Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 105 статей
Шукати «постоян*» на інших ресурсах:

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ага́кання, -ня, с. Постоянный отвѣтъ утвердительнымъ: ага́.
Безви́водно, нар. Постоянно, безпрерывно. У нашого кравця безвиводно робота є. Волч. у.
Безперево́дний, -а, -е. Неистощимый, неиссякаемый; постоянный. Лебед. у.
Безперево́дно, нар. Неистощимо, постоянно. У жида гроші безпереводно бувають. У тій пущі безпереводно вовки є. Волч. у. См. Безвиводно.
Безпере́ста́нку, безпере́ста́нно, безпере́ста́ну, безпере́ста́нці и безпере́стань, нар. Непрерывно, безпрерывно, постоянно. Панни безперестанку реготались. Левиц. І. 286. Щось вило там безперестанно. Котл. Ен. III. 20. Обоє плакали безперестанно. Кв. Ходив по хаті, безперестану човгаючи. Левиц. Пов. 6. Горять свічі безперестанці. Нп. Вода лилась безперестань. Ком. II. 75.
Бе́зпереч, нар. Безпрестанно, постоянно. Блискавка безпереч усю ніч. Волч. у. Я безпереч сижу дома. Лебед. у.
2) Безпрекословно. Галиц.
Безустави́чне и безустави́чно, нар. Безпрестанно, постоянно. Він так безуставичне робить. Безуставично дома сидить. Черк. у.
Безустави́чний, -а, -е. Безпрестанный, постоянный. Вас. 205.
Блукани́на, -ни, ж. Блужданіе, постоянное блужданіе; скитальничество.
Вари́вода, -ди, об. Капризный человѣкъ, принуждающій дѣлать что либо совершенно ненужное и притомъ постоянно придирающійся. См. Варити воду. Не чоловік, а варивода. Ком. ІІ. № 692.
Вари́ти, -рю́, -риш, гл.
1) Варить; стряпать.
Жінко, вари лишень гречані галушки. Рудч. Ск. І. 11. — Дай мені вечеряти, моя ластівко! — Я ж не топила, я ж не варила. Мет. 5. Пиво варити зачинайте. ЗОЮР. І. 223.
2) Безпрестанно уговаривать, читать науку.
Я в хаті челядку варила, варила, щоб ішла служить. Кролевец. у. Во́ду вари́ти. Заставлять кого дѣлать что-либо совершенно ненужное, изъ за одного лишь каприза, притомъ постоянно придираясь. Вередливе, тільки воду варить. Ном. № 2727.
3)
Ка́шу вари́ти. Родъ игры. О. 1861. XI. Св. 31.
Вигриза́ти, -за́ю, -єш, сов. в. ви́гризти, -зу, -зеш, гл.
1) Выгрызать, выгрызть.
2) Изгрызть.
Вигризла всі молоденькі дубки. Рудч. Ск. II. 178.
3) Постоянными придирками заставлять, заставить уйти.
Хто ж, як не ви, і вигризли її з двору. Мир. Пов. II. 95.
Вила́зити, -жу, -виш, сов. в. ви́лізти, -зу, -зеш, гл.
1) Вылазить, вылѣзать, вылѣзть.
Вилазить гадюка. Рудч. Ск. І. 146. Кривда людськая боком вилазить. Ном. № 2294. Кричить, аж з шкури вилазить. Ном. № 3459. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Ном. № 1959.
2) Взлѣзать, взлѣзть.
Кричи, хоч на гору вилізь. Ном. Виліз дружба на липу. О. 1862. IV. 19.
3)
Не вила́зити з чо́го. Быть постоянно въ чемъ. З роботи ніколи не вилазить. Другі в плахтах та запаскам..., а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила. Мир. ХРВ. 25.
Ви́ріб, -робу, м.
1) Издѣліе. Желех.
2) Свободное отъ работы время. Употр. въ выраженіи:
ви́робу нема́. Постоянная работа, нѣтъ свободнаго времени. Мнж. 165. Німці гарно платять наймитам, за те нема у них і виробу. Новомоск. у.
Вихо́дити, -джу, -диш, сов. в. ви́йти, -йду, -деш, гл.
1) Выходить, выйти изъ чего, откуда, куда.
Вийди, вийди, мила з хати. Мет. 10. В панські ворота широко ввійти, та узько вийти. Ном. № 1208. І виходила до його вся земля. Єв. М. І. 5. Чоловік і жінка вийшли у поле жать. Рудч. Ск. І. 11. Як вийшла воля, дак мене ніхто й не наймає. Г. Барв. 315. — з чо́го. Стать выше, перерасти. Я вже вийшла з того, щоб мене лаяти. Лебед. у. — з гро́шей. Падать въ цѣнѣ. Кінь молодий у гроші йде, а старий виходить. Ном. № 10230. Не вихо́дити з горі́лки. Быть постоянно пьянымъ. До самого дівич-вечора я з горілки не виходила. О. 1862. VII. — у доро́гу. Выходить, выйти въ путь. Ой уже син, син Гавриленко у дорогу виходить. Рудч. Чп. 32. — у пани́, міща́не и пр. Дѣлаться бариномъ, мѣщаниномъ и пр. Силкуються вийти або в міщанство, або в панство. О. 1862. ІІІ. 79. — на що, ко́го: Ви́йти на до́бре, на зле́. Окончиться благополучно, хорошо, неблагополучно, нехорошо. Трудно, аби на добре вийшло, що із злих рук прийшло. Ном. № 2876. Ви́йде на на́ше. Будетъ по нашему. Ном. № 1069. Воно́ все на одно́ ви́йде. Одно и то же будетъ. Св. Л. 129. Ви́йти на ко́го. Сдѣлаться чѣмъ. Вони.... виходять на попа без ніякої науки. Св. Л. 130. Ви́йти за ко́го, — за́між. Выйти замужъ за кого. Як вийду за тебе, — зостанусь нещасна. Мет. 48. Вийшла заміж — як за стінку засунулась. МВ. I.
