Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Шукати «повз*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Повзво́дно, воен. – чота́ми; на чо́ти́.
Повздо́рить – посвари́тися, посе́рдитися, (провинц.) поги́ркатися з ким.
-рить из-за пустяков – посвари́тися за ма́сляні ви́шкварки, за ону́чу зби́ти бу́чу.
Повздыха́ть – позідха́ти за ким, за чим.
Повзлома́ть (многое, всё) – повідбива́ти, полама́ти, позла́мувати. Срв. Взла́мывать.
Повзнузда́ть (о многих) – позагну́здувати, погнузда́ти.
Год
1) рік, год (
зап. гід, р. го́ду), лі́то, (обыкнов. во мн. ч. літа́), (умен.) річо́к (р. -чка), годо́к (р. -дка), годо́чок (р. -чка). [З Нови́м Ро́ком!].
Текущий год – цей (пото́чний, біжу́чий) рік.
В этом году́, в нынешнем году́ – цього́ ро́ку, це́й рік, сері́к.
В прошлом году́ – того́ ро́ку, мину́лого ро́ку, (у)торі́к, тогі́д.
В позапрошлом году́ – позаторі́к.
В будущем году́ – на́рік.
Относящийся к этому году́, этого го́да – сьогорі́чний, цьогі́дній, сьоголі́тошній.
Год тому назад – (уже́) рік тому́, бу́де тому́ рік.
Из го́да в год – рік-у-рі́к, рік-повз-рі́к, год-у-го́д.
С го́ду на́ год – від ро́ку до ро́ку.
Как в какой год – як під рік (год), як до ро́ку (го́ду).
В прежние го́ды – за коли́шніх (давні́ших) рокі́в.
В 1917 году́ – 1917-го ро́ку, в 1917-му ро́ці.
В один год – однього́ ро́ку.
Через год – за рік, за год, у рік, у год.
В продолжение го́да – через рік, про́тягом ро́ку.
До истечения го́да – до ро́ку, до го́ду.
Каждый год – що-ро́ку, що-рік.
Два раза в год – дві́чі на рік.
Семь тысяч в год (плата) – сім ти́сяч рі́чно.
Отдавать в наём на год – найма́ти на рі́к, у го́д.
Служить по найму на год – по года́х ходи́ти, у году́ бу́ти.
Пошёл кому-л. восемнадцатый год – на вісімна́цятий рік пішло́ (зверну́ло) кому́сь, у 18-ий рік уступи́в хтось.
Круглый год – ці́лий рік, від льо́ду до льо́ду.
Полго́да – півро́ку, півгода́.
Четвёртая часть го́да – кварта́л.
Високосный год – пересту́пний рік, Кася́нів рік.
Время го́да – пора́ ро́ку, відмі́на ро́ку. [Чоти́ри по́ри ро́ку].
Новый год – нови́й рік.
Канун нового го́да – ще́дрий вечір.
Поздравлять с новым го́дом (с определ. обрядами) – новолі́тувати.
Родившийся в этом году́, в прошлом году́ (о скоте) – се́літок, торішня́к;
2) (
возраст, годы) вік, лі́та́. [Молоді́ лі́та́. Дитя́чий вік].
Преклонные го́ды – похи́лий вік.
Го́ды этого уже не позволяют – із літ це мені́ ви́йшло.
Пока позволяют го́ды – по́ки слу́жать лі́та.
Года́ми стар – на літа́ стари́й.
Го́ды проходят – літа́ (роки́) мина́ють.
Прожить молодые го́ды – відмолодикува́ти. Срв. Лето́.
Заводи́ть, завести́
1) (
кого куда) заво́дити, заве́сти́, запрова́джувати, запрова́дити, (о мног.) позаво́дити, позапрова́джувати кого́ куди́. [Вона́, до нас діто́к свої́х завела́ (М. Вовч.). Ви повз на́шу ха́ту йти́мете, то заведі́ть оцього́ хло́пчика до нас (Чернігів). Запрова́див ді́вчину в те́мний ліс].
-сти́ в тупик – загна́ти (запрова́дити) в бе́зви́хідь, у суточки́, (фамил.) ви́вести на слизьке́. [Він мене́ під’ї́в, але́-ж і я його́ ви́веду на слизьке́];
2) (
вводить что-либо новое) заво́дити, заве́сти́, запрова́джувати, запрова́дити, (мног.) позаво́дити, позапрова́джувати що; (основать что-либо) заво́дити, заве́сти́ що. [Тре́ба в цьо́му селі́ завести́ шко́лу й кооперати́вне товари́ство].
-ди́ть, -сти́ хорошие порядки – заво́дити, заве́сти́ до́брий лад.
-ди́ть ссору, драку, битву – зво́дити, зве́сти (зчиня́ти, зчини́ти) сва́рку, бі́йку, бій; заво́дитися, заве́сти́ся з ким свари́тися, би́тися. [Як при́йде вона́, то й зведе́ сва́рку. Завели́ся так, що ніхто́ не розборо́нить. Як збіжа́ться, то так і заведу́ться би́тися].
-сти спор – заспереча́тися.
-сти знакомство, дружбу с кем – заве́сти́ знайо́мство, при́ятельство з ким, зазнайо́митися, заприятелюва́ти з ким.
-води́ть, -вести́ пиры, гулянья и т. п. – заво́дити, заве́сти́ (уряджа́ти, уряди́ти) бе́н(ь)ке́ти, гу́лянки и т. п. -ди́ть разговор – зніма́ти (зня́ти) розмо́ву (річ), заве́сти́ мо́ву про що.
-вести́ тяжбу, процесс – розпоча́ти спра́ву, проце́с, запозива́тися;
3)
-ди́ть, -сти́ механизм (пружинный) – накру́чувати, накрути́ти що. [Накрути́ годи́нника, бо він став тому́, що не накру́чений].
Заве́денный – заве́дений, запрова́джений; накру́чений.
За́втра – вза́втра, за́втра.
После за́втра – по(в)за́втрьому, після за́втрього, поза́втра[у].
До за́втра – до (в)за́втрього.
На -тра – на за́втра.
II. Занима́ть, заня́ть
1) (
должность, пост) обійма́ти, обня́ти, обсіда́ти, обсі́сти поса́ду, уря́д, (иметь) посіда́ти, держа́ти поса́ду, уря́д.
-ть (место надлежащее, известное пространство, дом, комнату) – займа́ти, зайня́ти що, опосіда́ти, опосі́сти що (дім, кімна́ту). [Він зайня́в мі́сце серед найвидатні́ших люде́й того́ ча́су. Дво́рище займа́ло десяти́н де́сять по́ля (Мирн.). Зайняли́ по́стать і почали́ копа́ти рів (Коц.). Світли́цю мені́ да́но, та я ще її́ не опосі́в (Крим.)].
-ня́ть под поселение (колонизировать) – осі́сти що.
-ть под жильё (заселять) – заме́шкувати, заме́шкати. [Ніхто́ не заме́шка опусті́лого обійстя́ (Свидн.)].
-ть много места – бра́ти, сов. взя́ти, засягти́, займа́ти, за(й)ня́ти бага́то мі́сця. [За-для на́шої кімнати́ ця кана́па ду́же вели́ка – бага́то мі́сця забере́. Перелі́чування праць його́ заняло́-б ду́же бага́то мі́сця (Єфр.)].
-ть место, положив что-либо – заклада́ти, закла́сти мі́сце.
-ть место, сидя на нём – засіда́ти, засі́сти, запосі́сти, (лёжа) заляга́ти, залягти́ мі́сце. [Засіда́йте шви́дше місця́, а то по́тім стоя́ти доведе́ться, як усі́ поприхо́дять (Київ). Не заляга́й мі́сця повз край – там я ля́жу. Вели́ка худі́бонька все подві́р’я заля́же.(Чуб.)].
-ма́йте, -ми́те свои места – сіда́йте, ся́дьте на свої́ місця́, засіда́йте, зася́дьте свої́ місця́.
-ть место чего (заменить) – заступа́ти, заступи́ти що.[ Мрі́ю брате́рського єдна́ння в боротьбі́ з спі́льним во́рогом заступи́ла запе́кла взає́мна ворожне́ча (Стебн.)].
-ть позицию – по́стать, пози́цію бра́ти, узя́ти; (о войске) займа́ти, зайня́ти пози́цію, стоя́ти, ста́ти на пози́ції. [По́стать воро́жу до святкува́ння взяла́ найви́ща вла́да (Р. Край)].
-ня́ть церковный приход – ста́ти на пара́фію.
-ма́ть очередь – засто́ювати че́ргу.
-ть землю правом первого занятия – займа́ти, зайня́ти займанщи́ну;
2)
-ть несколько дней, лет – бра́ти, узя́ти (забра́ти) кі́лька день, ро́ків. [Відбува́ння того́ свя́та ві́зьме не оди́н день (О. Пчілка). Ця робо́та забра́ла в ме́не два мі́сяці (Крим.)];
3)
-ть чем-либо посуду, мешок, помещение и т. п. – запоро́жнювати и запорожня́ти, запорожни́ти по́суд, мішо́к, поме́шкання и т. д. (посуду ещё) запосу́дити, (о мн.) позапоро́жнювати и -жня́ти що. [Усі́ мішки́ позапоро́жнювано,— нема́ куди́ ви́сипати (Харківщ.). Ді́жку запосу́дила капу́стою (Черкащ.)];
4)
-ть город, крепость, возвышенность и т. п. – займа́ти, зайня́ти, здобува́ти, здобу́ти, осяга́ти, осягти́, поня́ти, (овладеть) опано́вувати, опанува́ти мі́сто, форте́цю, шпиль. [Ві́йсько осягло́ форте́цю. По́ки-б ви тут суди́ли його́, а тим ча́сом вороги́ все мі́сто поняли́-б (Грінч.)];
5)
-ма́ть скот – займа́ти (перейма́ти) това́р;
6)
-ть кого – ціка́вити, заціка́влювати, заціка́вити кого́, притяга́ти, притягти́ чию́ ува́гу; см. Интересова́ть. [Це пита́ння зда́вна заціка́влювало розуми́ лю́дські].
Этот вопрос -ма́ет всю Европу, все умы – ця спра́ва ціка́вить усю́ Евро́пу, усі́х.
-ть кого чем – ба́вити, забавля́ти, заба́вити кого́ чим. [Іди́, Степа́не, бав тим ча́сом го́сті (Л. Укр.). Ді́вчину забавля́є ня́нька, пока́зуючи, як соро́ка вари́ла ді́тям ка́шу (Коцюб.)];
7)
-ть дух – дух перехо́плювати, перехопи́ти; срвн. Захва́тывать.
От быстрой езды дух -ма́ет – від швидко́ї їзди́ дух перехо́плює.
Не -ма́ть стать чего – подоста́тком чого́.
Занима́емый – (о должности) де́ржаний, обі́йманий.
За́нятый, прич. – (о должности) о́бнятий, (о крепости) здобу́тий, (о месте) зайня́тий, (о комнате) заме́шканий, зайня́тий.
I. Заноси́ть, занести́
1) (
кого или что куда) зано́сити, зане́сти́, (о мн.) позано́сити кого́, що куди́. [Пові́й, бу́йний ві́тре, та з висо́ких гір, занеси́ мій голосо́чок до ми́лої в двір (Пісня). Яко́сь їх кля́тих і до ме́не на ти́хий ху́тір занесло́ (Шевч.). Іти́меш повз ті́тчин двір,— візьми́ занеси́ їй паляни́цю. Холе́ру зане́сено з А́зії].
Какими судьбами -сло́ вас сюда? – яки́м ві́тром вас сюди́ заві́яло?
Куда его нелёгкая -сла́? – куди́ його́ зане́сло́? куди́ його́ зане́сла́ нечи́ста?
-сти быстро – замча́ти;
2) (
снегом, песком и т. п.) зано́сити, зане́сти́, заміта́ти, заме́сти́, засипа́ти, заси́пати, заві́яти, забузо́вувати, забузува́ти, (слегка) запоро́шувати, запороши́ти (сні́гом, піско́м), (о мн.) позано́сити, позаміта́ти, позасипа́ти и т. д. що чим. [І занесе́ піско́м-сні́гом курі́нь – мою́ ха́ту (Шевч.). Усі́ шляхи́ позаміта́ло в по́лі (Грінч.). Сні́гом доро́гу заві́яло. Борода́ йому́ забузо́вана сні́гом (Греб.). На поро́зі став чолові́к у запоро́шеній сні́гом оде́жі (Грінч.)].
-ти дорогу снегом – заби́ти. [Доро́гу сні́гом заби́ло].
-ть илом, типом – заму́лювати, заму́ли́ти;
3)
-ть в книгу – заво́дити, заве́сти́ в кни́гу и до кни́ги. [Доку́мент цей заве́дено в акто́ві кни́ги (Доман.)];
4)
-ть над кем-либо для удара руку, оружие – зніма́ти, зня́ти (підне́сти) ру́ку, збро́ю над ким;
5) зано́сити, заноси́ти, зати́рювати, зати́рити що куди́. [Не вино́сь ножа́ з ха́ти, бо й так уже́ одно́го заноси́в десь].

Занесё́нный – зане́сений, за́мчаний; зане́сений, заме́тений, заси́паний, заві́яний, запоро́шений, заби́тий (сні́гом), (илом) заму́лений; заве́дений у кни́гу; зня́тий, підне́сений над ким; зане́сений, зати́рений.
-ная снегом дорога – забивна́ (забитна́, забі́йна, забо́їста) путь (доро́га).
Быть -ным над кем – зніма́тися над ким, бу́ти ви́міреним над ким. [Уже над їм зніма́всь мій меч (Грінч.). Уда́р, ви́мірений над Украї́ною, впав на го́лову її́ ворогі́в (Єфр.)].
Запо́лзать – запо́взати, заплазува́ти, зала́зити, поча́ти по́взати (плазува́ти), поча́ти ла́зити.
Зара́нее, Зара́не (заблаговременно, наперёд, раньше) – завчасу́, завча́сно, заздалегі́дь, заздалего́ди, заздали́годи, за́годя́, за́годі, напере́д. [Завчасу́ кра́ще привика́ти до немину́чого (Л. Укр.). Мо́жна вже заздалегі́дь було́ сподіва́тись яко́їсь ка́пости (Єфр.). Напере́д застеріга́ю читача́ (Крим.). Гляди́-ж, прихо́дь за́годі (Черном.)].
-нее обдуманное намерение – напере́д повзя́тий (узя́тий) на́мір, повзя́тий згори́ на́мір (Франко).
Убийство с -нее обдум. намерением – душогу́бство з напере́д повзя́тим на́міром (з повзя́тим згори́ на́міром).
Ла́дан
1) ла́дан (-ну),
ум. ладане́ць (-нцю́); (фимиам) кади́ло. [Чорт ла́дану бої́ться (Номис). Ось ого́нь розпали́в і кади́ло в ого́нь ще́дро ки́дає він (Франко)].
Росной -дан – сми́рна, бензо́єва живи́ця.
Окуривать, окурить, покурить (накадить) -ном – об[під]ку́рювати, об[під]кури́ти ла́даном, (зап.) ладани́ти, на[з]ладани́ти. [Свій те́рем зладаню́ (Пачов.)].
Он на -дан дышит – він на тонку́ пряде́, він на бо́жій доро́зі, йому́ три чи́сниці до сме́рти.
Его и -ном не выкуришь – його́ і ла́даном не ви́куриш;
2)
-дан земляной, бот.
а) (
кошачий), см. Мау́н; б) см. Ко́петень:
в) (
Geum strictum Ait.) гребі́нник (-ка) прями́й, пору́шник (-ка);
г) (
Ajuga reptans L.) горля́нка повзу́ча, гострове́ршки (-ків); ґ) (калмыцкий Ephedra vulgaris Rich.) ефе́дра.
Ле́то-ле́тски, нрч. – з лі́та в лі́то, лі́то-в-лі́то, рі́к-у-рі́к, рік-повз-рі́к.
Лихора́дочный
1) пропа́сний, пропа́сничний, лихома́нковий, трясце́вий, трясови́чний; (
горячечный) гарячко́вий. [В які́йсь гарячко́вій нестя́мі (Коцюб.)].
-ный жар – пропа́сний жар. [Здає́ться, що в ньо́го пропа́сний жар (Крим.)].
-ный озноб – дригота́ (моро́з) від пропа́сниці.
У него -ный озноб – його́ моро́зить (холоди́ть).
-ный пульс – пропа́сний (лихома́нковий) пульс (-су).
-ный больной – слаби́й (-бо́го) на пропа́сницю.
-ная кора – хі́нна кі́рка, хі́на.
-ная трава, бот. – а) см. Лихора́дочник;
б)
Ajuga reptans L. – горля́нка (повзу́ча), діво́ча краса́, сухове́ршки (-ків);
в)
Aristolochia Clematitis L. – хвилівни́к (-ка́) (звича́йний), хвили́нник, кирказо́н (-ну), меч-де́рево; г) см. Мау́н; ґ) Hieracium Pilosella L. – нечуйві́тер (-тру) (волоси́стий);
д)
Lepidium ruderale L. – воню́чка, воню́чі ві́ники (-ків);
е)
Pedicularis palustris L. – шолуди́вник (боло́тяний), смиз (-зу); є) Ranunculus sceleratus L. – жовте́ць (-тцю́) отруйни́й, биша́к (-ку́), лю́тик;
ж)
Sedum acre L. – очи́ток (-тка и -тку) (го́стрий), бурячки́ (-кі́в), молоди́ло;
з)
Teucrium Chamaedrys L. – самоси́л (-лу);
2)
перен. – гарячко́вий. [Гарячко́ва ене́ргія (Коцюб.). Гарячко́ва робо́та (Єфр.)].
-ная деятельность – гарячко́ва дія́льність (-ности).
Ми́мо
1)
предл. с род. п.повз, проз, (реже) поз, попри ко́го, що, побіля́, (п)о́біч ко́го, чо́го, (диал.) ми́мо що и чого́. [Повз ньо́го проско́чив кі́ньми станови́й (Коцюб.). Ї́демо повз тютюно́ві планта́ції (Кониськ.). Що-дня́ йду проз ва́шу ха́ту (Звин.). Нагля́дів га́рну молоди́чку та все бі́га поз двір, щоб як-не́будь зачепи́ти її́ (Рудч.). Орлі́в імпе́рії нести́ поз о́браз імпера́тора (Л. Укр.). Му́сів бі́гти попри ва́с (Франко). Іду́ попри ко́рчму (Кам’янеч.). А трива́йте лише́нь, я піду́ побіля́ йо́го (Квітка). Ми́мо коло́дізь ішли́ (Сл. Гр.). Азі́йське купе́цтво тягло́ ва́лками з Кри́му ми́мо Черкас (Куліш)].
Проходить, пройти, проезжать, проехать, пролетать, пролететь -мо кого, чего – прохо́дити, пройти́, ї́хати, прої́хати, леті́ти (проліта́ти), пролеті́ти повз ко́го, що, мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, обмина́ти, обмину́ти кого́, що. [Пішла́ сте́жкою навпросте́ць, мину́ла манасти́р (Н.-Лев.). Але по́душка помину́ла його́ та влучи́ла благочи́нного по голові́ (Н.-Лев.)].
Я прошол -мо вас – я пройшо́в повз вас, я мину́в вас.
Проезжал -мо моего дома, а ко мне не заехал – ї́хав повз мою́ ха́ту (или мина́в мою́ ха́ту), а до ме́не не заї́хав.
-мо такого явления пройти нельзя – об[по]мину́ти таке́ я́вище не мо́жна. Пропускать, пропустить -мо ушей, глаз, см. Пропуска́ть 5;
2)
нрч. – ми́мо (малоупотребит.), стороно́ю, побіля́, (п)о́біч, не туди́; повз ко́го, що; (обыкновенно же мимо передаётся описательно через выражения с глаголом мина́ти и пр.). [Стої́ть собі́ кацапчу́к, ті́лько погляда́є, а каца́пка ми́мо йде та й його́ пита́є (Рудан.). Стороно́ю дощ іде́, стороно́ю (Купал. пісня). Побіля́ ї́хав, до нас не заї́хав (Звин.). Дим несе́ться не в ві́чі, а побіля́ (о́біч) (Крим.)] Поля, луга, река, текущая -мо – лани́, лу́ки, ріка́, що повз їх протіка́є.
Он выстрелил -мо – він не влучи́в.
Опять -мо! – знов не влучи́в! знов не туди́! знов по́біч!
Не -мо говорится, молвится – не на ві́тер гово́риться (ка́жеться).
Проехать -мо – мину́ти, помину́ти кого́, що.
-мо, всё -мо и -мо – геть да́лі, все да́лі і да́лі; побіля́, все побіля́ й побіля́.
Поди-ка ты -мо! проваливай -мо! – іди́ (собі́) геть! (отвяжись, не получишь) дзу́ськи! дзусь! адзу́сь!
Пошол -мо! (кучеру) – мина́й! не с[зу]пиня́йся! поганя́й! (фамил.) паня́й!
Ступить -мо – не так ступи́ти, ступну́ти о́бік, (споткнуться) спотикну́тися, спіткну́тися.
Мохна́ – ку́дла, ми́чка, ки́чка, пе́лех; (косма) ку́штра, косма́к (-ка́); срв. Косма́.
Мо́хны
1) (
опушка на ногах птиц) ми́чки (-чок);
2)
бот. Potentilla reptans L. – перста́ч (-чу́) (повзу́чий), п’ятили́стник (-тку).
Надева́ть, надё́вывать, наде́ть
1) (
об одежде, предм. туалета) вдяга́ти, вдягти́ и вдягну́ти, надяга́ти, надяг(ну́)ти́, надіва́ти, наді́ти що на ко́го, на що, (на себя) убира́ти, убра́ти на се́бе що, убира́тися, убра́тися в що, (на кого-л. другого) убира́ти, убра́ти кого́ в що, (о мног.) повдяга́ти, понадяга́ти, понадіва́ти, повбира́ти, повбира́тися; (об обуви) взува́ти, взу́ти, назува́ти, назу́ти, обува́ти, обу́ти що, (пров.) вступа́ти(ся), вступи́ти(ся) в що; (себе на ноги) узува́тися, узу́тися, обува́тися, обу́тися, вбува́тися, вбу́тися в що, (о мног.) повзува́ти, поназува́ти, поо[пов]бува́ти, повзува́тися, пообува́тися. [Мала́нка вдягла́ кожуша́нку (Коцюб.). Ніч удягла́ з зірка́ми пи́шні ша́ти (Грінч.). Став він сви́ту надяга́ти (Глібів). Жупа́н надіва́ють (Шевч.). На ви́бранця свого́ наді́в плащ своє́ї любо́ви (Франко). Понадіва́в на їх ксьондзі́вську оде́жу (Чуб. II). Скида́й з се́бе свої́ ла́ти, вбира́й дорогі́ї ша́ти (Голов. I). Ви́брав ри́зи що-найкра́щі, на се́бе вбира́є (Рудан.). Кало́ші забу́ла взу́ти (Коцюб.). Назува́й постоли́ (Коцюб.). Черво́ні чо́боти обу́ла (Котл.). Вступи́в я в чо́боти, ви́йшов з ха́ти (Липовеч.)].
-ть венок – наклада́ти, накла́сти віно́к. [Дівча́та лі́том наклада́ють на го́лови вінки́ (Звин.)].
-ть кольцо на палец – надіва́ти, наді́ти каблу́чку (обру́чку) на па́лець, (с одного пальца на другой) передіва́ти, переді́ти каблу́чку (обру́чку). [«А де пе́рстінь?» – «Переді́ла на дру́гий па́лець» (Звин.)].
-ть очки – наклада́ти, накла́сти, надіва́ти, наді́ти окуля́ри. [Не встиг накла́сти окуля́ри (Коцюб.). Наді́вши си́ні окуля́ри (Н.-Лев.)].
-ть передник – підв’я́зувати, підв’яза́ти, обпина́ти, обіпну́ти и обіп’я́сти́ хварту́х (попере́дник), запина́тися, запну́тися и зап’я́сти́ся, обпина́тися, обіпну́тися и обіп’я́сти́ся хвартухо́м (попере́дником), запері́зуватися, запереза́тися хвартухо́м (попере́дником). [Ой, фа́ртушок обіп’я́ла, чобото́ньки взу́ла (Гол. I)].
-ть перчатки – надіва́ти, наді́ти рукави́чки.
-ть чистое бельё – надяга́ти, надяг(ну́)ти́, бра́ти, взя́ти чи́сту біли́зну (чи́сте шма́ття), бра́ти, взя́ти бі́лу соро́чку, бра́ти сорочки́; срв. Меня́ть (1) бельё. [Тре́ба соро́чку бі́лу взя́ти (Г. Барв.)].
-ть шляпу, шапку – надіва́ти, наді́ти, (реже) надяга́ти, надягти́, наклада́ти, накла́сти капелю́ха, ша́пку, (о мног.) понадіва́ти и т. п. капелю́хи, шапки́.
Надё́ванный – (об одежде) вдя́ганий, надя́ганий, наді́ваний, уби́раний; (об обуви) взу́ваний, назу́ваний. [Череви́чки нові́, ще не назу́вані (Свидниц.)];
2) (
накладывать, наволакивать оболочку) наклада́ти, накла́сти, (натягивать, покрывать) напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́, (нацеплять) начі[е]пля́ти и начі́[е́]плювати, начепи́ти, (насаживать) наса́джувати, насади́ти, настро́млювати, настроми́ти, (о мног.) понаклада́ти, понапина́ти, почі[е]пля́ти, поначі́[е́]плювати, понаса́джувати, понастро́млювати що на що. [Узде́чки не напну́ть на йо́го (на коня́) (Греб.). Почепи́в на пле́чі то́рбу (Коцюб.) Настроми́вши гу́бку на трости́ну, піднесли́ до уст його́ (Біблія)].
-ть наволоку на подушку – убира́ти, убра́ти по́душку (у по́шивку), натяга́ти, натяг(ну́)ти́, надіва́ти, наді́ти, наволо́чувати, наволочи́ти по́шивку на по́душку. [Вбери́ подушки́! (Брацл.). Тре́ба нову́ наволочи́ти по́шивку (Звягельщ.)].
Наде́тый
1) вдя́гнений, надя́гнений, наді́тий, убра́ний, повдя́ганий
и т. п.; взу́тий, назу́тий, обу́тий, повзу́ваний и т. п.; накла́дений; переді́тий; підв’я́заний, обі́пну́тий. [Соро́чка на ньо́му бі́ла, мов-би ті́льки ни́ні ра́но вбра́на (Франко)];
2) накла́дений, на́пну́тий
и на́п’я́тий, наче́плений, наса́джений, настро́млений, понакла́даний и т. п. -ться – надяга́тися, надяг(ну́)ти́ся, понадяга́тися; бу́ти надя́ганим, надя́гненим, понадя́ганим и т. п. [Ця су́конька надяга́ється через го́лову (М. Грінч.). Чо́біт мали́й – не назува́ється (Київщ.), не набува́ється (Сл. Гр.)].
На́доль, нрч. – на(в)здо́вж, повздо́вж, (у)здо́вж, уподо́вж, упродо́вж, на(в)здо́вжно, по(в)здо́вжно, уподо́вжно.
На́дольный – на(в)здо́вжній, по(в)здо́вжній, (у)подо́вжній, уздо́вжній.
Называ́ть, назва́ть
1) (
давать название, имя, кличку) зва́ти, назива́ти, назва́ти, наріка́ти, наректи́, кли́кати кого́, каза́ти на ко́го, на що, (не только именовать) іменува́ти, на(й)мено́вувати, на(й)менува́ти, (преимущ. с оттенком пренебр.) узива́ти, узва́ти, (прозывать) дражни́ти, продражни́ти, (величать) велича́ти, звелича́ти, (о мног.) поназива́ти, понаріка́ти, пона(й)мено́вувати, повзива́ти кого́, що ким, чим, яки́м. [Де́хто звав ту́ю кварти́ру катако́мбою (Крим.). Їдно́го назва́в Гавриї́лом, дру́гого Михаї́лом, – усі́х поназива́в. (Чуб. I). Своє́ дитя́ без со́рома байстря́м наріка́є (Шевч.). То я́к-же наректи́ мою́ пси́хіку? (Крим.). Не кли́чте преподо́бним лю́того Неро́на (Шевч.). Ті́льки найгі́ршу жі́нку лаху́дрою кли́чуть (Крим.). По́ступ веде́ за собо́ю те, що мо́жемо найменува́ти ро́стом осо́би (Доман.). Со́нце найменува́в він небе́сним о́ком (М. Калин.). А́втор наменува́в свого́ пи́саря таки́м ім’я́м, що його́ ніхто́ не мо́же ви́мовити (Грінч.). Нас хло́пами взива́ли (Франко). Прокля́тим на́чинням не взива́й свято́ї а́рфи (Л. Укр.). То ті́льки соба́к дра́жнять руди́ми (Н.-Лев.). Наро́дня му́за так га́рно звелича́ла Хмельни́цького Ру́сином (Куліш)].
Как -ва́ют это? – як зве́ться це? як ка́жуть на це? [В Херсо́нській губе́рні ка́жуть на за́тірку «моту́зка» (Звин.)].
Он -ва́ет себя вашим родственником – він зве себе́ ва́шим ро́дичем.
-ва́ть кого дураком – ду́рнем зва́ти (узива́ти, велича́ти), назва́ти, дурня́ти (женщину: ду́ркати) кого́, ду́рня завдава́ти, завда́ти, ду́рня загина́ти, загну́ти кому́.
