Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 38 статей
Запропонувати свій переклад для «покій»
Шукати «покій» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Го́рница – го́рниця, світли́ця, кімна́та, покі́й (р. поко́ю), ум. поко́їк; (в крестьян. домах) світли́ця, кімна́та, хати́на.
Де́тскаяпокі́й (р. поко́ю) для діте́й, дитя́ча світли́ця (ха́та), діто́ча (р. -чої).
Дортуа́р – дортуа́р, спа́льний покі́й (р. -ко́ю), дорміто́рій.
Ко́мната
1) кімна́та, ха́та (
мн. хати́, хат). [У нас одна́ гру́ба на три ха́ті (Звин.). О́нде-ж і вони́, ті лю́ди: сидя́ть у тре́тій клу́бній ха́ті (Р. Край)].
В доме всего сорок -нат жилых и служебных – в буди́нку всіх со́рок житлови́х і службо́вих хат.
Квартира о двух -тах (из двух -нат) с кухней – кварти́ра на (диал. про) дві ха́ти[і] з пека́рнею (ку́хнею).
Учреждение помещается, в двенадцати -тах – інститу́ція розташо́вана в дванадцятьо́х кімна́тах.
Секретарь находится (помещается) в седьмой -те – секрета́р пробува́є в сьо́мій кімна́ті.
Отдельная -та – окре́ма кімна́та;
2) (
горница, покой) кімна́та, го́рниця, світли́ця, (побольше) покі́й (-ко́ю), ум. кімна́тка, кімна́точка, го́рничка, світли́чка, сві́тлочка, (ласкат.) сві́тлонька, поко́їк (-ка). [Поста́влю ха́ту і кімна́ту (Шевч.). А йді́ть-но, дя́дьку, вас у го́рниці кли́чуть ба́тюшка (Київщ.). В півні́чній столи́ці, в розкі́шній світли́ці на лі́жку лежи́ть бюрокра́т (Самійл.). Та привели́ Бондарі́вну в поко́ї висо́кі (Пісня)].
Верхние, нижние -ты – горі́шні, до́лішні кімна́ти.
Гостинная -та – віта́льня.
Классная -та – кла́сна кімна́та, кла́с (-су).
Приёмная -та – прийма́льня.
Рабочая -та – робі́тня.
Раздевальная -та – роздяга́льня.
Столовая -та – їда́льня.
Меблированные -ты – (у)мебльо́вані кімна́ти.
Обставлять -ты – опоряджа́ти, уряджа́ти кімна́ти.
Убирать -ты – прибира́ти кімна́ти, пря́тати в кімна́тах (в хата́х).
Куртиза́нка – куртиза́на, куртиза́нка. [В Олекса́ндрів покі́й куртиза́на війшла́ (Франко)].
Пала́та
1)
чаще пала́ты (дворец) – пала́ти, па́ла́ц (-цу), (реже) хоро́ми;
2) (
учреждение) пала́та.
Казённая -та – скарбова́ (фінансо́ва) пала́та.
Судебная -та – судова́ пала́та.
-та депутатов – пала́та послі́в.
-та господ – пала́та пані́в.
Верхняя, нижняя -та – ви́ща, ни́жча пала́та.
Оружейная -та – збройо́вня, збройни́ця;
3) (
помещение в больнице и т. п.) пала́та, за́ля, по́кі́й (-ко́ю). [По́кі́й для божеві́льних].
Ума -та – ро́зуму си́ла.
У него ума -та – у йо́го ро́зуму си́ла, (опис.) у йо́го ро́зуму на трьох ста́не, йому́ в го́лову немо́в два кла́ло, а тре́тій топта́в.
Поко́й
1) спо́кій, упокі́й, супокі́й (-ко́ю), по́кій (-кою). [На ві́що я тобі́ збенте́жив, си́ну, ясни́й душі́ твоє́ї спо́кій? (Самійл.). Все село́ обійма́в упокі́й, ти́хий, святко́вий упокі́й (Грінч.). За дурно́ю голово́ю нема́ нога́м упоко́ю. Супокі́й навкру́г пану́є (Грінч.)].

Нет минуты -ко́я (отдыха) – нема́ просві́тлої (проми́тої) годи́ни; про́світку нема́ кому́.
Нет -ко́я кому – споко́ю нема́є кому́, не ма́є споко́ю хто.
От детей -ко́я нет – ді́ти споко́ю не даю́ть; за ді́тьми споко́ю нема́.
В -ко́е – з упоко́єм, спокі́йно. [Хлі́ба-со́ли з упоко́єм ужива́ти].
Жить в -ко́е – жи́ти з упоко́єм, жи́ти с(у)покі́йно. [Діте́й подружи́ли, тепе́р живемо́ вдвох, ти́хо, з упоко́єм].