2) Всходить, взойти
Ой вийду я на шпилечок та гляну я на долину. Мет. 80.
3) Происходить, произойти.
Од того вихор вийшов, що як Сатанаїл виніс землю з води, то вода зверху замерзла. Чуб. І. 35.
4) Выходить, выйти, оказаться, быть.
Сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця. Ном. № 9000.
5) О времени: исполняться, исполниться, истечь.
Рік виходить. Рудч. Ск. І. 65. Виходить і другий год. Рудч. Ск. II. 109. Йому ще й года не вийшли женитись. Г. Барв. 475.
6) Обходиться, обойтись, стоить.
Ця керсетка мені чотирі з половиною вийшла: три з половиною за набор та карбованець за пошиття. Черн. у.
Відга́л, -лу и відга́ль, -лю, м. Остановка, отдыхъ, перерывъ. Петро без відгалу робить. Борз. у. Так то проживає Олеся, працюючи без спочинку, без відгалю. МВ. І. 47. На відгалі. На досугѣ, во время отдыха. У вільну годину, на одгалі, як пани роз’їхались у гості, пішов мерщій до панотця. Ком. І. 20. На ове́с нема́ й відга́лу. На овесъ постоянный спросъ. Борз. у.
Вода́, -ди́, ж. Вода. Тихо-тихо Дунай воду несе. Мет. 14. Ой я гляну в чисту воду да на свою вроду. Мет. 65. Не все те переймай, що на воді пливе. Посл. Щоб росло — як з води йшло. Мил. 43. Будь здорова як вода! По во́ду піти́. Пойти къ колодезю, къ рѣкѣ набирать воду. Ой пійду я, да до броду по воду. Мет. 65. За водо́ю піти́. Пойти за теченіемъ воды, т. е. исчезнуть, пропасть. Не дав мені Господь пари, та дав мені таку долю, та й та пішла за водою. Іди, доле, за водою, а я піду за тобою. Нп. І за холо́дну во́ду не ві́зьметься. Рѣшительно ничего не дѣлаетъ, пальцемъ не двинетъ. Увесь день Божий сидить та ґави ловить і за холодну воду не візьметься. МВ. I. 26. Нема́ й проми́тої води́ (кому). Постоянныя преслѣдованія (кого). І ступити мені не дасть; уже нема мені й промитої води. МВ. I. 21. Вода́ живу́ща й зцілю́ща. Живая и мертвая вода (въ сказкахъ). Си́льна, бе́зсильна вода (въ сказкахъ); Вода дающая и отнимающая силу. См. Сильний. Те́плі во́ди. = Вирій. Драг. 7. Ум. Води́ця, води́чка, води́ченька, во́донька.
Гари́кати, -каю, -єш, гл. Ворчать, дѣлать постоянныя внушенія, придираться. Ви нічого не робите, бо нема на вас кому гарикати.
Глядько́, -ка́, м. Тотъ, кто постоянно смотритъ? Глядько не наглядиться, хвалько не нахвалиться. Ком. ІІ. № 200.
Годи́на, -ни, ж.
1) Часъ.
Ой сплю годину, сплю і другую, й а вже повертає та на третюю. Гул. Арт. Укр. п. 33. Як ось із неба дощ полився, в годину ввесь пожар залив. Котл. Ен. II. 33. Ой уночі, а з півночі та о третій годині, гей злапали вдовин сина.... Гол. І. 139. В осени дня — година. Ном. № 613. Вік наш — як година. Ном. № 8265. Що годи́ни. Каждый часъ. Що години треба давати по ложці. Употребляется также въ значеніи: постоянно. Що день, що години питається. Шевч. У Лемковъ годи́ни — стѣнные часы. Вх. Лем. 404.
2) Время, пора.
Не такий світ, не така година да тепера настала. Мет. 241. Та збудила мене мати в обідню годину. Мет. 20. Не за великий час — за малую годину. Так то, бачу, недовга літ наших година: скоро цвіте, скоро, і в’яне, як у полі билина. ЗОЮР. І. 318. По малі́й годи́ні. Немного спустя. Коли по малій годині і він приходить назад, — довго і не барився. Новомоск. у. Заміж іти — не дощову юдину перестояти. Ном. № 8851. Чималу я годину пересиділа, поки вийшла пані. МВ. (О. 1862. ІІІ. 52). Щасливою годиною козак уродився. Мил. 79. Досві́тня годи́на. Предразсвѣтная пора. Шевч. 233. Лиха́ годи́на. Плохія, тяжелыя времена. Лиха година настала. Лиха́ годи́на часто употребляется въ значеніи: злой рокъ, злая судьба. Ой лихая година моя! Одцуралась родина моя! Макс. Бий тебе лиха година! Въ этомъ же значеніи употребляется и чо́рна годи́на. Щоб на тебе прийшла чорна година! Ном. На лихо́ї годи́ни. На какого чорта. На лихої години тобі це здалося? При такі́й годи́ні. Въ такомъ случаѣ. Орла повісить на тичині і при такій годині республіку зробить. Шевч. 582. Часто употребляется тавтологически: час — година. За час за годину милосердному Богу дуту оддав. Нп. Также: день — година. Як із день-години зчиналися великі войни на Україні. АД. II. 3. Оста́тня годи́на. Послѣдній часъ, конецъ жизни. Тепер прийшла на нас остатня година. Впрочемъ остатня година употребляется и просто въ значеніи послѣднее время. В остатню годину йому стало лекше, а то було зовсім погано.