Так называ́емый – так зва́ний, так зве́ться, (мн.) так зву́ться. [Так зва́на сла́ва (Грінч.). Хо́дить до нас, так зве́ться, мироно́сниця (Звин.). Бува́ють, так зву́ться, характе́рники (Звин.)];
2) (
по имени, по фамилии) зва́ти, назива́ти, назва́ти, кли́кати, велича́ти кого́ на ім’я́ (на йме́ння, на прі́звище), на(й)мено́вувати, на(й)менува́ти кого́. [Та забу́ла люде́й розпита́ти, як ми́лого на і́мнячко зва́ти (Пісня). Де-ж таки́ ви́дано, щоб ма́ти зва́ла си́на на прі́звище? (Грінч.). Ой ти, дівчи́но, ти, ми́ла моя́, я́к-же тя кли́че ма́ти твоя́? (Голов.). Їх ім’я́ вся́ке тепе́р зна́є і не тре́ба їх тут намено́вувати (Грінч.)].
-зва́ть кого по имени и отчеству – назва́ти кого́ на ім’я́ й по ба́тькові;
3) (
перечислять) назива́ти, назва́ти кого́, що (одно́ на о́дним, одно́ за дру́гим), перека́зувати, переказа́ти що, (о мног.) поназива́ти, поперека́зувати. [Цар переказа́в усе́, що було́ в йо́го найкра́щого, а чорт все ка́жс: «ні!» (Рудч.)].
-зва́л два-три имени и обчёлся – назва́в два чи три (з два-три) йме́ння, – і край лі́кові (і недолі́к);
4) (
считать кем чем) зва́ти, назива́ти, назва́ти кого́, що ким, чим, уважа́ти, визнава́ти, ви́знати кого́ за ко́го, за що, що за що.
Вы -ете это любовью? – ви це звете́ любо́в’ю (коха́нням)? ви вважа́єте це за любо́в (коха́ння)?;
5) (
выдавать кого) вика́зувати, ви́казати кого́. [Його́ пі́ймано, мордо́вано, вимага́ючи, щоб він ви́казав товариші́в; він не ви́казав ніко́го (Грінч.)];
6) (
напрашивать) наклика́ти, накли́кати, напро́шувати, напроси́ти, напро́хувати, напроха́ти, (о мног. или в большом количестве) понаклика́ти, насклика́ти, понапро́шувати, понапро́хувати кого́. [Накли́чу весе́лих госте́й (Н.-Лев.). Напроси́ла старці́в і вбо́гих (Н.-Лев.). На́що ти так бага́то люде́й понаклика́в, – де ми їх поса́димо? (Харківщ.). Понапро́хували госте́й, а гости́ти не ду́же є чим (Харківщ.)].
-ва́ть гончих, охотн. – склика́ти, скли́кати, (о мног.) посклика́ти гончакі́в.
На́званный
1) на́зва́ний, наре́че́ний, на(й)мено́ваний, понази́ваний, пона(й)мено́вуваний; ви́знаний; ви́казаний;
2) (
напрошенный) накли́каний, напро́шений, напро́ханий, понакли́куваний, понапро́шуваний: понапро́хуваний; (о гончих) скли́каний.
Напродо́льный – по(в)здо́вжній, (у)подо́вжній, уздо́вжній.
Неприя́тно, нрч. – неприє́мно, нелю́бо, неми́ло, при́кро; (досадно) доса́дно; (противно) проти́вно. [Він почува́в себе́ ду́же неприє́мно (Полт.). Повз це́ркву як прохо́див, неприє́мно врази́ло Дави́да: па́хло фа́рбою сві́жою (Головко). Нелю́бо й болюче́ було́ мені́ подиви́тися на того́ бідола́ху (Крим.). Нелю́бо врази́ло ду́шу (Крим.). Мо́же вам і при́кро бу́де слу́хати те, що почу́єте (Кониськ.). При́кро ста́ло мені́ (Лохвич.). «А тобі́ що, при́кро?» – «Ну, та все-ж неприє́мно!» (Франко). Вона́ помі́тила, що йому́ це при́кро (Грінч.). Нема́ в їх нічо́го того́, що ча́сом так при́кро вража́є в де́яких люде́й (О. Пчілка) Дзвіно́к при́кро вда́рив його́ по напру́жених не́рвах (Коцюб.)].
Несмотря́ на, нрч. – не вважа́ючи на, не зважа́ючи на; (вопреки) всу́переч чому́, наперекі́р чому́, (при всём желании и т. п.) попри що; срв. Невзира́я. [Не вважа́ючи на пі́зню по́ру, його́ прийня́в смотри́тель (Коцюб.). Не вважа́ючи на вели́ку си́лу праць з і́сторії письме́нства, ми все-ж не ма́ємо… (Н. Громада). Всу́переч усі́м тру́днощам, тре́ба зорганізува́ти промисло́вість (Азб. Комун.). Ця тенде́нція невпи́нно йде впе́ред наперекі́р о́дсічі пану́ючого по́льського елеме́нту (Рада). По́при всі тру́днощі перемо́га бу́де на́ша (Пр. Правда)].
-ря́ на то, что – дарма́ що, не в[з]важа́ючи на те, що; (хотя) хоч. [Ща́стя моє́ було́-б ве́льми худорля́ве, дарма́ що моє́ життя́ було́-б страше́нно си́те (Куліш). Оповіда́ння, дарма́ що не ся́є мисте́цькою красо́ю, так приподо́балося, що… (О. Пчілка). Хоч повзу́ть тут скрізь по го́рах стежечки́, та проте́ не оживля́є їх розмо́ва (Франко)].
-ря́ на это – проте́, а проте́, а втім, але́, але́-ж, одна́к, одна́че. [Ло́гіка ка́же, що не ва́рто сумува́ти про це, а доко́ри со́вісти, проте́, мене́ гризу́ть (Крим.)].
-ря́ на всё это – не в[з]важа́ючи на все це (те), з усі́м тим, попри все це (те).
-ря́ ни на что – не в[з]важа́ючи ні на що́ (на будь-що́); (что бы ни было) хо́ч-би там що́.
О или об и о́бо, пред.
1)
с вин. п. – об, в, на.
Разбиться о камень – розби́тися об ка́мінь.
Об землю, о стену – о́б землю, в зе́млю, об мур, в мур.
Биться головою о стену – об мур (об сті́ну) голово́ю би́тися (товкти́).
Опереться о стол, о перила – спе́ртися на стіл, на пору́ччя.
Споткнуться о порог, о камень – спіткну́тися на порі́г, на ка́мінь.
Исколоть ноги о жнитвину – на стерню́ но́ги поколо́ти. [На бі́ле камі́ння, на сі́ре корі́ння свої́ но́ги побива́є (Дума)].
Стена о стену, двор о двор, межа о межу – стіна́ повз (крізь) сті́ну и опо́стінь, двір повз (крізь) двір, межа́ об межу́. [Похова́ли його́ трупа́ об труну́ з Степа́новою (Кониськ.)].
Рука о́б руку, бок о бок – руко́ю до руки́, по́руч, по́біч;
2)
с вин. и предл. п. п. (для обозн. времени) – об, на, за.
О Пасху (о Пасхе), о Покров, о Рождество, о полночь (о полночи) – об Вели́кодні и на Вели́кдень, об Покро́ві и на Покро́ву, об Різдві́ и на Різдво́, опі́вно́чі.
О Троице – об Зеле́ній (Клеча́льній) неді́лі, на Зеле́ну неді́лю.
О святках – святка́ми.
Об эту (ту) пору – об цій (тій) порі́, на цю (ту) по́ру, на цей (той) час, під цей (той) час.
Это было о прошлое воскресенье – це було́ мину́лої неді́лі.
О семидесятых годах – за семидеся́тих рокі́в и семидеся́тих рокі́в;
3)
с предл. п. – за, про, (реже) на (с вин. п.).
Думать, знать, слышать, говорить, петь о ком, о чём – ду́мати, зна́ти, чу́ти, говори́ти, співа́ти за ко́го, за що и про ко́го, про що.
Я часто об этом думаю – я ча́сто про (за) це ду́маю.
Я давно слыхал о вас – я давно́ за (про) вас чув.
Спрашивать, вспоминать, помнить, забыть о ком, о чём – пита́ти(ся), зга́дувати, пам’ята́ти, забу́ти(ся) за ко́го, за що, про ко́го, про що и (реже) на ко́го, на що. [Не все-ж бог дару́є, про що люд мірку́є. Я йому́ за свій на́мір нічо́го не каза́ла (Неч.-Лев.). Він за ню не знав, вона́ за ньо́го не зна́ла. За ми́лого як співа́ти – лю́бо й потужи́ти (Шевч.). Хто-ж за ме́не спогада́є (Рудан.)].
Дума о трёх братьях Азовских – ду́ма про трьох браті́в Озі́вських.
Рассказы о животных – оповіда́ння про звірі́в.
Об этом – за це, про це.
Беспокоиться, заботиться о ком, о чём – турбува́тися, пеклува́тися, дба́ти за ко́го, за що, про ко́го, про що, (гал.) дба́ти о що.
О́бо мне не беспокойтесь – за ме́не не турбу́йтесь.
Довольно об этом – го́ді про це.
Донести о происшествии – доповісти́ (сповісти́ти) за приго́ду.
Переговариваться о мире – умовля́тися за мир.
Просить, ходатайствовать о ком, о чём – проха́ти (проси́ти), клопота́тися за ко́го, за що.
Жалеть о ком, о чём – жа́лувати, жалкува́ти, шкодува́ти за ким, за чим.
Не об одном хлебе живы будем – не сами́м хлі́бом жи́ві́ бу́демо.
О сыне только на свете живу – си́ном (за́-для си́на) ті́льки й живу́ на сві́ті;
4) (
с качеств. прил. и числительными) – на, з.
Дом о трёх этажах – буди́нок на три по́верхи (на три оса́ди).
Изба о двух горницах – ха́та на дві світли́ці.
Стол о трёх ножках – стіл на трьох ні́жках, з трьома́ ні́жками.
Храм о золотой голове – це́рква з золоти́м ве́рхом.
Храм о трёх главах – це́рква з трьома́ ба́нями (верха́ми), на три ба́ні.
Ведь ты не о двух головах – у те́бе-ж не дві голови́, ти-ж не з двома́ го́ловами.
Птица о восьми ногах – (в сказке) птах об восьми́ нога́х.
Обду́мывать, обду́мать – обду́мувати, обду́мати, обмірко́вувати, обміркува́ти що, розмірко́вувати, розміркува́ти, розважа́ти, розва́жити, обрахо́вувати, обрахува́ти що, мізкува́ти про що, обмізко́вувати, обмізкува́ти що.
Я долго -вал этот план, вопрос – я до́вго обду́мував (обмірко́вував) цей план, це пита́ння.
Прежде чем приступить к делу, нужно -мать все возможные последствия – пе́ред тим як почина́ти спра́ву, тре́ба обрахува́ти (зва́жити) всі можли́ві на́слідки.
Обду́манный – обду́маний, обмірко́ваний, розмірко́ваний и т. д. Заранее -ное намерение – напере́д повзя́тий на́мір.
С заранее -ным намерением – напере́д (завчасу́) зміркува́вшись.
Ополза́ть, оползти́
1)
вокруг чего – обповза́ти, обповзти́, обплазува́ти;
2) (
сдвигаться вниз) о(б)сува́тися, о(б)су́нутися, зсува́тися, зсу́нутися, сповза́ти, повзти́, сповзти́, сплива́ти, спливти́. [Ки́ївські кру́чі зсува́ються уни́з].
Погры́зться – погри́зтися, пої́стися, (повздорить) поги́ркатися. [Що-дня вони́ з що-не́будь та й погризу́ться. Свої́ соба́ки пої́лися].
Под и Подо, предл.
1)
с вин. пад. – під ко́го, під що, попід що (срв. п. 2), (только при обозначении времени) проти чо́го.
Стать под дерево, под навес – ста́ти під де́рево, під пові́тку.
Подойти под окно (снаружи) – підійти́ під вікно́.
Сесть под окно (у окна) – сі́сти край вікна́.
Ложись под стену, а я с краю – ляга́й повз (під, попід) сті́ну, а я з кра́ю.
Подступить под Москву – підступи́ти під Москву́. [Тата́рин да́лі вже й під Ки́їв підступа́є].
Взять кого по́д руку, по́д руки – взя́ти кого́ під ру́ку, попід ру́ки. [Взяли́ царя́ попід ру́ки (Рудан.). Мене́ вхопи́ли дво́є молоди́ць попід ру́ки (М. Вовч.)].
Перейти под власть кого – перейти́ під ко́го, під чию́ ру́ку.
Посадить, взять под арест – узя́ти під аре́шт, за (під) сторо́жу.
Отдать под суд – відда́ти до су́ду, поста́вити на суд (перед суд) кого́.
Дом отдан под постой – дім ві́ддано на пості́й.
Дать под заклад что-л. – да́ти на (в) заста́ву що.
Давать взаймы под залог – дава́ти пози́кою під заста́ву.
Танцевать под фортепиано – танцюва́ти під фортеп’я́но.
Петь под аккомпанимент гитары – співа́ти під гіта́ру, в су́проводі гита́ри.
Заснуть под плеск волн – засну́ти під плю́скіт хвиль.
Подделать медь под золото – підроби́ти мідь під зо́лото.
Подобрать под цвет, под рост – добра́ти до ко́льору (під ко́лір), до зро́сту (під зріст).
Под силу, не под силу – до снаги́, не до снаги́.
Под ряд, см. Подря́д.
Стричь волосы под гребёнку – стри́гти воло́сся під гребіне́ць.
Ехать по́д гору – ї́хати з гори́.
Подняться под (самые) облака – підня́тися попід (самі́сінькі) хма́ри.
Ему под пятьдесят лет – йому́ ро́ків під п’ятдеся́т, йому́ бли́зько пяти́десяти ро́ків.
Под новый год, под праздник, под пятницу – проти но́во́го ро́ку, проти свя́та, проти п’я́тниці. [Про́ти п’я́тниці мені́ присни́вся сон].
Под вечер – над ве́чір, проти ве́чора, надвечори́, см. Ве́чер.
Под утро – над світ, перед сві́том.
Под пьяную руку – під п’я́ну руч, по-п’я́ному, по п’я́ну.
Под конец года – напри́кінці ро́ку;
2)
с твор. пад. – під ким, під чим, (для обозначения пространности места, а также при множественности предметов или мест, под которыми или у которых действие совершается или что-л. имеет пребывание) попід чим. [Як іде́, то під не́ю аж земля́ стугони́ть (Неч.-Лев.). Під ним ко́ник вороне́нький на си́лу ступа́є (Шевч.)].
Сидеть под деревом, под кустом – сиді́ти під де́ревом, під куще́м.
Расположиться под деревьями – розташува́тися попід дерева́ми.
Под горой, под горами – попід горо́ю, попід го́рами. [Стої́ть гора́ висо́кая, попід горо́ю гай (Гліб.). Два рядки́ бі́лих хат попід го́рами білі́ють (Неч.-Лев.)].
Вдоль под чем – попід чим и попід що. [Карпо́ ско́чив через перела́з і пішо́в попід ти́ном (Неч.-Лев.). Попід те́мним га́єм ї́дуть шля́хом чумаче́ньки (Шевч.). Була́ попід па́нським са́дом на вели́кому ставу́ ви́спа (М. Вовч.). Попід те село́ є ліс (Звин.)].
Мы живём под Киевом – ми живемо́ під Ки́ївом.
На дачах под Киевом – на да́чах попід Ки́ївом.
В сражении под Полтавой – в бою́ під Полта́вою, коло Полта́ви. [А вже Палі́й під Полта́вою із Шве́дом поби́вся (Макс.)].
Под тенью дуба – в холодку́ під ду́бом.
Под глазом, под глазами – під о́ком, попід очи́ма.
Под окном, под окнами – під вікно́м, попід ві́кнами, попідві́конню.
Быть, находиться подо льдом, под снегом – бу́ти, перебува́ти під льо́дом (під кри́гою), під сні́гом. [Ставо́к під кри́гою в нево́лі].
Поле под рожью, под овсом – по́ле під жи́том, під вівсо́м (під жита́ми, під ві́всами).
Земля под огородом, под лесом – земля́ під горо́дом; під лі́сом.
Под родным кровом – під рі́дною стрі́хою.
В рамке под стеклом – в ра́мках, в ра́[я́]мцях за скло́м.
Под замком – на замку́.
Под арестом – під аре́штом, за (під) сторо́жею. [Держа́в їх на замку́ за сторо́жею до королі́вського су́ду (Куліш)].
Быть, находиться под следствием, под судом – бу́ти, перебува́ти під слі́дством, під судо́м.
Под опекою, под надзором – під опі́кою, під до́глядом (під на́глядом) чиї́м.
Быть, находиться под защитою – бу́ти, перебува́ти під за́хистом чиї́м, (в защищённом месте) за за́хистом.
Быть под ружьём – бу́ти при збро́ї.
Быть под ветром – бу́ти за ві́тром.
Ходить под страхом – ходи́ти під стра́хом.
Под страхом смертной казни – під загро́зою сме́ртної ка́ри.
Под начальством, под предводительством, под командою кого – за чиї́м (и під чиї́м) при́водом, під ки́м, під чиї́м кома́ндуванням.
Под начальством атамана такого-то – під ота́маном таки́м-то.
Под властью кого – під ким. [Бу́де до́бре запоро́зцям і під ту́рком жи́ти (Пісня)].
Под редакциею – за реда́кцією (за редагува́нням) и під реда́кцією.
Иметь под рукою – ма́ти під руко́ю, на по́хваті.
Узнать под рукою – дові́датися ни́шком.
Под секретом – під секре́том.
Под хреном – до хрі́ну, з хрі́ном. [Порося́ до хрі́ну].
Что разумеете вы под этим словом – що розумі́єте ви під цим сло́вом.
Под 30-м градусом широты – на 30-му гра́дусі широти́. Из-под, см. Из.
Позола́чивать, позолоти́ть – позоло́чувати, позолоти́ти, (реже позлоти́ти), узоло́чувати, узолоти́ти, (вызолотить) визоло́чувати, ви́золотити, (о мног.) пови[пов]золо́чувати що. [Я-б твої́ кри́ла позолоти́ла (Чуб.). Я́сне со́нце позоло́чує висо́кі моги́ли (Коцюб.). Пе́вно й се́рце твоє́ взолоти́ла печа́ль (Тич.)].
Позоло́чё́нный, позоло́чен – позоло́чений, позоло́чуваний (позло́чуваний), (о мног.) повизоло́чуваний; (прилагат.) позолоти́стий, златомальо́ваний. [Позоло́чений по́суд. По́кришка (крышка) позоло́чувана (Л. Укр.). Два віно́чки позло́чувані. Такі́ повизоло́чувані усе́ па́м’ятники (Грінч.). Терни́ (терния) були́ позлоти́сті, кайда́ни і ті золоті́ (Л. Укр.)].
-ться – позоло́чуватися, позолоти́тися, бу́ти позоло́ченим.
По́лзаниепо́взання, плазува́ння, ла́зіння.
По́лзатьпо́вза́ти, плазува́ти, ла́зити. [Му́хи ла́зили по сто́лу. Дити́нка вже ла́зити почала́. Га́дина повзе́ (плазу́є)].
-зать на четвереньках – рачкува́ти(ся); ра́чки ла́зити, лі́зти; (на коленях) колінкува́ти.
Рождённый -зать, летать не может – плазуно́ві орло́м не бу́ти.
По́лзкийповзьки́й.
Ползти́повзти́, лі́зти. См. По́лзать, Ополза́ть.
Ползу́н, -нья
1) повзу́н, повзу́ха, полазю́ка.

-ны́, зоол. (о птицах) – лазії́, лазуни́;
2)
механ. – по́плазень (-зня).
Ползу́чий, ползу́щийповзу́чий, плазу́щий, плазови́тий. [Черва́к плазу́щий].
-чее растение (стелющееся) – стелю́х, п’ялу́н, повзу́ща росли́на.
По́ползень
1) (
о ребёнке) повзу́н (-на́), лазню́к (-ка́);
2) (
проныра) прола́за, проно́за, (низкопоклонник) плазу́н (-на́);
3)
зоол. Sitta europaea – кова́лик, кова́льчик, деревола́з, дю́дька, (лемк.) чмовх, під’ядлівча́к (-ка́).
Пресмыка́ющийся
1) що плазу́є, плазови́тий, повзю́чий. [Плазови́ті публіци́сти];
2)
-щиеся, зоол. – плазуни́ (-ні́в), (ед. ч.) плазу́н (-на́). [Прода́жність люде́й, двоно́гих плазуні́в (Ворон.)].
-щийся, -щееся животное (гад) – плаз (-за), по́плазка, ховзя́к.
-щиеся (т. е. гады) – гад (-ду), гадь (-ди), гаддя́; см. Гад. [В ха́ті була́ вся́ка гадь: вужі́ та ящірки́].
Пробега́ть, пробежа́ть
1) пробіга́ти, пробі́гти, перебіга́ти, перебі́гти, убіга́ти, убі́гти; (
только о времени: протекать) збіга́ти, збі́гти. [День так шви́дко пробіжи́ть, як часи́ночка. Час перебі́г нам шви́дко. Серед пра́ці збіга́ли літа́ (Єфр.)].
Он -жа́л это расстояние в полчаса – він перебі́г цю ві́дстань за півгоди́ни.
Поезд -га́ет вёрст пятьдесят час – по́їзд убіга́є версто́в п’ятдеся́т за годи́ну.
-жа́ть через улицу – перебі́гти ву́лицю.
-жа́ть по улице – перебі́гти ву́лицею.
Уже сотню вёрст -жа́ли – уже со́тню версто́в убі́гли (пробі́гли).
У меня мороз по коже -жа́л – по мені́ хо́лод перебі́г, мене́ мов сні́гом обси́пало, мене́ ні́би моро́зом поти́сло.
-жа́ть с топотом – протопоті́ти.
-га́ть, -жа́ть мимо кого, чего – пробіга́ти, пробі́гти повз ко́го, повз що, мина́ти, (по)мину́ти кого́, що.
Задумчивость -жа́ла по лицу его – заду́ма промайну́ла в ньо́го на обли́ччі;
2) (
бегло прочесть) перебіга́ти, перебі́гти (очи́ма) що. [Перебіга́є очи́ма засі́яні дрібни́м писа́нням сторінки́ (Васильч.)].
Прова́ливать, провали́ть
1) (
что) прова́лювати, провали́ти що; (кого, что куда) ува́лювати, ували́ти кого́, що куди́, (о мн.) попрова́лювати, повва́лювати. [Прова́лиш сте́лю, ота́к гу́паючи. Пові́з нас по кри́зі та й ували́в у рі́чку].
-ли́ть дело, проект – провали́ти спра́ву, проє́кт.
-ли́ть кому череп – провали́ти, ували́ти че́репа, кому́.
-ли́ть кого на экзамене – провали́ти (зрі́зати) кого́ на і́спиті.
Прова́ленный – прова́лений, ува́лений; (на экзамене) прова́лений, зрі́заний;
2) (
мимо чего-л.) просува́ти, просу́нути, проплива́ти, пропливти́ пла́вом (на́че плав) повз ко́го, повз що. [Юрба́ просу́нула (пла́вом пропливла́) повз на́шу ха́ту].
Туча -ли́ла – хма́ра просу́нула. Прова́ливай! – забира́йся (іди́) геть! забира́йся (іди́) здоро́в! [За́раз мені́ забира́йся ві́дси (Франко)]. -вай мимо! – забира́йсь до ді́дька, к нечи́стому!
Провози́ть, провезти́ или прове́зть
1) прово́зити, прове́зти́ що куди́, повз що, через що, (
перевозить) перево́зити, переве́зти́ що через що, (о мн.) попрово́зити, поперево́зити. [Повз наш двір прове́зли гарма́ти. Кінь прові́з ту́ю вагу́ версто́в зо́ дві (М. Грінч.). Перево́зити кни́ги через кордо́н].
-зи́ть товары через границу – перево́зити крам через кордо́н;
2)
-зи́ть (известное время) – провози́ти, повози́ти, ви́возити яки́йсь час; (очень долго) поповози́ти; (утратить возя) провози́ти. [Ці́лий день провози́в дро́ва (Сл. Ум.). Поповози́в дро́ва вве́сь день, а тепе́р уве́сь як поби́тий (М. Грінч.). Вас вози́в до мі́ста та й свою́ сви́ту провози́в – хтось потя́г з во́за (М. Грінч.)].
Провезё́нный – прове́зений, переве́зений.
Продо́льно – по(в)здо́вжно, уподо́вжно; повздо́вж, уздо́вж, уподо́вж, упродо́вж.
Продо́льный – по(в)здо́вжній, (у)подо́вжній, уздо́вжній. [Повздо́вжній розрі́з. Подо́вжня ша́хта].
II. Прока́тывать, прокати́ть
1) (
что-н. на известном расстоянии, мимо чего-н.) коти́ти, проко́чувати, прокоти́ти що повз що;
2) (
кого в экипаже) ката́ти, проката́ти кого́.
Садитесь, дети, я вас -качу́ – сіда́йте, ді́ти, я вас проката́ю.
-ти́ть на вороных кого – чорняка́ми заки́дати кого́, чорнякі́в наки́дати кому́, не обра́ти кого́;
3) проїжджа́ти, проїзди́ти, прої́хати, пробіга́ти, пробі́гти ми́мо чого́, повз що.

Прока́ченный – проко́чений.
-ться
1) коти́тися, проко́чуватися, прокоти́тися ми́мо чо́го, повз що. [Прокоти́лося я́блучко повз но́ги];
2) ката́тится, проката́тися. [Син ка́же: проката́ємось! (Рудч.)].
II. Проноси́ть, пронести́ – (мимо чего, сквозь что, над чем) проно́сити, проне́сти́. [Мерця́ проне́сено повз на́шу ха́ту. Не пронесемо́ ша́хву в ці двері́ – не прола́зить. Градову́ хма́ру ві́тром пронесло́ над на́шими ни́вами (М. Грінч.)].
-си́ть (некот. время, пространство) – проно́сити, проне́сти́, надно́сити, надне́сти́. [Вам ду́же ва́жно нести́, дава́йте, я тро́хи наднесу́ (Звин.)].
Проне́сенный – проне́сений, надне́сений.
Проноси́ться, пронести́сь
1) проно́шуватися, пронести́ся, бу́ти проно́шуваним, проне́сеним;
2) (
о живых существах, звуке, свете и т. п.) ли́нути, проли́ну́ти, проно́ситися и проно́шуватися, проне́сти́ся, пробіга́ти, пробі́гти, перебіга́ти, перебі́гти, шуга́ти, шугну́ти. [У мале́нькій голі́воньці ли́нула ду́мка по ду́мці (Грінч.). Те́мні хма́ри проно́шувалися не́бом (М. Вовч.). Проне́слася надо мно́ю бу́ря (Куліш). Пробі́гла була́ чу́тка, що він поме́р. Ду́мка промайну́ла (перебі́гла) в голові́. Ко́ні шви́дко перебі́гли повз нас. Санки́ шуга́ли проз їх, як пти́ці].
-сь очень быстро, см. Промча́ться.
-ться быстро как молния – (о мыслях) бли́скати, блискоті́ти, бли́снути. [Здо́гади блискоті́ли в голові́ (Крим.)].
Пропуска́ние
1) пропуска́ння, пуска́ння, перепуска́ння кого́, чого́ куди́, через що;
2) (
минование кого, чего) мина́ння, о(б)мина́ння, помина́ння, промина́ння кого́, чого́;
3) пропуска́ння, упуска́ння, перепуска́ння, проґа́влювання кого́, чого́;
4) (
опускание) мина́ння, промина́ння, помина́ння, пропуска́ння чого́ (напр. слів, рядкі́в, сторіно́к);
5) (
упускание) пропуска́ння, перепуска́ння, упуска́ння, промина́ння чого́ (напр. ча́су, пори́, те́рміну, наго́ди).
-ние времени мешкая – га́яння ча́су.
-ние лекций, заседаний – промина́ння, пропуска́ння ле́кцій, засі́дань.
-ние мимо ушей – слу́хання через верх (Г. Барв.), прослу́хування, пуска́ння повз (проз) ву́ха;
6)
через что (о жидкости) – перепуска́ння чого́ через (на) що;
7) пропуска́ння, перепуска́ння чого́ (
напр., води́, промі́ння);
8) (
выпивание) вихиля́ння.
-ние по одной – вихиля́ння по о́дній. Оттенки см. Пропуска́ть.
Пропуска́ть и Пропуща́ть, пропусти́ть
1)
кого, что куда – пропуска́ти, пропусти́ти, пуска́ти, пусти́ти кого́, що куди́, через що, (через что) перепуска́ти, перепусти́ти кого́ через що (напр., через кордо́н), (давать дорогу) пропуска́ти, пропусти́ти кого́, пропуска́ти, пропусти́ти доро́гу кому́, пуска́ти, пусти́ти доро́гу кому́. [Нас пропусти́ли в ха́ту (Сл. Ум.). Патру́лі ніко́го не пропуска́ли (не пуска́ли) в мі́сто (М. Грінч.). «Ось до вас прийшли́», ка́же йо́му молоди́ця, пуска́ючи мене́ у две́рі (М. Вовч.). Хтів був їх (кни́ги) ви́писати з Пари́жу, а цензу́ра не пуска́є (Крим.). Нас перепусти́ли через кордо́н. Ой вороги́, вороги́, пропусті́те доро́ги (Чуб.)].
-ти́те-ка меня – пропусті́ть-но мене́, пусті́ть-но мене́.
-ти́те! – пропусті́ть! пусті́ть доро́гу! перепусті́ть доро́гу!
Здесь не -ка́ют – тут (сюдо́ю) не пуска́ють (не пропуска́ють).
