Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 116 статей
Запропонувати свій переклад для «пол»
Шукати «пол» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

I. Напо́лье (от Пол) – мі́сце (-сця) на помо́сті (на долі́вці), (под нарами) підпі́лля (-лля), (под печью) підпі́ччя (-ччя), (диал.) штанда́ри (-да́р).
I. Пол –
1) пів (только в соед. с друг. словами).
• Делить на́-полы – діли́ти на́поли, наполови́ну, пополови́ні, на́впі́л, піл-на́-піл. Срв. Попола́м. Работать из-полу (исполу) – роби́ти на́спіл (на́впіл), у-спі́л.
• За́-пол купить – запів-ціни́ купи́ти.
• Пол-на́-пол – піл-на́-піл, по-полови́ні;
2) (сторона, бок, край) бік (р. бо́ку). [По оби́два бо́ки доро́ги].
II. Пол – (род муж. или жен.) стать (-ти), рід (р. ро́ду), по́ле. [Жіно́чій ста́ті не ли́чить таке́ виробля́ти. Лю́ди – ті́льки чолові́ча стать (Свидн.). Зака́зано було́ приво́зити на Січ жіно́чий рід (Куліш). А з яко́го по́ля: з жіно́чого чи мужи́чого?].
• Население обоего по́ла – лю́дність обо́х ро́дів.
• Женский пол (соб.) – жіно́ча стать (жіно́цтво, жіно́та).
• Мужеский пол (в противопол. женскому) – чолові́ча стать, чолові́цтво, парубо́цтво. [Кому́ що́ ла́се, а їй парубо́цтво].
• Падкий к женскому по́лу – охо́чий (ла́сий) до жіно́цтва.
• Прекрасный пол – га́рний (кра́сний) рід, бі́ла че́лядь. [Ні в чі́м бу́де між бі́лу че́лядь піти́ погуля́ти. Ту́рки воюва́ли, бі́лу че́лядь забира́ли (А. Д.)].
• Сильный пол – ду́жий рід, чолові́цтво.
III. Пол – (дощаной) помі́ст (-мо́сту), підло́га; (паркетный) тафльо́вана підло́га; (земляной) долі́вка, діл (р. до́лу).
• На -лу́ – на помо́сті, на підло́зі, на долі́вці, до́лі. [Посла́лись до́лі і поляга́ли по́котом].
• На пол – додо́лу. [Пусти́ дити́ну додо́лу].
Вниз –
1) вниз, нани́з, дони́зу. [Спуска́йсь із гори́ тихі́ше вниз (Ном.)];
2) (к земле, на землю, на пол) додо́лу, на-ді́л, до́лі. [Серди́тий ві́тер завива́, додо́лу ве́рби гне висо́кі (Шевч.). Спу́щені додо́лу о́чі (Коцюб.). Сльо́зи коти́лися по що́ках та спада́ли на-ді́л (Крим.). Заверещи́ть жі́нка: до́лі, до́лі! – він за́раз присіда́ додолу́ (Мар. Вовчок)];
3) (под гору) з гори́. [Сапа́ти й коси́ти кра́ще під го́ру, ніж з гори́ (Звиног.)].
• Вниз по реке, вниз по течению – за водо́ю на-ни́з. [Пливе́ на-ни́з. Іди́, до́ле, за водо́ю].
• Вниз под что-л., под низ – наспі́д. [Схова́ла в скри́ню аж наспі́д].
• Вниз головой – сторч, сторч голово́ю, сторчака́, сторчма́, сто́рчки, до гори́ нога́ми. [По ха́ті ходжу́ сторч. Він бу́де леті́ти сторчака́ з Тарпейського у́рвища (Кул.). Так сторчма́ й покоти́всь (Крим.)].
• Повесить вниз головою – пові́сити сторчма́, стрі́мголо́в, стрімгла́в.
• Упасть вниз головою – сторчака́ да́ти.
Вывё́рстывать, -ся, вы́верстать, -ся – вирі́внювати, -ся, ви́рівняти, -ся (о многом повирі́внювати, -ся), рівня́ти, -ся, зрівня́ти, -ся. [Ви́рівняла долі́вку = вы́верстала пол].
• Вы́верстанный – ви́рівняний, зрі́вняний.
Дока́нчивать, доко́нчить – доробля́ти (доро́блювати), дороби́ти, докі́нчувати, докінчи́ти, кінча́ти, кінчи́ти, закі́нчувати, закінчи́ти, дове́ршувати, доверши́ти, дово́дити кра́ю, дове́сти́ кра́ю.
• Дока́нчивать чтение – дочи́тувати, дочита́ти.
• -ать шитьё – дошива́ти, доши́ти.
• -ать писание – допи́сувати, дописа́ти.
• -ать мытьё – домива́ти, доми́ти и т. д. [Дороблю́ ді́ло – та й піду́ додо́му. Зачека́йте, до́ки дотру́ підло́гу = пока доко́нчу мыть пол].
• Доко́нченный – доро́блений, дове́ршений, докі́нчений, закі́нчений, скі́нчений, до кра́ю дове́дений; дочи́таний, допи́саний, доши́тий, доми́тий и т. д. См. Конча́ть, ко́нчить.
Досчано́й, досча́тый – доща́ни́й. [Дощані́ воро́та].
• Досча́тый помост (пол) – помі́ст (р. -мо́сту), підло́га. [А в на́шого сва́та у ха́ті підло́га].
Же́нский – жіно́чий, жіно́цький. [Жіно́цьке (жіно́че) вбра́ння. Жіно́цькі пісні́. Сло́во «харч» – жіно́чого ро́ду].
• -ский пол – жіно́ча стать (р. -ти), жінки́, жіно́цтво, (презр.) жіно́та, жіно́ччина, жінва́.
• По -ски – по-жіно́чому, -цькому.
• Одетый в -ское платье – одя́гнений (перебра́тий) за жі́нку, жі́нкою, по-жіно́чому.
• -ский цветок, бот. – жіно́ча (ма́точкова) кві́тка.
• -ская клетка, бот. – жіно́ча кліти́на.
Заворо́т (действие) – заверта́ння, поверта́ння, заворі́т, поворі́т (-ро́ту).
• Место -ро́та – за́верт, за́крут (-ту), за́ворітка. [Вій живе́ на за́верті. Ви тим шля́хом не втра́пите, бо заворіто́к бага́цько].
• -ро́ты пол – при́поли (-лів).
• -ро́т век (мед.) – за́верт пові́к.
• -ро́т кишок – пере́крут кишо́к.
Затира́ть, затере́ть –
1) затира́ти, зате́рти, (о мног.) позатира́ти що. [Позатира́й оте́, що поналива́ла].
• -ра́ть кашу салом – затира́ти ка́шу са́лом.
• -ра́ть пиво, квас – затира́ти пи́во, квас, ста́вити пи́во, квас.
• -ра́ть что-л. написанное, нарисованное – затира́ти, затерти, зама́зувати, зама́зати, (о мног.) позатира́ти, позама́зувати щось напи́сане, намальо́ване.
• -ре́ть кого-л. в толпе – зате́рти кого́ в на́товпі;
2) (загрязнять) забру́днювати и забрудня́ти, забрудни́ти, заво́жувати, завози́ти що.
• -ре́ть пол (грязными ногами) – зґрасува́ти помі́ст (долі́вку, підло́гу), насліди́ти (на підло́зі);
3) кого, что (перен.: не давать ходу) – затира́ти, зате́рти кого́, що, одсува́ти, одсу́нути кого́ на́бік, наза́д.
• Затё́ртый – зате́ртий; зама́заний; забру́днений.
Заша́ркать – зачо́вгати, засо́вгати, зашаруді́ти. [Го́сті зашаруді́ли нога́ми (Н.-Лев.)].
• Пол -ркали (весь) – підло́гу геть зачо́вгали, (со следами ног) засліди́ли.
Земляно́й –
1) земляни́й, земни́й.
• -но́й пол – долі́вка, діл (р. до́лу).
• -ные работы – граба́рські, зем(ля)ні́ робо́ти;
2) (земельный) земе́льний.
• -на́я груша, бот. – бу́льба, воло́ська рі́па.
Измы́згать – (пол, одежду) зми́зкати (підло́гу, оде́жу). [Тобі́ хоч яку́ га́рну оде́жу дай, то за́раз зми́зкаєш (Черн. п.)].
• Измы́зганный – зми́зканий.
• -ться – зми́зкатися. См. Истаска́ть, -ся, Исша́ркать -ся.
Испа́лзывать, испо́лзать –
1) (из’елозить весь пол) з’яло́жувати, з’яло́зити (підло́гу);
2) (везде поползать) ви́лазити, ви́рачкувати (напр. ха́ту).
Испо́лзать –
1) ви́повзати, ви́лазити, (на четвереньках) ви́рачкувати (скрізь или що). [Всю ха́ту ви́рачкував (Звин.)];
2) см. Исша́ркать (пол).
Испры́скивать, испры́скать –
1) (пол, стены) спри́скувати, спри́скати (о мн. поспри́скувати, попи́рскати), спо́рскувати, спо́рскати що (підло́гу, сті́ни); см. Опры́скивать, Запры́скивать;
2) -кать (духи: издержать) – ви́прискати (па́хощі).
• Испры́сканный – спри́сканий; ви́присканий.
Исследи́ть пол – сту́пати, поту́пати, стопта́ти, зґрасува́ти, посліди́ти помі́ст (підло́гу), (земляной) долі́вку, насліди́ти на помо́сті (на підло́зі), на долі́вці. [Поту́пали зе́млю в ха́ті (Жит. п.)].
Иста́птывать, истопта́ть –
1) (копытами, ногами) сто́птувати, стопта́ти, то[у]пцюва́ти, сто[у]пцюва́ти, ґрасува́ти, зґрасува́ти (зе́млю, траву́), (истолачивать) столо́чувати, столочи́ти (траву́, па́шню), (сбивать топча) збива́ти, зби́ти, (бегая) згарцюва́ти, (измять топча) міси́ти, зміси́ти, (о мн.) посто́птувати, постоло́чувати, потопта́ти, потолочи́ти що; срвн. Выта́птывать. [Мою́ черво́ну кита́йку під но́ги стопта́в (Пісня). І що воно́ за знак, що коло ду́ба так стопцьо́вано? (Основа). Ой у по́лі жи́то копита́ми зби́то (Пісня). Гнат ки́нув Олекса́ндру на зе́млю, зміси́в її́ нога́ми (Коцюб.). Ко́ні башта́н згарцюва́ли (Мнж.)];
2) (загрязнять ногами пол) сту́пувати, сту́пати, поту́пати, ґрасува́ти, зґрасува́ти (помі́ст), (о мн.) поґрасува́ти, посліди́ти, (реже) друбцюва́ти, здрубцюва́ти, уго́цати; срвн. Исследи́ть. [Поту́пали зе́млю в ха́ті (Житом. п.). Зґрасува́ли все́ньку підло́гу (Липовеч.). Бач, як уго́цали долі́вку (Кролев. п.)];
3) (обувь) сто́птувати, стопта́ти, сто[у]пцюва́ти, (исшаркать) чо́вгати, зчо́вгати, (о мн.) посто́птувати (чо́боти). [Чорт сім пар постолі́в стопта́в, по́ки їх доку́пи зібра́в (Номис). Зчо́вгав уже ба́тькові чо́боти, у шко́лу хо́дячи (Берд. п.)].
Исто́птанный –
1) сто́птаний, зґрасо́ваний, столо́чений;
2) сту́паний, зґрасо́ваний;
3) сто́птаний, зчо́вганий, (о мн.) посто́птувані (напр. чо́боти).
• -ная обувь, см. Исто́пок. -ться –
1) сто́птуватися, столо́чуватися, бу́ти сто́птаним, столо́ченим, зґрасо́ваним;
2) (об обуви) сто́птуватися, стопта́тися, сто[у]пцюва́тися, зчо́вгатися.