3) Хорошая погода.
Як би була година, то треба б сіно гребти, а то дощі та дощі. Также употребляется: до́бра годи́на — хорошая погода, нега́рна годи́на — дурная погода. На годи́ні ста́ло. Установилась погода. Лохв. у.
4)
Годи́на іде́. Идетъ дождь. Шух. І. 81. Ум. Годи́нка, годи́нонька, годи́ночка.
День, -дня, м.
1) День.
Бодай ти не знав, що сьогодня за день. Ном. Ввесь день весело прогуляли і п’яні спати полягали. Котл. Ен. І. 20. Дасть Бог день, дасть і пожиток. Ном. № 79. Вели́к-день. Свѣтлое Воскресенье. День від дня, день крізь день, день при дне́ві (дні). Изо дня въ день. Мнж. 178. День від дня робили на пана. Каменец. у. Сидить даремне день при дневі. Ном. № 10885. День при дні сварки. НВолын. у. День при дні, день при дні робимо. МВ. І. 98. Сими́ дня́ми, тими́ дня́ми. Въ эти дни, въ тѣ дни. Сталося тими днями. Св. М. І. 9. День-годи́на, із день-годи́ни. Съ нѣкотораго времени? Як із день години спинилися великі войни на Україні. Мет. 385. День за день, день поза день. День за днемъ. День по за день, та й провелося аж до осени. Каменец. у. День у день, по всяк день. Ежедневно. До́ дня. До разсвѣта, предъ разсвѣтомъ. До дня приходив до мене, щоб їхати. Каменец. у. На день до́брий, на добри́день дава́ти. Желать добраго дня. На добридень, серденько. Мет. Боже помагай і день вам добрий. МВ. І. 111. Одного́ дня. Разъ; въ одинъ изъ дней. Одного теплого дня в неділю Санько та Яків сиділи собі на призьбі. Ком. II. 44. По всяк день. Постоянно, всегда. Свекрушини й плахти, і очіпки, і намиста одвічають по всяк день! Кв. Що-дня́. Каждый день, ежедневно. Буде ж твоя, молода дівчино, що-дня спина бита. Чуб. ІІІ. 111. Че́рез цілі́сінький день. Впродолженіе цѣлаго дня. Окроме сухого хліба через цілісінький день нічого не побачить. Кв. II. 324. День-де́нички. Каждый день, рѣшительно каждый день. Я сама день-денички як голубка гуду. Г. Барв. 276. Що в Бо́га день. Ежедневно. Що в Бога день усе голову їсть. Ном. стр. 55.
2) Сутки.
Три дні заходу, а день празнику. Ном. № 191. Блудили хлоп’ята, блудили, сім день да по запічку, а чотирі да по припічку. Чуб. ІІІ. 163.
3) Дни, время жизни.
Мої дні ісписуйте, мої страсті дочитуйте. Чуб.
4) Мѣра поверхности, содержитъ около 1600 кв. саж., подраздѣляется на
упруги (см.). Мир. ХРВ. 77. О. 1862. IX. 5. VIII. 1. Вона хоча й сирота, а грунтівка і хата своя, і поля день п’ять. Осн. 1862. VIII. 7. Ум. Деньо́к. Еней наш плив хоч дуже прудко, та вже ж він плавав не деньок. Котл. Ен. Ой прибав, Боже, ночі на мої карі очі. Упороть, Боже, денька, щоб очі одпочили. Лавр. 26. На деньки́. Поденно. Шух. І. 173.
Дзя́вкало, -ла, с. Постоянно лающій щенокъ.
Жмурко́, -ка́, м. Человѣкъ, постоянно щурящій глаза.
Журли́вий, -а, -е.
1) Склонный къ печали, часто грустящій.
Я собі вдалася журлива, а Параска ніколи не зажуриться, все регочеться. Славяносерб. у.
2) Печальный, грустный.
А Настя йде біла як хустка, ні журлива, ні весела, — от мов з каменю. МВ. ІІ. 52.
3) Заботливый, постоянно заботящійся.
Гей не журливая та не клопотливая бурлацькая голова! Куди гляну, подивлюся: все чужая чужина. Канев. у.
Завжде́нний, -а, -е. Всегдашній, постоянный. Треба їх до діла призвичаїти. От і почалось завжденне призвичаювання. Мир. ХРВ. 127.
Загрі́мати и загри́мати, -ма́ю, -єш, гл.
1) Загремѣть, застучать.
2)
— на ко́го. Закричать на кого. Батько часом на нього загрима. О. 1862. VIII. 19.
