Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 63 статті
Шукати «повсякчас*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Безостано́вочный – безупи́нний, невпи́нний, невга́вний, невгамо́ваний, безуга́вний, безпере́рвний, неперери́вчастий, безпере́ста́нний, безнаста́нний, разура́зний, повсякча́сний, невсипу́щий.
Ве́чно, нар.
1) ві́чно, дові́чно, вікові́чно, дові́ку, пові́к, безлі́тно.

Жил бы он ве́чно – ві́ку не було́ б йому́;
2) (
постоянно) за́всі́ди, ра́з-у-ра́з, повсякча́с.
Ве́чный
1) ві́чний, (
испоконв.) відві́чний, (в будущем) дові́чний, вікові́чний, безві́чний, безлі́тний. [Ві́чна сла́ва. Ща́стя доча́сне, а зли́дні дові́чні. Придба́в на дові́чне володі́ння. Безві́чнії зо́рі].
Купить на ве́чные времена – покупи́ти на бе́звік (у ві́чність);
2) (
постоянный) повсякча́сний. [Повсякча́сне го́ре. Повсякча́сні турбо́ти].
Вре́мя – час (р. ча́су), пора́, час-пора́, часи́на, годи́на, доба́ (р. доби́), діб (ж. р.) (р. до́би).
Короткое вре́мя – мали́й час, часо́чок, часи́нка, мала́ часи́на.
В короткое вре́мя – за мали́й час, не за вели́кий час, за малу́ часи́ну.
Продолжительное вре́мя – вели́кий час, до́вший час.
Во время (во времена) кого, чего – за ко́го, за чо́го, за часі́в кого́, чого́, під що, пі́дчас чо́го, при чо́му, по-при що, се́ред чо́го (и просто орудн. пад.). [Був ще за па́нського пра́ва ку́харем (Грінч.). То було́ за царя́ Панька́, як земля́ була́ тонка́. За часі́в Соломо́на. За часі́в нароста́ння наро́дньої си́ли, письме́нство вело́ за ру́ку наш наро́д (Єфр.). Мочи́ла коно́плі під хо́лод та захолоди́ла но́ги (Тесл.). При до́брій годи́ні всі ку́ми й побрати́ми. Се́ред бу́рі стра́шно на мо́рі. Це ді́ялося по́сто́м = во время поста].
Во́-время, см. ниже В своё вре́мя. Со вре́мени – від ча́су, від часі́в. [Від ча́су револю́ції].
До вре́мени – до яко́гось ча́су́, по́кіль-що.
С какого вре́мени? – відко́ли? з яко́го ча́су́?
С этого вре́мени – відтепе́р, з цього́ ча́су́.
С того вре́мени – відто́ді́, відтогді́, з того́ ча́су, з тих часі́в.
С давнего вре́мени – з да́вніх часі́в, зда́вна, з да́вньої давни́ни, з да́внього да́вна, з да́вніх даве́н, од найдавні́ших даве́н.
С незапамятных времё́н – з-поконві́ку, з передві́ку, з пра́віку.
С того вре́мени, как – з то́го ча́су як, відко́ли, одко́ли. [Відко́ли прийшо́в, ще й слівце́м не прохопи́всь].
В какое вре́мя? – яко́го ча́су́?
Около того вре́мени – бли́зько того́ ча́су́.
В это вре́мя – в цей час, під цей час, сей час, тут, у цю по́ру, в ці по́ри.
А в это вре́мя – аж тут, аж під цей час.
В то время – тоді́, того́ ча́су, в той час, під той час, ти́ми часа́ми, на той час, на ту по́ру.
В то же вре́мя – рівноча́сно, одноча́сно, в той-таки́ час, в той са́мий час.
В одно вре́мя – заразо́м. [Не всі бо заразо́м! Я ду́маю й слу́хаю заразо́м].
В одно и то же вре́мя – за одни́м за́ходом, одноча́сно. [Франко́ му́сів бу́ти за одни́м за́ходом і во́їном, і робітнико́м (Грінч.)].
Тем вре́менем – тимча́сом, по́ки-що.
В то вре́мя, как – як, тимча́сом як. [Як були́ ми в йо́го, ба́чили його́ бра́та].
Всё вре́мя – раз-у-ра́з, раз-по́-раз.
В своё вре́мя – за свого́ ча́су́, свого́ ча́су́, в свій час, (своевременно) на свій час.
Не в своё вре́мя – не в час, невча́сно, не свого́ ча́су́.
Всему своё вре́мя – на все свій час.
Для своего вре́мени – як на свій час, як для свого́ ча́су́.
Во всякое вре́мяповсякча́с, повсякча́сно, на вся́ку діб.
Это было не в наше вре́мя – це ще не за нас було́, не в на́ші часи́ те ді́ялося.
В недавнее вре́мя – неда́вніми часа́ми.
В прежнее вре́мя – попере́дніми часа́ми, за попере́дніх часі́в, давні́ших літ, пе́рше, попе́ре́ду, (вульг.) допре́ж сього́, спре́жду.
В последнее вре́мя – оста́ннім ча́сом, оста́нніми часа́ми.
В старое вре́мя – за да́внього ча́су, в старовину́.
По теперешним времена́м – як на тепе́р, як на ці часи́.
До последнего вре́мени – до неда́вна.
В другое вре́мя – и́ншим ча́сом.
До сего вре́мени – до́сі, до сього́ ча́су́.
До того вре́мени – до́ти, до́ті[и]ль, (диал.) до́тля.
До поры до вре́мени – по́ки-що, до́ки-що, до слу́шно́го ча́су́, до ча́су. [До ча́су глек во́ду но́сить (посл.)].
До позднего вре́мени – допі́зна, до пі́зньої годи́ни.
Раньше вре́мени – без ча́су́.
На-вре́мя – на час, до ча́су́, про час. [Хай бу́де про час і така́, навпо́слі я зроблю́ га́рну].
На некоторое вре́мя – на яки́йсь час.
На определенное вре́мя – на бе́зрік.
На вечные времена́ – на ві́чні часи́, на бе́звік, в ві́чний час.
Спустя, через некоторое вре́мя – зго́дом, зго́дя, перего́дом, з-перего́дом, перегодя́, неба́вом, незаба́ром, невдо́взі, невзадо́взі, да́лі-пода́лі, да́лі-далі, по які́йсь годи́ні, за яки́мсь ча́сом.
Спустя долгое вре́мя – по до́вгому ча́сі.
В непродолжительном вре́мени, см. Вско́ре. С течением вре́мени – де-да́лі, з ча́сом.
В течение некоторого вре́мени – на про́тязі (про́тягом) яко́гось ча́су́.
В течение непродолжительного вре́мени – не за вели́кий час, на про́тязі (про́тягом) недо́вгого ча́су́.
От вре́мени до вре́мени – час од ча́су, з ча́су до ча́су.
По времена́м, вре́мя от вре́мени – часа́ми, десь-не-десь, коли-не-коли́, десь-коли́сь.
В ночное вре́мя – уночі́, нічно́ю добо́ю, нічно́ї доби́, вно́чішнього ча́су́.
Вре́мя предрассветное – до́світок.
Вре́мя дообеденное – задобі́ддя, задобі́дня годи́на.
В обеденное вре́мя – в обі́ди.
Вре́мя послеобеденное – пообі́дній час, сполуде́нок (р. -нку).
Вре́мя перед вечером – підвечі́рок (р. -рку).
Вре́мя, когда ложатся спать – ляги́, обляги́, вля́ги, ля́гмо, ля́гови, (нареч.) обляго́ма. [Іде́ він до не́ї о пі́зніх ляга́х. Обляго́ма приї́хав. Були́ пі́зні ля́гма. У пі́зні ля́гови пряду́].
Вре́мя вставания – уста́нок. [Роби́в од уста́нку до сме́рку].
Утреннее вре́мя – зара́ння, зара́нок. [Пі́вень співа́ по́ки зара́ння, а по́тім спить].
Вре́мя года – пора́, доба́ ро́ку.
Вре́мя после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – ві́дзимка.
Вре́мя между весною и летом – за́літки.
Вре́мя, когда греет солнце – ви́гріви.
Вре́мя пахания – о́ранка.
Вре́мя уборки сена – косови́ця, гребови́ця.
Вре́мя перед новой жатвой, перед новым хлебом – передні́[о́]вок (р. -вка).
Вре́мя жатвы – жни́ва́.
Вре́мя возки копен – возови́ця, копові́з (р. -во́зу).
Вре́мя рождения овец – обкі́т (р. -ко́ту).
Вре́мя, когда пасётся скот – пасови́ця.
Вре́мя роения пчёл – рійба́, ройови́ця.
Вре́мя собирания мака – макотру́с.
Вре́мя опадания листьев – листопа́д.
В свободное вре́мя – на дозві́ллі, гуля́щого ча́су́, ві́льного ча́су́, на гу́ля́нках, гуля́нка́ми, гуля́ючи.
Есть вре́мя – є коли́.
Отсутствие свободного вре́мени – ні́кольство.
Не хватать, не доставать вре́мени – ні́колитися. [Не поможу́ тобі́, бо й само́му ні́колиться].
Нет вре́мени – нема́ коли́, ні́коли, не ма́ю ча́су́.
Удобное, благоприятное вре́мя – до́бра наго́да, до́бра годи́на, слу́шни́й час, сприя́тлива годи́на.
Надлежащее вре́мя – слу́шни́й час.
Неблагоприятное, бедственное вре́мя – лихи́й час, лихолі́ття, лиховщи́на, тяжка́ годи́на, знегі́ддя, знего́да.
В условное вре́мя – в належи́ту годи́ну.
В лучшие времена́ – за кра́щих часі́в.
Определённое вре́мя – ви́значений (призна́чений) час (те́рмін).
В определённое вре́мя (в опред. сроки) – пе́вними речінця́ми.
Теперешнее вре́мя – тепе́рішні часи́, сьогоча́сність (р. -ности).
Старые времена́ – старі́ часи́, давнина́, старовина́, старосві́тчина.
Вре́мя, в которое жили деды – діді́вщина, діди́зна.
Настоящее вре́мя – час тепе́рішній (и грамм.).
В настоящее вре́мя – тепе́р, тепе́реньки, тепе́речки, сейча́с, ни́ні.
До настоящего вре́мени – дони́ні, дотепе́р.
Вре́мя прошлое, давно минувшее – час мину́лий, да́вній, давно́ мину́лий (и грамм.), да́вні часи́, да́вня давнина́.
Вре́мя будущее – час майбу́тній, прийде́шній (и грамм.).
На будущее вре́мя – на да́лі, на да́льший час, на пото́мні часи́.
В давние времена́ – да́вньою поро́ю, да́вніми часа́ми, у да́вні да́вна.
Относящийся к этому, к тому, к новому вре́мени – сьогоча́сній, тогоча́сній, тоговіко́вий, тоді́шній, новоча́сній.
Условленное вре́мя, проведенное в обучении ремеслу – термінува́ння.
Вре́мя летит – час біжи́ть, час не змигне́ться.
Требующий, отнимающий много времени – забарни́й, зага́йний, ба́вний, забавни́й.
Вре́мя прибавочное (для работы) – надробо́чий час.
Вре́мя упущено – промину́то час, (шутл.) пора́ перепори́лася.
Всегда́ – за́всіди, завсі́гди́, за́вжди, усе́, раз-у-раз, повсякча́с, повсякча́сно, (полон.) за́вше. [Вона́ все так хо́дить. Жив до́ма коло та́та не раз-у-раз, а ті́льки вака́ціями (Крим.)].
Всегда́шний – за́всі́дній, завжде́нний, завжді́шній, повсякча́сний, повсіча́сний; (бессменный) – невиво́дний. [Невиво́дний гість].
Всеча́сный – щогоди́нний, щоча́сний, повсякча́сний.
-но – що-годи́ни, щоча́сно, повсякча́с.
Ежевре́менныйповсякча́сний.
-ноповсякча́с, повсякча́сно.
Ежеча́сно
1) (
каждый час) що-годи́ни;
2) (
постоянно) щоча́сно, повсякча́с, час на ча́с, що-раз.
Изво́д
1) переві́д (-во́ду), звід (
р. зво́ду), занапаща́ння, оконч. занапа́щення, загу́ба. [У йо́го гро́шам нема́ перево́ду: повсякча́с ма́ються (Київщ.). Як він у на́шому дворі́ побува́в, так і пішло́ся на звід худо́бі: марні́є та ги́не (Остерщ.). Отака́ робо́та – ті́льки занапаща́ння ча́су (М. Грінч.)];
2) (
происхождение) похо́дження, родові́д, ви́від (-воду); (археогр. терм.) ізві́д. [Руко́пис се́рбського ізво́ду (Крим.)].
