Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 24 статті
Запропонувати свій переклад для «пожилець»
Шукати «пожилець» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Жиле́ц –
1) пожиле́ць, см. Квартира́нт, Постоя́лец;
2) жите́ць (р. -тця), (ж. р.) живу́ща.
• Он уже на этом свете не жиле́ц – він уже́ на цьо́му сві́ті не жите́ць; уже він (вона́) на бо́жій доро́зі; уже́ він смерте́нний, лежи́ть; уже́ на ла́дан ди́хає; йому́ (їй) вже не животі́ти; вже на тонку́ пряде́; вже ря́сту не топта́тиме.
Заявля́ть, заяви́ть кому –
1) (сообщать) заявля́ти, заяви́ти кому́, завідомля́ти, завідо́ми́ти кого́, осві́дчувати, осві́дчити кому́, ознаймува́ти, ознайми́ти кого́, (предлагать) зага́дувати, загада́ти кому́. [Моя́ лю́бая дити́но, заявля́ю тобі́ свою́ во́лю (Стор.). По зако́ну 1781 р. пани́ пови́нні були́ приста́ти на ви́куп, як ті́льки про це їм селя́ни загада́ють (Доман.). В «Кра́шанці» Кулі́ш ознайму́є, що всі украї́нські істори́чні джере́ла брехли́ві (Грінч.)];
2) (проявлять) виявля́ти, ви́явити, проявля́ти, прояви́ти.
• -ть себя чем – заявля́тися, заяви́тися чим, визнача́тися, ви́значитися як хто, як що; (сторонником ч.-л.) признава́тися, призна́тися до чо́го.
• -ть себя, о себе (обнаруживать своё присутствие) – пока́зуватися, показа́тися кому́, зголо́шуватися, зголоси́тися у (до) ко́го, подава́ти, пода́ти свій го́лос, об’явля́тися, об’яви́тися, оповіща́тися, оповісти́тися ким (через кого), чим, озива́тися, озва́тися. [Хто хо́че працюва́ти в комі́сії, ма́є зголоси́тися у (до) секретаря́. До́сі зголоси́лося нови́х чле́нів де́в’ятеро. Коли́-б не Галичина́, то (украї́нство) фізи́чної не ма́ло-б змо́ги подава́ти свій го́лос, як окре́ма на́ція (Єфр.). Піп нічи́м не об’явля́всь, і Раї́са тро́хи заспоко́їлась (Коцюб.). Дає́ почи́н тій індивідуалісти́чній пое́зії, що оста́нніми часа́ми почина́є у нас озива́тись (Єфр.)];
3) (документ) засві́дчувати, засвідча́ти, засві́дчити.
• Зая́вленный – зая́влений, завідо́млений, осві́дчений; ви́явлений, проя́влений; зголо́шений; засві́дчений.
• Проживает с незая́вленными документами – ме́шкає з незасві́дченими доку́ментами.
• Незая́вленный жилец – незая́влений (незголо́шений) пожиле́ць.
Квартира́нт – квартира́нт, кватира́нт, пожиле́ць (-льця́), помешка́нець (-нця), комі́рник; сусі́д (-да), сусі́да; см. Жиле́ц, Постоя́лец. [Оце́ на́ша ха́та, а оту́т пожиле́ць сиди́ть (Крим.). Пусти́ сусі́да та дай йому́ во́лю, дак і сам пі́деш у нево́лю (Борзенщ.)].
• Стать -том – піти́ в комі́рне, ста́ти комі́рником (пожильце́м, помешка́нцем).
Неудо́бный –
1) невигі́дний, (редко) недогі́дний, (очень редко) непридо́бний, (чаще несподручный) незру́чний, не з руки́, (зап.) ненару́чний, (-ный для пользования вследствие громоздкости и т. п.) неповоротки́й, (-ный для взятия, в работе) непохватни́й; неспосі́бний. [Почина́лася до́вга та вто́млива доро́га з невигі́дними ночі́влями (Корол.). Невигі́дне лі́жко (Київ). Непридо́бне крі́сло (М. Вовч.). Яка́сь незру́чна ло́жка (Київ). Лице́ (його́) ле́две витика́лось із ко́ваних, бага́тих риз, важки́х і незру́чних (Коцюб.). У націона́льностях ба́чать вони́ незру́чну перешко́ду за-для сьогоча́сних інторе́сів (Грінч.). Ви́ла неповороткі́, бо ду́же до́вгі й товсті́ (Вовч.). Ва́ша коцю́бка ду́же непохватна́,— верні́ть мені́ мою́ (Звин.)].
