Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 92 статті
Запропонувати свій переклад для «помилка»
Шукати «помилка» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Грех
1) гріх (
р. гріха́), (детск. грі́шка); вина́, прови́на.
Смертный грех – смерте́льний гріх, гріх непроще́нний.
В греха́х – грі́шно. [Грі́шно живе́].
Вводить в грех – на гріх (до гріха́) призво́дити.
Совершить грех, взять грех на душу – гріха́ вкуси́ти.
Искупать грех – поку́тувати (гріх).
Загладить грех – покри́ти гріх, скупи́тися гріха́, споку́тувати (гріх).
Отпустить грехи́ кому – розгріши́ти кого́.
Не получивший разрешения от греха́ – нерозгрі́шений.
Грех да беда на кого не живёт – без гріха́ та без ли́ха не проживе́ш.
На грех мастера нет – на гріх не спасе́шся.
Есть тот грех – ні́де (нема́ де) гріха́ потаї́ти.
С грехо́м пополам – так-сяк, через верхи́. [Через верхи́ зроби́ла, аби збу́тись];
2) ва́да, ґанч[дж] (
р. -ч[дж]и);
3) по́милка (
мн. помилки́), гріх [Це мій гріх – не догле́дів та й помили́вся], о́гріх.
Доса́дный – доса́дний; (неприятный) при́крий. [При́кра по́милка ви́йшла].
Доса́дно – доса́дно, при́кро, (жаль) шко́да; серди́то. [Так мені́ серди́то ста́ло на не́ї за це].
Заба́вный
1) (
приятно забавл.) уті́шний, уті́шливий, поті́шний, заба́вний. [Така́ та́я дити́нка вті́шна була́, ще я тако́ї втішне́нької і не ба́чила. Таке́ га́рне, уті́шливе хлоп’я́. Яко́го пісе́нь сла́вних вона́ співа́ла, яко́го казочо́к поті́шних умі́ла! (М. Вовч.)];
2) (
смешной) куме́дний, весе́лий, ціка́вий. [Куме́дне таке́ кошеня́тко. Куме́дна по́милка. Наби́в собі́ на ло́бі таку́ ціка́ву ґу́лю, що не мо́жна було́ не регота́тися].
-ный человек – куме́дна люди́на.
-ные приключения – весе́лі приго́ди.
Сыграть -ную штуку с кем – зроби́ти (до́брого) фи́ґля кому́. [Ба́чать ді́ти, що стари́й ба́тько з ни́ми фи́ґля зроби́в (Драг.)].
Заблужде́ниепо́милка, помилко́ва (неправди́ва) ду́мка, помилко́вий (неправди́вий) шлях, оми́лення, зблука́ння, (гал. и стар.) блуд, о́блуд, за́блуд (-ду), зблу́да. [Тре́ба розві́яти його́ по́милку (помилко́ву ду́мку). І блу́дів накопи́чуються го́ри, що й пра́вду нам наві́ки закрива́ють (Куліш). Він ці́ле життя́ ніс тя́жку ка́ру за своє́ хвиле́ве зблука́ння].
Вводить, ввести в -ние – омиля́ти, омили́ти, змили́ти кого́, при(з)во́дити, при(з)ве́сти до по́милки, до облу́ди, на хибни́й шлях ста́вити (поста́вити), збива́ти (зби́ти) з правди́вого шляху́, дури́ти, піддури́ти, здури́ти кого́, (гал.) блу́дом пове́сти кого́.
Введение в -ние кого – оми́лення кого́, призве́дення до по́милки кого́, дурі́ння кого́.
Быть в -нии – помиля́тися, бу́ти оми́леним, (гал.) блу́дом іти́ (піти́). [Ве́льми коха́ли та́то ма́му і бага́то де в чо́му були́ про не́ї оми́лені (Кониськ.)].
Впасть в -ние – помили́тися, омили́тися.
Вывести из -ния кого – з’ясува́ти кому́сь його́ по́милку, о́чі розкри́ти кому́.
Каза́ться
1) (
являться) явля́тися, з’явля́тися, пока́зуватися; срвн. Пока́зываться 2. И на глаза не -жи́сь – і на о́чі мені́ не наверта́йся.
Стыдно людям -за́ться – со́ром і на лю́ди ви́йти (перед лю́ди ста́ти);
2) (
иметь вид) пока́зуватися, видава́тися за що, на що, чим; срвн. Представля́ться 7 (чем) и Пока́зываться 4. [Він як народи́всь, то пока́зувався ду́же слабко́го здоро́в’я (Крим.). Оддалеки́ все видає́ться ме́ншим (Комар). Дя́дькові за́киди видаю́ться йому́ на́дто слаби́ми (Борд.). Ця річ ті́льки видає́ться на вели́ку];
3) (
кому чем, являться в виде чего кому, мниться) здава́тися, видава́тися, увижа́тися, удава́тися кому́, для ко́го за що, чим; срвн. Пока́зываться 4. [Ко́жна хвили́на здава́лась за ці́лі роки́ (Коцюб.). Цей про́стий зви́чай здава́вся для не́ї коме́дією (Н.-Лев.). Світ йому́ здава́вся чудни́й і непе́вний (Ніков.). Шко́ла видава́лась їй и́ноді домови́ною (Коцюб.)].
-ться на вид – пока́зувати. [Хліб з весни́ пока́зував нічо́го (Звин.)].
-жется на вид – пока́зує кому́. [З обли́ччя більш двадцяти́ літ їй не пока́зувало (Свидн.)].
-за́лся (каким) – вигляда́в на ко́го, ким, немо́в хто, подава́в на ко́го. [Син вигляда́в немо́в ви́нний (Крим.)].
-ться странным, удивительным (что) – ди́вно здава́тися кому́. [Ди́вно ті́льки здало́сь йому́, що Черева́нь про те ані́ га́дки (Куліш)].
Как вам -жется? – як вам здає́ться? як на вас? як вам видає́ться? як гада́єте?
-жется, он вздорлив – здає́ться, (що) він колотли́вий.
Он мне -жется вздорным – він мені́ здає́ться люди́ною недола́дною; про ме́не (для ме́не) він вигляда́є на люди́ну недола́дну.
Как мне -жется – як на ме́не.
-жется молодым – вигляда́є на молодо́го, мо́лодо гляди́ться.
