Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 56 статей
Запропонувати свій переклад для «порушувати»
Шукати «порушувати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Беззако́нничать – беззако́нствувати, лама́ти (пору́шувати) зако́н, пра́во, ві́ру.
Возбужда́ть, возбуди́ть
1) збу́джувати, буди́ти кого́, збуди́ти.
См. Пробужда́ть;
2) звору́шувати кого́, що, зворуши́ти, розвору́шувати, розворуши́ти [Вино́ розворуши́ло обо́х (Неч.-Лев.)], дратува́ти, роздратува́ти кого́, що [Уся́ приро́да, пи́шна й зеле́на, дратува́ла мрі́ї в молодо́ї ді́вчини (Неч.-Лев.)], збу́джувати, буди́ти,
сов. збуди́ти [Бу́дить пра́вий гнів (Сам.). Збу́джує соло́дкі почуття́], розбу́рхувати, розбу́рхати, збаламу́чувати, збаламу́тити, виклика́ти, ви́кликати. [Виклика́ти нена́висть] дражни́ти, здійма́ти, сов. зру́шити кого́, на що [Зру́шив їх на боротьбу́ (Єфр.)], підганя́ти (підго́нити), підігна́ти (кого́ до пра́ці).
-жда́ть, -ди́ть кого против кого – бу́рити [Бу́рити наро́д], обу́рювати, сов. обу́рити [Ду́же вже проти се́бе обу́рювала слухачі́в (Грінч.)], збу́рювати, збу́рити [Кого́ не збу́рював він проти се́бе (Грінч.)], підбу́рювати кого́ проти ко́го, чо́го і кого́ на ко́го, підбуря́ти, сов. підбу́рити [Підбу́рює люде́й проти шко́ли (Грінч.). Вони́ його́ підбуря́ли на Ту́рчина (Куліш). Хті́ли підбу́рити наро́д та перері́зати дворя́н (Доман.)], настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчити кого́ проти ко́го [Не настру́нчуй дру́гих проти ме́не (Мирн.)], дратува́ти, підніма́ти кого́ на ко́го, на що [Вони́ протестува́ли проти у́нії і підніма́ли на не́ї міща́нство (Куліш)], піді[о]гріва́ти кого́ на ко́го [Ченці́ та попи́ люде́й на ля́хів іще бі́льше підогріва́ли (Куліш)]; (о полов. возбуждении) збу́джувати жагу́, жадо́бу, дрочи́ти, роздрочи́ти, ятри́ти, роз’ятри́ти, дратува́ти, роздратува́ти.
Возбужда́ть, -буди́ть охоту, желание в ком – заохо́чувати кого́ до чо́го, заохо́тити, підохо́чувати, підохо́тити.
-а́ть отвращение, омерзение – виклика́ти оги́ду, мерзи́ти (безл.).
-а́ть гнев – гніви́ти кого́, буди́ти в кім гнів.
-а́ть негодование в ком – обу́рювати, обу́рити кого́.
-а́ть чью-либо жизнен. энергию – підживля́ти, підживи́ти кого́.
Возбужда́ть, возбуди́ть вопрос, речь – підніма́ти (зніма́ти, пору́шувати) пита́ння, річ, сов. підня́ти (зня́ти, пору́шити) пита́ння, річ.
-да́ть, -ди́ть делопору́шувати (розпочина́ти, заво́дити) спра́ву, ді́ло, сов. пору́шити (розпоча́ти, заве́сти) спра́ву, ді́ло.
Возбужда́ть, -ди́ть сомнение, подозрение, удивление – виклика́ти (сов. ви́кликати) су́мнів, підо́зрі́ння, здивува́ння.
Душа́
1) душа́ (
ум. ду́шка, ду́шечка, души́ця). [Люди́на з вели́кою душе́ю. Це чолові́к без душі́. Він був душе́ю на́шого товари́ства. В його́ тво́рах бага́то душі́]; (обращение к любим. человеку) душа́ (ум. ду́шечка, ду́ся), се́рце (ум. се́рденько). [Жі́нко-ду́шечко! Мару́сю-ду́сю!];
2) (
особа, кто-нибудь) душа́, (иногда) дух. [Забере́ з собо́ю приятелі́в душ три́цять (Куліш)].
Ни души́ – ані душі́, ані ду́шечки, ні ду́ха[у], ні ху́ху ні ду́ху, нікогі́сінько.
Ни -ши́ живой – ні ду́ху[а] живо́го, ні живо́го ду́ху[а], ані живо́ї ду́шечки.
Нет ни -ши́ – нема́ ні ду́ха[у]. [У ці́лому за́мку нема́є ні ду́ха (Л. Укр.). Село́ Корчо́вате – чима́ле село́, але з пані́в – ні ду́ха (Кониськ.)];
3) (
передняя часть шеи у челов., самая ямочка) душа́. [Застебне́ться під са́му ду́шу (Квітка)].
Без души́ – не тя́млячи себе́, не тя́млячись. [Не тя́млячись з ра́дощів].
Быть без -ши́ от кого, -ши́ не слышать (не чаять) в ком – ко́ло ко́го всіє́ю душе́ю упада́ти, дух за ким рони́ти. [Я за тобо́ю й дух роню́, а ти за ме́не забува́єш (Грінч.)].
Отвести -шу – спочи́ти душе́ю, (поэтич.) ду́шу відволо́жити.
Отдать богу -шу (умереть) – бо́гу ду́шу відда́ти.
До глубины -ши́ – до живо́го, до са́мого се́рця, аж до дна душі́.
Душа́ в -шу – як одна́ душа́, як оди́н (їде́н) дух. [Рокі́в з три жили́, як одна́ душа́ (Васильч.)].
За милую ду́шу – залюбки́, з дорого́ю душе́ю.
От -ши́ – з душі́, від [з] щи́рого се́рця.
От всей -ши́ – з усіє́ї душі́, від [з] щи́рої душі́. [З душі́ бажа́ю (Кул.)]. Дя́кую тобі́ з усіє́ї душі́ (Крим.). Від щи́рої душі́ гото́вий я відда́ти (Сам.)].
Всей -шо́й – від [з] душі́ (щи́рого се́рця), з дорого́ю душе́ю, з ці́лого се́рця. [Люблю́ тебе́ з ці́лого се́рця].
По -ше́ – до душі́, до се́рця, до в[с]подо́би, до ми́сли.
Приттись (приходиться) по -ше́ – припа́сти (припада́ти) до душі́, до се́рця, до в[с]подо́би, приста́ти (прийти́ся) до душі́.
Сколько -ше́ (-шеньке) угодно – скі́льки душа́ (ду́шечка) забажа́є, досхо́чу́.
Трогать -шупору́шувати ду́шу, дохо́дити до душі́, до се́рця.
Хватать за́ -шу – бра́ти (хапа́ти, торка́ти) за ду́шу. [Так і бере́ тебе́ за ду́шу].
Чего -ше́ угодно – чого́ душа́ забажа́є.
В ду́шу не идёт – в ду́шу не лі́зе.
На душе́ мутит – з душі́ ве́рне, ну́дить, мло́сно.
Душа́ в пятки ушла – на [у] душі́ похоло́ло, душа́ не на мі́сці.
Чуть душа́ держится – ті́льки душа́ в ті́лі, (фамил.) ті́льки живи́й та те́плий.
Затро́[а́]гивать, затро́гать, затро́нуть что – (коснуться) торка́тися, торкну́тися чого́ и (реже) торка́ти, торкну́ти що, дотика́тися, дотикну́тися и діткну́тися чого́; кого (задевать) – зачіпа́ти и зачіпля́ти, зачепи́ти, займа́ти, за(й)ня́ти (о мног.) позачіпа́ти, позайма́ти кого́, що, (первому) нала́зити, налі́зти на ко́го. [Я його́ не чіпа́ю, а він сам нала́зить (Звин.)].
Он первый -нул меня – він пе́рший зачепи́в (зайня́в) мене́, він пе́рший налі́з на ме́не. [Та хіба́-ж я вас, па́не, зачепи́в? Тож ви́ мене́ заняли́ (Грінч.)].
-ва́ть вопрос о чём – торка́тися пита́ння (спра́ви) про що, зачіпа́ти (пору́шувати, займа́ти) пита́ння (спра́ву) про що. [Прості́ть, що я за́раз торкну́вся гру́бого й цині́чного пу́нкту (Крим.). Карти́на наро́днього життя́, в які́й заче́плено найбли́жчі і найпеку́чіші наро́дні спра́ви (Грінч.)].
-вать, -нуть за живое кого – дійма́ти, дійня́ти до живо́го кого́, дохо́дити, дійти́ кому́ до живо́го, уража́ти, ура́зи́ти кого́ – (сильно) дозоля́ти, дозоли́ти кому́ (до живи́х печіно́к); срвн. Задева́ть.
-вать чью душу, сердце – займа́ти (пору́шувати) ду́шу, се́рце кому́. [Сі приказки́ займа́ють ду́шу згли́бока (Хата). Ти́хо так усю́ди, ті́льки солове́йки співа́ють… так ду́шу твою́ й займа́є (Г. Барв.). І ти́ми пісня́ми всім се́рце пору́шу (Самійл.)].
Чем тебя особенным -нули? – (образно) хіба́ (чи) тебе́ во́зом зачепи́ли?
Затро́нутый – то́ркнутий, ді́ткнений, пору́шений, заче́плений, за́йня́тий.
Колеба́ть, коле́бливать, колебну́ть
1) колива́ти, хита́ти, хитну́ти, похитну́ти, схитну́ти, колиха́ти, колихну́ти, хилита́ти, хилитну́ти, хиля́ти, хильну́ти, хиба́ти, хибну́ти, схибну́ти, (
качать) гойда́ти, гойдну́ти. [Пра́вили же́ртви синєку́дрому бо́гу, що зе́млю хита́є (Потеб. Одис.). Ти́сячі тіл колиха́ли пові́тря (Коцюб.). Дзво́ни хилита́ли дрібне́ньку мря́ку (Коцюб.). Не хиба́й кла́дку, бо в во́ду впаду́ (Звин.)].
-ба́ть листья ветви, ткань – колива́ти, колиха́ти, хилита́ти, гойда́ти ли́стя и ли́стям, ві́ття (гі́лля) и ві́ттям (гі́лля́м), ткани́ну и ткани́ною. [Ве́рби та садовина́ колива́ють ві́ттям (Основа). Ві́тер хилита́є галу́зки (Коцюб.). Ві́тер си́льно гойда́є я́блука, бага́цько попа́дає (Звин.). Про́тяг колиха́є (хилита́є) заві́су (заві́сою) на вікні́ (Київщ.)];
2) (
перен.) хита́ти, похитну́ти, схитну́ти, захита́ти, пору́шувати, пору́шити, зру́шувати, зрухну́ти, зру́шити що.
-ба́ть основы чего – хита́ти (по[з]ру́шувати) підва́лини чого́.
-ба́ть убежденья чьи – хита́ти перекона́ння чиї́.
-ба́ть авторитет, довериепору́шувати (хита́ти, сов. захита́ти) авторите́т, дові́ру чию́; см. ещё Поколеба́ть.
Коле́блемый
1) хи́таний, коли́ханий.

Трость, ветром -мая – трости́на, що ві́тер гойда́є; трости́на, ві́тром коли́хана;
2) хи́таний, пору́шуваний, зру́шуваний.
I. Надрыва́ть, надорва́ть
1) надрива́ти, надірва́ти, (
слегка) нарива́ти, нарва́ти (редко), (наддирать) наддира́ти, надде́рти и (реже) надідра́ти, (о мног. или во мн. местах) понадрива́ти, понаддира́ти що. [Мару́ся ко́су че́ше, а що наче́ше, то на Дуна́й одне́се, а що надрива́є, то й на Дуна́й пуска́є (К. Старина). З крає́чків тро́хи понаддира́ли газе́ту (Київщ.)];
2) (
перен.: надсаживать) надрива́ти, надірва́ти, підрива́ти, підірва́ти, надса́джувати, надсади́ти, (о мног.) понадрива́ти, попідрива́ти, понадса́джувати.
-ть голос – надрива́ти, надірва́ти, рва́ти, порва́ти, зрива́ти, зірва́ти го́лос. [Надрива́ти мій чи́стий го́лос ди́ким голосі́нням (Куліш)].