• -ное время – неслу́шний (незру́чний) час, невча́сна доба́.
• Притти в -ное время – прийти́ невча́с(но) (неслу́шного ча́су).
• -ная дорога – невигі́дна (неспосі́бна, пога́на) доро́га.
• -ная обувь – невигі́дне взуття́, -ні череви́ки, -ні чо́боти.
• -ная одежда – невигі́дна (реже незру́чна) оде́жа, -ний о́дяг.
• -ное положение (по отнош. к окруж. местности) – невигі́дне стано́вище, -на пози́ція.
• Лежать в -ном положении – невигі́дно лежа́ти, (неловко) незру́чно лежа́ти.
• -ный стул – невигі́дний стіле́ць;
2) (непригодный) неприда́тний, негодя́щий, неспосі́бний, (для постройки ещё, диал.) неприютни́й (Кролевеч.).
• -ная земля – неприда́тна земля́, -ний ґ[г]рунт, невжи́тки (-ків). [Ліс займа́є 39% про́стору, сіно́жаті і толо́ки 16%, невжи́тки 19% (Калит.)];
3) (о человеке) невигі́дний, (очень редко) непридо́бний. [Невигі́дний пожиле́ць (Київ). З яку́тських «при́їсків» бі́льшість цих непридо́бних громадя́н наза́д не поверта́ється (Корол.)];
4) (неловкий) незру́чний, нія́ковий, (затруднительный) скрутни́й, (неприятный) при́крий, неприє́мний.
• -ное положение – ні́я́кове (незру́чне, скрутне́, при́кре) стано́вище.
Новожи́л – новожи́л[т]ець (-тця), нови́й пожиле́ць (-льця́), нови́й жите́ць (-тця́), (зап.) нови́й ме́шканець (-нця).
Пожиле́ц, -ли́ца, -ли́чка – пожиле́ць, пожили́ця, пожили́чка, постоя́льник, постоя́льниця, сусі́д и сусі́да (общ. р.), підсусі́док, комі́рник, комі́рниця.
По́лный, по́лон –
1) (содержащий сколько может вместить) по́вний, по́вен чого́. [Напою́ коня́ з по́вного відра́. Хіба́ реву́ть воли́, як я́сла по́вні? (Мирн.). Нарва́ла грушо́к по́вен фартушо́к].
• Совершенно -ный, полны́м -ный – повні́сінький, повні́ненький, (преимущ. в песнях) по́вна-повни́ця.
• -ная луна – мі́сяць упо́вні, по́вня, по́вний мі́сяць.
• -ная вода – повнові́ддя, вели́ка вода́.
• Становиться -ным – сповня́тися, виповня́тися.
• -ный возраст – повнолі́ття.
• Ему -ных тридцать лет – йому́ спо́вна (всі) три́цять ро́ків.
• Ведро -но́ воды – у відрі́ по́вно води́; відро́ по́вне води́.
• Двор -лон людей – у дворі́ по́вно люде́й.
• Увидел двор -ный людей – поба́чив у дворі́ по́вно люде́й; поба́чив двір по́вен люде́й.
• -ный до краёв – по́вний уще́рть, по́вний аж по (са́мі) ві́нця.
• -ный с верхом – по́вний з ве́рхом (з на́спою).
• Глаза -ны слёз – в оча́х по́вно сліз.
• -ные слёз глаза – о́чі сліз по́вні.
• Человек -ный надежд – люди́на по́вна наді́й.
• Голова -на́ дум – у голові́ по́вно думо́к.
• Взгляд -ный муки – по́гляд по́вний му́ки.
• -ный интереса к чему – по́вний ціка́вости до чо́го, ду́же ціка́вий до чо́го;
2) (содержащий в себе всё должное, неумалённый) по́вний, зупо́вний, ці́лий, (у)ве́сь, все́нький. [Та-ж ко́жний за́дум наш у цій юдо́лі свої́х наді́й зупо́вних не дохо́дить (Куліш). Тре́ба, ка́жуть, ізозва́ти зупо́вную ра́ду, щоб і ві́йсько з Запорі́жжя було́ на ра́ді (Куліш)].