Не давать -ко́я кому – не дава́ти споко́ю кому́, непоко́їти, турбува́ти, клопота́ти кого́, доляга́ти кому́, му́ляти кому́. [Думки́ не даю́ть мені́ споко́ю та й мені́ доляга́ють. Всереди́ні щось гризе́ та му́ляє (Крим.)].
Оставить в -ко́е кого – да́ти святи́й (чи́стий) спо́кій кому́. [Да́йте мені́ чи́стий спо́кій з тіє́ю спра́вою, не хо́чу я про не́ї чу́ти].
Нарушить чей -ко́й – збенте́жити (збу́рити, злама́ти) спо́кій кому́.
Вечный -ко́й – ві́чний спо́кій.
Об’ятый -ко́ем – опови́тий споко́єм (упоко́єм, супоко́єм), ути́хлий. [Ліс дріма́в, опови́тий споко́єм. Подиві́ться на две́рі позачи́нювані, на вти́хлий двір (М. Вовч.)].
Мёртвый -ко́й – ме́ртва ти́ша (спо́кій);
2) (
отдых) спо́чи́в[н]ок (-нку), опочи́вок (-вку). [Кістки́ давно́ про́сяться на спочи́нок].
Уйти на -ко́й – піти́ на спочи́нок.
Жить на -ко́е – на спочи́нку жи́ти. [Він уже́ поки́нув служи́ти – на спочи́нку живе́].
Нет -ко́я от чего – нема́є спочи́нку, нема́є про́світку за чим. [Нема́є про́світку за робо́тою; ніко́ли не спочива́ю];
3) покі́й (-ко́ю), кімна́та, світли́ця, го́рниця. [Чоти́ри поко́ї ма́ємо, а живемо́ ті́сно, бо сім’я́ вели́ка].

Богатые -ко́и – пи́шні (бага́ті) поко́ї. [Жила́ у пи́шних поко́ях па́нських].
Приёмный -ко́й – прийма́льня. Мёртвый (приёмный) -ко́й, см. Поко́йницкая.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Смерть
1) смерть, (
кончина) кончина, скін, (гибель) загибель, кінець, (образн.) вічний сон (покій), (разг.) капе́ць, капу́т, каюк, а́мба, (мифический образ, шутл.) безноса, кирпата, свашка, костомашка, костуха;
2) (
прост.) горе, біда, смерть;
3) (
прост., очень) до смерті:
бледен как смерть (разг.) – блідий як смерть;
борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, боротьба смерте́льна;
быть при смерти – бути на вмерті (на смерті, при смерті), (образн.) бути на Божій дорозі; (иногда) бути близьким смерті, (грубее) на ладан дихати, на тонку прясти;
видимая смерть – види́ма смерть, нехи́бна смерть;
видимая смерть страшна – видима смерть страшна (Пр.);
внезапная смерть – нагла (раптова) смерть;
вопрос жизни или смерти – питання життя або смерті;
гото́виться к смерти – ладна́тися на смерть, ла́годитися в Бо́жу путь, готуватися до смерті;
двум смертям не бывать, а одной не миновать – одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); дві смерті не буде (двом смертям не бути), а одної не минути (Пр.); чи пан, чи пропав — двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.);
до смерти, разг. – (очень) до смерті;
лежа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі);
любовь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть;
мнимая смерть – ні́би-сме́рть, га́дана смерть, завмертя́ (-тя́), завме́рлість;
на людя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́;
насильственная смерть – не своя смерть, ґвалтовна смерть;
нечаянная смерть – несподі́вана (на́гла) смерть;
обреченный на смерть – роко́ваний на згу́бу (на смерть, на стра́ту);
осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого;
осуждённый на смерть – засуджений на смерть (на го́рло, на згу́бу, на стра́ту);
отвратить смерть от кого – відверну́ти (відве́сти́, відвола́ти) смерть від кого;
от смерти и под камнем не скрыться – як не ховайся, а смерть тебе знайде (Пр.); від смерті і в печі не замажешся (не замуруєшся) (Пр.);
от смерти не уйдёшь – від смерті ані відхреститися, ані відмолитися (Пр.); смерті не відперти (Пр.); від смерті нема викупу (Пр.); зі смертю торгу нема (Пр.); на смерть нема зілля (Пр.); смерть нікого не мине (Пр.); як не живеш, а труни не минеш (Пр.); смерть — неминуща дорога (Пр.); смерть не питає: «Чи хочеш, чи не хочеш?» (Пр.);
пасть смертью храбрых – полягти (загинути) смертю хоробрих;
перед смертью не надышишься – перед смертю не надихаєшся (не надишешся) (Пр.); як не наївся, то не налижешся (Пр.);
помирать со смеху – конати зо сміху, вмирати зо сміху;
постигшая смерть – спостигла смерть;
промедление смерти подобно – зволікання (загаяння) до смерті подібне, зволікання — це смерть;
просто смерть, смерть да и только – смерть та й годі, лихо (горе, біда) та й годі;
смерти подобно – як смерть;
смерть как хочется – до смерті хочеться;
смерть на носу (перен.) – смерть за плечима; смерть близько, (грубее) смерть коло носа;
смерть не разбирает чина – смерть не перебирає (Пр.); смерть нікого не минає (Пр.); смерть усіх порівняє (Пр.);
спасти от смерти – визволити від смерті;
стоять на пороге смерти – стояти на порозі смерті; (образн.) гроші одказувати;
[только] за смертью посылать кого (шутл.) – [тільки] по смерть посилати кого;
убить, убиться на смерть – заби́ти, заби́тися на сме́рть;
ум за морем, а смерть за воротом – ду́мка за мо́рем, а смерть за плечи́ма;
хуже смерти – гірше від смерті, гірше за (ніж, як) смерть.
