Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 19 статей
Запропонувати свій переклад для «плідний»
Шукати «плідний» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Во́дкий – плодю́щий, плідни́й.
Многопло́дный –
1) (о земле: плодоносный) ду́же (ве́льми) родю́чий (родови́тий, хліборо́дний, хлібода́йний, хлі́бний, урожа́йний);
2) (о растениях – как свойство) ду́же (ве́льми) родю́чий; (с обильными плодами) (ду́же, ве́льми) рясни́й, багатоплі́дний. [Ду́же родю́чі в нас кульки́ та кобильо́хи (сорта слив) (Брацлавщ.). Сади́ рясні́ похили́лись (Шевч.)];
3) (плодливый) ду́же (ве́льми) плодю́ч[щ]ий (плодли́вий, плодови́тий, плі́дний). [Сви́ні ду́же плодю́чі (Київщ.)].
Околопло́дный – оплодне́вий, насі́нничний, плідни́й.
• -ная жидкость (liquor amnii) – обті́к (-то́ку), плідни́й плин, брід (бро́ду).
Племени́тый – плі́дний, плодю́чий, плодли́вий, сім’яни́стий. [Плі́дна ма́тка. Коро́ви до́брі на молоко́ і сім’яни́сті – що-весни́ по теля́тку (Кн.)].
Плодови́тый – плі́дни́й, плодю́ч[щ]ий, пло[і]дли́вий, плодови́тий, родови́тий, родю́чий, сімени́стий, ря́сни́й, (о кошке, овце) котю́чий, (о свинье) поро́сливий; (о земле, крае) родю́чий, хлі́бний, хліборо́дний, хлібода́йний, в[у]рожа́йний, ту́чни́й.
Плодоно́сный – плі́дни́й, плодю́чий, плодови́тий, родови́тий, зарі́дливий, жи́зний, родю́щ[ч]ий. [Зацвіте́ весна́ живо́ю плі́дною красо́ю (Л. Укр.). А де очере́ти, там лю́ди сіда́ли, а де жи́зні поля́ – москалі́ стоя́ли (Гол.)].
Продукти́вный – продукти́вний, вида́тний, плі́дний.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ДАВА́ТЬ ще уділя́ти, (життя) дарува́ти;
давать взаймы́, ще випозича́ти;
давать взя́тку кому підпла́чувати, підкупля́ти кого;
давать возмо́жность дозволя́ти, уможли́влювати;
давать во́лю розв’я́зувати світ,(потурати) попуска́ти (ві́жки́) кому;
давать во́лю языку́ дава́ти во́лю слова́м;
давать го́лову на отсече́ние давати го́лову на відрі́з;
давать жи́зни давати га́рту;
давать кля́тву /давать прися́гу/ присяга́ти, присяга́тися, склада́ти прися́гу;
давать ло́жные показа́ния кривосві́дчити;
давать направле́ние скеро́вувати;
давать на прока́т випозича́ти кому;
давать о себе́ знать (після зникнення) об’явля́тися;
давать обеща́ние, обіця́ти, дава́ти сло́во;
давать огла́ску витяга́на лю́ди;
давать отпо́р дава́ти відкоша́;
давать отчёт склада́ти звіт, звітува́ти;
давать о́чную ста́вку забут. роби́ти зво́дини;
давать побе́ги вкрива́тися па́гінням;
давать пода́чки дава́ти як ста́рцеві;
давать по рука́м дава́ти одкоша́;
давать показа́ния ще сві́дчити, склада́ти сві́дчення, зізнава́ти;
давать поня́ть галиц. дава́ти до зрозумі́ння;
давать пра́во кому упра́внювати кого;
давать представле́ние о відкрива́ти о́чі на;
давать при́быль прино́сити зиск;
давать прию́т прихища́ти;
давать просто́р (чому) дава́ти во́лю;
давать рабо́ту кому галиц. затру́днювати кого;
давать разноречи́вые показа́ния не в одно́ сві́дчити;
давать свобо́ду де́йствий розв’я́зувати ру́ки;
давать сове́т кому ра́дити кого;
давать указа́ния загадувати;
давать урожа́й оказ. урожа́їти;
давать уро́ки дава́ти ле́кції;
давать ход де́лу зру́шувати спра́ву;
дава́й(те) бежа́ть /игра́ть, спать тощо/, біжі́м /гра́ймо, спі́мо тощо/;
даёшь ли ты себе́ отчёт живомовн. що ти собі́ ду́маєш?;
