Знайдено 55 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Вид –
1) (образ, подобие, наружность) ви́гляд, о́браз, подо́ба, по́стать, поста́ва, стать, (к)шталт, ви́зір (р. -зору), вро́да. [Ма́ти весе́лий (го́рдий, сумни́й, нужде́нний) ви́гляд. Дух святи́й прийня́в подо́бу (по́стать) го́луба. Поста́ва свя́та, а сумлі́ння злоді́йське]. • В таком ви́де – в тако́му ви́гляді, в такі́й по́статі. • В наилучшем ви́де – в найкра́щому ви́гляді, в найкра́щому сві́тлі, як-найкра́ще. • В п’яном ви́де, в трезвом ви́де – по-п’я́ному, п’я́ним бу́вши, по-твере́зому, твере́зим бу́вши. • Внешний (наружный) вид – зве́рхній (надві́рній) ви́гляд, вро́да. • На вид, с ви́ду – на ви́гляд, на по́гляд, на о́ко, на взір, на по́зір, з ви́гляду, з по́гляду, з ви́ду, з лиця́. [Пшени́ця га́рна на взір]. • Странный на вид – ди́вний з по́гляду, ди́вного ви́гляду, ди́вно вигляда́ючи. • При ви́де – ба́чучи, поба́чивши. • Под ви́дом кого, чего – на́че-б то хто, що, ні́би-то хто, що, в ви́гляді кого́, чого́, в о́бразі кого́, чого́, під по́зором кого́, чого́. • В ви́де наказания ему решено… – за ка́ру йому́ ви́значено… • В ви́де опыта, милости – як спро́ба[у], як ла́ска, за ла́ску. • Иметь вид кого, чего, представляться в ви́де кого, чего – ма́ти подо́бу, ви́гляд кого́, чого́, вигляда́ти, пока́зуватися, видава́тися, як (немо́в) хто, як що и ким, чим. [Га́рне хлоп’я́, шкода́ ті́льки, що паненя́м визира́є. Вигляда́є немо́в ви́нний]. • Делать, сделать вид – удава́ти, уда́ти кого́, чини́тися ким, виставля́ти себе́ як, що. [Удава́ти неви́нного, удава́ти обра́женого. Удава́в, немо́в спить. Старе́ виставля́є себе́, що не ско́ро їсть]. • Принимать, принять какой-л. вид – набира́ти, -ся, яко́го ви́гляду, перейма́тися ви́дом, бра́ти (узя́ти) на се́бе лице́ (лик). • Подавать, показывать вид – дава́ти в знаки́, дава́ти озна́ку, вдава́ти ні́би. • Не показывать и ви́да, что… – і навзнаки́ не дава́ти, що…; 2) (матем.: форма, фигура) стать, подо́ба, фо́рма, ви́гляд; 3) (ландшафт, пейзаж) крайови́д, ви́гляд, вид. [Чудо́вий гірськи́й крайови́д. Ой, що за чудо́ві ви́гляди тут у вас і на рі́чку й за рі́чку (Н.-Лев.). Вид навкруги́ був сумни́й]; 4) (видимость, возможность быть видимым): На виду́ – на о́ці, на видноті́. • Быть на виду́ у кого-л. – бу́ти в о́ці, в очу́, перед очи́ма, перед ві́ччю в ко́го. [Перед очи́ма в хи́жої татарви́]. • Иметь в виду́ кого, что (рассчитывать на кого, на что) – ма́ти на ува́зі (на о́ці) кого́, що, ва́жити на ко́го, на що. [Письме́нник, що ва́жить і на сільсько́го читача́…]; (принимать во внимание, сообразоваться) – огляда́тися, уважа́ти на ко́го, на що, ма́ти кого́ (що) на ду́мці, на о́ці, в очу́, на ува́зі, ду́мати на ко́го. [Народопра́вство централісти́чне раз-у-раз огляда́тиметься на потре́би центра́льних люде́й більш, ніж на на́ші (Єфр.). Передовики́ ля́дської полі́тики ма́ли в очу́ саме́ па́нство (Куліш). На ко́го ви ду́маєте? = кого вы имеете в виду?]