Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
Ба́рин (мн. ба́ры и ба́ре) – пан; (мелкий) пано́к, пі́дпанок, полу́панок, недо́панок; (большой) паню́га, пан на всю́ гу́бу. • Жить ба́рином – па́ном жи́ти, по-па́нському жи́ти, пані́ти (-і́ю, -єш). • Делаться, сделаться ба́рином, ба́рыней – пані́ти, сов. спані́ти, попані́ти, пома́затися па́ном. • Ба́ре – пани́, па́нство, панва́, пано́та. |
Баро́нский – баро́нський. • -ки – по-баро́нському. |
Ба́рски, по ба́рски – по-па́нському. • -ки жить – жи́ти па́ном, ж. по-па́нському. |
Безде́льнически –
1) ле́дарським ро́бом, по-леда́щому; 2) шахра́йським ро́бом, по-шахра́йському. |
Бесхозя́йственный – нехазя́йський, негоспода́рський, безхазя́йний, безгоспода́рний. [Нехазя́йське (безхазя́йне) веде́ння спра́ви]. • -но – безгоспода́рно, не по-господа́рському, не по-хазя́йському. |
Бесчелове́чный – нелю́дяний, нелю́дський, не́люд, лю́тий. • -но – нелю́дяно, не по-лю́дському, лю́то. |
Бога́то –
1) бага́то, по-бага́цькому; 2) розкі́шно, ще́дро. [Вида́ння ще́дро ілюстро́ване]. |
Богаты́рски – по-богати́рському, як ви́тязь-богати́р. |
Боже́ственно – божестве́нно, богови́то, по-богі́вському. |
Боя́рский – боя́рський, боя́ринів. • Боя́рски – по-боя́рському. |
Брани́ть – ла́яти (сов. ви́лаяти), свари́тися на ко́го, свари́ти кого́, карта́ти, бе́штати, шпе́тити, гри́мати, на зу́би бра́ти (сов. взя́ти) кого́. [Ба́тько свари́ться на ме́не, щоб не гуля́в із хло́пцями до пі́знього пі́зна]. • Брани́ть с укорами – гани́ти кого́. • Б. с головомойкой – ми́лити кого́. [До́бре ми́лила чолові́ка, як прийшо́в п’я́ний]. • Б. назойливо кого-либо из семьи, преимущ. мужа – скребти́ (скрома́дити) мо́ркву кому́. • Б. сильно – ла́яти на всі бо́ки (заставки́), кобени́ти, корени́ти, корешува́ти, шельмува́ти, штапува́ти, паску́дити, клясти́ в ба́тька-ма́тір, батькува́ти, банітува́ти. • Б. как собаку – псякува́ти, пся́чити, соба́чити (кого́ или кому́). • Б. скверными, площадными словами – ла́яти неподо́бними слова́ми, москалі́в гони́ти, матіркува́ти, по-моско́вському загина́ти. |
Бра́тски – по-брате́рському. [По-брате́рському простягну́, ру́ку мужико́ві]. |
Бунтовски́ – бунтовли́во, по-бунтовли́вому, по-бунта́рському. |
Буфо́нить – жартува́ти по-блазе́нському, пока́зувати шту́ки, штука́рити. |
Ва́рварски – по-ва́рварському. |
Вернопо́дданность, -данство – вірнопідда́ність. • -ный – вірнопідда́ний. • -нический – вірнопідда́нський, вірнопідда́нчий. • -нически, нар. – як ві́рний підда́нець (підда́ний), по-вірнопідда́нському. |
Вероло́мный – віроло́мливий, вірола́мний, зрадли́вий, зраде́цький. • -но – віроло́мливо, вірола́мно, зрадли́во, по-зраде́цькому. |
Ве́трено –
1) ві́тряно. • Сделалось ве́трено – розві́трилося; 2) (необдуманно) легкова́жно; пустотли́во, по-вітрого́нському. |
Власти́тельски – по-власте́цькому, по-волода́рському. |
Во́ински – по-воя́цькому. |
Воровски́ – крадькома́, по-злоді́йському, кра́деним спо́собом. |
Впро́хмель – на підпи́тку, не зо́всім ви́тверезившись, ще по-п’яне́нькому. |
Впро́холость – то по-жона́тому, то по-парубо́цькому. |
Герои́чески – герої́чно, по-геро́йському. |
Геро́йски – герої́чно, по-геро́йському. |
Говори́ть о ком, о чём –
1) каза́ти [Що ка́жеш? Чи каза́ли йому́ про це?], говори́ти, мо́вити, мовля́ти про ко́го, про що, за ко́го, за що, а теснее: (сообщать) промовля́ти, хвали́тися кому́ (до ко́го). • -и́ть в защиту кого – говори́ти в оборо́ні кого́, промовля́ти за ким, за чим. [Все промовля́є за його́ неви́нністю]; (в приподнятом стиле) глаго́лати, пра́вити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити]; 2) (беседовать) бала́кати, розмовля́ти, гомоні́ти з ким про що, за що. • -и́ть на каком-л. языке – говори́ти, бала́кати, гомоні́ти яко́юсь мо́вою. [Говори́ти украї́нською мо́вою (по-украї́нському, -ськи). Він по-німе́цьки не бала́кає]. • -ить на многих языках – говори́ти багатьма́ мо́вами. • -ить (болтать) на чужом языке – цве́нькати, чеса́ти, вируба́ти [По-моско́вському так і че́шуть. Ля́хом вируба́ти (Кул.)], на непонятн. яз. – джеркоті́ти, ґерґота́ти; 3) (поговаривать) сла́вити [Сла́вили, що в ньо́го ті́тка ві́дьма (М. Вовч.)], подейкува́ти, гу́дкати (срв. Болта́ть). • Говоря́т – ка́жуть (лю́ди), поде́йкують; 4) (произносить речь) промовля́ти. [Ісу́с, промовля́ючи, ка́же]. • Начинать (начать) говори́ть – зніма́ти (зня́ти) мо́ву, річ, го́лос. • Начинать -и́ть (о ребёнке) – почина́ти бала́кати, наріка́ти. • Продолжать говори́ть – каза́ти да́лі, прова́дити да́лі. • Не́чего (не стоит) и говори́ть – шкода́ й каза́ти (говори́ти). • Говоря́т (же) вам, что – ка́зано-ж-бо ва́м, що… • -и́ть, не стесняясь – говори́ти (каза́ти) без о́брізків, неприму́шено. • -и́ть наобум – говори́ти навмання́. • -и́ть в тон кому – говори́ти під лад кому́. • -и́ть чьему-л. сердцу – промовля́ти до се́рця кому́. • -и́ть быстро, как трещётка, скороговоркою – дріботі́ти, дроботі́ти, чеса́ти, торохті́ти. • -и́ть сквозь зубы – ціди́ти. • -и́ть басом – ба́са говори́ти. • -и́ть вздор, см. Вздор. • -и́ть без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов – блуди́ти слова́ми. • -и́ть пространно – розво́дитися. • Красно говори́шь – золоті́ в те́бе уста́. • -ить про себя, в душе – каза́ти на ду́мці, до се́бе. • -и́ть изустно – каза́ти з уст. • -и́ть так и этак (противоречиво) – двої́ти, гну́ти сюди́ й туди́. • -и́ть обиняками – говори́ти на здо́гад. • Говоря́ без обиняков – без сорома́ ка́зка, без околи́чностей ка́жучи. • Откровенно говоря́ – щи́ро ка́жучи, напра́вду ка́жучи. • Говоря́ словами чего-л. (пословицы) – мовля́в (ка́жучи) чим (при́казкою). • Говоря́ словами такого то – мовля́в (ка́жучи) слова́ми кого́сь, мовля́в он-той. [Мовля́в проф. Влади́миров. Мовля́в слова́ми одніє́ї з «недосто́йних» (Єфр.)]. • Не говоря́ о чём-л. – помину́вши щось. • Коротко говоря́ – найшви́дче сказа́ти, ко́ротко ка́жучи. • Не с тобой говоря́т – не до те́бе мо́ва (річ). • Ни слова не говори́т – ні па́ри з уст, ані слівце́м не п(р)охо́питься. • Не говоря́ дурного слова – не каза́вши лихо́го сло́ва. • Едва может -и́ть (голоса не хватает) – ле́дві го́лос подає́, го́лосу не відтя́гне. • Лишиться способности -и́ть – стра́тити мо́ву. • -и́ть будто заученное – вичи́тувати. • Говори́т как по писанному – ка́же, як з ли́сту бере́. • Говоря́щий (прилаг.) – говоря́щий, говорю́щий. [Говорю́ща маши́на]. • Неумеющий -и́ть (о ребёнке) – немовля́щий. Срв. Болта́ть, Бормота́ть, Лепета́ть, Мя́млить и т. п. |
Городско́й – міськи́й, городськи́й, городя́нський. [Міські́ робітники́. Городя́нські звича́ї]. • Городска́я жизнь, быт – городя́нство. • По-городски́ – по-городя́нському. |
Госпо́дский –
1) см. Госпо́день; 2) (барский) па́нський; (презрит.) па́нячий. • По-госпо́дски – по-па́нському, по-па́нячому, па́ном-ді́ло. • Живёт совсем по-госпо́дски – він па́ном-ді́ло живе́. |
Госуда́рски, по госуда́рски – по-ца́рсько́му, по-царі́вському, царськи́м звича́єм, як цар, як мона́рх, як воло́дар. |
Граби́тельский – грабі́жницький, рабівни́цький; (хищный) грабі́жний; дері́йський, зди́рницький, дряпі́жницький. • Граби́тельски – по-грабі́жницькому, грабі́жницьким, рабівни́цьким, зди́рницьким ро́бом. |
Гру́бый –
1) гру́бий; (жёсткий) цупки́й, шорстки́й, (гру́бого размера) дебе́лий; (о голосе, низкий) товсти́й. [Грубе́ полотно́. Цупка́ ткани́на. Шорстка́ ткани́на. Шорстке́ воло́сся]; 2) грубія́нський, брута́льний, невві́чливий, проста́цький, (жёсткий) шорстки́й, терпки́й. [В шорстки́х, та незли́х слова́х. Терпка́ в ньо́го вда́ча]. • Гру́бый человек (по виду) – мурло́, мурми́ло; (по обращению) грубія́н. • Гру́бо – гру́бо, по-грубія́нському, брута́льно, по-проста́цькому, шо́рстко, невві́чливо. |
Дворя́нски – по-па́нському, по-дворя́нському. |
Дереве́нский – сі́[е́]льський; (крестьянский) селя́нський. • Дереве́нский ребёнок – селюча́ (р. -ча́ти). • По дереве́нски – по-сі́льському. |
Де́рзкий, де́рзостный – на́дто смі́ливий, надсмі́ливий, осмілі́лий; зухва́лий, зухва́льний, напри́шкуватий; (грубый) грубія́нський, (нахальный) наха́бний, (несдержанный в речи) губа́тий, язика́тий. [Будь ла́гідна, а не така́ губа́та!]; (сущ.) зухва́лець (р. -льця), грубія́н, наха́ба. • Де́рзкие разглагольствования – пащикува́ння, розпуска́ння губі́в (ро́та). • Де́рзкий на́ руку – битли́вий. • Де́рзко, де́рзостно – зухва́ло, зухва́льно, по-грубія́нському, наха́бно, нахра́пом. [Ви пови́нні проха́ти вві́чливо, ви по-грубія́нському проха́єте]. |
Дилета́нт, -ка – дилета́нт, дилета́нка. • Д-а́нтский – дилета́нтський. • Д-антски – по-дилета́нтському. |
Дру́жески, по-дру́жески, дру́жественно – при́язно, по-при́ятельському, по-при́ятельськи, дру́жо, дру́жньо, по-дру́жньому. [І ко́жному ру́ку ти при́язно хо́чеш, як бра́тові, да́ти (Грінч.). Дру́жо обня́в йо́го (Виннич.)]. |
Дру́жно –
1) при́язно, по-при́ятельському, по-при́ятельськи, дру́жно. [З ним я жив дру́жно]; (согласно) зла́гідливо, зла́гідно, згі́дно. [Зла́гідно живу́ть собі́ з жі́нкою. Весна́ йде згі́дно]; 2) дру́жно, ра́зом, враз [Дру́жно йдуть воли́. Тягні́ть ра́зом (враз)], односта́йно. [Соба́ки односта́йно ки́нулися на ньо́го (Коц.)]. |
Дура́цки – по-дурня́чому, по-дуре́нському. |
Евре́йский – жиді́вський, євре́йський. [Бі́блія пи́сана жиді́вською мо́вою, але де́що є в ній араме́йське]. • По-евре́йски – по-жиді́вському, по-жиді́вськи, по-євре́йському, по-євре́йськи. |
Же́нский – жіно́чий, жіно́цький. [Жіно́цьке (жіно́че) вбра́ння. Жіно́цькі пісні́. Сло́во «харч» – жіно́чого ро́ду]. • -ский пол – жіно́ча стать (р. -ти), жінки́, жіно́цтво, (презр.) жіно́та, жіно́ччина, жінва́. • По -ски – по-жіно́чому, -цькому. • Одетый в -ское платье – одя́гнений (перебра́тий) за жі́нку, жі́нкою, по-жіно́чому. • -ский цветок, бот. – жіно́ча (ма́точкова) кві́тка. • -ская клетка, бот. – жіно́ча кліти́на. |
Залихва́тски – хва́цько[и], по-молоде́цькому. [З хва́цько догори́ закру́ченими ву́сиками (Єфр.)]. |
Запра́вка и Запра́ва –
1) (действ. от Заправля́ть): а) за[у]правля́ння, запра́ва, засува́ння чого́; б) ору́дування, керува́ння ким, чим, верхово́дження ким и над ким; в) заправля́ння, засма́чування, запра́ва, зато́вкування, затира́ння, замина́ння, забі́лювання, засма́жування чого́ чим; г и д) запра́ва (Оттенки см. Заправля́ть); 2) (чем заправляют кушанье) запра́ва, (толчен. сало с растёрт. пшеном) за́тірка, за́товчка, (пережар. мука на жиру) за́смажка; 3) запра́вка (перен.: известн. привычки, направление) – за́правка, на́правка (Номис), ви́правка, вимуштрі́вля, за́вича, поста́ва, за́дмух (-ху). • Человек с запорожской -кой – чолові́к запоро́зької на́правки, ви́правки, по-запоро́зькому ви́правлений, ви́муштруваний, поста́влений. • С воровской -кой – злоді́йського за́дмуху (Франко). |
Зашко́льничать – запустува́ти, як школя́р, задурі́ти по-школя́рському, (гал.) поча́ти виробля́ти штуба́цтва. |
Зве́рски – звіря́че, як звір, по-зві́рському; лю́то, нелю́дсько. • -ски посмотреть на кого – ви́звіритися на ко́го. |
Злоде́йски –
1) по-лиході́йському, лиході́йно, злоді́йно; 2) (коварно) злоді́йно, підсту́пно, зрадли́во; (плутовски) шельмува́то, вра́жої душі́. |
Знать, гл. –
1) зна́ти, (ведать) ві́дати що, про що, (буд. в смысле н. вр.) зазна́ти (-на́ю, на́єш) (с оттен. помнить, ведать) кого́, чого́. [Хто-ж в сві́ті зна́є, що Бог гада́є (Номис). Секрета́р нічо́го не ві́дав про цю спра́ву (Кониськ.). Я ба́тька й ма́тери не зазна́ю (Квітка)]. • Не зна́ю, на что решиться – не зна́ю, на що зва́житися. • Если бы знать – якби́ зна́ти, якби́ знаття́. [Якби́ знаття́, що в неді́лю бу́де годи́на (Васильч.)]. • По чём знать, как знать – хто те́є зна́є! хто зна! • Бог зна́ет – бог зна́(є), бо́г вість, святи́й зна́(є). [Але святи́й те́є зна́є, чи бага́то в нас таки́х найде́ться (Руданськ.)]. • Чорт зна́ет что, откуда – ка́-зна, ка́т-зна, чорт-віть, моро́ка зна(є) що, зві́дки. • Не зна́ю – не зна́ю, не скажу́, (я не сведом) я не ві́стен про що, в чо́му. [А за яки́й мій гріх – того́ не скажу́ (Кониськ.). Я про те не ві́стен (Кониськ.)]. • Не зна́ю что делать – не зна́ю що роби́ти, не дам собі́ ра́ди, не зна́ю на яку́ ступи́ти. • Не зна́я – не зна́ючи чого́, про що, несвідо́мо. • Знать не знать (ведать не ведать) – сном і ду́хом не зна́ти. • Зна́йте же – так зна́йте; щоб (аби́) ви зна́ли. [Аби́ ви зна́ли, я вже й сам про це подба́в (Крим.)]. • Как дам тебе, будешь знать – як дам тобі́, (то) бу́деш зна́ти, бу́де про що розка́зувати. • Знай наших – отакі́ на́ші! • Знать в лицо (в глаза), по имени – зна́ти на обли́ччя, на ім’я кого́. • Дать знать кому – да́ти зна́ти, (известить) сповісти́ти, пода́ти зві́стку кому́. [Як мене́ не бу́де, то я пришлю́ сво́го това́риша да́ти тобі́ зна́ти, що мене́ нема́ (Чуб.)]. • Дать знать о себе – об’яви́тися, оповісти́тися, да́ти (пода́ти) зві́стку про се́бе. • Дать себя знать – да́тися (да́ти себе́) в знаки́, да́тися зна́ти, да́тися в тямки́ кому́. [Ще життя́ не дало́ся в знаки́ (Мирн.). Да́мся-ж я їм у знаки́ (Стор.). Чи ще-ж тобі́ не дала́ся тяжка́я нево́ля зна́ти (Дума)]; 2) (уметь, понимать что) зна́ти що, тя́мити що, чого́, вмі́ти чого́, зна́тися на чо́му, могти́ чого́. [Вона́ умі́ла єди́ну за́бавку – плести́ вінки́ (Л. Укр.). Як паску́дно на́ша молода́ генера́ція вмі́є рі́дної мо́ви (Кониськ.). Він докла́дно тя́мив церко́вних служб і коха́вся в церко́вних спі́вах (Черк.). А ціє́ї пі́сні мо́жете? (Звин.)]. • Он -ет дело – він зна́є, тя́мить спра́ву, ді́ло. • Делайте, как -ете – робі́ть, як зна́єте, як тя́мите; чині́ть (поступайте), як зна́єте. • Знать грамоте – вмі́ти чита́ти, вмі́ти письма́. • Знать по немецки – зна́ти німе́цької мо́ви, могти́ по-німе́цькому. • Знать толк в чём (смыслить) – зна́тися на чо́му, зна́ти до чо́го, розумі́тися на чо́му, смак зна́ти в чо́му. [Зна́вся за па́сіці до́бре (Сим.). Він зна́є до худо́би (Берд. п.). Він на то́му розумі́ється (Сл. Гр.)]. • Знать совесть, стыд – ма́ти сумлі́ння, со́ром (лице́). Знай, нрч., см. Знай. |