При заходе солнце -жется больше – навза́ході со́нце здає́ться бі́льшим;
4) (
мерещиться) здава́тися, увижа́тися, уви́джуватися, ви́дітися, убача́тися, видава́тися, ма́ритися, верзти́ся, уздріва́тися, вигляда́ти, придава́тися кому́ чим, на що; срвн. Пока́зываться 3. [Йому́ все ввижа́ється, що до ха́ти зло́дій лі́зе, – то він спа́ти не мо́же (Звин.). А він усе́ перед мої́ми очи́ма уви́джується (Г. Барв.). Хоч ви́диться, що гуса́к промовля́є ти́хо, а мо́же то й не гуса́к (Рудан.). Все йому́ ба́тько покі́йний убача́ється (ЗОЮР). Все йому́ вигляда́ло, що він тоті́ ді́ти но́сить (Стеф.). Як надиви́лася я на те страхіття́, то й тут мені́ придає́ться (Звин.)].
Как -жется (кому) – як здає́ться (кому́, для ко́го).
-жется мне – видає́ться, ба́читься, ви́диться мені́.
Это только с первого взгляда так -жется – то ті́льки на пе́рший по́гляд так (таке́) увижа́ється (видає́ться).
Это вам только так -жется – то вам так ті́льки здає́ться (увижа́ється);
5)
ка́жется (безлично) – здає́ться, ба́читься, вигляда́є. [Здає́ться так-же са́мо гуля́ють, як і в нас, да не так (М. Вовч.). Ба́читься, в ти́ші глибо́кій кри́лами ма́є весна́ (Вороний)].
-за́лось – здава́лося, ба́чилося.
-жется, верно – здає́ться, ві́рно.
-жется (утвердительно) – (та) здає́ться!;
6)
-жется, как нрч., см. Кажи́сь 2, 3.
Ка́жущийся – на по́гляд, на о́ко, ні́би-то таки́й, ні́би-то спра́вжній, га́даний, позі́рний, на по́зір, (гал.) ілюзори́чний.
Ошибка лишь -щаясяпо́милка лиш на о́ко така́.
-щийся результат – ілюзори́чний на́слідок.
-щийся сильным – на по́зір си́льний (ду́жий).
Неве́рность
1) неві́рність; непе́вність; зрадли́вість (-ости).

Супружеская -ность – подру́жня неві́рність (зра́да).
Делать -ности, сделать -ность – пору́шувати, пору́шити (подру́жню) ві́рність;
2) неправди́вість, неві́рність; несправедли́вість, непра́вильність, непопра́вність; неслу́шність; хи́бність, помилко́вість; фальши́вість (-ости); (
ошибка) по́милка;
3) непе́вність, невпе́вненість; хи́ткість, хи́сткість (-ости);
4) непе́вність.
Срв. Неве́рный 1 - 4.
Неосо́знанный – неусвідо́млений.
-ное заблуждение – неусвідо́млена по́милка.
Неотврати́мый – невідхи́льний, невідворо́тний, неперебо́рний, неперемо́жний, (неизбежный) немину́чий, (роковой) призна́чений до́лею, фата́льний, (неустранимый) непозбу́тній. [Це неперебо́рний зако́н істо́рії (Доман.)].
-мое бедствие – невідхи́льне (немину́че) ли́хо.
-мая ошибка – непозбу́тня по́милка.
-мое последствие, -мый результат – немину́чий (невідворо́тний) на́слідок.
Обмо́лвкапо́милка на сло́ві, по́милка на (в) реча́х.
Обни́зка
1) (
д. оконч.) обниза́ння;
2) по́[о́б]милка в низа́нні.
Обчё́тпо́ми́лка, о́бмилка (в лічбі́, в раху́нках).
Опеча́тка – друка́рська по́ми́лка.
Опи́ска
1) (
действ.), см. Опи́сывание, Описа́ние;
2) по́ми́лка, о́грі́х.
Оши́бкапо́ми́лка, о́(б)ми́лка, по́хибка, хи́ба. [Ортографі́чні по́милки́, по́хибки. По́милка за фальш не йде́ = -ка в фальшь не ставишся].
По -ке – у поми́лку, по́милкою; см. Оши́бочно.
Он сделал это по -ке – він зроби́в це в по́милку, помилко́во, по́милкою, помили́вшись.
Вводить (ввести) в -ку – змиля́ти, змили́ти кого́, призво́дити, призве́сти кого́ до по́милки, приво́дити, приве́сти на заві́д.
Впадать (впасть) в -ку – допуска́тися, допусти́тися по́милки.
См. Ошиба́ться.
-ка в счёте – рахунко́ва по́милка.
-ка за -кой, -ка на -кепо́милка за по́милкою, по́милка на по́милці.
Вкралась -ка – тра́пилася по́ми́лка.
Погре́шность – о́грі́х, про́гріх, по́ми́лка, о́бми́лка, хи́ба, по́хибка.
Маленькая -ность – огрі́шок (-шка). [Не ве́льми-то вели́кий огрі́шок, що не так сказа́в].
Типографская -ность – друка́рська по́хибка, по́ми́лка.
Почу́вствовать – почу́ти (редко спочу́ти), (восчувствовать) відчу́ти, учу́ти; (зачуять) зачу́ти, (ощутить) почути́ти що. [Бий його́ ду́жче, щоб почу́в (Харк.). Незаба́ром вона́ очути́лась і почу́ла, що їй хо́лодно і бік у не́ї боли́ть (Грінч.). Він відчу́в се́рцем той крик розпу́ки (отчаяния), що гли́боко таї́вся в се́рці його́ наро́ду (Коцюб.). Тепе́р і пани́ вчу́ли, що хліб ро́дить на мозоля́х (Кониськ.)].
-вать себя как-л. (напр. хорошо, плохо, молодым и т. п.), по себе что-л. – почу́тися як (напр. до́бре, зле, молоди́м і т. ин.), що. [Почу́лася, що не мо́же йти, що не змо́же ввійти́ в ту ха́ту (Грінч.)].
-вать боль в ноге – біль у нозі́ відчу́ти, почу́ти, почути́ти.
-вать в себе влечение к чему – почу́ти в собі́ по́тяг до чо́го.
-вать в себе (свои) силы, любовь – почу́тися на (свої́х) си́лах (на си́лі и на си́лу), на любо́ві. [(Квітка) почу́всь на свої́х вла́сних си́лах і дав до́бру озна́ку свого́ вели́кого да́ру (Куліш). На́дто вже бага́то люде́й почу́лося на любо́ві до Украї́ни (Рідн. Край)].
-вать утомление, голод – почу́тися на вто́му, на го́лод.
-вать влечение к добру, злу – почу́тися на до́бре, на зле. [Так співа́й, щоб чолові́к на до́бре, а не на зле почу́вся (Куліш)].
