Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 15 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Возглаше́ние – поклика́ння, виклика́ння, виголо́шування, сов. ви́голошення, проголо́шення.
Воззва́ние
1) (
срв. Взыва́ние) покли́кання, ви́кликання;
2) відо́зва, за́клик, по́клик, зазивни́й лист. [Де друкува́лася ця відо́зва? По́клик до браті́в слов’я́н].
См. Воззва́тельный.
Жи́вопись
1) (
как занятие, действие, школа) малюва́ння, ма́лярство, жи́вопись (р. -си) [Цим лі́том щи́ро взя́вся до малюва́ння; вели́ку карти́ну малю́є. Ви́вчусь маля́рства, змалю́ю ту красу́, що в не́бі (Неч.-Лев.). Ки́нути жи́вопись і есте́тику я й не мо́жу й не хо́чу, бо це моє́ покли́кання (Крим.)].
Заниматься жи́вописью – малярува́ти.
Заработать -сью – замалюва́ти;
2) (
произведение, картина, картины) малюва́ння. [Па́смом простяга́вся про́мінь по це́ркві, вибли́скуючи на позлоти́стому іконоста́сі, на потемні́лому малюва́нні (Грінч.). Чудо́ве малюва́ння ожило́ на полотні́. Посла́в гінця́ до богома́за, щоб малюва́ння накупи́ть (Котл.). Га́рним малюва́нням сті́ни обві́шані (Куліш). Ой ти, ді́вчино, моє́ малюва́ння].
Привлече́ние – при[за]тя́гування и притяга́ння, прива́блювання, прина́джування; приє́днування, залу́чування и залуча́ння, приверта́ння, закли́кування, заклика́ння кого́ до чо́го, окон. притя́гнення, прива́блення, прина́дження, приєдна́ння, залу́чення, приве́рнення, за[по]кли́кання кого́ до чо́го.
-влече́ние к (судебной) ответственности, к суду – притя́гнення до пра́ва, до відповіда́льности; до су́ду, на суд.
-влече́ние к делу, юрид. – притя́гнення до спра́ви.
Призва́ние
1) (
действ.) покли́кання, прикли́кання, по́клик (-ку);
2) (
наклонность) покли́кання; нату́ра. [Збу́джене вже літерату́рне поклика́ння тягло́ його́ до письме́нства (Єфр.). Белетри́стика не є моє́ покли́кання (Крим.)].
Следовать своему -нию – іти́ за свої́м покли́канням, іти́ за своє́ю нату́рою.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Брокер – (англ.) брокер, (нидерл.) маклер, посередник.
[Зарано народившися, Свізін не міг знайти свого справжнього покликання. Якби він з’явився в Лондоні на двадцять років пізніше, то, напевно, став би біржовим маклером, але в той час, коли йому довелося робити вибір, ця шановна професія ще не стала славною вершиною великої буржуазії (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)].
Обговорення статті
Любовь
1) (
к кому страсть, любовное влечение) коха́ння, (ласк.) коха́ннячко, любо́в, лю́бощі до ко́го, лю́бість, (влюблённость) закоха́ння в ко́му, (симпатия) ми́лува́ння;
2) (
любовные ласки, утехи) лю́бощі, пе́стощі, ми́лощі, ми́лува́ння, лю́бість, ла́ска, коха́ння;
3) (
предмет любви) коха́ння (коханячко), милува́ння (милуванячко), закоха́ння (закоханячко);
4) (
нравственн. чувство) любо́в, люба́;
5) (
наклонность) зами́лування, любо́в, на́хил, охо́та, хіть (р. хо́ти, диал. хі́ті) до чо́го, прихи́льність, прихи́лля до ко́го:
безумная любо́вь – шале́не коха́ння (закохання);
брак не по любви – шлюб (одруження) без кохання (без любові);
брак по любви́ – шлюб до (з) любо́ви (до сподо́би);
братская любо́вь – брате́рська (брате́рня, бра́тня) любо́в;
вера, надежда, любо́вь – ві́ра, наді́я, любо́в;
возбудить в ком любо́вь – збуди́ти коха́ння в ко́му, закоха́ти кого́ в собі́ (в се́бе);
вспылать любовью – зайня́тися (запала́ти) коха́нням, любо́в’ю, розкоха́тися;
вспыхнуть любовь – лахну́ти любо́в’ю, коха́нням;
гореть, сгорать от любви к кому – палати коханням до кого;
делать что с любовью, с любовью заниматься чем-либо – робити що залюбки (з любістю, з любов’ю); кохатися в чому; працюва́ти коло чо́го з любо́в’ю, залюбки́, з зами́лува́нням;
жениться, выйти замуж по любви́ – одружи́тися (за́між піти́) з любо́ві;
изъявлять любо́вь к кому – виявля́ти любо́в (ла́ску, прихи́лля) до ко́го, жа́лувати кого́;
