Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 110 статей
Запропонувати свій переклад для «постать»
Шукати «постать» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вели́чественный – вели́чний. [Вели́чна по́за,— по́ста́ть. Вели́чні образи́ мину́лого].
Вид –
1) (образ, подобие, наружность) ви́гляд, о́браз, подо́ба, по́стать, поста́ва, стать, (к)шталт, ви́зір (р. -зору), вро́да. [Ма́ти весе́лий (го́рдий, сумни́й, нужде́нний) ви́гляд. Дух святи́й прийня́в подо́бу (по́стать) го́луба. Поста́ва свя́та, а сумлі́ння злоді́йське].
• В таком ви́де – в тако́му ви́гляді, в такі́й по́статі.
• В наилучшем ви́де – в найкра́щому ви́гляді, в найкра́щому сві́тлі, як-найкра́ще.
• В п’яном ви́де, в трезвом ви́де – по-п’я́ному, п’я́ним бу́вши, по-твере́зому, твере́зим бу́вши.
• Внешний (наружный) вид – зве́рхній (надві́рній) ви́гляд, вро́да.
• На вид, с ви́ду – на ви́гляд, на по́гляд, на о́ко, на взір, на по́зір, з ви́гляду, з по́гляду, з ви́ду, з лиця́. [Пшени́ця га́рна на взір].
• Странный на вид – ди́вний з по́гляду, ди́вного ви́гляду, ди́вно вигляда́ючи.
• При ви́де – ба́чучи, поба́чивши.
• Под ви́дом кого, чего – на́че-б то хто, що, ні́би-то хто, що, в ви́гляді кого́, чого́, в о́бразі кого́, чого́, під по́зором кого́, чого́.
• В ви́де наказания ему решено… – за ка́ру йому́ ви́значено…
• В ви́де опыта, милости – як спро́ба[у], як ла́ска, за ла́ску.
• Иметь вид кого, чего, представляться в ви́де кого, чего – ма́ти подо́бу, ви́гляд кого́, чого́, вигляда́ти, пока́зуватися, видава́тися, як (немо́в) хто, як що и ким, чим. [Га́рне хлоп’я́, шкода́ ті́льки, що паненя́м визира́є. Вигляда́є немо́в ви́нний].
• Делать, сделать вид – удава́ти, уда́ти кого́, чини́тися ким, виставля́ти себе́ як, що. [Удава́ти неви́нного, удава́ти обра́женого. Удава́в, немо́в спить. Старе́ виставля́є себе́, що не ско́ро їсть].
• Принимать, принять какой-л. вид – набира́ти, -ся, яко́го ви́гляду, перейма́тися ви́дом, бра́ти (узя́ти) на се́бе лице́ (лик).
• Подавать, показывать вид – дава́ти в знаки́, дава́ти озна́ку, вдава́ти ні́би.
• Не показывать и ви́да, что… – і навзнаки́ не дава́ти, що…;
2) (матем.: форма, фигура) стать, подо́ба, фо́рма, ви́гляд;
3) (ландшафт, пейзаж) крайови́д, ви́гляд, вид. [Чудо́вий гірськи́й крайови́д. Ой, що за чудо́ві ви́гляди тут у вас і на рі́чку й за рі́чку (Н.-Лев.). Вид навкруги́ був сумни́й];
4) (видимость, возможность быть видимым): На виду́ – на о́ці, на видноті́.
• Быть на виду́ у кого-л. – бу́ти в о́ці, в очу́, перед очи́ма, перед ві́ччю в ко́го. [Перед очи́ма в хи́жої татарви́].
• Иметь в виду́ кого, что (рассчитывать на кого, на что) – ма́ти на ува́зі (на о́ці) кого́, що, ва́жити на ко́го, на що. [Письме́нник, що ва́жить і на сільсько́го читача́…]; (принимать во внимание, сообразоваться) – огляда́тися, уважа́ти на ко́го, на що, ма́ти кого́ (що) на ду́мці, на о́ці, в очу́, на ува́зі, ду́мати на ко́го. [Народопра́вство централісти́чне раз-у-раз огляда́тиметься на потре́би центра́льних люде́й більш, ніж на на́ші (Єфр.). Передовики́ ля́дської полі́тики ма́ли в очу́ саме́ па́нство (Куліш). На ко́го ви ду́маєте? = кого вы имеете в виду?].
• Имелось в виду́ – була́ ду́мка.
• Имея в виду́, что… – ма́ючи на ува́зі (на о́ці), що…, уважа́ючи на те, що…
• В виду́ того, что… – з о́гляду[ом] на те, що…
• В виду́ (чего) – через що, уважа́ючи на що, з о́глядом[у] на що, тим що…
• В виду́ ранней весны – уважа́ючи (з о́гляду[ом]) на ра́нню весну́.
• Ставить кому на вид – вино́сити кому́ перед о́ко, зверта́ти чию́ ува́гу, подава́ти кому́ на ува́гу, виставля́ти (завважа́ти) кому́.
• Скрыться из ви́ду – загуби́тися, ще́знути з оче́й.
• Выпустить из ви́ду – спусти́ти з ува́ги, з оче́й, забу́тися.
• Итти за кем, не выпуская из ви́ду – іти́ за ким на́зирцем (на́зирці), на́глядом (на́глядці).
• Для ви́ду – про (лю́дське) о́ко, для [ради] годи́ться, на ви́зір, для призо́ру. [Аби́ був на ви́зір].
• Ни под каким ви́дом – жа́дним спо́собом, ні в я́кому ра́зі.
• Ви́дом не видать – за́зором не вида́ти, і за́зору нема́є;
5) (разновидность) відмі́на, порі́док, ві́дрід (р. -роду), вид. [А це де́рево вже и́ншого порі́дку];
6) (биол.) відмі́на, вид. [Числе́нні відмі́ни зві́рів];
7) па́шпорт, по́свідка, ка́ртка (на перебува́ння, на прожива́ння десь);
8) (грам.) вид, фо́рма. [Вид недоко́наний, доко́наний, одноразо́вий];
9) ви́ды, -ов, мн. – ду́мка, га́дка, на́мір, мета́, споді́ванки.
• Из корыстных ви́дов – за-для кори́сної мети́.
• В ви́дах чего – за-для чо́го, ма́ючи на ува́зі щось, за-для яки́хсь ви́глядів.
• В служебных ви́дах – за-для ви́глядів (в в-ах) службо́вих.
• Иметь ви́ды на кого, на что – би́ти (ці́лити, ва́жити) на ко́го, на що, накида́ти о́ком на ко́го, на що. [Не ду́же б’є на кріпа́цьких парубкі́в (Мирн.)].
• Ви́ды на урожай, на будущее – споді́ванки (ви́гляди) на врожа́й, на майбу́тнє.
• Видать ви́ды – бува́ти (бу́ти) в бува́льцях, у Бува́личах.
• Видавший ви́ды – обме́таний, бува́лий.
Видне́ться – видні́ти, -ся, (неясно) боввані́ти (н. вр. -ні́ю, -ні́єш и -ню́, -ни́ш), маня́чити, (неясно виднеться в темноте, в тумане) мрі́ти(ся), майорі́ти, тумані́ти, брені́ти, лелі́тися. [Геть дале́ко в мо́рі кораблі́ видні́ють (Л. Укр.). Ба́тька Богда́на моги́ла мрі́є (Шевч.). Маня́чила висо́ка по́стать. Майорі́ли пле́са]; (только о голом теле) світи́ти. [Крізь розде́рту соро́чку світи́ло го́ле ті́ло]. См. Выгля́дывать.
Возвыша́ть, -ся, возвы́сить, -ся –
1) підніма́ти (підійма́ти) (кого́, що до чо́го, над ко́го, над що), -ся, сов. підня́ти (підійня́ти), -ся, підніма́ти вго́ру, -ся вго́ру, підня́ти вго́ру, -ся вго́ру, підви́щувати, -ся, підви́щити, -ся [Таки́х люде́й підійма́ти нау́кою до мора́льної і соція́льної рі́вности з собо́ю (Сл. Грінч.). Він той, кого́ я підняла́ над всіх (Грінч.). Аж до не́ба підня́всь. Підня́всь Лито́вський край аж геть уго́ру (Куліш)], підно́сити (кого́ над ким, чим), -ся, підне́сти, -ся [Котру́ хо́чуть па́ртію – підно́сять (Куліш). Його́ престі́л підно́сився до хма́ри (Крим.). Підні́сся по-над звича́йну, прозаї́чну буде́нщину (Крим.)], зно́сити, -ся, зне́сти, -ся [По-над вели́чними вона́ його́ знесе́ (Сам.)].
• -ся – з[дій]німа́тися, зня́тися [Колоса́льна по́стать зніма́ється аж до не́ба (Грінч.)], підбива́тися вго́ру, підби́тися вго́ру, става́ти, ста́ти по-над що [Ста́ти по-над шабло́н (Єфр.)], виви́щувати, -ся (вивища́ти, -ся), ви́вищити, -ся [Вивища́лись мо́вою своє́ю над про́стою грома́дою (Куліш). Ви́вищилися політи́чно (Дом.)], височи́ти, -ся, звисочи́ти, -ся, ви́сити, -ся [Росту́ть і ви́сяться царі́ (Шевч.)];
2) -ша́ть, -сить (устремлять к верху) – підно́сити, підне́сти, зно́сити, зне́сти, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти.
• -ша́ться (выситься) – підно́ситися, зно́ситися, здійма́тися (зніма́тися), ви́ситися, височи́тися. [З тає́много са́ду підно́ситься над усі́м бі́ла ве́жа (Черк.). А над усі́м зно́сяться стрімкі́ па́льми (Фран.). Ля́хів шпиль ви́сився по-над усіє́ю окру́гою (М. Вовч.). На горбку́ височи́лася це́рква (Крим.)];
3) (увеличивать, -ся) підви́щувати, -ся, підви́щити, -ся, підій[ні]ма́ти, -ся, підня́ти, -ся, збі́льшувати, -ся, збі́льшити, -ся. [Підня́ти ціну́. Підви́щити тари́ф]; (о голосе) підійма́ти, -ся, підня́ти, -ся, підно́сити, -ся, підне́сти, -ся, рости́. [Підня́в го́лос і сказав. На тре́тьому скла́ді го́лос підно́ситься (Єфр.). Го́лос Анто́нів міцні́шав, ріс].
• -ся (о цене) – йти вго́ру, піти́ вго́ру, скака́ти вго́ру, сов. підско́чити, (о мн.) попідска́кувати [Ці́ни на все ду́же підско́чили, попідска́кували];
4) (в сан, должность) підно́сити (підне́сти) до гі́дности, на поса́ду;
5) (прославлять, возвеличивать) підно́сити, -ся, підно́сити себе́, підне́сти, -ся, підне́сти себе́, звели́чувати, -ся, звели́чити, -ся, вславля́ти, -ся, всла́вити, -ся.
• -ша́ть душу – підій[ні]ма́ти (сов. підня́ти) вго́ру ду́х(а). [Ся кни́га підніма́є вго́ру наш дух (Грінч.)].
II. Занима́ть, заня́ть –
1) (должность, пост) обійма́ти, обня́ти, обсіда́ти, обсі́сти поса́ду, уря́д, (иметь) посіда́ти, держа́ти поса́ду, уря́д.
• -ть (место надлежащее, известное пространство, дом, комнату) – займа́ти, зайня́ти що, опосіда́ти, опосі́сти що (дім, кімна́ту). [Він зайня́в мі́сце серед найвидатні́ших люде́й того́ ча́су. Дво́рище займа́ло десяти́н де́сять по́ля (Мирн.). Зайняли́ по́стать і почали́ копа́ти рів (Коц.). Світли́цю мені́ да́но, та я ще її́ не опосі́в (Крим.)].
• -ня́ть под поселение (колонизировать) – осі́сти що.
• -ть под жильё (заселять) – заме́шкувати, заме́шкати. [Ніхто́ не заме́шка опусті́лого обійстя́ (Свидн.)].
• -ть много места – бра́ти, сов. взя́ти, засягти́, займа́ти, за(й)ня́ти бага́то мі́сця. [За-для на́шої кімнати́ ця кана́па ду́же вели́ка – бага́то мі́сця забере́. Перелі́чування праць його́ заняло́-б ду́же бага́то мі́сця (Єфр.)].
• -ть место, положив что-либо – заклада́ти, закла́сти мі́сце.
• -ть место, сидя на нём – засіда́ти, засі́сти, запосі́сти, (лёжа) заляга́ти, залягти́ мі́сце. [Засіда́йте шви́дше місця́, а то по́тім стоя́ти доведе́ться, як усі́ поприхо́дять (Київ). Не заляга́й мі́сця повз край – там я ля́жу. Вели́ка худі́бонька все подві́р’я заля́же.(Чуб.)].
• -ма́йте, -ми́те свои места – сіда́йте, ся́дьте на свої́ місця́, засіда́йте, зася́дьте свої́ місця́.
• -ть место чего (заменить) – заступа́ти, заступи́ти що.[ Мрі́ю брате́рського єдна́ння в боротьбі́ з спі́льним во́рогом заступи́ла запе́кла взає́мна ворожне́ча (Стебн.)].
• -ть позицию – по́стать, пози́цію бра́ти, узя́ти; (о войске) займа́ти, зайня́ти пози́цію, стоя́ти, ста́ти на пози́ції. [По́стать воро́жу до святкува́ння взяла́ найви́ща вла́да (Р. Край)].
• -ня́ть церковный приход – ста́ти на пара́фію.
• -ма́ть очередь – засто́ювати че́ргу.
• -ть землю правом первого занятия – займа́ти, зайня́ти займанщи́ну;
2) -ть несколько дней, лет – бра́ти, узя́ти (забра́ти) кі́лька день, ро́ків. [Відбува́ння того́ свя́та ві́зьме не оди́н день (О. Пчілка). Ця робо́та забра́ла в ме́не два мі́сяці (Крим.)];
3) -ть чем-либо посуду, мешок, помещение и т. п. – запоро́жнювати и запорожня́ти, запорожни́ти по́суд, мішо́к, поме́шкання и т. д. (посуду ещё) запосу́дити, (о мн.) позапоро́жнювати и -жня́ти що. [Усі́ мішки́ позапоро́жнювано,— нема́ куди́ ви́сипати (Харківщ.). Ді́жку запосу́дила капу́стою (Черкащ.)];
4) -ть город, крепость, возвышенность и т. п. – займа́ти, зайня́ти, здобува́ти, здобу́ти, осяга́ти, осягти́, поня́ти, (овладеть) опано́вувати, опанува́ти мі́сто, форте́цю, шпиль. [Ві́йсько осягло́ форте́цю. По́ки-б ви тут суди́ли його́, а тим ча́сом вороги́ все мі́сто поняли́-б (Грінч.)];
5) -ма́ть скот – займа́ти (перейма́ти) това́р;
6) -ть кого – ціка́вити, заціка́влювати, заціка́вити кого́, притяга́ти, притягти́ чию́ ува́гу; см. Интересова́ть. [Це пита́ння зда́вна заціка́влювало розуми́ лю́дські].
• Этот вопрос -ма́ет всю Европу, все умы – ця спра́ва ціка́вить усю́ Евро́пу, усі́х.
• -ть кого чем – ба́вити, забавля́ти, заба́вити кого́ чим. [Іди́, Степа́не, бав тим ча́сом го́сті (Л. Укр.). Ді́вчину забавля́є ня́нька, пока́зуючи, як соро́ка вари́ла ді́тям ка́шу (Коцюб.)];
7) -ть дух – дух перехо́плювати, перехопи́ти; срвн. Захва́тывать.
• От быстрой езды дух -ма́ет – від швидко́ї їзди́ дух перехо́плює.
• Не -ма́ть стать чего – подоста́тком чого́.
• Занима́емый – (о должности) де́ржаний, обі́йманий.
• За́нятый, прич. – (о должности) о́бнятий, (о крепости) здобу́тий, (о месте) зайня́тий, (о комнате) заме́шканий, зайня́тий.
Значи́тельный –
1) (по размеру) значни́й, пова́жний, чима́лий, вели́кий. [Значна́ части́на селя́нства. На ву́лиці зібра́вся чима́лий гурт робітникі́в (Черкас.)].
• -ное большинство – значна́ бі́льшість.
• -ная сумма – значна́ (чима́ла) су́ма.
• В -ной степени – вели́кою мі́рою, в значні́й мі́рі. [Ду́мка Лунача́рського вели́кою мі́рою опра́вдана (Єфр.)];
2) (имеющий значение, вес) значни́й, пова́жний, ва́жний, важли́вий. [Цей а́втор зана́дто значна́ в нас по́стать (Грінч.). Мав яку́сь значну́ поса́ду (Черкас.). Деклара́ція хоч нічо́го значно́го і видатно́го й не знамену́є, але заслуго́вує все-таки ува́ги (Н. Рада). На пе́рший по́гляд ці неоргані́чні по́милки та дефе́кти видаю́ться таки́ми пова́жними, що… (Ніков.)].
• Играть -ную роль в обществе – бага́то ва́жити в громадя́нстві (в грома́ді, в товари́стві);
3) (выразительный) значу́щий, значли́вий, вимо́вний.
• -ный взгляд – вимо́вний, вирази́стий по́гляд.
Идеализи́ровать – ідеалізува́ти, (сов.) зідеалізува́ти, (о мног.) поідеалізува́ти, (образно) узоло́чувати, позоло́чувати. [Всіх геро́їв у тій по́вісті ду́же поідеалізо́вано (Крим.). Фанта́зія позоло́чувала пре́дківські часи́ (Куліш)].
• Идеализи́рованный – ідеалізо́ваний, (сов.) зідеалізо́ваний, (о мн.) поідеалізо́вані. [Виступа́є зо́всім антиістори́чно зідеалізо́вана по́стать давні́шого багда́дського халі́фа Гару́на ар-Раші́да (Крим.)].
Име́ть – ма́ти. [Є на сві́ті во́ля, а хто її́ ма́є? (Шевч.). Як дба́єш, так і ма́єш (Приказка). Ма́ємо й горо́дчик і пашні́ тро́хи (М. Вовч.)]; (в значении долженствовать) ма́ти, ма́тися, (зап.) ма́ти си. [Щось ма́ю тобі́ сказа́ть (Н.-Лев.). В Ірла́ндію ма́вся прибу́ть корабе́ль (Л. Укр.)].
• Име́ть вес – ма́ти вагу́, ва́жити см. Вес 2.
• Име́ть в виду кого, что – ма́ти на ува́зі (на о́ці) кого́, що; см. Вид 4.
• Име́ть вид кого, чего – ма́ти подо́бу, ви́гляд, по́стать кого́, чого́, вигляда́ти як щось; см. Вид 1.
• Име́ть виды на кого, на что – ва́жити, би́ти, ці́лити на ко́го, на що; см. Вид 9.
• Име́ть дело, отношения с кем – ма́ти ді́ло (спра́ву), стосу́нки з ким; см. Де́ло.
• Име́ть отношение к чему, к кому – стосува́тися до чо́го, до ко́го, (стар.) ма́ти до чи́нення з чим, з ким; см. Отноше́ние 1.
• Име́ть жительство, пребывание где – перебува́ти, пробува́ти, прожива́ти де.
• Име́ть значение – ма́ти вагу́, си́лу, ва́жити; см. Значе́ние 2.
