Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 57 статей
Запропонувати свій переклад для «почин»
Шукати «почин» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Начи́н – поча́ток (-тку), почи́н (-ну), почи́нок (-нку); см. Нача́ло 2 и Почи́н 1.
Почи́н
1) (
начало) почи́н (-ну), зачи́н (-ну), поча́ток (-тку), почи́нок (-нку). [Хо́дить хоро́ба по лю́дях, з діте́й зачи́н].
Продать дешево для -ну – прода́ти де́шево на почи́н, для почи́ну;
2) (
инициатива) за́хід (-ходу) и за́ходи (-дів, мн.) по́чин (-ну), при́від, при́звід, по́від (-воду).
Делать -чи́н – дава́ти при́від чому́, ве́сти пе́ред у чо́му. [Мото́рний, смі́ливий, він скрізь дава́в усьому́ при́від (Мирн.)].
По -чи́ну кого-л. – за́ходом чиї́м, за́ходами чиї́ми, з по́чину кого́. [За́ходами кооперати́вного товари́ства заку́плено тра́ктори. З по́чину ки́ївських цензу́рних сфер (Єфр.)].
По собственному -ну – вла́сним за́ходом, за вла́сним при́водом.
Започи́н, см. Почи́н.
Зачи́н – зачи́н, почи́н (-ну), поча́ток (-тку), (повод) при́від (-воду). [Так лиха́ годи́на й хо́де по лю́дях; усе́ з діте́й зачи́н (Харк. п.)].
Зачина́ние
1) зачина́ння;
2) почи́н (-ну);
3) (
сначала) початкува́ння.
Заявля́ть, заяви́ть кому
1) (
сообщать) заявля́ти, заяви́ти кому́, завідомля́ти, завідо́ми́ти кого́, осві́дчувати, осві́дчити кому́, ознаймува́ти, ознайми́ти кого́, (предлагать) зага́дувати, загада́ти кому́. [Моя́ лю́бая дити́но, заявля́ю тобі́ свою́ во́лю (Стор.). По зако́ну 1781 р. пани́ пови́нні були́ приста́ти на ви́куп, як ті́льки про це їм селя́ни загада́ють (Доман.). В «Кра́шанці» Кулі́ш ознайму́є, що всі украї́нські істори́чні джере́ла брехли́ві (Грінч.)];
2) (
проявлять) виявля́ти, ви́явити, проявля́ти, прояви́ти.
-ть себя чем – заявля́тися, заяви́тися чим, визнача́тися, ви́значитися як хто, як що; (сторонником ч.-л.) признава́тися, призна́тися до чо́го.
-ть себя, о себе (обнаруживать своё присутствие) – пока́зуватися, показа́тися кому́, зголо́шуватися, зголоси́тися у (до) ко́го, подава́ти, пода́ти свій го́лос, об’явля́тися, об’яви́тися, оповіща́тися, оповісти́тися ким (через кого), чим, озива́тися, озва́тися. [Хто хо́че працюва́ти в комі́сії, ма́є зголоси́тися у (до) секретаря́. До́сі зголоси́лося нови́х чле́нів де́в’ятеро. Коли́-б не Галичина́, то (украї́нство) фізи́чної не ма́ло-б змо́ги подава́ти свій го́лос, як окре́ма на́ція (Єфр.). Піп нічи́м не об’явля́всь, і Раї́са тро́хи заспоко́їлась (Коцюб.). Дає́ почи́н тій індивідуалісти́чній пое́зії, що оста́нніми часа́ми почина́є у нас озива́тись (Єфр.)];
3) (
документ) засві́дчувати, засвідча́ти, засві́дчити.
Зая́вленный – зая́влений, завідо́млений, осві́дчений; ви́явлений, проя́влений; зголо́шений; засві́дчений.
Проживает с незая́вленными документами – ме́шкає з незасві́дченими доку́ментами.
Незая́вленный жилец – незая́влений (незголо́шений) пожиле́ць.
Инициати́ва – ініціяти́ва, при́від (-воду), почи́н (-ну), за́хід (-ходу).
По -ве – з ініціяти́ви, з почи́ну, за почи́ном, за при́водом чиї́м.
По собственной -ве – з вла́сного почи́ну, з вла́сної ініціяти́ви.
Человек с -вой – люди́на з ініціяти́вою; люди́на замі́риста. [Він парубчи́на замі́ристий, з кле́пкою в голові́ (Кон.)].
Лё́гкий и -гок
1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)].

-кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух.
-кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж.
-кий мусор, горн. – штиб (-бу).
-кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́.
Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис).
-кая кавалерия – легка́ кінно́та.
-кое войско – легке́ ві́йсько.
-кая атлетика – легка́ атле́тика.
-кое орудие – легка́ гарма́та.
-кое ружьё – легка́ рушни́ця;
2) (
малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й.
-кая проседь – леге́нька сивина́.
С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий.
-кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки.
-кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)].
-кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру.
-кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́).
-кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць.
-кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)].
-кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра.
-кая вина – неважка́ прови́на.
-кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін.
-кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки.
-кая улыбка – леге́нька у́смішка.
-кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін).
-кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон.
У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить.
-кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух.
С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією.
На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем).
-кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́.
-кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь.
-кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на).
-кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар).
У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар.
-кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги).
-кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки.
Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно.
-кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи).
-кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча.
-кое сердце – м’яке́ се́рце.
-кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н.
-кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во.
-кий раствор – неміцни́й ро́зчин.
-кий напиток – легки́й напі́й.
-кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух).
-кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі;
3) (
необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)].
-кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки.
-кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб.
Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)].
-кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб.
-кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб.
Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.).
-кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий.
-кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска.
-кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря;
4) (
нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий.
-кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та).
-кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт!
-кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний.
-кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння.
-кий слог – легка́ мо́ва.
Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву.
-кий стих – легки́й вірш.
-кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит.
-кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця).
Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху.
-кая добыча – легка́ здо́бич;
5) (
весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий.
-кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́.
-кая шутка – леге́нький жарт.
-кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій.
-кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками.
-кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь.
-кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум.
-кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення.
Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне).
-кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча.
-кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на.
-кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ.
-кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві.
С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́.
-кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи.
-кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос.
-кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка.
-кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство;
6) (
легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний.
-кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв.
Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця.
-кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї.
Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну;
7) (
быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)].
-кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги.
-кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й.
-кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)].
-кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки).
-кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку.
С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)].
Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)].
Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч).
Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)].
-кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка.
-кий на язык
а) язика́тий, слизькоязи́кий;
б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий.

-гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка).
-кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля);
8) (
негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й.
-кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на.
-кие украшения – легкі́ оздо́би.
Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)].
Становиться более -ким, см. Легча́ть.
Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький.
Легкору́кий – легкору́кий, до́брий на почи́н.
Лихо́й, прлг.
1) (
бойкий, удалой) –
а) (
о человеке) хва́цький, мото́рний, голі́нний, бадьо́рний бадьори́стий, жва́вий, бра́вий.
-хо́й малый – мото́рний па́рубок (-бка), голі́нний хло́пець, зух (-ха), ко́зир (-ря), коза́к (-ка́); срв. Лиха́ч 1. [Ене́й був па́рубок мото́рний і хло́пець хоть куди́ коза́к (Котл.)].
-хо́й ездок – бра́вий їзде́ць (-дця́).
-хо́е дело – молоде́цька спра́ва;
б) (
о лошади) баски́й. [Пої́хала в свої́м ридва́ні баски́ми ко́нями, як звір (Котл.)];
2) (
худой, злой, злобный) лихи́й, злий; срв. Злой 1. [Як до те́бе ходи́ти, тебе́ ві́рно люби́ти? В те́бе ба́тько лихи́й, в те́бе ма́ти лиха́, і соба́ки лихі́ (Пісня). Зла́я до́ля (Шевч.)].
-хая болезнь – пога́на сла́бість, лиха́ (францу́зька) хворо́ба, пра́нці (-ців).
-хо́й глаз – лихе́ (урі́чливе, урі́чне) о́ко.
-хо́е дело – недо́бре ді́ло, лихи́й учи́нок (-нку), злочи́нство.
-ха́я сторона – лиха́ краї́на (сторона́).
-хо́й человек – лиха́ люди́на.
-хи́м (благим) матом кричать, см. Мат.
-ха́ беда почин – ва́жко розгойда́тися, а да́лі ле́гко.
-хо́е споро: не умрёт скоро – по́гань сиві́є, та не старі́є.
-хо́е лихим избывается – на лю́ту х(в)оро́бу лю́тий і вік.
Тот не лих, кто во хмелю тих – хто п’є та спить, той не гріши́ть;
3) (
сердитый) злий, лихи́й, лю́тий, серди́тий на ко́го.
За что до нас ты лих? – за що (чого́) ти злий (лихи́й) на нас? За що на нас ти злу́єш?
Нача́ло
1) (
в пространстве) поча́ток (-тку) и (зап.) почато́к (-тку́). [От поча́ток до́шки, а от кіне́ць її́ (Київщ.). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (Київщ.). Поча́ток (Шевче́нкової) пое́ми «Княжна́» (Доман.)].
В -ле книги – на поча́тку кни́жки (кни́ги).
От -ла до конца – від поча́тку (від кра́ю) до кінця́ (до кра́ю). [Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (Київщ.)].
-ло долины – верхі́в’я (поча́ток) доли́ни.
Брать -ло – почина́тися, (реже) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (Звин.)];
2) (
во времени) поча́ток и (зап.) почато́к, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку). [Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Був поча́ток о́сени (Грінч.). Перед поча́тком уче́ння (Васильч.). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Грінч.). Почи́нок слове́сности ру́ської (Куліш)].
Не иметь ни -ла, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю).
Нет ни -ла, ни конца – нема́(є) ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю), нема́(є) поча́тку (почи́ну) і кінця́ (кра́ю, кінця́-кра́ю). [Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Шевч.)].
В -ле, см. Внача́ле.
