Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 52 статті
Запропонувати свій переклад для «попуск»
Шукати «попуск» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Во́ля –
1) (свобода) во́ля, свобо́да. [Дай рука́м во́лю, сам піде́ш у нево́лю].
• Лишенный во́ли – позба́влений во́лі, заневі́льний, понево́лений, занево́лений.
• Пастись на во́ле – йти самопа́ски, самопа́сом.
• Давать (дать) во́лю – дава́ти (да́ти) по́пуск, попуска́ти (попусти́ти) кому́.
• Сила во́ли – завзя́тість (р. -тости).
• По своей во́ле – по во́лі, по свої́й (вла́сній) во́лі, із своє́ї (вла́сної) во́лі, своє́ю во́лею, з до́брої во́лі, самохі́ть, самохі́ттю, охо́тою.
• Не по своей во́ле – несамохі́ть, не своє́ю во́лею, не з вла́сної во́лі.
• Против во́ли – нево́лею, наперекі́р. [Нево́лею си́на ожени́ла. Не наперекі́р-же бога́м ти зроди́вся і згодува́вся].
• Во́лей-нево́лей – рад-не-рад, хоч-не-хоч, хіть або́ й не́хіть;
2) действовать наперекор чьей во́ле – іти́ про́ти чиє́ї во́лі.
• Исполнять, исполнить во́лю – вволя́ти (вволи́ти) чию́ во́лю.
• Пусть будет во́ля божья – ді́йся во́ля бо́жа.
Дозволя́ть, дозво́лить – дозволя́ти, дозво́лити, (вульг.) подозво́лити, позволя́ти, позво́лити; попуска́ти, попусти́ти, по́пуск дава́ти, да́ти по́пуск. [Не дозволяти́муть ді́тям у садо́к ходи́ти. Нача́льство і подозво́лило мені́ обо всім до вас писа́ти (Квітка). Не попуска́й цим руко́писам заги́нути. Пощо́-ж ти їм сей по́пуск попуска́єш? (Куліш). Дай по́пуск у всьо́му, не спереча́йся (Куліш)].
• Дозволя́ть, -ли́ть себе что (допустить что) – допуска́тися, допусти́тися чого́. [Вони́ допуска́ються брехні́].
• Не дозво́лить – не дозво́лити, (воспретить) – заказа́ти. [Її́ ро́дичі заказа́ли йому́ бува́ти в їх до́мі (Франко)].
• Дозво́лено – ві́льно. [Але неха́й мені́ бу́де ві́льно ісказа́ти, що нічо́го тобі́, ца́рю, з Украї́ни жда́ти (Рудан.)].
• Не дозво́лено – не ві́льно. Тут не ві́льно рва́ти кві́ти і толочи́ти траву́. В ваго́ні не ві́льно плюва́ти і насмі́чувати].
• Дозво́ленный – дозво́лений, (вульг.) подозво́лений.
Мирво́лить – потура́ти, попуска́ти, по́пуск (диал. по́тур) дава́ти кому́; срв. Давать побла́жку (Побла́жка 1). [А коза́к до́бре дба́є, жі́нці не потура́є (Дума)].
Наслабле́ние –
1) (от Наслабева́ть) ослаба́ння, оконч. осла́бнення, осла́ба;
2) (от Наслабля́ть) попуска́ння, оконч. попу́щення, по́пуск (-ку).
Норови́ть, нора́вливать –
1) кому –
а) (давать потачку) потура́ти, попуска́ти кому́, по́пуск (по́тур, пров. пото́лю) дава́ти кому́;
б) (угождать) догоджа́ти, годи́ти, (лицеприятствовать) спри́ятельствувати кому́.
• Сроду я никому не -вал, а жил по правде – зро́ду (зро́ду-ві́ку, ніко́ли) я ніко́му не догоджа́в, а жив по пра́вді;
в) (заботиться, о ком, стараться для кого, о ком, за кого) дба́ти, клопота́тися про (за) ко́го, піклува́тися про ко́го, добра́ прия́ти кому́; см. ещё ниже -ви́ть 2.
• -ровя́ себе, понорови и людям – про се́бе дба́ти дбай, але́ й люде́й не забува́й; дба́ючи про се́бе, подба́й і про люде́й.
• Всяк Демид себе -ви́т – всяк Іване́ць дба́є в свій гамане́ць;
2) (искать, выжидать случая) шука́ти (чека́ти, вичі́кувати) наго́ди ((щоб или я́к-би) зроби́ти що), пильнува́ти (щоб или я́к-би зроби́ти що), (стремиться, силиться) силкува́тися, намага́тися, вціля́ти ((я́к-би) зроби́ти що), гну́ти, (исподтишка) кра́стися (я́к-би зроби́ти що), (реже) гоноби́ти ((щоб или я́к-би) зроби́ти що), (пров.) ца́хати (щоб зроби́ти що). [Він так і гне, щоб йому́ доста́лось (Сл. Ум.). У нас теля́ таке́, що краде́ться сса́ти; як не доди́вишся, геть ви́ссе молоко́ (Звин.). Я-ж так і вціля́в, щоб красі́ння було́ сіре́ньке (Звин.). Так і гоно́бить кінь дремену́ти до лі́са (Корол.). Так і гоно́бить, щоб де-не́будь укра́сти (Сл. Ум.). Таки́й вре́дний мужчи́на, – за́вжди гоно́бить, я́к-би чолові́ка зні́вечити (Корол.). Оце́-ж він і ца́хає, щоб що-не́будь прода́ти (Сл. Гр.)].