[Стара до нього, а він, лишенько, вже й гроші одказує (І.Нечуй-Левицький). Смерть — се ніч, спокі́йна, ти́ха (Л.Українка). Пусти мене, пусти! — стала благати Носа.— Якщо в тебе є крихітка серця, послухай мого благання. Життя, яке ти обіцяєш мені, гірше від смерті. Краще вбий мене! (Б.Лепкий). Таке життя було б од смерті гірше (Л.Українка). Смерть — лікар бідняка (німецька приказка). Для єврея на смертному одрі важливо почути голос Сари: «Спі спокойно, твої деньгі в надьожном мєстє.» Китаєць повинен випити чаю, прошепотіти коаня, подумати, що за династії Сінь було не краще, як за Мао Цзедуна, а зараз не гірше, як за династії Хань. Чистокровний німець мусить зустріти і провести смерть за інструкцією. Для італійця вищим шиком є смерть через повішення на варених макаронах. Щирий француз має встигнути перед смертю переспати з Жаннет. Найшляхетніша смерть для поляка — луснути з гонору. Істінному росіянину бажано видудлить усі припаси спирту, горілки, браги-одноднєвки, браги-одночавки і браги-п’ятімінутки, одеколону, лосьйону, очних і вушних крапель, денатурату, клею «БФ», антифризу та прочих горящих жидкостєй, вхопити глобуса, стиснути в любовних обятіях, і вже як почне тріщати і розсипатись на цурпалки, прохрипіти: «Ро-ді-на!» Щирому українцю, — ковтнув бузинової настоянки Стороженко, — перед смертю важливо подумати: «Ге, а кум здох раніше!» Востаннє обжертися, вилізти на піч і щасливо сконати… «Кхм… кхм… — прочистив горло Воробкевич. — Живемо і геройськи помираємо» (В.Даниленко). Роздуми про смерть загартовують душу (К.Кастанеда). Смерть людини схожа на зіграну ноту вічної симфонії, на виконання па вічного танцю, на зіграний акт вічної п’єси і навіть схожа на поцілунок вічного кохання, на розлуку з однією з форм на вічному шляху (Надія Кирчанова, перекл. Ши Т’єшена). Я навчився дивитися на смерть просто як на старий борг, який рано чи пізно доведеться заплатити (А.Айнштайн). Життя — черга за смертю, дурень той, хто лізе без черги (О. де Бальзак). Звикнути можна тільки до смерті інших (С.Є.Лєц). Говорити про смерть зі знанням справи можуть лише покійники (Лєшек Кумор). Смерть перетворює життя в долю (А.Моруа). Бути на світі може Пластмасовим Тільки щастя… Горе — тернове, — Справжнє, — Як біль. Як смерть… (Ігор Павлюк). Я попробував все… Залишилося — Досвід Смерті (Ігор Павлюк). — Річ тут, пане, ось яка,— вів далі Санчо.— Самі здорові знаєте, що сьогодні за столом, а завтра на столі; смерті не одперти; круть-верть, у черепочку смерть; кирпата свашка нікого не минашка; як проб’є час і година, то не одхреститься людина; смерть глуха, не пита, чи ти грішний, чи без гріха… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І таких людей прирівнюють до тореадорів чи картярів. Вихваляють їхню зневагу до смерті. А мені смішно, коли я чую про зневагу до смерті. Якщо коріння тієї зневаги не в усвідомленій відповідальності, то вона є тільки ознакою духовної убогості або надмірної молодості (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Наші досі молоді знання дають нам зрозуміти, навіщо загалом на світі є смерть: все-таки ми помираємо не для того, шоб померти і перетворитися в щось неживе, ми помираємо, щоб жити, ми помираємо задля життя, ми — часточка якогось плану (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). … у цьому шинку я нарешті усвідомив, що суть життя полягає у розпитуванні самого себе про смерть, як я поводитимусь, коли прийде мій час, що, по суті, це не просто розпитування самого себе про смерть, це розмова перед лицем нескінченності і вічності, що сам пошук розуміння смерті є початком розмислу в прекрасному і про прекрасне, бо роздумувати про безцільність тієї своєї дороги, яка, у будь-якому разі, закінчиться передчасним відходом, ця насолода і переживання своєї смерті, наповнює людину гіркотою, а отже, красою (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). Я вирізую повідомлення про смерть пекаря Нібура. Його там змальовано