Мяте́ж – за́коло́т, ко́лот (-ту), (восстание, бунт) повста́ння, бунт (-ту), бунтува́ння (-ння), (зап. устар.) ребе́лія, (смута, смятение) ворохі́[о́]бня, колотне́ча, чва́ра (-ри) и чва́ри (р. чвар), каламутня́, (волнение народное) ро́зрухи (-хів), ро́зрух (-ху), невпо́кі́й (-ко́ю), (заговор) змо́ва. [Оста́ннє по́льське повста́ння (Грінч.)].
Поднимать, поднять -те́ж – зчиня́ти, зчини́ти (зрива́ти, зірва́ти) повста́ння (за́колот), збива́ти, зби́ти колотне́чу.
Призывать к -жу́ – за[на]клика́ти до за́колоту (повста́ння, ро́зрухів).
Постоянный, извечный -те́ж – безнаста́нні (повсякча́сні) ворохі́[о́]бні (за́колоти, повстання́), (до)ві́чний за́колот. [Безнаста́нні ворохо́бні в приро́ді (Калит.)].
Наве́чно, нрч. – наві́ки, наза́всі(г)ди́, наза́вжди и (полон.) наза́вше, на повсякча́с; срв. Наве́к.
Наставле́ние
1) (
действие) –
а) наставля́ння, настановля́ння,
оконч. наста́влення, настано́влення; б) см. Надста́в 1;
в) наставля́ння; насторо́жування; наво́дження; ста́влення;
оконч. наста́влення; насторо́ження; наве́дення; поста́влення;
г) навча́ння, напу́чування, нарозумля́ння, напоумля́ння,
оконч. на́вче́ння, напу́чення и напуті́ння, нарозу́млення, напоу́млення. Срв. Наставля́ть;
2) (
назидание) нау́ка (ед. и мн.), навча́ння, напу́чування, напу́чення и напуті́ння (-ння), напра́ва, (совет) пора́да, ра́да. [А чом ти не слу́халась, я́к я тебе́ навча́ла? – Каза́ла: проси́! А ти слу́халась моє́ї нау́ки? (Тесл.). Бана́льна і нічи́м з ді́єю не зв’я́зана нау́ка в оста́нніх слова́х ціє́ї дра́ми (Крим.). «Тре́ба каза́ти, що все є найкра́ще» – Канді́д ува́жно слу́хав цю нау́ку і безогля́дно ві́рив їй (Кандід). Доку́чили мені́ повсякча́сні навча́ння ті́тчині (Богодух.). Замо́вк і став слу́хати їх навча́ння (р. п. ед. ч.) (Країна Сліпих). Ба́тькового напу́чування не забува́й, си́ну! (Харківщ.). Вона́ давно́ зви́кла слу́хати такі́ напуті́ння од своє́ї ма́чухи і вже не огриза́лась (Н.-Лев.). Про́шу ва́шої напра́ви, як мені́ на суді́ каза́ти (Червоногр.)].
Давать, дать, делать, сделать -ние – дава́ти, да́ти нау́ку; см. Наставля́ть, наста́вить 4. [Наду́мав да́ти нау́ку свої́м ді́тям, як їм жи́ти (Н.-Лев.)].
Я не нуждаюсь в ваших -ниях – я не потребу́ю ва́шої нау́ки (напра́ви), ва́шого навча́ння;
3) (
инструкция) інстру́кція, нака́з (-зу), (руководство) пора́дник; (указание) вказі́вка.
Необихо́дный
1) нещоде́нний, небуде́нний, не з (повсякча́сної) обихі́дки, незвича́йний;
срв. Необы́чный;
2) безла́дний; (
непроворный) немото́рний; (неопрятный) неоха́йний.
-ная хозяйка – немото́рна (неоха́йна) господи́ня.
Неосла́бно, нрч. – неосла́бно, непосла́бно, неослаба́ючи; щи́ро, пи́льно, запопа́дливо; пості́йно, повсякча́сно, невпи́нно, безупи́нно, безнаста́нно, без пере́стану, незмі́нно; суво́ро; (без поблажки) без по́пуск[т]у, без потура́ння, (редко) без по́туру; (неутомимо) невто́мно; срв. Неосла́бный.
Она -но следит (смотрит) за ним – вона́ неосла́бно (пи́льно, пості́йно, суво́ро) пильну́є, догляда́є його́.
Филёр -но следил за рабочим – шпиг (філе́р) запопа́дливо (безупи́нно, без пере́стану) сте́жив (слідкува́в, зори́в) за робітнико́м.
Неосла́бность – неосла́бність, непосла́бність; щи́рість, пи́льність, запопа́дливість, пості́йність, повсякча́сність, невпи́нність, безупи́нність, безнаста́нність, незмі́нність; суво́рість (-ости); срв. Неосла́бный.
-ность присмотра – неосла́бність (пи́льність, пості́йність, суво́рість) до́гляду.
-ность слежки – запопа́дливість (безупи́нність, неосла́бність) слідкува́ння (сте́ження, сте́жі).
Неосла́бный – неосла́бний, непосла́бний, (усердный) щи́рий, пи́льний, запопа́дливий, (постоянный) пості́йний, повсякча́сний, невпи́нний, безупи́нний, безнаста́нний, незмі́нний, (строгий) суво́рий, (неутомимый) невто́мний.
-ный надзор – неосла́бний (пи́льний, пості́йний, суво́рий) до́гляд за ким, за чим.
-ное наблюдение, -ная слежка – запопа́дливе (безупи́нне) слідкува́ння (сте́ження), запопа́длива, (безупи́нна) сте́жа за ким.
-ное попечение – неосла́бне (щи́ре, незмі́нне) піклува́ння, повсякча́сні турбо́ти про (за) ко́го, про (за) що.
Непреста́нно, нрч. – безупи́нно, без упи́ну, невпи́нно, безнаста́нно, ненаста́нно, безуста́нно, безпереста́нно, без пере́ста́н(к)у, (диал.) безпере́станці, безпере́стань, безпере́сталь, (не успокаиваясь) неу[в]га́вно, безуга́вно, без уга́ву, невгаву́ще, не вгава́ючи, (постоянно) повсякча́сно, по всяк час, раз-у-ра́з, раз-по́-раз, (реже) раз поз ра́з. [У голові́ все: стук, стук, стук! – безупи́нно (Гр. Григор.). Індиві́дууми невпи́нно і повсякча́сно відміня́ються (Грінч.). Круторо́гі, бедра́ті воли́ жую́ть безуста́нно жу́йку (Коцюб.). Обо́є пла́кали безпереста́нно (Квітка). Музи́ка безпереста́нно гримі́ла (Кирил.). Панни́ безпере́станку регота́лися (Н.-Лев.). Ходи́в по ха́ті, безпере́стану чо́вгаючи (Н.-Лев.). Вода́ лила́ся безпере́стань (Комар). Коси́ли безпере́сталь сім день (Мавжура). Вода́ раз-у-ра́з неуга́вно кра́пала кра́плями додо́лу (Грінч.). Струмо́к турко́че без уга́ву десь за куще́м (Васильч.)].
Непреста́нность – безупи́нність, невпи́нність, безнаста́нність, ненаста́нність, безуста́нність, безпереста́нність; неу[в]га́вність, безуга́вність невгаву́щість; повсякча́сність (-ости); срв. Непреста́нный.
Непреста́нный – безупи́нний, невпи́нний, безнаста́нний, ненаста́нний, безуста́нний, безпереста́нний, (немолчный) неу[в]га́вний, безуга́вний, невгаву́щий, (всегдашний) повсякча́сний, за́всідній, разура́зний; срв. Безостано́вочный. [Безупи́нне шука́ння люди́ни (Крим.). У безупи́нній боротьбі́ (Пр. Правда). Гуді́ння роби́лося рі́вним, безупи́нним (Корол.). Я всю си́лу, що мав я і ма́ю, на робо́ту невпи́нную клав (Грінч.). А надво́рі, нена́че пото́п, – дощ невпи́нний (Л. Укр.). Безнаста́нний біль (Київ). Ненаста́нні розмо́ви (Франко). Ненаста́нний рух люде́й (Павлик). Безуста́нна війна́ (Куліш). Він аж зблід від безуста́нного звору́шення (Коцюб.). Серед неуга́вної робо́ти (Грінч.). То до не́ба посила́є гі́мни степ свої́ нічні́ – гармоні́йні, безуга́вні, невимо́вно чарівні́ (Чернявськ.). Тоді́ напа́ла на ме́не ту́га ре́вная, невсипу́ща, невгаву́ща (М. Вовч.). Украї́на коло́титься невгаву́щим ко́лотом бу́нту (Куліш). Повсякча́сне го́ре (Крим.)].
Ночеде́нный – і вночі́шній і вде́нішній, цілоні́чний і цілоде́нний, ночеде́нний, (ц.-слав.) днено́щний; (беспрестанный) безнаста́нний, повсякча́сний.
Огла́живаться, огла́диться – обгла́джуватися, обгла́дитися, обто́чуватися, обточи́тися, пообгла́джуватися, пообто́чуватися. [Камі́ння пообгла́джувалося від повсякча́сного прибо́ю води́].
Повсеча́сный, -но – щогоди́нний, щогоди́нно, щогоди́ни; (постоянный) повсякча́сний, повсякча́сно. Срв. Ежеча́сный, -но.
Попече́ние о ком, о чём – пі[е]клува́ння, дбання́ за (про) ко́го, за (про) що, опі́кування ким, чим, (забота) кло́піт (-поту), турбо́та (и турбо́ти мн.), ста́ра́ння за (про) ко́го, за (про) що, (уход) до́гляд (-ду) за ким, за чим.
Неослабное -ниеповсякча́сне пі[е]клува́ння, дбання́, повсякча́сна турбо́та за (про) що.
Иметь -ние о ком, о чём – пі[е]клува́тися ким, чим и за (про) ко́го, за (про) що, дба́ти за (про) ко́го, за (про) що, опі́куватися ким, чим, ста́рання ма́ти за (про) ко́го, за (про) що; срв. Пещи́ся.
Быть, находиться на чьём-л. -нии – на чиї́й голові́ бу́ти, під чиї́м опі́куванням (під чиє́ю опі́кою) бути.
Взять кого на своё -ние – взя́ти кого́ на своє́ пі[е]клува́ння, під своє́ опі́кування, взя́ти кого́ на свої́ ру́ки (на свою́ го́лову, на свій кло́піт).
Оставлять что-л. на -ние кому-л. – прируча́ти (приручи́ти), уруча́ти (уручи́ти) кому́ що.
Оставьте, отложите -ние об этом – поки́ньте турбо́ту про (за) це, поки́ньте турбува́тися цим, обли́ште це.
Благодарю вас за ваше -ние обо мне – дя́кую вам за турбо́ти ва́ші (за кло́піт ваш) про (за) ме́не.
Оставлять, оставить без -ния – зане́дбувати, занедба́ти кого́, що, без опі́ки (без до́гляду) лиша́ти (лиши́ти), ки́дати (поки́нути) кого́, що.
Оставленный без -ния – зане́дбаний, занеха́яний, неприко́ханий, непорато́ваний, необми́слений. [Як сирі́тська дити́на непорато́вана (М. Вовч.)].
Постоя́нно
1) (
всегда) за́вжди́, за́всі́(г)ди, за́вше, ста́ло, повсякча́с(но), пості́йно, все, повсякде́нь, повсякча́с, повсякча́с-годи́ну, за́спліш.
Жить -но в городе – жи́ти за́вжди (пості́йно) в мі́сті.
-но обедать в два часа – пості́йно (повсякде́нь) обі́дати о дру́гій (годи́ні).
Ему -но везёт – йому́ ста́ло щасти́ть;
2) (
непрестанно) невпи́нно, безупи́нно, безпере́стан(к)у, безпере́стань, раз-у-ра́з, раз-по́(з)-раз, щоча́сно.
-но петь – невпи́нно (безпере́стань) співа́ти.
-но надоедать кому – безпере́стану надокуча́ти кому́;
3) (
не выбывая) безпере́во́дно, безви́во́дно, неви́во́дно.
Деньги у них -но имеются – гро́ші в їх безперево́дно ма́ються.
Там -но кто-нибудь гостит – там безви́водно гостю́є хтось.
Постоя́нностьповсякча́сність, пості́йність (-ности).
Постоя́нный
1) (
неизменный) ста́лий, незмі́нний, тривки́й, пості́йний.
-ный человек – ста́ла люди́на.
-ная комиссия – пості́йна (ста́ла) комі́сія.
-ное жительство где – ста́ле (пості́йне) пробува́ння де.
-ное пребывание – ста́лий (пості́йний) по́бут.
-ный доход – ста́лий дохі́д.
-ный сотрудник – пості́йний (ста́лий) співробі́тник.