• Он -ви́т захватить всё, он себе -ви́т – він шука́є (чека́є, вичі́кує) наго́ди захопи́ти (зага́рбати) все, він силку́ється (намага́ється) захопи́ти (зага́рба́ти) все; він так і гне (гоно́бить), щоб усе́ захопи́ти (зага́рбати);
3) (целить) ці́лити(ся), націля́ти(ся) и наці́лювати(ся), лу́чити на (в) ко́го, в (на) що; срв. Ме́тить 2 а. [Ці́лив (лу́чив) у воро́ну, а попа́в у коро́ву (Номис)].
• Он -ви́т в головы – він націля́ється (наставля́ється, ва́жить) на головува́ння, (лезет) він пне́ться в го́лови.
Норо́вка и Норовле́ние –
1) потура́ння, попуска́ння, по́пуск (-ку), по́тур (-ру); догоджа́ння, спри́ятельствування, спри́ятельство;
2) дба́ння́, клопота́ння, піклува́ння;
3) шука́ння (чека́ння, вичі́кування) наго́ди, пильнува́ння, силкува́ння, намага́ння, гоно́блення;
4) ціля́ння, ці́лення, націля́ння и наці́лювання, лу́чення. Срв. Норови́ть.
Ослабле́ние – осла́блення, посла́блення, осла́ба, по́пуск, пі́льга. Срв. Облегче́ние.
• -ние дисциплины – осла́блення, зме́ншення дисдиплі́ни.
Побла́жка –
1) по́тур, потура́ння, по́пуск и по́пуст, пото́ля, повіде́ць (-дця́).
• Давать -жку – дава́ти по́тур (по́пуск, пото́лю, повіде́ць) кому́, (по́тур) потура́ти, (по́пуск) попуска́ти кому́; срв. Поблажа́ть. [По́туру ді́тям не даю́, навча́ю (Г. Барв.). Дай ді́тям пото́лю, сам пі́деш у нево́лю. По́пусту їм не дава́й].
• -жка детям к добру не приведет – потура́ння ді́тям до добра́ не доведе́]. Срв. Пота́чка;
2) (блажь), дур (-ру), сказ (-зу).
• У него такая -жка – у ньо́го дур (сказ) таки́й.
Поощрять, поощрить кого к чему, на что – заохочувати, заохотити, підохочувати, підохотити, поохочувати, поохотити кого до чого, додавати, додати охоти, духу кому до чого, запалювати, запалити, підживляти, підживити, загрівати, загріти кого до чого, понуку давати (дати) кому до чого; (подстрекать) підбуджувати, підбудити, підгонити, підігнати кого до чого и на що; (давать поблажку) понаду (попуск) давати (дати) кому до чого, чому.
• Соревнование -ряет их к работе – змагання заохочує (підохочує и т. д.) їх до праці.
• -ряя произвол и беззаконие, правительство привело страну к анархии – даючи понаду (попуск) сваволі та беззаконству, уряд призвів країну до анархії.
• Поощрённый – заохочений, підохочений, поохочений и т. д. до чого.
• -ться – бути заохочуваним (заохоченим), підохочуваним (підохоченим) и т. д.; підживлятися чим.
• Всякое рвение -ряется успехом – усякий запал (усяке завзяття) підживляється з успіху.
• Это здесь не -ряется (этому не потворствуют) – цьому тут не дають понади, цього тут не похваляють.
Попуска́ть, попусти́ть –
1) попуска́ти, попусти́ти, допуска́ти, допусти́ти, дава́ти, да́ти, дозволя́ти, дозво́лити кому́ що, кому́ що зроби́ти; срв. Допуска́ть;
2) (потворствовать) потура́ти кому́, (по́пуск) попуска́ти, попусти́ти кому́. [Не попуска́ймо собі́ на́віть у дрібни́чках (Коцюб.)];
3) (верёвку) попуска́ти, попусти́ти (моту́зку).
• Попу́щенный – попу́щений, дозво́лений.
Попусти́тельство – по́пуск (-ку) и по́пуст (-ту), по́тур (-ру), потура́ння, до́пуск и до́пуст.
• Оказывать -тво – по́пуск попуска́ти (попусти́ти) кому́. [Потура́ння ді́тям до добра́ не призведе́ (Липовеч.). Королі́вський уря́д у сьому́ ді́лі попусти́в по́пуск украї́нському па́нству (Куліш)].
Попуще́ние – по́пуст и по́пуск, до́пуст и до́пуск; срв. Попусти́тельство. [Хто його́ розбере́, що то за по́пуст у Бо́га (М. Вовч.). По що-ж ти їм сей по́пуск попуска́єш (Куліш). То яки́йсь до́пуст бо́жий на ме́не (Франко). Перш було́, як ї́дуть не́крути, а про́сто їх жид ї́де: взяли́ розпрягли́ ко́ней і віз переверну́ли, й пропа́ло. – От яки́й до́пуст був (Камен. п.)].
Послабле́ние –
1) (действ.) попуска́ння, потура́ння;
2) по́пуск, по́пуст, по́тур (-ру), пі́льга, поле́гкість (-кости). [Госпо́дь бо вся́кий по́пуст попуска́є (К. Пс.). По́туру ді́тям не даю́, навча́ю (Г. Барв.). Ко́жна політи́чна пі́льга в Росі́ї є пі́льгою й украї́нству (Грінч.)].