Исто́пать пол, ковёр – сту́пати помі́ст, ки́лим; см. Истопта́ть 2 (под Иста́птывать).
Исша́ркивать, исша́ркать –
1) (пол) чо́вгати, зчо́вгати, почо́вгати (сильно) ви́човгати що (помі́ст, долі́вку). [Почо́вгав уве́сь помі́ст свої́ми чобітьми́ (Грінч.)];
2) (истаскивать) чо́вгати, зчо́вгати, (о мн.) позчо́вгувати що (чо́боти).
Исша́рканный –
1) зчо́вганий, почо́вганий, ви́човганий;
2) зчо́вганий.
-ться –
1) стр. з. чо́вгатися, бу́ти з[по]чо́вганим;
2) возв. з. чо́вгатися, зчо́вгатися, (о мн.) позчо́вгуватися.
• Сапоги -лись – чо́боти зчо́вгались.
• Подошвы -лись – підме́тки позчо́вгувались.
Копе́йка – копі́йка (мн. -ки́, -йо́к, с числит. копі́йки, -пі́йок), (собир.) гріш (-оша́), копійчи́на. [Був хитре́нький… зумі́в зби́ти собі́ копійчи́ну (Васильч.)].
• Монета в пол -ки – шаг (-га́), шажо́к (-жка́), півкопі́йка; в одну -ку – копі́й (-пія́), два шаги́, копі́йка; в две -ки – сьома́к, дві копі́йки; в три -ки – гри́вня, три копі́йки; в десять -ек – двадця́тка, два́дцять шагі́в, (диал.) лев; в 15 -ек – зло́тий (-того), злот (-та), копи́шник; в 20 -ек – семигри́вник, семигри́веник, сороківе́ць (-вця́); в 50 -ек – копа́, копови́к, коповичо́к, півкарбо́ванця; в 75 -ек – троя́к, пятизло́тник.
• Он без -ки – у ньо́го ані копія́ (ні ше́ляга).
• До последней -ки – до оста́ннього ше́ляга, до оста́нньої копійчи́ни.
• Я за -кой не гонюсь – я на копі́йку не ла́сий.
• Зашибить -ку – зби́ти копійчи́ну, гріш.
• Перебиваться с -ки на -ку – злидарюва́ти, вбира́тися з дра́нки та в перепира́нку.
• -ка рубль бережёт – гріш копи́ стереже́; осьма́к копи́ стереже́.
• Добыл не платя ни -ки – без копійчи́ни здобу́в.
• Ему жизнь -ка – йому́ життя́ – ла́маний шаг.
• Жизнь -ка, судьба индейка – до́ля щерба́та, а життя́ мотузя́не.
• Трудовая -ка – мозо́лений (мозольо́ваний) гріш.
Косо́й –
1) (непрямой) ко́сий, скі́сни́й, укі́сний, криви́й. [Пості́л (лапоть) ко́сий, а я бо́сий (Приказка). Скісни́й про́мінь (Коцюб.). Укі́сне промі́ння (М. Левиц.)].
• -со́й ворот – ко́сий ко́мір, ко́са па́зуха.
• -со́й ветер – бокови́й ві́тер.
• По -со́й линии – скі́сно, на́вскіс, навкоси́, навкося́к, скісно́ю лі́нією.
• -со́е направление – скісни́й на́прям.
• -со́й пол – похи́ла підло́га, похи́ла долі́вка.
• -со́й платок – коси́нка.
• -са́я сажень – крижови́й (ко́сий) са́жень.
• Сделаться -сы́м – скоси́тися, скосі́ти, (ещё более) покосі́шати.
• -са́я стена, -со́й столб – похи́ла сті́нка, похи́лий, криви́й стовп.
• -со́й угол – непрями́й кут;
2) (о человеке) ко́сий, зиз (-за), косоо́кий, зизоо́кий, кривоо́кий, зизува́тий; см. Косогла́зый.
• -со́й взгляд – криве́ о́ко, зиз (-зу). [Він на ме́не зи́зом ди́виться (Звин.)].
• Бросать -сы́е взгляды, см. II. Коси́ться 1.
• Быть на -сы́х – бу́ти в незла́годі; бу́ти як середа́ з п’я́тницею; коті́в де́рти (з ким).
Лете́ть –
1) (по воздуху и перен.) леті́ти (лечу́, лети́ш, -тимо́, -тите́), (ум. леті́тоньки), ли́ну́ти. [Защебета́в жа́йворонок уго́ру летючи́ (Шевч.). Лети́ть ми́ска до поро́га (Пісня). Соколо́нько кри́лоньками маха́є, леті́тоньки гада́є (Лукаш.). А я дивлю́ся і се́рцем ли́ну в те́мний садо́чок на Украї́ну (Шевч.)].
• Стрела -ти́т – стріла́ лети́ть.
• Пыль -ти́т облаком – пил (по́рох) лети́ть хма́рою.
• Время, лето -ти́т, годы -тя́т – час, лі́то ли́не (лети́ть), ро́ки́ ли́нуть (летя́ть). [Ма́рко писа́в годи́ну, дру́гу і не поміча́в, як ли́нув час (Грінч.). Лети́ть лі́то, як кри́лами (Номис)].
• Время -ти́т незаметно – час непомі́тно ли́не, збіга́є, час не змигне́ться.
• Листья -тя́т с дерева – ли́ст(я) обліта́є, о(б)пада́є з де́рева.
• Быть в состоянии -те́ть – спромогти́ся леті́ти; підлеті́ти. [Уже й не підлети́ть со́кіл, знемі́гся, сів (Сл. Гр.)];
2) (мчаться по воде, по земле) леті́ти, мча́ти(ся), гна́ти(ся), (о корабле ещё) ли́ну́ти. [Немо́в ста́до скаже́них вовкі́в лети́ть до села́, ви́ючи з го́лоду (Франко)].
• -ти́т, как бешеный – лети́ть (жене́ться), як несамови́тий, (фамил.) жене́ як ді́дько вітри́;
3) (падать) леті́ти, па́дати.
• Книга -ти́т на пол – кни́жка лети́ть (па́дає) на підло́гу.
Лощё́ный, прлг. –
1) ло́щений, нало́щений, ви́лощений, ґлянсо́ваний, ви́ґлянсуваний; (о ткани, бумаге) нало́щений, га́лений.
• -ный пол – нало́щена підло́га.
• -ное полотно – нало́щене (га́лене) полотно́;
2) (перен.: о человеке, манерах) гла́джений, ви́гладжений, з вигла́дою. [Вельмо́жне, го́рде, гла́джене, блиску́че па́нство (Куліш)].
Ма́зать, ма́зывать, мазну́ть –
1) ма́зати, масти́ти, мазну́ти, (быстро и с силою) мазону́ти. [Мої́м са́лом та по мені́ й ма́жуть (Номис). Мої́м ма́слом та мене́ й ма́стить (Сл. Гр.). Масти́ти го́лову (Мирн.). Мазну́ла щі́ткою туди́-сюди́ по ко́мину (М. Грінч.)].
• -ну́ть кого (ударить) – мазону́ти, ля́снути кого́. [Не лізь, а то так мазону́, що й переки́нешся (Київ)].
• -зать сапоги дёгтем – ма́зати, масти́ти, ш[с]марува́ти чо́боти дьо́гтем.
• -зать глиняный пол – ма́зати, масти́ти долі́вку гли́ною, (реже) шмарува́ти долі́вку.
• -зать стены полубелой глиной перед побелкой – сіркува́ти сті́ни, ха́ту.
• -зать колёса дёгтем – шмарува́ти, смарува́ти, ма́зати, масти́ти віз (во́за). [Ста́ли вози́ шмарува́ти (Грінч.). Хто масти́ть, тому́ віз не скрипи́ть (Приказка, Чуб. I)].
• Ма́занный – ма́заний, ма́щений. [Ма́заний пиріжо́к].
• Одним миром -ный – одни́м ми́ром миро́ваний (ма́заний).
• -ный воз – ма́заний, ш[с]маро́ваний віз;
2) (плохо писать) ма́зати, мазю́кати; (о безграмотном письме) ба́зграти;
3) (марать) ма́зати, яло́зити що.
-ться –
1) страд. ма́затися, масти́тися, ш[с]марува́тися, бу́ти ма́заним, ма́щеним, ш[с]маро́ваним;
2) возвр. ма́затися, масти́тися, мазну́тися;
3) -ться к кому – підма́зуватися, підсипа́тися до ко́го.
Мозаи́чный – мозаї́чний.
• -ный пол – мозаї́чна підло́га.
• -ная работа – мозаї́чна робо́та моза́їка.
Мото́к –
1) (пряжи) міто́к (-тка), (ниток) мо́ташка, мо́то́к, мо́тошок (-шка), мотови́льник. [Пря́жа бі́ла і кра́шена в мі́тках і клубка́ми (Макар.)].
• Пол -тка́ – півмі́ток (-тка). [Ой, насу́че ни́ток, що бу́де з півмі́ток (Гулак). Мо́ташка нито́к (Київщ.). За́полочи (нито́к) купи́ла мо́ток – рушники́ перетика́ти (Ніженщ.)];
2) (однокр. действие) мот (-ту).
• Одним -ко́м пряжи не навьёшь – мотне́ш разо́к – ще не бу́де мото́к; не відра́зу Ки́їв збудо́вано;
3) см. Сило́к.
Му́жеский – чолові́чий, (редко) му́жеський, музьки́й, (мужественный) му́жні[и]й. [У ме́не му́жній дух, а си́ла же́нська (Куліш)].
• -кий пол – чолові́ча (хлопча́ча) стать.
• Ребёнок -кого пола – дити́на чолові́чої ста́ти, дити́на-хло́пець.
• -кий род, грам. – чолові́чий рід (р. ро́ду).
• -кое училище – хлоп’я́ча (парубо́ча) шко́ла, шко́ла для хло́пців.
I. На, предл. –
1) с вин. п. –
а) на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) – на ко́го, на що. [На слу́ги свої́, на ту́рки янича́ри зо́-зла гука́є (Ант.-Драг.). Подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду (Приказка). Напосі́вся на ме́не, щоб дав йому́ гро́шей (Сл. Гр.). Со́нце грі́є, ві́тер ві́є з по́ля на доли́ну (Шевч.)].
• Указывать на кого пальцем – па́льцем на ко́го пока́зувати.
• Смотреть на кого – диви́тися на ко́го.
• Закричать на кого – закрича́ти на ко́го.
• Доносить, клеветать на кого – дока́зувати (доно́сити) на ко́го, клепа́ти, набрі́хувати на ко́го, обмовля́ти кого́.
• Жаловаться на кого – ска́ржитися на ко́го, (зап.) оска́ржувати ко́го.
• Подать жалобу иск на кого – скла́сти ска́ргу, по́зов на ко́го.
• Сердиться, роптать на кого – се́рдитися (гні́ватися, ре́мствувати) на ко́го.
• Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас – я ма́ю наді́ю (наді́юся), поклада́юся (здаю́ся), раху́ю на вас.
• Я беру это на себя – я беру́ це на се́бе.
• Он много берёт на себя – він (за)бага́то бере́ на се́бе.
• Жребий пал на него – же́реб (жеребо́к) упа́в на йо́го (ви́пав йому́).
• На него наложен денежный штраф – на ньо́го накла́дено грошову пеню́, його́ оштрафо́вано.
• Посягать, посягнуть на чью жизнь – на чиє́ життя́ ва́жити, пова́житися, роби́ти, зроби́ти за́мах на ко́го.
• Оскалить зубы на кого – ви́щірити зу́би на ко́го, про́ти ко́го.
• Итти войной на кого – іти́ війно́ю на (про́ти) ко́го.
• Отправлять, -ся в поход на кого – виряджа́ти, іти́ в похі́д на ко́го, про́ти ко́го; (реже) під ко́го. [Виряджа́ли нас в похі́д під ту́рка (Грінч. II)].