2)
— кого́. Постоянными криками, бранью отупить кого. Ще в сповиточку загримають тебе. МВ. І. 45.
Зає́дно, нар.
1) Вмѣстѣ.
Що ж, — каже — або живі будем, або заєдно загинем. Волч. у.
2) Постоянно.
Один чоловік купив собі хату... пожив там трохи, нічого не було, а потім того почала являтися оказія така: заєдно стеля кричить: «Ой упаду, ой упаду!». ХС. IV. 29.
Зани́зування, -ня, с. Способъ вышиванья, при которомъ нитка продѣвается сквозь полотно постоянно въ одномъ направленіи и узоръ получается съ обѣихъ сторонъ ткани. Вас. 193.
Заса́дний, -а, -е.
1) Объемистый, большой.
Це засадні кулі: більше двадцяти кулів не візьмеш на воза. Засадні вуліки, хоч по три рої накидай. Брацл. у. Не треба, казано, дуже засадні снопи в’язати, бо не висадиш і на вила. Могил. у.
2) Крѣпкій.
Засадні коні. Каменец. у.
3) Солидный.
Безпешна будь: чоловік засадний, не ледащо яке. Брацл. у.
4)
Заса́дна зіма́. Продолжительная и постоянная зима. НВолын. у.
Заскуба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. заску́бти, -бу́, -бе́ш, гл.
1) Часто и много драть за волосы; вообще подвергать постоянному дурному обращенію: побоямъ, преслѣдованіямъ и пр.
2) Хватить за волосы.
Кільки заскуб чуприни, тільки і вирвав.
Захво́йдаха, -хи, об. Неряха, постоянно забрызганный грязью, запачканный. Де це ти так зателіпалася, як свиня закалюжена? От захвойдаха! Зміев. у.
За-що-раз, нар. Постоянно, всякій разъ. За-що-раз дощ зачинається з тії закутини. Каменец. у.
Земляни́н, -на, м. Постоянный житель въ сельскомъ обществѣ. Славне село Любчики, веселе... Та ми сюди на селище прийшли, в земляне пишемось любчівські. МВ. II. 96.
Змі́тка, -ки, ж. Кобыла, у которой постоянно бываютъ выкидыши.
Ї́здитися, -джуся, -дишся, гл. Постоянно ѣздить, разъѣзжать. Їздиться усюди з їм. Зміев. у.
Їздня́, -ні, ж. Постоянная ѣзда. Подольск. г.
Какарі́шник, -ка, м. Пѣтухъ, постоянно поющій. Казка про півня какарішника.
Капани́на, -ни, ж.
1) Капаніе постоянное. Желех.
2) Небольшой доходъ по мелочамъ.
Сяка-така капанина буде з парафії: то за треби, то з приносів. Св. Л. 112.
Квокта́ти, -кчу́, -чеш, гл.
1) Клохтать (о насѣдкѣ).
2) Квакать глухо (о лягушкѣ).
Тілько квокче усе жаба здорова.
3) Постоянно охать, стонать, жалуясь на болѣзнь, несчастье и пр. (о человѣкѣ).
Ки́снути, -сну, -неш, гл.
1) Киснуть.
Не можно вже юшки їсти: почала киснути. Учинила вчора хліб, — кисне, кисне, та ніяк не сходе. Харьк. Чи не той то хміль, хміль, що у пиві кисне? ЗОЮР. І. 273. Ки́сне, як соло́ний огіро́к. Постоянно плачетъ. Ном. № 2380. Гля́не — молоко́ ки́сне. Сдѣлаетъ очень кислую физіономію. Ном. 3041.
2) Долго мокнуть.
Чи ти коли пооджимаєш ті сорочки? Доки їм киснути? Харьк.
3) Хандрить, киснуть, плакать.
Та вже мабуть вас так Бог создав, щоб усе киснути. К. ЧР. 290. Часом чоловік не купить на базарі своїй жінці шматок дрантини, а вона киснутиме цілий день. Левиц. І. 499.
4)
у шинку́. Пьянствовать часто. Стали тільки по шинках киснути. Мир. ХРВ. 119.
Ко́лесо, -са, с.
1) Кругъ.
Колесом сонечко вгору йде. Грин. III. 533.
2) Колесо въ экипажѣ, машинѣ, мебели.
А вони окаянні коней зупиняють, у колесах спиці рубають. К. ЧР. Дивися, які баюри колісьми повироблювано. Харьк. Скрині такі на колесах, що було перехилишся та й дна рукою не достанеш. МВ. Ко́лесо млино́ве, ко́лесо мли́нське (Галиц.). Мик. 480. Колесо водяной мельницы. К. водяне́. Наружное колесо водяной мельницы. Мик. 480. То-же значитъ и надві́рне ко́лесо. Черниг. у. К. пале́чне (пале́шне). Внутреннее колесо водяной мельницы, приводящее въ движеніе шестерню. Мик. 480. Черниг. у. К. замахове́. Часть ткацкаго станка. МУЕ. III. 24.
