Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 20 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Алка́ние
1) голодува́ння;
2) бажа́ння, жада́ння, пра́гнення.
Жа́жда
1) (
физиол.: ощущение, позыв к питью) спра́га (ув. спрагно́та), жа́жда, жага́, жадо́ба, (ум. жаді́бка), жада́, сма́га. [А спра́гу я гаси́в з пото́ків (Грінч.). Де́рево в’я́не від [з] жаги́. Його́ пекла́ сма́га].
Томиться -ждой – на спра́гу знемага́ти.
-жда томит – спра́га знемага́є кого́ (сов. знемогла́).
Истомлённый -ждой – спра́глий, спра́гою знемо́жений. [Жа́ді́бно впива́є в се́бе спра́гла душа́ життя́ приро́ди (Єфр.)].
Истомиться, околеть от -жды – посма́гнути. [Од спе́ки, духо́ти – розо́р, посма́гли жаби́ у боло́ті (Біл.-Нос.)].
Утолить -жду – вгамува́ти (наси́тити) спра́гу, жадо́бу, заспоко́їти сма́гу;
2) (
нравств.: сильн. желание, страстн. стремление) жадо́ба чого́, до чо́го, спра́га до чо́го, жага́ чого́, жада́ння чого́, пра́гнення до чо́го, охо́чість до чо́го. [Жадо́ба життя́. Жадо́ба (жага́) по́мсти. Жадо́ба панува́ння (жа́жда власти, господства). Буди́ли жадо́бу ни́щити, лама́ти, би́ти. Спра́га до життя́. Жада́ння пра́вди, жада́ння зага́льного добра́ (Єфр.)];
3) (
алчность) см. Жа́дность 2.
Жела́ние – бажа́ння, хоті́ння, хіть (р. хо́ти, часто диал. хі́ті), во́ля, (сильное) жада́ння, жа́до́ба, пра́гнення; (капризное) за́баг (р. -гу), забага́нка, (гал.) бага́, схоті́нка.
По собственному (по доброму) -нию – своє́ю во́лею, по свої́й во́лі, з вла́сної во́лі, охо́тою, самохі́ть.
Исполнять чьё-л. -ние – чини́ти чию́ во́лю.
Исполнить -ние – вволи́ти (вчини́ти) во́лю.
По жела́нию кого – на бажа́ння чиє́, на во́лю. [На бажа́ння слухачі́в = по жела́нию слушателей].
Предоставлять, предоставить чьему-либо жела́нию – на во́лю кому́ дава́ти, да́ти (відда́ти).
Против -ния – про́ти во́лі, через си́лу, нево́лею. [Чи по во́лі, чи про́ти во́лі. Во́лею чи нево́лею – а це зро́биш].
Ваше -ние для меня закон – ва́ша во́ля (ва́ше бажа́ння) для ме́не зако́н (для ме́не свята́).
Жела́нный
1) ба́жаний;
2)
сущ. – бажа́ний, жада́ний, пожада́ний, бажа́на, жада́на, пожада́на, жада́нка. [Неві́стка жада́нка].
Кардина́льный – кардина́льний, (главный) головни́й, основни́й, (основательный) ґрунто́вний. [Пра́гнення до кардина́льного полі́пшення свого́ життя́ (Єфр.)].
-ные проблемы – кардина́льні, головні́ пробле́ми.
-ный вопрос – головна́ спра́ва.
-нейший вопрос – найголовні́ша спра́ва.
Неофо́рмленный – неофо́рмлений. [Неофо́рмлені пра́гнення (В. Підмог.)].