По́слабь – (отвислость верёвки) по́пуск (-у).
Пота́чка – по́тур (-ру) потура́ння, пото́ля, по́пуск и по́пуст (-ту) кому́, чому́; срв. Побла́жка.
• Давать, дать -ку – дава́ти, да́ти по́тур, пото́лю, по́пуск кому́; срв. Потака́ть. [Дай ді́тям пото́лю, сам піде́ш у нево́лю].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Воля – (свобода) во́ля, свобо́да, (рел.) ласка:
• в вашей воле – від вас залежить;
• волей-неволей – рад-не-рад; хоч-не-хоч (чи хоч, чи не хоч); з волі чи з неволі (по волі чи по неволі); хіть або й нехіть;
• волей судеб, волею судьбы, по воле судьбы (книжн.) – так судила (вирекла, нарекла) доля; волею долі; грою долі; з примхи долі, [за] велінням (з веління) долі;
• воля ваша – воля ваша; як вам любо, як собі хочете;
• давать, дать волю кому – давати, дати волю (попуск) кому, попускати, попустити кому; (образн.) розв’язати світ кому;
• давать, дать волю рукам (разг.) – давати, дати волю рукам; удаватися, удатися до сили (до насильства);
• дать ногам волю – дати ногам волю; кинутися (пуститися, ударитися, взяти) бігти; кинутися навтіки (навтьоки, навтікача);
• действовать наперекор чьей воле – іти (чинити, діяти) проти чиєї (наперекір) волі;
• исполнял, исполнить волю чью – чинити, учинити (робити, зробити) волю чию, вволити (уволити), вволяти (уволяти) волю чию; (иногда) виконувати, виконати волю чию;
• лишённый воли – позбавлений волі, заневільний, поневолений, заневолений, зневолений;
• лишить воли – позбавити волі, заневолити, зневолити, поневолити;
• на волю Божью – на Божу ласку;
• не давать воли рукам (разг.) – не давати волі рукам; не вдаватися до сили (до насильства); тримати (держати) руки при собі;
• не по своей воле – не своєю волею (не по своїй волі); не з своєї (не з власної) волі; несамохіть; (иногда) по неволі;
• отдаться на волю кому, чью, чему – віддатися (покластися) на волю кому; чию, чому, віддати себе на волю чию;
• пастись на воле – йти самопаски, самопасом;
• по воле кого – з чиєї волі (по чиїй волі, з чийого наказу);
• по доброй воле – волею; з доброї (по добрій) волі; доброхіть;
• по своей воле – своєю (власною) волею (охотою); із своєї (з власної) волі, по своїй (по власній) волі; по волі; самохіть; по волі, самохіттю, охотою;
• последняя воля (книжн.) – остання воля, заповіт;
• против воли – проти волі (мимоволі); неволею; наперекір [собі]; мимохіть, несамохіть;
• пусть будет воля Божья – дійся воля Божа;
• сила воли – завзятість, сила волі;
• это в вашей воле – тут ваша [добра] воля; це в вашій волі; це від вас залежить.
[Мачуха пасинку на волю давала: хоч люлю купи, хоч голий ходи (Пр.). Дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.). Чи хоч, чи не хоч, а перескоч! Проти приказу начальства не йди (О.Кониський). Язиком клепай, а руки при собі тримай (Пр.). Не своєю волею бив її, батьки намовляли (Гордієнко). Неволею сина оженила, А на торгу невістку судила… (Н. п.). Воля має дві сторони: роби що хочеш, але за це тебе ніхто не годуватиме (О.Санін). Хто ж волю дасть, як не взяли самі?! (Л.Костенко). Хоч голі, аби на волі (Пр.). Ніхто всупереч своїй волі не робить добре, навіть якщо те, що він робить, справді добре (Ю.Мушак, перекл. Св.Авґустина). — Як я оговталась од першого ляку і змоглася трохи на силі, то сказала йому з рішучістю, якої я сама від себе не сподівалась: «Пане, якби я була не в твоїх обіймах, а в пазурах хижого лева і могла визволитись із них тільки сказавши або зробивши щось таке, що суперечить моїй честивості, то сказати чи зробити ту річ було б так само неможливо, як повернути назад минуле. Ти охопив моє тіло своїми руками, та я оперезала собі душу моєю доброю волею, а вона зовсім не туди зміряє, куди твоя, і ти сам переконаєшся в цьому, коли спробуєш силоміць її вволити" (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Поряд з нею він ніколи не буде у виграшному становищі, хоч-не-хоч (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Бачиш, ось жінка, яка домоглася волі. Усім начхати, де вона. Ніхто її не шукає, це я точно тобі кажу. – Ілжі дивилась на Гелен. Помада розмазана, патли лізуть в обличчя, п’яні очі дивляться на сусідів, але нічого перед собою не бачать (Д.