• Собака лает на воров – соба́ка га́вкає (бре́ше) на злоді́їв.
• Грех да беда на кого не живёт – з ким гріха́ та ли́ха не бува́є!
• Он похож на отца, на мать – він схо́жий (скида́ється) на ба́тька, на ма́тір, він поді́бний до ба́тька, до ма́тери.
• Итти, всходить, взойти, ехать на гору – іти́, схо́дити, зійти́, ї́хати на го́ру. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Пісня)].
• Взлезть на стену, на дерево – ви́лізти на мур (на сті́ну), на де́рево.
• Выйти на крыльцо – ви́йти на ґа́нок.
• Намазать масло на хлеб – намаза́ти ма́сла на хліб, нама́зати ма́слом хліб.
• Сесть на землю, на пол – сі́сти до́лі, сі́сти на зе́млю, на помі́ст (на підло́гу).
• Бросить кого на землю – ки́нути кого́ на(об) зе́млю.
• Наткнуться на камень – наткну́тися на ка́мінь.
• Положить на стол – покла́сти на стіл.
• Окна выходят на улицу – ві́кна вихо́дять на ву́лицю.
• Это действует на здоровье, на нервы – це вплива́є (ма́є си́лу) на здоро́в’я, на не́рви.
• Броситься кому на шею – ки́нутися кому́ на ши́ю.
• Сесть кому на голову, на шею – на го́лову, на ши́ю кому́ сі́сти.
• Приходить на ум – спада́ти на ду́мку; см. Приходи́ть 1.
• Иметь притязания на ум – ма́ти прете́нсію на ро́зум.
• Ум на ум не приходится – ро́зум до ро́зуму не прихо́диться.
• Говорить на ухо – говори́ти на у́хо.
• Стать на колени, см. Коле́но 1.
• Кто назначен на это место? – хто призна́чений (кого́ призна́чено) на цю поса́ду.
• Верить, надеяться на слово – ві́рити, ма́ти наді́ю на сло́во чиє́, (реже) на сло́ві чиї́м. [Ма́ючи наді́ю на твої́м сло́ві (Сл. Гр.)].
• Ссылаться на закон – посила́тися (поклика́тися) на зако́н (на пра́во).
• Отвечать на письмо – відповіда́ти (відпи́сувати) на ли́ст (на листа́).
• На что это похоже! – що це таке́! на що це (воно́) схо́же!
• Положить стихи на музыку – покла́сти ві́рші на му́зику.
• Переводить на украинский язык – переклада́ти на украї́нську мо́ву.
• Писать на украинском языке – писа́ти украї́нською мо́вою, (зап.) в украї́нській мо́ві.
• Вариации на тему – варія́ції на те́му.
• Всплывать на поверхность воды – сплива́ти пове́рх води́, виплива́ти на-поверха́. [На́че дровиня́ка, сплива́є пове́рх води́ його́ загорі́ле ті́ло (Мирн.)].
• Посадить на хлеб и на воду – посади́ти на сами́й хліб і во́ду.
• Он на все руки – він на все (до всьо́го) прида́вся, він на все зда́тний.
• Несмотря на – не вважа́ючи (не зважа́ючи) на; см. Несмотря́;
б) на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) – на що, (реже) до чо́го. [Ой, полети́, га́лко, ой, полети́, чо́рна, на Дін ри́би ї́сти (Пісня)].
• Держать путь на север – простува́ти (прямува́ти) на пі́вніч (до пі́вночи).
• Оборотись на восток, на запад – поверни́ся на схід, на за́хід (со́нця). [Поверну́вся на схід со́нця (Сл. Гр.)].
• Путешествие на Восток – по́дорож на Схід.
• Я еду в Париж на Берлин и на Кельн – я ї́ду до Пари́жу на (через) Берлі́н і на (через) Ке́льн.
• На базар, на ярмарку – на база́р (на мі́сто), на я́рмарок и у база́р (у мі́сто), у я́рмарок. [На́ймичка разі́в зо́ три бі́гала в база́р і щось прино́сила ці́лими в’я́занками (Мирн.). Запла́кала Морози́ха, ідучи́ на мі́сто (Грінч. III)].
• Карета в’ехала на двор – каре́та в’ї́хала (заї́хала) у двір.
• Перейдите, станьте на эту сторону – перейді́ть, ста́ньте на цей бік (по цей бік, з цього́ бо́ку), (по)при цей бік.
• Идти на середину избы, комнаты – йти насеред ха́ти, кімна́ти. [Вона́ ти́хо встає́ і йде насере́д ха́ти (Грінч.)].
• Выйти на работу – піти́ на робо́ту, (к работе) до робо́ти. [Сини́ пополу́днали і пішли́ знов до робо́ти (Н.-Лев.)].
• Пойти, поехать на охоту – піти́, пої́хати на полюва́ння (на ло́ви). [Раз в-осени́ пан пої́хав на ло́ви (Рудч.)].
• Итти на войну – іти́ на війну́.
• Ехать на воды – ї́хати на во́ди.
• Вести на казнь – вести́ на стра́ту (на скара́ння).
• Вызвать на поединок – ви́кликати на дуе́ль (гал. на поєди́нок).
• Звать на свадьбу – заклика́ти (запро́ш[х]увати) на весі́лля;
в) на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) – на що́; срв. О, об 2.
• На другой день – дру́гого дня, на дру́гий день.
• На третью ночь – тре́тьої но́чі, на тре́тю ніч. [А на тре́тю ні́чку ви́йшла на зо́рі (Грінч. III)].
• На новый год, на пасху – на нови́й рік (ново́го ро́ку), на вели́кдень (вели́коднем). [На нови́й рік приба́вилось дня на за́ячий скік (Номис). На вели́кдень, на соло́мі про́ти со́нця, ді́ти гра́лись собі́ крашанка́ми (Шевч.)].
• На завтра – на(в)за́втра.
• На следующий год – на той рік, на насту́пний рік.
• На будущее время – на прийде́шній (на да́льший) час.
• В ночь с 4-го на 5-е июля – уночі́ з четве́ртого на п’я́те ли́пня.
• В ночь на 5-е июля – уночі́ про́ти п’я́того ли́пня.
• С понедельника на вторник – з понеді́лка на вівто́рок.
• Со дня на́ день – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу), день відо́ дня;
г) на вопрос: на сколько времени – на (яки́й час). [На рік пішо́в з до́му (Сл. Гр.). По два карбо́ванці, мовля́в, косаре́ві на де́нь (Г. Барв.)].
• Едешь на день, а хлеба бери на неделю – ї́деш на день, а хлі́ба бери́ на ти́ждень.
• Отпуск на двадцать восемь дней – відпу́стка на два́дцять ві́сім день.
• На несколько дней – на кі́лька (декі́лька, скі́лькись) день.
• На два года – на два ро́ки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) – на що, за що. [Не на те коза́к п’є, що є, а на те, що бу́де (Приказка). Що в дівча́т ума́ й за шеля́г нема́ (Лавр.)].
• Я купил это на свои собственные деньги – я купи́в це на (за) свої́ вла́сні гро́ші.
• Променять что на что – проміня́ти що на що. [Проміня́в на ли́чко реміне́ць (Приказка)].
• Помножить пять на четыре – помно́жити п’ять на чоти́ри.
• На половину меньше – на полови́ну ме́нше.
• Убавить на треть, на половину – зме́ншити на трети́ну, на полови́ну.
• Разделить на двое – розділи́ти (поділи́ти) на дво́є, на дві части́ни[і].
• На четыре, на пять миль вокруг чего – на чоти́ри, на п’ять миль круг (навкру́г, навко́ло) чо́го. [Круг місте́чка Бересте́чка на чоти́ри ми́лі мене́ сла́вні запоро́жці свої́м тру́пом вкри́ли (Шевч.)].
• На всё небо – на все не́бо. [Хма́ра розплива́лася на все не́бо (Васильч.)].
• Обед был накрыт на четырёх – обі́д був накри́тий на чотирьо́х (на чоти́ри душі́).
• Купить на три рубля, на пять рублей – (по)купи́ти на три карбо́ванці, на п’ять карбо́ванців чого́.
• Я купил книг на сто рублей – я (по)купи́в книжо́к на сто карбо́ванців.
• Один на один – сам на сам; (с глазу на глаз) на дві па́ри оче́й;
д) на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) – на що́, про що́, до чо́го. [Христа́ ра́ди да́йте на доро́гу (Шевч.). Мабу́ть бог так дає́ про те, щоб ме́нше лю́ди гріши́ли (Г. Барв.). Молоди́м до чита́ння, старі́шим до розу́много рахува́ння (Куліш)].
• На это платье пошло много материи – на це убра́ння пішло́ бага́то (чима́ло) кра́му.
• Он много тратит на книги – він бага́то витрача́є на книжки́.
• Отдать, взять вещь на хранение – відда́ти, узя́ти річ на перехо́ванку (на схо́вок, на схоро́ну).
• Играть на деньги, не на деньги – гра́ти на гро́ші, не на гро́ші (та́к собі).
• Смолоть пшеницу на муку – з[по]моло́ти пшени́цю на бо́рошно. [Помоло́ли пшени́цю на бо́рошно (Сл. Гр.)].
• Осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого́.
• На помощь голодным – на допомо́гу голо́дним.
• Шить рубаху на праздник – ши́ти соро́чку про свя́то.
• На чёрный день – про чо́рний день, про лиху́ годи́ну.
• На случай – про случа́й; на ви́падок чого́.
• На случай несчастья, пожара – на ви́падок неща́стя, поже́жі.
• На ваш счёт – на ваш раху́нок, ва́шим ко́штом.
• Пройтись на чей счёт (переносно) – (до)ки́нути про ко́го, (шутл.) водо́ю бри́знути на ко́го.
• На риск – на риск, на відча́й.
• На жизнь и на смерть – на життя́ і на сме́рть.
• Убить, -ся на смерть – заби́ти, -ся на сме́рть. [На смерть поруба́в (Желех.)].
• На смерть испугал ты меня – до сме́рти (на сме́рть) наляка́в (переляка́в) ти мене́.
• Покупать на вес – купува́ти на вагу́ що.
• На беду – на біду́, на ли́хо, на неща́стя.
• На встречу, см. Навстре́чу.
• На силу, см. Наси́лу.
• На память –
а) на па́м’ять, на спо́мин, на зга́дку;
б) (наизусть) на па́м’ять; см. Па́мять 2.
• На голодный, желудок – на голо́дний шлу́нок, на голо́дне че́рево, (натощак) на тще се́рце;
2) с предл. п. –
а) на вопрос: где, на ком, на чём – на ко́му, на чо́му. [Ой, на горі́ та женці́ жнуть (Пісня). На со́нці полотно́ суши́ли (Сл. Гр.). У ла́таній свити́ночці, на пле́чах торби́на (Шевч.)].
• Пасти лошадей на лугу – па́сти ко́ні на луці́ (на лева́ді).
• Сидеть на стуле – сиді́ти на стільці́.
• Книга лежит на столе – кни́жка лежи́ть на столі́.
• Я не могу писать на этом столе, он слишком высок – я не мо́жу писа́ти на цьо́му столі́ (за цим столо́м), він (аж) на́дто висо́кий.
• Рана на руке – ра́на на руці́.
• Нести, держать ребёнка на руках – не́сти́, держа́ти дити́ну на рука́х.
• Сухарь хрустит на зубах – суха́р хрумти́ть на зуба́х.
• Со слезами на глазах – із слі́зьми в оча́х, з очи́ма спо́вненими слі́зьми (сльоза́ми).
• Это происходило на моих глазах – це відбува́лося перед мої́ми очи́ма (у ме́не перед очи́ма, при мої́х оча́х).
• Стой на месте, будь на глазах – стій на мі́сці, будь на о́ча́х.
• У меня не то на уме – в ме́не не те на ду́мці.
• На небе и на земле – на не́бі і на землі́.
• На небосклоне – на о́брії.
