Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 39 статей
Запропонувати свій переклад для «прати»
Шукати «прати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Высти́рывать, вы́стирать – віджима́ти (мног. повіджима́ти), пережима́ти (мног. попережима́ти), пра́ти, ви́прати (мног. попра́ти). [Дава́й, ви́перем сорочки́. Повіджима́ла сорочки́ вже дві́чі, а на ніч золи́тиму].
• Вы́стиранный – ви́праний.
Дуба́сить – дуба́[о́]сити (-шу, -сиш), дубцюва́ти, гати́ти кого́ по чім [Га́тить по спи́ні серде́чного осла́ (Гліб.)], пері́щити, лупцюва́ти, па́рити, пра́ти, молоти́ти, тасува́ти, лата́ти, лушпа́чити, ні́жити, репі́жити. См. Бить.
• Отдуба́сить – віддуба́[о́]сити кого́, віддубцюва́ти, відлупцюва́ти, відлата́ти, ви́періщити, ви́молотити.
Колоти́ть –
1) (стучать) калата́ти, грю́[у́]кати, лупи́ти, гати́ти, гу́пати, вибива́ти, (диал.) лелу́щити, гамсе́ли́ти чим у що, чим по чо́му, об що. [Сторожі́ калата́ли усю́ ніч у бо́дню. Закрича́в Оме́лько і поча́в лупи́ть з усіє́ї си́ли кулако́м у две́рі (Н.-Лев.). Були́ за́мкнені в нас сіне́шні две́рі, і як не гру́кали, не впу́щено та й го́ді (Куліш). А ну, чи почне́ да́лі лелу́щить та гу́пати кулако́м у две́рі (Н.-Лев.). У бу́бон калата́йкою вибива́є (Херс.)].
• -ти́ть зубом – зуба́ми кла́цати, цокоті́ти, вибива́ти.
• -ти́ть лбом – покло́ни би́ти, стели́тися перед ким.
• -ти́ть языком – молоти́ти (калата́ти) язико́м, ля́пати;
2) (что) би́ти, товкти́, (разбивать) розбива́ти, трощи́ти що. [Трощи́в посу́ду, грю́кав у две́рі і в стіл кулако́м (Коцюб.)].
• -ти́ть бельё (вальком) – вибива́ти біли́зну (шма́ття) праче́м.
• -ти́ть вещи, посуду – би́ти, товкти́, трощи́ти ре́чі, по́суд; см. Разбива́ть.
• -ти́ть воздух (языком) – бреха́ти на ві́тер, ля́пати язико́м, торохті́ти.
• -ти́ть гвозди, колья – заганя́ти, би́ти, побива́ти цвя́хи́, кілки́.
• -ти́ть денежки – грошву́ (гро́шики) збива́ти.
• -ти́ть карту – рі́зати, би́ти, кри́ти ка́рту.
• -ти́ть коноплю, лён – ті́па́ти коно́плю (точнее пло́скінь, ма́тірку).
• -ти́ть ковры, одежду – вибива́ти килими́, о́діж.
• -ти́ть налоги – вибива́ти, дої́ти, тягти́ пода́тки (з люде́й);
3) (кого: кулаками, палкой) би́ти, побива́ти, лупи́ти, лупцюва́ти, (избивать) убива́ти, (образно) ба́нити, ту́зати, ті́па́ти, мотло́ши́ти лушпа́нити, дуба́сити, дубцюва́ти, гати́ти, гніти́ти, сади́ти, гнізди́ти, пі́жити, пі́рчити, пі́рити, тасува́ти, гамсе́ли́ти, креса́ти, (ш)па́рити, ги́лити, лу́щити, лелу́щити, духопе́лити, чеса́ти, чи́стити, туса́ти, стусува́ти, молоти́ти, кі́бчити, мости́ти, бу́х(к)ати, грі́ти, лата́ти, воло́жити, мере́жити, пра́ти, го́мшити, штапува́ти, шу́стрити кого́ по чо́му, у що, дава́ти затьо́ру, хло́сту, прочухана́, духопе́лу, -пе́лів, -пе́лків, парла́, шква́рки, ма́тланки, чо́су, ду́ху, духану́ кому́, годува́ти бе́бехами, стусана́ми, товче́никами, частува́ти кулака́ми, товче́никами кого́ и т. п.; срвн. Бить, Лупи́ть. [Я – лупи́ти її́, а вона́ товче́ своє́ (Крим.). Раз погла́дь, а по́тім хоч що-дня лупцю́й, – все сте́рплять (Л. Укр.). Небі́жчик Лесь, повіда́ють, убива́в її́ тя́жко за молоди́х літ (Франко)];
4) -ти́ть себя – би́ти (лупи́ти) себе́; см. Колоти́ться 1;
5) (трясти, приводить в дрожь) колоти́ти, би́ти, трясти́, ки́дати ким, кого́.