3) Люди, ставшіе въ кружокъ (на сходкѣ, въ собранія казацкой
ра́ди и пр. Увесь поїзд із музиками іде за молодим і стає коло діжи кругом — колесом. МУЕ. 113. Посеред колеса, — а колесо одзначили таке, що з одного краю до другого ледві можно було що почути... — стояв стіл під турецьким килимом. На столі лежала булава Брюховецького з бунчуком і корогвою. К. ЧР. 334. Віщо́ве ко́лесо, су́дне ко́лесо. Собраніе запорожскихъ казаковъ для суда надъ товарищами. Курінне отамання і всяка старшина кінчали первий обід віщового колеса. К. ЧР. 270. Посеред суднього колеса стояв Кирило Тур. К. ЧР. 269. Ра́днє ко́лесо. То-же собраніе для рѣшенія дѣлъ. Кругом раднього колеса крик і гомін. K. ЧР. 335.
4) Рядъ вѣтвей, идущихъ вокругъ ствола дерева приблизительно на одинаковой высотѣ. Шух. І. 224.
5) Игра. Также:
ко́лесо дурне́. Игра состоитъ въ томъ, что взявшіяся за руки дѣти составляютъ вращающійся кругъ, постоянно выворачивающійся то внутрь, то наружу. Ив. 48. Маркев. 73. Ум. Коле́сонько, колісце́, колісча́, колісча́тко. А з мене, березоньки, колесонька будуть. Чуб. 5. 111.
Копани́на, -ни, ж. Копанье постоянное.
Корпи́сочка, -ки, ж. О лисицѣ (въ пѣснѣ): хлопотунья? постоянно копающаяся? Ой не знала удівонька, як у світі жить, та наняла ведмедика за плугом ходить... А лисичку-корписочку обідать носить. Чуб. V. 812.
Кре́котень, -тня, м. Крехтунъ, старый, постоянно крехтящій человѣкъ. Хорольск. у.
Крутня́, -ні́, ж.
1) Постоянное верченіе, вращеніе.
2) =
Крутани́на.
Крутько́, -ка́, м.
1) Вертунъ, постоянно вертящійся, кружащійся человѣкъ. Также: непосѣда? непостоянный?
2) Вихрь.
Крутько схопився. Лохвиц. у. Слов. Д. Эварн. Вѣроятно крутько́м называется собственно тотъ злой духъ, который, согласно народному вѣрованію, производить вихрь.
3) Употребляется какъ нарѣчіе:
крутька́ — кружась. Ізнов удвох носяться наздибочки і крутька по панськи. Г. Барв. 341.
Курку́ль, -ля́, м. Пришлый, захожій изъ другой мѣстности человѣкъ, поселившійся на постоянное жительство. Екатер. г. Залюбовск. Слов. Д. Эварн. Въ Чигир. у. — прозвище, даваемое въ насмѣшку мѣщанами казакамъ черноморцамъ.
Лапани́на, -ни, ж.
1) Постоянное щупаніе. Желех.
2) Постоянное хватаніе.
Ла́стівка, -ки, ж.
1) Ласточка, Hirundo urbica.
Ластівки вилітають, годинку обіцяють. Ном. № 309. Употребляется какъ ласкательное слово, особенно въ формѣ уменьш., по отношенію къ женщинѣ, которая въ поэзіи постоянно сравнивается съ ласточкой. Дівчино моя, переяслівко, поцілуй же мене, моя ластівко! Нп. Челядонько, ластівонько, годуй ти дитину! Коцип. Прокинься, моя ластівочко. Шевч. 317. Ся як ластівка літала в сінцях і в коморі, прибірала коло столу, поралась на дворі. Мкр. Н. Сподівалась невісточки як ластівочки собі на втіху. МВ. II. 12. А в нашій стороні красні дівки, як ластівки, а тут — як ворони. Чуб. V. 20.
2) Четыреугольный кусокъ матеріи, вставляемый въ рубахѣ или другой одеждѣ подъ мышками.
3) Одинъ изъ кусочковъ сукна, преимущественно краснаго, вшиваемыхъ въ свиткахъ у таліи вверху
у́сів. КС. 1893. XII. 449.
4) Названіе игръ: а) дѣтской, состоящей въ попаданіи палками въ брошенную вверхъ палку. Камен. у. б) дѣвичьей, съ пѣсней. Грин. III. 115. Ум.
Ла́стівонька, ла́стівочка. Да ластівочка да купалася, да на бережку да сушилася! Чуб. V. 9.
Латани́на, -ни, ж.
1) Постоянное заплатываніе, накладываніе заплатъ.
Докучила мені оця латанина; що день Божий латки латаю. Богодух. у.
2) Вещь, состоящая изъ заплать; рубище.
Ле́бідь, -бедя, м. Лебедь. Чи важко вам, лебеді, проти води пливучи? Нп. Ум. Лебеде́ць, лебе́дик, лебе́донько, лебе́дочко. Лети, лети, лебедонько сивий, високо з орлами! Чуб. V. 756. Через бистрі річки білим лебедонькам переплини. Чуб. V. 369. Съ лебедемъ постоянно сравнивается казакъ и вообще мужчина. Вже ж білі лебеді серед ставу (в)пали, ой вже ж козаки в чистім полі стали. Чуб. V. 46. Да йшла дівка да яриною да ярина леліє, за нею іде козаченько, як лебідь біліє. Чуб. V. 23. Лебе́дик и лебе́дочко употребляются какъ ласкательное названіе по отношенію къ мужчинѣ, подобно тому, какъ въ русскомъ языкѣ слово «голубчикъ». Мій таточку, мій лебедочку! Мил. 185. Не цуройтесь, лебедики! Шевч. 87. Чого ж тепер заплакав ти?.. Що серце порване, побите, що ось як жити довелося? Чи так, лебедику? — Еге. Шевч. 577.