• Име́ть злобу, зуб на кого – завзя́ти злість, ма́ти завзя́ття, лихе́ о́ко, храп на ко́го. [І́цко Ца́ншмерц мав зда́вна завзя́ття на Ге́рмана (Франко)].
• Име́ть сердце на кого – гні́ватися, се́рдитися на ко́го.
• Име́ть место (происходить) – відбува́тися, ді́ятися, (сов.) ста́тися, тра́питися.
• Име́ть много чего – ма́ти бага́то (бага́цько) чого́, бу́ти бага́тим на що.
• Име́ть мало чего – ма́ти ма́ло чого́, бу́ти бі́дним на що.
• И в мыслях не име́ть – і га́дки не ма́ти, і в голові́ (в голова́х) не поклада́ти.
• Не име́ть ничего – не ма́ти нічо́го, (грубо) ді́дька ма́ти.
• Име́ть общение с кем – ма́ти єдна́ння (єдна́тися), води́тися, (якшаться) наклада́ти з ким; см. Обща́ться.
• Име́ть основание – ма́ти підста́ву; (быть правым, иметь резон) ма́ти ра́цію; см. Основа́ние 4.
• Име́ть перевес – ма́ти перева́гу (го́ру, верх) над ким, над чим; см. Переве́с 3.
• Име́ть познания в чём – зна́тися на чо́му (до чо́го), розумі́тися на чо́му.
• Име́ть на попечении кого, попечение о ком, о чём – пі[е]клува́тися ким, чим и за (про) ко́го, за (про) що, ма́ти на свої́й опі́ці, (фам.) на свої́х пле́чах кого́; см. Попече́ние.
• Име́ть присмотр над кем – догляда́ти, дозира́ти кого́; см. Присма́тривать 2.
• Име́ть целью – ма́ти за мету́ що и ма́ти на меті́ що.
• Име́ть сношения с кем – ма́ти зно́сини з ким; см. Сноше́ние.
• Име́ть в себе – ма́ти в собі́ що, місти́ти в собі́ що. [Тонкі́ пружки́ (черты) його́ блідо́го лиця́ ма́ли в собі́ щось неласка́ве (Н.-Лев.)].
• Име́ть (терпеть) убыток – ма́ти шко́ду з чо́го.
• Име́ть в длину, в ширину столько-то аршин – ма́ти (трима́ти) вдовж (уздо́вж, завдо́вжки, завздо́вжки), уши́р (завши́ршки) сті́льки-то арши́н, бу́ти сті́льки-то арши́н до́вгим, широ́ким. [Він три арши́ни до́вгий (Звин.)].
• Я име́ю к вам просьбу – я ма́ю до вас проха́ння, я ма́ю проси́ти вас.
• Я име́ю недостаток в деньгах – мені́ не стає́ (браку́є) гро́шей; см. Недостава́ть, Недоста́ток.
• Име́ющий – (прич.) той, що (хто) ма́є щось.
• -щий много чего – той, що (хто) ма́є бага́то (бага́цько) чого́, бага́тий, ум. багате́нький на що.
• -щий силу (о законе), юрид. – чи́нний.
Колосса́льный – колоса́льний, велете́нський, (огромный) величе́зний.
• -ная глупость – величе́зна (колоса́льна) дурни́ця.
• -ная фигура – велете́нська (колоса́льна) по́стать.
Ко́рпус –
1) (часть армии, корпорация, военная школа) ко́рпус (-су).
• -пус кавалерийский – кавалері́йський ко́рпус.
• -пус жандармов, горных инженеров – жанда́р(м)ський ко́рпус, ко́рпус інжене́рів-гірнякі́в (гірни́чих інжене́рів).
• -пус дипломатический – дипломати́чний ко́рпус.
• -пус кадетский – каде́тський ко́рпус;
2) (здание) ко́рпус (-са).
• -пус надворный – ко́рпус надві́рний;
3) (футляр) футля́р (-ра);
4) (тело человека) ко́рпус, по́стать (-ти), ту́луб (-ба), стан (-ну), (остов) снасть (-сти). [Він схопи́вся з мі́сця і всім ко́рпусом рішу́че пода́вся до двере́й (Васильч.). Сухорля́вий він, та снасть у йо́го міцна́ (Звин.)];
5) (основная масса тела, здания) ко́рпус.
• -пус лошади – ко́рпус коня́.
• -пу́с здания – ко́рпус буді́влі.
• -пус корабля – ко́рпус корабля́;
6) типогр. (шрифт) – ко́рпус (-су).
Кре́пкий – (прочный: о ткани, постройке, дереве и т. п.) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (выносливый: о нервах, здоровьи) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й. [Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (Київщ.). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (Єфр.). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Шевч.). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (Куліш). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю (Канівщ.). Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй (Київщ.)].
• -кое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го. [Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (Н.-Лев.)].
• Человек -кого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду.
• -кий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́). [Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Грінч.). Іще́ кріпки́й чума́к був (М. Вовч.). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (Коцюб.). Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить (Бердянщ.)].
• -кая фигура, -кие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі. [Кру́гла, заживна́ по́стать (Л. Укр.)].
• Он ещё -пок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги.
• -кое здоровье – міцне́ здоро́в’я.
• -кий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум.
• -пок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, туги́й на слу́хи хто.
• -кий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н (-на́).
• -кий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші.
• -кий в слове – держки́й на сло́во.
• -кий сон – міцни́й (сильни́й, (провинц.) товсти́й) сон. [Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М. Левиц.). Спить товсти́м сном (Рудч.)].
• -кий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний) моро́з, холо́д. [Хо́лодом пові́яло цупки́м (Грінч.)].
• -кий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід.
• -кий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь.
• -кий (о фруктах, плодах) – яде́рни́й. [Яде́рний огіро́к. Яде́рні я́блука – до́вго проле́жать (М. Грінч.)].
• -кая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай.
• -кие напитки – міцні́ (п’я́ні) тру́нки.
• -кий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н.
• -кая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа. [Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М. Грінч.)].
• -кое словцо – круте́ слівце́, (похабность) гниле́ сло́во.
• -пок задним умом кто – по шко́ді му́дрий хто. [Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Приказка)].
• Думать -кую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися про що, сильну́ ду́му ду́мати про що.
• Довольно -кий – міцне́нький, кріп(к)е́нький, дебеле́нький. [П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Ко́ник він кріпке́нький (Греб.)].
• Более -кий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший. [Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Март.)].
• Очень -кий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний.
• Становиться, стать кре́пче – ду́жчати, поду́жчати, міцні́(ша)ти, по[з]міцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися. [Мед (напиток) як до́вго посто́їть, то вмоцю́ється (Борзен.)].
Ладо́нь –
1) доло́ня. [Бі́ла по́стать сміх і сльо́зи із доло́нь свої́х пила́ (Олесь)].
• Как на -ни – як на доло́ні. Бить, хлопать в -ни, см. Бить в ладо́ши (Ладо́ша);
2) (гладь) рі́внява, гладі́нь;
3) (гумно) тік, (р. то́ку).
• Крытая -до́нь – клу́ня, стодо́ла;
4) (лемех) лемі́ш (-ша́);
5) горн. – стоя́н (-на́), стоя́к (-ка́).
Маку́ша, ма́ку́шка –
1) ма́ківка, чолопо́к и щолопо́к (-пка́), (ум. ч[щ]олопо́чок), ка́бушка, (ум. ка́бушечка), ті́м’я (-м’я). [Ша́почка на са́мому чолопо́чку (Звяг.). Почепи́ла кві́тку на го́лову на щолопо́чку (Н.-Лев.). У старові́рів кабу́шечка на голові́ ви́стрижена аж до шку́ри (Миргород.). Па́тер з прого́леним ті́м’ям (Стор.)].
• Получить по -ке – діста́ти (узя́ти) в ті́м’я, у чуб;
2) (верх чего-либо) ма́ківка, верх (-ху), верше́чок (-чка), чолопо́к, щолопо́к (-пка́). [Ви́ліз на ма́ківку (на верх) гори́ (Київщ.). На це́ркві на са́мому верше́чку гра́ло со́нце (М. Грінч.). На самі́сінькому чолопо́чку шпиля́ манячі́ла та мрі́ла в імлі́ чо́рна струнка́ по́стать (Н.-Лев.). Почвала́в на чолопо́к гори́ (Полт.). Посере́д села́ ні́би стримі́ла на щолопо́чку дубо́ва це́рква (Н.-Лев.)].
Му́жественный –
1) (свойственный мужчине, обладающий качествами мужчины) му́жній. [З молодо́го хло́пця почина́є вихо́дити му́жній доро́слий чолові́к (Н.-Лев.). Му́жнє, але́ деліка́тне лице́ (Н.-Лев.)].
• -ная красота – му́жня краса́. [Його́ му́жня краса́ бра́ла на се́бе о́чі (М. Грінч.)].
• -ный тип – му́жній тип;
2) (отважный) му́жні[и]й, відва́жний, смі́ливий, смі́лий. [Бу́дьте му́жні, непохи́тні є́дністю своє́ю (Олесь). Се́рце пови́нно бу́ти ві́рним і му́сить бу́ти му́жнім (Кониск.). Його́ засма́лене му́жнє обли́ччя спахну́ло вже зва́гою (Коцюб.)].
• -ный вид – му́жній ви́гляд, му́жня по́стать.
• -ная душа, -ный дух – му́жня (відва́жна, смі́лива) душа́, му́жній (відва́жний, смі́ливий) дух. [Му́жній дух запоро́зький (Куліш)].
• -ный поступок – му́жній (відва́жний, смі́лий) учи́нок.
Му́ченический – му́ченицький, стра́дницький, стражде́нний. [Собі́ придба́ти за ді́ло му́ченицького вінця́ (Грінч.)].
• Умереть -кою смертью – скона́ти від мук, сме́ртю постра́ждати.
• Терпеть муку -кую – терпі́ти му́ку каті́вськую (му́ченицькую).
• -кий образ – стра́дницька (стражде́нна) по́стать; стра́дницький ви́гляд.
Наки́дка –
1) (действие) –
а) (от I. Наки́дывать) накида́ння, оконч. наки́дання; на́кид (-ду);
б) (от II. Наки́дывать) накида́ння, скида́ння, напина́ння, нахо́плювання, оконч. наки́нення, на́кид (-ду), ски́нення, напнуття́ (-ття́), нахо́плення; закида́ння, оконч. заки́нення; зверта́ння, оконч. зве́рнення;
2) на́кидка.
• В -ку – нао́пашки, нао́паш, нао́пашку, о́пашки, вна́кидку; срв. Наопа́шку. [Узя́в кожу́х нао́пашки, пішо́в в корчму пи́ти (Грінч. III). На хребті́ ла́тана свити́на нао́пашку (Кониськ.). Наді́в кожу́х уна́кидку (Валк.)];
3) (одежда) на́кидка, кере́йка. [Яка́сь по́стать у на́кидці (Виннич.). Стоя́в яки́йсь чолові́к у чо́рній ле́гкій кере́йці (Виннич.)];
4) (набавка) на́кидка.
Наклоня́ться, наклони́ться –
1) (стр. з.) нахиля́тися, бу́ти нахи́ляним, нахи́леним, понахи́ляним и т. п.; срв. Наклоня́ть;
2) нахиля́тися, хили́тися и (диал.) хиля́тися, нахили́тися, похиля́тися, похили́тися, схиля́тися, схили́тися, перехиля́тися, перехили́тися, нагина́тися, нагну́тися, (о мног.) понахиля́тися, посхиля́тися, поперехиля́тися, понагина́тися до ко́го, до чо́го, в що, над ким, над чим; (к кому, к чему ещё) прихиля́тися, прихили́тися, пригина́тися, пригну́тися, (редко) приклоня́тися, приклони́тися, (о мног.) поприхиля́тися, попригина́тися до ко́го и кому́, до чо́го; (на один бок) нахиля́тися, нахили́тися на оди́н бік, (пров.) перехня́блюватися, перехня́битися (на́бік, на оди́н бік), зверта́тися, зверну́тися, (о мног.) поперехня́блюватися; (в разные стороны) розхиля́тися, розхили́тися (о мног.) порозхиля́тися. [Ві́ти зеле́ні нахиля́ються над хло́пчиком (Грінч.). Володи́мир нахили́всь до його́ по́душки (Крим.). Хилі́теся, густі́ ло́зи, куди́ ві́тер ві́є (Глібів). Дві сму́ги лі́су, що хили́вся наза́д від шале́них по́дмухів хуртови́ни (Олмейрова Примха). Хиля́ється я́вір до я́вора (Яворськ.). Черво́на кали́на похиля́ється (Грінченко III). Стої́ть я́вір над водо́ю, в во́ду похили́вся (Пісня). Магно́лія до кипари́са струнко́го схиля́ється (Л. Укр.). Схили́вся до чамада́на (над чемоданом) (Крим.). Висо́кі вози́ посхиля́лися на воли́ (Н.-Лев.). Перехили́лася через тин (М. Вовч.). Ю́зя нагну́лася над кни́жкою (Л. Укр.). Ой, дуб до кали́ни прихиля́ється (Пісня). Здорове́нна гру́дка землі́ прошумі́ла над його́ голово́ю; Грицько́ прихили́вся (Мирний). До бі́лих ні́жок приклоня́ється (Чуб. V). Стара́ ха́та вже перехня́билася на́бік (Н.-Лев.). Ха́та зверну́лася (Радом.). Очере́т розхиля́вся: то хтось простува́в до рі́чки (Загірня)].
• Наклоня́сь, Наклони́вшись – нахили́вшись и т. п.; (нрч.) хильце́м, хи́льці, схи́лком, зги́нці, вна́хилку, на́схил(ь). [Хильце́м, хильце́м попід ве́рби (побі́г) (Пісня). Побі́г хи́льці бур’яна́ми та й уті́к (Кам’янеч.). Схи́лком, схи́лком попід ти́нком в зі́ллячко схова́вся (Пісня). Зирк! аж лежи́ть за́яць; тоді́ Петро́ – зги́нці, та тихе́сенько: «Ци́тьте!» (Звин.). Усю́ ніч на́схил проси́діла (Міюс.). На́схиль стіл стої́ть (Червоногр.)].
• Наклони́вшийся – що нахили́вся и т. п., нахи́лений, похи́лений, схи́лений и т. п., похи́лий. [Нахи́лена по́стать (Черкас.). Похи́лені хати́ (Грінч.). Ве́рби сумні́ і похи́лі (Грінч.). Похи́лий барка́н (Коцюб.)].
На́ры –
1) (в крестьянской избе для спанья) –
а) (высокие) помі́ст (-мо́сту);
б) (низкие) піл (р. по́лу), ум. по́лик, поло́чок (-чка). [Че́тверо діте́й ла́годились уже́ ляга́ти спа́ти на полу́ (Грінч.). Під піл схова́вся (Рудан.). На одні́м з полі́в ви́значилась худорля́ва по́стать (Короленко)].
• Место под -ми – підпі́лля (-лля);
2) (носилки) но́ші (-шів); (похоронные) ма́ри (р. мар). Несли́ труну́ на ма́рах боя́ри (Квітка)].
Недалё́ко и Недалеко́, нрч. –
1) недале́ко, (ум. недале́чко), неподалеку́, (ум. неподале́чку), (пров.) неподалеці́, неподале́ць, (вблизи) поблизу́, (близко) бли́зько. [Він живе́ недале́ко (Київ). До́вбишів двір був недале́ко (Н.-Лев.). Махні́ть навпрошки́, – це недале́чко (А. Любч.). Тут поблизу́ лежи́ть люди́на (Крим.). Поба́чивши так бли́зько бе́рег той (Грінч.)].
• -ко́ от кого, от чего – недале́ко (ум. недале́чко) від ко́го (редко кого), чого́ (редко від чо́го), неподалеку́ (ум. неподале́чку) кого́, чого́, (пров.) неподалеці́ від ко́го, від чо́го, (друг от друга ещё) неподале́ць з ким, (вблизи) бли́зько, поблизу́ кого́, чого́. [Недале́ко Староду́ба ста́ли відпочи́ти (Рудан.). Став во́зик недале́чко од ме́не (М. Вовч.). Недале́чко села́ пасе́ться свиня́ (Рудч.). Неподале́чку нас майну́ла по́стать (Корол.). Той дру́гий дуб, – од пе́ршого неподалеці́, – і той обтру́шено (Борз.). Ми неподале́ць з ни́ми живемо́ (Новомоск.). Бли́зько лі́жка не́ньки спа́ли в коли́сці (ді́ти) (Л. Укр.)].
• -ко уйти (уехать) (перен.) – недале́ко заї́хати;
2) сказ. безл. предл. – недале́ко. [Недале́ко до кінця́ (П. Тичина). До Жиля́нської ву́лиці було́ недале́ко (В. Підмог.)].
• До берега -ко́ – до бе́рега недале́ко.
• -ко́ от счастья, от тюрьмы – недале́ко від (до) ща́стя, від (до) в’язни́ці.
• -ко́ и праздник – ско́ро (незаба́ром) і свя́то.
• -ко́ ходить за примером – недале́ко йти (ходи́ти) по при́клад; недале́ко шука́ти при́кладу.
Незауря́дный – непересі́чний, незвича́йний, неповсякде́нний, небуде́нний, не аби́-яки́й, неордина́рний, незгі́рший. [Небуде́нна си́ла (Крим.). Не аби́-яки́й мисте́ць (Київ). Його́ по́стать виявля́є не аби́-яку́ си́лу (Корол.). Незгі́рший бу́в-би з ньо́го пропові́дник (Л. Укр.)].
• -ная женщина – незвича́йна (неордина́рна, непересі́чна) жі́нка.
Неле́пый –
1) безглу́здий, нерозу́мний, пусти́й, дурни́й, нісені́тний, неподо́бний, недоте́пний. [Без те́бе жить – безглу́здий жарт, і світ весь порожне́ча (Франко). Безглу́зді цензу́рні заборо́ни (Гр. Думка). Через яку́сь нісені́тну леге́нду (Коцюб.). Ка́жеш, Іва́не, щось неподо́бне (Яворн.). Циркуля́р недоте́пний (Усенко)].
• -пые затеи, мечтания – безглу́зді (нерозу́мні, пусті́, дурні́) ви́гадки (ви́тівки), мрі́ї;
2) неподо́бний, нега́рний, недола́дні[и]й, нечупа́рний, бридки́й.
• -пая фигура – неподо́бна (недола́дня) по́стать, (чучело) чупера́дло. Срв. Несура́зный.
Нескла́дный –
1) незгра́бний, нескла́дний, (неповоротливый, угловатый) неповоротни́й, неповоротки́й, (диал.) клинцюва́тий, (несоразмерно высокий и худой, диал.) гандраба́(с)тий; срв. Неуклю́жий. [Важка́ ґа́ва переліта́ла двір, маха́ючи свої́ми незгра́бними кри́лами (Грінч.). (Со́нце) незгра́бні яри́ проміж скель запина́ло синя́стим серпа́нком (Дніпр. Ч.). Нескла́дна по́стать (Звин.). Той чолові́к – яки́йсь клинцюва́тий, нена́че із кли́нців сту́лений (Павлогр.). Дочка́ у йо́го була́ нега́рна – гандраба́ста яка́сь, до́вга та худа́ (Звин.)];
2) нескла́дний, недола́дни[і]й, незгра́бний; срв. Несвя́зный. [Нескла́дні (незгра́бні) ві́рші (Київ). Нескла́дні зву́ки соба́чого ро́зпачу з дале́ких ву́лиць (Микит.). Недола́дні старі́ ві́рші (Куліш). За́мість гі́мну тане́ць недола́дний зачу́в (Самійл.). Недола́дня мо́ва (Корол.)].