-рыва́ть горло криком – надрива́ти (надса́джувати) го́рло кри́ком (кричучи́).
-ть грудь, живот (непосильной работой) – надса́джувати, надсади́ти гру́ди, живі́т, пору́шувати и поруша́ти, пору́шити, надру́шувати, надру́шити що у гру́дях, у животі́, урива́ти, під[у]вере́джувати, під[у]вереди́ти живі́т (надси́льною пра́цею), підвере́джуватися, підвереди́тися (з надси́льної пра́ці). [Вона́ люби́ла свою́ робо́ту, при які́й утрача́ла го́лос, надса́джувала гру́ди (Коцюб.). Підняла́ ва́жко та й пору́шила в живо́ті щось (Чернігівщ.). Неха́й сте́пу нога́ми не зміря́є, живота́ не врива́є. (Лукаш.)].
-ть животы, животики от смеха – рва́ти, порва́ти кишки́ (бо́ки) з реготу.
-ть здоровье – підрива́ти, підірва́ти здоро́в’я, надвереджа́ти и надвере́джувати, надвереди́ти себе́, занепада́ти, занепа́сти; срв. Подрыва́ть 3. [Ти так занепа́в, си́нку, своє́ю чума́чкою (чумаченьем), що й не пізна́єш тебе́ (Харківщ.)].
-ть лошадь – підрива́ти, підірва́ти, надса́джувати, надсади́ти, (быстрой ездой) переганя́ти, перегна́ти, запа́лювати, запали́ти коня́; срв. Загоня́ть 2.
-рва́ть память – надірва́ти (надвереди́ти) па́м’ять.
-рыва́ть сердце, душу кому – надрива́ти (кра́яти, рва́ти, шматува́ти) се́рце, ду́шу, (зап.) урива́ти се́рце кому́. [А мені́ журба́ се́рце надрива́є (Черн.). Ді́вчино, не плач, не рви мого́ се́рця (М. Грінч.). «Ооой!» – го́лосом, що аж ду́шу шматува́в, крича́в Заха́р (Крим.)].
Надрывающий сердце, душу – надса́дливий. [Щось жа́лісно кви́лить, чу́ється яке́сь рида́ння, яки́йсь надса́дливий, нерво́вий плач (Крим.)].
Надо́рванный
1) наді́рваний, надде́ртий
и наді́драний, понадри́ваний, понадди́раний. [Надде́рті записочки́ (Крим.)];
2) наді́рваний, піді́рваний, надса́джений, понадри́ваний, попідри́ваний, понадса́джуваний; зі́рваний; пору́шений, надру́шений, під[у]вере́джений; надвере́джений, занепа́лий; пере́гнаний, запа́лений. [Наді́рваний рока́ми тяжко́ї пра́ці органі́зм (Пр. Правда). Пору́шений живі́т (Борзенщ.)].

-ный голос – наді́рваний (зі́рваний, надсі́лий, ирон. дра́ний) го́лос. [Поча́в вереща́ти тонки́м і наді́рваним го́лосом (Коцюб.). У пи́саря хрипки́й і дра́ний го́лос (Проскурівна)].
-ное здоровье – піді́рване (занепа́ле) здоро́в’я.
С -ным здоровьем кто – з піді́рваним здоро́в’ям, занепа́лий хто. [Я убо́гий, занепа́лий од са́мої мо́лодости (Куліш)].
-ться
1) надрива́тися, надірва́тися, (
слегка) нарива́тися, нарва́тися, (наддираться) наддира́тися, надде́ртися, (о мног. или во мн. местах) понадрива́тися, понаддира́тися; бу́ти надри́ваним, надди́раним, наді́рваним, надде́ртим, понадри́ваним, понадди́раним. [Град поби́в буряки́, – ли́стя понадрива́лося (Брацлавщ.). Як нарва́лося тро́хи, то й да́лі бу́де дра́тися (Богодух.). Сіпну́ла за папіре́ць, а він надде́рся (Київщ.)];
2) (
перен.: надрывать себя) надрива́тися, надірва́тися, підрива́тися, підірва́тися, надса́джуватися, надсади́тися, (о мног.) понадрива́тися, попідрива́тися, понадса́джуватися.
У меня сердце, душа -ется от чего (от жалости и т. п.) – се́рце, душа́ мені́ надрива́ється (кра́ється, рве́ться) з чо́го (з жалю́ и т. п.). [Страхі́ття й диви́тися (як він гі́рко пла́кав)! аж се́рце кра́ялося (Крим.)].
Моё здоровье -рва́лось – моє́ здоро́в’я занепа́ло (підірва́лося, підтя́лося).
Мои силы -ваны – мої́ си́ли піді́рвані (підтя́ті), моя́ си́ла занепа́ла.
-ться от крика – надрива́тися, надірва́тися, підірва́тися, надсіда́тися, надсі́стися з кри́ку (кричучи́), крича́ти аж розрива́тися (перерива́тися, роздира́тися).
-рыва́ться от лая – валува́ти, ґвалтува́ти, га́вкати аж перерива́тися (розсіда́тися).
-ться от плача – надрива́тися, надірва́тися, підірва́тися, надсіда́тися, надсі́стися з плачу́ (пла́чучи).
-рыва́ться над работой – рва́тися (перерива́тися) коло (в) пра́ці. [Плуга́ч оре́, і в пра́ці рве́ться (Номис). Роблю́ – перерива́юся, а все не догоджу́ (Київщ.)].
-ться от тяжёлой работы, поднимая тяжести и т. п. – надрива́тися, надірва́тися, підрива́тися, підірва́тися, надса́джуватися, надсади́тися, надсіда́тися, надсі́стися, надвере́джуватися, надвереди́тися, під[у]вере́джуватися, під[у]вереди́тися, пору́шитися, зру́шитися, урва́тися, (о мног.) понадрива́тися, понадвере́джуватися и т. п. з тяжко́ї пра́ці (на тяжкі́й пра́ці), підійма́ючи вагу́ и т. п. [Не підрива́тимуться на тяжкі́й робо́ті (Рада). Хто перено́сить камі́ння, той мо́же надсади́тися (Куліш). Не надсі́вшися, не вме́рти (Номис). Не підніма́йте, бо надвере́дитеся! (Н.-Лев.). Не ду́же греби́, – увере́дишся (Стор.). Пома́лу, а то ще урве́шся (Липовеч.)].
Хоть -ви́сь, а дай – хоч надся́дься, а дай.
-рыва́ться со смеху – кишки́ (бо́ки) рва́ти (сов. порва́ти) із смі́ху (з ре́готу), перерива́тися з ре́готу, зсіда́тися. [Хло́пці аж кишки́ порва́ли з ре́готу (Квітка). Аж бо́ки рвав з смі́ху (Н.-Лев.). Аж перерива́ється з ре́готу (Хорольщ.). Він було́ аж зсіда́ється та рего́че (Сл. Гр.)].
Лошадь -рва́лась – кінь підірва́вся (надсади́вся).
Наруша́ть, нару́шитьпору́шувати и поруша́ти, пору́шити, лама́ти, злама́ти, (реже) зломи́ти, полама́ти и (редко, диал.) поломи́ти що, (преступать) переступа́ти, переступи́ти що и через що; (расстраивать, прерывать) зру́шувати, зру́шити, розбива́ти, розби́ти, перебива́ти, переби́ти, збива́ти, зби́ти, руйнува́ти, зруйнува́ти що. [Це пору́шує на́ші виго́ди (Пр. Правда). Коли́ я пору́шу сю на́шу уго́ду, то… (Ор. Левиц.). Я стара́, щоб ма́ла зви́чай ба́тьківський лама́ти (Л. Укр.). Ти злама́в нака́з (Грінч.). Не зло́мить ві́ри (Свидн.). Ти полама́в пункт на́шої прися́ги (Куліш). Грома́дську во́лю полама́ли (Мирний). Поломи́ла мату́сину во́лю (Чуб. V). Князьки́ старода́вні звича́ї переступа́ли (Куліш). Педаго́ги переступа́ють уся́ку справедли́вість (Крим.). Не люби́в, коли́ розбива́ли його́ самотину́ (Короленко). Ніхто́ не перебива́в тут на́шої самотини́ (Короленко). Суво́ра ді́йсність переби́ла фанта́зію (Крим.). Не хоті́лося руйнува́ти того́ ти́хого, ду́много на́строю (Василь.)].
-ть (супружескую) верность – лама́ти, злама́ти, пору́шувати, пору́шити (подру́жню) ві́рність. [Я не лама́ла ніко́ли ві́рности (Л. Укр.)].
-ть владениепору́шувати, пору́шити володі́ння (посіда́ння), (чужое земельное, стар.) в чужи́й ґрунт вступа́ти, вступи́ти.
-шить границы земельного владения – пору́шити ме́жі земе́льного володі́ння (земе́льної посі́лости), (стар.) зе́млю переступи́ти.
-шить граничные знаки – пору́шити межові́ зна́ки, (стар.) зако́ни ру́шити.
-ть договорпору́шувати (лама́ти), пору́шити (злама́ти) догові́р (умо́ву, уго́ду).
-ть долг, обязанности службыпору́шувати, пору́шити обо́в’я́зок (пови́нність), службо́ві обо́в’я́зки.
-ть закон, заповедь, присягу (клятву) – лама́ти, злама́ти (зломи́ти), пору́шувати (поруша́ти), пору́шити, переступа́ти, переступи́ти зако́н, за́повідь (запові́т), при́ся́гу, (реже) переступа́ти, переступи́ти через зако́н и т. п. [Не ду́майте, що я прийшо́в злама́ти зако́н або́ проро́ків (Біблія). Ви, святи́й зако́н гости́нности злама́вши, мене́ замкну́ли у темни́цю (Грінч.). Не зломлю́ зако́ну (Г. Барв.). Ми при́сяги не хо́чемо лама́ти (Л. Укр.). Поруша́ють суспі́льний та мора́льний зако́ни (Наш). Через зако́н переступлю́, а зроблю́ по-сво́єму (Квітка)].
-ть интересыпору́шувати, пору́шити інтере́си.
-ть мир
а) (
о покое) пору́шувати, пору́шити, лама́ти, злама́ти, розбива́ти, розби́ти, руйнува́ти, зруйнува́ти спо́кій. [Не злама́ споко́ю за-для нас (Доман.) Прили́не щось пі́зно осі́нньої но́чи, розбу́дить, засму́тить, спо́кій зруйну́є (Васильч.)];
б) (
об отсутствии войны) лама́ти, злама́ти, руйнува́ти, зруйнува́ти мир.
-ть обещание – лама́ти, злама́ти, пору́шувати, пору́шити, схи́бити обі́ця́нку. [Схи́бить хоч малу́ части́ну обі́цянки (Куліш)].
-ть очарование – руйнува́ти, зруйнува́ти ча́р(и) (о[з]чарува́ння).
-ть порядок, см. Поря́док 2.
-ть правопору́шувати, пору́шити, лама́ти, злама́ти, переступа́ти, переступи́ти пра́во. [Лама́ючи права́ наро́дні (Грінч.)].
-ть приличия – переступа́ти, переступи́ти присто́йність, пору́шувати, пору́шити, зневажа́ти, знева́жити звича́й (звича́йність).
-ть равновесиепору́шувати, пору́шити, зру́шувати, зру́шити рівнова́гу.
-ть слово – лама́ти, злама́ти (редко полама́ти, поломи́ти), пору́шувати, пору́шити сло́во, (сов. ещё) схи́бити (змили́ти) сло́во, змили́ти на сло́ві. [Хто лама́є сло́во, той ві́ру лама́є (Номис). Не злама́в Робе́рт свойо́го сло́ва (Л. Укр.). Не пору́шить сло́ва (Ор. Левиц.). Ви знайшли́ тепе́р, до чо́го причепи́тись, щоб сло́во схи́бить (Самійл.). Не ти змили́в сло́во, – я (Кониськ.). Коли́-б чого́ не було́ нам за те, що змилимо́ на сло́ві (Кониськ.)].
-ть тишинупору́шувати (поруша́ти), пору́шити, зру́шувати, зру́шити, розбива́ти, розби́ти, перебива́ти, переби́ти, збива́ти, зби́ти ти́шу. [Напру́жену ти́шу ніщо́ не поруша́ло (Кодюб.). Гудо́к парово́за поруша́в и́ноді урочи́сту ти́шу но́чи (Черкас.). Затри́мував ди́хання, щоб не зру́шити ти́ші (Л. Укр.). Ти́шу перебива́ло ті́льки дзе́нькання дзво́ника (Короленко). Ті́льки крик шулі́ки рі́зко збива́в ти́шу (Короленко)].