Часовой -ти́л в ворота – вартови́й пусти́в у бра́му.
Нас -ти́ли через заставу – нас перепусти́ли (пропусти́ли) через заста́ву.
Цензура не -ка́ет – цензу́ра не пуска́є.
-ка́ть, -ти́ть куда воду, пар, воздух – пуска́ти, пусти́ти куди́ во́ду, па́ру, пові́тря.
-ка́ть, -ти́ть поезда́ через что – перепуска́ти, перепусти́ти поїзди́ через що. [За до́бу через Ки́їв перепу́щено сто поїзді́в (М. Гр.)].
-ка́ть, -ти́ть кого проехать, пройти мимо кого, чего, мимо себя – пуска́ти, пусти́ти кого́ прої́хати, пройти́ повз ко́го, повз се́бе, да́ти помину́ти кого́, себе́. [Пусти́в усі́х прої́хати повз йо́го, а тоді́ пої́хав слідо́м за ни́ми (М. Грінч.)];
2)
кого, что (миновать) – мина́ти, мину́ти, о(б)мина́ти, о(б)мину́ти (обминува́ти) кого́, що, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти кого́, що. [Як горі́лку п’ють, то мене́ мина́ють, а як б’ють, то від ме́не почина́ють (Номис). Помине́те дві ха́ти, а тре́тя на́ша (Звин.). Пока́зуючи дра́ми за-для наро́днього теа́тру, я зо́всім обмину́в о́перу (Грінч.). Промина́ємо пе́ршу причи́ну (Грінч.). Ввесь мак облама́в, ті́льки одну́ да ма́ківку да й обминува́в (Чуб.)].
Меня -ти́ли в списке – мене́ промину́ли в реє́стрі (в спи́ску);
3)
кого, что (проворонить) – пропуска́ти, пропусти́ти, перепуска́ти, перепусти́ти, упуска́ти, упусти́ти, проґа́влювати, проґа́вити кого́, що. [Хло́пець напру́жує слу́хи, боячи́сь пропусти́ти яки́й зрадли́вий звук (Коцюб.). Ща́стя, бра́тіку, хвили́ночка одна́: на́че хма́рка по-над на́ми промина́; не впусти́! (Крим.)].
Не -ти́ почтальона – не пропусти́ (не проґа́в) листоно́шу.
-ти́ть очередь, поезд – пропусти́ти, перепусти́ти че́ргу, по́їзд;
4)
что (опускать при чтении, письме, разговоре, шитье и т. п.) – мина́ти, мину́ти, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, пропуска́ти, пропусти́ти що; (срв. Опуска́ть). [Та чита́йте, од сло́ва до сло́ва, не мина́йте ані ти́тла, ніже́ ті́ї ко́ми (Шевч.). Сьо́го не чита́й – мина́й (Сл. Гр.). Ти не все розказа́ла, де́що помину́ла (Звин.). Перепи́сувач промину́в два рядки́ (М. Грінч.). Промину́ла кві́точку наши́ти, – ось заве́рнусь та наши́ю (Черніг.)];
5)
что (упускать: время, пору, срок, случай и т. д.) – пропуска́ти, пропусти́ти, перепуска́ти, перепусти́ти, упуска́ти, упусти́ти, промина́ти, промину́ти що (час, по́ру, те́рмін (строк), наго́ду); (срв. Упуска́ть).
-ти́ть время – упусти́ти, пропусти́ти, перепусти́ти час.
-ка́ть, -ти́ть время мешкая и т. п. – зга́яти, уга́яти, прога́яти, провакува́ти час, [Не дооремо́ сього́дні, бо пі́в-дня зга́яли, по́ки плуг поладна́ли (Харк.). А вга́єш півгоди́ни, він і ти з ним і всі поги́нуть (Куліш). А бери́ лиш ці́на та бу́демо молоти́ти, а то й день так проваку́ємо (Грінч. II)].
-ти́ть не использовав – пусти́ти ма́рно що, пусти́ти, не ви́користавши що. [Цю наго́ду му́симо ви́користати, не смі́ємо її́ пусти́ти ма́рно (Єфр.)].
-сти́ть удобный случай – промину́ти, упусти́ти до́бру наго́ду, слу́шний ви́падок.
-ка́ть лекции, заседания и т. п. – промина́ти, омина́ти, пропуска́ти, перепуска́ти, сов. промину́ти, обмину́ти, пропусти́ти, перепусти́ти ле́кції, засі́дання і т. ин. [Обрі́кся одпо́стувати оди́н ти́ждень тепе́речки та не омина́ти жа́дної слу́жби бо́жої (Крим.)].
-ка́ть, -сти́ть мимо ушей – слу́хати через верх, прослу́хувати, прослу́хати, пуска́ти повз (проз) ву́ха (у́ші). [Як ба́тько сказа́в: «не ва́жся за йо́го йти», – то я слу́хала його́ через верх (Г. Барв.). Бої́ться, щоб ні жо́дного слове́чка не прослу́хати, що йому́ бу́де Левко́ розка́зувати (Квітка)].
-ка́ть, -сти́ть мимо глаз что – пуска́ти, пусти́ти повз о́чі що.
-ка́ть нити основы сквозь ниченки – заво́дити осно́ву у ри́тки, у шо́хти (Вас.);
6)
что через (в) что (процеживать) – перепуска́ти, перепусти́ти що через (на) що, проці́джувати, проціди́ти що через що. [Перепусти́ти во́ду на фільтро́вий папі́р (М. Грінч.). Від то́го тво́ри його́ ті́льки ви́грають, як проду́кти вели́кого худо́жнього тала́нту, через широ́ке людське́ се́рце перепу́щені (Єфр.)].
-сти́ть бульон через сито – перепусти́ти бульйо́н через (на) си́то;
7)
что (сквозь себя: свет, лучи, воду) – пропуска́ти, пропусти́ти, перепуска́ти, перепусти́ти що (сві́тло (світ), промі́ння, во́ду). [Вода́ і скло до́бре пропуска́ють крізь се́бе світ (Ком.)].
Бумага -ка́ет чернила – папі́р пропуска́є чорни́ло;
8) (
хмельное в горло) хили́ти, вихиля́ти, ви́хилити, ціди́ти, ви́цідити, (быстро) хильну́ти, смикну́ти; срв. Выпива́ть 2. [Перехили́в ча́рку й ціди́в горі́лку пово́лі (Коцюб.). Ще по о́дній ви́хилили (Звин.). Що-дня ква́рту вихиля́є (Звин.). Смикне́мо по ча́рці (Харк.)].
-тить по одной, по рюмочке – ви́хилити по о́дній, по ча́рочці;
9)
-сти́ть (слух, молву) – пусти́ти чу́тку, чутки́, (о молве, позорящей кого) пусти́ти погові́р, (не)сла́ву про (за) ко́го, на ко́го.
Пропу́щенный
1) пропу́щений, пу́щений куди́, (
через что) перепу́щений куди́, через що;
2) проми́нутий, обми́нутий, поми́нутий;
3) (
провороненный) пропу́щений, упу́щений, перепу́щений, проґа́влений;
4) (
опущенный) проми́нутий, поми́нутий, пропу́щений;
5) (
упущенный) пропу́щений, перепу́щений, упу́щений, проми́нутий; зга́яний, уга́яний, прога́яний, провако́ваний (час).
-ный мимо ушей – прослу́ханий, пу́щений повз (проз) ву́ха;
6) перепу́щений через (на) що;
7) пропу́щений, перепу́щений (світ (сві́тло), про́мінь);
8) ви́хилений.
Проска́кивание – проска́кування повз що-н.; проска́[о́]кування, простри́бування через що, крізь що.
I. Проска́кивать, проскака́ть
1) (
мимо чего-н.) проска́кувати, проскака́ти (повз кого́, повз що). [Проскака́в коне́м шви́дко (Харк.)].
Мимо нас -ка́л гонецповз нас проскака́в гіне́ць.
Проска́льзывать, проскользи́ть и проскользну́ть
1) (
скользить через известное расстояние) прох[к]о́взувати(ся), прохо́взатя(ся), проховзну́ти(ся).
-зи́л всю улицу – проховзну́в через усе́ньку ву́лицю;
2) прослиза́ти, -ся, прослизну́ти, -ся, просми́куватися, просмикну́тися, промика́тися, промкну́тися;
срв. Прошмы́гивать. [Непомі́тно прослизну́ за стіну́ (Корол.). Зру́чно прослизну́вшись попід його́ рука́ми, вибіга́є геть (Л. Укр.). Там стоя́ла полі́ція, але я тихе́сенько просмикну́всь (Звин.). Промкну́лась в две́рі (Л. Укр.)].
-вать, -ну́ть (прорываться) – прохо́плюватися, прохопи́тися. [За́бавки, в яки́х прохо́плюються передчуття́ бу́дучини (Ніков.)].
-ну́ть (промелькнуть) – промайну́ти.
-ну́ть в толпу – (про)ско́чити, уши́тися в на́товп.
Дело мимо моих рук -ну́ло – спра́ва повз мої ру́ки прослизну́ла.
Прота́скивать, протащи́ть – протяга́ти, протягти́, проволіка́ти, проволокти́, проволочи́ти, (что-л. громоздкое, вульг.) пропе́рти, протараба́нити, протарга́нити що крізь що, що повз що, куди́.
Прота́щенный – протя́гнений и протя́гнутий, проволо́чений.
Проходи́ть, пройти́
1)
что, через что, по чём, где – проходити (в песнях и проходжа́ти), пройти́, перехо́дити (в песнях и переходжа́ти), перейти́, (во множ.) попрохо́дити, поперехо́дити що, через що и чим, по чо́му, де. [Ти́хо прохо́див я лі́сом (Грінч.). Прохо́див він по города́х і се́лах (Єв.). Та не сті́ймо всі вку́пі, а прохо́дьмо там, де він стої́ть, по одинцю́, по дво́є і по тро́є (Куліш). Став найме́нший брат, пі́ший піхоти́нець, Мура́вськими шляха́ми проходжа́ти (Дума). Разі́в з два́дцять окрути́вся він коло то́го мі́сця, пройшо́в його́ і вздовж і впо́перек (Мирн.). Той блука́є за моря́ми, світ переходжа́є (Шевч.). Свого́ «бо́га живо́ї люди́ни», оту́ центра́льну іде́ю, яка́ перехо́дить усіма́ його́ тво́рами, він мав (Єфр.). Як забу́ти да́внє зло, що крова́вою меже́ю нам по се́рці перейшло́ (Франко). Уже́ всі лю́ди перейшли́ (Грінч.)].
-ходи́, не стой тут – прохо́дь, не стій тут.
Тут нельзя -йти́ – сюдо́ю ні́як пройти́, не мо́жна пройти́, нема́ хо́ду.
Войска -шли́ через город – війська́ перейшли́ через мі́сто, перейшли́ мі́сто.
-йдя́ мост, поверни налево – перейшо́вши, мину́вши міст, зверни́ ліво́руч.
-ди́ть, -йти́ вперёд – про́ходити, пройти́, проступа́ти, проступи́ти (напере́д). [Увіхо́дьте! – пока́зує на відчи́нені две́рі, – та не прохо́дьте, з кра́ю сті́йте (Тесл.). Так ті́сно, що й проступи́ти не мо́жна (Гр.)].
Дать -йти́ кому (расступившись) – проступи́тися перед ким. [А ну, проступі́ться, не мо́жна за ва́ми ша́хву ви́нести (Звин.)].
-ди́ть, -йти́ мимо кого, чего – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ повз (проз) ко́го, повз (проз) що и кого́, що, мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, промина́ти, промину́ти кого́, що. [Він прохо́дить тих двох (Чуб. II). Хто мав ви́йти з ха́ти, му́сів неодмі́нно перейти́ проз не́ї (Крим.). Верта́ємося ото́ дру́гого дня з це́ркви, Анті́н мій мина́є свій двір (Кониськ.). Поминете́ дві ха́ти, а тре́тя – на́ша (Звин.). Прохо́див проз ха́ту своє́ї ро́дички, ба́би Мокри́ни – зна́харки. Са́ме як він її́ промина́в, із ха́ти ви́йшла молоди́чка (Грінч.)].
-йти́ (сквозь) огонь и воду – ого́нь і во́ду перейти́, крізь ого́нь і во́ду пройти́, пройти́ крізь си́то й ре́шето, бу́ти і на коні́ і під коне́м, і на во́зі і під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ і Крим і Рим, бува́ти у бува́льцях. [Ні́би то вже з не́ю то ого́нь і во́ду перейти́ мо́жна (М. Вовч.). Су́щі проно́зи, не взяв їх кат; були́ вони́ і на ко́нях і під кі́ньми, і в сту́пі й за сту́пою (Кониськ.). Два́дцять і оди́н рік писарю́є, пройшо́в крізь си́то й ре́шето (Грінч.)].
Он весь свет -шё́л – він уве́сь світ пройшо́в. [Пройшо́в же я світ уве́сь (Чуб. II). Брехне́ю світ пройде́ш (Приказка)].
-ди́ть долгий и трудный путь – прохо́дити, перехо́дити, верста́ти до́вгий і важки́й шлях, до́вгу і важку́ путь.
-ди́ть различные этапы в своём розвитии – перехо́дити рі́зні ета́пи в своє́му ро́звою.
-ди́ть, -йти́ школу – перехо́дити, перейти́ шко́лу. [Осві́чені кла́си перехо́дять шко́лу, яка́ їм дає́ знання́ (Грінч.)].
Через его руки -шло́ несколько миллионов – через його́ ру́ки перейшло́ де́кілька мільйо́нів.
-ди́ть должность, службу, стаж – відбува́ти уряд, слу́жбу, стаж.
-ходи́ть чины – перехо́дити чини́;
2)
до какого места, какое расстояние – прохо́дити, пройти́ до яко́го мі́сця, доку́ди. [Я сам прохо́див аж до Чо́рного мо́ря (М. Вовч.)].
-йти́ десять вёрст пешком – пройти́ де́сять версто́в пі́шки;
3) (
двигаться по известному направлению) перехо́дити, перейти́.
-шло́ облако по небу – перейшла́ хма́рка по не́бу;
4) (
известное расстояние в течение известного времени) прохо́дити, пройти́, у(ві)хо́дити, у(ві)йти́, (реже) захо́дити, зайти́. [Де́сять версто́в од села́ до го́рода, – мо́же версто́в зо́ три увійшли́ (Тесл.). Був пе́вний, що уйшо́в де́сять миль (Франко). Зайшли́ вже до́брий ку́сень доро́ги (Маковей)].
-ходи́ть по 6 вёрст в час – ухо́дити (прохо́дити) по шість версто́в на годи́ну;
5)
во что, сквозь что – прохо́дити, пройти́, проліза́ти, пролі́зти в що, крізь що.
Диван не -ди́т в дверь – дива́н (кана́па) не прохо́дить у две́рі (крізь две́рі). [Ле́гше верблю́дові крізь у́шко го́лки пройти́, ніж бага́тому у ца́рство бо́же увійти́ (Єв.)];
6) (
проникать) прохо́дити, пройти́ крізь що, через що; (о жидкостях) прото́чуватися, проточи́тися крізь що, просяка́ти, прося́кнути крізь що. [І прохо́дить його́ го́лос через ту моги́лу, і в моги́лі пробуджа́є ми́лого і ми́лу (Рудан.)].
Свет -ди́т сквозь стекло – сві́тло прохо́дить крізь скло.
Чернила -дя́т сквозь бумагу – чорни́ло прохо́дить крізь папі́р.
Пуля -шла́ навылет – ку́ля пройшла́, пролеті́ла наскрі́зь (через що). [Йому́ ку́ля пролеті́ла через ша́пку і чоло́ (Рудан.)].
Смола -шла́ наружу – смола́ пройшла́ (проступи́ла) наве́рх;
7) (
проноситься перед глазами, перед мысленным взором) прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́, просува́тися, просу́нутися, пересува́тися, пересу́нутися, снува́тися (перед очи́ма, поперед о́чі). [Перед на́ми перехо́дить життя́, в яко́му купі́вля коро́ви здає́ться поді́єю тро́хи не епоха́льною (Єфр.). В його́ голові́ мигті́ли які́сь шматки́ думо́к, просува́лися які́сь нея́сні о́брази (Коцюб.). Снує́ться краєви́дів плетени́ця, розто́пленим срі́блом блища́ть річки́ (Л. Укр.)];
8) (
изучать) перехо́дити, перейти́, вивча́ти и виу́чувати, ви́вчити що.
-ди́ть историю, физику – вивча́ти істо́рію, фі́зику.
-ди́ть курс наук, курс чего-л. – перехо́дити курс наук, курс чого́;
9) (
о дороге, реке: пролегать, протекать в известн. направлении) прохо́дити, іти́, пройти́ де. [Серед ра́ю йшла доро́га між двома́ сада́ми (Рудан.)];
10) (
о времени, состоянии, событии: протекать) мина́ти, мину́ти и змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, бі́гти, перебі́гти, пливти́ и пли́нути, сплива́ти, спливти́, уплива́ти, упливти́ и упли́нути; срв. Протека́ть, Пробега́ть, Пролета́ть. [Мина́ють дні, мина́ють но́чі, мина́є лі́то (Шевч.). От субо́та і мина́є, пі́вніч наступа́є (Рудан.). Мину́в цей день, мину́в дру́гий, тре́тій, ти́ждень (Грінч.). Уже й лі́то мину́лося, зима́ вже надво́рі (Шевч.). Два дні змину́ло (Звин.). Жнива́ були́ й промину́ли, о́сінь наступа́є (Рудан.). Перейшла́ й дру́га ніч (Яворн.). Ба надхо́дить і прохо́дить не час, не годи́на (Рудан.). От уже́ і лі́то зійшло́ (Переясл.). Час збіга́в, ту́га я́кось потроху вти́хла (М. Вовч.). Збі́гло хвили́н з два́дцять (Корол.). Пли́нуть часи́ за часа́ми, як хви́лі на мо́рі (Дн. Чайка). Мина́є час ноча́ми, дня́ми, сплива́є мрі́йним ко́лом снів (Черняв.). Упливло́ півтора́ ро́ку (Г. Барв.)].
-шло́ то время, когда можно было… – мину́в (-вся) той час, коли́ мо́жна було́…
Время -дит, -шло́ незаметно – час мина́є, мину́в непомі́тно, час і не змигну́вся. [З ним гомо́нячи, і час було́ не змигне́ться (М. Вовч.). З тобо́ю, хлопчи́но, ве́чір не змигне́ться (Метл.)].
-шли́ красные дни – мину́лася ро́зкіш, мину́лися ро́зкоші.
-йти́ безвозвратно – мину́тися безповоро́тно, (образно) втекти́ за водо́ю. [Ваш вік ще за водо́ю не втік (Кониськ.)].
Зима -шла́ – зима́ мину́ла, мину́лася, промину́ла, перейшла́, перезимува́лася. [Та́кеньки уся́ зима́ зи́мська перезимува́лася (М. Вовч.)].
-ди́ть, -йти́ даром, безнаказанно кому, -йти́ бесследно – мина́тися, мину́тися кому́ (так, ду́рно, безка́рно), перемеже́нитися. [Се йому́ так не мине́ться (Гр.). Хто сміє́ться, тому́ не мине́ться (Номис). Коли́ сей раз йому́ мине́ться так, так він і вдру́ге (Кониськ.). Лю́де ду́мали, що воно́ так і перемеже́ниться, бо на́че все вщу́хло (Г. Барв.). Ні, це все перемеже́ниться, усе́ бу́де до́бре (Яворн.)].
Хорошо, что всё так -шло́ – до́бре, що все так мину́лося.
Болезнь его -ди́т – хворо́ба його́ мина́є(ться).
Боль -шла́ – біль мину́вся, перейшо́в.
Интерес к чему -шё́л – інтере́с до чо́го мину́вся, ви́черпався.
Заседание -ди́ло бурно – засі́дання йшло, перехо́дило, відбува́лося бурхли́во.
Концерт, лекция чтение -шё́л (-шла́, -шло́) ве́село – конце́рт, ле́кція, чи́тання відбу́вся (відбула́ся, відбуло́ся) ве́село. [Чи́тання відбуло́ся ве́село, слу́хали всі ціка́во (Грінч.)].
Река -шла́ – рі́чка (кри́га в рі́чці) перейшла́.
Лёд -шё́л – кри́га перейшла́, сплила́;
11) прохо́дити, пройти́, перепада́ти, зли́тися.
В этом году часто -дя́т дожди – цього́ ро́ку ча́сто прохо́дять (перепада́ють) дощі́.
Вчера -шё́л дождь – учо́ра пройшо́в, зли́вся (диал. зля́вся) дощ. [У нас в Чижі́вці вчо́ра зля́лися аж два дощі́ (Звин.)];
12)
что чем – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ що чим. [Повесні́ ми тут і не ора́ли, а ті́льки драпача́ми пройшли́ (Козел.)].
-ди́ть в длину ниву (плугом, ралом) – до́вжити ни́ву.
-ди́ть крышу краской – прохо́дити дах фа́рбою.
-йти́ огнём и мечём – перейти́ огне́м і мече́м, (вдоль и поперек) перехристи́ти огне́м і мече́м. [Ляхи́ всю Украї́ну огне́м і мече́м перехри́стять, козакі́в ви́гублять, а селя́н і міща́н у неві́льниче ярмо́ на ві́ки позапряга́ють (Куліш)].
Про́йденный – пере́йдений, про́йдений.
-ный путь – пере́йдений шлях, пере́йдена путь, відбу́та доро́га.
Путь
1) (
в конкр. и перен. знач.) путь (-ті, ж. р.), доро́га, шлях (-ху) (ум. шляшо́к), (стезя) сте́жка, тропа́, тропо́к (-пка́); см. Доро́га. [Перед вікно́м широ́ка би́та путь (Л. Укр.). Так ви́вся-ж той шляшо́к куди́сь да́лі за те мі́сто… І поверзло́сь мені́, що отсе́ і є він, шлях мій (М. Вовч.). Діяма́нт дороги́й на доро́зі лежа́в, – тим вели́ким шля́хом люд уся́кий мина́в і ні́хто не пізна́в діяма́нта того́ (Сам.). Пішо́в собі́ чолові́к то́ю тропо́ю, що розказа́ла жі́нка (Мирн.). Не спини́ти украї́нства ні тим перети́кам, що настано́влено на шляху́ перед ним, ні добро́діям Стру́ве (Єфр.). До Бо́га важки́й шлях, а до пе́кла прямі́сінький (Приказка). Вона́ не ма́ла яки́м шля́хом уда́тися до вас (Грінч.). Мо́же-б Лука́ був і ви́вів його́ на яку́ до́бру путь, так-же смерть не дала́ (Кон.). Не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Як підросте́ш, то терпи́ усе, що на тропку́ спітка́ється (Г. Барв.). Перед не́ю простягли́ся нові́ стежки́, знайшла́сь нова́ пожи́ва для се́рця (Коцюб.)].
Путь-дороженька – путь-дорі́женька.
Путь к освобождению, ко спасению – шлях, доро́га (сте́жка) до ви́зво́лення, до спасі́ння.
П. к свободе, к счастью – шлях, доро́га, сте́жка до во́лі, до ща́стя.
П. планет – шлях, доро́га плане́т.
П. правды – путь пра́вди (Єв.), доро́га пра́вди (Куліш), сте́жка, шлях пра́вди.
П. чести, добродетели – сте́жка (шлях) че́сти, доброче́сности.
-тё́м традиции, навыка – шля́хом тради́ції, на́вички. [Все це виро́блювалось ступі́нь по ступеню́, віка́ми, шля́хом безупи́нної тради́ції (Єфр.)].
-тё́м агитации, дипломатии – шля́хом агіта́ції, диплома́тії или агіта́цією, диплома́тією.
-тё́м жизни – шля́хом життя́.
-тё́м-дорогой – шля́хом-доро́гою. [Завда́в я сво́го клумачка́ на пле́чі й побра́вся шля́хом-доро́гою (Звин.)].
-тё́м расследования – ро́зслідом.
-ти́ сообщения – шляхи́ сполу́чення, (обычно) шляхи́.
-ти́ к социализму – шляхи́ до соціялі́зму.
-ти́ распространения книг – шляхи́ поши́рення (розповсю́дження) книг.
На -ти́ к богатству – на шляху́ до бага́тства.
На -тя́х к столице – на шляха́х до столи́ці.
По -ти́ – по доро́зі, (в дороге) доро́гою; (с руки) з руки́. [Мені́ з ва́ми по доро́зі. Заї́хав до йо́го по доро́зі, верта́ючись додо́му (Сл. Ум.). Доро́гою він мені́ ка́же, що змори́вся].
Не по -ти́ – не по доро́зі, не в шляху́, не в за́вороті, не по руці́. [Мені́ не по доро́зі з тобо́ю или мені́ не доро́га з тобо́ю].
То село нам не по -ти́ – те село́ нам не в шляху́, не по доро́зі.
Верный, правильный путь – правди́вий шлях.
Водный путь, -дным -тё́м – водяни́й шлях, водо́ю.
Возвратный путь – поворо́тна путь (доро́га), доро́га наза́д.
Дыхательный, пищеводный путь – ди́хальний, стра́вний шлях, про́від.
Железнодорожный путь – залі́зна ко́лія, или просто ко́лія, (железн.) под’ездной п. – рука́в (-кава́).
Жизненный путь – життьова́ (життє́ва) ни́ва, -ва́ сте́жка, життьови́й шлях, -ва́ путь. [На твоїй до́вгій тисячолі́тній ни́ві життьо́вій не одна́ стріва́лась істо́та… (Коцюб.)].
Законный путь – пра́вний, зако́нний шлях, (способ) спо́сіб (-собу).
Зимний путь – зимова́ доро́га, зимня́к.
Историческим, научным -тём, -тём истории, науки – істори́чним, науко́вим шля́хом, шля́хом істо́рії, нау́ки, істори́чно, науко́во.
Ложный путь (в перен. зн.) – крива́ доро́га. [Криви́ми доро́гами ходи́ти (Приповідка)].
Мирным -тё́м – ми́рним шля́хом, -ним спосо́бом, по-добро́му.
Млечный путь – чума́цький шлях, чума́цька доро́га, небе́сна (бо́жа) доро́га.
Мощенные -ти́ – мо́щені, (камнем) бруко́вані шляхи́, доро́ги.
Морской путь – морськи́й шлях.
Морским -тё́м – мо́рем.
Об’ездной путь – о́б’їздка. [На моє́ ви́йшло: ра́яв ї́хати о́б’їздкою, до́сі-б давно́ приї́хали (Кониськ.)].
Обратный путь – поворо́тна путь, -на доро́га, доро́га наза́д.
На обратном -ти́ – по́ве́ртом, поворітьма́, наповорітьма́, з поворо́том, верта́ючи(сь).
Окольный путь, -ные -ти́, -ным -тё́м – маніве́ць (-вця́), манівці́ (-ці́в), манівця́ми, манівце́м, стороно́ю, повзагорі́дно. [Бери́, се́стро, срі́бло-зло́то та йди манівця́ми, щоб ми тебе́ не догна́ли (Чуб. V). Що ти піде́ш да дорі́жкою, а я піду́ манівце́м (Пісня)].
Ошибочный путь – хи́бний, помилко́вий шлях, хи́бна (зми́льна) путь, доро́га.
Первый санный путь – пе́рший сніг, первози́м’я.
Санный путь – са́нна путь, доро́га.
Скользкий путь (в переносн. зн.) – похи́ла сте́жка, -лий шлях, (образно) слизьке́, слизька́. [Зво́дить (претенсі́йність) цього́ таланови́того пое́та на похи́лу сте́жку рискови́тих з худо́жнього по́гляду експериме́нтів (Єфр.). На слизьке́, на слизьку́ попа́сти (ступи́ти)].
Сухой путь – сухопу́ть (-пу́ті).
Сухим -тё́м – суходо́лом (сухопу́ттю). [До́вга-ж туди́ доро́га і мо́рем, і сухопу́ттю (Звин.)].
Торный путь (большая дорога) – би́тий шлях, би́та доро́га.
Каким -тё́м
а) (
дорогой) кудо́ю (куда), яко́ю доро́гою, яки́м шля́хом. [Лаго́вський показа́в жи́дові, кудо́ю ї́хати (Крим.)];
б) (
как) як, (способом) яки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом, по́битом.
Таким -тё́м
а) (
дорогой) тако́ю доро́гою, таки́м шля́хом;
б) (
способом) таки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом.
Тем -тё́м – (туда) тудо́ю, то́ю доро́гою, тим шля́хом. [Лю́ди з Сиваше́вого кутка́ ча́сто тудо́ю ходи́ли, бо було́ бли́жче, ніж вули́цею (Грінч.)].
Этим -тё́м
а) (
сюда) сюдо́ю, ціє́ю доро́гою, цим шля́хом;
б) (
способом) цим чи́ном, спо́собом, ро́бом. [Чи не ба́чив па́рубка і ді́вки, чя не йшли́ сюдо́ю? (Рудч.). Сим ро́бом єдна́лися усі́ ста́ни (сословия) на Украї́ні (Куліш)].
Никаким -тём – (никуда) нікудо́ю, (никак) нія́к. [Не мо́жна нікудо́ю було́ ши́нку обійти́ (Кониськ.)].
Все -ти́ (дороги) ведут в Рим – усі́ стежки́ до Ри́му йдуть.
Всеми -ми́ прошёл – би́та голова́.
Готовиться в путь – ла́годитися, лаштува́тися, (снаряжаться) риштува́тися, рихтува́тися в доро́гу.
Держать путь – верста́ти доро́гу, (направляться) прямува́ти, простува́ти. [До́брий день, лю́ба па́ні! А куди́ се верста́єте доро́гу? (Куліш). До ге́тьмана Налива́йка доро́гу верста́ли (Макс.)].
