Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 5 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Городово́й
1) міськи́й, городськи́й, городя́нський, городови́й;
2) (
полицейский чин) городови́к, городови́й, поліція́нт. [Прийшли́ два городовики́, хтять його́ заарештува́ти].
Нача́льство
1) (
власть) вла́да, зве́рхність (-ности), (реже) нача́льство, (правительственное) уря́д (-ду), (управление) керува́ння, порядкува́ння, урядува́ння, ору́дування, ору́да, (командование) кома́ндування.
Под -ством кого, чьим – під вла́дою в ко́го, чиє́ю, під уря́дом (про́водом) чиї́м під ору́дою (зве́рхністю) чиє́ю, (под предводительством) за при́водом чиї́м, (стар.) за голово́ю чиє́ю. [Під його́ уря́дом було́ бага́то сі́льськи́х шкіл (Рідний Край). Украї́нське театра́льне товари́ство під ору́дою Садо́вського (Афіша). Поля́ки ходи́ли за при́водом кня́зя по чужи́х зе́млях (Куліш). Щоб ми за твоє́ю (,гетьма́не Хмельни́цький,) голово́ю пили́ та гуля́ли (Ант.-Драг.)].
Главное -ство – головна́ вла́да; (командование) головне́ кома́ндування.
Главное -ство над войском – головне́ кома́ндування (над) ві́йськом.
Поручать, поручить -ство над городом кому – доруча́ти, доручи́ти вла́ду (зве́рхність) над мі́стом кому́, доруча́ти, доручи́ти керува́ти (пра́вити) мі́стом (урядува́ти над мі́стом) кому́.
Поручить -ство над армией кому – доручи́ти кома́ндувати (кома́ндування) а́рмією кому́.
Принимать, принять -ство над кем, над чем – перейма́ти, перейня́ти (на се́бе) про́від (вла́ду) над ким, над чим, (над войском) перейма́ти, перейня́ти (на се́бе) кома́ндування ві́йськом;
2)
см. Нача́льствование 1 и 2;
3)
а) нача́льство, нача́льник;
срв. Нача́льник. [Тебе́ ви́брано за нача́льство (Рудч.)].
Это моё -ство – це моє́ нача́льство, це мій нача́льник;
б) (
начальники) нача́льство, нача́льники, (старшие) старші́ (-ши́х), (преимущ. военное, устар.) старши́на, (власть) вла́да, уря́д; (власть имущие) зве́рхники (-ків), владу́щі ко́ла. [Ті часи́, як голоси́ нача́льство ті́льки ма́ло (Самійл.). Поліція́нт ла́явся, бо був гні́вний: від старши́х йому́ сього́дні до́бре впа́ло (Грінч.). Військо́ва старши́на (Стор.). Те, що спада́є від ро́та на́шим зве́рхникам, нам ви́стачило-б на життя́ (Куліш)].
Высшее -ство – ви́ще нача́льство, ви́ща вла́да, ви́щий уря́д.
Докладывать, доложить по -ству о чём – доповіда́ти, доповісти́ нача́льству що, (сообщать) повідомля́ти, повідо́мити нача́льство про що, подава́ти, пода́ти до ві́дома нача́льству що;
4) (
круг власти, сан) нача́льство, зве́рхність (подвластная сфера) нача́льство, (подначалие) підвла́дність, підру́чність (-ности). [Він зве́рхности досто́єн (Куліш)].
Полице́йский
1) (
сущ.) поліція́н(т), поліца́й (-ая́);
2) (
прил.) поліці́йний.
-ский надзор – поліці́йний до́гляд.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Пылающий – що (який) палає, палки́й, пеку́чий, пломінкий, палючий, палахкотючий, палахтючий, палахкотливий, палахкий:
пылающее лицо – розпашіле обличчя;
пылающие глаза – палючі (палахкотючі, палахкі) зіниці;
пылающий гневом – охоплений гнівом, розлючений, розгніваний;
пылающий дом – дім у полум’ї (у вогні), охоплений (пойнятий) полум’ям (вогнем) дім; дім, що палає.
[Вона́ прибі́гла до ньо́го страшна́, як ди́ка ки́цька, з переко́шеним ро́том, з пеку́чим по́глядом, бліда́, як мара́ (М.Коцюбинський). — Не все так складається, як гадається, — сказав Дон Кіхот. — Біда в тім, пане бакаляре Алонсо Лопес, що ви всі їхали нічною добою з палахтючими смолоскипами, в тих своїх балахонах та хламидах жалобних, ще й мурмотали щось собі під носа — мимохіть подумаєш, що то якась нечиста сила чи з того світу марюки (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Зенон присів на ковадлі, звісивши руки долі, й став споглядати палахкотливе вугілля (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Зенон ухопив хлопця за руку й підтягнув до невеличкого вогника. Якусь мить, що здалася напрочуд довгою, він тримав його палець над палючою масою (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Якийсь хлопчина, учень з майстерні, що крадькома забіг до шинку й тримався в затінку, поїдав його палючими очима (Ольга Сенюк, перекл. Пера Лаґерквіста). Радість довго не давала йому заснути, й він лежав, обернувши обличчя до вогнища, яке гуготіло в печі, до того маленького палахкотючого театру, де відбувалася чудова оперна вистава без музики, наповнена глухими змовами, що вибухали осяйними катаклізмами (В.Шовкун, перекл. М.Турньє). Ревнощі й підозра, що тліли в його душі місяцями, тепер спалахнули палючим полум’ям (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Французький поліціянт, заповнюючи протокол на злодійку, описує очі: «Чорні, палкі, виразні, сповнені пристрасті та благання. Одного бракує»].
Обговорення статті

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

поліція́нт, -та; -ти, -тів