Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 49 статей
Запропонувати свій переклад для «позначати»
Шукати «позначати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вехова́ть – тичи́ти щось, познача́ти тичка́ми, відтика́ти.
Веши́ть – значи́ти (познача́ти) тичка́ми (ви́тичками), обтика́ти, відтика́ти. [Обтика́ти доро́гу].
Запечатлева́ть, запечатле́ть – відбива́ти, відби́ти, відтиска́ти, відти́снути що на чо́му и в чо́му; (ознаменовать) назнамено́вувати, назнаменува́ти, познача́ти, позначи́ти що чим. [І па́м’ять наро́дня несамохі́ть верта́лась до тих, хто обіця́в був во́лю й хто назнаменува́в оці́ обі́цянки і своє́ю й чужо́ю кро́в’ю (Корол.)].
Запечатлё́нный чем-л. – позна́чений чим. [Фата́льна до́ля украї́нського наро́ду найду́жче мо́же ви́явилась у цій, кро́в’ю позна́ченій, супере́чності (Єфр.)].
Запримеча́ть, заприме́тить
1) заува́жувати, заува́жити, заприміча́ти, запримі́тити, приміча́ти, примі́тити кого́, що по чо́му, укміча́ти, укмі́тити, уміча́ти, умі́тити кого́, що, спостерега́ти, спостерегти́, добача́ти, доба́чити, завба́чити;
срвн. Примеча́ть, Замеча́ть. [Запримі́тила, що в Пили́па і о́чі ка́рі, і ву́си шовко́ві (Мирн.). Та я й сама́ запримі́тила, що… (Мова). По чім мене́, ми́ла, приміча́єш? (Пісня). Не вмі́тив їх гара́зд (Новом. п.). Добача́є те й ма́ти (М. Вовч.). А ну-ж, борони́ бо́же, хто спостері́г, як він увіхо́див (Коцюб.). Уве́сь това́р (скот), яки́й він там завба́чив, він повбива́в (Крим.)];
2) (
положить к.-н. примету) зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, познача́ти, позначи́ти, (о мн.) позазнача́ти. [Зазначи́ цього́ ду́ба, щоб ізнайти́ по́тім (Сл. Гр.)].
Заприме́ченный – заува́жений, запримі́чений, укмі́чений, спостере́жений; зазна́чений, позна́чений.
Запя́тнывать, -ся, запятна́ть, -ся
1) (
замарать, -ся пятнами) плями́ти, -ся, за[по]плями́ти, -ся, обплями́ти, -ся, уплями́ти, -ся, плямува́ти, -ся, за[по]плямува́ти, -ся, сплямува́ти, -ся, (о мног.) позаплямо́вувати, -ся, позапля́млювати, -ся; (чем-л. жидким) заля́пувати, -ся, заля́пати, -ся, позаля́пувати (кого́, що чим), -ся;
2) (
класть клеймо) таврува́ти, -ся, затаврува́ти, клейни́ти, -ся, заклейни́ти кого́, що, (гал.) п’ятнува́ти, -ся, зап’ятнува́ти, (отмечать) за[по]знача́ти, -ся, за[по]значи́ти;
3) (
клеймить, позорить, -ся) плями́ти, -ся, запля́млювати, -ся, заплями́ти, -ся, сплями́ти, -ся, поплями́ти, -ся, плямува́ти, -ся, заплямува́ти, -ся, сплямува́ти (кого́, що чим), -ся, каля́ти, -ся, закаля́ти, -ся, скаля́ти (кого́, що чим), -ся; срвн. Позо́рить, Клейми́ть 2, Черни́ть. [Тяжки́м гріхо́м я заплями́ла мо́лодість свою́ (Грінч.). Сплями́ла себе́ таки́м злочи́нством (Грінч.). Заплямува́в на ста́рість своє́ ім’я́ за яки́хось там двана́дцять карбо́ванців (Васильч.). Ви оби́два не́ю (кро́в’ю) сплямува́лись (Куліш). Ніко́ли він себе́ непра́вдою не закаля́в (Єфр.). Хто не хо́че скаля́ти золото́ї сла́ви своє́ї, той га́йда з на́ми за поро́ги (Куліш)];
4) (
в играх: в пятнашки) квача́ дава́ти, да́ти кому́, квачи́ти, поквачи́ти, ква́цати, заква́цати, киця́ти, покиця́ти кого́. [Я його́ не впійма́в, але покиця́в (Звин.)].
Запя́тнанный – заплямо́ваний, запля́млений, сплямо́ваний, поплямо́ваний, попля́млений, обплямо́ваний, зака́ляний, затавро́ваний, за[по]зна́чений, (в игре) поква́чений, поква́цаний, поки́цяний, з кваче́м. [Ге́рман, весь запля́млений кро́в’ю… (Франко). Оце́-ж її́ збезче́щено, сплямо́вано (Куліш). У дороги́х сплямо́ваних кро́в’ю жупа́нах (Куліш)].
Заче́рчивать, зачерти́ть
1) (
покрывать линиями) зарисо́вувати, зарисува́ти;
2) (
намечать чертою) зазнача́ти, значи́ти, зазначи́ти, познача́ти, позначи́ти (ри́сою);
3) (
начать чертить) поча́ти кре́слити, закре́слити.
Заче́рченный – зарисо́ваний; зазна́чений, позна́чений (ри́сою).
-ться
1) зарисо́вуватися, зарисува́тися;
2) зазнача́тися, зазначи́тися, позначи́тися (ри́сою).