• При -ном собрании – при по́вному збо́рі.
• -ное собрание сочинений – по́вна (компле́тна) збі́рка тво́рів (писа́ннів).
• -ный пансионер – пансіоне́р (пожиле́ць) на всьому́ гото́вому.
• В -ном уме – при по́вному ро́зумі, спо́вна ро́зуму бу́вши.
• В -ном ли ты уме? – чи ти спо́вна ро́зуму?
• В -ном об’ёме – до кра́ю, цілко́м.
• Он изучил эту науку в -ном об’ёме – він простудіюва́в цю нау́ку цілко́м (до кра́ю).
• -ный рабочий день – ці́лий робі́тний день;
3) (законченный, до конца доведенный или дошедший) цілкови́тий, дове́ршений, по́вний. [Цілкови́те розумі́ння спра́ви. Цілкови́тий бе́злад. Цілкови́та ілю́зія. Дове́ршене безглу́здя. По́вна ра́дість].
• Предоставить -ную свободу – да́ти по́вну (цілкови́ту, всю) во́лю;
4) -ный в лице – повнови́дий; (в теле) гладки́й, огрядни́й, опа́систий, опа́листий, тіли́стий, дебе́лий, (насм.) бари́лькуватий. Срв. Толстя́к;
5) (об одежде) рясни́й. [Рясна́ спідни́ця, рясна́ сви́та].
Постоя́лец, -лица – постоя́льник, -ниця, пожиле́ць (-льця́), -ли́ця, пожили́чка, пожильчи́ха; сусі́да, комі́рник, -ниця.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Жилец –
1) пожиле́ць, пожили́ця, помешка́нець, помешка́нка, ме́шка́нець, ме́шка́нка;
2) жите́ць, (ж. р.) живу́ща:
• жильцы дома – мешканці (пожильці) будинку;
• он уже не жилец на этом (на белом) свете – він уже на цьому світі не жилець; йому вже не животіти; він уже смертенний лежить, йому уже рясту не топтати; уже на тонку пряде; йому вже три чисниці до смерті (до віку); він на смертній (на божій) дорозі; (груб.) уже на ладан дихає. Обговорення статті
Полный, полон, полн –
1) (содержащий сколько может вместить) по́вний, по́вен чого́, напо́внений, запо́внений, спо́внений;
2) (содержащий в себе всё должное, неумалённый) по́вний, зупо́вний, ці́лий, уве́сь, весь, все́нький, (ещё) вичерпний, необмежений, найвищий;
3) (законченный, до конца доведенный или дошедший) цілкови́тий, дове́ршений, по́вний, цілий, остаточний;
4) (в лице) повнови́дий; (в теле) гладки́й, огрядни́й, опа́систий, по́вний, товсти́й, тлу́стий, опа́листий, тіли́стий, дебе́лий, (диал.) грубий, (насм.) бари́лькуватий;
5) (об одежде) рясни́й:
• ведро полно́ воды – у відрі́ по́вно води́; відро́ по́вне води́;
• взгляд полный муки – по́гляд по́вний му́ки;
• в полной безопасности – у цілковитій безпеці; цілком (зовсім) безпечно;
• в полной мере – цілком, повністю, повною мірою (на повну міру, у повній мірі); (иногда) до повної, повні (у повній повні, уповні);
• в полной памяти – при повній пам’яті;
• в полном (во всём) параде – при повному (при повнім) параді; у всьому (у повному) уборі (убранні);
• в полном ли ты уме? – чи ти сповна розуму (при повному, повнім розумі)?;
• в полном объёме – до кра́ю, цілко́м;
• в полном рассудке – при повному розумі; сповна розуму бувши;
• в полном смысле слова – у повному розумінні (значенні) слова, справжній (-ня, -нє, -ні);
• в полном уме – при по́вному ро́зумі, спо́вна ро́зуму бу́вши;
• в полную силу – на повну (всю) силу;
• глаза полны слёз, полные слёз глаза – в оча́х по́вно сліз; о́чі сліз по́вні;
• голова полна́ дум – у голові́ по́вно думо́к;
• двор полон людей – у дворі́ по́вно люде́й;
• дом их — полная чаша – їх господа — повна чаша; у їх (їхній) господі всього вдосталь; є в них що їсти й пити;