-ный житель Киева – ста́лий ме́шканець Ки́їва.
-ная зима – ста́ла зима́.
-ный гость – пості́йний (невиво́дний) гість.
-ная (матем.) величина – незмі́нна (ста́ла) величина́;
2) (
непрестанный) безупи́нний, невпи́нний, повсякча́сний, щоча́сний, безпере́рвний, завсі́дній, завжде́нний.
При́сно, церк. – за́всіди, за́вжди, повсякча́с, повсякча́сно.
При́сный, церк.
1) спра́вжній, ді́йсний, правди́вий, і́стинний;
2) завсі́дній, повсякча́сний, ві́чний;
3) бли́зький, бли́жній.

-сные – бли́жня рідня́, бли́жні при́ятелі.
Происхожде́ние
1) похо́дження; (
возникновение) по(в)ста́ння.
-ние этого обычая нам неизвестно – похо́дження (повста́ння) цьо́го звича́ю нам невідо́ме.
Рукопись болгарского -ния – руко́пис болга́рського похо́дження.
-ние видов – похо́дження (повста́ння) ви́дів.
-ние языка – похо́дження (повста́ння) мо́ви.
Слово, -ние которого неизвестно – сло́во, яко́го похо́дження невідо́ме;
2) похо́дження, рід (
р. ро́ду), колі́но, уро́дження. [Соро́мився свого́ похо́дження, гордува́в свої́ми земляка́ми (Леонт.). Найбі́льше пра́во дава́в тоді́ чолові́кові рід його́, а не ро́зум і доте́пність (Куліш)].
По своему -нию – ро́дом, з ро́ду, похо́дженням, з похо́дження свого́.
Он немец по -нию – він ні́мець ро́дом, з ро́ду, похо́дженням, з похо́дження.
Человек знатного, благородного, низкого -ния – люди́на висо́кого (вели́кого), шляхе́тного, низько́го ро́ду, колі́на, уро́дження. [Висо́кі уря́ди і королі́вщини роздава́в коро́ль пана́м вели́кого колі́на (Куліш). Повсякча́с ко́рить свого́ чолові́ка за те, що він низько́го колі́на (Яворн.)].
Мужицкого, мещанского, барского -ния – мужи́цького, міща́нського, па́нського ро́ду, колі́на; (диал.) мужи́цької, міща́нської, па́нської ло́жі. [То були́ все па́нського колі́на лю́де (Єфр.). А як ти, ци на́шої мужи́цької ло́жі, ци міща́нської, ци па́нської? (Стефаник)].
Одного -ния с кем – одноколі́нний з ким. [Старода́внього князі́вського ро́ду, одноколі́нного з князя́ми Збара́зькими, Вишневе́цькими й Вороне́цькими (О. Лев.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Бунтовщик, бунтарь – бунтар, бунтівник.
[Кожна жінка — бунтар вдачею, до того ж бунтує вона тільки проти самої себе (О.Вайлд). Бунтівник, який постав супроти свого вельможі, викликав у людей порядних чи й не заздрісну лють: його «ні» дошкуляло їхньому повсякчасному «так». Але найстрашнішими негідниками серед інакодумців вважалися ті, хто заховував бодай якусь чесноту: коли злочинця не можеш зневажати беззастережно, бере ще більший страх — за себе (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар)].
Обговорення статті
Век
1) (
жизнь человека) вік; (столетие) вік, століття, сторіччя, (редко) сторік; (эпоха) вік, віки, доба, час, часи; (бытие вселенной) вік, віки; (современность, современники) сучасність, сучасна доба;
2) (
нареч.) вік, довіку, поки віку, (всегда) завжди, (постоянно) повсякчас, повсякчасно:
болезнь века – хвороба століття;
в век не, во веки не – ніколи в світі не, ніввіки не;
век вековать (век коротать) где (разг.) – [вік] вікувати де, (докон.) [вік] звікувати де;
век будешь (будут) помнить – вік (довіку, поки віку, поки життя) будеш (будуть) пам’ятати (пам’ятатиме, пам’ятатимуть);
в веках – у віках, довічно;  век Астреи – (греч., редко) вік Астреї, золотий вік, золота пора, золоті часи;
век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); не вчися розуму до старості, але до смерті (Пр.); вік живи, вік учись і вік трудись (Пр.);
век жить, век ждать – вік жити — вік чекати (ждати) (Пр.);
веки вечные, разг. – вічно, віковічно, довіку;
век прожить, изжить – вік звікувати; век прожить — не поле перейти;
век долог, всем полон – вік (життя) прожити (пережити) — не поле перейти (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (усякого трапляється: і кукіль, і пшениця) (Пр.); вік прожити — не цигарку спалити (Пр.); на віку як на току: і натопчешся й насумуєшся, і начхаєшся й натанцюєшся (Пр.); життя як шержиста нива — не пройдеш, ноги не вколовши (Пр.); усього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.); протягом віку всього трапляється чоловіку (Пр.); трапиться на віку варити борщ і в глеку (Пр.); вік ізвікувати — не в гостях побувати (Пр.); вік прожити — не дощову годину пересидіти (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (Пр.); вік не вилами перепхати (Пр.); на своїм віку всякого зазнаєш (Пр.);
в кои-то веки – коли-не-коли; вряди-годи;
во веки веков, на веки вечные – вовіки віків, на віки вічні, на всі віки [і правіки], повік, повіки, повік-віки, довіку, навіки, навіки-віків, навік-віків, вік-віків;
в печальном веке – під сумний вік (за сумного віку);
в продолжение веков, веками – протягом віків, віками, віком;
в прошлом веке – минулого століття (сторіччя), (реже) в минулому столітті (сторіччі);
двадцать первый век – двадцять перше століття (сторіччя);
доживать, дожить [свой] век – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити, дотягати, дотягти) [свого] віку, (только сов.) довікувати;
до скончания века, до окончания века, на веки вечные – довіку (до віку вічного), повіки, повік, повік-віку, повік-віків, навіки (навіки і віки), навік, навік-віки, навік-віків), навіки-віків (вічні), на безвік, поки віку, скільки віку, поки (доки) світу, до кінця світу (віку), довіку — до суду (до віку-суду, до суду-віку), [до] поки сонця-світу (поки й світ-сонця, поки й світу-сонця), поки світу, поки сонця, поки сонце сяє (світить);
золотой век – золотий вік;
из глубины веков – з далечі віків; з глибу століть;
испокон веков – спервовіку, споконвіку (споконвічне), справіку (спередвіку, спредвіку, спредковіку, звіку-правіку), як (відколи) світ (світом), відколи світа та сонця;
каменный век – кам’яний вік;
коротать свой век – коротати (перебувати) [свій] вік ([свої] літа);
на моём веку – за мого життя (віку), на моєму віку;
на наш век хватит – на наше життя (на наш вік) стане;
от века, от веков, с начала века (книжн.) – від віку, від початку світу, як (відколи) світ світом, відвічно, одвічно, одвіку, відвіку, звіку, зроду-віку, зроду-звіку, від віків, (шутл.) від коли світ і патики на ньому;
отжить свой век – віджити (відвікувати) свій вік (своє);
относящийся к тому веку, того века – тоговіковий, тогочасний;
отныне и до века – віднині (відтепер, від сьогодні) і до віку;
прибавить века кому – продовжити (подовжити, прибільшити) життя (віку) кому, (лок.) віку приточити (надточити) кому;
с начала века – від віку, сперед (ранее, з-перед) віку, спервовіку (ранее, з-первовіку), споновіку (ранеее, з-поконвіку), справіку (ранее, з-правіку), як світ світом;
сообразно с воззрением века – по (своєму) вікові;
укоротить век кому – вкоротити (збавити) віку (життя) кому; умалити віку кому;
целый век не виделись – цілий вік (цілу вічність) не бачились.
[Слава не вмре, не поляже Однині до віку! (Дума). Дорогому чоловіку продовж, Боже, віку (Пр.). Вибирай жінку на цілий вік (Пр.). Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити, Та не собі він був пророк. Другим ми часто пророкуєм, Як знахурі, чуже толкуєм, Собі ж шукаєм циганок (І.Котляревський). — Дай нам спокійно віку дожити (Г.Квітка-Основ’яненко). Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне (Т.Шевченко). Літописці тоговікові Лядською землею звали тільки Завислянщину (П.Куліш). Невже мені отак до віку каратись? (П. Мирний). Минула половина її літ, а вже здавалось, що Нимидора доживає свій вік (І.Нечуй-Левицький). Дія діялась в двадцятих роках XIX віку (І.Нечуй-Левицький). Судді тебе й закони запятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий (І.Франко). — Правдиве слово вік-віків триває (І.Франко). Микола мовкне, але потім додає стиха: — З первовіку не було гір, лише вода… Така вода, гейби море без берегів (М.Коцюбинський). — Люди й покоління — се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може. Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити. Але за рік чи, може, за сторік, знайшлась рука, що дописать зуміла ту теорему. І ніхто не скаже, де діло предка, де потомка праця,— вони злились в єдину теорему (Л.Українка). Вік лицарства. Середні віки. Кам’яна доба. Козацька доба. Старі часи на Україні (АС). Побачимось коли-не-коли, та й то не надовго (Сл. Ум.). Та не пізно: є поправа, Певен я — минеться все; Ще заблисне наша слава, Праця вгору піднесе. Тільки треба сил та труду, Щоб не згинути цілком, Не стогнать до віку-суду Під вельможним канчуком (П.Грабовський). Він відчув десь вглибині дурний натиск сліз, зовсім не відповідний до його віку й становища, й здивувався, шо ця вільгість ще не висохла в злиднях і праці, що вона затаїлась і от несподівано й недоречно заворушилась. Це так вразило його, що він геть почервонів і одвернувся (В.Підмогильний). В полум’ї був спервовіку І в полум’я знову вернуся… І як те вугілля в горні В бурхливім горінні зникає, Так розімчать, розметають Сонячні вихори в пасма блискучі Спалене тіло моє (В.Свідзинський). Для нього вже світ змінився; то був спервовіку чіткий і несхитний підвалинами, безконечними в світлоті, на яких розгорталося все неосяжне, все красне багатство видимого — з явищами, відбуваними в твердому законі. А тепер зрушився весь, ніби підстави його вже розсипано і тому став виручий, темний, сторожкий — враз відрухнеться глибиною і далекістю на кожний помах твоєї руки чи навіть на короткий позирк. Світлота розвалена; взявся чорністю обшир і збір подій в ньому; наситився ворожістю проти душі (В.Барка). Ходи сюди і научайся мовчки, по-людськи жити. Мусять дерева навчати доброти, як самодару. Казати, коли мовиться. Мовчати, коли мовчиться. І всміхатись вік — щоб так — усміхненим — і смерть зустріти (В.Стус). Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено. Єдине, що від нас іще залежить, — Принаймні вік прожити як належить (Л.Костенко). — А для чого вони тобі здалися? — хитренько спитала Гапка. — Сказав би, для чого, — погідно мовив дяк, — але ти, бабо, того ніввіки не втямиш (В.Шевчук). Срібні ж та золоті пообіруч собаки стояли, Що їх Гефест поробив розумом хитрими та мудрим, Щоб дому стерегли Алкиноя великого; Бесмертні вони були й нестáрілися ніввіки (О.Потебня, перекл. Гомера). — Дехто, може, скаже, що він мав чесні наміри, тим я мусила його одвітно любити; то хай же знає, що коли на цьому ось місці, де йому нині яму копають, він освідчив мені честиву ціль своїх бажань, я відповіла йому, що хочу вік свій сама-одна звікувати і лише сира земля втішиться овочем цноти моєї і останками моєї вроди. І якщо він після такої відправи ще вперто сподівався без надії і плив проти вітру, то чи ж диво, що втонув у вирі власного шаленства? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У кожного віку є своє середньовіччя (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті
Внимание – увага, уважність, обачення:
акцентировать внимание – зосереджувати увагу;
а это остаётся без внимания – а це залишається поза увагою; а це байдуже; а про це (а за це) байдуже;
благодарю (спасибо) за внимание – дякую за увагу, я вдячний за уважність (до мене, до тебе); вдячний вам за увагу;
брошенный без внимания – занехаяний (занедбаний);
быть в центре (центром) внимания – бути в центрі (центром) уваги;
весь внимание – сама увага, весь (увесь) увага;
внимание! минуту внимания! – увага! хвилину (хвилинку) уваги!;
внимание наше было занято тем – ми турбувались про те;
вниманию кого – до уваги кого; на увагу кого;
во внимание к… – з уваги на, до…;
возбуждать, возбудить внимание – збуджувати, збудити (викликати, зрушувати, зрушити) увагу;
достойно внимания – варте (гідне) уваги; уваги варте (гідне);
достойный, заслуживающий внимания – вартий уваги; (справедливый) слушний;
заострить внимание на чём – зосередити увагу на чому; звернути пильну увагу на що;
заслуживать внимания – заслуговувати на увагу; бути вартим уваги;
заслуживающий, не заслуживающий, достойный, не достойный внимания – уваги гідний (вартий), не гідний (не вартий) уваги; (про зауваження, доказ і т. ін. з відтінком «справедливий» також) слушний, не слушний; (про людину, не варту уваги, нікчемну також) абищо;
из внимания к кому, к чему – з уваги до кого, на що; зважаючи (уважаючи) на кого, на що; з огляду на кого, на що;
направлять внимание – скеровувати увагу;
не обращать на себя внимания – не звертати (не мати) на себе уваги;
не обращать, не обратить внимания, оставлять, оставить без внимания кого, что – не вважати, не вважити (не зважати, не зважити) на кого, на що; не звертати, не звернути уваги на кого, на що; не брати, не взяти до уваги кого, що; залишати, залишити (полишати, полишити) без уваги кого, що; легковажити, злегковажити що; занехаювати, занехаяти кого, що; занедбувати, занедбати кого, що; нехтувати, знехтувати кого, що, чим; не потурати (не вдаряти) на що;
ноль внимания, без внимания – і вусом не веде;
обрати внимание – уваж, вважай;
обратим, обратите внимание – звернімо, зверніть увагу; уважаймо; уважте; у(в)важайте;
обращает на себя внимание – привертає до себе увагу, звертає на себе увагу;
обращать на себя (привлекать к себе) внимание, быть принятым во внимание – спадати, спасти кому на увагу, притягати, притягти (привертати, привернути) до себе чиюсь увагу, кидатися, кинутися на увагу комусь;
обращать, обратить внимание на кого – уважати, уважити (зважити, зважати) на кого; мати увагу на кого; звертати, звернути увагу на кого; віддавати, віддати увагу кому; класти, покласти увагу на кого; (з відтінком турботи, піклування) оглядатися, оглянутися, зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на кого; мати око на кого; накидати оком [на] кого;
обращать, обратить внимание на что-либо – звертати (звернути) увагу (свою або чужу) на що, уважати, уважити на що, зважати, зважити на що, оглядатися (оглянутися) на що, класти (покласти) увагу на що, брати, взяти до уваги (на увагу) що; віддавати (давати), віддати (дати) увагу чому; (вульг.) вдарити (вдарити) на що; (находить привлекательным) накидати (накинути) кого оком, що оком; (сжалиться) зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на що;
обращать, обратить внимание чьё на кого, что – звертати, звернути увагу чию на кого, на що; дати, подати до уваги кому що; (иногда) зводити, звести кому на очі кого, що;
оказывать, оказать внимание кому – виявляти, виявити увагу до кого; ставитися, поставитися з увагою (уважливо, уважно, з уважливістю) до кого; віддавати (давати), віддати (дати) увагу кому; показувати, показати увагу кому; зробити ласку;
окружить вниманием кого – оточити увагою кого; пильно (щиро) піклуватися ким, про кого, повсякчас турбуватися про (за) кого; пильно дбати за (про) кого;
он обратил на неё внимание – він звернув на неї увагу; він накинув на неї оком; вона йому впала в око;
он (она…) и внимания не обращает на это – він (вона…) і уваги не звертає на це; йому (їй…) і байдуже (байдужечки) на те, про те, до того; він і байдуже на те, про те, до того;
оставлять, оставить, бросать, бросить без внимания кого, что – лишати, лишити (залишати, залишити) без уваги (поза увагою) кого, що; занехаювати, занехаяти (занехати, занедбувати, занедбати) кого, що; не виявити уваги; не звернути, не звертати уваги на що; легковажити що;
отвлечь, отвратить внимание от кого, чего – відвернути (відтягти) увагу від кого, від чого; (вульг.) заґавити кого;
относиться, отнестись со вниманием к кому, к чему, посвящать внимание чему-либо – віддавати (давати), віддати (дати) увагу кому, чому; ставитись, поставитись уважливо (уважно, з увагою, з уважливістю, уважністю) до кого, до чого; пильнувати кого, чого;