Неуклю́жий – незгра́бний, нескла́дний, (пров.) невклю́жий; невклю́гий, (зап.) неклю́жий, (неловкий: о человеке) вайлува́тий, (неповоротливый, угловатый) неповоротни́й, неповоротки́й, ведме́дкуватий, валькува́тий, хаму́луватий, пентюхува́тий, (диал., вульг.) неокови́рний, невкови́рний. [Незгра́бна по́стать, ви́лізши із кобеняка́, ста́ла висо́ким, гнучки́м хло́пцем (Васильч.). Незгра́бне інсценува́ння, що ма́є захова́ти сліди́ за́маху на на́ше повпре́дство (Пр. Правда). Нескла́дний він яки́йсь, і поверну́тися не вмі́є (Звин.). І в ко́го цей хло́пець уда́вся таки́й вайлува́тий? (Харківщ.). Він яки́йсь валькува́тий, неповоротки́й (Хорольщ.). Неповоротка́ ду́мка ні́би з’явля́ється йому́ в чолові́чках (Микит.). Серед кімна́ти стоя́в ду́же до́вгий і ду́же широ́кий, ведме́дкуватий стіл (Яворн.). Хаму́луватий чолові́к, кінь (Н.-Лев.). А яки́й-же ти невкови́рний! (Борз.). Здорове́нний, міцни́й, невкови́рний, він схо́жий був на товсте́ корячкува́те бере́вело (Яворн.)].
• -жий человек – незгра́бна и т. п. люди́на, (сщ.) незгра́ба, хаму́ла (общ. р.), неповерта́йло (м. р.), неповоро́тниця (ж. р.) (пров.) невклю́га (общ. р.), (увалень) тюхті́й (-тія́), -ті́йка. [Чому́-ж ви руки́ не даєте́? У-у, незгра́ба! (Черкас.)].
• -жее существо – незгра́бна істо́та, (сщ.) незгра́ба. [Недале́ко від чайо́к, з мо́ря вирина́ли які́сь чо́рні незгра́би (Загірня).]
Ни́зкий и ни́зок –
1) низьки́й, (невысокий) невисо́кий; (малый) мали́й. [Низька́ ха́та (Сл. Ум.). Низьки́й тин (Номис). Низькі́ ві́кна (Сл. Ум.). Низьки́й бе́рег (Кінець Неволі)].
• -кий голос – низьки́й (редко низови́й, преимущ. грубый: товсти́й, гру́бий) го́лос. [Серди́тий товсти́й го́лос (Грінч.). М’яки́й низови́й барито́н (Н.-Лев.)].
• -ким голосом – низьки́м (товсти́м) го́лосом, то́всто.
• -кий звук – низьки́й звук.
• -кое место (местность) – низи́нне (низови́нне) мі́сце, низькоді́л (-до́лу), низина́, низовина́, низь (-зи) (Франко); срв. Ни́зменность 1.
• -кие ноты – низькі́ (низові́) но́ти.
• -кий поклон – низьки́й поклі́н.
• -кий потолок – низька́ сте́ля.
• -кий разрыв (арт. снаряда) – низьки́й ро́зрив (гарма́тня).
• -кий рост – низьки́й (мали́й) зріст.
• -кого роста кто – низьки́й (мали́й, невисо́кий) на зріст хто, низькоро́слий хто. [Поба́чила по́стать люди́ни не на́дто висо́кої і не низько́ї на зріст (Олм. Примха). Він був мали́й на зріст (Морач.)].
• -кая температура – низька́ температу́ра.
• -кая цена – низька́ (мала́, невисо́ка) ціна́.
• -ное чутьё собаки – низьки́й нюх (у) соба́ки;
2) (по качеству, по достоинству) низьки́й, (малый) мали́й, (невысокий) невисо́кий, (плохой) пога́ний, недо́брий, (простой) про́стий, (незнатный) незначни́й, (простонародный) простонаро́дні[и]й, (простецкий) проста́цький, (вульгарный) вульга́рний.
• -кое выражение – вульга́рний (проста́цький) ви́слів.
• -кая доброта товара – невисо́ка (мала́) добро́тність кра́му.
• -кое золото, см. Низкопро́бный (-ное золото).
• -кая проба – низька́ (мала́, невисо́ка) про́ба.
• -кое происхождение (устар.) – невисо́ке (про́сте, незначне́) похо́дження, низьки́й (невисо́кий) рід.
• -кого происхождения, -кий родом кто – невисо́кого (про́стого, низько́го) ро́ду (колі́на) хто; срв. Происхожде́ние 2.
• -кий разбор – невисо́кий (про́стий, пі́длий) ґату́нок (розбі́р).
• -кий слог (язык) – простолю́дна (простонаро́дня[а], проста́цька, вульгарный: вульга́рна) мо́ва, простолю́дний (вульга́рний и т. д.) стиль.
• -кое сословие – низьки́й (незначни́й, про́стий) стан;
3) (в нравств. смысле) низьки́й, ни́ций, (недостойный) негі́дний, (подлый) пі́длий, підло́тний, падлю́ч(н)ий, падлю́цький, (позорный) гане́бний. [Низьки́й спо́сіб ми́слення (Франко). Се лиш зло́ба низька́ (Франко). Селяни́н звика́є до ду́мки, що його́ мо́ва щось низьке́, недосто́йне (Крим.). Нава́живсь на таке́ низьке́ ді́ло (Тесл.). Ви́раз низько́ї хи́трости на обли́ччі (Едґ. По). Ни́ца душа́ (Куліш). Се́рце ни́це (Куліш). Ни́ций страх (Грінч.). Почува́ння нечи́сті і ни́ці (Грінч.). Пі́дла чернь корче́мна (Куліш). В душі́ свої́й були́ і те́мні й пі́длі (Куліш). Падлю́чна уле́сливість (Яворн.)].
• -кий поступок – низьки́й (ни́ций, негі́дний, підло́тний) учи́нок. [Безчі́льний, ни́ций вчи́нок (Л. Укр.)].
• -кий человек – низька́ (ни́ца, пі́дла) люди́на, ница́к (-ка) (Куліш).
Низкопокло́нство –
1) (качество, свойство) низьковклі́нність, (образно) шапкогну́чість, (пресмыкательство) плазови́тість, плазува́тість, (льстивость) підле́сливість, обле́сливість, обле́сність; підлабу́зливість (-ости). [Уся́ його́ по́стать виявля́ла підле́сливість і запобі́гливість (Черкес.)];
2) (действие, поступок) плазува́ння, (подлизывание) підлабу́знювання.
О́браз –
1) (вид, фигура, подобие, внешность) о́браз (-зу), подо́ба, по́стать (-ти), поста́ва; (изображение рисованное, лепное и т. п.) о́браз, по́доби́зна.
• О́браз человеческий – о́браз лю́дський, подо́ба лю́дська.
• На нём нет о́браза человеческого – він не ма́є о́бразу лю́дського (подо́би лю́дської).
• Принимать о́браз кого, чего – бра́ти (взя́ти) на се́бе о́браз чий, подо́бу чию́ и т. д.;
2) (способ) лад (-ду́), спо́сіб (-собу), чин, роб, по́бит, по́бут. В выражениях: таким -зом, следующим -зом – таки́м чи́ном (ро́бом, ладо́м, по́битом), ота́к, по-тако́му, ото́ж, о́тже.
• Каким -зом – яки́м чи́ном (спо́собом, ладо́м, по́битом, ро́бом), як, по-яко́му.
• Никаким -зом – нія́к, нія́ким сві́том, жа́дним спо́собом (по́битом, чи́ном), жа́дною мі́рою, зро́ду-зві́ку.
• Некоторым -зом – де́яким чи́ном (ро́бом, по́битом).
• Каким-то -зом – я́кось, яки́мсь ро́бом (чи́ном).
• Равным -зом – рі́вно-ж, зарі́вно.
• Известным -зом – пе́вним ладо́м (ро́бом, чи́ном).
• Главным -зом – перева́жно, головни́м чи́ном, головно́, найпа́че, здебі́льшого.
• Наилучшим -зом – що-найкра́ще, як найкра́ще, як найлі́пше.
• Надлежащим -зом – гара́зд.
• Ненадлежащим -зом – ненале́жно.
• Частным -зом – прива́тно, прива́тним ро́бом (чи́ном).
• Обыкновенным -зом – звича́йно, звича́йним ладо́м (ро́бом, чи́ном), як заве́дено.
• Незаметным -зом – непомі́тно.
• Иным -зом – ина́кше, ина́ково, и́ншим ладо́м (ро́бом, чи́ном, спо́собом).
• Тем или иным -зом – так чи и́нак (ина́кше, ина́ково), тим чи и́ншим ро́бом (чи́ном, спо́собом, по́битом).
• Осторожным -зом – ти́хим (обере́жним) чи́ном (ладо́м).
• Делать по чьему-л. -зу – роби́ти (ходи́ти) чиї́м ро́бом (ладо́м).
• О́браз действия – пово́дження, пово́діння, поступува́ння.
• О́браз правления – систе́ма (спо́сіб) урядува́ння, у́ря́д.
• Здесь о́браз правления республиканский – тут у́ря́д республіка́нський.
• О́браз жизни – по́бит, по́бут.
• О́браз мыслей – на́прям думо́к;
3) См. Ико́на.
• Лежать под -зами (умирать) – кона́ти, дохо́дити.
Оса́нка – поста́ва, по́стать (-ти), стату́ра. [Поста́ва го́рда і вели́чна].
Относи́ться, отнести́сь –
1) відно́ситися, відне́стися;
2) матем. – стосува́тися, бу́ти супроти́. [Два стосу́ється до чотирьо́х, як три до шістьо́х; или два супроти́ чотирьо́х те са́ме, що три супроти́ шістьо́х];
3) см. Обраща́ться к кому;
4) -ся куда (подлежать чьему ведению, компетенции) – стосува́тися до ко́го, до чо́го, нале́жатися до ко́го, до чо́го. [Такі́ пита́ння стосу́ються до археоло́гії. Ця спра́ва нале́житься до вас].
• Это ко мне не -сится – це до ме́не не стосу́ється (не нале́житься).
• Не к тебе -сится – не до те́бе річ, (шутл.) не твоє́ ме́леться, не до те́бе п’ють.
• Относя́щийся к чему – нале́жний до чо́го.
• Неотнося́щийся к делу – сторо́нній. [Тре́ба спини́тись тут ще на одні́й ні́би сторо́нній дета́лі (Єфр.)].
• Село -сится к такой-то волости – село́ тя́гне, нале́жить до тако́ї во́лости. [Село́ Токарі́ тя́гне до Бешки́нської во́лости];
5) к кому, чему – ста́витися, поста́витися до ко́го, до чо́го; прийма́ти, прийня́ти що; (редко) по́стать узя́ти до чо́го. [До ме́не ста́вляться як до рі́дного. Як поста́вилася до тіє́ї зві́стки? По́стать воро́жу до святкува́ння взяла́ найви́ща вла́да (О. Пчілка)].
• -ся к чему с уважением – шанува́ти, пошанува́ти кого́, ста́витися, поста́витися з поша́ною (з пова́гою) до ко́го.
• -ся пренебрежительно, отрицательно – не́хтувати кого́, що, помі́тувати ким, чим.
• -ся легкомысленно – легкова́жити, злегкова́жити що. [Спра́ви ціє́ї не злегкова́жено].
• -ся хладнокровно, спокойно – ста́витися спокі́йно до чо́го, холо́дним о́ком диви́тися, погляда́ти на що. [Холодні́шим о́ком погляда́є чита́чка на «Тара́сову ніч» (Грінч.)].
• -ся несправедливо к кому – кри́вдити кого́; (свысока) згори́ позира́ти; (враждебно) ворогува́ти на ко́го, проти ко́го, става́ти во́рожо проти ко́го, чо́го, о́ко на ко́го ма́ти, проти ко́го зуб ма́ти. [Во́рожо стаю́ть проти прав украї́нської мо́ви (О. Пчілка)].
• -ся с любовью, заботливо – жа́лувати кого́. [Ба́тько жа́лував нас обо́х рі́вно: і бра́та, і мене́ (М. Вовч.)]; (добродушно) до́бре се́рце ма́ти до ко́го; (с отчуждённостью) чужи́м о́ком позира́ти на ко́го.
• К вам -сятся, как к людям – вас за люде́й ма́ють.
• -ся каким-л. образом к делу – бра́ти спра́ву як. [А́втор бере́ спра́ву зана́дто серйо́зно (Єфр.)].
По́длинно –
1) (верно, точно, истинно) спра́вді, правди́во, навспра́вжнє, навспра́вжки́, щи́ро, су́то, і́сно, настоя́ще. [Ну, й спра́вді молоде́ць. Правди́во-на́родня літерату́ра мо́же йти ті́льки по́руч з наро́днім життя́м (Єфр.). Сестру́ Дідо́на ма́ла Га́нну, – навспра́вжки ді́вку хоч куди́ (Котл.). Щиро-наро́днє письме́нство (Єфр.). Суто́ золоти́й. Розробля́ли письме́нство з суто-росі́йського по́гляду Єфр.). Не мо́жете ви собі ви́явити і́с(т)но, ані лю́дям ви́писати до́бре (М. Вовч.). Його́ по́стать настоя́ще схо́жа на по́стать сі́льського шля́хтича (Неч.-Лев.)];
2) (в точности, в подробности) досто́ту, нестеме́нно, нестемні́сінько, докла́дно, чи́сто, нескі́щено, як-ра́з. [Я, коли́ хо́чеш, розкажу́ досто́ту (Л. Укр.). Пішо́в з ним, все ще не зна́ючи докла́дно, чи то сон, чи я́ва, що зо мно́ю ді́ється (Франко). Нестеме́нно (чи́сто) схо́жий. Син – нескі́щено ба́тько].
Пози́ция – пози́ція (-ії), (перен.) пози́ція, по́стать (-ти); срв. Положе́ние.
• Неприятельские, передовые -ции – воро́жі, пере́дні пози́ції.
• Войска заняли крепкие -ции – ві́йсько зайняло́ міцні́ пози́ції.
• -ция пальцев, муз. – пози́ція, поста́ва па́льців.
• -ция в пляске – поста́ва в та́нці, в танку́.
• Нейтральная -ция кого к чему – невтра́льна пози́ція кого́ до чо́го.
• Наши дипломаты стали на противоположную -цию – на́ші диплома́ти на протиле́жну ста́ли пози́цію (по́стать).
• Держаться своей -ции – доде́ржувати своє́ї по́стати (Грінч.).
• Занять враждебную по отношению к чему -цию – воро́жу пози́цію (по́стать) до чо́го узя́ти, ста́ти що-до чо́го на воро́жу стопу́.
• Сбить кого с -ции (с толку) – зби́ти кого́ з пли́гу.
Полови́нчатость – полови́нчастість, полови́нність, (двойственность) двої́стість (-ости). [Вели́чня по́стать ве́летня, що найбі́льш на сві́ті нена́видить полови́нність (Єфр.)].
Положе́ние –
1) (чего) поклада́ння, кладі́ння.
• -ние основания постройки – закла́дини;
2) (предмета по отношению к окружающей местности) стано́вище, пози́ція. [Стано́вище (пози́ція) форте́ці, збудо́ваної серед гір, було́ ве́льми́ сприя́тливе за-для оборо́ни].
• -ние города – стано́вище (пози́ція) мі́ста.
• -ние горизонтальное – стан горизонта́льний, позе́м(н)ий; (вертикальное) стан простови́сний.
• В лежачем -нии – ле́жма́, навле́жачки.
• В стоячем -нии – стовма́, навсто́ячки.
• Географическое -ние страны, города – географі́чне стано́вище краї́ни, мі́ста.
• -ние в пространстве – мі́сце в про́сторі.
• -ние тела, головы – поста́ва ті́ла, голови́. [Нада́ти голові́ приро́дньої поста́ви];
3) (состояние, обстоятельства) стан (-ну), стано́вище, ситуа́ція. [Які́ причи́ни призвели́ до тако́го сумно́го ста́ну (стано́вища)? В тако́му ста́ні украї́нські зе́млі перехо́дять під ру́ку ду́жчого сусі́ди (Єфр.). Стано́вище було́ прина́дне на по́гляд, тяжке́ й обра́зливе по су́ті (Єфр.). От стано́вище: купи́ти нема́ за що і прода́ти нема́ чого́. Стан політи́чний. Стан матерія́льний].
• Попасть в неловкое -ние – опини́тися в ні́я́ковому (в при́крому) стано́вищі, ста́ні; опини́тися ні в сих, ні в тих; не зна́ти, на яку́ ступи́ти, попа́стися в кло́піт.
• Поставить кого в неловкое -ние – поста́вити кого́ в ні́я́кове стано́вище.
• Поставить в глупое -ние – зроби́ти ду́рня з ко́го, завдава́ти, завда́ти ду́рня кому́.
• Очутиться в затруднительном -нии – опини́тися (знайти́ся) в скрутно́му ста́ні (стано́вищі), (шутл.) попа́сти в анаці́ю; загна́тися на слизьке́; упа́сти в тісну́ діру́.
• Поставить кого в затруднительное -ние – призве́сти (поста́вити) кого́ в скрутни́й стан (стано́вище); (шутл.) загна́ти кого́ на слизьке́ (в тісну́ діру́; в суточки́); загну́ти карлю́чку кому́; завда́ти ха́лепи кому́, діпну́ти кого́.
• Тяжёлое, стеснённое -ние – тісно́та, приту́га, скру́т(а). [Ми і в тісно́ті, і в при́гнеті куємо́ та й куємо́ собі́ слове́сні лемеші́ та чере́сла пома́лу (Куліш). Чи ви́слухав він на́ших посланці́в, що ми йому́ в приту́зі посила́ли? (Грінч.)].
• Безвыходное (безысходное) -ние – безпора́дне, безви́хідне стано́вище (стан, годи́на); тісни́й кут.
• В безвыходном -нии кто – в безпора́дному ста́ні хто; нема́ ра́ди кому́; кінці́ в край кому́. [Таке́ мені́ прийшло́сь тоді́: пря́мо кінці́ в край, – ні́чого ї́сти, пішо́в та й укра́в].
• Поставить себя (кого) в безвыходное -ние – поста́вити себе́ (кого́) в безпора́дне стано́вище; оцирклюва́ти себе́; попа́стися в матню́. [Здурі́в і я на старі́ лі́та: круго́м себе́ оцирклюва́в (Греб.)].
• Он в жалком -нии – його́ стан жалю́ гі́дний (нужде́нний, злиде́нний).
• -ние получилось плохое – стано́вище ви́йшло нега́рне.
• -ние дел, -ние вещей – стан, стано́вище рече́й. [Більш-менш стає́ ви́дко стано́вище річе́й в на́шій мину́лості (Грінч.)].
• Дела находятся в плохом -нии – спра́ви в пога́ному ста́ні; спра́ви стоя́ть пога́но (зле, ке́псько).
• Спасти -ние дела – врятува́ти спра́ву.