. • Имелось в виду́ – була́ ду́мка. • Имея в виду́, что… – ма́ючи на ува́зі (на о́ці), що…, уважа́ючи на те, що… • В виду́ того, что… – з о́гляду[ом] на те, що… • В виду́ (чего) – через що, уважа́ючи на що, з о́глядом[у] на що, тим що… • В виду́ ранней весны – уважа́ючи (з о́гляду[ом]) на ра́нню весну́. • Ставить кому на вид – вино́сити кому́ перед о́ко, зверта́ти чию́ ува́гу, подава́ти кому́ на ува́гу, виставля́ти (завважа́ти) кому́. • Скрыться из ви́ду – загуби́тися, ще́знути з оче́й. • Выпустить из ви́ду – спусти́ти з ува́ги, з оче́й, забу́тися. • Итти за кем, не выпуская из ви́ду – іти́ за ким на́зирцем (на́зирці), на́глядом (на́глядці). • Для ви́ду – про (лю́дське) о́ко, для [ради] годи́ться, на ви́зір, для призо́ру. [Аби́ був на ви́зір]. • Ни под каким ви́дом – жа́дним спо́собом, ні в я́кому ра́зі. • Ви́дом не видать – за́зором не вида́ти, і за́зору нема́є; 5) (разновидность) відмі́на, порі́док, ві́дрід (р. -роду), вид. [А це де́рево вже и́ншого порі́дку]; 6) (биол.) відмі́на, вид. [Числе́нні відмі́ни зві́рів]; 7) па́шпорт, по́свідка, ка́ртка (на перебува́ння, на прожива́ння десь); 8) (грам.) вид, фо́рма. [Вид недоко́наний, доко́наний, одноразо́вий]; 9) ви́ды, -ов, мн. – ду́мка, га́дка, на́мір, мета́, споді́ванки. • Из корыстных ви́дов – за-для кори́сної мети́. • В ви́дах чего – за-для чо́го, ма́ючи на ува́зі щось, за-для яки́хсь ви́глядів. • В служебных ви́дах – за-для ви́глядів (в в-ах) службо́вих. • Иметь ви́ды на кого, на что – би́ти (ці́лити, ва́жити) на ко́го, на що, накида́ти о́ком на ко́го, на що. [Не ду́же б’є на кріпа́цьких парубкі́в (Мирн.)]. • Ви́ды на урожай, на будущее – споді́ванки (ви́гляди) на врожа́й, на майбу́тнє. • Видать ви́ды – бува́ти (бу́ти) в бува́льцях, у Бува́личах. • Видавший ви́ды – обме́таний, бува́лий. |
Вы́правка –
1) виправля́ння, ви́правка; 2) военная вы́правка – військова́ ви́правка, військова́ поста́ва, військове́ ви́муштрування, військова́ вимуштрі́вля (р. -лі). |
Вы́ступка, вы́ступь – виступа́ння, хода́, поста́ва. |
Го́рдый – го́рдий, гордови́тий, пи́шний, велича́вий. • -дый чем – го́рдий чим и на що. [Го́рда на свою́ вро́ду. Яка́ пи́шна молоди́ця: і добри́день не ка́же!]. • Го́рдая осанка – го́рда (гордови́та) поста́ва. • Делать кого -дым – пиши́ти кого́. [Власть пиши́ть]. • Принять го́рдый вид – запиша́тися. Срв. Гордыба́чливый. |
Запра́вка и Запра́ва –
1) (действ. от Заправля́ть): а) за[у]правля́ння, запра́ва, засува́ння чого́; б) ору́дування, керува́ння ким, чим, верхово́дження ким и над ким; в) заправля́ння, засма́чування, запра́ва, зато́вкування, затира́ння, замина́ння, забі́лювання, засма́жування чого́ чим; г и д) запра́ва (Оттенки см. Заправля́ть); 2) (чем заправляют кушанье) запра́ва, (толчен. сало с растёрт. пшеном) за́тірка, за́товчка, (пережар. мука на жиру) за́смажка; 3) запра́вка (перен.: известн. привычки, направление) – за́правка, на́правка (Номис), ви́правка, вимуштрі́вля, за́вича, поста́ва, за́дмух (-ху). • Человек с запорожской -кой – чолові́к запоро́зької на́правки, ви́правки, по-запоро́зькому ви́правлений, ви́муштруваний, поста́влений. • С воровской -кой – злоді́йського за́дмуху (Франко). |
Кавалери́йский – кавалері́йський, кі́нний, кінно́тний, (стар.) комо́нний. • -кая выправка – кавалері́йська поста́ва. |
Нару́жность –