В -ле чего – на поча́тку чого́. [На поча́тку ново́го семе́стру (Київ)].
В самом -ле чего
а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́;
б) з почи́ну, з почи́нку;
срв. ниже С самого -ла а) и Снача́ла;
в) (
в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в ко́рені. [Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (Франко)].
В -ле жизни – на поча́тку (свого́) життя́.
В -ле своего поприща – на поча́тку свого́ життьово́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри).
-ло весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сни).
В -ле весны – на поча́тку весни́, на про́весні.
-ло года – поча́ток ро́ку.
В -ле года, месяца – на поча́тку ро́ку, мі́сяця.
-ло мира – поча́ток (первопоча́ток) сві́ту. [До поча́тку сього́ сві́та, ще до чолові́ка (Рудан.). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (Крим.)].
От -ла мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся).
-ло пятого (часа) – поча́ток на п’я́ту (годи́ну).
В -ле пятого – на поча́тку п’я́тої.
Для -ла (для почина) – на поча́ток, на почи́н, для почи́ну. [Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Грінч.). Да́йте нам на почи́н (Грінч. III). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (Мова)].
О -ле этого ещё и не думали – про поча́ток цього́ ще й не ду́мали, ще й заво́ду того́ нема́(є) (не було́).
От -ла – з поча́тку, з почи́ну; срв. Искони́. [Не за́повідь нову́ пишу́ вам, а за́повідь стару́, котру́ ма́єте з почи́ну; за́повідь стара́, се сло́во, котре́ ви чу́ли з почи́ну (Біблія)].
От -ла до конца – від (з) поча́тку (з почи́ну) до кінця́, (диал.) з поча́тку до оста́нку. [Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (Куліш). З поча́тку до оста́нку він ці́лий вік не вила́зить з чужо́ї робо́ти (Звин.)].
По -лу – з поча́тку, з почи́ну. [З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (Самійл.)].
Судить по -лу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що.
С -ла существования чего – відко́ли існу́є що.
С -ла существования мира – відко́ли існу́є світ, як світ стої́ть (наста́в), як світ сві́том.
С самого -ла
а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу;
см. ещё Снача́ла. [З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Грінч.). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Греб.). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М. Вовч.). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка)];
б) (
прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м. [Насампере́д я перекажу́ вам зміст кни́жки (Київ)];
в) (
сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу. [Ми ті́льки-що наткну́лись, він та́к-таки зра́зу і поча́в ла́ятись (Новомоск.)].
Начать с самого -ла – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю). [Я почну́ від са́мого кра́ю (Кониськ.)].
С -лом двадцатого столетия – з поча́тком двадця́того столі́ття (Вороний).
Брать (вести) -ло – бра́ти поча́ток (почи́н), (роз)почина́тися.
Иметь -ло в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чо́му и з (від) чо́го.
Полагать, положить, давать, дать -ло чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́ и чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від. [Шекспі́р покла́в поча́ток сьогоча́сної коме́дії (Рада). Я не скупи́й на подя́ку і, щоб зроби́ти поча́ток, пора́джу… (Куліш). Ле́ся Украї́нка дає́ почи́н індивідуалісти́чній пое́зії (Рада). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (Біл.-Нос.). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (Тобіл.). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (Н.-Лев.)].
Получать, получить -ло от чего – почина́тися, поча́тися, става́ти, ста́ти з (від) чо́го, похо́дити, піти́, вихо́дити, ви́йти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти з чо́го; срв. Происходи́ть 2. [З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (Рудан.). Як і від чо́го все ста́ло? (Самійл.)].
-ло этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чо́го.
-ло этого рода идёт от такого-то – цей рід похо́дить (іде́) від тако́го-то.
Доброе -ло полдела откачало (– половина дела) – до́брий поча́ток – полови́на спра́ви (ді́ла); до́брий поча́ток (почи́н) до кінця́ доведе́; до́бре поча́в, добре́ й скінчи́в.
Не дорого -ло, а похвален конец – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
Лиха беда -ла – ва́жко розгойда́тися, а да́лі ле́гко;
3) (
причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́. [В цих оповіда́ннях зе́млю пока́зано, як невиче́рпне джерело́ ві́чної астрономі́чної ка́зки (М. Калин.)].
Нача́ло нача́л – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток (-тку), первопричи́на, перводжерело́.
-ло света (оптич.) – (перво)джерело́ сві́тла.
Вот -ло всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла);
4) (
основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип (-пу), заса́да. [Життьова́ осно́ва люди́ни є той са́мий при́нцип, що надиха́є приро́ду (М. Калин.). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М. Калин.)].
Доброе, злое -ло – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре нача́ло.
Духовное и плотское -ло – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний при́нцип.
-ла жизни – життьові́ осно́ви (заса́ди).
-ло возможных перемещений – при́нцип можли́вих перемі́щень;
5)
-ла (мн. ч.) –
а) (
основные принципы науки, знания) осно́ви, заса́ди чого́.
-ла космографии, математики – осно́ви (заса́ди) космогра́фії, матема́тики.
Основные -ла – основні́ заса́ди (при́нципи);
б) (
первые основания, элементы) поча́тки (-ків) чого́; срв. Нача́тки 2 а.
-ла знания – поча́тки знання́;
в) (
основания) осно́ви, підста́ви (-та́в), заса́ди (-са́д), при́нципи (-пів). [Перебудува́ння сві́ту на розу́мних осно́вах (М. Калин.). Ми збудува́ли нову́ а́рмію на нови́х заса́дах, для нови́х завда́нь (Азб. Комун.)].
-ла коллегиальные, комиссионные, компанейские, корпоративные, паритетные, полноправные – заса́ди (реже підста́ви) колегія́льні, комісі́йні, компані́йські (товари́ські), корпорати́вні, парите́тні (рі́вні, одна́кові), повнопра́вні.
На коллегиальных, комиссионных -лах – на колегія́льних заса́дах (колегія́льно), на комісі́йних заса́дах.
На -лах хозрасчета – на підста́ві госпрозраху́нку.
Вести дело на компанейских -лах – прова́дити підприє́мство (спра́ву) на компані́йських заса́дах;
6) (
коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я).
Горькое -ло – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́.
Красящее -ло – фарбовина́, фарбни́к (-ка́ и -ку́), краси́ло.
Коренное -ло кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́;
7) (
химич. элемент) елеме́нт (-та);
8)
а) (
власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); срв. Нача́льство 1.
Быть, находиться под -лом кого, чьим – бу́ти (перебува́ти) під вла́дою (руко́ю) в ко́го, чиє́ю, бу́ти під уря́дом (про́водом) чиї́м, бу́ти під зве́рхністю чиє́ю, бу́ти під ким.
Держать -ло, править -лом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де; см. Нача́льствовать 1; б) см. Нача́льник;
9)
церк.
а) (
начальные слова, -ные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло.
Творить -ло – пра́вити нача́ло;
б) (
первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток (-тку).
Положить -ло – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці).
Быть под -лом – бу́ти (перебува́ти) під чиє́ю руко́ю, бу́ти під керува́нням (під на́глядом) у ко́го, чиї́м, бу́ти на поку́ті. [Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (Крим.)].
Отдать кого под -ло кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння);
10)
-ла (чин ангельский) церк. – нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків).
Начина́ние
1) (
действие) почина́ння, розпочина́ння, зачина́ння;
2) почи́н (-ну), почина́ння, (
редко) зачина́ння (-ння), (мероприятие) за́хід (-ходу), (чаще во мн. ч.) за́ходи (-дів). [На́ші га́рні почина́ння кінча́ються здебі́льшого нічи́м (Грінч.). В усі́х практи́чних почина́ннях віддава́в пе́ред Ма́ркові (Корол.). Зачина́нню його́ прихо́див край (Корол.). Спра́ва ця важка́, шкода й за́ходу! (Звин.). Ма́си трудя́щого лю́ду даю́ть життя́ всім за́ходам рук лю́дських (Рада). Культу́рні за́ходи (Пр. Правда). За́ходи просві́тні (Вороний)].
Благое -ние – до́брий почи́н, до́бре почина́ння.
Благие -ния – до́брі за́ходи (почи́ни, почина́ння).
-ния в области чего – за́ходи коло чо́го. [За́ходи коло наро́дньої просві́ти (Грінч.)].