• -ние больного – стан здоро́в’я слабо́го (хво́рого, неду́жого).
• -ние больного улучшается (ухудшается) – хво́рому лі́пшає (гі́ршає).
• Занять в отношении кого, чего -ние дружественное, враждебное и т. п. – поста́витися до ко́го, до чо́го прихи́льно, неприхи́льно; по́стать узя́ти дру́жню, воро́жу и т. п.; ста́ти до ко́го на стопу́ прихи́льну, воро́жу и т. п. Притти в надлежащее, нормальное -ние – дійти́ до нале́жного, норма́льного ста́ну (стано́вища); на стану́ ста́ти.
• Неестественное -ние – неприро́дній стан.
• Всё в том же -нии – все в одна́ковому ста́ні.
• Быть в интересном -нии (о беременности) – бу́ти в ста́ні (при наді́ї).
• Неустойчивое -ние – хитки́й стан.
• Устойчивое -ние – тверди́й (станівки́й) стан.
• Ложное -ние – фальши́ве стано́вище.
• -ние мирное – ми́рний стан.
• -ние военное – військо́ви́й стан.
• -ние осадное – стан обло́ги.
• Город находится на военном (осадном) -нии – у мі́сті воє́нний стан (стан обло́ги).
• В оборонительном -нии – в ста́ні оборо́ни;
4) (социальное, правовое) стан, стано́вище; стать, по́стать (-ти). [Яки́й наш соція́льний стан? Рі́вність стано́вища суспі́льного. Я хо́чу Ма́рцію прийня́ти гі́дно, як то нале́жить ста́нові її́ і ро́дові (Л. Укр.). Вона́ ма́є перейти́ до ста́ну жіно́чого (Г. Барв.). Страх, со́ром і діво́ча стать її́ к двору́ мов прикува́ли (Мкр.). В кріпа́цькій ста́ті усе́ страха́є, усьо́го бої́шся (М. Вовч.)].
• -ние служебное – стано́вище, стан урядо́вий. [Люди́ні з ви́щою осві́тою, з пова́жним стано́вищем значно́го урядо́вця (Коцюб.). Його́ стан урядо́вий ду́же висо́кий].
• Высокое -ние – висо́кий стан (стано́вище, уря́д).
• Человек с -нием – люди́на на стану́, на стано́вищі;
5) (тезис) тве́рдження, заса́да, те́за.
• Основное -ние – ґрунтовна́ (основна́) те́за (тве́рдження, заса́да); підва́лина;
6) -ние о чём (узаконение, правило и т. п.) – зако́н, постано́ва про що, стату́т чого.
• -ние об уголовных преступлениях – зако́н, постано́ва про ка́рні зло́чини.
• -ние об акционерных обществах – зако́н про акці́йні товари́ства.
• -ние о подоходном налоге – стату́т прибутко́вого пода́тку, постано́ва про прибутко́вий пода́ток.
Полоса́ – (полоска на ткани, на бумаге, на земле и т. д.) сму́га (ум. сму́жка), па́смуга, (ум. па́смужка), попру́га; (только на ткани и на бумаге) пасма́н, басама́н. [Смугна́ста спідни́ця: сму́га черво́на, сму́га чо́рна. Той те посі́є, той те, та так усе́ па́смужками й понасіва́ють. Лелі́є срі́бна блиску́ча сму́га -то рі́чка. Між не́бом і водо́ю став чо́рною попру́гою ліс (Неч.-Лев.)].
• -са́ поперечная – пере́смуга; (цветная поперечная на белой ткани) пере́тика.
• С белыми, голубыми и т. п. -сами – у бі́лі, блаки́тні и т. п. па́смуги, пасма́ни́.
• Длинная -са́ земли, воды; длинная, плоская и сравнительно узкая часть чего-л., -са отрезанная от ткани бумаги и т. п. – стяга́ (ум. стя́жка, стя́жечка). [Блиску́чою стяго́ю Дніпро́ серед степі́в просла́всь (Грінч.). Вишневе́цьких до́бра простягли́сь широ́кою стяго́ю від Дніпра́ через воєво́дства: Ки́ївське, Воли́нське (Куліш)].
• Резать -сами – рі́зати на стяжки́.
• -са́ пашенная – загі́н (-го́ну). [Не пита́є до́брий жнець, чи широ́кий загіне́ць].
• -са́, занимаемая жнецом – по́стать (-ти) (ум. по́статька).
• -са́, занимаемая косцом – ру́чка. [До сніда́нку три ру́чки пройшо́в]; (полольщиком) коза́. [Чого́ таку́ вузе́ньку козу́ жене́ш? Жени́ таку́, як і всі].
• -са́ воды между сильными волнами в реке – гриви́ця.
• -са́ лучистого света – па́смо промі́ння. [Со́нячне промі́ння з узе́нького заґрато́ваного віко́нця па́смом простягло́ся по ха́ті].
• Цветные -сы спектра – кольоро́ві па́сма спе́ктру.
• Дождь идёт -со́ю – дощ іде́ сму́гою.
• Уж такая нехорошая -са́ пошла – така́ вже нега́рна годи́на спітка́ла.
• Отрезанная -са́ кожи – х[к]вашія́ (-ії́), ре́мінь (-е́ня).
• -са́ металла – шта́ба, шти́ба.
• Металлическая -са́ для оковки – шпу́га.
• -са́ на теле от удара – сму́га, попру́га, басама́н, басаму́га. Геогр., узкая -са́ земли – вузька́ сму́га (стяга́) землі́.
• -са́ песчаная, чернозёмная (геогр.) – краї́на (сму́га) піскува́та, чорно́зе́мна и т. д. Северная -са́ – півні́чна краї́на (край).
• -са́ великих озёр – краї́на вели́ких озе́р.
По́прище –
1) біго́висько; см. Риста́лище;
2) кар’є́ра, по́ле, теа́тр (-тру), аре́на, (гал.) тере́н, (устар.) по́прище.
• Военное -ще – військо́ве по́ле, кар’є́ра військо́ва.
• Обширное -ще учёных исследований – широ́ке по́ле (для) науко́вих до́слідів.
• -ще жизни – аре́на, шлях життя́, життьови́й шлях, кар’є́ра.
• -ще общественной деятельности – по́ле грома́дської робо́ти.
• -ще военных действий – теа́тр, по́ле воє́нних дій.
• -ще битвы – по́ле бо́ю, бойо́висько.
• Избрать себе -ще деятельности – ви́брати (заня́ти) собі́ по́стать на робо́ту.
• Выйти на жизненное -ще – ви́йти на життьове́ по́ле.
II. Пост –
1) (должность) пост (-ту), поса́да, уря́д (-ду); (занимаемое место, а также переносно: пост писателя, обществ. деятеля и т. п.) по́стать (-ти), мі́сце (-ця).
• Занимать пост, быть, находиться на -ту́ – держа́ти пост, поса́ду, уря́д, бу́ти на посту́, на поса́ді, на уря́ді (и при уря́ді). [Старши́на ма́ла зве́рхність над товари́ством, по́ки держа́ла свій уря́д (Куліш)].
• Он занимает высокий пост – він держи́ть (ма́є) висо́кий пост (уря́д, поса́ду).
• Должностные лица все были на (при) своих -та́х – урядо́ві осо́би всі були́ на (при) свої́х поста́х (уря́дах, поса́дах).
• Пусть каждый твёрдо стоит на своём -ту́, пусть никто не сходит с своего -та́ – хай ко́жен тве́рдо стої́ть на свої́й по́статі, хай ніхто́ не схо́дить з своє́ї по́стати, не ки́дає своє́ї по́стати;
2) воен. – пост, ча́та, ва́рта.
• Стоять на -ту́ – стоя́ти на посту́, на ча́тах, на ва́рті.
Появля́ться, появи́ться –
1) (показываться, становиться видным, предстать) з’явля́тися, з’яви́тися (редко появля́тися, появи́тися), виявля́тися, ви́явитися, уявля́тися, уяви́тися, виника́ти, ви́никнути и ви́никти, (о мн.) поз’я́влюватися и т. д. [На не́бі з’явля́ються зо́рі (Коцюб.). Бабу́ся з’яви́лась на две́рях (Л. Укр.). В одно́му з товсти́х мі́сячників з’яви́лася ду́же прихи́льна о́цінка поети́чних писа́нь Лаго́вського (Крим.). О́ддаль виявля́ються озе́ра (Стор.). На ву́лиці чо́рна сви́та ви́явилась одна́ й дру́га (М. Вовч.). З висо́ких чере́шень уяви́лася Марта (М. Вовч.). З-за кущі́в ви́никла висо́ка по́стать (Н.-Лев.). Як не уя́виться він за́втра, то й зо́всім його́ не ждіть (Звин.)]; (показываться) пока́зуватися, показа́тися, (из-за чего-л.) витика́тися, ви́ткнутися, виступа́ти, ви́ступити, (во множестве) висипа́ти, ви́сипати, (внезапно) вирива́тися, ви́рватися; нагоди́тися; срв. Пока́зываться. [Пока́жеться висо́ка двуго́рба гора́ (Крим.). Со́нце почне́ витика́тись (Мнж.). У сю хвили́ну я витика́вся на две́рі (Грінч.). Зо́рі ви́сипали на не́бі (Н.-Лев.). Ви́рвався, як Пили́п з конопе́ль (Ном.)].
• -ви́ться вдруг (тут как тут) – уроди́тися, ви́гулькнути, гу́лькнути. [Як де сама́ зостану́ся, так і він тут уро́диться (Грінч.). Зра́зу вроди́вся весе́лий на́стрій (Васильч.). Ви́гулькнув із мо́ря].
• -ться куда – (показывать нос) потика́тися, поткну́тися куди́. [Хай до нас не потика́ється].
• Изредка -ться – наверта́ти, наверну́ти куди́. [Хіба́ обі́дати та на ніч наве́рне додо́му (Мирн.)].
• -ви́ться на свет – з’яви́тися на світ, ви́явитися на сві́ті, по[на]роди́тися на світ.
• -ви́лась молодая луна – молоди́к народи́вся.
• -ля́ться, -ви́ться перед чьим-л. взором – става́ти, ста́ти, постава́ти, поста́ти кому́ перед очи́ма;
2) (об’являться, обнаруживаться) об’явля́тися, об’яви́тися, проявля́тися, прояви́тися, (чаще о болезнях) прокида́тися, проки́нутися, (о болезнях, страхе, вредных насекомых, сорных травах и т. д.) укида́тися, уки́нутися, (во множ.) ки́нутися, забуя́ти; срв. Обнару́живаться. [Об’я́виться но́ви́й філо́соф (Н.-Лев.). Прояви́лася в А́нглії «чо́рна смерть» – чума́ (Доман.). У те́бе само́го прояви́лася істе́рика (Крим.). Си́вий во́лос поча́в укида́тися. Уки́нувся черва́к у хліб. Страх у се́рце вки́нувся (М. Вовч.)].
• В городе -ви́лся тиф – в мі́сті проки́нувся тиф.
• -ются кражи – прокида́ються краді́жки.
• -ля́ется болезнь – про[и]кида́ється х(в)оро́ба.
• -ви́лись (во множестве) сорные травы – ки́нулись, забуя́ли бур’яни́;
3) (возникать) з’явля́тися, з’яви́тися, постава́ти, поста́ти (и повстава́ти, повста́ти), настава́ти, наста́ти, става́ти, ста́ти, виника́ти, ви́никнути и ви́никти, (иногда) прокида́тися, проки́нутися; срв. Возника́ть. [З’явля́ються пова́жні літерату́рні вида́ння (Єфр.). Повстаю́ть нові́ видавни́цтва (Єфр.). Перш ніж наста́в світ (Єван.). Прокида́ються поде́куди наріка́ння на грома́дський не́лад (Єфр.)].
• -лись новые обычаи – зайшли́ (наста́ли, поста́ли) нові́ звича́ї.
• -ля́ется желание, мысль – прокида́ється бажа́ння, ду́мка.
• -ля́ется мода, потребность – захо́дить мо́да на що, потре́ба;
4) (браться, взяться) бра́тися, взя́тися, заво́дитися, завести́ся, (о мн.) позаво́дитися. [Козаки́ беру́ться не знать звідкіля́ (Куліш). Десь узяли́сь нові́ си́ли, ене́ргія (Коцюб.). Звідкіля́ це ти узя́вся? Відко́ли султа́ни позаво́дилися на схо́ді (Крим.)].
• Откуда -лись у него деньги? – зві́дки в йо́го взяли́ся, завели́ся гро́ші?
• -лись деньжонки – завели́ся грошеня́та.
• -ля́ется желание уснуть – сон (на сон) бере́ться.
• -ются ссоры – беру́ться сва́рки.
• Недавно -ви́вшийся – нові́тній. [Це нові́тній пан (Гуманщина)].
• До того времени -ви́вшийся – дотихчасо́вий.
• То -ля́ясь, то исчезая – про́гульком. [Мі́сяць про́гульком з-за хма́ри вигляда́в (Грінч.)].
Предрасполага́ть, предрасположи́ть кого к чему – схиля́ти, схили́ти кого́ до чо́го напере́д, роби́ти, зроби́ти нахи́льним до чо́го. [Бліде́ обли́ччя, непору́шні о́чі і вся його́ по́стать напере́д схиля́ли до чогось особли́вого, незвича́йного (Корол.). Ду́же те́пла оде́жа ро́бить люди́ну нахи́льною до засту́ди].
Призё́мистый – (о человеке и растении) приса́дкуватий, оса́дкуватий, призе́мкуватий, окоре́нкуватий, оцу́пкуватий, карлува́тий, (сущ.) (о челов.) при́земок (-мка). [Оте́ць Степа́н був невели́кий на зріст, приса́дкуватий, товсте́нький (Н.-Лев.). Його́ приса́дкувата по́стать (Єфр.). Ми́ршаві, призе́мкуваті кущі́].
Прико́вывать, прикова́ть – (что к чему) прико́вувати, прикува́ти що до чо́го; (кого, в прямом и перен. знач.) прико́вувати, кува́ти, прикува́ти и прику́ти, вкува́ти кого́ до чо́го, припина́ти, припну́ти ланцюго́м ко́го до чо́го, (о мн.) поприко́вувати, поприпина́ти ланцюга́ми. [Ко́ло тих стовпі́в двана́дцять змі́їв на ланцюга́х прико́вано (Рудч.). Нащо́ ти (приро́до) мене́ прикува́ла на одно́му мі́сці та й не пуска́єш? (П. Мирн.). Вона́ зра́зу прикува́ла Хри́стю до се́бе (П. Мирн.)].
• -вать внимание – прико́вувати ува́гу чию́ до чо́го.
• -вать к себе взор – вбира́ти (увібра́ти) в се́бе по́гляд. [По́стать надхне́нного пропові́дника вбира́ла в се́бе зача́ро́вані по́гляди (Коцюб.)].
• Это зрелище -вывало к себе наши взоры – це видо́вище вбира́ло в се́бе на́ші по́гляди.
• Болезнь -ва́ла его к постели – хворо́ба прикува́ла його́ до лі́жка.
• Прико́ванный – прико́ваний, прику́тий, ланцюго́м прип’я́тий. [Прику́тий до стовпа́ (Стор.). Стої́ть мов прико́ваний і оче́й не зведе́ (Рудч.)].
• -ться – прико́вуватися, прикува́тися, бу́ти прико́ваним, прику́тим.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Богемствующий – богемець, богемка.
[Хіба Ви геніяльний поет? Ви — ікона в накрохмалених рушниках! Або з власного твору — персонаж… Заслинений, заплаканий дідуган у вишиваній краватці, у шапці сивій, з матнею в штанях, в чоботях, намащених дьогтем, — пліснею смердить од Вас, що можна здохнуть!.. А хіба Ви такий, Тарасе Григоровичу? Огидно Вам, мабуть, і в землі!.. І тепер од хуторянської трьохпільної корости хочу очистити вашу постать. Европеець з ніг до голови, улюбленець гран-дам і панночок —
Ви часто рвали аристократичних пристойностей пута і на Хрещатику розмовляли з проститутками. Дотепний богемець, передовик, член товариства «Мочиморд» — Ви тепер були б опудалом, як і ми, для всіх просвітянських орд!.. (Гео Шкурупій)]. Обговорення статті
Ведущий – (св-во акт.)
1) відни́чий, провідни́чий, головни́й, основни́й, чі́льний, провідни́й, керівни́й, чолови́й, ключови́й;
2) тягови́й, рухови́й, руші́йний; (в акт. действ.)
1) що веде, що проводить, що провадить;
2) що тягне, що рухає; (акт. субъект действ.) а) воді́й, відник, проводі́й, провідник, провадник, вожа́й, поводи́р, проводи́р; б) тяжій, рушій:
• ведущая отрасль промышленности – провідна галузь промисловості;
• ведущая роль – провідна (основна, головна, чільна, керівна) роль;
• ведущая фигура – ключова фігура (особа, постать);
• ведущее звено – перша ланка;
• ведущее колесо – тягове́ колесо;
• ведущий барабан, вал, диск – тягови́й барабан, вал, диск;
• ведущий борьбу – борець;
• ведущий, ведомый самолёт – чі́льний, ведений літак;
• ведущий винт – тяговий ґвинт;
• ведущий войну – зайнятий війною, у стані війни;
• ведущий в тупик – спрямований у безвихідь;
• ведущий двойную игру – дворушник;
• ведущий замкнутую жизнь – відлюдько;
• ведущий специалист, инженер – провідний фахівець, інженер;
• ведущий к гибели – згу́бливий;
• ведущий к победе – переможний;
• ведущий переговоры – учасник переговорів;
• ведущий передачи, программы – відни́к (провідник, проводар, модератор, спрямовувач, газда, чільник) передачі, програми;
• ведущий протокол – протоколіст. Обговорення статті
Вид –
1) (образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, кшталт (шталт), позір, визір, врода;
2) (матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд;
3) (ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид;
4) (видимость, возможность быть видимым): (на виду) на оці, на видноті; (принимать во внимание, сообразоваться) оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого.