-ша́ть общественную тишинупору́шувати грома́дський спо́кі́й.
-ть ход работы – перебива́ти, переби́ти робо́ту.
Нару́шенный – пору́шений, зла́маний, пола́маний, пересту́плений; зру́шений, розби́тий, переби́тий, зби́тий, зруйно́ваний. [Охоро́на зла́маного пра́ва (Рада)].
-ться – пору́шуватися, пору́шитися, лама́тися, злама́тися; бу́ти пору́шуваним, пору́шеним, ла́маним, зла́маним, пересту́пленим и т. п. [Си́ли небе́сні пору́шаться (Біблія)].
Равновесие -шилось, -шено – рівнова́га пору́шилася (зру́шилася), рівнова́гу пору́шено (зру́шено).
Законы природы не -ются безнаказанно – зако́нів приро́ди не мо́жна злама́ти (пору́шити, переступи́ти) безка́рно.
Неве́рность
1) неві́рність; непе́вність; зрадли́вість (-ости).

Супружеская -ность – подру́жня неві́рність (зра́да).
Делать -ности, сделать -ностьпору́шувати, пору́шити (подру́жню) ві́рність;
2) неправди́вість, неві́рність; несправедли́вість, непра́вильність, непопра́вність; неслу́шність; хи́бність, помилко́вість; фальши́вість (-ости); (
ошибка) по́милка;
3) непе́вність, невпе́вненість; хи́ткість, хи́сткість (-ости);
4) непе́вність.
Срв. Неве́рный 1 - 4.
Повиха́ть, повихну́ть – (покачнуть в основании, напр., столб) похи́тувати, похитну́ти, пору́шувати, пору́шити; (сдвинуть немного) посо́вувати, посу́нути, зру́шувати, зру́шити, (выломить из сустава) звиха́ти, звихну́ти (тро́хи), викру́чувати, ви́крутити, надвере́джувати, -ди́ти (но́гу, ру́ку), надла́мувати, надломи́ти (напр., ні́жку в стільці́).
Поднима́ть и Подыма́ть, подня́ть – підійма́ти (піднима́ти), під(ій)ня́ти, здійма́ти (знима́ти), здійня́ти, зня́ти, підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти, (о мн.) попідійма́ти, поздійма́ти, попідво́дити, позво́дити, попідно́сити. [Ки́нулися лю́ди до то́го зло́та, набира́ли сті́льки, скі́льки хто зду́жав підійня́ти (Рудан.). Соба́ка підві́в свою́ мо́рду вго́ру і сумови́то зави́в (Крим.)].
-ма́ть, -ня́ть (рычагами) – підва́жувати, підва́жити (о мног. попідва́жувати) що, ви́вагом підійма́ти, підня́ти що.
-ть камень, мешок муки – підійма́ти, під(ій)ня́ти ка́меня (и ка́мінь), мішо́к бо́рошна.
Тяжолоене -му́ – важке́ – не підійму́, не піднесу́.
Помогать -ть, или поднима́ть (на плечи, на спину: подсоблять, взваливать) – завдава́ти, завда́ти, піддава́ти, підда́ти. [Завда́й-но мені́ мішка́, бо сам не зду́жаю підня́ти (Звин.). Завда́в я сво́го́ клумачка́ на пле́чі та й побра́вся шляхо́м-доро́гою (Звин.)].
-ма́ть, -ня́ть что-л. держа перед собой – про́ти се́бе (пе́ред се́бе) підійма́ти, під(ій)ня́ти, підво́дити, підве́сти що. [Узя́в коло́дку за ко́мель, підві́в про́ти се́бе, як сві́чку (Манж.)].
-ть плотину, дом и т. д. (повышать) – підійма́ти (піднима́ти), підня́ти, підви́щувати, підви́щити, підно́сити, підне́сти гре́блю, дім (ха́ту).
-ма́ть, -ня́ть руку, голову – підво́дити, підве́сти, зводи́ти, зве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, підно́сити, підне́сти ру́ку, го́лову. [Голови́ не з[під]веду́].
-ть руку на кого – здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, під(ій)ня́ти ру́ку (ру́ки) на ко́го.
-ня́ть на себя руки – смерть собі́ заподі́яти, ру́ки на се́бе наложи́ти.
-ть глаза – зво́дити, зве́сти (о мног. позво́дити), підво́дити, підве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, (реже) скида́ти, ски́нути о́чі на ко́го; срв. Возводи́ть 3.
-ня́ть глаза к небу – зве́сти о́чі до не́ба.
-ть лежащего, пьяного – підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти лежа́чого, п’я́ного.
Ребёнок упал, -ми́ его – дити́на впа́ла, підійми́ її́.
-ня́ть больного (с одра болезни) – підня́ти, зве́сти, відходи́ти хво́рого.
-ня́ть кого на ноги (в прям. и перен. знач.) – зве́сти кого́ на но́ги.
-ня́ть на ноги бедняка – зве́сти на но́ги́ бідаря́.
-ня́ть платок с полу – під(ій)ня́ти ху́стку з долі́вки.
-ма́ть окно – підійма́ти, підво́дити вікно́.
-ня́ть (усилить) лампу, свет – підкрути́ти ля́мпу, сві́тло.
-ть занавес – підійма́ти, підня́ти заві́су (запо́ну, засло́ну).
-ть знамя, флаг – зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти пра́пора, фла́га. ня́ть знамя революции – підне́сти (зня́ти) пра́пора револю́ції.
-ть оружие, меч – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти збро́ю, меч(а́) на ко́го, про́ти ко́го, (иногда) зво́дити чим (збро́єю, мече́м, ша́блею). [Як шабе́лькою звів – Львів ся поклони́в (Іст. пісня)].
-ть вопрос, речь (разговор), дело – здійма́ти, з(дій)ня́ти (пору́шувати, пору́шити) пита́ння, мо́ву или річ, спра́ву.
-ня́ть голос в защиту кого, чего – підве́сти (пода́ти) го́лос в (на) оборо́ну кого́, чого́.
-ть ссору, крик – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти, зчиня́ти, зчини́ти, підійма́ти, підня́ти сва́рку, крик (га́лас). Срв. Крик.
-ть шум – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти бу́чу, зчиня́ти, зчини́ти бу́чу (ґвалт, ша́рварок), справля́ти, спра́вити га́лас (Коц.).
Публика -ма́ет нетерпеливый шум – пу́бліка здійма́є нетерпля́чий го́мін (Л. Укр.).
-ть тревогу – здійма́ти, з(дій)ня́ти, збива́ти, зби́ти триво́гу.
-ть бунт, см. Бунт.
-ня́ть дух (мужество) – підійма́ти, підня́ти, підно́сити, підне́сти ду́ха кому́; срв. Воодушевля́ть.
-ня́ть настроение – підне́сти на́стрій кому́.
-ть пыль (о ветре) – здійма́ти, підійма́ти ку́ряву (пил), (соверш.) зня́ти, підня́ти (ку́ряву, пил), спили́ти, скопоти́ти.
-ть пыль (о скоте, людях) – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, підня́ти ку́ряву (пил), кури́ти, закури́ти, наку́рювати, накури́ти.
-ть цену – підійма́ти, підня́ти, підви́щувати, підви́щити ці́ну на що, здорожи́ти що.
-ть производство, промышленность, авторитет чей – підно́сити, підне́сти виробни́цтво, промисло́вість, авторите́т чий.
Это -ма́ло её в собственных глазах – це її́ підно́сило у вла́сних оча́х (Коц.).
-ть на смех – підійма́ти, підня́ти, бра́ти, взя́ти на глум, на глу́зи, на сміх кого́.
-ть на зубок – бра́ти, узя́ти на зу́би (на язики́, на жа́рти).
-ма́ть нос перед кем – но́са задира́ти, ки́рпу гну́ти про́ти ко́го.
-нима́й (бери) выше (в перен. зн.) – бери́ ви́ще. [Ви полко́вник? – Бери́ ви́ще!].
-ть (возбуждать) кого против кого-л., чего-л. – підійма́ти, підня́ти, збива́ти, зби́ти кого́ про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що; срв. Вомуща́ть 4.
-ня́ть (разбудить) кого – зве́сти, збуди́ти, (о мног.) позво́дити, побуди́ти кого́. [Ли́сий віл (день) усі́х люде́й звів].
-ма́ть, -нять (пахать) новину, пар – ора́ти, зора́ти цілину́, пар (облі́г).
-ня́ть землю (вспахать) – зора́ти, звору́шити зе́млю.
-ть груз (о судне) – бра́ти, взя́ти, зде́ржувати, здержати вагу́, ванта́ж. [Це судно́ бере́ бага́то тон ваги́].
-ть паруса – розпуска́ти, розпусти́ти, напина́ти, напну́ти (нап’ясти́) вітри́ла, напаруси́ти (соверш.).
-ма́ть, -ня́ть зайца, медведя, охотн. – виганя́ти, ви́гнати, зруша́ти, зру́шити за́йця, ведме́дя.
-ть якорь – підійма́ти, підня́ти, виважа́ти, ви́важити ко́[і́]тву.
-ть хвост (о животных) – підійма́ти, підня́ти, заду́блювати, задуби́ти хвоста́.
-ть уши, шерсть – насторо́ш[ч]увати, насторо́ш[ч]ити, нашоро́шувати, нашоро́шити (ву́ха, шерсть).
-ть шерсть, перья – стовбу́рчити, настовбу́рчити.
-ть одежду – підійма́тися, підня́тися (Сквир.), зака́с[ч]уватися, закас[ч]а́тися, підійма́ти, підня́ти, (задрать) задира́ти, заде́рти (соро́чку, спідни́цю).
-ня́ть к.-л. дело, предприятие (в знач. управиться, одолеть) – підва́жити яке́сь ді́ло, підприє́мство. [Це вели́ке ді́ло: ми його́ не підва́жимо].
Подня́тый – під(ій)ня́тий, зня́тий, підве́дений, зве́дений, підне́сений, зне́сений.
I. Подрыва́ть, подорва́ть
1) (
разорвать сысподу) підрива́ти, піді́рвати, (о мног.) попідрива́ти, (надрывать) надрива́ти, надірва́ти, (о мног.) понадрива́ти що;
2) (
порохом и т. п.) підрива́ти, підірва́ти, підса́джувати, підсади́ти в пові́тря, зру́шувати, зру́шити, (взрывать) виса́джувати, ви́садити в пові́тря що.
-рва́ть стену крепости – підірва́ти (підсади́ти) (в) форте́ці сті́ну;
3) (
наносить ущерб) підрива́ти, підірва́ти, (о мног.) попідрива́ти, шко́дити, пошко́дити що, кому́. [Війна́ підірва́ла торго́[і́]влю]; (о силах, здоровьи) підрива́ти, підірва́ти, пору́шувати и поруша́ти, пору́шити, під[у]вере́джувати, під[у]вереди́ти, збавля́ти, зба́вити, (о мног.) позбавля́ти. [Гнав коня́ чим-дуж та й підірва́в. Підірва́в себе́ тяжко́ю робо́тою. Підвереди́в себе́, підійма́ючи важке́. Си́лу втра́тила, здоро́в’я зба́вила (Мирн.)].
-ва́ть авторитет чей, доверие – підрива́ти, підірва́ти (пору́шувати, пору́шити) авторите́т чий, дові́р’я чиє́.
Подо́рванный – піді́рваний, (о мног.) попідри́ваний; (о силах, здоровье) піді́рваний, пору́шений, під[у]вере́жений, зба́влений; (о стене и т. п.) піді́рваний, зру́шений, підса́джений.