Почи́нок
1)
см. Почи́н, Нача́ло;
2) корчі́вка, ви́корчуване на ріллю́ мі́сце в лі́сі;
3) ви́сілок (-лка), новосе́лиця, ху́тір (-тора).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Начало
1) (
в пространстве) поча́ток (-тку);
2) (
во времени) поча́ток, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку); починання;
3) (
причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́;
4) (
основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип, засада, корінь, початок, першопочаток;
5) (
начала) а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, засади чого́; б) (первые основания, элементы) початки, ази чого́; в) (основания) осно́ви, підста́ви, заса́ди, при́нципи;
6) (
коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я);
7) (
химич. элемент) елеме́нт (-та), первень;
8) (
власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); начальник;
9) (
церк.) а) (начальные слова, начальные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло; б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток;
10) (начала,
чин ангельський, церк.) нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків):
брать (вести) своё начало – починатися (зачинатися, розпочинатися); брати свій початок (почин, зачин); коренитися;
быть, находиться под началом чьим, у кого – бути (перебувати) під керівництвом (орудою, проводом, зверхництвом, зверхністю, владою, керуванням, наглядом) чиїм, кого, під рукою чиєю, кого; бу́ти під ким;
в начале весны – на поча́тку весни́, на провесні;
в начале года, месяца, книги – на початку року, місяця, книжки (книги);
в начале пятого – на початку п’ятої;
в начале своего поприща – на поча́тку свого́ життєво́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри);
вот начало всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла);
в самом начале чего – а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́; б) з почи́ну, з почи́нку; в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в корені;
всякое начало трудно – усе трудно починати (Пр.); кожний початок тяжкий (Пр.); у всьому (усьому) початок найтрудніший (Пр.);
горькое начало – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́;
давать, дать, полагать, положить начало чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́, чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, починати, почати (розпочинати, розпочати) що; (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від;
держать начало, править началом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де;
для начала – для початку (почину); на початок (на почин), почнімо (почнемо) з того, що; передусім; насамперед;
доброе, злое начало – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре начало;
доброе начало – полдела откачало – добрий почин (початок) – половина діла (справи) (Пр.); добрий початок (почин) до кінця доведе (Пр.); добре почав, добре й скінчив (Пр.); як добре почнеш, то й діло добре піде (Пр.);
духовное и плотское начало – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний принцип;
жизненное начало – життьова (життєва) основа;
иметь начало в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чому, з (від) чого;
коренное начало кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́;
красящее начало – фарбовина́, фарбни́к, красило;
к самому началу – саме на початок, на сам (самий) початок;
лиха беда – начало – за початок діло становиться (Пр.); найтяжче зачати, а потому вже легше йде (а далі як хліб з маслом) (Пр.); аби й, а там воно й піде (Пр.); важко розгойдатися, а далі легко (Пр.);
на коллегиальных, на коллективных началах – на колегіяльних засадах (колегіяльно); на колективних засадах (колективно);
на началах (хозрасчета) – на підставі (госпрозрахунку);
на началах чего – на підставі чого;
на общественных началах – на громадських засадах;
на паритетных началах – на паритетних підставах;
начала жизни – життєві́ осно́ви (заса́ди);
начала (знания) – початки (знання);
начала культуры – джерела культури;
начала математики – початки (засади, основи, елементи, ази) математики;
начало весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сні), про́весінь;
начало долины – верхі́в’я (поча́ток) долини;
начало мира – поча́ток (первопоча́ток) світу;
начало начал – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток, первопричи́на, перводжерело́;
начало работы – початок роботи;
начало этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чого;
начать с самого начала – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю);
не дорого начало, а похвален конец – не хвались починаючи, а хвались кінчаючи (Пр.);
не иметь ни начала, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю);
нет ни начала, ни конца – нема (немає) ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця-краю); нема (немає) початку (почину) і кінця (і краю, і кінця-краю);
организующее начало – організаційна основа;
основные начала – основні́ заса́ди (при́нципи);
отдать кого под начало кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння);
от начала – з поча́тку, з почи́ну;
от начала мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся);
от (с) начала до конца – від краю до краю; від (з) початку (почину) до кінця (останку);
под началом чьим, у кого – за (під) проводом (під керівництвом чиїм, під орудою чиєю); під рукою (владою) чиєю, у кого; під зверхністю чиєю, під ким;
положить начало чему – покласти (зробити) початок чому, чого; започаткувати що; заснувати (закласти) що;
положить начало – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці);
получать, получить начало от чего – починатися, початися (ставати, стати з (від) чого; походити, піти (виходити, вийти, постати, повстати, поставати, повставати) з кого, з чого; брати, узяти [свій] початок від чого;
по началу – з початку (з почину);
при начале чего – на початку чого;
путное начало приводит к путному концу – як зачалося, так і скінчилося (Пр.); як добрий почин (початок), то й кінець буде добрий (Пр.);
с начала работы учреждения… – відколи [працює] установа;
с начала существования мира – відколи постав (існує) світ; як світ стоїть (настав), як світ світом;
с начала существования чего – відколи є (існує) що, відколи що;
с самого начала – а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м; в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу;
судить по началу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що;
творить начало – пра́вити начало;
чему было начало, тому будет конец – що має початок, те має й кінець (Пр.).
[Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Т.Шевченко). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (П.Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (П.Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Є.Гребінка). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М.Вовчок). Почи́нок слове́сности ру́ської (П.Куліш). Я почну́ від са́мого кра́ю (А.Кониський). Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (П.Куліш). До його ніхто й не думав про це: він перший початок зробив (П.Мирний). Мені невідомо, на яких початках Ви думаєте постановити своє видавництво (П.Мирний). Тепер хочу щось написати про Капрі. Не знаю ще, чи вийде що з того, але вже зробив початок (М.Коцюбинський). — Те слово — Бог. Він альфа і омега, початок і кінець (Л.Українка). Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (І.Франко). Був поча́ток о́сени (Б.Грінченко). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (П.Білецький-Носенко). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (І.Тобілевич). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (І.Нечуй-Левицький). Перед поча́тком уче́ння (С.Васильченко). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Б.Грінченко). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (А.Кримський). Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (А.Кримський). Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Б.Грінченко). Да́йте нам на почи́н (Сл.Гр.). З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Б.Грінченко). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (В.Мова). З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (С.Руданський). Як і від чо́го все ста́ло? (В.Самійленко). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М.Калинович). З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (В.Самійленко). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (АС). Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (АС). На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (АС). Попри цей справді космополітичний дух Одеси вона, бувши оточена монолітом українського степу, мала глибинно українські первні (І.Кошелівець). Власне недорозвинення «емотивного» первня було якраз причиною наших останніх катастроф. (Д.Донцов). Кончало всіх начал (В.Цибулько). З української термінології в 30-ті роки під гаслами інтернаціоналізації повилучали питомі українські слова, яким у російській мові відповідали запозичення: двозвук (дифтонг), дієйменник (інфінітив), наросток (суфікс), приросток (префікс), первень (елемент), південник (меридіян), рівноденник (екватор), підсоння (клімат), поземний (горизонтальний), прямовисний (вертикальний) (О.Пономарів). І кожна мить то може буть кінцем, то може буть початком перемоги (Л.Костенко). У таку промерзлу провесінь, у такій гнітючій реальності, це наше пізнє чаювання, ця тиха розмова, цей перламутровий полиск чашок і терпкий аромат цейлонського чаю, — може, це й маленьке щастя, але воно наше (Л.Костенко). І ще одне: хотів би я подати тобі сюю повість голою наголо, не оздобивши її ані прологом, ані безконечною плетеницею сонетів, епіграм та панегіриків, що їх заведено вміщати на припочатку кожної книги (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У злих початках треба шукати причину лукавого кінця (Ростислав Паранько, перекл. Елоїзи). Тоді новоженці найняли будиночок навпроти цвинтаря і влаштувалися в ньому: наприпочатку гамак Хосе Аркадіо правив їм за всі меблі (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Щоб стати безсмертним, для початку треба померти (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті
Случай – випадок, подія, пригода, приключка, оказія, (диал.) трапунок, (возможность) нагода:
благоприятный случай – добра нагода, оказія, шанс, момент; слушний (сприятливий) випадок;
в большинстве случаев – здебільшого, здебільше, здебільша;
в крайнем случае – у крайньому разі;
в лучшем случае – в найкращому (найліпшому) разі, у кращому (у ліпшому) разі;
в любом случае – в кожному разі, в кожнім разі, в усякім разі;
в некоторых случаях – иноді, инколи, деколи, часом, часами, у деяких випадках;
во всяком случае – у всякому (у кожному) разі; (зрідка) на кожний спосіб; (иногда разг.) хоч як [би там було];
в общем случае – загалом, взагалі;
во многих случаях – у багатьох випадках;
в особом случае – в особливому випадку;
в отрицательном случае – коли ні;
в подобном случае – в такому разі (випадку);
в положительном случае – коли так;
в предельном случае – у граничному випадку;
в противном случае – інакше, в противному разі, у протилежному (у зворотному) разі (випадку), (разг.) а то; коли ні;
в рассматриваемом случае – у розглядуваному (в даному, в цьому) випадку; у випадку, що розглядається;
в случае – якщо, як бува, у випадку, у разі, на випадок [чого];
в случае вашего согласия – якщо ваша згода, якщо ви будете згодні (згідні), у разі вашої згоди;
в случае (на случай), если – якщо (коли); на випадок, коли (якщо); у тому разі, коли (якщо, як);
в случае необходимости – якщо (коли) буде треба, якщо (коли) буде (є) потреба, за потреби, у разі потреби;
в случае несоответствия – в разі невідповідності;
в случае (неявки, отказа) – в разі, коли (не з’являться, відмовляться);
в случае отсутствия – якщо (коли) немає (не буде);
в случае чего, на случай чего – в разі чого; на випадок чого, коли б (якби) що сталося (трапилося); коли що станеться (трапиться);
в таком (подобном) случае – у такому разі, коли (якщо) так, (иногда) тоді;
в [том] случае, если [бы]…; на тот случай, если [бы]… – на випадок, коли [б]…, у тому разі, коли [б] (як[би])…, якщо [б]…, як бува…;
в том случае, когда – у тому разі (випадку), коли (якщо);
в худшем случае – в найгіршому разі, у гіршому разі;
в частном случае – в окремому випадку;
в этом случае – якщо, у цьому випадку (разі);
даже в том случае, когда – навіть у тому разі, коли (якщо);
искать случая – шукати нагоди;
как и в случае чего – як і у випадку чого;
кроме особо оговоренных (упомянутых) случаев – за винятком того, що; крім того, що; крім окремо згаданих випадків; крім випадків, які розглядалися (про які йшлося) окремо;
мы ограничимся случаем – обмежимося випадком;
на всякий пожарный случай – на (про) всяк (всякий) нагальний випадок;
на всякий случай – на (про) всяк (всякий) випадок, напровсяк, (редко) про всякий случа́й;
на крайний случай – на випадок (у разі) крайньої потреби; на крайній випадок;
на первый случай – на перший раз, на початок (на почин), для початку;
на случай чего – на випадок чого;
на самый худой случай – у найгіршому разі;
на случай чего (пожара, отъезда…) – на випадок чого;
нередки случаи, когда – часто трапляється, що; нерідко буває, що;
несчастный случай – нещастя; нещасливий випадок, лихий випадок;
ни в коем (ни в каком) случае – нізащо, у жодному разі, ні в якому (у жодному) разі, ні за яких обставин, аж ніяк, ніякою мірою; звичайно, ні;
от случая к случаю – час від (од) часу, від часу до часу, від нагоди до нагоди;
пользоваться случаем – користуватися з нагоди, з оказії;
по случаю болезни… – через хворобу…; у зв’язку з хворобою…;
по случаю (купить) – з оказії (купити);
по случаю чего – з нагоди чого, з приводу чого, у зв’язку із чим, з огляду на що, через що;
по случаю юбилея… – з нагоди ювілею…;
по этому случаю… – з цієї нагоди…, через це…;
представился (удобный) случай – трапилась, випала (добра) нагода;
при [первом удобном] случае – при [першій] нагоді, з [першою] нагодою, як буде нагода, принагідне, при нагоді, при оказії;
случай приключился – сталась пригода.