Зайти, заехать к кому по -ти́ – зайти́, заї́хати по доро́зі до ко́го.
Итти в путь – іти́ в путь, в доро́гу. [В дале́ку путь іду́ (Грінч.)].
Итти тем же -тё́м – іти́ тіє́ю-ж доро́гою, тим-же шля́хом, (стезей) тіє́ю-ж тропо́ю. [Тропо́ю ва́шою йшов я (Черк. п.)].
Итти по -ти́ долга – іти́ доро́гою (сте́жкою) обо́в’я́зку.
Куда вам путь лежит – куди́ вам доро́га?
Найти верный путь – тропи́ вхопи́ти, найти́ правди́вий шлях. [Коли́ пощасти́ть робітника́м, як то ка́жуть, тропи́ вхопи́ти та зрозумі́ти, де їх си́ла… (Єфр.)].
Наставлять (направлять), наставить на путь – напу́чувати, напу́тити кого́, наво́дити, навести́ на пуття́ кого́ (дать указание) да́ти на́від. [Молоді́ хазяї́, ду́має, – чому́ й на пуття́ не наве́сти (Свидн.)].
Направлять на истинный путь – наставля́ти на до́бру путь, на ро́зум, на до́брий ро́зум.
Сбить с -ти́
а) зби́ти з доро́ги кого́;
б) (
с толку) зби́ти з пуття́, знепу́тити кого́. [Знепу́тив мене́ (Вовч. п.)].
Сбиться с -ти́
а) зби́тися з доро́ги, зми́лити доро́гу;
б) (
с толку) зби́тися з пуття́, знепу́тити. [Знепу́тив наш па́рубок, ні на що зві́вся (Луб. п.)].
Проложить путь – прокла́сти, прове́сти доро́гу (см. Прокла́дывать).
Пролагать себе путь куда-либо (образно) – топта́ти (собі́) сте́жку куди́. [Украї́нська кни́жка почина́є топта́ти сте́жку і під сі́льську стрі́ху (Єфр.)].
Пусть твой путь будет усеян цветами – неха́й тобі́ цві́том сте́литься доро́га (Маков.)];
2) (
самая езда (ходьба, плавание) и время) – путь, доро́га, (пеший) хода́, (путешествие) по́дорож (-жи). [В дале́ку путь іду́ (Грінч.). Моє́ ти со́нце! Світи́ пові́к мені́ в путі́ мої́й (Сам.). Здоро́в’я ва́ше ще не таке́, щоб мо́жна було́ ру́шити в таку́ дале́ку доро́гу, як до Ки́їва (Кониськ.). Ісу́с, утоми́вшись з доро́ги, сів при крини́ці (Єв.)].
Доброго, счастливого -ти́, добрый путь (приветствие) – щасли́вої доро́ги.
Дальний путь – дале́ка доро́га, -ка путь.
Отправляться, -виться (двинуться) в путь – руша́ти, ру́шити (вируша́ти, ви́рушити) в доро́гу.
Сколько ещё нам -ти́ – скі́льки нам ще доро́ги?
Осталось три дня -ти́ – лиши́лось три дні доро́ги;
3) (
способ) (без дополнения) спо́сіб (-собу), чин (-ну), роб (-бу), лад (-ду́), (с дополн.) шлях чого́. [Тим-же ладо́м із старо́го ко́реня вироста́ла нова́, наро́дня во́ля на Украї́ні (Куліш)].
Каким -тё́м (образом) это сделать – яки́м чи́ном (спо́собом, ро́бом) це зроби́ти?
-тё́м подкупа, измены – шля́хом пі́дкупу, зра́ди или просто пі́дкупом, зра́дою.
-тё́м голосования – голосува́нням.
-тё́м подписи – пі́дписом.
-тё́м привлечения – притяга́ючи, притяга́нням.
-тё́м умножения, вычитания – мно́женням, відніма́нням, мно́жачи, відніма́ючи.
Судебным -тё́м – судо́м, через суд, судо́вно;
4) (
прок, успех, толк) пуття́, лад (-ду́); см. Прок, Толк. [Не бу́де з йо́го пуття́ (Гр.)].
-тё́м
а) (
толком) до пуття́, до ладу́, ладо́м;
б) (
хорошенько) до́бре, гара́зд, як слід. [Не вмі́є розказа́ти до пуття́ (Сл. Ум.). Хто ка́же до ладу́, то у́хо наставля́й, а хоч і без ладу́, то й тож не затика́й (Приказка). Та ви ладо́м кажі́ть (Номис). До́бре його́ ви́лаяв (Сл. Ум.)].
-тё́м ему досталось – до́бре йому́ перепа́ло.
Не удалось и пообедать -тё́м – не вдало́сь і пообі́дати як слід.
Не -тё́м делаешь – не гара́зд, не до пуття́, не до ладу́ ро́биш.
Без -ти́ – без пуття́. [Він без пуття́ працю́є].
Он без -ти́ наказан, он без -ти́ строг – його́ без пуття́ покара́ли, він без пуття́ (без тя́ми) суво́рий.
Будет ли путь в этом деле – чи бу́де пуття́ з ціє́ї спра́ви.
В нём нет -ти́ – з йо́го нема́ пуття́.
В нём не будет -ти́ – з йо́го не бу́де пуття́.
Ему ничто в путь не идёт – йому́ ніщо́ на ко́ристь, на ужи́ток не йде (см. Прок).
Что в том -ти́ – яка́ ко́ри́сть з то́го.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Амбал, прост. – здоровило, здоровега, де́белень, ґевал (гевал), (прост., ещё) мордоворот, (образн.) бугай.
[Князівна Еліза трошки здивована: анахорет — рослий, плечистий, широкогрудий, лобатий здоровило. Замість традиційної анахоретської лисини, наслідку чеснот самозаглибленості, — буйне біляве, з рудим підпалом волосся; замість аскетичної блідості — чисто виголене здоровецьке лице, без найменших ознак самозаглибленості (В.Винниченко). — А тебе не кликали, — байдуже сказав гевал. — Та ж бо там про мене йдеться! — верескнула Гапка. — Про тебе, – смикнув за вус гевал, — але пани урядові хочуть про тебе, бабо, не від тебе, а від чесних людей почути. — А я вже не чесна? — ще більше звищила голоса Гапка, при тому так, що і в гевала зів’яли вуха, наче листя без доступу вологи. Гевал трохи застрашився, спробував поворушити зів’ялими вухами, а що йому те не вдалося, сторожко помацав пальцями – висіли клаптями, як у деяких клаповухих собак (Валерій Шевчук). Та була у мене і величезна втіха, з якою не порівняти жоден провал: Хеда пройшла повз Чука і Гека, красиво так пройшла, як змія про шелестіла травою, і вже поміж пасажирів пливла до автобуса, а тим часом два чорних авта, ніби на параді, підлетіли водночас до літака і різко загальмували по обидва боки трапа кроків за двадцять один від одного. З того, що зупинився ліворуч від мене, вискочив круглоголовий гевал у чорному костюмі (як вони не подушаться в тих унікостюмах за такої тепліні) і кинувся до мене, та я навіть не глянув на нього, я проводжав очима Хеду до автобуса і з жахом (так, так, десь узявся в мені цей давно забутий холод) помітив, як із другої машини біжить до автобуса ще один височезний чолов’яга (В.Шкляр). — А що я мав робити? — шморгнув носом малий. — Казати, що другий день нічого не їв? Ото насмішив би цих гевалів. Диви, як роз’їлися на білому хлібі! — глянув він зло убік, де вже зникли три справді немаленькі постаті (О.Гаврош). Саме в задрипаному лінійному відділенні міліції міста Сміли слід шукати витоки Симоненкової трагедії. Так, його не вбили в каталажці мордовороти в синіх мундирах, зате садистськими побоями прирекли на повільне й мученицьке вмирання (Олекса Мусієнко). — Ти тіки, Санчо, грошиків добудь, а дочку за люди віддати — то вже мій клопіт. Є в нас тут Хуана Гевала син, Лопе зветься; там такий дебелень та кремезень, що ну! Знаємо його добре, а дівка йому ніби в око впала, вже й насватуватись почина — чим не пара? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті
Витамин – (от лат.) вітамін.
[— Офіціанте, що це повзає по салату? — Вітаміни, сер].
Обговорення статті
Газожёг – покутник, газопал.
[Оскільки шахтарі працювали тільки вдень, то вночі у виробки спускалися гірники-газопали (у шахтах Польщі — так звані «покутники»), які одягнені у захисний одяг повзли виробками з піднятими до покрівлі факелами (з інтернету)].
Обговорення статті
Год
1) рік, (
устар.) год (гід), літо, (обыкнов. во мн. ч. літа); (умен.) річо́к, годо́к, годо́чок;
2) (
возраст, годы) вік, літа:
больше года – понад (над) рік; більш (більше) як (ніж) рік;
будущий год – майбутній, прийдешній, наступний рік;
в будущем, в следующем году – на той рік; майбутнього, наступного року; (иногда) нарік;
в год, неделю, месяц (три тысячи платы) – (три тисячі) річна, тижнева, місячна;
в годы революции, войны… – під час революції, війни…; за років революції, війни…; у роки революції, війни…;
високосный год – високосний (переступний) рік; (нар.) Касянів рік;
в молодые годы – за молодих літ (років); [за] молодого віку (иногда у молодому віці, віку); замолоду; у молоді літа (роки); у молодих літах; за молодощів;
в ночь под Новый год – уночі проти Нового року;
в один год – одного року; за один рік;
в один год пройти двухлетний курс – за один рік пройти дворічний курс;
в один год уровень воды может быть выше, в другой — ниже – одного року рівень води може бути вищий, другого [року] – нижчий;
в позапрошлом году – позаторік (поза той рік); позаминулого (передминулого) року; ген того року;
в последние годы – останніми роками; за останніх років (літ); останнім часом;
в прежние годы – за колишніх (давніх, давніших) років (літ); колись;
в продолжение [всего] года – протягом [цілого, усього] року; за (иногда через) (цілий, цілісінький, увесь) рік; цілий (цілісінький, увесь) рік (иногда разг. год); через (цілий) рік;
в прошлом году (минувшем, истёкшем) – торік (уторік, иногда разг. тогід); минулого (того) року; той (минулий) рік; у тому (у тім) році; у минулому (у минулім) році;
время года – пора (відміна) року;
в старые годы – за старих (за давніх) часів (літ, років); у старі часи; у давні літа (роки);
в 16…, 19… году – 16…, 19… року (року 16…, 19…); (иногда) у 16…, 19… році;
в течение нескольких лет – кілька років, протягом кількох років;
в этом, нынешнем году (состоится, предвидится…) – сього (цього) року, сей (цей) рік, (диал.) цьогоріч; (иногда разг. серік, сей год) (відбудеться, буде, передбачається…);
в этом, в нынешнем году 365 дней – у цьому (у цім) році 365 днів; цей рік має 365 днів;
год (два… года) тому назад – [уже] рік (два… роки) тому; буде тому рік (два… роки); за рік (за два… роки) перед цим; (зрідка) перед роком (двома роками);
года два, три, четыре тому назад – років зо два, зо три, з чотири тому;
годами стар – [на літа] старий; старого віку; старолітній;
годом позже, на год позже – на рік пізніше;
год от году; год от года; с каждым годом – рік від року (від року до року); щороку (щорік); з кожним роком (кожного року); рік у рік (иногда разг. год у год); чимрік;
годы проходят, прошли – літа (роки, иногда разг. годи) минають, минули (сходять, зійшли, переходять, перейшли); вік минає, минув (переходить, перейшов);
годы этого уже не позволяют – мій вік (мої роки, мої літа) цього вже не дозволяє (не дозволяють); із літ це мені вийшло;
два раза в год – двічі на рік;
до истечения года – до року (иногда разг. до году); поки мине рік;
до истечения года – до року;
за год перед этим, за год раньше – рік тому; рік перед цим; (зрідка) перед роком;
из года в год – рік у рік (иногда разг. повз рік); із року в рік; щороку (щорік); що не рік; (разг.) год у год;
издание текущего года – сьогорічне видання; видання цього року;
имеющий год от роду – одноліток;
каждые два, три… года – що другого, третього… року; що два, три… роки;
каждый год – щороку (щорік); кожного року; (иногда) кожен (кожний) рік;
как в какой год – як під рік (год), як до року (году);
канун Нового года – переддень Нового року; (вечір проти Нового року, давн. обряд.) Щедрий вечір;
круглый год (разг.) – цілий (цілісінький) рік; (иногда) увесь рік; (образн.) від льоду до льоду;
молодые годы – молодий вік; молоді (молодечі) літа (роки); молодощі; (перен. про юні роки) весна (провесінь, провесна);
на два, три… года, двумя, тремя.., годами раньше, позже… – на два, три роки раніш (раніше), пізніш (пізніше);
на следующий год – на той рік (иногда разг. год), наступного року;
наступил второй, третий… год – перейшло на другий, третій… рік, настав другий, третій… рік;
новый год – новий рік;
обещанного три года ждут – казав пан, кожух дам, та слово його тепле (Пр.); обіцяла (казала), а не зав’язала (Пр.); надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати (Пр.); пождіть, діти, поки Біг на кисіль шкурку натягне (Пр.); ждали, ждали, та й жданки (жданики) розгубили (поїли) (Пр.); ждала, ждала, та й годі сказала (Пр.); чекай, собачко, здохне конячка, — матимеш м’яса (Пр.);
один год (два, три, четыре года) тому назад – [один] рік (два, три, чотири роки) тому, (иногда) перед роком, двома, трьома, чотирма роками;
он годами (живёт в деревне) – він цілі роки (цілими роками) (живе на селі, у селі);
[он] не по годам (развит) – як на свої роки (літа, як на свій вік) [він] надто (розвинений), (иногда) [він] над свої літа (понад свій рік) (розвинений);
он получает тысячу рублей в год – він одержує (дістає, бере, має); тисячу рублів на рік (річно);
отдавать в наём на год – наймати на рік, (устар.) у год;
относящийся к этому году, этого года – цьогорічний, сьогорічний, (устар.) цьогідній, сьоголітошній;
позапрошлый год – позатой рік;
поздравлять с Новым годом – вітати (поздоровляти, здоровити, віншувати) з Новим роком (иногда Новим роком), (обряд. арх.) новолітувати;
пока позволяют годы – поки служать літа;
по прошествии, по истечении года – як (коли) вийде, вийшов (кінчиться, скінчиться, мине, минув) рік, після року, по рокові;
потерявший счёт годам – безлітній, з[а]губив лік своїм рокам;
пошёл второй, третий… год кому – пішло (повернуло, з(а)вернуло, переступило) на другий, на третій рік (на другу, на третю… весну) кому, у другий, у третій рік уступив хто;
прежде окончания года – раніш (перед тим), як скінчиться рік;
прожить молодые годы – прожити (зжити) молоді роки (літа), молодий вік звікувати, відмолодикувати;
раз в два (три…) года – раз на (за) два (три…) роки;
раз (два, три, четыре… раза) в год – раз (двічі, тричі, чотири рази) на рік (у рік), раз (два, три, чотири рази) на (у) рік;
родившийся в этом году, в прошлом году (про скот) – сьогорічний (-на, -не) (селіток), тогорічний (-на, -не) (торішняк);
с годами – з часом, з плином часу;
с году на год – від року до року;
сего года – сього (цього) року;
семь тысяч в год (плата) – сім тисяч річно;
служить по найму на год – (устар.) по годах ходити, у году бути;
смотря в какой год, в зависимости от года – як якого року, як під який рік (разг. ещё год), як до року;
с наступающим Новым годом! – з прийдешнім Новим роком!;
с небольшим два-три года – два–три роки з чимсь (з чимось, з лишком, разг. з гаком);
того года, относящийся к тому (прошлому году) – тогорічний (торішній, тоголітній);
преклонные годы – похилий вік;
такой-то год пошёл кому-либо – на такий рік пішло, звернуло кому; у такий рік уступив хто;
текущий год – цей (біжучий) рік;
уже в годах кто – уже літній (у літах, підстаркуватий, пристаркуватий, (иногда) постарий, доходжалий, підтоптаний, підстарок) хто, уже літня (підстаркувата) хто, уже немолодий на літа (віком) хто;
учебный год – шкільний, академічний рік;
через год – через (за, у) рік (иногда разг. у год), по року (до року), (иногда) нарік;
что год, то дитя рождается (разг.) – що рік, то й прорік;
что ни год – що рік (що не рік);
этого года; относящийся к этому (настоящему) году – сьогорічний (иногда цьогорічний, серічний), сьоголітній.
[Року 1896 я оженився: маю четверо дітей (Коцюбинський). Мій неньо вже старий, приношений… (Федькович). Меду в його від льоду до льоду без виводу (Кониський). Укороти Боже, молодого віку Тому, хто не має талану любить (Шевченко). А кому нелюбо оглянуться назад себе, спогадать свою провесінь (Свидницький). Заживай світа, поки служать літа (Пр.). Безлітній дід (Сл. Гр.). Бичок торішняк (Сл. Гр.). А я молода, як ягода. Не піду заміж за рік, за два (Н. п.). Чекай мене, дівчино, до року (Сл. Гр.) Не журися, серце моє, Нарік сподівайся (Сл. Гр.). 1. З віком людина по-різному ставиться до Нового року. В дитинстві: скоріше б Новий рік! Пізніше: скоро Новий рік. В старості: знову Новий рік?! 2. Ви за свої сорок з гаком для нас не лишили ні гори, ні копанки, тому без зайвого виску мусите десь розчинитися (В.Діброва). — Та в кожнім разі я не вийду заміж за такого підстарка, як тато! — зопалу мовила вона і з запалом додала: — Будь певна! (Г.Кирпа, перекл. Кристіни Фалькенланд). — Що ти більше любиш — вино чи жінок? — Це залежить від року виготовлення].
Обговорення статті
Гомеопатический – гомеопатичний, гомеопатський.
[Коли думаю часом, що навіть мізерний N збирається розстріляти мільйон українців, як це недавно заявив цей гомеопатичний поетик, …робиться так смутно на душі, що й не сказати. Скільки ж темної шушвалі ненавидить наш народ. Скільки нужі повзає по народному тілу (О.Довженко). А міліцію в гомеопатичних дозах він сприймав терпимо (В.Діброва)].
Обговорення статті
Жо́па, за́дница, по́па (вульг.) – срака, (ум.) сраченя́, гузно, гузниця, дупа, (ув.) дупенція; (попка, ум.) дупця, дупцюня, дупуся, дупусечка, дупампулька тощо; (ув.) дупище, ґедзло, ґепа, сідниці, зад;
полная жопа (разг., в знач. «плохо дело!») – повна дупа;
получить по попе – дістати по дупі.
[Поцілуй мене у ґедзло (Сл. Гр.). Як любо бачити зимову ідилію, коли важкотілі жінки ґраційно падають пишними дупенціями на слизький лід… (В.Даниленко). Після нетривалої перерви дупи замиготіли перед очима з такою частотою, що нічого, крім них, і не бачив: дупа в політиці, дупа в економіці, дупа в культурі, міжконфесійна дупа, дупище людських взаємин (В. Павлів). А є ж бо такі чудові слова, як «дупця, дупелька, дупцюня, дупуся, дупусечка, дупапулька, дуплюська, дупампуся, дупочка, дуплюсечка, дупелюсточка, дуперлинка, дупівонія», а в деяких, жартівливих місцях,— «дупенція, дупокльоцик, дупендра, дупижмо, дупасія, дупекло». (Ю. Винничук). Активістці УНСО в Конотопі Надавали ментяри по жопі. Вона ніжками тупа: То не жопа, а дупа! Тож ганьба вам, менти в Конотопі! (Юрко Позаяк). Нас вабить вигин вуст дівиці і хижий виклик їх зіниць, вузькі броньовані спідниці і хтива випуклість сідниць (Віктор Шушпан). Метелик доганя метелика. І квітка квітку доганя. І їде дитинча на велику І відбиває сраченя… (Галина Паламарчук). Одягла кохтину «з Європи», що сягала пупка, міні-спідничку, котра заледве прикривала сраченя — «два зубочки часнику», вхопила потерту торбинку-«човник» — також «з Європи», й, не поснідавши, вибігла з будинку, назустріч лихові, яке вже висновувалося, вже маріло попереду… (Неля Шейко-Медведєва). Цього разу Ворон узяв її ніжно, поволі, з усією ласкою, на яку була здатна його зашкарубла натура; він губами блукав по її тілу, як п’яний джміль по квітці, і дивувався, наче ніколи такого не бачив, сильно так дивувався і рівчачкові поміж грудей, і пласкому животику, і виразно випнутому пагорбку, вкритому зовсім не шорсткою, шовковою травичкою, дивувався повнявому випуклому сраченяті, тонким пальчикам, коротко стриженому волоссю і тому, які можуть бути холодні зуби у спраглому жіночому роті (В.Шкляр). Слово «дупа» мало дуже багато значень. Наведу лише частину: 1. Дупа – частина тіла, на якій сідається. 2. Жіночий статевий орган («Люська дала мені дупу»). 3. Жінка, як об’єкт сексуального зацікавлення («О, та Нуська файна дупа»). 4. Про когось, хто є недорайдою, чи то пак офермою («Борщ без мнєса то є зупа, хлоп без вуса то є дупа»; «та з нього такий дупик, що страх»). 5. Жінка, що належить комусь іншому (Чия то дупа? Стефкова?«) 6. У значенні спини («Світ повернувся до мене дупою») 7. «Взяти за дупу» – до чогось примусити. 8. «Йому бракує тільки другої дупи» – те саме, що йому бракує тільки пташиного молока. 9. «Цілувати когось в дупу» – підлизуватися. 10. «Темно, як у мурина в дупі». 11. У значенні серця – «це тішить мою дупу»; «аж ми жаль дупу стиснув». 12. «Добратися до чиєїсь дупи» – поквитатися. 13. «Дупа волова», «дупа з вухами» – нездара. 14. «Дупа з яйцями» – про вольову жінку. 15. «Гризти дупу» – нарікати на щось, шкодувати. 16. «П’яний в дупу»; «п’яний в штири дупи». 17. «Виглядає, як дупа» – про когось, хто зле виглядає (Ю.Винничук). Тільки й того, що відшмагали вже старою, а тому шорсткою, як наждак, і колючою, що аж іскрила, кропивою. Ще цілі дві доби по моїм першім шкільнім дні мені здавалося, що ті іскри сиплються з моїх ніжок і худої дупці і вдень, і вночі (О.Слоньовська). Так відшмагали, що із сраки аж клапті летіли (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). — Панове, ваше щастя, що я маю гарячу подругу світового класу з бездоганно пропорційним срако-цицьковим співвідношенням, а то б я розсердився (О.Негребецький, перекл. «Не займайте Зохана»). — Гайє, чоловіче, ох і ноги в неї, ого-го!— Його думки повзуть трохи вище.— В неї, мабуть, і гепа гарна, отака… як у слонихи (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Тупий, як срака. 2. Навіть на найвищому троні сидить дупа. 3. Тепер не заведено казати: «Ідіть в дупу!». Тепер кажуть: «Усім залишатися на своїх місцях!» 4. Срака — багатофункційна частина тіла. Крім основного призначення, нею думають, нею ж відчувають, через неї ухвалюють рішення і виконують більшість робіт, на неї шукають пригод, a коли знаходять, в ній же і сидять. 5. Поки є срака — пригоди не закінчаться!].
Обговорення статті
Заранее, заране – завчасу́, завча́сно, заздалегі́дь, заздалего́ди, заздали́годи, за́годя́, за́годі, напере́д, передча́сно, зара́ні:
заранее благодарен – наперед вдячний;
заранее обдуманное намерение – напере́д повзя́тий (узя́тий) на́мір, повзя́тий згори́ на́мір (Франко);
позаботиться заранее – подба́ти, потурбува́тися, попіклува́тися напере́д (заздалегі́дь) про ко́го, про що;
убийство с заранее обдум. намерением – душогу́бство з напере́д повзя́тим на́міром (з повзя́тим згори́ на́міром).
[Завчасу́ кра́ще привика́ти до немину́чого (Л. Українка). Мо́жна вже заздалегі́дь було́ сподіва́тись яко́їсь ка́пости (С.Єфремов). Напере́д застеріга́ю читача́ (А.Кримський). Кавалер хоч куди. Дивиться так, ніби хоче запитати й зарані просить вибачення (В.Мисик, перекл. О.Генрі). — Ви без багажу… — Я відіслав його зарані (Ганна Малець, перекл. Патріка Модіяно)].
Обговорення статті
Змий, уст. – змій; (дракон, ещё, диал.) смок:
зелёный змий – зеле́ний змій;
змий-искуситель – змій-спокусник;
напиться (допиться) до зеленого змия – напитися (допитися) до зеленого (блакитного) змія (до чортиків, до нестями).
[Тепер пропала я навік! Енеєм кинута я, бідна, Як сама паплюга послідня, Еней злий змій — не чоловік! (І.Котляревський). То не хмара — біла пташка Хмарою спустилась Над царем тим мусянджовим І заголосила: „І ми сковані з тобою, Людоїде, змію! На страшному на судищі Ми Бога закриєм Од очей твоїх неситих. Ти нас з України Загнав, голих і голодних, У сніг на чужину Та й порізав; а з шкур наших Собі багряницю Пошив жилами твердими І заклав столицю В новій рясі. Подивися: Церкви та палати! Веселися, лютий кате, Проклятий! проклятий!” (Т.Шевченко). Казали, що до Мотрі кожної ночі змій у димар літає: якийсь захожий чоловік застав його в хаті та насилу з душею вирвався… Непевне місце! Бувало вночі ніхто не пройде повз їх хату, не перехрестившись; а дітям — то й удень забороняли туди бігати… (П.Мирний). Тим часом по всьому селі пішла чутка, що до Нимидори літає перелесник. Одна баба розказувала, що бачила на свої очі, як огняний змій упав у вивід над Джериною хатою. Молодиці балакали, тяжко зітхали й нараяли матері повезти Нимидору в монастир, до одного ченця (І.Нечуй-Левицький). Раз попилися опришки до блакитного змія (Г.Хоткевич). Оце і все з людьми моє прощання — ці діти, діти, цей ласкавий рій. Спасибі вам за дерево пізнання — оце єдине, де безсилий змій (Л.Костенко). … перемогло оптимістичне усвідомлення нової ситуації: ось у мене в холодильнику непочата пляшка горілки, на поличці два сорти одеколону, а пити мене не тягне! Я здолаю тебе, зміюко зелений! (В.Кожелянко)].
Обговорення статті
Коричневый – кори́чневий, бу́рий, шокола́дний, (каштановый) бруна́тний, бруна́стий, каштановий, (устар.) цинамо́новий, кори́цевий, цинамоноцві́тний, (диал.) кори́чнявий, (о скорлупе) чорня́вий, (о глиняных изделиях) черві́нько́вий, (рыжеватый) руся́вий, рудува́тий, (темно-коричневий: цвет глаз, масть коня) ка́рий, (зап.) гніди́й:
кори́чневая чума́, перен. – (фашизм) кори́чнева чума;
коричневые – (полит.) коричневі;
кори́чневые по́чвы – кори́чневі ґрунти;
кори́чневый ка́рлик – (астр.) кори́чневий карлик;
коричневый камень, минер. – есоні́т, цинамо́новий ка́мінь.
[Су́кня цинамо́нового ко́льору (А.Кримський). Сві́тло яри́ло на діво́чих та молоди́чих убра́ннях і порина́ло в старе́чих бруна́тних капта́нах (Л. Українка). Хоч горі́хи ще не чорня́ві, але́ вже спо́вняні і не мокляки́ (АС). Гніди́й птах (І.Верхратський). Гніде́ про́со (І.Верхратський). Матвій купує нові коні, звичайні селянські коники - сіра кобила, карий кінь і в добавок до того, купує великого, молодого, але дуже занедбаного коростявого шпака (У.Самчук). Коричнева чума повзла вже по Європі. Зі сходу крокував червоний тероризм. Все ближче відчувався грізний подих І першим озвірів із «близнюків» фашизм (Олександра Кавун-Скалівська). Жінка обернулася. Дядько вищирив на неї неповний комплект  коричневих зубів (В.Діброва). З одягу було знати, що то християнин, який визволився щойно з мавританської неволі: на ньому був куцополий каптан синього сукна, з полурукавцями і без ковніра, шаровари тож сині, тільки вже полотняні, на голові шапчина того самого кольору, на ногах полуботки цинамонові, на перекинутому через плече шабельтасі мавританська кривуля (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вітерець. І, немов молоді сови, на плечах повсідалися мрії, з очима, що світяться в присмерку. Ніч, що ніяк не стає ніччю. Пора, коли всі жінки вродливі. Вечір розгорнув брунатні крила, наче велетенський нічний метелик (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Увесь двір у чорнильно-чорних тінях цинамонових дерев. Сад завмер, мов витесаний із мармуру (Р.Осадчук, перекл. М.Дюрас)].
Обговорення статті
Кофе – (растение, плод, напиток) кава:
заварить кофе – запарити каву;
кофе крепкий, жидкий, черный, со сливками, по-венски, по-варшавски – ка́ва міцна́, рідка́ (тонка́), чо́рна, вершкова́, по-віде́нському, по-варша́вському;
кофе-мокка – ка́ва-мо́ка, мо́кська ка́ва;
кофе настоящий, жолудевый. ячменный, ржаной, морковный – ка́ва спра́вжня (правди́ва), жолуде́ва, я́чна, жи́тня, морквяна́;
пить, распивать кофе – пи́ти ка́ву, кавува́ти;
чашка кофе – ча́шка (зап. філіжа́нка) ка́ви.
