоловіче біснуватий, нащо жінку продавати? Прийшла мені карта з неба, на податок грошей треба. Гол. Пала карта від цісаря з самої Верони, а щоби ми, молоденькі, ступали до войни. Гол. Ум. Ка́ртка, ка́рточка.
Ка́рточка, -ки, ж. Ум. отъ ка́рта.
1) Маленькая четырехугольная площадь, клѣтка.
2) Листокъ бумаги, бумажка.
Така маленька карточка, що ніде й писати.
3) Письмецо.
Приманив до себе голубка, аж під крильцем карточка. Він за карточку. Читає, аж дочка пише: так і так. ЗОЮР. II. 28. Та напишу карточку, та пошлю ік батечку. Грин. III. 81.
4) Билетикъ.
5)
ми. Родъ узора въ вышивкахъ на рубахѣ. КС. 1893. V. 278.
I. Круг, -га, м.
1) Кругъ, окружность, круговая линія.
2) Горизонтъ, кругозоръ.
Вже со́нце в кру́зі. Солнце на горизонтѣ. Желех. Зійшли мої літа, як вихор з круга світа. КС. 1883. II. 468. Щоб ти пішов круга світа. Ном. № 3677. (Проклятіе). Бодай йому з круга світа повернуло! Кіев. у. (Проклятіе).
3) Кругъ, составленный расположившимися по окружности предметами, людьми.
Тихо виступали в круг дівчата, побравшись по дві попід руки. Левиц.
4) Кругъ (дороги), объѣздъ.
Хто кругу не боїться, — далі становиться. Посл.
5) Извѣстная часть (пудовъ до 2 —
3) волокна пеньки, льна, намотанная на деревянный обручъ. Вас. 200. Чуб. VII. 408.
Сорок кругів прядіва. Мнж. 46.
6)
колі́с. Комплектъ колесъ для воза.
7) Площадь, ограниченная окружностью.
8) Кругъ деревянный, металлическій и пр. — отдѣльный или какъ часть различныхъ снарядовъ, посуды, мебели и пр. Такъ,
кру́гом называется дно деревянной посуды, вырѣзанное, но еще не обработанное (Шух. І. 250); круг является одною изъ двухъ сторонъ коли́ски (Шух. І. 98), частью м’я́льниці (Вас. 159).
9) Родъ деревяннаго столика у гуцульской печи, на который выкладывается приготовленная
куле́ша. Шух. І. 96.
10) Въ повозкѣ: каждая изъ двухъ поперечныхъ стѣнокъ кузова. Рудч. Чп. 250.
11)
гонча́рський. Кругъ, станокъ гончара; устройство: вертикально стоящее верете́но, которое своей пяткой, спіне́м, вращается въ подшипникѣ, лежащемъ на полу; верхній конецъ верете́на прикрѣпленъ къ высокой скамьѣ, называемой ла́виця, при помощи жа́бки, дощечки съ выемкой; внизу на веретенѣ нижній кругъ, — спідня́к, вращаемый ногами, а вверху — верхня́к, меньшій кругъ, на которомъ формуютъ посуду. Шух. І. 261, 262. Полтавскія названія частей круга: верете́но — веретено, п’я́тка — деревянная подставка для круга, порпли́ця — желѣзный подшипникъ для веретена, а ду́чка — лунка въ ней, ла́ва = скамья, ко́ник = жа́бка, спідня́к, спо́день, кру́жка — нижній кругъ, верхня́к, голова́, голо́вка, кружа́лко — верхній кругъ; спи́ці — большею частью круглыя деревянныя трости, въ числѣ шести, образующія подпорку для нижняго круга и располагающіяся подъ нимъ въ видѣ круглой клѣтки; шпе́ник желѣзный стержень на верхнемъ кружкѣ, на который накладывается комокъ глины при формовкѣ. Вас. 179. Нѣсколько различаясь по своей конструкціи, круги́ бываютъ: шльо́нський, голова́тий, шестерня́, воло́ський. Вас. 179.
12) Тулья шапки. Вас. 156.
13) Темя головы?
Болить моя головонька від самого круга. Грин. III. 162.
14) Участокъ поля.
Там же мі стоїть три круга ярини, пішли її жати три красні дівчини. Гол. В сьому крузі луччі буряки, аніж на низу. Кіев. г.
15) Переносно: область.
Будем висліжувати, світогляд народа в крузі релігії. Левиц.
16)
— дугану. Пятьдесятъ пачекъ табаку (курит.). Вх. Лем. 428. Ум. Круже́чок, кружо́к.
Кружо́к, -жка́, м. Ум. отъ круг.
1) Небольшой кругъ, образованный линіей или расположенными по окружности предметами, людьми.
Става́ти, сіда́ти кружка́. Становиться, садиться въ кругъ. Жонаті чоловіки тим часом стали в раді кружка і обрали з між себе отамана. Г. Барв. 138. Сідайте ж бо кружка та й слухайте! МВ. Кружка́ бі́гати. Кругомъ бѣгать. Херс. Голова́ кружка́ йде́. Голова кружится. Г. Барв. 532.