-вать свой живот, руки и т. д. – почу́тися живота́, руки́. [Почу́єшся живота́, як іззіси́ (Борз.)].
-вать себя беременною – почу́тися. [Я вже почу́лась (Гр.)].
И не -вал, как заснул – і не зчу́вся, як засну́в.
Дать себя -вать, см. Дава́ть.
-вать расположение, симпатию, склонность к кому-л., к чему-л. – сподо́бати, уподо́бати собі́ кого́, що, прихили́тися, приверну́тися до ко́го, до чо́го. [А я відра́зу приверну́лась до те́бе се́рцем за твою́ лагі́дність (Л. Укр.). Княги́ня ху́тко до йо́го прихили́лась (Стор.)].
-вать пресыщение жизнью, наслаждениями и т. д. – знуди́ти сві́том, вті́хами і т. д.
Почу́вствованный – почу́тий, відчу́тий, учу́тий, зачу́тий.
-ться – почу́тися, учу́тися.
В его словах мне -лось что-то…– в його́ слова́х мені́ почу́лося (вчу́лося) щось…
Ошибка эта -вуется нашими потомками (отзовётся) – по́милка ця на́шим наща́дкам очу́титься, да́сться в знаки́.
Просчё́т
1) перерахува́ння, перелі́чення;
2) (
ошибка) прорахува́ння, по́ми́лка в раху́бі.
Про́тив, предл. с род. пад.
1) про́ти, навпро́ти, напро́ти(в), су́проти́(в), насу́проти́(в), (
визави) про́сто, напро́сто ко́го, чо́го. [Хло́пці стоя́ли оди́н про́ти о́дного (Н.-Лев.). Я сів на бульва́рі напро́ти буди́нку (Коцюб.). Супроти́в двора́ та твоя́ кума́ (Чуб.). Ха́та його́ стої́ть про́сто це́ркви (Борз.). Про́сто Зінька́ сиді́в зовсі́м бі́лий дід (Грінч.). Напро́сто Лаго́вського місти́вся за столо́м гре́цький ко́нсул (Крим.)].
Я живу -тив – я живу́ про́сто це́ркви.
Поставить что -тив огня – поста́вити що попри ого́нь, про́сто огню́.
-тив неба на земле – про́сто (про́ти) не́ба на землі́;
2) про́ти, су́проти́(в) ко́го, чо́го; (
вопреки) всупере́ч ко́му, чо́му; на ко́го, на що. [Проти наси́льства бороню́ся я (Грінч.). Супротив йо́го ніхто́ не всто́їть (ЗОЮР. І.). І доса́да упе́рше ворухну́лась в ме́не в се́рці супроти ньо́го (Л. Укр.). До́бре нам відо́мо, як тобі́ Бог помага́є на вся́кого во́рога (Куліш)].
-тив воли, желания – проти во́лі, мимо во́лі, проти бажа́ння, всу́пере́ч бажа́нню, не́хотячи, наперекі́р, через си́лу.
Делать против ч.-л. желания – іти́ на су́переки а ким.
-тив убеждения, совести, чести – проти переко́нання, со́вісти (сумлі́ння), че́сти, всу́пере́ч переко́нанню, со́вісті (сумлі́нню), че́сті.
-тив течения – проти води́, устрі́ть води́. [Чи ле́гше тягти́ проти води́, чи за водо́ю (Гр. І.)].
-тив солнца – навпаки́ со́нця. [Ву́лицями обхо́дила навпаки́ со́нця (Квітка)].
Ошибка -тив языка, грамматикипоми́лка проти (супроти) мо́ви, проти (супроти) грама́тики.
Я -тив этого – я про́ти цьо́го, я проти́вний цьо́му.
Это -тив закона – це про́ти зако́ну, це проти́вно зако́нові.
Лекарство, средство -тив лихорадки, насморка – лі́ки про́ти пропа́сниці, про́ти не́житю и на пропа́сницю, на не́жить.
Помощь -тив кого – по́міч проти ко́го и на ко́го. [Запобіга́в їх по́мочи на Шве́да (Куліш)].
Выступить, идти -тив неприятеля, войной -тив кого – ви́рушити, іти́ проти во́рога и на во́рога, війно́ю на ко́го.
Болезнь ваша -тив его болезни ничего не значит – хворо́ба ва́ша проти (супроти) його́ хоро́би нічо́го не ва́рта.
Прочё́т
1) по́милка, про́гріх в ра́ху́нку;
2) прочита́ння.

Для -чё́та – на прочита́ння, для прочита́ння.
Проши́бка – про́грі́х, по́милка.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

ВИЧ – (вирус иммунодефицита человека) ВІЛ (вірус імунодефіциту людини.).
[ВІЛ не має звичних репаративних механізмів, які виправляють генетичні помилки щоразу, як вірус розмножується. Внаслідок цього, розмножуючись, він надзвичайно швидко мутує, в середньому на кожні 2000 нуклеотидів припадає одна генетична помилка — це фантастична швидкість. За десять років у ВІЛ може відбутися стільки генних мутацій, скільки їх людська раса зазнала за мільйони років еволюції. ВІЛ, який урешті-решт убиває свого носія, може бути на кілька тисяч поколінь віддалений від того вірусу, яким хворий був інфікований первинно (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку)].
Обговорення статті
Вроде – подібний до кого-чого, на зразок кого-чого, наче, неначе, ніби, нібито, начеб, неначебто, немов, немовби, немовбито, як-от, от як, а саме;
вроде бы… – ніби, нібито, начеб, неначебто, немовби, немовбито;
вроде как (разг.) – ніби як; [не] наче; немов[би]; такий, як;
вроде кого, чего – подібний до кого, чого; як [от] хто, що; на зразок (на взір) кого, чого;
нечто вроде ошибки – наче якесь помилка, щось подібне до помилки, щось ніби як помилка;
нечто вроде чего – щось ніби що, щось подібне до чого, щось на взір (на кшталт, на шталт, на штиб, взором, кшталтом, шталтом) чого, наче як що. Обговорення статті
Грубый
1) грубий; (
жёсткий) цупкий, шорсткий, (грубого размера) дебелий; (о голосе, низкий) товстий;
2) грубіянський, брутальний, неввічливий, простацький, (
жёсткий) шорсткий, терпкий:
в грубых чертах – згруба, приблизно;
грубая обработка (техн.) – начорна обробка;
грубая ошибка – груба (тяжка, прикра) помилка (хиба, похибка);
грубо говоря – спрощуючи, загалом, не деталізуючи, (диал.) згрубша; приблизно, приблизно кажучи;
грубое невежество – темна темнота, грубе (простацьке) неуцтво, дурне невігластво;
грубое обхождение – грубе (брутальне) поводження;
грубый человек (по виду) – мурло, мурмило; (по обращению) грубіян.