• На Севере, на Востоке, на Кавказе – на Пі́вночі, на Схо́ді, на Кавка́зі.
• Города, лежащие на Днепре – міста́, що лежа́ть (по)над Дніпро́м.
• На берегу озера – на бе́резі (над бе́регом) о́зера.
• На дне бутылки – на дні пля́шки.
• На всех углах улиц – на (по) всіх ріжка́х ву́лиць.
• На каждом шагу – на ко́жному ступені́ (кро́ці); де ступну́ (ступне́ш и т. п.).
• Быть на обеде, на ужине, на балу у кого – на обі́ді, вече́рі, на ба́лі у ко́го бу́ти. [На обі́ді в йо́го був (Сл. Гр.)].
• Быть, купить что на базаре, на ярмарке – бу́ти, купи́ти що на (у) база́рі, у (на) я́рмарку.
• Жить на конце улицы – жи́ти (сиді́ти) на (в) кінці́ ву́лиці.
• Мы живём на конце села – ми сидимо́ кіне́ць села́ (на край села́).
• Я живу на улице Ленина – я живу́ на ву́лиці Ле́ніна.
• На ней было бархатное платье – на їй було́ оксами́тове вбра́ння, вона́ була́ в оксами́товому вбра́нні.
• Вся работа на мне, на моей обязанности – уся́ робо́та на мені́ (на мої́й голові́, за мно́ю). [Свекру́ха ті́льки піч ви́топить, а то вся робо́та за мно́ю (Черніг.)].
• На вас есть должок – за ва́ми невели́чкий борг.
• Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике – стережі́ться цих люде́й: це шахра́й на шахрає́ві (це самі́ шахраї́).
• На его месте – на його́ мі́сці, бу́вши їм.
• Быть женатым на ком – бу́ти жона́тим (одру́женим) з ким, держа́ти кого́.
• Основываться на законе – спира́тися на зако́ні (на пра́ві и на зако́н, на пра́во), ґрунтува́тися на зако́ні (на пра́ві).
• Он на этом помешался – він на цьо́му збожево́лі́в.
• Спасибо и на этом – дя́кую (дя́куємо) і за це.
• Резать на меди – різьби́ти (вирі́зувати, ри́ти) на мі́ді.
• Писать на бумаге – писа́ти на папе́рі.
• Держаться. плавать на воде, на поверхности воды – держа́тися, пла́вати на воді́ (поверх води́, на по́верха́х).
• Переправиться через реку на пароме, на лодке – перепра́витися (переве́зтися) через рі́чку пороно́м (на пороні́), човно́м (у човні́).
• Ехать на лошадях – ї́хати кі́ньми, (верхом) ї́хати (ве́рхи) на ко́нях.
• Ехать на почтовых – ї́хати пошта́рськими (кі́ньми), ї́хати по́штою (пошта́ркою).
• Я еду на своих лошадях – я ї́ду свої́ми кі́ньми.
• Плыть на парусах, на вёслах – пли́сти під вітри́лами, на ве́слах.
• Драться на шпагах – би́тися на шпа́дах.
• Передать на словах – переказа́ти на слова́х (слове́сно).
• Играть, ваиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) – гра́ти, загра́ти на що и на чо́му (напр. на скри́пку и на скри́пці, на роя́лі). [Дай загра́ю я на ду́дку, а то давно́ вже грав (Драг.). На банду́рці виграва́є: «Ли́хо жи́ти в сві́ті» (ЗОЮР I)].
• Ходить на костылях – ходи́ти на ми́лицях (з ключка́ми).
• Пальто на вате, на шёлковой подкладке – пальто́ на ва́ті, на шовко́вій пі́дбивці.
• Карета на лежачих рессорах – каре́та на лежа́чих ресо́рах.
• На ходу, на лету, на скаку – на ходу́, на ле[ьо]ту́, на скаку́.
• Телега тяжела на ходу – віз важки́й на ходу́ и до хо́ду.
• На коленях, см. Коле́но 1.
• На цыпочках, см. Цы́почки.
• На четвереньках, см. Четвере́ньки.
• На корточках, см. Ко́рточки.
• Компания на акциях – акці́йне товари́ство;
б) на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) – на чо́му.
• Быть на службе – бу́ти (перебува́ти) на слу́жбі (на поса́ді).
• Стоять на часах – бу́ти на ва́рті (на ча́тах).
• На побегушках, см. Побегу́шки.
• На смертном одре – на (при) смерте́льній посте́лі, на бо́жій доро́зі, відхо́дячи сві́ту сього́;
в) на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) – на чо́му.
• На этой, на прошедшей неделе – на цьо́му (на цім) ти́жні, на то́му (на мину́лому, на тім, на мину́лім) ти́жні и цього́ ти́жня, того́ (мину́лого) ти́жня. [На тім ти́жні зро́блю (Липовеч.)].
• На днях – ци́ми дня́ми.
• На святках – свя́тками.
• На досуге – на дозві́ллі.
• На от’езде – на від’ї́зді, від’ї́здячи.
• Жениться на тридцатом году – ожени́тися на тридця́тому ро́ці;
3) (в сложных словах) на, у, про, ви.
• На жёстком матраце не долго належишь – на твердо́му матра́ці не до́вго вле́жиш (ви́лежиш).
• С голодным желудком не долго наработаешь – з голо́дним шлу́нком не до́вго проро́биш (ви́робиш).
Налива́ть, нали́ть –
1) налива́ти, нали́ти и (зап.) налля́ти, (о мног., во мн. местах или во мног. сосуды) поналива́ти що, чого́, (о жидкой пище, напитках и т. п. ещё) насипа́ти, си́пати, наси́пати, всипа́ти, вси́пати (о мног.) понасипа́ти, повсипа́ти що, чого́, (из крана, из затыкаемого сосуда, из бочки ещё) нато́чувати, точи́ти, наточи́ти, вто́чувати, вточи́ти, (о мног.) понато́чувати, повто́чувати чого́ з чо́го; (набухать) набу́хати, вбу́хати, набу́рити чого́. [Ніхто́ не налива́є вина́ ново́го в бурдюки́ старі́ (Куліш). Нали́йте (и наллі́ть) мені́ ча́ю (Київ). Ї́ли як пани́, а налля́ли, як сви́ні (Чуб. I). Поналива́ла у казани́ оли́ви (Рудч.). Син мерщі́й борщу́, бо ї́сти хо́четься (Богодух.). Скі́лькись годи́н тяга́в во́ду, аж по́ки наси́пав дві вели́кі ді́жки (Крим.). Уси́п ме́ду і горі́лки (Метл.). Наточи́ли з ку́хви олі́ї (Грінч.). Вточи́в собі́ ча́ю з самова́ра (Звин.). Вточи́в слив’я́нки з бари́ла (Брацл.). Ото́, набу́рив сті́льки! (Сл. Ум.)].
• -ли́ть на пол, на стол и т. п. – нали́ти (налля́ти), (во мн. местах) поналива́ти на підло́гу (на долі́вку) и на підло́зі (на долі́вці), на стіл и на столі́ и т. п. -ли́ть через край чего – нали́ти (налля́ти) через ві́нця, перели́ти и (зап.) перелля́ти (через ві́нця) чого́.
• -ть кого, что чем – налива́ти, нали́ти кого́, що чим. [Намага́лися нали́ти мої́ ву́ха та моє́ се́рце, тим, чим самі́ були́ по́вні (Коцюб.). Чи пам’я́та́є зе́рно стебли́ну, корі́ння й зе́млю, що його́ налили́? (Ніков.)].
• -ли́ть вина в стакан – нали́ти (налля́ти) вина́ в скля́нку.
• -ли́ть стакан вином – нали́ти по́вну скля́нку вина́.
• -ть водкой вишни и т. п. для наливки – налива́ти, нали́ти нали́вку (вишні́вку и т. п.). [Налили́ вишні́вки бари́льце (Харківщ.)].
• -ть подо что – налива́ти, нали́ти (налля́ти) під(о) що, підлива́ти, підли́ти и (зап.) піділля́ти що. [Хто то дро́ва мені́ підли́в? – вони́-ж не горі́тимуть (Богодух.)].
• -ли́ть бельма – зали́ти слі́пи; см. Нализа́ться 2. [Зали́в слі́пи зра́нку, то вже й не тя́миш, що верзе́ш? (Тобіл.)].
• -ть колос – налива́ти (набира́ти), нали́ти (набра́ти) ко́лос; см. Налива́ться 2. [Жи́то вже набира́є ко́лос (Липовеч.)].
• Корова стала -ва́ть – коро́ва почала́ налива́ти;
2) чего (наготовлять отливкою) – вилива́ти, ви́лити (бага́то), (о мног.) навилива́ти чого́. [Навилива́ли свічо́к (Сл. Ум.)].
• Нали́тый и Налито́й –
1) нали́тий, на́лля́тий и на́лляний, понали́ваний; наси́паний, вси́паний, пона[пов]си́п(ув)аний; нато́чений, вто́чений, пона[пов]то́чуваний; набу́ханий, набу́рений; перели́тий, перелля́тий. [Нали́та (на́лля́та) на підло́зі вода́ стіка́ла в щі́лини (М. Грінч.). Раз добро́м нали́те се́рце (Шевч.). Наси́паний у ми́ску борщ стоя́в на столі́ (Канівщ.)].
• Лицо у него как -то́е – обли́ччя йому́ мов нали́те (на́лляне).
• -той колос – нали́тий (на́браний, спо́внений) ко́лос;
2) ви́литий, навили́ваний.
Намастикова́ть пол – намасти́ти (нате́рти) підло́гу ма́стивом (масти́кою).
Настила́ть, насти́лывать, настла́ть – настила́ти, насла́ти, настеля́ти и насте́лювати, настели́ти, (о мног.) понастила́ти, понасте́лювати що и чого́; (намащивать) намо́щувати, намости́ти що и чого́, мости́ти, змости́ти, помости́ти що, (только камнем) брукува́ти що, набруко́вувати, набрукува́ти що и чого́, (вульг.) буркува́ти, набурко́вувати, набуркува́ти, (о мног.) понамо́щувати, понабруко́вувати, (вульг.) понабурко́вувати. [Коро́вам у хліві́ соло́ми насте́лено то́всто (Харківщ.). Насте́лиш соло́ми в холо́дній, щоб було́ їм м’яке́нько (Коцюб.). Намости́в колючо́к під я́блунею (Рудч.). Мости́ли мости́ через річеньки́ (Пісня). Висо́ку кро́вать змости́ла (Чуб. V). Прийшо́в у садо́к, помости́в на дереви́ні колючо́к і сів на їх (Рудч.)].
• -ть пол, потолок – мости́ти, намо́щувати, намости́ти помі́ст (підло́гу), настила́ти, насла́ти помі́ст (підло́гу), сте́лю.
• -ть мостовую (камнем) – брукува́ти, вибруко́вувати, ви́брукувати що (напр. ву́лицю).
• На́стланный – на́сланий, насте́лений, понасти́ланий, понасте́люваний; намо́щений, змо́щений, помо́щений, понамо́щуваний; набруко́ваний, понабруко́вуваний, (вульг.) набурко́ваний, понабурко́вуваний. [Помі́ст, шклом насте́лений (Рудч.). Доро́га, з дощо́к намо́щена, що по їй ваго́нчики бі́гають (Грінч.)].
-ться –
1) настила́тися, насла́тися, понастила́тися; бу́ти насти́ланим, на́сланим, понасти́ланим и т. п.;
2) (вдоволь, сов.) настели́тися, (намоститься) намости́тися, (о мног.) понасте́люватися, понамо́щуватися.