Ле́жанка, -ки, ж.
1) Лежаніе, ничего не дѣланіе постоянное.
2) Лѣность.
Ле́жанка го напа́ла. Онъ сдѣлался лѣнивъ. Вх. Зн. 32.
3) Сорванная зеленою, но затѣмъ улежавшаяся груша.
Ле́жма, нар. Въ лежачемъ положеніи. Попереду сніп лежма б’ють, а потім сторч поставе. Каменец. у. — лежа́ти. Постоянно, не вставая лежать. Лежма лежу хвора. НВолын. у.
Менджува́ти, -джу́ю, -єш, гл. Постоянно мѣняться; барышничать посредствомъ промѣна. Менджує, як циган кіньми.
Моргани́на, -ни, ж. Постоянное морганіе, миганіе.
Напам’ята́тися, -та́юся, -єшся, гл. Удержать въ памяти, постоянно помнить. У мене діти дрібні, то я не можу напам’ятатися.
Невиво́дний, -а, -е и невиво́дній, -я, -є.
1) Неисчерпаемый, постоянно имѣющійся.
2) Постоянный, всегдашній.
У нас гульня невиводня. О. 1862. VII. 40. Невиводний гість.
Невсипу́щий, -а, -е.
1) Неусыпный, неутомимый, бдительный.
Хазяйкою зробилась невсипущою на все село. Рудч. Ск. І. 179. Наградив тебе Бог жінкою, до тебе доброю, щирою, хазяйкою невсипущою. Кв. І. 2.
2) Постоянный, безпрестанный.
От же все мені туга невсипуща. МВ. І. 18. Чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила? Шевч.
Нена́жир, -ру, м. Обжорство, постоянный позывъ къ ѣдѣ. Ненажир напав. Ном. № 12222.
Неруши́ме, нар. Не двигаясь съ мѣста, постоянно. Ми з прадіда живемо тут нерушиме. Борз. у.
Ни́шпорка, -ки, об.
1) Человѣкъ, постоянно чего-то ищущій, во все сующій свой носъ для развѣдыванія.
Годі нишпоркою ходити на довідки до нас.
2)
ж. Шареніе, исканіе. Піти́ по ни́шпорках. Начать выискивать, шарить.
Обла́тувати, -тую, -єш, сов. в. облата́ти, -та́ю, -єш, гл.
1) Класть, положить заплаты, починять, починить, положивъ заплату.
2)
— кого́. Постоянно чинить чью-либо одежду, починить чьи-либо одежду и бѣлье (все), положить заплаты на чьи-либо одежду и бѣлье. Нема кому ні обіпрать, ні облатать — треба женитися. Ном. № 8845. Та їх (діти) треба обшить, треба й облатать. Мил. 222.
3) Дѣлать срубъ въ колодцѣ? обгородить
ла́тами? Ой у полі криниченька та й облатаная. Чуб. V. 911.
4)
Облатати бо́ки. Отколотить. Мене виганяють, кийом боки облатають. Грин. III. 159.
Обмива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. обми́ти, -ми́ю, -єш, гл. Обмывать, обмыть. Узяв чобіт, пішов обмивать до ставка. Рудч. Ск. І. 67. Значить еще: мыть, обмывать кого либо постоянно, обмыть. Треба (діти) й обіпрать, треба й обчесать, треба й обмивать. Мил. 222. Жінка обшиє, обмиє, нагодує, ще й поськає. О. 1862. IV. 77.
Обчі́сувати, -сую, -єш, сов. в. обчеса́ти, -чешу́, -шеш, гл.кого́. Расчесывать, чесать кого-либо постоянно. Та їх (діти) треба обшить, треба й облатать, треба й обіпрать, треба й обчесать, треба й обмивать. Мил. 222.
Осатани́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Разозлить, взбѣсить. Махнула швидко до Троянців, щоб сих латинських постоянців по свойому осатанить. Котл. Ен. IV. 41.
Перево́дитися, -джуся, -дишся, сов. в. перевести́ся, -ду́ся, -де́шся, гл.
1) Переводиться, перевестися.
2)
на. Бѣднѣть, обѣднѣть, разориться. Перевівсь ні на се, ні на те. Ном. № 1848.
3)
на. Вырождаться, выродиться. З панів переведуться на шолудивих кошенят. Стор. МПр. 46.
4) Вымирать, вымереть, пресѣчься, угаснуть; исчезать, исчезнуть.
Бодай його кодло з накоренком перевелось. Ном. № 3788. Съ отриц.: не перево́дитись. Постоянно быть, находиться. Старости не переводяться в Олесиній хаті.
5) Измѣняться. измѣниться, перемѣниться.
З ранку година, а на вечір мабуть на дощ переведеться. Харьк. г.
Пере́ста́нок, -нку, м. = Перестан. Без пере́ста́нку. Постоянно. Без перестанку я о тім думаю, чи будеш ти моя. Чуб. V. 358.
Пла́вня, -ні, ж. Пойма, тростниковыя и камышевыя заросли, частью постоянно затопленныя, частью затопляемыя только весною во время половодья, перемѣшанные съ заливными сѣнокосами. Вас. 206. КС. 1883. І. 43. Поп. 256.