пользоваться вниманием чьим – мати увагу чию; тішитися увагою чиєю;
переключать, переключить внимание (своё) на что – переносити, перенести (переводити, перевести) увагу на що;
переключать, переключить внимание (чьё-либо) с чего на что – переводити, перевести увагу з чого на що, (ещё) відвертати, відвернути увагу від чого, відволікати, відволікти увагу від чого;
представляем вашему вниманию – подаємо до вашої уваги;
представлять, представить чьему-либо вниманию что – подавати (давати), подати (дати) кому до уваги що; ставити, поставити що кому перед очі (на очі);
привлекать, привлечь, приковывать, приковать к себе внимание – привертати, привернути (притягати, притягти, прихиляти, прихилити), приковувати, прикувати до себе увагу; цікавити; спадати, спасти на увагу кому; (образн.) брати очі [на себе]; упадати, упасти в око (в серце) кому; припадати, припасти до ока кому;
принимать, принять во внимание что, в соображение что-либо – брати, узяти до уваги (на увагу) що; уважати, уважити (зважати, зважити) на що; мати що на увазі; оглядатися на що; оглядатися, оглянутися на що;
принимая во внимание – беручи до уваги що, зважаючи, уважаючи на що, маючи на увазі що, з уваги, з огляду на що, як на що, як на кого;
сильное внимание, пристальное внимание – пильна увага;
сосредоточивать, сконцентрировать внимание на ком, на чём – зосередити (зібрати, скупчити), сконцентрувати увагу на кому, на чому;
уделять внимание кому, чему – віддавати, віддати (приділяти, приділити) увагу кому, чому;
усиленное, строгое внимание – пильна увага;
это требует самого пристального внимания – це потребує особливої уваги.
[Москаль на сльози не вдаря (Номис). От якесь абищо, а величається мов яка цяця! (Сл. Гр.). Я піду їх заґавлю, а ти й бери (Казка). Хай сміються, не потурай на те. Він занедбує (нехтує, легковажить) свої обов’язки (АС). — Та годі-бо вам, пане куме, помовчте, — заспокоював його парох, — дасть Бог, фортуна переміниться: що сьогодні втратиш, надолужиш завтра. А тим часом майте обачення на своє здоров’я, бо, здається мені, що вашець дуже втомлений, а може, навіть і поранений (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Шарль наказав усе-таки віднести речі в магазин Лере, але Фелісіте забула, а він сам за іншими турботами випустив з уваги цю справу (М.Лукаш, перекл. Ґ.Флобер). Гість: «Вибачте, але ваш собака весь час на мене дивиться». Хазяйка: "Не зважайте. Він завжди так робить, коли хтось їсть з його тарілки].
Обговорення статті
Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби):
а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут;
благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час;
было время когда – був час (були часи, була пора) коли;
в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах;
в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу;
в данное время – [в] цей час, тепер;
в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом;
в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою);
в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору;
в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину);
в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом);
в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи;
в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно;
в любое время суток – цілодобово;
в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час;
в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли;
в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас;
в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно;
в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах);
в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу;
в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину;
во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком);
во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами;
во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (изредка) на нову;
во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно;
во время поста – постом;
во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи);
во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи;
во всякое времяповсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб;
в одно время – заразом; одночасно;
в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас;
в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями;
во сколько времени? – о якій годині?;
[в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу;
[в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи;
в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду;
в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою;
временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.);
временами нужно… – часами (деколи) треба…;
время абсолютное – час абсолютний;
время боронования – волочінка;
время будущее – час майбутній, прийдешній;
время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна;
время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз;
время вставания – устанок;
время выдержки (техн.) – тривалість витримування;
время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель;
время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.);
время года – пора (доба, відміна) року;
время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.);
время до восхода солнца – досхідна пора (доба);
время дообеденное – задобіддя, задобідня година;
время жатвы – жнива;
время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість;
время идёт – час минає (збігає, плине);
время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко];
время испытания (техн.) – тривалість випробування;
время, когда весной снег тает – відталь;
время, когда греет солнце (разг.) – вигріви;
время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома;
время, когда пасётся скот – пасовиця;
время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов);
время косьбы (косовица) – косовиця;
время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає;
время между весною и летом – залітки;
время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить;
время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист;
время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; раз за разом, иноді, инколи; спорадично;
время пахания, пахоты – оранка;
время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка;
время послеобеденное – пообідній час; сполуденок;
время поступления бумаги – час вступу паперу;
время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок);
время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок;
время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя;
время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо;
время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди;
время появления первого льда – перволіддя;
время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора);
время прибавочное (для работы) – надробочий час;
время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ;
время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.);
время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина;
время работает на нас – час працює на нас;
время релаксации (техн.) – тривалість релаксування;
время роения пчёл – рійба (ройовиця);
время рождения овец – обкіт (р. -коту);
время сгребания сена – гребовиця;
время скоро проходит – час швидко упливає;
время собирания мака – макотрус;
время суток – час доби;
время терять – гаяти час, марнувати час;
время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго;
время удара (техн.) – тривалість удару;
время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час;
время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння;
в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи;
в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час;
всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз);
всему своё время – на все свій час, усьому свій час;
в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі;
в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину;
всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.);
в течение… времени – протягом… часу;
в течение некоторого времени – протягом якогось часу;
в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час;
в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді;
в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору;
в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом;
в условленное время – умовленої години, як умовлено;
в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра;
выбрать время – вибраги годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину);
выиграть время – вигадати час;
в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут;
давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що;
делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.);
для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени;
до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що;
до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори;
долгое время – довгий (великий) час;
до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині;
до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу;
до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній;
до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна;
до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер;
до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі;
до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний);
до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля;
до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний;
ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі);
ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий;
если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли;
есть время – є час; є коли;
за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу;
засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час;
знай время и место – знай своє місце й час;
и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу;
идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові;
имел время – мав час; мав коли (мені) було коли;
имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли;
иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.);
как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час;
как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме;
ко времени – вчасно, упору (впору);
короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина;
к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору;
летнее время – літо;
мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи;
на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи;
наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час;
на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні;
на время – на [якийсь] час; до часу; про час;
надлежащее время – певний, слушний час;
назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години;
на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час;
на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу;
на неопределенное время – на безрік;
настоящее время – час теперішній;
наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться;
наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали;
нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний;
на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу;
неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя);
не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті;
не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час;
не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори;
некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година;
нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу;
не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло;
нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає;
не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться;
новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв;
нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові;
обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и];
около того времени – близько того часу;
определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін);
от времени до времени – час від часу; з часу до часу;
относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий;
отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство;
первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах;
по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь;
по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи;
по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи;
потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу;
потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час;
потребуется много времени – візьме (забере) багато часу;
праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати;
приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала;
продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу;
прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час;
рабочее время – робітний, робочий час;
раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок);
самое время – саме час;
свободное время – дозвілля; гулящий час;
с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен;
с какого времени? – відколи?; з якого часу?;
сколько времени? – котра година?;
с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів;
с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна);
с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку);
с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу;
со временем – згодом, з часом;
со времени – від часу, від часів; з часів;
спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того);
спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі;
старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина);
с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі;
с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи;
с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді;
с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу;
тем временем – тим часом, поки [там] що;
теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність;
терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час;
то время – тогодення;
того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий;
трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення;
требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний);
тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття;
убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час;
удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година;
указанное время – указаний (зазначений) час;
улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу);
у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося;
условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування;
утреннее время – зарання, заранок;
через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом;
это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду;
это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу.
[При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Насправді час нікуди не спливає, спливаємо лише ми самі (М.Чайковська, перекл. К.Бруена). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях] Обговорення статті
Всегдашний – за́всі́дній (завсідний), завжде́нний, завжді́шній, за́вшній, повсякча́сний, повсіча́сний; (бессменный) невиво́дний.