як доброго, люблячого чоловіка й батька, що завжди щиро піклувався про свою сім’ю. Я сам бачив, як фрау Нібур з розпущеним волоссям тікала з хати, а добрий Нібур біг слідом, шмагаючи її паском, і бачив руку, яку батько, що піклувався про сім’ю, зламав своєму синові Роланду, викинувши його в шаленстві із вікна. І коли цей кат сконав від апоплексичного удару в своїй пекарні, пригнічена горем удова повинна була б тільки радіти. Але вона раптом стала думати зовсім інакше. Все, що за життя витворяв Нібур, смерть стерла з її пам’яті. Він став ідеалом (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Ще недавно він дивився на смерть з тваринним жахом, а тепер зрозумів, що боятися її — означає боятися самого життя. трах смерти можна виправдати тільки безмежною прив’язаністю до всього, що є живого в людині. Хто не зважувався діяти, щоб піднести своє життя на нову висоту, хто байдуже задовольнявся власною немічністю, ті не можуть не боятися смерти, пам’ятаючи про той вирок, який вона виносить їхньому життю, що пройшло надаремне. Такі ніколи не жили на повну силу, та й чи жили вони взагалі? (Г.Філіпчук, перекл. А.Камю). Кажуть, що перед смертю ми знову бачимо найпрекрасніші миті життя (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). — Його тільки за смертю посилать, — сміялися друзі. Досміялися. Привів].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПРИЁМНАЯ галиц. пара́дний покі́й;
приёмная дочь при́брана дочка́.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Палата
1) (
дворец) пала́ц, -цу;
2) (
учреждение) пала́та, -ти;
3) (
больничная палата) пала́та, -ти, по́кій, -кою.
Покой
1) (
комната) покі́й, -ко́ю, го́рниця, -ці;
2) (
спокойствие) по́кій, спо́кій, -кою.
Упокоение
1) (
отдых) по́кі́й, -ко́ю, спо́кі́й, -ко́ю;
2) (
души) упокі́й, -ко́ю.
Чертог – пала́ц, -цу, по́кій, -ко́ю.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Оставлять
• Ещё не оставило счастье кого-либо
– ще не покинуло щастя кого; ще не вмерла доля чия.
• Камня на камне не оставить
(ритор.) – каменя на камені не лишити (не покинути); зруйнувати до пня (дотла, дощенту, ущент).
• Не на кого оставить дом
– нема на кого (ні на кого) дім залишити; ні від кого піти з дому, ні від кого поїхати.
• Не оставил и следа
– не [залишив і сліду; і сліду не кинув.
• Не оставить кого-либо своей милостью (своими милостями)
(устар.) – не забути (не поминути) кого своєю ласкою; не залишити кого без своєї ласки; не позбавити кого своєї ласки.
• Не оставьте меня без ответа (уведомления)
– не відмовтеся відповісти (відписати) мені (повідомити мене).
• Оставим (давайте оставим) этот разговор (эти разговоры)
– киньмо (облишмо) цю розмову (ці розмови).
• Оставим это!
– облишмо (залишмо, (по)киньмо) це (про це)!
• Оставить в дураках кого-либо
(разг. перен.) – пошити в дурні кого; убрати дурнем кого; постригти на дурня кого; завдати дурня кому.
• Оставить [дурную] привычку
– покинути (закинути) [лиху, погану] звичку; кинутися (позбутися) [лихої, поганої] звички.
• Оставить заявление без последствий
– залишити заяву без наслідків; (розм.) знехтувати заяву.
• Оставить надежду (надежды)
– покинути (облишити, занедбати) надію (надії). [Невже я навіки мушу попрощатися з своїми мріями …занедбати надію на вишу діяльність? Н.-Левицький.]
• Оставить просьбу, жалобу без последствий
– не задовольнити прохання, скаргу.
• Оставить своё намерение (свою мысль)
– покинути (облишити) свій намір (свою думку); відмовитися від свого наміру (від своєї думки); [від] кинутися свого наміру (своєї думки).
• Оставляет желать лучшего; оставляет желать много лучшего что-либо
– не таке [ще] як слід (як треба) що; не таке, як мало б (має) бути
• Оставлять, оставить без внимания кого-, что-либо
– залишити, лишити (про багатьох полишити, залишити) без уваги (поза увагою) кого, що; не зважити на кого, нащо; (іноді) обминати, обминути (поминати, поминути) кого, що; (ірон. образн. розм.) записувати, записати в комині кого, що.