5) (разновидность) відміна, порідок, відрід, вид;
6) (биол.) відміна, вид;
7) паспорт (давн. пашпорт), посвідка, картка (на перебування, на проживання десь);
8) (грам.) вид, форма;
9) (виды) думка, гадка, намір, мета, сподіванки:
• будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі);
• быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (иногда) бути на очах у кого;
• быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого;
• в видах чего – задля чого, маючи на увазі щось, задля якихсь виглядів;
в виде наказания ему решено… – за кару йому визначено…;
• в виде опыта, милости – як спроба (проба) (як спробу (пробу), на спробу (пробу), за спробу (пробу)); як ласка, за ласку;
• в виде прогонных и суточных – як прогони та добові;
• в виде процента – як процент;
• в виде чего (в качестве чего) – [як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого;
• в виду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою);
• в виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду(ом)) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…;
в виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище;
• в виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого;
• в виду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що);
• в виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…);
• в виду того, что… – з огляду(ом) на те, що…; через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…;
• в виду (чего) – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з оглядом (огляду) на що, тому (тим) що…; задля чого; маючи на увазі, що;
• в виду чего-либо – задля (для) чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…;
• величественный вид – величний вигляд;
• в жидком, твердом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані;
• видавший виды – обметаний, бувалий; бувалець; бита голова; битий жак, на всі ноги кований;
• видал виды – [всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето;
• вид на жительство – паспорт; свідоцтво (посвідка) на проживання;
• видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано;
• видом не видать – зазором не видати, і зазору (і зазором) немає; видом не видати;
• виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на врожай, на майбутнє;
• виды спорта – види спорту;
• в каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…);
• в лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться);
• в наилучшем виде – в найкращому вигляді, в найкращому світлі, якнайкраще;
• в неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі;
• в нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (незаймана, незаймане); незайманим (незайманою);
• внешний (наружный) вид, внешность – зверхній (зовнішній, надвірній) вигляд, зовнішність; врода (урода);
• в п’яном (нетрезвом) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою, під мухою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч;
• в свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися);
• в связанном виде (хим.) – у сполуках;
• все виды (наказания, поощрения, налоги…) – усі, які є (кари, заохочення, податки…);
• всех видов (помощь) – всяка (усяка) (допомога); яка тільки є (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога);
• в скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (зібгана, зібгане); зібганим (зібганою);
• в служебных видах – задля виглядів службових; з причин службових;
• в таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу;
• в трезвом виде – по-тверезому, тверезим бувши;
• в таком виде – в такому вигляді, в такій постаті;
• в упрощённом виде – спрощено, в спрощеному вигляді;
• выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей; забутися;
• делать, показывать, сделать вид – удавати, удати кого, що (ніби); чинитися ким, виставляти себе як, що; робити, зробити вигляд, що… (ніби…);
• дерзкий вид – зухвалий вигляд;
• для виду – про [людське] око (про [людські] очі); для [ради] годиться; на визір; (иногда) для призору;
• заочный вид обучения – заочна форма навчання;
• зеркало заднего вида – дзеркало заднього огляду; 
• идти за кем, не выпуская из виду – іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці);
• из корыстных видов – задля (для) корисливої мети (з корисливою метою);
• имеется в виду что – йдеться про що, мова (йде) про що;
• имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці];
• иметь в виду – мати на увазі, пам’ятати;
• иметь в виду кого, что – мати на увазі (на оці) кого, що; (рассчитывать на кого, что) важити на кого, на що; (принимать во внимание кого, что) уважати на кого, що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що; мати на думці, на приміті (устар. в очу) кого, що;
• иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що, ким, чим;
• иметь виды на кого, на что – бити (цілити, важити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого, що; (образн.) накидати оком на кого, на що;
• иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий);
• иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що;
• имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати;
• имея в виду, что… – уважаючи (зважаючи) на те, що…; зважаючи на те, що; враховуючи те, що; маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; з огляду на те, що…;
• каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає;
• кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?;
• можно представить в виде – можна подати у вигляді;
• на вид, по виду, с виду – на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця; зовні; назверх;
• на виду – на оці; на видноті;
• на виду быть у кого – бути перед очима в кого;
• на виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, иногда принародно, привсенародно);
• надо иметь в виду – треба (необхідно, слід) мати на увазі;
• не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги;
• не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (иногда образн.) не в вашу міру міряючи;
• не подавать виду (вида), не подать виду (вида), не показывать, не показать виду (вида) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку, не виявляти; (зрідка) не даючися на знак;
• не показывать и вида, что… – і навзнаки не давати (даватися), що…;
• не упускать из виду – не спускати з ока;
• никаких видов на успех, на выздоровление… – жодного вигляду (перспективи) на успіх, на одужання…;
• ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) (давн. жадному) разі; жодним (жадним) способом; жодною (жадною) ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі];
• общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…;
• по виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий);
• по внешнему виду (по внешности) – із зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою;
• подавать, показывать вид – давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби;
• под видом кого, чего – начебто (нібито, буцімто) хто, що; у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; під позором кого, чого; ким, чим; видаючи себе за кого, що;
• показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки;
• поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; зробити зауваження (заувагу) кому; завважити (зауважити), поставити на карб кому що; подати кому на увагу що;
• потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити, упустити, згубити, випустити) з уваги (з ока, з очей) що; (разг.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що;
• при виде кого-чего – бачучи, бачивши (побачивши, забачивши) кого, що;
• при виде опасности — побачивши (зауваживши, завваживши) небезпеку;
• приводить к простейшему виду – зводити до найпростішого вигляду (спрощувати);
• приводить уравнение к виду – зводити рівняння до вигляду;
• принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати, набувати) якогось вигляду; перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик);
• принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину); споважніти [на виду];
• принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать;
• растерянный вид – спантеличений вигляд;
• скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися;
• совершенный (несовершенный) вид глагола – доконаний (недоконаний) вид дієслова;
• ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; подавати, подати на увагу кому; класти на увагу кому; виносити кому перед око, звертати чию увагу, виставляти (зауважувати, завважати) кому;
• странный на вид – дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи; дивний на вигляд (на вид);
• у него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря;
• упустить (выпустить) из виду (из вида) – упустити (випустити) з уваги; забути; занедбати;
• ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядно).
[Постава свята, а сумління злодійське (Пр.). Ге-ге! та його тут і зазором нема! (Сл. Гр.). Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними (Сл. Гр.). Там і масла того поклала в кашу – для призору (Сл. Гр.). Сум та туга виглядали з темних кутків (П.Мирний). Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Мені ніде не доводилось бачити таких убогих, зомлілих фізіономій. Мазурки виглядали ще мізернішими од русинок, бо були ясні блондинки. Тонка, бліда шкіра на лиці аж світилась… (І.Нечуй-Левицький). Його зверхній вигляд зовсім непоказний: се простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий, з лицем, поораним трудами життя, але повним виразу, з чорними блискучими очима (І.Франко). Давного Густава, заведіяки та аранжера скандалів, вже не було на світі, а був холодний, на всі ноги кований політик і адміністратор (І.Франко). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (П.Куліш). — Маріє! Уважай, що говориш, та й май на увазі, аби ніхто не чув того, що ти говориш! — сказав, остерігаючи.— Люди завидують нам і так-так усього, а як довідаються, що наш син злодій, будуть із того ще раді (О.Кобилянська). Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Удавати невинного, удавати ображеного. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Вид навкруги був сумний. А це дерево вже иншого порідку. Численні відміни звірів (АС). Він, здавалося, був наляканий моїм наближенням, та намагався не подати знаку і посміхався (Р.Андріяшик). Еге! Ся на обидві кована (Пр.). А хлопець лебедів: — Ой, не буду більше, дядьку, їй же Богу святому, не буду, а худібки так уже пильнуватиму, що й на хвильку з ока не спущу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У мене аж вушка засміялись, як я той заголовок почув, та я перемігся якось, щоб радості своєї і навзнаки не подати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Гарну матимеш подобу, — сказав Дон Кіхот, — тільки бороду треба буде частіше голити, бо вона в тебе така буйна, закустрана й розкудлана, що як не будеш принаймні через день бритвою по ній проходитись, всяке на мушкетний постріл упізнає зразу, що ти за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розумом вона не відзначалася, але всім своїм виглядом ніби закликала чоловіків робити з нею дітей. Щойно чоловік гляне на неї, як йому відразу кортить нажити з нею купу немовлят. Проте вона ше не мала навіть однієї дитини, бо була за контроль над народжуваністю (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). — Ні, люба, я не мала на оці лікаря Чилтона  (Б.Гора, перекл. Е.Портер). Сиджу ще кілька секунд, не спускаючи його з ока (Є.Попович, перекл. Т.Мана). З його єдиного віконця відкривався чудовий позір на бігову доріжку іподрому (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Вона була маленька й опецькувата, зі сивим волоссям, округлим обличчям, яскравими синіми, мов незабудки, очима… оце й усе. На вигляд їй було років п’ятдесят, і коли вона посміхалася, то показувала великі білі зуби, які цілком могли бути її власними (Ірина Бондаренко, перекл. Дж.Чейза). До прірви зіштовхують саме дрібниці. Ви просто не помічаєте їх, доки не подивитесь у дзеркало заднього огляду (Наталія Гоїн, перекл. Реґіни Брет). На вигляд їй не даси більше тридцяти, а її ортографії — не більше чотирнадцяти (Моріц-Готліб Сафір). — Ти щось кепсько виглядаєш. Скільки тобі років? — А в дівчат, між іншим, некультурно про вік запитувати. — Так, ти ще й дівчина?!]. Обговорення статті
Карьерный –
1) (связанный с карьерой) кар’є́рний;
2) (связанный с карьером) кар’єро́вий:
• карьерная лестница, карьерные ступени – кар’єрна драбина, кар’єрні щаблі (сходинки);
• карьерные люди – кар’єри́сти, (гал.) кар’єро́вичі;
• карьерный самосвал – кар’єро́вий самоскид.
[Всіляка кар’єрна наукобосота (Г.Штонь). Кар’єрною драбиною краще підніматися на задніх лапках (Євґеній Кащеєв). Чекаючи на суп, ми обміеялися кар’єрними новинами: я нудився від його тріумфів, а Поллі втішався з моїх невдач (Ю.Костюк, перекл. перекл. Г.Лорі). Постать виявилася маршалом Бічем. Томмі був професійним солдатом із перспективою кар’єрного росту. Тому інстинктивно погоджувався з усім, що сказав старший офіцер, незалежно від роду військ (Б.Стасюк, перекл. І.Во)]. Обговорення статті
Крепкий – (прочный) міцни́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (диал.) моцний, крі́пки́й, (сильный, выносливый) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дужий, сильний, цупкий, міцносилий, витривалий (о состоянии, ещё) непохитний, несхитний, незламний; (о фруктах, плодах) яде́рни́й; (о голосе, ещё) лункий; (о растворе, ещё) насичений, концентрований; (о запахе) різкий, терпкий; (о хазяине, ещё) заможний:
• более крепкий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший;
• довольно крепкий – міцне́нький, кріпе́нький (кріпке́нький), дебеле́нький;
• думать крепкую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися (загадуватися) про що, сильну́ (тяжку) ду́му ду́мати про що;
• задним умом крепок кто, крепок задним умом кто – мудрий по шкоді хто; пізно до розуму дійшов хто; якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то б сам пішов і дітей забрав (Пр.); привів коня кувати, як кузня згоріла (Пр.); як загнав на слизьке, то за (про) підкови згадав (Пр.); (груб., фам.) підтикалась, як задрипалась (Пр.);
• крепкая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай;
• крепкая дисциплина – міцна дисципліна;
• крепкая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа;
• крепкая фигура, крепкие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі;
• крепкие напитки – міцні́ (п’я́ні) напої (тру́нки);
• крепкий в слове – держки́й на сло́во;
• крепкий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь;
• крепкий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний, дошкульний) моро́з холо́д;
• крепкий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші;
• крепкий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н;
• крепкий орешек – твердий (міцний) горішок;
• крепкий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід;
• крепкий сон – міцни́й (сильни́й, твердий, глибокий, непробудний, (диал.) товсти́й) сон;
• крепкий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н;
• крепкий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум;
• крепкий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́), (образн.) кремінь, залізняк, моцак, дужак;
• крепкое здоровье – міцне́ здоро́в’я;
• крепкое слово, словцо (разг.) – круте́ (міцне, гостре) слово, слівце́, (похабность) гниле́ сло́во;
• крепкое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го;
• крепок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, підглухий, глухуватий хто; туги́й на слу́хи хто;
• он ещё крепок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги;
• очень крепкий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний;
• становиться, стать кре́пче – ду́жчати (дужати), поду́жчати (подужати), міцні́ти (міцні́шати), поміцні́ти, зміцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися;
• человек крепкого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду.
[Лід кріпкий, хоч гармати коти (Пр.). Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Пр.). Ко́ник він кріпке́нький (Є.Гребінка). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Т.Шевченко). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (П.Куліш). Того вечора таки недільного з Києва виїхав славний новий віз, запряжений двома міцними волами (М.Вовчок). А зима вже морозами кріпкими укріпила (М.Вовчок). Іще́ кріпки́й чума́к був (М.Вовчок). Натура його не була міцна, завзята (П.Мирний). Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (І.Нечуй-Левицький). Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М.Левицький). Спить товсти́м сном (І.Рудченко). Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Б.Грінченко). Хо́лодом пові́яло цупки́м (Б.Грінченко). Він добре бачив трохи кривий, глибокий і заслинений рот вовка, закрутки шерсті на його грудях і міцні замочені лапи (М.Коцюбинський). Нам дають чаю, гарячого, міцного, що блищить в склянці, як стигла вишня (М.Коцюбинський). Слова були міцні та повні, наче добре зерно (М.Коцюбинський). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (М.Коцюбинський). П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Кру́гла, заживна́ по́стать (Л.Українка). Яде́рні я́блука — до́вго проле́жать (М.Грінченкова). Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М.Грінченкова). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (С.Єфремов). Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Л.Мартович). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю. Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй. Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить. Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (АС). Міцні, засмальцьовані руки, А м’язи тверді, наче дуб. На білій, як день вишиванці Блищить український тризуб! В очах крижана недовіра, Як глобус блищить голова. Давно не гуляла сокира По вулицях міста Москва! (Ot Vinta). «Яких їм треба президентських указів, цим людям? – косишся на співгромадян. — Чи що їм взагалі потрібно?» Хто б і що не говорив, а зібрати їх-нас у щось притямне і не безсенсове, забезпечити тяглість в історії можуть не прапорці, що колишуться в кабіні водія, і не фізії політиків на білбордах, що миготять обабіч. А що? Так-так, саме вона, скривіться в тисячний раз, мовляв, «сколько можна» і «хіба це главне?» Мова – це і є Україна, і нічого з цим не поробиш, як і з тим, що поки що її не стає більше. Ну, трохи повилася сьогодні біля вуха, долинала десь із переднього майданчика, але вся вийшла на Контрактовій, біля Могилянської академії (П.Вольвач). — Та недалеко вже та пора, коли вашмості будуть мені наказувати, а я вашмостей буду послухати — тоді міцносила правиця моя дасть ознаку мого прагнення служити вам (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Та я ж її добре знаю,— сказав Санчо,- як челядь у селі навкидя грає, то і з найдужчих хлопців ніхто так далеко залізяки не кине, як вона. Там-то голінна дівоха, і вродою, і поставою — всім узяла, і хоч якому мандрованому лицарю перцю дасть, як до неї підсипатись почне! А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він і досі дужий міцний та худорлявий, залізняк, словом (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Що слабкіші доводи, то міцніша позиція (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Напарываться, напороться, прост. – напо́рюватися, напоро́тися, натика́тися, наткну́тися, наража́тися, нарази́тися, (ногой) настро́млюватися, настроми́тися, наштри́куватися, наштрикну́тися, нахроми́тися на що, (о мн.) понатика́тися; понапо́рюватися, понастро́млюватися, понаштри́куватися, понахро́млюватися.
[Напоро́вся на ви́ла (Сл. Гр.). Саме завертали за велику якусь будівлю над Амуром, як напоролись на постать, що виринула назустріч (І.Багряний). Боротися за зміну правопису чи відразу за зміну влади? І якщо справді боротися, то як укотре не напоротися? … (М.Рябчук)]. Обговорення статті
Неф, архит. – (лат.) нава, (франц. от лат.) неф, корабель.
[Храм виростає — вже виведено корабель, апсиду ліворуч, через яку сходи ідуть у бабинець, ще одна апсида з правої руки від олтаря, де роблять потайний хід для князя і його родини на полати… (В.Скляренко). Ще  вокзали,  мов  нефи,—  порожні  і  чисті,  ще  на  шпалах  роса  і  прозорий  перон,  але  перші  прожилки  пожовкли  у  листі,  ніби  торкнуті  легко  вологим  пером (Ю.Андрухович). Вздовж нави пройшла висока постать, і покаяльники заворушилися: в останню мить, хутко підвівши погляд, він побачив довгу сиву бороду і брунатну сутану капуцина (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Ці звуки були такі нові для Джосліна, що він закупився до середини нефа, в затінок великих західних дверей, і там упав навколішки перед невидним звідти престолом; а потім підвівся й задивився (Ю.Лісняк, перекл. В.Ґолдінґа)]. Обговорення статті
Одиозный – (лат.) одіозний, ненависний, знена́висний, відворо́тний, осору́жний, небажаний, неприйнятний, (пресловутый) горезвісний.
[Коли нас «Просвіта» примушує оспівувати той громадський трактор, що ним завідує недавній прапорщик Смердипупенко, то ми кажемо: — Смердипупенка ми підтримуємо, бо він допомагає нам відбудувати господарство, але поеми про нього ми не утворимо: по-перше — ми хочемо оспівувати не «трактори», а людей, по-друге — Смердипупенко для нас одіозна фігура і, по-третє, «не всяку ідею можна втиснути в художній твір» (М.Хвильовий). Один науковий працівник, бажаючи зробити приємність іншому, сказав: «Нашому колективу дуже хотілося б, щоб цю роботу очолила така одіозна постать, як ви». Його спокусило, очевидно, «пишне» звучання іноземного слова «одіозний», яке в його уяві асоціювалося, мабуть, із «грандіозний», чи що. Коли тому науковцеві пояснено було, що термін латинського походження одіозний означає ненависний, небажаний, неприйнятний і т. ін., то він, звичайно, зніяковів. Але потяг до прикрашання своєї мови непотрібними і раз у раз неправильно чи неточно вживаними іноземними слівцями властивий багатьом нашим товаришам, і він, цей потяг, здається мені лихом, проти якого треба боротись і боротись (М.Рильський). Це свято подібне до одіозного Дня 8 березня, вся суть якого вкладається в невигаданий анекдот: «Мовчи, жінко, твій день — 8 березня!!». Отак і 14 лютого — єдиний в році день для кохання. Я не проти кохання, я проти того, щоб воно було «одноденним». Кохати потрібно постійно 365 днів на рік! Кохання треба підтримувати, плекати й леліяти, наче ніжну квітку (Ельнара Корольова)]. Обговорення статті
Ожидательный – очікувальний, вичікувальний, дожидальний.
[Зайшовши у вітальню, Свізін сів на краєчку стільця, і його висока тілиста постать відразу застигла в дивній очікувальній позі, наче її скувала первісна непорушність (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)]. Обговорення статті
Полоса – смуга (ум. сму́жка), (поменьше) па́смуга, (ум. па́смужка), (только на ткани и на бумаге) пасма́н, басама́н; (узкая часть пространства; отрезанная от бумаги, ткани) стяга́ (ум. стя́жка, стя́жечка), та́сьма, (длинная, узкая) пас, (металла) штаба, шти́ба, шина; (ткани) стрічка, тасьма, (газеты) шпальта, (пашни) загі́н, (перен., период) пора, смуга, період;
• дождь идёт полосо́ю – дощ іде́ сму́гою;
• защитная полоса – захисна смуга;
• кому какая полоса (разг.) – кому яка доля;
• металлическая полоса́ для оковки – шпу́га;
• отрезанная полоса́ кожи – хвашія́ (-ії́), ре́мінь (-е́ня);
• полоса́ воды между сильными волнами в реке – гриви́ця;
• полоса горячекатанная, холоднокатанная – штаба гарячовальцьована, холодновальцьована (гарячо-, холоднокатана);
• полоса́, занимаемая жнецом – по́стать (-ти) (ум. по́статька);
• полоса́, занимаемая косцом, полольщиком – ру́чка, коза́;
• полоса́ лучистого света – па́смо промі́ння;
• полоса́ на теле от удара – сму́га, попру́га, басама́н, басаму́га;
• полоса огня – смуга вогню;
• полоса́ песчаная, чернозёмная – сму́га піскува́та, чорно́зе́мна;
• полоса скольжения – смуга ковзання, смуга поковзу;
• полоса устойчивая – смуга усталена;
• полоса частот – смуга частот;
• поперечная полоса – пересму́га, (цветная поперечная на белой ткани) пере́тика;
• полосы спектра – смуги (па́сма) спе́ктру;
• резать полосами – рі́зати на стяжки́;
• с белыми, голубыми и т. п. полосами – у бі́лі, блаки́тні і т. п. па́смуги, пасма́ни́;
• северная полоса́ – півні́чний край;
• счастливая полоса жизни – щаслива пора життя;
• уж такая нехорошая полоса́ пошла – така́ вже нега́рна годи́на спітка́ла;
• узкая полоса́ земли – вузька́ сму́га (стяга́) землі́.