искренняя, настоящая любо́вь – щи́ре коха́ння, щи́ра любо́в;
любо́вь к ближнему – любо́в до бли́жнього, братолю́бність;
любовь к искусству – любов до мистецтва;
любовь к родине – любов до рідного краю (до рідної країни, до рідної землі, до рідної сторони), любов до батьківщини (до вітчизни, до отчизни);
любо́вь мужчины, женщины – чолові́че, жіно́че коха́ння, чолові́ча, жіно́ча любо́в;
любовь не картошка — не выкинешь (не выбросишь) за окошко – любов не короста — не вигоїш спроста (Пр.); згадай та охни, мовчи та сохни (Пр.);
любовь не пожар, а загорится – не потушишь – любов не пожежа, а займеться — не погасиш (Пр.);
любо́вь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть;
мне не дорог твой подарок, дорога твоя любовь – не дороге дарування (даруванячко), дороге твоє кохання (коханячко);
нашим новобрачным совет да любо́вь (мир да любовь)! – на́шим молодя́там не свари́тися та люби́тися!;
нежная любо́вь – ні́жне коха́ння, ні́жна любо́в;
не по любви – не до любові (любості);
объяснение в любви́ – осві́дчення (про коха́ння);
первая любовь – пе́рше ко́хання (закохання), пе́рша любо́в;
объясняться, объясниться, признаваться, признаться в любви кому – признаватися, признатися про кохання (в коханні) кому, робити, зробити кому признання в любові (у коханні), освідчувати, освідчити кохання кому, освідчуватися, освідчитися [про кохання (про любов)] перед ким, кому, визнавати, визнати (виповідати, виповісти) кому кохання (любов свою);
относиться с любовью – ста́витися з любо́в’ю, з прихи́льністю, прихи́льно;
питать любо́вь к чему – коха́тися в чо́му;
по любви – з кохання;
пылкая, пламенная любо́вь – палке́ коха́ння, жагу́ча любо́в;
пребывать в любви – пробува́ти в любо́ві;
приобрести чью любо́вь – здобу́ти чию́ любо́в, (симпатию) підійти́ кому́ під ла́ску;
родительская любо́вь – батькі́вська любо́в;
с любовью – до любо́ви, з любов’ю, коха́но;
старая любовь не ржавеет, старая любо́вь долго помнится – да́внє коха́ння все перед очи́ма (Пр.); давнє кохання не ржавіє (іржавіє) (Пр.);
супружеская любо́вь – подру́жня любо́в, подру́жнє коха́ння;
сыновняя любо́вь – любо́в до батькі́в, сині́вська любо́в;
умирать, погибать от любви́ – помира́ти, ги́нути з коха́ння, з любо́ви.

[Хто не лю́бить, той не пізна́в Бо́га, бо Бог є любо́в (Біблія). Піді́йдеш йому́ під ла́ску (П.Куліш). Він мені визнавав любов свою (П.Куліш). Крі́пко до любо́ви поцілува́лись (Г.Барвінок). Його́ со́нечко пе́стить коха́но (Л.Українка). Біда́хи розкоха́лись аж з лиця́ спа́ли, схнуть (М.Вовчок). Коха́й, поки се́рце коха́є, усе́ за коха́ння відда́й (Б.Грінченко). Щи́ро коха́вся пан у горілка́х та меда́х (Б.Грінченко). Коха́ється він у га́рних ко́нях (Б.Грінченко). Та узя́в жі́нку не до любо́ви (Пісня). За́між пішла́ по лю́бості (М.Вовчок). Пе́стощі, лю́бощі, ся́єво срі́бнеє хви́ля несе́ в подару́нок йому́ (Л.Українка). Боля́ть мене́ ру́ки, но́ги, боля́ть мене́ ко́сті, гей, якби́ то од робо́ти, а то од лю́бости (Пісня). Коха́ння моє́, я тобі́ світ зав’яза́в! (М.Вовчок). Лю́бчику мій, милува́ннячко моє́ (А.Кримський). Нема́ мого́ миле́нького, нема́ закоха́ння (Пісня). Неха́й бу́дуть лю́ди зна́ти, як в любо́ви помира́ти (Пісня). З їх естети́змом та зами́луванням до краси́ (С.Єфремов). Ой, Бо́же, Бо́же, що та любо́в мо́же! (Пісня). Хто не зна́є закоха́ння, той не зна́є ли́ха (Пісня). Се на ме́не лю́бощі напа́ли (Г.Квітка). На ми́лування нема́ си́лування (Пр.). Колишній дотик її руки живущим огнем проймав йому кров. Він згадував їхню зустріч на пароплаві, її слова і шукав у них бажаної запоруки. Кожен погляд і усміх її осявав тепер йому душу, торуючи в ній плутані стежки кохання (В.Підмогильний). У коханні як у медицині: поганенький лікар утричі люб’язніший (В.Стись). Я марно вчив граматику кохання, граматику гріховних губ твоїх, — ти утікала і ховала сміх межи зубів затиснений захланних (В.