Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 24 статті
Запропонувати свій переклад для «по имени»
Шукати «по имени» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Звать –
1) (призывать кого) кли́кати кого́ (кли́чу, -чемо, -чуть) (реже на ко́го), гука́ти кого́ (на ко́го), (приглашать) заклика́ти, зва́ти, зазива́ти, узива́ти кого́. [Кли́че ма́ти вече́ряти (Шевч.). Ода́рка за́раз-же почала́ вдвох із бра́том кли́кати ма́му й пла́кати (Грінч.). От брат приста́в тро́хи та й кли́че на ме́не (Федьк.). Проси́ли мене́ і кли́кали до се́бе (М. Вовч.). Вона́ й заклика́є Рома́на в клас (Васильч.). Варва́ро! – гука́в пан Валерія́н (Коцюб.). Чу́є, що хтось гука́є на ньо́го: «Мужичо́к, мужичо́к!» (Квітка). Мала́нка почала́ гука́ти Андрі́я (Коцюб.). Ти звеш мене́, й на го́лос ми́лий твій з гаря́чою любо́в’ю я поли́ну (Самійл.). Зазива́є мене́ до се́бе в гости́ну (Кониськ.). Узива́ють її́ в ха́ту, пита́ють – чи пі́деш, чи ні? (Грінч.)].
• -ть на помощь – кли́кати кого́ на підмо́гу, (кричать караул) на ґвалт, (без дополн.) ґвалтува́ти. [Упа́в кома́р та й ґвалту́є (Пісня)].
• -ть друг друга – кли́кати одне́ о́дного, склика́тися;
2) (называть) зва́ти, узива́ти, назива́ти, назва́ти, кли́кати. [Старшо́го Кайдаше́вого си́на зва́ли Карпо́м (Н.-Лев.). Неха́й ма́ти бу́де зна́ти, кого́ зя́тем зва́ти (Чуб.). Я пови́нен «холо́пом Стьо́пкою» себе́ взива́ти та ру́ки цілува́ти, як неві́льник (Л. Укр.). А як тебе́, кли́чуть? – Павло́ Хоме́нко].
• Его зва́ли – він зва́вся.
• Как вас (его) зову́т? – як вас (його́) на ім’я́, як вас кли́чуть (звуть)?
• Как (его) -ву́т по имени и отчеству? – як (його́) на ім’я́ й по ба́тькові?
• Поминай как -ли – ті́льки його́ й ба́чили, і слід за ним загу́в;
3) (взывать) гука́ти, вола́ти;
4) (давать насм. имена) прозива́ти кого́, прозива́тися з ко́го.
• Зва́нный – кли́каний, закли́каний, про́ханий, про́шений, зва́ний, за́званий.
Знать, гл. –
1) зна́ти, (ведать) ві́дати що, про що, (буд. в смысле н. вр.) зазна́ти (-на́ю, на́єш) (с оттен. помнить, ведать) кого́, чого́. [Хто-ж в сві́ті зна́є, що Бог гада́є (Номис). Секрета́р нічо́го не ві́дав про цю спра́ву (Кониськ.). Я ба́тька й ма́тери не зазна́ю (Квітка)].
• Не зна́ю, на что решиться – не зна́ю, на що зва́житися.
• Если бы знать – якби́ зна́ти, якби́ знаття́. [Якби́ знаття́, що в неді́лю бу́де годи́на (Васильч.)].
• По чём знать, как знать – хто те́є зна́є! хто зна!
• Бог зна́ет – бог зна́(є), бо́г вість, святи́й зна́(є). [Але святи́й те́є зна́є, чи бага́то в нас таки́х найде́ться (Руданськ.)].
• Чорт зна́ет что, откуда – ка́-зна, ка́т-зна, чорт-віть, моро́ка зна(є) що, зві́дки.
• Не зна́ю – не зна́ю, не скажу́, (я не сведом) я не ві́стен про що, в чо́му. [А за яки́й мій гріх – того́ не скажу́ (Кониськ.). Я про те не ві́стен (Кониськ.)].
• Не зна́ю что делать – не зна́ю що роби́ти, не дам собі́ ра́ди, не зна́ю на яку́ ступи́ти.
• Не зна́я – не зна́ючи чого́, про що, несвідо́мо.
• Знать не знать (ведать не ведать) – сном і ду́хом не зна́ти.
• Зна́йте же – так зна́йте; щоб (аби́) ви зна́ли. [Аби́ ви зна́ли, я вже й сам про це подба́в (Крим.)].
• Как дам тебе, будешь знать – як дам тобі́, (то) бу́деш зна́ти, бу́де про що розка́зувати.
• Знай наших – отакі́ на́ші!
• Знать в лицо (в глаза), по имени – зна́ти на обли́ччя, на ім’я кого́.
• Дать знать кому – да́ти зна́ти, (известить) сповісти́ти, пода́ти зві́стку кому́. [Як мене́ не бу́де, то я пришлю́ сво́го това́риша да́ти тобі́ зна́ти, що мене́ нема́ (Чуб.)].
• Дать знать о себе – об’яви́тися, оповісти́тися, да́ти (пода́ти) зві́стку про се́бе.
• Дать себя знать – да́тися (да́ти себе́) в знаки́, да́тися зна́ти, да́тися в тямки́ кому́. [Ще життя́ не дало́ся в знаки́ (Мирн.). Да́мся-ж я їм у знаки́ (Стор.). Чи ще-ж тобі́ не дала́ся тяжка́я нево́ля зна́ти (Дума)];
2) (уметь, понимать что) зна́ти що, тя́мити що, чого́, вмі́ти чого́, зна́тися на чо́му, могти́ чого́. [Вона́ умі́ла єди́ну за́бавку – плести́ вінки́ (Л. Укр.). Як паску́дно на́ша молода́ генера́ція вмі́є рі́дної мо́ви (Кониськ.). Він докла́дно тя́мив церко́вних служб і коха́вся в церко́вних спі́вах (Черк.). А ціє́ї пі́сні мо́жете? (Звин.)].
• Он -ет дело – він зна́є, тя́мить спра́ву, ді́ло.
• Делайте, как -ете – робі́ть, як зна́єте, як тя́мите; чині́ть (поступайте), як зна́єте.
• Знать грамоте – вмі́ти чита́ти, вмі́ти письма́.
• Знать по немецки – зна́ти німе́цької мо́ви, могти́ по-німе́цькому.
• Знать толк в чём (смыслить) – зна́тися на чо́му, зна́ти до чо́го, розумі́тися на чо́му, смак зна́ти в чо́му. [Зна́вся за па́сіці до́бре (Сим.). Він зна́є до худо́би (Берд. п.). Він на то́му розумі́ється (Сл. Гр.)].
• Знать совесть, стыд – ма́ти сумлі́ння, со́ром (лице́). Знай, нрч., см. Знай.
Изо́тчество – (ім’я́) по ба́тькові, по отце́ві.
• По имени, по -честву – на ім’я́, (ще й) по ба́тькові.
• Скажись честным -чеством – скажи́, як тебе́ звуть; скажи́, як по ба́тькові че́сно велича́ють, (неточно) яко́го ти ро́доньку?
И́мя –
1) ім’я́ (р. ім’я́ и архаич. і́мени, им. мн. іме́на́), й[і]ме́ння, (диал.) імено́, (название) на́зва, на́звисько, найме́ння; ум. іме́ннячко, найме́ннячко.
• Собственное, крестное и́мя – вла́сне, хреще́не ім’я́ (йме́ння).
• И́мя предмета, животного – на́зва ре́чи (пре́дме́та), твари́ни.
• И́мя отца, друга – ба́тькове, при́ятелеве ім’я́ (йме́ння).
• Полное и́мя – по́вне ім’я́, йме́ння. [Хіба́ не мо́жна назва́ти по́вним іме́нням: Гераси́м? (Мова)].
• И́мя, отчество, фамилия – і́м’я, по ба́тькові та прі́звище.
• Дать и́мя – да́ти кому́ ім’я́, йме́ння; срвн. Нарека́ть, Наре́чь 1.
• Носить и́мя – зва́тися.
• Об’явить своё и́мя – назва́ти, об’яви́ти своє́ ім’я́ (йме́ння).
• По и́мени – на ім’я́ (на м’я), на йме́ння, на на́звисько, [Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.). На на́звисько Яли́на (Липов. п.)].
• Быть кем только по и́мени – бу́ти ким ті́льки (лиш) на йме́ння, ім’я́м.
• Назвать кого по и́мени – назва́ти кого́ на йме́ння.
• Как ваше и́мя? – як вас на ім’я́, на йме́ння? яке́ вам ім’я́? як ва́ше ім’я́ (йме́ння)? [Не зна́ю, хто ви єсть і як вас на ім’я́ (Самійл.)].
• Как его и́мя? – я́к він (його́) на ім’я́ (на йме́ння)? як йому́ ім’я́ (йме́ння)? [А як він на ім’я́? Іва́н? (Звин.). Як на ім’я́ того́ па́на? (М. Вовч.)].
• По его и́мени – його́ ім’я́м, за його́ ім’я́м, (по нём) по йо́му.
• Школа -ни Франка – шко́ла і́мени Франка́.