• -ло́тит в виски – у виски́ га́ти́ть, у виска́х стуко́че.
• В груди -тит – у гру́дях стуко́че.
• Злость его -ти́ла – злість його́ трясла́.
• Лихорадка его -тит – його́ тря́сця (лихома́нка) трясе́.
Коло́ченный –
1) (о вещах) би́тий, то́вчений;
2) (кто) би́тий, поби́ваний, лу́плений, уби́ваний, ба́нений, ту́заний, ті́паний; мотло́шений и т. д. В темя не -ный – не гвіздко́м у ті́м’я би́тий.
Мостки́ –
1) (деревянная мостовая стланью, по топким дорогам, по ненадёжному льду) помі́ст (-мо́сту), пере́хідка;
2) (леса) ришто́вання, (подмостки) пі́дмостки (-ток). [Серед це́ркви поста́вили висо́кі пі́дмостки (Н.-Лев.)];
3) (кладка, перекладины через ручей, овраг) кла́дка и кладки́ (мн.; р. -до́к), (ум. кла́дочка), помо́стина, (ум. помо́стиночка), пере́хідка, (диал.) ла́ва, гли́ця, (с берега на баржу) похі́дня (-ні). [Ой, у степу́ рі́чка, через рі́чку кла́дка (Макс.). Було́ лю́блять пра́ти на самі́й бистрині́, положи́вши кла́дку з ка́меня на ка́мінь (Куліш). Край бе́рега млино́чок, край млино́чка кла́дочка (Чуб.). Через річе́ньку, через бистре́ньку помо́стиночка лежи́ть (Грінч. III). Гей там рі́чка, через рі́чку гли́ця (Макс.)].
II. Мочь, глаг. –
1) могти́ (н. вр. мо́жу, -жеш, -жуть, пр. вр. міг, могла́), (диал. зап. мочи́, могчи́); (быть в силах, в состоянии) зду́жати, здо́ла́ти, здолі́ти, змага́ти, примі́ти, примогти́ (що зроби́ти). [Тобі́ не ка́жуть учи́тися, ти собі́ мо́жеш гуля́ти (Л. Укр.). Не мо́жу я цього́ зроби́ти, – си́ли моє́ї нема́є (Київщ.). Де чорт не мо́же, там ба́бу пішле́ (Рудан.). Ма́ти стара́, сестра́ мала́, – не зду́жають пра́ти (Чуб.). Давно́ вже він не роби́в нічо́го, – не здола́в (М. Вовч.). Міг уже́ сиді́ти, але ходи́ти ще не здола́в (Ніженщ.). Я або́ втоплю́ся, або́ що! я так жи́ти не здолі́ю (М. Вовч.). Не змага́ла на найши́ршім заго́ні йти по́рівно з дру́гими (Франко). Очи́ма, примі́в-би, усі́х з’їв (Кониськ.). Знена́видів його́ так, що примі́в-би, – в ло́жці води́ втопи́в-би (Грінч.). Примі́г-би, – очи́ма з’їв (Номис). Примогла́-б, – леті́ла-б за молоди́м гуса́рином (Н.-Лев.)].
• Всё, что -гу – усе́, що мо́жу.
• Он всё -жет – він усе́ мо́же.
• Не -гу́ спать – не мо́жу спа́ти.
• Он не мог сделать этого – він не міг цього́ зроби́ти.
• Не -жете ли вы мне сказать? – чи не могли́-б ви мені́ сказа́ти?
• Не мог ли бы он сюда приехать? – чи не (з)міг-би він сюди́ приї́хати?
• Желал бы, да не -гу – хоті́в-би, та не мо́жу.
• Терпеть его не -гу́ – терпі́ти його́ не мо́жу.
• Терпеть не -гу́, когда… – терпі́ти не мо́жу, коли́…, нена́виджу, коли́… [Нена́видю я, коли́ бре́шуть в живі́ о́чі (Звин.)].
• Не -гу́ знать – не мо́жу (цього́) зна́ти.
• -гу́ ли я надеяться? – чи мо́жу (смі́ю) я сподіва́тися?
• Он не -жет больше защищаться – він не мо́же (не зду́жа(є), не здо́ла́є, не спромо́жен) бі́льше борони́тися. [Полко́вник наш не зду́жа борони́тись, не вмі́є він (Грінч.)].