Ме́тить, меча́ть и ме́чивать
1) (
помечать что) значи́ти, познача́ти, мі́тити (мі́чу, мі́тиш), (зарубками, нарезами) карбува́ти, (клеймом) таврува́ти, клейн[м]и́ти, (о товарах и перен.) шта[е]мпува́ти. [Уже́ я й значи́в ша́пку, так усе́ таки́ кра́дуть (Лебединщ.). Він свої́ ягня́та мі́тить (Звин.). Ко́ні тавру́ють або́ кле́йнять гаря́чим залі́зом (М. Грінч.)].
-тить бельё – значи́ти (мі́тити) біли́зну;
2) (
целить) –
а) (
в кого, во что, куда) ціля́ти, ці́лити, ці́литися, націля́ти(ся) и наці́лювати(ся), лу́чити на (в) ко́го, в (на) що, куди́ (де), поціля́ти що, мі́ря[и]ти(ся), наміря́ти(ся) на (в) ко́го. [Якра́з мені́ ти в го́лову ціля́єш (Куліш). Ці́лив (лу́чив) у воро́ну, а попа́в у коро́ву (Номис). На во́вка ці́литься (Рудан.). Сама́ до́бре зна́ю, що на біду́ лу́чу (Чуб. V). Хло́пець ки́дає ша́пку, а всі ки́дають камінця́ми, націля́ють у ту ша́пку (Звин.). Де я мі́рю, там я вці́лю (Гол. I)].
-тить ниже – низи́ти, ціля́ти (лу́чити, мі́рити, бра́ти) ни́жче. [Не вмі́є він ціля́ти до́бре – ни́зить (Грінч.)].
-тить выше – ціля́ти (лу́чити, мі́рити, бра́ти) ви́ще.
Он -тит очень высоко (перен.) – він ду́же ви́соко ціля́є.
Он -тит в мой огород – він у мій горо́д ціля́є.
Он -тит в генералы – він націля́ється (наставля́ється, ва́жить) на генера́льство, (лезет) він пне́ться в генера́ли;
б) (
на кого, на что) ва́жити, ціля́ти, націля́тися на ко́го, на що. [Ой, ва́жу я на цю ді́вчину вра́жу, та не зна́ю, чи бу́де вона́ моє́ю (Н.-Лев.). На ві́що-ж ти ва́жила: чи на мого́ коня́ вороно́го, чи на ме́не, козака́ молодо́го? (Ант.-Драг.). На вели́кий по́саг він ціля́є (ва́жить) (М. Грінч.)];
в) (
на кого: намекать) мі́тити, закида́ти на ко́го, ма́ти на меті́ кого́.
Говоря это он -тил на известное лицо – ка́жучи це, він мі́тив (закида́в, ду́мав) на пе́вну осо́бу (или мав на меті́ пе́вну осо́бу).
Ме́ченный – зна́чений, мі́чений; карбо́ваний, тавро́ваний, кле́йнений, шта[е]мпо́ваний; позна́чений, помі́чений и т. д.; срв. Ме́ченый. [Зна́чені ві́вці (Богодухівщ.). Позна́чена біли́зна (Київщ.). Тавро́вані ко́ні (Брацлавщ.). Зло́дій штемпо́ваний (Шевч.)].
Назнамено́вывать, назнаменова́ть – (метить) на[за]знача́ти и на[за]зна́чувати, на[за]значи́ти, по[від]знача́ти и по[від]зна́чувати, по[від]значи́ти що чим; (означать собою) зна́чити, означа́ти, визнача́ти, знаменува́ти; (свидетельствовать о чём) сві́дчити про що; (предвещать) провіща́ти, провісти́ти що.
Назнамено́ванный
1) на[за]зна́чений, по[від]зна́чений; назнамено́ваний; прові́щений.

-ться – на[за]зазнача́тися, бу́ти на[за]зна́чуваним, на[за]зна́ченим и т. п.
Назнача́ть, назна́чить
1) (
обозначать, отмечать что) значи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, на[по]знача́ти и на[по]позна́чувати, на[по]значи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, (о мног.) позначи́ти, повизнача́ти, повизна́чувати и т. п. що. [Визна́чує доро́гу блискави́цям (Куліш)].
-чить границы чему – ви́значити ме́жі чого́.
-чить север и юг на карте – зазначи́ти (позначи́ти) пі́вніч і пі́вдень на ма́пі (на (географі́чній) ка́рті).
-на́чь верх на тюке – на[по]значи́ верх на па́ці;
2) (
определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) признача́ти и призна́чувати, призначи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, приділя́ти, приділи́ти, (наметить) назнамена́ти, (о мног.) попризнача́ти, попризна́чувати, повизнача́ти, повизна́чувати, поприділя́ти що кому́, чому́, (за-)для ко́го, (за-)для чо́го, на що. [Делега́ціям від селя́н призна́чено ці місця́, а від робітникі́в – оці́ (Київ). Я призначи́в чита́ння на оди́н ве́чір (Грінч.). Шевче́нко, пи́шучи свої́ тво́ри, не признача́в їх за-для чита́ння наро́дові (Грінч.). Части́ну свого́ заробі́тку він призначи́в на пе́вну мету́ (Київ). Я ви́значила розписа́ння таке́, що на росі́йську мо́ву йде небага́то годи́н (Крим.). У ту ба́шточку вкида́ли дівча́т і замика́ли там чи на два тижні, чи на два ро́ки, – то вже як пан приді́лить (М. Вовч.). Діточка́м мої́м пан щось приді́лить за мою́ смерть (М. Вовч.). Брахмані́зм обеззбро́їв стихі́йність цих по́ривів, назнамена́вши, як час для їх зді́йснення, два оста́нні перего́ни на життьово́му шляху́ (М. Калин.)].