• И́менем кого, чего, чьим -нем – в ім’я́ кого́, чого́, в ім’я́ чиє́ (чиї́м ім’я́м) (гал.) в і́мени кого́. [В ім’я́ наро́ду беру́ тебе́, во́рога грома́дського поря́дку (Куліш)].
• И́менем закона, короля, императора – в ім’я́ зако́ну, ім’я́м короля́, імпера́тора, (гал.) в і́мени ці́саря.
• Умоляю вас и́менем нашей дружбы – блага́ю вас в ім’я́ на́шої при́язни.
• Во и́мя чего – в ім’я́ чого́. [В ім’я́ мої́х заслу́г (Куліш)].
• Во и́мя Бога – в ім’я́ бо́же.
• На имя́ кого – на ко́го, на ім’я́ кого́ (чиє́).
• Купить усадьбу на имя́ жены – купи́ти сади́бу на жі́нчине ім’я́, на жі́нку.
• Письмо на имя́ такого-то – лист на адре́су тако́го-то.
• От и́мени кого, от чьего и́мени – від ко́го, на ім’я́ кого́, чиї́м ім’я́м, (гал.) в і́мени кого́. [Ору́дували за́мість само́го па́на і на його́ ім’я́ залюдня́ли немі́ряні пусти́ні (Куліш). Мої́м ім’я́м дав Де́вісон його́ (сме́ртний при́суд) (Грінч.)].
• От моего и́мени – від ме́не, від мо́го і́мени, (фам.) моє́ю губо́ю. [Так і скажі́ть йому́ моє́ю губо́ю, що він ду́рень (Звин.)].
• Не иметь другого и́мени, как – не ма́ти и́ншого ім’я́, як; не вихо́дити з чо́го. [Про́світку йому́ не бу́де від посмі́шища; з байстрюка́ не вихо́дитиме (Квітка)].
• И́мя же им легион – їм же ім’я́ – легіо́н;
2) (репутация, слава) сла́ва, ім’я́.
• Доброе, честное имя́ – до́бра сла́ва, до́бре ім’я́. [Їм зоста́лась до́бра сла́ва (Шевч.). Моє́ все бага́тство єсть моє́ до́бре ім’я́ (Котл.)].
• Худое имя́ – недо́бра сла́ва, несла́ва.
• Приобрести имя́, сделать себе имя́ – (з)добу́ти, придба́ти (собі́) ім’я́, сла́ву (и сла́ви).
• Замарать своё доброе имя́ – заплямува́ти (закаля́ти) своє́ до́бре ім’я́, свою́ до́бру сла́ву.
• Человек с и́менем – люди́на з ім’я́м;
3) грам. – ім’я́.
• И́мя существительное, прилагательное, числительное – іме́нник (речівни́к), прикме́тник, числі́вник (-ка).
• И́мя собственное, нарицательное, собирательное – ім’я́ вла́сне, зага́льне, збі́рне.
Называ́ть, назва́ть –
1) (давать название, имя, кличку) зва́ти, назива́ти, назва́ти, наріка́ти, наректи́, кли́кати кого́, каза́ти на ко́го, на що, (не только именовать) іменува́ти, на(й)мено́вувати, на(й)менува́ти, (преимущ. с оттенком пренебр.) узива́ти, узва́ти, (прозывать) дражни́ти, продражни́ти, (величать) велича́ти, звелича́ти, (о мног.) поназива́ти, понаріка́ти, пона(й)мено́вувати, повзива́ти кого́, що ким, чим, яки́м. [Де́хто звав ту́ю кварти́ру катако́мбою (Крим.). Їдно́го назва́в Гавриї́лом, дру́гого Михаї́лом, – усі́х поназива́в. (Чуб. I). Своє́ дитя́ без со́рома байстря́м наріка́є (Шевч.). То я́к-же наректи́ мою́ пси́хіку? (Крим.). Не кли́чте преподо́бним лю́того Неро́на (Шевч.). Ті́льки найгі́ршу жі́нку лаху́дрою кли́чуть (Крим.). По́ступ веде́ за собо́ю те, що мо́жемо найменува́ти ро́стом осо́би (Доман.). Со́нце найменува́в він небе́сним о́ком (М. Калин.). А́втор наменува́в свого́ пи́саря таки́м ім’я́м, що його́ ніхто́ не мо́же ви́мовити (Грінч.). Нас хло́пами взива́ли (Франко). Прокля́тим на́чинням не взива́й свято́ї а́рфи (Л. Укр.). То ті́льки соба́к дра́жнять руди́ми (Н.-Лев.). Наро́дня му́за так га́рно звелича́ла Хмельни́цького Ру́сином (Куліш)].
• Как -ва́ют это? – як зве́ться це? як ка́жуть на це? [В Херсо́нській губе́рні ка́жуть на за́тірку «моту́зка» (Звин.)].
• Он -ва́ет себя вашим родственником – він зве себе́ ва́шим ро́дичем.
• -ва́ть кого дураком – ду́рнем зва́ти (узива́ти, велича́ти), назва́ти, дурня́ти (женщину: ду́ркати) кого́, ду́рня завдава́ти, завда́ти, ду́рня загина́ти, загну́ти кому́.
• Так называ́емый – так зва́ний, так зве́ться, (мн.) так зву́ться. [Так зва́на сла́ва (Грінч.). Хо́дить до нас, так зве́ться, мироно́сниця (Звин.). Бува́ють, так зву́ться, характе́рники (Звин.)];
2) (по имени, по фамилии) зва́ти, назива́ти, назва́ти, кли́кати, велича́ти кого́ на ім’я́ (на йме́ння, на прі́звище), на(й)мено́вувати, на(й)менува́ти кого́. [Та забу́ла люде́й розпита́ти, як ми́лого на і́мнячко зва́ти (Пісня). Де-ж таки́ ви́дано, щоб ма́ти зва́ла си́на на прі́звище? (Грінч.). Ой ти, дівчи́но, ти, ми́ла моя́, я́к-же тя кли́че ма́ти твоя́? (Голов.). Їх ім’я́ вся́ке тепе́р зна́є і не тре́ба їх тут намено́вувати (Грінч.)].
• -зва́ть кого по имени и отчеству – назва́ти кого́ на ім’я́ й по ба́тькові;
3) (перечислять) назива́ти, назва́ти кого́, що (одно́ на о́дним, одно́ за дру́гим), перека́зувати, переказа́ти що, (о мног.) поназива́ти, поперека́зувати. [Цар переказа́в усе́, що було́ в йо́го найкра́щого, а чорт все ка́жс: «ні!» (Рудч.)].
• -зва́л два-три имени и обчёлся – назва́в два чи три (з два-три) йме́ння, – і край лі́кові (і недолі́к);
4) (считать кем чем) зва́ти, назива́ти, назва́ти кого́, що ким, чим, уважа́ти, визнава́ти, ви́знати кого́ за ко́го, за що, що за що.
• Вы -ете это любовью? – ви це звете́ любо́в’ю (коха́нням)? ви вважа́єте це за любо́в (коха́ння)?;
5) (выдавать кого) вика́зувати, ви́казати кого́. [Його́ пі́ймано, мордо́вано, вимага́ючи, щоб він ви́казав товариші́в; він не ви́казав ніко́го (Грінч.)];
6) (напрашивать) наклика́ти, накли́кати, напро́шувати, напроси́ти, напро́хувати, напроха́ти, (о мног. или в большом количестве) понаклика́ти, насклика́ти, понапро́шувати, понапро́хувати кого́. [Накли́чу весе́лих госте́й (Н.-Лев.). Напроси́ла старці́в і вбо́гих (Н.-Лев.). На́що ти так бага́то люде́й понаклика́в, – де ми їх поса́димо? (Харківщ.). Понапро́хували госте́й, а гости́ти не ду́же є чим (Харківщ.)].
• -ва́ть гончих, охотн. – склика́ти, скли́кати, (о мног.) посклика́ти гончакі́в.
На́званный –
1) на́зва́ний, наре́че́ний, на(й)мено́ваний, понази́ваний, пона(й)мено́вуваний; ви́знаний; ви́казаний;
2) (напрошенный) накли́каний, напро́шений, напро́ханий, понакли́куваний, понапро́шуваний: понапро́хуваний; (о гончих) скли́каний.
По, предл. –
1) с дат. п.
а) на вопрос: где, по чему – по ко́му, по чо́му (в ед. ч. с дат. и с предл. п. п., во мн. ч. только с предл. п.).
• Ходить по комнате, по саду, по двору – ходи́ти по кімна́ті (по ха́ті), по саду́, по дво́ру́ и по дворі́.
• Ходить по лесу, по полю, по горе (без определённого направления) – ходи́ти по лі́сі (и по лісу́, по гаю́), по по́лю, по горі́ (и реже лі́сом, га́єм, по́лем). [По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли?].
• Плавать по́ морю, по реке, по воде – пла́вати по мо́рю, по рі́чці, по воді́ (Срв. п. 1 б.).
• Гулять по городу, по улице – гуля́ти по мі́сту (по го́роду), по ву́лиці.
• Путешествие по Италии – по́дорож по Іта́лії (и Іта́лією).
• Смерть (болезнь) не по́ лесу ходит, а по людям – смерть (по́шесть) не по лі́сі (по лісу́) хо́дить, а по лю́дях.
• Везли хлеб, да растрясли его по всей дороге – ве́зли́ хліб та й порозтру́шували його́ по всій доро́зі. (Срв. п. 1 б).