• Оставлять, оставить в живых кого-либо
– лишати, лишити (зоставляти, зоставити) живим (при житті) кого; дарувати життя кому.
• Оставлять, оставить в пренебрежении кого-, что-либо
– занедбувати, занедбати (занехаювати, занехаяти, занехати, нехтувати, знехтувати) кого, що. [Ледащиця, та й годі!.. А дитя своє зовсім занедбала, пропадає дитя. Вовчок.]
• Оставлять, оставить за собой (позадисебя) кого-, что-либо
– лишати, лишити (залишати, залишити) позад себе кого, що; випереджати, випередити кого, що.
• Оставлять, оставить за собой право
– застерігати, застерегти собі право; залишати, залишити за собою право.
• Оставлять, оставить кого-либо в покое
– давати, дати спокій кому; давати, дати чистий (святий) (с)покій кому.
• Оставлять, оставить кому-либо на попечение (на чьё-либо попечение)
– лишати, лишити (залишати, залишити) під опіку чию (під чиєю опікою).
• Оставлять, оставить мир, свет
(устар.) – покидати, покинути світ; зіходити (сходити), зійти зі світу; (арх.) переставлятися, переставитися. [Безславному тяжко сей світ покидать. Шевченко.]
• Оставлять, оставить с носом кого
Див. нос.
• Оставляя в стороне что-либо
– поминуючи, поминувши (полишаючи, полишивши) що.
• Оставь надежду всяк, сюда входящий
– - Хто йде сюди, покинь усі надії. Карманський, Рильський, перекл. з Данте.
• Оставь, надоело!
– годі, обридло (набридло)!
• Оставь эту дурную привычку
– покинь цю лиху (погану) звичку – прошу, облиште свої залицяння; (згруб. ще) Вибийте хвіст об тин. [Тетяна: …Знаю я, куди ви гнете. Вибийте хвіст об тин… Котляревський.]
• Пожалел волк кобылу — оставил хвост да гриву
– пожалів вовк кобилу — зоставив хвіст і гриву. Пр. Розжалобився, як вовк над поросям — від’їв ніжки та й плече. Пр. Жалів яструб курку, доки всю оскуб. Пр.
• Счастье оставило кого
– щастя (по)кинуло, (доля (по)кинула) кого; збувся долі (щастя) хто.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

По́кій, -коюпокой, мир.
Да́ти по́кій, да́ти чи́стий по́кійоставить в покое.
Покі́й, -ко́юкомната.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Комната – світлиця, по́кій (-ко́ю), кімна́та; к. сборная – збі́рня (-ні); к. меблированная – мебльо́вана світлиця; к. для ожидания – чека́льня, дожида́льня; к. служительская – служницька кімна́та; к. совещательная – нара́дча (-ої), нара́дча світлиця (кімна́та), кімна́та для нара́д; квартира из 4-х комнат – квартира на чотири поко́ї.
Оставлять, -вить – (за)лиша́ти, (за)лишити, облиша́ти, облишити; (бросать) – кида́ти, кинути, покида́ти, покинути; о. без удовлетворения – не задовольняти, не задовольнити; о. в покое – дава́ти по́кій; о. в пренебрежении – занеха́ювати, занеха́яти, зане́дбувати, занедба́ти; о. в стороне – лиша́ти без ува́ги, мина́ти що, обмина́ти що.
Палата
1) (
учреждение) – пала́та; п. мер и весов – пала́та мі́ри та ваги, міровивірна́ пала́та; п. пробирная – проба́рня; п. поверочная, проверочная – перевірна́ пала́та;
2) (
помещение в больнице и т. д.) – по́кій (-кою), пала́та;
3) (
палаты дворец) – пала́ц (-цу).
Покой (приемный) – по́кій (-кою).

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

по́кі́й, -ко́ю, -ко́єві, -ко́єм, в -ко́ї; поко́ї, -ко́їв

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ві́чний, -а, -е. Вѣчный. Царство небесне, вічний покій. Ном. № 353. Ві́чними часа́ми. На вѣкъ, навсегда. Продав грунт вічними часами. Ном. № 1406.
Дава́ти, да́ю, дає́ш, сов. в. да́ти, дам, даси́, дасть, дамо́, дасте́, даду́ть, гл.