1) (наружн. сторона, поверхность) о́коло, зо́внішність, поверхо́вість, по(з)верхо́вість (-ости), верх, по́верх (-ху). • По -сти дом хорош – зо́ко́ла (зоко́лу, назо́вні, зовні́, на по́гляд, на взір) буди́нок (дім) га́рний; 2) (человека) – а) (внешний вид) (зо́вні́шній) ви́гляд (-ду), зо́внішність, зве́рхній ви́гляд, (редко) зве́рхність, (гал.) поверхо́вість (-ости), (осанка) поста́ва. [Була́ це люди́на прива́бливого ви́гляду (с располагающей -ностью) (Короленко). Поста́ва свята́, а сумлі́ння злоді́йське (Номис)]; б) (физиономия) вро́да, подо́ба, приро́да. Срв. Вне́шность 4 и 5. [Се був чолові́к і на вро́ду незгі́рший, і на вда́чу (М. Вовч.). Дру́га лю́бого подо́бу кра́сну боги́ня прийняла́ (Л. Укр.). Га́рна ді́вчина, – тако́ї подо́би і не ба́чили в нас на Украї́ні (Стор.)]. • Счастливая -ность – вда́тна вро́да, щасли́ва зо́внішність. • Счастливой -сти – що вда́вся (вда́тний) на вро́ду. • -стью, по -сти – назо́вні, на ви́гляд, на взі́р, на вро́ду, на обли́ччя. • -ность обманчива – вро́да (зо́вні́шність) облу́дна. • По -сти не суди – не суди́ з о́кола (з зо́внішнього или з околи́шнього ви́гляду). |
О́браз –
1) (вид, фигура, подобие, внешность) о́браз (-зу), подо́ба, по́стать (-ти), поста́ва; (изображение рисованное, лепное и т. п.) о́браз, по́доби́зна. • О́браз человеческий – о́браз лю́дський, подо́ба лю́дська. • На нём нет о́браза человеческого – він не ма́є о́бразу лю́дського (подо́би лю́дської). • Принимать о́браз кого, чего – бра́ти (взя́ти) на се́бе о́браз чий, подо́бу чию́ и т. д.; 2) (способ) лад (-ду́), спо́сіб (-собу), чин, роб, по́бит, по́бут. В выражениях: таким -зом, следующим -зом – таки́м чи́ном (ро́бом, ладо́м, по́битом), ота́к, по-тако́му, ото́ж, о́тже. • Каким -зом – яки́м чи́ном (спо́собом, ладо́м, по́битом, ро́бом), як, по-яко́му. • Никаким -зом – нія́к, нія́ким сві́том, жа́дним спо́собом (по́битом, чи́ном), жа́дною мі́рою, зро́ду-зві́ку. • Некоторым -зом – де́яким чи́ном (ро́бом, по́битом). • Каким-то -зом – я́кось, яки́мсь ро́бом (чи́ном). • Равным -зом – рі́вно-ж, зарі́вно. • Известным -зом – пе́вним ладо́м (ро́бом, чи́ном). • Главным -зом – перева́жно, головни́м чи́ном, головно́, найпа́че, здебі́льшого. • Наилучшим -зом – що-найкра́ще, як найкра́ще, як найлі́пше. • Надлежащим -зом – гара́зд. • Ненадлежащим -зом – ненале́жно. • Частным -зом – прива́тно, прива́тним ро́бом (чи́ном). • Обыкновенным -зом – звича́йно, звича́йним ладо́м (ро́бом, чи́ном), як заве́дено. • Незаметным -зом – непомі́тно. • Иным -зом – ина́кше, ина́ково, и́ншим ладо́м (ро́бом, чи́ном, спо́собом). • Тем или иным -зом – так чи и́нак (ина́кше, ина́ково), тим чи и́ншим ро́бом (чи́ном, спо́собом, по́битом). • Осторожным -зом – ти́хим (обере́жним) чи́ном (ладо́м). • Делать по чьему-л. -зу – роби́ти (ходи́ти) чиї́м ро́бом (ладо́м). • О́браз действия – пово́дження, пово́діння, поступува́ння. • О́браз правления – систе́ма (спо́сіб) урядува́ння, у́ря́д. • Здесь о́браз правления республиканский – тут у́ря́д республіка́нський. • О́браз жизни – по́бит, по́бут. • О́браз мыслей – на́прям думо́к; 3) См. Ико́на. • Лежать под -зами (умирать) – кона́ти, дохо́дити. |
Оса́нка – поста́ва, по́стать (-ти), стату́ра. [Поста́ва го́рда і вели́чна]. |
Отве́сный – стрімки́й, сторчови́й, прямові́сний. • -ный берег – стрімки́й бе́рег. • -ная скала – стрімка́ ске́ля. • -ное положение – прямові́сна, сторчова́ поста́ва. • В -ном положении – сторче́м, сторчма́; мат. – прямові́сно, в прямові́сній поста́ві. |
По́за – по́за, поста́ва. |
Позиту́ра – по́за, позиту́ра, поста́ва. |