• Разослать приказ по волостям, ездить по знахарям, пойти по рукам, расти по оврагам – порозсила́ти нака́з по волостя́х, ї́здити по знахаря́х, піти́ по рука́х, рости́ по рова́х (по рівчака́х).
• По селениям и по городам – по се́лах і по міста́х. [По степа́х та хутора́х (Д. Марк.). Служи́ла вона́ по свої́х, служи́ла по жида́х, служи́ла й по купця́х (Мирн.). Тру́дно ста́ло старе́нькій по лю́дях жи́ти].
• По горах и по долам – по го́рах і по доли́нах, го́рами й доли́нами.
• Ударить по голове, по лицу, по зубам – уда́рити по голові́, по лиці́ и по лицю́, по зуба́х. [Не по чім і б’є́, як не по голові́].
• Пойти по́-миру – піти́ з торба́ми, попідві́конню.
• По всей Украине гремела его слава – на всю Украї́ну, по всій Украї́ні голосна́ була́ (луна́ла) його́ сла́ва.
• По всему свету пошёл слух – на ввесь світ, по всьо́му сві́ту пішла́ чу́тка.
• Ударить по рукам – уда́рити по рука́х.
• Сковать кого по рукам и по ногам – скува́ти кого́ на ру́ки і на но́ги, скува́ти кому́ ру́ки й но́ги.
• Стол стоял посредине комнаты – стіл стоя́в посеред (посере́дині) ха́ти.
• По обеим сторонам улицы – по оби́два бо́ки ву́лиці, по оба́біч ву́лиці.
• По праздникам, по праздничным дням – в свя́та, в святні́ дні, свя́тами, святни́ми дня́ми.
• Он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівті́рками, (еженедельно) що-вівті́рка.
• Заседания происходят по пятницам – засі́дання відбува́ються у п’я́тниці, п’я́тницями, (еженедельно) що-п’я́тниці.
• По зимам мы дома, по летам на заработках – у зи́му ми вдо́ма, а в лі́то на заробі́тках.
• По временам – часа́ми, ча́сом.
• Растёт не по дням, а по часам – росте́ не що-дни́ни, а що-годи́ни, росте́, як з води́ йде;
б) (Для обозначения направления движения, пути следования – на вопрос: вдоль чего – употребляется конструкция с твор. пад.).
• Итти по улице, по дороге, по аллее, по тропинке – йти ву́лицею; доро́гою, але́єю, сте́жкою. [Ой, ішо́в я ву́лицею раз, раз (Пісня). Ой ходи́ла ді́вчина бережко́м].
• Проходить итти по полю – прохо́дити, йти́ по́лем.
• Дорога пролегала по горе, по болоту – доро́га йшла́ горо́ю, боло́том.
• Ехать по железной дороге – ї́хати залі́зни́цею.
• Плыть по Днепру, по морю (по определённому пути) – пливти́ Дніпро́м, мо́рем.
• Плавание по Днепру и его притокам – плавба́ Дніпро́м та його́ до́пливами.
• Переслать по почте, по телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом;
в) (согласно, сообразно с чем, по причине чего, по образу, по примеру чего) з чо́го, за ки́м, за чи́м, (реже) по ко́му, по чо́му; через що, відпові́дно до чо́го.
• По приказанию, по декрету – з нака́зу, за нака́зом, за декре́том.
• По повелению тирана – за тира́нським велі́нням, з тира́нського нака́зу.
• По определению суда – за ви́роком су́ду.
• По поручению – з дору́чення, за дору́ченням.
• Я сделал это по совету отца, по его совету – я зроби́в це за пора́дою ба́тьковою, за його́ пора́дою.
• По рассеянности, по недоразумению – з неува́жности, з непорозумі́ння и через неува́жність, через непорозумі́ння.
• По ошибке – по́милкою, через по́милку.
• Это произошло по ошибке – ста́лося це по́милкою (через по́милку, за о́бмилки).
• Он сделал это по ненависти ко мне – він зроби́в це з нена́висти до ме́не.
• Высказаться, писать по поводу чего-либо – ви́словитися, писа́ти з при́воду чого́.
• По какому поводу вы пришли ко мне? – з яко́го при́воду (за яким при́водом) ви прийшли́ до ме́не? [Приї́хав я до Ки́їва за тим при́водом, щоб…].
• По этому случаю (= поводу), по какому случаю – з ціє́ї наго́ди, з яко́ї наго́ди.
• По случаю столетия со дня рождения… – з наго́ди столі́тніх рокови́н з дня наро́дження…
• По случаю (= случайно) дёшево продаётся, мебель – ви́падком (випадко́во) де́шево продаю́ться ме́блі.
• По счастливой случайности – щасли́вим ви́падком, через щасли́вий ви́падок.
• По несчастному случаю, по несчастию – через неща́сний (нещасли́вий) ви́падок, неща́сним ви́падком (случа́єм), через неща́стя, (к несчастию) на неща́стя.
• По несчастью виноват в этом я – на неща́стя я цьому́ (в цьо́му) ви́нен (причи́ною).
• Товарищ по несчастью – това́риш неща́стям.
• По лицу, по глазам его было видно, что… – з ви́ду (з тва́ри), з оче́й його́ було́ зна́ти (ви́дно), що… (и по виду́, по о́чах). [Ви́дно ми́лу по ли́ченьку, що не спа́ла всю ні́ченьку, ви́дно ми́лу по бі́лому, що жу́риться по ми́лому].
• По его голосу было слышно – з го́лосу його́ чу́ти було́. [З го́лосу його́ чу́ти, що він на́че чого́сь зраді́в (Кониськ.)].
• По тому тону, каким сказаны эти слова – з того́ то́ну, яки́м ска́зано ці слова́.
• По тому вниманию, с каким он выслушал меня, видно было… – з тіє́ї ува́ги, з яко́ю він ви́слухав мене́, ви́дно було́…
• Узнать кого по голосу – пізна́ти кого́ з го́лосу (по го́лосу).
• По когтям и зверя знать – з па́зурів (и по па́зурях) зві́ря зна́ти. [Ви́дно па́на по халя́вах].
• По платью встречают, по уму провожают – по оде́жі стріча́ють, а по уму́ виряджа́ють.
• По Сеньке и шапка – по Са́вці сви́тка, по па́ну ша́пка.
• По одёжке протягивай ножки – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку.
• Судить по наружности, по внешнему виду – суди́ти з о́кола, з зо́внішнього (з око́лишнього) ви́гляду.
• По прошению, по просьбе, по ходатайству – на проха́ння, на про́сьбу (редко з про́сьби), на клопота́ння.
• Он уволен в отставку по прошению – він зві́льнений в відста́вку на проха́ння.
• По моей просьбе – на моє́ проха́ння, на мою́ про́сьбу.
• По требованию – на вимо́гу.
• По предложению министра – на пропози́цію (вне́сення) и за пропози́цією (за вне́сенням) міні́стра.
• По моему соображению – на мою́ га́дку (ду́мку).
• По принуждению, по охоте – з (при)му́су, з прину́ки, з охо́ти. [Не з му́су я прийшла́ так, а з охо́ти (Куліш). Як не даси́ з про́сьби, то даси́ з гро́зьби (Номис)].
• По своей (собственной) воле, по неволе – з своє́ї (вла́сної) во́лі, своє́ю (вла́сною) во́лею, з нево́лі (нево́лею).
• По наущению – з намо́ви.
• По вашей милости – з ва́шої ла́ски.
• По чьей вине (по моей вине) это произошло – з чиє́ї причи́ни (з моє́ї причи́ни, через ме́не) це ста́лося.
• По той причине – з тіє́ї (з то́ї) причи́ни.
• По многим причинам – з багатьо́х причи́н.
• По болезни – через х(в)оро́бу, за х(в)оро́бою.
• По незнанию, по непониманию, по глупости – з незна́ння (зне́знавки), з нерозумі́ння, з дурно́го ро́зуму (через незна́ння, через нерозумі́ння, через дурни́й ро́зум). [Ті́льки зне́знавки та з нетяму́чости мо́жна ста́вити украї́нському письме́нству на раху́нок «национа́льную» у́зость (Єфр.)].
• Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий.
• Судя по этому, по тому, что… – су́дячи з цьо́го, з то́го, що…
• Книга уже по тому одному заслуживает внимания – кни́га вже через те́ саме́ (тим сами́м) ва́рта ува́ги.
• По несогласию – через незго́ду.
• По случаю жестоких морозов занятия в школе временно прекращены – за лю́тими моро́зами навча́ння (нау́ку) в шко́лі тимчасо́во припи́нено.
• По принципиальным соображениям, мотивам – з принципо́вих (принципія́льних) мірко́ваннів (моти́вів). [А́втор ціє́ї промо́вистої тира́ди за́раз-же зріка́ється – пра́вда, з моти́вів не принципія́льних – свого́ за́міру (Єфр.)].
• По старинному обычаю – (за) стари́м (да́внім) зви́ча́єм и по старо́му (да́вньому) звича́ю. [По старо́му звича́ю – до ча́ю].
• По своему обыкновению – свої́м зви́ча́єм.
• Служить по выборам – служи́ти з ви́бору (ви́бором).
• По примеру своих предшественников – за при́кладом свої́х попере́дників.