[Грубе полотно. Цупка тканина. Шорстка тканина. Шорстке волосся. В шорстких, та незлих словах. Терпка в нього вдача (АС). Згрубша шаную рамки правопису, але не аж так глибоко, щоби укорочувати собі життя, силуючи себе, всупереч здоровому глузду, класти на папір такі комбінації значків, котрі би-м не вимовив за жодну винагороду, як-от: спеціаліст, діаспора, иньші подібні комбінації (Роман Мацюк). — Винен, товаришу генерал армії! — нарешті отямився вартовий, одразу підвищивши Дринова на три звання. Це були грубі лестощі, але й Дринов також був грубий (М.Каменюк, перекл. В.Войновича)].
Обговорення статті
ДНК – (дезоксирибонуклеиновая кислота) ДНК, дезоксирибонуклеїнова кислота.
[Маючи персональну ДНК-послідовність людини, можна виначити її важливі властивості — групу крові, колір очей та волосся, стать, генетичні хвороби, загальну форму тіла, стан здоров’я, схильність до облисіння, приблизний зріст та вагу, навіть біохімію тіла (деякі властивості, такі як риси обличчя, генетичне походження яких досі невідоме, очевидно, неможливо буде визначити на підставі ДНК навіть 2020 року) (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку). Легше мавпі, сидячи за друкарською машинкою відтворити 66-й сонет Шекспіра, ніж природі змонтувати лише одну молекулу ДНК (І.Шкловський). — У чому моя помилка? — В ДНК].
Обговорення статті
Оговорка
1) (
разъяснение) застере́ження, завва́ження, ува́га, за́значка;
2) (
обмолвка) помилка на слові, обмовка, (умен.) обмовочка:
делать, сделать оговорку – робити, зробити застереження; застерігати, застерегти, застерегтися;
без оговорок – без слова, без застережень, беззастережно, (лосизм) без обмовок;
отделываться оговорочками – відбуватися відмовочками; сяк-так вимовлятися;
с оговоркой – із застереженням.
[У нього була звичка розповідати їй усе, що він зробив за день: як заходив такий-то клієнт, як він підготував закладну для Паркса, як стоять справи з тим вікодавнім позовом «Фраєр проти Форсайта», що його спричинив дідів брат Ніколас, який, відзначаючися надмірною обачністю, обтяжив свій заповіт стількома застереженнями, що його майно й досі нікому не дісталося, і, певно, його заповіт до самого Страшного суду правитиме за невичерпне джерело прибутку для численних поколінь адвокатів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). — У мене вчора в розмові з дружиною обмовочка вийшла — майже за Фройдом. Хотів сказати: «Зроби мені, люба, бутерброд із сиром», а замість цього сказав: «Гадюка, ти ж мені все життя зіпсувала»].
Обговорення статті
Опечатка – друка́рська по́ми́лка, (разг.) чортик:
допустить опечатку – допуститися друкарської помилки.
[Поет може витерпіти все, крім друкарської помилки (О.Вайлд). До Вас велике прохання: припильнувати, щоб книжка вийшла з мінімальною хоча б кількістю друкарських «чортиків»… (Галина Гришко). Я натрапляла там на різні цікаві речі — наприклад, коли траплялася якась похибка, то в наступному числі вибачалися і казали «трапився друкарський чортик» (Оксана Думанська). Навіть зовсім не помітне мерехтіння екрана впливає на чіткість зору, сприяє проскакуванню різноманітних «чортиків» і через очі досвідченого редактора, не кажучи вже про початківця (Микола Тимошик). Чортики: «Браковані урки для голосування», «Тому що підслідовний»].
Обговорення статті
Порыв
1) (
стремление) по́рив (-ву), по́тяг, порива́ння; (ветра) по́рив, по́дму́х (-ху), по́дув, (сильный) бу́рхання (-ня), би́рса, хви́ля;
2) (
душевный к чему) по́рив, порива́ння до чо́го, (гнева) на́пад, ви́бух;
3) (
физический разрыв, уст.) по́рвання, розі́рвання, розри́в (-и́ву):
в порыве – в пориві;
в порыве гнева – в нападі гніву;
лёгкий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих, по́дмух) ві́тру;
овладевает поры́в чувства (гнева, раскаяния) – порива́є чуття́ (гні́ву, каяття́);
суждены нам благие порывы – нам судилися (нам призначено) добрі пориви;
тщетные порывы – ма́рні порива́ння, по́риви.
[Як набіжи́ть би́рса, то й млин пова́лить (АС). Один тільки раз, дуже давно, сказав, що любить її, і це неприпущенна помилка була з її боку, що вона дозволили йому говорити про це в пориві жалю й самотності (Валеріян Підмогильний). Пристроївся і дожидає, мучачись від простудної лихоманки, втоми, поривів такого жагучого і невтримного болю в глибині істоти, який ніби шепотить нечутно весь час: «Їсти! їсти!» (Василь Барка). Закрутиться дзиґою світ, В пориві, в шаленому танці, Віршів переспілий плід Трунком мутніє у склянці (Роман Стадник). Він прагнув будь-що вгамувати пристрасні пориви серця, супроти яких все інше було марне і чуже (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Лола приїхала допомогти нам урятувати Францію, признавалася вона директорові готелю, і хоч сили в неї небагато, зате серце щире. З Лолою ми порозумілися відразу, хоч і не цілком, бо я зневажав усілякі пориви серця. Просто я віддавав перевагу поривам тіла (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Колись давно, у пориві дружніх почуттів, тітонька й дядько Джиммі привели на світ сина Генрі, який вирвався з дому при першій-ліпшій нагоді, оженився і привів на світ Френсиса. Генрі та його дружина кожного Різдва скидали Френсиса на руки дідуся й бабусі, а самі поринали у вир утіх (Т.Некряч, перекл. Гарпер Лі)].