[Між не́бом і водо́ю став чо́рною попру́гою ліс (Неч.-Лев.). Блиску́чою стяго́ю Дніпро́ серед степі́в просла́всь (Грінч.). Вишневе́цьких до́бра простягли́сь широ́кою стяго́ю від Дніпра́ через воєво́дства: Ки́ївське, Воли́нське (Куліш). До сніда́нку три ру́чки пройшо́в (АС). Чого́ таку́ вузе́ньку козу́ жене́ш? Жени́ таку́, як і всі (АС). Со́нячне промі́ння з узе́нького заґрато́ваного віко́нця па́смом простягло́ся по ха́ті (АС). Зустрілися двоє приятелів. – Ну, як життя? – Та щось все так паскудно! Без просвіту. – Не переймайся, попустить. Життя йде смугами: тепер у тебе темна смуга, а потім буде світла… Зустрічаються за якийсь час. – Ну, що, попустило? – Та ти знаєш, тоді, мабуть, була світла смуга….] Обговорення статті
Попойка, разг. – пиятика, дудлі́ж, (кутёж) гульня, (ночная, ещё) свестія.
[— Другим гульня, радість… а ти гляди, дивись та придержуй, щоб не дуже-то й загулювались. — Це наші купчики загуляли (П.Мирний). З-за великої печі висунулася бліда, скулена постать, що сиділа там уже кілька хвиль, всунувшися до шинку затильними дверми з сіней і не спостережена ніким серед гамору і пиятики (І.Франко). Почалася пиятика, та пиятика, що робить із мужиків подурілих хлопців (В.Стефаник). Пиятика дійшла такого розмаху, що стала ніби роботою. Пили сквапно, мовчки, ненаситно, як самозречені (Р.Андріяшик). Купер’ян — «цехмайстер над соломою» — колишній швагер Бондаря, тепер жонатий удруге, натура товариська, веселий, людяний, безхарактерний, охочий до співу, до радощів життя, готовий і випити, але «при компанії», не п’яниця налоговий, любить «свестії», «братські меди», веселі звичаї «добрих старих часів». Колись заможний, тепер зубожілий (Л.Українка). 23 лютого, після грандіозної пиятики, генерал просинається, розплющує очі й бачить, що ад’ютант чистить його повністю оббльований кітель. Генерал: — От молодь пішла, зовсім пити не уміють! Учора якийсь лейтенантик мені весь кітель обблював! — Точно, товаришу генерал! Зовсім знахабніли! Він вам ще в штани наклав!]. Обговорення статті
Послевкусие – по́смак.
[Ти бачиш уві сні розмиту синю постать, І блиск моїх очей у погляді чужім Лишає по собі гіркий тривалий посмак, Як кава й шоколад, як лайка навздогін (Юлія Овчаренко). Він тільки тепер упевнився, що деякі марки цього трунку варто пити саме з чар із товстими стінками, бо вони наділяють його маслянистим посмаком (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері)]. Обговорення статті
Рядовой –
1) рядовий, (обыкновенный, ещё) звичайний, (посредственный, ещё) пересічний, (простой) простий, (рядами) рядковий, рядовий;
2) (воен.) рядовий, рядовик:
• рядовая сеялка – рядко́ва́ сівалка;
• рядовой случай – пересічний (звичайний, буденний) випадок;
• рядовой состав – (воен.) рядовий склад;
• рядовой гражданин – звичайний (рядовий, пересічний, простий) громадянин.
[Мене не стало. Була чужа, смішна, в незграбному одязі й надмірно малому кашкеті без козирка, потворна постать рядовика стрілецького полку (О.Кобець). Депутати, братки недоторканні, рядовим пики потовчуть — і рядових же таки звільнять (Г.Ручай). Наступає військо чи відступає — рядовий завжди під кулями. Рядов можуть щодня вершити подвиги, а армія буде зазнавати поразки. Ми живемо в країні, де від рядових нічого не залежить, проте все тримається на рядових. Бездарність наших керівників покривається здатністю до самовиживання нашого народу (В.Слапчук). Щаслива в шлюбі пересічна людина набагато щасливіша за самотнього генія (Д.Карнеґі). Я не жалкую, що служив у війську, але я пошкодував би про це, якби служив у війську не рядовим (Макс Фріш). 1. — Рядовий Олексієнко, ти в потойбічне життя віриш? — ??? — Бабуля на КПП чекає, до якої ти на тому тижні на похорони їздив. 2. — Рядовий Стручко, чому йдеш до їдальні з автоматом? — Не хочу, товаришу капітане, знову лишитися без компоту. 3. — Рядовий Петренко! Чому у строю не співаєте? — Та зуби розболілися. — Ну, так, підвивайте! 4. — Рядовий Рабинович завдання з розповсюдження листівок на ворожій території виконав успішно. Ось виручка]. Обговорення статті
Стихарь – (одежда) стиха́р.[Богослужбовим одягом для диякона є стихар — довга біла туніка, яку в нашому обряді дещо видозмінено і яку ще називають «далматика» (Тарас Шманько). Він уявив собі темну, тиху ризницю — темні дерев’яні шафи з полицями, де лежать легко згорнуті плісовані стихарі (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Я підводжусь і наближаюсь до вікна. В темряві зникає чиясь невиразна постать; незнайомець уже надто далеко, щоб шпурнути йому чимось у голову, та й навіщо? Він сказав правду. Я не вмію грати як слід ні на піаніно, ні в житті, і ніколи не вмів — завжди був занадто гарячий, завжди занадто поспішав, завжди щось ставало на перешкоді, завжди щось ламалось, — однак хто взагалі може грати як слід, а якби й міг, то яка з того користь? (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Він контрастував зі своїми попередниками білосніжним халатом, чи то пак стихарем — довгим, аж до підлоги, з широкими рукавами, оздобленими чорною лиштвою  (О.Король, перекл. Д.Фаулза)]. Обговорення статті
Утрированный – переборщений, пересаджений, пересолений, переперчений, утрований, (частичн. преувеличенный) перебільшений, (гиперболизированный) гіперболізований.
[Його оповідання було великою мірою переборщеним (І.Франко). Мені і досі подобається ця сцена: у темних балахонах навпроти постатей у золотому одязі виходили Глупота і Втрачений час і виливали на Людину (білосніжні шати, струнка постава, вся постать висока і світла, символ людства, виконується гончарем) три цеберка бруду ( на цебрах великими літерами: гріховність, мертвенність, печаль), після чого золотоносні особи втішали Людство чудовими яскравими шатами. Тут була сила утрованих зображень (Катерина Маслик). …незважаючи на відверто неприродну, «ламку» пластику акторів, що різко і постійно змінюється, на дивну, «неадекватну» манеру героїв розмовляти, на непевний характер стосунків між персонажами, на знекровлені очі на фоні «утрованих» синців втоми і відчаю, абсолютно зрозуміло (якщо ж не «розуміється», то відчувається безпомилково), що мова йде… про вічне. Так, про кохання, про бажання і неможливість цього кохання, про ефемерність і хисткість людського щастя, про тих, кого ми любимо і тих, кого втрачаємо через необачність, жорстокість, хвороби, час; про втому душі від пошуків і нерозуміння їх марності, про важливість, ні, точніше… безцінність людського слова, про підтримку і допомогу людиною іншій людині в потрібний момент, навіть без імен і пояснень… (Мирослава Хоткевич)]. Обговорення статті
Шарахаться, шарахнуться – (бросаться в сторону, разг.) шара́хатися, шара́хнутися, саха́тися, сахну́тися, ки́датися, ки́нутися, ша́рпатися, шарпну́тися вбік, (со стороны в сторону) мета́тися, (удариться сильно обо что-либо, прост.) ударя́тися, уда́ритися, сту́катися, сту́кнутися сильно; трі́скатися, трі́снутися, ге́патися, ге́пнутися, бу́хатися, бу́хнутися, гри́матися, гри́мнутися, хря́пнутися, хря́снутися, хрьо́пнутися, бе́хнутися:
• шарахаться, шарахнуться как от прокаженного – сахатися, сахнутися як від прокаженого.
[На широкій мармуровій терасі, з котрої вели напівкруглі сходи в сад, з’явилася гладка постать самого господаря замку. Брезкле обличчя його, навислі й зрослі на переніссі сиві брови, налиті кров’ю очі, що поблискували недобрим вогнем, високий, порізаний зморшками лоб і низько опущені вуса — все це разом відбивало таку пиховитість і неприступну жалощам волю, що сам погляд цього пана навівав на кожного холод і примушував стрічного сахатися (М.Старицький). Перескакують з гілки на гілку білочки, зривається з густоï ялинки глухар, пищить рябчик, притулюючись до стовбура, щоб його непомітно було (мімікрія!), шарахається набік перелякана росомаха, щільніше пригортається з остраху до своєï лапи в барлозі ведмідь (О.Вишня). І у відповідь у твоєму єстві теж пробуджується не просто тваринне, а й звірине, ти вже не просто цілуєш її в губи, ти вже кусаєш її — спершу в куточки губів, далі в губи, далі за язик, який у неї нервово тріпоче в роті, й вона скрикує від болю, навіть сахається, але не відривається від тебе, у неї вже біль минув, завдавши їй миттєвого раптового удару, й тепер вона знову якомога тісніше пригортається до тебе, й ти так само тісніше горнешся до неї, наче вже в таких обіймах може ввійти тіло в тіло — чоловік у жінку, а жінка в чоловіка (Є.Гуцало). На вулиці до чоловіка підходить симпатична жінка: — Вибачте, мені здається, ви — батько одного із моїх дітей. — Я!? — сахається чоловік. — Та я вас вперше бачу! — Спокійно. Я — вчителька…].
 Обговорення статті
Шумящий – що (який) шумить, шумливий, шумотливий, голосни́й, гамірни́й, шу́мни́й, шумки́й, гомінки́й, галасли́вий, гомінли́вий, гамірли́вий, крикли́вий, (кто) шуми́ло.
[Вривається якийсь п’яний гамірливий мудак і починає вимагати, щоб увімкнули телевізор (В.Горбатько, перекл. Дж.Патерсона). Бачила бездонну блакить, шумотливі дерева, а внизу мерехтливе море серед сріблястих дюн (В.Шовкун, перекл. Ґрації Деледи). Однак при кінці навчання студентик дивився звисока уже і на докторів у хутрових пальтах, згорблених у трапезній над повними тарелями, уповні задоволених зі своїх зашкарублих нудних знань, і на отих шумких спудеїв-неотес, які заздалегідь вирішили вивчати саме доста, щоб отримати дармову роботу, і на тих-от бідолашок, у яких жага до знань минеться з молодою кров’ю (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Диким істеричним реготом зайшовся весь спантеличений, приголомшений, гомінливий і голодний люд. Усі сміялися, обіймалися, реготали, зрозумівши нарешті, що багатовікове панування Страху скінчилося (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Схилився над дійницею, над шумливим молоком (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Дівчина проходила стежками повз живопліт і спритно, мов гнучке звірятко, прошмигувала між кущами; вечорами, коли небо ставало іскристим і слизьким, як лід, її фігуру обливало світло місяця чи огортала гойдлива тінь тополі, її супроводжував задушливий аромат левконії чи вологий, підвальний запах весняної землі, або ж під її ногами шурхотіло сухе листя чи склянисто хрустіли дрібні крижини; вона виходила з-за рогу вулиці — і ми, присівши під опорами мосту й похапливо сьорбаючи надто гаряче течиво, з’їдали на різьбленому камені картопляний суп чи борщ, чи ріденьку кашу, призначену мені на вечерю; на скількох доріжках, вулицях, у скількох приміщеннях зберігалася постать цієї дівчини, скільки разів я відчував прохолоду її кровистих вуст, близьке тепло її тіла; скільки разів я вдивлявся в темряві в її смагляве, болісно пройняте тілесним ритмом обличчя; хлоп’яче кохання й жіночі ревнощі; ніжність і затятість; розлуки й повернення; дитинність і зрілість; вулиці, тротуари, двері будинків, люди, картини неба, парки з шумкою тінню, сповнені її білих рук; народні гуляння в ситцевих кольорах, дощі, сонця, дерева й повітря — все заполонене її образами, стійкішими під заплющеними повіками, ніж замасковані серед зелені танки, побілені літаки та різнокаліберні гармати, виставлені на жовтенькому пісочку роззявам на огляд (О.Бойченко, перекл. Т.Боровського)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

АТЛЕТИ́ЧЕСКИЙ, атлети́ческая фигу́ра галиц. ви́спортована по́стать.
ПОЛОЖИ́ТЕЛЬНЫЙ (хто) поря́дний, (відгук) схва́льний, фраз. сві́тлий [положи́тельная фигу́ра сві́тла по́стать], (бік) фраз. найкра́щий [с положи́тельной стороны́ з найкра́щого бо́ку], (не лише матем.) дода́тній;
положи́тельные сто́роны плюси́.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вид – ви́гляд, -ду, о́браз, -зу, подо́ба, -би, по́стать, -та; (в биологии) рід, поро́да; (вид на жительство) по́свідка, -ки.
Наружность –
1) (вид, фигура) по́стать, -ті, поста́ва, -ви; (внешность) зо́внішність, -ности.
Осанка – поста́ва, -ви, по́стать, -ти.
Полоса –
1) сму́га, -ги, сму́жка, -ки,
2) (жатвенная) по́стать, -ті;
3) (железа, стали) шта́ба, -би; (между нивами) обні́жок, -жка.
Стан –
1) (военный) та́бір, -бору;
2) (фигура) по́стать, -ті, поста́ва, -ви, ста́н;
3) (в рубашке) стан, -ну.
Стать – по́стать, -ті́, поста́ва, -ви. С какой стати – з яко́ї ре́чі. Под стать – під па́ру.
Фигура – постать, -ти, постава, фігура, -ри; -рный – фігурний.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вид
• Будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі).
• Быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (іноді) бути на очах у кого. [Вона в мене і перед очима і на думці… Квітка-Основ’яненко.]
• Быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого.
• В виде милости – як ласка (за ласку).
• В виде наказания – за кару. [Кілька годин пересидів за кару… Ковалів.]
• В виде опыта – як (с)проба (як (с)пробу, на (с)пробу, за (с)пробу). [Зробив на пробу, що з того вийде. Сл. Ум.]
• В виде процента – як процент.
• В виде чего (в качестве чего) – [Як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого.
• В виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…
• В виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище.
• В виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого.
• В виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…).
• В виду того, что… – через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…; з огляду на те, що…
• В виду чего – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з огляду нащо; тому (тим) що…; маючи на увазі, що…; задля чого.
• В виду чего-либо – (за)для чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…
• В жидком, твёрдом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані.
• Видавший виды – обметаний; бувалий, бувалець; бита голова; битий жак. [Не питай старого, а питай бувалого. Номис.]
• Виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на [добрий] урожай, на майбутнє.
• Видал виды – [Всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето. [Одразу видно, що вони бували в бувальцях. Яновський. Видно, що він був на коні і під конем. Тобілевич.]
• Вид на жительство – свідоцтво на проживання; паспорт.
• Видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано.
• Видом не видать – видом не видати; зазором не видати; і зазору (і зазором) немає. [Ані слихом слихати, ані видом видати. Номис. Ге-ге! та його тут і зазором нема! Сл. Гр.]
• В каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…).
• В лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться).
• В неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі.
• В нетрезвом (пьяном) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч. [Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними. Сл. Гр.]
• В нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (-на, -не); незайманим (-ною).
• Внешний вид, внешность – зовнішній (зверхній) вигляд, зовнішність; урода. [Його зверхній вигляд цілком непоказний… Франко.]
• В свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися).
• В связанном виде (хим.) – у сполуках.
• Все виды (наказания, поощрения…) – усі, які є (кари, заохочення…).
• Всех видов (помощь) – усяка (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога); яка тільки є (допомога).
• В скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (-на, -не); зібганим (-ною). [Так жужмом і поклав одежу, не хоче гаразд згорнути. Сл. Гр.]
• В таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу.
• В трезвом виде – по-тверезому; тверезим бувши.
• Делать, сделать вид, что… – удавати, удати, що… (ніби…); робити, зробити вигляд, що… (ніби…).
• Для вида – про [людське] око (про [людські] очі); для (ради) годиться; (іноді) для призору. [Хоч би про людське око упадали за мною! Дольд-Михайлик. Бачу, не сердиться, а гнівається для годиться. Стельмах. Там і масла того поклала в кашу — для призору. Сл. Гр.]
• Из корыстных видов – (за)для корисливої мети (з корисливою метою).
• Имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці].
• Иметь в виду кого, что-либо – мати на думці, мати на оці, на приміті (застар. в очу) кого, що; важити на кого, на що; уважати на кого, на що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що. [А щодо кандидата, то вони свого на думці мають, а ми — свого. Головко. Передовики лядської політики мали в очу саме панство. П. Куліш. Уважай, що говориш… Кобилянська.]
• Иметь вид кого, чего-либо, представляться в виде кого, чего – мати вигляд (подобу) кого, чого; виглядати (показуватися, видаватися) як (немов…) хто, як що, ким, чим. [А як воно виглядає? Та виглядає, як наш дуб… Прус.]
• Иметь вид на кого – важити (бити, цілити) на кого; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого; (образн.) накидати оком на кого. [Татарине, татарине! На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненьку зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого? ЗОЮР.]
• Иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий).
• Иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що.
• Имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати.
• Имея в виду что… – маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; уважаючи (зважаючи) на те, що…; з огляду на те, що…
• Каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає.
• Кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?
• На вид, по виду, с виду – на вигляд (на погляд, на око, на взір, на позір); з вигляду (з погляду, з виду, з лиця); зовні; назверх. [І що ж то за хороша з лиця була. Вовчок. Зовні Марія була зовсім спокійна. Смолич.]
• На виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, іноді при(все)народно). [Скажи, Йване, привселюдно, ти з доброї волі писався? М. Куліш.]
• Не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги.
• Не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (іноді образн.) не в вашу міру міряючи.
• Не подавать, не подать, не показывать, не показать вида (виду) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку; не виявляти; (зрідка) не даючися на знак. [Проте Орися й знаку не подала. Головко. Мати не виявляє, що про це вже зна… З нар. уст.]
• Никаких видов на успех, на выздоровление… – жодних виглядів (перспектив) на успіх, на одужання…
• Ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) разі; жодним способом; жодною ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі].
• Общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…
• По виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий).
• По внешнему виду (по внешности) – з зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою.
• Под видом кого, чего – у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; ким, чим; начебто (нібито, буцімто) хто, що, видаючи себе за кого, що.
• Показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки.
• Поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; подати кому на увагу що; завважити (зауважити) кому що.
• Потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити) з уваги (з ока, з очей) що; (розм.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що.
• При виде кого, чего – бачивши (побачивши, забачивши) кого, що. [Бачивши їхні муки, серце мені зайшлося болем. Прус. Забачивши бандитів, міліціонер почав стріляти. Прус.]
• Принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати) якогось вигляду; брати, узяти на себе лице (лик). [Настя набрала серйозного вигляду. Васильченко.]
• Принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину). Споважніти [на виду].
• Принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать.
• Скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися.
• Ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; зауважувати, зауважити кому; подавати, подати на увагу кому.
• Странный на вид – дивний з погляду; дивного вигляду; дивний на вигляд (на вид).
• У него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря.
• Ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядці).
Входить
• Без доклада не входить – не спитавшись, не заходити.
• В одно ухо вошло, в другое вышло – одним вухом слухає, другим випускає. Пр. Те йому вух не береться. Пр. Те йому вухами ллється. Пр. В одне вухо увійшло, а в друге вийшло. Пр. Одним вухом увіходить, а другим сходить. Пр.
• Войти в воду – убрести [у воду]; уступити у воду.
• Войти в ежедневный обиход – увійти в щоденний ужиток; ужитися.
• Вошедший в быт, обычай – узвичаєний.
• Входить в мелочи, в подробности – удаватися (вглядатися) у дрібниці, в подробиці, додивлятися (доглядатися) до дрібниць, до подробиць; розбиратись у дрібницях.
• Входить, войти в азарт – розпалюватися, розпалятися, розпалитися (запалюватися, запалитися); розогніти; увіходити, увійти в азарт.
• Входить, войти в быт, в жизнь – у[в]ходити, увійти (про багатьох докон. повходити) в побут; уживатися, ужитися; ставати, стати звичайною (звичайнісінькою) річчю; узвичаюватися, узвичаїтися; ставати, стати побутовим явищем (побутом).
• Входить, войти в возраст, лета… – дійти (про багатьох подоходити) до зрілого (літнього) віку; дійти [до] літ.
• Входить, войти в действие, силу (о законе) – набирати, набрати (набувати, набути) чинності, сили.
• Входить, войти в долги – робити борги (довги); наробити боргів (довгів); напозичатися (про багатьох понапозичатися); довжитися, задовжитися; залазити, залізти (впадати, впасти) в борги (в довги). [Нетяжко в довги впасти, але тяжко з них вилізти. Пр.]
• Входить, войти в милость к кому – підходити, підійти під ласку кому; здобувати, здобути ласку в кого; здобувати, здобутися ласки в кого. [А я тую дрібну ряску Заберу в запаску, Таки свойму козакові Підійду під ласку. Н. п.]
• Входить, войти в моду – увіходити, увійти (про багатьох повходити) в моду; ставати, стати модним; на це тепер мода.
• Входить, войти в норму – ставати, стати нормою (за норму); робитися, зробитися нормою.
• Входить, войти в обычай – узвичаюватися, узвичаїтися; у(ві)ходити, увійти в звичай; повестися.
• Входить, войти во вкус чего – Див. вкус.
• Входить, войти в переговоры – заходити, зайти в переговори (в перемови); розпочинати, (роз)почати переговори (перемови).
• Входить, войти в план – увіходити, увійти в план, бути заведеним (занесеним, уписаним) у план; бути в плані.
• Входить, войти в положение кого, чьё – ставати, стати на чиє місце; на місце кого; зглянутися на становище чиє; зглянутися на кого. [Зглянься на мене, бідну. Сл. Ум.]
• Входить, войти в пословицу, в поговорку – ставати, стати (робитися, зробитися) прислів’ям; приказкою.
• Входить, войти в пререкания с кем – заходити, зайти (вдаватися, вдатися) у суперечки (у перекір) із ким; заводити, завести суперечку з ким.
• Входить, войти в привычку – ставати(ся), стати(ся) (робитися, зробитися) звичкою (звичаєм, навичкою).
• Входить, войти в роль – звикати, звикнути (про багатьох позвикати) до [своєї] ролі; призвичаюватися, призвичаїтися до [своєї] ролі; увіходити, увійти в роль.
• Входить, войти в силу (о человеке) – у силу (в потугу) вбиватися, вбитися (про багатьох повбиватися); убиратися, убратися (про багатьох повбиратися); набиратися, набратися сили (потуги); употужнитися; (образн.) у колодочки (в пір’я, в пера, в пір’ячко, у палки) вбиватися, вбитися, повбиватися. [Я корюся, Поки в силу та в потугу вб’юся. П. Куліш. Юз в кінці повісті далеко не той, що на початку, коли вбивався в колодочки. Клоччя.]
• Входить, войти в славу – слави заживати, зажити; убиватися, убитися в славу; набувати, набути слави; уславлятися, уславитися. [Ой не знав козак, ой не знав Супрун, а як славоньки зажити, Гей зібрав військо славне запорізьке Та й пішов він орду бити. Іст. п.]
• Входить, войти в соглашение – поєднуватися, поєднатися; учиняти, учинити згоду; порозуміватися, порозумітися (погоджуватися, погодитися); укладати, укласти, уложити згоду; уступати, уступити в згоду. [Пани, теє зрозумівши, згоду учинили: Підкинувшись під Умань, Ґонту ізловили… Максимович.]
• Входить, войти в соприкосновение с кем – стикатися, зіткнутися з ким.
• Входить, войти протискиваясь, протолпиться куда – усуватися, усунутися куди; протовплюватися, протовплятися, протовпитися (протискуватися, протискатися, протиснутися) куди. [За народом так насилу протовпились до хати. Квітка-Основ’яненко. Крізь натовп хутко протискувалась якась постать. Панч.]
• Входить, войти с представлением – звертатися, звернутися з поданням (з пропозицією).
• Входить в состав чего – увіходити до складу (в склад) чого.
• В чужие мысли не войдёшь – чужої думки не збагнеш (не вгадаєш); Чужа гадка — загадка. Пр. Ніхто не знає, що хто гадає. Пр.
• Он ни во что не входит – він ні за (про) що не дбає; він ні до чого не береться; він ні в що (ні до чого) не втручається.
• Это входит в расчёты кого – це має на увазі хто; на це важить (розраховує) хто.
I. Образ
• В образе, во образе кого-либо – в образі (у постаті, у подобі) кого, чиєму, чиїй. [Страшно, кажу я на думку, що в постаті звіра ходив я. Страшно, - нащадок мій скаже, - що був я колись чоловіком. Свідзинський.]
• На нём нет образа человеческого – він не має образу людського (подоби людської).
• По образу и подобию чьему-либо (устар. и шутл.) – на образ і подобу чию.
• Принимать, принять образ кого-либо – брати, узяти на себе образ чий (постать, подобу чию).
• Рыцарь печального образа – рицар (лицар) сумного образу.
Положение
• Безвыходное (безысходное) положение – безпорадне (безрадне, безвихідне) становище (безпорадний, безрадний, безвихідний стан); безвихідь; безпорадна година; тісний кут (тісна діра); (образн.) І тут боляче, і там гаряче. Пр.
• Быть в бедственном положении – Див. бедственный.
• Быть, находиться в затруднительном положении – бути у трудному (прикрому, сутужному, скрутному) стані (становищі); бути у скруті (притузі, тісноті); (образн.) загнатися на слизьке; упасти у тісну діру; (іноді) зайти у велике галуззя.
• В безвыходном положении кто – у безпорадному (у безвихідному) становищі (стані) хто; у безвиході хто; нема ради кому; кінці в край кому; попав (потрапив) у тісний кут (у тісну діру) хто; опинився на слизькому хто; (жарт.) у матню попав хто.
• В интересном (в счастливом, в таком) положении (разг.) – бути такою (в такім ділі); на таких порах бути; бути у поважному стані; бути при надії.
• В лежачем положении – лежачи (лежачки, навлежачки); у лежачому стані.
• В сидячем положении – сидячи (навсидячки, навсидьки); у сидячому стані.
• В стоячем положении – стоячи (навстоячки); у стоячому стані.
• Входить, войти в положение кого, чьё – Див. входить.
• Выйти из затруднительного положения – вийти із скрути (із скрутного стану); вирятуватися із скрути; вихопитися із тісної діри.
• Занять в отношении кого, чего положение дружественное, враждебное… – зайняти щодо кого, чого дружню, ворожу… позицію; поставитися до кого, до чого прихильно, неприхильно…; узяти постать до кого дружню, ворожу…; стати до кого на стопу прихильну, ворожу…
• Напиться, напоить кого до положения риз (устар.) – Див. риза.
• Положение больного улучшается (ухудшается) – хворому ліпшає (гіршає).
• Положение изменилось к лучшему, к худшему – становище змінилося (повернулося) на краще, на гірше.
• Положение хуже губернаторского (перен. шутл.) – становище (ситуація) дуже (вельми) неприємне (неприємна).
• Попасть в неловкое положение – опинитися в ніяковому (у прикрому) становищі (стані); опинитися ні в сих, ні в тих; не знати, на яку (на котру) ступити; (образн.) опинитися на льоду (на слизькому, як у сливах).
• Попасть в смешное положение – попасти у смішне становище (у смішну ситуацію); опинитися у смішному становищі.
• Поставить в глупое положение – зробити дурня з кого; завдати дурня кому.
• Поставить в затруднительное, в трудное положение кого – призвести до скрутного (трудного) стану (становища) кого; поставити кого в скрутний (трудний) стан (у скрутне, трудне становище); (жарт.) загнати на слизьке (у тісну діру, у суточки); у тісний кут поставити кого; на лід посадити кого; загнути карлючку кому; завдати скрути (клопоту, халепи кому).
• Поставить себя (кого) в безвыходное положение – поставити себе (кого) в безпорадне (у безвихідне) становище; (образн. жарт.) попастися у матню; загнати у матню кого; сісти на льоду; посадити на льоду (на лід) кого; попасти (потрапити) у тісний кут (у тісну діру); опинитися на слизькому.
• Прийти в надлежащее, нормальное положение – дійти до належного, нормального стану (становища); (іноді) на стану стати.
• Человек с положением – людина на становищі; людина з (видатним) становищем; (іноді розм.) людина на стану; значна (поважна) людина.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

По́стать, -ти –
1) вид, фигура, образ;
2) полоса нивы, занятая жнецом, полольщицей.
• На грома́дській по́статі – на служении обществу.
3) все принадлежности к плугу.
Стать, -ти –
1) состояние, положение;
2) сословие;
3) манер, образ; 4) см. По́стать.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

по́стать, -ті, -ті, -ттю; по́статі, по́статей і -тів, по́статям

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Займа́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. зайня́ти, заня́ти, -йму́, -меш, гл.
1) Трогать, тронуть. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє. Тим я її не займаю, що сватати маю, тим до неї не горнуся, що слави боюся. Мет. 105. Та гуляє козак Голота, та гуляє, ні города, ні села не займає. ЗОЮР. І. 15. Гайдамаки не займали замкових козаків і козаки їх не займали. ЗОЮР. І. 249. Сло́вом займа́ти кого́. Заговаривать съ кѣмъ. Чужі, брате, сестри з дому Божого ідуть, всі як бджілочки гудуть, на хліб, на сіль людей закликають, мене ж, брате, словом не займають, мов в вічі не знають. Макс. (1849) 10.
2) Затрагивать, затронуть, задѣвать, задѣтъ. Хоч той його й ударив, дак сей же попереду заняв.
3) Занимать, занять. Підеш, матюнко, у поле та зеленого жита жати, та займеш широкую постать. Мет. 224.
4) Захватывать, захватить. Пани ввесь світ заняли. Чуб. III. 417. Полю́, — займаю не тільки бур’ян, да й буряки, і все... так і оголила. Г. Барв. 80. У поло́н заня́ти. Взять въ плѣнъ, захватить въ неволю. Чи її убито, чи в полон занято? Чуб. V. 628.
5) Загонять, загнать (домашнихъ животныхъ). Займи й нашу на пашу, — нехай напасеться. Ном. № 12095. Заняла я коровиці, на росу погнала. Грин. III. 685. Чаще употребляется въ болѣе тѣсномъ значеніи: захвативъ животныхъ на потравѣ, запереть ихъ впредь до выкупа хозяиномъ. Займи скотину і візьми за спаш. Сим. 217. «А ми проса насієм, насієм». — А ми коні пустимо, пустимо. — «А ми коні займемо, займемо». — А ми коні викупим, викупим. Чуб. III. 67.
6) О людяхъ: прогонять, прогнать. Прийшла тут до мене мяться! я як заняв її з двору, дак не знала куди тікати. Полт. г. Як займе з шинку, дак аж спотикаєшся! Г. Барв. 322.
7) О душевныхъ движеніяхъ: трогать, тронуть, затрагивать, затронуть (душу, сердце). Сі приказки займають душу зглибока. Хата, 41. Тихо так усюди, тільки соловейки співають... так душу твою й займає. Г. Барв. 136.
Заманя́чи́ти, -чу, -чиш, гл. = Замаячити. З жита заманячила дівоча постать. Мир. ХРВ. 6.
Заме́лювати, -люю, -єш, гл. Закатываться; сходить въ сторону. Сани замелюють. Женці почали замелювати з правого боку, та й поламали постать.
Круглова́тий, -а, -е. Кругловатый. Вся його постать, цілий обвід повного кругловатого лиця виявляло зразу його м’яку натуру. Левиц. І. 239.
Ма́рмор и ма́рмур, -ру, м. Мраморъ. З мармору вироблена постать. Мир. ХРВ. 388. Якого там срібла, злота, квіток, мармору! Левиц. І. 223. Широкий ганок з білого мармуру. Федьк.
По́стать, -ті, ж.
1) Видъ, фигура, образъ. Дивиться, — шось стоїть на воротях, знайома постать. Грин. II. 94. Святий дух буває в постаті голуба. Волын. г. Вона думала, що то чорт у моїй постаті. Уман. у. Обіясник у моїй постаті ходе. НВолын. у.
2) Полоса нивы, занятая жнецами, полольщицами. Ой два сини оре, чотирі молоте, а дванадцять дочок за постать заходе. Мет. 244. Підем, матінко, у поле та зеленого жита жати, та займем широкую постать. Мет. 224.
3) Всѣ принадлежности къ плугу. Чи в тебе є вся постать? Черк. у. Ум. По́статька. Ні з ким буде жита жати. Займем постатьку невеликую. Грин. III. 549. Постатьку маленьку (баштану) пропололи до снідання. Волч. у.
Скарлю́читися, -чуся, -чишся, гл. Согнуться, скорчиться. Зігнута постать удвоє перегнулась, скарлючилась. Мир. Пов. II. 111.
Складни́й, -а́, -е́.
1) Сложный.
2) Складный; статный, стройный. Постать огрядна, повна і розом складна. Левиц. І. 434. Скомпонуйте тимпаннії лики і гарно скадні музики. Чуб. III. 26.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Відра́зливий, -а, -е. Противный, отвратительный, возбуждающий отвращение. Постать наскріз жидівська, аж відразлива. Франко.
*Зава́лище, -а, с.
1) Развалина, руина. Виринає з-поміж завалищ чорний кіт і, вп’явши свої пулькаті очі в коні, плаксиво зам’явкав. Черемшина.
2) Место разрушения. Мою увагу займала тепер застигла неначе постать дідка, що самотньо чорніла на завалищах хат. Коцюб.
*Канди́бистий, -а, -е. Худой, исхудалый. В темряві з’явилась постать високого, кандибистого, вже пристаркуватого сторожа. Н.-Лев. IX. 19.
*Короткоши́їй, -я, -є. С короткой шеей. Глибока думка... скрашала... його постать широку-розвальнувату, короткошию, мов аж сутулу. Мирн. І. 160.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Фигура — фігу́ра, -ри: по́стать, ти; Ф. в рост — фігу́ра у зріст; Ф. головная — головна́ фігура: Ф. грудная — грудна́ фігу́ра; Ф. поясная — поясна́ фігу́ра.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

агроно́мка, агроно́мок; ч. агроно́м
фахівчиня з агрономії. [А призначили керівником нового колгозного підрозділу молоденьку агрономку, дівчину-прийшлячку … (Дмитро Кешеля «Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя», 2012). Зрештою згадали, що у агрономки великий квітник. (Володимир Лис «Століття Якова», 2010). Зійшовся з агрономкою з сусіднього колгоспу, збудував для неї у райцентрі двоповерховий особняк … (Мирослав Сивицький «Жартівники», 2001). Як і Очерета, сільська красуня, агрономка Наталя Іванівна, скорила його одразу, раптово. (Іван Світличний «Людина їздить на село», 1961). А тим часом гурт дівчат на сапуванні розламався, виспостеріг невеселу постать своєї «агрономки» і пустився на дотепні весільні примовки: Ой здорова, дівчинонько! (Михайло Івченко «Робітні сили», 1928).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – розм.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 16 – розм.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 18.
анархі́стка, анархі́сток; ч. анархі́ст
1. прибічниця анархізму. [Чи ненайпомітніша постать – анархістка Марія Никифорова або «Маруся», під іменем якої вона залишилася у пам’яті народу, і насамперед єлисаветградців. (Володимир Поліщук «Зроблено в Єлисаветграді», 2014). А свавільна анархістка Маруся Нікіфорова? (День, 2009). До інших гілок відносились революціонерки – нігілістки, соціал-демократки, анархістки, члени політичних партій. (Людмила Смоляр «Минуле заради майбутнього», 1998). Трапилася йому на очі також брошура анархістки Емми Голдман про вади шлюбу. (Всесвіт, №10, 1978). Ця молода жінка, здається, філософська анархістка, але ми допоможемо їй стати на правильний шлях. (Джон Дос Пассос «Роман-кінохроніка ХХ століття», пер. Василь Мисик, 1932). В політиці переконана республіканка, мало не анархістка. (Володимир Винниченко «Записки Кирпатого Мефістофеля», 1917).]
2. та, хто нехтує встановленими правилами чи домовленостями. [Ні, але ми приобіцяли мамі, а я не думаю бути анархісткою, як ти! (Софія Яблонська «Книга про батька», 1967).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 28.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 43.
геодези́стка, геодези́сток; ч. геодези́ст
фахівчиня з геодезії. [Працюють жінки також операторками заправних станцій, верстатницями деревообробних верстатів, а ще лісівницею, геодезисткою та охоронницею. (kitsman.bukoda.gov.ua). Пономаренко Лідія Антонівна. За фахом – інженерка-геодезистка, 1949 року закінчила Московський інститут інженерів геодезії, аерофотозйомки і картографії. (Вікіпедія). Не можу чомусь і досі забути виліплену вітром на Кішці-горі постать геодезистки, біле плаття якої тріпотіло, наче птах. (Кримська світлиця, 2013, № 14).]
Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 675.
