Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 46 статей
Запропонувати свій переклад для «посміх»
Шукати «посміх» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Глумле́ние – глум, по́глум, глузува́ння, знуща́ння, по́сміх, кепкува́ння, кпи́ни, посміхо́вище, по́квол.
Издева́тельство над кем – глузува́ння, глум, по́глум (-му), глумува́ння, нару́га, знуща́ння, по́смішка, збиткува́ння, кпи́ни (-пин), зби́тки (-ків) з ко́го. [Ми не мо́жемо ба́чити в Енеї́ді нія́кого глузува́ння з украї́нської наро́дности (Грінч.). Своє́ї дити́ни на глум та на по́сміх я тобі́ не дам (Єфр.). Не мо́жемо знуща́ння ми терпі́ти (Грінч.). Що це? він по́смішку з ме́не ро́бить? (Звин.). А скі́льки збиткува́ння від усі́х довело́ся терпі́ти! (М. Грінч.). Не ма́ло доведе́ться зазна́ти і перешко́д, і кпин, і ворожне́чі (Стебн.)].
Направля́ть, напра́вить
1) (
давать направление) спрямо́вувати, спрямува́ти, напрямо́вувати, напрямува́ти, направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, (указывать путь) справля́ти, спра́вити, напрова́джувати, напрова́дити кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, накеро́вувати, накерува́ти, скеро́вувати, керува́ти, скерува́ти, кермува́ти, скермува́ти кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го и ким, чим, (заправлять, распоряжаться) ору́дувати ким, чим, (о мног.) поспрямо́вувати, понапрямо́вувати, понаправля́ти, понапрямля́ти, понапрова́джувати, повипрямо́вувати, понакеро́вувати, поскеро́вувати. [Ми направля́ли чо́вен на ті́ні, бо там ясні́ше горі́ли вогні́ (Коцюб.). Напра́вивши їх те́мними ліса́ми (Сторож.). Направля́в письме́нство на ві́льні просто́ри (Корол.). Дозві́лля вку́пі з допи́тливим ро́зумом напрями́ли ді́вчину на книжки́ (Коцюб.). Тре́ба його́ напрями́ти на ту сте́жку (Мирн.). Спра́вив його́ на би́тий шлях (Сл. Ум.). Девле́т-Ґіре́й спра́вив татарву́ на доро́гу ми́рного по́буту (Куліш). Справля́ють честь її́ на небезпе́чну путь (Самійл.). При́йдете оце́ до села́, а там вас спра́влять до шко́ли (Канівщ.). Сам го́ре до се́бе спра́влю (Франко). Накеро́вує їх до кра́щого життя́ (Рада). Провідни́к бра́вся за ланцю́г, щоб скерува́ти чо́вен (Коцюб.). Скеру́й полови́ми (вола́ми) до́бре, щоб ча́сом не зачепи́тися (Н.-Лев.). Я тя́млю, куди́ ти керму́єш (Кониськ.). Ска́зано: молода́ си́ла, ті́льки вмі́ло ору́дуй не́ю, вона́ тобі́ й зе́млю переве́рне (Кониськ.)].
Меня к вам -вили – мене́ до вас напра́вили (спра́вили, напрова́дили). [Там черни́чка мене́ до вас напра́вила (Кониськ.). Напрова́дьте його́ до ме́не (Крим.)].
-ть корабль рулём и парусами – направля́ти (скеро́вувати), напра́вити (скерува́ти) корабе́ль кермо́ю і вітри́лами.
-ть путь куда – простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, попрямува́ти куди́.
Куда путь -ете? – куди́ просту́єте? куди́ вам доро́га?;
2) (
устремлять, обращать) справля́ти, спра́вити, направля́ти, напра́вити, напрямо́вувати, напрямува́ти, напрямля́ти, напрями́ти, наверта́ти, наверну́ти, зверта́ти, зверну́ти, оберта́ти, оберну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, (склонять) приверта́ти, приверну́ти кого́ до чо́го, (о мног.) понаверта́ти и т. п., поприверта́ти. [Направля́ючи свою́ ува́гу туди́, куди́ потребу́є революці́йна страте́гія (Еллан). Він силомі́ць напрями́в свої́ думки́ на щоде́нну робо́ту (Коцюб.). Чита́ння наверта́ло її́ думки́ на нови́й шлях (Грінч.). Наверни́ мене́ на їх ві́ру (Манж.). Зверну́ти свою́ ува́гу в и́нший бік (Коцюб.). До те́бе зверта́ю всі ду́ми свої́ (Самійл.). Оберта́ти все́нькі свої́ си́ли на розвива́ння нау́ки (Статут Ак. Н.). Така́ любо́в напрова́джує всі на́ші за́ходи ті́льки на одну́ то́чку (Крим.). Всі си́ли накерува́ли (Сл. Гр.)];
3) (
наставлять) направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, настановля́ти, настанови́ти, наверта́ти, наверну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понаправля́ти, понапрямля́ти и т. п. кого́ на що; (руководить) керува́ти, скерува́ти ким, води́ти кого́. [Ма́ючи ду́мку на че́сну пра́цю і діте́й напрями́ти (Мирн.). По́тяг до сві́тла води́в письме́нника в його́ шука́ннях правди́вого життя́ (Корол.)].
-ть к добру, на путь правильный (спасительный), на путь истины – направля́ти (наверта́ти), напра́вити (попра́вити, наверну́ти) до до́брого (на все до́бре, на добро́), на пра́ву путь (на доро́гу, на сте́жку), напу́чувати, напути́ти на путь спасе́нну, на путь і́стинну, наво́дити, навести́ на пуття́ (на добро́, на до́брий лад). [Си́ла, що змогла́-б направля́ти всіх до до́брого (Грінч.). Се́рце наверну́ть на пра́ву, че́сну путь (Самійл.). Поможі́ть сино́чкові моє́му та напуті́ть його́ (Тесл.). Вона́ тебе́, як ма́ти рі́дна, напути́ть (Кониськ.). Чому́ й на пуття́ не наве́сти? (Свидн.). Учи́телька розу́мна наведе́ на добро́ (Свидн.)].
-ть на ложный, на гибельный путь – справля́ти (напрова́джувати), спра́вити (напрова́дити) на хи́бну (помилко́ву, поми́льну) путь, на згу́бну путь; срв. Заблужде́ние (Вводить в -ние). [Напрова́див його́ на згу́бний шлях (Київщ.)].
-ть на ум, см. Наставля́ть (4) на ум.
-ть к лучшему – направля́ти, напра́вити до кра́щого (на кра́ще).