[У три дні, як і гадалось, Дон Кіхот та Санчо Панса злагодили всю потребизну, втихомирили своїх — той жінку, а сей клюшницю з небогою, і смерком, аби ніхто не бачив, крім бакаляра, що зохотився провести їх аж геть за царину, пустились їхати до Тобоса: Дон Кіхот на свойму доброму Росинанті, а Санчо на вірному Сірому, із селянськими харчами в саквах і з грішми в капшуці, що пан дав йому про всякий случай (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Чим старшим стаєш, тим ясніше бачиш, що в цьому нещасному світі Його Величність Випадок робить три чверті роботи (Фрідріх Великий). Білявкою була й вишивальниця Жанетта Фоконьє, химерна дівчина, вдачею нахабніша від пажів, звична до того, щоб за її спідницею увивалася чимала вервечка спудеїв; цілісінький вечір майбутній священик припечатував її зневажливу лайку, адже заклався: коли б йому закортіло, то зможе здобути прихильність цієї дівулі швидше, аніж найскоріший кінь галопом домчить від ринку до храму Святого Петра; через отой закла́д знялася бійка, що переросла у всезагальну тяганину, і врешті-решт панна Жанетта, неабияк розщедрившись, власними вустами (а на тогочасному школярському жаргоні їх іменували «брамою душі») поцілувала пораненого кривдника. А вже під Різдво, дарма що на той час єдиним Зеноновим спомином про той давній трапунок був шрам на півобличчя, однієї місячної ночі спокусниця нечутно прошмигнула рипучими сходами та опинилася в його ліжку (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Фронт — це клітка, в якій нам доводиться напружено чекати, що буде далі. Ми лежимо під гратами, що їх утворюють траєкторії снарядів, лежимо в нервовому чеканні невідомого. Над нами витає випадок. Коли летить снаряд, я можу тільки пригнутись, і ще, та я не знаю, куди саме він летить, і ніяк не можу подіяти на нього. Саме ця залежність від випадку і робить нас байдужими (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). В кожнім разі я не збирався робити драму з цієї історії (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Побудуй будинок, вирости сина, посади дерево. Не можеш? Ну на крайняк змайструй шпаківню, заведи хом’ячка і не забувай поливати кактуса].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПОЧИ́Н, почин доро́же де́нег почи́н па́че гро́шей.
ИНИЦИАТИ́ВА укр. почи́н;
по инициативе за́ходом /з легко́ї руки́, з ініціяти́ви, з пода́чі/ кого;
по чьей инициативе образ. з чиєї пода́чі /ініціяти́ви/;
по со́бственной инициативе на вла́сну ру́ку.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Починок, почин
1) почи́н, -ну, поча́ток, -тку;
2) (
инициатива) при́від, по́від, -воду.
Зачинпочи́н, -ну, поча́ток, -тку.
Начинаниепочи́н, -ну, почина́ння, -ння.
Приступ
1) (
воен.) при́ступ, -пу, на́пад, -ду;
2) (
в работе) почи́н, -ну;
3) (
доступ) при́ступ, до́ступ, -пу.
Происхождение
1) (
начало) поча́ток, -тку, почи́н, -ну;
2) (
род) похо́дження, -ння, рід (род. ро́ду).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Почин
• По почину чьему
– з чийого почину (за почином чиїм); з ініціативи чиєї.
Беда
• Беда беду родит
– біда лихо породила (родить), а біду — чорт (чортова мати). Пр. Одна біда не ходить, а з дітками. Пр.
• Беда, да и только
– лихо (біда) та й годі. [Мачуха слухала, слухала, потім: «Лихо та й годі!.. Це вже робить не схотів, годить не схотів…» Тесленко.]
• Беда как…
– страх як… [Страх як набрид він мені отим залещанням. З нар. уст.]
• Беда, коль пироги начнёт печи сапожник, а сапоги тачать пирожник
– коли не пиріг, то й не пирожися, коли не швець (не тямиш), то й не берися. Пр. Як не коваль, то й рук не погань. Пр. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не лізь (мішайсь). Пр. Чого не знаєш, за те й не берись. Пр.
• Беда на беде, бедою погоняет
– біда бідою їде й бідою поганяє. Пр.
• Беда научит калачи есть
– навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Навчить біда попити, як нема чого вхопити. Пр.
• Беда одна не ходит
– біда ніколи сама не ходить. Пр. Як одна біда йде, то й другую за собою веде. Пр. Біда біду тягне. Пр. Одна біда тягне за собою другу. Пр. Біда та й за біду зачепилася. Пр. Біда за біду чіпляється. Пр. До лиха та ще лихо. Пр. Біда сама не ходить, але десять за собою водить. Пр. Одна біда не докучить, бо як одна заворушить, то за нею сотня рушить. Пр. Біда ніколи одинцем не ходить: завжди в парі. Пр.
• Беда одолела кого
– лихо посіло (присіло) кого; біда посіла (присіла) кого; лихо збороло (притисло, заїло) кого; біда (лиха година) зборола кого; біда притисла (заїла) кого; лихо (біда) підвернуло[а] під себе кого; лихо (біда) намогло[а]ся на кого. [Присіла йому вся біда: вже ні окріп, ні вода. Пр. Мати ж така слаба… Заїло лихо. Тесленко.]
• Беда постигла кого
– лихо (біда) спіткало[а] кого; лихо (біда) склало[а]ся кому; лихо спостигло (зуспіло, приспіло) кого; біда спостигла (зуспіла, приспіла) кого; прилучило[а]ся лихо (біда) з ким; лихо повелося в кого; лихо посипалося на кого; біда вчепилась в кого; біда прискіпалась до кого; лихо кому на безголі[о]в’я. [Коли б ще й йому тут не склалось лиха… П. Куліш. Підросли діти, збулася цього клопоту, так друге лихо приспіло. Вовчок. Ходить отуди чужими селами та може прискіпалася до нього яка біда. Мартович.]
• Беда приходит пудами, а уходит золотниками
– біда та горе увійдуть пудами, а виходять золотниками. Пр. Упросились злидні на три дні, та чорт їх довіку не викишкає. Пр. До біди доріг багато, а од біди і стежки нема. Пр. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Не так хутко загоїться, як біда скоїться. Пр. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо швидко приходить, а поволі відходить. Пр. Кого вчепиться біда зранку, то держиться й до останку. Пр.
• Беда скоро ходит
– від біди й конем не втечеш. Пр. Крутнувсь та й лиха здобувсь. Пр. На кожному кроці чоловіка біда пасе. Пр. Ти від горя за річку, а воно вже на тім боці тебе виглядає. Пр. Ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр.
• Беды
– злигодні; лиха година.
• Беды не избежать (не миновать)
– [Від] лиха (біди) не втекти; лиха (біди) не минути (не обминути, не обійти, не об’їхати); лихо не минеться; (образн.) Біда знайде, хоч і в піч замажся (хоч і сонце зайде). Пр. І на меду знайдеш біду. Пр. Від напасті не пропасти, а від біди не втекти. Пр. [В такі часи в дорогу дику Не рвись — не обминеш біди… Дорошенко. Ти плач, хоч і цілий океан-море наплач, а лиха ні обійдеш, ні об’їдеш. Свидницький.]
• Беды человека научат мудрости
– кожна пригода до мудрості дорога. Пр. Біда вчить розуму. Пр. Від біди розумніють, від багатства дуріють. Пр. Кому біда докучить, то й ся розуму научить. Пр. Хто біду має, той багато знає; хто гаразд має, той мало знає. Пр. Не зазнавши біди — не буде добра. Пр.
• Будет тебе (ему, нам…) беда
– буде тобі (йому, нам…) лихо (біда); буде лихий світ (лиха година) тобі (йому, нам…); набіжиш (набіжите…) лиха. [Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде! Шевченко.]
• Взвести беду на кого
– накинути (прикинути) пеню кому; зводити, звести напасть на кого. [Гляди ж, шануйся! Не зводь напасті на себе. Вовчок.]
• В том-то и беда
– то-то бо й лихо (тим-то й лихо); отож-то й горе; (іноді) тим-то й ба; (образн.) не по чім б’є, як не по голові. [Ото-то й горе, що риба в морі. Пр.]
• Грех да беда далеко не живут
– де люди, там і лихо. Пр. Нема слободи без біди. Пр. Всюди біда, лише там добре, де нас нема. Пр. На всяку деревину птиця сідає, всяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр.
• Грозит беда кому
– грозить (загрожує) біда кому; біда кладеться на кого; на біду кладеться кому. [Як кому на біду кладеться, то як масло в діжку. Пр.]
• Жди беды (берегись)!
– начувайся! [Поскаржуся я матері твоїй, Метелиці гірській, то начувайся! Українка.]
• Желаю тебе (ему, вам…) всех бед
– бодай тебе (його, вас.) лиха година (недоля) побила; бий тебе (його, вас) лиха година; безголі[о]в’я на тебе (на нього, на вас…). [Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили. Шевченко.]
• Жить пополам с бедой
– жити од біди пхаючи; жити лиха прикупивши. [Живе баба за діверем, лиха прикупивши. Пр.]
• Забыть о беде
– (образн.) Ударити (кинути, бити) лихом об землю. [Вдармо ж об землю лихом-журбою, Щоб стало всім веселіше. Н. п.]
• Из беды не выберешься
– лиха (халепи) не спекаєшся; з біди не вилізеш (не виборсаєшся); біди не позбудешся. [У таку біду вскочив, що й не виборсаєшся. З нар. уст.]
• Как на беду
– мов (як) на лихо (на біду); як на те; як на пеню. [А тут, як на лихо, й заробити ніде. Коцюбинський.]