1) Давать, вручать, доставлять, ссужать,
Чи се тії чоботи, що зять дав, а за тії чоботи дочку взяв? Нп. Давайте, то й вам буде дано. Єв. Л. VI. 38. Було б тобі, моя мати, сіх брів не давати, було б тобі, моя мати, щастя-долю дати. Мет. 108. Не давши оброку, не бий по боку. Ном. Дай мені грошей. Бог дав чоловікові душу і серце. — ві́ру, ві́ри. Вѣрить. Прошу тебе, дай мі віру, скажу тобі правду щиру. Нп. — га́ньбу́. Хулить, находить недостатки. Я парубку ганьби не даю і заміж не пойду. Маркев. — гарбуза́. Отказывать жениху. — добри́день, на добри́день. Желать добраго утра. По воду йде, добридень дає. Мет. 71. Раненько встань, свекорку на добридень дай. Мет. — дога́ну. См. Догана.дра́ла, дра́чки, дропака́, дьо́ру. Убѣгать. До хлопців дала драла. Ном. № 8806. Перелякані жовніри несподіваним нападком... дали дропака. Стор. МПр. 122. — ду́ба. а) У овчинниковъ: намазывать, намазать овчину настоемъ дубовой коры. Вас. 153. б) Умирать, умереть. — ду́лі. Показывать кукишъ. — зна́ти. Увѣдомлять, извѣщать, давать знать. Як мене не буде, то я пришлю свого товариша дати тобі знати, що мене нема. Чуб. Сідлай, хлопче, сідлай коня, сідлай вороного, — давай знати в третю роту аж до кошового; давай панам знати, давай панам знати, нехай дають порадоньку волів одшукати. Мет. — ка́ру. Наказывать. Яку йому кару дати? Ном. № 8866. — на бо́же. Жертвовать на церковныя нужды. Пішов до церкви, дав на боже. НВолын. у. — на-віжки, безл. Дало увидѣть. Употребляется въ значеніи предупреждать, предзнаменовывать какой нибудь примѣтой что либо. Скоро з двора я виїхав, дало на-віжки, але я все таки поїхав. Черкас. у. — на вік. Предопредѣлять долголѣтіе. Як не дасть Бог на вік, то воно (дитя) і ростом високе, і розумом як старе. Лебед. у. — на во́лю. Предоставлять на усмотрѣніе. Мачуха пасинку на волю давала: хоч льолю купи, хоч голий ходи. Ном. № 9377. — на дзво́ни. Заплатить, чтобы звонили по умершемъ. Дали на дзвони й панахиду. Мкр. Г. 12. — на па́м’ять. Въ выраженіи: Дай, Боже, на пам’ять! Дай Богъ памяти. Дай, Боже, на пам’ять, — у вівторок, чи що, се діялось. НВолын. у. — на призна́ку. Оставлять примѣту. Віти тернові рубайте, по шляху покидайте, мені, брату, пішому піхотинцю на признаку давайте. ЗОЮР. І. 34. — на ро́зум. Надоумливать, наводить на мысль. Коб йому Бог на розум дав, щоб ударив кого. НВолын. у. — озна́ку. Обнаружить, проявить. Квітка мало не скоротав віку, поки почувся на своїх власних силах і дав добру ознаку свого великого дару. К. Гр. Кв. — покій. Оставлять въ покоѣ. — по́мочі. Помогать. Або мені помочі дайте, або мене з собою візьміте. Мет. 380. — по́мочі-поряту́нку. Помогать и спасать. Нам, гетьмане Хмельницький, батю Зінову Чигиринський, помочі-порятунку дай. Мет. 408. — пора́ди, ра́ди. а) Давать совѣтъ, наставленіе. Час приходить умірати, — нікому поради дати. Макс. (1849) 77. б) Давать помощь, помогать, способствовать. Що все пити та гуляти, да нікому порадоньки дати. Мет. 221. Вже вони ради дадуть. Ном. № 7887. в) Справляться съ чѣмъ. Ой ґвалт, сама в хаті, не дам ради кошеняті. Нп. г) = давати порядок.поря́док. Распоряжаться, давать порядокъ. Ох і рад же б я, дитя моє, до тебе встати, порядок дати, да сирая земля двері залегла, оконечка заклепила. Мет. 150. — сторчака́. Падать внизъ головою. — честь-хвалу́. Оказывать почести. І панові нашому честь-хвалу даймо. Чуб. — чоло́м. Кланяться. У намет уступає, пану Филоненку, Корсунському полковнику чолом даває. Мет. 41. См. Чоло.
2) Подавать.
Давай вечеряти! Давай коні! Ой дайте ж мені холодної води. Мет. 95. — ру́ку. Подавать руку. Устав, поздоровкавсь до їх, — дав одному руку, другому. Грин. II. 13. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67.
3) Давать, предлагать, сулить.
Даю йому за скриню два карбованці, а він править п’ять.
4) Допускать, позволять.
Свої люде, не татари, — не дадуть загибати. Ном. Ой хвортуно, хвортунино, що ти учинила? дала серцю спізнатися, далі розлучила. Мет. Не дай пропасти на чужині. Шевч.