Ната́птывать, натопта́ть –
1) (пол, избу) нато́птувати, натопта́ти (помі́ст, підло́гу, долі́вку и на помо́сті, на підло́зі, на долі́вці, в ха́ті), нату́пувати, нату́пати, (наносить грязи, снегу), нано́сити, нане́сти́ (боло́та, грязю́ки, сні́гу), набагни́ти, (о мног.) понато́птувати, понано́сити. [Тако́го понато́птували, сті́льки грязю́ки понано́сили, що хоч бери́ та й лопа́тою чисть Грінч.)]; 2) что, чего во что – нато́птувати, натопта́ти що, чого́ в що, (утаптывать) вто́птувати, втопта́ти, (притаптывать) прито́птувати, притопта́ти що, (о мног.) понато́птувати и т. п. -ть глины – намі́шувати, наміси́ти, (о мног.) понамі́шувати гли́ни (нога́ми);
3) (растаптывать во множ.) нато́птувати, натопта́ти, (о травянистых растениях) натоло́чувати, натоло́чити, (о мног.) понато́птувати, понатоло́чувати чого́.
Нато́птанный –
1) нато́птаний, нату́паний, нане́сений, наба́гнений, понато́птуваний, понано́шений;
2) нато́птаний, вто́птаний, прито́птаний, понато́птуваний и т. п.; намі́шений, понамі́шуваний;
3) нато́птаний, натоло́чений, понато́птуваний, понатоло́чуваний.
-ться –
1) нато́птуватися, натопта́тися, понато́птуватися; бу́ти нато́птуваним, нато́птаним, понато́птуваним и т. п.;
2) (вдоволь, сов.) –
а) (топча) натопта́тися, (трав. раст.) натоло́читися, попотопта́ти, попотоло́чити (досхочу́), (о мног.) понато́птуватися, понатоло́чуватися б) (топчась) натопта́тися, попотопта́тися (досхочу), (о мног.) понато́птуватися; (находиться) нату́патися, нату́пкатися, натупцюва́тися, натю́патися, попоту́пати (досхочу́) и т. п., (о мног.) понату́пуватися и т. п.; (натолктись) натовкти́ся, попотовкти́ся (досхочу́) и т. п. Срв. Топта́ть, -ся. [Хіба́ ма́ло нату́паєшся за день! (Звин.)].
Не́жный –
1) (негрубый) ні́жний, деліка́тний; тенді́тний; (мягкий) м’яки́й; (ласковый, кроткий) ла́гі́дний. [Ні́жна Навзіка́я, струнка́ дочка́ феа́кського царя́ (М. Рильськ.). Розби́ті ні́жні вороги́ (П. Тичина). Ні́жний звук (Франко). Ні́жний ше́лест молоди́х розмо́в (М. Рильськ.). Бу́дем іти́ ми з тобо́ю в ні́жному вітрі́ до ра́ння (Сосюра). Хо́лод торка́ється деліка́тного ді́тського ті́ла (Коцюб.). Деліка́тні ри́си жі́нчиного обли́ччя (Грінч.). Кущ чере́мхи з медо́вим за́пахом бі́лих деліка́тних ки́тиць (Коцюб.). Показа́в мені́ трьох діте́й, чисте́ньких, тенді́тних (Грінч.). Бі́лі тенді́тні ру́ки (Мирний). О́сінь тенді́тна (Сосюра). Зо́рі лагі́дні, як о́чі діво́чі (Л. Укр.)].
• -ный взгляд – ні́жний (прихи́льний, ла́гі́дний) по́гляд.
• -ный вкус – ні́жний (деліка́тний, тонки́й) смак.
• -ный голос – ні́жний (деліка́тний) го́лос.
• -ная работа – деліка́тна (тонка́) пра́ця (робо́та).
• -ные речи – ні́жні слова́, ні́жні розмо́ви, ні́жна мо́ва.
• -ные слова – ні́жні (ми́лі) слова́.
• -ная улыбка – ні́жна (ла́гі́дна) у́смі́шка (по́смі́шка).
• -ные чувства – ні́жні почуття́.
• Лебяжий пух -нее всякой шерсти – лебеди́ний пух ніжні́шій (делікатні́ший, м’я́кший) за вся́ку шерсть;
2) (слабый, хрупкий, требующий бережного обращения) ні́жний, тенді́тний, деліка́тний, (диал.) (в)у́тлий. [Приби́та гра́дом ні́жна кві́тка (Л. Укр.). Ні́жне корі́ння вода́ з його́ рі́дного лі́жка ви́рвала (Грінч.). Нерухо́мо стоя́ли стрункі́ бере́зи, мов тенді́тні панночки́ в бі́лих су́коньках (Черкас.). Ля́мпа – річ тенді́тна: торкне́ш во́зом – наро́биш шкла (Васильч.). Тенді́тна лі́рика (О. Пчілка). Чи ти ба, яки́й деліка́тний, – йому́ й сло́ва не мо́жна сказа́ти! (Брацл.). Гре́чка ву́тла – бої́ться моро́зу (Лебединщ.). Ду́же ву́тла жі́нка: аж кричи́ть-розрива́ється за ро́дивом (Бердянщ.)].
• -ный возраст, -ные лета – ні́жний (деліка́тний) вік, ні́жні літа́.
• -ный пол – ні́жний (тенді́тний) рід, жіно́цтво.
• -ное растение – тенді́тна росли́на, ні́жна росли́на.
• -ное телосложение – тенді́тна будо́ва ті́ла, тенді́тна стату́ра;
3) (чувствительный, чуткий) ні́жний, чу́лий. [Ні́жна душа́ (Крим.). З ні́жним се́рцем, само́тнім і чу́лим, до села́ я приї́ду (Сосюра). Ні́жна лі́рика (Влизько). Матери́нські о́чі чу́лі (Франко). Луна́ла журли́вая, чу́ла музи́ка (Л. Укр.). З пото́ку гу́ків чу́лих серена́да вирина́ла (Л. Укр.)].
• -ный слух – чу́лий (ні́жний) слух;
4) (любящий) ні́жний.
• -ная мать – ні́жна ма́ти.
Неро́вный –
1) (о поверхности) нері́вний, (корявый) коря́вий, (диал.) корцю́бистий, (холмистый) горба́стий, пагі́рчастий, пого́ристий. [У нас земля́ нері́вна (Рудч.). Революція од вас, як од нері́вного ґно́тика, ті́льки чади́ть (П. Тичина). Саї́д ру́шив за ним по нері́вних верхі́в’ях (Ле). Сті́ни були́ такі́ коря́ві, на́че сухоре́бра коня́ка (Кониськ.). Земля́ яка́сь корцю́биста, нері́вна (Дніпропетрівщ.)].
• -ная дорога – нері́вна (кочковатая: грудкува́та) доро́га.
• -ный пол – нері́вний помі́ст, нері́вна підло́га;
2) нері́вний, нерівномі́рний; срв. Неравноме́рный. [Перерива́лося нері́вне ди́хання (Ле)].
• -ное движение – нерівномі́рний рух;
3) перен. – нері́вний.
• -ный характер – нері́вна вда́ча.
• Неро́вен час – уся́ко бува́(є), трапля́ється ча́сом.
Обме́ривать, обме́рять и обме́рить –
1) обмі́рювати и обміря́ти, обмі́ряти, вимі́рювати и виміря́ти, ви́міряти що, (о мног.) пооб[ви]мі́рювати. [Обмі́ряв ха́ту навкруги́. Ви́міряв рі́чку],
2) кого – обмі́рювати и обміря́ти, обмі́ряти кого́. [Чи я арши́ном та хунта́ми обмі́рюю та обві́шую? (П. Мирн.)].
• Меня -ряли полуаршином, или на пол-аршина – мене́ обмі́ряли (обдури́ли, обману́ли) на пів-арши́на.
• Обме́риваемый – обмі́рюваний, вимі́рюваний.
• Обме́рянный – обмі́ря[е]ний, ви́міря[е]ний.
Оборо́т –
1) о́біг (-гу), оборо́т, оберта́ння. Срв. Обраще́ние 3.
• Лежать без -та – дармува́ти.
• -ты денежные, торговые – оборо́ти грошо́ві́, торго́ві (торгове́льні).
• Пускать капитал в -ро́т – пуска́ти гро́ші в о́біг;
2) (головы и т. п.) поворі́т (-ро́ту).
• В пол -та – упівповоро́та;
3) (изнанка ткани, бумаги и т. п.) ви́воріт (-роту), зворо́тний бік. [Перегорну́в листо́к і став писа́ти на зворо́тному бо́ці].
• Смотри на -ро́те – диви́сь на зворо́тному (на то́му, дру́гому) бо́ці, див. на зворо́ті;
4) (выражение) зворі́т (-ро́ту), ви́раз, ви́слів (-лову). [Лю́бить щиронаро́дніх слів та зворо́тів ужива́ти (Єфр.). Мо́ва ко́жного наро́ду багаті́є на слова́ й ви́рази (Єфр.)];
5) (дела, разговора).
• Дело приняло хороший (дурной) -ро́т – спра́ва поверну́ла на до́бре (на лихе́).
• Дать делу другой -ро́т – поверну́ти спра́ву ина́кше.
• Разговор принял такой -ро́т – розмо́ва зверну́ла в таки́й бік (на таке́).
• Дать разговору иной -ро́т – поверну́ти (зверну́ти) розмо́ву на и́нше;
6) (при поездке).
• В течение недели я сделал два -та из Полтавы в Киев – за ти́ждень я дві́чі зверну́вся з Полта́ви в Ки́їв;
7) (колеса) поворі́т (-ро́ту); (ключа в замке) спуст. [Ця коло́дка замика́ється на два спу́сти];
8) (времён года) чергува́ння змін ро́ку.
Окра́шивать, окра́сить – ((вы)красить что) краси́ти, покраси́ти, ви́красити, малюва́ти, помалюва́ти, фарбува́ти, пофарбува́ти, (придать окраску, цвет) забарвля́ти, заба́рвити; (кругом) обкра́шувати, обкраси́ти, закра́шувати, закраси́ти, обмальо́вувати, обмалюва́ти, обфарбо́вувати, обфарбува́ти. [Со́нце промі́нням краси́ло гре́бні сні́гу. Труну́ (гроб) збудува́ли ще й обмалюва́ли].
• -шивать, -сить крышу пол, двери, столы – краси́ти (покраси́ти, ви́красити), фарбува́ти (пофарбува́ти), малюва́ти (помалюва́ти) дах, підло́гу, две́рі, столи́.
• -шивать, -сить материю, платье – краси́ти, по[ви́]краси́ти, фарбува́ти, по[ви́]фарбувати мате́рію, оде́жу.
• -сить волосы – пофарбува́ти (несов. фарбува́ти) воло́сся. [Воло́сся я не фарбува́ла, па́ні (Л. Укр.)].
• Окра́шивать, -сить в белый цвет – біли́ти, побіли́ти, (в жёлтый) жовти́ти, пожовти́ти, (в зелёный) зелени́ти, позелени́ти, (в красный) червони́ти, почервони́ти [Со́нце хви́лю червони́ть (Шевч.)], (в синий) сини́ти, посини́ти, (в чёрный) чорни́ти, почорни́ти, ви́чорнити и т. д. или краси́ти, покраси́ти (фарбува́ти, пофарбува́ти) в (и на) бі́ле, жо́вте, зеле́не, черво́не и т. д. Окра́шенный – покра́шений, ви́крашений, закра́шений чим и що [Леге́нди, закра́шені у густу́ ба́рву кро́ви (Л. Укр.). Письме́нство закра́шене грома́дськими інтере́сами (Єфр.)], помальо́ваний, пофарбо́ваний, обкра́шений, обмальо́ваний, обфарбо́ваний; побі́лений, почо́рнений, поси́нений и т. д., или пофарбо́ваний (по[ви́]кра́шений) у (на) бі́ле, жо́вте, зеле́не, черво́не и т. д.
II. Опа́хивать, опаха́ть, опахну́ть –
1) кого – обма́хувати, обмахну́ти, обвіва́ти, обві́яти, опахну́ти;
2) что (обметать) обміта́ти, обме́сти, підміта́ти, підме́сти, об[з]ма́хувати, об[з]махну́ти.
• -ни́ пыль – об[з]махни́ по́рох.
