Знайдено 3 статті
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Поволі́чка, -ки, ж. Ум. отъ поволока. |
По́воло́ка, -ки, ж.
1) Ремни, шнурки на обуви. 2) Слѣдъ, оставленный тащимымъ предметомъ. Зрубали дерево і стали його волокти додому та й поробили по́волоки, а лісничий поволокою вислідив. Павлогр. у. Згріба́ють по́волоки — послѣ протащеннаго, пронесеннаго сѣна сгребаютъ оставшееся по пути. Шух. I. 170. Ум. Поволі́чка, поволо́ченька. |
Поволо́ченька, -ки, ж. Ум. отъ поволока. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)