[— Чому так? Нема, — доводжу, — не переходячого на Божому світі, нема повсічасного, навічного — або перейде, або привикнеш. Он, славлють, що як обсвідчуться, то живуть і в самому пеклі, хоч у кип’ячій смолі не велика придоба (М.Вовчок). — От і в все швидко будуть хоч не довічні, так завсідні вакації, — сказала Ватя (І.Нечуй-Левицький). — А що, Грицьку, чи пшениця вродила? — почне бувало здалека Лушня, натякаючи на завсідні жалощі Грицькові (П.Мирний). Діти на селі — поміч.. Піднялись трохи хлопці, — треба їх до діла призвичаїти. От і почалось завжденне, на перший раз для дітвори любе, призвичаювання (П.Мирний). Перед очима він ставив живих людей, з живими муками, з своїми невеличкими надіями: тілько хату теплу, працю повсякчасну (П.Мирний). То було завждішнє змагання (Сл. Гр.). «Чого ж я ще шукатиму? — думав собі Горинович.— Хіба ж я не знайшов, чого мені треба? Хіба моя повсякчасна мрія,— гармонія душі й тіла, щоб краса тіла єдналася з красою душі,— хіба вона не здійснилася тепер у цій дівчині? Чи не гарна ж вона, як зоря пишного ранку, чи не чиста ж, як краплина роси на білій лілеї? А цей спокій, ця добрість її — вони ж віщують йому ясне, спокійне, лагідне життя з нею вдвох! І чого ж іще дожидати, коли він її кохає, коли він жити без неї не хоче, ні, вже й не може?..» (Б.Грінченко). Невиво́дний гість (АС). «Вертайсь росою» … Завжденний сум оселився в Чорному Воронові після того, як зустрів її — ту, що колись присоромила його, бравого офіцера з трьома Георгіївськими хрестами на грудях, устидала тяжко й негадано, розбудивши в ньому приспаний гонор (В.Шкляр). Керол не працювала по середах, тож він перебував наодинці зі своїми похмурими настроями. Покупці наче й не помічали, що він утратив свій завшній добрий гумор (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)].
Обговорення статті
Любой
1) (
первый попавшийся) пе́рший-лі́пший, котри́й-будь, будь-котрий, бу́дь-яки́й, будь-хто, уся́кий, усяк, ко́жний, кожен, кожні́сінький;
2) (
нравящийся) котри́й до вподо́би, уподібні́ший, милі́ший:
берите любо́й – бері́ть уподібні́ший, (перен.) що на вас ди́виться;
в любое время – у будь-який (в усякий) час, повсякчас, повсякчасно;
в любом случае – в кожному (в кожнім, в усякому) разі;
из двух дорог, выбирайте любу́ю – з двох шляхі́в вибира́йте, котри́й до вподо́би;
люба́я вещь — гривна – геть уся́ка (ко́жна) річ по гривні;
любой вам укажет – бу́дь-хто вам пока́же;
любой скажет – перший-ліпший (перший-кращий) скаже, будь-хто скаже;
любой ценой – за всяку ціну;
любые неприятности, преграды – будь-які (всякі) неприємності, перешкоди;
мне и любо́й нелюб – мені́ всі не до вподо́би;
надо платить долг или идти в тюрьму — выбирайте любо́е – спла́чуйте борг чи йдіть до в’язни́ці — вибира́йте що милі́ше;
на любой вкус – на кожен смак;
форма оплаты любая – форма оплати будь-яка.
[Кавуні́в бага́то, вибира́йте котри́й до вподо́би (АС). Пе́рший-лі́пший школя́р дасть на це ві́дповідь (А.Кримський). — Нехай і так,— грубо кажу я. — Та в кожнім разі ти не винен, що в неї народилася дитина (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). — В кожному разі ти, Адсо, нотуй усе, нехай принаймні якийсь слід залишиться від того, що нині тут діється (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Будь-яка людина має право на дурість — проти цього не можна заперечувати, але цим правом треба користуватися з деякою поміркованістю (Людвіґ Берке)].
Обговорення статті
Трахать, трахнуть, оттрахать
1) бахнути (бухнути, гахнути, тарахнути, трахнути);
2) (совершать, совершить половой акт, жарг.) трахати, трахнути, відтрахати, взувати, взути, грати, виграти, відгойдати, жучити, вжучити, перти, порати, попорати, топтати, бамбукати, бамбукнути, попістонити.
[Кожен воїн знає, що у випадку звитяги вжучить на руїнах чужоземку (А.Морговський). — І взули її? — поцікавився Юрко. — Прошу? — Він питає, чи відбувся коїтус (Ю.Андрухович). Я комсомолку грав у ленінській кімнаті Звивалось її тіло піді мною Сплітаючись у класовім двобою Я грав її і прутень мій горів Як мудрий Ленін заповів Отак б’ючи за голом гол Вступав мій прутень в комсомол (Ю.Винничук). Це окрема тема, леді й джентльмени, пані й панове, перепрошую, якщо забираю вам забагато часу, мені нелегко про все це говорити, до того ж я дійсно тяжко недужа, моє зацьковане, виголодніле, а коли не бавитися евфемізмами, так і просто зґвалтоване тіло третій місяць невгаває в дрібненькому нутряному дрожі, особливо жаскому — до млості! – внизу живота, де повсякчас чую давучий битливий живчик, і коли розчепірюю пальці, то вони негайно починають жити самостійним життям, ворушачись кожен зосібна, ніби натягнені на порізнені, в незгідних ритмах посмикувані ниточки, я вже мовчу про бубняві, як у підлітка, рожеві прищі, котрими зацвітають обличчя і плечі, і нема на те ради, — горопашне тіло ще живе, воно качає права, воно доходить з елементарної сексуальної голодухи, воно б, може, й оклигало, і заплигало зайчиком, якби його всмак трахнули, але, на жаль, цю проблему не так легко розв’язати, надто коли ти сама-одна в чужій країні й чужому місті, в порожній квартирі, де телефон озивається хіба на те, щоб запропонувати тобі — рідкісна нагода, тільки на цьому тижні! — ко-ло-саль-ну знижку на передплату місцевої газети, і звідки вигрібаєшся тричі на тиждень — до університету, де півдюжини охайних, взутих у білі шкарпетки й кросовки, чистенько вмитих і дезодорованих американських дітлахів із здоровими, аж вогкими шкірою й зубами, водячи за тобою, як манджаєш туди-сюди по аудиторії, поглядами акваріумних рибок, щось там — один Біг відає, що! — тихенько шкробають собі в зошити, поки ти, сама себе накручуючи (ну бо треба ж якось протриматись годину з чвертю!), палко тлумачиш їм, що не було! не було в Гоголя, такого, який він був, натоді іншого вибору, окрім як писати по-російськи! хоч плач, хоч гопки скачи — не було! (і в тебе — також немає, окрім як писати по-українськи, хоч це і є, либонь, найяловіше на сьогодні заняття під сонцем, бо навіть якби ти, якимось дивом, устругнула в цій мові що-небудь «посильнее «Фауста» Гете», як висловлювався один знаний в історії літературний критик, то воно просто провакувалось би по бібліотеках нечитане, мов невилюблена жінка, скількись там десятків років, аж доки почало б вихолодати, — бо нерозкуштовані, невживані, непідживлювані енергією зустрічної думки тексти помалу-малу вихолодають, ще й як! — якщо тільки потік читацької уваги вчасно не підхоплює й не виносить їх на поверхню, каменем ідуть на дно й криються нездирним зимним лепом, як твої нерозпродані книжки, що пилюжаться десь удома по книгарнях, таке сталося майже з цілою українською літературою, можна на пальцях вилічити — не авторів навіть, а поодинчі твори, яким пощастило, — з отерпом у пучках і сльозами в очу ти читала надісланий тобі тут, в Америці, переклад «Лісової пісні», авторизовану версію, призначену для бродвейської сцени, кайфувала, як наркоман, од її прискореного жагучого віддиху: живе! живе, не пропало, через сімдесят літ, на іншому континенті, в іншій мові — скажи ж ти, випливло! — розуміється, що іншого — писати по-російськи чи по-англійськи, на перший же твій вірш, видрукуваний англійською, і то в цілком малопомітному журналі, екстатично відгукнулось, звідкілясь трохи чи не з Канзасу, якесь там «…», це ж треба, і Макміллан збирається включити його до антології світової жіночої поезії ХХ-го століття,…; кажуть тобі тутешні видавці (зволікаючи, проте, з книжкою), спасибі, я знаю, тим гірше для мене, — але в тебе нема вибору, золотце, не тому, що не зуміла б змінити мову, — пречудово зуміла б, якби трохи помарудитись, — а тому, що заклято тебе — на вірність мертвим, усім тим, хто так само несогірше міг би писати — по-російськи, по-польськи, дехто й по-німецьки, і жити зовсім інше життя, а натомість шпурляв себе, як дрова, в догоряюче багаття української, і ні фіґа з того не поставало, крім понівечених доль і нечитаних книжок, а однак сьогодні є ти, котра через усіх тих людей переступити - негодна, негодна і все, іскорки їхньої присутності нема-нема та й укидаються в повсякденному, навзагал геть спопілавілому бутті, і оце й є твоя родина, родове твоє древо, аристократко забацана, прошу пробачення за непризвоїто довгий відступ, леді й джентльмени, тим більше, що до нашої теми він, властиво, не тичеться) (О.Забужко). Спочатку у Василини в очах посвітлішало, бо вона оце вперше на віку (не на картині і не в кіно) бачила, як живий чоловік пре живу жінку. Але згодом в очах у неї стало темніти й потемніло зовсім, бо Василина точно знала, що то не вона лежить на ліжку під тим чоловіком, а чоботи і штани в того чоловіка такі, як у її Яреми (Василь Рубан). Тут на нього зразу насів студент, зірвав йому з голови мідницю і трахнув нею межи плечі разів три чи, може, й чотири, а тоді об землю її брязнув, що мало на кавалки не розскочилась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Ці дурепи, яких уже давно ніхто не трахав, цілими днями працюють над тим, щоб «розбудити бажання» у мільйонів споживачів! (про рекламісток) (М.Ілляшенко і О.Ногіна, перекл. Беґбеде). Одного разу він пообіцяв їй, що трахатиме її всю ніч. І він дотримав свого слова, гаруючи на ній до самого світанку. «Щоправда,— чесно зізналася Рошель,— лягли ми досить пізно, а ночі в ту пору року були короткі» (В.Шовкун, перекл. Мішеля Турньє). — У мене своя послідовність, будьте певні. І щодня не гірша за вашу. І коли ваша сестра приходить до мене, щоб я її попістонив і попестив, вона знає, чого хоче (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса)]. Обговорення статті
Улыбка – усмішка, усміх, осміх, (выражающая чаще иронию, насмешку) посмішка:
гагаринская улыбка – гагарінська (ґаґарінська) усмішка;
голливудская улыбка – голлівудська усмішка;
змеиная улыбка – зміїна (гадюча, лукава, підступна) посмішка (усмішка);
лёгкая улыбка – легенька умішка, легенький усміх;
насмешливая улыбка – глузлива посмішка.
[В Христі забігала усмішка на вустах, вона одвернулася, щоб не зареготатися (П.Мирний). Брови насупились, а осміх злетів з уст і ніби вилетів з хати. — Спасибі тобі, моє серце кохане, що ти нас вітаєш, — промовила Кайдашиха до Мотрі, і знову на її уста прилинув осміх, а з словами неначе полилась патока з уст (І.Нечуй-Левицький). Усмішка щастя розіллялась по обличчю в старої (М.Коцюбинський). Я бачу, погляд твій палає від погорди, Усмішка на устах немов змія (Л.Українка). Вона прийняла, подякувала і усміхнулась. Василькові здався той усміх дуже ласкавим (Л.Українка). Помітивши, яке враження справила на мене його гостина, він добродушно прикусив у себе на губах осмішку і змовк (С.Васильченко). Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні, Не губіть ви останньої слави; Гріє здалека землю усмішка весни, Пробиваються проліски, трави (О.Олесь). Кожен погляд і усміх її осявав тепер йому душу, торуючи в ній плутані стежки кохання (В.Підмогильний). З перерізаним горлом і захололим осміхом губ стояв і куди рушити не знав (Михайль Семенко). — Діду, дайте меду! — Якого тобі, вражий сину? — підводячись, поздоровкався з Дмитром. — Щільникового. — Зараз не можна меду їсти. — Чому, діду? — Чому? Язик як цурпалок стане. Спухне, — промовив безперечно, стримуючи осміх в розкішній сивій, аж позеленілій броді (М.Стельмах). Усмішка-відписка, усмішка-розписка Ніколи не сходить у нього із писка (М.Лукаш). Вони сидять за столом, поклавши перед себе жилаві руки: ось сухі і нервові — мамині, ось татові — важкі, наче гирі, сидить сестра — таємнича усмішка сновигає її непевним обличчям, усміхаючись, вона думає про своє (В.Стус). Я вперше в Києві. Це місто прекрасне, як усмішка долі. Але тут мер не знає Ліста. Я буду грати на Подолі. Ну, що ж, я згоден. Все готово. Я їх презирством покараю. Це зветься площа Контрактова. Вони торгують. Я їм граю (Л.Костенко). Що за усмішка, ця суміш сором’язливості й кокетства, слід від пензля Караваджо на її щічках вакханки! (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). — Не знаю, чи вміє панна Ханна всміхатися — принаймні я жодного разу не бачила, та панна Ада всміхається повсякчас, і це ще гірше (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Кути губ в усмішці пропорційні ступеневі свободи (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вечно, нар.