Игре́цкий – (і)гре́цький, грачі́вський; майсте́рний. • -цки – по-(і)гре́цькому, як подо́ба граче́ві; майсте́рно. |
Изме́ннически – по-зра́дницькому, по-зра́дницьки, зра́дницьким чи́ном (ро́бом), зрадли́во, по-зраде́цькому. [Стає́ш зрадли́во між вороги́ (Грінч.)]. • -ки обманутый – зра́джений. |
Изуве́рский – бе[у]зуві́рський, загорі́льський, фанати́цький. • -ским образом – по-бе[у]зуві́рському, як бе[у]зуві́р, по-фанати́цькому. |
Из’ясня́ться, из’ясни́ться –
1) з’ясо́вуватися, ви́яснюватися и виясня́тися, бу́ти з’ясо́ваним, ви́ясненим; 2) (выражаться) висло́влюватися и висловля́тися, ви́словитися; говори́ти. [Пиша́вся тим, що про́сті лю́ди не вмі́ли так шту́чно висловля́тись (Куліш)]. • -ня́ться изысканно – висло́влюватися ви́шукано, добі́рно, вибо́рно. • -ться по-немецки – говори́ти (бала́кати) по-німе́цькому, німе́цькою мо́вою. • -ться в любви – освідча́тися и осві́дчуватися, осві́дчитися кому́, визнава́ти, ви́знати любо́в (коха́ння) свою́ кому́. [Він па́ні ви́знав любо́в свою́ прокля́ту (Самійл.)]. |
Иску́сно – умі́ло, майсте́рно, доте́пно, впра́вно, му́дро, шту́чно, штуде́рно, (художественно) по-мисте́цькому. [Шту́чно та га́рно сорочки́ вишива́ють (М. Вовч.)]. • -но врёт – му́дро бре́ше; бре́ше як з кни́жки вичи́тує; бре́ше як шо́вком ши́є. • -но сделано – шту́чно зро́блено. |
Кавале́рский – кава́ле́[і́]рський. • -ская дума – кавале́рська ра́да. • -ский знак, орден – кавале́рія. • Поступил не по -ски – вчини́в не по-ли́царському, не по-кавалі́рському; 2) бот. -ская звезда, Tribulus terrestris – якірці́ (-ці́в), колючки́ (-чо́к). • -ский цвет, бот. Aquilegiavulgaris – о́рлики (-ків), оксами́т (-ту). • -ские шпоры, Delphinium consolida – соки́рки́ (-ро́к), череви́чки (-чків), комаро́ві но́сики, остро́жки, остру́шки (-шок). |
Каза́цкий – коза́цький, коза́чий. • -кие вольности – коза́цькі привіле́ї. • -кое дитя – козача́ (-ча́ти), козаченя́ (-ня́ти). • -кие угодья – во́льності коза́цькі. • -кое своеволие – коза́ча сваво́ля. • По-каза́цки – по-коза́цькому. |
Как, нрч. –
1) (для выражения, вопроса) як, (каким образом) яки́м чи́ном, по-яко́му? [Як ти пі́деш, що таки́й дощ? (Харк.). Яки́м чи́ном помири́ти вби́йчий песимі́зм і за́клик до розгну́зданої весе́лости? (Крим.)]. • Как бишь? – я́к бо, я́к пак, я́к бак? [Як бо його́ зва́ти? Я́к пак він каза́в? (Сл. Ум.)]. • Как быть – я́к його́ бу́ти? що поча́ти? • Как велик? – яки́й завбі́льшки? • Как вы говорите? – як ка́жете? • Как далеко (до Киева)? – чи дале́ко (до Ки́їва)? • Как дорого? – чи до́рого? по чо́му? • Как же (ритор. вопрос) – як, я́к його, я́к таки́? • Как ваше здоровье? – як ся ма́єте? як там (ва́ше) здоро́в’ячко? • Как зовут? – як зва́ти, як на ім’я́, як по ба́тькові, як прі́звище, як звуть? [Як-же твого́ бра́та звуть? (Сл. Гр.)]. • Как ваше имя? – як вас (реже вам) на ім’я́? як вас зва́ти? • Как именно? – як са́ме? • Как фамилия? – як прі́звище? як прозива́єтесь? • Как? как? (при переспрашив.) – що? що? • Как много? – як бага́то? як забага́то? • Как можно? – як (-же) мо́жна? як таки́ мо́жна? де-ж мо́жна? • Как не (нельзя не)? – я́к таки́ не? я́к його́ не? • Как поживаете? – як ся ма́єте? я́к ся мо́жете? • Как прикажете вас называть? – як вас ма́ємо зва́ти? • Как пройти на такую-то улицу? – я́к його́ перейти́ до тако́ї-то ву́лиці? • Как скоро (это будет)? – як (чи) шви́дко (це бу́де)? • Как же так? – я́к-же (воно́) так? як пак так? я́к таки́ так? • Как так? – я́к то? через що́? я́к то так? • Как таки так? – як таки́ так? • Как это (при возражении) – я́к то? [Чому́… я пови́нна геть в усьо́му вас слу́хать? – Як то чому́? Та я-ж тебе́ зроди́ла на світ (Крим.)]; 2) (для выражения восклицания, удивления, возражения, сомнения) як, я́к-же! [Ой, як боли́ть моє́ се́рце, а сльо́зи не ллю́ться (Котл.). Як дам ляща́ тобі́ я в пи́ку! (Котл.). Як кри́кну я: бре́шеш! (Стор.). Я́к-же зчепи́лись вони́, – така́ була́ бу́ча (М. Вовч.)]. • А как же! (утверд.) – ато́ж, ато́, ая́кже, (зап.) ая́! • Вот как! – о́сь як, о́н як! • Как вот… – як о́сь, аж о́сь, агу́, коли о́сь. [Тут ті́льки що перемоли́вся (Еней)… як о́сь із не́ба дощ поли́вся (Котл.). Агу́, на́шій Мару́сі тро́шки ле́гше ста́ло (Квітка)]. • Как во, как на… (народно-поэтич.) – що. [Що на Чо́рному мо́рі на ка́мені біле́нькому, там стоя́ла темни́ця кам’яна́я (Дума)]. • Как во городе, во Казани – що в го́роді та в Каза́ні. • Как вдруг – коли́ це, аж, аж гульк, (диал.) аже́нь. [Коли́ це, серед ува́жного мого́ писа́ння, ра́птом мене́ щось уда́рило десь у глибу́ душі́ (Крим.). Аж гульк, з Дніпра́ повирина́ли малі́ї ді́ти сміючи́сь (Шевч.). Ті́льки що поблагослови́всь ї́сти, аж та стріла́ так і встроми́лась у пече́ню (ЗОЮР)]. • Как не! (положит. знач.) – коли́ не, як не! [Каба́н коли́ не розбіжи́ться, коли́ не вда́риться об дуб! (Казка)]. • Вон как – аж-а́ж як. [Я вже ї́сти хо́чу, аж-а́ж як (Н.-Лев.)]. • Да как не – я́к не, я́к-же не. • Как же (печально, горько) – я́к-же, то́-то. [Ой мій си́ну! то́-то гі́рко, гі́рко умира́ти (Рудан.)]. • Как же! • А то как же! (иронически) – де́-ж пак! [Пне́ться, нена́че спра́вді вели́ка ця́ця. Де́-ж пак! нові́ штани́ спра́вив (Номис)]. • Как бы не… – коли́-б не… [На ме́не він не наріка́тиме, а от коли́-б ви його́ не знева́жили (Куліш)]. • Как бы не так! – овва́, та ба́, авже́ж, але́-ж, але́, але́-але́, еге́, де́-ж пак! [Не одна́ тихе́нько від ма́тери по п’я́тінкам пря́ла на сві́чечку, щоб Кость її́ узя́в, а Кость і овва́! (Квітка). Вже що́ не ро́бить сві́тло, намага́ючись просу́нутися бли́жче до те́много за́кутка – та ба́! нія́к не мо́же (Коцюб.). Ну, то бери́ Га́нну! – Авже́ж! оце взяв-би той ка́дівб, що бу́блика ззіси́ по́ки круго́м обі́йдеш (Н.-Лев.). Го́ді виле́жуватись, іди́ молоти́ти. Але́-ж! (Сл. Гр.). І мені́ даси́ ме́ду як піддере́ш? – Але́-але́! (Сл. Гр.). Ході́м, Рябко́! – Еге́, ході́м! Не ду́же ква́пся… (Г.-Арт.). Зляка́ються вони́? Де́-ж пак! (Шевч.)]. • Как много – як бага́то, яко́го бага́то, яко́го. [Яко́го бага́то люде́й на я́рмарку! Яко́го тут люде́й (М. Вовч.)]. • Как бы ни (было)… а… – що-що́… а; хоч-би я́к… а… [Що-що́, а батькі́в чіпа́ти не слід (Крим.). Хоч-би як диви́лись ми на таки́й методологі́чний спо́сіб… а пови́нні бу́демо призна́ти (Єфр.)]. • Как раз (мигом) – як раз, як стій. [Вважа́в я себе́ за аске́та; жоргну́ла – попа́вся, як стій (Крим.)]. • Как хорош, прекрасен (при прил. сколь, насколько) – яки́й, яки́й-же. [Яка́-ж га́рна! Які́ дурні́ лю́ди бува́ють]. • Тут как тут – як тут. [Всім молоди́м – гарбу́з як тут (Греб.)]. • Как угодно! – про ме́не, як хо́чете! [Про ме́не, йди з ним на мир, коли́ вже таке́ ді́ло ско́їлось (Н.-Лев.)]. • Уж как-нибудь будет – я́ко́сь то (вже) бу́де́, яко́сь-тако́сь бу́де. • Уж как (бранит, хвалит) – так то вже (ла́є). [Так то вже мене́ ла́є (М. Вовч.)]. • Уж как ни (старался) – хоч як-я́к, вже-ж я́к не… [Хоч як-я́к я си́лувався загру́знути в уче́ній пра́ці, але літерату́рне тяготі́ння не ки́дало мене́ (Крим.)]. • Как бы это (желательн.) – я́к-би його́. [Я́к-би його́ пообі́дати! (Ніков.)]; 3) (при сравнении, подобии, обознач. качества) як, я́ко, що, (гал.) гей, (как бы) я́к-би́, (зап.) коби́, (гал.) гей-би, (словно) мов, немо́в, (будто) ні́би, на́че, нена́че. [Вода́ чи́ста як сльоза́. Я́ко пое́т правди́вий, а не підспі́вувач… (Куліш). В душі́ йому́ Га́ля, що та зі́рочка ся́є (Свидн.)]. • Как-будто (как бы) – як, я́к-би́, на́че, нена́че, ні́би, (словно) мов, немо́в, (будто) десь, знай, бу́цім. [Ене́й тоді́ як народи́вся (Котл.). Пішо́в на свя́то не я́вно, а як-би́ по́тай (Єв.). А що се – га́лас на́че? Ба ні́, спів (Грінч.). Дивлю́ся я на йо́го, то от нена́че-б межи гу́си сі́рі оре́л сизокри́лий ви́вівсь (М. Вовч.). Мо́ре за парохо́дом не так шумі́ло, ні́би вже збира́ючись на нічни́й спочи́нок (М. Левиц.). Це був немо́в ба́тько школяра́м (Єфр.). Сього́дня, десь, неспокі́йно у го́роді (Коцюб.). Стара́ верба́ похили́лась над ним, знай та не́нька рі́дна над свої́ми діточка́ми (Федьк.). Ма́ти шутку́ючи одпиха́ла їх, бу́цім серди́та (Крим.)]. • Как будто бы – я́кби́-то, як-ні́би, на́чеб-то, нена́чеб-то, ні́би-то, ні́биб-то, мо́в-би, мо́вби-то, немо́в-би, немо́вби-то, бу́цім-то. [Мокри́ною ціка́вляться, немо́в-би знайо́мою ді́вкою з своє́ї слободи́ (Грінч.). Но́ги були́, мо́в-би підтя́ті (Крим.). То так гу́би і складе́, як-ні́би свиста́ти (Рудан.)]. • Как встрёпанный – як переми́тий, як ску́паний. • Как горохом об стену – як горо́хом об сті́нку, як пу́гою по воді́. • Как есть – чи́сто, чи́стий, зо́всім, цілко́м. [Хло́пчик – чи́стий ба́тько. Чи́сто вовк яки́йсь, а не люди́на]. • Как есть все – чи́сто всі, геть усі́. • Как живой – як живи́й, як живі́сінький. • Как кто (в качестве кого) – як хто, за ко́го. [Він при́сланий сюди́ за лі́каря. Я вам бу́ду за си́на рі́дного (як рі́дний син). По́рається всю́ди за видю́щу (Г. Барв.)]. • Как например – як напри́клад, як о́т. [Було́ бага́то племе́н слов’я́нських, як от: поля́ни, деревля́ни, дулі́би, ти́верці, сі́вер (Куліш)]. • Как нарочно, как на зло – як на те́, як навми́сне. [І так ні́коли, а тут як на те ще й дру́ге ді́ло приспі́ло]. • Как нельзя лучше, хуже – як-найкра́ще, як-найгі́рше, що-найкра́ще, що-найгі́рше. • Как очумелый – як навіже́ний, як скази́вшися, як зджумі́лий, як зджу́млений (бі́гає, ди́виться). • Как сумасшедший – як (той) божеві́льний яки́йсь. • Как… таки – як… так; що… що. [Тепе́р, па́ні, усі́ рі́вні перед зако́ном: що вели́кі пани́, що оста́нні капарі́ (Яворн.)]. • Как то (при перечислении) – як, як от. [Ви́роблено особли́ві ти́пи вида́ннів, як мі́сячники, тижне́вики, щоде́нні газе́ти (Єфр.). Не тре́ба витолко́вувати, що ва́било до Бра́нда чи́стих люде́й, як от Агне́с (Єфр.)]. • Как у Христа за пазухой – як у Бо́га за двери́ма. • Как что (отдавать, делать, брать наравне с чем) – як що́, за що. [Все то (мідяки́) бі́дним мужика́м за срі́бло спуска́є (Рудан.)]. • Как что (подобный чему) – як що, рі́вний до чо́го, схо́жий на що, поді́бний до чо́го. [Рука́ бі́ла, до папе́ру рі́вна (Васильч.)]; 4) (обстоят. обр. действия) як, (каким образом) яки́м чи́ном, спо́собом, по́би[у]том. [Часте́нько прига́дує та розка́зує, як у тому́ Чорноста́ві коли́сь ми жили́ (М. Вовч.)]. • Как бы то ни было – будь-що-бу́дь, хоч що-б там було́, будь-як-бу́дь. • Как видно – ба́читься, (фамил.) ба́чця, зна́ти, ма́буть, (зап.) віда́й. • Как водится – як заве́дено, зві́сно, як воно́ веде́ться. [На бе́седі, вже зві́сно, попили́сь (Глібов)]. • Как должно – як слід, як тре́ба, як годи́ться, нале́жно, належи́то. • Как есть – як є, все по-пра́вді, наголо́. [Неха́й-же ба́тько зна все чи́сто, наголо́ (Самійл.)]. • Как-либо – а) см. Как-нибудь; б) хоч та́к, хоч та́к; я́ко́сь. • Как можно – як(о) мо́га. [Як мо́га шви́дше утіка́й (Котл.)]. • Как-нибудь, кое-как – як-не́будь, аби́-я́к, аби́-то, дея́к, яко́сь, сяк-та́к, бу́длі-як, ле́да-як. [Як-не́будь доста́ти його́ (Казка). Ти все ро́биш ті́льки аби́-як (Сл. Гр.). Він усе́ ро́бить аби́-то (Сл. Гр.). Не плач, ка́же, ляга́й та спи: яко́сь пої́демо (Казка). Коби́ то дея́к на во́льний світ (Франко)]. • Как бы ни – хоч-би я́к, хоч-би яки́й. [Мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (Єфр.)]. • Как ни – хоч як, хоч і як. [Хоч іспа́нці й як хоро́бро відбива́ли ко́жен забі́г, а що-день нова́ обло́га і ще гі́ршії бої́ (Крим.). Хоч як роби́ коло землі́, а не забагаті́єш (Липовеч.)]. • Как-никак – яко́сь-не-яко́сь, я́кби не було́. [Яко́сь-не-яко́сь, вело́ся па́ру мі́сяців, по́ки я розкрути́в тро́хи гро́шей (Франко)]. • Как (ни) попало – а) см. Как-нибудь; б) (в беспорядке) жу́жмо́м, (о живых сущ.) бе́збач, в бе́зладі. • Как придётся – як ви́йде, як ви́паде, на гала́й-бала́й; см. Как-нибудь. Как раз – са́ме, са́ме враз, як раз, акура́т, помі́рно. [Явдо́ха ста́ла са́ме про́ти війї́ (Конис.)]