Поря́док – поря́док (-дку), ряд (-ду), лад (р. ла́ду́), стрій (-ро́ю), по́лад, розпоря́док, (в действии, в работе) ра́да, чин (-ну), (очередь следования) че́рга́, ко́лія. [Грома́дський поря́док (Куліш). Після тата́рщини нові́ поря́дки на Украї́ні поста́ли (Куліш). Наро́дній добро́бут зале́жить від то́го, які́ зако́ни даю́ть наро́дові ряд (Леонт.). Держа́вний лад. Прива́тна вла́сність, то – осно́ва тепе́рішнього капіталісти́чного ладу́ (Єфр.). Світови́й стрій одві́чний (Л. Укр.). Ні ладу́, ні по́ладу нема́. Життя́ почина́лось своє́ю черго́ю (Коцюбинськ.). Тепе́р прийшла́ ко́лія, так тре́ба йти].
Привычный -док (обыкновенье) – зви́ча́й (р. зви́ча́ю).
Установленный -док (правило) – устано́ва. [Сам я зна́ю всі вхо́ди й звича́ї в (йо́го) ха́ті (Франко). У ньо́го (па́на) така́ встано́ва, що попе́реду відроби́ па́нові, хоч-би ту громові́ ку́лі леті́ли, а вже відта́к – собі́ (Франко)].
В -дке – як слід, у поря́дку. [У ме́не все як слід, ка́же Ове́рко: худо́бі позано́сив, понапува́в, клу́ня і возі́вня на замку́ (Кониськ.)].
В таком -дке размещать(ся) (о людях) – таки́м ладо́м, таки́м розпоря́дком ста́вити, поста́вити (става́ти, ста́ти).
По -дку – по ря́ду, по ря́ду че́рги, за ря́дом, по ко́лії, у поря́док. [Спа́ло на ду́мку й мені́, дові́давшись пи́льно про все з поча́тку, списа́ти по ря́ду (Єв.). Він пра́вив по ря́ду че́рги своє́ї слу́жбу перед бо́гом (Єв.). Тоді́ по ко́лії підхо́дили і дру́гі (до сто́лу) і ко́жен розпи́сувавсь (Свид.)].
В -дке содержать (дело) – ма́ти, трима́ти (спра́ву) в поря́дку; на поря́дках соде́ржувати (спра́ву). [Господа́рство соде́ржувала на поря́дках (Квіт.)].
Давать -док – знахо́дити, знайти́ лад кому́, чому́, дава́ти, да́ти лад кому́, чому́, знахо́дити, чини́ти, дава́ти ярмі́с кому́, чому́, ряди́ти, уряди́ти, розпоряди́ти що. [Ві́йсько стоя́ло, ладу́ не зна́ло, пан Іва́н ішо́в, лад ві́йську знайшо́в. Мене́ на дво́рі дру́гі дожида́ються; – тре́ба усі́м ярмі́с да́ти (Мирн.). Старшина́ приї́де, розпоряди́ть та й знов на ху́тір. Чолові́к ми́слить, а бог ря́дить].
Приводить в -док
1) (
о деле, работе или группе предметов) дово́дити, дове́сти до ладу́, роби́ти, зроби́ти лад чому́, зво́дити, зве́сти до поря́дку (на лад), упорядко́вувати, упорядкува́ти, ула́годжувати, ула́годити, ула́джувати, ула́дити, уладна́ти, направля́ти, напра́вити що. [Си́лувалась доро́гою упорядкува́ти свої́ думки́, зупини́ти їх на чім-не́будь одні́м (Франко). Хтось штовхну́в ді́жечку з водо́ю… пооблива́в оде́жу, з’яви́вся сто́рож… і дові́в зно́ву все до ладу́ (Грінч.)];
2) (
о предметах отдельных) оправля́ти, опра́вити, обла́годжувати, обла́годити, опоря́джувати, опоряджа́ти, опоряди́ти, упоря́джувати, упоряджа́ти, упоряди́ти, припоряджа́ти, припоряди́ти, наряджа́ти, наряди́ти, направля́ти, напра́вити, виладно́вувати, ви́ладнати, по́рати, упо́рати що; (наводить чистоту) прибира́ти, прибра́ти, чепури́ти, причепури́ти -ся (себя), відхре́щувати, відхрести́ти. [Збери́ всі чо́вни, що оста́лись, і га́рно за́раз їх опра́в (Котл.). Тре́ба упоряди́ть шко́лу. Ми йому́ ґа́нки наряди́ли. Пого́нич узя́в по́рати санки́ (Крим.). Вми́лася холо́дною водо́ю, щоб не зна́ти було́ сліз, ще причепури́лася тро́хи й пішла́ (Грінч.). Там таке́ вдо́ма заста́ла, що наси́лу-си́лу відхрести́ла (Свид.)].
Заводить -дки – порядкува́ти; лад, поря́док, розпоря́док запрова́джувати, запрова́дити. [Коза́цтво перебива́ло королі́вським уря́дам порядкува́ти по свої́й уподо́бі (Куліш)].
Заведены, существуют -дки – звича́ї пово́дяться. [Що то за лю́ди в ній (у бу́рсі) живу́ть, і що то за звича́ї пово́дяться в ній (Яворн.)].
-док наводить в чём – лад дава́ти, да́ти, лад роби́ти, лад знахо́дити чому́, упорядко́вувати, упорядкува́ти, на лад зво́дити, зве́сти́ що. [Дячи́ха господарюва́ла і всьому́ лад дава́ла (М. Вовч.)].
Прийти в -док – зійти́, спа́сти на лад. [Як попорядку́є з ти́ждень, то на́че все й на лад спаде́ (Мова)].
Стать, поставить на -док дня – ста́ти, поста́вити на че́ргу дня, на поря́док де́нний. [Жіно́че пита́ння ста́ло наре́шті тут (у Галичині́) на че́ргу дня (Єфр.)].
Соблюдать -док – доде́ржувати, доде́ржати поря́дку, гляді́ти, догляді́ти поря́дку. [Гляди́, дя́дьку, поря́дку].
Нарушать -докпору́шувати, пору́шити лад, поря́док, розпоря́док, лама́ти, злама́ти зви́ча́й, -ча́ї.
Нарушение -дка – пору́шування, пору́шення ладу́ и т. д., лама́ння звича́ю, -їв.
Плохие -дки – безла́ддя (-дя), бе́злад (-ду); (по вине блюдущих или устанавливающих -дки органов) – безуря́ддя.
Никакого -дка не стало – нія́кого ладу́ не ста́ло.
Поддерживать -док – пильнува́ти ладу́.
Правовой -док – пра́вний, правови́й лад.
Смотреть за -дком – ве́сти́ поря́док.
По поря́дку – підря́д, по-че́рзі́, по́ряду.
В алфавитном -ке – за абе́ткою, в абе́тковім поря́дку.
В обычном -ке – звича́йним поря́дком.
В спешном -ке – нега́йно, спі́шно.
В -ке очереди – за ря́дом, по ря́ду че́рги.
В -ке настоящего постановления – поря́дком ціє́ї постано́ви.
В -ке назначения, выдвижения – поря́дком призна́чення, висува́ння.
В судебном -ке – судо́вно[е].
Для -ку (без существен. надобности) – для годи́ться.
В -ке вещей – як во́диться, як звича́йно, як слід, як годи́ться.
Это в -ке вещей – це річ звича́йна.
Преступа́ть, преступи́ть
1) переступа́ти, переступи́ти що, через що;
см. Переступа́ть 1;
2)
что (нарушать) – переступа́ти, переступи́ти що и через що, лама́ти, злама́ти, пору́шувати, пору́шити що; см. Наруша́ть. [Для чо́го ученики́ твої́ переступа́ють запові́ти діді́в? (Єванг.). Старода́вні звича́ї переступа́ли (Куліш). Переступи́ли через пра́во (Куліш)].
-пи́ть закон, присягу – переступи́ти пра́во (зако́н), при́ся́гу, злама́ти (пору́шити) пра́во, при́ся́гу.
-ться – переступа́тися, лама́тися, пору́шуватися, бу́ти пересту́пленим, зла́маним, пору́шеним від ко́го.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Выводить, вывести
1) виводити (реже вивожати, вивождати), вивести; (
выпроваживать) випроваджувати, випровадити;
2) (
детей, о животных, птицах) плодити, виплоджувати, виплодити, виводити, вивести, навести, вилуплювати, вилупити;
3) (
выводить истребляя, уничтожая) вибавляти, вибавити, обавляти, обавити, витлумлювати, витлумляти, витлумити, викорінювати, викорінити;
4) (
заключение, вывод) висновувати, виснувати, робити (зробити) висновок, висновки;
5) (
голосом) виводити (вести) голос, пісню, спів;
6) (
стену) класти, скласти; (каменную, кирпичную) мурувати, змурувати;
7) (
из терпения) позбавляти, позбавити кого терпцю, уривати, урвати кому терпець;
8) (
на чистую воду) вивести на світ, на чисту воду, на слизьке;
9) (
из себя) дратувати, роздратувати;
10) (
верх, напр., в стоге) вивершувати, вивершити:
вывелись старые обычаи – вивелися (перевилися) старі звичаї;
вывелись птенцы – вивелися (виплодилися) пташенята;
вывести из затруднения – вивести з клопоту;
вывести формулу – вивести формулу;
выводить, вывести в люди кого – виводити, вивести; (о мн.) повиводити в люди кого;
выводить, вывести заключение – робити, зробити висновок; висновувати, виснувати;
выводить, вывести из беды кого – визволяти, визволити з біди (з лиха, з напасті) кого; вирятовувати, вирятувати кого з біди (з лиха, з напасті);
выводить, вывести из заблуждения кого (перен.) – з’ясовувати, з’ясувати кому його помилку; очі розкривати, розкрити кому на що; виводити, вивести з омани (з заблуду) кого; знімати полуду з очей кому;
выводить, вывести из оцепенения – виводити, вивести з заціпеніння (з одубіння); повертати, повернути до свідомості;
выводить, вывести из равновесия когопорушувати, порушити рівновагу чию; виводити, вивести з рівноваги кого; (постоянно) псувати кров кому;
выводить из себя, вывести из себя кого – виводити, вивести з себе кого; дратувати, роздратувати кого; допікати, допекти кому; дозоляти, дозолити кому; уривати, урвати терпець кому, позбавляти, позбавити кого терпцю; виводити, вивести (вибивати, вибити) з рівноваги, (сильнее, взбесить) осатанити, розлютувати, сказити;
выводить, вывести из терпения кого – виводити з терпіння кого; уривати, урвати терпець кому; переступати, переступити (переходити, перейти) міру терпливості (терпеливості) чиєї;
выводить, вывести на дорогу, перен. – виводити, вивести на дорогу (шлях, путь) кого;
выводить, вывести на орбиту, курс – виводити, вивести на орбіту, курс;
выводить, вывести на свежую, на чистую воду кого (разг.) – показувати, показати кого в правдивому світлі; викривати, викрити кого; виводити, вивести на чисту воду; виводити, вивести на денне світло;
выводить, вывести пятна – вибавляти, вибавити плями, зво́дити, звести пля́ми, (о мн.) повибавля́ти, позво́дити пля́ми;
выводить, вывести фундамент – класти, закласти підвалини (фундамент);
выводить песню – виводити (витягати) пісню.
[Скільки потягся мій батько, поки на вчителя вивів мене (А.Тесленко). Виводить голос, як лляну тонку нитку (І.Нечуй-Левицький). Не загайся на підмогу, вирятуй з напасті (П.Куліш). Вивів босу на морозець. Дуків-срібляників за лоб брали, із-за стола, наче волів, вивождали. Письменник виводить перед нами людей. Кицька навела киценят. Ой біда, біда чайці-небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі. Повибавляй плями з одежі. Витлумила мухи з хати. Вибавили кукіль з пшениці (АС). Хто тебе годує, одягає, виховує — робить усе, щоб вивести тебе в люди, — створити почесне становище в суспільстві (М.Лукаш, перекл. Ґ.Флобер). Зрештою, таку вередливу панночку, яка тільки й мріє про неймовірні пригоди, всяка дрібниця може вивести з рівноваги (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Коли чернець пішов, абат почав гадати, як йому краще вчинити: чи одімкнути келію при всьому чернецтві і вивести провинника на чисту воду, щоб ніхто не ремствував, як він його вкарав, чи, може, розпитатися спочатку в дівчини, як було діло (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Людей, які користуються всіма благами життя, зовсім не важко вивести з себе; потішити їх далеко важче (Дж.Свіфт). Прощайте ворогів ваших — це найкращий спосіб вивести їх з себе (О.Вайлд). 1. Якщо ви хочете швидко і гарантовано вивести з себе феміністку, скажіть їй: «Одна голова добре, а дві краще». 2. В хімчистці. — Скажіть а ви можете вивести кулькову ручку? — А куди ж ви її ввели?!].