Пози́ция – пози́ція (-ії), (перен.) пози́ція, по́стать (-ти); срв. Положе́ние. • Неприятельские, передовые -ции – воро́жі, пере́дні пози́ції. • Войска заняли крепкие -ции – ві́йсько зайняло́ міцні́ пози́ції. • -ция пальцев, муз. – пози́ція, поста́ва па́льців. • -ция в пляске – поста́ва в та́нці, в танку́. • Нейтральная -ция кого к чему – невтра́льна пози́ція кого́ до чо́го. • Наши дипломаты стали на противоположную -цию – на́ші диплома́ти на протиле́жну ста́ли пози́цію (по́стать). • Держаться своей -ции – доде́ржувати своє́ї по́стати (Грінч.). • Занять враждебную по отношению к чему -цию – воро́жу пози́цію (по́стать) до чо́го узя́ти, ста́ти що-до чо́го на воро́жу стопу́. • Сбить кого с -ции (с толку) – зби́ти кого́ з пли́гу. |
Положе́ние –
1) (чего) поклада́ння, кладі́ння. • -ние основания постройки – закла́дини; 2) (предмета по отношению к окружающей местности) стано́вище, пози́ція. [Стано́вище (пози́ція) форте́ці, збудо́ваної серед гір, було́ ве́льми́ сприя́тливе за-для оборо́ни]. • -ние города – стано́вище (пози́ція) мі́ста. • -ние горизонтальное – стан горизонта́льний, позе́м(н)ий; (вертикальное) стан простови́сний. • В лежачем -нии – ле́жма́, навле́жачки. • В стоячем -нии – стовма́, навсто́ячки. • Географическое -ние страны, города – географі́чне стано́вище краї́ни, мі́ста. • -ние в пространстве – мі́сце в про́сторі. • -ние тела, головы – поста́ва ті́ла, голови́. [Нада́ти голові́ приро́дньої поста́ви]; 3) (состояние, обстоятельства) стан (-ну), стано́вище, ситуа́ція. [Які́ причи́ни призвели́ до тако́го сумно́го ста́ну (стано́вища)? В тако́му ста́ні украї́нські зе́млі перехо́дять під ру́ку ду́жчого сусі́ди (Єфр.). Стано́вище було́ прина́дне на по́гляд, тяжке́ й обра́зливе по су́ті (Єфр.). От стано́вище: купи́ти нема́ за що і прода́ти нема́ чого́. Стан політи́чний. Стан матерія́льний]. • Попасть в неловкое -ние – опини́тися в ні́я́ковому (в при́крому) стано́вищі, ста́ні; опини́тися ні в сих, ні в тих; не зна́ти, на яку́ ступи́ти, попа́стися в кло́піт. • Поставить кого в неловкое -ние – поста́вити кого́ в ні́я́кове стано́вище. • Поставить в глупое -ние – зроби́ти ду́рня з ко́го, завдава́ти, завда́ти ду́рня кому́. • Очутиться в затруднительном -нии – опини́тися (знайти́ся) в скрутно́му ста́ні (стано́вищі), (шутл.) попа́сти в анаці́ю; загна́тися на слизьке́; упа́сти в тісну́ діру́. • Поставить кого в затруднительное -ние – призве́сти (поста́вити) кого́ в скрутни́й стан (стано́вище); (шутл.) загна́ти кого́ на слизьке́ (в тісну́ діру́; в суточки́); загну́ти карлю́чку кому́; завда́ти ха́лепи кому́, діпну́ти кого́. • Тяжёлое, стеснённое -ние – тісно́та, приту́га, скру́т(а). [Ми і в тісно́ті, і в при́гнеті куємо́ та й куємо́ собі́ слове́сні лемеші́ та чере́сла пома́лу (Куліш). Чи ви́слухав він на́ших посланці́в, що ми йому́ в приту́зі посила́ли? (Грінч.)]. • Безвыходное (безысходное) -ние – безпора́дне, безви́хідне стано́вище (стан, годи́на); тісни́й кут. • В безвыходном -нии кто – в безпора́дному ста́ні хто; нема́ ра́ди кому́; кінці́ в край кому́. [Таке́ мені́ прийшло́сь тоді́: пря́мо кінці́ в край, – ні́чого ї́сти, пішо́в та й укра́в]. • Поставить себя (кого) в безвыходное -ние – поста́вити себе́ (кого́) в безпора́дне стано́вище; оцирклюва́ти себе́; попа́стися в матню́. [Здурі́в і я на старі́ лі́та: круго́м себе́ оцирклюва́в (Греб.)]