-ть советами – напу́чувати, напути́ти, наставля́ти, наста́вити пора́дами на пуття́;
4) (
нацеливать) направля́ти, напра́вити що на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, що кому́ в що, справля́ти, спра́вити, націля́ти, наці́ли́ти що на що, спрямо́вувати, спрямува́ти, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти, вимі́рювати и виміря́ти, ви́мірити що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, налуча́ти, налу́чити чим в що, (орудие, войско ещё) рих[ш]тува́ти, ви́рих[ш]тувати, нарих[ш]тува́ти, (о мног.) понаправля́ти, посправля́ти и т. п.; срв. Наводи́ть 2. [Тепе́р я зна́ю, куди́ свого́ кинджа́ла направля́ти (Куліш). Не налу́чу нія́к ни́ткою у ву́шко (Червоногр.). А своє́ ві́йсько на Львів рихту́є (Ант.-Драг.)].
-ть оружие, ружьё на кого, на что – направля́ти, напра́вити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, націля́ти, наці́лити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що.
-ть шутку, насмешку на кого – виміря́ти, ви́мірити жарт, по́сміх про́ти ко́го;
5) (
налаживать, исправлять) ла́годити, пола́годити, нала́годжувати, нала́годити, ладна́ти, наладна́ти, направля́ти, напра́вити, налашто́вувати, налаштува́ти, справля́ти, спра́вити, (пров.) напосу́джувати, напосу́дити, (о мног.) понала́годжувати, понаправля́ти и т. п. що; срв. Поправля́ть 1, Нала́живать 2. [Взяли́ся ла́годити гру́бу (Кониськ.). Тре́ба напра́вити маши́ну (Звин.)];
6) (
наострять) направля́ти, напра́вити, наго́стрювати, нагостри́ти, (косу правилкой) манта́чити, наманта́чити, (о мног.) понаправля́ти, понаго́стрювати, поманта́чити що.
-ть бритву – направля́ти (наго́стрювати), напра́вити (нагостри́ти) бри́тву.
-ть нож, топор – наго́стрювати, нагостри́ти ножа́ (ніж), соки́ру;
7) (
изглаживать) стира́ти, сте́рти, (о мног.) постира́ти що. [Чи́сто постира́в зубки́ в борони́ (Лубенщ.)];
8) (
только сов.) –
а) (
науправлять) накерува́ти ким, чим и кого́, що, напра́вити ким, чим и що и т. п.;
б) (
некоторое время) покерува́ти, попра́вити ким, чим и т. п. Срв. Пра́вить. [Недо́вго й попра́вив, – ті́льки ви́їхали, за́раз і переки́нув (Київщ.)].
Напра́вленный
1) с[на]прямо́ваний, напра́влений, напря́млений, спра́влений, напрова́джений, ви́прямуваний, накеро́ваний, скер(м)о́ваний, поспрямо́вуваний
и т. п. [Ще дити́ною напрямо́ваний по хліборо́бській доро́зі (Мирн.). Інсти́нкти, напра́влені до одніє́ї мети́ (Наш)];
2) спра́влений, напра́влений, напрямо́ваний, напря́млений, наве́рнений, зве́рнений, обе́рнений, напрова́джений, скеро́ваний, накеро́ваний, приве́рнений, понаве́ртаний
и т. п. [О́ко ні́би на те́бе спра́влене, а само́ ди́виться десь у глибі́нь безмі́рну (Стефаник). Всі думки́ напрямо́вані на добува́ння бі́льших доста́тків (Грінч.)];
3) напра́влений, напря́млений, настано́влений, наве́рнений, напрова́джений, понапра́вляний
и т. п.; скеро́ваний; напу́чений, наве́дений;
4) напра́влений, спра́влений, наці́лений, спрямо́ваний, ви́прямуваний, скеро́ваний, накеро́ваний, ви́мірений, налу́чений, ви́рих[ш]туваний, нарих[ш]то́ваний, понапра́вляний
и т. п. [У порівня́нні з «Га́ртом», про́ти яко́го напра́влено вістря́ уда́ру (Еллан). З обу́рливою статте́ю, спрямо́ваною про́ти уря́ду (Пр. Правда). Бага́цько сатири́чної кусли́вости, ви́прямуваної про́ти клерика́лів і бага́тих кла́с (Крим.). Коли́ держа́ва буржуа́зна, то вона́ скеро́вана про́ти пролетарія́ту (Азб. Ком.). Нака́зи, скеро́вані на ви́власнення вели́ких книгозбі́рень (Азб. Ком.). Мо́ва, ви́мірена про́ти аристократи́зму (Крим.)];
5) пола́годжений, нала́годжений, нала́днаний, напра́влений, налашто́ваний, спра́влений, напосу́джений, понала́годжуваний
и т. п.;
6) напра́влений, наго́стрений, наманта́чений, поманта́чений
и т. п.;
7) сте́ртий, пости́раний;
8)
а) накеро́ваний, напра́влений
и т. п.;
б) покеро́ваний, попра́влений.
Наруга́ться – 1) над кем, чем – поглуми́тися, наглуми́тися, поглузува́ти, наглузува́тися, назнуща́тися з ко́го, з чо́го; срв. Надруга́ться. [Поглуми́вся з ді́вчини та й ки́нув на по́сміх лю́дський (Київщ.). Зна́ю ва́шу сла́ву, – поглузу́ють, покепку́ють та й ки́нуть під ла́ву (Шевч.)];
2) (
вдоволь) нала́ятися, попола́ятися (досхочу́) (з ким). [Ла́ялася, аж по́ки нала́ялася досхочу́ (Богодух.). Нала́єтеся з дітво́рою (Квітка)].
На́смех, нрч. – на глу́м, на смі́х (на́сміх), на по́сміх. [Він сказа́в на глу́м, а ти бери́ на ум (Приказка). Я на́сміх сказа́ла, а ти вже й ві́ри поняла́ (М. Грінч.)].
Такая работа только курам -смех – це ку́рам на смі́х зро́блено; це не робо́та, а сміх ку́рячий.
Насмеши́ть – насміши́ти, (сильно) засміши́ти кого́.
-ть собой – сміху́ з се́бе нароби́ти.
Поспешить, людей -ши́ть – ско́рий по́спіх – лю́дям по́сміх (Приказка).
Насме́шка (над кем) – на́сміх, на́смішка, по́сміх (-ху), по́смішка, глум, по́глум (-му), по́глумка, глузува́ння, глумува́ння, кепкува́ння (-ння) (з ко́го). [З оче́й твої́х мигне́ злий на́сміх, го́рдість, глум (Франко). З по́сміху лю́ди бува́ють (Номис). Його́ слова́ він узя́в за по́сміх із се́бе і обу́ривсь (Крим.). Це по́смішка з ме́не (Грінч. I). Щасли́ва я, ти ка́жеш? хіба́ не глум, не со́ром на всі лю́ди, що ми в рука́х усі́ в нікче́мної приблу́ди? (Самійл.). З бо́лізним глу́мом вгляда́ється в ме́не (Крим.). Його́ по́глумка гірш не те ла́йки, – бі́йки (М. Вовч.)].