• По всем правилам (требованиям) науки – за всіма́ пра́вилами (при́писами, вимо́гами) нау́ки.
• По приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к.
• Приложить по одному образцу (экземпляру) каждого издания – дода́ти по одному́ зразко́ві (примі́рникові) ко́жного вида́ння.
• Одет по последней моде – вдя́гнений за оста́нньою мо́дою.
• Высчитать по формуле – ви́рахувати за фо́рмулою.
• Распределять, классифицировать по каким-л. признакам – поділя́ти, класифікува́ти за яки́ми озна́ками.
• Становиться по росту – става́ти за зро́стом (відпові́дно до зро́сту).
• По очереди, по старшинству – за черго́ю, за старши́нство́м.
• По порядку – по́ряду.
• Рассказывай все по порядку – усе́ по́ряду розпові́дуй.
• Считать по порядку – рахува́ти (лічи́ти) з ря́ду, від ря́ду, вряд.
• Заплатить по счёту – оплати́ти раху́нок.
• Выдать по чеку – ви́дати на чек.
• Получить по счёту, по ордеру – оде́ржати на раху́нок, на о́рдер.
• По рассказам старожилов – за оповіда́ннями старожи́тців.
• По донесениям корреспондентов – за до́писами кореспонде́нтів.
• По закону, не по закону – за зако́ном, за пра́вом, проти зако́ну, проти пра́ва.
• Наследовать по праву – спадкува́ти пра́вом (з пра́ва).
• По общему согласию – за спі́льною зго́дою.
• Жениться на ком по любви, по расчёту – ожени́тися (одружи́тися) з ким з любо́ви, з інтере́су.
• Он мне родня по жене – він мені́ ро́дич через жі́нку (по жі́нці).
• Наши братья по Адаму – наші́ брати́ по Ада́му (через Ада́ма).
• Назвать кого по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння (на імено́), на прі́звище. [Єсть у Ки́їві чолові́к на йме́ння Кири́ло, на прі́звище Кожом’я́ка. Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.)].
• Восточно-славянскую семью называют иначе русскою по имени той русской династии… – схі́дньо-слов’я́нську сім’ю́ звуть ина́кше ру́ською за йме́нням тіє́ї ру́ської дина́стії…
• Немец по происхождению – ні́мець ро́дом, з ро́ду.
• В античной поэзии различались слоги долгие по природе и по положению – в анти́чній пое́зії розрі́знювано склади́ до́вгі з приро́ди (з нату́ри, приро́дою, нату́рою) і пози́цією.
• Итти по следам за кем-либо – іти́ слі́дом (сліда́ми) за ким, іти́ в чий слід (в чиї́ сліди́).
• По течению – за водо́ю, упли́нь за водо́ю.
• Пустить, пойти по ветру – пусти́ти, піти́ за ві́тром.
• Ходить, обращаться по солнцу – ходи́ти, оберта́тися за со́нцем.
• По шерсти, против шерсти – за ше́рстю, проти ше́рсти.
• Зарегистрироваться по месту жительства, явиться по месту приписки – зареєструва́тися, відпові́дно до мі́сця, при мі́сці, на мі́сці пробува́ння (ме́шкання), з’яви́тися на мі́сце припи́су.
• По месту назначения – до призна́ченого мі́сця.
• По месту службы – (на вопрос: куда) на мі́сце слу́жби, (где) на мі́сці (при мі́сці) слу́жби, на слу́жбі. [Опові́щення про суд по́слано їм на місця́ слу́жби. Пеню́ ви́вернуть з йо́го на слу́жбі].
• Он арестован по доносу – він заарешто́ваний за до́казкою, через до́казку.
• По обвинению в убийстве – за обвинува́ченням (обвинува́чуючи) в уби́встві (душогу́бстві).
• По подозрению в измене – за підо́зренням (при́здру ма́ючи) в зра́ді.
• Мучили людей по одному подозрению в чём-л. – му́чили люде́й на саме́ підо́зрення в чо́му.
• На деле и по праву – ді́лом і пра́вом (з пра́ва).
• По чести – по че́сті.
• По совести – по со́вісті.
• По справедливости – по пра́вді.
• По правде сказать – ка́жучи напра́вду, як по пра́вді каза́ти.
• Будет по слову твоему – бу́де за сло́вом твої́м.
• По свидетельству историков – за сві́дченням істо́риків.
• По словам вашего брата – як ка́же (мовля́в) ваш брат.
• По моим, по его наблюдениям – за мої́ми, за його́ спостере́женнями.
• По моей теории – на мою́ тео́рію.
• По моему мнению – на мою́ ду́мку.
• По моему – по мо́єму, як на ме́не.
• Высказаться по вопросу о чём-л. – ви́словитися в які́й спра́ві, в спра́ві про що.
• Комиссия по составлению словаря, по землеустройству, по исследованию производительных сил страны – комі́сія для склада́ння словника́, для землевпорядкува́ння, для дослі́джування продукці́йних сил краї́ни.
• Работы по сооружению моста, по осушению болот, по обсеменению полей – робо́ти (пра́ця) коло збудува́ння мо́сту, коло ви́сушення болі́т, коло обсі́яння полі́в.
• Лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри (письме́нства).
• Литература по этнографии, по этому вопросу – літерату́ра що-до етногра́фії, що-до цьо́го пи́та́ння про етногра́фію, про це пи́та́ння.
• Обратиться к кому по делу – зверну́тися (уда́тися) до ко́го за ді́лом (за спра́вою, в спра́ві).
• По этому делу – за цим ді́лом (за ціє́ю спра́вою), в цій спра́ві.
• Обратиться по адресу – зверну́тися на адре́су.
• По сердцу, по душе, по вкусу, по разуму – до се́рця, до любо́ви, до душі́, до смаку́ (до вподо́би), до ро́зуму. [Уче́ння те було́ і не до се́рця, і не до ро́зуму (Яворн.)].
• По плечу, не по плечу – до плеча́, не до плеча́, (по силам) до снаги́, не до снаги́.
• Не по моим зубам – не на мої́ зу́би, не про мої́ зу́би.
• Специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на вну́трішні х(в)оро́би, на вну́трішніх х(в)оро́бах.
• Смотря по погоде, по погоде глядя – як яка́ пого́да, як до пого́ди.
• По нынешним временам – як на тепе́рішній час (-ні часи́).
• Плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти.
• Награда мала по его заслуге – нагоро́да мала́ як на його́ заслу́гу.
• По сравнению с кем, с чем – проти ко́го, проти чо́го, як рівня́ти (рівня́ючи) до ко́го, до чо́го.
• По направлению к чему – до чо́го.
• По отношению к кому, к чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно ко́го, чо́го, о́біч ко́го, чо́го, проти ко́го, чо́го.
• По отношению ко мне это несправедливо – що-до ме́не (відно́сно ме́не) це несправедли́во; срв. Относи́тельно, Отноше́ние.
• Расставить столбы по дороге – порозставля́ти стовпи́ уздо́вж (уподо́вж) доро́ги.
• Итти, ехать по столбам – іти́, ї́хати стовпа́ми (уподо́вж стовпі́в).
• По дороге, по пути (= в дороге) – доро́гою.
• Мне с тобою не по дороге – мені́ не по доро́зі (не доро́га) з тобо́ю.
• Спуститься по верёвке – злі́зти по (и на) мотузку́, мотузко́м.
• Взобраться по трубе – ви́лізти ри́нвою.
• По-украински, по-французски, по-турецки и т. п. – по-украї́нському, по-францу́зькому, по-туре́цькому и т. п. По-христиански, по-царски, по-барски – по-христия́нському, по-ца́рському, по-па́нському.
• По рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного (з душі́, вульг. з но́са, з чу́ба).
• Мы ехали по десяти вёрст в час – ми в’їзди́ли по де́сять версто́в на годи́ну.
• По уменьшённой цене – за зме́ншену ці́ну.
• По первому, по пятому, по десятому разу – упе́рше, уп’я́те, удеся́те;
в) (на вопрос: в каком отношении, относительно чего, чем) на що, що-до чо́го, но чаще всего просто твор. пад. По форме, по цвету, по своему строению они напоминают… – фо́рмою, ко́льором, своє́ю будо́вою вони́ нага́дують…
• По красоте нет ей равной – красо́ю (вро́дою), на красу́ (на вро́ду) нема́ їй рі́вні. [Були́ (шовко́виці) вся́кі: і черво́ні і бі́лі на ягідки́].
• Сложный по своему составу – складни́й свої́м скла́дом (на свій склад, що-до свого́ скла́ду).
• По виду (по наружности) он очень симпатичен – ви́глядом (на ви́гляд, на взір) він ду́же симпати́чний.
• По виду ему около тридцати лет – на ви́гляд (на по́гляд, на о́ко, на взі́р, на по́зір, з ви́гляду, з ви́ду, з лиця́) йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків.
• По силе и непосредственности чувства, по оригинальности сюжета это произведение превосходит все остальные – си́лою і безпосере́дністю почуття́, оригіна́льністю сюже́та цей твір переважа́є всі и́нші, над усіма́ и́ншими виви́щується.
• И по форме и по содержанию это прекрасная вещь – і фо́рмою (і що-до фо́рми, і на фо́рму) і змі́стом (і що-до змі́сту, і на зміст) це чудо́ва річ.