1) (
во все века) ві́чно, дові́ку, пові́к;
2) (
постоянно) раз-у-раз, повсякча́с.
Вечный
1) ві́чний, дові́чний, -а, -е;
2) (
постоянный) повсякча́сний, -а, -е.
Всегдашний – за́всідній, -я, -є, повсякча́сний, -а, -е.
Ежечасно
1) щогоди́ни;
2) (
постоянно) щоча́сно, повсякча́с.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Время – час; пора; часина; доба. Короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина. В короткое время, за короткое время – за малий час; не за великий час; за малу часину. Продолжительное время – великий час; довший час. Рабочее время – робітний, робочий час. Во время, во времена кого, чего – за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; підчас чого. Со времени – від часу, від часів. До времени – до якогось часу; покіль що. С какого времени – відколи; з якого часу. С этого времени – відтепер; з цього часу. С того времени – відтоді; з того часу; з тих часів. Со времени (революции, ревизии и т. п.) – від часу (революції, ревізії і т. ин.) С давнего времени – з давніх часів; з давньої давнини; з давнього давна; з давніх давен. С незапамятных времен – з давніх давен; від найдавніших часів. С того времени, как – з того часу, як; відколи. С некоторого времени – з якогось, від якогось часу. В какое время? – якого часу? Около того времени – близько того часу. В это время – тим часом; в цей час; під цей час. А в это время – аж тут; аж під цей час. В то время – тоді; того часу; в той час; під той час; тими часами; на той час; на ту пору. В то же время – рівночасно; одночасно; в той-таки час; в той самий час. В одно время – заразом; одночасно. В одно и то же время – за одним заходом; одночасно. Тем временем – тим часом; поки що. В то время, как – тим часом як. Все время – раз у раз, раз по раз. Раньше времени – без часу. В свое время – за свого часу; свого часу; в свій час; (своевременно) – своєчасно. Вовремя – вчасно; впору; на свій час. Не в свое время, не вовремя – невчасно; не в час; не свого часу. Всему свое время – на все свій час. Для своего времени – як на свій час; як для свого часу. Во всякое времяповсякчас; повсякчасно. Это было не в наше время – це ще не за нас було; не в наші часи те діялося. В недавнее время – недавніми часами. В прежнее время – попередніми часами; за попередніх часів; давніших літ; перше; попереду. В последнее время – останнім часом; останніми часами. В старое время – за давнього часу; в старовину. По теперешним временам – як на тепер; як на ці часи. До последнего времени – донедавна. В другое время – иншим часом. До сего, до настоящего времени – досі; до цього часу. До того времени – доти, дотіль. До поры до времени – поки що; доки що; до слушного часу; до часу. До позднего времени – допізна; до пізньої години. На время – на час; до часу; про час. На некоторое время – на якийсь час. На неопределенное время – на безрік. На вечные времена – на вічні часи; на безвік; у вічний час. Спустя, через некоторое время – по часі; згодом; перегодом, перегодя (якийсь час); незабаром; невдовзі; туди далі; по якійсь годині; за якимсь часом. Спустя долгое время – по довгому часі. Продолжительное время – довго; чимало часу. В непродолжительном времени – незабаром; незадовго. С течением времени – дедалі; з часом; з бігом часу. В течение некоторого времени – протягом, на протязі якогось часу. В течение непродолжительного времени – не за великий час; протягом, на протязі недовгого часу. От времени до времени – час від часу; з часу до часу. По временам, время от времени – часами; десь-не-десь; коли-не-коли; десь-колись. В ночное время – уночі; нічною добою; нічної доби; вночішнього часу. В любое время – коли хочете. Время дообеденное – задобіддя; задобідня година. В обеденное время – в обіди. Время послеобеденное – пообідній час; сполуденок. Время года – пора; доба року. В свободное время – на дозвіллі; гулящого часу; вільного часу; гуляючи. Есть время – є коли. Отсутствие свободного времени – нікольство. Не хватать, не доставать времени – ніколитися. Нет времени – нема коли; ніколи; не маю часу. Удобное, благоприятное время – добра нагода; добра година; слушний час; сприятлива година. Надлежащее время – певний, слушний час. Потребует много временисм. Требовать. Неблагоприятное, бедственное время – лихий час; лихоліття; тяжка година; знегіддя; знегода. В условленное время – умовленої години; як умовлено. В лучшие времена – за кращих часів. Указанное время – зазначений час. Определенное время – певний, визначений, призначений час, термін. В определенное время – певного часу; за певний, визначений час; (в определённые сроки) – певними термінами. Теперешнее время – теперішні часи; цьогочасність. Старые времена – старі часи; давнина; старовина; старосвіччина. В настоящее время – на теперішній час. До настоящего времени – донині; дотепер. На будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє. По настоящему времени – на теперішній час. В давние времена – давніми часами; у давні давна. Относящийся к этому, к тому, к новому времени – цьогочасний; тогочасний; тодішній; новочасний. Требующий, отнимающий много времени – забарний; загайний. Время летит – час біжить; час не змигнеться. Время прибавочное (для работы) – надробочий час. Время упущено – проминуто час; (шутя) – пора перепорилася. Время идет – час минає, плине. Время скоро проходит – час швидко упливає. Время терять – гаяти час; марнувати час. Выиграть время – вигадати час. Время поступления бумаги – час вступу паперу. Во сколько времени – за скільки часу; за який час. В рабочее время – робітною, робочою порою; в робочу пору; в робочий час. Улучить, выбрать время – вигадати годину; добрати часу. Свободное время – дозвілля; гулящий час. Нет свободного времени – часу немає; (от работы) – виробу немає. В какое время – в яку годину; в яку пору. Как раз в то время – саме тоді; саме під той час. На это требуется много времени – на це треба багато часу; це відбере багато часу. Летнее время – літо. В летнее время – влітку; вліті; літньої доби. Нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Больной
• Больное воображение
– хвороблива уява.
• Больное, самое больное место
– болюче, найболючіше (живе, найживіше, дошкульне, найдошкульніше, вразливе, найвразливіше) місце; болячка; болячка над болячкою; слаб(к)а сторона. [Бо вражено Сашка в найдошкульніше місце. Смолич. Ото наша болячка, — показав Хома Слонь на озеро, — Все літо несолонь там… Земляк.]
• Больной вопрос
– пекуча (болюча) справа; болюче (пекуче) питання.
• Быть больным чем
– слабувати (нездужати, хворіти, х(в)орувати, боліти, хиріти, недугувати, кволіти, лежати) на що; бути хворим (слабим) на що. [Буде спати — не плакати, Буде рости — не боліти, На серденько не кволіти. Н. п. Воронцов лежав у бліндажі хворий на малярію. Гончар.]
• Валить с больной головы на здоровую
– звертати (звалювати) з дурної голови на людську. Хто б’ється, а в кого чуб болить. Пр. За моє жито та мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр.
• Вечно больной
– вічно (завжди, раз у раз, повсякчас) хворий (недужий, слабий); (ірон.) болячка. [Болячка, а не чоловік: то в животі в нього ріже, то поперек ломить. З нар. уст.]
• Сказаться больным
– об’явитися хворим (слабим, недужим, немічним, кволим).
• Смертельно, безнадёжно больной
– безнадійно хворий (слабий); смертенний. [Де вже їй устати? Зовсім смертенна лежить. Вовчок.]
Висеть
• Беда висит над головой
– лихо (біда) звисає (висне) над головою.
• Висеть на волоске, на ниточке
(перен.) – висіти на волосин[ц]і (на волоску), на ниточці (на павутинці); як на волосинці (як на волоску), як на ниточці (як на павутинці) висіти.
• Висеть на ногах у кого
(перен.) – не давати ступити кому; висіти на ногах у кого.
• Висеть над душой у кого
(перен.) – стояти (висіти) над душею кому, в кого; просвітку (просвітлої години) не давати кому; набридати повсякчас кому. [Ой, Доле, змилуйся в пригоді! Напало лишенько та й годі: Король просвітку не дає, Клює нас та й клює! Глібов.]
• Висит у меня на шее
(перен.) – висить мені (в мене) на шиї.
• Это висит в воздухе
(перен.) – це висить у повітрі; це ще не певне.
Внимание
• А это остаётся без внимания
– а це залишається поза увагою; а це байдуже; а про це (а за це) байдуже.
• Благодарю за внимание
– дякую за увагу; вдячний вам за увагу.
• Брошенный без внимания
– занехаяний (занедбаний).
• Возбуждать, возбудить внимание
– збуджувати, збудити (викликати, зрушувати, зрушити) увагу.
• Достойно внимания
– варте (гідне) уваги; уваги варте (гідне).
• Заострить внимание на чём
– зосередити увагу на чому; звернути пильну увагу на що.
• Заслуживать внимания
– заслуговувати на увагу; бути вартим уваги.
• Заслуживающий, не заслуживающий, достойный, не достойный внимания
– уваги гідний (вартий), не гідний (не вартий) уваги; (про зауваження, доказ і т. ін. з відтінком «справедливий» також) слушний, не слушний; (про людину, не варту уваги, нікчемну також) абищо. [От якесь абищо, а величається мов яка цяця! Сл. Гр.]
• Из внимания к кому, к чему
– з уваги до кого, на що; зважаючи (уважаючи) на кого, на що; з огляду на кого, на що.
• Не обращать на себя внимания
– не звертати (не мати) на себе уваги.
• Не обращать, не обратить внимания, оставлять, оставить без внимания кого, что
– не вважати, не вважити (не зважати, не зважити) на кого, на що: не звертати, не звернути уваги на кого, на що; не брати, не взяти до уваги кого, що; залишати, залишити (полишати, полишити) без уваги кого, що; легковажити, злегковажити що; занехаювати, занехаяти кого, що; занедбувати, занедбати кого, що нехтувати, знехтувати кого, що; не потурати (не вдаряти) на що. [Знехтували пораду Павлову. Гордієнко.]
• Обратим, обратите внимание
– звернімо, зверніть увагу; уважаймо, уважайте.
• Обращать, обратить внимание на кого
– уважати, уважити (зважити, зважати) на кого; мати увагу на кого; звертати, звернути увагу на кого; віддавати, віддати увагу кому; класти, покласти увагу на кого; (з відтінком турботи, піклування) оглядатися, оглянутися, зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на кого; мати око на кого; накидати оком [на] кого. [Потім оглянулись і люди на нас і драночок мені назносили. Барвінок.]
• Обращать, обратить внимание на что
– уважати, уважити (зважати, зважити) на що; звертати, звернути увагу на що; брати, взяти до уваги (на увагу) що; класти, покласти увагу на що; (від)давати, (від)дати увагу чому; (вульг.) ударяти на що; (образн.) звертати, звернути око на що. [А заплаче, поскаржиться, — хто на це зважить. Муратов.]
• Обращать, обратить внимание чьё на кого, что
– звертати, звернути увагу чию на кого, на що; дати, подати до уваги кому що; (іноді) зводити, звести кому на очі кого, що.
• Оказывать, оказать внимание кому
– виявляти, виявити увагу до кого; ставитися, поставитися з увагою (уважливо, уважно, з уважливістю) до кого; (від)давати, (від)дати увагу кому; показувати, показати увагу кому.
• Окружить вниманием кого
– оточити увагою кого; пильно (щиро) піклуватися ким, про кого, повсякчас турбуватися про (за) кого; пильно дбати за (про) кого.
• Он (она…) и внимания не обращает на это
– він (вона…) і уваги не звертає на це; йому (їй…) і байдуже (байдужечки) на те, про те, до того.
• Он обратил на неё внимание
– він звернув на неї увагу; він накинув на неї оком; вона йому впала в око.
• Отвлечь внимание от кого, чего
– відвернути (відтягти) увагу від кого, від чого; (вульг.) заґавити кого. [Я піду їх заґавлю, а ти й бери. Казка.]
• Оставлять, оставить, бросать, бросить без внимания кого, что
– лишати, лишити (залишати, залишити) без уваги кого, що; занехаювати, занеха(я)ти (занедбувати, занедбати) кого, що. [Ледащиця, та й годі!.. А дитя своє зовсім занедбала, — пропадає дитя. Вовчок.]
• Относиться, отнестись со вниманием к кому, к чему
– (від)давати, (від)дати увагу кому, чому; ставитись, поставитись уважливо (уважно, з увагою, з уважливістю) до кого, до чого; пильнувати кого, чого.
• Пользоваться вниманием чьим
– мати увагу чию; тішитися увагою чиєю.
• Представлять, представить чьему-либо вниманию что
– (по)давати, (по)дати кому до уваги що; ставити, поставити що кому перед очі (на очі).