. Бу́де акура́т, як ти каза́в (Желех.)]. • Как следует (как нужно) – як слід, як тре́ба, доладу́, до-ді́ла, до пуття́, ула́д, дола́дно, дого́дне, нале́жно, нале́жить, гара́зд; (с честью) че́сно, (шутл.) по-че́ськи; (вежливо) ґре́че, звича́йно, дого́же. [Що зро́бите, то все не до-ладу́ (М. Врвч.). Наро́ду че́сно поклони́вся (Грінч.). Не вмі́є… вслужи́ти дого́дне (М. Вовч.)]. • Как-то (неопред.) – я́кось, я́к-то, я́кось-то, я́ктось, я́к-ся. [Я́кось так чудно́ було́ ба́чити но́ги в чобо́тях (Коцюб.). Я́кось-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)]. • Как… так… – як… так… [Як діди́ і батьки́ на́ші роби́ли, так і ми бу́демо (Номис)]. • Так – как (причин.), см. Так; 5) (союз и нрч. (отн.) времени: когда) як, коли́. [Чи ти прийде́ш тоді́ до ме́не, як со́нце зга́сне, звечорі́є? (Лепкий)]. • А как… – а як, як-же. [Як-же вмер па́волоцький полко́вник, він ви́йшов (Куліш)]. • Как вот – аже о́сь, аж, аж ту́т, аж о́т, коли́, коли́ це. [Аж от перестріва́ на доро́зі станови́й (Казка)]. • Всякий раз как – що, що ті́льки, аби́, аби́ лиш. [А що ті́льки в це́ркві дяк «і́же» заспіва́є, бі́дна ба́ба у кутку́ ма́ло не вмліва́є (Рудан.). Що розжене́ться про́тив Кожом’я́ки, то він його́ булаво́ю (Казка)]. • Между тем как… – тим ча́сом як… • Как-нибудь (когда-нибудь) – як-не́будь, я́ко́сь, коли́, коли́сь, ча́сом. [Захо́дьте, як-не́будь. Але таки́ й зайду́ яко́сь до вас (Крим.). Ти, ма́буть, ча́сом погада́єш собі́: «бува́ють-же й помі́ж старши́ми до́брі лю́ди» (Крим.)]. • Однажды как-то – раз я́кось. [Раз я́кось хма́ра наступа́ла (Гліб.)]. • Как раз (во время) – са́ме, як-ра́з, притьмо́м, акура́т, са́ме враз. [Сімна́дцятий рік пішо́в са́ме з Пили́півки (Крим.). Притьмо́м у сій порі́ прийшо́в, – ні, ка́же, опізни́вся (Н.-Вол. п.)]. • С тех пор как – з того ча́су як, відто́ді як. • Как-то (однажды) – я́ко́сь, коли́сь, я́ко́сь-то, коли́сь. [І ото́ було́ я́кось над ве́чір (Крим.). Коли́сь прихо́джу, а він таки́й гні́вний (Сл. Гр.)]. • Как только – а як, ско́ро. [Ско́ро жени́х і го́сті з двора́, па́нночка в плач (М. Вовч.)]. • Уже час, как он у меня – вже́ годи́на, що (як) він у ме́не; 6) (условный союз – если) як, якби́, коли́, коли́-б, коби́. [Пра́вду ка́же, як не бре́ше (Приказка). Коли́-ж зги́нув чорнобро́вий, то й я погиба́ю (Шевч.)]. • Как бы – якби́, коли́-б, коби́; см. Кабы́. [Лихі́ лю́ди хо́дять тепе́р раз-у-ра́з по ву́лицях, коли́-б ще до нас не залі́зли (Коцюб.). Пливе́ чо́вен, води́ по́вен, коби́ (якби́) не схитну́вся (Пісня)]. • Как скоро – ско́ро, ско́ро ті́льки, (зап.) ско́ро-но. [Дити́на його́ заги́не, ско́ро ті́льки не поки́не він вогко́го, отру́тного для життя́ мі́сця (Єфр.)]. |
Кана́льски – по-шельмува́тому, по-кана́льському. • -ки хороша – з-бі́са га́рна, га́рна ше́льма. |
Кня́жески – по-князі́вському, по-кня́жому, по-кня́зько́му, по-кня́зьки. |
Комисса́рский – коміса́рський. • -ский приказ – коміса́рський нака́з. • По -ски – по-коміса́рському. • -ские замашки – коміса́рські на́вички, (сильнее) ви́хватки. |
Комме́рческий – комерці́йний, торгове́льний, (зап.) гандльо́вий. • -ский агент – комерці́йний аге́нт, відпору́чник. • -ские дороги – торгове́льні шляхи́. • -ские обороты – комерці́йні оборо́ти, (дела) комерці́йні опера́ції. • -ская сделка – комерці́йна обору́дка. • -ские суда – торгове́льні кораблі́. • -ское училище – торгове́льна шко́ла. • -ский (оборотистый) человек – комерці́йник, гандля́р (-ра́), (в дерев. быту) хазя́їн, курку́ль. • По -ски – по-комерці́йному, по-купе́цькому, як спра́вжній купе́ць. • -ски – з комерці́йного бо́ку. |
Короле́вски, По-короле́вски – по-королі́вському. королі́вським звича́єм. |
Ко́фе (растение, плод, напиток) – ка́ва. [Профе́сор загада́в Хве́дорові пода́ти їм гаря́чої чо́рної ка́ви (Крим.)]. • -фе настоящий, жолудевый. ячменный, ржаной, морковный – ка́ва спра́вжня (правди́ва), жолуде́ва, я́чна, жи́тня, морквяна́. • -фе-мокка – ка́ва-мо́к[х]а, мо́к[х]ська ка́ва. • -фе крепкий, жидкий, черный, со сливками, по венски, по варшавски – ка́ва міцна́, рідка́ (тонка́), чо́рна, вершкова́, по-віде́нському, по-варша́вському. • Кушать -фе – пи́ти ка́ву. • Пить, распивать -фе – пи́ти ка́ву, кавува́ти; срвн. Кофе́йничать. • Людям со слабым сердцем -фе вреден – лю́дям слаби́м на се́рце ка́ва ва́дить. • Чашка -фе – ча́шка (зап. філіжа́нка) ка́ви. [Коли́-б-мені́ зра́нку ка́ви філіжа́нку (Пісня)]. |
Кощу́нственный – блюзні́рський, (ц.-слав.) кощу́нний. [Не зважа́ючи на блюзні́рський хара́ктер спі́ву, до́вго брені́в у душі́ сумни́й, ні́жний біль (Черкас.)]. • -венно – по-блюзні́рському, (ц.-слав.) кощу́нно. [Ви по-блюзні́рському знуща́єтесь з усьо́го (Грінч.)]. |
Кремешё́к –
1) (для высекания огня) креміне́ць (-нця́), кремі́нчик, кременьо́к (-нька́), кресю́к. [Це по-моско́вському бу́де кре́мінь, а по-на́шому кресю́к (Золотон. п.)]; 2) (камешек или черепочек для игры) кре́ймах, кре́мнях (-ха), креймашо́к, кремняшо́к (-шка́). |
Крестья́нский – селя́нський, мужи́цький, мужи́чий, (устар.) посполи́тий, (зап.) хло́пський. [Оповіда́ння з селя́нського життя́ (М. Грінч.). Про мужи́чі інтере́си говори́лось (Грінч.). Бува́ло даю́ть ляха́м оде́жу мужи́цьку (Драг.)]. • От -кой работы не будешь богат, а будешь горбат – з селя́нської робо́ти не забага́тієш, а згорба́тієш. • По -ски – по-селя́нському, по-мужи́цькому, (зап.) по-хло́пському. [У їх усе́ по-па́нській, а в нас усе́ по-мужи́цькому (М. Вовч.)]. |
Кривля́ться – (в разговоре) лама́тися, мані́ритися; (лицом) викривля́ти лице́, викривля́тися, (гал.) гримасува́ти. [Говори́ по-лю́дському, не лама́йся (Харківщ.). Мані́риться, о́чі під ло́ба пуска́є (Н.-Лев.). Не викривля́й-бо лице́ – диви́тися пога́но (Київ)]. |
Кро́вно –
1) кре́вно. [Так про́сто і так надзвича́йно га́рно, ді́йсно по-лю́дському, ви́словив Шевче́нко свій широ́кий ідеа́л життя́, і це кре́вно єднає́ його́ з найбі́льшими діяча́ми лю́дськости (Єфр.)]; 2) пеку́че, дошку́льно, до се́рця, до печіно́к. |
Кула́цкий – курку́льський, (уничиж.) куркуля́чий, куркулі́вський, (мироедский) глита́йський, жми́крутський, дерилю́дський; срвн. Кула́к 5. • -кий слой села – курку́льська верства́ села́. • -кий сын – курку́льський син. • -кий характер – куркуля́ча вда́ча. • По-цки – по-курку́льському, по-куркуля́чому; по-глита́йському. |
Купе́ческий – купе́цький, кра́ма́рський. [Де кораблі́ купе́цькії стаю́ть (Грінч.). Говори́в про свої́ кра́марські діла́ (Мирн.). Кра́марський віз простугони́ть (М. Вовч.)]. • -кий сын – купе́цький син, купче́нко, крамаре́нко. [Вона́ па́нночка, а я – крамаре́нко (Кониськ.)]. • -кая дочь – купці́вна, крамарі́вна. • -кий банк – купе́цький банк. • -кое судно – торгове́льне судно́. • -кий быт – купе́цький (кра́марський) по́бут. • По -чески – по-купе́цькому, по-кра́марському. |
Латы́нь – лати́на, лати́нь (-ни), лати́нська мо́ва. • По латы́ни – по-лати́нському, по-лати́нськи, лати́ною. |
Лепета́ть, лепё́тывать, лепетну́ть –
1) (о ребёнке) лепета́ти, (реже лепота́ти), лепетну́ти, белькота́ти (-кочу́, -че́ш), белькотну́ти, жебоні́ти; (о листьях) лопота́ти (-почу́, -чеш) и лопоті́ти (-почу́, -поти́ш), лопотну́ти. [Дити́нка в коли́сці лепе́че (Харківщ.). Дити́на белько́че: «ма́мо»! (Квітка). Бу́демо жебоні́ти, як мале́нькі ді́ти (Чуб. V). Ли́стя на оси́ці за́вше лопо́че (Брацлавщ.)]; 2) (говорить непонятно, болтать вздор, лопотать) лепета́ти (-печу́, -чеш) и лепеті́ти (-печу́, -пети́ш) лепетну́ти, лопота́[і́]ти, лопотну́ти лепота́[і́]ти, белькота́ти и белькоті́ти (-кочу́, -коти́ш), белькотну́ти. [Не тя́мить голова́, що язи́к лепе́че (Номис). Ти чого́ лепети́ш, як дзво́ник? (Черкащ.). Го́жа двохлі́тня ді́вчинка вже до́бре лопоті́ла по-німе́цькому (М. Лев.). Пе́йсах белькота́в щось невира́зне (М. Левиц.). І́волги з лип щось белькота́ли на весь садо́к (Мирний). «Його́ го́лос!» – белькоті́ла Зі́нька (Стор.)]. • -ться – лепета́тися, лопота́тися, белькота́тися. |
Литерату́рно, нрч. – літерату́рно; по-письме́нницькому, по-письме́нському, з-письме́нська. |
Лойа́[я́]льно, нрч. – лойя́льно, вірнопідда́но, по-вірнопідда́нському. |
Лома́ть, ломну́ть –
1) лама́ти (-ма́ю, -ма́єш и ламлю́, ла́млеш), ломи́ти (-млю́, -миш), ло[а]мну́ти; (крушить) тро́щити; срв. Ломи́ть 1. [То не ві́тер, то не бу́йний, що ду́ба лама́є (Шевч.). Страх ла́мле життя́ (Коцюб.). Ду́рень і м’я́ло ло́мить (Номис). Ки́далися трощи́ти все, що нага́дувало їм про ї́хню ганьбу́ (Єфр.)]. • -ма́ть себе над чем голову – моро́чити, лама́ти, суши́ти собі́ го́лову (мо́зок), мізкува́ти, крути́ти мо́[і́]зком над чим, моро́читися коло чо́го, над чим. [Бідола́шна Мару́ся моро́чила собі́ го́лову і з ту́гою безнаді́йною впевня́лася, що пособи́ти вона́ нічи́м не мо́же (Грінч.). Мірку́ю собі́, го́лову лама́ю, а не тя́млю, як дійти́ до кра́ю (Кониськ.). Даре́мне крути́в мі́зком над загадко́вою спа́дщиною, що мені́ діста́лася (Крим.)]. • -ма́ть дверь – лама́ти, би́ти две́рі. [Одчиня́й! Лама́йте две́рі! (Шевч.)]. • -ма́ть камень, соль – лама́ти, би́ти, лупа́ти ка́мінь, лупа́ти сіль. [Би́ли ка́мінь під горо́ю, хра́ми будува́ли (Рудан.). Оста́вся він у Криму́, лупа́є сіль вагову́ (Рудч.)]. • -ма́ть комедию, см. Коме́дия 3. • -ма́ть коноплю – би́ти, те́рти, лама́ти коно́плі. • -ма́ть копья – лама́ти, трощи́ти спи́си; см. Копьё́ 1. • -ма́ть на куски что – трощи́ти, лама́ти (и трощи́ти) на дрі́зки́ (диал. на дру́зки́), на дрі́[у́]зочки, на скалки́, на г[к]аму́з що. [Трощі́те со́сну на дрізки́ (Чуб.)]. • -ма́ть мёд – підрі́зувати ву́лика. • -ма́ть овёс, яровое – двої́ти, (бороной) боронува́ти, борони́ти, скоро́дити, (ралом) перера́лювати ове́с, ярину́. • -ма́ть (заламывать) руки – лама́ти, ломи́ти, зала́мувати ру́ки. [Лама́є ру́ки ста́рець (Франко). Умліва́є, ло́мить ру́ки (Рудан.). Блага́ла, зала́муючи ру́ки (Коцюб.)]. • -ма́ть старые порядки – лама́ти, (сильнее) ни́щити старі́ зви́ча́ї. • -ма́ть строение, дом – розбира́ти, буря́ти буді́влю, буди́нок (ха́ту). • -ма́ть (собирать) табак – руба́ти тютю́н, (обрывать листья) обрива́ти тютю́н. • -ма́ть целину – ора́ти (вору́шити) цілину́, ора́ти пар, облі́г (-ло́гу). • -ма́ть язык – лама́ти язи́к (язика́). [Та говори́-бо по-лю́дському, не лама́й язика́ (Богодух.)]; 2) безл. Ветром -ет лёд – ві́тер лама́є лід (кри́гу). • Меня -ет – мене́ ло́мить, мне, тре, (корчит) судо́мить; срв. Ломи́ть 2. • Ло́ман(н)ый, нрч. – ла́маний, ло́млений; тро́щений; би́тий, лу́паний и т. п.; срв. Ло́ман(н)ый, прлг. -ная посуда – би́тий по́суд. |
Лопота́ть –
1) (болтать без умолку) лопота́ти (-почу́, -чеш) и лопоті́ти (-почу́, -поти́ш), сокота́[і́]ти, торохті́ти; (скороговоркой) дріботі́ти, чеса́ти; 2) (говорить бестолково или невнятно) лопота́[і́]ти, белькота́[і́]ти, цве́нькати; (на непонятном языке) лопота́[і́]ти, шваркота́[і́]ти, джеркота́[і́]ти, ґерґота́[і́]ти, цве́нькати. [Го́жа двохлі́тня ді́вчинка вже до́бре лопоті́ла по-німе́цькому (М. Левиц.). Він і по-францу́зькому джеркоти́ть (Мова)]; 3) (плескать, шуметь) лопота́[і́]ти, (о воде ещё) лепоті́ти. |
Макиавелли́чески – по-макіяве́лівському, макіявелісти́чно. |
Мальчи́шески – по-хлопча́чому, по-хлоп’я́чому, по-дітва́цькому. |
Ма́не́р – (пошиб, вид) ма́ні́р (-ру), (к)шта́лт (-ту), штиб (-бу), зразо́к (-зка́), зразе́ць (-зця́), взір (р. взо́ру), штиль (-лю), (способ) спо́сіб (-собу), чин (-ну), лад (-ду). • На -не́р чего – на ма́ні́р, на (к)шталт, на штиль, на штиб и т. д., кшта́лтом, шти́бом, спо́собом, ро́бом, ла́дом чого́. [Коли́сь лю́ди вшива́ли ха́ти ті́льки соло́мою, а тепе́р на нови́й мані́р ро́блять (Звин.). Зрости́в дочку́ на великопа́нський ма́нір (Мова). Почали́ козаки́ жи́ти на ля́дський кшталт (Куліш). Соро́чка поши́та кшта́лтом городя́нських чолові́чих сорочо́к (Грінч.). Лама́ти язи́к на тата́рський штиб (Номис). Оде́жа ши́лась свої́м туте́шнім шти́бом (Основа 1862). Він співа́в у це́ркві тро́хи на парубо́цький зразе́ць (Н.-Лев.). Неха́й лю́ди його́ ро́бом ро́блять, то усе́ до́бре бу́де (М. Вовч.). Забуди́нки на дру́гий штиль (Свидн.)]. • На один -не́р – на оди́н ма́ні́р (кшталт, штаб, штиль, зразе́ць). [Оде́жу всі ши́ють на оди́н штиб (ма́ні́р и т. д.)]. • Все действуют на один -не́р – усі́ ро́блять (чи́нять) одни́м ро́бом (чи́ном, спо́собом, ла́дом). • Каким бы -ром туда пробраться – яки́м-би ро́бом (спо́собом, чи́ном, ма́ні́ром) туди́ пробра́тися? • Каким, таким -ро́м – яки́м, таки́м ма́ні́ром (кшта́лтом, шти́бом), яки́м, таки́м спо́собом (ро́бом, чи́ном), по-яко́му, по-тако́му. • На французский, на турецкий -не́р – на францу́зький, на туре́цький лад, з-францу́зька, з-туре́цька; по-францу́зькому, по-туре́цькому. |
Мастерски́, нрч. – майсте́рно, мисте́цьки, по-мисте́цькому, по-мите́цькому; срв. Иску́сно. [Майсте́рно й поети́чно оповіда́в він (Коцюб.). Оде́жа на їй уло́жена ду́же майсте́рно (Л. Укр.). Я вмі́ю по-мите́цькому правува́ти коне́м (Черкас.)]. • Он поёт -ки́ – він майсте́рно (по-мисте́цькому) співа́є. |