• Опаши́ пол – підмети́ долі́вку, підло́гу;
3) об[у]ку́тувати, об[у]ку́тати, обгорта́ти, обгорну́ти кого́ чим. [Обку́тай дити́ну, бо хо́лодно].
Опа́хиваться, опахну́ться –
1) от чего – обма́хуватися обмахну́тися;
2) (стряхнуть с себя пыль, снег) обтру́шуватися, обтруси́тися;
3) об[у]ку́туватися, об[у]ку́татися, обгорта́тися, обгорну́тися чим, угорта́тися, уторну́тися в що.
Отма́щивать, отмости́ть (пол) – домо́щувати, домости́ти; (мостовую) добру[ур]ко́вувати, добрукува́ти.
Парке́тный – парке́тний, парке́товий, тафльо́ваний.
• -ный пол – тафльо́ваний помі́ст (-мо́сту), тафльо́вана підло́га.
Перестила́ть, -ся, перестла́ть, -ся – (о постели) перестеля́ти, -ся, перестели́ти, -ся, перестила́ти, -ся, пересла́ти, -ся, (пол) перестила́ти, -ся, пересла́ти (помі́ст), -ся; бу́ти пересте́леним, пере́сланим. [Перестеля́йте їм пості́лоньку так, як я перестиля́ла. Тре́ба вже помо́сти в хата́х перестила́ти].
• Пересте́ленный, пере́сланный – пересте́лений, пере́сланий.
Подмыва́ть, подмы́ть –
1) (снизу или слегка) підмива́ти, підми́ти, (о мног.) попідмива́ти. [Попідмива́й коро́ви, а тоді́ й дої́тимеш].
• -мо́й пол – змий, ви́три помі́ст, підло́гу;
2) (берег и т. д.) підмива́ти, ми́ти, підми́ти, підто́чувати, підточи́ти, підму́лювати, підму́лити що, (о мног.) попідмива́ти, попідто́чувати, попідму́лювати. [Тече́ рі́чка, го́ри підмива́є (Рудч.). Підми́ло гре́блю. По́вінь хати́ну підму́лила (Маков.)];
3) -ва́ет (безл.) кого-л. (что-л. сделать) – корти́ть, му́лить кому́ или кого́, сверби́ть кого́, охо́та бере́ кого́, так і тя́гне кого́ (щось зроби́ти). [А мене́ так і корти́ть розказа́ти йому́ чи́сту пра́вду (Звин.)].
• Подмы́тый – підми́тий, підто́чений, підму́лений, (о мног.) попідми́ваний, попідто́чуваний, попідму́люваний чим.
Подпа́хивать, подпахну́ть – підміта́ти, підме́сти́, (о мног.) попідміта́ти.
• Подпахни́, подпаши́ пол – підмети́ долі́вку (підло́гу).
• Подпа́хнутый – підме́тений, (о мног.) попідмі́таний.
Покрыва́ть, покры́ть – покрива́ти, кри́ти, покри́ти, укрива́ти, окрива́ти, окри́ти, накрива́ти, накри́ти, укри́ти. См. ещё Накрыва́ть, накры́ть.
• -ва́ть пеленой (о тумане, мраке и т. п.) – повива́ти, пови́ти, оповива́ти, опови́ти, обгорта́ти, обгорну́ти що, наляга́ти, налягти́ на що.
• -ва́ть стол скатертью, пол ковром и т. п. – застеля́ти, застели́ти, застила́ти, засла́ти стіл скатерти́ною, помі́ст (підло́гу) ки́лимом.
• -ва́ть слоем листьев и пр. – устила́ти, усла́ти, устеля́ти, устели́ти, укрива́ти, укри́ти.
• -ва́ть голову покрывалом, платком – напина́ти, запина́ти, запну́ти го́лову, ху́сткою, напина́тися, напну́тися, запина́тися, запну́тися ху́сткою.
• -ва́ть воз брезентом – укрива́ти, напряда́ти во́за брезе́нтом.
• -ва́ть (избу) соломой – кри́ти, вкри́ти (ха́ту, клу́ню) соло́мою; ушива́ти (ха́ту); (тёсом) ґонтува́ти (ха́ту); (железом) кри́ти бля́хою, побива́ти бля́хою, бляхува́ти (ха́ту).
• -ва́ть меховую шубу материей – потяга́ти, потягти́, покрива́ти, покри́ти шу́бу сукно́м. [Ду́маю потягти́ свою́ кожу́шку черкаси́ном (Черн.)].
• -ва́ть цветами (расцвечивать) – квітува́ти. [Гля́ньте, як моро́з квіту́є та́флю – так і ви́дно, як кві́ти стаю́ть].
• -ва́ть лаком – скрива́ти, скри́ти ла́ком. [Ра́мці дороби́в, – ще ті́льки ла́ком тре́ба скри́ти].
• Прибыль не -ла затрат – прибу́ток не покри́в витра́ти.
• -ры́ть все долги – оплати́тися з усі́х боргі́в; ви́рівняти (ви́платити) сплати́ти, поспла́чувати всі борги́.
• -ва́ть дефицит – вирі́внювати, ви́рівняти дефіци́т (недобі́р).
• -ры́ть карту – поби́ти, укри́ти. [Восьма́ку поби́в (укри́в) кра́лею].
• Его голос -ва́ет все прочие голоса – його́ го́лос над усіма́ и́ншими гору́є (усі́ и́нші поверша́є).
• -ва́ть, -ры́ть чей проступок – покрива́ти, покри́ти що, кого́, похити́ти кого́ що. [Ма́ти покрива́ла нега́рні вчи́нки свого́ си́на. Ма́ти покрива́ла свого́ си́на. Не тя́гну тебе́ в суд за марнотра́вство і пере́люб, а покрива́ю все для че́сти до́му (Л. Укр.). Він дава́в мені́ п’ять карбо́ванців, щоб не вика́зував на йо́го: похити́ мене́, ка́же. Так я не взяв гро́шей і сказа́в, що не похитю́ (Павлогр.)].
• Вода -ры́ла что – вода́ поняла́ що.
• -ры́ло водою – поняло́ водо́ю.
• Тьма -рыва́ла землю – те́мрява зе́млю заляга́ла, (о)повива́ла, обгорта́ла.
• -ры́ло язвами – обки́нуло чиряка́ми.
• Покры́тый – покри́тий, укри́тий, окри́тий, накри́тий; (туманом, мраком и т. п.) опови́тий, обго́рнутий, обго́рнений; (скатертью, ковром) засте́лений, (растениями) усте́лений; (платком) на́пнутий, за́пнутий; (о шубе) потя́гнений. [Кожу́х сукно́м потя́гнений].
• -тый пылью – пи́лом припа́лий.
• -тый дефицит – ви́рівняний дефіци́т (недобі́р).
• -тый долг – спла́чений, ви́плачений борг.
• Это -ры́то мраком неизвестности – про це ні зна́ку, ні слі́ду; це вкри́то тума́ном бе́звісти.
Помо́ст – (пол деревянный) помі́ст (-мо́сту), міст (р. мо́сту), підло́га; (нары для спанья) піл (р. по́лу); (примост) при́мость (-сти).
Попры́скивать, попры́скать – побри́з(ь)кувати, побри́з(ь)кати, попи́[о́]рс(ь)кувати, попи́[о́]рс(ь)кати, (о дожде) накрапа́ти и накра́пувати, покра́пувати, покра́пати, покро́плювати, покропи́ти; срв. Побры́згивать.
• -кать пол – побри́з(ь)кати, покропи́ти долі́вку.
• -кать бельё – попи́[о́]рс(ь)кати біли́зну (пла́ття, шма́ття).
• Дождь -вает – дощ накрапа́є, побри́зкує.
• Попры́сканный – побри́з(ь)каний, попи́[о́]рс(ь)каний, покро́плений.
• -ться – побри́з(ь)куватися, побри́з(ь)катися, попи́[о́]рс(ь)куватися, попи́[о́]рс(ь)катися, покро́плюватися, покропи́тися.
Постила́ть, постла́ть –
1) (постель) стели́ти (стелю́, -лиш), постели́ти, сла́ти (стелю́, -леш, -лють), посла́ти по́стіль, сла́тися, посла́тися, (о коврах ещё) простила́ти, простели́ти, розстеля́ти, розстели́ти, розстила́ти, розісла́ти (розстелю́, -леш), простира́ти, просте́рти, (о мн.) порозстеля́ти, попростира́ти що. [Просте́рла ки́лим на підло́зі вели́кий – усю́ підло́гу застели́ла. Ки́лим простели́ли (розісла́ли) на траві́ та й посіда́ли на йо́му].
• -тла́ть скатерть на стол – розісла́ти ска́терть на столі́; застели́ти стіл скатерти́ною (насті́льником).
• -ть сена, соломы (как постель) – настеля́ти, настели́ти, насла́ти сі́на, соло́ми. [Настели́ сі́но то́всто, щоб спа́ти м’я́ко було́].
• -тла́ть соломы на подстилку лошадям, скоту – посла́ти соло́ми ко́ням, худо́бі;
2) -ть пол – мости́ти, помости́ти підло́гу (помі́ст). [Помі́ст у ха́ті помости́ли].
• По́стланный – посте́лений, по́сланий, просте́лений, розсте́лений, розі́сланий, насте́лений; помо́щений.
Почерти́ть – порисува́ти, покре́слити См. Черти́ть. Весь пол -ти́ли – уве́сь помі́ст, усе́ньку підло́гу порисува́ли (зґрасува́ли, подря́пали).
Пя́тый – п’я́тий. [П’я́тий по́верх (этаж). П’я́тий ро́зділ (глава). П’я́та кла́са. П’я́та годи́на (час). П’я́та части́на. Карл П’я́тий].
• -тое или -того сентября – п’я́те ве́ресня.
• Это было -того апреля – це було́ п’я́того кві́тня.
• Пол, половина -того (часа) – півп’я́тої (години).
• В пол -того – о півп’я́тої, в пів на п’я́ту.
• Четверть -того – чверть на п’я́ту.
• В начале -того – на поча́тку п’я́тої.
• В исходе -того – в кі́нці (напри́кінці) п’я́тої, перед п’я́тою.
• -тая часть – п’я́тина, п’я́та части́на.
• Из -того в десятое – через п’я́те на деся́те, через деся́те п’я́те.
• Две -тых – дві п’я́тих.
• В -тых – вп’я́те, поп’я́те.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Плебан – (пол. от лат., католический приходский священник) плебан.
[З костьолу бернардинів на чолі з плебаном, рушила процесія — з корогвами, хрестами, ліхтарями; з інших костьолів і з православної церкви теж ішли процесії, прямуючи до брами губернаторського замку (М.Старицький). По-справжньому побожна людина, він з жалем у серці згадував свого плебана, який поволі, але несхибно йде назустріч своїй загибелі — й немає йому порятунку (С.Масляк, перекл. Я.Гашека)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПОЛ, ПОЛОВИ́НА, (в) пол пя́того, в половине пя́того (о) пів на п’я́ту /до п’я́тої/.
ПОЛОВИ́НА, с половины на́спіл; див. ще ПОЛ.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Пол –
1) (из досок) помі́ст, -мо́сту, підло́га, -ги;
2) (глиняный) діл (род. до́лу), долі́вка, -ки;
3) стать, -ті (жіно́ча стать).
Земля – земля́, -лі́; (почва) ґрунт, -ту; (суша) суході́л, -до́лу; (государство, страна) краї́на, -ни, край (р. кра́ю); (земляной пол) діл (р. до́лу); (вспаханная) рілля́, -ллі́; (усадебная) (сади́бна) земля́; (девственная) цілина́, -ни́.
Настилка –
1) (действие) настеля́ння;
2) (в сапоге) у́стілка, -ки;
3) (пол) помі́ст (род. помо́сту).

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Пол – стать. Обоего пола – однієї і другої статі.