. • Он в жалком -нии – його́ стан жалю́ гі́дний (нужде́нний, злиде́нний). • -ние получилось плохое – стано́вище ви́йшло нега́рне. • -ние дел, -ние вещей – стан, стано́вище рече́й. [Більш-менш стає́ ви́дко стано́вище річе́й в на́шій мину́лості (Грінч.)]. • Дела находятся в плохом -нии – спра́ви в пога́ному ста́ні; спра́ви стоя́ть пога́но (зле, ке́псько). • Спасти -ние дела – врятува́ти спра́ву. • -ние больного – стан здоро́в’я слабо́го (хво́рого, неду́жого). • -ние больного улучшается (ухудшается) – хво́рому лі́пшає (гі́ршає). • Занять в отношении кого, чего -ние дружественное, враждебное и т. п. – поста́витися до ко́го, до чо́го прихи́льно, неприхи́льно; по́стать узя́ти дру́жню, воро́жу и т. п.; ста́ти до ко́го на стопу́ прихи́льну, воро́жу и т. п. Притти в надлежащее, нормальное -ние – дійти́ до нале́жного, норма́льного ста́ну (стано́вища); на стану́ ста́ти. • Неестественное -ние – неприро́дній стан. • Всё в том же -нии – все в одна́ковому ста́ні. • Быть в интересном -нии (о беременности) – бу́ти в ста́ні (при наді́ї). • Неустойчивое -ние – хитки́й стан. • Устойчивое -ние – тверди́й (станівки́й) стан. • Ложное -ние – фальши́ве стано́вище. • -ние мирное – ми́рний стан. • -ние военное – військо́ви́й стан. • -ние осадное – стан обло́ги. • Город находится на военном (осадном) -нии – у мі́сті воє́нний стан (стан обло́ги). • В оборонительном -нии – в ста́ні оборо́ни; 4) (социальное, правовое) стан, стано́вище; стать, по́стать (-ти). [Яки́й наш соція́льний стан? Рі́вність стано́вища суспі́льного. Я хо́чу Ма́рцію прийня́ти гі́дно, як то нале́жить ста́нові її́ і ро́дові (Л. Укр.). Вона́ ма́є перейти́ до ста́ну жіно́чого (Г. Барв.). Страх, со́ром і діво́ча стать її́ к двору́ мов прикува́ли (Мкр.). В кріпа́цькій ста́ті усе́ страха́є, усьо́го бої́шся (М. Вовч.)]. • -ние служебное – стано́вище, стан урядо́вий. [Люди́ні з ви́щою осві́тою, з пова́жним стано́вищем значно́го урядо́вця (Коцюб.). Його́ стан урядо́вий ду́же висо́кий]. • Высокое -ние – висо́кий стан (стано́вище, уря́д). • Человек с -нием – люди́на на стану́, на стано́вищі; 5) (тезис) тве́рдження, заса́да, те́за. • Основное -ние – ґрунтовна́ (основна́) те́за (тве́рдження, заса́да); підва́лина; 6) -ние о чём (узаконение, правило и т. п.) – зако́н, постано́ва про що, стату́т чого. • -ние об уголовных преступлениях – зако́н, постано́ва про ка́рні зло́чини. • -ние об акционерных обществах – зако́н про акці́йні товари́ства. • -ние о подоходном налоге – стату́т прибутко́вого пода́тку, постано́ва про прибутко́вий пода́ток. |
Поса́дка –
1) (сажание) саді́ння, саджа́ння, заса́д (-ду). [Як-би після саді́ння та дощі́в!]; 2) поста́ва. [У ньо́го на коні́ така́ ві́льна га́рна поста́ва. Га́рна поста́ва голови́]; 3) (одежда) козаки́н, беке́ша; 4) (при шитье) ушива́ння, призби́рування. |
Поста́в –
1) (постановка) поста́ва; 2) (ткацкий) кро́сна (-сен); 3) (штука полотна, материи) суві́й (-во́ю), поста́в (-ва); 4) (мельничный) ко́ло, сад, поса́д (-ду), оса́да. [Млин (мельница) на два ко́ла, з двома́ ко́лами. Млин на двана́цять оса́д]. |
Постано́вка –
