Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 17 статей
Запропонувати свій переклад для «погріб»
Шукати «погріб» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Блудя́жка, -ки, ж. Потаскушка. Честь тоді святилась дуже, накриток карали, коси різали блудяжкам, в погріб запірали. Мкр. Н. 35.
Дулі́вка, -ки, ж.
1) Наливка на грушахъ-дуляхъ.
Була й вишнівка, й тернівка, й дулівка. Кв. II. 184. Набалакавшись за дулівкою й медом, вже брався він за шапку. Стор. І. 239.
2) Родъ плахты. Черниг. у. Ум.
Дулі́вочка. Поліз у погріб я дулівки ще вточити, дулівочка-первак така смашна була. Гліб. 44.
Зімі́вля, -лі, ж.
1) Зимовка; содержаніе животныхъ зимою.
І знову пасіку на зімівлю в погріб. Сим. 202. Журавель каже: «прийми мене, лисичко, на зімівлю». Рудч. Ск. І. 30.
2) Кормъ на зиму для скота.
Зімівлі мало. Харьк. у.
Кін, ко́ну, м.
1) Публичное мѣсто, гдѣ стояли присужденные къ тому въ видѣ наказанія.
Коси різали блудяжкам, в погріб запірали, другі у кона стояли, год не причащались. Мкр. Н. 35.
2) Мѣсто игры.
3) Сцена.
Набіга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. набі́гти, -біжу́, -жи́ш, гл.
1) Набѣгать, набѣжать.
Пішла вдова в поле жати, стала хмара набігати. Мет. 291. Вовки сіроманці набігали. Мет. 7. А татарва як набігала, то вже я замужем була. Котл. Ен. III. 12. На очі набіга́ти. Мелькать предъ глазами. Шлях мигтить, гаї та ліси на очі набігають. Як набіжи́ть. Какъ придется. Треба жить, як набіжить. Чуб. І. 251.
2)
на що́. Наскакивать, наскочить съ разбѣга на что-либо. Чого ти не дивишся? Набіг на чоловіка!
3) Находить, найти.
Його найшли татари, набігли його сонного. КС. 1882. XII. 508. Як набіжиш, то й купи. Набі́гти тропи́. Найти дорогу, попасть на дорогу. Є доля у всякого, та не набіжить чоловік тропи. Г. Барв. 416.
4) Натекать, натечь.
Набігла вода в погріб.
5)
Се́рце набіга́. Він чоловік нічого, а так на його иноді серце набіга, т. е. иногда онъ сердится. Павлогр. у.
Повискріба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Выскресть (во множествѣ). Діжки повискрібала й повимивала, — чи їх у погріб повиносити? Васильк. у.
Погре́б, -бу, м. = Погрі́б. Гн. II. 160. Старий попрощавсь із мертвим тілом мовчки і без плачу й жалю поблагословив на погреб. К. ЧР. 105.
Погреби́ще, -ща, с. = По́гріб. В погребищі темному замкнули. К. ПС. 122.
По́гріб, -ба, м. Погребъ. Дід... закинув його у погріб. Рудч. Ск. II. 14. Ум. Погрібе́ць. Чуб. V. 1174. В погребці замурувався. Драг. 39. Маленький погрібець повен яєць. ХС. ІІІ. 63.
Погрі́б, -ре́бу, м. Погребеніе.
Понадпива́ти, -ва́ю, -єш, гл. Надпить (во множествѣ). Оце пошлю глечики в погріб повиносити, шо ж ви думаєте? Усі понадпиває. Харьк. у.
Порозсиха́тися, -ха́ємося, -єтеся, гл. Разсохнуться (во множествѣ). Повнось діжки у погріб, а то порозсихаються.
Похідни́й, -а́, -е́.
1) Быстрый въ ходьбѣ?
Приступіт до мене своїми ніжками похідненькими. ЕЗ. V. 109.
2) О мельницѣ: передвижной, пловучій.
Похідні млини. Лебед. у.
3) О погребѣ: не вертикально выкопанный, а въ видѣ подвала; подвалъ.
У нас погріб похідний. Константиногр. у. Ум. Похідне́нький.
Улазни́й, -а́, -е́. Тотъ, въ который влазятъ. Влазний погріб. Міусск. окр.
Уходни́й, -а́, -е́. Куда можно входить. Влазний і входний погріб. Міусск. окр.
Холодни́к, -ка́, м.
1) Холодильникъ. Черк. у.
2) Погребъ.
Холодни́к походи́мий. То-же, что по́гріб похідни́й. Кіев. г.
3) =
Рибник 2. (Стрижевск.)
Шка́рб, -бу, м. = Скарб. У Петренковому лісі єсть погріб, тільки завалився, — там шкарб похований. Грин. І. 62.