• Лиха беда начало
почин трудний. Пр. За початком діло становиться. Пр. Добрий початок — половина діла. Пр. Почин дорожчий за гроші. Пр.
• Лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой
– лучче їсти хліб з водою, ніж буханець з бідою. Пр. Краще хліб з водою, як буханець з бідою. Пр. Лучче маленька рибка, як великий тарган. Пр. Як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою. Пр. Лучче погано їхати, ніж хороше йти. Пр.
• На беду, на свою беду
– на лихо (на біду); на лихо собі (мені); на безголі[о]в’я [собі]. [І треба ж, на біду, позаторішню весну його лихий поніс чогось на Десну. Гребінка.]
• Набраться беды
– набратися лиха (біди); зазнати (дізнатися) лиха (біди); (образн.) випити [добру] повну. [Іще ти вип’єш добру повну, По всіх усюдах будеш ти… Котляревський.]
• Навлечь, накликать беду на кого
– накликати (напитати, стягти) лихо (біду) на кого (на чию голову). [Ну, напитав собі біду! Н.-Левицький.]
• Наделать, натворить беды
– накоїти (наробити, натворити) лиха (клопоту, біди). [Накоїть оця гроза лиха — ох, накоїть! Кротевич.]
• Нажить беду
– набігти (доходитися) лиха (біди). [Не ходи, мій синочку, доходишся лиха. Сл. Гр.]
• Наскочить на беду
– нахопитися (наскочити) на лихо (на біду); (образн.) попастися біді в зуби. [Попався в зуби був біді. Котляревський.]
• Не беда!
– дарма!; байдуже! [Дарма, що повість без сюжету, — Зате принаймні не без рим. Рильський.]
• Не смейся чужой беде — своя нагряде
– чужому лихові не смійся: не знаєш, що тебе жде. Пр. Не смійся, барило, сам кухвою станеш. Пр. Смішки з попової кішки, а як своя здохне, то й плакатимеш. Пр. Не смійся з людей нині, бо завтра люди з тебе сміятимуться. Пр. Що мені сьогодні, то тобі завтра. Пр. Не бажай другому лиха, коли й тебе скубе біда стиха. Пр.
• Никто беды не перебудет: одна сбудет — десять будет
– біда біду перебуде — одна згине, десять буде. Пр. Згине пуга — буде друга. Пр.
• Ох, беда, беда!
– лихо (лишенько) тяжке!; ой (ох) лихо, лихо!; ой леле [леле]! [Ой, лихо, лихо! — каже стара, зітхнувши. Мордовець. Ой, леле, леле! Битиме дідусь! Сл. Гр.]
• Переживать, испытывать беду
– біду бідувати; біду (лихо) приймати; біди (лиха) зазнавати; терпіти (зносити) лихо (біду). [Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. Чубинський. Мій краю! За тебе прийнять не лякаюсь Найгіршого лиха… Кримський.]
• Пережить беду
– перебути лихо (біду); лихо (біду) перетерпіти; перебідувати; (образн.) переплакати лихо (біду). [Порятуй, порадь, земляче, як це лихо перебуть! Глібов.]
• Помочь беде
– зарадити (запомогти) лихові (біді). [Розривайся й начетверо, то не зарадиш біді. Козланюк.]
• Помочь кому в беде (поддержать кого)
– зарятувати (порятувати, підрятувати) кого.
• Попадать, попасть в беду
– упасти (попастися) в біду; доскочити лиха (біди); ускочити в халепу (в лихо, в біду, в напасть); влізти в біду; (образн.) засвататися з бідою. [Впав у біду, як курка (як муха) в борщ. Пр. Заплаче, — каже Гаврісаниха, — як засватається з бідою! Кобилянська.]
• Пошло на беду
– на лихо (на біду) пішлося; (іноді) пішло на випадок. [Як пішлося ж у дівоньці на біду… Манжура.]
• Предотвращать, предотвратить беду
– запобігати, запобігти лихові.
• Прибавка к беде
– прибідок. [Як є біда, то є й прибідок. Пр.]
• Придёт беда
– біда (лихо) прийде; до лиха (до біди) прийдеться.
• Причинять, причинить беду кому
– чинити, вчинити (робити, зробити, діяти, вдіяти) лихо кому; завдавати, завдати лиха кому; стягати, стягти лихо на кого; впроваджувати, впровадити в біду кого; заганяти, загнати в біду кого. [Гадалось, багато мені лиха вдієш, аж це: прийшла коза до воза. Мартович. За що мене Бог карає… чи в біду кого впровадив? Сл. Гр. Прикро йому, прикро дуже, що загнав нас у таку біду. Мартович.]
• Просто беда
– чисте лихо, чиста біда. [Чиста біда матері: зашмарується увесь, не доперешся. Головко.]
• Разразилась беда над кем
– впало (спало) лихо на кого (на голову чию); впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому. [Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Пр. Усе лихо од прощеної душі окошилось тільки на свійських качках. Стороженко.]
• Семь бед — один ответ
– більш як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково [одвічати]. Пр. Сім бід — один одвіт. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Раз на світ народила мати, раз і помирати. Пр.
• Спасти, спастись, избавить, избавиться от беды
– вирятувати, вирятуватися з лиха (з біди, з напасті); вимотати, вимотатися з лиха (з біди, з напасті); вигорнути, вигорнутися з лиха (з біди, з напасті); визволити, визволитися з лиха (з біди, з напасті); вийти з лиха (з біди, з напасті); вилізти (виборсатися) з лиха (з біди, з напасті); збутися, позбутися (відскіпатися) лиха (біди, напасті); (лок.) викараскатися з лиха (з біди, з напасті); скараскатися лиха (біди, напасті); (образн.) втопити лихо. [Не загайся на підмозі, вирятуй з напасті. П. Куліш. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо, сказано, як до кого причепиться, — не одскіпаєшся! Мирний.]
• Стряслась беда над (с) кем
– впало (спало) лихо на кого; впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому; лихо спіткало кого; лихо скоїлося з ким; спіткала (спобігла) напасть (лиха година) кого; лихо (біда) заскочило[а] кого. [Біда заскочила їх, як дощова хмара. Коцюбинський.]
• Что за беда!
– велике (невелике) лихо!; тільки б і шкоди!; [то] що з того!; дарма!
• Чужую беду и не посоля уплету, а свою беду и посахарив не проглочу
– чужа біда за сахар, а своя за хрін. Пр. Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр. Чужу біду з хлібом з’їм, а своєї й з калачем не ковтну. Пр.
• Чужую беду руками (на бобах) разведу, а к своей и ума не приложу
– чужу біду на воді (руками) розведу, а своєї і кінця не знайду. Пр. Добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чуже на ніжки ставить, а своє з ніг валить. Пр.
Брать
• Берёт, так кланяется, а возьмёт, так чванится
– бере, так поклони б’є, а візьме, так ніс дере. Пр. Як гроші позичав, щодня двору не минав, а як прийде пора віддавати, почне і двір минати. Пр. Кланялись тобі, позичаючи, накланяєшся й ти, поки збереш. Пр. Просить грошей — батьком називає, а як позиче — то й чортом не назве. Пр. Як просять, так жнуть і косять, а як попросили, так пожали й покосили. Пр. Як позичає, так: сватоньку, сват; позичив, так і чорт не брат. Пр. Як просим, так жнем і косим, а як взяли, то чорт тебе бери. Пр. Як беруть — сто коней дають, а візьмуть — і одного не дають. Пр. Як лихо, то йди сюди, Хомихо, а як по лисі, то й по Хомисі. Пр. Як їдять та п’ють, дак і кучерявчиком звуть, а поп’ють, поїдять — прощай, шолудяй. Пр.
• Беру Бога в свидетели
– богом свідчуся. [Свідчусь Богом — я того не хотіла! Українка.]
• Берут нарасхват что-либо
– беруть нарозхват (назахват) що; хапають що; беруть, мало не б’ються.
• Брать в ежовые рукавицы
– брати в лабети (в шори, в тісні руки); загнуздувати.
• Брать в жены кого
(устар.) – дружитися (женитися) з ким; брати за себе кого; (давн.) дружити собі. [Уже певно візьме її за себе. Квітка-Основ’яненко.]
• Брать взятки
– брати (хапати) хабарі (хапанки); хабарювати; драти (дерти). [Визвольте мене, бо з голоду пропаду, або буду хабарі брати. Свидницький.]
• Брать, взять быка за рога
– брати, взяти (хапати, ухопити) бика (вола) за роги; ловити, піймати вовка за вуха.
• Брать, взять верх над кем, чем
– брати, взяти гору (перевагу, перемогу, верх) над ким, чим; перемагати, перемогти кого, що; переважувати, переважити кого, що; запановувати, запанувати над ким, чим; переборювати, перебороти кого, що; (тільки докон.) подужати (повершити, заломити) кого, що; (тільки недокон.) горувати над ким, чим. [Утома була така сильна, що брала верх над усім. Коцюбинський. Жінка верх над ним узяла… Гордієнко.]
• Брать, взять взаймы
– позичати, позичатися, позичити; брати, взяти набір (у борг; на борг, боргом, на віру, на повір); брати, взяти в позику (позикою); боргувати, поборгувати. [Як нема — піди позич в сусідів. Тичина.]
• Брать, взять в оборот кого
– брати, взяти в роботу кого.
• Брать, взять в основу что
– засновувати, заснувати на чому; брати, взяти за основу що; ставити, поставити (класти, покласти) в основу чого.
• Брать, взять в плен
– брати, взяти (займати, зайняти) в полон (в бран, у неволю); полонити, заполонити; брати, взяти в ясир; ясирити. [Чи її убито, чи в полон зайнято. Чубинський. Орда… ясирить, полонить. П. Куліш.]
• Брать, взять в свидетели
– брати, взяти за свідка.
• Брать, взять в счёт работы
– брати, взяти (позичати, позичити) на відробіток. [Ти б позичив у кого-небудь на відробіток. Сл. Гр.]