• По существу своего содержания – що-до істо́ти свого́ змі́сту.
• По количеству народонаселения этот город занимает первое место в стране – число́м (що-до числа́) лю́дности це мі́сто займа́є пе́рше мі́сце (стої́ть на пе́ршому мі́сці) в краї́ні.
• По своим географическим и климатическим особенностям эта территория принадлежит… – свої́ми географі́чними і клімати́чними озна́ками (особли́востями) или що-до свої́х географі́чних і клімати́чних озна́к (особли́востей) ця терито́рія нале́жить…
• По своим антропологическим признакам население этой страны делится на… – свої́ми антропологі́чними озна́ками (що-до свої́х антропологі́чних озна́к) лю́дність ціє́ї краї́ни ді́литься на…
• Измерять по длине, по ширине, по высоте – виміря́ти на довжиню́, на шириню́, на височиню́;
2) с вин. пад.
а) (на вопрос: во что на сколько) – по що.
• Сукно по́ два рубля аршин – сукно́ по (в) два карбо́ванці за арши́н.
• Они получили по́ два рубля – вони́ здобули́ по два карбо́ванці. [Дає́ на рік по сто черво́них. У жнива́ ча́сом пла́тять косаря́м по карбо́ванцю в день або й по два карбо́ванці (Н.-Лев.)].
• Сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два́ пи́та́ння ко́жному.
• Строиться по́ два, по́ три, по четыре – шикува́тися по два́ (по дво́є), по три́ (по тро́є), по чоти́ри,
б) (на вопрос: по что, по кого, до какой поры) до чо́го, по що, по ко́го.
• По сие время – до́сі, до цьо́го ча́су и по сей час.
• С 1917 по 1925 год – з 1917-го аж до 1925-го ро́ку.
• По гроб тебя не забуду, по гроб твой друг – до сме́рти тебе́ не забу́ду, до сме́рти (до гро́бу) твій друг (при́ятель).
• Высотою по локоть, по грудь – завви́шки по лі́коть, по гру́ди (до лі́ктя, до груде́й).
• По шею – по ши́ю, до ши́ї.
• По колена – по колі́на, до колі́н. [Уже́ ді́да вода́ по колі́на поняла́].
• Увяз по колена, по пояс – угру́з по колі́на, по по́яс.
• Он по́ уши в долгах – він в борга́х, як в реп’яха́х.
• По ту гору, по лесок, по речку вся земля наша – аж до тіє́ї гори́, до того́ ліска́ (гайка́), до тіє́ї рі́чки (аж по ту го́ру, по той лісо́к, по ту рі́чку) земля́ все на́ша.
• По эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по оби́два бо́ки, оба́поли чого́ (срв. О́ба).
• По одну, по другую сторону – по оди́н, по дру́гий бік, (реже) (по) при оди́н, при дру́гий бік. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік (Звин.)]
3) с предл. пад. (на вопрос: по ком, по чём, после чего) – за ким, за чим и по ко́му, по чо́му.
• Плакать, тосковать, тужить, скучать, вздыхать по ком, по чём – пла́кати, нудьгува́ти, тужи́ти, жури́тися, скуча́ти, зідха́ти за ким, за чим (реже по ко́му, по чо́му). [Дурна́ ді́вчина нерозу́мная за козаче́ньком пла́че. Кого́ коха́є, за тим і зідха́є].
• Плакать по брате, по сетре – пла́кати за бра́том, за сестро́ю.
• Звонить по ком, по чьей душе – дзвони́ти по ко́му, по чиї́й душі́. [Подзвони́ли по дитя́ті у вели́кий дзвін].
• Носить траур по родителям – носи́ти жало́бу по батька́х.
• По смерти отца – по сме́рті ба́тька, після сме́рти ба́тька.
• По заходе солнца – по за́ході со́нця.
• По обеде – по обі́ді, після обі́д(у).
• По окончании праздников – по свя́тах.
• По истечении, по прошествии срока – по скі́нченні стро́ку, як ви́йде (ді́йде, скі́нчи́ться) строк.
• По возвращении его из путешествия – після поворо́ту з по́дорожи.
• По возвращении его в отечество – після поворо́ту до рі́дного кра́ю.
• По истечении трёх недель – по трьох ти́жнях, в три ти́жні після чо́го. [Одна́ уме́рла на зеле́ну неді́лю, а одна́ – як ячмі́нь жа́ли, в три неді́лі після тіє́ї (Борз. п.)].
• По мне, по нём, по ней (пожалуй) – про ме́не, про ньо́го, про не́ї, як на ме́не, як на ньо́го, як на не́ї.
• По мне, по нём хоть трава не расти – про ме́не (про ньо́го) хоч вовк траву́ їж.
• По нём (ней) видно было, что дома не всё обстоит благополучно – по ньо́му (по ній) ви́дно було́, що до́ма не все гара́зд. [Хіба́-ж ти не помі́тив по їй, що вона́ й зда́вна навіже́на? (М. Вовч.)].
• Дочь по отце пошла, сын по матери – дочка́ в ба́тька вдала́ся, син у ма́тір ви́йшов (уда́вся).
• Руби дерево по себе – руба́й де́рево по собі́.
• Выстрелить по ком – ви́стрілити (стре́лити) на ко́го (в ко́го).
• По чём сукно? – по чі́м сукно́?

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Имя – ім’я; імення. По имени – на ім’я; на ймення. От моего имени – від мене. Имя, отчество, фамилия – ім’я, по батькові та прізвище. Собственное имя – власне ім’я. На мое имя – на моє ім’я. Честное имя – добра слава. Носить имя – зватися. Как по имени – як на ім’я.
Как – як. Как-то – якось; одного разу, (перед перечислением) – а саме. Как будто (бы) – наче; неначе; ніби; мов; немов. Как вдруг – коли це; аж ось. Как же – як же; аякже; де ж пак. Как видно – знати; мабуть. Как должно (быть) – як слід, як треба. Как-никак – як-не-як; так чи сяк. Как полагается – як слід; як годиться. Как бы не так – та ба. Как нарочно – як на те; як навмисно. Как попало – абияк. Как только, как скоро – скоро, тільки-но. Как придется – як буде; до чого дійдеться; як набіжить. Как бы то ни было – хоч як; хоч що; хоч би й що. Как-нибудь – абияк; як-небудь. Как-нибудь будет – якось то буде. Как много – якого багато. Как есть – зовсім; цілком; чисто. Как угодно (воля ваша) – як собі знаєте; як собі хочете. Как хочешь – про мене. Как можно скорее, лучше и т. п. – якнайшвидче; щонайшвидче; якомога швидче; якнайкраще й т. ин. Как раз (в меру) – якраз; саме. Как случится – як трапиться. Как по имени – як на ім’я. Как следует – як слід; як годиться; гаразд. Как раз в это время – саме під цей час. Как раз вовремя – саме в пору. Как раз кстати – саме до речи. Как снег на голову – несподівано. Как в бездонную бочку – мов в прірву. Как гора с плеч – як камінь з серця. Как в воду канул – як водою змило. Как ни в чем не бывало – наче й не було нічого. Как например – як от; як ось. Как говорится – мовляв; сказано. Как говорят – як то кажуть; мовляв; як той казав. Как быть? – що робити? що почати? Как следует поступить? – як слід учинити?

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Звать
• Звать по имени – звати (кликати) на ім’я (на імення).
• Как тебя, вас… зовут? – як тебе, вас звуть (кличуть)?; як ти звешся?; як ви зветеся?; як тебе, вас на ім’я (на ймення)?; (іноді) як на тебе, на вас кажуть?
• Поминай как звали – шукай вітра в полі; шукай його; згадуй лиш як звали.
Имя
• Во имя мира и счастья – в ім’я миру і щастя.
• Замарать своё доброе имя – заплямувати (закаляти) своє добре ім’я (свою добру славу).
• Знать кого только по имени – знати кого тільки (лише) на ім’я.
• Именем закона – ім’ям (іменем) закону; в ім’я закону.
• Иметь доброе имя – мати добре ім’я (добру славу).
• Имя же им легион – їм же ім’я легіон.
• Как ваше имя? – як вас на ім’я (на ймення)?; як ваше ім’я (ймення)?; як [ви] зветеся?
• Как тебя по имени? – як тебе на ім’я (на ймення)?; як тебе звуть?; як [ти] звешся?
• Называть вещи своими (собственными) именами – називати речі своїми (власними) іменами.
• Носить имя – зватися; мати ймення (ім’я, назву).
• От моего имени – від мого імені; від мене; (згруб. розм.) моєю губою.
• Письмо на имя такого-то – лист на ім’я (на адресу) такого-то.
• Составить, сделать себе имя – (з)добути (придбати) [собі] ім’я (славу, слави).
Как
• А как же! – аякже!; ато(ж)!; авжеж!
• А так как… то – а що (а як)… то; а як же… (то). [Гроші, звичайно, присуджено з Семена, а що Семен не мав чим заплатити, то продали три морги родючої землі. Коцюбинський.]
• Вот как! – ось як!; он як!
• Всякий раз как – щораз(у) як (коли); кожного разу як (коли); що [тільки]; аби [лиш].
• Да как не – та як не; як же не.