Обговорення статті
Порядок – порядок, добрий стан, злагодженість, узгодженість, організованість, дисципліна, (строй) лад, стрій, устрій, (последовательность) послідовність, (очередь) черга, черговість, (обычай) зви́ча́й, (общественные отношения) порядки, зви́ча́ї, (способ) спосіб, метод:
боевые порядки пехоты – бойові порядки піхоти;
в административном порядке – адміністративно; адміністративним порядком;
в алфавитном порядке – за абеткою (за алфавітом); в абетковому (в алфавітному) порядку;
в бесспорном порядке – безсуперечно;
вводить порядки – заводити, запроваджувати лад;
вещи одного (и того же) порядка – речі того самого роду;
в надлежащем порядке (держать что-либо) – як слід (як годиться, як треба, як належить) (тримати що);
в надлежащем порядке (проводить) – (переводити) установленим порядком;
в порядке очереди – за чергою, по черзі (по ряду);
в обычном порядке – звичайним ладом (порядком);
в пожарном порядке (шутл.) – нагально; блискавично; як оком змигнути; ніби десь горить;
в порядке дискуссии – порядком дискусії;
в порядке исключения – як виняток;
в порядке нагрузки – як навантага (як навантагу); як навантаження;
в порядке назначения – як призначення;
в порядке настоящего постановления – за цією (у згоді з цією) постановою;
в порядке обсуждения – як обговорення;
в порядке предложения – як пропозиція (як пропозицію);
в порядке чего – з метою (заради, на предмет) чого, для чого, як що;
в принудительном порядке – примусово;
в произвольном порядке – довільно, в довільному порядку;
всё в порядке (перен.) – усе гаразд; усе як слід; усе справне, справно; усе в порядку;
в спешном порядке – нагально, негайно, спішно;
в установленном порядке – заведеним порядком (ладом); як заведено;
дело такого порядка – річ ось яка;
для порядка – для порядку; для годиться;
заводить, завести порядок – лад (порядок) запроваджувати, запровадити; порядкувати, упорядкувати;
законным порядком, в законном порядке – законним порядком; законно;
идти своим порядком – іти (собі) своїм звичаєм (своєю чергою, (диал.) своїм трибом);
изменить порядок – повернути лад;
напряжение порядка 100 вольт – напруга близько (коло) 100 вольт;
нарушать порядокпорушувати лад (порядок); ламати, зламати звичай (звичаї);
нет никакого порядка – нема (немає) ніякого ладу; ні ладу, ні поладу нема (немає);
номер по порядку – порядковий номер; чергове число; номер по черзі (по ряду);
общественный порядок – громадський порядок;
одного [и того же] порядка – того самого ряду;
по давно заведённому порядку – як давно заведено; давно заведеним ладом;
поддерживать порядок – пильнувати ладу;
по порядку – по черзі, послідовно; по ряду; (№ по порядку) чергове число;
порядок ближний, дальний – (физ.) порядок близький, далекий;
порядок вещей – порядок речей;
порядок дня – порядок денний;
порядок наводить, навести в чём – лад давати, дати (робити, зробити, іноді знаходити, знайти) чому; упорядковувати, упорядкувати що; порядкувати;
приводить, привести в порядок что – давати, дати (робити, зробити) лад чому; доводити, довести до ладу що; упорядковувати, упорядкувати що; доводити, довести до ума (до розуму) що;
приводить себя в порядок – опоряджатися;
призывать, призвать к порядку кого – закликати, закликати до порядку кого;
располагать что в возрастающем (убывающем) порядке – розташовувати (розміщати) що в висхідному (низхідному), зроставому (спадному) порядку;
располагать, расположить в алфавитном порядке – розташувати (дати) в алфавітному порядку; абеткувати, заабеткувати;
своим порядком – своїм порядком (ладом, звичаєм); як належить;
следить, смотреть за порядком – глядіти порядку (ладу); стежити за порядком; пильнувати порядку (ладу), вести порядок; доглядати ладу;
соблюдать порядок – додержувати порядку (ладу);
соображения тактического порядка – міркування тактичного роду, тактичні міркування;
судебным порядком – судом (через суд), судовно;
считать по порядку – лічити з ряду, від ряду;
установленный, существующий порядок – заведений лад;
учреждать порядок – запроваджувати лад;
число по порядку – порядкове число;
это в порядке вещей – це звичайна (природна, нормальна) річ, це нормально (природно).
[Що в порядку лежить — саме в руку біжить (Пр.). О музо, панночко Парнаська! Спустись до мене на часок; Нехай твоя научить ласка, Нехай твій шепчеть голосок, Латинь к війні як знаряджалась, Як армія їх набиралась, Який порядок в війську був (І.Котляревський). Непосидяча Онися вешталась до самого вечора по покоях та по пекарні, та по коморах, — і ввечері вже скрізь був порядок та чистота (І.Нечуй-Левицький). Дома теж немає у неї ніякого порядку: одежа розкидана, кісники та стрічки і на печі, і під піччю валяються, де скинула що — там воно лежатиме хоч і вік (П.Мирний). — Пустіє, глухне наш край!  Незабаром й запліснявіє серед такої каламуті! — казав іноді Мирін, згадуючи давнє. — І порядки які тепер настали!? Що воно за порядки?.. Свій свого у неволю правторить… Старшина козацтво унівець повернула… Усі землі посіла… (П.Мирний). Вівчарки нюхають вітер і одним оком скоса поглядають на вівці, чи все в порядку (М.Коцюбинський). Чує Хо, як сільський учитель обіцяє хитромудро керувати поміж підводними каміннями сучасних порядків, а таки доплисти, куди треба, таки досягти своєї мети… (М.Коцюбинський). У фризієра Славко не тільки привів своє волосся до порядку й підстриг вуса, але навіть купив собі плящину з водою для волосся (Л.Мартович). Навівши порядок і позбиравши черепки в пелену, довго вичитувала Титарчиха хлопцям, стоячи коло дверей (С.Васильченко). Поклавши всі своï ïстівні достатки на верстаті, поставивши поруч для порядку одв’язаний від торби походовий казаночок, він уже заходився краяти хліб, як зненацька згадав про фізкультуру. Йому конче захотілось розпочати день нормально, по-міському, так, ніби він уже зовсім у нових обставинах освоïвся (В.Підмогильний). Пиріг тепер сидить на особливому режимі, звідки він періодично виходить і сідає знову, ріжучи когось раз у раз для порядку (П.Вольвач). На світі залишилося багато безладу після тих, хто хотів довести його до ладу (Лешек Кумор). Лікар, який вважає, що у Вас усе в порядку, працює тільки в військкоматі].
Обговорення статті
Расстраивать, расстроить – розладнувати, розладнати; розладжувати, розладити; розстроювати, розстроїти; порушувати, порушити, (о настроении, ещё) засмучувати, засмутити:
эта неудача меня расстроила – ця невдача мене засмутила. См. ещё Огорчать.
[Засмучуєш, укотре безнадійно засмучуєш (Б.Редінґ)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЫДВИГА́ТЬ ще витика́ти, (ідею) пропо́нува́ти, (тему) пору́шувати, (вимогу) виставля́ти;
выдвигать обвине́ние про́тив кого звинува́чувати /зво́дити пеню́ на/ кого;
ЗАТРА́ГИВАТЬ, ще торка́ти, галиц. зато́ркувати;
затра́гивать вопро́с, пору́шувати спра́ву;
затра́гивать жи́зненные интере́сы, наступа́ти на го́рло кому;
затра́гивающий, що торка́є тощо, ра́ди́й /зму́шений/ зачепи́ти, заче́па, задира́ка, задери́ка, (тему) пору́шник чого, пор. задевающий; затра́гивающий больно́е ме́сто, дошку́льни́й, ура́зливий, діткли́вий;
затра́гивающий чьи интере́сы, всу́переч чиїм інтере́сам;
затра́гивающий пробле́му, порушник чого́, затра́гиваемый, зато́ркуваний, за́йманий, пору́шуваний.
НАРУША́ТЬ (що) переступа́ти межу́ чого, (присягу) лама́ти, (слово - ще) відступа́ти від /не доде́ржувати/ чого, (рівновагу) виво́дити з чого, (зв’язок) перерива́ти, (кордон) ще перетина́ти, перехо́дити;
нарушать обеща́ние лама́ти сло́во;
нарушать поко́й /нарушать споко́йствие/ збу́рювати спо́кій, заколо́чувати спо́кій;
нарушать ход рабо́ты /нарушать ход сле́дствия тощо/, перебива́ти пра́цю /слі́дство тощо/;
наруша́ющий що /мн. хто/ пору́шує тощо, зда́тний поруши́ти, ста́вши пору́шувати, пору́шник, прикм. пору́шувальний, перерива́льний, перебива́льний, лама́льний, образ. з пору́шенням;
наруша́ющий грани́цу /наруша́ющий дисципли́ну/, пору́шник кордо́ну /дисциплі́ни/;
наруша́ющий зако́н пору́шник зако́ну, протизако́нний;
наруша́ющий молча́ние пору́шник мо́вчанки;
наруша́ющий обеща́ние зра́дник сво́го сло́ва;
наруша́ющий ход рабо́ты зви́клий перебива́ти пра́цю;
наруша́ющийся/наруша́емый пору́шуваний, перери́ваний, переби́ваний, ла́маний;
ПОПИРА́ТЬ образ. топта́ти під но́ги;
попира́ть зако́н ще топта́ти під но́ги /плюва́ти на/ зако́н, не вико́нувати /не шанува́ти/ зако́нів;
попира́ть права́ пору́шувати /узурпува́ти, топта́ти, не́хтувати, відбира́ти/ права́;
попира́ющий 1. що /мн. хто/ то́пче тощо, зви́клий /ста́вши/ топта́ти, топчі́й, гноби́тель, ути́скувач, пригно́блювач, 2. що /мн. хто/ зневажа́є тощо, зви́клий зневажати;
попира́ющий зако́н складн. не-шану́й-закон- [не-шану́й-закон-вла́да];
попира́ющий права́ що то́пче під но́ги права́, узурпа́тор прав, складн. топчи́-права- [топчи́-права-окупа́нт], стил. перероб. узурпу́ючи права́;
попира́емый 1. то́птаний, гно́блений, пригно́блюваний, 2. знева́жуваний, не́хтуваний.