• Брать, взять в счёт сомнительных будущих благ
– (образн.) Брати, взяти на зелений овес (на вовчу шкуру).
• Брать, взять голыми руками кого, что
– брати, взяти голіруч (голими руками) кого, що. [Люди хотіли голіруч землю взяти, а тепер мають: хто їсть сиру, хто копає її в Сибіру… Коцюбинський.]
• Брать, взять за горло кого
– брати, взяти за горло (за петельки) кого; сікатися, присікатися з ножем до горла кому; сікатися, присікатися Ґвалтом (притьмом) до кого; напосідатися на кого; приставати, пристати з короткими гужами до кого; (тільки недокон.) добиватися чого в одну душу в кого; притьмом вимагати чого в кого.
• Брать, взять за душу, за сердце
(песня, музыка) – брати, взяти (хапати, вхопити, торкати, торкнути) за душу, за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого. [Багато чув і я невчених співаків, Що пісня в них було жаріє і іскриться, За серце беручи. Рильський.]
• Брать, взять на душу
– брати, взяти на себе (на свою душу).
• Брать, взять на мушку, на прицел
– брати, взяти на мушку, на приціл; приділятися, прицілитися (націлятися, націлитися, налучатися, налучитися, намірятися, наміритися) на (в) кого.
• Брать, взять на попечение кого
– брати, взяти на піклування (під своє опікування) кого; брати, взяти кого на свої руки (на свою голову, на свій клопіт).
• Брать, взять на поруки кого
– брати, взяти на поруки кого; поручитися, поручатися за кого; у поруки ставити, стати за кого. [Хто ручиться, той мучиться. Пр.]
• Брать, взять направо, налево
– брати, взяти праворуч, ліворуч (в праву, в ліву руку); брати, взяти направо, наліво; (розм.) цабе, соб(і). [Я кидаю стріли праворуч, ліворуч. Українка.]
• Брать, взять напрокат
– брати, взяти напрокат; випозичати; випозичити що; брати, взяти в (на) тимчасове користування.
• Брать, взять на себя обязанности, вину и т. п
– переймати, перейняти (перебирати, перебрати, брати, взяти) на себе обов’язки, провину і т. ін.
• Брать, взять на себя смелость
(книжн.) – брати, взяти на себе сміливість, осмілюватися, осмілитися (насмілюватися, насмілитися); важитися (зважуватися), зважитися; наважуватися, наважитися (відважуватися, відважитися); (тільки докон.) насміти (посміти).
• Брать, взять перевес над кем
– брати, взяти перевагу (гору, верх) над ким; переважити, переважувати, переважати кого; перемагати, перемогти кого; перевищувати, перевищити (перевершити, перевершати) кого; здобувати, здобути перевагу (перемогу, верх) над ким.
• Брать, взять под арест
– брати, взяти під арешт (до арешту); брати, взяти за (під) сторожу; (за)арештувати, (за)арештовувати; ув’язнювати, ув’язнити.
• Брать, взять своё
– (д)осягати, (д)осягти свого, доходити, дійти свого.
• Брать, взять себя в руки
– брати, взяти себе в руки; опануватися, опанувати себе; перемагати, перемогти себе.
• Брать, взять слово обратно (назад)
– зрікатися, зректися слова; відрікатися, відректися.
• Брать, взять сторону кого
– ставати, стати на чий бік (на чиєму боці, на боці кого); прихилятися, прихилитися до кого; ставати, стати за кого, заступитися, заступатися за кого.
• Брать пример с кого
– брати приклад (зразок) з кого; так само робити, як і хто.
• Брать [своё] начало
(книжн.) – брати [свій] початок (почин, зачин); починатися (зачинатися); виходити (походити) з чого.
• В рот не берёт чего
– душа не навертається до чого (їсти, пити що); в душу не лізе що.
• Всем берёт
– хоч куди; всім зачаровує (принаджує).
• Где хочешь бери
– де хочеш бери; (образн.) хоч із коліна вилупи; хоч із пальця (п’яти) виколупай (виколупни, вилупи); хоч із-за нігтя виколупни; хоч із душі вийми. [Хоч виколупай з пальця, а дай! Коцюбинський. Ти мені хоч із душі вийми (борг), а віддай. З нар. уст.]
• Годы берут своё; старость берёт своё
– літа беруть своє; старість бере своє; напосідають (докон. напосіли) літа; які літа, такий розум. Пр.
• Гребень не берёт
– гребінець не (в)чеше (не бере).
• Досада берёт кого
– досада бере (забирає, пориває) кого; досадно стає кому.
• Его берёт сомнение
– сумнів (непевність, вагання, зневір’я) бере його; він не певний цього.
• Не берёт
(об инструменте, орудии и т. д.) – не бере (не береться); не йме (не йметься). [Його ніяка ні куля, ні шабля не бере. Сл. Гр. Мокрого поліна огонь не йметься. Пр.]
• Ничего в руки не брал
– нічого (нічогісінько) не робив; і за холодну воду (і до холодної води) не брався.
• Отчаяние берёт
– відчай (розпач, розпука) бере (огортає). [Іншим часом слухаєш, та аж розпач візьме. Нічого не второпаєш. Пчілка. Густа та темна хмара розпуки огорнула сестру-жалібницю. Сл. Ум.]
• Ружьё берёт ниже цели
– рушниця бере нижче від цілі; рушниця низить.
• Рыба берёт!
– риба береться (йметься)! [Вчора й торку не було, а сьогодні, диви, як береться (риба). З нар. уст.]
• Сон его берёт
– сон бере його; він на сон знемагає; знемагає його сон. [Сова враз знемагає на сон, а далі — пуць на землю — та й лежить. Легенда.]
• Страх, злость, смех и т. д. берёт кого
– (о)страх (ляк, жах, страхота, жахота), злість (лють), сміх і т. ін. бере кого; (о)страх (ляк, жах, страхота, жахота), злість (лють) огортає (понімає, пориває) кого. [Тільки ж є в нім щось кумедне. Чудернацьке і дитяче. Через те, хоч і жахнешся, Заразом бере і сміх. Кримський.]
Вести
• Будем вести себя хорошо, прилично!
– поводьмося добре, пристойно (чемно)!; шануймося!
• Вести борьбу, войну
– вести (провадити, точити) боротьбу, війну; змагатися.
• Вести весёлую жизнь
– жити весело; провадити веселе життя; (діал.) веселувати.
• Вести двойную игру
– грати подвійну гру; і нашим і вашим; і туди і сюди.
• Вести дневник
– вести (писати) щоденник(а).
• Вести дружбу
– дружити (приятелювати, товаришувати); (діал.) сябрувати.
• Вести жизнь
– провадити життя; жити. [Вона-то й народилась дуже квола, Бо я тоді таке життя тривожне Провадила… Українка.]
• Вести знакомство с кем
– знатися (водитися) з ким; мати (підтримувати) знайомість з ким; (лок.) мати знакімлю з ким.
• Вести начало от кого, чего
– брати початок (почин) від кого, від чого; (роз)починатися (зачинатися) від кого, від чого.
• Вести переписку (переписываться) с кем
– провадити листування (листуватися) з ким.
• Вести процесс, тяжбу с кем
– позиватися з ким; (давн.) тягатися з ким.
• Вести разговор, речь
– провадити (вести) розмову, мову, речі (річ); розмовляти (говорити, балакати).
• Вести свой род от кого
– вести свій рід від кого, походити від кого, з чийого роду; бути з роду чийого.
• Вести свою линию
– свою лінію (своє) вести; триматися (держатися) своїх засад; (розм. образн.) виводити далі свою нитку.
• Вести себя
– поводитися; триматися.
• Вести себя хорошо, прилично, достойно
– поводитися добре, чемно (пристойно, ґречно, звичайно, доладно, як слід); шануватися; (давн.) чтитися. [Гляди ж, молодичко, шануйся, то будемо сватами й братами! Вовчок.]
• Вести хозяйство
– вести (держати) хазяйство (господарство); господарювати (хазяйнувати).
• Вести холостую жизнь
– парубкувати (молодикувати, бурлакувати).
• Вести хоровод
– вести танок.
• Все дороги ведут в Рим
– всі шляхи (всі дороги) ведуть (провадять, стеляться) до Рима (в Рим); усі стежки до Рима йдуть.
• И ухом не ведёт кто
– (а)ні гадки кому; і гадки не має хто; зовсім не вважає на що хто; ні кує, ні меле хто; в голові не кладе хто; і вухом не веде хто; й за вухом не свербить кому.
• Как ты ведёшь себя?
– як ти поводишся?
• К чему он ведёт?
(разг.) – до чого (куди) він хилить (гне, верне, веде, клонить)?
• Плохо вести себя
– погано (зле, негарно) поводитися; не шануватися; пусто йти. [Слухай, Грицю, як ти пусто йдеш, то й я пусто піду. Барвінок.]
Давать
• Давай бог ноги
– хода (ходу) в ноги; шуги; зник. [А по добридню та й шуги — бувайте здорові, шукайте вітра. Вовчок.]
• Давать, дать в долг
– боргувати, поборгувати, вірити, навіряти, повірити; (про товар) давати, дати набір (на борг).
• Давать, дать взаймы
– позичити, позичати; у позику (позичково) давати, дати.
• Давать, дать волю кому
– давати, дати волю (попуск) кому; попускати, попустити кому; розв’язати світ кому.
• Давать, дать волю рукам
(разг.) – давати, дати волю рукам; удаватися, удатися до сили (до насильства).
• Давать, дать дорогу кому
– давати, дати дорогу кому; звертати, звернути [з дороги] кому; уступатися, уступитися з дороги кому.
• Давать, дать завтрак, обед…
– давати, дати сніданок, обід…; справляти, справити (споряджати, спорядити, ставити, поставити) сніданок, обід…
• Давать, дать знать о себе
– давати, дати знати про себе; давати, (по)дати звістку про себе; (докон.) об’явитися.
• Давать, дать маху, промаху
(перен. разг.) – давати, дати маху (хиби); хибити, схибити, змилити; помилятися, помилитися на чому; (іноді) осковзнутися; (образн. розм.) шпака вбити; (зниж.) хука дати.