Вниз – вниз; наниз; донизу; (к земле, на землю, на пол) – додолу; на діл; долі; (под гору) – з гори. Вниз под что-либо, под низ – наспід.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Пол – підло́га;
• п. (из досок) – помі́ст (-мо́сту);
• п. (земляной) – долі́вка;
• п. вешняжный – помі́ст опусто́вий;
• п. водобойный – п. водобі́йний;
• п. выстоявшийся – підло́га ви́стояна;
• п. досчатый – помі́ст (-мо́сту);
• п. кругло-бороздчатый, мук. – п. кру́гло-борозни́стий;
• п. мозаичный – підло́га мозаїко́ва;
• п. непроницаемый – п. непрони́клива;
• п. паркетный – підло́га тахльо́вана;
• п. понурный – підло́га схи́листа;
• п. плиточный – п. плитова́;
• п. пружинящий – помі́ст пружи́нистий;
• п. столярный – п. столя́рський;
• п. сливной – підло́га зливна́;
• п. черный – мостови́ння;
• п. шпунтованный – п. ґаро́вана;
• п. щитовой – п. щитови́й, -ва.
Понур, понурный пол – підло́га схи́листа.
Колесо – ко́лесо;
• к. (зубчатое в передач.) – триб (-ба);
• к. активное – к. акти́вне;
• к. арретировочное (задерживающее) – коліща́ затримне́;
• к. бегуновое (у паровоза) – к. бігунце́ве, бігуне́ць (-нця́);
• к. бороздное (передок у плуга) – к. борозе́нне;
• к. ведомое – к. тя́жне;
• к. ведущее – к. тягове́;
• к. ведущее в цевочном зацеплении – к. пале́чне;
• к. веерное – к. віяло́ве;
• к. верхне-наливное – к. верхо-наливне́;
• к. верхнебойное – к. верхобі́йне;
• к. ветряное – к. вітряне́;
• к. висящее (в вод. мельн.) – к. висне́;
• к. водобойное – к. водобі́йне;
• к. водопод’емное – к. водопідійма́льне;
• к. водочерпальное – к. водоче́рпне;
• к. гидравлическое – к. гідравлі́чне;
• к. гиперболоидальное, гиперболическое – к. гіперболі́чне;
• к. гребное – к. гребне́;
• к. движущееся – к. рухо́ме;
• к. дисковое – к. кружа́льне;
• к. дополнительное – к. додатко́ве;
• к. желобовое – к. жолобча́сте;
• к. заднее – к. за́днє;
• к. зубчатое – к. задньобі́йне;
• к. з. (в передаче) – триб (-ба́);
• к. катковое – к. коткове́;
• к. клинчатое – к. клинува́те;
• к. колоколообразное, мук. – к. дзвонува́те;
• к.-са комплектные – к-са компле́ктні;
• к. коническое (зубчатое) – триб коні́чний;
• к. крыльчатое – к. крильча́сте;
• к. кулачное (в мельнице) – к. пале́чне;
• к. литое – к. ли́те;
• к. маховое, маховик – махови́к (-ка́);
• к. наливное – к. наливне́;
• к. направляющее (в турбине) – к. напрямне́;
• к. нижнебойное (в вод. мельн.) – к. підсубі́йне;
• к. однозубчатое – к. однозу́бе;
• к. опорное (плуга) – к. опо́рне;
• к. переднее – к. пере́днє;
• к. плавающее, плавучее, мук. – к. плавне́;
• к. планет(ар)ное – к. планета́рне;
• к. подливное – к. підсубі́йне;
• к. под’емное – к. підійма́льне;
• к. полевое – к. польове́;
• к. пошвенное, подливное – к. підсубі́йне;
• к. приводное, ведущее – к. тягове́;
• к. приставное (пол. упередкового плуга) – к. приставне́;
• к. промежуточное (зубчатое) – триб проміжни́й;
• к. пустотелое – к. порожни́сте;
• к. рабочее (турбины) – к. робо́че;
• к. раз’емное – к. розніма́не;
• к. реактивное – к. реакти́вне;
• к. рулевое (ветр. мельн.) – к. пра́вильне;
• к. р. (на судне) – к. стернове́;
• к. с восьмеркой – к. вісімкува́те;
• к. секторное – к. вирізко́ве, се́кторне;
• к. сменное (для перем. скорости) – к. змі́нне;
• к. спусковое – к. спускове́;
• к. среднебойное, средненаливное – к. середнєналивне́;
• к. ступенчатое – к. східча́сте;
• к. счетное (часов) – к. лічи́льне;
• к. трения – к. тертьове́;
• к. тяговое, ведущее – к. тягове́;
• к. фрикционное клинчатое – к. тертьове́;
• к. холостое – к. я́лове;
• к. храповое, храповик – заскочни́к (-ка), к. заскочне́;
• к. цевочное – к. цівкове́;
• к. цепное – т. ланцюго́вий;
• к. цилиндрическое – т. циліндро́вий;
• к. червячное – т. шнеко́вий;
• к. бьет – к. вихиля́є.
Коэффициент – сучи́нник (-ка);
• к. гидрологический – с. гідрологі́чний;
• к. отдачи, полезного действия – с. вида́тности;
• к. полезного действия – с. вида́тности;
• к. пол. действ. гидравлический – с. видат. гідравлі́чний;
• к. пол. действ. индикаторный – с. в. індика́торний;
• к. пол. действ, механический – с. в. механі́чний;
• к. пол. действ. общий – с. в. зага́льний;
• к. пол. действ. промышленный – с. в. промисло́вий;
• к. пол. действ. термический – с. в. теплови́й;
• к. пол. действ, экономический – с. в. економі́чний;
• к. пол. действ. эффективный – с. в. ефекти́вний;
• к. хозяйственный – с. господа́рчий;
• к. эксплоатационный, ж.-д. – с. експлоатаці́йний;
• к. эффективный – с. ефекти́вний.
Обрешечивать, -тить – латува́ти, полатува́ти;
• о. (пол под паркет) – кліткува́ти, покліткува́ти.
Перестеленный (пол) – пересте́лений, пере́сланий;
• п. (о каменной мостовой) – перебруко́ваний.
Перестилать, -стлать (пол) – пересте́лювати, перестила́ти, пересла́ти;
• п. (каменную мостовую) – перебруко́вувати, перебрукува́ти.
Подбор – добі́р (-бо́ру);
• п. (процесс) – добира́ння, добра́ння;
• п. (черный пол) – мостови́ння.
Сколачивать, -лотить (пол) – збива́ти, зби́ти.
Черный – чо́рний;
• ч. глина – гли́ва;
• ч. жирная глина – чорну́ха;
• ч. железо – нефарбо́ване залі́зо;
• ч. пол – мостови́ння.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Пол
• Земляной пол – долівка (діл).
• Книга упала на пол – книжка впала додолу (на діл, на підлогу, на поміст).
• Без различия пола и возраста – усякого віку і статі; (іноді) не зважаючи на стать і вік; не розрізняючи статі й віку.
• Женский пол – жіноча стать; (збірн.) жіноцтво (зниж. жінота).
• Лица обоего пола – особи обох статей; люди (особи) однієї і другої статі.
• Мужской пол – чоловіча стать; чоловіки.
• Прекрасный (нежный, слабый) пол (шутл.) – красна (ніжна, тендітна) стать; жіноцтво.
• Сильный пол – дужа (сильна) стать; чоловіки.
Нежный
• Нежный возраст, нежные лета – ніжний вік, ніжні літа; дитячий (дитинний) вік, дитячі літа; дитинство.
• Нежный пол (устар.) – ніжна (тендітна) стать; ніжний (тендітний) рід; жіноцтво.
Прекрасный
• В один прекрасный день; в одно прекрасное утро – одної красної (прегарної, чудової) днини; одного чудового (прегарного) дня; одного красного (прегарного) ранку.
• Прекрасный (нежный, слабый) пол (шутл.) – Див. пол.
• Ради прекрасных глаз чьих – Див. глаз.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

пол 1. підло́га,-ги
2. помі́ст,-мо́сту
3. долі́вка,-ки (земляна)
п. гли́няный долі́вка,-ки
п. земляно́й долі́вка,-ки, помі́ст,-мо́сту
п. парке́тный підло́га парке́тна
п. пли́точный підло́га плиткова́
п. цеме́нтный підло́га цеме́нтна
пол-оборо́та півоборо́т,-ту, піво́берт,-ту (колеса, вала)

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ви́вертень, -тня –
1) ветролом;
2) брус в пол ствола.
Га́льба – пол-литра, кружка пива.
Гальва́ – полштоф, пол-литра.
Діл, род. до́лу – 1) долина;
2) низ;
3) пол земляной.
• До до́лу – а) на пол; б) на землю; в) к земле, вниз.
Додо́лу, нар. –
1) на пол, на землю, до земли;
2) вниз, книзу;
3) (о поклоне) земно.
• До до́лу – к долине.
Долі́вка – пол (земляной).
Жіно́та –
1) (соб.) женщины;
2) слабый пол.
Міст, р. мо́сту – 1) мост;
2) пол, помост.
Мости́на –
1) половица;
2) пол.
Пів – пол, половина.
Підло́га – дощатый пол.
Полу́скирт, -та, полу́скирток, -тка – пол скирды.
Помі́ст, -мо́сту – пол деревянный.
Спідру́чний – лошадь, пол, идущий со стороны погонщика.
Те́рти, тру, треш –
1) тереть, молоть;
2) тереть, потирать.
• Тре собі́ ру́ки – руки потирает.
3) утаптывать, сглаживать.
• Дні те́рти – прозябать.
• Те́рти підло́гу – мыть пол.
• Те́ртися – 1) тереться;
2) тереться, постоянно быть где;
3) (о рыбах) метать икру.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Пол (род мужск. или женск.) – стать; п. женский – жіно́ча стать; (женщины) – жіно́цтво; п. мужской – чолові́ча стать; (мущины) чолові́ки; население обоего пола – людність усякої ста́ті, чолові́ки й жінки; всего обоего пола – разом тіє́ї й тіє́ї (дру́гої) ста́ті.
Час (мера времени) – година; ч. академический – академі́чна година; ч. рабочий – робі́тна, робо́ча година; (в учрежден.) – урядо́ва година; -сы неприсутственные – неурядо́ві години; -сы приемные – години на прийма́ння, години прийма́ти; -сы служебные, присутственные – урядо́ві години, години (на) урядува́ння; без пяти минут шесть часов – за п’ять (хвилин) шо́ста; без четверти пять – за чверть п’ята; в дневные часы (приходить) – уде́нь; в час, два, три (и т. д.) – о пе́ршій дру́гій, тре́тій і т. д. годині, в пе́ршій, дру́гій, тре́тій і т. д. годині, в пе́ршу, дру́гу, тре́тю і т. д. годину; в 24 часа – в 24 години, про́тягом 24 годин; в пол пятого (часа) – (о) пів на п’яту; в четверть пятого – (о) чверть на п’яту; впродолжение, втечение часа – (че́рез) годину, ці́лу годину; двадцать минут третьего – два́дцять (хвилин) на тре́тю; за час сделать – в годину зробити; который час? – ко́тра година?; по часам платить – від години (погодинно платити); по часам работать – від години працюва́ти, погодинно працюва́ти; по целым часам ожидать – чека́ти ці́лими годинами; половина второго – пів на дру́гу; ровно в 5 часов – то́чно (рі́вно) о п’ятій годині; с часу на час – з години на годину, щогодини; семь часов – сім годин, сьо́ма година; час-от-часу – щораз, деда́лі; через час – за годину; четверть девятого – чверть на дев’яту.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Би́тий, -а, -е.
1) Битый. Каже дитина, що бита, та не каже за що. Посл. Би́тий хо́диш. Вотъ-вотъ будешь побитъ. Битий ходиш — от-от-от попоб’ють. Ном. № 3610. Я в тім не битий. Я этому не учень, я этого не знаю. Фр. Пр. 35.