-ки – на́сміхи, по́сміхи (-хів) и на́сміх, по́сміх (-ху), на́смішки, по́смішки (-шок), по́глумки (-мок), глу́зи (-зів), глум, по́глум, глузува́ння, глумува́ння, кепкува́ння (-ння, соб. и (мн.) -вання, -ва́нь и -ва́ннів), (пров.) кпи́ни (р. кпин). [Вчо́ра ви бала́кали без на́сміхів (Крим.). Не боячи́сь по́спіхів (Крим.). Мов горо́х си́палися на́смішки на (його́) го́лову (Франко). Ости́гло й глу́зи лю́дські терпі́ти (Грінч. II). Весе́лий глум (Крим.). Жарт весе́лий, по́вний глу́му (Чупр.). Почали́ з нас смія́тися; ми терпі́ли їх глузува́ння до́вго (Грінч.). Поси́пались кепкува́ння і наріка́ння (Стор.). Доведе́ться зазна́ти і перешко́д, і кпин, і ворожне́чі (Стебн.)].
В -ку – на глу́м, на смі́х (на́сміх); срв. На́смех. [Сказа́ти-б, що це на смі́х напи́сано, так ні (Грінч.)].
Делать в -ку что – роби́ти на глу́м (на смі́х, на по́сміх) що.
С -кой – глузли́во, глузу́ючи; см. Насме́шливо.
Это -ка судьбы над ним – це до́ля глузу́є (поглузува́ла) з йо́го.
Не давать, не дать проходу -ками – висмі́ювати и висміва́ти, ви́сміяти о́чі кому́. Подвергать -кам, см. Насмеха́ться.
Осме́ивать, осмея́ть – о(б)смі́ювати, о(б)смія́ти, висмі́ювати и висміва́ти, ви́сміяти кого́, що; пересміха́ти, бра́ти на сміх, на по́сміх, на глум, на глу́зи. Срв. Смея́ться над кем, Насмеха́ться.
-нный – о(б)смі́яний, ви́сміяний, пересмі́яний, взя́тий на сміх, на по́сміх, на глум, на глу́зи.
Осме́иваться, осмея́ться – о(б)смі́юватися, бу́ти о(б)смі́яним, висмі́юватися и висміва́тися, бу́ти ви́сміяним; бра́тися на сміх, на по́сміх, на глум, на глу́зи.
Осмея́ние – о(б)смія́ння, по́сміх, глум, пере́сміх. [З по́сміху лю́ди бува́ють].
Подвергать -нию – виставля́ти на по́сміх.
Подвергаться -нию – на по́сміх здава́тися.
Пересме́ивать, пересмея́ть
1)
кого (осмеивать) – пересміха́ти кого́, бра́ти, взя́ти на сміх, на по́сміх, на глум, на глу́зи кого́; см. Осме́ивать, Высме́ивать;
2) пересмія́ти кого́. [Дава́й бу́дем знов смія́тися, – хто кого́ пересміє́ (Грінч.)].
Подверга́ть, подве́ргнуть чему – піддава́ти, підда́ти чому́, під що. [Піддава́ла кри́тиці тради́ції та інтере́си, во ім’я́ яки́х від не́ї вима́гано жертв (Доман.). Не хо́чемо піддава́ти ва́шу індивідуа́льність анатомі́чній опера́ції (Крим.)].
-га́ть, -нуть возможности чего-л. неприятного – наража́ти, нарази́ти на що, підво́дити, підвести́ під що.
Его -га́ли большой опасности – його́ наража́ли на вели́ку небезпе́ку.
-га́ть чему-л. неприятному себя – наража́тися на що. [Я не проси́в тебе́ поки́нуть ві́ру, лише́ не виставля́тися прилю́дно, не наража́тися на небезпе́чність (Л. Укр.)].
-га́ть опасности свою (чью) жизнь (здоровье) – ва́жити свої́м (чиї́м) життя́м (здоро́в’ям); (испытанию) виставля́ти, ви́ставити на спро́бу. [Зна́ючи як у ті часи́ на мужика́ диви́лись, ми зрозумі́ємо, на яку́ страшну́ спро́бу ви́ставила до́ля украї́нську мо́ву (Єфр.)].
Он был -гнут жестоким испытаниям судьбы – завдала́ йому́ до́ля бага́то тяжко́го в житті́.
-га́ть испытанию качество чего – піддава́ти спро́бі що.
-га́ть, -нуть наказанию – завдава́ти, завда́ти ка́ри кому́ и на ка́ру кого́.
Его -ли тяжкому наказанию – його́ завдали́ на тя́жку́ ка́ру.
-га́ть ответственности (привлекать) – притяга́ти (притягти́) кого́ до відповіда́льности. [За зловжива́ння його́ притя́гнено до відповіда́льности]; (штрафу) піддава́ти, підда́ти ка́рі, пені́, накида́ти пеню́; (обыску) кого – роби́ти трус (реві́зію) у ко́го, труси́ти кого́; (заключению в тюрьме) садови́ти, посадови́ти у в’язни́цю, у ве́жу, у тюрму́.
-га́ть пересудам чьё доброе имя – вво́дити, ввести́ у (не)сла́ву кого́, пуска́ти погові́р на ко́го. [Сва́тай мене́, коза́ченьку, не вводь у несла́ву]; (себя) у несла́ву вхо́дити. [Сама́-ж бо ти, дівчи́нонько, у несла́ву вхо́диш, що пізне́нько-неране́нько із ву́лиці хо́диш].
-га́ть посмеянию – виставля́ти, ви́ставити на глум, на по́сміх.
-га́ть операции кого – піддава́ти, підда́ти під опера́цію кого́.
-га́ть, -нуть действию огня, холода – виставля́ти, ви́ставити на спро́бу вогне́м, хо́лодом.
Подве́ргнутый чему – ві́дданий під що, нара́жений на що, підве́дений під що.
Подтру́нивание – кепкува́ння, кпи́ни (р. кпи́н), глузува́ння, по́сміх, шкилюва́ння з ко́го.
Посме́шище – (по)сміхо́вище, (по)сміхо́висько, по́сміх (-ху), по́смішка, сміх, (всенародн.) публі́ка.