Обговорення статті
Природа
1) приро́да, (
диал.) нату́ра;
2) (
врождённые свойства, наклонности) нату́ра, приро́да, (естество) єство́; (сущность) істо́та (уст. сто́та); (характер) вда́ча;
3) (
рождение, род) рід (р. ро́ду), зро́да (-ди):
гони природу в дверь, она влетит в окно – заступи природу дверима, то вона тобі вікном (Пр.); крий, ховай погане, а воно ж таки гляне (Пр.);
дикая природа – дика природа;
дитя природы (книжн. устар., также шутл.) – дитя (дитина) природи;
женская природа скажется – жіно́ча нату́ра (істо́та, вда́ча) себе́ ви́явить;
живая природа – жива́ приро́да, животві́р;
закон природы – зако́н приро́ди;
игра природы – гра (примхи, іноді згруб. вибрики) природи;
мёртвая природа (натура) – мертва (нежива) природа (натура);
на лоне природы – на лоні природи; на вільному повітрі;
отдать долг природе – віддати належне природі;
он от природы глух – він зро́ду глухи́й;
он по природе (по происхождению) француз – він ро́дом (з ро́ду) францу́з, він приро́дній францу́з;
от природы – зро́ду, від зро́ди, зроду-віку, з природи;
от природы способный к чему – уро́дливий до чо́го (що роби́ти);
ошибка природыпомилка природи;
по природе – з природи (натури); природою (вдачею, натурою);
привычка вторая природа – зви́чка — дру́га нату́ра;
природа вещей – приро́да, (єство́, істо́та) рече́й;
природа растений, животных – приро́да росли́н, тва́рин;
природа человека – приро́да (нату́ра, єство́, вда́ча) люди́ни;
это в природе вещей – це природна (звичайна, світова) річ.
[Пташки́ заспіва́ли, комашня́ заметуши́лася, ліс загомоні́в, приро́да знов віджила́ (М.Коцюбинський). Усміха́лась весня́ним приві́том нату́ри краса́ (Л.Українка). Вона́ з приро́ди че́сна (П.Куліш). Епікуре́єць з нату́ри (Б.Грінченко). Приро́ду тя́жко одміни́ти (Номис). Натура вовка тягне до лісу, а музиканта до корчми (Пр.). Па́нської сто́ти не переро́биш (Приказка). Але якось, вернувшись пізно додому, схвильований і збуджений, мусив собі признатись, що ходить дивитись на жінок. Він розумів тепер, що тільки на них спинялись його очі, на сміючих обличчях їхніх, на звабливих ногах і теплих убраннях, що ховали тіло, яке до болю відчував; що тільки на них дивився він з жагучим захватом, немов кожна мала окрему, тільки їй властиву таємницю, окремий, для нього ніби виплеканий сад кохання та пристрасті, і з кожної віяло на нього сласним випаром її жіночого єства, що п’янив його і підносив (В.Підмогильний). Та мул той, на жаль, був найманий, а це все одно, що сказати — лихий на вдачу: коли цилюрник хотів сісти йому на крижі, він так вихонув задом, так бриконув ногами (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вашу природу, свічада, в цім світі досі ніхто списати не вмів. Ви наче діри гучливі в ситі заполонили перерви часів (В.Стус, перекл. Р.М.Рільке). Жити щасливо і жити згідно з природою — одне і теж. (Сенека). 1. – Чи можуть товаришувати хлопчик і дівчинка? – Можуть, але з часом природа візьме своє. 2. Дедалі менше хочеться виїжджати на природу: приїздиш — а там на неї вже наїхали її ж помилки. 3. — Ви з природи така красива, чи довелось доплачувати? 4. Добре, коли ти відпочив на природі. Гірше, коли природа відпочила на тобі].
Обговорення статті
Расчёт
1) (
несов.) розраховування, обраховування, обчислювання, вираховування, зважування, оцінювання, (сов.) розрахування, обрахування, обчислення, ви́рахування, зваження, оцінення; (последствие) розрахунок, обрахунок, (устар.) раху́ба;
2) (
расплата) розрахунок, (выплата) виплата, (перен.) пораху́нок; (о мести) відплата, покара, (несов.) поквитува́ння, (сов.) поквита́ння;
3) (
увольнение) зві́льнення;
4) (
надежда, ожидание, предположение) припускання, сподівання, припущення, міркування, сподіванка, розрахунок, припуск;
5) (
намерение) намір;
6) (
корыстные соображения) розрахунок, (выгода, польза) вигода, користь, (интерес) інтерес, (смысл) рація;
7) (
бережливость) ощадливість;
8) (
воен.) обслуга;
9) (
техн.) розрахунок:
брак по расчёту – шлюб (одруження) з розрахунку; брак заради вигоди;
взять, принять в расчёт – взяти на увагу; мати на увазі;
взять расчёт по месту работы – взяти розрахуок за місцем роботи; звільнитися з роботи;
в расчёте, с расчётом на что – зважаючи (важачи) на що; розраховуючи (рахуючи, сподіваючися, важачи) на що; з розрахунку на;
в окончательный расчёт – на поквитування;
дать расчёт кому – розрахувати (звільнити, відпустити) кого;
до расчёта – до розрахунку (порахунку);
жить с расчётом – жити ощадно (ощадливо);
за наличный расчёт – за (на) готі́вку, на гото́ві гро́ші;
из расчёта видно, что – з розрахунку видно, що;
из расчёта, что – розраховуючи на те, що; сподіваючись, що;
иметь расчет что делать – ма́ти вигоду що робити;
какой расчёт? – яка рація?; яка вигода?;
мы в расчёте – ми розрахувалися (порахувалися, поквиталися, поквитувалися, квити);
находить расчёт в чём – вбачати (бачити, знаходити) вигоду (інтерес, рацію) в чому;
на хозяйственном расчёте – на господарчому розрахунку;
нет расчета (иногда не расчёт) – нема (немає) рації (інтересу, вигоди, рахуби); невигідно; не з руки́, не рука́;
нет расчета делать это – нема (немає) рації (інтересу) робити це;
обмануться в расчете – пролічити; прорахувати;
окончательный расчёт – поквитування;
орудийный расчёт – гарматна обслуга;
ошибиться, обмануться в расчёте, в расчётах (перен.) – помилитися в рахунку (в розрахунку, обчисленні, обрахунку, рахубі); схибити в рахунку; (перен.) прогадати;
ошибка в расчетепомилка в розрахунку;
плохой расчёт! – погана рахуба!;
покончить расчеты – розрахува́тися, поквитува́тися;
получить расчет (посчитаться) – розрахува́тися, порахува́тися, взяти розраху́нок;
по расчёту кого (чьему) – за розрахунками кого (чиїм);
по следующему расчёту – з тако́го розраху́нку, обраху́нку;
потребовать расчёта – зажадати розрахунку;
принимать, принять, брать, взять в расчёт кого, что – брати, узяти на увагу (до уваги, до рахуби) кого, що; врахувати кого, що, зважити на кого, що;
расчёт по допускаемым нагрузкам – розрахунок на основі допускних навантаг;
расчёт по допускаемым напряжениям – розрахунок на основі допускних напруг (напружин);
расчёт по предельному состоянию – розрахунок щодо граничного стану;
расчёт предварительный, приблизительный, примерный – попере́дній обраху́нок; приблизний розраху́нок; примі́рний розраху́нок;
расчёт приближенный – (змодельований) розрахунок наближений (наблизовий); (грубий, попередній) розрахунок приблизний;
расчёт проверочный – розрахунок перевірчий;
расчёт проверяемый – розрахунок перевірний;
расчёт проектировочный – розрахунок проєктувальний;
расчёт прочности – розрахунок міцности;
расчёт устойчивости – розрахунок стійкости;
расчеты не оправдались – сподівання (сподіванки, розрахунки) не справдилися;
сказать с расчетом – сказати навмисно (навмисне, умисно, умисне), сказати з наміром;
сорить деньгами без расчёта – сипати (розкидатися) грошима без ліку (розрахунку);
с таким расчетом, чтобы – так, щоб; з таким, з тим рахунком (розрахунком), щоб;
у меня с ним короткий расчёт – я з ним скоро розправлюся;
холодный расчёт – холодний розсуд;
это [не] входит, [не] входило в мои расчёты – це [не] входить, [не] входило у мої розрахунки (рахунки) (у мої наміри); це я маю, це я мав на думці, цього я не маю, не мав на думці.