РАССТРА́ИВАТЬ (прикрістю) псува́ти на́стрій, рознерво́вувати, (торг) розбива́ти /перебива́ти/;
расстраивать не́рвы кому псува́ти не́рви, вибива́ти з рівнова́ги кого;
расстраивать пла́ны плу́тати ка́рти;
расстраивать ряды́ лама́ти /розбива́ти, пору́шувати/ ла́ви;
расстра́ивающий 1. що /мн. хто/ розла́днує тощо, ра́ди́й розладнувати, взя́вшись розладна́ти, прикм. реконстр. розладна́вчий, розла́днувальний, розла́джувальний, розбива́льний, розстро́ювальний, пору́шувальний, 2. що псує́ на́стрій тощо, зви́клий псува́ти настрій, прикм. від нервирующий, 3. що розбудо́вує, ста́вши розбудо́вувати, за́йня́тий розбудо́вою, прикм. розбудо́вчий;
расстраивающий ряды́ стил. перероб. лама́ючи ла́ви;
расстра́ивающийся/расстраиваемый 1. розла́днуваний, розла́джуваний, розби́ваний, розстро́юваний, пору́шуваний, 2. рознерво́ваний, рознерво́вуваний, засмучуваний, виби́ваний з рівнова́ги, 3. розбудо́вуваний;
СОБЛЮДА́ТЬ ще пантрува́ти /допильно́вувати, гляді́ти/ чого, (закон) шанува́ти, вико́нувати, (чергу) не пору́шувати, трима́ти;
соблюда́ть пра́вила ве́жливости бу́ти че́мним;
соблюда́ть прили́чие шанува́тися, трима́ти ма́рку;
соблюда́ющий що /мн. хто/ дотри́мує тощо, зви́клий дотри́мувати, зго́дний /зда́тний/ дотри́мати;
стро́го соблюда́ющий стил. перероб. пи́льно дотри́муючи;
соблюда́ющий зако́нность законослу́шний, правослу́шний;
соблюда́ющий ме́ру в чём зда́тний дотри́мати мі́ри;
соблюда́ющий нейтралите́т невтра́льний, нейтра́льний;
соблюда́ющий пра́вила прили́чия зда́тний шанува́тися;
соблюдающийся/соблюда́емый дотри́муваний, доде́ржуваний, допильно́вуваний, припильно́вуваний, пильно́ваний, вико́нуваний, не пору́шуваний;
СОХРАНЯ́ТЬ ще берегти́, не витрача́ти, приберіга́ти, (звичаї) не пору́шувати, (віру) не розчаро́вуватися в чому, (од гниття) консервува́ти, (запах) затри́мувати;
сохраня́ть за кем пра́во застеріга́ти кому пра́во [сохраня́ть за собо́й пра́во застеріга́ти собі́ пра́во];
сохраня́ть прису́тствие ду́ха зберіга́ти душе́вну рівнова́гу;
сохраня́ть си́лу (про закон) залиша́тися в си́лі;
сохраня́ет споко́йствие (сохраня́ет олимпи́йское споко́йствие) кто фаміл. і за ву́хом не сверби́ть кому;
сохраня́ющий 1. що /мн. хто/ зберіга́є тощо, зго́дний зберіга́ти, ра́ди́й зберегти́, для зберіга́ння, уроч. хорони́тель, прикм. консервува́льний, зберіга́льний, захо́вувальний, затри́мувальний, стил. перероб. зберіга́ючи, пор. сберегающий, 2. що не пору́шує, зда́тний дотри́мати;
сохраня́ющий что і да́лі який, який як і до́сі [сохраня́ющий актуа́льность і да́лі актуа́льний, актуа́льний, як і до́сі];
сохраня́ющий за собой пра́во стил. перероб. застері́гши собі́ пра́во;
сохраня́ющий молча́ние упе́ртий мовчу́н, і да́лі мовчазни́й, німи́й як і до́сі;
сохраня́ющий споко́йствие і да́лі спокі́йний, спокійний, як і до́сі;
сохраня́ющий фо́рму стил. перероб. зберіга́ючи фо́рму;
сохраня́ющийся/ сохраня́емый 1. бере́жений, хоро́нений, захо́вуваний, затри́муваний, не витра́чуваний, консерво́ваний, (за ким) застере́жуваний кому, 2. дотри́муваний, не пору́шуваний;
СТА́ВИТЬ (на ноги) зво́дити, (на пости) розставля́ти, (до стінки) приставля́ти, (на чолі) наставля́ти, (намет) розбива́ти, (на стіл) подава́ти, (печать) приклада́ти, (наперед) висува́ти, (ставку) роби́ти, (п’єсу) розі́грувати, пока́зувати, /в театрі/ побут. дава́ти, (голос) шко́лити, /док. ви́шко́лити/, (вимоги) заявля́ти, виставля́ти, (на голосування) вино́сити, (питання) пору́шувати;
ста́вить в безвы́ходное положе́ние припира́ти до сті́нки;
ста́вить в вину́ ще інкримінува́ти, ста́вити на карб, галиц. приви́нювати;
ста́вить ве́хи укр. тичкува́ти;
ста́вить в зави́симость узале́жнювати;
ста́вить в заслу́гу кому визнава́ти заслу́гу чию;
ста́вить во главу́ угла́ ста́вити на пе́рше мі́сце, бра́ти за осно́ву;
ста́вить в затрудни́тельное положе́ние заганя́ти /заво́дити/ на слизьке́, заганя́ти в кут;
ста́вить в нело́вкое положе́ние садови́ти в калю́жу;
ста́вить в тупи́к збива́ти з пантели́ку, спантели́чувати;
ста́вить в упрёк кому ста́вити на карб;
ста́вить диа́гноз діягностува́ти;
ста́вить зада́чей ма́ти за мету́;
ста́вить зада́чу пе́ред кем кла́сти мету́ /зага́дувати/ кому;
ста́вить знак ра́венства ме́жду чем і чем дорі́внювати що до чого;
ста́вить леса́ обришто́вувати;
ста́вить на вид попереджа́ти;
ста́вить на (вещево́е, пищевое) дово́льствие ста́вити на постача́ння (одя́гом, харча́ми);
ста́вить на ка́рту что ризикува́ти чим;
ста́вить (на) предохрани́тель військ. забезпе́чувати;
ста́вить па́лки в колёса ще ки́дати коло́ди під но́ги;
ста́вить пе́ред необходи́мостью чего зму́шувати до чого;
ста́вить под ружьё мобілізува́ти;
ста́вить под уда́р ще наража́ти на небезпе́ку /на ли́хо, на уда́р/;
ста́вить свое́й зада́чей /ста́вить свое́й це́лью/ ста́вити /кла́сти/ собі́ за мету́;
ста́вить себе́ це́лью суч. виставля́ти собі́ пла́нку;
ста́вить себя́ в нело́вкое положе́ние сади́ти (само́го) себе́ в калю́жу;
ста́вить себя́ в смешно́е положе́ние галиц. осмі́шувати себе́;
ста́вить то́чку ще підво́дити ри́ску;
ста́вить то́чки над ’и’ розставля́ти акце́нти;
ста́вить ударе́ния наголо́шувати;
ста́вить усло́вием ста́вити як умо́ву;
ни во что не ста́вить ма́ти за ніщо́;
ста́вящий що /мн. хто/ ста́вить тощо, зви́клий ста́вити, зго́дний /зда́тний/ поста́вити, за́йня́тий стано́вленням, стил. перероб. взя́вшися поста́вити;
ста́вящий в зави́симость стил. перероб. узале́жнюючи;
ста́вящий в затрудни́тельное положе́ние зда́тний загна́ти в кут;
ста́вящий в заслу́гу що визнає́ заслу́гу;
ста́вящий в изве́стность покли́каний поінформува́ти;
ста́вящий в нело́вкое положе́ние маста́к сади́ти в калю́жу;
ста́вящий во главу́ угла́ гото́вий взя́ти за осно́ву;
ста́вящий пе́ред необходи́мостью зда́тний зму́сити;
ста́вящий в счёт кому ра́ди́й поста́вити на карб /закарбува́ти/;
ста́вящий в тупи́к зда́тний спантели́чити, (про питання) заско́чливий;
ста́вящий в уко́р кому что схи́льний докоря́ти кому за що;
ста́вящий в упрёк кому ра́ди́й заки́нути;
ста́вящий зада́чу пе́ред кем стил. перероб. зага́дуючи кому;
ста́вящий знак ра́венства ме́жду чем і чем гото́вий дорівня́ти що до чого;
ста́вящий крест гото́вий поста́вити хрест;
ста́вящий магары́ч стил. перероб. з могориче́м у рука́х;
ста́вящий на вид що роби́ть заува́ження;
ста́вящий на ка́рту что стил. перероб. ризику́ючи чим;
ста́вящий на кон ризика́нт;
ста́вящий на ме́сто кого зму́шений показа́ти мі́сце кому;
ста́вящий ни во что стил. перероб. ма́ючи за ніщо́;
ста́вящий о́пыты за́йня́тий до́слідами;
ста́вящий пе́ред необходи́мостью чего зму́шуючи зробити що [ста́вящий пе́ред необходи́мостью отступле́ния зму́шуючи відступи́ти];
ста́вящий под ружьё кого стил. перероб. мобілізу́ючи;
ста́вящий под удар стил. перероб. наража́ючи на небезпе́ку /уда́р/;
ста́вящий вы́ше всего́ (ста́вящий превы́ше всего́) ста́вши цінува́ти над усе́;
ста́вящий препя́тствия перешко́джувач;
ста́вящий пробле́му стил. перероб. висува́ючи пробле́му;
ста́вящий пье́су постано́вник п’є́си;
ста́вящий ребро́м после́днюю копе́йку гото́вий тягти́ся з оста́ннього;
ста́вящий реко́рд що здобува́є реко́рд;
ста́вящий самова́р за́йня́тий самова́ром;
ста́вящий свое́й зада́чей /ста́вящий свое́й це́лью/ взя́вши собі́ за мету́;
ста́вящий себя́ на чьё ме́сто гото́вий улі́зти в чию шку́ру;
ста́вящий с ног на го́лову (доказ) ви́воротній;
ста́вящий то́чку зму́шений поста́вити кра́пку;
ста́вящий то́чки над ’и’ покли́каний розста́вити акце́нти;
ста́вящийся ста́влений, стано́влений, кла́дений, зво́джуваний, наста́влюваний, приста́влюваний, розста́влюваний, розби́ваний, пода́ваний, прикла́даний, ро́блений, вису́ваний, розі́груваний, пока́зуваний, зая́влюваний, вино́шуваний, пору́шуваний;
ПОСТА́ВИТЬ, поста́вить в безвы́ходное положе́ние ще загна́ти в кут, припе́рти до сті́нки;
поста́вить в вину́ поста́вити за прови́ну, інкримінува́ти, галиц. привини́ти;
поста́вить в нело́вкое положе́ние /поста́вить в глу́пое положе́ние/ загна́ти на слизьке́;
поста́вить в по́лную зави́симость зати́снути в кула́к;
поста́вить в счёт записа́ти на раху́нок;
поста́вить в тупи́к спантели́чити, зби́ти з пантели́ку;
поста́вить де́ло нала́годити спра́ву;
поста́вить на вещево́е /пищево́е/ дово́льствие поста́вити на постачання о́дягу /харчі́в/;
поста́вить себе́ (нелёгкую) цель образ. зада́ти пла́нку (ду́же ви́соко);
поста́вить на я́корь зая́корити;
поста́вить себе́ це́лью (сделать) заповзя́тися (зробити);
поста́вивший ОКРЕМА УВАГА;
поста́вивший крест /поста́вивший на ка́рту/ стил. перероб. поста́вивши хрест /на ка́рту/;
ПОСТА́ВЛЕННЫЙ (голос) (ви́)шко́лений.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Возбуждать
1) (
чувства, нервы) звору́шувати, збу́джувати;
2) (
о полов. возбужд.) дрочи́ти, дратува́ти;
3) (
подстрекать) підбу́рювати (про́ти ко́го);
4) (
дело, вопрос) пору́шувати.
Нарушать, нарушить
1) порушувати, -шую, -шуєш, пору́шити, -шу, -шиш (що);
2) (
присягу, слово) лама́ти, -ма́ю, -ма́єш, злама́ти, -ма́ю, -ма́єш.
Поднимать, поднять
1) (
что) підійма́ти, -ма́ю, -ма́єш, підня́ти, -дійму́, -ді́ймеш;
2) (
руку, ногу, глаза) підво́дити, -джу, -диш, підвести́, -веду́, -веде́ш, здійма́ти, -ма́ю, -ма́єш, зня́ти (здійму́, зді́ймеш);
3) (
на плечи) завдава́ти, завда́ти;
4) (
промышленность, авторитет) підно́сити, підне́сти́;
5) (
вопрос, речь) зніма́ти, зня́ти, пору́шувати, пору́шити;
6) (
восстание) підніма́ти, підня́ти, зня́ти;
7) (
знамя, флаг) зво́дити, звести́, підно́сити, підне́сти;
8) (
паруса) розпуска́ти, розпусти́ти, напина́ти, напну́ти;
9) (
цены) підви́щувати, підви́щити́. Поднять руку на кого – зня́ти ру́ку на ко́го.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Вопрос – питання; запитання; запит; (положение дела) – справа; річ. Вопрос выяснен – справу з’ясовано. Вопрос задается кем – питання йде від кого. Не предрешая этого вопроса – не розв’язуючи наперед цієї справи. Обсуждать вопрос – обговорювати питання. Вопрос подвергнется детальному обсуждению – справу буде докладно обмірковано. Предлагать вопрос – ставити питання; запитувати; питати. Подымать вопрос – знімати, підносити питання. Снимать вопрос (с повестки) – знімати питання (з порядку денного). Возникает вопрос – повстає, виникає питання. Возбуждать вопроспорушувати питання, справу. Сложный вопрос – складна справа; складне питання. Разрешать вопрос – розв’язувати питання, справу. По вопросу о чем – в справі чого. Рабочий вопрос – робітниче питання, робітнича справа. Больной вопрос – пекуча справа. Очередной вопрос – чергова справа. Денежный вопрос – грошова справа. Освещать вопрос – висвітлювати справу, питання. Ставить вопрос на очередьсм. Очередь. Продовольственный вопрос – харчова справа. Ставить вопрос ребром – ставити питання руба.