-чить заседание на пятницу – призначи́ти засі́да́ння на п’я́тницю.
-чить награду – призначи́ти нагоро́ду.
-чать наказание – визнача́ти (признача́ти) ка́ру.
-чить опеку над кем – призначи́ти опі́ку над ким.
-ча́ть, -чить плату – визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, кла́сти, покла́сти пла́ту (платню́). [Пла́ту кладу́ть чималу́ їй за рік (Грінч.)].
-чить в продажу, к продаже что – призначи́ти до про́дажу що.
-ча́ть работу кому – признача́ти (визнача́ти) пра́цю кому.
-чить себе сделать что – призначи́ти собі́ (сказа́ти собі́) зроби́ти що. [Як чого́ не скі́нчить у ти́ждень, що каза́ла собі́ скінчи́ти, то… (М. Вовч.)].
-чить свидание кому – призначи́ти поба́чення кому́.
Мне -чили притти в понедельник – мені́ призна́чено прийти́ в понеді́лок.
-ча́ть следствие – признача́ти слі́дство.
-ча́ть срок – признача́ти (визнача́ти) те́рмін (строк, речіне́ць).
-ча́ть, -чить цену – визнача́ти, ви́значити, кла́сти, покла́сти, станови́ти, постанови́ти, наряди́ти ціну́. [Ці́ну на зе́млю визнача́ли вони́ всі гурто́м (Грінч.). База́р ці́ну стано́вить (Богодух.). Взяли́ тому́ коню́ ці́ну наряди́ли – півтора́ста карбо́ванців та й чоти́ри (Пісня)];
3) (
на должность, для исполнения какой-либо обязанности) признача́ти, призначи́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити, станови́ти, постанови́ти кого́ ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, приділя́ти, приділи́ти кого́ за ко́го, наряди́ти кого́ ким, (гал.) іменува́ти, на(й)менува́ти кого́ ким, на яку́ поса́ду, (о мног.) попризнача́ти, понастано́влювати, понастановля́ти, понаставля́ти, поприділя́ти; (только куда, кому, к кому) надава́ти, нада́ти (о мног.) понадава́ти кого́ куди́, кому́, до ко́го. [Неписьме́нних не признача́ють на відповіда́льні поса́ди (Київ). Його́ козаки́ злюби́ли, до се́бе в курі́нь пусти́ли, ще й ота́маном настанови́ли (ЗОЮР I). Щоб воєво́дами настанови́ти, того́ не бу́де зро́ду (Л. Укр.). Князя́ми нас понастановля́є (Куліш). Нас ніхто́ не обира́в, нас настанови́ли на пара́фії (Н.-Лев.). Його́ ски́нули з при́става й настанови́ли на стра́жника (Васильч.). Вони́ його́ постави́ли собі́ лаке́єм (Грінч. I). Соргі́я поста́вив пан за клю́чника (Основа 1862). Постанови́ли на дяка́ (М. Вовч.). Постанови́ли її́ за цари́нного (Кониськ.). Пан приділи́в ба́тька за лісника́ (М. Вовч.). До́ти чолові́к до́брий, до́ки його́ деся́тником не наряди́ли (Приказка). Агроно́мів надаю́ть нам з Ки́їва (Київщ.)].
-чить наследника – призначи́ти спадкоє́мця.
-чить кого опекуном над кем – призначи́ти (настанови́ти) кого́ опікуно́м (на опікуна́, за опікуна́) над ким. [Грома́да настанови́ла над ї́ми опікуно́м Пана́са Мо́мота (Грінч.)].
-чить себе преемника – призначи́ти собі́ насту́пника.
-чить сына в военную службу – призначи́ти си́на до військо́вої слу́жби.
-ча́ть, -чить кому какую-либо роль в чём – признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти кому́ яку́ ро́лю в чо́му. [Салко́ві, що мав гра́ти старшину́, приділи́ли роль сві́дка (Грінч.)];
4) (
о судьбе: предопределять) суди́ти, присуди́ти, признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти, надава́ти, нада́ти, наріка́ти, наректи́, назнаменува́ти кому́ що. [Мені́ літа́ ті́ї до́ля присуди́ла (Рудан.). Хто змо́же ухили́тись, що нам боги́ всеси́льні присуди́ли? (Куліш)].
Назнача́емый – визна́чуваний, зазна́чуваний; настано́влюваний, призна́чуваний и т. п. Назна́ченный
1) ви́значений, зазна́чений, на[по]зна́чений, відзна́чений, повизна́чуваний
и т. п.;
2) призна́чений, ви́значений, приді́лений, покла́дений, поприді́ляний
и т. п. [Тво́рчі си́ли, – ті гна́тимуть вас у призна́чене мі́сце (Франко). Зако́ване в залі́зні обручі́ письме́нство незаба́ром переросте́ призна́чену йому́ мі́рку (Рада). Гро́ші, від грома́ди призна́чені на шко́лу (Грінч.)].
-ная цена – ви́значена ціна́.