Петрушенко, перекл. Ф.Флеґ). Ніхто в Лондоні або Вашингтоні не сумнівався, що розгром Японії буде тривалим і складним завданням почасти через відстані. Однак мало хто із вдумливих стратегів і точно не адмірал Ямамото ставив під сумнів те, що остаточна перемога Америки буде неминуча, якщо не зламати її волю поразками на перших етапах (Роман Клочко, перекл. Макса Гейстінґса)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ДЕ́ЛАТЬ делать без ума́ пха́ти коло́ду, коти́ти брус;
делать больши́е глаза́ о́чі на лоб виверта́ти;
делать больши́е шаги́ ши́роко ступа́ти;
делать весёлую ми́ну при плохо́й игре́ роби́ти весе́лу мі́ну в пога́ній грі;
делать вид ще става́ти в по́зу;
делать внуше́ние вичи́тувати кому;
делать возмо́жным /делать досту́пным, делать нагля́дным, делать невозмо́жным, делать прия́тным тощо/ уможли́влювати, /удосту́пнювати, унао́чнювати, унеможли́влювати, уприє́мнювати тощо/;
делать вырази́тельным увира́знювати, виопу́клювати;
делать в отме́стку відпла́чуватися;
делать вред шко́дити;
делать вы́вод /делать заключе́ние/ висно́вувати, роби́ти ви́сновок;
делать гимнасти́ческие упражне́ния коротк. вправля́ти гімна́стику, вправля́ти ру́ханку;
делать гла́зки ще стріля́ти очи́ма;
делать два де́ла кува́ти на два міхи́, торгува́ти на два база́ри;
делать докла́д /делать объявле́ние тощо/, доповіда́ти /оголо́шувати тощо/;
делать га́дости ка́постити;
делать зака́з замовля́ти;
делать заявле́ние заявля́ти, склада́ти зая́ву;
делать зигза́ги кривуля́ти (док. накривуляти);
делать из дерьма́ котле́тку роби́ти з ву́ха сови́ шовко́ву торби́нку;
делать из ме́лочей собы́тие роби́ти з му́хи слона́, роздува́ти кади́ло;
делать киносъёмку фільмува́ти;
делать круг (в русі) роби́ти гак;
делать не с того́ конца́ роби́ти че́рез го́лову;
делать не́чего вст ??? нема́ ра́ди;
делать обтека́емым зали́зувати, обшаро́вувати, вигла́джувати, закру́глювати, заокру́глювати, знего́стрювати;
делать одолже́ние роби́ти до́брість;
делать отво́д кому відво́дити кого;
делать отступле́ние ухиля́тися;
делать оце́нку цінува́ти;
делать о́чную ста́вку зво́дити віч-на́-віч, галиц. конфронтува́ти (док. сконфронтувати);
делать па́кости ще чини́ти ка́верзи;
делать переме́ны міня́ти декора́ції;
делать по приме́ру кого іти́ за чиїм при́кладом;
делать по образцу́ чего галиц. взорува́ти на що;
делать попы́тки про́бувати;
делать послабле́ние дава́ти по́пуск, попуска́ти ві́жки́;
делать предупрежде́ние попереджа́ти;
делать снисхожде́ние роби́ти поле́гкість, роби́ти побла́жку;
делать ста́вку на кого ва́жити /числи́ти/ на;
делать сто́йку става́ти на рука́х, става́ти на ру́ки;
делать стро́гое внуше́ние ще накру́чувати хвоста́;
делать ударе́ние наголо́шувати, живомовн. вдаря́ти, кла́сти на́голос;
делать упо́р на что ще підкре́слювати що;
делать уси́лия ще напру́жуватися;
делать честь додава́ти че́сти кому;
делать ши́ворот-навы́ворот ста́вити віз попере́д коня́;
что ни делай образ. хоч скач хоч плач;
с э́тим ну́жно что́-то делать на це тре́ба яку́сь ра́ду;
делающий що /мн. хто/ ро́бить тощо, покли́каний /зда́тний, зму́шений/ зроби́ти, викона́вець, стил. перероб. роби́вши, фраз. позна́чений [делающий успе́хи позначений успі́хами], де ро́блять [цех, делающий та́ру цех, де роблять та́ру];
делающий больши́е глаза́ /делающий кру́глые глаза́/ з очи́ма ма́ло не на ло́бі;
делающий весёлую ми́ну при плохо́й игре́ з весе́лою мі́ною в пога́ній грі;
делающий всё возмо́жное гото́вий зроби́ти все;
делающий га́дости ка́посник;
делающий глу́пости зви́клий роби́ти дурни́ці;
делающий два де́ла кова́ль на два міхи́;
делающий измере́ния /делающий огово́рку тощо/ = измеряющий /оговаривающий тощо/;
делающий из му́хи слона́ паніке́р, ра́ди́й розду́ти кади́ло;
делающий круг зму́шений зроби́ти гак;
делающий надсе́чки карбівни́к, за́йня́тий карбува́нням;