1) (действие) ста́влення и ста́вляння, оконч. поста́влення, уста́влення; (представление) виставля́ння, оконч. ви́ставлення чого́; виста́ва. [Виставля́ння в теа́трі траге́дій у гре́ків було́ ще ду́же проста́цьке (Єфр.)]. • -вка памятника, машины – поста́влення, уста́влення па́м’ятника, маши́ни. • Первая -вка оперы – пе́рша виста́ва опе́ри. • -вка лесов для стройки – риштува́ння; 2) поста́ва. • Пьеса будет представлена в новой -вке – п’є́са бу́де ви́ставлена в нові́й поста́ві. • -вка вопроса (о чём) – поста́ва пита́ння (про що). • -ка голоса – поста́влення го́лосу. Срв. Поса́дка, Пози́ция. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
ПОЗИ́ЦИЯ (ставлення) галиц. настано́ва, поста́ва. |
ПОЛОЖЕ́НИЕ (розпорядок) ще пра́вила, (тіла) поста́ва; вое́нное положе́ние, ще стан обло́ги; госпо́дствующее положе́ние панівне́ /кома́ндне/ стано́вище; ша́ткое положе́ние слизьке́ стано́вище; положе́ние ху́же губерна́торского стил. перероб. святи́й бо́же не помо́же; в нело́вком положе́нии ні в сих ні в тих; хозя́ин положе́ния воло́да́р стано́вища; с положе́нием (в обществе) галиц. на стано́вищі; |
СТО́ЙКА (із зброєю) поста́ва. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Наружность –
1) (вид, фигура) по́стать, -ті, поста́ва, -ви; (внешность) зо́внішність, -ности. |
Осанка – поста́ва, -ви, по́стать, -ти. |
Поза – по́за, -зи, поста́ва, -ви. |
Постановка –
1) (пьесы, картины) постано́ва, -ви, поста́ва; 2) (вопроса) трактува́ння; 3) (голоса) поста́влення; 4) (памятника, машины) ста́влення, поста́влення. |
Стан –
1) (военный) та́бір, -бору; 2) (фигура) по́стать, -ті, поста́ва, -ви, ста́н; 3) (в рубашке) стан, -ну. |
Стать – по́стать, -ті́, поста́ва, -ви. С какой стати – з яко́ї ре́чі. Под стать – під па́ру. |
Фигура – постать, -ти, постава, фігура, -ри; -рный – фігурний. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 
Заряд (оружия) – набі́й (-бо́ю); • з. (постава), мук. – за́сипка; • з. (огнетушителя) – на́чинка; • з. (электр.) – насна́га; • з. остаточный – нас. залишко́ва; • з. отрицательный – н. від’ємна; • з. положительный – н. дода́тна. |
Зарядка, электр. – насна́жування, насна́ження; • з. (арматуры) – рихтува́ння; • з. (постава), мук. – засипа́ння, заси́пання; • з. (шпура, оружия) – набива́ння; • з. (огнетушителя, кассеты) – начиня́ння. |
Постановка – поста́ва; • п. (процесс) – ста́влення, поста́влення. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Борода
• Борода апостольская, а усок дьявольский – постава свята, а сумління злодійське. Пр. Борода як у владики, а сумління як у шибеника. Пр. На Бога дивиться, а чорта бачить. Пр. • Борода выросла, а ума не вынесла – борода до пояса, а розуму — ні волоса. Пр. Борода по коліна, а розуму як у дитини. Пр. Борода як у старого, а розуму нема і за малого. Пр. У бороді гречка цвіте, а в голові ще й не орано (на зяб не орано). Пр. Під носом жнива (ліс), а в голові ще й не орано. Пр. Під носом зійшло, а в голові не посіяно. Пр. Борода велика, а розуму мало. Пр. Борода виросла, та ума не винесла. Пр. Шовкова борідка, та розуму рідко. Пр. Борода велика, а дурний владика. Пр. • Козлиная борода – цапина борода; цапка. [Ой, у тебе, вражий діду, цапиная борода. Н. п.] • Мудрость в голове, а не в бороде – борода не робить мудрим чоловіка. Пр. • Окладистая борода – широка борода. • По бороде текло, а в рот не попало – по бороді текло, а в роті не було. Пр. По бороді текло, а в горлі сухо було. Пр. • Человек с бородой (бородач) – чоловік з бородою (в бороді); бородай (бородань). [А цей ось учителем у селі, — показує на того, в борідці. Тесленко.] • Человек с длинной бородой – людина з довгою бородою; майборода. |
Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 
постано́вка ста́влення; поста́влення; поста́ва,-ви |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Поста́ва, -ви –
1) наружность, осанка, вид; 2) поза, положение, постановка тела, части тела; 3) угощение; 4) постановка. |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 
Постановка –
1) (вопроса, дела) – на́лад (-ду), поста́влення (спра́ви); (действ.) – ста́влення, поста́влення; п. слабая – пога́ний, ке́пський на́лад, недола́дне поста́влення; вся постановка дела – уве́сь (ці́лий) на́лад; спра́ви; такая -на вопроса недопустима – так ста́вити спра́ву не мо́жна; 2) (пьесы, картины) – поста́ва, постано́ва, худо́жне офо́рмлення. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Зло́дійський, -а, -е. Воровской. Постава свята, а сумління злодійське. Ном. № 178. Злодійські гроші. НВолын. у. |
Поста́ва, -ви, ж.
1) Наружность, осанка, видъ. Постава свята, а сумління злодійське. Ном. № 178. Що за краса! що за урода пишна! що за постава горда і велишна! К. ЦН. 173. 2) Поза, положеніе тѣла. Княгиня не змінила своєї постави. К. ЧР. 326. 3) Угощеніе. Де була така постава? де такий достаток? І напитки, і наїдки, і музикам взяток? Мкр. Н. 32. |
Сумлі́ння, -ня, с. Совѣсть. Ну, яке його сумління: рискаль украсти і казати що це мій. Камен. у. Хто чисте сумління має, той спокійно спить лягає. Ном. № 4435. Постава свята, а сумління злодійське. Ном. №178. |
Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 
*Основной — основни́й, головни́й, провідни́й; О. горизонталь — основна́ позе́мина; О доска — основна́ до́шка; О. заряд — основни́й заря́д; О. мысль — провідна́ ду́мка; О. орудие — основна́ гарма́та; О. стойка — основна́ поста́ва; О. точка — основна́ то́чка. |
*Постановка — ста́влення, поста́ва; П. часовых — ста́влення стійко́вих. |
*Стойка — стоя́к, -ка́, поста́ва, -ви; С. без ружья — поста́ва без ґвинті́вки; С. основная — основни́й стоя́к; С. поршня — стоя́к; толоко́вий; С. с ружьем — поста́ва Із ґвинті́вкою; С. с трубкой — стоя́к із тру́бкою; гребень стойки — гре́бінь стояко́вий. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Вели́чественный, но = вели́чний, но. — І став велично на порозї і уклонивши ся вітав Марию тихо. К. Ш. — В. оса́нка, в. видъ = вели́чна по́стать, поста́ва, вели́чний ви́гляд. |
Видъ = вид, о́браз, ви́гляд; поста́ва, по́стать; взір, позі́р, манїр, — Мало вигляд хреста. н. о. — Постава сьвята, а думка злодїйська. н. пр. — Він зробив се на взір (або на манїр) того, як... — Се вино і на позір добре. — Ви́ды имѣ́ть на кого́ = ва́жити на ко́го. – Ой я тобі, козаченьку, і ражу й не ражу: я с тобою вечір стою — на иншого важу. н. п. — Вида́ть ви́ды = надиви́ти ся, переба́чити, бува́ти в бува́льцях. — Багато дива перебачив. — Був у бувальцях: знає, що кий, що палиця. н. пр. — Имѣ́ть видъ = видава́ти ся, ма́ти вид. — Земля не площина, як нам спершу здавала ся, а має инший вид. Дещо про Св. Б. — Въ ви́дѣ о́пыта = на про́бу. — Зробив на пробу, що з того вийде. — Для ви́да = для годи́ть ся. — Він це