В -ный час, в -ное время – у призна́чену годи́ну (призна́ченої годи́ни), у призна́чений час (призна́ченого ча́су);
3) призна́чений, настано́влений, наста́влений, поста́влений, постано́влений, приді́лений, наря́джений, імено́ваний, нада́ний, попризна́чуваний
и т. п. Вновь -ный – новопризна́чений, новонаста́влений ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, новонада́ний кому́, до ко́го;
4) су́джений, прису́джений, призна́чений, приді́лений, на́да́ний, наре́че́ний, назнамено́ваний. [До своє́ї мети́, назнамено́ваної йому́ од бо́га, ді́йде (Куліш)].

-ться
1) визнача́тися
и визна́чуватися, бу́ти визна́чуваним, ви́значеним, повизна́чуваним и т. п.;
2) признача́тися
и призна́чуватися, бу́ти призна́чуваним, призна́ченим, попризна́чуваним и т. п. [Речінця́ по́бутові на Запорі́жжі не визнача́лося ніко́му (Куліш). Щоб пола́годити спір, визна́чується губернія́льна комі́сія (Франко). Її́ ще зда́вна призна́чено мені́ (Грінч.). Почала́ лічи́ти йому́ ліні́йкою в доло́ню, скі́льки було́ то вже йому́ призна́чено (Васильч.)].
Деньги -ча́лись на одно, а пошли на другое – гро́ші призна́чено було́ на одно́, а пішли́ на и́нше.
Срок -чался длинный, а теперь его сократили – те́рмін (строк, речіне́ць) призна́чено (ви́значено) було́ до́вгий, а тепе́р скоро́чено.
Срока не -чалось никому – те́рміну (стро́ку, речінця́) не стано́влено (не визнача́ли, не визнача́лося) ніко́му;
3) признача́тися, настановля́тися
и настано́влюватися, бу́ти призна́чуваним, настано́влюваним, призна́ченим, настано́вленим, попризна́чуваним, понастано́влюваним и т. п. ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду. [Па́нна настановля́ється на вчи́тельку в село́ С. (Коцюб.). Ті батюшки́, що вчи́лися в акаде́мії й були́ понастано́влювані на пара́фії (Н.-Лев.). Інстру́ктора від нас за́брано, а нам нада́но и́ншого (Київщ.). Полко́вники і со́тники нада́ні теж із по́льського па́нства (Куліш)].
Он -ется инструктором – його́ призна́чено (настано́влено, признача́ють, настановля́ють) на (за) інстру́ктора.
-ется комисия для рассмотрения дела – признача́ється комі́сія (признача́ють комі́сію), щоб розгля́нути спра́ву.
-ется следствие по этому делу – признача́ється (признача́ють) слі́дство в цій спра́ві;
4) суди́тися, признача́тися, приділя́тися, бу́ти призна́ченим, приді́леним, нада́ним, назнамено́ваним, наре́че́ним. [Щоб не було́ одни́х, яки́м ні́би призна́чено ті́льки працюва́ти, і дру́гих, яки́м призна́чено з чужо́ї пра́ці живи́тися (Рада). Шлях без мі́ри, вік без лі́ку їй нада́но від творця́ (Самійл.). Та вже коли́ наре́чено вмира́ти, і зна́хури не відше́пчуть (ЗОЮР I)].
Накре́щивать и Накреща́ть, накрести́ть
1) (
во множестве кого) нахре́[и́]щувати, нахре[и]сти́ти, (о мног.) понахре́[и́]щувати кого́;
2) (
помечать крестом что) познача́ти, позначи́ти хре́ст[щ]иком (-ками) що, похрести́ти що. [Котрі́ кавуни́ спі́лі, він ті́ї похрести́в (Звин.)].
Накрещё́нный
1) нахре́[и́]щений, понахре́[и́]щуваний;
2) позна́чений хре́ст[щ]иком (-ками).

-ться
1) (
стр. з.) нахре́[и́]щуватися, бу́ти нахре́[и́]щуваним, нахре́[и́]щеним, понахре́[и́]щуваним и т. п.;
2) (
вдоволь, сов.) –
а) (
крестя) нахре[и]сти́тися;
б) (
осеняя, -сь крестом) нахрести́тися.
Намеча́ть, наме́тить
1) (
меткой, знаком) значи́ти, познача́ти и позна́чувати, позначи́ти, назнача́ти и назна́чувати, назначи́ти, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, наміча́ти, намі́тити, (зарубками) карбува́ти, накарбува́ти, (клеймом) таврува́ти, натаврува́ти, клейн[м]и́ти, наклейн[м]и́ти, (товары) шта[е]мпува́ти, нашта[е]мпува́ти, (о мног.) поназнача́ти и поназна́чувати, позначи́ти, поза[повід]знача́ти и поза[повід]зна́чувати, понаміча́ти, помі́тити, покарбува́ти, потаврува́ти, поклейн[м]и́ти, пошта[е]мпува́ти що. [Узя́в за́ступ та лопа́ту, пішо́в ямки́ значи́ти (ЗОЮР II). Позначи́в соки́рою дерева́ ті, що руба́ти (Богодух.). Позначи́в найкра́щі кавуни́ (Сл. Ум.). Зазначи́ сього́ ду́ба, щоб ізнайти́ по́тім (Сл. Гр.). Став ко́жний заробля́ти вла́сний хліб, ора́ти зе́млю, зазнача́ти ме́жі (Крим.). Помі́тили всі рушники́ (Сл. Ум.)].
Он -тил это место карандашом – він за[від]значи́в це мі́сце олівце́м;
2) (
перен.: в мыслях) наміча́ти, намі́тити, накре́слювати, накре́сли́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, назнача́ти и назна́чувати, назначи́ти що. [Молоди́й уче́ний накре́слив собі́ широ́кий план робо́ти (В. Підмог.)].