делающий наоборо́т зви́клий роби́ти навпаки́;
делающий не с того́ конца́ стил. перероб. роби́вши че́рез го́лову;
делающий обтека́емым покли́каний зализа́ти, зали́зувач, знего́стрювач, прикм. зали́зувальний;
делающий одолже́ние ра́ди́й прислужи́тися, ірон. до́брий ву́йко;
делающий отступле́ние що ро́бить у́хил;
делающий па́кости ка́посник, ка́верзник, прикм. ка́посний;
делающий пого́ду заспі́вувач, головна́ фігу́ра;
делающий сто́йку що стає́ на ру́ки;
делающий ударе́ние що наголо́шує тощо, зви́клий наголо́шувати, ра́ди́й наголоси́ти;
делающий уси́лие стил. перероб. напру́жуючись;
делающий уси́лия гото́вий докла́сти сил;
делающий честь кому що ро́бить честь;
ничего́ не делающий не обтя́жений пра́цею, неро́ба;
не делающий секре́та из чего стил. перероб. не ма́вши на́міру таї́ти що;
НАДЕ́ЛАТЬ (дурниць) нако́їти;
наделать дело́в /наделать беды́/ нароби́ти ха́ле́пи /ли́ха/, нако́їти ли́ха;
наделать зигза́гов накривуля́ти;
наделать зла негара́зд вчини́ти;
наделавший ОКРЕМА УВАГА;
наделавший мно́го зла ОКРЕМА УВАГА;
ПОДЕ́ЛАТЬ ничего́ не поделаешь укр. нема́ ра́ди, нічо́го не попи́шеш;
но что поделаешь та що поді́єш;
СДЕ́ЛАТЬ (діло) ще ви́конати, (річ) ви́готовити, створи́ти, змайструва́ти;
сделать бо́льно кому завда́ти бо́лю;
сделать больши́е глаза́ поста́вити ро́гом о́чі;
сделать в благода́рность за что віддя́чити за;
сделать возмо́жным уможли́вити, фраз. да́ти наго́ду;
сделать всё возмо́жное зроби́ти все, що мо́жна;
сделать всё для кого не́бо прихили́ти кому;
сделать вы́говор фаміл. накрути́ти хвоста́;
сделать вы́чет відрахува́ти;
сделать грима́су скриви́тися;
сделать до́брое де́ло добро́ вчини́ти;
сделать досту́пным кому удосту́пнити;
сделать ки́слую ми́ну сква́сити гу́би;
сделать круг да́ти га́ку, зроби́ти гак, (в повітрі) кружельну́ти;
сделать намётку намі́тити (пункти́ром);
сделать неподви́жным знерухо́мити;
сделать нечувстви́тельным (етером) замори́ти;
сделать нововведе́ние перен. сказа́ти нове́ сло́во;
сделать одолже́ние прислужи́тися, зроби́ти ми́лість, зроби́ти до́брість;
сделать от воро́т поворо́т діста́ти о́близня, спійма́ти о́близня, вхопи́ти о́близня, з’ї́сти о́близня, скуштува́ти гарбуза́, узя́ти гарбуза́, з’ї́сти гарбуза́, діста́ти гарбуза́;
сделать пе́рвый шаг тру́дного пути́ зру́шити ка́мінь з мі́сця;
сделать поку́пки обкупи́тися;
сделать поползнове́ние /сделать попы́тку/ спро́бувати;
сделать нагля́дным /сделать невозмо́жным, сделать недействи́тельным, сделать однообра́зным, сделать самостоятельным, сделать незави́симым тощо/ унао́чнити /унеможли́вити, унева́жнити, уодномані́тнити, усамості́йнити, унезале́жнити тощо/;
сделать свои́м пра́вилом покла́сти собі́ за пра́вило;
сделать справедли́вым усправедли́вити;
сделать стра́шные глаза́ ви́звірити бу́ркала, ви́звірити о́чі;
сделать шаг ступи́ти крок [шагу не сделает кроку не ступить];
не сделать и мале́йшего уси́лия па́льцем не кивну́ти;
сделавший ОКРЕМА УВАГА;
СДЕ́ЛАННЫЙ зро́блений /пороблений/, упо́раний, вчи́нений, ви́конаний, ви́готовлений, змайстро́ваний;
СДЕ́ЛАННОЕ до́ро́бок.
ПОТВО́РСТВОВАНИЕ ще потака́ння, по́пуск.
ПОТВО́РСТВОВАТЬ ще потака́ти, по́пуск попуска́ти, не протиді́яти, не перешкоджа́ти, збереж. гал. поблажа́ти, забут. дава́ти по́тур; пор. ПОДПЕВАТЬ;
потво́рствовать чему диви́тися крізь па́льці на що;
потво́рствующий що /мн. хто/ потура́є тощо, схи́льний потурати, ім. від ПОТВОРЩИК, прикм. побла́жливий до кого, фраз. схи́льчити, реконстр. потура́льницький, потура́льний.
СОИЗВОЛЕ́НИЕ фраз. ла́ска, по́пуск [с Бо́жьего соизволения з Бо́жого по́пуску].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Поблажка – потура́ння, -ння, по́тур, по́пуск, -ку.
Повадка –
1) уна́да, -ди, зви́чка, -ки;
2) (поблажка) потура́ння, -ння, по́пуск, -ку.
Попустительство – по́пуск, -ку, попуска́ння, -ння.
Попущение – по́пуск, -ку, по́пуст, -ту.
Послабление – по́пуск, -ку, поле́гкість, -кости, пі́льга, -ги.
Потачка – по́тур, -ру, потура́ння, -ння, по́пуск, -ку (кому, чому).
Потворство, потворствование – потура́ння, -ння, по́пуск, -ку.