• Привлекать, привлечь, приковывать, приковать к себе внимание
– привертати, привернута (притягати, притягти, прихиляти, прихилити), приковувати, прикувати до себе увагу; спадати, спасти на увагу кому; (образн.) брати очі [на себе]; упадати, упасти в око (в серце) кому; припадати, припасти до ока кому. [Та й сорочка ж: аж на себе очі бере… Сл. Гр. І Одарка — не з любові. А впала в око, та й став чіплятися. Головко.]
• Принимать, принять во внимание что
– брати, узяти до уваги (на увагу) що; уважати, уважити (зважати, зважити) нащо; мати що на увазі; оглядатися на що. [Цупченко не взяв того на увагу і казав далі… Грінченко. Оглянулась на мої старощі. Барвінок.]
• Принимая во внимание что
– беручи до уваги що; зважаючи (уважаючи) на що; маючи на увазі що; з уваги (з огляду) на що; як на що.
• Сосредоточивать, сконцентрировать внимание на ком, на чём
– зосередити (зібрати, скупчити), сконцентрувати увагу на ком у, на чому.
• Уделять внимание кому, чему
– віддавати, віддати (приділяти, приділити) увагу кому, чому.
Время
• А в это время
– а[ж] в цей (під цей) час; а(ж) тут.
• Благоприятное, удобное время
– [Добра] година; сприятлива година; добра нагода; слушний (нагідний) час. [При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Пр.]
• В более отдалённые времена
– за давніх часів, у давніших часах.
• В давние, древние времена
– давніми часами (за (старо)давніх часів, у давні часи); давньою порою; у давні давна (віки); за давніх-давен (за давнього давна); у [давню] давнину (у [давній] давнині); давниною; за старожитних часів; застародавна. [Січовики ще за старожитних часів прозивались козаками. Стороженко.]
• В данное время
– (в) цей час; тепер.
• В другое время
– іншим часом; іншим (другим) разом.
• В зимнее время
– зимової пори (доби); узимі (узимку, зимою). [Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує). Пр.]
• В какое время
– якого часу (у який час); у яку годину; коли. [Ой, Бог знає, коли вернусь, в яку годину, Прийми ж мою Марусеньку, Як рідну дитину. Н. п.]
• В короткое время
– за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час; за малу часину (годину).
• В летнее время
– літньої пори (доби); літнього часу; улітку (уліті, літ(к)ом). [Скинеш оком по тому степу, що колись улітку пишною травою зеленів. Сл. Гр. Літком немає Мотрі дома. Мирний.]
• В лучшие времена
– за кращих (за ліпших) часів; у кращі (у ліпші) часи.
• В любое время
– будь-якого часу (у будь-який час); першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини); кожного часу; коли хочете; коли завгодно. [Він був увільнений від війська й міг кожного часу женитися. Кобилянська.]
• В настоящее время
– тепер (іноді розм. тепереньки, теперечки); теперішнім часом (за теперішніх часів); нині. [Таких людей, як був отой дід Євмен, тепер — запевне кажу вам — нема. Кониський. Де то вона тепереньки? Н.-Левицький.]
• В настоящее время, когда…
– тепер (нині), коли.
• В наше время
– за нашого часу (за наших часів); за наших днів, за нас. [От було за наших часів — Верді, Россіні… Українка.]
• В недавнее время
– за недавніх часів (недавніми часами); недавно.
• В непродолжительном, скором времени
– незабаром (невзабарі); незадовго (іноді нев(за)довзі); через (за) недовгий час; небавом (розм. іноді незабавки, незабаром); затого; (лок.) ускорості (ускорах). [Метод Багірова незабаром підхопили всі. Гончар. Невдовзі з-за хати з’явилася Знайда. Трублаїні.]
• В ночное время
– уночі; нічною порою (добою); нічної доби; нічного часу; о нічній порі. [Вдень тріщить, а вночі плющить. Пр. Нічною се було добою. Котляревський. Коли ти пишеш о порі нічній… Павличко.]
• В обеденное время
– в обід(и); під (в) обідню пору (об обідній порі); обідньої доби (в обідню добу); в обідню годину. [В обідню пору Василько погнав гусей додому. Панч. Вітрець схопився об обідній порі. Сл. Гр.]
• Во время, во времена кого, чего
– за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого, при чому; (передається ще й орудним відмінком). [То було за царя Панька, як земля була тонка. Пр. При добрій годині всі куми й побратими. Пр.]
• Во время жатвы
– у (під) жнива; під час жнив; жнивами. [Мій Петрик найшовся жнивами. З нар. уст.]
• Во время новолуния (первой четверти)
– на молодику (на молодиці); (зрідка) на нову.
• Во время оно, во времена оны
(устар.) – во врем’я оно. [Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно. Шевченко.]
• Во время сна
– під час сну; спавши; (розм.) упереспи (упересипи). [Він марив спавши. З нар. уст. Саме упереспи це робилось. Сл. Гр.]
• Во все времена
– за всіх часів; у всі часи; на всі часи.
• Во всякое время
повсякчас(но); (зрідка застар.) на всяку діб. [Так грай-бо, скрипонько моя. Голоті вбогій повсякчас, І хай нудьга тіка від нас. Манжура.]
• В определённое время
– у певний (визначений) час; певного часу.
• В последнее время
– останнім часом (останніми часами); останнього часу (в останній час). [Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Українка.]
• В прежнее время, в прежние времена
– за попередніх часів (давніших, колишніх); попередніми часами; давніших літ; перше; (розм. іноді) упершені (упервині); попереду; давнішеє]; раніш(е); передніш(е). [Ой чом тепер не так, як перше було. Сл. Гр. Упервій не так робилося. Сл. Гр. Я хотіла поговорити з тобою так… як давніше було. Франко.]
• В рабочее время
– у робочий (у робітний) час; в [під] робочу (робітну) пору; під робочий (робітний) час; робочої (робітної) пори; робочою (робітною) порою.
• Временами и дурак правду говорит
– як коли й дурне правду тне. Пр. І на премудрих часом чорт їздить. Пр. І на мудрім дідько на Лису гору їздить. Пр.
• Время боронования
– волочінка.
• Время возки копен, хлеба с поля
– возовиця; коповіз. [Вона збудована вже в возовицю… Українка. Се було саме у коповіз. Сл. Ум.]
• Время всему научит
– час усього навчить; час — найкращий учитель.
• Время все раны лечит
– час усе лікує. Пр. Час всі рани гоїть. Пр. Збіжить вік — ото тобі й лік. Пр.
• Время года
– пора (доба, відміна) року.
• Время — деньги
– час — то гроші. Година (час) платить, година (час) тратить. Пр. Не товар платить, а час. Пр.
• Время до восхода солнца
– досхідна пора (доба).
• Время жатвы
– жнива.
• Время золотое (молодые счастливые годы)
– золота пора; золотий (красний) час; золоті (красні) роки (літа); красна молодість.
• Время идёт
– час минає (збігає).
• Время идёт быстро
– час швидко минає (упливає); час лине [хутко, пругко].
• Время, когда весной снег тает
– відталь. [Ледве перейшов річку, боявся, що провалюсь, відталь бо вже була. З нар. уст.]
• Время, когда греет солнце
(разг.) – вигріви. [Як почнуться вигріви, то сніг пропаде. Сл. Гр.]
• Время, когда ложатся спать
– час, коли лягають спати; (розм. давн.) ляги (лягови, обляги); (присл.) улягома. [Нерано, вже й пізні ляги минули. Коцюбинський. Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов. Барвінок.]
• Время косьбы (косовица)
– косовиця.
• Время летит
– час лине (летить, біжить); (образн.) час не змигнеться; (згруб.) час чухрає. [День за днем, за тижнем тижні — непомітно лине час. Забіла. А час, мов віл, з гори чухра. Г.-Артемовський.]
• Время не ждёт (не терпит, не стоит)
– час не жде (не чекає, не стоїть, не триває); час тіснить. [Швидко, швидко, бо час не стоїть. Чендей.]
• Время опадания листьев (листопад)
– листопад; (іноді) падолист.
• Время от времени, от времени до времени
– від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу); часом (часами); (зрідка) коли-не-коли. [Чоловік коли-не-коли оглядався, і Василько знав чого… Турчинська.]
• Время пахоты
– оранка. [Вона добилася, що бригадир виділив їй землю ще до оранки. Скляренко.]
• Время перед вечером, под вечер, предвечерье
– підвечірок (підвечір); підвечір’я (надвечір’я). [Одного прекрасного підвечір’я ми з Адаменком зустрілися. Яновський.]
• Время перед жатвой, перед сбором нового хлеба
– час перед жнивами, перед збором нового хліба; переджнив’я; (давн.) переднівок. [Поставила хутенько на стіл. І хлібця скибочку, що Зінька принесла, бо ж переднівок. Харчук.]
• Время перед обедом, предобеденное время
– передобідній (передобідяний) час; передобідня пора (година, часина); передобіддя (переобідок); надобіддя. [Надворі стояло гаряче передобіддя, що більше нагадувало глибоке літо, ніж початок осені. Тудор.]
• Время покажет
– час покаже; з часом буде видно; з часом побачимо.
• Время полуденное приближается
– (розм.) Береться під обіди. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.]
• Время появления первого льда
– перволіддя. [Ішов я якось у перволіддя до сорочинців. З пар. уст.]
• Время предрассветное, рассвет
– досвіт(ок); досвітній час; досвітня година (доба, пора). [З самого досвітку стали вирушати селяни на Князівку. Головко.]
• Время приближается, приближалось к полночи
– доходить, доходило до півночі; береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі; наближається, наближалася північ. [Вже було пізно, добиралося до півночі. Мирний.]
• Время придёт — слёзы утрёт
– час мине — сльози зжене. Пр.
• Время прошлое, давно минувшее
– час минулий (давній, давноминулий); давні (минулі) часі; давня давнина. [Давня то давнина, а наче вчора діялось. Вовчок.]
• Время работает на нас
– час працює на нас.
• Время роения пчёл
– рійба (ройовиця).
• Время сгребания сена
– гребовиця. [Це було саме в гребовицю. Сл. Гр.]
• Время упущено
– упущено (пропущено) час; (жарт.) пора перепорилася (перепоріло).
• В свободное время
– на дозвіллі; вільного (гулящого) часу; вільним (гулящим) часом; у вільний (гулящий) час; на (по)гулянках (гулянками); гуляючи. [Нехай колись на дозвіллі зроблю. Сл. Ум.]
• В своё время
– свого часу (у свій час, іноді за свого часу). [Все добре в свій час. Пр.]
• Всё время
(разг.) – (у)весь час; усе; повсякчас [годину]; раз у раз (раз по раз). [Василь одійшов далеченько, та все оглядався до дівчат. Н.-Левицький.]
• Всему своё время
– на все свій час; усьому свій час.
• В старое время
– за старих часів; у старовину; за давніх часів (за давнього часу); у давнину. [Все так же було, як і в давнину. Свидницький.]
• Всякому овощу своё время
– усякий овоч має свій час. Пр. Порою сіно косять. Пр. Не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити. Пр. Кусає комар до пори. Пр. Тоді дери луб’я, як дереться. Пр.
• В течение… времени
– протягом часу.
• В течение непродолжительного, некоторого времени
– не за великий час; протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час. [Не за великий час усе прогайнували. Сл. Гр.]
• В то время
– того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів); на той час (на ту пору, о тій годині); за тієї години; [саме] тоді; тією добою (тієї доби). [А тим часом шаланда пройшла поза купою очерету й випливла на Кардашинський лиман. Яновський. І блідий місяць на ту пору З-за хмари де-де виглядав. Шевченко. Саме тоді прийшли цигани, набиваються ворожити. Барвінок.]
• В то время как…
– тим часом як…; у той час як…; як. [Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Пр.]
• В то же [самое] время
– одночасно (рівночасно); в той-таки час (в той самий час); заразом; водночас (воднораз); (іноді) за одним заходом. [Гарне, привабливе обличчя жінки здавалось воднораз суворим і ніжним. Козаченко.]
• В условленное время
– умовленої години, як умовлено.
• В хорошее время (пока было хорошо)
– за доброго часу; за добра.
• Выбрать время
– вибрати годину (часину); улучити (спобігти) годину (час, часину). [Антон: Коли ж то буде? Оришка: Як тільки спобіжу таку годину, що вони не будуть сердиті… Кропивницький.]
• Выиграть время
– вигадати час.
• В это время
– у (під) цей (під теперішній) час; цей час; у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом).
• Делу время, потехе час
– коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй влітку, відпочинеш взимку. Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр.
• Для своего времени
– [Як] на свій час; [як] для свого часу.
• До времени; до поры до времени
– до часу; до пори, до часу; до якогось (до котрогось, до певного) часу; поки що; до слушного часу.