• Давать, дать место
– давати, дати місце кому; уступатися, уступитися кому.
• Давать, дать нагоняй
(разг.) – нагінку (прочухана, прочуханки) давати, дати кому; наганяти, нагнати холоду кому; вимовляти, вимовити кому; струнчити, наструнчити кого; (образн. давн.) переганяти, перегнати на гречку (через росу) кого.
• Давать, дать начало
(книжн.) – класти, покласти (робити, зробити) початок чому, чого; давати, дати початок (почин) чому; (зрідка) складати, скласти (закласти, заложите) початок чого; зачинати, започинати що.
• Давать, дать ногам волю
– давати, дати ногам волю; кидатися, кинутися (пускатися, пуститися, ударятися, ударитися, іноді узяти) бігти; кидатися, кинутися навтіки (навтікачі).
• Давать, дать отпор кому
– давати, дати відсіч кому; опір ставити, стати проти кого; опиратися, опертися кому; давати, дати кому відкоша.
• Давать, дать очную ставку
– зводити, звести на очі (віч-на-віч) кого з ким.
• Давать, дать повод для чего
– давати, дати привід (приключку, зачіпку) до чого; спричинятися, спричинитися до чого.
• Давать, дать показание (о свидетелях)
– давати, дати (складати, скласти) свідчення, свідкувати, свідчити, посвідчити; бути за свідка; (про звинуваченого) давати, дати зізнання; зізнатися.
• Давать, дать понять кому
– давати, дати на здогад (на розум) кому; давати, дати зрозуміти кому.
• Давать, дать пощёчину
(разг. вульг.) – давати, дати в лице; давати, дати ляпаса (ляща, поличника).
• Давать, дать себе в чём отчёт
– усвідомлювати, усвідомити собі що; бути свідомим чого; здавати, здати собі справу (звідомлення) з чого, про що.
• Давать, дать слово кому
– давати, дати (надавати, надати) слово кому.
• Давать, дать телеграмму
– (по)давати, (по)дати телеграму; (розм.) бити (ударити) телеграму.
• Давать, дать ход делу
– давати, дати хід справі; зрушити справу.
• Давши слово — держись, а не давши — крепись
– мовивши слово, треба дотримати (додержати) його (треба бути паном його). Пр. Давши слово — держись, а не давши — кріпись. Пр. Лучче не обіцяти, як слова не держати. Пр. Сказано — зв’язано. Пр. Сказано — що написано. Пр. Не роби з губи халяви. Пр.
• Дай(-ка), дайте(-ка)
– дай лишень (лиш), дайте лишень (лиш); дай-но, дайте-но; (зниж.) ке лиш, кете лиш. [Кете лиш кресало. Шевченко.]
• Даст Бог день, даст Бог и пищу
– дасть Бог день — дасть і пожиток. Пр. Дав Бог роток, дасть і шматок. Пр. Хто дав зуби — дасть і хліб до губи. Пр.
• Дать в замену
– дати на заміну (навзамін, натомість); (іноді) підставити.
• Дать в зубы, по затылку, подзатыльник, по загривку, по шее
– дати в зуби (загилити по зубах) кому; дати потиличника; дати (загилити) по потилиці; (образн.) нагодувати потиличниками; спотикача дати.
• Дать делу другой оборот
– повернути справу інакше.
• Дать ещё при жизни
– ще за життя (давн. за живота) дати; (образн.) теплою ще рукою дати.
• Дать знать о ком, о чём
– дати знати про кого, про що; дати, подати звістку про кого, про що; оповістити про кого, про що.
• Дать какую-либо малость, малую толику
– дати якусь дещицю (зрідка трощицю); перекинути щось кому.
• Дать клятву
– дати присягу (клятву); (за)присягтися (поклястися, заклястися).
• Дать на слово
– на віру дати; повірити [на слово].
• Дать по уху, в ухо кому
– заїхати в вухо кому.
• Дать разговору иной оборот
– повернути (звернути) розмову на інше.
• Дать сдачи
– дати здачі (решту); (перен.) відплатити кому.
• Дать себе труд
(книжн.) – завдати собі праці (роботи).
• Дать себя знать, помнить, почувствовать
– датися знати кому; датися (дати себе) узнаки (утямки, у пам’ятку); увіритися; упектися; дошкулити (допекти) кому; дати пам’яткового кому.
• Дать себя подговорить, обмануть
– датися на підмову; дати себе підмовити (одурити).
• Дать тумака
(разг.) – стусана (штовхана, штурхана) дати.
• Дать тягу, стрекача, стречка
– дати тягу; дременути (чкурнути); п’ятами накивати; драп(о)нути (дати дропака, дріпака); дмухнути (дати дмухача); дати (дмухнути) драла; (діал.) [дати] лиги.
• Дать указания
– дати вказівки; (іноді) дати навід.
• Не давать, не дать в обиду кого
– не давати, не дати скривдити кого.
• Ни дать, ни взять
– (прикм.) Викапаний (достотний, нестеменний, лок. нестеменнісінький); (присл.) достоту (точнісінько, нестеменно, лок. нестеменнісінько) [такий, як].
• Ровно ничего не дал
– нічогісінько не дав; і на нігтик не дав (не покинув).
• Я тебе дам!
– я тобі дам!; ось я тобі!
Легкий
• Более лёгкий
– легший.
• Женщина (дама, девица) лёгкого поведения
– жінка (дама, дівчина) легких звичаїв; повія; (іноді вульг.) слаб(к)а на утори.
• Искатель, искательница, любитель, любительница лёгких приключений
– охочий, охоча до легких (романтичних) пригод; охочий, охоча легко поромансувати; (іноді) романсовий авантурник, романсова авантурниця.
• Лёгкая рука у кого, лёгкий на руку кто
(разг.) – легка рука в кого; легкий на руку хто; щасливу руку має хто; добрий на почин хто.
• Лёгкие деньги
(перен.) – легко зароблені (легкі) гроші; незагорьовані гроші.
• Лёгкий труд
– легка праця; (перен. образн.) легкий хліб.
• Лёгкое (легко) ли дело!
– легко сказати!; то не жарт!
• Лёгок (скор) на ногу (на ноги)
– легкий (швидкий, прудкий) на ноги.
• Лёгок на подъём
– рухливий (повороткий, моторний).
• Лёгок на помине
– про вовка помовка, а вовк у хату (а вовк тут). Пр.
• С лёгким паром!
– доброго здоров’я помившись!; приємно спочити (приємного спочинку), покупавшись!; (скорочено) приємно спочити (приємного спочинку)!
• С лёгким сердцем
(перен.) – з легким серцем.
• С лёгкой руки
(перен.) – з легкої руки; з доброго почину.
Лихой
• Лиха беда начало
– аби почати, а там воно й піде. Добрий початок - половина діла. Пр. Почин дорожчий за гроші. Пр. За початком діло становиться. Пр. Найтяжче зачати, а потому вже легше йде (а далі як хліб з маслом); важко розгойдатися, а далі - легко.
• Лихое лихом избывается
– на люту хворобу лютий і лік. Пр.
• Лихое споро: не умрёт скоро
– погань сивіє, та не старіє. Пр.
• От лихого человека хоть полу отрежь, да уйди
– від лихого (ледачого) поли вріж та тікай. Пр. Від лихого, поли врізавши, втікати треба. Пр.
• От чёрта крестом, от свиньи пестом, а от лихого человека ничем
– від чорта відкрестишся, відмолишся, а від лихого і ломакою не відіб’єшся. Пр.
• Тот не лих, кто во хмелю тих
– хто п’є та спить, той не грішить. Пр.
Начало
• Брать своё начало
– починатися (зачинатися); брати свій початок (почин, зачин).
• В начале года, месяца
– на початку року, місяця, на самому початку (на припочатку) року, місяця.
• Всякое начало трудно
– усе трудно починати. Пр. Кожний початок тяжкий. Пр. У всьому (усьому) початок найтрудніший. Пр.
• Давать начало чему
– давати початок (почин) чому; починати що.
• Для начала
– для початку; на початок (на почин).
• Доброе начало — полдела откачало
– добрий почин (початок) — половина діла. Пр. Добрий початок (почин) до кінця доведе. Пр. Добре почав, добре й скінчив. Пр. Як добре почнеш, то й діло добре піде. Пр.
• Жизненное начало
– життьова (життєва) основа.
• К самому началу
– саме на початок; на сам(ий) початок.
• Лиха беда — начало
– за початок діло становиться. Пр. Найтяжче зачати, а потому вже легше йде (а далі як хліб з маслом). Пр. Аби почати, а там воно й піде. Пр. Важко розгойдатися, а далі легко. Пр.
• На коллегиальных, на коллективных началах
– на колегіальних засадах (колегіально); на колективних засадах (колективно).
• На паритетных началах
– на паритетних підставах.
• Начало весны
– початок весни; провесна (провесінь).
• Начало начал
– причина причин; джерело джерел; первопочаток; первопричина; першоджерело.
• Не дорого начало, а похвален конец
– не хвались починаючи, а хвались кінчаючи. Пр.
• Нет ни начала, ни конца
– нема(є) ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця-краю); нема(є) початку (почину) і кінця (і краю, і кінця-краю).
• От (с) начала до конца
– від краю до краю; від початку до кінця.
• Под началом чьим, у кого
– за (під) проводом (під керівництвом чиїм, під орудою чиєю); під рукою (владою) чиєю, у кого; під зверхністю чиєю, під ким.
• Положить начало чему
– покласти (зробити) початок чому, чого; започаткувати що; заснувати (закласти) що.
• Получать, получить начало от чего
– починатися, початися (ставати, стати з (від) чого; походити, піти (виходити, вийти, по(в)стати)з кого; брати, узяти [свій] початок від чого.
• По началу
– з початку (з почину).
• При начале чего
– на початку чого.
• Путное начало приводит к путному концу
– як зачалося, так і скінчилося. Пр. Як добрий почин (початок), то й кінець буде добрий. Пр.