Ма́терный – ма́тірний. [Ма́тірні слова́ (Брацлавщ.)]. • -ная брань – ма́тірна ла́йка; см. Матерщи́на. • Ругаться по -ному – ла́яти(ся) по ма́тері, ма́тірно, ла́яти в ба́тька-(в) ма́тір (в бо́га й ма́тір, в крови́ну), клясти́ в ба́тька-в ма́тір, матіркува́ти, у ма́му поро́ти, по-моско́вському ла́ятися; срв. Матюг[к]а́ть(ся). [Ла́є в крови́ну, в бо́га й ма́тір (Липовеч.). Кляв мужикі́в в ба́тька-в ма́тір (Коцюб.). Дава́й Су́рі у ма́му поро́ти (Рудан.)]; 2) -ный лён и Матерня́ – високове́рхий (гінки́й) льон (-ну). |
Матюг[к]а́ть, матюкну́ть – матюка́ти, матюкну́ти, матіркува́ти кого́. [Тут кляли́ й матіркува́ли у все, в що хо́чете (Коцюб.)]. • -ться – матюка́тися, матюкну́тися, матюки́ (матюка́) гну́ти (загина́ти), матюка́ загну́ти, москалі́в гони́ти, по-моско́вському ла́ятися, ви́лаятися; срв. Ругаться по-ма́терному (под Ма́терный). [А він як поча́в матюка́ загина́ти, аж со́ромно слу́хати (Сл. Ум.)]. |
Молоде́ц –
1) (юноша, парень) молоде́ць (-дця́), юна́к (-ка́), хло́пець (-пця); (холостяк) па́рубок (-бка). • Эй, -де́ц, поди-ка сюда – гей, хло́пче (моло́дче, коза́че), підійди́-но сюди́; 2) см. Мало́й; 3) (дока, расторопный человек) молоде́ць, ма́йстер (-тра), ко́зир (-ря), зух (-ха). • Он на всё -де́ц – він на все ма́йстер; 4) Мо́лоде́ц (хват, удалец) – (хло́пець-)молоде́ць (-дця́), коза́к, юна́к, зух, зух-хва́т, бодра́к (-ка), (диал.) леве́нець (-нця), ле́ґінь (-ня), (перен.) ли́цар, ко́зир, ум. моло́дчик, козаче́нько, леве́нчик. [Так от яки́й він ли́цар? Молоде́ць на ове́ць, а як на молодця́, сам війця́ (Еварн.). І стари́й запла́кав, як поба́чив на коне́ві тако́го юнака́ (Шевч.). Ой, козаче́ньку, леве́нцю! (Чуб. V). Дали́ мені́ капелю́х, уже тепе́р воя́к-зух (Головац.). Я з чолові́ком спимо́ в ха́ті, а мої́ бодраки́ в сі́нях на хо́лоді сплять (Звин.)]. • Добрый -дец (зв. п.) – коза́че-моло́дче, хло́пче-моло́дче, сла́вний коза́че, (диал.) коза́че-леве́нче. • Разудалый, добрый -дец – сла́вний коза́к (юна́к, леве́нець), до́брий молоде́ць. • Разудалы добры -цы – сла́вні хло́пці, сла́вні моло́дці, хло́пці-моло́дці́, сла́вне коза́цтво (юна́цтво), сла́вні козаки́ (юнаки́), (только в обращении) пано́ве-моло́дці́. [Гей, чого́ хло́пці, сла́вні моло́дці, чого́ смутні́, невесе́лі? (Пісня). Од нас, козаки́, од нас, юнаки́, ні оди́н ляшо́к не скри́вся (ЗОЮР II). Не в Сино́пу, ота́мани, пано́ве-моло́дці, а у Ца́рград до султа́на пої́демо в го́сті (Шевч.)]. • -дцы-ребята! – молодці́-хло́пці! • Такой -де́ц, что глядеть любо – таки́й молоде́ць (коза́к), що лю́бо гля́нути (подиви́тися). • Он вёл себя -цо́м – він пово́дився як коза́к (по-коза́цькому, по-молоде́цькому). • -де́ц к -дцу́, -дцы́ на подбор – одни́м лице́м молодці́, молоде́ць до молодця́. [Тим ча́сом Бура́н усти́г добра́ти ще де́сять охо́чих, одни́м лице́м молодці́в (Корол.)]. • Ай да -дец! – от так молоде́ць! от коза́к! • Молоде́ц девка – ко́зир-ді́вка. |
Молоде́цки, нрч. – по-молоде́цькому, по-молоде́чому, (реже по-молоде́чи), по-юна́цькому, по-коза́цькому, по-коза́цьки, (ухарски) хва́цько, зухува́то. [Ма́рченко ви́ступив напере́д, збив по-молоде́цькому на поти́лицю козиро́к (Васильч.). Та по-молоде́чи бу́деш бо́гу моли́тися, а не по-черне́чи харама́ркати (Шевч.). Як все ді́ло покінча́єм, по-коза́цьки погуля́єм (Пісня). Вибре́нькуючи на які́йсь невели́чкій банду́рці, він хва́цько приспі́вував (Леонт.). Би́стро лети́ть, розпусти́вши вітри́ла, гале́ра, зухва́ло співа́є юна́цтво (Дн. Чайка)]. |
Молодцева́то, нрч. – по-молоде́цькому, по-молоде́чому, по-молоде́цьки, по-молоде́чи, хва́цько, зухува́то, бадьори́сто, бадьо́рно, бра́во, (ирон.) хвертикува́то. [Борода́ йому́ сні́гом взяла́ся, а як по-молоде́цьки походжа́є! (Кониськ.)]. |
Мо́ре (в прямом и переносном значении) – мо́ре (-ря, мн. моря́, -рі́в), ум. мо́речко, мо́ренько. [По си́ньому мо́рю хви́ля гра́є, туре́цький кора́бличок розбива́є (Пісня). Пра́вда і в мо́рі не вто́не (Номис). А я з до́му на Дін до донськи́х козакі́в, ой, а із До́ну до тата́рських морі́в (Рудан.). А на мо́речку че́тверо су́ден пла́ває (Грінч. III)]. • Азовское -ре – Озі́вське мо́ре. • Балтийское -ре – Балти́цьке мо́ре. • Средиземное -ре – Середзе́мне мо́ре. • Чёрное -ре – Чо́рне мо́ре, Коза́цьке мо́ре. [Чо́рним мо́рем дале́ко гуля́ли (Ант.-Драг.). Чо́рне, або по-старосві́тському Коза́цьке мо́ре (Основа 1862)]. • Взволнованное -ре – схвильо́ване (збу́рене) мо́ре. • Взбаламученное -ре – розбу́рхане (розго́йдане, збаламу́чене) мо́ре. • Открытое -ре – чи́сте мо́ре. [У чи́стому мо́рі корабе́ль пливе́ (М. Грінч.)]. • Выйти в открытое -ре – ви́плис[в]ти на чи́сте (в чи́сте мо́ре). • Плыть -рем – пли́сти (пливти́) мо́рем. • По -рю и суше – по мо́рю і су́ші, мо́рем і суходо́лом (сухопу́ттю). • Это капля в -ре – це крапли́на (пили́на) в мо́рі. • За -рем телушка полушка, да рубль перевозу – за мо́рем тели́чка – копі́єчка, а переве́зти́ – карбо́ванчик. • Ум за -рем, а смерть за воротом – ду́мка за мо́рем, а смерть за плечи́ма. • За -ре – за мо́ре. • Журавли за -ре летают, а всё одно курлы! – воро́на за мо́ре літа́є, а дурна́ верта́є (Номис). • Из-за -ря – (і)з-за мо́ря, з-поза мо́ря. • У -ря – над мо́рем, край мо́ря, коло (біля) мо́ря. • Над -рем – над мо́рем. [Я люблю́ мо́ре мо́же тим, що я зріс над мо́рем (Н.-Лев.)]. • В -ре (вин. п.) – на мо́ре. [Ми на́ймемо чо́вен, ся́демо й попливемо́ дале́ко, дале́ко од люде́й на мо́ре (Н.-Лев.)]. • -ре во время волнения – мо́ре в хви́лю. [Мо́ре в хви́лю і ти́шу (Основа 1861)]. • К -рю – над мо́ре, до мо́ря. [Ки́ньмо оцю́ гуля́нку, ході́м над мо́ре, бу́демо гуля́ти вдвох над мо́рем (Н.-Лев.)]. • По направлению к -рю – в на́прямку до мо́ря, просту́ючи на мо́ре. • -ре волнуется – мо́ре гра́є (хвилю́є, б’є, бушу́є). [Ві́тер ві́є, повіва́є, си́нє мо́ре гра́є (Рудан.)]. • Горе что -ре: ни переплыть, ни вылокать – го́ре – мо́ре: пий його́, не ви́п’єш (усього́) (Номис). • Кто в -ре не бывал, тот богу не молился – хто в мо́рі не бува́в, той бо́га не блага́в (М. Грінч.). • Слезою -ря не наполнить – сльоза́ми мо́ря не доллє́ш (не ви́повниш). • Сиди у -ря, да жди погоды – сядь над мо́рем, вигляда́й годи́ни. • Пьяному и -ре по колена – п’я́ному (дурно́му) мо́ре по колі́на; срв. Коле́но 1. • Не -ре топит, а лужа – не мо́ре то́пить, – калю́жа. • Не ищи -ря, и в луже утонешь – не шука́й мо́ря, – у калю́жі вто́пишся (вто́неш) (Номис). • Житейское -ре – жите́йське мо́ре. • -ре страдания – мо́ре стражда́ння. [Що ва́рте життя́ перед необме́женим мо́рем лю́дського стражда́ння? (Коцюб.)]. • -ре звуков – мо́ре зву́ків. [Мо́ре лісови́х зву́ків (Коцюб.)]. • Разливное -ре – як води́ в мо́рі, заливне́ мо́ре. [А горі́лки в них – мо́ре заливне́ (Звин.)]. • Чернильное -ре, бумажные берега – течу́ть річки́ з атраме́нту в паперо́вих берега́х. • Сто метров над уровнем -ря – сто ме́трів над рі́внем мо́ря (над морськи́м водорі́внем). |
Моше́ннически, нрч. – по-шахра́йському, по-шахру́нському, по-махля́рському, по-круті́йському, (зап.) по-ошука́нському. |
Мужи́цкий – мужи́цький, мужи́чий, (зап.) хло́пський, (крестьянский) селя́нський, (вульгарный) проста́цький; (презрит.) селю́цький, ґе́вальський, (бранно) мужла́йський, мугиря́цький, мурля́цький. [На па́нську му́дрість мужи́цька хи́трість (Приказка). Тепе́р мужи́че пра́во, не па́нське (Коцюб.). Вона́ ро́ду хло́пського (Стеф.). Перед стовпо́м вели́кого колі́на хили́ свою́ проста́цькую чупри́ну (Куліш)]. • -кое платье – мужи́цьке (хло́пське) убра́ння, мужи́цька (хло́пська) оде́жа. [Бува́ло, даю́ть ляха́м мужи́цьку оде́жу (Драг. Пр.)]. • -кие манеры, ухватки – мужи́цькі (хло́пські, проста́цькі) мане́ри, мужи́цький (хло́пський, проста́цький) зви́ча́й. [Хоч і по-па́нському вбра́лась, а звича́й уве́сь мужи́цький (хло́пський, проста́цький) (М. Грінч.)]. • По -ки – по-мужи́цькому, по-мужи́чому, (зап. по-хло́пському), по-проста́цькому. |
Мужичи́на –
1) мужичи́ще, мужичу́ра, чолов’я́га. (зап.) хлопи́ще. [Мужичи́ще-хлопи́ще хап за прити́ку з війя́ (Гн. III). Яки́й здорове́нний мужичу́ра, а як покі́рно вклоня́ється! (Васильч.). Таки́й чолов’я́га, як дуб: тро́є не поду́жали його́ само́го (Київщ.)]; 2) (бранно) мужицю́га, мугиря́ка, мурля́ка, хамлю́га. [Ти-ж, мужицю́га, не зна́єш, як лю́ди пово́дяться (Мирн.). Що це за мугиря́ка? (Звин.). Там таки́й тобі́ мурля́ка, що й сло́ва по-лю́дському не ска́же (Звин.). Ви́їхав раз у по́ле яки́йсь бага́тий хамлю́га (Драг. Пр.)]. |
Му́ченически, нрч. – по-му́ченицькому, як му́ченик, (о женщ.) як му́чениця. • Он умер -ски – він скона́в як му́ченик. • Его мучили -ски – його́ лю́то мордува́ли (катува́ли, му́чили). |
Мучи́тельски, нрч. – по-мучи́тельському, по-каті́вському. • Он -ски замучен – його́ лю́то закато́вано (замордо́вано), його́ по-каті́вському заму́чено. |
Напи́сывать, написа́ть –
1) напи́сувати чого́, написа́ти що и чого́, спи́сувати, списа́ти про що, (начертывать) накре́слювати, накре́сли́ти, (нацарапывать, намарывать) надря́пувати чого́, надря́пати що и чого́, нашкря́бувати чого́, нашкря́бати що и чого́, нариґлюва́ти, нариґува́ти, наба́зграти, (о мног.) понапи́сувати, пописа́ти, понакре́слювати, понадря́пувати, понашкря́бувати, понариґльо́вувати що и чого́. [Напиши́ оце́ сло́во (Сл. Гр.). Написа́в де́чого на пе́рший раз (Квітка). Вона́ взяла́ й понапи́сувала на всіх воро́тях (Рудч.). У кни́гах усе́ як-ра́з попи́сано (Основа 1862). Вра́дили про все в тім папе́рі списа́ти; як умі́ли так і списа́ли (Грінч.). Та ви́рвемо по листо́чку, спи́шемо по письмо́чку (Гнід.). Коли́ й надря́пає що по-вкраї́нському, то се не вели́кого ва́жить (Грінч.). Це він сам нариґува́в, щоб нас піддури́ти (Богодух.)]. • -са́ть письмо кому – написа́ти листа́ кому́, до ко́го, (диал.) налистува́ти кому́, до ко́го, (о мног.) пописа́ти, понапи́сувати листи́. [Приведе́ш до ме́не, як попишу́ листи́ (Куліш)]. • -са́ть в письме (уведомить) – написа́ти, прописа́ти, приписа́ти (в листі́). [У листі́ написа́в їй про все (Богодух.). Чому́-ж ти мені́ за́раз сього́ не прописа́ла? (М. Вовч.). Наш моска́ль приписа́в, щоб йому́ хоч карбо́ванців два подали́ (Київщ.)]. • -са́ть в ответ кому – відписа́ти кому́. [Я відписа́в тобі́ того́ са́мого дня, як твого́ листа́ одібра́в (Київщ.)]. • -са́ть книгу, сочинение – написа́ти (скла́сти) кни́гу, твір. • -са́ть (составить) список, постановление, завещание – написа́ти (списа́ти, скла́сти) спис, ухва́лу, духівни́цю (запові́т, тестаме́нт). [Спишу́ папе́ри всі по фо́рмі, як годи́ться (Самійл.). Списа́в Хмельни́цький на папе́рі, чого́ козаки́ од короля́ бажа́ють (Куліш). Списа́ли постано́ву (Грінч.). І тестаме́нт сама́ списа́ла свій (Грінч.)]; 2) -са́ть красками, кистью, образами – змалюва́ти, намалюва́ти, ви́малювати фа́рбами, пе́нзлем, о́бразами), (устар.) написа́ти, списа́ти, ви́писати кого́, що. [Була́ чорня́ва, в рум’я́нцях, – змалюва́ти-б таку́ та диви́тися (М. Вовч.). Твоє́ бі́ле ли́чко да й намалюва́ти (Чуб.). Коли́-б мені́ ті́ї малярі́, ви́малювала-б ми́лого собі́ (Метл.). Ой ти, Окса́но, паня́ночко, в те́бе ли́чко, як я́блучко, – не так ли́чко, як ти сама́, як на карти́ні напи́сана: писа́в три дні ще й три годи́ні, до́ки ви́писав як на карти́ні; писа́в три дні ще й три но́чі, до́ки випи́сував ка́рії о́чі (Пісня). Ти́пи в по́вісті змальо́вано майсте́рно (Київ)]; 3) см. Надпи́сывать. Напи́санный – 1) напи́саний, спи́саний, накре́слений, надря́паний, нашкря́баний, нариґльо́ваний, наба́зграний, понапи́суваний и т. п.; 2) змальо́ваний, намальо́ваний, ви́малюваний, спи́саний, ви́писаний (на карти́ні). [До того́ ча́су у нас не було́ докла́дної програ́ми, спи́саної на папе́рі (Азб. Ком.). Зо́всім ні́би карти́на намальо́вана шту́чним пе́нзлем (Н.-Лев.)]. • Красиво -ный – га́рно (кра́сно) напи́саний; краснопи́сний; 3) см. Надпи́санный. -ться – 1) напи́суватися, написа́тися, списа́тися, накре́сли́тися, надря́патися, нашкря́батися, нариґлюва́тися, (о мног.) понапи́суватися, пописа́тися и т. п.; бу́ти напи́саним, спи́саним, понапи́суваним и т. п. [Як що пописа́лося у Шевче́нка під на́дихом фальшо́ваної істори́чньої тради́ції, так воно́ й закля́кло наві́ки (Куліш). Глянь, як га́рно написа́лося (Київщ.)]. • Видно так ему на роду -сано – ма́буть уже так йому́ суди́лося (на віку́ напи́сано). • Что -сано пером, того не вырубишь топором – що напи́сано перо́м, того́ не ви́везеш і воло́м (Номис); 2) змалюва́тися, намалюва́тися, ви́малюватися; бу́ти змальо́ваним, намальо́ваним; (устар.) написа́тися, списа́тися, ви́писатися; 3) (записываться) запи́суватися, записа́тися, (о мног.) позапи́суватися, пописа́тися. • Он -са́лся купцом – він записа́вся в крамарі́; 4) см. Надпи́сываться; 5) (вдоволь, сов.) написа́тися, (красками) намалюва́тися, (о мног.) понапи́суватися, понамальо́вуватися. |