• До часу глек воду носить.
Пр. До пори, до часу збанок воду носить. Пр.
• До времени, прежде, раньше времени
– передчасно (дочасно); перед часом (до часу); без часу; завчасно (завчасу); без пори; порано. [Передчасно постарівсь. Кримський. Пішов перед часом сиру землю гризти. Франко. Пив дуже горілку, та так без пори і вмер. Сл. Гр.]
• Долгое время
– довгий (великий) час.
• До настоящего времени
– досі; дотепер; донині. [За римлян теж таке завжди велось, То й дотепер, можливо, дотяглось. Лукаш, перекл. з Гете.]
• До недавнего времени
– донедавна; до недавнього часу.
• До недавнего времени бывший (существовавший)
– донедавній.
• До позднего времени (до поздней поры)
– до пізнього часу; до пізньої години (пори); допізна.
• До последнего времени
– до останнього часу; донедавна.
• До сего времени
(книжн.) – до сього (до цього) часу; досі. [Адреса моя та сама, що й досі була… Українка.]
• До сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший)
– дотеперішній (досьогочасний). [Кожна нова думка, що не згоджувалася з її дотеперішнім світоглядом, викликала цілу бурю в молодій, незміцнілій ще душі. Коцюбинський.]
• До того времени
– доти; до того часу.
• До того времени бывший (существовавший)
– дотогочасний.
• Ей время выходить замуж
– їй час іти заміж (дружитися, віддаватися); вона вже на відданні; вона вже на порі (у порі).
• Ему время (пора) жениться
– час йому женитися (дружитися, одружуватися); він уже на порі (у порі); він уже на оженінні; він уже дохо(д)жалий; (лок.) він уже на стану став; (образн.) він уже під вусом; він уже підвусий.
• Если позволит время
– якщо (коли) матиму час; якщо матиму коли; як буде коли. [Сідай, коли маєш час. Кропивницький.]
• Есть время
– є час; є коли.
• За отсутствием времени
– за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу.
• Знай время и место
– знай своє місце й час.
• И до настоящего времени
– і досі; і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу. [Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня. Шевченко.]
• Идти с духом времени
– іти з духом часу; потрапляти часові. [Ви боїтесь, що я не піду з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього. Українка.]
• Имел время
– мав час; мав коли; [мені] було коли.
• Имею время
– маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли.
• Иное время — иное бремя
– що вік, то інший світ. Пр.
• Как раз в то время
– саме тоді; саме під (в) той час.
• Как раз в это время
– саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме.
• К тому времени
– на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору.
• Мне теперь не время
– [Тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи.
• На будущее время
– надалі; на дальший час; на майбутнє; (іноді) на потім; (давн.) на потомні часи.
• Наверстать потерянное время
– надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час. [Загаяний час друзі надолужили швидкою ходою. Байдебура.]
• На вечные времена
– на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (давн.) на всі віки потомні.
• На время
– на [якийсь] час; до часу; про час. [Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну. Сл. Гр.]
• Назначенное, урочное время
– визначений (призначений) час; визначені (призначені) години.
• На короткое время
– на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий) час. [Не надовго розстаємось — на час. Старицький. Може, вирвусь на часинку, прийду попрощатися з родом… Стельмах.]
• На некоторое время
– на який(сь) (на деякий) час; на яку(сь) (на деяку) годину; на [який там] час; до часу.
• Наступает, приближается обеденное время
– настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.]
• Наступили дурные времена
– настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали.
• Нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам
– нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний. [Сьогоденні наші справи. М. Рильський.]
• На это требуется много времени
– на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу.
• Неблагоприятное время
– недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (давн. лихівщина); знегода (знегіддя). [Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав На сей недобрий час. Глібов. При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Н. п.]
• Не в наше время
– не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті. [Це не за нас стало, не за нас і перестане. Пр.]
• Не в своё время, не вовремя
– не в час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору. [Не в час прийшла вона. Воронько. Гарні гості, та не в пору. Пр.]
• Не ко времени
– не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори.
• Некоторое время
– який(сь) (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка(сь) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година.
• Нет времени у кого
– не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) (й) угору глянути.
• Не те времена
– не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло. [Тепер уже не тим вітром повіяло. Франко.]
• Не хватает, не достает времени
– не стає (не вистачає) часу; (розм.) ніколиться. [От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… Казка.]
• Новые времена
– нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв.
• Обеденное время
– обідня година (пора, доба); обідній час; обід(и). [Я лежу на зеленій землі В час обідній, у пору спочинку. Мушник.]
• Около того времени
– близько того часу.
• Отсутствие свободного времени, недосуг
– брак [вільного] часу.
• Первое время, в первое время
– на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах. [Важко буде перший час. Копиленко.]
• По временам, временами
– часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи. [Часом з квасом, порою з водою. Пр.]
• По нынешним временам, по настоящему времени
– [Як] на теперішній час; [як] на теперішні часи.
• По теперешним временам
– як на тепер; як на ці (теперішні часи).
• Потеря времени
– трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу.
• Потерять время
– згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час.
• Праздно время проводить, провести
– переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати. [Й минуточки не згуля. Тесленко. Вже третю неділю Юхим отак байдикує у лузі. Ле.]
• Прежде, раньше времени
– передчасно (завчасно, завчасу); до часу (без часу); без пори.
• Приходит, придёт, пришло время
– настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала. [У людини, як і в птаха, настає в житті такий час, коли в неї міцніють крила. Козаченко. От тепер година впала, щоб лягти в труну соснову… Тимченко, перекл. «Калевали».]
• Прошедшее время
– минулий час; минулість; той (ген той) час.
• Раннее, утреннее время
– зарання; заранок (позаранок). [Півень співа поки з зарання, а далі спить. Номис.]
• Самое время
– саме час. [Саме час обідати. З нар. уст.]
• С давнего времени
– віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен). [Був собі дід та баба. З давнього-давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили… Шевченко.]
• С какого времени
– відколи; з якого часу.
• Сколько времени?
– котра година?
• С недавнего времени
– з недавнього часу; знедавна (віднедавна).
• С незапамятных времен
– від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з(поза) давнього-давна (з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку). [Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові… Мирний.]
• С некоторого времени
– з якогось (від якогось, від котрогось) часу.
• Со временем
– згодом; з часом. [В пастушім народилось курені І згодом виросло дівчатко гоже. Мисик.]
• Со времени революции
– від часів (від часу, з часів) революції.
• Спустя долгое время
– по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того).
• Спустя некоторое время
– [Трохи] згодом (трохи згодивши); згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]); нев(за)довзі; не(за)бавом (незабавно, незабавки); незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі); по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі; туди далі. [Коли, трохи згодом, на шляху щось закуріло… зателенькав голосний дзвінок. Мирний. Якось перегодом вже читали ми книжку. Сл. Ум. За малу годину вже й з кондуктором вертається. Грінченко. Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав. Сл. Гр.]
• Старые времена
– старі часи; давнина; старовина (старосвітчина). [Люди-то хоч і кажуть, що у старовину було лучче житти — ні, не вір, моя дитино… Мордовець.]
• С течением времени
– з бігом (з плином) часу; з часом; згодом; дедалі. [Любити мене ви зразу не зможете, але шанувати хіба буде трудно? А з часом, може, і полюбите? Гжицький.]
• С того времени как…
– відколи; відтоді як…; з того часу як (коли)…; з тієї пори як (коли)…
• С того времени, с тех пор
– з (від) того часу (з тих часів); з тієї пори; відтоді. [З тих часів не міг я тут бувати. Шпорта.]
• С этого времени, отныне
– відтепер (віднині); з цього (від цього) часу.
• Тем временем
– тим часом; поки що. [А тим часом підкотили Оттакого кавуна! Тичина. Я піду по бригадира, а ти поки що збери ланку. З нар. уст.]
• Теперешнее время
– теперішній час (теперішні часи); теперішність; сьогочасність; сучасність.
• Терять, потерять, тратить, потратить время [попусту]
– марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час; [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час; за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час; [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час. [Навіщо ж марнувати дурно час На сі розмови і тяжкі й даремні? Українка. Не до ладу людям… час зводити. Кониський.]
• Того времени, относящийся к тому времени (к тем временам)
– тогочасний; тодішній; того часу (тих часів); (іноді) тоговіковий.
• Трата времени
– гайнування (трата, втрата, перевід) часу; гайка; бавлення. [Яке там бавлення, як постояв з чоловіком хвилини зо дві. Сл. Гр.]
• Требующий, отнимающий много времени
– (про роботу тощо) Забарний; загайний; (лок.) забавний (бавний). [Малі миски робити — то забарна робота; великі краще. Сл. Гр.]
• Тяжёлое, плохое время
– лиха (важка, зла) година; лихі (важкі, злі) часи; злигодні (злі години); сутужний час; лихоліття. [Розказали кобзарі нам Про війни і чвари, Про тяжке лихоліття, про лютії кари. Шевченко. Скрізь лихо товчеться, а там таки справжнє лихоліття-голод! Коцюбинський.]
• Убивать, убить время
– губити, загубити, згубити час; гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час. [Читаємо так собі, з нудьги, — виправдувались люди, — аби чим час загаяти. Васильченко.]
• Указанное время
– указаний (зазначений) час.
• Улучить время
– знайти (вибрати) час (часу); добрати час (часу); вигадати (виголити) годину.
• У него (у нее…) не было времени
– він (вона…) не мав (не мала…) часу; він (вона…) не мав (не мала…) коли; йому (їй…) не було коли; йому (їй…) ніколи було; йому (їй…) ніколилося.
• Через некоторое время
– з часом; згодом; через який(сь) час; за якимсь часом; через скільки часу; трохи згодом. [Чого се ти до нас прийшла? — питає через скільки там часу. Мирний.]
• Это было не в моё (не в наше…) время
– це ще не за мене (не за нас.) було; не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось; не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось; (іноді лок.) не за мого (не за нашого…) уряду.
• Это займёт, потребует много времени
– це багато візьме (відбере, забере) часу; на це багато піде часу.
Дневать
• Он там днюет и ночует
(разг.) – він там днює і ночує; (іноді) він усе там стирчить; він повсякчас(но) там. [Попідтинню сіромаха і днює й ночує. Шевченко.]
Ночевать
• Ночевать под открытым небом
– ночувати просто неба (під голим небом, під [ясними] зорями); зорювати.
• Он там днюет и ночует
(разг.) – він там днює і ночує; він повсякчас(но) там.
Окружать
• Окружать, окружить вниманием кого-либо
– оточувати, оточити увагою кого; з великою увагою ставитися, поставитися до кого.
• Окружать, окружить заботой кого-либо
– оточувати, оточити (оповивати, оповити) піклуванням кого; (тільки недокон.) пильно (щиро) піклуватися за (про) кого, ким; повсякчас турбуватися за (про) кого, пильно дбати з а (про) кого.
Постоянно
• Деньги у них постоянно имеются
– гроші в них не переводяться (безпереводно є, бувають).
• Постоянно имеющийся
– невиводний; що завжди (повсякчасно) є.
Сходить
• Не сходит с языка (с уст) кто, что у кого
– завжди (повсякчас) на язиці в кого хто, що; раз у раз говорить (балакає) про кого, про що хто; тільки й мови що про кого, про що в кого.
• Сходить, сойти со сцены
(перен.) – сходити, зійти із сцени (з кону).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Повсякча́с, повсякча́сно, нар.всегда, постоянно.
Повсякча́снийвсегдашний, постоянный.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Вечный
1) (
о вкладе) – дові́чний;
2) (
постоянный, о хлопотах) – повсякча́сний.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

повсякча́с, присл.
повсякча́сний, -на, -не
повсякча́сно, присл.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Повсякча́сний, -а, -е. Всегдашній. Мир. ХРВ. 273.
Повсякча́сно, нар. Во всякое время, всегда.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Всегда́шній = завсегда́шнїй, повсякча́сний.
Ежеча́сный, но = повсякча́сний, щоча́сний, що годи́ни, що ча́су.
Постоя́нный, но = 1. ста́лий, ста́ле (С. Жел. Л.), пості́йний, но (С. Жел.), станівки́й, станівни́й, стате́чний (С. Жел.). — Людей розумних і сталих нам треба. Ч. К. — Станівка сей рік зїма. Хар. — В Абакумовцї був шпиталь і сталий лїкарь. Пр. — Прохав, щоб дали мінї в академії сталу кватирю. Кн. 2. повсякча́сний, по вся́к час, завсегда́шнїй, безупи́нний, но, невиво́дний, но (С. Л.), разура́знїй, раз-у-ра́з (С. Л.), що ра́зу́, раз-по́раз, усе́. — Він усе сидить дома. — Разуразнїй провідач тутешнього театру. Кн.