• дышать, вдыхать полной грудью – дихати, удихати на повні груди;
• ему полных тридцать лет – йому́ спо́вна (всі) три́дцять ро́ків;
• изучить в полном объёме – вивчити (простудіюва́ти) цілко́м (до кра́ю);
• испить полную чашу – випити (спити, скуштувати) добру повну;
• комната полна народу – у кімнаті повно людей;
• на полном газе (газу) (разг.) – на повному газі;
• на полную мощность – на всю (повну) потужність;
• полная вода – повнові́ддя, вели́ка вода́;
• полная заурядность – сіряк сіряком, сірятина;
• полная луна, полный месяц – мі́сяць упо́вні, по́вня, по́вний мі́сяць;
• полная (ответственность, неосведомленность…) – цілковита (відповідальність, необізнаність…);
• полная победа – повна (цілковита) перемога;
• полная тишина – повна (цілковита) тиша;
• полное затмение – повне затемнення;
• полное лицо – повне обличчя (лице), повний вид;
• полное собрание сочинений – по́вна (редко компле́тна) збі́рка тво́рів (редко писа́ннів);
• полный возраст – повнолі́ття;
• полный до краёв – по́вний уще́рть, по́вний аж по (са́мі) ві́нця;
• полный звук – повний звук;
• полный интереса к чему – по́вний ціка́вости до чо́го, ду́же ціка́вий до чо́го;
• полный надежд – по́вний наді́й;
• полный (полон) до краёв – повний ущерть; повний [аж] по [самі] вінця;
• полный пансионер – пансіоне́р (пожиле́ць) на всьому́ гото́вому;
• полный рабочий день…, полная сумма… – цілий робочий (робітний) день…, ціла сума…;
• полный с верхом – по́вний з ве́рхом (з на́спою);
• полный сирота – круглий сирота;
• полный тупица – тупак тупаком;
• полный успех – цілковитий успіх;
• полным-полно (полна, полно) (разг.) – повний-повнісінький (повнісінький, повна-повнісінька, повнісінька, повне-повнісіньке, повнісіньке); повно-повнісінько (повнісінько);
• полным ходом; на полный ход – повним ходом; на повний (на повен) голос;
• по полной – по повній;
• предоставить полную свободу – да́ти (надати) по́вну (цілкови́ту, всю) во́лю;
• при полном собрании – при по́вному збо́рі;
• совершенно полный, полны́м полный – повні́сінький, повні́ненький, (преимущ. в песнях) по́вна-повни́ця;
• с полным основанием можно утверждать – є всі підстави стверджувати, з цілковитою певністю (цілком певно) можна стверджувати;
• становиться полным – сповня́тися, виповня́тися;
• хлопот (забот) полон рот у кого – клопоту (турбот) повна голова кому, в кого.
[Та-ж ко́жний за́дум наш у цій юдо́лі свої́х наді́й зупо́вних не дохо́дить (П.Куліш). Хіба́ реву́ть воли́, як я́сла по́вні? (П.Мирний). Нарва́ла грушо́к по́вен фартушо́к. Цілкови́те розумі́ння спра́ви. Цілкови́тий бе́злад. Цілкови́та ілю́зія. Дове́ршене безглу́здя. По́вна ра́дість. Рясна́ спідни́ця, рясна́ сви́та (АС). Саме на світ почало благословлятись, як Дон Кіхот виїхав із корчми вже зуповним рицарем, і такий же був радий, та веселий, та втішний, так у ньому серце грало, що на Росинантові аж попруги тріщали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Декому для повного щастя бракує тільки щастя (С.Є.Лєц). Товсті люди живуть коротше. Але їдять довше (С.Є.Лєц). Тлустій людині завжди є що втрачати]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

КВАРТИРОВА́ТЬ ще винайма́ти ме́шкання;
квартиру́ющий що /мн. хто/ ме́шка, квартира́нт, ме́шканець, (по)жиле́ць, забут. комі́рник, прикм. заме́шкалий, образ. на ме́шканні, на кварти́рі.