Быть, стать -щем чьим – бу́ти, ста́ти, зроби́тися по́сміхом, смі́хом, (по)сміхо́вищем, (по)сміхо́виськом чиї́м и кому́, на посміхо́вище (на по́сміх) зда́тися кому́. [Ой не смі́йся, дівчи́нонько, сама́ смі́хом бу́деш. Та лу́чче з дру́гого посмія́тись, аніж само́му сміхо́вищем бу́ти (Свидн.). На посміхо́вище я їм зда́вся].
Быть всеобщим -щем – лю́дським по́сміхом ходи́ти. [Пригорні́ть-же мене́ до се́бе, щоб я лю́дським по́сміхом не ходи́ла (Милор.)].
Делать кого -щем – посміхо́вище, посміхо́висько, по́смішку з ко́го роби́ти, сміх собі́ з ко́го роби́ти (чини́ти). [Що це він? По́смішку з ме́не ро́бить (Звин.). Дия́вол учини́в собі́ сміх з люде́й стате́чних (Самовид.)].
Делать себя -щем – роби́ти з се́бе посміхо́вище и т. д., сміши́тися. [Не сміши́ся, мій миле́нький, не сміши́ся, купи́ собі́ шарава́ри та й прикри́йся (Грінч. III)].
Посмея́ниепо́сміх (-ху), сміх, (поношение) глум, нару́га.
Подвергать -нию кого, что – виставля́ти на по́сміх (на сміх) кого́, що, (издеваться) нару́гу на ко́го зво́дити (М. Вовч.).
Отдавать на -ние кого – дава́ти (подава́ти) на по́сміх (на сміх, на глум) кого́. [Своє́ї дити́ни на глум та по́сміх я тобі́ не дам (Єфр.). На глум стари́х звича́їв не пода́ймо (Куліш)].
Поспеша́ть, поспеши́ть – поспіша́ти(ся), поспіши́ти(ся), приспіша́ти(ся), приспіши́ти(ся), (поторопиться) похопи́тися, поква́питися, поскори́тися; (сделать раньше положенного срока) порани́тися; срв. Спеши́ть. [Переказа́ла Петро́ві, щоб поспіша́вся, коли́ хо́че ді́вчину взя́ти (Коцюб.). Весна́ приспіши́ла: на Євдо́кії вже й кри́га пішла́ (Кониськ.). Але́ Гаври́ло похопи́всь і вже одімкну́в две́рі (Н.-Лев.). Горпи́на пі́дбігцем і приспі́вуючи поква́пилася додо́му (Франко). Я порани́лась з обі́дом (Хорол.)].
-ши́ть от’ездом – поспіши́тися, похопи́тися з від’ї́здом.
-ши́ть домой – поспіши́тися, поква́питися, похопи́тися додо́му.
Он -ши́л перевести разговор на другую тему – він похопи́вся зве́сти розмо́ву на и́нше.
-ши́м, уже нерано – поскорі́м(о)ся, поспіші́м(о)ся, приспіші́м(о)ся, бо вже нера́но. [То поскорі́мось по зі́лля, – одка́зує Ка́тря, – со́нечко вже низе́нько (М. Вовч.)].
-шай да не торопись – ско́ро, та не ква́пся.
-ши́тьлюдей насмешить – ско́рий по́спіх – лю́дям по́сміх.
Вы слишком -ши́ли в этом деле – ду́же поспіши́лися, похопи́лися, поква́пилися, порани́лися з ціє́ю спра́вою.
Поте́ха – заба́ва, за́бавка, розва́га, уті́ха, (і)гри́ще, умо́ра; срв. Заба́ва, Развлече́ние. [Лі́тні за́бавки, розва́ги. Лица́рські гри́ща (игрища). Оце́ тако́го нарозка́зував, що ті́льки умо́ра з йо́го та й го́ді (Звин.). Сопі́лка – вівчаре́ві вті́ха].
Людям на -ху отдать – відда́ти лю́дям на по́сміх (на глум).
Не на -ху я тебе дался – не на по́сміх я тобі́ зда́вся.
-ха с тобой! – куме́дія з тобо́ю!
Вот -ха! – от сміха́! от умо́ра!
Вот была -ха! – ото́ було́ сміха́!
Пошла -ха! – ну й закрути́лось тут!
Принима́ть, приня́ть
1)
что – прийма́ти, прийня́ти, (зап.) прийми́ти, (брать) бра́ти, взя́ти, (получать) відбира́ти, відібра́ти, отри́мувати, отри́мати що. [Гро́ші на по́шті прийма́ють до дру́гої годи́ни (М. Гр.). Подару́нків не прийня́в. Прийми́ мою́ мо́ву нему́дру та щи́ру (Шевч.). Вони́ прийня́ли і зрозумі́ли, що я зійшо́в од те́бе (Єванг.)].
Кто -нял почту? – хто прийня́в, отри́мав по́шту?;
2)
кого – прийма́ти, прийня́ти кого́, (о мн.) поприйма́ти; (приветствовать) віта́ти, привіта́ти кого́. [Ніко́го він до се́бе не прийма́в (Мирн.). Його́ на сім сві́ті ніхто́ не прийма́ (Шевч.). Прийма́й мою́ ві́рную дружи́ну за рі́дну дити́ну (Пісня). Жури́лися муж з жоно́ю, що діте́й не ма́ли; да́лі взя́ли та й під ста́рість сироту́ прийня́ли (Рудан.). Ой ти ти́хий Дуна́й, мої́х ді́ток поприйма́й (Пісня). Президе́нт прийня́в послі́в, делега́тів. До́бре, коли́ Госпо́дь прийня́в: переста́ла жи́ти, та й терпі́ти переста́ла (М. Вовч.). Його́ й земля́ не прийма́є. І ти віта́єш його́ в свойо́му до́мі? (Мова)].
-ма́ть, -ня́ть гостей (с угощением) – віта́ти, при[по]віта́ти, прийма́ти, прийня́ти, гости́ти, при[по]гости́ти, шанува́ти, по[при]шанува́ти кого́ (госте́й) чим; (об обрядовом приёме гостей) відбува́ти, відбу́ти кого́ (госте́й). [Раз бага́ті хазяї́ ци́гана прийма́ли і тут йому́ на біду́ щі́льник ме́ду да́ли (Руд.). Чим-же він бу́де госте́й гости́ти? (Грінч.)].
-ня́ть как гостя – прийня́ти як го́стя, пригости́ти кого́.
У меня нет времени -ма́ть (угощать) этих гостей – мені́ ні́коли з ци́ми гостя́ми гости́тися.
-ть прошение, жалобу, заявление и т. п. – прийма́ти, прийня́ти проха́ння, ска́ргу, зая́ву и т. п. -ть работу, заказы – прийма́ти, бра́ти робо́ту, замо́влення. [В одні́й світли́ці ши́ли та прийма́ли робо́ту (Кониськ.)].