[То вихрест із жидів Авлет. Недавно на другій женився, Та, бач, в рахунку помилився, Із жару в полом’я попав; Щоб од яги як одв’язатись, То мусив в військо записатись І за шпигона на год став (І.Котляревський). Не прийдеться рахуба до чуба (Номис). Як ударив в губу, то й розбив всю рахубу (Номис). А він тоді почав із мене глузувати. «Тю, дурний! Не бійся, тут куми не йдуть у рахубу!» Як я тії слова почув, то зразу заспокоївся (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Убило всю гарматну обслугу, крім Вірі (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). Тепер він розумів, що з самого початку бачив цей гарячковий розрахунок у її очах. «Мабуть, слушно поміщають кохання в книжки, — спокійно розмірковував він. — Либонь, деінде воно не протриває» (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Економічна криза допомогла багатьом дружинам успішних бізнесменів зрозуміти, що заміж вийшли з любові, бо з розрахунком вони промахнулись]. Обговорення статті
Урок
1) (
задание) завда́ння, за́гад, (объём работы, уст.) норма;
2) (
школьный) ле́кція, година, заняття, (рус.) урок;
3) (
назидание) нау́ка:
брать уроки чего – навчатися чого;
готовить уроки – готувати завдання;
дать урок, преподать урок – дати науку кому, навчити, провчити кого;
делать уроки – робити (виконувати) завдання;
задолбить урок – (разг.) затовкти (витовкти) [напам’ять] завдання; витрубити (витуркати) завдання;
извлекать, извлечь урок из чего – діставати, дістати (добувати, здобувати, добути, здобути) науку з чого;
уроки истории учат – історія вчить;
урок для кого – наука для кого;
это для него будет, послужит уроком – це для нього (йому) буде наука.
[Ти ніколи не чув про небесне й земне кохання? Ти ж недавно сам пробував поєднати їх у своїй Ерні і дістав добру науку, ти, бакалійнику кохання, який хоче мати в одній крамниці і квашену капусту й ікру! Ти ще й досі не знаєш, що тоді капуста ніколи не відгонить ікрою, а ікра завжди відгонить капустою? Я тримаю їх окремо, і тобі слід теж так робити! Так зручніше жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Мітфорд дав їй доброї науки (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Помилка одного — наука другому (Джон Рей)].
Обговорення статті
Желудочный – шлунковий, (у животных, ещё) кендюхів.
[— Так чого ж ви сумуєте?! — скрикнув Степан. — Будеш сумувати, коли так за живіт узяло! Проклятий паштет… Свіжий називається! — На вулиці поет сказав Степанові: — Помилка завжди можлива, і дивно тільки те, що шлунковий біль так нагадує душевний (В.Підмогильний).  А може, якщо і відвів, то не до кінця, бо очі скарбника ніби заклякли і не поспішали рухатися, вражені незвичним, спершу не дуже приємним, а згодом щиро нестерпним бридким духом, який піднімався з-поміж бганок і потайних ходів білизни містера Магершона, валував звідти потужним струмом і виривався у великий світ, назовні, через отвір між комірцем і потилицею, що було сміливим і, треба визнати, успішним актом з боку дихально-шлункових органів цього вченого мужа, які прагнули компенсувати раптові огріхи у роботі верхніх ділянок його організму (В.Діброва, перекл. С.Бекета). З усіх натуральних соків він міг собі дозволити тільки шлунковий].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОШИ́БКА, вкра́лась ошибка тра́пилася по́милка;
при допуще́нии ошибки якщо́ тра́питься по́милка.
Я́ВНЫЙ фраз. безпере́чний [явная оши́бка явна по́милка].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Заблуждение
1) (
потерять дорогу) за́блуд, -ду;
2) (
ложное мнение, погрешность) по́милка, -ки.
Обмолвкапо́милка на сло́ві.
Опечатка – друка́рська по́милка, -ки.
Опискапо́милка, -ка, о́гріх, -ху.
Ошибкапо́милка, -ки, хи́ба, -би; по ошибке – помилко́во.
Погрешность
1) (
ошибка) по́милка, -ки, о́гріх, -ху, хи́ба, -би.
Промах
1) (
неверный удар) про́мах, -ху;
2) (
ошибка, оплошность) про́гріх, -ху, по́милка, -ки; промах сделать – ма́ху да́ти.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Заблуждениепомилка; помилкова думка. Быть в заблуждении – помилятися. Впасть в заблуждение – помилитися. Вывести из заблуждения – з’ясувати кому його помилку; очі розкрити кому. Вводить в заблуждение – збивати на помилку; ошукувати кого.