Дело – діло; справа; (труд) – праця; робота; (поступок, действие) – вчинок, дія. Плохо дело! – кепська справа, робота! зле! Круг дел – обсяг справ. Смотреть за делом – наглядати за справою. Дело о ком – справа кого. Странное дело – дивна річ! чудасія! чуднота! По своему делу – за своїм ділом; за своєю справою. По этому (служебному) делу – в цій (службовій) справі. Справиться с делом – дати (собі) раду із справою. Оставлять дело без движения – лишати справу без руху. Дело подвернулось кстати – справа нагодилась. По делам службы – в справах службових. Обнять дело – збагнути справу. Браться за дело – братися до справи; заходжуватися коло справи; стати до справи. Браться не за свое дело – не за свою справу братися; шитися не в своє діло. Вести (удачно) дело – провадити (гаразд щасливо) справу. Дело обстоит так – справа стоїть так. Обращаться по делу – вдаватися, звертатися в справі, з справою. Дело подходит к концу – справа доходить кінця, кінчається. Дать делу другой оборот – повернута справу (на инакше). Дело начато – справу розпочато. Известное дело – звісно; звичайно; відома річ; сказано. Темное, подозрительное дело – непевна справа. Дело окончено – справу кінчено. Приостановить дело – припинити справу. Дело проиграно – справу програно. Погубить дело – занапастити справу. Общее дело – спільна справа. Дело требует рассмотрениясм. Требовать. Дело житейское – світова річ. Дело обыкновенное – звичайна річ. Дело, не терпящее отлагательствасм. Отлагательство. Дело случая – випадкова річ. Обделывать дело – оборудувати справу. Виданное ли, слыханное ли дело – чи видано, чи чувано. Дела нет до чего – байдуже про що. Дело ладится – справа налагоджується. Не твое дело – не твоя справа; не твоє діло. Это дело другое – це що инше; це инша річ. В чем дело? – що сталося? в чому річ? про що річ? про що йдеться? Дело в том – річ у тім. Дело вот в чем – річ ось яка. Дело только в том, чтобы – річ тільки в тому, щоб; річ тільки про те, щоб. Дело за небольшим стало – діло за малим стало. В том-то и дело – атож-то; отож-то й є; тож-то й воно. Не в том дело – не в тім річ; не про те річ; не в тім сила; не про те мова мовиться. То ли дело – инша річ; краще як; нема в світі, як. Не к делу – не до діла; не до речи; невлад. На деле доказывать – ділом довести. Если дело до чего дойдет – коли вже до чого дійдеться; як до чого (того) ряд дійде. Текущие дела – поточні справи. Дело говорить – мовити до речи. Помочь делу – зарадити справі. Мое дело сторона – моя хата з краю. Понимать в деле – розумітися на справі. Затруднительное дело – клопітна, морочлива справа. Экстренное дело – пильна справа. Возбуждать делопорушувати, розпочинати справу. Плевое дело – дурниця; пусте; казна-що. Приобщать к делу – прилучати до справи. Спешное дело – особиста, власна справа. Статочное ли дело? – чи можлива річ? чи годиться ж? Дать ход делу – зрушити справу; дати хід справі. Какое вам дело? – що вам до того? А мне что за дело – а мені що до того? а мені яке діло? Что дело, то дело – що правда, то правда. Это особое (другое) дело – це инша річ; це инша стать. Расследовать дело – розслідити, розвідати справу. Это дело! – це добре! це гаразд! це до діла! Управляющий делами – керівник справ. То и дело – раз у раз; раз по раз. Управиться с делом – упоратися з справою. В самом деле, на самом деле – справді. Гражданское дело – цивільна справа. Уголовное дело – карна, кримінальна справа. Поручать кому ведение дела – доручати кому провадити справу. Судебное дело – судова справа. Внешние дела – закордонні справи. Начинать судебное дело – піти у позов. Тяжебное дело – позов. Поделом – за діло. Военное дело – військова справа. Вести дело к тому (так, чтобы…) – кермувати до того, щоб; гнути на те, щоб. Относящийся, неотносящийся к делусм. Относиться. Безотлагательное дело – пильна справа. Торговое, коммерческое дело (предприятие) – торговельне, промислове підприємство. Дело лежит без движения – справа не рушає. Поделом вору и мука – катюзі по заслузі. Ведение дела – провадження справи. Дело мастера боится – дільника й діло боїться. Немного дела – діла не скільки. Дело табак – кепська справа. Умно вести дело – з розумом провадити справу. Это дело можно считать потерянным – цю справу можна вважати за пропащу. Ну и дела – ну й робота.
Договор – договір. Арендный договор – орендний договір. Заключать договор – складати договір; учиняти, укладати договір. Расторгнуть договор – скасувати договір, зірвати договір. Нарушить договор – зламати, порушувати договір; відкидатись договора. Договор словесный, письменный – договір на словах, на письмі. Обуславливать что договором – зумовляти що в договорі. По договору – за договором; з договору.
Ходатайство – клопотання; заступництво. По ходатайству – на клопотання; з клопотання. Входить с ходатайством – вдаватись із клопотанням. Возбуждать ходатайствопорушувати клопотання. Вследствие ходатайства – зважаючи на клопотання.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Нарушать, -шитьпору́шувати, пору́шити.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Верность
• Нарушать, нарушить супружескую верность,
порушувати, порушити подружню вірність; (жарт.) у [чужу] гречку (у [чужий] горох) скакати, ускочити (завертати, завернути); в чужий горох ходити; скакати, скочити через пліт. [І до півночі там гуляли, і в гречку деколи скакали. Котляревський.]
Возбуждать
• Возбуждать, возбудить в ком охоту, желание к чему
– заохочувати, заохотити (підохочувати, підохотити) кого до чого.
• Возбуждать, возбудить вопрос
Порушувати, порушити (знімати, зняти) питання. [Він знову зняв це питання перед товаришами. Трублаїні.]
• Возбуждать, возбудить гнев
– гнівити, розгнівити кого; будити, збудити в кому гнів; розлютувати, розлютити кого.
• Возбуждать, возбудить кого против кого, чего
– обурювати, обурити (збурювати, збурити, підбурювати, підбурити) кого проти кого, на кого, проти чого; піднімати, підняти кого на кого, на що; підігрівати (підогрівати) кого, на кого. [Вони протестували проти унії і піднімали на неї міщанство. П. Куліш.]
• Возбуждать, возбудить мужество
– піднімати, підняти дух (відвагу); додавати, додати відваги; осміляти, осмілити.
• Возбуждать, возбудить негодование в ком
– обурювати, обурити кого.
• Возбуждать, возбудить отвращение, омерзение
– викликати, викликати огиду; (безособове) мерзити.
• Возбуждать, возбудить смех
– викликати, викликати сміх; смішити, розсмішити.
• Возбуждать, возбудить сомнение, подозрение, удивление
– викликати, викликати (будити, збудити) сумнів, підозріння (підозру), здивування (дивувати, здивувати).
• Возбуждать, возбудить судебное дело, процесс
– закладати, заложити позов на кого; (роз)починати, (роз)почати судову справу, процес проти кого; піти у позов.
Возмущать
• Возмущать, возмутить спокойствие
порушувати, порушити спокій; баламутити, збаламутити; колотити, сколотити (каламутити, скаламутити). [Він збаламутив Дженні… Українка.]
Выводить
• Выводить, вывести в люди кого
– виводити, вивести; (про багатьох) повиводити в люди кого.
• Выводить, вывести заключение
– робити, зробити висновок; висновувати, виснувати.
• Выводить, вывести из беды кого
– визволяти, визволити з біди (з лиха, з напасті) кого; вирятовувати, вирятувати кого з біди (з лиха, з напасті). [Не загайся на підмогу, вирятуй з напасті. П. Куліш.]
• Выводить, вывести из заблуждения кого
(перен.) – з’ясовувати, з’ясувати кому його помилку; очі розкривати, розкрити кому на що; виводити, вивести з омани (з заблуду) кого.
• Выводить, вывести из оцепенения
– виводити, вивести з заціпеніння (з одубіння); повертати, повернути до свідомості. [Голоси в дворі вивели її з одубіння. Панн.]
• Выводить, вывести из равновесия кого
порушувати, порушити рівновагу чию; виводити, вивести з рівноваги кого.
• Выводить, вывести из терпения кого
– виводити з терпіння кого; уривати, урвати терпець кому; переступати, переступити (переходити, перейти) міру терп(е)ливості чиєї.
• Выводить, вывести кого из себя
– виводити, вивести з себе кого; дратувати, роздратувати кого; допікати, допекти кому; дозоляти, дозолити кому. [Так дозолив мені той капосний Івась, що я за віник та за ним… З нар. уст.]
• Выводить, вывести на свежую, на чистую воду кого
(разг.) – показувати, показати кого в правдивому світлі; викривати, викрити кого. Див. вода.
Доверие
• Вкрадываться, вкрасться, втираться, втереться в доверие к кому
– Закрадатися, закрастися (утиратися, утертися) в довір’я (в довіру) кому, до кого, в чиє (в чию); закрадатися, закрастися (утиратися, утертися) в душу кому (в чиюсь душу, до чиєїсь душі); залазити, залізти (улазити, влізти) в душу кому (в чиюсь душу); силуватися придбати віру до себе; підступом (підлазом) здобувати, здобути довір’я (довіру) чиє (чию), в кого.
• Внушать, внушить доверие
– викликати, викликати (будити, збудити, вселяти, вселити) довір’я (довіру).
• Внушающий доверие, заслуживающий доверия
– віри (довіри) гідний; вірогідний; певний.
• Входить, войти в доверие к кому
– здобувати, здобути довір’я чиє, в кого; (іноді) здобути(ся) довіри в кого.
• Злоупотреблять, злоупотребить чьим доверием
– зловживати довір’ям чиїм, ужити на зло довір’я чиє; надуживати, надужити довір’я чийогось (довіри, віри чиєїсь); обертати, обернути чиюсь віру на зло.
• Лишиться доверия чьего
– утратити довіру чию (довір’я чиє); виходити з довір’я чийого; позбутися довіри (довір’я) в кого; (іноді) відпасти віри чиєї.
• Не внушающий, не заслуживающий доверия
– не гідний, не вартий довір’я чийого (довіри чиєї); невірогідний; непевний.
• Оказывать, оказать кому доверие
– виявляти, виявити довір’я (довіру) кому; давати, дати віру кому; (іноді) звірятися, звіритися на кого, кому.
• Питать доверие к кому
– йняти віри (віру) кому; мати довір’я (довіру, іноді віру) до кого; (лок.) діймати віри кому.
• Подрывать, подорвать доверие чьё
– підривати, підірвати (порушувати, порушити) довір’я чиє.
• Пользоваться доверием чьим
– мати довір’я чиє (довіру, віру чию); (зах.) тішитися довірою (вірою) чиєю.
• Снискать доверие чьё
– здобути довір’я чиє (довіру чию); привернути до себе довіру чию (довір’я чиє); придбати чиюсь віру (довір’я чиє).
• Удостоить доверием
– ушанувати (удостоїти) довір’ям (довірою).
• У меня полное доверие к нему
– я йому цілком довіряю; я маю до нього цілковите довір’я (цілковиту довіру); яна нього цілком звіряюся.
• Утратить, потерять доверие к кому, к чему
– зневіритися в кому, у чому; втратити віру чию, в кого, в що.
Закон
• Вводить закон в силу, в действие
– надавати законові сили, чинності.
• Вне закона
– поза законом.
• В силу закона
– силою закону.
• Драконовы, драконовские законы
(книжн.) – драконові, драконівські закони.
• Дуракам закон не писан
– дурневі (дурням, дурному) закон не писаний. Пр. Дурневі ні гори, ні низу. Пр.
• Закон вступил, вошёл в силу
– закон набув сили (чинності); закон став правосильним.
• Закон имеет силу
– закон має силу (чинність).
• Именем закона
– іменем закону.
• Нарушать закон
порушувати (ламати, книжн. застар. переступати) закон (право).
• Не по закону
– проти закону; не по закону; проти права.
• По закону
– за законом (також по закону); згідно з законом.