даю́т – бери́, бьют – беги́, даю́ть – хапа́й, б’ють – тіка́й;
НЕ ДАВАТЬ не давать жи́зни не дава́ти про́світку;
не давать переды́шки кому ганя́ти кого як соло́ного за́йця;
не давать поко́я підсил. не дава́ти жи́ти, (про думки) му́ляти, ви́тися гадю́кою ко́ло се́рця, (про клопіт) лягати на серце;
не давать прохо́да про́ступку не дава́ти;
не давать спать зганя́ти сон з оче́й;
так не даёт что стил. перероб. так... ж(е) [плю́нуть, так не даёт дисципли́на = плю́нути, так дисциплі́на ж];
дава́й не бу́дем! (дава́йте не бу́дем!) ме́нше з тим!;
даю́щий що дає́ тощо, зви́клий /ста́вши/ дава́ти, спромо́жний /покли́каний, у си́лі/ да́ти, дава́ч, даве́ць, дава́льник, дава́лець, забут. да́ха, (жтття) уроч. дарува́тель /жін. дарувателька/, прикм. ще́дрий, жерто́вний [дающая рука́ = ще́дра /жертовна/ рука́], дава́льний, забут. даву́щий, складн. працеда́вець [дающий рабо́ту працеда́вець], позикода́вчий [дающий заём позикода́вчий], життєда́йний [дающий жизнь життєда́йний], фраз. де дано́ [код, дающий ключ код, де дано ключ];
дающий взаймы́ позича́йло;
дающий взя́тки хабарода́вець;
дающий возмо́жность стил. перероб. дозволя́ючи;
дающий во́лю визволи́тель, (поблажливий) потака́ч;
дающий во́лю языку́ без мі́ри у слова́х, язика́тий;
дающий вы́ход чему стил. перероб. даючи́ ви́хід;
дающий го́лову на отсече́ние зго́дний да́ти го́лову на ві́дру́б;
дающий за́работок грошеда́йний;
дающий заро́к зго́дний заректи́ся;
дающий знать інформа́тор, доноси́тель, уроч. сповісти́тель;
дающий кля́тву /дающий прися́гу/ заприся́жуваний;
дающий направле́ние образ. заспівни́й;
дающий обозначе́ние /дающий обоснова́ние тощо/ = обозначающий /обосновывающий тощо/;
дающий осе́чку зати́нчивий;
дающий отве́т зму́шений /ра́ди́й/ відпові́сти;
дающий пи́щу чему/ для чего зда́тний підживи́ти що;
дающий плоды́ = дающий результаты;
дающий побе́ги укри́тий па́гінням;
дающий по́вод зда́тний да́ти при́від;
дающий показа́ния (дающий ло́жные показа́ния) сві́док, (кривосві́док);
дающий поня́тие о чём зда́тний да́ти уя́влення про що;
дающий пота́чку зви́клий потура́ти, потака́ч, потака́йло, побла́жливий;
дающий права́ гражда́нства що дає́ права́ громадя́нства;
дающий преиму́щество фраз. кози́рний;
дающий при́быль зи́ско́вий;
дающий себе́ отчё́т в чём свідо́мий чого;
дающий себя́ знать ще й до́сі відчу́тни́й;
дающий результа́ты результати́вний, плі́дний;
дающий себя́ обману́ть легки́й на підмо́ву;
дающий сло́во зобов’я́зуваний, пор. обещающий;
дающий сове́т пора́дливий, з пора́дою на уста́х;
дающий согла́сие зго́дний;
дающий толчо́к = стимулирующий;
дающий урожа́й (на гекта́р) з урожа́єм (на гекта́р);
дающий уро́ки репети́тор;
не дающий ни о́тдыху ни сро́ку гото́вий замори́ти робо́тою;
не дающий по́вода стил. перероб. не даючи́ при́воду;
не дающий поко́я = беспокоящий;
не дающий результа́тов безрезульта́тний;
рука́ дающего да не оскуде́ет хай ві́чно по́вниться рука́ даву́щого, хай не убо́жіє рука́ даву́щого;
ПЛОДИ́ТЬ ще поро́джувати, розмно́жувати;
плодя́щий що /мн. хто/ породжує тощо, ста́вши розмножувати, зда́тний породи́ти, прикм. плодю́чий, плі́дни́й, плі́дли́вий, плодови́тий, плоди́стий, родю́чий;
плодящийся зда́тний плоди́тися, розмно́жуваний, прикм. від плодя́щий.