-ня́ть дела, товар, дрова – прийня́ти спра́ви від ко́го, крам, дро́ва. [Приво́зили дро́ва і тре́ба було́ прийма́ти (Коцюб.)].
-ть лекарство (вообще) – зажива́ти, зажи́ти лі́ків; (пить) пи́ти, ви́пити; (глотать) ковта́ти, ковтну́ти лі́ки.
-ня́ть кого по делу – прийня́ти кого́ у спра́ві.
Доктор -ет от -трёх до шести – лі́кар прийма́є від тре́тьої годи́ни до шо́стої.
Он -нял меня холодно – він прийня́в мене́ неприві́тно.
-ть во внимание – бра́ти (взя́ти) кого́, що до ува́ги, на ува́гу, під розва́гу, на ду́мку, з[у]важа́ти, з[у]ва́жити на ко́го, на що; срв. Внима́ние.
-ть в соображение, в расчёт – бра́ти (взя́ти) до ува́ги (на ува́гу), до раху́би що, огляда́тися и огля́дуватися на ко́го, на що; срв. Соображе́ние, Расчё́т.
-ть к сведению – бра́ти (взя́ти) до ві́дома, бра́ти (взя́ти) на за́мітку що; срв. Све́дение.
-ть в хорошую, дурную сторону – за до́бре, за зле (лихе́) бра́ти, взя́ти що.
-ть на свой счёт
а) (
расходы) бра́ти (взя́ти) на се́бе, бра́ти (взя́ти) ко́шти на се́бе, бра́ти (взя́ти) на свій кошт;
б) (
отнести к себе) бра́ти (взя́ти) на свій карб, приклада́ти, прикла́сти до се́бе, прийма́ти, прийня́ти на се́бе. [Моя́ ба́йка ні бі́йка, ні ла́йка: неха́й ніхто́ на се́бе не прийма́є (Боров.)].
-ть план, проект – ухва́лювати, ухвали́ти план, проє́кт (и проє́кта).
-ня́ть закон, резолюцию – ухвали́ти зако́н, резолю́цію.
-ть известное решение, решение что сделать – ухва́лювати, ухвали́ти пе́вну постано́ву (см. Реше́ние), ухва́лювати, ухвали́ти, ура́дити, покла́сти що зроби́ти.
-ть намерение – бра́ти, взя́ти на́мір; (намериваться) наміря́тися, намі́ритися (що зроби́ти).
-ма́ть меры – ужива́ти (ужи́ти) за́ходів, роби́ти захо́ди що-до ко́го, що-до чо́го, про́ти ко́го, про́ти чо́го.
-ма́ть соответствующие меры – ужива́ти нале́жних за́ходів.
-ть меры предупреждения – ужива́ти, ужи́ти запобі́жних за́ходів; (предупреждать) запобіга́ти, запобі́гти чому́.
-ть чью-л сторону – става́ти, ста́ти на чий бік, тягти́, потягти́ за ко́го, тягти́, потягти́ за ким (и за ко́го), руч, ру́ку тягти́, потягти́ на ким и за ко́го.
-ма́ть под своё покровительство – бра́ти (взя́ти) під свою́ опі́ку, під свою́ ру́ку кого́.
-ня́ть что (труд) на себя – взя́ти що (пра́цю) на се́бе. [Уве́сь кло́піт він узя́в на се́бе (М. Грінч.)].
-ть на себя обязательство – взя́ти на се́бе зобов’я́за́ння.
-ня́ть вину на себя – взя́ти на се́бе прови́ну, перейня́ти на се́бе вину́ (прови́ну), на се́бе сказа́ти. [Пара́ска на се́бе сказа́ла і ба́тько не ла́яв (Грінч.)].
-ня́ть смерть, муки – прийня́ти смерть, му́ки за ко́го, за що.
-ть к сердцу что – бра́ти, взя́ти до се́рця що.
-ма́ть к сердцу чью участь (заботиться о ком) – жури́тися ким.
-ть участие в чём-л. – бра́ти, взя́ти у́часть у чо́му. [Вся вона́ (приро́да) бере́ у́часть у поді́ях і пережива́ннях лю́дських (Єфр.)].
-ть в шутку – бра́ти, взя́ти що за жарт.
-ть в серьёз – бра́ти, взя́ти що за пра́вду.
-ня́ть как должное – прийня́ти як нале́жне.
-ть на службу – прийма́ти, прийня́ти кого́ на слу́жбу (поса́ду).
-ня́ть место (должность), команду – об(ій)ня́ти поса́ду, уря́д, кома́нду, ста́ти на поса́ду, заступи́ти поса́ду.
-ня́ть в школу, на курсы – прийня́ти до шко́ли, на ку́рси, записа́ти до шко́ли, на ку́рси кого́.
-ня́ть в союз, в партию – прийня́ти до спі́лки, до па́ртії и у спі́лку, у па́ртію кого́.
-ня́ть кого в своё общество – прийня́ти кого́ до сво́го гу́рту (товари́ства).
-ня́ть кого в товарищество (в компанию) – прийня́ти кого́ у товари́ство (у спі́лку), до товари́ства (до спі́лки).
-ня́ть предложение – прийня́ти, (одобрить) ухвали́ти пропози́цію.
-ми́те уверение в чём – приймі́ть у[за]пе́внення, бу́дьте пе́вні що-до…
-ня́ть на квартиру кого – у сусі́ди пусти́ти кого́, прийня́ти в комі́рне кого́.
-ть у родильницы – бра́ти, взя́ти дити́ну у ко́го, бабува́ти, ба́бити в ко́го. [Ба́ба Окса́на у ме́не усі́х діте́й бра́ла (Черніг.). Бабува́ла у його́ жі́нки (Рудч.)].
-нять крещение, причастие – хрест (святи́й) прийня́ти (на се́бе), хре[и]сти́тися, запричасти́тися.
-ня́ть веру, православие – уступи́ти у ві́ру, у правосла́вну ві́ру.
-ня́ть учение, закон (последовать им) – понима́ти, поня́ти нау́ку, зако́н від ко́го. [А лю́ди прихо́дили моли́тися до йо́го, вони́ од йо́го поняли́ зако́н (Кримськ.)].
Душа не -ма́ет (противно) – душа́ не прийма́є чого́, з душі́ ве́рне. [Ї́в-би очи́ма, так душа́ не прийма́є (Чуб.)];
3) (
брать во внимание) что – зважа́ти, зва́жити, уважа́ти, ува́жити на що. [Зважа́ючи на те, що націона́льний не́лад у А́встрії спиня́є уся́кий політи́чний по́ступ… (Грінч.). Ти зна́тимеш, яка́ у ме́не ду́мка, ува́живши, що тут мене́ спітка́ло (Куліш)].