Плюва́ка, -ки, об. Постоянно плюющій, плюющая. Ум. Плюва́чка.
Побі́гач, -ча, м. Постоянно бѣгающій туда и сюда человѣкъ. Рк. Левиц.
Побігу́ця, -ці, ж.
1) =
Побігайка. Та не можна її (наймички) держати: така побігуця, що ніколи в хаті не всидить. Валк. у.
2)
мн. = Побіганки. Справля́ти побігу́ці. Вѣчно бѣгать, постоянно уходить изъ дому. Що се ти побігуці справляєш? Лохв. у.
Побігу́щий, -а, -е.
1) Живой, проворный, подвижной. Вх. Зн. 17.
2) Постоянно бѣгающій туда и сюда человѣкъ. Желех.
Повсіча́сний, -а, -е. Всегдашній, постоянный, вѣчный. Нема... не переходячого на божому світі, нема повсічасного, навічного — або перейде, або привикнеш. МВ. (КС. 1902. X. 149.
Покрада́ти, -да́ю, -єш, гл. Красть постоянно понемногу.
Поми́йник, -ка, м. Первоначально — человѣкъ, занимающійся выносомъ помоевъ, а затѣмъ всякій человѣкъ, занимающійся грязной работой; бранное слово. Лохв. у. Ти помийник жидівський. Гн. II. 70.
2) Собака, постоянно роющаяся въ помояхъ, любящая помои. Лохв. у.
Постоя́нець, -нця, м. Солдатъ на постоѣ. Черк. у. Махнула швидко до троянців, щоб сих латинських постоянців по своєму осатанить. Котл. Ен. IV. 41.
Постоя́нка, -ки, ж. Остановка. Ромны.
Постоя́нний, -а, -е = Постояльний. Заїхали на постоянний двір. Драг. 174.
Постоя́ння, -ня, с. Стояніе. Хилилася береза своїй зеленій діброві: дякую ж тобі, зеленая діброво, за моє постояння, кілько я у тобі стояла, буйного вітру не знала. Рк. Макс.
Похню́па, -пи, об. Человѣкъ, постоянно смотрящій въ землю, угрюмый.
Походе́ньки, -ків, м. Хожденіе, постоянное хожденіе. Походеньки та посиденьки справляє. Левиц. КС. 66. А він по всяк час у походеньках. Харьк. г.
Походю́щий, -а, -е.
1) =
Походящий. Походюща оснівчиця. Лохв. у.
2) Перехожій, неживущій постоянно въ одномъ домѣ.
Походющий кіт. НВолын. у.
Проми́тий, -а, -е. Промытый. Нема́ проми́тої води́ кому́. Постоянныя придирки къ кому. Г. Барв. 288. Почала братова мене знов допікати. Вже тепер і ступити мені не дасть; уже нема мені й промитої води: та те не добре, та се не гаразд. МВ. І. 21. Промитої води не дав. И вздохнуть не даетъ. Г. Барв. 493. Не було́ в те́бе проми́тої годи́ни — не было у тебя и часу свободнаго. Кролев. у. Сказано: промитої години дитя не дасть — усе плаче. Кролев. у.
Проточи́ти, -чу́, -чиш, гл.
1) Прогрызть; прорыть (нору).
Так уже добре накрила діжку з борошном од мишей; а вони дірку проточили і таки долізли до борошна. Харьк. г.
2) Очистить на грохотѣ (зерновой хлѣбъ).
3)
го́лову. Надоѣсть постоянными настояніями, приставаніями и пр. Вже він проточив мені голову: єднайте та й єднайте Оленку. Г. Барв. 397.
Протурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл.
1) =
Протуркотати.
2)
го́лову, у́ха. Намозолить уши, твердя постоянно одно и то-же. Ти вже мені сими молодощами й голову протурчав. Г. Барв. 497.
Раз, -зу, м.
1) Разъ.
Раз мати родила, раз і помірати. Ном. № 4268. Лінивий два рази робить, скупий два рази платить. Ном. № 4673.
2) Одинъ.
Раз, два, три, чотирі, — до драбини причепили. Нп.
3) Однажды, одинъ разъ.
Пішов я раз на вулицю, та й тепера каюсь. Нп.
4) Случай.
Трахвив на злий раз. Ном. № 1807. Порятуй мене в пригоді, а в добрім разі не потребуєм рятунків. Ном. № 2328.
5)
Раз-разо́м. Однимъ одинъ разъ. Тільки раз-разом пан мене за вухо поскубли. Г. Барв. 475. Я тільки раз-разом був у Катеринославі. Кобел. у.
6)
Раз коло ра́зу. То и дѣло, безъ промежутковъ. Я скребла моркву раз коло разу. Н.-Волын. у.
7)
Раз-по́-раз, раз-поз-(проз)-раз, раз-у-раз. Постоянно, то и дѣло, поминутно. Стука раз-по-раз, мов його домовик душить. Ном. № 3142. Чого таки тобі раз у-раз до церкви ходить? ЗОЮР. І. 50. Сичі в гаю перекликались та ясень раз-у-раз скрипів. Шевч. 26.
8)
Одного́ разу́. Однажды. Одного разу над містечком стояла тиха місячна літня ніч. Левиц. І.