Нея́сный
1) (
несветлый, нечистый) нея́сни́й, (тусклый) тьмя́ний, (сумрачный) те́мрявий; ((с)мутный) каламу́тний, му́тни́й. [Неясни́й день (Брацл.). Нея́сне сві́тло (Київ). Те́мрявий світ зимово́го дня (Грінч.). Ліни́ва па́м’ять, важка́ й каламу́тна (Коцюб.)];
2) (
неотчётливый, невнятный) невира́зний, (неразборчивый) нерозбі́рний, (неопределённый) нея́сний; (неверный, безотчётный) непе́вний. [О́браз люде́й, бліди́х, невира́зних, як з гобеле́нів (Коцюб.). Їй мули́ло се́рце яке́сь невира́зне почуття́ (Л. Укр.). Чу́ти було́ які́сь невира́зні спі́ви (Грінч.). Глухі́, невира́зні чутки́ (Грінч.). Невира́зні хоті́ння та неофо́рмлені пра́гнення (В. Підмог.). Нея́сні о́бриси яру́ги (Велз). Нея́сний ше́піт (Едґ. По). Пливу́ть які́сь нея́сні сни (Сосюра)].
-ные мечты – невира́зні (непе́вні) мрі́ї. [Стою́ я у мрі́ях непе́вних (Л. Укр.)];
3) (
непонятный) нея́сний, невира́зний, незрозумі́лий.
-ное выражение – нея́сний (непе́вний) ви́слів.
-ное значение слова – нея́сне (невира́зне) зна́чення сло́ва.
Похоте́ние
1) хоті́ння, бажа́ння, пра́гнення;
2) (
плотское) хоті́ння, похоті́ння. [Хоті́ння ті́ла. Її́ люблю́ не про́сто з похоті́ння (Куліш)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Крепкий – (прочный) міцни́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (диал.) моцний, крі́пки́й, (сильный, выносливый) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дужий, сильний, цупкий, міцносилий, витривалий (о состоянии, ещё) непохитний, несхитний, незламний; (о фруктах, плодах) яде́рни́й; (о голосе, ещё) лункий; (о растворе, ещё) насичений, концентрований; (о запахе) різкий, терпкий; (о хазяине, ещё) заможний:
более крепкий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший;
довольно крепкий – міцне́нький, кріпе́нький (кріпке́нький), дебеле́нький;
думать крепкую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися (загадуватися) про що, сильну́ (тяжку) ду́му ду́мати про що;
задним умом крепок кто, крепок задним умом кто – мудрий по шкоді хто; пізно до розуму дійшов хто; якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то б сам пішов і дітей забрав (Пр.); привів коня кувати, як кузня згоріла (Пр.); як загнав на слизьке, то за (про) підкови згадав (Пр.); (груб., фам.) підтикалась, як задрипалась (Пр.);
крепкая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай;
крепкая дисциплина – міцна дисципліна;
крепкая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа;
крепкая фигура, крепкие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі;
крепкие напитки – міцні́ (п’я́ні) напої (тру́нки);
крепкий в слове – держки́й на сло́во;
крепкий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь;
крепкий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний, дошкульний) моро́з холо́д;
крепкий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші;
крепкий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н;
крепкий орешек – твердий (міцний) горішок;
крепкий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід;
крепкий сон – міцни́й (сильни́й, твердий, глибокий, непробудний, (диал.) товсти́й) сон;
крепкий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н;
крепкий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум;
крепкий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́), (образн.) кремінь, залізняк, моцак, дужак;
крепкое здоровье – міцне́ здоро́в’я;
крепкое слово, словцо (разг.) – круте́ (міцне, гостре) слово, слівце́, (похабность) гниле́ сло́во;
крепкое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го;
крепок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, підглухий, глухуватий хто; туги́й на слу́хи хто;
он ещё крепок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги;
очень крепкий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний;
становиться, стать кре́пче – ду́жчати (дужати), поду́жчати (подужати), міцні́ти (міцні́шати), поміцні́ти, зміцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися;
человек крепкого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду.