класики́ня, класики́нь; ч. кла́сик
видатна, загальновизнана письменниця, діячка науки чи мистецтва, творчість якої є взірцевою в якійсь галузі. [19 березня відома письменниця, поетеса-шістдесятниця, класикиня української літератури Ліна Костенко святкує свій 90-й день народження. (Суспільне, 19.03.2020). Якщо почитати наших класикинь, Ольгу Кобилянську, Лесю Українку, фемінізм – це теж традиційна цінність. (Громадське радіо, 08.03.2019). На восьмому Одеському міжнародному кінофестивалі відбулася українська прем’єра стрічки «Слід звіра» класикині польського кіно Агнєшки Голланд. (politkrytyka.org, 28.08.2017). Герта Крефтнер – класикиня австрійської літератури, найважливіша жіноча постать повоєнного літературного процесу <…>. (archive.prostory.net.ua, 07.09.2012).]
див.: кла́сиця
королі́вна, королі́вни; ч. короле́вич
1. дочка короля. [Раціон заклятої королівни виявився не таким уже й простим, як могло видаватися. (Юрій Винничук «Ги-ги-и!» (збірка), 1985). І він отримав королівну та ще й півкоролівства разом із нею. (Норвезькі народні казки, пер. Ольга Сенюк, 1986). Одного дня розмовляв Тово із королівнами, і королівни сказали: «Слухай, Тово, коли тебе справді король полюбляє, то одягни його одяг і походжай отам на подвір’ї». (Майк Йогансен «Пригоди Мак Лейстона, Гаррі Руперта та інших», 1925).]
// перен. та, хто поводиться, як дочка короля. [Накинула чоловікові байстрюка, відсахнулася від нього, наче то не її провина, та й похожає собі мов та королівна! (Дніпрова Чайка «Чудний», 1919).]
2. перен. про красиву, привабливу, незвичайну дівчину. [«Одягну я її у шубку пухнасту, білу, надіну на голову корону з інею – чим не королівна?» (Борис Крауш «Слобожанські казки» (збірка), 1993). Там такі роскішні очі і така постать королівни, що не гріх поетови подивитись. (Леонід Пахаревський «Сентиментальне оповіданнє», 1913).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 296.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.)
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)
музикознавчи́ня, музикознавчи́нь; ч. музикозна́вець
фахівчиня з музикознавства. [23 липня глядачі зможуть опинитися на віртуальній екскурсії будівлею Музичного Товариства ім. М. В. Лисенка, лектором якої буде музикознавчиня Роксолана Гавалюк. (portal.lviv.ua, 07.07.2020). Музикознавчиня, членкиня Галицького музичного товариства, Любов Кияновська про постать композитора Михайла Вербицького. (moderato.in.ua, 21.05.2020). Дещо блідіше виглядала молоденька київська музикознавчиня Галина Дуб, яка намагалася популярно просвітити публіку у сучасних тенденціях оперного мистецтва. (opera.lviv.ua, 17.12.2018).]
див.: музикозна́виця, музикозна́вка
  Рекомендації
  З-поміж словотвірних варіантів музикозна́виця, музикознавчи́ня, музикозна́вка перевагу варто віддати першому слову. З огляду на випрацьовану впродовж останнього століття модель творення назв жінок у науці, за якою чоловіча основа на -ець (науко́вець, літературозна́вець, природозна́вець) органічно приймає суфікс -иц(я): науко́виця, літературозна́виця, природозна́виця.
  Цю модель подибуємо ще в словниках часів українізації, зокрема, в Російсько-українському словнику за редакцією Агатангела Кримського (1924-1933), який реєструє назви мовозна́виця, літературозна́виця, природозна́виця.
саніта́рка, саніта́рок; ч. саніта́р
представниця молодшого медичного персоналу в лікарні, госпіталі, яка доглядає хворих і поранених, стежить за чистотою приміщення. [В однієї з санітарок стався гіпертонічний криз, до неї викликали швидку допомогу. (Високий замок, 2019). Згадаю наскрізний у Куліша образ повії з більш або менш помітними алюзіями до України: санітарка Оля з її гірко-цинічним «Скільки їх, милих, вже зо мною спало, що як доведеться приймати та гріти з походу, то ще задавлять». (Юрій Шевельов «Скарби, якими володіємо», 1993). Вона знала, що Тимчиків тато помер, а мама працювала санітаркою в лікарні. (Ірина Жиленко «Новорічна історія про двері, яких нема і про те, як корисно іноді помилитися номером», 1986). Сплять хворі, сестри, санітарки, спить увесь світ. (Павло Загребельний «День для прийдешнього», 1963). Ось дві дружинниці-санітарки потрапили в полон і почали ревти. (Докія Гуменна «Хрещатий яр», 1949). З бічних дверий головного вівтаря вийшла біла постать санітарки і застигла біля одвірка. (Мирослав Ірчан «Карпатська ніч» (збірка), 1924).]
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 677.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 53.
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вели́чественный, но = вели́чний, но. — І став велично на порозї і уклонивши ся вітав Марию тихо. К. Ш. — В. оса́нка, в. видъ = вели́чна по́стать, поста́ва, вели́чний ви́гляд.
Видъ = вид, о́браз, ви́гляд; поста́ва, по́стать; взір, позі́р, манїр, — Мало вигляд хреста. н. о. — Постава сьвята, а думка злодїйська. н. пр. — Він зробив се на взір (або на манїр) того, як... — Се вино і на позір добре. — Ви́ды имѣ́ть на кого́ = ва́жити на ко́го. – Ой я тобі, козаченьку, і ражу й не ражу: я с тобою вечір стою — на иншого важу. н. п. — Вида́ть ви́ды = надиви́ти ся, переба́чити, бува́ти в бува́льцях. — Багато дива перебачив. — Був у бувальцях: знає, що кий, що палиця. н. пр. — Имѣ́ть видъ = видава́ти ся, ма́ти вид. — Земля не площина, як нам спершу здавала ся, а має инший вид. Дещо про Св. Б. — Въ ви́дѣ о́пыта = на про́бу. — Зробив на пробу, що з того вийде. — Для ви́да = для годи́ть ся. — Він це зробив для годить ся. — Имѣ́ть въ виду́ = ма́ти на ува́зї, ма́ти на примі́тї, вважа́ти. – Вважайте, що він каже. — Вы́пустить, потеря́ть и́зъ виду = забу́ти, занехая́ти, занедба́ти, з голови́ ви́кинути. С. З. — Ни подъ каки́мъ ви́домъ = нї в я́кім ра́зї. — На ви́дъ, съ ви́да = на зба́ч, на вба́ч, на взір, на позі́р, з ви́ду, на ви́гляд. — Имѣ́ть въ виду́ = ма́ти на ба́чности. — Подъ ви́домъ = з ви́ду, бу́цїм, начеб-то. — Поста́вить на видъ = зверну́ти ува́гу. При ви́дѣ = ба́чучи, ди́влячись. — На виду́ = на о́цї, на о́чах, на видноцї, на виднотї, на явку́, на прикме́тї. 2. вид. одмі́на, одмі́нок. – Се тільки одмінок терну. 3. бі́лет, па́чпорт.
Лицо = 1. лице́, обли́ччя (С. З.), вид, тварь, твар (С. Ш.), лайливо або шуткуючи — пи́ка, пи́сок. — Ой дївчино, дївчинонько, славна на обличчя. н. п. — Обличчя, постать, очі — усе я бачила вже десь давно. К. К. — У доброго чоловіка сором на виду, а у ледачого під підошвою. Кн. — Я на досьвітки йду до тієї дївчиноньки, що хороша на виду. н. п. — Глянь на вид, та не питай ся за здоровя. н. пр. — Та не давай стиду–бриду цїлувати свого виду. н. п. — Твар у дїда повна, червона, сьвіжа. Кн. — Пика, як у комлика. н. пр. — Къ лицу́, не кь лицу́ = до лиця́, не до лиця́, не подо́ба, не приста́ло. — І той рубець йому красою служить і до лиця, як лицарю йому. К. К. — Ся хустка вам не до лиця. Кн. — Тобі не подоба, не пристало до лоба. н. п. — Лицо́мъ къ лицу́ = лице́ в лице́, о́ко в о́ко, віч-у-віч. — Ми стояли мовчки, лице в лице, око в око. Кн. — На нёмъ лица́ нѣтъ = на се́бе не похо́жий став. — Перемѣни́ться въ лицѣ́ = зміни́ти ся на виду́. — Съ лица́ на лицо́ = віч-на́-віч. — Поставили його з сьвідком віч-на́-віч. — Уби́тое лицо́ = сумни́й вид. — Хоро́шь, хороша́ лицо́мъ = га́рний, хоро́ший, а на виду́, на вро́ду, на ви́гляд. — Я на досьвітки йду до тієї дївчиноньки, що хороша на виду. н. п. .— Повна та хороша на виду. К. З. о Ю. Р. — Їде козак молоденький, їде він до броду, ой там живе дївчинонька — хороша на вроду. н. п. 2. осо́ба, парсу́на (С. З.). — Зна́тное лицо́ = значна́ осо́ба. — Ча́стное лицо́ = прива́тна осо́ба. Ч. К. — Смотрѣ́ть на ли́ца = вважа́ти на ко́го. — Не вважай на те, що я швець — говори зо мною, як з простим чоловіком. н. пр. 3. осо́ба, дїєва осо́ба, лицедїй (в драматичному утворі). — В новій драмі Карпенка Карого „Батькова казка“ усі дїєві особи змальовані правдиво. 4. лице́, пе́ред. — Лицо́мъ, на лицо́ = лице́м, на лице́, с пе́реду. — Хата у його лицем на вулицю. Кн. — Не показуй з вивороту, покажи на лице. Кн. — На виворіт сукно ще добре, а спереду зовсім витерлось. — На лицо́ (про гроші) = гото́вими грішми, готі́вкою, готови́зною. — Готовими грішми (або: готовизни) маю сто рублїв, та треба ще сотню позичити.
Напряга́ть, напря́чь, ся = натяга́ти, натягти́, ся; напина́ти, напру́жувати, напру́чувати, нату́жувати, ся. — І скільки я ума не напинаю, що ви гово́рите — нїже́ не знаю. К. Ш. Т. — Примушують бідолашну напружувати всї сили, щоб утримати свою постать. Пісоч. — Усї сили папручує на те, щоб нашкодити сусїдові. Кн. — Сильно натужував свої очі, поки розглядїв усї предмети. Фр. — Напряга́ть си́лы = змага́ти ся, моцюва́ти ся, напру́жувати си́ли. — Н. умъ = розумува́ти, пуска́ти ро́зум по голові́. — А нуте лишень пустїть розум по голові, що тут робити. С. Л.
Неуклю́жій, же = незгра́бний, незгра́ба, неоте́саний, неоте́са, незру́чний(С. Жел.), хаму́ловатий (Лев.), хаму́ла (С. Ш.), махлаюва́тий, пентюхова́тий, чвала́й, одоро́бло (сп. р.), тюхтїй, ка (С. Ш.), товпи́га (С. Ш.), про жінку — гри́па, герге́па, про одежу — бахма́тий (С. Ш.), лантухова́тий. — Розчарувала мене її пентюховата постать! Чисто наче той лантух з вовною. Кп. — Хамуловатий чоловік, кінь. Лев.
О́бразъ = 1. о́браз, вид, ви́гляд, по́стать (С. З.), поста́ва, кшталт, стан. — Образ коханий, сьвятий в думцї ізнов оживає. Чайч. — Сам я не знаю, чого серце журба так давила, тільки твій образ один дав йому знову всю силу. Чайч. — Постава сьвята, а думка злодійська. н. пр. — Мало вигляд хреста. н. о. — Диявол у людському станї. н. о. 2. д. Ико́на. 3. примі́р, при́клад, зразо́к. 4. спо́сіб (С. Ж. Л.), по́бит (С. З. Л.), роб. (С. Л.), манїр. — Яким би то побитом грошей добути? С. Л. — Ти мене слухай, а своїм робом не роби. н. о. 5. лад, поря́док, росполо́г, на́пря́мок. — Ины́мъ о́бразомъ = ина́кше, и́ньшим спо́собом. — Каки́мъ о́бразомъ = яки́м спо́собом, по́битом, ро́бом? як? — Яким же побитом Терпелиха з дочкою опинили ся в нашім селї? Кот. — Нико́имъ о́бразомъ = нїя́ким спо́собом. — Надлежа́щимъ о́бразомъ д. під сл. Надлежа́щій. — О́бразъ мы́слей = на́пря́мок, по́гляд. — По о́бразу = на кшта́лт. — Ра́внымъ о́бразомъ = так са́ме. — Таки́мъ о́бразомъ = таки́м по́битом, ро́бом.
Оса́нка = поста́ва, по́стать. — Постава сьвята та сумлїння злодїйське. н. пр. — Мене з’умила його постать величава. Кн.
Отража́ть, отрази́ть, ся = 1. од(від)бива́ти, одби́ти, ся. — Козаки одбили Татарів. 2. д. Опроверга́ть 2. 3. од(від)бива́ти, одби́ти, ся, (про сьвіт тільки) — од(від)сьві́чувати, одсьвіти́ти, ся, (про цьвіт тільки) — од(від)дава́ти, одда́ти, ся. — І цїлком вся постать одбивала його думку Ст. Г. — Не гнїв, а швидче вже скорбота одбивала ся на виду. Ст. Г. — В тій піснї все відбило ся, що я люблю й любив. Чайч. — Місяць відбиває од себе соняшний сьвіт. Д. про Св. Б. (Д. ще під сл. Отсвѣ́чивать). 4. од(від)зива́ти ся, од(від)гу́кувати ся, одізва́ти ся, одгукну́ти ся. – На мого батька гнївав ся, а на мінї одізвало ся. С. Л.
Перевѣ́съ = перева́га, перемо́га. С. З. Л. — Польща давно мала перевагу на своїм боцї. Бар. О. — Перевагу над ним бере на півночі Москва. Бар. О. — Ти серце їх закрив і затуманив, не дай же їм на судї переваги. К. І. — Мінї дали перевагу, бо постать у мене показнїша. Кн. — Взять перевѣ́съ = го́ру взя́ти (О. Л.), верх узя́ти, осилкува́ти.
Пози́ція = по́стать, поста́ва, стано́вище (С. Жел.), стано́висько (С. З.). — З того становиська рано рушивши. Л. В.
Поко́съ = покі́с. — Полоса́ поко́са = по́стать, ру́чка.
Полоса́, поло́ска = сму́га, сму́жка (С. З. Л.), па́смуга, па́смужка, стя́га́ (С. З. Л.), стя́жка, стя́жечка, пруг, пружо́к (С. Жел.), басама́н (С. Ш.), впоперек — пересму́га (Ман.), від чосу — перечі́с, заліза — шта́ба, шпу́га, скаба́, на колесо — ши́на, землї — сму́га, стя́га́, жнивна — по́стать, між нивами — обмі́жок, між десятинами — гри́вина, гривиця, лїсу узенька, що вигналась у поле — перелїсок (Чайч.). — Посеред неба довга та широка смуга. н. пр. — Яка пуга, така й смуга. н. пр. — Ясно зірка заблищала, більшою здала ся і огненною смугою в небі простягла ся. І. Г. — Від чола стягою довгою спадав назад чадри кінець. Пч. — У чисте високе віконце падали стяги ясного сьвіту на подвірря. О. Мир. — Як оця лавка — стяжечку маку посїяли. Хар. — Залїзна штаба. С. З. — Кати роздягли Ґонту і посадили на горячї штаби залїза. К. Ш. — Скаба залїзна. Катерин. Чайч. — Хустка у басамани. С. Ш. — Прийди, прийди щось ти дам, через плечі басаман. н. п.
Похорошѣ́ть = покращ́ати (С. З. Л.), погарнїшати, полу́ччати, полїпшати, помилїшати, погарнїти, почерпурнїти, ви́ладнїти, вилюднїти, про постать — постатнїти. — Прибери пня, то й він покращає. н. пр. — Щоб мінї надїти, аби погарнїти. О. Ст. — Якийсь миршавий був хлопець, а бач як вилюднїв. н. о. — Як вона погарнїшала!
Пунктъ = 1. артику́л (С. Ш.), пункт. 2. пункт, мі́сце, стано́вище, по́стать, головнїше — осере́док. — Київ був би осередком, де-б зібрала ся рада загальна. Кн.
Скла́дывать, сложи́ть, скла́сть, ся = 1. склада́ти (С. Л.), скла́сти, ся, повклада́ти, ся, шматочки до купи — зтули́ти, позту́лювати, до ладу — улаштува́ти, упорядкува́ти, крам — поташува́ти ся, уташува́ти ся. — Склав до купи. — Як в стіжечки поскладаєм, по козацьки погуляєм. н. п. — Прийшов Спас — вже б капустї в головки складати ся час. н. пр. Гр. Чайч. 2. згорта́ти, згорну́ти, позгорта́ти. — Згорнув книжку. — Ой як я прийду, тебе не застану, згорну я рученьки, та й не живий стану. н. п. 3. склада́ти ся, скла́сти ся, ски́нути ся. — Складїмось, куме, грошей по сорок, випъємо, куме, ще й у вівторок. н. п. — Складїмо ся та по таляру, та купим коня та отаману. Скиньмось, братцї, по другому, та купім коня і всю зброю. н. п. — Вони скинулись, зібрали 10 карбованцїв. Кн. —. Скинули ся по 4 шаги, купили горілки. Кр. — Як скинемось од воза по гривнї, тобі вола купим, а скинемось по другій, то й другого купим. н. п. 4. склада́ти, просклада́ти. – А ну, проскладай оце слово. 5. склада́ти, зложи́ти, скла́сти. — Зложи оцї цифри — скільки всього буде. 6. зверта́ти, зверну́ти, скла́сти. — Сам виней; а на мене звертає. — Можна листи назад одіслати, а тую причину на иньшого скласти. н. п. — Сложи́ть вину́ на друго́го = зверну́ти, скла́сти на ко́го. 7. вига́дувати, ви́гадати, склепа́ти (на кого). — Сложи́ть го́лову = голово́ю наложи́ти. — Щоб наложив зрадник головою. н. п. — Сложи́ться (про зріст, постать) = ви́рівнятись, постатнїти.
Стать = склад, по́стать, поста́ва. — Съ како́й ста́ти? = з яко́ї ре́чі? — Подъ стать = під па́ру, до па́ри; до ладу́, до при́кладу. — Добрав коня до пари. — Треба щоб дїло йшло до прикладу. Кр.
Фигу́ра = 1. вид, ви́гляд, поста́ва, по́стать. — Постава сьвята а сумлїння злодїйське. н. пр. — Ставши як зачарований, оглядав її пишну постать. Лев. В. — Таж і постать, як король покійний. Ст. Г. — Дивить ся — щось стоїть, знайома постать. Грінч. — Нема нї одної виразно змальованої постатї. Л. Н. В. — Постать його нагадувала мармурову постать одного з героїв давньої Елади. Кн. 2. фіґу́ра (геометричне і риторичне, теж в картах і танцях). С. Ш. — Окрім того в картах фіґури: туз, король, краля і нижник або хлоп зовуть ся: пани́, а в танцях трудні фіґури: викрута́си.
Шарови́дный = куля́стий (С. Д.), кули́стий, кулюва́тий, банька́стий (С. Л.), опу́клий (С. Л. Жел.), опу́кий, круглобо́кий, галши́ний. — Коли земля куляста, так... Пр. — Земля має постать кулисту. Зем. — Голова у його галшина, хоч бабам намітки галити. Кн.

Запропонуйте свій переклад