[Коли́-б-мені́ зра́нку ка́ви філіжа́нку (Пісня). З моря дув вітер. Солона прохолода принаджувала гостей, і вони, замовивши собі каву, тислись до вікон або сідали на веранді (М.Коцюбинський). Профе́сор загада́в Хве́дорові пода́ти їм гаря́чої чо́рної ка́ви (А.Кримський). Зійшовши на Хрещатик, купив газету, сів до столика у відкритому кафе й запитав собі кави з тістечком. З незрозумілою і несподіваною вишуканістю поклавши ногу на ногу, він ліниво мішав пахучий напій, скоса поглядаючи на сотні облич, що пропливали повз ґратки, вбираючи в себе всю різнобарвність та розгін вуличного руху (В.Підмогильний). Насупроти сиділо якихось двоє дівчат за столиком, вп’ялися в хлопців очима. Замовили собі чорну каву, сьорбали її потрошку й так сиділи (І.Багряний). Три скелети сидять за кавою І провадять про філософію Ніцше до них присідає рудава бестія і починає з одного кпити що той недоладно грає справжню людину (В.Стус). Просто кава і теплий рогалик, Просто шибка і злива, і злива. Просто декілька чистих прогалин У потоці життєвого млива… (Мертвий півень).  Через два столики самотня вродлива жінка років так під сорок неспішно кавувала і зосереджено курила тонку сигарету (Олесь Ільченко). Син голови колись привернув його увагу віршем, у якому він таврував хлопців, котрі подалися в місто і відірвалися від свого коріння. Фінальний рядок вірша звучав як вирок забудькам і перевертням: «Ви тут усі, — римував юний поет, — від кави почорніли» (В.Діброва). Ти п’єш каву дивишся у стелю Грієш пальці думки розплутуєш Тобі так просто жити над землею В координатах звуку сонця і вулиці (Ю.Джугастрянська). Взагалі, з першим, а особливо другим приходом руских, як тут називали «возз’єднання населення Північної Буковини у єдиній сім’ї вільних радянських народів» 1940 року та «визволення від німецько-фашистської та румуно-боярської окупації» 1944-го, багато чого в джерелівських звичаях змінилося. По-перше, поступово перестали пити каву, а перейшли на «российский чай». Річ у тім, що натуральну мокку, арабіку, робусту чи сантос або парану, ні «дістати» (термін з’явився разом із впровадженням найпрогресивніших досягнень радянської торгівлі), зате в крамницях було вдосталь «кави» з цикорію (В.Кожелянко). В пору ранішню ласкаву Зготував мені ти каву. Кава пахла, бадьорила, Сподівання в серці гріла. Сонце на обід зібралось, У мовчанку з нами гралось. Що ж мовчанка допоможе? Буркнув ти: — То кави, може?… Розливає вечір ласку, Ти зварив не каву — казку!!! Вам без цукру? Ні, з казками! Ще по чашці між думками. Ніч! На небі зір без ліку! Не заснути… аж до крику! Ти шепнув: — Не кави, часом?.. — В печінках!!! З тобою разом!.. (Т.Чорновіл). Довбонуло струмом вранці, Кудись пропав рожевий ліфчик. Побігла кава на плиті, Забула лак для волосся в морозилці. Сонце сліпить очі – примружусь, наче кріт, (сонцезахисні окуляри ще не купила) Обмалювало веснянками носа, Замажу тоном і на роботу піду. Ех! Весна поперла: Сонце, мухи і бруньки. А я сиджу перед монітором: Зводжу, рахую і відповідаю на дзвінки (П.Кукуй). „Кава« — здавна вживане в українській мові слово, а „кофе» активізувалося в часи зближення мов у колишньому Радянському Союзі. Це запозичення з російської. Коли в мові існує два слова, які нічим не відрізняються одне від одного, то якомусь із них потрібно віддати перевагу, а друге — відіслати в пасивний запас. Яке слово краще? Звичайно, „кава«. „Кава» й „кофе« мають спільне джерело походження, але „кава» стоїть ближче до оригіналу - через турецьке „kahve", пов’язане з арабським „kahva", утвореним від назви місцевості Kaffa в Етіопіј в Африці, де вирощували цю рослину. По-друге, воно має чимале словотвірне гніздо: „кавник« — посудина на каву, „кавниця» або „кавничка« - млинок для кави, „кавовий» — кавовий лікер, кавове дерево, „кавувати« — пити каву. По-третє, слово „кава» має такі значення: тропічна рослина, з насіння якої виготовляють запашний напій; насіння цієї рослини; поживний напій. По-четверте, саме цьому слову віддавали й віддають перевагу класики українського письменства (О.Пономарів). Вбийте бажання пити каву з молоком, кричу в простір безпредметної темряви, розмішуючи цукор у чашці, що вже третя за цю коротку ніч. Скільки можна? — вкотре себе питаю (Б.Редінґ). Влітку обідали на великій терасі з краєвидом на Сену, кавували в садку, що займав увесь дах будинку (Роман Осадчук, перекл. М.Дюрас). Звичні розваги — вино, музика, поезія, живопис — стали для нього нецікавими. Від кави теж відмовився й геть перестав ворушити мізками (О.Кульчунський, перекл. О.Памука). Знаєте, чому я запросив її на каву? З чисто егоїстичних міркувань. Скапітулювавши в останню мить — тобто удавши раптом, що чашка кави в її товаристві стала моєю найзаповітнішою мрією, — я одержав «Пізнє середньовіччя» (М.Пінчевський, О.Терех, перекл. Е.Сіґала). 1. Ніщо так не знімає сонливість зранку, як чашка міцної, солодкої, гарячої кави, пролитої на живіт. 2. Офіціант: — Ваша кава, пане. Спеціально з Південної Америки. — Так от, значить, де ви були! 3. Кава — чарівний напій. Скільки людей народилося на світ завдяки запрошенню «на чашечку кави»]. Обговорення статті
Крокодил – (греч.) крокодил.
[Широкі смужки червоного світа., падали на стародавній довгий фортеп’ян, схожий на крокодила з вузьким хвостом (І.Нечуй-Левицький). Дніпро, старенький дебаркадер, левино-жовті береги Лежать, на кігті похиливши, зелену гриву шелюги. В пісок причалює пирога. Хтось варить юшку, дим і дим. Суха, порепана дорога повзе, як спраглий крокодил (Л.Костенко). Живуть під містом леви, жовті й сонні. Сховала їх розпечена трава. Летючі зебри, антилопи й коні цвітуть на дні пасовищ і савани. Живуть також під містом крокодили. Заплутані в ліан солодкі жили, тріпочуть тіні мавп або папуг. І сотні сотень мух, мурах, ропух (Ю.Андрухович). Всім, хто тоне й не знає, За що вхопитись, Хто вже з останніх Вибився сил: Попереджаю — я не колода, Попереджаю — я крокодил (Ю.Позяак). Дівчина в магазині вибирає маску для новорічного бал-маскараду: — А та маска сірого крокодила скільки коштує? — 50 гривень. —  А та, зеленого? — Дівчино, йдіть так! 50 гривень зекономите!].
Обговорення статті
Крокодилий, крокодиловый, крокодилов – крокодилячий:
крокодилья пасть – крокодиляча паща (пащека);
крокодиловая кожа – крокодиляча шкура (шкіра);
крокодиловы слезы – крокодилячі сльози.
[Котяться по щоках у його крокодилячі сльози за бідними дітками-немовлятками, а насправді бачить він за тими дітками триста десятин чорноземлі (О.Вишня). Повз нахабні двері пивниць, звідки линула п’яна музика, повз арку, що кликала до лото, й крокодилячу голову над входом до казино він минув окрвиконком і зменшив ходу на пустинній увечері ділянці Хрещатика між майданом Комінтерну й схилом вул. Революції, де тільки самотні повії нудяться під темними ґанками (В.Підмогильний). На них шкіряні шоломи з окулярами, на руках важкі рукавиці, а позаду них тягнуться розкриті парашути, які вони чомусь не бажають відчепити, тягнучи за собою, ніби довгі й важкі крокодилячі хвости (С.Жадан). Уздовж гамазеїв на багнистому березі похмуро чатували крокодилячі ватаги. Полискуючи металом, ці потвори вилежувались і тішилися спекотою, мов справжні негри (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].
Обговорення статті
Лоб – лоб, чоло, (насм., рус.) лобешник:
атака в лоб – атака в лоб, лобова атака;
брить, забривать лоб (лбы) кому (истор.) – чуба (лоба) голити, заголити кому; зняти чуба кому; голити, заголити кого; (про багат.) чуби (лоби) голити, поголити кому;
глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть;
как поленом по лбу – як обухом по голові;
лбом стены (стену) не прошибешь – головою стіни не проб’єш (Пр.); головою (лобом) муру не проб’єш (Пр.); проти гори піском не сипати (Пр.); голим задом їжака не задавиш (Пр.); батога з піску не уплетеш. (Пр.); шилом моря не нагрієш (Пр.);
лбы – лоботряси, лобурі, лобуряки;
лоб в лоб – лобом в лоб; ніс у ніс;
лоб широк, а в голове тесно – під носом косити пора (косовиця), а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.);
медный лоб – мідний лоб; безчільник, нахабний дурень;
на лбу не написано – на чолі (на лобі) не написано (не намальовано);
подкатывать глаза под лоб – пускати (закочувати) очі під лоба; підкочувати білки під лоба;
пустить [себе] пулю в лоб – пустити [собі] кулю в лоба; застрелитися;
с большим лбом – чолатий, чоластий;
с высоким лбом – високочолий, високолобий;
семи пядей во лбу – розуму як наклано (Пр.); розуму наче два клали, а третій топтав (Пр.); мудрий як Соломон; розуму аж понад голову; більше у нього в пам’яті, як у тебе (як у нього) в голові (Пр.); мудра голова, мудрагель; головатий чоловік;
уши выше лба не растут – вуха вище лоба не ходять (Пр.); вище від лоба очі не ходять (Пр.); вище тину лобода не бува (Пр.);
хлоп его в лоб, да в мешок – цок та в лобок, та в писану кайстру (тайстру) (Пр.);
что в лоб, что по лбу – що раз батька по лобі, що два (Пр.); чи в камінь головою, чи каменем у голову (Пр.); хоч круть-верть, хоч верть-круть (Пр.); хоч пень об сову, хоч сову об пень, а все сові лихо (Пр.); круть-верть — в черепочку смерть!; не вмер Данило, так болячка задавила (Пр.).
[Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Т.Шевченко). Ходив по храмині, ходив, Аж поки, лобом неширокий В своїм гаремі одинокий, Саул сердега одурів (Т.Шевченко). — Скажи: «Я їй цього не забуду!» Хай вона це запише собі на лобі!.. (П.Мирний). Матір поважав, а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (М.Вовчок). — Не виб’єш із їх бісових лобів тієї волі та мандрів (П.Мирний). По його лобі та по щоках у розмові бігали зморшки (І.Нечуй-Левицький). Ступили обидва на кладку, зійшлись по середині та й ну один одного лобами й рогами бити! (М.Коцюбинський). Мамо, не плач… Твій син піде на смерть з піднятим чолом і з чистим серцем. Бо в його серці скипілась кров, невинно пролита, бо в нього зіллялись всі людські сльози і полум’ям знявся народний гнів… Вбивай мене, кате. Ти забиваєш народ… (М.Коцюбинський). — Вночі козакові шлях на небі, а вдень на кінці язика та в лобі (М.Кропивницький). Відколи мачуха ввійшла в батькову хату, — ця маленька, семи років, дівчинка й разу не глянула на неї по-людському, а все з-під лоба (Б.Грінченко). Розкошлані на всіх вітрах вагань, як смолоскипи молодого болю, в неволі здобули для себе волю, ногою заступивши смертну грань. Щедрує вам безсмертя щедрий вечір в новій Вітчизні — по громадді спроб. Отож, не ремствуйте, що вам на лоб поклав Господь свій світлий перст нищівний (В.Стус). Сутеніло.  Сатаніло.  Погляд  сходив  кров’ю… В  скафандрі  хмар  ішло землею  небо. Сутеніло. Бомбами,  бомбами,  бомбами Бийте  свободу  в  лоб!.. (М.Вінграновський). Був  лоб  у  хлопця  —  сонячний  зеніт. І  розум  думку  рухав,  наче лопать. Філософи  пояснювали  світ. Такі  ось  хлопці  світ  цей  перероблять (Л.Костенко). ця німа й зтетеріла провінція ця велика і гола амбіція чимось пахне не тим кажуть жовта акація біноклі повзуть на лобешник поліції в тих хто в ній служить кажуть на лобі ростуть часом й інші частини тіла (В.Цибулько). Санчо Панса теж упізнав їх одразу, та поклав собі потаїти од них, де і в якому стані його пан перебуває, тим і сказав лише, що пан його робить в одному місці якусь вельми важливу справу, а де і яку — того він, Санчо, зроду не виявить,- хоч би йому і очі з лоба виймали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В очіпок парох не хотів прибиратись, узяв натомість стебновану полотняну шапочку, що на ніч собі одягав, чоло перев’язав чорною тафтяною тасьмою, а вид увесь аж до самої бороди чорним запиналом запнув (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Каїни порозумнішали. Тепер вони ставлять тавро на лоб Авелю (С.Є.Лєц). Нова акція від «Армані»: купи дві сукні з нової колекції і дістань від чоловіка в лобешник]. Обговорення статті
Мелласа – (от греч.) меляса, меляс, маляса, маляс.
[На полі, на чистому повітрі було якось веселіше й охітніше робить, ніж коло машин, між стінами, на помості, слизькому й липкому од розлитого смердючого малясу (Нечуй-Левицький). — І цукроварня недалеко? — Недалеко; тато брали маляс (В.Барка). А восени дочка принесла з міста сулію маляси. Як мед, маляса. Правда, трохи гірчить. На хліб мазали, поки хліб був. І кисіль варили (В.Дрозд). Його розлютила безпомічність, сиза дірка пустоти на кінці міста, там, де повинно зійти сонце, тягуче, як меляса, паскудне, наче всі його смертні гріхи (О.Ульяненко). Голос мій, ти сам це чуєш, Солоденький, як меляса; Хоть я ростом невеличка, Так зате струнка вдалася (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Ніде навколо не ворушивсь жоден атом повітря, ми були змушені пливти попід берегом, та ще й так помалу, що здавалось, ніби пароплав повзе крізь маляс (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].
Обговорення статті
Мечта
1) мрі́я, (
мечты, мн.) мрії, (ещё) солодкі сни; (химера) химе́ра, ви́мрійка;
2) (
иллюзия, призрак) мана́, ома́на, мара́, ма́рево;
3) (
действие) мрі́яння, ма́ріння:
взлелеянный в мечтах – виплеканий (викоханий, випещений, зголублений) у мріях; омріяний (умріяний);
мечты о чём – мрі́ї про що;
несбыточная (тщетная) мечта́ – незбу́тня (нездійсненна, химе́рна, примарна, марна) мрі́я, химе́ра, мара́;
пустая мечта́ – химе́рна (даре́мна, марна) мрі́я;
предаваться мечта́м о чём – порина́ти в мрі́ї, снува́ти мрі́ї, ма́рити, мрі́ї гони́ти про що; (пустым, несбыточным) химе́ри гони́ти про що, літа́ти в хма́рах, заліта́ти (зано́ситися) в хма́ри;
сладостная мечта – солодка мрія;
создать мечто́й кого, что – ви́мріяти кого́, що;
сокровенная мечта – заповітна мрія;
это было мечто́й всей моей жизни – це була́ мрі́я всього́ мого́ життя́.

[Ті часи були для мене щасливі. І тепереньки, коли оце моя душа направлена поетично, вони встають в моїй уяві, неначе пишні мрії фантазії, що були, та навіки минули і ніколи не вернуться (І.Нечуй-Левицький). Не встигли Улас та Юрко добре роздивитися на ту мрію, вона щезла (І.Нечуй-Левицький). Море далеко леліє так ніжно, як мрія (Л.Українка). Сестрице люба, я тобі бажаю Ясного щастя (коли се не мрія!) (Л.Українка). Чи не до́сить вже ілю́зій і даре́мних мрій? (М.Вороний). Мину́лися наді́ї-мрі́ї, не бу́де дру́гої весни́ (Б.Лепкий). Що ща́стя? Се-ж ілю́зія, се при́вид, тінь, ома́на (І.Франко). Суса́на снува́ла мрі́ї про кра́щі часи́ (М.Коцюбинський). Що б я дав, щоб ти спочила трохи та була зараз зо мною! Але це тільки мрії! (М.Коцюбинський). Перед ним на ослоні сиділа його колишня мрія, свіжа та гарна, як квітка (М.Коцюбинський). Усе́ про грапі́в та князі́в химе́ри го́не (Мова). Ходила в церкву, звісно, як годиться. Гладущики сушила на тину. Така була хороша молодиця і мала мрію гарну і чудну. У ті часи, страшні, аж волохаті, коли в степах там хто не воював, — от їй хотілось, щоб у неї в хаті на стелі небо хтось намалював (Л.Костенко). Ображайся на мене як хочеш, Зневажай, ненавидь мене — Все одно я люблю твої очі І волосся твоє сумне. Хай досада чи гнів жевріє, Хай до сліз я тебе озлю — Ти для мене не тільки мрія, Я живою тебе люблю (В.Симоненко). Після Різдва вони почали спати в одному ліжку, і пан Миколай ще раз пересвідчився, що все омріяне приходить до нас тоді, коли вже й не знаєш, чи потрібно тобі воно (В.Кожелянко). — Браття моє миле,— знов прийняв слово священик,— кажу ж вам, що зроду не було на світі ніякого Фелісмарта Гірканського, ані Сіронхіля Фракійського, ані жодних інших рицарів, що то про них у романах пишеться: то все вигадки і вимрійки моторних голів, а складаються ті книги, аби людей розважити, як ото, ви кажете, женці та косарі розважаються, читаючи. Коли хочете, то й забожусь, що таких рицарів вправді не існувало, таких подвигів вони не звершали, і таких нісенітниць ні з ким бути не могло (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Антуан не живе своїм життям, він його вимріює з широко розплющеними очима (Я.Кравець, перекл. К.Панколь). Найлегше здійснити мрії, в яких не сумніваються (А.Дюма). Надії певне збуваються. Бо їх щораз менше (С.Є.Лєц). Майбутнє належить тим, хто вірить у красу своєї мрії (Елеонора Рузвелт). 1. Плани на майбутнє, що не відповідають вашим фінансовим, розумовим і фізичним можливостям, називаються мріями. 2. Мрії збуваються… У певний момент… Найчастіше цей момент називається «Вже на фіг не треба». 3. Є мрія? Іди до неї! Не виходить іти? Повзи до неї! Не можеш повзти? Ляж і лежи в напрямку мрії! 4. — У тебе є мрія? — Є. Хочу кинути пити. — Так, кинь. — А як потім жити без мрії?].
Обговорення статті
Мигалка
1) (
проблесковый маячок, прост.) блимавка;
2) (
третье веко у птиц) клі́павка.
[Владоможці пролітають повз нас із нахабними пиками, з нахабною блимавкою; ми, як і раніше, ходимо їм кланятися, а вони, як і раніше, відвертають носа (В.Шкляр, перекл. В.Єрофєєва). Щоб крадене не вкрали, на нього ставлять блимавку].
Обговорення статті
Подслушивающий – що (який) підслуховує (підслухує); підслуховий; підслухач, підслухувач:
подслушивающее устройство – підслуховий пристрій.
[Ясний місяць наглядач цікавий, Ясний місяць підслухач лукавий, Бачив він тебе часто зо мною І слова твої слухав колись (Л.Українка). Коли справи були делікатні й не бажано було б, щоб хтось підслухав, то Андрій вів розмову так швидко й так віртуозно, передаючи й хапаючи слова з півлітери, що ніякий підслухач, навіть ідеальний, не зміг би нічого второпати (І.Багряний). Гнат вилазить із-за столу і крадькома йде до дверей, щоб перевірити, чи не причаївся там підслухувач (Г.Тютюнник). Ми підозрювали, що на київській квартирі та в готелях були вмонтовані підслухові апарати де тільки можна, тому були обережні в розмові (Марія Савчин). Дійшла до Бога знов та скарга, І він змінив Жабам монарха: Замість Кийка настановив Вужа. А цей повзун, пливун, підслухач і підглядач Усюди нишпорить (щоб знали короля, бач!) (М.Лукаш, перекл. А.Міцкевича)].
Обговорення статті
Предел – межа, край, кінець, границя, грань, рубіж, поріг, ліміт:
вне пределов – поза межами;
вне пределов досягаемости – поза межами досягання; поза досягом;
в пределах – в межах, (диал.) в о́брубі;
в пределах Украины – у межах України;
всему есть предел – усе має свій край (свою межу); усьому є межа (край, кінець);
выйти из пределов чего – перебрати міри в чому, перейти за межі (зайти за край, ступи́ти (перейти) через край) чого; перейти́ через край (через мі́ру), ви́йти поза ме́жі чого;
выйти из пределов (за пределы) дозволенного (перен.) – перейти межі дозволеного; уступити (перейти, узяти) через край; зайти за край (вийти поза межі) дозволеного;
до предела – до краю (межі), (наполнить) вщерть;
достичь (своего) предела – дійти́ кра́ю;
за пределами возможного – поза ме́жами можли́вого (Франко);
за пределами чего, вне пределов чего – за (поза) межами чого, за (поза) чим;
за пределы города – за межі міста;
положить преде́л своему честолюбию – покла́сти край своє́му честолю́бству;
положить предел чему – зробити край чому; край (кінець, межу) покласти чому; (фиг.) берега дати чому;
предел верхний – границя верхня;
предел выносливости, измерения, насыщения, отклонения, ползучести, прочности, текучести, упругости – границя витривалости, вимірювання, насичування, відхиляння, повзучости, прочности, міцности, текучости, пружности;
предел жизни – кіне́ць життя;
предел чувствительности – межа чутливости;
пределы – ме́жі, (переносно) береги́; о́бруб, (объём) о́бсяг чого́;
пределы власти – о́бсяг вла́ди;
пределы интегрирования – межі інтеґрування;
пределы колебания температуры – межі (границі) коливання температури;
расширить пределы государства – розсу́нути ме́жі держа́ви;
ситуация дошла до предела – ситуація перейшла за межі (через край); ситуація зайшла за край;
этому надо положить предел – цьому треба покласти край (кінець);
это переходит за пределы возможного – це перехо́дить ме́жі можли́вості, мі́ру можли́вості.
[Відповіда́єте за все, що ста́неться в о́брубі ва́шого села́ (Франко). Розумна людина ставить собі межу навіть в добрих справах (М. де Монтень)].
Обговорення статті
Пупок – (пуп, ум.) пупе́ць (-пця́), пупо́к (-пка́), пу́пик, пу́пчик;
2) (
птичий желудок) пупе́ць (-пця́), пупо́к (-пка́), пу́пик.
[— А в кухнях — нужда… голодно й холодно! Мати й давай красти всячину: сальця було вкраде — мені дасть, пупок або печінку з печеної вутки… (П.Мирний). Марія родила опецькуватого хлопчиська, який верещав на цілу хату. Прикликали бабу Улиту, і та зав’язала новонародженому пупок (У.Самчук). — Для вас жінка міститься між пупком і коліньми. Я читав десь про дивну породу комах, у яких учені довгий час знали лише самичку, а самця не могли знайти з тієї причини, що він, незрівнянно менший розміром, усе своє життя безвихідно проводить у піхвах своєї подруги. Ви дуже скидається на такого самця, який виліз із свого місцеперебування і претендує по собі судити про кохання інших істот. Це підло (В.Підмогильний). Під поглядом палким уквітчаного літа Спідниці довгі тануть на очах, Від того видива у чоловіка Зриває дах! І хочеться несамовито отих плечей, І прагне тіло ненаситно Округлостей! По декольте блукає погляд, Аж до пупка… Ось-ось торкнеться тіла Його рука! У животі вже не метелик — бджолиний рій! Душа повзе по персах стиглих… Яке там стій?! Ті довгі ноги в коротких шортах, Кортить до сліз! А ще оту, в прозорій сукні, Завіз би в ліс! Геть заблудився в солодких мріях, забув усе,
Тут поряд голос, — Тримай-но торбу, купила все! (Таїсія Цибульська). Він приніс орлики, і свіжоскошене сіно, і дубові гілочки, і маленькі бруньки жимолості. Він прикрасив пухнастими дубовими листочками їй груди, заквітчавши їх жмутиками дзвіночків і первоцвіту, в пупок встромив рожеву квітку первоцвіту, а волосся на пагорбі Венери оздобили незабудки і пахучі маренки (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса)]
.
Обговорення статті
Рука – рука:
бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови – про свідка) перебити руки;
большая рука (перен.) – велика рука (лапа);
большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто; неабиякий, абиякий;
брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого; брати, узяти в шори кого;
брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук;
брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе;
быть (находиться) у кого в руках – бути в руках у кого;
валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться;
вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому;
в руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх;
в руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що;
выбранить под сердитую руку – вилаяти спересердя (під сердиту годину, під гарячу (сердиту, злу) руку);
выдать на руки – видати на руки;
выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук;
гулять по рукам – по руках ходити;
давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках (лапах) кому;
дать руку на отсечение – дати руку [собі] відрубати (відтяти, навідру́б);
дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому;
держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати (владувати) над собою;
держать чью руку – тягти за ким;
живой рукой (разг.) – [одним] духом; миттю (умить);
зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике);
играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки;
из верных рук (узнать) – з певного джерела;
из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто, зовсім) погано, поганий; препоганий, препогано; (иногда) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого;
из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки; з рук на руки;
иметь руку – мати руку (зару́ку);
как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (иногда) як без правої руки без кого, без чого;
как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло;
к рукам прибрать – до рук прибрати;
левая рука – шульга, ліва рука, лівиця;
легок на руку – легка рука в кого, легку руку має хто;
ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки;
марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що;
мозолить руки (разг.) – мозолити руки (руч);
набивать в чем-либо руку – наважувати руку до чого;
навострить руку – наламати руку;
на все руки – до всього здатен;
на живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч;
наложить на себя руки – смерть собі заподіяти; збавити собі віку;
на руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути);
на руку! – (воен.) на ру́ку!, наперева́ги;
на руку кому – на руку (наруч) кому; (разг.) на руку ковіньку кому;
на скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч, нашвидку, швидкома); прихапцем (похапцем); абияк;
не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому;
не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що;
обеими руками – обома руками, обіруч, обі́ручки, вобидвіру́ч;
обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що;
одной рукой – однією рукою; одноруч;
опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки;
опытная рука – вправна рука;
отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки;
отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого;
от руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом) (писано, мальовано, креслено);
от руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що;
отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають;
передавать из рк в руки (с руки на руки) – передавати з рук у руки (до рук);
подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому;
под весёлую руку – у добрім настрої (гуморі); веселим бувши;
под горячую руку – під гарячу руч (руку);
подделать руку (о почерке) – підробити руку;
под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути);
под руку – (идти с кем) під руку (попі́друки, попі́друч, попі́дручки); (сказать) під ру́ку;
под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (иногда) спересердя;
показывать рукой на кого, что – скидати рукою на кого, що;
попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому;
попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому;
по правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку;
по рукам! – згода!;
по руке – (впору) по руці, до міри, в міру; (удобный) зручний, спосібний;
правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого;
прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (иногда лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого;
прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; запопасти що; (иногда) прибгати що;
приложить руку к чему – прикласти руку, (принять участие) докласти рук до чого; (взяться) пильно (горливо) узятися до чого;
пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки;
просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї;
проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї;
рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким, попліч (упоруч, поруч, пліч-о-пліч) з ким;
рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому;
рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто;
рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого;
рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були] (Пр.); рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає (Пр.);
руки вверх! – руки вгору (догори)!;
руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого;
руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача (Пр.); не взявшись до сокири, не зробиш хати (Пр.); печені голуби не летять до губи (Пр.);
руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого;
руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто;
руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого;
руки чешутся у кого (перен., разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого);
рукой не достанешь – рукою не досягнеш;
рукой подать – [як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою сягнути; тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (иногда) от-от за плечима;
руку приложить – рукою власною розписатися;
сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого;
своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто);
своя рука владыка – своя рука владика (Пр.); кожна ручка собі панночка (Пр.) «— Чия справа?» — «Війтова.» — «А хто судить?» — «Війт» (Пр.);
связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и [по] ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому;
скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи;
с легкой руки – в добрий час;
сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти;
смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого;
собственной рукою, собственноручно (подписалися) – рукою власною, власноручно (підписався);
сон в руку – сон справдився; пророчий сон;
с пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; впорожні, (иногда) упорожнечі (голіруч);
средней руки – пересічний (посередній, помірний);
с руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами;
с руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути;
с руки – під руку;
с рук на руки – з рук до рук;
сходить, сходит, сошло, сойдёт, сходить с рук, сойти с рук кому – так минатися, минається, минулося, минеться, минутися кому; з рук збутися, збулося;
тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто;
ударить по рукам, разнимать руки (при сделке, пари) – руки перебивати;
узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела;
умывать руки, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки;
ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що;
ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки);
ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити, ходити з торбою (торбами), ходити по людях, ходити на же́бри (по же́брах, у же́бри), старцювати (жебрати);
холодно рукам – холодно в руки;
человек с отвисшими руками – вислорукий;
чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що);
щедрой рукой – щедрою рукою; щедро;
языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай (Пр.); язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи) (Пр.); язиком що хоч кажи, а руки при собі держи (Пр.); язиком що хоч мели, а рукам волі не давай (Пр.).
[— Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла (Сл. Гр.). Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки (Леся Українка). Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима (Коцюбинський). В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят (Б.Антоненко-Давидович). Без наук — як без рук (Пр.).  Він тинявся світом, жебраючи, злодюжачи, вдаючи недужого, прислуговуючи часово якомусь синьйорові і знов даючи драла у ліс чи на битий шлях (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Отже, ці два авторитети попідручки поволі ступали по широкій луці, а сонце тим часом знижувалося, більшало, червонішало, витискаючи з нас довжелезні тіні (О.Гриценко, перекл. В.Ґомбровича). Як бачите, ми прикипіли серцем до цього містка. Бо без  нього як би ми переходили з однієї частини саду в іншу? Ми б понамочували собі ноги, захололи б, заслабли б, усе це переросло б у пневмонію, а звідти і до фатальних наслідків як штихом докинути (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Швиденько зваживши всі можливі наслідки, обняв одноруч Алісон, і вона відразу притулилася до мене (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Влада частіше переходить з рук до рук, ніж від голови до голови (С.Є.Лєц).  Рука віддалена від усіх органів хапання — лап, копит і кігтів — безкінечно, так би мовити, прірвою свого буття. Тільки одне буття, яке говорить, тобто думає, може мати руку і виконувати, управляючи нею, роботу (М.Гайдеґер). — Лікарю, коли я нагинаюся, витягаю вниз руки, піднімаю одну ногу, опускаю, піднімаю другу, опускаю, розгинаюся і піднімаю руки до пояса, одночасно злегка підстрибуючи — виникає сильний біль в спині. — Навіщо ви проробляєте такі складні вправи у вашому віці? — А як я, по-вашому, повинен надягати штани?].
Обговорення статті
Рыдающий – що (який) ридає, ридальний, ридливий:
рыдающий голос – ридальний голос.
[Як звук ридальний, Крізь флейту пробіг, Повз вечір прощальний Потік без доріг І німо проплив Крізь шепти кімнати, І сяйво вгасив, Нагнувшись, лампади (М.Орест, перекл. Гуґо фон Гомнасталя). Оркестр заграв ридливий вальс, який Медора не раз чула від катеринників, і вона почала підспівувати приємним сопраном, похитучи в такт головою (М.Рябова, перекл. О.Генрі)].
Обговорення статті
Сапог – чобіт:
болотные сапоги – болотні чоботи;
в сапогах – у чо́ботах, у чобо́тях;
два сапога пара – зустрівся Яким з таким (Пр.); обоє рябоє (Пр.); яке брело, таке й стріло (Пр.); яке їхало (дибало), таке й здибало (Пр.); який їде, такого і на віз бере (Пр.); одно за вісімнадцять, друге без двох за двадцять (Пр.); така кваша, як би й наша (Пр.); який сам, таку взяв (Пр.); рудий сам, руду взяв (Пр.);
кирзовые сапоги – кирзові чоботи, кирзяки;
охотничьи сапоги – мисливські чоботи;
под сапогом быть, находиться – під чоботом бути (жити);
резиновые сапоги – гумові чоботи, гумаки;
сапог!, перен., прост. – чобіт!, дурний як (драний) чобіт;
сапоги всмятку – на вербі — груші [а на осиці — кислиці] (Пр.); три мішки гречаної вовни [і всі неповні]; ні се ні те, ні трете чортзна-що (Пр.);
сапоги-скороходы – чоботи-скороходи;
сапоги смазные, а дырочки сквозные – у чоботях ходить, а босі сліди знати (Пр.); чоботи нові, а підошви голі (Пр.); пані повзувані, сліди ваші босі (Пр.); костюм рипить, а в животі булькотить (Пр.);
сапоги, у которых передок и передняя часть голенища из цельной кожи (устар.) – витяжні чоботи;
сапог каши просит – чо́біт ї́сти про́сить; чо́біт зу́би ви́щирив, чоботи роти пороззявляли;
сапог скрипит, да в горшке не кипит – на возі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить (Пр.); чоботи скриплять, а горшки без сала киплять (Пр.); хоч голий, та в поясі (Пр.); голе й босе, а голова в вінку (Пр.);
сафьяновые сапоги – чоботи-сап’янці;
цельные сапоги с неотрезным передом – пасові чоботи;
я про сапоги, а он про пироги – я йому про цибулю, а він мені про часник (Пр.); ти йому про Тараса, а він тобі півтораста (Пр.); ти йому печене, а він тобі варене (Пр.); їй кажи «овес», а вона каже «гречка» (Пр.); ти йому про діло, а він тобі про козу білу (Пр.); я йому про індики, а він мені про кури дикі (Пр.); ти йому образи́, а він тобі луб’я (Пр.); хто про Хому, а він про Ярему (Пр.); ти йому кажи «отче наш», а він тобі — «од лукавого» (Пр.); йому кажи «тату», а він каже «кату» (Пр.); ти йому — стрижене, а він тобі — смалене (Пр.); де Крим, а де Рим (Пр.).
[Не дай, Бо́же, з Іва́на па́на, з кози́ кожу́ха, з свині́ чобі́т (Номис). Оце мене дурні парубки скупали в ставку в квітках та в стрічках та в червоних чоботях (І.Нечуй-Левицький). З густими, навіть дуже густими бровами, що нависнули над блискучими похмурими очима, з чорним, як той чобіт, лицем і такими ж розхристаними грудьми — він наводив своєю силою й хижістю страх на самих навіть одважних (М.Коцюбинський). В нього червона стьожка гарна в застіжках і нові чоботи витяжні (Номис). На порозі став Моссаковський в чорному довгому жупані, в пасових чоботях (І.Нечуй-Левицький). В кожухах і шапках смушкових, В великих чоботах пасових До церкви люди потягли (І.Франко). Патронташ, ремінці, киси, свистки, ланцюжки й болотні чоботи, разом з погонами і форменими гудзиками, все надавало йому вигляду картинного й дуже бравого (О.Довженко). Виголивсь запорожець, одяг червоний жупан з вильотами, обувсь у чоботи-сагіянці (Олекса Стороженко). Якби мав я скороходи, Я б помчав, як вітер, прудко (Л.Українка). — Ото я дурний, як чобіт, — воркотів сам до себе Іван, сидячи знов з люлькою в зубах на лавочці (І.Франко). За «совєтів» Германівка змінилася: якщо на дореволюційних фото селяни красувалися у накрохмалених сорочках із краватками, у капелюхах, то вже у 1920-х найліпшою вдяганкою стали куфайки і кирзяки (Ярослава Музиченко). На великій платформі стоять пластмасові контейнери, а дядько у високих гумаках вибирає жирних, рухливих риб і вкидає їх до похиленого жолоба (Олег Белей, перекл. Кшиштофа Варґи). Іноді й дурний чобіт залишає незгладний слід (С.Є.Лєц). 1. Генерал до солдатів: «Товарищі бійці! Я хочу мати крокодилячі чоботи». Вночі спецгрупу десантують на берег Ніла. Минає місяць, від групи ніяких новин, генерал вилітає на місце подій і бачить: на березі, заваленому трупами крокодилів, сидять солдати. З води появляється крокодил, тут же на голову падає ломака, його витягують на берег і кричать старшому: — І цей без чобіт! 2. Жінка у взуттєвому магазині, тримає в руках чобіт, і запитує продавця: — А для чого такі дірки в чоботях? — Для ніг. 3. Якщо ви досі думаєте, що ваша дружина любить вас більше, ніж вашого кота, спробуйте теж надзюрити їй у чобіт].
Обговорення статті
Слепень, энтом. – сліпень, сліпий овід, сліпак, ґедзь, (диал.) бомок.
[Влітку козак блукав у велетенських травах, якими в той час було покрито увесь степ: залягали у високих очеретах, де їх кусали комарі, мошка, гедзі, сліпні, котрі раніше водилися незліченою кількістю в очеретах; часто, ховаючись од ворогів, козак забирався до глибоких печер, де безліч кишіли гадюки, де повзали смертоносні чорні павуки-мармуки; щоб уникнути смерті, козаки кидалися в річку і просиджували там по декілька годин у воді, дихаючи через очеретинку (Д.Яворницький). До того ж, як жалючі оси, як кусючі сліпні, мало-не-мало, коли-не-коли, а таки нерідко напосідали його розмисли… (Левко Різник). Зранку налетіли бомки. Так тут називають гедзів. Кусають вони однаково, гедзями їх називай, сліпаками, чи бомками (Ірина Шевцова)].
Обговорення статті
Смертельный – смертельний, смерте́нний, (смертоносный) смертоно́сний, (убийственный) убивчий:
смертельная болезнь – смертельна хвороба;
смертельная скука – смертельна (нудезна, убивча) нудьга (нудота);
смертельный враг – смертельний ворог;
смертельный, летальный исход (мед. Exitus lethalis) – смерте́льний (летальний) кіне́ць, ви́слід;
смертельный номер, трюк – смертельний номер, трюк (викрутас);
смертельный случай – смертельний випадок;
смертельный удар – смертельний (убивчий) удар.
[Чує лицар серед бою, що смертельна рана в грудях (Л.Українка). З тюремних стін винесе зароди смертельної недуги, котра перед часом зажене його в могилу (І.Франко). Лазар побачив поле й почув тишу, якусь незвичайну, смертельну тишу (М.Коцюбинський). Корінці чисті, здорові, не знають ще свого смертельного ворога (М.Коцюбинський). На зневагу чужинця відповідає смертельним ударом (Г.Хоткевич). Тепер у квітчастих долинах, що чекають їх, він дивитиметься без краю в її очі, де бачитиме світ і життя, братиме її за руку в радісній покорі й почуватиме на долоні своїй невичерпне тепло її тіла, до якого не наблизиться ніколи! Вночі стерегтиме її сни, чудові сни заколисаної краси, і розумітиме їх, як розуміють мову людей. І питиме, питиме щохвилини насолодної отрути її обожнення, і вмиратиме поволі коло її ніг у смертельній сп’янілості (В.Підмогильний). Від цього брав розпач. І від цього ж огортала нудьга смертельна (І.Багряний). — В сміливих щастя завжди є!.. От хоч би й ми. Приїхали сюди… Боже! Яка страшна і дика пуща була! І нудьга смертельна. І лихо скрізь навколо, і злигодні, і смерть… Чужа чужина… А бач, оббулися… (І.Багряний). Треба славно, раз судилося вмерти — перебути вік свій, а не покон. Треба щедро — серцем одним, устами ледь розпуклими — розпелюстити втіхи гін, всевідради! Сонце бо йде — за нами. Набирай же — свій смертельний розгін. Треба щиро — день за днем перебути. Треба ніжно — вилоскотати шал серця! Треба виринути зі скрути, як із рури — срібногорлий хорал (В.Стус). Півроку  вбік  — і  все  це  піде  прахом. І  цілий  всесвіт  вміститься  в  сльозу. Дрімотні  міни — круглі черепахи — в  землі  шорсткій  ворушаться,  повзуть. О  піруети  вимушених  танців! Хто йшов  по  полю  мінному  хоч  раз, той  мимохіть  і  на  паркетних  глянцях пригадує смертельний  падеграс (Л.Костенко). У групі, крім мене та неї, було дві сімейні пари з дітьми підліткового віку — всього сім осіб, дві дами бальзаківського віку та кінодокументаліст із донькою. Нудьга смертельна! (І.Роздобудько). — Оце ж воно і є,— відказав Амбросіо.— На цьому самому місці мій нещасливий друг не раз оповідав мені про свою недолю. Саме тут, за його словами, він уперше побачив ту смертельну ненавидницю роду людського, вперше освідчив їй свої щирі й вірні почуття і тут же дізнав од Марсели останньої зневаги і наруги, що й примусило його дати кінець трагедії цього мізерного життя (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Хто з нас не знає цієї надії, що з кожною хвилиною згасає, цієї мовчанки, що стає дедалі важчою, мов смертельна хвороба (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Смертельна нудьга екзекуції (С.Є.Лєц). Смертельний номер: факір сідає на дошку, утикану гострими цвяхами. Глядач: «Скажіть, а вам не боляче?» Факір: «Та, загалом, ні. Боляче тільки вперше. А потім — головне в старі дірки потрапляти»]
Обговорення статті
Смог – (англ.) смог, димомла́.
[і приходить на душу смог як минає рік і сідає зграя тривог на старий поріг плани-списки-підсумки-час-пропливає-повз і нема ні тебе ні мене ні нас ні красивих поз і читаєш себе-чужих-і-своїх як речитатив небо сипле під ноги сніг із таких молитв стигне чай пропливає час сидите удвох ти в кімнаті на небесах всюдисущий Бог (Ю.Джугастрянська)]
Обговорення статті
Сцыкуха, ссыкуха – (малолетка, ругат.) сцикуха, сцикавка, сцикалка.
[Повз мене проходить гурт сцикух (о такій порі вони сповзаються, наче таргани, в міський будинок культури на скачки), шумлять і невдовзі покидають мою тишу (А.Дністровий). — А що толку з цих сцикавок? Через рік-два цицки їхні обвиснуть, шкіру роз’їсть целюліт, а п’яти порепаються, як висохла глина (О.Ульяненко). — Не звертай на них уваги, Меґі,— грубо сказав він і незграбно пов’язав на голову сестрі хустку, а потім погладив її по напружено закляклих плечах. — Сцикалки гидотні! от якби в тебе на голові залишилося трохи вошей, я взяв би та й непомітно посипав ними їхні голови! Вони б там швидко розмножилися! (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу)].
Обговорення статті
Тополь – тополя, (одно дерево, ещё) тополина, (женский екземпляр, ещё) тополиця:
тополь пирамидальный (итальянский) – пірамідальна (італійська) тополя, раїна;
тополь чёрный (осокорь) – осокір, сокорина, ясокір.
[Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе (Т.Шевченко). Сонце сідало за горами, за високими тополями, що стояли на горі (І.Нечуй-Левицький). На зріст височенька, гнучка, станочок як та раїна (Сл. Гр.). Скинула черевики й побрела через неглибоку, чисту, як сльоза, течійку, що бігла попід вербами рясними та осокорами високими (Б.Грінченко). Самотня, гола від віку тополя чудно стриміла перед якимсь вікном (В.Підмогильний). В синьому шумі раїни серце моє розцвіта (В.Сосюра). Щит золотий з дивною емблемою — емблемою зради — прип’ятий на чорно-синій емалі вічності, вогневіє в чотирикутнику вікна, за холодними гратами. Він вогневіє й пливе нечутно за чорними сильветами бань і хрестів собору, вирізьбленого на тій самій емалі разом з верховіттями древніх дубів і тополь… (І.Багряний). Край степу — дві тополі — вдаль прийшли, Щось довго проміж себе гомоніли Чи грались? — Золоті ловили стріли (В.Стус). І заридали дзвони, загули! — це ж там за браму хлопців провели. Це ж полк виходить. — за далекі гони. Комусь тополя стане в головах. І дзвонять дзвони, дзворять, дзвонять дзвони по всій Полтаві, по усіх церквах! (Л.Костенко). Є прах. Є страх… З Софії капле кров, Аж захлинулись Золоті ворота, І жебраком йде до Москви Суботів, А до галер прикований Дніпро Везе своїх братів й сестер в неволю Повз москалем зґвалтовану тополю (Т.Мельничук). Сяде, було, ото наш вояка на лаві під тополею на майдані сільському та як почне про свої подвиги оповідати, то ми всі тільки роти пороззявляємо, так пильно слухаєм. Чи є де яка країна на світі, скрізь він побував, чи була де яка битва, всюди воював (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].
Обговорення статті
Хлюпающий – що (який) хлюпає, хлюпастий, хлюпітливий:
хлюпающие шаги – хлюпасті кроки;
хлюпающий звук – хлюпітливий звук.
[Той хлюпотливий струмочок, подейкували, петляв у лісі поміж деревами, вирував і пінився, та й був доволі підступний, хоч при Долині Лінд ущухав і вже ледь жебонів, принишклий, ніби знаючи, що повз будинок пані Рейчел Лінд навіть струмкові не вільно текти без належної поважності й ґречності (Анна Вовченко, перекл. Люсі-Мод Монтгомері)].
Обговорення статті
Чабрец, тимьян – чебрець:
чабрец ползучий, тимьян ползучий, чабрец боровой, чебрец, материнка малая, богородская трава, боровой перец – (Thymus serpyllum L., Thymus mucosus Zaverucha) чебрець плазкий, чебрець повзучий, чебрець боровий, чабер, чабрик, чабрець, чебер, чебрик, чебарка, чобер, чобрик, чибер, щебрик, щабрик, цебрик, цебриць, цебрець, тим’ян повзучий, мала материнка, боровий чепчик, чепчик, богородська трава, лимонний душок. Обговорення статті
Черепаха – черепаха:
как черепаха (идти, ехать…) – як (мов) черепаха (іти, їхати…)
[Вони закинули волок і витяглії черепаху, котра з переляку підгорнула під черепки лапи й голову і лежала, наче мертва (І.Нечуй-Левицький). Очі її не сходили з перекинутого човна, що мов черепаха хитався серед хвилі (П.Мирний). Швидкий, як черепаха (Номис). Входе Омелько: — Чого ти лізеш, як черепаха? Омелько: —  А  хіба  я  птиця? Літать не можу, поки встанеш, поки прийдеш… (І.Карпенко-Карий). Лізе як черепаха (Пр.). Земля укрилась панцирем, немов стара, давно оглохла черепаха, а ти на ній, мов кузочка мала, що творить сталий світ на збіглій хвилі (В.Стус). Півкроку вбік — і все це піде прахом. І цілий всесвіт вміститься в сльозу. Дрімотні міни — круглі черепахи — в землі шорсткій ворушаться, повзуть (Л.Костенко). «Почуваюся черепахою-самцем», — нарікаю. Дайта сміється. «Якщо тебе здолає любовна хіть, тобі не доведеться за мною ганятися». Тепер і я всміхаюся. «Уявляю, який грюкіт здіймається, коли черепахи спарюються». «Нема ніякого грюкоту, — заперечує Дайта. — Бо закохана черепаха, це черепаха без панцира» (В.Слапчук). Зло літає на крилах, добро повзає, як черепаха (Вольтер). 1. – А де моя черепаха? – Та вона з хлопцями у дворі… Горіхи коле… 2. – Учора їв суп з черепахи. – І як? – З тарілки зручніше. 3. Київські будівельники знайшли черепаху, яка прожила 300 років. Цікаво, скільки ще б вона прожила, якби її не знайшли київські будівельники…].
Обговорення статті
Шумящий – що (який) шумить, шумливий, шумотливий, голосни́й, гамірни́й, шу́мни́й, шумки́й, гомінки́й, галасли́вий, гомінли́вий, гамірли́вий, крикли́вий, (кто) шуми́ло.
[Вривається якийсь п’яний гамірливий мудак і починає вимагати, щоб увімкнули телевізор (В.Горбатько, перекл. Дж.Патерсона). Бачила бездонну блакить, шумотливі дерева, а внизу мерехтливе море серед сріблястих дюн (В.Шовкун, перекл. Ґрації Деледи). Однак при кінці навчання студентик дивився звисока уже і на докторів у хутрових пальтах, згорблених у трапезній над повними тарелями, уповні задоволених зі своїх зашкарублих нудних знань, і на отих шумких спудеїв-неотес, які заздалегідь вирішили вивчати саме доста, щоб отримати дармову роботу, і на тих-от бідолашок, у яких жага до знань минеться з молодою кров’ю (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Диким істеричним реготом зайшовся весь спантеличений, приголомшений, гомінливий і голодний люд. Усі сміялися, обіймалися, реготали, зрозумівши нарешті, що багатовікове панування Страху скінчилося (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Схилився над дійницею, над шумливим молоком (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Дівчина проходила стежками повз живопліт і спритно, мов гнучке звірятко, прошмигувала між кущами; вечорами, коли небо ставало іскристим і слизьким, як лід, її фігуру обливало світло місяця чи огортала гойдлива тінь тополі, її супроводжував задушливий аромат левконії чи вологий, підвальний запах весняної землі, або ж під її ногами шурхотіло сухе листя чи склянисто хрустіли дрібні крижини; вона виходила з-за рогу вулиці — і ми, присівши під опорами мосту й похапливо сьорбаючи надто гаряче течиво, з’їдали на різьбленому камені картопляний суп чи борщ, чи ріденьку кашу, призначену мені на вечерю; на скількох доріжках, вулицях, у скількох приміщеннях зберігалася постать цієї дівчини, скільки разів я відчував прохолоду її кровистих вуст, близьке тепло її тіла; скільки разів я вдивлявся в темряві в її смагляве, болісно пройняте тілесним ритмом обличчя; хлоп’яче кохання й жіночі ревнощі; ніжність і затятість; розлуки й повернення; дитинність і зрілість; вулиці, тротуари, двері будинків, люди, картини неба, парки з шумкою тінню, сповнені її білих рук; народні гуляння в ситцевих кольорах, дощі, сонця, дерева й повітря — все заполонене її образами, стійкішими під заплющеними повіками, ніж замасковані серед зелені танки, побілені літаки та різнокаліберні гармати, виставлені на жовтенькому пісочку роззявам на огляд (О.Бойченко, перекл. Т.Боровського)].
Обговорення статті
Юбка
1) (
одежда) спідниця;
2) (
изолятора) острі́шок:
волочиться за юбками – волочитися за спідницями;
держаться за юбку чью (за бабью юбку) – триматися (держатися) спідниці (плахти, запаски) чиєї; триматися (держатися) за чию спідницю (плахту, запаску), триматися (держатися) жінчиної (жіночої) спідниці (плахти), триматися (держатися) за жінчину (жіночу) спідницю (плахту); жити за чиїм (жіночим, жінчиним) загадом, (давн. також) носити [чию, жінчину] плахту.
[— Покличу до себе своїх подруг, покажу їм, яке в мене добро буде: які юпки, шовкові спідниці (Г.Квітка-Основ’яненко). Другі в плахтах та запасках, голови шовковими платками повив’язують, а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила (П.Мирний). — А встаньте-но, панно, нехай я подивлюся на вашу спідницю, чи рясна (Л.Українка). Переводила задуманий погляд на дочку. Відтак поправляла на ній намисто, обсмикувала сорочку, укладала складки спідниці (М.Коцюбинський). Його довга синя сукмана, руда на фалдах, вкривала ноги аж до землі, — наче спідниця (М.Коцюбинський). Тетяна прожогом, з рухами москаля в спідниці, кинулась одчиняти школу (М.Коцюбинський). — Він з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився! (Дніпрова Чайка). Я лиш про неї думав при зірницях, Мов про щасливий страшно гріх, І чув, як пристрасно спідниця шуміла щось про чари ніг (Т.Осьмачка). Іван носить плахту, а Настя булаву (Пр.). Біля печі вона, мов бранець, Слугувала під шурх спідниць, Віддавала дівочий рум’янець Чистоті смачних паляниць… (В.Симоненко). Там бій. Там смерть. Там зламано границі. Людей недохват. Ллється наша кров. А тут — погиб…. У вас ще на спідниці не перешили ваших коругов? — У вас, у нас. Ви Січ, а ми Полтава. У вас права, ми ж — охоронці права (Л.Костенко). Поприсідали верби у воді, стоїть у березі дівчаток зграйка і, видививши лози, миють ноги, високо підіткавши спідниці (В.Стус). — Прошу каву, — до нас наблизилася секретарка у короткій спідниці — і я раптом оцінив політ думки дизайнера цієї канапи. Недурний був чоловік, слово честі. Олесь теж оцінив цей політ і через це злегка зашарівся. Дівчина подивилася на нього скептично і обсмикнула поділ, наче там було що обсмикувати (брати Капранови). Ця спідниця снилася місцевим алкашам, яким насправді не так вже й хотілося її задерти, — їм цілком вистачало самих лише дражливих фантазій — звісно ж, за пляшкою, як водиться (М.Бриних). 1. Це — не спідниця, це — широкий пояс. 2. Чим коротша спідниця, тим більше недоліків вона приховує. 3. На прийомі у сексопатолога: — Лікарю, я не можу пройти повз жодну спідницю! — Ви молода людина, і це нормально. — Та їх у мене вже цілий гардероб!].
Обговорення статті
Ядерщик – ядерник.
[А які розумні були ядерники! А тепер скільки мозків виїхало з України?! Якщо, не дай Бог, щось вибухне, які мізки рятуватимуть Україну? (Л.Костенко). Розмовляють два фізики-ядерники. Повз проходить красуня. Фізики замовкають, провожають її поглядами… — Ти диви, як цікаво згрупувались атоми].
Обговорення статті
Неудобоваримый
1) (
плохо усваиваемый органами пищеварения) нестравний;
2) (
невразумительный, трудно понимаемый, перен.) незрозумілий, (неясный) неясний:
неудобоваримая пища – нестравна їжа;
неудобоваримый доклад – незрозуміла доповідь.
[Однак коли, для прикладу, доводиться їхати в маршрутці, спостерігаючи співвітчизників, які ревно хрестяться на кожен храм, повз який проїжджаємо, я не можу позбутися враження, що в більшості громадян моєї декларативно-християнської країни там, де мала би бути віра, є пекельний коктейль із забобонів, підліткових страхів, недолікованого поганства, імпортованих орієнтальних ідей, недбало імплантованого сектантства, швидкорозчинної езотерики, добірки 25-х кадрів голлівудських містиків та ще досхочу різної чортівні. Запитайте першого-ліпшого пасажира про його світобачення і одержите — якщо взагалі одержите відповідь — нестравний мікс із Ошо, Блаватської, Кастанеди, Сергія Лук’яненка, астрологічної рубрики «Cosmopolitan» тощо (Ю.Іздрик). Виною тому стареча нестриманість літа, його розпусна й пізня животворність. Часом буває, що вже й по серпню, а старий грубий штурпак літа своїм звичаєм родить далі, далі виганяє з свого трухляка ялові й ідіотські дні-дички, дні-бур’яни, та ще й в додаток задарма накидає пустих та нестравних днин-качанів – днин блідих, здивованих і непотрібних (Т.Возняк, перекл. Б.Шульца)].
Обговорення статті
Червь, червяк – черв’як, хробак, (редко) хроб, робак, червак, (личинки пчелы, соб.) черв; (собир.) хробаччя:
дождевой червь – дощовик;
книжный червь – книжковий черв (хробак), книгогриз;
шелковичный червь – шовковик.
[Ніколи ще не був він такий принижений та знищений. Зухвалі слова того книжного хробака лягли на нього ганебними плювками (В.Підмогильний). Євніка привітно розпитувала мене про гольф і таке інше — а однак видимо вважала мене земним хробаком, якому зроду не припало й дрібки вищого духу. При цій дівчині аж сором брав, що в житті мені траплялось сходити на водевіль чи, скажімо, затанцювати на столі під Новий рік (І.Піговська, перекл. П.Ґ.Вудгауза). А радист думав про те, що блискавки десь позалазили, як хробаки в овочі, ніч могла бути гарна, а проте вона вже зіпсована: йому було гидко поринати в той морок, що, здавалося, от-от почне гнисти (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). — Геть його з людських очей, геть у яму, в могилу, хай гниє там, хай годує власне кодло повзучих хробів, хай жеруть його полохливі, вгодовані пацюки (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). При одному з мурів я побачив шафу, яка невідомо яким чудесним чином вистояла перед дією вогню, води, гниття та хробаччя (М.Прокопович, перекл. У.Еко). І тоді Ауреліано прорвало. Безпорадно цілуючи долоню пораненої руки, він розкрив найпотаємніші закутки свого серця, витягши звідти нескінченно довгого, розбухлого черв’яка, страшного паразита, вигодуваного його стражданням (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Найгірше, коли надкушуєш яблуко, а там — хробак. — Ще гірше, коли надкушуєш яблуко, а там — пів хробака].
Обговорення статті
Хлеборезка – (приспособление для резки хлеба; помещение; жарг. рот) хліборізка.
[<…>нікому б і на думку не спало звинува-тити молодого хлопця, який задля покращення своєї долі робився коханцем старої лікарки, але гарна дівчина, що з голоду віддається огидному стариганові у «хліборізці», була, ясна річ, «бляддю» (Ю.Андрухович, перекл. Г.Герлінга-Грудзинського). Ти запізнюєшся в бурсу, каже матір, відповідаю, що на першу пару не піду, бо в нас суспільство й людина, а мені минулого разу поставили п’ятак. Вона обурюється й дорікає, що на батьківських зборах керівник групи знову відкриє хліборізку (це слово матір хапнула в мене, прикольно)… (А.Дністровий). Вася не витримує і вибухає дикими матюками, підбігає до нього і з усієї сили затоплює йому в хліборізку. Чоловік важко падає і ніяк не може підвестися, потім починає повзти до нас і страшний вираз його морди підказує, що він має неприємні наміри (А.Дністровий)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЗРОСЛЕ́ТЬ ще ста́ршати, мужні́ти, дороста́ти (сво́го ро́зуму), дохо́дити літ, зво́дитися на но́ги, вбива́ти в пі́р’я, вихо́дити з діте́й, вироста́ти з коро́тких штанці́в, совєт. дорослі́шати;
взросле́ющий що підроста́є тощо; щора́з доро́сліший, вже ма́йже доро́слий, доходжа́лий;
ПОВЗРОСЛЕ́ТЬ укр. прийти́ в літа́, фраз. споважні́ти, дозрі́ти /ви́зріти/, оказ. здорослі́шати, поста́ршати, підрости́, образ. вби́тися в літа́, (про маля) побі́льшати;
повзросле́вший вже підро́слий, змужні́лий, споважні́лий, здорослі́лий, дозрі́лий /ви́зрілий/ [преждевре́менно повзрослевший доча́сно ви́зрілий /дозрілий/], (про маля) вже бі́льшенький, ОКРЕМА УВАГА
ПОВЗВО́ДНО чо́тами.