[Лід кріпкий, хоч гармати коти (Пр.). Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Пр.). Ко́ник він кріпке́нький (Є.Гребінка). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Т.Шевченко). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (П.Куліш). Того вечора таки недільного з Києва виїхав славний новий віз, запряжений двома міцними волами (М.Вовчок). А зима вже морозами кріпкими укріпила (М.Вовчок). Іще́ кріпки́й чума́к був (М.Вовчок). Натура його не була міцна, завзята (П.Мирний). Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (І.Нечуй-Левицький). Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М.Левицький). Спить товсти́м сном (І.Рудченко). Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Б.Грінченко). Хо́лодом пові́яло цупки́м (Б.Грінченко). Він добре бачив трохи кривий, глибокий і заслинений рот вовка, закрутки шерсті на його грудях і міцні замочені лапи (М.Коцюбинський). Нам дають чаю, гарячого, міцного, що блищить в склянці, як стигла вишня (М.Коцюбинський). Слова були міцні та повні, наче добре зерно (М.Коцюбинський). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (М.Коцюбинський). П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Кру́гла, заживна́ по́стать (Л.Українка). Яде́рні я́блука — до́вго проле́жать (М.Грінченкова). Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М.Грінченкова). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (С.Єфремов). Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Л.Мартович). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю. Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй. Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить. Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (АС). Міцні, засмальцьовані руки, А м’язи тверді, наче дуб. На білій, як день вишиванці Блищить український тризуб! В очах крижана недовіра, Як глобус блищить голова. Давно не гуляла сокира По вулицях міста Москва! (Ot Vinta). «Яких їм треба президентських указів, цим людям? – косишся на співгромадян. — Чи що їм взагалі потрібно?» Хто б і що не говорив, а зібрати їх-нас у щось притямне і не безсенсове, забезпечити тяглість в історії можуть не прапорці, що колишуться в кабіні водія, і не фізії політиків на білбордах, що миготять обабіч. А що? Так-так, саме вона, скривіться в тисячний раз, мовляв, «сколько можна» і «хіба це главне?» Мова – це і є Україна, і нічого з цим не поробиш, як і з тим, що поки що її не стає більше. Ну, трохи повилася сьогодні біля вуха, долинала десь із переднього майданчика, але вся вийшла на Контрактовій, біля Могилянської академії (П.Вольвач). — Та недалеко вже та пора, коли вашмості будуть мені наказувати, а я вашмостей буду послухати — тоді міцносила правиця моя дасть ознаку мого прагнення служити вам (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Та я ж її добре знаю,— сказав Санчо,- як челядь у селі навкидя грає, то і з найдужчих хлопців ніхто так далеко залізяки не кине, як вона. Там-то голінна дівоха, і вродою, і поставою — всім узяла, і хоч якому мандрованому лицарю перцю дасть, як до неї підсипатись почне! А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він і досі дужий міцний та худорлявий, залізняк, словом (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Що слабкіші доводи, то міцніша позиція (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Предопределение – призна́чення, приділення, передви́зна́чення, визначення, при́суд, пере́дсуд, прире́чення; (судьба, рок) до́ля.
[Навіть той, хто в призначення вірить, Все ж трудитися мусить постійно (І.Франко). Я ві́рю в призна́чення (приді́лення) (АС). Все ще був під тим ударом, що його дістав на самій границі тієї темної, дощової, бурхливої ночі одним тим словом «стуй!». І що це мало те «стуй» значити? Яке його приречення? Добре? Зле? Фатальне? Спасенне? Поки що це лиш шок, удар, прокляття. Розсипались всі його гарячі прагнення, а перед ним лиш цілий ряд гострих нових неприємностей (У.Самчук). Та справжні мандрівці — то ті, що від’їжджають Без цілі і мети… Серця легкі, як дим, Вони призначення і долі не втікають І мають на устах завжди одно: «Пливім!» (М.Зеров, перекл. Ш.Бодлера)].