Он -тил себе эту цель – він ви́значив собі́ цю мету́.
-тить в общих чертах что – намі́тити (накре́сли́ти) в зага́льних ри́сах, (очертить) зачеркну́ти що. [Кулі́ш про́бував зачеркну́ти вже й ме́жі украї́нської кри́тики (Рада)].
-ча́ть, -тить путь кому, чему – наміча́ти, намі́тити, назнача́ти, назначи́ти, назнамено́вувати, назнаменува́ти шлях (путь, сте́жку) кому́, чому́. [Намі́тити шляхи́ майбу́тньої робо́ти (Пр. Правда). Поста́вили на науко́вий грунт украї́нське пита́ння та назначи́ли стежки́, яки́ми да́льшим поколі́нням ле́гше було́ йти (Доман.). (Кві́тка і Шевче́нко) познаменува́ли на́шій слове́сності пра́вий і дале́кий шлях (Куліш)].
-ча́ть ряд мероприятий – наміча́ти (накре́слювати) ни́зку за́ходів. [На́ша програ́ма накре́слює ни́зку за́ходів (Азб. Комун.)];
3) (
наглядывать кого, что) наміча́ти, намі́тити, нагляда́ти, нагля́[е́]діти и нагля́нути, назира́ти, нази́рити, назори́ти, наба́чити, назна́ти кого́, що, взя́ти на о́ко, наки́нути о́ком кого́, (для какой л. цели ещё) націля́ти, наці́лити кого́, (упорно, диал.) наповра́титися. [Я вже нази́рила тели́чку, – коли́-б ті́льки на гро́ші зби́тися, за́раз куплю́ (Кониськ.). Ота́ ді́вчина, що я назори́в, – моя́ бу́де (Червоногр.). Ви́важив две́рі, щоб живоси́лом схопи́ти дочку́ безтала́нних пожильці́в, яку́ назна́в собі́ рані́ш (Крим.). И́нші соба́ки взяли́ на о́ко онучкаря́ – біжа́ть попри віз, хапа́ють зуба́ми за коле́са (Франко). Капіта́н наки́нув о́ком Окса́ну та й поча́в її́ хвали́ти (Квітка). Або́ забіжи́ куди́-не́будь, або́-що, бо тебе́ наці́лили у при́вод (Квітка). Наці́лили мене́ обікра́сти (Канівщ.). Вже коли́ наповра́тилися вкра́сти мою́ тели́цю, то вкра́дуть! (Звин.)];
4) (
нацеливаться в кого, во что) націля́ти(ся) и наці́лювати(ся), наці́лити(ся) на (в) ко́го, в (на) що, поціля́ти, поці́лити що, наміря́ти(ся), намі́ритися на (в) ко́го.
Наме́ченный
1) позна́чений, назна́чений, за[від]зна́чений, намі́чений, накарбо́ваний, накле́йнений/накле́ймлений, нашта[е]мпо́ваний, поназна́чуваний, помі́чений
и т. п. [Йду до своє́ї намі́ченої стежи́ночки (М. Вовч.)];
2) намі́чений, накре́слений, ви́значений, назна́чений, заче́ркнутий, назнамено́ваний.

Итти прямо к -ной цели – простува́ти до ви́значеної мети́.
-ный к исполнению – призна́чений (намі́чений) до викона́ння;
3) нагля́джений, нагля́нутий, нази́рений, назо́рений, на́знаний, взя́тий на о́ко, нагля́нутий о́ком, наці́лений.

-ться
1) (
стр. з.) значи́тися, назнача́тися, бу́ти назна́чуваним, назна́ченим, поназна́чуваним и т. п. -ются к рассмотрению такие вопросы – намі́чено розгля́нути (обміркува́ти) такі́ пита́ння.
-ются новые пути – намі́чено нові́ шляхи́.
-ются такие кандидаты – намі́чено таки́х кандида́тів;
2) (
возвр. з.) зазнача́тися, зазначи́тися, визнача́тися, ви́значитися, наміча́тися, намі́титися. [На схо́ді почало́ пробива́тися крізь хма́ри со́нце; спе́ршу зазначи́лося бліди́м ма́товим кружа́лом (Грінч.). Те, що мо́же ви́значитися на о́брію ново́ї доби́ (Рідний Край)];
3) (
вдоволь, сов.) намі́титися, (зарубками) накарбува́тися, (целясь) націля́тися и т. п.; срв. Ме́тить.
Обознача́ть, обозна́чить или Означа́ть, озна́чить
1)
что (отмечать) визнача́ти, визна́чувати, ви́значити, зазнача́ти, зазна́чувати, зазна́чи́ти, о(б)зна́чувати, о(б)знача́ти, о(б)зна́чи́ти, на[по]зна́чувати, на[по]знача́ти, значи́ти, на[по]значи́ти, позначкува́ти (Н.-Лев.), назнаменува́ти, назнамена́ти що, (о мног.) повизна́чувати, позазна́чувати, поо(б)зна́чувати, поназнача́ти, поназна́чувати що. [Грани́цю ви́значив. Зазначи́ цього́ ду́ба, щоб ізнайти́ по́тім (Грінч.). Щоб означи́ти си́лу, почали́ малюва́ти орла́ або́ ле́ва (Єфр.). Він назнаменува́в шляхи́ майбу́тнього].
-чить пути – назначи́ти стежки́.
-чить колышками – обпал(ь)кува́ти що (Франко).