Ошибкапомилка; похибка. По ошибке – помилково. Вкралась ошибка – трапилася помилка. Исправлять ошибку – виправляти помилку. Впадать в ошибку – допускатися помилки. Вводить в ошибку – призводити кого до помилки.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Ошибкапо́милка;
• о. (погрешность при отсчете
) – о́гріх (-ха);
• о. коллимационная
– п. колімаці́йна;
• о. паралактическая
– п. паралакти́чна.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вкрадываться
• Вкрадываться в доверие к кому
– закрадатися (залазити) в душу кому (в чиюсь душу, в довіру); підступом (підлазом) здобувати довір’я (довіру) чиє (чию) в кого.
• Вкрадываться, вкрасться в милость кому
– утискатися, утиснутися в ласку чию; улесливістю підійти під чию ласку; підлещуватися, підлеститися до кого; підступом (підлазом) здобувати, здобути ласки чиєї, у кого.
• Вкралась ошибка
– закралася (вклюнулася) помилка.
Влечь
• Влечёт к кому, к чему
– тягне (вабить, пориває) до кого, до чого.
• Влечь за собой что
(перен.) – вести за собою що; спричиняти, спричинювати що; спричинитися, спричинюватися до чого; призводити до чого. [Ця помилка веде за собою тяжкі наслідки (призводить до тяжких наслідків). Прус.]
Вроде
• Вроде как
(разг.) – ніби як; [не] наче; немов(би); такий, як.
• Вроде кого, чего
– подібний до кого, чого; як [от] хто, що; на зразок (на взір) кого, чого.
• Нечто вроде ошибки
– наче якась помилка; щось ніби як помилка; щось подібне до помилки.
• Нечто вроде чего
– щось ніби що; щось подібне до чого; щось на зразок (на взір, на кшталт) чого; наче як що.
Выйти
• Выйдем (давай, давайте выйдем) отсюда!
– вийдім(о) (з)відси ((з)відсіля, (з)відсіль)!
• Выйти из пелёнок
– вийти з дитячих літ (років); вийти з дитячого (дитинячого) віку; вийти (вирости) з пелюшок; (про багатьох) повиходити, повиростати…
• Вышел весь кто (его силы, талант исчерпаны)
– вичерпав снагу (силу, сили) хто; геть висилився (вичерпався, виснажився) хто; геть стратив (утратив) хист (талант) хто; зник хист (талант) у кого.
• Вышел, вышла в отца, мать
– удався, удалася (уродився, уродилася) у батька, у матір. [І мій батько такий мався, і я в його вдався. Номис.]
• Вышел скандал, спор
– стався скандал, сталася спірка (суперечка).
• Вышла история, неприятность
– сталася історія, прикрість; трапилася (лучилася) неприємність; (іноді) трапилась оказія. [От жаль, що така оказія з Романом трапилась. Стельмах.]
• Вышла линия (представился случай)
– трапилася (лучилася) нагода (оказія).
• Вышла ошибка
– трапилася (сталася) помилка.
• Вышло всё хорошо
– усе склалося на добре; усе вийшло (випало) добре.
• Вышло ни то ни сё
– вийшло ні се ні те (ні те ні се); вийшло ні сяке ні таке; (жарт.) ні теє ні онеє.
• Вышло по-моему
– на моє [слово] впало; на моє вийшло. [Так, як я казав, на моє слово впало. Сл. Гр.]
• Вышло, что всё это неправда, ложь, враньё
– виявилося, що все те (це) неправда, брехня (набрехано).
• Вышло что у кого
– вивівся хто з чого; вийшов з чого хто; вийшло що в кого; минулося в кого що; не стало в кого чого.
• Дело вышло такое
– сталося ось що; діло тут таке.
• Из него выйдет толк
– з нього щось [путнє] буде; з нього буде пуття.
• Из этого ничего не выйдет
– з цього (з того) нічого не буде (не вийде); не буде з цього пива ніякого дива.
• Как бы чего не вышло
– коли б чого не трапилося (не сталося, не вийшло).
• Не вышел лицом
(разг.) – не вдався на вроду; не гарний з лиця (на вроду).
• Не вышел умом
(разг.) – не вдався розумом; недоумкуватий; недоумок; невеликого розуму; бідний на розум.
• Не вышло!
– не вдалося!; не вийшло!
• Ничего не вышло
– нічого не вийшло; (розм. згруб.) вийшов пшик. [Сьогодні з нашої справи, скажу, знову пшик вийшов… Шовкопляс.]
• Прошу выйти, уйти
– прошу вийти; (фам.) прошу на виступці; (ірон. лок.) прохаю на викидку.
• Ростом не вышел
(разг.) – на зріст не вдався; малий (дрібний) на зріст; коротун; куций, приземок (курдупель); не доріс.
• То на то и выйдет
– те на те (й) вийде; те саме (й) вийде.
• У меня вышли все деньги
– вийшли гроші в мене; у мене вже по грошах; я витратився (вибився, звівся) з грошей.
Грубый
• В грубых чертах
– згруба; приблизно.
• Грубая ошибка
– груба (тяжка, прикра) помилка (хиба, похибка).
• Грубое невежество
– темна темнота; грубе (простацьке) неуцтво; дурне невігластво.
• Грубое обхождение
– грубе (брутальне) поводження.
Досадный
• Досадная опечатка
– прикра друкарська помилка.
Кажущийся
• Кажущаяся опасность
– уявна (гадана, позірна) небезпека.
• Кажущийся сильным
– на позір сильний (дужий).
• Ошибка лишь кажущаяся
– тільки (лише) на око помилка; помилка лише гадана (тільки позірна).
Ошибка
• Вкралась ошибка
– трапилася помилка.
• Допустить ошибку
– припускатися, припуститися помилки.
• Ошибка за фальш не считается
помилка за фальш не йде.
• По ошибке
– помилково; через помилку; у помилку. [Се кохання повстало з чарівного дання, любовного напою, випитого через помилку. Українка.]
• Стать причиной ошибки
– призвести до помилки кого.
Фальшь
• Ошибка в фальшь не ставится
помилка за фальш не йде. Пр.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

непра́вильность 1. непра́вильність,-ности (якість, властивість)
2. по́милка,-ки, хи́ба,-би
опеча́тка по́ми́лка друка́рська
оши́бка по́ми́лка,-ки; по́хибка,-ки
о. вероя́тная по́хибка ймові́рна
о. воспроизводи́мости по́хибка відтво́рюваности
о. измере́ния по́ми́лка вимі́рювання
о. наблюде́ния по́ми́лка спостере́ження
о. о́пыта по́хибка до́сліду
о. относи́тельная по́хибка відно́сна
о. отсчёта по́ми́лка ві́дліку
о. сре́дняя по́хибка сере́дня
просчёт по́ми́лка,-ки, прораху́нок,-нку
п. в экспериме́нте по́ми́лка в експериме́нті

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Закрада́тися, закра́стися, -ду́ся, -де́шся – 1) прокрадываться, прокрасться, подкрадываться, подкрасться;
2)
вкрадываться, вкрасться.