ОБИТА́ТЬ (про звірів) води́тися;
обита́ющий що /мн. хто/ живе́ тощо, (в лісі) поди́буваний, ім. ме́шканець, жи́тель, пожиле́ць, жиле́ць, абориґе́н, тубі́лець, автохто́н, прикм. /тут/ туте́шній, /там/ тамте́шній;
давно́ обита́ющий старожи́л;
обита́емый залю́днений, засе́лений, обжи́тий, (дім) заме́шкалий.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Жилец – пожиле́ць, -льця́.
Постоялец – пожиле́ць, -льця́; -лица – пожили́ця, -ці.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Пожиле́ць, -льця́ –
1) жилец;
2) постоялец, квартирант.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Жилец, -лица – пожиле́ць (-льця), пожилиця, комі́рник (-ка), комі́рниця.
Квартирант, -тка – квартира́нт (-та), квартира́нтка, пожиле́ць (-льця), пожилиця, комі́рник (-ка), комі́рниця.
Постоялец, -лица – заїжджа́нин (-на) (Н), заїжджа́нка (Н), постоянець (-нця), постояниця; (квартирант) – пожиле́ць (-льця), пожилиця.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

пожиле́ць, -льця́; -льці́, -льці́в

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Пожиле́ць, -льця́, м. Жилецъ, постоялецъ. Мнж. 189. Оттакий пожилець наш! шість місяців прожив та й копійки не дав. Харьк. г.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

пожили́ця, пожили́ць; ч. пожиле́ць
1. мешканка. [Потім, навантажившись продуктами, поспішила на кухню. Серед кількох пожилиць, що розмірено поралися біля плити, Ніна впізнала одну літню жінку й тепло з нею привіталася. (Ірина Цілик «Костюм», 2009). <…> його дві тисячі кімнат, як і її помешкання на третьому поверсі, були переважно квадратними коробками з телефоном, гарячою та холодною водою, електрикою і спільними для кількох пожилиць ванною і туалетом. (Ян Флемінґ «Із Росії з любов’ю», пер. Валерій Грузин, 1998). Їм відчиняли злякано, майор розумів це й ввічливо пояснював, що військовою комендатурою розшукується пожилиця будинку Василина Грижовська. (Ростислав Самбук «Марафон завдовжки в тиждень», 1985). Пожилиця з кімнати навпроти, в якої чоловік був спортсмен-велосипедист <…> (Ернест Хемінгуей «Сніги Кіліманджаро», пер. Володимир Митрофанов, 1968). Усі пожилиці монастиря, і старі і молоді, кинулися до трапезної. (Михайло Старицький «Останні орли», 1901).]
2. квартирантка. [Отже, тітонько Берто, ви принесли мені речі, які я позичив вашій пожилиці? (Жорж Санд «Консуело», пер. Віктор Бойко, 2011). І їй хотілося впустити саме таку пожилицю, як-от Роберта, а не мужчину, – дівчину-робітницю, якій зручно було б харчуватися разом з усією родиною. (Теодор Драйзер «Американська трагедія», пер. Іван Буше, Леонід Смілянський, Леопольд Ященко, 1955).]
див.: ме́шканка, квартира́нтка
Словник української мови: в 11 томах, Т. 6, 1975, с. 775.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) 
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.)
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Жиле́цъ = постоя́льник (С. З.), пожи́лець, сусїда, підсусїдок, постоя́нець, по́жилець. Херс. — В кого хата порожня і він пустив кого жить, той вже і сусїда його; сїх сусїдів ще інодї і підсусїдками зовуть. К. X. — Онъ уже́ не жиле́ць на э́томъ свѣ́тѣ = йому вже не животїти, не топта́ти ря́сту, на тонку́ пряде́. – Чую, братїку, що вже мінї не животїти. С. Аф.
Пожиле́ць, пожили́чка = пожиле́ць, пожили́ця, пожили́чка, постоя́льник, ця (С. З), сусїда, підсусїдок, комі́рник (д. під сд. Жиле́ць).
Постоя́лець, постоя́лица = постоя́льник, ця (С. З.), пожиле́ць, пожили́ця, пожили́чка (Ман. С. Л.), сусїда, підсусїдок (С. З.), комі́рник і д. Жиле́цъ і Пожиле́ць.