-ча́ть (-чить) дорогу вехамипознача́ти (-чити) доро́гу (шлях) тичка́ми, ви́тичити доро́гу (шлях) (Франко).
-чить приметы в паспорте – по[за]значи́ти на (в) па́шпорті прикме́ти;
2) (
значить, знаменовать) визнача́ти, означа́ти, з’явля́ти. [Меридія́н по-на́шому визнача́є півде́нник. Те дру́ге йме́ння ма́є з’явля́ти си́на Да́рієвого (Л. Укр.)]. Срв. Зна́чить.
Обозна́ченный – ви́значений, зазна́чений, о(б)зна́чений, назна́чений, позна́чений, зна́чений, назнамено́ваний.
Обознача́емый – за[ви]зна́чуваний, по[на]зна́чуваний.
Ознамено́вывать, -менова́ть – відзнача́ти, відзначи́ти, познача́ти, позначи́ти; усла́влювати, усла́вити.
Ознамено́ванный – відзна́чений, позна́чений; усла́влений.
Помеча́ть, поме́титьпознача́ти, позначи́ти, на[за]знача́ти, на[за]значи́ти, (зарубками или нарезами) карбува́ти, покарбува́ти що чим. Назначи́ла його́, щоб був зна́чений (Н.-Лев.)].
-тить платки – позначи́ти хусточки́.
Поме́ченный – позна́чений, на[за]зна́чений, покарбо́ваний.
-ться – познача́тися, на[за]знача́тися, бу́ти позна́ченим, на[за]зна́ченим.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Запечатлевать, запечатлеть – відбива́ти, відби́ти, відтиска́ти, відти́снути що на чо́му (в чо́му), фіксувати, зафіксувати, (закреплять) закарбовувати, закарбувати, зберігати, зберегти; (ознаменовать) назнамено́вувати, назнаменува́ти, познача́ти, позначи́ти що чим, (воплощать) уті́лювати, уті́лити, (изображать) зображувати, зобразити; (пропечатывать) пропечатувати, пропечатати:
запечатлевать в камне – втілювати у камені;
запечатлевать события в книге – відбивати (зображувати) події в книжці;
запечатлеем его образ в сердцах – збережімо його образ у серці (у серцях); образ його вічно (довіку) житиме у наших серцях;
запечатлеть в памяти – запам’ятати, зберегти (закарбувати) в пам’яті, урізатися в пам’ять;
запечатлеть поцелуй на чём – поцілувати що; покласти поцілунок на що.
[І па́м’ять наро́дня несамохі́ть верта́лась до тих, хто обіця́в був во́лю й хто назнаменува́в оці́ обі́цянки і своє́ю й чужо́ю кро́в’ю (Короленко). Фотограф на весіллі: — А тепер дозвольте зафіксувати щасливу пару — наречену та її маму].
Обговорення статті
Монтировка
1) (
процесс) монтування, змонтування, (последствие) монто́вання;
2) (
лом) монтувалка, (монтажка) монтажка:
монтировка телескопа (конструкция) – монтовання телескопа.
[Найближче стояв невисокий молодий фермер, із якимось напівпанківським ірокезом на голові та новенькою монтувалкою в руках (С.Жадан). Проміж сидінь йшов водій. В руках тримав монтувалку. Мабуть, щось з двигуном, цього ще не вистачало! Я обернувся подивитися, що там позаду. «Як ти назвав мій автобус!» Я спочатку навіть не зрозумів, до кого він звертається, аж поки водій не схопив мене за плече. В нього була сильна рука, а в іншій була монтувалка. — Що? — Ти глухий? — Ні. — Тоді повтори, як ти назвав мій автобус! — Довбане корито… (Владислав Івченко). Згідно зі словниками російської мови дію за значенням монтувати можна позначати трьома віддієслівними іменниками монтаж, монтирование, монтировка, але практично в цьому значенні вживають переважно термін монтаж, а зрідка монтирование. Російський термін монтировка зазвичай вживають у інших двох значеннях: а) система конструкцій, на якій щось монтують, наприклад, монтировка телескопа та її різновиди азимутальная монтировка, экваториальная монтировка тощо. На нашу думку, його українським відповідником не може бути термін монтування, бо цей віддієслівний іменник означає незавершений процес. Щоб забезпечити однозначну відповідність терміна поняттю, пропонуємо згідно з рекомендаціями термін монто́вання…; б) інструмент для монтування (укр. монтувалка). Але за будь-яких умов українська мова не утворює іменників на -ировка, тому не можна калькувати російську мову і українською писати монтировка (М.Гінзбург)].
Обговорення статті
Упаковка – (несов.) упаковування, спаковування, пакування, (сов.) упакування, спакування, (материал) пако́вання, (бумажный) обгортка.
[Згідно з чинними національними термінологічними стандартами технологічний процес потрібно подавати або дієсловом «пакувати» або віддієслівним іменником «пакування», а засіб чи комплекс засобів - віддієслівним іменником «паковання». Скалькований з російської термін «упаковка» суперечить словотвірним моделям української мови, і тому ним не можна позначати ані процес, ані засіб (М.Гінзбург)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЫВЕ́ШИВАТЬ 2 (трасу) познача́ти тичка́ми.