Добрые советы -ма́й – на до́брі пора́ди зважа́й, до́брі пора́ди прийма́й;
4)
-ть (известные формы, вид, значение и т. п.) – набира́ти, набра́ти, прибира́ти, прибра́ти чого́ (пе́вних форм, ви́гляду, зна́чення і т. п.). [Кри́за пе́вних і вира́зних форм ще не прибра́ла (Н. Рада). Він ра́птом набира́є гонорови́того ви́гляду (Крим.). Він не сподіва́вся, що розмо́ва набере́ тако́го хара́ктеру (Крим.). Дим розві́ється, і ре́чі знов приберу́ть спра́вжніх натура́льних форм (Єфр.)].
-ня́ть серьёзный вид (о человеке) – споважні́ти.
Дело, разговор -ма́ет, -няло (-нял) другой (иной), хороший, дурной оборот – спра́ва, розмо́ва поверта́є, поверну́ла на и́нше, на до́бре, на лихе́.
-ть направление, течение – набира́ти на́прямку, течії́;
5)
-ть кого, что, за кого, за что – вважа́ти, вва́жити кого́, що за ко́го, за що, бра́ти, взя́ти кого́, що за ко́го, за що, прийма́ти, прийня́ти що за що. [Мене́ ча́сто вважа́ють за мо́го бра́та. Ви́гадку вва́жив за пра́вду (Яворн.). Кум був у жупа́ні, так він і взяв його́ за па́на (Кониськ.). Я хтів ви́відати в ба́би, за ко́го вона́ нас бере́ (Кониськ.). За знева́гу стари́й боя́рин ві́зьме, як не ви́йдеш (Л. Укр.). Заха́рові слова́ він узя́в за по́сміх із се́бе (Кримськ.). І сті́льки ро́зуму в се́бе в голі́вці ма́ла, що за живу́ тара́нь соло́ної не бра́ла (Куліш). Як не при́йме біг гріхи́ за жарт, то бу́де ше́лесту бага́то (Ном.)].
-ня́ть за иностранца – взя́ти кого́ за чужозе́мця.
-ть за правило – бра́ти, взя́ти за пра́вило; срв. Поставля́ть правилом. -ма́ть за основание – бра́ти як осно́ву (як підва́лину), кла́сти осно́вою. [Провідно́ю ду́мкою свої́х на́рисів кладу́ при́нцип грома́дського слугува́ння письме́нства наро́дові (Єфр.)];
6) (
убирать) прийма́ти, прийня́ти, при[за]бира́ти, при[за]бра́ти, (многое) поприйма́ти, попри[поза]бира́ти що; срв. Убира́ть, Взять. [Прийми́ зві́дси стіле́ць (и стільця́). Хліб лежи́ть, – от я за́раз поприйма́ю (Грінч. I). Забери́ кни́гу з сто́лу].
-ма́ть что с дороги – прийма́ти що з доро́ги.
Принима́емый – при́йманий.
При́нятый и принято́й – при́йнятий; приві́таний; приго́щений; (о лекарстве) зажи́тий; узя́тий (до ува́ги, на се́бе); ухва́лений (зако́н, проє́кт), ужи́тий; з[у]ва́жений; ува́жений за ко́го, за що; при́йнятий, при́[за́]браний зві́дки.
-няты решительные меры – ужи́то рішу́чих за́ходів проти ко́го, проти чо́го.
Принуждё́нный
1)
прил. – си́луваний, ви́мушений, неприро́дний, ненатура́льний, мані́рний.
-ный смех – си́луваний, ви́мушений сміх.
-ная улыбка – си́луваний по́сміх (у́сміх).
-ный вид – ви́мушений ви́гляд.
-ные манеры – ви́шукані, ви́тончені мані́ри;
2)
прич., см. Принужда́ть.
При́тча – при́тча, при́повість (-ти), (басня) ба́йка. [Ви забу́ли єва́нгельську при́повість про вдови́чину ле́пту (Кримськ.). Говори́в до них при́повістями (Єванг.)].
Что за -тча! – що за прити́чина! [Сам, без жони́ прибу́в? Що за прити́чина? (Л. Укр.)].
-ча во языцех – лю́дський по́сміх, лю́дська погові́рка, осудо́висько лю́дське.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Выпендрёж, жарг. – випендра́с, випендро́н, пиндю́чення, при́нда, чва́нство, ви́стьоб.
[А обіч претензійних латинських літер — назви вулиць, іще нісенітніші, нетутешніші, недоречніші, немов вистьоби давноминулої доби, доби, яку надягли на Україну силоміць, наче гамівну сорочку, що зневолює тебе і виставляє на посміх людям (Л.Хворост). Без арґо, жарґону, сленґу, добродії, всі інтелігентні випендраси ніц не варті (Інна Корнелюк). “І тільки так! — думав я, набираючи її номера. Вона ніколи відразу не реагувала на мій дзвінок, наче дражнилась. — Тільки так її можна відучити від мови, якою спілкуються піпетки з випендрасами (Володимир Даниленко). Звичайно, читач не очікує дистильованої мови від митця слова, бо й сам, кажучи «шпацірка з колежанкою» чи «прикол на шару», не вважає це за «випендрон» (Віталій Радчук). Під час кризи не побавишся, це зрозуміло. Польоти фантазії чи хоча б елементарний випендрон дозволити собі можуть одиниці: навіть наголовних модних подіумах світу нині панує понура утилітарність (Павлина Семиволос)].
Обговорення статті
Душевность – душевність, щиросердність, щиросердість, щиросердечність, щиросердя, (ещё) сердечність, чулість.
[І все в її постаті, що притулилась до воріт, в її устах, що тримали посміх, в її свіжій сорочці з барвінком на грудях віяло тією жіночою принадою, без якої поменшав би й цей світ і душевність у ньому (М.Стельмах). Парубійко геть не зрозумів такої комплікованої чужомовної балачки. Однак природнє щиросердя й чемність змусили його рахманно посміхнутися і закивати (Олесь Бережний)].
Обговорення статті
Торжествующе – торжествуючи, тріумфально, переможно, урочо.
[Нас закували в кайдани, щоб показати падишахові, а солдатів, щоб виставити на посміх, одягли в збрую задом наперед, на шиї капітанів та офіцерів начепили залізні пута і, тріумфуючи, під супровід награбованих з корабля труб та барабанів, повели до палацу (Ганна Рог, перекл. О.Памука)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ИЗДЁВКА на́сміх, оказ. пі́дсміх, безпідставно забуте по́сміх, по́смішка.