Стус). І не те, щоб жити — більше: споконвіку б — без розлуки. До віків і після віку — це — любов. Оце — вона! (В.Стус). Напередодні об’єднання Німеччини, яке всіх лякало, один француз мрійливо промовив: «Я так люблю Німеччину, що хотів би, щоб їх було дві»… В українців причин для ніжних почуттів до Росії куди більше, ніж у французів до Німеччини. Моє серце розривається від любови, і я хотів би, щоб Росій було хоча б штук п’ять-шість. Правда, моя любов до Совєтського Союзу була ще ніжнішою, і я вцілів тільки тому, що об’єктів її прикладення стало 15 (з інтернету; Дивнич). Любить Бог українця, але не признається (В.Слапчук). Усе було — і сум, і самота. І горе втрат, і дружба нефальшива. А ця любов — як нитка золота, що й чорні дні життя мого прошила. Усе було, було й перебуло. А ця любов — як холодно без неї! Як поцілунок долі у чоло. Як вічний стогін пам’яті моєї (Л.Костенко). Абсолютно ідіотська фраза з російської — «займатися любов’ю». Повна нісенітниця. Любов, кохання, честь, гідність — все це абстракції. Як можна займатися честю, совістю. В українській мові є прекрасне слово «кохаються». Шановні, кохайтеся, якщо можете. Ну, а коли ні, «займайтеся». Що зробиш… (Ярослав Трінчук). Крім того, любов — це ще багато різних речей, тільки чомусь у нас в наявності всього два слова для означення того складного багатокомпонентного почуття: «кохання» — це те, що із сексом, а все решта — просто «любов». Тішить тільки, що у росіян взагалі лиш одне на всі випадки життя. Вони просто «люблять» все підряд: і батьківщину, і маму, і друга, і кохану, і песика. В той час як у Біблії розрізняють три відтінки такого почуття, а у Греції — цілих шість:
Ерос – романтично-чуттєва любов, Прагма — реалістична любов, Маніа — хвороблива любов, Агапе — безумовна любов, Сторге — любов-дружба, Людус — любов-гра (Ярка Дубинська). Справжня любов, як рослина — повинна рости (Валерій Чоботар). Якщо абстрагуватися від біохімічних процесів у мозку, які, за твердженням фізіологів-матеріалістів, породжують те, що мудаки-поети називають коханням (щасливе кохання — це фермент, який активізує ті нейронні ланцюжки, що відповідають за ейфорію; нещасне, відповідно, стимулює мозкові зони депресії), і розглянути проблему в метафізичному вимірі, то є така думка, що любов — це не лише найбільший дар Божий, а взагалі — атрибут Бога в людині, одна з рис образу і подобія. А хто проти? Та це про любов. Ми ж тут — про суку-любов, яка, з одного боку, большая и чистая, а з другого — маленькая и пошлая, любов, яка нищить, висотує нерви, висушує мозок, вичавлює з людини кров (інша людина, на яку, власне, й спрямована любов, п’є ту кров горнятками, хоча не обов’язково є вампіром). Одне слово, якщо вербалізувати проблему в контексті запропонованого дискурсу, то любов як категорія поширює свою юрисдикцію зі сфери емоційного на рівень матерії у її білковій формі існування. Щось таке (В.Кожелянко). Любов — сприятлива сила, що дозволяє говорити про будь-що доглибно (А.Рєпа, перекл. Ф.Солерса). — … життя людське надто довге для одного кохання. Просто-таки надто довге. Це мені мій Артур пояснив, коли накивав п’ятами… І це правда. Кохання — це чудово. Та одному з двох воно завжди видається надто довгим. І тоді другий залишається ні з чим. Сидить і чекає чогось, витріщивши очі. Чекає, як божевільний… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання потрібне вже хоч би для того, щоби навчитися Болю (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Він кохав її, він прислухався до цього кохання, яке кликало Поль, доганяло її, розмовляло з нею; Сімон слухав його заклякнувши, налякано, почуваючи тільки біль і спустошення (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Так, моє кохання було надто велике. А надто велике кохання обтяжливе для того, на кого воно спрямоване, я цього не розуміла, нічого про це не знала. Та якби й знала, це однаково не допомогло б. Бо хто може визначити міру кохання?  (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Майже всю ніч пролежала, зціпивши зуби й стиснувши кулаки, задихаючись від люті й жаху, ба гірше — від каяття, цього сліпого прагнення повернути час назад хоч на годину, на секунду. Та тільки не час любощів (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Чи то любов робить людину дурною, чи тільки дурні й закохуються? Роками я торгую зі своїм клунком і знана всіма як сваха, проте на це запитання відповісти не можу (О.Кульчинський, перекл. О.Памука). Обидві, обравши різні напрямки, прагнули вирватися з цього зліпленого з різних елементів світу: горда Клариса в служіння мистецтву, до якого, проте, як невдовзі довелося визнати її вчителеві, в неї не було справжнього покликання, а тендітно-меланхолійна і, властиво, не пристосована до життя Інес — назад, під крило й під духовний захист надійного міщанського побуту, шлях до якого відкривав респектабельний шлюб, бажано з кохання, а як ні, то й без нього (Є.Попович, перекл. Т.Мана). — Чому ви не витурите його? — Він не такий поганий, докторе. Тільки запальний… — Равік глянув на дівчину. Кохання, подумав він. І тут кохання. Одвічне диво. Воно не тільки осяває барвистою веселкою мрій сіре небо буднів, а й може оточити романтичним ореолом купу лайна. Диво і страхітливий глум водночас. (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання травами не лікується (Овідій). Ніяка облуда не здатна довго приховувати кохання, коли воно є, або ж удавати, коли його нема (Ф. де Лярошфуко). …людське життя тягнеться надто довго для одного кохання (Е.М.Ремарк). Любов іноді приходить так несподівано, що ми не встигаємо роздягнутися (С.Є.Лєц). Кохання — це грубе перебільшення різниці між однією людиною і всіма іншими (Дж.Б.Шоу). Любов терпить і прощає все, але нічого не пропускає. Вона тішиться мализною, але вимагає всього (Клайв Льюїс). Серед всесвітнього варварства людським істотам іноді (досить рідко) вдається створити теплі місця, осяяні світлом кохання (М.Уельбек). Любов, що боїться перешкод, — це не любов (Д.Ґолсворсі). Шлях справжнього кохання ніколи не був гладкий (В.Шекспір). Ніщо так не економить час і гроші, як взаємне кохання з першого погляду]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Призвание
1) по́клик, -ку;
2) (
способность) призна́чення, призва́ння, покли́кання, -ння.
Ссылка
1) (
действие) засила́ння, зсила́ння, засла́ння, -ння;
2) (
место) засла́ння, -ння;
3) (
на кого, на что) посила́ння, поклика́ння, -ння (на ко́го).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Призвание
• Врач, агроном, садовод… по призванию
– лікар, агроном, садівник… з покликання (за покликанням).
• Следовать своему призванию
– іти за своїм покликанням.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Карточка – ка́ртка; к. должностная – ка́ртка про поса́ду; к. наблюдательная – ка́ртка на спостере́ження, ка́ртка спостере́жень; к. по учету – ка́ртка для о́бліку (на о́блік), обліко́ва ка́ртка; к. почтовая – листі́вка, пошто́ва ка́ртка; к. регистрационная – реєстраці́йна ка́ртка; к. справочная и указательная – ка́ртка довідко́ва й указо́ва; к. ссылочная – ка́ртка посила́ння (поклика́ння).
Отсылка – відсила́ння, відісла́ння; (в книге, ссылка на кого, на что) – поклика́ння, посила́ння на кого, що.
Призвание – покликання.
Ссылка
1) засла́ння; (
действ.) – засила́ння; место -ки – засла́ння; находиться в -ке – перебува́ти на засла́нні;
2) (
на что) – поклик(ув)а́ння, посила́ння; с ссылкой на что – поклика́ючись, посила́ючись на що.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

поклика́ння, -ння, -нню, в -нні