• Как (в сравнениях) – як ((не)мов, (не)наче, ніби(то)); як (мов…) той, як (мов…) та(я), як (мов…) те(є), як (мов…) ті (і). [Лізе в очі, наче та оса. Номис. Була б долинонька неначе пустка тая. Глібов.]
• Как бишь – як пак; як-бо.
• Как будто – як; якби; наче (неначе); ніби; мов (немов); буцім(то).
• Как будто бы – начеб(то) (неначебто); нібито; мовби (мовбито, немовби, немовбито).
• Как бы не (разг.) – як би не; коли б не.
• Как бы не так! (фам.) – овва (ов)!; та ба!; авжеж!; але ж [бо]!; але!; але-але!; еге!; де ж пак! ? І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! Сл. Гр. Годі вилежуватись, іди молотити! — Але ж! Сл. Гр.
• Как бы ни – хоч би як; (перед прикм.) хоч би який (-ка, -ке).
• Как бы то ни было – хоч би й що; хоч би [там] що; хоч би [там] як; хоч би що там було; будь-що-будь; будь-як-будь; хоч що; хоч як.
• Как быть? – як [його] бути?; що [його] діяти?; що його [у світі] робити?; що [його] почати?
• Как ваше здоровье? – як здоров’я ваше?; чи живі-здорові?; чи здоровенькі?; чи живенькі-здоровенькі?; чи здужаєте?; (іноді) чи добре маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?
• Как вдруг – як [аж] ось; аж [гульк] коли; коли [як] раптом; коли це [враз].
• Как велик? – який завбільшки?
• Как видно – знати; мабуть; либонь; (зах.) відай.
• Как водится – як заведено; як [воно] ведеться (поводиться); звісно; [як] звичайно. [На бесіді, вже, звісно, попились. Глібов.]
• Как вот – аж; аж ось (аж от); аж тут; як ось (як от); коли; коли ось; коли це; коли тут. [Лечу, дивлюся, аж світає, Край неба палає. Шевченко. …аж ось із неба дощ полився. Котляревський.]
• Как вы говорите? – що ви кажете?; як [ви] кажете?
• Как горохом об стену – як горохом об стінку; як пугою по воді.
• Как дважды два четыре – я к двічі (як два рази) по два чотири.
• Как должно – як слід; як треба; як годиться (як гоже); як належить (належно, належите); як має бути.
• Как есть (разг.) – як є; все по правді; наголо; зовсім (цілком). [Нехай же батько зна все чисто, наголо. Самійленко.]
• Как есть все (разг.) – геть [чисто] усі; чисто всі.
• Как же! (разг.) – аякже!; авжеж!; атож!; звичайно!
• Как же так? – як же [воно] так?; як пак так?; як-таки так?
• Как-как? (переспрашивая) – що-що?
• Как-либо – хоч так, хоч так; якось; будь-яким (яким-будь) способом.
• Как много – як багато; якого багато.
• Как можно! – хіба ж можна!; як то так!; як можна!
• Как можно? – як [же] можна?; як то можна?; де ж [то] можна?
• Как можно, как нельзя больше, лучше… – якомога більше (якнайбільше, щонайбільше), якомога краще (якнайкраще, щонайкраще, якомога ліпше, якнайліпше, щонайліпше)…
• Как назло – як на те; як на ту пеню; як на ту причину; як (наче) навмисне.
• Как например – як-от; як наприклад.
• Как на чей вкус – як на чий смак; як на чию уподобу; як на кого; що кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання).
• Как ни – хоч (і) як; як не.
• Как-нибудь будет – якось-то буде; (іноді розм.) якось-такось буде.
• Как-нибудь (когда-нибудь) зайду – якось зайду, колись (коли-небудь, як-небудь) зайду.
• Как-нибудь (кое-как) – як-небудь; абияк; аби-то; деяк; якось; сяк-так; будь-як; (іноді) ледь-як.
• Как ни в чём не бывало – наче (мов…) і не було нічого; любенько (любісінько); наче (мов…) нічого й не було; наче (мов…) й не він (вона); як ніде нічого. [Я не так, як звичайно, а сердито спитав його, де він цілий день тинявся. — Та на Подолі ж, — як ніде нічого одповів він. Ковганюк, перекл. з Шевченка.]
• Как-никак – як-не-як; хоч і як там; сяк чи так.
• Как очумелый – як очманілий; як навіжений; як скажений; (іноді) як зачумлений.
• Как поживаете? – як поживаєте?; як маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?; як вам ідеться (ведеться, живеться)?; чи живенькі-здоровенькі?
• Как по имени? – як на ім’я?; як звати?; як зветеся?; як звешся?
• Как полагается – як слід; як годиться (минулий час як годилося); як треба; як має (минулий час як мало) бути.
• Как попало – як попало; як попадя; абияк; як-небудь; жужмом (лок. троском); на галай-балай.
• Как придётся – як прийдеться; як трапиться; до чого дійдеться; як набіжить; як вийде; як випаде. [Треба жить, як набіжить. Пр.]
• Как пришло, так и пошло – як набув, так і забув. Пр. Як зробив, так і відбудеш. Пр. Яким мечем воював, таким і поліг. Пр.
• Как раз! (ирон.) – ага!; авжеж!; еге ж! [Зробив же він своє діло? — Ага! Сл. Гр.]
• Как скоро (устар.) – скоро (скоро тільки, скоро-но); як тільки.
• Как следует – як слід; як треба; до ладу (доладно, улад); до діла; до пуття; до ума; як годиться; належно; гаразд; добре.
• Как снег на голову – як сніг (грім) на голову; як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; зненацька; як стій.
• Как сумасшедший – як божевільний [якийсь]; як той божевільний (навіжений).
• Как… так… – як… так… [Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо. Номис.]
• Как тебе не стыдно! – як тобі не сором (соромно)!; ти б стидався (стидалася)!; чи тобі не сором (не соромно)?
• Как-то раз (однажды) – якось; колись; одного разу.
• Как-то (пересчитывая) – як-от; а саме.
• Как только – тільки; як тільки; скоро; скоро тільки; скоро-но; тільки-но; тільки що; що не. [Скоро ввійшли в будинок, то я, — каже, — і вбачив, що Бузько-отаман заховавсь у кімнату. ЗОЮР. А молодиця що не гляне на Карпа, то так і заголосить. Коцюбинський.]
• Как угодно, как хотите – як [собі] знаєте; як [собі] хочете; як завгодно; про мене.
• Как у Христа за пазухой – як у Бога за дверима; як у батька (Бога) за пазухою.
• Как хорош, прекрасен… – який (який же, що за) гарний, чудовий.
• Кое-как – абияк; як-небудь; сяк-так.
• Куда как хороша собой – то-то вже гарна (хороша); така-то вже гарна.
• Между тем как, в то время как – тимчасом як; тоді як.
• Нет как нет кого – нема та й нема кого; як нема, так нема кого; не йде та й не йде хто.
• Не кто иной, как он – не хто інший, як він; ніхто як він.
• Не что иное, как – не що інше, як; не що як.
• Он как вскочит – він як (як не) скочить (схопиться).
• Перед тем как – перше ніж; перед тим як; до того як.
• После того как – по тому як; після того як; (іноді) по чому.
• Смотря как – як; побачимо, як; залежно від того, як. [Чи довго там гостюватимете? — А це як вітатимуть мене. З нар. уст. Надовго їдете до них? — Побачимо, як прийматимуть. З нар. уст.]
• С тех пор как – відколи; відтоді як; з того часу як.
• Так как – бо; через те що; [тим] що (звичайно після головного речення); [а] що…, [то]; (іноді) і через те (і тому, і того). [Мати три дні хворіли, й того я до школи не ходив. З нар. уст.]
• Тогда как – тимчасом як; (іноді) тоді як; коли ж.
• Тут как тут – як уродився; де й узявся; як тут. [Всім молодим — гарбуз як тут. Гребінка.]
• Уж как хвалит – так то вже хвалить.
Называть
• Боюсь назвать – не знаю певно (напевне).
• Как его называют? – як його прозивають (звуть)?; як він зветься?; як його на ймення?; яке він має наймення?; (зниж. жарт.) як його дражнять?
• Как это называют? – як це зветься?; як на це кажуть?
• Назвал два-три имени и обчёлся – назвав два чи три (два-три, зо два, зо три) ймення та й усе (та й годі, та й край [лікові]).
• Называть вещи своими (собственными, настоящими) именами – називати речі своїми (власними, справжніми) іменами.
• Называть кого по имени и отчеству – звати (називати) кого на ім’я й (та) по батькові.
• Называть кого по фамилии – називати кого на прізвище.
• Называть, назвать кого дураком – дурнем звати, назвати (узивати, узвати, величати) кого; дурня завдавати, завдати (загинати, загнути) кому; (розм.) про чоловіка дурняти, про жінку дуркати кого.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ім’я́, р. і́мени – имя.
• Як тебе́ на ім’я́ – как тебя по имени? І́менем, на ім’я́ – по имени.
Кли́кати, кли́кнути –
1) кричать, подавать голос;
2) кого, що – звать, призывать, сзывать;
3) называть, назвать (по имени).
Помина́ти, пом’яну́ти –
1) поминать, помянуть, упомянуть, назвать по имени;
2) поминать, помянуть (усопшего); помина́тися, пом’яну́тися – быть поминаемым.
Як, нар. –
1) как.