2) О дорогѣ: торный, укатанный. Ой як вийдеш на битий шлях, слізоньками вмиться. Нп. Ой біда, біда чайці небозі, що вивела діток при битій дорозі. Нп.
3) Печатный. Я розбіраю тільки бите письмо, а скорописі не вмію. Павлогр. у. (Залюбовск.).
4) О монетѣ и металлѣ: чеканенный, кованный. Битії таляри. Гол. І. 19. При боці шабля у Дамашку бита. Федьк. І. 132. Без битої голої копійка. Котл.
5) Би́та підло́га. Полъ изъ бревенъ. Шух. І. 174. Ум. Битенький. Чуб. V. 943.
Бі́лий, -а, -е.
1) Бѣлый. Червоная калинонька, білеє деревце. Мет. 64. Під білою березою козаченька вбито. Мет. 102. Причарувала біле личенько. Мет. 84.
2) Чистый. Я матері догожу, — постіль білу постелю. Нп. Взяв білу сорочку. Драг. 4.
3) Бі́лий світ. Міръ Божій, бѣлый свѣтъ. Хведір умер, сама осталась на білому світі. Нуди́ти бі́лим світом. Томиться, тосковать. Не співає; як сирота білим світом нудить. Шевч.
4) Бі́лий день. Полный разсвѣтъ. Прокинувся я, аж дивлюсь — білий день на дворі.
5) Бі́лий ти́ждень. Страстная недѣля. Чуб. ІІІ. 13. Маркев. 4.
6) Бі́ла че́лядь. Женскій полъ. Коли турки воювали, білу челядь забірали. Гол. І. 49. Ні в чім буде між білу челядь піти погуляти. АД. І. 109.
7) Бі́ла рядовина́. См. Рядовина 1. Вас. 168.
8) По бі́лому співати. Пѣть по церковному. Як би вони (шалопути) по білому співали, то й нічого, — я пізнав би, що́ співають. Новомоск. у.
9) Бі́ла біля́ва. Въ загадкѣ: береза. Біла білява перед Богом стояла. Ном.
10) Біла. О монетѣ: десятикрейцеровая монета. Галиц. Ум. Біленький, білесенький.
Дити́нець, -нця, м.
1) Родимчикъ, дѣтская болѣзнь.
2) Деревянный полъ; ящикъ на днѣ колодца. Борз. у.
І. Діл, до́лу, м.
1) Низъ, долина. Як летіла ворона догори, то й кракала, а як на діл, то й крила опустила. Ном. Нет мене, сивий коню, горами, долами. Грин. ІІІ. 677.
2) Полъ земляной. Сим. 2. Як мертва на діл повалилась. Шевч. 72. До-до́лу. На полъ, на землю, до земли. Зсади хлопця до-долу. До-долу верби гне високі. Шевч. 26. Склонив головочку низько до-долочку. Чуб. Крикнув Швачка та на осаулу: із коней до-долу! ЗОЮР. Долина глибока, калина висока, аж до-долу віття гнеться. Мет. Ісус, нахилившись до-долу, писав пальцем. Єв. І. VIII. 6. Ум. Доло́к, до́лонько, до́лочко.
Долі́вка, -ки, ж. Земляной полъ, вымазанный глиною. Вас. 194. Сим. 2. Чуб. VII. 383. Скриня... одчинена, розбитий замок лежить коло неї на долівці. Кв. Ум. Долі́вонька, долі́вочка.
Зага́та, -ти, ж.
1) Насыпь изъ навоза у канавы, служащая вмѣсто забора. Нѣжин. у.
2) Стѣнка хлѣва, состоящая изъ двухъ параллельныхъ плетней на четверть или полъ аршина другъ отъ друга, промежутокъ между которыми набить соломой. Чуб. VII. 393.
3) Вѣтви терновника или другого колючаго дерева, положенныя сверхъ плетня, чтобы препятствовать перелѣзать черезъ него. О 1861. VIII. 93.
За́кла́д, -ду, м.
1) Основаніе, фундаментъ.
2) Учрежденіе, заведеніе.
3) Количество неваленнаго сукна, какое можно положить въ валушку въ одинъ разъ.
4) Закладъ, пари. Давай у заклад на гроші. Грин. І. 213. Би́тись, захо́дити, іти́ у закла́д. Держать пари. Не заходи з дідьком у заклад. Ном. № 12593. Спор як хоч, а в заклад не бийсь. Ном. № 12595. Боже борони йти в заклад. Ном. № 12594.
5) На закла́д роби́ти підло́гу. Дѣлать полъ такъ, чтобы одна половица заходила за другую. НВолын. у.
6) За́кладом. Тихо, не спѣша. За́кладом роби́ти. Работать медленно, не спѣша. Ти все закладом: другий би се зробив до полудня, а ти до півночі. О лошадяхъ: тихой ровной рысью. Не шарпай коней, пускай їх закладом. Уман. у. За́кладом коси́ти. Брать косой при самой землѣ. НВолын. у.
Здрубцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. Истоптать полъ ногами, оставляя слѣды грязныхъ ногъ. Бач як здрубцювали (поміст) собаки — тілько що змила, та хоч уп’ять мий. Звісно, на дворі мокро, а двері відчинені, — вони й набігли. Екатериносл.
Зем, зе́ми, ж. Полъ въ домѣ, преимущественно вымощенный кирпичемъ. Він сам розорив хату свою, а брат його зем розібрав. Зем була цеглою виложена в хаті, так він цеглу повикопував. Павлогр. у. (Залюбовск.).
Міст, мо́сту, м.
1) Мостъ. Оце пропав, як з мосту впав. Ном. № 1875.
2) Полъ деревянный. Молодицям по світлицях мости шарувати. О. 1862. IV. 107. А в милої ввесь двір на помості. Ой для кого, мила, сі мости мостила? Грин. III. 263. Ум. Місто́к, місто́чок, мо́стонько. Калиновий мостоньку, гнися, не ломися. Грин. III. 526.
Мости́на, -ни, ж.
1) Половица. Ой зірви, синку, в коморі мостину, сховай, синку, чужую дитину. Чуб. V. 729.
2) Полъ. Гал.
Пів. Полъ, половина. Употребляется только въ соединеніи съ другими словами: Півстада. Чуб. V. 189. Півбока. Рудч. Ск. І. 45. Не сказавши ні півслова. Котл. Ен. II. 40.
Підло́га, -ги, ж.
1) Дощатый полъ. Шух. І. 174. Грин. II. 102. А в нашого свата у хаті підлога. Гол. IV. 447. Жаба седіла під підлогою. Чуб. II. 47.
2) Въ ткацкомъ станкѣ (кро́снах): два передніе и два задніе столба (ко́ники), соединенные боковыми планками. Шух. І. 254.
Пі́дрізка, -ки, ж. Мѣтка на ухѣ овцы: отрѣзано полъ уха. Мнж. 182.
По́ле, -ля, с.
1) Поле. В чистому полі да і пшениченьку поле. Мет. 101. Святий Юрій по полю ходить, хліб жито родить. Ном. № 433. В чистім полі край дороги висока могила. Мет. 97.
2) Фонъ (въ узорной ткани и пр.). Вас. 171. Чуб. VII. 426.
3) Полъ. А ворожка і каже: «Оже, бабо, на твої гроші ще одна твоя дитина женеться!» — А киньте ж, — кажу, з якого поля: з жіночого, чи з мужичого? — «З мужичого», — каже. Кобел. у. Ум. По́ленько. О. 1862. IV. 12. По́лечко. Маркев. 105. Польце́. Зорати польце. Засіяв чоловік просом польце. О. 1862. VIII. 25.
Помі́ст, мо́сту, м. Полъ деревянный. Сим. 2. Шух. І. 93. А в нашого Галайди хата на помості. Шевч. 209. Дожидайся мене, серденятко моє, гей та до себе в гості, як виросте в тебе трава на помості. Мет. 23. У дівчини чорнявої ввесь двір на помості. Мет. 90. Як шкваркне об поміст. Мнж. 7.
Прогні́й, -но́ю, м. Незамерзающее мѣсто на болотѣ. Сим. 147. Низкое мѣсто, заливаемое водой по крайней мѣрѣ на полъ лѣта. Нѣжин. у. Топкое мѣсто. Волч. у. Кобилиці... у прогної поховались. Рудч. Ск. І. 87. Отам попереду був піщуга, а тепер прогної, трясовина. Волч. у.
Чері́нь, -ня́, м. и ж.
1) Подъ печи. Рудч. Ск. І. 134. Наказав жінці топити, а як роспеклась черінь.... Мнж. 117.
2) Платформа надъ сводомъ кухонной печи (между коміном и стѣной). Вас. 194. Як черінь гарячий, так треба насипать жита, щоб сохло. Козелец. у.
3) Полъ гончарной печи, покрывающій своды. Вас. 180.
4) Значительное пространство, покрытое чѣмъ-нибудь. Надибала цілу черінь грибів. Борз. у.
5) Черіне́м сі́ли. Въ кружокъ сѣли? Ном. № 14030. Чумаки сіли черінем полуднати. (К. 11. Михальчукъ).

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

„Пол-шага“ — „Пів кро́ка“.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Же́нщина = жі́нка, жіно́щина, (не замужня) = д. Дѣви́ца, (замужня) = д. Жена́, (молода) — молоди́ця, (з дитиною до шлюбу) – по́критка, на́критка, самокри́тка. – Ж. лёгкаго поведе́нія = слабка́ на вто́ри, самода́йка, цьо́хля. — Же́нщины = д. Же́нскій полъ. — Ой жінки ви, цокотухи, не смачнїш же ви сивухи. Кв. — А государиня, сказано жінощина, вона йому те й простила. н. о. К. З. о Ю. Р.
Парке́тъ, парке́тный полъ = тафльо́вана підло́га. С. Ш.
Полъ = 1. по́міст, підло́га (дощаний), діл, долі́вка (глиняний або цегельний). — На полу́ = на помо́стї, на підло́зї, на долі́вці, долї. — Парке́тный полъ = тарфльо́вана підло́га. С. Ш. — А в нашої удовицї хата на помостї, приїхали до вдовицї три козаки в гостї. н. п. — Гуляють гостї — і покотились на помостї. К. Ш. — Тодї ж мене сподївай ся в гостї, як поросте у коморі трава на помостї н. п. — Сїли гостї на помостї варенуху пити. Кн. — У Туркенї по тім боці хата на помості. К. Ш. — На підлозї пшениця не зійде. н. пр. — В сьвітлицї дубова підлога навощена. Кн. — Химерні тїнї лежали на бі́лій підлозї. Пр. — В сьвітлицї на підлозї лежали килими. Кн. — Пляшку об долівку брязь. Кн. — Хоч долї, аби у своїй волї. н. пр. — Послались долї і лягли. н. о. — Долї — дві волї: разом і нога і рука спить. н. пр. 2. пол (С. Жел.), стать, рід (С. Жел.). — І брехлива і криклива — звісно жіноча стать. Кр. — Ганну до школи не оддали: як на її стать, так науки великої не треба. Питаєте ся, що воно таке „жіноча стать“? Це значить ся, на щот „женського полу“. Кр. 3. пів, половина, половиця. — Въ по́лы, на́ полы = попола́м, напі́в. — Изъ полу́ = з полови́ни, на́ спіл (д. Полови́на).
Же́нскій = жіно́чий, жіно́цький. С. Аф. З. — Жіноча річ коло припічка. н. пр. — Же́нскій полъ = жінки́, жіно́та, жоно́та, жінва́, бі́ла че́лядь. С. Л. — На вулицї жінва черінями (купами) сидить. С. Л. – Коли Турки воювали, білу челядь забирали. н. д.
За́воро́тъ = поворо́т, поворо́тка. — Заворо́ты полъ = при́поли. С. З.
Шту́чный = штуко́ваний, тафльо́ваний (С. Ш.). — Шту́чный полъ = тафльо́вана підло́га, С. Ш.

Запропонуйте свій переклад