Спуск –
1) (действие) спуска́ння, -ння;
2) (водосток) ри́нва, -ви;
3) (потворство) по́пуск, -ску;
4) (для проезда, прохода) узві́з, -во́зу.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Воля – воля. Давать волю – давати попуск; попускати кому. По своей воле – по волі; по своїй (власній) волі; із (власної) волі; своєю волею; з доброї волі; самохіть; охотою. Не по своей воле – несамохіть; не своєю волею; не з власної волі. Против воли – неволею; наперекір собі. Волей-неволей – рад-не-рад; хоч-не-хоч. Действовать наперекор чьей воле – іти проти чиєї волі. Исполнять (чью) волю – вволяти, вволити чию волю.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Попуск (каната, воды) – попуска́ння.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Воля
• Волей-неволей – рад-не-рад; хоч-не-хоч (чи хоч, чи не хоч); з волі чи з неволі (по волі чи по неволі). [Чи хоч, чи не хоч, а перескоч! Проти приказу начальства не йди. Кониський.]
• Волей судеб (книжн.) – так судила (вирекла, нарекла) доля; волею долі; грою долі; з примхи долі.
• Воля ваша – воля ваша; як вам любо.
• Давать, дать волю кому – давати, дати волю (попуск) кому; попускати, попустити кому; (образн.) розв’язати світ кому. [Коли вже ти мені світ розв’яжеш! М. Куліш.]
• Давать, дать волю рукам (разг.) – давати, дати волю рукам; удаватися, удатися до сили (до насильства). [Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. Пр.]
• Дать ногам волю – дати ногам волю; кинутися (пуститися, ударитися, взяти) бігти; кинутися навтіки (навтьоки, навтікача). [Дала (лисиця) ногам волю та до лісу. Франко. Зоя вихопила в нього блокнот і кинулась навтіки. Трублаїні.]
• Действовать наперекор чьей воле – іти (чинити, діяти) проти чиєї (наперекір) волі.
• Исполнять, исполнить волю чью – чинити, учинити (робити, зробити) волю чию; волити (уволяти), уволити волю чию; (іноді) виконувати, виконати волю чию. [Ой, мужу мій, мужу, Вчини ж мою волю. Н. п. Не хоче пан вволити людську волю — вигонь скотину на пашу. Гордієнко.]
• Не давать воли рукам (разг.) – не давати волі рукам; не вдаватися до сили (до насильства); тримати (держати) руки при собі. [Язиком клепай, а руки при собі тримай. Пр.]
• Не по своей воле – не своєю волею (не по своїй волі); не з своєї (не з власної) волі; несамохіть; (іноді) по неволі. [Не своєю волею бив її, батьки намовляли. Гордієнко.]
• Отдаться на волю кому, чью, чему – віддатися (покластися) на волю кому; чию, чому; віддати себе на волю чию.
• По воле кого – з чиєї волі (по чиїй волі, з чийого наказу).
• По доброй воле – волею; з доброї (по добрій) волі; доброхіть. [Ані людина, ані звір такої ночі з доброї волі не підуть тайгою. Трублаїні. Не підеш доброхіть — силою поведемо. Вовчок.]
• По своей воле – своєю (власною) волею (охотою); з своєї (з власної) волі; по своїй (по власній) волі; по волі; самохіть. [Хто раб? Хто подоланний? Тільки той, хто самохіть несе ярмо неволі. Українка.]
• Последняя воля (книжн.) – остання воля, заповіт.
• Против воли – проти волі (мимоволі); неволею; наперекір; мимохіть; несамохіть. [Неволею сина оженила, А на торгу невістку судила… Н. п.]
• Это в вашей воле – тут ваша [добра] воля; це в вашій волі; це від вас залежить.
Давать
• Давай бог ноги – хода (ходу) в ноги; шуги; зник. [А по добридню та й шуги — бувайте здорові, шукайте вітра. Вовчок.]
• Давать, дать в долг – боргувати, поборгувати, вірити, навіряти, повірити; (про товар) давати, дати набір (на борг).
• Давать, дать взаймы – позичити, позичати; у позику (позичково) давати, дати.
• Давать, дать волю кому – давати, дати волю (попуск) кому; попускати, попустити кому; розв’язати світ кому.
• Давать, дать волю рукам (разг.) – давати, дати волю рукам; удаватися, удатися до сили (до насильства).
• Давать, дать дорогу кому – давати, дати дорогу кому; звертати, звернути [з дороги] кому; уступатися, уступитися з дороги кому.
• Давать, дать завтрак, обед… – давати, дати сніданок, обід…; справляти, справити (споряджати, спорядити, ставити, поставити) сніданок, обід…
• Давать, дать знать о себе – давати, дати знати про себе; давати, (по)дати звістку про себе; (докон.) об’явитися.
• Давать, дать маху, промаху (перен. разг.) – давати, дати маху (хиби); хибити, схибити, змилити; помилятися, помилитися на чому; (іноді) осковзнутися; (образн. розм.) шпака вбити; (зниж.) хука дати.
• Давать, дать место – давати, дати місце кому; уступатися, уступитися кому.
• Давать, дать нагоняй (разг.) – нагінку (прочухана, прочуханки) давати, дати кому; наганяти, нагнати холоду кому; вимовляти, вимовити кому; струнчити, наструнчити кого; (образн. давн.) переганяти, перегнати на гречку (через росу) кого.
• Давать, дать начало (книжн.) – класти, покласти (робити, зробити) початок чому, чого; давати, дати початок (почин) чому; (зрідка) складати, скласти (закласти, заложите) початок чого; зачинати, започинати що.