Напрактико́вывать, напрактикова́ть кого – напрактико́вувати, напрактикува́ти, вимуштро́вувати, ви́муштрувати, намуштро́вувати, намуштрува́ти, (о мног.) понапрактико́вувати и т. п. кого́. • Напрактико́ванный – напрактико́ваний, ви́муштруваний, намуштро́ваний, понапрактико́вуваний и т. п. -ться – 1) (стр. з.) напрактико́вуватися, бу́ти наприко́вуваним, напрактико́ваним, понапрактико́вуваним и т. п.; 2) (возвр. з.) напрактико́вуватися, напрактикува́тися, намуштро́вуватися, намуштрува́тися, нала́муватися, налама́тися и нало́млюватися, наломи́тися, набива́ти, наби́ти ру́ку до чо́го, (о мног.) понапрактико́вуватися и т. п. [Тепе́р я вмі́ю це й без те́бе: намуштрува́вся (Звин.). Попе́реду мені́ ва́жко було́ говори́ти по-па́нському, а тепе́р налама́всь (Звин.). Чита́ю шви́дко вже: тро́шки наби́в ру́ку (Крим.)]. • Напрактикова́вшийся – що напрактикува́вся, напрактико́ваний и т. п. |
Настра́ивать, настро́ить –
1) (строение), см. Надстра́ивать; 2) (строений) набудо́вувати, набудува́ти, наста́вити, (каменных, кирпичных) намуро́вувати, намурува́ти, (во множестве, о мног. или во мн. местах) понабудо́вувати, понамуро́вувати чого́. [Будува́в, будува́в, – ото́ й набудува́в (Брацл.). Понабудо́вував комі́р по́вен двір (Сл. Ум.). Понабудо́вували і понамуро́вували собі́ пани́ за́мочків (Куліш)]; 3) (проказ) наро́блювати, нароби́ти, нако́ювати, нако́їти (фі́ґлів, вредных: зби́тків, шко́ди; пакостей: ка́постів), набро́ювати, набро́їти; срв. Напрока́зить; 4) (музык. инструмент) настро́ювати, стро́їти, настро́їти (в лад, до ла́ду), нала́джувати, ла́дити, нала́дити, нала́годжувати, нала́годити, наладно́вувати, наладнува́ти, вила́годжувати, ви́лагодити, направля́ти, напра́вити, (о мног.) понастро́ювати и т. п. що. [Як ду́дку настро́їш, так вона́ гра́є (Чуб. I). Настро́їв лі́ру (Рудан.). Ой ти, Дави́де, свої́ гу́сла стрій! (Колядка). Ти теж (зозу́ле) стро́їла стру́ни моє́ї душі́ (Коцюб.). Нала́годжує свою́ скри́пку (Васильч.). Ви́лагодить скри́пку (Федьк.). Взяла́ гіта́ру, напра́вила її́, натя́гуючи стру́ни (Н.-Лев.)]. • -ть радио-антенну – настро́ювати, настро́їти ра́діо-анте́ну; 5) (перен.) – а) кого, что как, на какой лад – настро́ювати, настро́їти, нала́джувати, нала́дити, направля́ти, напра́вити кого́, що як, на яки́й лад (тон). [Се вже при́ятелі Виго́вського про́стих козакі́в так нала́дили (Куліш)]. • -ить кого на враждебный лад – настро́їти кого́ воро́же; б) кого на что – (подговаривать) намовля́ти, намо́вити кого́ на що и (чаще) що (з)роби́ти, підмовля́ти, підмо́вити, підбива́ти, підби́ти кого́ на що, до чо́го, що (з)роби́ти, (направлять) направля́ти, напра́вити кого́ на що, (насоветывать) нара́ювати, нара́яти, (преимущ. на что-л. плохое) настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчувати, настре́нчити кого́ на що, що (з)роби́ти, (подстрекать) під’ю́джувати, під’ю́дити, підтрою́джувати, підтрою́дити, (наущать) науща́ти, наусти́ти кого́ що (з)роби́ти, призво́дити, призве́сти́ кого́ на що и що (з)роби́ти, (науськивать) нацько́вувати, нацькува́ти, підцько́вувати, підцькува́ти кого́ що (з)роби́ти. [То він намо́вив (підмо́вив, напра́вив) її́ на це (Київщ.). Нара́яли люд на святе́ ді́ло (Стор.). То вони́ настру́нчують та підшпиго́вують, то бо їх ко́ристь (Мирний). Все Васю́ту настре́нчує, щоб із те́бе на ву́лиці знуща́вся (Грінч.). Не хто й наусти́в Ва́рку, як не Дми́трик (Кониськ.). То його́ пани́ч підтрою́див (Харківщ.)]. • -ить кого на тяжбу с кем – намо́вити (нара́яти, настру́[е́]нчити, підби́ти) кого́ – позива́тися з ким; в) кого против кого, чего – настро́ювати, настро́їти, ста́вити, поста́вити кого́ про́ти ко́го, про́ти чого́, (исподтишка) настру́[е́]нчувати, настру́[е́]нчити кого́ про́ти ко́го, (возбуждать) підбу́рювати, підбу́рити кого́ про́ти ко́го, про́ти чо́го. [Не настру́нчуй дру́гих про́ти йо́го (Мирний). Настре́нчила всіх діте́й про́ти ме́не (Грінч.)]. Настро́енный – 1) см. Надстро́енный; 2) набудо́ваний, наста́влений, намуро́ваний, понабудо́вуваний, понамуро́вуваний; 3) наро́блений, нако́єний, набро́єний; 4) настро́єний, нала́джений, нала́годжений, наладно́ваний, ви́лагоджений, напра́влений, понастро́юваний и т. п. [Стру́ни тугі́, нала́джені (Коцюб.)]; 5) – а) настро́єний, нала́джений, напра́влений. [Було́ тут бага́то мо́лоди, настро́єної романти́чно (В. Петров). Поети́чно напра́влена душа́ (Н.-Лев.)]; б) намо́влений, підмо́влений, підби́тий, напра́влений, нара́яний, настру́нчений, настре́нчений, під’ю́джений, підтрою́джений, нау́щений, нацько́ваний, підцько́ваний; в) настро́єний, настру́[е́]нчений, підбу́рений. -ться – 1) см. Надстра́иваться; 2) набудо́вуватися, набудува́тися, понабудо́вуватися; бу́ти набудо́вуваним, набудо́ваним, повабудо́вуваним и т. п.; 3) (перен.) настро́юватися, настро́їтися, настру́[е́]нчуватися, настру́[е́]нчитися; бу́ти настро́юваним, настро́єним, настру́[е́]нчуваним, настру́[е́]нченим и т. п.; (собираться) нала́годжуватися, нала́годитися, налашто́вуватися, налаштува́тися, збира́тися, зібра́тися, (забрать себе в голову) навра́титися, наповра́титися. [Знахо́дити шлях до и́ншого се́рця, що й само́ настро́юється в унісо́н до співця́ свого́ інти́много сві́та (Рада). Значні́ гру́пи украї́нського пролетарія́ту, селя́нства та ві́йська настро́єні по-більшови́цькому (Н. Рада). Коли́ думки́ настру́нчилися так, то їх не ле́гко зби́ти з тіє́ї сте́жки (Мирний). Уя́ва у Васи́лька настре́нчувалася вже заздалегі́дь (Корол.). Вже він навра́тився прода́ти свою́ тели́чку, – нічи́м його́ не перекона́єш (Звин.). Коли́ наповра́тилися вкра́сти, то вкраду́ть (Звин.)]. • Вы сегодня хорошо -ны – ви сього́дні в га́рному (до́брому) на́строї (в до́брому гу́морі), ви сього́дні га́рно настро́єні. [О! ви настро́єні сього́дні га́рно (Куліш)]. • Всё общество явно было -но против этой авантюры – усе́ суспі́льство (громадя́нство) я́вно ((в)очеви́дячки) було́ настро́єне (стоя́ло) про́ти ціє́ї аванту́[ю́]ри; 4) (вдоволь, сов.) – а) (строя здания) набудува́тися, наста́витися, понабудува́ти (досхочу́), (каменные, кирпичные) намурува́тися, попомурува́ти (досхочу́), (о мног.) понабудо́вуватися, понамуро́вуватися; б) (настраивая музык. инстр.) настро́їтися, нала́дитися, нала́годитися, наладнува́тися, нанаправля́тися, попостро́їти (досхочу́) и т. п., (о мног.) понастро́юватися и т. п.; в) (строя в ряды) нашикува́тися и т. п. Срв. Стро́ить. |
Нацара́пывать, нацара́пать, нацара́пнуть –
1) надря́пувати, надря́пати, надряпну́ти, нашкря́бувати, нашкря́бати, надира́ти, наде́рти и надра́ти, (о мног.) понадря́пувати, понашкря́бувати, понадира́ти що. [Нашкря́бав собі́ ру́ку (Сл. Гр.)]; 2) -пать (написать) – надря́пати, нашкря́бати, нариґува́ти и нариґлюва́ти, (о мног.) понадря́пувати, понашкря́бувати, понариґо́вувати що. [Надря́пає що по-украї́нському (Грінч.). Тако́го тут нашкря́баю, що й сам опісля́ не розберу́ (Тобіл.). Бач, як нариґлюва́в письмо́! (Вовчанщ.)]. • Нацара́панный – надря́паний, нашкря́баний, понадря́пуваний, понашкря́буваний; нариґо́ваний, нариґльо́ваний, понариґо́вуваний. [Надря́пана рука́ (Канівщ.). Надря́паний на папе́рі вірш (Київ)]. -ться – 1) (стр. з.) надря́пуватися, бу́ти надря́пуваним, надря́паним, понадря́пуваним и т. п.; 2) (вдоволь, сов.) надря́патися, нашкря́батися, поподря́пати, попошкря́бати (досхочу́). |
Нача́льнически, нрч. – по-нача́льнцькому. |
Наш, мест. прит. – наш (ж. на́ша, ср. на́ше; р. на́шого, на́шої, на́шого), (нам свойственный, у нас принятый, обычный: обычнее русского «нашинский») на́ський (ж. на́ська, ср. на́ське). [На́ша ду́ма, на́ша пі́сня не вмре, не заги́не (Шевч.). На́ських (таких, как у нас) пирогі́в ляхи́ не печу́ть (Номис). Сви́ні не на́ські, а які́сь нові́ (Кониськ.)]. • Это не ваше дело, а -ше – це не ва́ша спра́ва, а на́ша. • Не наш – не наш; (чужой) нена́ський, чужи́й. [Цього́ тепе́р не мо́жна сказа́ти, бо в ха́ті є нена́ські лю́ди (Козелеч.)]. • По -му – а) (как у нас) по-на́шому, по-на́ському, по-на́ськи. [Убра́на не по-на́ськи (Л. Укр.)]; б) (по нашему мнению) на на́шу га́дку (ду́мку), як на нас; в) (на нашем языке) по-на́шому, на́шою мо́вою, по-на́ському, по-на́ськи. [По́ки, ба́тько вста́не та розка́же по-на́шому про свої́ гетьма́ни (Шевч.). Не по-ара́бськи виплива́ють оповіда́ння з-під мого́ пера́, а по-на́ському таки́, рі́дною моє́ю мо́вою украї́нською (Крим.)]. • Вот это по -му! – оце́ по-на́шому (по-на́ському, по-на́ськи)! • По -му вышло, выйдет – на на́ше ви́йшло, ви́йде. • -ша взяла! – на́ше зве́рху! • За кем -ше не пропадает, не пропадало – де на́ше не пропада́є, не пропада́ло. • Наш брат – наш брат (бра́тчик); см. Брат. • Не -му брату чета – не нам грі́шним па́ра (рі́вня). • На́ши (близкие, земляки и т. п.) – на́ші. [Моги́ли… пита́ють у бу́йного (ветра): «Де на́ші пану́ють?» (Шевч.). Пішли́ на́ші вго́ру! (Номис)]. • И вашим и -шим – і ва́шим і на́шим. • Знай -ших! – знай на́ших! отакі́ на́ші! • Увидите ваших, так кланяйтесь -шим – поба́чите ва́ших, – віта́йте на́ших. |
Небога́то, нрч. –
1) небага́то, не по-бага́цькому; 2) небага́то, непи́шно, нерозкі́шно; неще́дро. Срв. Небога́тый. |
Небо́сь, нрч. –
1) (должно быть) ма́бу́ть, либо́нь, либо́нь-таки, пе́вно, пе́вне, десь-пе́вно, десь; (вероятно) наді́сь, не бі́йсь, здоро́в (-ва, -ві), а йди, (гал. ади́), а диви́; (ведь) адже́, адже́ж, таж; (кажется) здає́ться. [«Рего́четься… Га́рно, не бі́йсь! – ті́льки візьму́ та на твоє́му барано́ві ве́рхи й ся́ду!» – грози́вся Іва́сь (Мирний). Бо сам, здоро́в, зна́єш (Шевч.)]. • -бо́сь ты устал? – ма́бу́ть (пе́вно[е], десь-пе́вно) ти втоми́вся? • Рада, -бо́сь – раді́єш, ма́бу́ть (пе́вно[е], десь-пе́вно). • -бо́сь, по-немецки не сделает орфографической ошибки! – наді́сь (не бі́йсь), по-німе́цькому не зро́бить правопи́сної по́милки! • Ноги -бо́сь свои, не купленные – адже́(ж) (таж, ма́бу́ть, либо́нь-таки) но́ги свої́, не купо́вані. • -бо́сь это он – ма́бу́ть (здає́ться), це він; гляди́, це він. • -бо́сь не пойду? – гада́єш, не піду́? • А ты -бо́сь был там? – а ти, ска́жеш, був там? • -бо́сь, не даст он тебе ни гроша – не сподіва́йся, не дасть він тобі́ ні шага́; 2) (конечно) так и (диал.) дак, звича́йно, зві́сно, пе́вна річ. [Сам так не хо́че роби́ти, а тому́ вели́ть (Грінч.)]; 3) (не бойся) не бі́йся[ь]. • -бо́сь, собака моя не кусается – не бі́йся, соба́ка мій не куса́є. • Авось да -бо́сь до добра не доведут – мабу́ть та неха́й – недо́брії лю́ди (Приказка), неха́й та мабу́ть до добра́ не доведу́ть. |
Негру́бо, нрч. – негру́бо, не по-грубія́нському, не по-гру́бо́му, небрута́льно. |
Недру́жественно, нрч. – непри́язно, не по-при́ятельському, недру́жньо, не по-дру́жньому. |
Неизве́стно, сказ. безл. предл. – невідо́мо, не зна́ти, (невесть: не зна́ти[ь], незві́сно, нема́(є) ві́дома. [Втік невідо́мо куди́ (М. Вовч.). Що то було́ за божи́ще, – невідо́мо (Л. Укр.). Ну, не, зна́ти ще, що воно́ бу́де (Франко). Що з їм ста́лося, – не зна́ти (Грінч.). Не зна́ти, скі́льки в цих оповіда́ннях було́ пра́вди (Грінч.). Не зна́ти куди́ пої́хав (Вінниччина). Не зна́ти в яку́ по́ру (Рудан.). Не знать по-яко́му гово́рять (Сл. Гр.). Незві́сно, чи бага́то люде́й прихили́лося до шту́нди (Крим.). Обцілува́ла мене́, незві́сно чому́ диву́ючись (Крим.). Нема́є ві́дома, чим вам годи́ти! (Л. Укр.)]. • -но, кто, что – невідо́мо, хто, що; невідо́ма річ, хто, що. [Невідо́мо, хто спра́вжній руші́й життя́ (В. Підмог.)]. |
Неиску́сно, нрч. –
1) невмі́ло, немайсте́рно, невпра́вно, недоте́пно; 2) нему́дро, нехи́тро; (нехудожественно) не по-мисте́цькому. Срв. Неиску́сный. |
Нелю́дски, нрч. – не по-лю́дському; не так, як у люде́й, (фамил.) в півтора́ лю́дського. [У те́бе все не по-лю́дському, – череви́к он на столі́! (Мирг.). Спра́вив собі́ в півтора́ лю́дського кожу́ши́ну (Полт.)]. • -ски́ живут, – день-деньской содом – не по-лю́дському живу́ть (у їх не так, як у люде́й), – день-у-де́нь сва́рка (колотне́ча, содо́ма). |
Необщи́тельно, нрч. – відлю́дкувато, не по-товари́ському; нетовари́сько, не по-компані́йському, некомпані́йсько. |