ВОЗДЕРЖА́НИЕ, ВОЗДЕ́РЖАННОСТЬ укр. повзде́ржливість, повстри́мливість, коротк. по́встрим.
ВОЗДЕ́РЖАННЫЙ ще повзде́ржливий, повстри́мливий.
ВОЗДЕ́РЖИВАТЬСЯ, воздерживаться при голосова́нии не голосува́ти, утри́муватися від голосува́ння;
воздерживающийся що утри́мується тощо, зму́шений утри́матися, прикм. зде́ржливий, галиц. повзде́ржливий;
воздерживающийя от выска́зываний стил. перероб. волі́ючи не висло́влюватися, скупи́й на слова́;
воздерживающийся от еды́ що по́стить, пі́[о́]сник;
ВЫПУСКА́ТЬ (у світ, з рук) пуска́ти, (товар) виробля́ти;
выпускать из ви́да оказ. пропуска́ти повз о́чі;
выпускать на просто́р випуска́ти на во́лю;
не выпускать (удачу) жарт. трима́ти за хвіст;
не выпускать из ви́да /не выпускать из по́ля зре́ния/ кого не спуска́ти оче́й, не спуска́ти о́ка з, не спуска́ти з о́ка кого;
не выпускать пово́дьев из рук не попуска́ти ві́жо́к;
не выпуска́я из ви́да на́зирці /назирком, назирцем/;
выпуска́ющий що пуска́є тощо, зда́тний пусти́ти, за́йнятий ви́пуском, випуско́вий, прикм. екон. емісі́йний, звільнювальний, вивільнювальний, вироблювальний, тех. випускни́й;
выпуска́ющий из рук роззя́ва;
выпускающий ко́гти стил. перероб. випуска́ючи пазурі́;
выпускающийся/выпуска́емый (з тюрми) зві́льнюваний, (газ) /вивільнюваний/, (ким) виро́блюваний, (зі школи) випускни́к, прикм. випускни́й;
ГАДЮ́КА збірн. гадючва́;
гадюка потайная гад повзу́чий.
ЗАПОЛЗА́ТЬ, заполза́ющий, що зала́зить тощо, зда́тний /зго́дний, зму́шений / заповзти́, зви́клий заповза́ти, повзу́н, плазу́н, прикм. повзу́чий.
ЗМЕЯ́, змея подколо́дная ще потайна́ га́дина, гад повзу́чий.
И аж [и вот аж ось];
и да́же аж [він так зраді́в, що їде, аж не дочу́в усьо́го];
и наконе́ц аж [я повз до́вго-до́вго, аж діста́вся до води́];
и тут аж ось [и тут веду́т Б. аж ось веду́ть Б.];
и тут вдруг аж ось [аж ось відкри́лась панора́ма], аж [аж той заговори́в].
ЛА́ЗИТЬ ще по́взати, плазува́ти;
лазящий що /мн. хто/ ла́зить тощо, зви́клий ла́зити, лазько́, лазу́н, плазу́н, лазі́й, ла́зильник прикм. повзу́чий, реконстр. /кущ/ лазу́чий, плазу́чий, /бур’ян/ сланки́й, чіпки́й.
НАПОЛЗА́ТЬ ще нарина́ти, насува́тися, (про туман) наплива́ти хви́лями;
наполза́ющий/наполза́емый що нала́зить тощо, насу́ваний, напо́взаний, ста́вши наповза́ти, (туман) повзу́чий, пор. ползущий;
ОБРАЩА́ТЬ, обращать в бе́гство ще зму́шувати тіка́ти;
обращать в ничто́ зво́дити на пси, занапаща́ти;
обращать внима́ние заува́жувати, забут. тура́ти;
обращать во что [н. в дым] живомовн. пуска́ти чим [н. ди́мом];
обращать в свою́ по́льзу поверта́ти собі́ на ко́ристь;
обращать к чему (думки) наверта́ти до чого;
обращать на себя́ внима́ние ще бра́ти всі о́чі на се́бе;
обращать в шу́тку перево́дити на жарт, зво́дити на сміх, збува́ти жа́ртами;
не обращать внима́ния (на) живомовн. не бра́ти чого до голови́ (фраз. не зважа́ти на);
не обраща́ет внима́ния образ. і у́хом не веде́;
не обраща́й ни мале́йшего внима́ния! плюнь і розітри́!;
обраща́ющий що /мн. хто/ оберта́є тощо, ста́вши оберта́ти, зда́тний /ра́ди́й/ оберну́ти, прикм. оберта́льний, поверта́льний, зверта́льний, наверта́льний, переверта́льний, скеру́вальний, спрямува́льний, перетво́рювальний, ужива́льний, тех. від вращающий;
обраща́ющий в бе́гство зда́тний погна́ти; обраща́ющий взор на з по́глядом, зве́рненим на;
обраща́ющий внима́ние на стил. перероб. зверта́ючи ува́гу на;
обраща́ющий в прах /обраща́ющий в пе́пел/ зда́тний сте́рти на по́рох;
обраща́ющий в свою́ ве́ру ра́ди́й наверну́ти на свою́ ві́ру;
обраща́ющий в шу́тку зви́клий перево́дити на жарт;
обраща́ющий на путь и́стины = направляющий на путь и́стины;
обраща́ющий на себя́ внима́ние стил. перероб. взя́вши всі о́чі на се́бе;
обраща́ющий ору́жие про́тив поверта́ючи збро́ю про́ти;
обраща́ющий стопы́ = направляющийся;
обраща́емый обе́ртаний, пове́ртаний, зве́ртаний, наве́ртаний, переве́ртаний, скеро́ваний, спрямо́ваний, перетво́рюваний, ужи́ваний, прикм. оборо́тний;
ОБРАТИ́ТЬ, обрати́ть внима́ние на кого наки́нути о́ком кого, гля́нути в чий бік;
не обратить внима́ния ще пропусти́ти повз ува́гу;
обрати́мый оборо́тни́й, ле́гко обе́ртаний /перетво́рюваний/.
ОСТАВА́ТЬСЯ фраз. ма́ти [что мне остава́лось де́лать що я мав робити], ба. позостава́тися, похідн. і да́лі [я остаю́сь ли́дером я і да́лі лі́дер];
остава́ться без измене́ний не зазнава́ти змін;
остава́ться без ног ПЕРЕН. ніг не чу́ти;
остава́ться без после́дствий не ма́ти на́слідків;
остава́ться в живы́х вижива́ти, пережива́ти;
остава́ться в неве́дении относи́тельно чего нічо́го не зна́ти про що;
остава́ться ве́рным себе́ не схо́дити зі своє́ї доро́ги;
остава́ться мёртвой бу́квой лиша́тися на папе́рі;
остава́ться при своём мнении /остава́ться при осо́бом мне́нии/ стоя́ти й да́лі на своє́му, трима́тися й да́лі сво́го́;
остава́ться при свои́х интере́сах не зазнава́ти втрат;
остава́ться сами́м собо́й не міня́ти своє́ї нату́ри;
остаётся фраз. (павза) [факт остаётся фа́ктом факт фа́ктом];
остаётся загадкой (в кінці мови) хто ж то зна́є? [почему́ я – остаётся загадкой чому́ я – хто ж то зна́є?];
ничего́ не остаётся нема́ і́ншої ра́ди;
ничего́ не оста́лось не мав бі́льше чого роби́ти, не мав іншої ради;
ничего́ не оста́лось, кро́ме как не було́ і́ншої ра́ди, як;
то́лько и остаётся одна́ ра́да;
был и остаëтся /был и оста́нется/ був і є /бу́де/;
оставшийся зали́шаний, прибл. зали́шений, поки́нутий, (хто) зали́ше́нець, оста́нець, стил. перероб. і да́лі [оставшийся в си́ле і да́лі чи́нний], прикм. залишко́вий, оказ. ві́чний [оставшийся в дурака́х ві́чний ду́рень];
оставшийся без измене́ний не змі́нюваний, незмі́нний;
оставшийся в накла́де за́вжди з про́грашем;
оставшийся в неве́дении і да́лі без жо́дної га́дки;
оставшийся ве́рным себе́ не зрадли́вий, і да́лі на стари́х пози́ціях;
оставшийся на ме́сте і да́лі на мі́сці;
оставшийся под вопро́сом і да́лі нерозв’я́заний /під су́мнівом/;
оставшийся при своём мне́нии /остава́вшийся при своём мне́нии/ упе́ртий на своє́му;
ОСТА́ТЬСЯ остаться без ног ПЕРЕН. відбі́гати но́ги;
остаться безнака́занным ви́йти сухи́м з води́, омину́ти /уни́кнути/ ка́ри /пока́рання/;
остаться без отве́та /остаться без после́дствий/ пови́снути в пові́трі;
остаться в де́вах /остаться в девках/ лиши́тися ді́вкою, фольк. на ви́садки зіста́тися;
остаться в дурака́х поши́тися в ду́рні;
остаться вне по́ля зре́ния лиши́тися за ка́дром;
остаться в одно́й руба́шке лиши́тися ма́йже го́лим;
остаться в па́мяти пото́мства лиши́ти по собі́ слід;
остаться до́лжным /остаться в долгу́/ завини́ти /заборгува́ти/ кому;
остаться наве́ки фраз. завікува́ти;
остаться на высоте́ положе́ния суч. утри́мати пла́нку;
остаться незаме́ченным ковзну́ти повз ува́гу;
остаться не у дел опини́тися за борто́м;
остаться ни с чем /остаться с но́сом, остаться на боба́х, остаться при пи́ковом интере́се/ гарбуза́ /ду́лю з ма́ком/ з’ї́сти, діста́ти о́близня, вхопи́ти ши́лом па́токи, відійти́ з но́сом, ви́пустити ра́ка з ро́та;
остаться у разби́того коры́та лиши́тися з но́сом;
остаться чи́стым ви́йти сухи́м з во́ди;
не остаться в долгу́ /не остаться до́лжным/ віддя́чити;
не остаться в восто́рге не ви́явити захо́плення;
не остаться незаме́ченным не втекти́ о́ка;
следа́ не останется /следа́ не осталось/ слі́ду не ста́не /ста́ло/;
осталось одно́ воспомина́ние сама́ зга́дка лиши́лася;
не осталось и следа́ і слі́ду /знаку́/ нема́ /не ста́ло/;
оста́вшийся позоста́лий, зали́шений, залишко́вий, присл. тепе́р (уже) [оста́вшийся без руба́шки тепе́р уже́ го́лий як бу́бон];
оста́вшийся без кро́ва тепе́р бездо́мний;
оста́вшийся в дурака́х поши́тий у ду́рні, зали́шений ду́рнем;
оста́вшийся в живы́х пережи́вець, вижива́ха;
оста́вшийся мёртвой бу́квой живи́й лише́ на папе́рі;
оста́вшийся на боба́х /оста́вшийся с но́сом, оста́вшийся у разби́того коры́та, оста́вшийся при пи́ковом интере́се/ зали́шений ні з чим, стил. перероб. з’ї́вши о́близня;
оста́вшийся сами́м собо́й і да́лі, яки́й був; стил. перероб. не зміни́вши своє́ї нату́ри.
ПЕРЕПОЛЗА́ТЬ, переполза́ющий що /мн. хто/ переповза́є тощо, ставши /схи́льний/ переповзати, зда́тний переповзти́, повзу́н, переповзу́н, плазу́н, прикм. переповза́льний;
переполза́емый перепо́взаний.
ПОВЕ́РХ ще повзве́рх;
поверх ле́су стоя́чего, поверх о́блака ходя́чего по́над лі́сом, по́над хма́рою.
ПОДЛЕ́Ц образ. гад повзу́чий.
ПО́ЛЗАТЬ, ползать на коле́нях укр. колінкува́ти;
ползающий що /мн. хто/ по́взає тощо, плазу́н, повзу́н, прикм. повзу́чий, плазови́тий, стил. перероб. по́взаючи;
ползающий в нога́х у кого /на брю́хе пе́ред кем/ ра́ди́й плазува́ти пе́ред ким;
ползающий на коле́нях звиклий колінкува́ти;
ползающий на четвере́ньках го́дний лише́ рачкува́ти, повзи́-рачки- [повзи́-рачки-дити́на], стил. перероб. ла́зивши ра́чки;
ползающий ра́ком зви́клий рачкува́ти;
испо́лзать ще попола́зити;
исползавший ОКРЕМА УВАГА
ПОЛЗТИ́ (про потяг) зупиня́тися бі́ля ко́жного стовпа́;
ползу́щий що /мн. хто/ повзе́ див. ще ползающий пласту́н, стил. перероб. по́повзом, пла́зом, ра́чки.
ПРИДОРО́ЖНЫЙ ще повздоро́жній.
ПРОПУСКА́ТЬ (стадію розвитку) обмина́ти, (крізь що) переганя́ти;
пропустить мимо уше́й ще слу́хати че́рез верх, в одне́ ву́хо слу́хати, у дру́ге випуска́ти, запозич. пуска́ти повз ву́ха;
пропуска́ющий що /мн. хто/ пропуска́є тощо, за́йня́тий про́пуском, ра́ди́й пропусти́ти, пропускни́к, прикм. пропускни́й, пропуска́льний, пропуско́вий, перегі́нний, для про́пуску /перего́ну/, складн. пропуска́й- [непропуска́й-воду-матерія́л];
никого́ не пропускающий яки́й ніко́го не пропу́стить;
ничего́ не пропускающий всеви́дящий;
пропускающий ми́мо уше́й неува́жний, зда́тний не зверта́ти ува́ги;
пропускающий сквозь па́льцы зви́клий пуска́ти крізь па́льці, недба́лий;
пропускающийся/пропуска́емый обми́наний /поминаний, проминаний/, перего́нений, прикм. пропускни́й /перепускний/, діял. обми́натий /поминатий, проминатий/;
ПРОПУСТИ́ТЬ, пропустить без внима́ния збу́ти неува́гою що.
СДЕ́РЖАННОСТЬ ще стрим, повзде́ржливість.
СДЕ́РЖАННЫЙ /СДЕРЖАННО/ галиц. повзде́ржливий /повзде́ржливо/.
СЛУ́ШАТЬ (уважно) зазира́ти в рот, лови́ти ко́жне сло́во, оберта́тися на слух, /розрізняючи море звуків/ розслуха́ти, (діло в суді) розгляда́ти, заслу́хувати, (лекції) відві́дувати;
слушать кра́ем у́ха ще слу́хати че́рез верх, пуска́ти повз ву́ха; в одне́ ву́хо впуска́ти, у дру́ге випуска́ти;
слушать рази́ня рот зазира́ти в рот, розві́шувати ву́ха;
слушай внима́тельно живомовн. слу́хай сюди́;
ПОСЛУ́ШАТЬ, послу́шай, ври, да знай же ме́ру бреха́ть бреши́, та не забрі́хуйся;
слушай-ка слу́хай сюди́;
СТЕЛИ́ТЬ ще застеля́ти, настеля́ти, простеля́ти, розстеля́ти;
мя́гко сте́лет, да жёстко спать укр. на язиці мід, а під язико́м лід, оказ. на м’яки́х слова́х тве́рдо спа́ти;
сте́лющий що /мн. хто/ сте́ле тощо, зви́клий стели́ти, ра́ди́й /гото́вий, зда́тний/ застели́ти, стелі́й, засте́лювач, насте́лювач, просте́лювач, розсте́лювач, прикм. засте́лювальний, насте́лювальний, просте́лювальний, розсте́лювальний;
сте́лющийся сте́лений, засте́люваний, насте́люваний, просте́люваний, розсте́люваний, прикм. сланки́й, повзу́чий, (тумаан) попризе́мний.
УСКОЛЬЗА́ТЬ (з-під ніг) тіка́ти;
по́чва ускольза́ет из-под ног земля́ тіка́є з-під ніг;
ускольза́ющий що /мн. хто/ вислиза́є тощо, схи́льний вислиза́ти, зда́тний ви́слизнути, прикм. вислизу́щий, порськи́й, /з ока/ знико́мий;
ускольза́ющий и́з дому зви́клий зника́ти з до́му;
ускольза́ющий от внима́ния непомі́тний, ледь помі́тний;
ускольза́ющий от отве́та = уклоня́ющийся от отве́та;
УСКОЛЬЗНУ́ТЬ, не ускользну́ть от чего ще не проско́чити повз що;
ускользну́вший ви́слизлий, ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Повздорить – посвари́тися, -рю́ся, -ришся.
Повздыхать – позідха́ти, -ха́ю, -ха́єш (за ким).
Мимо, нар. повз, поу́з (кого, що).
Ползание повза́ння, плазува́ння, -ння.
Ползать, ползти по́вза́ти, -за́ю, -за́єш, плазува́ти, -зу́ю, -зу́єш.
Ползунповзу́н, -на́, лазі́й, -ія́; -нья повзу́ха, -хи, лазі́йка, -ки.
Ползучий – плазови́тий; (о растении) витки́й, -а́, -е́, повзу́чий.
Продольный – подо́вжний, повздо́вжний, -а, -е.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Год – рік. Текущий год – цей, поточний, біжучий рік. В этом, нынешнем году, сего года – цього року, цей рік. В прошлом году – того року; минулого року; торік. Позапрошлый год – позатой рік. В позапрошлом году, третьего года – позаторік. Будущий год – наступний рік. В будущем году – нарік. Год тому назад – (буде) тому рік. Из года в год – рік у рік; рік повз рік. С небольшим (три) года – (три) роки з чимсь. Прежде окончания года – раніш (перед тим), як скінчиться рік. В прежние годы – за колишніх (давніших) років. До истечения года – до року. В (1907) году – (1907) року, в (1907) році. В один год – одного року, за один рік. Год от году, каждый год – щороку; кожного року, щорік. В год (три тысячи платы) – (три тисячі) річна. Через год (после чего) – за рік (по чому); у рік (за чим). Каждый год – щороку. В продолжение (всего) года – через (цілий) рік; протягом (цілого) року. Два раза в год – двічі на рік. Такой-то год пошел кому-либо – на такий рік пішло, звернуло кому; у такий рік уступив хто. Круглый год – цілий рік; цілісінький, увесь рік. Полгода – півроку. Высокосный год – переступний рік. Учебный год – шкільний, академічний рік. Время года – пора року. Молодые годы – молодий вік; молодощі. Годы проходят – літа (роки) минають. В молодые годы – віку молодого; за молодощів. Пока позволяют года – поки служать літа.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Ползун – по́ковзень (-зня);
• п. (ползущий грунт
) – повзу́н (-на́);
• п., крейцкопф
– ковзане́ць (-нця́);
• п. дуговой
– по́ковзень дугови́й.
Ползучий (арка, свод) – спади́стий;
• п. (грунт
) – повзьки́й.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Повздорить
Повздорить из-за пустяков
– посваритися за (через) дурницю (за марницю); посваритися за масляні вишкварки (за маслак); за онучу збити бучу.
Год
• Больше года
– (по)над рік; більш(е) як (ніж) рік.
• В будущем, в следующем году
– на той рік; майбутнього, наступного року; (іноді) нарік. [На той рік приїду… Шевченко. Не журися, серце моє, нарік сподівайся. Сл. Гр.]
• В годы революции, войны…
– під час революції, війни…; за років революції, війни…; у роки революції, війни… [Він служив під час імперіалістичної війни на турецькім фронті… Кротевич.]
• Високосный год
– високосний (переступний) рік; (нар.) касянів рік.
• В молодые годы
– за молодих літ (років); (за) молодого віку (іноді у молодому віці, віку); замолоду; у молоді літа (роки); у молодих літах. [А я замолоду дуже була гостра… Стороженко. Не тратьмо надії В літа молодії. Українка.]
• В ночь под Новый год
– уночі проти Нового року.
• В один год пройти двухлетний курс
– за один рік пройти дворічний курс.
• В один год уровень воды может быть выше, в другой — ниже
– одного року рівень води може бути вищий, другого [року] — нижчий.
• В позапрошлом году
– позаторік (поза той рік); позаминулого (передминулого) року; ген того року. [Позаторік по дорозі в Італію я спинилась у Львові… Українка.]
• В последние годы
– останніми роками; за останніх років (літ). [Останніми роками я щоліта вирушаю з друзями в мандрівку. Рильський.]
• В прежние годы
– за колишніх (давніх, давніших) років (літ).
• В продолжение [всего] года
– протягом [цілого, усього] року; за (іноді через) (цілий, цілісінький, увесь) рік; цілий (цілісінький, увесь) рік (іноді розм. год).
• В прошлом году (минувшем, истёкшем)
– торік (уторік, іноді розм. тогід); минулого (того) року; той (минулий) рік; у тому (у тім) році; у минулому (у минулім) році. [Торік одвідав Білорусію. Рильський.]
• В старые годы
– за старих (за давніх) часів (літ, років); у старі часи; у давні літа (роки).
• В 16…, 19… году
– 16…, 19… року (року 16…, 19…); (іноді) у 16…, 19… році. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Року 1896 я оженився: маю четверо дітей. Коцюбинський.]
• В этом, нынешнем году (состоится, предвидится…)
– сього (цього) року; сей рік (іноді розм. серік, сей год) (відбудеться, буде, передбачається…). [Цього року я планую поїздку до… але не буду загадувати наперед. Рильський.]
• В этом, в нынешнем году 365 дней
– у цьому (у цім) році 365 днів; цей рік має 365 днів.
• Год (два… года) тому назад
– [Уже] рік (два… роки) тому; буде тому рік (два… роки); за рік (за два… роки) перед цим; (зрідка) перед роком (двома роками). [Було це під Вязьмою три роки тому. Тулуб.]
• Года два, три, четыре тому назад
– років зо два, зо три, з чотири тому.
• Годами стар
– [На літа] старий; старого віку; старолітній. [Мій неньо вже старий, приношений… Федькович.]
• Годом позже, на год позже
– на рік пізніше.
• Год от году; год от года; с каждым годом
– рік від року (від року до року); щороку; з кожним роком (кожного року); рік у рік (іноді розм. год у год). [Вони сиділи рік від року на однім місці, з тими самими гризотами, з тими самими неприємностями! Ярошинська.]
• Годы проходят, прошли
– літа (роки, іноді розм. годи) минають, минули (сходять, зійшли, переходять, перейшли); вік минає, минув (переходить, перейшов). [І знов минають літа, та вже поволеньки. Черемшина. «А скільки ж років вам?» — Ге, вік мій перейшов Без ліку, як вода у синьому Дунаї. Рильський.]
• Годы этого уже не позволяют
– мій вік (мої роки, мої літа) цього вже не дозволяє (не дозволяють); із літ це мені вийшло.
• До истечения года
– до року (іноді розм. до году); поки мине рік. [Служу таки в тих самих панів. Іще два місяці мені до року осталося. Вовчок.]
• За год перед этим, за год раньше
– рік тому; рік перед цим; (зрідка) перед роком.
• Из года в год
– рік у рік (іноді рік повз рік); із року в рік; щороку (щорік); що не рік. [Доспіє колос, осиплеться зерно і знову сходить. Отак рік у рік і в мирний час, і в теперішній. Стельмах. Якби то і тобі цвісти із року в рік, Ні хмар не знаючи, ні холоду повік! Мисик.]
• Издание текущего года
– сьогорічне видання; видання цього року.
• Имеющий год от роду
– одноліток.
• Каждые два, три… года
– що другого, третього… року; що два, три… роки.
• Каждый год
– щороку (щорік); кожного року; (іноді) кожен (кожний) рік.
• Канун Нового года
– переддень Нового року; (вечір проти Нового року, давн. обряд.) Щедрий вечір. [Останній день старого року, чепурний і яскравий, хоче залишити по собі спогад перед тим, як прийде йому на зміну щедрий вечір. Яновський.]
• Круглый год
(разг.) – цілий (цілісінький) рік; (іноді) увесь рік; (образн.) від льоду до льоду. [Меду в його від льоду до льоду без виводу. Кониський.]
• Молодые годы
– молодий вік; молоді (молодечі) літа (роки); молодощі; (перен. про юні роки) весна (провесінь, провесна). [Укороти, Боже, молодого віку Тому, хто не має талану любить. Шевченко. Запрягайте воли сірі. Коні воронії, Доганяйте літа мої, Літа молодії! Н. п. Гарно згадати в довгій зимовій дорозі свої молодечі роки. Довженко. А кому нелюбо оглянуться назад себе, спогадать свою провесінь. Свидницький.]
• На два, три… года, двумя, тремя… годами раньше, позже…
– на два, три… роки раніш(е), пізніш(е)…
• На следующий год
– на той рік (іноді розм. год); наступного року. [Щоб на той год діждати сону топтати. Номис.]
• Наступил второй, третий… год
– перейшло на другий, третій… рік; настав другий, третій… рік.
• Обещанного три года ждут
– казав пан, кожух дам, та слово його тепле. Пр. Обіцяла (казала), а не зав’язала. Пр. Надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати. Пр. Пождіть, діти, поки Біг на кисіль шкурку натягне. Пр. Ждали, ждали, та й жданки (жданики) розгубили (поїли). Пр. Ждала, ждала, та й годі сказала. Пр. Чекай, собачко, здохне конячка, — матимеш м’яса. Пр.
• Один год (два, три, четыре года) тому назад
– [Один] рік (два, три, чотири роки) тому; (іноді) перед роком, двома, трьома, чотирма роками.
• Он годами (живёт в деревне)
– він цілі роки (цілими роками) (живе на селі, у селі).
• [Он] не по годам (развит)
– як на свої роки (літа, як на свій вік) [він] надто (розвинений); (іноді) [він] над свої літа (понад свій рік) (розвинений).
• Он получает тысячу рублей в год
– він одержує (дістає, бере, має) тисячу рублів на рік (річно).
• Поздравлять с Новым годом
– вітати (поздоровляти, здоровити, віншувати) з Новим роком (іноді Новим роком); (обряд. арх.) новолітувати.
• Пока позволяют годы
– поки служать літа. [Заживай світа, поки служать літа. Пр.]
• По прошествии, по истечении года
– як (коли) вийде, вийшов (кінчиться, скінчиться, мине, минув) рік; після року; по рокові.
• Потерявший счёт годам
– безлітній; з(а)губив лік своїм рокам. [Безлітній дід. Сл. Гр.]
• Пошёл второй, третий… год кому
– пішло (повернуло, завернуло, переступило) на другий, на третій… рік (на другу, на третю… весну) кому; у другий, у третій… рік уступив хто. [Тепер дочці на сімнадцятий рік пішло… Панч.]
• Прожить молодые годы
– прожити (зжити) молоді роки (літа); молодий вік звікувати; відмолодикувати.
• Раз в два (три…) года
– раз на (за) два (три…) роки.
• Раз (два, три, четыре… раза) в год
– раз (двічі, тричі, чотири… рази) на рік (у рік); раз (два, три, чотири… рази) на (у) рік. [Ой діброво — темний гаю! Тебе одягає Тричі на рік… Багатого собі батька маєш. Шевченко.]
• Родившийся в этом году, в прошлом году (про скот)
– сьогорічний (-на, -не) (селіток); тогорічний (-на, -не) (торішняк). Бичок торішняк. Сл. Гр.
• С годами
– з часом; з плином часу.
• Сего года
– сього (цього) року.
• Смотря в какой год, в зависимости от года
– як якого року; як під який рік (розм. також год); як до року.
• С небольшим два-три года
– два-три роки з чим(о)сь (з лишком, розм. з гаком).
• Того года, относящийся к тому (прошлому году)
– тогорічний (торішній, тоголітній).
• Уже в годах кто
– уже літній (у літах, підстаркуватий, пристаркуватий, іноді постарий, доходжалий, підтоптаний) хто; уже літня (підстаркувата…) хто; уже немолодий на літа (віком) хто. [Ломачевський був уже літній, трохи підтоптаний… Н.-Левицький. Якась пристаркувата пані. Вовчок.]
• Через год
– через (за, у) рік (іноді розм. у год); по року (до року); (іноді) нарік. [Як умерла мати, то батько через рік удруге одружилися, удову взяли із нашого таки села… Грінченко. А я молода, як ягода. Не піду заміж за рік, за два. Н. п. Чекай мене, дівчино, до року. Сл. Гр. Не журися, серце моє, Нарік сподівайся. Сл. Гр.]
• Что год, то дитя рождается
(разг.) – що рік, то й прорік.
• Что ни год
– що рік (що не рік). [І що не рік, то все глибше осідав у минуле отой весняний каламут отого незвичайного року. Головко.]
• Этого года; относящийся к этому (настоящему) году
– сьогорічний (іноді цьогорічний, серічний); сьоголітній. [Зате літо сьогорічне буде в них незвичайне. Гончар.]
Ложиться
• Время, когда ложатся спать
– обляги (ляги). [Хто б се глупої ночі, в такі обляги прийшов. Барвінок.]
• Как ни вертись, а в могилку ложись
– смерті не минута. Пр. Смерті не відперти. Пр. Скільки не жити, а смерті не відбити. Пр. Як не живеш, а труни не минеш. Пр. Крути не верти, та треба вмерти. Пр. Крути-верти, а доведеться вмерти. Пр. Круть-верть, таки буде (прийде) смерть. Пр.
• Ложиться под стену
– лягати повз ((по)під) стіну.
• Пора ложиться [спать]
– час лягати [спати]; час уже кластися (облягатися).
• Хоть в гроб ложись
– хоч живий (живцем) у яму лізь; хоч у домовину (у труну) лягай; хоч умирай.