• Давать, дать ногам волю – давати, дати ногам волю; кидатися, кинутися (пускатися, пуститися, ударятися, ударитися, іноді узяти) бігти; кидатися, кинутися навтіки (навтікачі).
• Давать, дать отпор кому – давати, дати відсіч кому; опір ставити, стати проти кого; опиратися, опертися кому; давати, дати кому відкоша.
• Давать, дать очную ставку – зводити, звести на очі (віч-на-віч) кого з ким.
• Давать, дать повод для чего – давати, дати привід (приключку, зачіпку) до чого; спричинятися, спричинитися до чого.
• Давать, дать показание (о свидетелях) – давати, дати (складати, скласти) свідчення, свідкувати, свідчити, посвідчити; бути за свідка; (про звинуваченого) давати, дати зізнання; зізнатися.
• Давать, дать понять кому – давати, дати на здогад (на розум) кому; давати, дати зрозуміти кому.
• Давать, дать пощёчину (разг. вульг.) – давати, дати в лице; давати, дати ляпаса (ляща, поличника).
• Давать, дать себе в чём отчёт – усвідомлювати, усвідомити собі що; бути свідомим чого; здавати, здати собі справу (звідомлення) з чого, про що.
• Давать, дать слово кому – давати, дати (надавати, надати) слово кому.
• Давать, дать телеграмму – (по)давати, (по)дати телеграму; (розм.) бити (ударити) телеграму.
• Давать, дать ход делу – давати, дати хід справі; зрушити справу.
• Давши слово — держись, а не давши — крепись – мовивши слово, треба дотримати (додержати) його (треба бути паном його). Пр. Давши слово — держись, а не давши — кріпись. Пр. Лучче не обіцяти, як слова не держати. Пр. Сказано — зв’язано. Пр. Сказано — що написано. Пр. Не роби з губи халяви. Пр.
• Дай(-ка), дайте(-ка) – дай лишень (лиш), дайте лишень (лиш); дай-но, дайте-но; (зниж.) ке лиш, кете лиш. [Кете лиш кресало. Шевченко.]
• Даст Бог день, даст Бог и пищу – дасть Бог день — дасть і пожиток. Пр. Дав Бог роток, дасть і шматок. Пр. Хто дав зуби — дасть і хліб до губи. Пр.
• Дать в замену – дати на заміну (навзамін, натомість); (іноді) підставити.
• Дать в зубы, по затылку, подзатыльник, по загривку, по шее – дати в зуби (загилити по зубах) кому; дати потиличника; дати (загилити) по потилиці; (образн.) нагодувати потиличниками; спотикача дати.
• Дать делу другой оборот – повернути справу інакше.
• Дать ещё при жизни – ще за життя (давн. за живота) дати; (образн.) теплою ще рукою дати.
• Дать знать о ком, о чём – дати знати про кого, про що; дати, подати звістку про кого, про що; оповістити про кого, про що.
• Дать какую-либо малость, малую толику – дати якусь дещицю (зрідка трощицю); перекинути щось кому.
• Дать клятву – дати присягу (клятву); (за)присягтися (поклястися, заклястися).
• Дать на слово – на віру дати; повірити [на слово].
• Дать по уху, в ухо кому – заїхати в вухо кому.
• Дать разговору иной оборот – повернути (звернути) розмову на інше.
• Дать сдачи – дати здачі (решту); (перен.) відплатити кому.
• Дать себе труд (книжн.) – завдати собі праці (роботи).
• Дать себя знать, помнить, почувствовать – датися знати кому; датися (дати себе) узнаки (утямки, у пам’ятку); увіритися; упектися; дошкулити (допекти) кому; дати пам’яткового кому.
• Дать себя подговорить, обмануть – датися на підмову; дати себе підмовити (одурити).
• Дать тумака (разг.) – стусана (штовхана, штурхана) дати.
• Дать тягу, стрекача, стречка – дати тягу; дременути (чкурнути); п’ятами накивати; драп(о)нути (дати дропака, дріпака); дмухнути (дати дмухача); дати (дмухнути) драла; (діал.) [дати] лиги.
• Дать указания – дати вказівки; (іноді) дати навід.
• Не давать, не дать в обиду кого – не давати, не дати скривдити кого.
• Ни дать, ни взять – (прикм.) Викапаний (достотний, нестеменний, лок. нестеменнісінький); (присл.) достоту (точнісінько, нестеменно, лок. нестеменнісінько) [такий, як].
• Ровно ничего не дал – нічогісінько не дав; і на нігтик не дав (не покинув).
• Я тебе дам! – я тобі дам!; ось я тобі!
Поблажка
• Давать поблажку кому (разг.) – потурати кому; давати потур (пропуск) кому; [потур] потурати ([попуск] попускати) кому; (образн.) повід попускати кому. Дай дітям потолю, сам підеш у неволю. Пр.
Потачка
• Давать, дать потачку кому – потурати (попускати) кому; давати, дати потур (попуск, лок. потолю) кому.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

по́пуск по́пуск,-ку (кодоли, линви)
о́тпуск відпуска́ння, попуска́ння, відгарто́вува́ння; відпу́щення, попу́щення, відгартува́ння (сталі); ві́дпуск,-ку, по́пуск,-ку, відга́рт,-ту
послабле́ние ослабля́ння, послабля́ння, попуска́ння; осла́блення, посла́блення, попу́щення; посла́бина,-ни, по́пуск,-ку

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

По́пуск, -ку, по́пуст, -ту – послабление, попущение, облегчение.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Попустительство, попущение – по́пуст (-ту), по́пуск (-ку), попуска́ння.