Неотё́са – (невежа) не(о)те́са, нескре́ба, неви́глада, нече́ма (общ. р.), (неуч) не́ук (м. р.) проста́к (-ка́) (соб. проста́ччя), -ста́чка, (пренебр.) сліпа́к (-ка́, м. р.), (увалень) вайло́, товпи́га, маку́ха, хамло́ (общ. р.), чвала́й (-лая́, м. р.), (вахлак) мурло́, мурля́ка, (соб. мурля́ччя), мурми́ло (общ. р.), ґе́вал (м. р.), (зап.) мудь, вахла́й (-лая́), книп, кни́поть, кабро́, кабря́ка, квак (м. р.), (байбак) тюхті́й (-тія́), -ті́йка, (болван, дубина) бо́вдур, ло́бур (-ра) (соб. лобуря́ччя, лобурня́), -бурка, лобуря́ка (м. р.), йо́лоп, бевзь (-зя), ло́боз, бе́цман (м. р.), незгра́ба, одоро́б(а)ло, доро́бало, бамбу́ла, маму́ла, машту́ла, мачу́ла, марму́за (общ. р.), мармо́с (м. р.), (мужлан, пренебр.) муги́р (-ря́) (соб. мугиря́ччя), -ги́рка, мугиря́ка (м. р.) мужла́й (-лая́, м. р.); срв. ещё Неуклю́жий. [Яка́ була́ неоте́са, тако́ю й зоста́лась (Мова). Ой, ви́йду я за воро́та – нема́ мого́ зло́та, ті́льки стої́ть той нескре́ба, що мені́ не тре́ба (Пісня). Чвалая́ми хо́дять, а бісі́в прово́дять (Номис). Він таки́й хамло́, поки дочвала́, то й со́нце за́йде (Сл. Гр.). Прова́дячи розмо́ву, цей мурло́ ле́дві поверта́є язико́м (Н.-Лев.). Там таки́й тобі́ мурля́ка, що й сло́ва по-лю́дському не ска́же (Звин.). Чи чу́єш, ти, мурми́ло? (Гул.-Арт.). Ґе́вали, ґе́вали, їм що не ля́пати язико́м, аби ля́пати (Васильч.). Та що й говори́ти з таки́ми му́дями! (Н.-Лев.). Там ходи́ло два: подиви́тись – кни́пи, а як загра́! (Лебед.). Чо́ртів кни́поть, туди́-ж таки́ до пані́в те́шеться (Новомоск.). Чо́ртів кабро́ (Харк.). Хто-ж їй бі́льше лю́бий – пан чи квак? (Хорольщ.). Цить лише́нь, гультя́ю! не зна́єш ша́ни, ди́кий лобуря́ко! (Куліш). А вони́ лобурня́, як одвезу́ть (сболтнут) що-не́будь, то за їх зчервоні́єш (Васильч.). Бі́сова ти бамбу́ла, не підбіжи́ш! (Канівщ.). Не ко́жен ба́чив отаку́ машту́лу, як ото́ був у бу́рсі Мака́р Мусі́йович (Яворн.). Нема́ мого́ марму́зи (Пісня). Там таки́й мачу́ла (Яворн.). Що це за мугиря́ка? (Звин.)]. |
Неприя́тельски, нрч. – по-непри́ятельському, по-кри́вдницькому, по-напа́сницькому, во́ро́же. |
Нехозя́йственно, нрч. – негоспода́рно, безгоспода́рно, нехазяї[й]нови́то, не по-господа́рському, не по-хазя́йському. |
Нечелове́чески, нрч. – нелю́дськи, не по-лю́дському. |
Нечи́нно, нрч. –
1) нецеремо́нно, про́сто, по-про́стому, просте́нько; 2) непристо́йно, незвича́йно, по-просте́цькому; бе́шкетно. Срв. Нечи́нный. |
Ни́зко, нрч. –
1) ни́зько, (о рубке, стрижке ещё: при корне, близко к краю) при́кро. [Голова́ йому́ ни́зько похили́лась на гру́ди (Кінець Неволі). При́кро одруба́в де́рево (Хорольщ.). На́що ти так при́кро його́ підстри́гла? (Борз.)]. • Инструмент настроен -ко – інструме́нт(а) настро́єно (нала́(го)джено) ни́зько. • Поклониться -ко кому – вклони́тися ни́зько кому́. • Очень, весьма -ко, -ко-ко – ду́же, ве́льми ни́зько, ни́зько-ни́зько, низе́нько(-низе́нько). [Со́нце низе́нько, ве́чір близе́нько (Пісня). Прикрути́ли низе́нько ля́мпу (Васильч.)]; 2) ни́зько, (простецки) по-про́стому, по-проста́цькому, (вульгарно) вульга́рно. • -ко выражаться – вульга́рно висло́влюватися; 3) (в нравств. смысле) ни́зько, ни́цо, (недостойно) негі́дно, (подло) пі́дло, підло́тно, падлю́чно, по-падлю́цькому, (позорно) гане́бно. • -ко мыслить – ни́зько (вульгарно: вульга́рно) ми́слити (ду́мати). • -но пасть – ни́зько впа́сти, зледащі́ти, пусти́тися бе́рега. • -ко поступать – пово́дитися ни́зько (підло́тно, пі́дло, негі́дно, гане́бно, ни́цо). • -ко поступить – пове́сти́ся підло́тно (пі́дло, негі́дно, гане́бно, ни́цо), зроби́ти (вчини́ти) низьки́й (ни́ций, негі́дний, підло́тний, пі́длий) учи́нок. |
Ни́щенски, нрч. –
1) по-старча́чому, по-жебра́чому, по-жебра́цькому; по-бідня́цькому, (пренебр.) по-злидня́цькому, по-злида́рському, по-харпа́цькому; 2) злиде́нно, мізе́рно. [Злиде́нно мала́я пла́та (Крим.)]. Срв. Ни́щенский. |
Нога́ –
1) (вместе со ступнёй или без ступни) нога́ (мн. но́ги, ніг); (ступня) нога́, (зап.) стопа́. [Ту́пне кінь ного́ю (Шевч.). Хло́пчик стої́ть на одні́й нозі́ (М. Вовч.). Во́вка но́ги году́ють (Номис). Сте́жка заси́пана сні́гом, і ані о́дного слі́ду стопи́ лю́дської не ви́дно на його́ бі́лій ска́терті (Франко)]. • Две, обе -ги́ – дві, оби́дві ноги́ (нозі́). [Стає́ на рука́х, одкида́є оби́дві нозі́ наза́д, нена́че брика́є ни́ми (Н.-Лев.)]. • Левая, правая -га – лі́ва, пра́ва нога́. • Задние, передние -ги – за́дні, пере́дні но́ги. • Деревянная -га – дерев’я́на нога́, (деревяшка) дерев’я́нка, (костыль) ми́лиця. • Вверх -га́ми – а) (в прямом знач.) догори́ нога́ми, горі́ніж, сторч голово́ю; б) (перен.: вверх дном) догори́ нога́ми, догори́ ко́ренем, шкере́берть. [Все він переверну́в догори́ ко́ренем (Звин.)]. • -га́ми вниз (к земле) – долі́ніж. • Босыми -га́ми – бо́сими нога́ми, (босиком) босо́ніж. • В -га́х – в нога́х. • Пусть не путается в -га́х партии – (не)ха́й не плу́тається під нога́ми в па́ртії. • На босую -гу – на бо́су но́гу, (на-)босо́ніж, на-бо́се. • Лёгкий на -гу, см. Лё́гкий 7. • Он на -га́х (ходит, здоров) – він уже́ підві́вся (став) на но́ги, він уже́ хо́дить, він уже́ здоро́вий (оду́жав, ви́чуняв, диал. окли́гав и окли́гнув). • Он уже опять на -га́х – він уже́ зно́в(у) на нога́х. • В грехах, да на -га́х – у гріха́х, та на нога́х. • Быть весь день на -га́х – бу́ти ці́лий день на нога́х, ці́лий день не сі́сти (не присіда́ти). [Я-ж ці́лий день не ся́ду! (Звин.)]. • Под -га́ми – під нога́ми, (изредка) під ного́ю. [Ви підійма́єтесь схо́дами; вони́ рипля́ть під ва́шою ного́ю (Микит.)]. • С головы до ног, с ног до головы – від голови́ до ніг (зап. до стіп), від ніг (зап. від стіп) до голови́. [Обмі́ряв її́ вели́чним по́глядом од голови́ до ніг (Крим.)]. • Вооружённый с головы до ног – озбро́єний від голови́ до ніг (до п’ят). • Со всех ног – що-ду́ху (в ті́лі), що є (єсть) ду́ху, скі́льки ду́ху, що-ду́х у ті́лі (М. Вовч.), що но́ги несу́ть (несли́), (во всю прыть) чим-ду́ж, (во все лопатки) на всі за́ставки́, на всю ви́тягу, (опрометью) прожо́гом. • С руками и (с) -га́ми – з рука́ми й (з) нога́ми. • У чьих ног – коло (біля) чиї́х ніг (зап. стіп), (зап.) у чиї́х стіп. [У стіп твої́х (душа́) весь свій тяга́р скида́є (Франко)]. • Ни -го́ю (к кому) – (а)ні кро́ку (ні ного́ю) (до ко́го). • -ги́ не клади (не ставь, не заноси) куда – і ступну́ти (і ходи́ти) не ду́май куди́, (а)ні кро́ку (ні ного́ю) куди́. • -ги́ моей не будет у тебя – ноги́ моє́ї не бу́де в те́бе. • Бросаться, броситься кому в -ги – ки́датися, ки́нутися кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг), па́дати, впа́сти кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг). [Упа́в фарао́ну під но́ги (Франко). Він упа́в до ніг милосе́рдного анабапти́ста (Кандід)]. • Быть на короткой (дружеской) -ге́ с кем, см. Коро́ткий 4. • Быть (стоять) одной -го́й в могиле – бути одно́ю ного́ю в труні́ (в домови́ні), стоя́ти одно́ю ного́ю над гро́бом (у гро́бі, в домови́ні). • Валиться, свалиться с ног – на нога́х не стоя́ти (не всто́яти), вали́тися (па́дати), звали́тися (з ніг). [Ви́йду за воро́та, від ві́тру валю́ся (Метл.)]. • Вставать с левой -ги́, левою -го́ю (с постели) – встава́ти на лі́ву но́гу (лі́вою ного́ю) (з посте́лі, з лі́жка). • Давай бог -ги – хо́ду, хо́да, дра́чки, навті́[е́]ки, навтікача́; срв. Наутё́к. [Як поба́чив це я, ки́нув мерщі́й каву́н, та хо́ду (Звин.). Я, не до́вго ду́мавши, за́раз навті́ки, куди́ о́чі зирну́ли, а но́ги понесли́ (М. Вовч.)]. • Держать свой дом на приличной -ге́ – держа́ти (трима́ти) свою́ госпо́ду на поря́дній (присто́йній) стопі́ (на присто́йній лі́нії, як у (до́брих) люде́й, як поря́дним лю́дям годи́ться). • Держаться, удержаться на -га́х – трима́тися (держа́тися), втри́матися, (вде́ржатися) на нога́х. • Жить на широкую (на большую, на барскую) -гу – жи́ти на широ́ку стопу́ (в розко́шах, на всю гу́бу, по-па́нському, диал. ве́лико), розкошува́ти, панува́ти. [Захоті́в він ве́лико жи́ти і аж три кімна́ти собі́ найня́в (Лубенщ.)]. • Итти (-га́) в -гу – іти́ (ступа́ти) (нога́) в но́гу, іти́ (ступа́ти) ступі́нь у ступі́нь, (держать шаг) трима́ти крок. [В ме́не до́нька в но́гу з Жо́втнем за́вжди йде (Влизько). Він так ступі́нь у ступі́нь ступа́є, на́че мі́ря, як тра ступа́ти (Канівщ.). Жовня́рський крок трима́ти (Франко)]. • Не в -гу итти, сбиваться (сбиться) с -ги́ – іти́ не в но́гу. • Итти -га́ за́ -гу (-га́ по́ -гу) – іти́ нога́ за ного́ю; см. ещё Ме́дленно 1 (Итти -но) и Плести́сь 2. [Ішо́в захо́жий ти́хо, нога́ за ного́ю (Мирний)]. • Кидать, кинуть что под -ги кому – кида́ти, ки́нути що під но́ги кому́. • Кланяться, поклониться в -ги – кла́нятися (вклоня́тися), вклони́тися в но́ги. [Вклони́лася низе́нько, аж в са́мії но́зі (Сл. Закр.)]. • Класть (слагать), положить (сложить) что к -га́м чьим – кла́сти (склада́ти), покла́сти (скла́сти) що до ніг чиї́х. [До ніг наро́дженої з пі́ни склада́йте… ліхта́р мій… і кий (М. Зеров)]. • -ги носят – но́ги но́сять. • Куда -ги понесут – куди́ но́ги понесу́ть, (куда глаза глядят) світ за́ очі (за очи́ма), куди́ гля́дя, навмання́, навманя[ь]ки́. • Отбиваться от чего руками и -га́ми – відбива́тися від чо́го рука́ми й нога́ми, (сопротивляться) пруча́тися про́ти чо́го рука́ми й нога́ми, опина́тися (огина́тися) (що-си́ли) про́ти чо́го. • Переваливаться с -ги́ на -гу́ – перехиля́тися (перехня́блюватися) з бо́ку на бік, колива́ти з ноги́ на но́гу; см. Перева́ливаться 3. • Переминаться с -ги́ на́ -гу – переступа́ти з ноги́ на но́гу (фам. з одніє́ї на дру́гу), (топтаться) тупцюва́тися, ту́пцятися, топта́тися. • Плясать в три -ги́ – витанцьо́вувати на всі за́ставки́. • -ги не повинуются (не слушаются) – но́ги не слу́хають(ся) (не х(о)тя́ть слу́хатися). • -ги подкашиваются, подкосились – но́ги підло́млюються (підтина́ються, млі́ють), підлама́лися (підтяли́ся, помлі́ли). • Поднимать, поднять (поставить) кого на́ -ги – а) (больного) зво́дити, зве́сти́ кого́ на но́ги, на світ пусти́ти кого́. [Хто мене́ на світ пусти́в? – Я тепе́р здоро́ва (Мартинов.)]; б) (перен.) зво́дити (ста́вити), зве́сти́ (поста́вити) кого́ на но́ги; срв. Поста́вить 1. • Подставлять -гу, см. Но́жка (Подставлять -ку). • Положить -гу на -гу – закла́сти но́гу на но́гу. • Поставить войска на военную, на мирную -гу – переве́сти́ ві́йсько на воє́нне, на ми́рне стано́вище. • Протянуть -ги – а) (в прямом знач.) простягти́ (ви́тягти) но́ги, (о мног.) попростяга́ти (повитяга́ти) но́ги; б) (умереть) простягти́ся, ви́простатися, (вульг.) заде́рти но́ги, ду́ба да́ти, ґи́ґнути, освіжи́тися, переки́нутися. См. Протя́гивать 1 (-ну́ть ноги). • Сбивать, сбить с ног кого – збива́ти (вали́ти, зва́лювати), зби́ти (звали́ти) з ніг кого́; см. ещё Заморо́чить кого. Связать кого по рукам, по -га́м – зв’яза́ти кому́ ру́ки й но́ги, (сделать жизнь несчастной) зав’яза́ти кому́ світ. • Срезать кого с ног – знесла́вити, зга́ньби́ти, зганьбува́ти кого́. • Ставать (вставать, становиться), стать (встать) на́ -ги – а) (в прямом знач.) зво́дитися (здійма́тися, спина́тися), зве́сти́ся (зня́тися, с[зі]п’я́сти́ся) на но́ги, (порывисто) схо́плюватися (зрива́тися), схопи́тися (зірва́тися) на (рі́вні) но́ги; б) (перен.) спина́тися (зво́дитися, здійма́тися), с[зі]п’я́сти́ся (зве́стися, зня́тися) на но́ги (на собственные -ги: на вла́сні но́ги), (диал.) оклига́ти, окли́гати и окли́гнути. Срв. Поднима́ться. [Коли́ довело́ся спина́тися на вла́сні но́ги, то обста́вини ду́же зміни́лися на гі́рше (Н. Громада). Він до́вго бідува́в; оце́ окли́гав, як зроби́вся заві́дуючим ремо́нтами (Лубенщ.)]. • Ставать (вставать, становиться подниматься), стать (встать, подняться) на задние -ги – става́ти, спина́тися, зво́дитися, здійма́тися), ста́ти (с[зі]п’я́сти́ся, зве́сти́ся, зня́тися), (о мног.) постава́ти (поспина́тися, позво́дитися, поздійма́тися) на за́дні но́ги, (на дыбы) става́ти, ста́ти, (о мног.) постава́ти ца́па (ца́пки, цапко́м, ста́вма, ду́ба, ди́бки дибка́, го́пки). • Не знает, на какую -гу, стать – не зна́є, на котру́ ступи́ти (ступну́ти). • Стать без ног – позбу́тися ніг, втра́тити но́ги, зроби́тися безно́гим, збезно́жіти. • Еле -ги унести откуда – ле́две но́ги ви́нести, ле́две втекти́ (диал., зап. ви́втекти) зві́дки. • Унеси бог -ги – аби́ ті́льки (лиш(е́)) втекти́; см. ещё выше Давай бог -ги. • Руками и -га́ми упираться – упира́тися рука́ми й нога́ми; см. ещё выше Отбиваться руками и -га́ми. • Хромать на одну -гу – кульга́ти (шкандиба́ти, шкатульга́ти) на одну́ но́гу. • Ног под собою не чувствовать (не чуять) – землі́ (ніг) під собо́ю не чу́ти. [Землі́ під собо́ю не чув: як той ві́тер мчавсь (Мирний)]. • Шаркать -га́ми – чо́вгати (со́вгати) нога́ми. • Одна -га́ тут другая там – одна́ нога́ тут, дру́га там; (реже) на одні́й нозі́. [«Ху́тче-ж!» – «На одні́й нозі́» (Свидн.)]. • За глупой головой и -гам непокой – за дурно́ю голово́ю і нога́м ли́хо (Приказка). • Баба-яга, костяная -га́ – ба́ба-яга́ нога́-костюга́, ба́ба-яга́ костяна́ нога́ (ЗОЮР II); 2) (подставка, стойка) нога́; срв. Но́жка 2; 3) строит., техн. – (крана, копра, циркуля) нога́; (наслонная) нарі́жник (-ка); (стропильная) крокви́на; 4) (у сапожников) копи́л (-ла́); см. Коло́дка 3; 5) (снопов) ряд (-ду), рядо́к (-дка). |
Нравоучи́тельно, нрч. – моралісти́чно, моралізаці́йно, по-мораліза́торському, (сентенциозно) сентенці́йно, (зап.) сентенціона́льно, (назидательно) навча́льно, напу́тливо. |
О́браз –