ОСМЕЯ́НИЕ укр. по́сміх, глум, оказ. осмі́шення, забут. згу́да.
ПОДВЕРГА́ТЬ, подвергать чему робити що [подвергать опера́ции оперува́ти], віддава́ти на що [подвергать пы́ткам віддава́ти на торту́ри];
подвергать ана́лизу бра́ти на аналі́зу /ана́ліз/, аналізува́ти;
подвергать испыта́нию ще бра́ти на і́спит, піддава́ти про́бі /і́спитові/, випро́бувати;
подвергать наказа́нию ще віддава́ти на ка́ру;
подвергать насме́шкам /подвергать осмея́нию/ виставля́ти на по́сміх /глум/, прохо́ду не дава́ти;
подвергать неприя́тностям наража́ти на кло́поти;
подвергать опа́сности фраз. зво́дити на слизьке́;
подвергать (себя́) опа́сности ста́вити (себе́) під уда́р, підставля́ти (свою́) го́лову;
подвергать пы́тке тортурува́ти, бра́ти на торту́ри;
подвергать разно́су, стил. відповідн. розбива́ти (вщент);
подвергать ри́ску /подвергать опа́сности/ образ. ста́вити на ка́рту;
подвергать себя́ (смерте́льной) опасности лі́зти на роже́н;
не подвергша́я кри́тике безкрити́чно;
подверга́ющий що /мн. хто/ піддає́ тощо, гото́вий підда́ти, ста́вши /схи́льний/ піддава́ти, фраз. покли́каний що робити [подвергающий ана́лизу покликаний аналізувати], прикм. за́йня́тий [подвергающий обрабо́тке зайнятий обро́бкою], схи́льний що робити [подвергающий насме́шкам схильний висміва́ти);
подвергающий бомбардиро́вке стил. перероб. бомбарду́ючи;
подвергающий вивисе́кции за́йня́тий вивісе́кцією кого;
подвергающий де́йствию све́та що піддає́ ді́ї сві́тла, стил. перероб. піддаючи́ дії світла, складн. підда́й-дії світла;
подвергающий допро́су за́йня́тий до́питом кого;
подвергающий заключе́нию покли́каний взя́ти під ва́рту;
подвергающий избие́нию ра́ди́й підштурхобо́чити;
подвергающий испыта́нию = испытывающий;
подвергающий кри́тике ра́ди́й покритикува́ти;
подвергающий му́кам /наказа́нию/ = мучающий /карающий/;
подвергающий о́быску = обыскивающий;
подвергающий (себя́) опа́сности гото́вий лі́зти в ого́нь і во́ду;
подвергающий свою́ жизнь опасности гото́вий підста́вити свою́ го́лову;
подвергающий опера́ции зго́дний прооперува́ти;
подвергающий осмея́нию ра́ди́й ви́сміяти;
подвергающий пы́тке = пытающий;
подвергающий сомне́нию схи́льний бра́ти під су́мнів;
подвергающий штра́фу = штрафующий;
не подвергающий кри́тике безкрити́чний;
подверга́емый підда́ваний /віддавати/;
подвергаемый допро́су, допи́туваний;
подвергаемый наказа́нию ка́раний, ві́дданий на ка́ру;
подвергаемый пы́тке като́ваний, тортуро́ваний, відда́ваний на му́ки;
СМЕХ ще хихітня́, підсил. ре́гіт, регітня́, фраз. глум [как на смех як на глум], по́сміх [как на смех як на по́сміх];
смех, а не что фраз. прибл. теж мені́ що [смех, а не уста́в теж мені́ стату́т].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Насмех – на глум, на по́сміх, на сміх.
Насмешка – насміха́ння, глузува́ння, -ння, по́сміх, -ху, глум, -му.
Осмеяние – осмія́ння, -ння, глум, -му, по́сміх, -ху.
Посмешищепо́сміх, -ху, посміхо́вище, -ща.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Осмеяние – осміяння; посміх; глум. Подвергать осмеянию – виставляти на посміх. Подвергаться осмеянию – на посміх здаватися.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Высмеивать
• Высмеивать, высмеять кого
– висміювати, висміяти кого; глузувати (кепкувати) з кого; на глузи (глум, посміх) брати, узяти кого. [Та й почав дідуган глузувать з старих баб; регочеться, а за ним і ми, і старі бабусі, які тут були в хаті. Стороженко.]
Насмешка
• В насмешку
– на сміх (на глум, на посміх); глузуючи (з кого).
• Насмешка судьбы
посміх (іноді іронія) долі.
• Не давать проходу насмешками
– не давати проходу (проступку, просвітку) глузуванням (насмішками); висміювати очі кому.
• Подвергать себя насмешкам
– виставляти себе на посміх; датися на посміх; сміх з себе робити.
• С насмешкой,
– глузливо (насмішкувато); глузуючи.
• Это насмешка судьбы над ним
– це доля глузує (поглузувала) з нього.
Отдавать
• Возьмёшь лычка — отдашь ремешок
– затративши чуже личко, ремінцем мусиш віддати. Пр. Не позичай — злий обичай: як віддаєш, то ще й лає. Пр. Він для тебе маленьку нитку, а з тебе цілу свитку. Пр.
• Не жалей алтына — отдашь полтину
– не жалій ухналя, бо підкову загубиш. Пр. Лінивий двічі робить, скупий двічі платить. Пр.
• Отдавать, отдать в жертву кому
(разг.) – віддавати, віддати як (за) жертву кому; віддавати, віддати ((по)пускати, (по)пустити) на поталу кому. [Чіпко, Чіпко! чи я ждала такого від тебе, чи сподівалася? Попустив рідну матір на поталу волоцюзі. Мирний.]
• Отдавать, отдать визит кому
– віддавати, віддати (взаємний) візит кому; (застар., тільки докон.) відвізитувати кого.
• Отдавать, отдать внаймы (внаём) кому что
– наймати, найняти кому що.
• Отдавать, отдать в учение (на выучку)
– віддавати, віддати в науку.
• Отдавать, отдать дань кому, чему
Див. дань.
• Отдавать, отдать должное кому, чему
– віддавати, віддати належне кому, чому; оцінювати, оцінити як слід (як належить) кого, що.
• Отдавать, отдать кого-либо под суд
– віддавати, віддати кого до суду (під суд); (давн.) ставити, поставити кого на суд (перед суд).
• Отдавать, отдать на съедение кому; отдавать, отдать на поругание кому;
(книжн.) отдавать, отдать на поток и разграбление кому – віддавати, віддати на поталу кому.
• Отдавать, отдать (оказывать, оказать) предпочтение кому, чему перед кем, перед чем
Див. предпочтение.