Мимо
• Мимо рта прошло (пролетело) у кого
– тільки облизався хто; піймав облизня хто.
• Не мимо говорится, молвится
– не на вітер кажеться (мовиться).
• Он выстрелил мимо
– він схибив; він не влучив.
• Опять мимо!
– знов(у) не влучив!; знов(у) не туди!; знов(у) схибив!
• Пословица не мимо молвится
– нема приповідки без правди. Пр.
• Пропустить мимо ушей что
(разг.) – прослухати що; пустити повз вуха що.
• Ступай (проваливай) мимо!
– іди [собі] геть!; забирайся геть!; забирайся до дідька (к нечистому)!
Надевать
• Надевать, надеть очки
– накладати, накласти окуляри; натикати, наткнути на ніс окуляри; (образн. жарт.) сідлати, осідлати носа.
• Надевать, надеть сапоги, ботинки
– узувати, узути (обувати, обути) чоботи, черевики; (лок.) уступати(ся), уступити(ся) в чоботи, в черевики; (про багатьох) повзувати.
• Надевать, надеть чистое бельё
– надягати, надягти, надягнути (брати, узяти) чисту білизну; брати, узяти білу сорочку.
• Надевать, надеть шляпу, шапку
– надівати, надіти капелюха, шапку.
Проезжать
• Проезжать, проехать мимо кого, чего
– проїжджати, проїхати повз кого, чого; минати, минути (проминати, проминути) кого, що (їдучи, їхавши).
Пройти
• Пройти безвозвратно
– минутися без вороття (безповоротно); (образн.) піти (утекти) за водою.
• Пройти мимо кого, чего
– пройти повз кого, повз що, кого, що; поминути (проминути) кого, що; (перен.) поминути (проминути) що.
• Прошёл огонь и воду [и медные трубы]
Див. огонь.
• Это тебе (ему) так (даром) не пройдёт!
(разг.) – це тобі (йому) так (дурно) не минеться (не мине)!; (образн. також) це тобі (йому) боком (рогом) вилізе!
Пропускать
• Пропускать, пропустить мимо глаз что
– пускати, пустити повз очі що; заплющувати очі на що; мов недобачати, недобачити чого.
• Пропускать, пропустить мимо ушей что
– пускати, пустити повз вуха що; мов недочувати, недочути чого; слухати через верх що. [Як батько казав: «Не важся за його йти», то я слухала його через верх. Барвінок.]
• Пропускать, пропустить рюмочку, по рюмочке, по стаканчику
– хилити, хильнути (вихиляти, вихилити) чарочку, по чарочці, скляночку, по скляночці; вихиляти, вихилити по одній; (тільки докон.) смикнути по чарочці.
• Пропускать, пропустить удобный случай
– проминати, проминути (упускати, упустити) [добру] нагоду; упускати, упустити оказію.
Путь
• Без пути
(разг.) – безпуття.
• В пути, по пути (сделать что)
– по дорозі; дорогою; мимохідь, мимоїздом (переходом).
• Все дорога (все пути) ведут в Рим
Див. Рим.
• Вставать, встать на путь чего
Див. вступать.
• Держать путь
Див. держать.
• Каким путём?
– якою дорогою (яким шляхом)?; кудою?; (перен.) як; яким способом (чином, робом)?
• Куда вам путь лежит?
– куди вам дорога?
• Млечный Путь
(астрон.)Див. млечный.
• Найти верный, правильный путь
– знайти правдивий шлях; (іноді) ухопити тропи.
• На обратном пути
– по дорозі назад (додому); (по)вертаючись назад (додому); поворітьма.
• Направлять, направить путь (шаги, стопы)
Див. направлять.
• Наставлять, наставить (направлять, направить, обращать, обратить) на путь истины (на путь истинный) кого
– наставляти, наставити (наводити, навести) на добру (праву) путь кого; наставляти, наставити (наводити, напутити) кого; наставляти, наставити на [добрий] розум кого.
• Не по пути с кем
– не по дорозі (не дорога, не в шляху, не по руці) з ким; (іноді) невзвороті кому з ким.
• Окольным (обходным) путём
– стороною; манівцями (манівцем); (іноді розм.) повзагорідно.
• Отправляться, отправиться (двигаться, двинуться…) в путь
– рушати, рушити (вирушити, вирушати) в дорогу.
• Прокладывать, проложить дорогу (путь) кому, чему
Див. прокладывать.
• Пусть твой путь будет усеян цветами
– нехай тобі цвітом стелиться дорога.
• Путём подкупа, измены
– підкупом, зрадою.
• Пути (дороги) разошлись чьи
Див. расходиться.
• Пути сообщения
– шляхи [сполучення].
• Путь-дорога, путь-дорожка, путь-дороженька
(поэт.) – шлях-дорога (путь-дорога), шлях-доріжка, шлях-доріженька (путь-доріженька).
• Сбивать, сбить с пути кого
– збивати, збити з дороги кого; збивати, збити з пуття кого.
• Сбиваться, сбиться с пути
(перен.) – збиватися, збитися з дороги; на манівці сходити, зійти; збиватися, збитися з пуття; (іноді) ледащіти, зледащіти; блудними дорогами йти, піти. [Блудними дорогами пішов. Франко.]
• Совратить, совлечь, сбить с пути (истины, добра, истинного, доброго…) кого
– збити (звести) з доброго шляху (з доброї путі, дороги, стежки, тропи) кого; збити з правої путі (з пуття, знепутити) кого. [Та ви його ще з тропи зіб’єте… М. Куліш.]
• Стоять, находиться на ложном пути; идти по ложному пути
(перен.) – стояти, бути на хибній (кривій) дорозі (путі); іти хибною (кривою) дорогою.
• Судебным путём
– судом; через суд.
• Сухим путём
– суходолом (сухопуттю).
• Счастливый, добрый путь!; счастливого, доброго пути!
– щасливої дороги!; щасливо!
• Уготовлять путь на тот свет кому
– уготовляти на той світ дорогу кому; стежку промітати кому.
• У каждого свой путь [в жизни]
– у всякого (у кожного) свій шлях; кожен (кожне) має свій шлях. [У всякого своя доля і свій шлях широкий. Шевченко.]
• Что в том пути?
(разг.) – яка користь з того?
• Этим, тем путём
– цією, тією (тою) дорогою (цим, тим шляхом); сюдою, тудою.
Рука
• Бить (ударять) по рукам
– бити, ударити по руках; (для скріплення умови — про свідка) перебити руки.
• Большая рука
(перен.) – велика рука.
• Большой, небольшой руки кто
– великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто.
• Брать, взять в руки кого
– брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого.
• Брать, взять в [свои] руки
– брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук.
• Брать, взять себя в руки
– опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе. [Чули? - гримнув Бжеський, намагаючись опанувати себе. Тулуб.]
• Валится из рук (дело, работа)
– з рук падає (летить); рук не держиться.
• Вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки
– вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому.
• В руках у кого, чьих
– у руках у кого, чиїх.
• В руки плывёт, идёт… кому что
– пливе в руки кому що; плине як з води кому що.
• Выпускать, выпустить из рук
– випускати, випустити (пускати, пустити) з рук.
• Гулять по рукам
– по руках ходити.
• Давать, дать по рукам кому
(разг.) – давати, дати по руках кому.
• Дело (работа…) горит в руках чьих, у кого
– діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому. [Горить йому робота в руках. Пр.]
• Держать себя в руках
– держати (тримати) себе в руках; панувати над собою.
• Живой рукой
(разг.) – [Одним] духом; миттю (умить).
• Зло небольшой руки
(разг.) – невелике лихо (лихо невелике).
• Играть в четыре руки
(муз.) – грати на чотири руки.
• Из рук вон плохо, плохой
– украй (аж надто) погано, поганий; препоганий, препогано; (іноді) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого.
• Из рук в руки (передать, перейти)
– з рук до рук; з рук у руки.
• Иметь руку
– мати руку.
• Как без рук без кого, без чего
– як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (іноді) як без правої руки без кого, без чого.
• Как рукой сняло (боль, усталость…)
– як рукою відняло; як вітром звіяло.
• Легок на руку
– легка рука в кого; легку руку має хто.
• Ломать (заламывать) руки
– ламати (заламувати) руки.
• Марать (пачкать) руки об кого, обо что
– паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що.
• Мозолить руки
(разг.) – мозолити руки.
• На живую руку
– на швидку руку; нашвидкуруч.
• На руках чьих, у кого (быть, находиться)
– на руках чиїх, у кого (бути).
• На руку кому
– на руку (наруч) кому; (розм.) на руку ковіньку кому.
• На скорую руку
– на швидку руку (нашвидкуруч); прихапцем (похапцем); абияк.
• Не даётся в руки кому (не спорится)
– не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому.
• Не с руки, не рука кому что
– не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що.
• Обеими руками ухватиться, схватиться за что
– обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що.
• Одной рукой
– однією рукою; одноруч. [Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла. Сл. Гр.]
• Опускать, опустить руки
– спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки. [Коваль і руки спустив. Рильський, перекл. з Гоголя.]
• Отбиваться, отбиться от рук
– відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки.
• Отбиваться руками и ногами от чего
(разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого.
• От руки (писать, рисовать, чертить)
– рукою (ручним способом).
• От руки сделать (сделано) что
– рукою (руками) зробити (зроблено) що.
• Отсохни [у меня] руки и ноги
(разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають.
• Подать руку [помощи]
– подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому.
• Под весёлую руку
– у добрім настрої; веселим бувши.
• Под горячую руку
– під гарячу руч (руку).
• Под рукой (быть, находиться…)
– напохваті; під рукою (при руці) (бути).
• Под сердитую руку
– під сердиту руку (руч); (іноді) спересердя.
• Попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому
– попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому.
• Попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому
– попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому.
• По правую, по левую руку
– праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку.
• По рукам!
– згода!
• Правая рука чья, у кого
(перен.) – права рука чия, у кого.
• Прибирать, прибрать к рукам кого
– до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (іноді лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого.
• Прибрать к рукам что
– прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; (іноді) прибгати що.
• Приложить руку к чему
– докласти рук до чого; пильно (горливо) узятися до чого.
• Пропускать, пропустить мимо рук
– пускати, пустити повз руки.
• Просить руки кого, чьей
– просити (прохати) руки чиєї.
• Проходить, пройти через руки чьи
– переходити, перейти через руки чиї.
• Рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой
– рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким; попліч ((у)поруч, пліч-о-пліч) з ким.
• Рука набита чья, в чём, на чём
– рука вправна (набита, наламана) чия, на чому.
• Рука не дрогнет у кого (сделать что)
– рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто.
• Рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого
– рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого.
• Рука руку моет [и обе белы бывают]
– рука руку миє [щоб білі були]. Пр. Рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає. Пр.
• Руки вверх!
– руки вгору (догори)!
• Руки не отвалятся у кого
(разг.) – руки не відпадуть у кого. [Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки. Українка.]
• Руки не протянешь, так с полки не достанешь
– не терши, не м’явши, не їсти калача. Пр. Не взявшись до сокири, не зробиш хати. Пр. Печені голуби не летять до губи. Пр.
• Руки опускаются (отнимаются) у кого
– руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого.
• Руки отваливаются, отвалились у кого
– руки падають, упали в кого; геть стомився хто.
• Руки прочь от кого, от чего
– геть руки від кого, від чого.
• Руки чешутся у кого
(перен. разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого).
• Рукой не достанешь
– рукою не досягнеш.
• Рукой подать
– [Як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою (до)кинути (сягнути); тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (іноді) от-от за плечима. [Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима. Коцюбинський. В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят. Антоненко-Давидович.]
• Сбывать, сбыть с рук кого, что
– збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого.
• Своя рука (у кого)
– своя рука (у кого); має руку (хто).
• Своя рука владыка
– своя рука владика. Пр. Кожна ручка собі панночка. Пр. «Чия справа?» — «Війтова».— «А хто судить?» — «Війт». Пр.
• Связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и (по) ногам кого
– зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому.
• Скор на руку
– швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи.
• Сложа (сложив) руки сидеть
– згорнувши (склавши) руки сидіти.
• Смотреть (глядеть) из рук чьих
– дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого.
• Сон в руку
– сон справдився; пророчий сон.
• С пустыми руками
– з порожніми (з голими) руками; (іноді) упорожнечі (голіруч).
• Средней руки
– пересічний (посередній, помірний).
• С руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами)
– з руками і з ногами.
• С руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать)
– з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути.
• С рук на руки
– з рук до рук.
• Сходит, сошло, сойдёт с рук кому
– так минається, минулося, минеться кому; так сходить, зійшло, зійде з рук кому.
• Тяжёлая рука у кого
– важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто.
• Узнать что из верных рук
– довідатися (дізнатися) про що з певного джерела.
• Умывать, умыть руки
(разг.) – умивати, умити руки.
• Ухватиться (схватиться) обеими руками за что
– обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що.
• Ходить, пойти по рукам
– ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки).
• Ходить с протянутой рукой (нищенствовать)
– з довгою рукою ходити; старцювати (жебрати).
• Чужими руками (делать что)
– чужими руками (робити що).
• Щедрой рукой
– щедрою рукою; щедро.
• Языком болтай, а рукам воли не давай
– язиком клепай, а руки при собі тримай. Пр. Язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи). Пр. Язиком що хоч кажи, а руки при собі держи. Пр. Язиком що хоч мели, а рукам волі не давай. Пр.
Сапоги
• Два сапога пара
– зустрівся Яким з таким. Пр. Обоє рябоє. Пр. Яке брело, таке й стріло. Пр. Яке їхало, таке й здибало. Пр. Який їде, такого і на віз бере. Пр. Одно за вісімнадцять, друге без двох за двадцять. Пр. Така кваша, як би й наша. Пр. Який сам, таку взяв. Пр. Рудий сам, руду взяв. Пр.
• Под сапогом быть, находиться
– під чоботом бути.
• Сапоги смазные, а дырочки сквозные
– у чоботях ходить, а босі сліди знати. Пр. Чоботи нові, а підошви голі. Пр. Пані повзувані, сліди ваші босі. Пр. Костюм рипить, а в животі булькотить. Пр.
• Сапог скрипит, да в горшке не кипит
– на возі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить. Пр. Чоботи скриплять, а горшки без сала киплять. Пр. Хоч голий, та в поясі. Пр. Голе й босе, а голова в вінку. Пр.
• Я про сапоги, а он про пироги
– я йому про цибулю, а він мені про часник. Пр. Ти йому про Тараса, а він тобі півтораста. Пр. Ти йому печене, а він тобі варене. Пр. Їй кажи «овес», а вона каже «гречка». Пр. Ти йому про діло, а він тобі про козу білу. Пр. Я йому про індики, а він мені про кури дикі. Пр. Ти йому образи, а він тобі луб’я. Пр. Хто про Хому, а він про Ярему. Пр. Ти йому кажи «отче наш», а він тобі — «од лукавого». Йому кажи «тату», а він каже «кату». Пр. Ти йому — стрижене, а він тобі — смалене. Пр.
Ухо
• В одно ухо вошло, в другое — вышло
– одним вухом слухає, другим випускає. Пр. В одне вухо увійшло, а в друге вийшло. Пр.
• До ушей краснеть, покраснеть, вспыхнуть
(разг.) – аж по [самі] вуха червоніти, почервоніти, паленіти, спаленіти, шарітися, зашарітися.
• Доходить, дойти до ушей чьих
– доходити, дійти до чийого вуха (до чиїх вух).
• Ест, уписывает так, что за ушами трещит, пищит
(разг.) – їсть, уминає, аж (по)за вухами лящить.
• За уши не оттащить
– допавсь, як свиня до браги. Пр. Допавсь, як Хома до мила. Пр.
• И стены имеют уши
– і стіни мають вуха. Пр. Я б сказав, та піч у хаті. Пр. У тім річ, що в хаті піч. Пр. Я б сказав, та огірки за пазухою. Пр.
• Медведь (слон) на ухо наступил кому
– ведмідь (слон) на вухо наступив кому.
• Навострить (насторожить) ухо (уши)
– насторочити (нашорошити, наставити, нащулити, нащурити, насторожити, насторошити) вухо (вуха). [Прокоповичка насторочила вуха й повеселішала. Н.-Левицький.]
• На ухо говорить, сказать, шептать что
– казати, сказати (говорити) на вухо (до вуха) що; говорити (казати), сказати пошепки; шептати, шепнути на вухо (у вухо) що. [Говорила ті слова притишеним голосом на вухо Варварі. Коцюбинський.]
• По уши влюбиться в кого
(разг.) – аж по вуха (по самі вуха) закохатися (улюбитися, залюбитися) в кому (в кого), (іноді) закохатися (залюбитися) в кого аж-аж-аж.
• Прожужжать (протрубить) [все] уши кому
– продзижчати (протуркати, протуркотати, прогусти) [повні] вуха кому; проточити голову кому. [Оце добре, що ти сама про його замовила, а то вже він проточив мені голову: — Єднайте та й єднайте Оленку. Барвінок.]
• Пропускать, пропустить мимо ушей
– пускати, пустити повз вуха; слухати через верх; одним вухом слухати, а другим випускати.
• Слушать во все уши
– на всі вуха слухати.
• Слышать своими (собственными) ушами
– чути своїми (власними) вухами; чути на власні вуха.
• Туг на ухо кто
– недочуває хто; приглухуватий (підглухий) хто.
• Ухо (уши) режет (дерёт)
(разг.) – вухо (вуха) ріже (дере).
• Хлопать ушами
– ґави ловити; хляпати вухами; нічого не розуміти.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

а́. ползу́чая а́рка повзу́ча
движо́к повзу́н,-на́, пере́су́вень,-вня (частина механізму)
деформа́ция деформува́ння; здеформо́вування; здеформува́ння; деформа́ція,-ції
д. волоче́нием деформува́ння протяга́нням
д. вы́нужденно-эласти́ческая деформува́ння зму́шено-еласти́чне
д. допусти́мая деформа́ція допустна́ [прийня́тний]
д. есте́ственная деформа́ція приро́дна
д. зака́лочная деформа́ція гартува́льна
д. изги́ба деформа́ція зги́ну
д. изги́бная деформа́ція згинна́
д. ко́вкая деформа́ція ковка́
д. круче́ния деформа́ція скру́чування [закруто́ва]
д. лине́йная деформа́ція ліні́йна
д. лока́льная деформа́ція лока́льна [місце́ва]
д. ме́стная деформа́ція місце́ва
д. недопусти́мая деформа́ція недопустна́ [прийня́тний]
д. необрати́мая деформа́ція необоро́тна
д. непреры́вная деформа́ція непере́рвна
д. обрати́мая деформа́ція оборо́тна
д. объёмная деформа́ція об’є́мна
д. осева́я деформа́ція осьова́
д. оста́точная деформа́ція залишко́ва
д. относи́тельная деформа́ція відно́сна
д. пласти́ческая деформа́ція пласти́чна
д. пло́ская деформа́ція пло́ска
д. пове́рхностная деформа́ція поверхне́ва
д. ползу́чести деформа́ція повзу́чости
д. по́лная деформа́ція по́вна
д. попере́чная деформа́ція попере́чна
д. преде́льная деформа́ція грани́чна [межова́]
д. продо́льная деформа́ція поздо́вжня
д. прока́ткой деформа́ція вальцюва́нням
д. равноме́рная деформа́ція рівномі́рна
д. разруша́ющая деформа́ція руйнівна́
д. растяже́ния деформа́ція розтяго́ва [ро́зтягу]
д. сдви́га деформа́ція зсу́ву
д. сжа́тия деформа́ція сти́скова́ [сти́ску]
д. скольже́ния деформа́ція поско́взна [ко́взання]
д. температу́рная деформа́ція температу́рна
д. теплова́я деформа́ція теплова́
д. уда́рная деформа́ція уда́рова [уда́ру]
д. упру́гая деформа́ція пру́жна́
д. упругопласти́ческая деформа́ція пружнопласти́чна
д. уса́дочная деформа́ція зсіда́льна
д. цикли́ческая деформа́ція циклі́чна
крива́я мат. крива́,-во́ї
к. адиабати́ческая крива́ адіяба́тна
к. балансиро́вочная крива́ балансува́льна
к. выно́сливости крива́ витрива́лости
к. гистере́зиса крива́ гістере́зису [відстава́ння]
к. давле́ния крива́ ти́ску
к. деформи́рования крива́ деформува́ння
к. затвердева́ния крива́ тве́рднення
к. изги́ба крива́ зги́ну
к. изохро́нная крива́ ізохро́нна [рівноча́сности]
к. каса́ния крива́ до́тику
к. нагруже́ния крива́ наванта́жування
к. нарастаю́щая крива́ нароста́льна
к. огиба́ющая крива́ огина́льна [обвідна́]
к. переходна́я крива́ перехідна́
к. поврежда́емости крива́ пошко́джуваности
к. ползу́чести крива́ повзу́чости
к. преде́льная крива́ грани́чна
к. приводи́мая крива́ звідна́
к. простра́нственная крива́ просторо́ва
к. распределе́ния крива́ розпо́ділу
к. растяже́ния крива́ розтя́гування
к. расчётная крива́ розрахунко́ва
к. резона́нсная крива́ резона́нсна
к. релакса́ции крива́ релаксува́ння
к. соприкаса́ющаяся крива́ доти́чна
к. термомехани́ческая крива́ термомехані́чна
к. трансценде́нтная мат. крива́ трансценде́нтна
к. уста́лости крива́ вто́млености
к. уще́рба крива́ зби́тків [втра́ти]
к. фо́кусная крива́ фо́кусна
к. характеристи́ческая мат. крива́ характеристи́чна
к. экстрема́льная крива́ екстрема́льна
кривоши́пно- ко́рбово-
к.-коле́нный ко́рбово-колі́нний
к.-коромы́словый ко́рбово-коро́мисловий
к.-ползу́нный ко́рбово-повзу́нний
к.-шату́нный ко́рбово-гонко́вий
напряже́ние пру́ження; напру́жування; мех. напру́ження, ел. напру́га,-ги
н. безопа́сное напру́га безпе́чна, напруже́ння безпе́чне
н. вибрацио́нное напру́ження вібраці́йне
н. вну́треннее напру́ження вну́трішнє
н. выключа́емое напру́га вими́кана [вимикна́]
н. грани́чное напру́га грани́чна, напру́ження грани́чне
н. действи́тельное напру́га ді́йсна, напру́ження ді́йсне
н. де́йствующее напру́га чи́нна [діє́ва]
н. динами́ческое напру́га динамі́чна, напру́ження динамі́чне
н. доба́вочное, дополни́тельное напру́га додатко́ва
н. допуска́емое [допусти́мое] напру́га допустна́ [прийня́тна], напру́ження допустне́ [прийня́тне]
н. зака́лочное напру́га га́ртова, напру́ження загартува́ння
н. запа́здывающее напру́га запі́знювальна
н. знакопереме́нное напру́га знакозмі́нна, напру́ження знакозмі́нне
н. изгиба́ющее напру́ження згина́льне
н. иско́мое напру́ження шу́кане
н. испыта́тельное напру́га випро́бна, напру́ження випро́бне
н. истинно́е напру́га ді́йсна, напру́ження факти́чне
н. каса́тельное напру́ження доти́чне
н. конта́ктное напру́га конта́ктна, напру́ження конта́ктне
н. крити́ческое напру́га крити́чна, напру́ження крити́чне
н. круче́ния напру́га кру́чення, напру́ження закру́чення
н. лине́йное напру́га ліні́йна
н. лока́льное напру́га лока́льна [місце́ва]
н. магни́тное напру́га магне́тна
н. мембра́нное напру́га мембра́нна
н. ме́стное напру́ження місце́ве, напру́га місце́ва
н. механи́ческое напру́ження механі́чне
н. нача́льное напру́га початко́ва, напру́ження початко́ве
н. номина́льное напру́га номіна́льна
н. норма́льное напру́га норма́льна, напру́ження норма́льне
н. обьёмное напру́ження об’є́мне
н. окружно́е напру́ження колове́
н. опережа́ющее напру́га випере́джувальна
н. опо́рное напру́га опо́рна
н. оста́точное напру́га залишко́ва, напру́ження залишко́ве
н. отрица́тельное напру́га від’є́мна, напру́ження від’є́мне
н. отрывно́е напру́ження відрива́льне
н. переме́нное напру́га змі́нна, напру́ження змі́нне
н. ползу́чести напру́га [напру́ження] повзу́чости
н. положи́тельное напру́га дода́тна, напру́ження дода́тне
н. по́люсное напру́га по́люсна
н. постоя́нное напру́га пості́йна [ста́ла], напру́ження пості́йне [ста́ле]
н. предвари́тельное напру́ження попере́днє
н. преде́льное напру́га грани́чна, напру́ження грани́чне
н. приве́денное напру́ження зве́дене, напру́га зве́дена
н. рабо́чее напру́га робо́ча, напру́ження робо́че
н. равноде́йствующее напру́га ви́слідна, напру́ження ви́слідне
н. разруша́ющее напру́ження руйнівне́
н. разрывно́е напру́ження розривне́
н. растя́гивающее напру́ження розтя́гувальне
н. расчётное напру́га розрахунко́ва, напру́ження розрахунко́ве
н. регули́рующее напру́га регулюва́льна, напру́ження регулюва́льне
н. сдвига́ющее напру́га зсувна́, напру́ження зсувне́
н. сетево́е напру́га мере́жна
н. сжима́ющее напру́га стиска́льна, напру́ження стиска́льне
н. ска́лывающее напру́га відко́лювальна, напру́ження відко́лювальне
н. скру́чивающее напру́га скру́чувальна, напру́ження скру́чувальне
н. смя́тия напру́га зім’я́ття, напру́ження зім’я́ття
н. сре́за напру́га зрі́зова, напру́ження зрі́зу (під час зрізання)
н. среза́ющее напру́га зріза́льна
н. сумма́рное напру́га сума́рна, напру́ження підсумко́ве
н. темпера́турное напру́га темпера́турна, напру́ження темпера́турне
н. теплово́е напру́га теплова́, напру́ження теплове́
н. торсио́нное напру́га скру́чування
н. тре́ния напру́га [напру́ження] тертя́
н. уда́рное напру́га уда́рна, напру́ження уда́рне
н. упру́гое напру́га пру́жна́, напру́ження пру́жне́
н. уса́дочное напру́га зсідна́, напру́ження о́сідо́ве
н. фа́зное напру́га фа́зна
н. ци́кла напру́га ци́клу
ползу́н повзу́н,-на́, ко́взанець,-нця, кре́йцкопф,-фа (деталь механізму, яка ковзає взад і вперед по поверхні у прямолінійному напрямку)
ползунко́вый повзунко́вий
ползуно́к повзуне́ць,-нця́
ползу́честь 1. по́взання
2. по́взкість,-кости, пли́вкість,-кости, по́взність,-ности (якість)
п. высокотемперату́рная по́взкість температу́рна
п. диффузио́нная по́взкість дифузі́йна
п. лине́йная по́взкість ліні́йна
п. мета́лла по́взкість мета́лу
п. напра́вленная по́взкість спрямо́вана
п. неустанови́вшаяся по́взкість неуста́лена
п. ограни́ченная по́взкість обме́жена
п. прогресси́рующая по́взкість поступа́льна
п. реверси́вная по́взкість реверси́вна
п. установи́вшаяся по́взкість уста́лена
ползу́чий повзки́й
проце́сс проце́с,-су (послідовна зміна предметів і явищ, що відбувається закономірним порядком)
п. адиаба́ти́ческий проце́с адіяба́тний
п. бессеме́ровский проце́с бессеме́рівський
п. вероя́тностный проце́с імові́рнісний
п. восстанови́тельный проце́с відно́вний
п. деформи́рования проце́с деформува́ння
п. изготовле́ния проце́с ви́готовлення
п. изотерми́ческий проце́с ізотермі́чний
п. колеба́тельный проце́с коливни́й
п. марте́новский проце́с марте́нівський (вироблення сталі в мартені випалюванням з чавуну і сталевого брухту вуглецю та інших домішок)
п. модифици́рованный проце́с змодифіко́ваний
п. нагруже́ния проце́с наванта́жування
п. необрати́мый проце́с незворо́тний
п. неравнове́сный проце́с нерівнова́жний
п. нестациона́рный проце́с нестаціона́рний
п. неустанови́вшийся проце́с неуста́лений
п. обрати́мый проце́с оборо́тний
п. окисли́тельный проце́с оки́снювальний
п. перебро́са проце́с перекида́ння
п. перено́са проце́с перене́сення
п. перехо́дный проце́с перехідни́й
п. периоди́ческий проце́с періоди́чний
п. поврежде́ния проце́с пошко́джування
п. ползу́чести проце́с по́взкости
п. политро́пный проце́с політро́пний
п. программи́рования проце́с програмува́ння
п. проекти́рования проце́с проєктува́ння
п. произво́дства проце́с виробни́цтва
п. равнове́сный проце́с рівнова́жний
п. разруше́ния проце́с руйнува́ння
п. распределе́ния проце́с розпо́ділу
п. ру́дный проце́с ру́дний [марте́нівський]
п. случа́йный проце́с випадко́вий
п. стациона́рный проце́с стаціона́рний
п. стохасти́ческий проце́с стохасти́чний
п. термодинами́ческий проце́с термодинамі́чний
п. технологи́ческий проце́с технологі́чний
п. торможе́ния проце́с гальмува́ння
п. фотографи́ческий проце́с фотографі́чний
п. хими́ческий проце́с хемі́чний
п. экзоге́нный проце́с екзоге́нний
п. электро́дный проце́с електро́дний
п. электромагни́тный проце́с електромагне́тний