До кни́жки закра́лася поми́лкав книгу вкралась ошибка.
По́милкаошибка.
У по́милку, по́милкою – по ошибке.
При́крий
1)
неприятный, досадный;
2) (
о горе) крутой;
3)
сильный, крайний;
4) (
о цвете) резкий;
5) (
о взгляде) острый, глубокий.
При́кра по́милкаа) досадная ошибка; б) грубая ошибка.
Уклю́нути, -ну – (о рыбе) клюнуть;
уклю́нутисявкрасться, забраться, завестись.
Нам уклю́нулася по́милкау нас вкралась ошибка.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Заключаться
1) (
находиться в чем) – міститися, бу́ти в чо́му;
2) (
состоять) – бу́ти в чо́му (поляга́ти в чо́му); в чем заключается причина – в чім (є) причина; ошибка заключалась в томпо́милка була́ в то́му.
Обвес
1) (
обман в весе) – обва́жування, обва́ження;
2) (
ошибка в весе) – по́милка на вазі́;
3) (
о недовешенном количестве чего) – недова́жка.
Обмолвкапо́милка на сло́ві.
Обчетпо́милка, о́бмилка в лічбі́ (в раху́нках), не́влі́чка (Н).
Опечатка – друка́рська помилка; досадная -ка – прикра друка́рська по́милка.
Описка – о́гріх (-ху), о́гріх (по́милка) руки, (по́милка) на письмі́, писа́рська помилка.
Ошибкапо́милка, о́(б)милка; о. исправимая – попра́вна по́милка; о. неисправимая – непопра́вна по́милка; о. явная – явна, видима по́милка; вводить в -ку – омиляти, омилити кого; вкралась -ка – тра́пилася (ста́лася) по́милка; впадать в -ку – допуска́тися, допуститися по́милки; по -ке (ошибочно) – у по́милку, помилко́во, помилившись; при допущении -ки – якщо тра́питься, тра́пилася по́милка, якщо є (бу́де) по́милка.
Погрешность – о́гріх (-ху), по́милка.
Промер
1) (
измерение) – вимір (-ру);
2) (
ошибка в мере) – по́милка на мі́рі.
Просчетпо́милка в раху́нку, прораху́нок (-нку).
Прочет (бухгал.) – по́милка в раху́нку.
Сущность – суть, суття; в -сти говоря – вла́сне ка́жучи; в -сти дела лежит ошибка – в самі́й су́ті спра́ви є помилка.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

по́милка, -лки, -лці; -милки, -милок

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Відми́кувати, -кую, -єш, гл.від чо́го. Отлынивать, уклоняться отъ чего. Наймити вештались по дворі, одмикували од роботи. Левиц. ПЙО. ІІ. 171 (видання 3-тє, 1905, а в другому виданні (221) — помилка).
Кабине́тний, -а, -е. Кабинетный. То велика помилка кабинетних людей, польських політиків. Правда, 1868, 437.
Обми́ла, -ли, ж.
1) =
Помилка. Обмила не заплата. Ном. № 13271.
2) Раст. Омела. Шух. І. 18.
Оми́лка, -ки, ж. = Помилка.
По́милка, -ки, ж. Ошибка. Помилка за хвальш не йде. Ном. № 7446. У по́милку. По ошибкѣ. Оце дивизія та й годі! чи воно піп помиливсь, що став я лічити, аж воно цілісінька сороківка грошей у помилку перейшла.
Хва́льш, -ші, ж. Фальшь, надувательство, обманъ. Помилка за хвальш не йде. Ном. № 7446.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Ошибкапоми́лка, -ки.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Заблужде́ніе = блуд (С. Ш.), поми́лка.
Запи́счикъ, чица, запи́сыватель, ница = запи́сувач, ка. — Часом і записувач не розбере як слїд слова, от і помилка.
Непрости́тельный = невиба́чний, непрости́мий. — Чи вже ж непростима помилка молодого віку? Кн. — Сам тямлю, що мій гріх непростимий. Кн. (Д. ще під сл. Извини́тельный).
Обмо́лвка = поми́лка в слова́х.
Опеча́тка = обпеча́тка, поми́лка, о́гріх (в надрукованому).
Опи́ска = обпи́ска, по́ми́лка, о́гріх (в написаному).
Оши́бка = по́ми́лка (С. Л.), обми́лка (С. З. Л.), оми́лка (С. Л.), о́грі́х, хи́ба, охи́ба (С. З.). — Хто робить-працює, той не може не зазнати і помилок. Кн. — Помилка за хвальш не йде. н. пр. — Поправляючи їі помилки. Фр. — І великі люди не звікували віку без огріхів Кн. — Не така вже велика хиба, щоб за неї таврувати людину. Кн. Кожний сам свої охиби визначає. н. пр.
Погрѣ́шность = о́гріх (С. Л.), огрі́шок, про́гріх, по́ми́лка (С. Л.), оми́лка (С. Ж.), хи́ба (Ос.), охи́ба (С. З.). — Кожний свої хиби визначає. н. пр. — Зробив невеликий огріх: укосив ся в вашу траву. Кн. — Не вельми то великий огрішок, що не так сказав. Кн. (Д. ще під сл. Оши́бка).
Прору́ха = о́бмах, про́гріх, поми́лка (д. Оши́бка і Про́махъ). — И на стару́ху быва́етъ прору́ха = всяк чолові́к не без гріха́, кінь на чотирьо́х нога́х та спотика́єть ся. н. пр.
Прочётъ = 1. поми́лка в раху́нку. 2. прочита́ння. — Для проче́ту = для прочита́ння.
Стремле́ніе = змага́ння (С. Л.), порива́ння, прямува́ння, вперед — розго́н. С. Л. — Народ з своїми змаганнями єсть єдиний герой істориї. Зап. Груш. — А може всї наші думи, наші змагання — все те одна помилка. Фр. — Україна не показувала і малого змагання, підвертати під себе чужинцїв. Бар. О. — Гострий біль тих думок гнїтив у йому хіть до змагання. Лев. В.
Фальшь = фальш, хва́льш (С. Ш.), хи́ба, хи́бча, в тканинї — блезно́. — Оши́бка въ фальшь не ста́вится = помилка за хвальш не йде́. н. пр.

Запропонуйте свій переклад