Обговорення статті
Любовь
1) (
к кому страсть, любовное влечение) коха́ння, (ласк.) коха́ннячко, любо́в, лю́бощі до ко́го, лю́бість, (влюблённость) закоха́ння в ко́му, (симпатия) ми́лува́ння;
2) (
любовные ласки, утехи) лю́бощі, пе́стощі, ми́лощі, ми́лува́ння, лю́бість, ла́ска, коха́ння;
3) (
предмет любви) коха́ння (коханячко), милува́ння (милуванячко), закоха́ння (закоханячко);
4) (
нравственн. чувство) любо́в, люба́;
5) (
наклонность) зами́лування, любо́в, на́хил, охо́та, хіть (р. хо́ти, диал. хі́ті) до чо́го, прихи́льність, прихи́лля до ко́го:
безумная любо́вь – шале́не коха́ння (закохання);
брак не по любви – шлюб (одруження) без кохання (без любові);
брак по любви́ – шлюб до (з) любо́ви (до сподо́би);
братская любо́вь – брате́рська (брате́рня, бра́тня) любо́в;
вера, надежда, любо́вь – ві́ра, наді́я, любо́в;
возбудить в ком любо́вь – збуди́ти коха́ння в ко́му, закоха́ти кого́ в собі́ (в се́бе);
вспылать любовью – зайня́тися (запала́ти) коха́нням, любо́в’ю, розкоха́тися;
вспыхнуть любовь – лахну́ти любо́в’ю, коха́нням;
гореть, сгорать от любви к кому – палати коханням до кого;
делать что с любовью, с любовью заниматься чем-либо – робити що залюбки (з любістю, з любов’ю); кохатися в чому; працюва́ти коло чо́го з любо́в’ю, залюбки́, з зами́лува́нням;
жениться, выйти замуж по любви́ – одружи́тися (за́між піти́) з любо́ві;
изъявлять любо́вь к кому – виявля́ти любо́в (ла́ску, прихи́лля) до ко́го, жа́лувати кого́;
искренняя, настоящая любо́вь – щи́ре коха́ння, щи́ра любо́в;
любо́вь к ближнему – любо́в до бли́жнього, братолю́бність;
любовь к искусству – любов до мистецтва;
любовь к родине – любов до рідного краю (до рідної країни, до рідної землі, до рідної сторони), любов до батьківщини (до вітчизни, до отчизни);
любо́вь мужчины, женщины – чолові́че, жіно́че коха́ння, чолові́ча, жіно́ча любо́в;
любовь не картошка — не выкинешь (не выбросишь) за окошко – любов не короста — не вигоїш спроста (Пр.); згадай та охни, мовчи та сохни (Пр.);
любовь не пожар, а загорится – не потушишь – любов не пожежа, а займеться — не погасиш (Пр.);
любо́вь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть;
мне не дорог твой подарок, дорога твоя любовь – не дороге дарування (даруванячко), дороге твоє кохання (коханячко);
нашим новобрачным совет да любо́вь (мир да любовь)! – на́шим молодя́там не свари́тися та люби́тися!;
нежная любо́вь – ні́жне коха́ння, ні́жна любо́в;
не по любви – не до любові (любості);
объяснение в любви́ – осві́дчення (про коха́ння);
первая любовь – пе́рше ко́хання (закохання), пе́рша любо́в;
объясняться, объясниться, признаваться, признаться в любви кому – признаватися, признатися про кохання (в коханні) кому, робити, зробити кому признання в любові (у коханні), освідчувати, освідчити кохання кому, освідчуватися, освідчитися [про кохання (про любов)] перед ким, кому, визнавати, визнати (виповідати, виповісти) кому кохання (любов свою);
относиться с любовью – ста́витися з любо́в’ю, з прихи́льністю, прихи́льно;
питать любо́вь к чему – коха́тися в чо́му;
по любви – з кохання;
пылкая, пламенная любо́вь – палке́ коха́ння, жагу́ча любо́в;
пребывать в любви – пробува́ти в любо́ві;
приобрести чью любо́вь – здобу́ти чию́ любо́в, (симпатию) підійти́ кому́ під ла́ску;
родительская любо́вь – батькі́вська любо́в;
с любовью – до любо́ви, з любов’ю, коха́но;
старая любовь не ржавеет, старая любо́вь долго помнится – да́внє коха́ння все перед очи́ма (Пр.); давнє кохання не ржавіє (іржавіє) (Пр.);
супружеская любо́вь – подру́жня любо́в, подру́жнє коха́ння;
сыновняя любо́вь – любо́в до батькі́в, сині́вська любо́в;
умирать, погибать от любви́ – помира́ти, ги́нути з коха́ння, з любо́ви.