• Отдавать, отдать поклон кому
– уклонятися, уклонитися (кланятися, поклонитися) кому; віддавати, віддати уклін (поклін) кому.
• Отдавать, отдать последний долг кому
(книжн.) – віддавати, віддати останню (по)шану кому.
• Отдавать, отдать руку (и сердце) кому
(перен.) – віддавати, віддати руку (й серце) кому.
• Отдавать, отдать руку чью кому
(перен.) – віддавати, віддати руку чию кому; віддавати, віддати кого за кого.
• Отдавать, отдать салют
– давати, дати (віддавати, віддати) салют; (застар. поет.) воздавати, воздати ясу.
• Отдавать, отдать [свою] жизнь чему
– віддавати, віддати (присвячувати, присвятити) життя [своє] чому; покладати, покласти життя [своє] на що.
• Отдавать, отдать сердце кому
– віддавати, віддати серце кому. [Вичуняла [Уляна] і серце і душу віддала своїй дитині. Мирний.]
• Отдавать, отдать справедливость кому, чему
– признавати, признати справедливість (слушність) кому, чому; визнавати, визнати справедливість за ким, за чим.
• Отдавать, отдать честь кому, чему
(воен.) – віддавати, віддати честь кому, чому.
• Отдавать, отдать якорь
– кидати, кинути (закидати, закинути) якір; ставати, стати на якір; об’якорятися, об’якоритися.
• Отдавать себе отчёт в чём
Див. отчет.
• Отдаёт чем что-либо (имеет привкус, запах чего)
– відгонить (тхне, душить) чим що; чути чим що. [Руфім: Великий жаль, що стільки крові ллється За вашу віру, добра не вийде. Вино ще грає, а вже оцтом чути. Українка.]
• Отдай назад!
(разг.) – поступися (оступися)!
• Отдай причал!
– віддай кінці!; спускай з линв!
• Отдал Богу душу кто
– віддав Богові душу хто; ступив на Божу путь хто; до свого берега (навіки) причалив хто; (поет.) не топтати вже рясту кому; (зниж.) відкинув ноги хто; дупеля з’їв хто; (жарт.) пішов до Бога вівці (овець) пасти хто.
• Отдать на посмеяние кого, что
– дати (віддати) на посміх (на глум, на глуз) кого, що. [На глум старих звичаїв не подаймо. П. Куліш.]
• Отдать на хранение что
– віддати на схов (до схованки) що.
Подвергать
• Подвергать, подвергнуть анализу
– брати, узяти на аналіз; аналізувати, проаналізувати.
• Подвергать, подвергнуть взысканию кого
– накладати, накласти стягнення на кого.
• Подвергать, подвергнуть допросу
– брати, узяти на допит; допитувати, допитати.
• Подвергать, подвергнуть критике
– піддавати, піддати критиці; завдавати, завдати кари кому (на кару кого).
• Подвергать, подвергнуть обсуждению
– ставити, поставити на обговорення; піддавати, піддати обговоренню; обговорювати, обговорити.
• Подвергать, подвергнуть обыску кого
– робити, зробити трус у кого; (іноді) трусити, потрусити кого.
• Подвергать, подвергнуть опасности
– ставити, поставити під небезпеку; виставляти, виставити на небезпеку; наражати, наразити на небезпеку.
• Подвергать, подвергнуть опасности свою (чью) жизнь
– важити своїм (чиїм) життям; ставити під небезпеку своє (чиє) життя.
• Подвергать, подвергнуть посмеянию кого
– виставляти, виставити на глум (на посміх) кого; брати, узяти на сміх (на посміх, на глум) кого.
• Подвергать, подвергнуть пытке кого
– брати, узяти на тортури (на муки) кого; завдавати, завдати тортур кому; (іноді) тортурувати, потортурувати кого.
• Подвергать, подвергнуть сомнению что
– брати, узяти під сумнів що.
• Подвергать, подвергнуть суду кого
– віддавати, віддати до суду (під суд, на суд) кого; судити кого.
Позор
• На позор выставить, отдать кого
(устар.) – виставити на осудовище (на позорище) кого; виставити (віддати) на посміх (на глум) кого.
• Покрыть позором кого
– ганьбою вкрити кого.
Посмеяние
• Отдавать на посмеяние кого, что
– виставляти, виставити на посміх (на сміх) кого.
Поспешить
• Поспешишь — людей насмешишь
– скорий поспіх — людям посміх. Пр. Зробиш спішно, буде смішно. Пр. Хто спішить, той людей смішить. Пр. Швидко, та гидко. Пр.
Притча
• Вот так притча!
(разг.) – от так штука (притичина, диво, дивина)!; отакої!
• Притча во языцех
(книжн.) – притча во язицех; (розм.) людський поговір (людська поговірка); людський посміх; осудовисько людське.
Смех
• Валяться (кататься) со смеху (от смеха)
(разг.) – качатися (заходитися, лягати, розлягатися) зо сміху.
• [И] смех и горе (грех)
– (і) сміх і горе (гріх); (і) сміх і біда.
• Как (будто, словно, точно) на смех
– як (мов, наче…) на сміх (на посміх, на глум).
• Не до смеху кому
– не до сміху (смішків) кому.
• Поднимать, поднять на смех кого
– на глум (на глузи, на сміх) брати, узяти (підіймати, підняти, здіймати, зняти) кого; сміх собі з кого робити, зробити; глузувати, поглузувати з кого.
• Смех да и только
– сміх та й годі.
• Умирать, умереть (помирать, помереть) со смеху
(разг.) – умирати, умерти (помирати, померти) зо сміху.
Спех
• Где спех, там и смех
– скорий поспіх, людям посміх. Пр. Що спішно, те смішно. Пр. Спіхом робити — людей смішити. Пр.
• К спеху, не к спеху кому
– нагально, не нагально (пильно, не пильно) кому; спішно, не спішно [треба] кому; треба, не треба поспішати кому; нема чого поспішати (хапатися) кому; (розм.) притьмом, не притьмом [треба] кому.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

По́сміх, -ху
1)
смех, насмешка;
2)
посмешище.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

по́сміх, -ху, -хові; -міхи, -хів

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

По́сміх, -ху, м. Смѣхъ, насмѣшка. Скорий поспіх — людям посміх. Ном. № 5580. З посміху люде бувають. Посл.
2) Посмѣшище.
І прийміть же мене до себе і пригорніть же мене до себе, щоб я людським посміхом не ходила. Мил. 198.
По́спіх, -ху, м.
1) Поспѣшность, скорость, быстрота.
Скорий поспіх — людям посміх. Ном. № 5580. Ну, хлопці, для потіху по чарці. НВолын. у. По́спіхом. Поспѣшно.
2) Успѣхъ. Мкр. Г. 40.