1) (вид, фигура, подобие, внешность) о́браз (-зу), подо́ба, по́стать (-ти), поста́ва; (изображение рисованное, лепное и т. п.) о́браз, по́доби́зна. • О́браз человеческий – о́браз лю́дський, подо́ба лю́дська. • На нём нет о́браза человеческого – він не ма́є о́бразу лю́дського (подо́би лю́дської). • Принимать о́браз кого, чего – бра́ти (взя́ти) на се́бе о́браз чий, подо́бу чию́ и т. д.; 2) (способ) лад (-ду́), спо́сіб (-собу), чин, роб, по́бит, по́бут. В выражениях: таким -зом, следующим -зом – таки́м чи́ном (ро́бом, ладо́м, по́битом), ота́к, по-тако́му, ото́ж, о́тже. • Каким -зом – яки́м чи́ном (спо́собом, ладо́м, по́битом, ро́бом), як, по-яко́му. • Никаким -зом – нія́к, нія́ким сві́том, жа́дним спо́собом (по́битом, чи́ном), жа́дною мі́рою, зро́ду-зві́ку. • Некоторым -зом – де́яким чи́ном (ро́бом, по́битом). • Каким-то -зом – я́кось, яки́мсь ро́бом (чи́ном). • Равным -зом – рі́вно-ж, зарі́вно. • Известным -зом – пе́вним ладо́м (ро́бом, чи́ном). • Главным -зом – перева́жно, головни́м чи́ном, головно́, найпа́че, здебі́льшого. • Наилучшим -зом – що-найкра́ще, як найкра́ще, як найлі́пше. • Надлежащим -зом – гара́зд. • Ненадлежащим -зом – ненале́жно. • Частным -зом – прива́тно, прива́тним ро́бом (чи́ном). • Обыкновенным -зом – звича́йно, звича́йним ладо́м (ро́бом, чи́ном), як заве́дено. • Незаметным -зом – непомі́тно. • Иным -зом – ина́кше, ина́ково, и́ншим ладо́м (ро́бом, чи́ном, спо́собом). • Тем или иным -зом – так чи и́нак (ина́кше, ина́ково), тим чи и́ншим ро́бом (чи́ном, спо́собом, по́битом). • Осторожным -зом – ти́хим (обере́жним) чи́ном (ладо́м). • Делать по чьему-л. -зу – роби́ти (ходи́ти) чиї́м ро́бом (ладо́м). • О́браз действия – пово́дження, пово́діння, поступува́ння. • О́браз правления – систе́ма (спо́сіб) урядува́ння, у́ря́д. • Здесь о́браз правления республиканский – тут у́ря́д республіка́нський. • О́браз жизни – по́бит, по́бут. • О́браз мыслей – на́прям думо́к; 3) См. Ико́на. • Лежать под -зами (умирать) – кона́ти, дохо́дити. |
Ора́торский – ора́торський, речни́цький, промо́вницький. • Ора́торски – по-ора́торському. |
Отцо́вский – ба́тьківський, оте́цький, о[ві]тці́в (-це́ва, -це́ве), о[ві]тці́вський. [Ха́та це ще ба́тьківська. Приблуди́вся та до оте́цького дво́ру. Оте́цький син, оте́цька дити́на. Отце́ва моли́тва]. • -кое состояние, наследие, см. Отцо́вщина. • По-отцо́вски – по-ба́тьківському, по-оте́цькому. |
Отше́льнически – по-пусте́льницькому, по-пусти́нницькому; (уединённо) самото́ю, в самоти́ні, відлю́дно. |
Па́стырски – по-па́стирському. |
Пиджа́к – піджа́к, (вульг.) тви́нчик, жаке́тка, (плохой) піджачи́на, жакети́на. [Все багатирі́, га́рно повдя́гані, в си́ніх чумарка́х, ті́льки Рябче́нко по-городя́нському – в жаке́тці (Грінч.)]. |
Площадно́й –
1) майда́нний, плацови́й; 2) (непристойный) база́рний, ву́личній. • -на́я брань – база́рна, ву́личня ла́йка, гнила́ ла́йка. • -ны́е шутки, остроты – база́рні жа́рти, до́тепи. • Ругать -ны́ми словами – ла́яти неподо́бними слова́ми, ла́яти гнили́м сло́вом, по-моско́вському ла́яти, пога́но ла́яти. |
Плутовски́ – по-шахра́йському, по-круті́йському, по-махля́рському: шахра́йським, круті́йським, махля́рським, ошука́нським ро́бом. • -ски́ посмотреть, взглянуть – подиви́тися, гля́нути лука́во, хи́тро, лукаве́нько, хитре́нько, лука́вим (хи́трим) о́ком. |
По, предл. –
1) с дат. п. а) на вопрос: где, по чему – по ко́му, по чо́му (в ед. ч. с дат. и с предл. п. п., во мн. ч. только с предл. п.). • Ходить по комнате, по саду, по двору – ходи́ти по кімна́ті (по ха́ті), по саду́, по дво́ру́ и по дворі́. • Ходить по лесу, по полю, по горе (без определённого направления) – ходи́ти по лі́сі (и по лісу́, по гаю́), по по́лю, по горі́ (и реже лі́сом, га́єм, по́лем). [По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли?]. • Плавать по́ морю, по реке, по воде – пла́вати по мо́рю, по рі́чці, по воді́ (Срв. п. 1 б.). • Гулять по городу, по улице – гуля́ти по мі́сту (по го́роду), по ву́лиці. • Путешествие по Италии – по́дорож по Іта́лії (и Іта́лією). • Смерть (болезнь) не по́ лесу ходит, а по людям – смерть (по́шесть) не по лі́сі (по лісу́) хо́дить, а по лю́дях. • Везли хлеб, да растрясли его по всей дороге – ве́зли́ хліб та й порозтру́шували його́ по всій доро́зі. (Срв. п. 1 б). • Разослать приказ по волостям, ездить по знахарям, пойти по рукам, расти по оврагам – порозсила́ти нака́з по волостя́х, ї́здити по знахаря́х, піти́ по рука́х, рости́ по рова́х (по рівчака́х). • По селениям и по городам – по се́лах і по міста́х. [По степа́х та хутора́х (Д. Марк.). Служи́ла вона́ по свої́х, служи́ла по жида́х, служи́ла й по купця́х (Мирн.). Тру́дно ста́ло старе́нькій по лю́дях жи́ти]. • По горах и по долам – по го́рах і по доли́нах, го́рами й доли́нами. • Ударить по голове, по лицу, по зубам – уда́рити по голові́, по лиці́ и по лицю́, по зуба́х. [Не по чім і б’є́, як не по голові́]. • Пойти по́-миру – піти́ з торба́ми, попідві́конню. • По всей Украине гремела его слава – на всю Украї́ну, по всій Украї́ні голосна́ була́ (луна́ла) його́ сла́ва. • По всему свету пошёл слух – на ввесь світ, по всьо́му сві́ту пішла́ чу́тка. • Ударить по рукам – уда́рити по рука́х. • Сковать кого по рукам и по ногам – скува́ти кого́ на ру́ки і на но́ги, скува́ти кому́ ру́ки й но́ги. • Стол стоял посредине комнаты – стіл стоя́в посеред (посере́дині) ха́ти. • По обеим сторонам улицы – по оби́два бо́ки ву́лиці, по оба́біч ву́лиці. • По праздникам, по праздничным дням – в свя́та, в святні́ дні, свя́тами, святни́ми дня́ми. • Он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівті́рками, (еженедельно) що-вівті́рка. • Заседания происходят по пятницам – засі́дання відбува́ються у п’я́тниці, п’я́тницями, (еженедельно) що-п’я́тниці. • По зимам мы дома, по летам на заработках – у зи́му ми вдо́ма, а в лі́то на заробі́тках. • По временам – часа́ми, ча́сом. • Растёт не по дням, а по часам – росте́ не що-дни́ни, а що-годи́ни, росте́, як з води́ йде; б) (Для обозначения направления движения, пути следования – на вопрос: вдоль чего – употребляется конструкция с твор. пад.). • Итти по улице, по дороге, по аллее, по тропинке – йти ву́лицею; доро́гою, але́єю, сте́жкою. [Ой, ішо́в я ву́лицею раз, раз (Пісня). Ой ходи́ла ді́вчина бережко́м]. • Проходить итти по полю – прохо́дити, йти́ по́лем. • Дорога пролегала по горе, по болоту – доро́га йшла́ горо́ю, боло́том. • Ехать по железной дороге – ї́хати залі́зни́цею. • Плыть по Днепру, по морю (по определённому пути) – пливти́ Дніпро́м, мо́рем. • Плавание по Днепру и его притокам – плавба́ Дніпро́м та його́ до́пливами. • Переслать по почте, по телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом; в) (согласно, сообразно с чем, по причине чего, по образу, по примеру чего) з чо́го, за ки́м, за чи́м, (реже) по ко́му, по чо́му; через що, відпові́дно до чо́го. • По приказанию, по декрету – з нака́зу, за нака́зом, за декре́том. • По повелению тирана – за тира́нським велі́нням, з тира́нського нака́зу. • По определению суда – за ви́роком су́ду. • По поручению – з дору́чення, за дору́ченням. • Я сделал это по совету отца, по его совету – я зроби́в це за пора́дою ба́тьковою, за його́ пора́дою. • По рассеянности, по недоразумению – з неува́жности, з непорозумі́ння и через неува́жність, через непорозумі́ння. • По ошибке – по́милкою, через по́милку. • Это произошло по ошибке – ста́лося це по́милкою (через по́милку, за о́бмилки). • Он сделал это по ненависти ко мне – він зроби́в це з нена́висти до ме́не. • Высказаться, писать по поводу чего-либо – ви́словитися, писа́ти з при́воду чого́. • По какому поводу вы пришли ко мне? – з яко́го при́воду (за яким при́водом) ви прийшли́ до ме́не? [Приї́хав я до Ки́їва за тим при́водом, щоб…]. • По этому случаю (= поводу), по какому случаю – з ціє́ї наго́ди, з яко́ї наго́ди. • По случаю столетия со дня рождения… – з наго́ди столі́тніх рокови́н з дня наро́дження… • По случаю (= случайно) дёшево продаётся, мебель – ви́падком (випадко́во) де́шево продаю́ться ме́блі. • По счастливой случайности – щасли́вим ви́падком, через щасли́вий ви́падок. • По несчастному случаю, по несчастию – через неща́сний (нещасли́вий) ви́падок, неща́сним ви́падком (случа́єм), через неща́стя, (к несчастию) на неща́стя. • По несчастью виноват в этом я – на неща́стя я цьому́ (в цьо́му) ви́нен (причи́ною). • Товарищ по несчастью – това́риш неща́стям. • По лицу, по глазам его было видно, что… – з ви́ду (з тва́ри), з оче́й його́ було́ зна́ти (ви́дно), що… (и по виду́, по о́чах). [Ви́дно ми́лу по ли́ченьку, що не спа́ла всю ні́ченьку, ви́дно ми́лу по бі́лому, що жу́риться по ми́лому]. • По его голосу было слышно – з го́лосу його́ чу́ти було́. [З го́лосу його́ чу́ти, що він на́че чого́сь зраді́в (Кониськ.)]. • По тому тону, каким сказаны эти слова – з того́ то́ну, яки́м ска́зано ці слова́. • По тому вниманию, с каким он выслушал меня, видно было… – з тіє́ї ува́ги, з яко́ю він ви́слухав мене́, ви́дно було́… • Узнать кого по голосу – пізна́ти кого́ з го́лосу (по го́лосу). • По когтям и зверя знать – з па́зурів (и по па́зурях) зві́ря зна́ти. [Ви́дно па́на по халя́вах]. • По платью встречают, по уму провожают – по оде́жі стріча́ють, а по уму́ виряджа́ють. • По Сеньке и шапка – по Са́вці сви́тка, по па́ну ша́пка. • По одёжке протягивай ножки – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку. • Судить по наружности, по внешнему виду – суди́ти з о́кола, з зо́внішнього (з око́лишнього) ви́гляду. • По прошению, по просьбе, по ходатайству – на проха́ння, на про́сьбу (редко з про́сьби), на клопота́ння. • Он уволен в отставку по прошению – він зві́льнений в відста́вку на проха́ння. • По моей просьбе – на моє́ проха́ння, на мою́ про́сьбу. • По требованию – на вимо́гу. • По предложению министра – на пропози́цію (вне́сення) и за пропози́цією (за вне́сенням) міні́стра. • По моему соображению – на мою́ га́дку (ду́мку). • По принуждению, по охоте – з (при)му́су, з прину́ки, з охо́ти. [Не з му́су я прийшла́ так, а з охо́ти (Куліш). Як не даси́ з про́сьби, то даси́ з гро́зьби (Номис)]. • По своей (собственной) воле, по неволе – з своє́ї (вла́сної) во́лі, своє́ю (вла́сною) во́лею, з нево́лі (нево́лею). • По наущению – з намо́ви. • По вашей милости – з ва́шої ла́ски. • По чьей вине (по моей вине) это произошло – з чиє́ї причи́ни (з моє́ї причи́ни, через ме́не) це ста́лося. • По той причине – з тіє́ї (з то́ї) причи́ни. • По многим причинам – з багатьо́х причи́н. • По болезни – через х(в)оро́бу, за х(в)оро́бою. • По незнанию, по непониманию, по глупости – з незна́ння (зне́знавки), з нерозумі́ння, з дурно́го ро́зуму (через незна́ння, через нерозумі́ння, через дурни́й ро́зум). [Ті́льки зне́знавки та з нетяму́чости мо́жна ста́вити украї́нському письме́нству на раху́нок «национа́льную» у́зость (Єфр.)]. • Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий. • Судя по этому, по тому, что… – су́дячи з цьо́го, з то́го, що… • Книга уже по тому одному заслуживает внимания – кни́га вже через те́ саме́ (тим сами́м) ва́рта ува́ги. • По несогласию – через незго́ду. • По случаю жестоких морозов занятия в школе временно прекращены – за лю́тими моро́зами навча́ння (нау́ку) в шко́лі тимчасо́во припи́нено. • По принципиальным соображениям, мотивам – з принципо́вих (принципія́льних) мірко́ваннів (моти́вів). [А́втор ціє́ї промо́вистої тира́ди за́раз-же зріка́ється – пра́вда, з моти́вів не принципія́льних – свого́ за́міру (Єфр.)]. • По старинному обычаю – (за) стари́м (да́внім) зви́ча́єм и по старо́му (да́вньому) звича́ю. [По старо́му звича́ю – до ча́ю]. • По своему обыкновению – свої́м зви́ча́єм. • Служить по выборам – служи́ти з ви́бору (ви́бором). • По примеру своих предшественников – за при́кладом свої́х попере́дників. • По всем правилам (требованиям) науки – за всіма́ пра́вилами (при́писами, вимо́гами) нау́ки. • По приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к. • Приложить по одному образцу (экземпляру) каждого издания – дода́ти по одному́ зразко́ві (примі́рникові) ко́жного вида́ння. • Одет по последней моде – вдя́гнений за оста́нньою мо́дою. • Высчитать по формуле – ви́рахувати за фо́рмулою. • Распределять, классифицировать по каким-л. признакам – поділя́ти, класифікува́ти за яки́ми озна́ками. • Становиться по росту – става́ти за зро́стом (відпові́дно до зро́сту). • По очереди, по старшинству – за черго́ю, за старши́нство́м. • По порядку – по́ряду. • Рассказывай все по порядку – усе́ по́ряду розпові́дуй. • Считать по порядку – рахува́ти (лічи́ти) з ря́ду, від ря́ду, вряд. • Заплатить по счёту – оплати́ти раху́нок. • Выдать по чеку – ви́дати на чек. • Получить по счёту, по ордеру – оде́ржати на раху́нок, на о́рдер. • По рассказам старожилов – за оповіда́ннями старожи́тців. • По донесениям корреспондентов – за до́писами кореспонде́нтів. • По закону, не по закону – за зако́ном, за пра́вом, проти зако́ну, проти пра́ва. • Наследовать по праву – спадкува́ти пра́вом (з пра́ва). • По общему согласию – за спі́льною зго́дою. • Жениться на ком по любви, по расчёту – ожени́тися (одружи́тися) з ким з любо́ви, з інтере́су. • Он мне родня по жене – він мені́ ро́дич через жі́нку (по жі́нці). • Наши братья по Адаму – наші́ брати́ по Ада́му (через Ада́ма). • Назвать кого по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння (на імено́), на прі́звище. [Єсть у Ки́їві чолові́к на йме́ння Кири́ло, на прі́звище Кожом’я́ка. Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.)]. • Восточно-славянскую семью называют иначе русскою по имени той русской династии… – схі́дньо-слов’я́нську сім’ю́ звуть ина́кше ру́ською за йме́нням тіє́ї ру́ської дина́стії… • Немец по происхождению – ні́мець ро́дом, з ро́ду. • В античной поэзии различались слоги долгие по природе и по положению – в анти́чній пое́зії розрі́знювано склади́ до́вгі з приро́ди (з нату́ри, приро́дою, нату́рою) і пози́цією. • Итти по следам за кем-либо – іти́ слі́дом (сліда́ми) за ким, іти́ в чий слід (в чиї́ сліди́). • По течению – за водо́ю, упли́нь за водо́ю. • Пустить, пойти по ветру – пусти́ти, піти́ за ві́тром. • Ходить, обращаться по солнцу – ходи́ти, оберта́тися за со́нцем. • По шерсти, против шерсти – за ше́рстю, проти ше́рсти. • Зарегистрироваться по месту жительства, явиться по месту приписки – зареєструва́тися, відпові́дно до мі́сця, при мі́сці, на мі́сці пробува́ння (ме́шкання), з’яви́тися на мі́сце припи́су. • По месту назначения – до призна́ченого мі́сця. • По месту службы – (на вопрос: куда) на мі́сце слу́жби, (где) на мі́сці (при мі́сці) слу́жби, на слу́жбі. [Опові́щення про суд по́слано їм на місця́ слу́жби. Пеню́ ви́вернуть з йо́го на слу́жбі]. • Он арестован по доносу – він заарешто́ваний за до́казкою, через до́казку. • По обвинению в убийстве – за обвинува́ченням (обвинува́чуючи) в уби́встві (душогу́бстві). • По подозрению в измене – за підо́зренням (при́здру ма́ючи) в зра́ді. • Мучили людей по одному подозрению в чём-л. – му́чили люде́й на саме́ підо́зрення в чо́му. • На деле и по праву – ді́лом і пра́вом (з пра́ва). • По чести – по че́сті. • По совести – по со́вісті. • По справедливости – по пра́вді. • По правде сказать – ка́жучи напра́вду, як по пра́вді каза́ти. • Будет по слову твоему – бу́де за сло́вом твої́м. • По свидетельству историков – за сві́дченням істо́риків. • По словам вашего брата – як ка́же (мовля́в) ваш брат. • По моим, по его наблюдениям – за мої́ми, за його́ спостере́женнями. • По моей теории – на мою́ тео́рію. • По моему мнению – на мою́ ду́мку. • По моему – по мо́єму, як на ме́не. • Высказаться по вопросу о чём-л. – ви́словитися в які́й спра́ві, в спра́ві про що. • Комиссия по составлению словаря, по землеустройству, по исследованию производительных сил страны – комі́сія для склада́ння словника́, для землевпорядкува́ння, для дослі́джування продукці́йних сил краї́ни. • Работы по сооружению моста, по осушению болот, по обсеменению полей – робо́ти (пра́ця) коло збудува́ння мо́сту, коло ви́сушення болі́т, коло обсі́яння полі́в. • Лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри (письме́нства). • Литература по этнографии, по этому вопросу – літерату́ра що-до етногра́фії, що-до цьо́го пи́та́ння про етногра́фію, про це пи́та́ння. • Обратиться к кому по делу – зверну́тися (уда́тися) до ко́го за ді́лом (за спра́вою, в спра́ві). • По этому делу – за цим ді́лом (за ціє́ю спра́вою), в цій спра́ві. • Обратиться по адресу – зверну́тися на адре́су. • По сердцу, по душе, по вкусу, по разуму – до се́рця, до любо́ви, до душі́, до смаку́ (до вподо́би), до ро́зуму. [Уче́ння те було́ і не до се́рця, і не до ро́зуму (Яворн.)]. • По плечу, не по плечу – до плеча́, не до плеча́, (по силам) до снаги́, не до снаги́. • Не по моим зубам – не на мої́ зу́би, не про мої́ зу́би. • Специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на вну́трішні х(в)оро́би, на вну́трішніх х(в)оро́бах. • Смотря по погоде, по погоде глядя – як яка́ пого́да, як до пого́ди. • По нынешним временам – як на тепе́рішній час (-ні часи́). • Плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти. • Награда мала по его заслуге – нагоро́да мала́ як на його́ заслу́гу. • По сравнению с кем, с чем – проти ко́го, проти чо́го, як рівня́ти (рівня́ючи) до ко́го, до чо́го. • По направлению к чему – до чо́го. • По отношению к кому, к чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно ко́го, чо́го, о́біч ко́го, чо́го, проти ко́го, чо́го. • По отношению ко мне это несправедливо – що-до ме́не (відно́сно ме́не) це несправедли́во; срв. Относи́тельно, Отноше́ние. • Расставить столбы по дороге – порозставля́ти стовпи́ уздо́вж (уподо́вж) доро́ги. • Итти, ехать по столбам – іти́, ї́хати стовпа́ми (уподо́вж стовпі́в). • По дороге, по пути (= в дороге) – доро́гою. • Мне с тобою не по дороге – мені́ не по доро́зі (не доро́га) з тобо́ю. • Спуститься по верёвке – злі́зти по (и на) мотузку́, мотузко́м. • Взобраться по трубе – ви́лізти ри́нвою. • По-украински, по-французски, по-турецки и т. п. – по-украї́нському, по-францу́зькому, по-туре́цькому и т. п. По-христиански, по-царски, по-барски – по-христия́нському, по-ца́рському, по-па́нському. • По рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного (з душі́, вульг. з но́са, з чу́ба). • Мы ехали по десяти вёрст в час – ми в’їзди́ли по де́сять версто́в на годи́ну. • По уменьшённой цене – за зме́ншену ці́ну. • По первому, по пятому, по десятому разу – упе́рше, уп’я́те, удеся́те; в) (на вопрос: в каком отношении, относительно чего, чем) на що, що-до чо́го, но чаще всего просто твор. пад. По форме, по цвету, по своему строению они напоминают… – фо́рмою, ко́льором, своє́ю будо́вою вони́ нага́дують… • По красоте нет ей равной – красо́ю (вро́дою), на красу́ (на вро́ду) нема́ їй рі́вні. [Були́ (шовко́виці) вся́кі: і черво́ні і бі́лі на ягідки́]. • Сложный по своему составу – складни́й свої́м скла́дом (на свій склад, що-до свого́ скла́ду). • По виду (по наружности) он очень симпатичен – ви́глядом (на ви́гляд, на взір) він ду́же симпати́чний. • По виду ему около тридцати лет – на ви́гляд (на по́гляд, на о́ко, на взі́р, на по́зір, з ви́гляду, з ви́ду, з лиця́) йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків. • По силе и непосредственности чувства, по оригинальности сюжета это произведение превосходит все остальные – си́лою і безпосере́дністю почуття́, оригіна́льністю сюже́та цей твір переважа́є всі и́нші, над усіма́ и́ншими виви́щується. • И по форме и по содержанию это прекрасная вещь – і фо́рмою (і що-до фо́рми, і на фо́рму) і змі́стом (і що-до змі́сту, і на зміст) це чудо́ва річ. • По существу своего содержания – що-до істо́ти свого́ змі́сту. • По количеству народонаселения этот город занимает первое место в стране – число́м (що-до числа́) лю́дности це мі́сто займа́є пе́рше мі́сце (стої́ть на пе́ршому мі́сці) в краї́ні. • По своим географическим и климатическим особенностям эта территория принадлежит… – свої́ми географі́чними і клімати́чними озна́ками (особли́востями) или що-до свої́х географі́чних і клімати́чних озна́к (особли́востей) ця терито́рія нале́жить… • По своим антропологическим признакам население этой страны делится на… – свої́ми антропологі́чними озна́ками (що-до свої́х антропологі́чних озна́к) лю́дність ціє́ї краї́ни ді́литься на… • Измерять по длине, по ширине, по высоте – виміря́ти на довжиню́, на шириню́, на височиню́; 2) с вин. пад. а) (на вопрос: во что на сколько) – по що. • Сукно по́ два рубля аршин – сукно́ по (в) два карбо́ванці за арши́н. • Они получили по́ два рубля – вони́ здобули́ по два карбо́ванці. [Дає́ на рік по сто черво́них. У жнива́ ча́сом пла́тять косаря́м по карбо́ванцю в день або й по два карбо́ванці (Н.-Лев.)]. • Сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два́ пи́та́ння ко́жному. • Строиться по́ два, по́ три, по четыре – шикува́тися по два́ (по дво́є), по три́ (по тро́є), по чоти́ри, б) (на вопрос: по что, по кого, до какой поры) до чо́го, по що, по ко́го. • По сие время – до́сі, до цьо́го ча́су и по сей час. • С 1917 по 1925 год – з 1917-го аж до 1925-го ро́ку. • По гроб тебя не забуду, по гроб твой друг – до сме́рти тебе́ не забу́ду, до сме́рти (до гро́бу) твій друг (при́ятель). • Высотою по локоть, по грудь – завви́шки по лі́коть, по гру́ди (до лі́ктя, до груде́й). • По шею – по ши́ю, до ши́ї. • По колена – по колі́на, до колі́н. [Уже́ ді́да вода́ по колі́на поняла́]. • Увяз по колена, по пояс – угру́з по колі́на, по по́яс. • Он по́ уши в долгах – він в борга́х, як в реп’яха́х. • По ту гору, по лесок, по речку вся земля наша – аж до тіє́ї гори́, до того́ ліска́ (гайка́), до тіє́ї рі́чки (аж по ту го́ру, по той лісо́к, по ту рі́чку) земля́ все на́ша. • По эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по оби́два бо́ки, оба́поли чого́ (срв. О́ба). • По одну, по другую сторону – по оди́н, по дру́гий бік, (реже) (по) при оди́н, при дру́гий бік. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік (Звин.)] 3) с предл. пад. (на вопрос: по ком, по чём, после чего) – за ким, за чим и по ко́му, по чо́му. • Плакать, тосковать, тужить, скучать, вздыхать по ком, по чём – пла́кати, нудьгува́ти, тужи́ти, жури́тися, скуча́ти, зідха́ти за ким, за чим (реже по ко́му, по чо́му). [Дурна́ ді́вчина нерозу́мная за козаче́ньком пла́че. Кого́ коха́є, за тим і зідха́є]. • Плакать по брате, по сетре – пла́кати за бра́том, за сестро́ю. • Звонить по ком, по чьей душе – дзвони́ти по ко́му, по чиї́й душі́. [Подзвони́ли по дитя́ті у вели́кий дзвін]. • Носить траур по родителям – носи́ти жало́бу по батька́х. • По смерти отца – по сме́рті ба́тька, після сме́рти ба́тька. • По заходе солнца – по за́ході со́нця. • По обеде – по обі́ді, після обі́д(у). • По окончании праздников – по свя́тах. • По истечении, по прошествии срока – по скі́нченні стро́ку, як ви́йде (ді́йде, скі́нчи́ться) строк. • По возвращении его из путешествия – після поворо́ту з по́дорожи. • По возвращении его в отечество – після поворо́ту до рі́дного кра́ю. • По истечении трёх недель – по трьох ти́жнях, в три ти́жні після чо́го. [Одна́ уме́рла на зеле́ну неді́лю, а одна́ – як ячмі́нь жа́ли, в три неді́лі після тіє́ї (Борз. п.)]. • По мне, по нём, по ней (пожалуй) – про ме́не, про ньо́го, про не́ї, як на ме́не, як на ньо́го, як на не́ї. • По мне, по нём хоть трава не расти – про ме́не (про ньо́го) хоч вовк траву́ їж. • По нём (ней) видно было, что дома не всё обстоит благополучно – по ньо́му (по ній) ви́дно було́, що до́ма не все гара́зд. [Хіба́-ж ти не помі́тив по їй, що вона́ й зда́вна навіже́на? (М. Вовч.)]. • Дочь по отце пошла, сын по матери – дочка́ в ба́тька вдала́ся, син у ма́тір ви́йшов (уда́вся). • Руби дерево по себе – руба́й де́рево по собі́. • Выстрелить по ком – ви́стрілити (стре́лити) на ко́го (в ко́го). • По чём сукно? – по чі́м сукно́? |
Поба́рски – по-па́нському, па́ном. • Жить -ски – жи́ти по-па́нському, па́ном (ді́ло) жи́ти. [Міро́шник па́ном ді́ло жив (Греб.)]. |
По-богаты́рски – по-лица́рському, по-звитя́зькому. |
Побоя́рски – по-боя́рському. |
По-бра́тски – по-брате́рському, по-брате́цькому, брате́рськи, брате́цьки. |
По-воровски́ – по-злоді́йському, злоді́йським чи́ном (ро́бом). |
По-городски́ – по-мі́ському, по-городсько́му, (как жители города) по-городя́нському. |
По-госпо́дски – по-па́нському. • Живёт совсем -ски – па́ном (па́ном-ді́ло, па́ном на всю гу́бу) живе́. |
Погра́фски – по-гра́фському. |
По-гуса́рски – по-гуса́рському. |
По-дворя́нски – по-па́нському, по-дворя́нському; па́нським, дворя́нським звича́єм. |
По́дданнически – по-підда́нському, як підда́ний (підда́нець). |
По́дло – падлю́чно, пі́дло, по-падлю́цькому. |
По-дру́жески – по-дру́жньому, по-дру́зьки, по-товари́ському, по-при́ятельському, по-друзя́цькому. Срв. Дру́жески. |
По-дура́цки – по-дурня́чому, по-дуре́нському, як ду́рень. |
По-духо́вному – по-духівни́цькому, по-духо́вному. |
По-же́нски – по-жіно́чому, по-жіно́цькому, по-жіно́чій. |
По-злоде́йски – по-злоді́йському, по-лиході́йському, як зло́дій, як лиході́й, злоді́йським (лиході́йським) спо́собом (чи́ном); см. Злоде́йски. |
По-игре́цки – по-гра́льському, як граль. Срв. Игре́цки, Мастерски́. |
По-изво́зчичьи – як візни́к, по-візни́цькому. • Ругаться -чьи – ла́ятися, як візни́к. |
По-инозе́мному – по-чужи́нському, по-чужине́цькому, зчужи́нська. |
По-каба́цки – по-шино́цькому, по-п’яни́цькому. |
По-кавале́рски – по-кавалі́рському. |
По-каза́цки – по-коза́цькому, по-коза́цьки. |
По-како́вски – по-які́вському, по яко́му, як. [По-які́вському се ти у́браний? (Стор.)]. |
По-кана́льски – по-шельмі́вському, по-пе́ському, по-пе́ськи. [З ним по-че́ськи, а він по-пе́ськи]. |
По-кня́жески – по-кня́жому, по-кня́зькому, по-князі́вському. |
По-комме́рчески – по-купе́цькому; (с коммерч. пошибом) з-купе́цька. |
По-комисса́рски – по-коміса́рському. |
Поконе́вьи, поко́нски – по-кі́нському, по-коня́чому. |
По-лю́дски – по-лю́дському, по-лю́дськи(у). [І до ме́не по-лю́дськи загово́рить (М. Вовч.). У те́бе все не по-лю́дському]. |
По-матро́сски – по-матро́ському, по-матро́ськи, як матро́с. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)