[Хто не лю́бить, той не пізна́в Бо́га, бо Бог є любо́в (Біблія). Піді́йдеш йому́ під ла́ску (П.Куліш). Він мені визнавав любов свою (П.Куліш). Крі́пко до любо́ви поцілува́лись (Г.Барвінок). Його́ со́нечко пе́стить коха́но (Л.Українка). Біда́хи розкоха́лись аж з лиця́ спа́ли, схнуть (М.Вовчок). Коха́й, поки се́рце коха́є, усе́ за коха́ння відда́й (Б.Грінченко). Щи́ро коха́вся пан у горілка́х та меда́х (Б.Грінченко). Коха́ється він у га́рних ко́нях (Б.Грінченко). Та узя́в жі́нку не до любо́ви (Пісня). За́між пішла́ по лю́бості (М.Вовчок). Пе́стощі, лю́бощі, ся́єво срі́бнеє хви́ля несе́ в подару́нок йому́ (Л.Українка). Боля́ть мене́ ру́ки, но́ги, боля́ть мене́ ко́сті, гей, якби́ то од робо́ти, а то од лю́бости (Пісня). Коха́ння моє́, я тобі́ світ зав’яза́в! (М.Вовчок). Лю́бчику мій, милува́ннячко моє́ (А.Кримський). Нема́ мого́ миле́нького, нема́ закоха́ння (Пісня). Неха́й бу́дуть лю́ди зна́ти, як в любо́ви помира́ти (Пісня). З їх естети́змом та зами́луванням до краси́ (С.Єфремов). Ой, Бо́же, Бо́же, що та любо́в мо́же! (Пісня). Хто не зна́є закоха́ння, той не зна́є ли́ха (Пісня). Се на ме́не лю́бощі напа́ли (Г.Квітка). На ми́лування нема́ си́лування (Пр.). Колишній дотик її руки живущим огнем проймав йому кров. Він згадував їхню зустріч на пароплаві, її слова і шукав у них бажаної запоруки. Кожен погляд і усміх її осявав тепер йому душу, торуючи в ній плутані стежки кохання (В.Підмогильний). У коханні як у медицині: поганенький лікар утричі люб’язніший (В.Стись). Я марно вчив граматику кохання, граматику гріховних губ твоїх, — ти утікала і ховала сміх межи зубів затиснений захланних (В.Стус). І не те, щоб жити — більше: споконвіку б — без розлуки. До віків і після віку — це — любов. Оце — вона! (В.Стус). Напередодні об’єднання Німеччини, яке всіх лякало, один француз мрійливо промовив: «Я так люблю Німеччину, що хотів би, щоб їх було дві»… В українців причин для ніжних почуттів до Росії куди більше, ніж у французів до Німеччини. Моє серце розривається від любови, і я хотів би, щоб Росій було хоча б штук п’ять-шість. Правда, моя любов до Совєтського Союзу була ще ніжнішою, і я вцілів тільки тому, що об’єктів її прикладення стало 15 (з інтернету; Дивнич). Любить Бог українця, але не признається (В.Слапчук). Усе було — і сум, і самота. І горе втрат, і дружба нефальшива. А ця любов — як нитка золота, що й чорні дні життя мого прошила. Усе було, було й перебуло. А ця любов — як холодно без неї! Як поцілунок долі у чоло. Як вічний стогін пам’яті моєї (Л.Костенко). Абсолютно ідіотська фраза з російської — «займатися любов’ю». Повна нісенітниця. Любов, кохання, честь, гідність — все це абстракції. Як можна займатися честю, совістю. В українській мові є прекрасне слово «кохаються». Шановні, кохайтеся, якщо можете. Ну, а коли ні, «займайтеся». Що зробиш… (Ярослав Трінчук). Крім того, любов — це ще багато різних речей, тільки чомусь у нас в наявності всього два слова для означення того складного багатокомпонентного почуття: «кохання» — це те, що із сексом, а все решта — просто «любов». Тішить тільки, що у росіян взагалі лиш одне на всі випадки життя. Вони просто «люблять» все підряд: і батьківщину, і маму, і друга, і кохану, і песика. В той час як у Біблії розрізняють три відтінки такого почуття, а у Греції — цілих шість:
Ерос – романтично-чуттєва любов, Прагма — реалістична любов, Маніа — хвороблива любов, Агапе — безумовна любов, Сторге — любов-дружба, Людус — любов-гра (Ярка Дубинська). Справжня любов, як рослина — повинна рости (Валерій Чоботар). Якщо абстрагуватися від біохімічних процесів у мозку, які, за твердженням фізіологів-матеріалістів, породжують те, що мудаки-поети називають коханням (щасливе кохання — це фермент, який активізує ті нейронні ланцюжки, що відповідають за ейфорію; нещасне, відповідно, стимулює мозкові зони депресії), і розглянути проблему в метафізичному вимірі, то є така думка, що любов — це не лише найбільший дар Божий, а взагалі — атрибут Бога в людині, одна з рис образу і подобія. А хто проти? Та це про любов. Ми ж тут — про суку-любов, яка, з одного боку, большая и чистая, а з другого — маленькая и пошлая, любов, яка нищить, висотує нерви, висушує мозок, вичавлює з людини кров (інша людина, на яку, власне, й спрямована любов, п’є ту кров горнятками, хоча не обов’язково є вампіром). Одне слово, якщо вербалізувати проблему в контексті запропонованого дискурсу, то любов як категорія поширює свою юрисдикцію зі сфери емоційного на рівень матерії у її білковій формі існування. Щось таке (В.Кожелянко). Любов — сприятлива сила, що дозволяє говорити про будь-що доглибно (А.Рєпа, перекл. Ф.Солерса). — … життя людське надто довге для одного кохання. Просто-таки надто довге. Це мені мій Артур пояснив, коли накивав п’ятами… І це правда. Кохання — це чудово. Та одному з двох воно завжди видається надто довгим. І тоді другий залишається ні з чим. Сидить і чекає чогось, витріщивши очі. Чекає, як божевільний… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання потрібне вже хоч би для того, щоби навчитися Болю (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Він кохав її, він прислухався до цього кохання, яке кликало Поль, доганяло її, розмовляло з нею; Сімон слухав його заклякнувши, налякано, почуваючи тільки біль і спустошення (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Так, моє кохання було надто велике. А надто велике кохання обтяжливе для того, на кого воно спрямоване, я цього не розуміла, нічого про це не знала. Та якби й знала, це однаково не допомогло б. Бо хто може визначити міру кохання?  (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Майже всю ніч пролежала, зціпивши зуби й стиснувши кулаки, задихаючись від люті й жаху, ба гірше — від каяття, цього сліпого прагнення повернути час назад хоч на годину, на секунду. Та тільки не час любощів (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Чи то любов робить людину дурною, чи тільки дурні й закохуються? Роками я торгую зі своїм клунком і знана всіма як сваха, проте на це запитання відповісти не можу (О.