Послабление – по́пуск (-ку), по́пуст (-ту), попуска́ння; делать -ние – попуска́ти, попустити, по́пуск дава́ти, да́ти.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

По́пуск, -ку, м. Послабленіе, попущеніе — попуска́ти. Дозволять, потворствовать. По що ж ти їм сей попуск попускаєш? К. ХП. 79.
Попуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. попусти́ти, -щу́, -стиш, гл.
1) Распускать, распустить. Стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. 65. Трохи не попустив і сліз. Котл. Ен. II. 23.
2) Опускать, опустить. Попустив свої орлові крила від смутку. О. 1861. VI. Кул. 29. Побіг із села вовкулакою, попустивши хвоста. Г. Барв. 451. Ніс під се́бе попусти́ти. Смѣшаться, устыдиться. Мнж. 171.
3) Запускать, запустить. А він угору як попустить гилку ( = м’яч). Радом. у.
4) Ослаблять, ослабить. Попусти вірьовку.
5) Допускать, допустить; отдать во власть, въ жертву кому. Не попущу тебе, мила, иншому достатись. Мет. 70. Спасибі, каже, Богу, що не попущено душі християнської лютому звіру. Рудч. Ск. І. 4.
6) Упускать, упустить, уступать, уступить. Чужого не бери, а свого не попусти. Чуб. І. 239. Я йому́ сього́ не попущу́. Я ему этого не уступлю, не прощу. — місця, по́ля. Уступать, уступить мѣсто, дать мѣсто. Тоді ляхи, дуки-срібляники добре дбали, дальше ік порогу посували, козаку-нетязі більше місця на покуті попускали. ЗОЮР. І. 205. Більше йому поля гуляти попускали. Макс. (1849), 86.
7) — себе́. Допускать, допустить себя до чего безнравственнаго, плохого, распускать, распустить себя. Як же то мені самій тяжко на його дивитись, що він себе так попустив. Г. Барв. 285. І не попустило ж себе як небудь: нігде слова про його негожого не чути. Г. Барв. 14.
8) — по́пуск, по́пуст. См. Попуск. б) Попуска́ти.
1) Пустить (многихъ). Коні у чисте поле попускав. Мнж. 41. Коней пустопаш попускали. АД. І. 118.
2) Уронить (во множествѣ). Що було в руках, — усе попускала. Летіла сорока з висока, попускала пір’я додолу. Мет. 301.
По́пуст, -ту, м.
1) = Попуск. Господь бо всякий попуст попускає. К. ПС. 46.
2) Облегченіе. Ані смерти, ані попусту. Ном. № 8220.
3) Одинъ изъ концевъ веревки въ рыболовныхъ снарядахъ перемет и кормак. Вас. 188, 189.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Допуще́ніе = до́пуск, до́пуст, по́пуск, по́пуст.
Облегче́ніе = пі́льга (С. З. Л.), вільго́та (С. Л.), поле́гкість (С. Л.), поле́гчення, поле́кшіння, одли́га (С. З. Л.), уле́кшування (С. Ш.), по́пуск, по́пуст (Ос.), осла́ба (Л. С). — В день тобі молю ся, Боже, Ти не чуєш, одвернув ся; і в ночі я тихо плачу — пільги од тебе не бачу. К. П. — Годї мінї за кінними братами уганяти, час мінї козацьким ногам пільгу дати. н. д. — Багато витерпіла і нїякої пільги не дізнала. К. Св. П. — І почув полегкість на душі, почув утїху, до матері пригортаючись. Зїньк. — Манїфест надїлив чимало полегкостів. Кн. — Та дай Боже здоровъячко нашому цареві, що він зробив полекшіння нашому краєві. н. п. — Угамував ся, став мінї попуск попускати. Ос. — Анї смерти, анї попуску. н. пр.
Ослабле́ніе = осла́ба, по́пуск, пі́льга і д. Облегче́ніе.
Побла́жка = потура́ння, по́пуск (С. З.).
Пова́дка = 1. зви́чка; уна́да (С. Ш.), пона́да. 2. потура́ння, по́пуск (д. Побла́жка).
Попуще́ніе = по́пуск (С. З. Л.), по́пуст (С. Л.), допуще́ння. — А нї смерти, а нї попусту. н. пр. — В убозство попали з божого допущення. Ст. Л.
Послабле́ніе = осла́ба, пі́льга, поле́гкість, по́пуск, по́пуст, ро́зпуст і т. д. д. Облегче́ніе і Побла́жка. — Дали людям попуст, а вони й кинули ся до гульнї. Кн.
Пота́чка = потура́ння (С. Л.), по́пуск (С. Л. Ос.), по́пуст, пото́ля (С. З.), пота́чка (С. Жел.) і д. Побла́жка.
Спускъ = 1. спуска́ння, спуск. — Спуск води з ставу. 2. спуск, масть (переважно з воску і оливи). 3. спуск, парува́ння. 4. ми́лость, ла́ска, поми́лування, по́пуск. — Онъ спу́ску не дастъ= не да́сть спу́ску, пона́дки, не да́сть собі в ка́шу наплюва́ти.

Запропонуйте свій переклад