• С начала существования мира
– відколи постав (існує) світ; як світ стоїть (настав); як світ світом.
• С начала существования работы учреждения…
– відколи існує, працює установа…
• С самого начала
– з (від) самого початку (почину); (іноді) з самого першу.
• Чему было начало, тому будет конец
– що має початок, те має й кінець. Пр.
Начинание
• Благое начинание
– добрий почин (добре починання).
• Начинания в области чего
– заходи в галузі (у царині) чого, якій; заходи коло чого.
Случай
• В большинстве случаев
– здебільшого (здебільша).
• В крайнем случае
– у крайньому разі.
• В лучшем, в худшем случае
– у найкращому (найліпшому), у найгіршому разі; у кращому (у ліпшому), у гіршому разі.
• Во всяком случае
– у всякому (у кожному) разі; (зрідка) на кожний спосіб; (іноді розм.) хоч як [би там було].
• В подобном случае
– у такому випадку (разі).
• В противном случае
– інакше; (розм.) а то; коли ні.
• В случае
– на випадок [чого]; якщо; як бува.
• В случае необходимости
– якщо (коли) буде (є) потреба; якщо (коли) треба; якщо буде треба; у разі потреби.
• В случае чего
– на випадок чого; у разі чого; коли б (якби) що сталося (трапилося); коли що станеться (трапиться).
• В таком случае
– у такому разі; коли (якщо) так; (іноді) тоді.
• В [том] случае, если [бы]…; на тот случай, если [бы]…
– на випадок, коли [б]…; у тому разі, коли [б] (як(би))…; якщо [б]…; як бува…
• Искать случая
– шукати нагоди.
• На всякий пожарный случай
– на (про) всяк(ий) нагальний випадок.
• На всякий случай
– на (про) всяк(ий) випадок.
• На крайний случай
– на випадок (у разі) крайньої потреби; на крайній випадок.
• На первый случай
– на перший раз; на початок (на почин); для початку.
• На самый худой случай
– у найгіршому разі.
• На случай чего
(пожара, отъезда…) – на випадок чого.
• Ни в коем (ни в каком) случае
– ні в якому (у жодному) разі.
• От случая к случаю
– від часу до часу; від нагоди до нагоди; час від часу.
• По случаю болезни…
– через хворобу…; у зв’язку з хворобою…
• По случаю юбилея…
– з нагоди ювілею…
• По этому случаю…
– з цієї нагоди…; через це…
• Представился [удобный] случай
– трапилася (випала) [добра] нагода.
• При [первом удобном] случае
– при [першій] нагоді; з [першою] нагодою; як буде нагода; принагідно; при оказії.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

почи́н почина́ння; почи́н,-ну
начина́ние почина́ння; почи́н,-ну; за́хід,-ходу

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

За́чин, -нуначало, начинание, почин.
Почи́н, -нуначало.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Почин
1) (
начало) – поча́то́к (-тку́), почин (-ну); на почин – на поча́то́к;
2) (
инициатива) – ініціятива, почин (-ну); по собственному -ну – з вла́сного почину, з своє́ї ініціятиви.
Инициатива – ініціятива, почин (-ну); по -ве (возбудить дело) – з ініціятиви, з почину.
Начало
1) поча́ток (-ку), почин (-ну)
; в -ле (года, книги) – на початку; для -ла – на почин, на поча́ток; с -ла существования – відко́ли існу́є;
2) (
основание, принцип) – осно́ва, заса́да, принцип (-пу); начала корпоративные – корпоративні заса́ди; -ла паритетные – парите́тні, рі́вні, одна́кові заса́ди; вести дело на компанейских -лах – мати підприє́мство (прова́дити спра́ву) в компані́йстві, прова́дити спра́ву на спі́лку; на коллегиальных началах – колеґіяльно, на колеґіяльних заса́дах; на комиссионных началах – комісо́во, на комісі́йних засада́х; на полноправных -лах – на повнопра́вних заса́дах.
Начинание
1) почин (-ну), за́хід (-ходу); (
действ.) – почина́ння, розпочина́ння чо́го, захо́джування ко́ло чо́го; благое -ние – га́рний почин, до́брі за́ходи;
2) (
предприятие) – підприє́мство; н. промышленное – підприє́мство промисло́ве.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Лиха беда - начало.
1. За початком діло становиться.
2. Добре начало - половина діла.
3. Почин - кращий од грошей.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

почи́н, -ну; -чи́ни, -нів

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Почи́н, -ну, м. Начало. З почину були самовидцями. Єв. Л. І. 2. Як небо блакитне — нема йому краю, так душі почину і краю немає. Шевч. 122. Дайте нам на почин. Грин. III. 455.
Почи́нок, -нку, м.
1) Начало =
Почин. Г.-Арт. (О. 1861. III. 106). Віл щось почав був говорить, да судді річ його з починку перебили. Греб. 366.
2) Нитки на веретенѣ, заполненномъ совершенно. Чуб. VII. 410. Гол. Од. 36. Вас. 201.
Туілько дідова дочка одвернеться куди небудь, то бабина дочка вуізьме да й змотає починок із її веретена на своє: от у єї і буільший починок стане. Чуб. II. 64.
3)
мн. Родъ вышивки на женской сорочкѣ. Чуб. VII. 427. Ум. Почи́ночок. Я раненько устаю, по два починочки попрядаю. Мет. 370.
Христо́с, Христа́, м. Христосъ. Ісус Христос іде попереду, а я за Ісусом Христом позаду. Ном. № 272. Почин Євангелії Ісуса Христа. Єв. М. І. 1.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Починпочи́н, -ну.
*Частный — частко́вий, осі́бний, прива́тний; Ч. атаки — частко́ві ата́ки; Ч. задача — осі́бне завдання́; Ч. квартира — прива́тна кварти́ра; Ч. почин — осі́бний почи́н.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Почи́нъ = 1. почи́н (С. З. Л.), поча́ток (С. З. Л.), зачи́н і т. д. д. Нача́ло 1. 2. по́від, при́від (С. З.), при́звід і т. д. д Иниціати́ва.
Бѣда́ = біда́, ли́хо, го́ре, неща́стя, недо́ля, приго́да, безтала́ння, лиха́ годи́на, безголо́в’я, ха́лепа, причи́на, здр. — бідонька, ли́шенько, го́ренько, неща́стячко, недо́ленька, приго́донька, (не велика) — пів біди́ — ли́ха. — Ой біда, біда чайцї небозі, що вивела дїток при битій дорозї. н. п. — Горе, лихо і біда — не дають за тебе. Кв. — Тиха вода береги зриває, лихая година пару розлучає. н. п. — Менї з думки нейде наше безталання. Кот. — Сталась йому пригодонька не в день, а в ночі — занедужав чумаченько, з Криму идучи. н. п. — Се ще пів біди-лиха, як гроший не має, аби була сила. — Бѣда́ бѣду́ ро́дитъ, Бѣда не прихо́дить одна́, Бѣ́ды по бѣ́дамъ, н. пр. — одна біда иде́ і дру́гу за собо́ю веде́; біс біду́ перебу́де — одна зги́не, дру́га бу́де. Біда́ біду́ породи́ла, а біду чорт. н. пр. — Въ то́мъ то и бѣда́! = то-то бо й ли́хо, го́ре. — Бѣда стрясла́сь = лихо спітка́ло. — Какъ на бѣду́ = як на ли́хо, як на те́. — Лиха́ бѣда́ нача́ло = почи́н трудни́й. — Навле́чь бѣду́ = накли́кати ли́хо. — Пережи́ть бѣду́ = перебідува́ти. – Помо́чь, пособи́ть бѣдѣ́ = запобігти ли́хови. — Семь бѣдъ, одинъ отвѣ́тъ, н. пр. — чи раз ба́тька вда́рив, чи сїм раз, одна́ково одві́ча́ти.
Возникнове́ніе = виника́ння, почи́н, поча́ток.
Зачи́нъ = почи́н, поча́ток, при́вод. — Всюди привод дає. Номи́с.
Иниціати́ва = при́від, при́звід, пе́ред, почи́н. — Він усьому призвід дає. — Усї пішли за його при́водом.
Нача́ло = 1. поча́ток (С. З. Л), почи́н (С. З. Л.), почи́нок, зачин, зача́ло (С. Аф.), розпоча́ток. — Того ж року на самім початку оного. Л. В. — Від початку сьвіта божого. — Як небо блакитне — нема йому краю, — так душі почину і краю не має. К. Ш. — Щось почав був говорити, та суддї річ його з починку перебили. Гр. — Нача́ла = поча́тки. С. Л. — Въ нача́лѣ = з поча́тку. — Сь са́мого нача́ла = з первонача́лу, наса́мперед, попере́д усь́ого. С. Л. 2. осно́ва, ґрунт.
Начина́ніе = 1. почин.—Почин дїло справує. н. пр. 2. замі́р.
Отдохнове́ніе = од(від)почи́н(в)ок, опочи́н(в)ок, спочи́н(в)ок, на малу годину — перепочи́н(в)ок; од(від)почива́ння. од(від)диха́ння. — Ще-ж попасать коня треба стать на одпочинок. Гул. Ар. — Нам через його сну нема, нї одпочинку, і на годинку. Зїнк. — Там моє місце і доля єдина, доля робітника без одпочинку. Чайч. — По над річкою Самарою одпочивок мали. н. д. – Проти города приставали, там собі опочивок мали. н. д. — Не сам же я плачу, плачуть карі очі, не дають спочивку анї в день, нї в ночі. н. п.
При́ступъ = 1. при́ступ, штурм. — При́ступомъ взять = ви́штурмувати. 2. поча́ток, почи́н і т. д. д. Нача́ло. 3. при́ступ, до́ступ. — При́ступу нѣтъ = нї при́ступу, доступи́тись не мо́жна. — Такий злий — нї приступу до його. — Так дорого — нї приступу.
Происхожде́ніе = 1. поча́ток, почи́н і д. Нача́ло. 2. рід, поро́да, породїння, похо́дження (С. Жел.). — Почували єдность свого спільного походження. Бар. О.

Запропонуйте свій переклад