• По закону полагается
– за законом (по закону) належить.
• Пренебречь законом, обойти закон
– знехтувати закон; (жарт.) розминутися з законом.
Затрагивать
• Затрагивать, затронуть вопрос
порушувати, порушити питання; торкатися, торкнутися питання; зачіпати, зачепити питання.
• Затрагивать, затронуть вскользь что
– торкатися, торкнутися побіжно чогось.
• Затрагивать, затронуть за живое
– уражати, уразити кого; діймати, дійняти (доходити, дійти, дошкуляти, дошкулити) до живого кому.
• Затрагивать, затронуть сердце чьё, душу чью
– займати, зайняти (порушувати, порушити) серце, душу кому; брати, узяти (халати, вхопити) за серце кого.
• Затронуть честь чью
– зачепити (ушербити) чию честь (іноді чий гонор); на честь чию наступити.
• Чем тебя особенным затронули?
– чим тебе дуже так зачеплено (зачепили, дійнято, дійняли)?; (образн.) хіба (чи) тебе возом зачеплено (зачепило)?
Надрывать
• Надрывать душу, сердце кому
– надривати душу, серце (серця) кому; краяти (рвати, шматувати) душу, серце кому.
• Надрывать живот (животики) со смеху (от хохота)
(разг.) – кишки (боки) рвати зо сміху (з реготу); [аж] за боки братися з (від) сміху (з реготу); [аж] качатися зо (від) сміху (з реготу); (іноді) сміятися (реготати) до розпуки.
• Надрывать, надорвать голос
– надривати, надірвати (надсаджувати, надсадити) голос.
• Надрывать, надорвать грудь, живот (непосильной работой)
– надсаджувати, надсадити груди, живіт; уривати, урвати (підвередити, надвередити, увередити) живіт; підвереджуватися, підвередитися; (іноді) порушувати, порушити (надрушувати, надрушити) щось у грудях, у животі.
• Надрывать, надорвать здоровье
– підривати, підірвати здоров’я; надвереджатися, надвередитися; занепадати, занепасти (на здоров’ї, здоров’ям).
Нарушать
• Нарушать, нарушить слово, клятву, обычай…
– ламати, зламати, зломити (порушувати, порушити, переступати, переступити) слово, присягу, звичай…
• Нарушать супружескую верность
– ламати (порушувати) подружню вірність; (розм. жарт.) скакати в гречку (в горох, через пліт).
• Нарушить договор
– зламати (зірвати) умову (договір).
Обет
• Давать, дать обет
– складати, скласти (зложити) обітницю; давати, дати обітницю (зарік); зарікатися, заректися; (оброком) обрікатися, обректися.
• Нарушать, нарушить обет
– ламати, зламати, зломити (порушувати, порушити) обітницю.
Поднимать
• Мы [этого дела] не поднимем
– нам [це, це діло] не під силу (не до снаги); ми [цього] не подужаємо (не підважимо); ми [з цим] не впораємося.
• Поднимай повыше!
(перен. разг.) – бери вище!
• Поднимать, поднять авторитет кого, чей
– підносити, піднести авторитет чий.
• Поднимать, поднять бокал за кого, что
– підіймати, підняти (підносити, піднести) келих(а) (бокал(а), чару) за кого, за що; пити, випити за (до) кого, за що; пити, випити за здоров’я чиє.
• Поднимать, поднять, возбудить вопрос
Див. вопрос.
• Поднимать, поднять глаза к небу
– зводити, звести (підводити, підвести) очі до неба.
• Поднимать, поднять голос в защиту кого, чего
– подавати, подати (підносити, піднести) голос на оборону (на захист) кого, чого; ставати, стати в обороні кого, чого.
• Поднимать, поднять дело
(юр.) – починати, почата (розпочинати, розпочати, порушувати, порушити) справу.
• Поднимать, поднять кого в чьих-либо глазах, в чьём-либо мнении
– підносити, піднести кого у чиїх очах, у чиїй думці.
• Поднимать, поднять меч, оружие на кого
– здіймати, зняти меч(а), зброю на кого, проти кого.
• Поднимать, поднять на ноги кого
(перен.)(те саме, що) Поднять, поставить кого на ноги. Див. нога.
• Поднимать, поднять на смех кого, что
– брати, узяти (підіймати, піднімати, підняти, здіймати, зняти) на сміх (на глум) кого, що; на глузи брати, узяти кого; брати, узяти на зуби кого; на бас брати, узяти кого. [Коли проходив котрий з богачів… ті… брали його на зуби. Коцюбинський.]
• Поднимать, поднять на щит кого
– підносити, піднести (піднімати, підіймати, підняти) на щит кого; вихваляти кого.
• Поднимать, поднять перчатку
(перен.) – піднімати (підіймати), підняти рукавичку.
• Поднимать, поднять разговор (речь)
– здіймати (знімати), зняти (починати, почати) мову (річ).
• Поднимать, поднять руку на кого
– знімати, зняти (підіймати, підняти, зводити, звести) руку на кого; замірятися, заміритися на кого.
• Поднимать, поднять целину
– орати, зорати цілину.
• Поднимать, поднять шум, шумиху, суматоху, содом
– збивати, збити (зчиняти, зчинити, здіймати, зняти) бучу; збивати, збити (зчиняти, зчинити) шарварок.
• Поднять руку на себя
– смерть (самому) собі заподіяти; руки на себе накласти (наложити, зняти).
Порядок
• В административном порядке
– адміністративно; адміністративним порядком.
• В алфавитном порядке
– за абеткою (за алфавітом); в абетковому (в алфавітному) порядку.
• В надлежащем порядке (держать что-либо)
– як слід (як годиться, як треба, як належить) (тримати що).
• В обычном порядке
– звичайним ладом (порядком).
• В пожарном порядке
(шутл.)Див. пожарный.
• В порядке нагрузки
– як навантага (як навантагу); як навантаження.
• В порядке назначения
– як призначення.
• В порядке настоящего постановления
– за цією (у згоді з цією) постановою.
• В порядке очереди
– за чергою; по черзі (по ряду).
• В порядке предложения
– як пропозиція (як пропозицію).
• Всё в порядке
(перен.) – усе гаразд; усе як слід; усе справне, справно; усе в порядку.
• В спешном порядке
– нагально; негайно.
• В установленном порядке
– заведеним порядком (ладом); як заведено.
• Дело такого порядка
– річ ось яка.
• Для порядка
– для порядку; для годиться.
• Заводить, завести порядок
– лад (порядок) запроваджувати, запровадити; порядкувати, упорядкувати.
• Законным порядком, в законном порядке
– законним порядком; законно.
• Нарушать порядок
порушувати лад (порядок); ламати, зламати звичай (звичаї).
• Нет никакого порядка
– нема(є) ніякого ладу; ні ладу, ні поладу нема(є).
• Номер по порядку
– порядковий номер; чергове число; номер по черзі (по ряду).
• Одного [и того же] порядка
– того самого ряду.
• По давно заведённому порядку
– як давно заведено; давно заведеним ладом.
• Поддерживать порядок
– пильнувати ладу.
• Порядок наводить, навести в чём
– лад давати, дати (робити, зробити, іноді знаходити, знайти) чому; упорядковувати, упорядкувати що.
• Приводить, привести в порядок что
– давати, дати (робити, зробити) лад чому; доводити, довести до ладу що; упорядковувати, упорядкувати що; доводити, довести до ума (до розуму) що.
• Призывать, призвать к порядку кого
– закликати, закликати до порядку кого.
• Располагать, расположить в алфавитном порядке
– розташувати (дати) в алфавітному порядку; абеткувати, заабеткувати.
• Своим порядком
– своїм порядком (ладом, звичаєм); як належить.
• Следить, смотреть за порядком
– глядіти порядку (ладу); стежити за порядком; пильнувати порядку (ладу).
• Соблюдать порядок
– додержувати порядку (ладу).
• Судебным порядком
– судом (через суд).
• Это в порядке вещей
– це річ звичайна (природна, нормальна); це нормально (природно).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

наруша́ть, нару́шить пору́шувати, пору́шити

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Пору́шувати, -шую, поруша́ти, -а́ю, пору́шити, -шу
1)
сдвигать, сдвинуть;
2)
трогать, тронуть;
3)
побуждать, побудить.
Пору́шувати пита́ння – возбуждать вопрос.
4)
нарушать, нарушить;
пору́шуватися, пору́шитися –
1)
двигаться, двинуться;
2)
подрываться, подорваться.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Вопрос
1) пита́ння; (
в анкетах, в бланках) – запита́ння; в. главный – найбі́льше пита́ння; в. кардинальный – кардина́льне пита́ння; в. открытый – нерозв’язане пита́ння; -сы недоуменные – непе́вності, незрозумі́лі речі, сумні́вні ре́чі, су́мніви; в. разрешимый – розв’язне́ пита́ння; пита́ння, що мо́жна розв’яза́ти; в. спорный – спірне́ (супере́чне) пита́ння; в. частный – окре́ме пита́ння; возбуждать, поднимать -роспору́шувати, пору́шити пита́ння; возникает -рос – по(в)стає́, виника́є, захо́дить пита́ння; задавать -рос – ста́вити, поста́вити пита́ння; (на очереди) вопрос об удовлетворении – пита́ння, як задовольнити;
2) (
дело) – спра́ва; в. квартирный – квартирна спра́ва; выяснять -рос – з’ясо́вувати, з’ясува́ти спра́ву; к -су о чем – у спра́ві чого́; по -су о чем – у спра́ві (чого́), про що.
Затрагивать, -тронуть – зачі́пати, зачепити, пору́шувати, пору́шити; з. вопроспору́шувати спра́ву; з. вскользь – каза́ти, сказа́ти, зга́дувати, згада́ти між і́ншим; з. чьи-либо интересы – стосува́тися до чиї́х інтере́сів, зачіпа́ти чий інтере́с.
Касаться, коснуться чего
1) (
вопроса, дела) – пору́шувати, пору́шити, зачіпа́ти, зачепити що; теперь коснемся следующего – тепе́р ска́жемо про таке́;
2) (
соприкасаться, относиться к чему) – стосува́тися, нале́жати до чо́го; вопрос касается (ассигнования) – спра́ва йде про…; что касается меня, то… – що(ж)до ме́не, то…; это дело меня не касается – ця спра́ва мене́ не обхо́дить; это касается его специальности – це́ нале́жить до його́ фа́ху.
Нарушать, -шитьпору́шувати, порушити, пору́шити, (слово, закон, право) – лама́ти, злама́ти, пору́шувати, поруша́ти, пору́шити; н. договор – лама́ти догові́р; н. интересыпору́шувати інтере́си; н. ход работы – перебива́ти робо́ту.
Поднимать, -нять – підійма́ти, підійняти, здійма́ти, здійняти, підно́сити, піднести, (цену) збі́льшувати, збі́льшити; п. вопроспору́шувати, пору́шити спра́ву; п. голос в защиту кого – подава́ти, пода́ти го́лос в оборо́ні кого́ чого́, озива́тися, озва́тися за ко́го; п. производство – підно́сити виробництво; п. шум – збива́ти, збити, здійма́ти, зняти, зчиняти, зчинити га́лас.
Подрывать, -дорвать
1) (
авторитет, доверие) – підрива́ти, підірва́ти, пору́шувати, пору́шити (авторите́т чий, дові́ру чию);
2) (
наносить ущерб) – шко́дити, пошко́дити кому́, чому́.
Ходатайство (просьба) – проха́ння; (ходатайствование) – засту́пництво, клопота́ння; х. перед судом – засту́пництво в суді́; х. частное – окре́ме проха́ння; возбуждать -во – проха́ти, попроха́ти, пору́шувати клопота́ння; вследствие -ва – зважа́ючи на проха́ння; входить с -вом – вдава́тися із проха́нням; по -ву (освобождать) – на проха́ння; путем -ва (достичь) – клопота́нням, клопота́вши; ходатайство не удовлетворено (оставлено без удовлетворения) – проха́ння не задовольнили.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

пору́шувати, -шую, -шуєш

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Возбуждать, возбудить — збу́джува́ти, збуди́ти; (дело) пору́шувати, пору́шити; (вопрос) піднімати, підня́ти (пита́ння).
*Нарушать, нарушитьпору́шувати, пору́шити.

Запропонуйте свій переклад