Кульчинський, перекл. О.Памука). Обидві, обравши різні напрямки, прагнули вирватися з цього зліпленого з різних елементів світу: горда Клариса в служіння мистецтву, до якого, проте, як невдовзі довелося визнати її вчителеві, в неї не було справжнього покликання, а тендітно-меланхолійна і, властиво, не пристосована до життя Інес — назад, під крило й під духовний захист надійного міщанського побуту, шлях до якого відкривав респектабельний шлюб, бажано з кохання, а як ні, то й без нього (Є.Попович, перекл. Т.Мана). — Чому ви не витурите його? — Він не такий поганий, докторе. Тільки запальний… — Равік глянув на дівчину. Кохання, подумав він. І тут кохання. Одвічне диво. Воно не тільки осяває барвистою веселкою мрій сіре небо буднів, а й може оточити романтичним ореолом купу лайна. Диво і страхітливий глум водночас. (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання травами не лікується (Овідій). Ніяка облуда не здатна довго приховувати кохання, коли воно є, або ж удавати, коли його нема (Ф. де Лярошфуко). …людське життя тягнеться надто довго для одного кохання (Е.М.Ремарк). Любов іноді приходить так несподівано, що ми не встигаємо роздягнутися (С.Є.Лєц). Кохання — це грубе перебільшення різниці між однією людиною і всіма іншими (Дж.Б.Шоу). Любов терпить і прощає все, але нічого не пропускає. Вона тішиться мализною, але вимагає всього (Клайв Льюїс). Серед всесвітнього варварства людським істотам іноді (досить рідко) вдається створити теплі місця, осяяні світлом кохання (М.Уельбек). Любов, що боїться перешкод, — це не любов (Д.Ґолсворсі). Шлях справжнього кохання ніколи не був гладкий (В.Шекспір). Ніщо так не економить час і гроші, як взаємне кохання з першого погляду]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЖА́ЖДАТЬ, жа́ждущий, 1. мо́рений спра́гою, 2.що пра́гне тощо, спо́внений пра́гнення, прикм. спра́глий, спра́гнений, жаду́щий, жажде́нний, жажди́вий, хти́вий, оказ. жа́дібний /голо́дний/ чого, фраз. ласий на що жа́ждущий во́ли, оказ. волеспра́глий.
ЖЕЛА́НИЕ, (палке) пра́гнення, фраз. во́ля [про́тив жела́ния = про́ти во́лі];
появи́лось жела́ние, припа́ла охо́та;
при жела́нии, ма́вши бажа́ння /охо́ту/, якщо́ захо́чеш /якщо́ захоті́ти, якщо́ хоті́ти/, коли́ схоті́ти, бажа́ючи, було́ б бажа́ння / була́ б охо́та/, коли́ хо́чеш;
при всём жела́нии, (не вийде) хоч би й хоті́в /хоті́ла, хоті́ли/;
по жела́нию кого, на бажа́ння чиє, по со́бственному жела́нию, ще на вла́сну ру́ку, самохі́ть, своє́ю охо́тою, власнові́льно;
из жела́ния /стать/, бажа́ючи;
он гори́т (стра́стным) жела́нием, його́ корти́ть.
СТРАСТЬ (до чого) па́сія, пра́гнення чого, (до знань) жадо́ба чого;
страсть к ли́дерству пра́гнення лідерува́ти;
страсти Госпо́дни жахи́ Госпо́дні.