5) Выдавать замужъ.
Не дайте мене за п’яниченьку. Мет. 67. Синів женить, а дочок давать, родичів на весіллє звать. Мет. Тоже значеніе и — за́між. Ой дбай, мати, дбай, да дочку заміж дай! Мет.
6) Задавать, давать почувствовать.
Я тобі дам! Як дам тобі стиха лиха, — повік не забудеш. Хоч я не дам, хоч я не дам, так дасть моя мати, — таки тобі лихо йметься із нашої хати.
7) Бить, ударять, ударить.
Як дав ногами в дно у бочку, — воно так і вискочило, і горілка витекла. Грин. І. 222. Дав йому, що аж каганці засвітилися. То же значеніе слѣдующихъ выраженій: Дати духопе́лу, духопе́лків, дух́у. — ма́тланки. Отколотить, отдуть. Ном. №3639. — пам’ятко́вого. Наказать битьемъ такъ, чтобы помнилъ. — парла́. Трепку дать. О. 1862. VI. 45. І овечок у нас була ватага, то й не підходь було воряга, бо вже дамо парла! — запоти́лишника, поти́лишника. Дать подзатыльникъ. — прочуха́на. Поколотить. — товкача́. Дать тумака. — чо́су, шва́би, шква́рки. Отколотить. Як дам шкварки, то буде тобі жарко. Ном. № 3617.
8)
Давай! Да и ну! Він узяв тую горілку, давай пити її обоє. Чуб. Як ухоплю чорта патера за ноги і давай ним, неначе келепом трощити бісів. Стор. МПр. 47.
9)
Дава́й! дава́йте! Будемъ! Ну! Нуте! Давайте йти!
10)
Да́ймо. Положимъ. Даймо, шо він і добрий кухарь, але все таки.... Брацл. у. Да́ймо на те́є. Допустимъ, предположимъ. Даймо на теє, що воно було заїць, а хто ж його курей поїв? Мабуть то був вовк, або лис. Бердич. у.
Діди́зна, -ни, ж. Имѣніе, наслѣдованное отъ предковъ; въ частности — наслѣдство отъ дѣда. Дідизни було доволі — вічний покій предкам і дідам. ЗОЮР. I. 65. (Дворяне) кидають отчизну і свою дідизну, свої пасіки і левади. АД. II. 18.
Звоне́ць, -нця́, м. Раст.: a) Rhinanthus crista galli. Лв. 101. б) Rhinanthus minor, в) Campanula ranunculoides. Лв. 97. Як в житі кукіль, то хлібові покій, а як звонець, то му конець. Ном. № 10139.
По́кій, -ко́ю, м. Покой, миръ. Да́ти по́кій, дати чи́стий по́кій. Оставить въ покоѣ. Дай їй покій! Чуб. V. 273. Та дай мені чистий покій... Я не маю коли і в голову пошкрябатись. Св. Л. 202.
Покі́й, -ко́ю, м. Комната. Прошу, серце, до покою, поговоримо з тобою. Нп. Та привели Бондарівну в покої високі. Грин. III. 614. А пани все по покоях ходять. МВ. (О. 1862. III. 54). Ум. Поко́їк, покі́йчик. За тим покойом є покійник. Драг. 307.
Покі́йчик, -ка, м. Ум. отъ II Покій.
Поко́їк, -ку, м. Ум. отъ покій.
Худо́бний, -а, -е.
1) Относящійся къ имуществу, скоту; имущественный.
Ми урбарію подаймо, оплату худобну, грунт і хату оплатім та сидім при дому. Гол. III. 41.
2) =
Худібний.
3) Бѣдный, убогій. Гн. І. 97.
Глядай собі, милий, у чистім золоті, а мені дай покій худобній сироті. Гол. ІІІ. 393. См. Худібний.
Шуга́й, -гая, м.
1) Парень, молодой человѣкъ (словацкое Šuhaj). Вх. Лем. 486.
На поляні, на поляні шугай траву косить, за шугайом смутна мати дитиноньку носит. Гол. II. 70. Лиши мі ся, дай мі покій, молодий шугаю. Гол. IV. 489.
2) Родъ женской одежды.
3) Имя собаки. Вх. Лем. 486.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Дѣ́довство, дѣ́довщина = дїди́зна, дїдівщи́на. — А дїдизни було доволї — вічний покій предкам і дїдам. н. о. — Старезний твій за́мок, дїдизни останок. Пч.