ПРИНОСИ́ТЬ, приноси́ть большу́ю по́льзу образ. не́сти́ золоті́ я́йця кому;
приноси́ть в же́ртву ще же́ртвувати;
приноси́ть дары́ склада́ти дари́;
приноси́ть дохо́д дава́ти прибу́ток;
приноси́ть извине́ния кому перепро́шувати кого, склада́ти ви́бачення;
приноси́ть наслажде́ние ті́шити, дава́ти насоло́ду;
приноси́ть неприя́тности завдава́ти моро́ки;
приноси́ть успе́х прино́сити у́спіх, закі́нчуватися у́спіхом;
принося́щий що /мн. хто/ прино́сить тощо, ра́ди́й /зму́шений/ прине́сти́, зви́клий /ста́вши/ прино́сити, ім. від даю́щий, носі́й, складн. -но́сний [принося́щий плоды́ плодоно́сний], пор. носящий;
принося́щий что із чим в (на) рука́х /на пле́чах тощо/ [принося́щий по́чту з по́штою в рука́х];
принося́щий благода́рность кому із сло́вом подя́ки до кого;
принося́щий в дар = даря́щий;
принося́щий вред шкідли́вий;
принося́щий же́ртву (принося́щий в же́ртву) жертвода́вець, зго́дний поже́ртвувати, стил. перероб. же́ртвуючи;
принося́щий дары́ дароно́сний, з при́носами;
принося́щий неприя́тности збито́шний, зда́тний завда́ти моро́ки;
принося́щий плоды́ плі́дний, плодотво́рний, результати́вний;
принося́щий покая́ние = кающийся;
принося́щий по́льзу кори́сний, помічни́й, забут. спотре́бний;
принося́щий прися́гу заприся́жуваний, стил. перероб. присяга́ючи;
принося́щий сбор (артист) ка́совий;
принося́щий успе́х зда́тний прине́сти́ у́спіх;
принося́щийся/приноси́мый прино́шуваний, да́ваний, фраз. завда́ваний, скла́даний;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Плодовитый – плідни́й, плодю́чий, -а, -е.
Плодоносный – плі́дни́й, -а, -е.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Плідни́й – плодородный.
Плодли́вий, плідли́вий, см. Плідни́й.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Продуктивный (о работе) – продуктивний, вида́тний; (плодотворный, о деятельности) – плі́дний, продуктивний.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

плі́дний, -на, -не

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Плі́дний, -а, -е = Плідливий. Плідна вівця.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Плодови́тый, то = про рослину і тварь — плі́дний, но (С. Ж. Жел.), про тварь — сїмени́стий, плодю́чий (С. Жел.), плодли́вий (С. Жел.), плідли́вий, родови́тий, про дерево ще — родю́че, про землю, країну — родю́ча (С. Л.), хлїборо́дна, хлїбна, хлїбода́йна, врожа́йна, урожа́йна (С. Ш.), ту́чна, про кішку, вівцю — котю́ча, про свиню — поро́слива (С. Л.). — Плідне дерево в раю приймають, безплідне з раю викидають. н. пр — Плідна матка. С. Жел. — Корови добрі на молоко і сїменисті — що весни по телятку. Кн. — Чи не свиня ж була: тричі на рік з поросятами, та коли не 12, так 10, така сїмениста. Кн. — Родюча земля. С. Л. — Ся країна славна спокон віку родючою землею. Бар. О. — Земля хоч супісок, а проте родюча. Кн.
Сто́лбикь = сто́впчик, у рослин плідний — сторчмачо́к. — Маленький хлопчик злїз на стовпчик. н. пр. — Хлопцї всю малину пообривали, самісїнькі сторчмачки білїють ся. Кр.