ВЫРАЖА́ТЬ (суть) розкрива́ти, (словом) відтво́рювати, віддава́ти, зобража́ти, (гідні риси) висві́чувати, забут. виповіда́ти, (стан) окре́слювати; (що) бу́ти виразнико́м чого, (цифрою) познача́ти, фіксува́ти, запи́сувати, подава́ти в чому, оказ. оприя́внювати, выражать благода́рность склада́ти подя́ку;
выражать жела́ние ще зголо́шуватися;
выражать на лице́ недово́льство криви́ти гу́би;
выражать недово́льство крути́ти /док. закрутити/ но́сом;
выражать неодобре́ние звуконасл. цма́кати, обцма́кувати;
выражать нетерпе́ние нетерпели́витися;
выражать поэ́зию ди́хати пое́зією;
выражать свою́ беспо́мощность розво́дити рука́ми;
выражать согла́сие дава́ти зго́ду;
выражать уваже́ние засві́дчувати пова́гу;
выражать удово́льствие (на виду) світи́тися від задово́лення;
НАНОСИ́ТЬ 1 (шар) наклада́ти;
наносить вред завдава́ти шко́ди;
наносить ме́тки познача́ти;
наносить на ка́рту значи́ти на ма́пі, познача́ти на ма́пі;
наносить оскорбле́ние /наносить оби́ду/ кому ще чини́ти кри́вду, кри́вдити кого;
наносить поврежде́ние кому увере́джувати кого;
наносить уда́р ударя́ти, завдава́ти уда́ру;
наносить уще́рб живо́й си́ле кого образ. пуска́ти кров кому;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вымечивать, выметитьпознача́ти, -ча́ю, -ча́єш, позначи́ти, -чу́, -чиш.
Замечать, заметить
1) (
метить что) познача́ти, -ча́ю, позначи́ти, -чу́, -чиш;
2) (
наблюдать) постеріга́ти, постерегти́, -режу́, -реже́ш, зауважа́ти, -жа́ю, заува́жити, -жу, -жиш;
3) (
делать замечание, выговор) зауважа́ти, заува́жити.
Обозначать, обозначить
1) визнача́ти, -ча́ю, -ча́єш, ви́значити, -чу, -чиш;
2) (
сделать пометку) познача́ти, -ча́ю, -ча́єш, позначи́ти, -чу́, -чиш.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Замаркировывать, -роватьпознача́ти, позначи́ти.
Назначать, -чить (на карте) – познача́ти, позначи́ти.
Обозначать, -читьпознача́ти, позначи́ти.
Отбивать, -бить – відбива́ти, відби́ти;
• о. (площадь
) – відмі́ряти, відмі́рити;
• о. (шнуром
) – познача́ти, позна́чити.
Отмечать, -тить – від[по]знача́ти, від[по]значи́ти;
• о. (обозначать вехами
) – тичкува́ти, ви́тичкувати;
• о. (зарубками
) – карбува́ти, закарбува́ти;
• о. (при тканье
) – відтика́ти, відітка́ти.
Помечать, -титьпознача́ти, позначи́ти.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

намеча́ть, наме́тить накре́слювати, накре́слити (план); познача́ти, позна́чити (знак, мітку)
обознача́ть, обозна́чить познача́ти, позначи́ти
отмеча́ть, отме́тить відзнача́ти, відзна́чи́ти; познача́ти, позна́чи́ти; зазнача́ти, зазна́чи́ти; карбува́ти, закарбува́ти
помеча́ть, поме́тить познача́ти, позна́чити

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Познача́ти, позначи́тиобозначать, обозначить, намечать, наметить;
познача́тися, позначи́тися –
1)
обозначаться, обозначиться;
2)
сделаться, стать заметным.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Вымечивать, -метить – значити, познача́ти, позначити.
Замечать, -метить
1) (
отмечать) – зазнача́ти, зазна́чити, познача́ти, позна́чити;
2) (
видеть, наблюдать) – поміча́ти, помі́тити, спостеріга́ти, спостерегти, заува́жувати, заува́жити; замечу при этом – скажу́ до цьо́го, заува́жу до цьо́го;
3) (
делать замечание) – робити, зробити заува́ження, заува́жувати, заува́жити.
Номеровать – нумерува́ти, числами познача́ти.
Обозначать, -чить
1) (
отмечать знаком) – зазнача́ти, зазна́чувати, зазначити, познача́ти, позна́чувати, позначити;
2) (
определять) – визнача́ти, визначити; о. направление – визнача́ти на́прям;
3) (
значить) – означа́ти.
Означать, -чить
1) (
отмечать знаком) – значити, познача́ти, зазначити, зазнача́ти, зазна́чувати;
2) (
значить) – означа́ти.
Отмечать, отметить, -ся
1) зазна́чити, зазна́чити, познача́ти, позна́чити, нотува́ти, заното́вувати, -ся;
2) (
отличать) – відзнача́ти, відзна́чити, -ся.
Страница – сторі́нка; на обратной -це – на дру́гому бо́ці, на зворо́ті; страницы обозначать – сторінки познача́ти, сторінкува́ти що.