Иму́щество = добро́, худо́ба, має́ток, має́тки, ста́тки, вжи́тки, майно́ (Гал.). — Буде впить ця й похмелить ця й чумакові не журить ця, що пропив добро. — Не збірай синові худоби, збери йому розум. н. пр. — Маєток скупого оживає по смертї його господаря. н. пр. — Нехай отець-матуся статки, маєтки збувають, мене молодого з неволї викупають. н. д. — Забірають із собою усї свої вжитки, ще й маленькі дїтки. н. п. — Благопріобрѣ́тенное иму́щество = д. під сл. Благопріобрѣ́тенный. Родово́е иму́щество = родове́, (після дїда) — дїдівщи́на, дїди́зна, (після батька) — ба́тьківщина, отцївщина, (після матері) — матери́зна, (після брата) — братівщи́на. — А дїдизни було доволї — вічний покій предкам і дїдам. н. о. — Спорить ся, як за батьківщину. н. пр. — Отцївщини в мене нема. Кр. — А єсли материзна, тогдї мають браття з сестрами рівно подїлити. Ст. Л. — Наслѣ́дствеяное им. = спадкове́ добро́, спа́док (С. З.), спа́дщина і д. Родово́е им. — Давайте мінї усю спадщину, а я за ваші частї буду сплачувати. — Дви́жимое им. = рухо́ме добро́, рухо́мість (С. З.), рухо́мі ре́чі, (переважно скотина) — худо́ба, ста́ток, ста́тки, това́р, (переважно хлїб і хатні речі) — збі́жжя, (переважно одежа) — мана́тки, мана́ття, (переважно хатні речі) — скарб, (злиденне) — мизе́рия, зли́днї. — Шати і́ всякиї убори і всї иньшиї речі рухомиї. Ст. Л. — Багато у його худоби: одних волів шість пар. — Не мавши статку, не буде й упадку. н. пр. — Мізерії наклав дві скриньки, на човен зараз одіслав. Кот. — Недви́жимое им. = має́тність, має́ток, нерухо́ме добро́, лежа́чая має́тність. — Всякая маєтность материстая маєть іти в рівний дїл межи всїх дїтий. Ст. Л. — Всю маєтность так лежачую, яко і рухомую. Ст. Л. — Зо всей худоби лежачої і рухомої. Орлик. С. З. — Госуда́рственное, казённое им. = держа́вне, скарбове́, казе́нне. — Заповѣ́дное им. = заказне́. — Обще́ственное им. = грома́дське. — Не то громадського, а й свого добра не догледїв. — Пожа́лованное им. = даро́ване. — Се йому дароване від царя за службу. — Помѣ́щичье им. = панське, скарбове́ (Прав.).
Ко́мната, ко́мнатка = сьвітли́ця, сьвітли́чка, ха́та, ха́тка, хати́на, го́рниця, го́рничка, покі́й, кімна́та, ківна́та (С. Л. З.), лїтня без печі — хи́жа, хи́жка. — Ко́мнаты = хати́, го́рницї, покої. (Найбільше спільне значення мають слова: хата, покі́й; слова сьвітли́ця і го́рниця переважно визначають більші покої за-для гостей, а кімна́та — невеличка; слова сьвітли́ця, го́рницї, ха́та і поко́ї визначають теж і цїлий будинок.) — Наша горниця з Богом не спорить ся. — Поставлю хату і кімнату, садок, гайочок розведу. К. Ш. — Скільки у вас хат наймаєть ся ? — Наняв дві хати (або дві хатї), а сам живе в кімнатї. — Пішов у горницї. — Не замітай чужої хижі, аби твоя була заметена. н. пр. (Д. теж під сл. Изба́). — А в моїм дворі штирі покої, а пятая сьвітличенька для тя самої. н. п. Б.
Поко́й = 1. покі́й, кімна́та, го́рниця, ха́та. — Маненький будинок на три покої. 2. по́кій (С. Л.), спо́кій (С. Л.), супокі́й, упокі́й (С. Ш.), спочи́вок, опочи́вок. — Раю мій, покою! К. Ш. — Плачуть карі очі, що нема спокою анї в день, нї в ночі. н. п. — За дурною головою нема ногам упокою. н. пр. — Хлїба-соли з упокоєм уживати. н. д. — Пора на опочивок іти. Сп. — Оста́вьте меня́ въ поко́ѣ = да́йте мінї спо́кій.
По́логъ, положе́къ = по́лог (С. Жел.), положо́к, заві́са (над ліжком). — А в мене подушки пуховиї, а в мене положок перебірчатий. н. п. — Покій і сон криють усе своїм пологом. О. Мир.
Споко́йствіе = спо́кій, супокі́й, покі́й, упокі́й (С. Ш.), спокі́йність, ти́хість, тихоми́рря, тихоми́рство, ла́года. – Плачуть карі очі, не дають спокою анї в день, нї в ночі. н. п. — За дурною головою нема ногам упокою. н. пр.
Черто́́гъ, черто́ги = по́кій, кімна́та, го́рниця, сьвітли́ця, буди́нок, пала́ц, поко́ї, го́рницї. — Колись в будинок я зайшов, давно покинутий панами. В. Щ.