• Як на ім’я́ – как по имени, как зовут.
• Як ся ма́єш? – как поживаешь? Як ма́є бу́ти – как быть должно.
• Як ви́дно з усьо́го – по всем данным.
• Як же – а) как же; б) да как, уж как.
• Як-не́будь – как-нибудь.
2) как-будто, будто бы;
3) если.
• Як би, як би що – если бы, когда бы.
4) когда, во-время;
5) чем, нежели;
6) лишь, только;
7) смотря по, смотря как, смотря какой.
• Одяга́ються, звича́йно, як у ко́го доста́ток – одеваются, понятно, смотря по тому, какие средства.
• Це як до чолові́ка: оди́н заро́бить, а дру́гий і своє́ проро́бить – смотря по тому, какой человек: один зарабатывает, а другой и свое спустит.
8) вот-вот, чуть, едва.
• Ди́виться уві́чі, як не ска́же – смотрит в глаза, чуть не заговорит.
9) что.
• Як ка́жете – что вы говорите.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Имя –
1) ім’я, іме́ння; и. подложное – підмі́нне (підро́блене, фалшиве) ім’я; по имени – на ім’я; от (моего) имени – (моїм) і́менем, від мене;
2) (известность) – сла́ва, ім’я; запятнать имя – знесла́вити.
По: а) (с дат. падеж.) –
1) (для обозначения места) – по (с предлож. пад.) – на, в (с винит. пад. на вопрос «куда» и с предлож. пад. на вопрос «где»); по балансу значится – на (в) балянсі записано; по всей Украине – на всю Украї́ну, по (на) всій Украї́ні; по книгам вести учет – в книгах (по книгах) прова́дити о́блік; вручить повестку по месту службы – пові́стку вручити, до рук, да́ти на мі́сці (в мі́сці, при мі́сці), де уряду́є; зарегистрироваться по месту жительства – зареєструва́тися в мі́сці прожива́ння; работать по профессиональной линии – працюва́ти в професі́йній лі́нії, працюва́ти в професі́йних організа́ціях; по селам и городам – по се́лах і по міста́х; по учреждениям – по устано́вах;
2) (для обозначения направления движения и пути следования, а также способа передвижения, способа сообщения употребляется конструкция с творительным падежом без предлога): плавание по Днепру – плавба́ Дніпро́м; ехать по железной дороге – ї́хати залізницею; переслать по почте, телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом, телегра́фно; по телефону говорить – розмовляти телефо́ном; по улице ехать – ї́хати ву́лицею;
3) (на вопрос «куда», для обозначения места назначения) – на, в (с винит, пад.); по адресу послать – на адре́су посла́ти; обратиться по адресу – вда́тися на адре́су; отослать по месту жительства – одісла́ти, надісла́ти в (на) мі́сце прожива́ння; разослать приказ по округам – порозсила́ти нака́з по окру́гах (на окру́ги); уехать по месту назначений – поїхати в призна́чене мі́сце, до призна́ченого мі́сця; по месту службы командировать – на мі́сце (в мі́сце) слу́жби відрядити;
4) (с дат. пад. множ. числа для обозначения времени и действия передается чаще всего творит. падежом множ. числа, либо конструкциями с предлогом «у» с вин. пад. мн. числа, а также род. падеж. с «що»): по временам – часа́ми, ча́сом; по праздникам, по праздничным дням – у свята́, у святні дні, святами, святними днями; заседания происходят по пятницам – засі́дання відбуваються у п’ятниці, п’ятницями; (еженедельно) – щоп’ятниці; он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівто́рками; (еженедельно) – щовівті́рка; пароход отправляется по средам – паропла́в відпливає щосереди;
5) а) (согласно чему, сообразно с чем) – за; (с творит. пад.) – згі́дно з чим, доде́ржуючи чого́; по алфавиту – за абе́ткою; по всем правилам, требованиям – за всіма́ пра́вилами, вимо́гами; по декрету – за декре́том; по его совету – за його́ пора́дою, згі́дно з його́ пора́дою; по закону – за зако́ном, за пра́вом; по исчислениям, предположениям и т. п. – за обраху́нками, припу́щеннями і т. ін.; по Марксу, по Ленину – за Ма́рксом, за Ле́ніном; по общему согласию – за спі́льною зго́дою; по определению суда – за вироком су́ду; по очереди – за черго́ю; по подписке – за передпла́тою; по порядку – за порядком, вряд; по порядку считать – рахува́ти (лічити) з ряду, вряд; по постановлению – за ухва́лою, постано́вою; по приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к; по следующей форме сделать – зробити за (згі́дно з) тако́ю фо́рмою, зробити, доде́ржуючи тако́ї фо́рми; распределять, классифицировать по каким-либо признакам – поділяти, клясифікува́ти за якими озна́ками; б) (с род. пад.) – з, (на підста́ві чого́); по ассигновке (выдавать, получать) – на підста́ві асиґна́ти; по поручению – з дору́чення; по приказу заведывающего – з нака́зу завідача́; по распоряжению Окрисполкома – з (на підста́ві) ро́зказу Окрвиконко́му; по чеку (выдать, получить) – на підста́ві че́ка, на чек; заплатить по векселю – заплатити на підста́ві ве́кселя, оплатити ве́ксель; заплатить по счету – заплатити на підста́ві раху́нку, оплатити раху́нок; налагать взыскания по докладам управляющего делами – наклада́ти ка́ру на підста́ві до́повідей (від) керівника́ справ; он арестован по доносу – він заарешто́ваний на підста́ві доно́су, виказу, че́рез доно́с, виказ; судить по наружности, по внешнему виду – судити з о́кола, з зо́внішнього (з о́колишнього) вигляду; судя по этому, по тому, что – су́дячи з цьо́го, з то́го, що; в) (в виду чего) – (уважа́ючи) на що; по заказу №… – на замо́влення; по моей просьбе – (уважа́ючи) на моє проха́ння; он уволен (в отставку) по прошению – його́ зві́льнено (у відстано́ву) (уважа́ючи) на (його́) проха́ння (на підста́ві його́ проха́ння); по первому его требованию – на пе́ршу його́ вимо́гу; по прошению, по ходатайству – на проха́ння, на клопота́ння; по требованию – на вимо́гу; г) (по причине чего, вследствие чего) – з (с род. пад.) – че́рез що, з чо́го; по болезни – че́рез хво́рість, че́рез хворо́бу (за хворо́бою); по недоразумению – че́рез непорозумі́ння (з непорозумі́ння); по недостатку средств – че́рез брак за́собів; по несогласию – че́рез незго́ду; по ошибке – че́рез по́милку, у по́милку; по принципиальным соображениям – з принципо́вих міркува́нь (че́рез принципо́ві міркува́ння); по принуждению – з (при)мусу, з прину́ки, че́рез примус; по случаю столетия – з наго́ди, з приводу столі́тніх роковин; по случаю чего? по поводу чего? – з яко́ї наго́ди? з яко́го приводу?; по той причине – з тіє́ї причини, через ту причину; д) (соответственно чему) – відпові́дно до чо́го, від чо́го; зарплата назначается по занимаемой должности – зарплатню признача́ють відпові́дно до поса́ди; плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти, пла́та відпові́дно до робо́ти;
6) а) (в каком отношении, чаще всего твор. пад. без предлога) – на, про що, з чо́го; по качеству – якістю, на якість; по количеству народонаселения – число́м людности; по самой идее – само́ю іде́єю, з само́ї іде́ї; по своей величине, по своей силе – свої́м ро́зміром, своє́ю силою; по социальному положению он служащий – соціяльним ста́ном він службо́вець; по существу своего содержания – суттям свого́ змі́сту; литература по этому вопросу – літерату́ра до цього́ пита́ння, літерату́ра про це (пита́ння); по форме и по содержанию (интересный доклад) – і фо́рмою і змі́стом; товарищ по профессии – това́риш профе́сією; б) (по какому способу) – по (с дат. пад.), на (с вин. пад.); назвать по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння, на прі́звище (ім’ям, прі́звищем); по моему – (як) на ме́не, по-мо́єму; по моему мнению – на мою ду́мку; по моему соображению – на мою га́дку (ду́мку); по такому способу – на такий спо́сіб, по тако́му, таким спо́собом; по-украински, по-русски – по-украї́нському, по-росі́йському; в) (по сравнению с кем, с чем, по отношению к кому, к чему) – про́ти ко́го, про́ти чо́го, як рівняти (рівняючи) до ко́го, до чо́го; по смете у нас перерасход – про́ти кошто́рису в нас перетра́та; г) (на вопрос для чего? для какой цели? по какому вопросу, делу?) – в спра́ві чого, для чого, на що… (и часто непосредственно родит. падеж без предлога); по этому делу – в цій спра́ві; высказываться по вопросу о чем – висло́влюватися в які́й спра́ві (в спра́ві) про що; делопроизводитель по учету личного состава – ділово́д для о́бліку особо́вого скла́ду, ділово́д