Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 14 статей
Запропонувати свій переклад для «потала»
Шукати «потала» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бре́нный
1) тлі́нний;
2) нетрива́лий, недо́вгий, ма́рний. [На цьо́му ма́рному сві́ті].

-ые остатки – тлі́нні зоста́нки, тлінь (р. -ни). [Ти тлінь тепе́р, пога́не, ме́ртве м’я́со, пота́ла для моги́льної че́рви (Крим.)].
Ги́бель
1) заги́н, заги́біль (
и заги́бель) (р. -бели), згу́ба; реже: поги́бель, ги́бель (р. -бели), погу́ба, ещё реже: па́губа, згин, заги́б, заги́ба; (галицк.) заги́бок, пропа́док, заги́блиця (р. -ці), (уничтожение) загла́да. [Терпи́ до заги́ну (Шевч.). Боро́тися до заги́ну (Грінч.). Готу́ють нам заги́бель (Крим.)].
На ги́бель, на верную ги́бель – на заги́н, на згу́бу, на зги́н, на пе́вну (видю́щу) згу́бу.
Привести к ги́бели – дове́сти до заги́ну, заве́сти в поги́бель (Квітка). Ги́бель ему (Сгинь он!) – хай він зги́не! на ньо́го про́пасть!
2) (
бедственное положение, безвременье) безголо́в’я. [ Бенькету́ють вра́жі ля́хи, – на́ше безголо́в’я (Шевч.)];
3) (
пагуба) погу́ба, згу́ба. [Той мета́л – був погу́бою й для ті́ла, а не ті́льки для душі́ (Крим.)];
4) (
с’едение, разорение) пота́ла. [Попусти́ти свій край на пота́лу (Леонт.)];
5) (
несметное множество) си́ла, си́ла-силе́нна, бе́зліч (р. -чи), незліче́нно, незліче́нно чого-не́б.; до на́пасти, до сму́тку чого-не́б. [Гро́шей у йо́го до сму́тку. Куре́й тут – до на́пасти. Гро́шей незліче́нно].
Поруга́ние – (действием и словами) нару́га, пота́ла; (словами) несла́ва, (з)несла́влення, га́ньба́, публі́ка. [Наш край в нево́лі і в нару́зі (Олесь)].
На -ние – на нару́гу, на пота́лу.
На общее -ние – на публі́ку.
Подвергаться -нию – терпі́ти нару́гу, зазнава́ти, зазна́ти нару́ги.
Отдавать на -ние – завдава́ти, завда́ти, віддава́ти, відда́ти на нару́гу.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПОРУГА́НИЕ фраз. пота́ла [не дать на поругание не да́ти на поталу].

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бренный
• Бренные останки
(устар.) – тлінні останки; тлін(ь). [Ти тлінь тепер, Погане, мертве м’ясо, Потала для могильної черви. Кримський.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Пота́лас’едение, истребление.
На пота́лу да́ти, пода́ти, пода́тися – в добычу, в жертву отдать, быть отданным.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

пота́ла, -ли; на пота́лу кому

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

На-пота́лу. См. Потала.
Подава́ти, -даю́, є́ш, сов. в. пода́ти, -да́м, -даси́, гл.
1) Подавать, подать.
Як Бог дасть, то і в вікно подасть. Ном. № 13. Будеш, будеш ти лежати, питонки прохати, та нікому тобі буде і кухля подати. Мет. 86. Подай, мила, свою білу ручку. Мет. 261.
2) Давать, дать.
Він мені подав за себе викуп. К. Іов. 73. Йому подам на суд увесь мій побит. К. Іов. 27. Він подавав кожному в руку. Рудч. Ск. І. 67. Подавав серпи їм золотії. АД. І. 81. Подати милостиню. Кв. На церкву подав. Г. Барв. 208. — до рук. Вручать, вручить. — зві́стку. Извѣщать, извѣстить. Левиц. І. 57. Мил. 217. — рушники́. Обычай сватовства: принимая предложеніе, перевязать сватовъ особо для того приготовленными полотенцами. От послався до неї, — вона й рушники подавала. Рудч. Ск. II. 49.
3) Отдавать, отдать въ выраженіяхъ: —
на глум, на пота́лу — см. глум, потала.
4) Передавать, передать, посылать, послать — письмо, деньги или подарокъ.
Вибачайте, що так довго листу не подавала. О. 1862. IX. 111. Коли я умру, то й поховайте і до моєї миленької листи подайте. О. 1861. IV. 96. Ми одписували своєму салдатові та й подали йому два карбованці. Я б гостинчик (татові) подавала, та ніким подать. Мил. 182. Пода́ти мо́ву. Передать (слова). Подали тую мову один по одному, один по одному. ЗОЮР. І. 6.
5)
го́лос. Отзываться, отозваться, заговорить. Чи ви поніміли? Подайте хоч голос.
6) Казаться, показаться.
На лиці наче б то чорний подає. Зміев. у.
7)
Подало́ му. О больномъ: ему лучше. Угор.
Подава́тися, -даю́ся, -є́шся, сов. в. пода́тися, -да́мся, -даси́ся, гл.
1) Подаваться, податься, наклоняться, наклониться.
Зелененька ялиночка на яр подалася. Чуб. V. 122.
2) Раздаваться, раздаться, расширяться, расшириться. Ном. № 12013.
Широкая да улиця да ще й подалася. Чуб. V. 421.
3) Отступать, отступить, подвигаться, подвинуться.
Перед мечем назад не подається. К. Іов. 89.
4)
— кому́. Уступать, уступить, податься. Грицько перший раз подався кацапові, а другий раз не подався. Рудч. Ск. І. 201.
5) Ослабѣть, похудѣть.
Його жінка дуже подалась, змізерніла, зблідла. Лев. Пов. 155.
6) Отправляться, отправиться.
Подалась до річки. Мнж. 1. Подалась на чуже село. Г. Барв. 366. Глянув тільки в хату, та й подавсь геть у поле. Зміев. у. Осідлали кониченьки, в степи подалися. Грин. ІІІ. 591.
7)
на пота́лу. См. Потала.
Потава́ти, -таю́, -є́ш, сов. в. пота́ти, -та́ну, -неш, гл. Тонуть, утонуть. Вх. Зн. 54. Миколай пішов за попом водою, але не потавав. Гн. II. 240. Відро було залізне та й потало у криницю. НВолын. у. Ой упала звізда з неба, потала в кирницю. Гол. І. 289. У синє море сонце вже потало. Федьк.
Пота́ла, -ли, ж. Съѣденіе; истребленіе. На поталу да́ти, пода́ти, пода́тися. Въ добычу, въ жертву отдать, быть отданнымъ. У чистому полі поховайте, звіру-птиці на поталу не подайте. АД. І. 114. А віри християнської на поталу в вічний час не подайте. АД. II. 14. У найми не пускала, у чужі руки на поталу не давала. Грин. III. 692. Довелося валятися, звіру-птиці на поталу податися. АД. І. 132.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Пожра́ніе = пожире́ння, пота́ла (С. З.). — Переказує змій цареві, щоб він або три вози золота дав або старшу дочку на пожирення. н. к. Гр. Чайч. — Тїло моє поховайте, зьвіру птицї на поталу не дайте. н. д.
Позо́ръ = позо́р (С. Жел.), страмо́вище (С. Жел.), стидо́вище (С. Жел.), ганьба́, нару́га, несла́ва, публїка, пору́га, пота́ла. — Нема у їх нї сорому, нї позору. Кн. — Страмовище та й годї! Катеринос. — Ой сьміх та й публїка: била жінка чоловіка! н. п.

Запропонуйте свій переклад