2) =
Круг 5. Чуб. VII. 408.
3)
обича́єк. Двадцать штукъ обечаекъ для ситъ. Вас. 152.
4) Площадь, ограниченная небольшою окружностью.
І квіток цвіте без ліку, все кружками, кружками. МВ. Вообще всякій деревянный кружокъ, служащій для различнаго употребленія, напр., вмѣсто тарелки, какъ крышка для различной посуды (напр., кувшиновъ, кадокъ съ квашеной капустой, огурцами, кадокъ съ водой) и пр. Чуб. VII. 386.
6) Кругъ въ мельничной шестернѣ. Мнж. 481. Ум.
Круже́чок. Миттю подала на стіл гарячих млинчиків, сала кусочок положила на кружечку. К. ЧР. 242.
Майда́н, -ну, м.
1) Площадь.
Передо мною дуже широкий майдан. Левиц. Де колись на майдані роєм гули на раді запорожці, там тепер паслася німецька череда. Левиц. Пов. 367.
2) Лѣсная поляна. Вх. Зн. 34.
3) Заводъ для гонки смолы.
І. Мі́сто, -та, с.
1) Мѣсто.
2) Базаръ, торговая площадь, рынокъ.
Ой піду я, мамо, на місто та куплю я, мамо, намисто. Шевч.
3) Городъ.
Багато сіл, багато міст на Україні минули бурлаки. Левиц. Ні до села, ні до міста. Ном. № 7650. Пані тим часом село продала та переїхала у місто жити. МВ. Ум. Мі́стечко, мі́стонько. Іди тепер, матінко, од мене, — нема в мене містонька для тебе. Грин. III. 376. А дівочкам усе волечка: за юпочку да на улочку, за намистечко да на містечко. Чуб. III. 59.
Плац, -цу, м.
1) Вообще мѣсто и въ особенности, гдѣ прежде было жилье. Чуб. VI. 304, 404.
2) Площадь. Грин. II. 75.
Площи́на, -ни, ж. Плоскость, равнина; площадь. Земля здається рівною площиною. Ком. І. 7.
Пляц, -цу, м.
1) Площадь. Св. Л. 137.
2) =
Плець. Гн. II. 66; І. 132.
3) Крестьянскій надѣлъ: поле въ 3 руки и огородъ вмѣстѣ. Староб. у.
4) Мѣсто для поединка.
Ідуть вони на мідний пляц битися. Чуб. II. 209. Ви́дали собі́ пляц. Вызвали другъ друга на бой. Гн. II. 219.
Торг, -гу, м.
1) Торгъ, договоръ о куплѣ и продажѣ.
В торгу нема гніву. Шейк.
2) Площадь для торговли, рынокъ, базаръ.
Не рада коза на торг, та ведуть. Посл. Я на торгу була, торгом торгувала. Грин. III. 417. Він, вона до сього́ то́ргу й пішки. Онъ, она очень рады этому. Ком. II. 68. Ум. Торжо́к. Мет. 205.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Бе́нево, -ва, с. Водная площадь на реке, незамерзающая и непересыхающая. Плесо серед річки, воно ніколи не пересихає і тільки у великі морози замерзає. Катер. А. Вержб.
*Кругови́на, -ни, ж. Круглая площадь. Харьк. г. Сл. Яворн.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Площадь — пло́ща, -щі; П. поражения — пло́ща пора́зки; П. рассеивания — пло́ща ро́зсіву.
*Картинный — карти́нний; К. площадь — карти́нна пло́ща.
*Рассеивание — ро́зсів, -ву, розсіва́ння; Р. выстрелов естественное — приро́дній ро́зсів по́стрілів; Р. закон — зако́н ро́зсіву; Р. искуственное — шту́чний ро́зсів; Р-ия площадь — пло́ща ро́зсіву.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Площа́дка = 1. д. Пло́щадь здр. 2. по́міст.
Пло́щадь = майда́н (С. З. Л.), здр. майда́нчик (С. Л.), плац, пляц, площа. – Торго́вая пло́щадь = мі́сто (С. З.), торго́виця (С. Ш.), торг, здр. торжо́к(С.Ш.), де важниця — важня́. — До сходу сонця рано-рано у Вифлеємі на майдані зійшов ся люд. К. Ш. — Ой як вийдемо на майдан, та вдаримо в барабан. н. п. — Рано збудять, оглядітись не дадуть, перекличуть, до майдану поведуть, стануть вчить. В. Щ. — Стояли в шиках посредї майдану сїчового Л. В. — Ватага перейшла на соборний майдан. Пр. — Не велику й не багату чоловік построїв хату, — та й поставив у селї коло міста на шпилї. В. Щ. — Куди ідеш? на торговицю. С. Ш. — Не хоче коза на торг, так ведуть. н. пр. — Бути козї на торзі н. пр. — Пішов котик на торжок, купив собі пиріжок. н. п.

Запропонуйте свій переклад