у спра́ві о́бліку особо́вого складу; доктор по (нервным) болезням – лі́кар (нерво́вих) хворо́б; издержки по предприятию – витра́ти підприє́мства; (вкладываемые в самое предприятие) – витра́ти на підприє́мство; издержки по содержанию аппарата – витра́ти на утримання апара́ту; комиссариат по внутренним делам – комісаріят вну́трішніх справ; комиссия по землеустройству – комі́сія (для) землевпорядкува́ння; комиссия по охране труда – комі́сія (в спра́ві) охоро́ни пра́ці, комі́сія для охоро́ни пра́ці; комиссия по составлению словаря – комі́сія на (для) склада́ння словника́, комі́сія (в спра́ві) склада́ння словника́; конференция по разоружению – конфере́нція в спра́ві роззбро́єння; обратиться к кому по делу – уда́тися до ко́го в спра́ві; работа по рационализации аппарата – робо́та над раціоналіза́цією, ко́ло (з) раціоналіза́ції апара́ту; расходы по операциям – операці́йні вида́тки; специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на (всерединні) вну́трішні неду́ги, х(в)оро́би; д) на вопрос из какой отрасли? из какой области?) – з (с родит. пад.); лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри; руководство по бухгалтерии – підру́чник (з) бухгальте́рії; е) (в выражениях): по выборам служить – служити з вибору; по длине, по ширине, по высоте измерять – виміряти на (в) довжину́, на (в) ширину́, на (в) височину́; по докладу резолюция – резолюція на до́повідь; по дороге, по пути: а) (в дороге) – доро́гою, в доро́зі, по доро́зі; б) (одна дорога) – по доро́зі, одна́ доро́га, одно́ю доро́гою (йти); доход по предприятию – добу́ток підприє́мства; (извлекаемый из самого предприятия) – добу́ток із підприє́мства; по закону, по праву – по закону, по пра́ву; по командировке – а) як відряджений, з відрядження, з відряду; б) з докуме́нтом про відрядження, про відряд; по мере возможности – у мі́ру можливости; по случаю дешево продается мебель – випа́дком (випадко́во) де́шево продають ме́блі; по справедливости – по пра́вді; по цене – за ціну́; б) (с вин. падеж.) –
1) (на вопрос по сколько?) – по (с винит. пад.); платить по 2 рубля метр – платити по два карбо́ванці за метр; по рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного; получать по 3 рубля в день – оде́ржувати (по) три карбо́ванці на день; приложить по одному образцу (экземпляру) – дода́ти по одно́му зразко́ві (примі́рникові); сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два пита́ння ко́жному;
2) (на вопросы: по что, до какой поры?) – до чо́го, по що, по ко́го; по настоящее время, по сие время – до́сі, до цьо́го ча́су́, по цей час; по эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по обидва бо́ки; с 1917 по 1927 год – з 1917 ро́ку до 1927 ро́ку, з 1917 ро́ку по 1927 рік; с 5 января по 5 марта – з 5 січня до 5 бе́резня;
3) (с предлож. пад. на вопросы: по ком, по чем, после, чего) – за ким, за чим, по ко́му, по чо́му; по истечении, по прошествии срока – як вийде те́рмін; по истечении трех недель – по трьох тижнях, за три тижні пі́сля чо́го; по окончании праздников – по святах.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Кли́кати, кли́чу, -чеш, одн. в. кли́кнути, -кну, -неш, гл.
1) Кричать, подавать голосъ. Володарь, володарьку, одчинь ворота! Чого хочете, чого кличете? Нп. Кликне-покликне Филоненко, корсунський полковник. Дума.
2) Звать, призывать, сзывать. Чи ти чула, дівчинонько, як я тебе кликав? Мет. 9. Кличе мати вечеряти, а донька не чує. Шевч. 66. Не прийшов я кликати праведників. Св. Л. V. 32. Клич громаду! Шевч. 208. Употребляется также съ предлогомъ на: от брат приостав трохи та й кличе на мене. Федьк. Съ измѣненнымъ удареніемъ: кликну́ти. Позвать. Пійдіть, гінця мені кликніте! Котл. Ен. І. 27.
3) Называть (по имени). Ой ти дівчино, ти мила моя! як же тя кличе мати твоя? Гол.
Кодо́ла, -ли, ж. Канатъ. А ну, хлопці, до кодоли порон тягти. Канев. у. Кодоли, привязанныя къ крыльямъ невода, имѣютъ названія по имени завѣдывающихъ каждой: ота́мана и его помощника крилаша́ — отама́нська кодо́ла и крила́шська кодо́ла. Браун. 9.
Ме́ння, -ня, с. Имя. На ме́ння. По имени. На мення не знаю, як його звуть. Конотоп. у. Ум. Ме́ннячко. Та два сини зродила, сама меннячко дала. Чуб. V. 923.
І. Помина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. пом’яну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Поминать, помянуть, упомянуть, назвать по имени. Хто мене пом’янув, щоб той не минув. Ном.
2) Поминать, помянуть (усопшаго). Чуб. V. 370. Хреста ніхто не поставить і не пом’яне. Шевч.
Як, нар.
1) Какъ. Вода чиста, як сльоза. ЗОЮР. І. 147. Добре, як у Бога за дверима. ЗОЮР. І. 147. О, як болить моє серце, а сльози не ллються. Котл. НП. 339. Як вас маємо звати? Харьк. Як ти підеш, що такий дощ? Харьк. Як крикну я: брешеш! Стор. М. Пр. 47. Як дам ляща тобі я в пику, то тут тебе лизне і чорт! Котл. Ен. І. 83. Як глянув господарь і зо зла аж посинів. Гліб. Як на ім’я. Какъ по имени, какъ зовутъ. Забулась, як на ім’я того пана. МВ. І. 138. Як ся ма́єш? Какъ поживаешь? Здоров, Еоле, пане-свату! ой як ся маєш, як живеш? Котл. Ен. І. 7. Як ось. Какъ вотъ, вотъ и. Тут тілько що перемолився Еней і рот свій затулив, як ось із неба дощ полився. Котл. Ен. II. 33. Як ма́є бу́ти. Какъ быть должно. Набігла ґуля, як має бути. НВолын. у. Як.... так.... Какъ.... такъ.... Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо. Ном. № 688. Як у воді не без чорта, так у великого пана не без жида. ЗОЮР. І. 146. Як же. а) Какъ же. Як же твого брата звуть? б) Да какъ, ужъ какъ. Як же зчепились вони, — така буча збилася, що ледві розняли їх. МВ. ІІ. 185. в) А какъ. Як же вмер паволоцький полковник..., він вийшов. К. ЧР. 15. Як то? Какъ? (восклицаніе удивленія). Як то? ти не хочеш сього робити? Як то при нарѣчіи: какъ. Як то сумно було в нас у хати! МВ. II. 45. Як-ся = Якось. Пита він як-ся ласкаво і грізно. МВ. II. 125. Як не́будь. Какъ-нибудь. Як небудь достати його. Рудч. Ск. І. 7. Як мо́га. Изо всѣхъ силъ. Як мога швидче утікай. Котл. Ен. III. 19.
2) Какъ будто, будто бы. Еней тогді як народився. Котл. Ен. І. 11. Въ томъ же значеніи: як би. Пійшов на свято не явно, а як би потай. Єв. І. VII. 10. Вона стоїть, — от як би вона, без згадки і думки, разом перед яким дивом опинилась. МВ. II. 90.
3) Если. Правду старий співа, як не бреше. Шевч. 154. Як би. Если бы. Як би не Біг, — хтоб нам поміг. Ном. № 10. Як би знала, що покине, — була б не любила; як би знала, що загине, — була б не пустила. Шевч. 12.
4) Когда, во время. Як були ми в його, бачили його брата. Харьк. Як же мені знать, которий мені год? Як родивсь, то без пам’яти був; як ріс, то розуму не мав; а як уже до розуму дойшов, тогди б то й лічить, та багацько літ уплило. ЗОЮР. І. 146. Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Посл.
5) Чѣмъ, нежели. Йому більше, як сто год. Екат. Що.... то.... Чѣмъ.... тѣмъ.... Що далі, то більша дорожнета на хліб. Харьк. б) Лишь, только. Більш мені на землі нічого не треба, як оця домовина. Г. Барв. 212.
7) Смотря по, смотря какъ, смотря какой. За юшкою подають звичайно капусту, а тоді — як у кого достаток. Грин. III. 536. Въ томъ же значеніи: як до. Чи дорогі воли на ярмарку? — Як до вола, — т. е. смотря по тому, какой волъ. Полт. Се як до чоловіка: один зробить, а другий ні.
8) Чуть. Та селом іду — як не плачу: кого люблю, то й не бачу. Грин. ІІІ. 230. Охвицер як волосся на собі не рве. Г. Барв. 403.
9) Як.... як.... (повтореніе). И.... и.... какъ..., такъ и.... Як день, як ніч, — раз-у-раз тупаю та працюю. Г. Барв. 193. У тій горниці стіл стоїть і на йому як пити, як і їсти. Мнж. 25.
10) Як ка́жете? Что вы говорите? Ум. Я́кеньки.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

И́мя = 1. ме́ння́ (С. Л.), іме́ння (С. З.), імя́, на́зва, на́звисько (С. Ж.). — Отъ моего́ и́мени = від ме́не, моє́ю губо́ю. — Так і скажіть йому моєю губою, що він дурень. Кр. — По и́мени = на йме́ння (К. З. о Ю. Р.). 2. сла́ва. — Человѣ́къ съ и́менемъ = сла́вний, славе́тний, значни́й.

Запропонуйте свій переклад