9)
Від-ра́зу, до-ра́зу = Відразу, доразу. Се він, — впізнала до-разу Катря. МВ. II. 112.
10)
В-раз = Ураз. Плини, плини, дитятко, плини враз з водою. Чуб. Вітаймо, дитятко, ураз його матку. Чуб.
11)
За-що-раз. Каждый разъ. За-що-раз дощ зачинаєся з тії закутини. Каменец. у.
12)
Ні-раз. Вовсе. Нема ладу ні-раз. Васил. у.
13)
Як-раз. Какъ разъ, въ пору. Як-раз батька в лоб, щоб не знав, куди «соб». Ном. № 1779. Якраз Савці свитка, та тільки рукавів нема. Ном. № 7562. Ум. Разо́к, разо́чок.
Рипотня́, -ні, ж. Скрипъ постоянный.
Розве́штатися, -таюся, -єшся, гл. Постоянно шляться, бродить.
Скрізь, нар. Вездѣ. Скрізь добре, де нас нема. Ном. Скрізь гармидер та реготня в хаті і на дворі. Шевч.
2) Всегда, постоянно.
Він скруозь так робить, — так і вчора й позавчора було. Черн. г.
Станівки́й, -а́, -е́.
1) Возмужалый, достигшій совершеннолѣтія. Подол. г.
Дівка станівка, пора заміж. НВолын. у.
2) Постоянный, установившійся.
Станівка зіма. Черк. у.
Стате́чний, -а, -е. Постоянный, степенный, солидный, порядочный, благоразумный. Єсть багато людей і статечних, і значних, що залицяються на тебе. К. (ЗОЮР. II. 200). Сватай мене, козаченьку, я дівчина статечна. Чуб. V. 223. Маєш ти розум, маєш ти статечний. Грин. III. 672. Держися війська все середнього і козаченька все статечного. Лукаш. 88.
Стате́чність, -ности, ж. Постоянство, степенность, солидность, порядочность, благоразуміе. А старшина, занедбавши свою статечність, та гоцака! аж курява пішла. Канев. у. Достатечность показує статечность. Ном. № 1363.
Стате́чно, нар. Постоянно, степенно, солидно; порядочно; благоразумно.
Стогні́й, -нія́, м. Постоянно стонущій человѣкъ. Рк. Левиц.
Стогні́йка, -ки, ж. Постоянно стонущая женщина. Харьк.
Сумли́вий, -а, -е. Постоянно печалящійся. Сумлива невістка, сумлива. Чуб. III. 206.
Тереби́ти, -блю́, -би́ш, гл.
1) Чистить, очищать отъ шелухи, шелушить.
Рання пташка носок теребить, а пізня очиці жмурить. Ном. № 11309. Теребити хвасолю, горох, кукурузу. Шейк.
2) Очищать поле отъ кустарниковъ, деревьевъ. Шейк.
3) Всаживать.
Котре кволе, то голови у діжку не теребить.
4) Ѣсть усердно.
5) Твердить, говорить постоянно.
Що кому треба, той про те теребить. Ном. № 9753.
Те́ртися, тру́ся, тре́шся, гл.
1) Тереться.
Колесо треться. Ком. II.
2) Тереться, постоянно быть гдѣ.
Тертися по під вікнами. Левиц. Поміж пани треться, то всякого дива наслухається. Св. Л. 82.
3) О рыбахъ: метать икру. Шух. І. 225.
Ту́ркало, -ла, с.
1) =
Туркавка.
2) Твердящій постоянно объ одномъ и томъ же. Шейк.
Усе́, нар.
1) Все.
Усе забрав, нам нічого не кинув.
2) Постоянно, всегда, все.
Усе я, та я — чом-же ви не говорите? Ном. № 2980. Був собі купець: він усе їздив по морі. Рудч. Ск. І. 100. Зіма біла, та не їсть снігу, а все сіно. Ном. № 621. Все їдно́. Все равно.
Хапани́на, -ни, ж.
1) Хватанье, расхватыванье.
2) Взяточничество постоянное.
3) Спѣшка, торопливость.
Ходя́чий, -а, -е.
1) Ходящій.
2) Бродячій, не осѣдлый, находящійся постоянно въ движеніи.
Чумаки — народ ходячий. Вольному воля, а ходячому путь.
3) О больномъ: не лежавшій, на ногахь находившійся во время болѣзни.
Ота жінка ходяча вмерла. НВолын. у. У нас увесь такий рід, що ходячий мре.
Чарчи́на, -ни, ж. = Чарка. Я випив ще одну чарчину. Алв. 46. На́шим усе́ чарчи́на воро́чається, — т. е. есть постоянные случаи выпить. Грин. І. 238.
Шмарово́з, -во́за, м.
1) Подмазывающій колеса, а затѣмъ и всякій, имѣющій много дѣла съ возами, выпачканный постоянно въ смолу, много ѣздящій, напр. занимающійся извозомъ. Рудч. Чп. 257.
2) Грязно одѣтый человѣкъ.
Пішли парубки, лишень шапки видко, лишилися шмаровози — подивитися гидко. Чуб. V. 458.
Щебетли́вий, -а, -е.
1) О птицѣ: постоянно щебечущій, пѣвучій.
Пташечко моя щебетлива.
2) Говорливый.
Весела собі, щебетлива. МВ. II. 36.