Цена
1) ціна́
; ц. аукционная – авкці́йна ціна́; ц. без запроса – (ціна́) без то́ргу, ціна́ без запра́ви; ц. действительная – спра́вжня (правдива) ціна́; ц. наемная (на землю) – оре́ндна ціна́, наймова́, по чім найма́ють; ц. нарицательная – на́звана ціна́; ц. низкая – мала́ ціна́; ц. ничтожная – зо́всім мала́, мізе́рна ціна́; ц. номинальная – номіна́льна ціна́, імено́вана ціна́; ц. окончательная, решительная – оста́ння, (остато́чна, кра́йня) ціна́; ц. оптовая – гуртова́ ціна́; ц. отпускная – видавна́ ціна́; ц. подписная – передпла́та, передпла́тна ціна́; ц. подходящая – прийнятна́ ціна́, поці́нно; ц. покупная – купна́, купіве́льна ціна́, ціна́ (щоб) купити; ц. предельная – кра́йня ціна́; ц. продажная – ціна́ прода́жна, ціна́ прода́ти; ц. рыночная – ринко́ва ціна́, база́рна ціна́, торго́ва ціна́, ціна́ на ринку; ц. справочная – торго́ва ціна́, довідко́ва ціна́; ц. сходная – прийнятна́, до́бра ціна́, по́цінь (Н); ц. твердая (определенная) – ста́ла ціна́; (устойчивая) – станівка́ ціна́; ц. текущая – пото́чна ціна́; ц. торговая – ціна́, ринко́ва, ціна́ торго́ва, ціна́ торгове́льна; ц. уступочная – спускна́, відбавна́ ціна́; цены колеблющиеся – хитливі, хиткі́ ці́ни; -ны падающие – спадні́ ці́ни; быть в цене – бу́ти в ціні́, ма́ти (до́бру ціну́); взвинчивать цену – наганяти, нагна́ти ціну́; вздувать, нагонять цену – набива́ти, наганяти ціну́; выручать цену – взяти свою ціну́, верну́ти свою ціну́ (свої́ гро́ші); держаться в цене – не спада́ти з ціни, бу́ти в ціні́; держаться цены – держа́ти ці́ну; определять, назначать цену – склада́ти, покла́сти ціну́, визнача́ти ціну́, познача́ти ціну́, зробити, скла́сти ціну́; ошибиться в цене – процінува́ти, помилитися на ціні́; падать в цене – спада́ти з ціни, па́дати на ціні́; падающие цены – спадні́ ці́ни; падение цен – па́дання, спада́ння цін; по цене (подходящий) – поці́нний; по доступным ценам – поці́нно; по какой цене? – почі́м? за яку́ ціну́?, в які́й ціні́?, яка́ ціна́?; по неподходящей цене (купить) – непоці́нно; по низкой цене (продать) – за малу́ ціну́; по подходящей цене (купить) – поці́нно; по средним оптовым ценам – відпові́дно до пересі́чних гуртових цін; повышать, поднимать цену – збі́льшувати, збільшити ціну́; повышение в цене – доро́жчання, подоро́жчання; повышение, поднятие цен – збі́льшення ці́н; поднимается цена – росте́ ціна́; подниматься в цене – в гро́ші йти, доро́гшати, доро́жчати; поднять в цене – здорожити що; понижать, понизить цену – зме́ншити ціну́; при цене по… – з ціно́ю по…; раскладывать цены (на товар) – значити ціну́, цінува́ти; сбавлять, сбавить цену – спуска́ти, спустити ціну́; смотря по цене – як до ціни; снижать, снизить цены – зме́ншувати, зме́ншити ці́ни; сойтись в цене – пого́дитися на ціні́; список цен (прейскурант) – ці́нник (-ка); справляться о цене – розпитувати про ціну́, допитуватися ціни; цены падают – ці́ни па́дають, спада́ють;
2) (
стоимость) – ва́ртість (-тости); ц. заготовительная – собіва́ртість (-тости); своя цена – своя ціна́, собіва́ртість (-тости);
3) (
значение, вес) – вага́; большой цены дело – спра́ва ду́же важлива, спра́ва великої ваги; придавать делу чрезвычайно большую цену – надава́ти спра́ві на́дто великої ваги.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Познача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. позначи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Обозначать, обозначить; намѣчать, намѣтить. Маркев. 121. Цибулькою позначила, петрушкою притрусила. Чуб. V. 796.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Наносить, нанести — нано́сити, нане́сти, завдава́ти, завда́ти, познача́ти, позна́чити.
*Обозначать, -ся — обозна́чити, -ся, познача́ти, -ся, позна́чити, -ся.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Намѣ́тить, намѣча́ть, намѣ́чивать = намі́тити, помі́тити, назначи́ти, позначи́ти, наміча́ти, значи́ти, познача́ти (Д. Мѣ́тить); намі́тити, назна́ти, нази́рити. — Помітили всї рушники. — Позначив найкращі кавуни. — Я собі назнав конячку, коли б тільки гроші. Кн. — Намітила кубелечко, де утка несеть ся. н. п. — Я вже назирила теличку, коли б тільки на гроші збити ся, зараз куплю. Кн.
Обозначать, обозна́чить, ся = визнача́ти (С. З.), познача́ти, означа́ти, ви́значити (С. Л.), позначи́ти (С. Л.), означи́ти, ся (С. Л.). — На пашпортї не визначено — на скільки він. Кр. — Нехай гаразд визначать наші межі. Кн.
Означа́ть, озна́чить, ся = 1. значи́ти, познача́ти, наміча́ти, дерева — карбува́ти, як межові знаки́ — клячи́ти (С. Л.), позначи́ти, намі́тити і т. д. — Позначив усї кращі кавуни. 2. визнача́ти, зна́чити. — Се визначає, що він до нас зовсїм прихильний. Д. Зна́чить 1. 3. визнача́ти ся (С. З.), виявля́ти ся, ви́значити ся, ви́явити ся.
Отмѣча́ть, отмѣ́тить = одміча́ти, поміча́ти, наміча́ти, познача́ти, визнача́ти (С. Л.), од(від)знача́ти, одміти́ти, помі́тити, позначи́ти, відзна́чити. — Отмѣ́ченный = одмі́тний, помі́чений і т. д.

Запропонуйте свій переклад