зробив для годить ся. — Имѣ́ть въ виду́ = ма́ти на ува́зї, ма́ти на примі́тї, вважа́ти. – Вважайте, що він каже. — Вы́пустить, потеря́ть и́зъ виду = забу́ти, занехая́ти, занедба́ти, з голови́ ви́кинути. С. З. — Ни подъ каки́мъ ви́домъ = нї в я́кім ра́зї. — На ви́дъ, съ ви́да = на зба́ч, на вба́ч, на взір, на позі́р, з ви́ду, на ви́гляд. — Имѣ́ть въ виду́ = ма́ти на ба́чности. — Подъ ви́домъ = з ви́ду, бу́цїм, начеб-то. — Поста́вить на видъ = зверну́ти ува́гу. При ви́дѣ = ба́чучи, ди́влячись. — На виду́ = на о́цї, на о́чах, на видноцї, на виднотї, на явку́, на прикме́тї. 2. вид. одмі́на, одмі́нок. – Се тільки одмінок терну. 3. бі́лет, па́чпорт. |
Вы́ступка, вы́ступъ = хода́ (С. З. Л.); поста́ва. — Добра хода у сього коня. — Постава сьвята, та сумлїння злодїйське. н. пр. |
О́бразъ = 1. о́браз, вид, ви́гляд, по́стать (С. З.), поста́ва, кшталт, стан. — Образ коханий, сьвятий в думцї ізнов оживає. Чайч. — Сам я не знаю, чого серце журба так давила, тільки твій образ один дав йому знову всю силу. Чайч. — Постава сьвята, а думка злодійська. н. пр. — Мало вигляд хреста. н. о. — Диявол у людському станї. н. о. 2. д. Ико́на. 3. примі́р, при́клад, зразо́к. 4. спо́сіб (С. Ж. Л.), по́бит (С. З. Л.), роб. (С. Л.), манїр. — Яким би то побитом грошей добути? С. Л. — Ти мене слухай, а своїм робом не роби. н. о. 5. лад, поря́док, росполо́г, на́пря́мок. — Ины́мъ о́бразомъ = ина́кше, и́ньшим спо́собом. — Каки́мъ о́бразомъ = яки́м спо́собом, по́битом, ро́бом? як? — Яким же побитом Терпелиха з дочкою опинили ся в нашім селї? Кот. — Нико́имъ о́бразомъ = нїя́ким спо́собом. — Надлежа́щимъ о́бразомъ д. під сл. Надлежа́щій. — О́бразъ мы́слей = на́пря́мок, по́гляд. — По о́бразу = на кшта́лт. — Ра́внымъ о́бразомъ = так са́ме. — Таки́мъ о́бразомъ = таки́м по́битом, ро́бом. |
Оса́нка = поста́ва, по́стать. — Постава сьвята та сумлїння злодїйське. н. пр. — Мене з’умила його постать величава. Кн. |
Пози́ція = по́стать, поста́ва, стано́вище (С. Жел.), стано́висько (С. З.). — З того становиська рано рушивши. Л. В. |
Сложе́ніе = 1. склада́ння. — Складання дров у стоси. 2. склад; стату́ра, штату́ла, поста́ва (д. Компле́ксія). 3. склада́ння, уклада́ння, компонува́ння. — Компонування віршів. 4. склада́ння (арихмет. дїя). |
Станъ = 1. стан; поста́ва. — Гнучкий стан. — Постава сьвята, а суміння злодїйське. н. пр. 2. д. Станови́ще. — 3. д. Прито́нъ. 4. части́на пові́ту. 5. стан (д. Руба́ха). 6. д. Стано́къ. |
Стать = склад, по́стать, поста́ва. — Съ како́й ста́ти? = з яко́ї ре́чі? — Подъ стать = під па́ру, до па́ри; до ладу́, до при́кладу. — Добрав коня до пари. — Треба щоб дїло йшло до прикладу. Кр. |
Фигу́ра = 1. вид, ви́гляд, поста́ва, по́стать. — Постава сьвята а сумлїння злодїйське. н. пр. — Ставши як зачарований, оглядав її пишну постать. Лев. В. — Таж і постать, як король покійний. Ст. Г. — Дивить ся — щось стоїть, знайома постать. Грінч. — Нема нї одної виразно змальованої постатї. Л. Н. В. — Постать його нагадувала мармурову постать одного з героїв давньої Елади. Кн. 2. фіґу́ра (геометричне і риторичне, теж в картах і танцях). С. Ш. — Окрім того в картах фіґури: туз, король, краля і нижник або хлоп зовуть ся: пани́, а в танцях трудні фіґури: викрута́си. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)