СТРЕМИ́ТЬСЯ фраз. завзя́тися [я стреми́лся найти́ я завзя́вся знайти́], (куди) пну́тися, (до духовних джерел) тяжі́ти, фраз. ши́тися [стреми́ться на руководя́щую рабо́ту ши́тися в нача́льники];
стреми́ться к чему ще па́лко жада́ти /бажа́ти, хоті́ти/ чого, змага́ти / змага́тися/ до чого, рва́тися душе́ю куди;
стремя́щийся що /мн. хто/ ли́не тощо, наста́влений [стремя́щийся вла́ствовать /к влады́честву/ наста́влений панува́ти], спрямо́ваний куди, книжн. пра́гнучий, прикм. нестри́мний, гінки́й, совєт. стрімки́й, стрімли́вий, (діяти) охо́плений бажа́нням, жаду́щий; образ. у нестри́мному ру́сі, з приці́лом на що, стил. перероб. па́лко бажа́ючи, аж млі́є, рве́ться, див. ще мчащийся;
стремя́щийся к чему що пра́гне чого тощо, спо́внений пра́гнення /жаги́, бажа́ння/, охо́плений пра́гненням, наці́лений (всім єство́м) на що /куди/, орієнто́ваний на що, жаду́щий чого /бу́ти де/, прикм. спра́глий /спра́гнений/ чого, пориву́щий до чого, палки́й прихи́льник чого, аж млі́є, хо́че;
стремя́щийся в Ки́ев жаду́щий бу́ти в Ки́єві́;
стремя́щийся вперёд у нестри́мному ру́сі впере́д;
стремя́щийся ввысь виго́нистий, виго́нчастий, оказ. довисо́тній, (про дерево) поет. гінкочо́лий;
стремя́щийся к вла́сти жаду́щий вла́ди;
стремя́щийся к зна́ниям спра́глий знань;
стремя́щийся к идеа́лу наці́лений на ідеа́л;
стремя́щийся к ми́ру палки́й прихи́льник ми́ру;
стремя́щийся к бесконе́чности /преде́лу/ матем., спрямо́ваний у безконе́чність /до грани́ці/;
стремя́щийся к позна́нию / стремя́щийся к соверше́нствованию/ чего спра́глий пізна́ти /удоскона́лити/ що;
стремя́щийся к це́ли спра́глий (своє́ї) мети́;
стремя́щийся побыва́ть /заполучи́ть тощо/ спо́внений бажа́ння /па́лко бажа́ючи/ побува́ти /діста́ти тощо/.
ТЯГОТЕ́ТЬ (над ким) нависа́ти, ви́снути, ви́сі́ти ті́нню;
тяготе́ть к чему укр. ма́ти по́тяг /тягну́тися/ до чого;
тяготе́ть над кем укр. тяжі́ти на кому;
тяготе́ющий що тяжі́є тощо, нави́слий (ті́нню), стил. перероб. тяжі́ючи;
тяготе́ющий к чему спра́глий чого, образ. з по́тягом до, спо́внений пра́гнення чого, охо́плений по́тягом до.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Алкание
1) жада́ння, пра́гнення, -ння;
2) голодува́ння, -ння.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Жажда
• Жажда жизни
– жадоба життя; спрага до життя.
• Жажда знания, знаний
– жадоба до знання; жадоба знань.
• Жажда славы
– жадоба (жадання, жага, прагнення) слави.
• Истомлённый жаждой
– спрагою (згагою) знеможений; спраглий.
• Томиться жаждой
– на спрагу (на згагу) знемагати; згагою томитися.
• Утолить жажду
– угамувати (заспокоїти, наситити) спрагу (згагу, жадобу); заспокоїти смагу.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Желание – бажа́ння; (стремление) – пра́гнення; выражать -ние принять участие в чем – зголо́шуватися, зголоситися до чо́го; движимый -нием (оказать содействие) – зру́шений бажа́нням, бажа́ючи…; из -ния оказать помощь – бажа́ючи допомогти; имеющий -ние – охо́чий до чо́го; исполнять -ние – чинити во́лю, вволяти во́лю; по -нию кого – на бажа́ння чиє́, на во́лю чию, з чийо́го бажа́ння, во́лі, чиє́ю во́лею; по собственному -нию – своє́ю во́лею, з вла́сної во́лі, з вла́сного бажа́ння, охо́тою, самохі́ть; придавать -ние – заохо́чувати, заохо́тити.
Стремление к чемупра́гнення чого́, змага́ння, прямува́ння, порива́ння до чо́го; (влечение) – по́тяг (-гу) до чо́го; в -нии облегчить – намага́ючись полегшити.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

пра́гнення, -ння; -нення, пра́гнень