• Крепость не -жет более защищаться – форте́ця не мо́же (не здо́ла́є, не здолі́є, не спромо́жна) бі́льше обороня́тися.
• Он -жет быть небогатым – він мо́же бу́ти небага́тим.
• Не -гу́, не -жет (не в силах) – не спромо́жен. [Не спромо́жна я вста́ти (Богодух.). Не спромо́жні ми сті́льки заплати́ти (Київ)].
• Подайте, сколько -жете – (по)да́йте, скі́льки мо́жете, (по)да́йте, що спромо́жність ва́ша.
• Если б я только мог (был бы в силах), убил бы его – примі́в(-би) (примі́г(-би)), – уби́в-би його́.
• Мог бы, сквозь землю провалился б – примі́в(-би) (примі́г(-би)), крізь зе́млю провали́вся-б (пішо́в-би). [Примі́г-би, – крізь зе́млю пішо́в (М. Вовч.)].
• Если б только я мог положиться на него – коли́-б ті́льки я міг покла́стися на йо́го.
• Это, этого быть не -жет, это не -жет быть – цьо́го бу́ти не мо́же (не мо́же бу́ти), це неможли́во.
• Это -жет быть – це мо́же бу́ти (ста́тися), це можли́во.
• -жет ли (это) быть? – чи мо́же це (так) бу́ти? чи це можли́во?
• Быть -жет да, а быть -жет нет – мо́же так, а мо́же й ні.
• Не -жет быть, быть не -жет – бу́ти не мо́же, це неможли́во.
• Что -жет быть прекраснее этого подвига? – що мо́же бу́ти кра́ще від цього́ по́двигу?
• Мо́жет быть, быть мо́жет, мо́жет статься – мо́же, (фамил. мо), мо́же бу́ти, мо́же ста́тися. [А мо́же то ма́ма так ті́льки каза́ла? мо́же ли́ха не бу́де? (Грінч.). Ну що-ж, мо́же се й кра́ще (Коцюб.). Йому́-ж так, як і мені́, – год три́дцять і п’ять, а мо тро́хи й бі́льше (Грінч.). Да таки́й здоро́вий дуб був, що мо-б і втрох не обня́в (Драг. Пр.)].
• Мо́жет быть и вправду (и в самом деле) – мо́же (мо) й спра́вді. [Мо́же й спра́вді не так со́нце схо́дить, як письме́нні начита́ли (Шевч.)].
• Мо́жет быть, проект ваш удастся – мо́же бу́ти, що проє́кт ваш зді́йсниться, мо́же ваш проє́кт зді́йсниться.
• Мо́жет быть (авось) – мо́же (фам. мо), мо́же чи не, (а)че́й, (а)че́нь. [Розкажу́ все́ньку сто́рію, мо́же чи не розва́жу себе́ (Крим.). Аче́й на дні мо́ря позбу́дусь я го́ря (М. Ворон.). Аче́нь ли́хові таки́ надоку́чить з на́ми бу́ти (М. Грінч.)].
• Вот на второй, или, мо́жет быть, на третий день – ось дру́гого, чи мо́же (чи там) тре́тього дня. Ось дру́гого, чи там тре́тього дня прихо́дить Мико́лка сумни́й-сумни́й, – і ї́сти не пита́є (Тесл.)].
• Мо́жет быть, и тебе немножко дать? (чего-л.) – мо́же й тобі́ (хіба́ й тобі́) тро́шки да́ти?
• Могу́щий, прлг. – спромо́жний. [Трудова́ шко́ла змо́же підгото́вити ка́дри робітникі́в, спромо́жних вико́нувати рі́жні фу́нкції в комуністи́чному суспі́льстві (Азб. Ком.)];
2) (быть здоровым) бу́ти ду́жим, зду́жати.
• Как живёте -жете? – як ся ма́єте? як зду́жаєте? (см. Пожива́ть).
II. Мыть, мыва́ть –
1) ми́ти (ми́ю, ми́єш), (посуду, преимущ. деревянную, овощи и т. п.) ба́нити; (кипятком) па́рити, (мочалкой) віхтюва́ти, (мочалкой, щёткой, обычно с песком, с золою) шарува́ти що. [Рука́ ру́ку ми́є (Номис). Була́ в бе́резі, ді́жку ба́нила (Луб.). Ста́ла вона́ ба́нити ложечки́ (Манж.). Віхтюва́ти підло́гу (Кониськ.)].
• Ты будешь ноги мыть, а я буду воду пить – ти но́ги ми́тимеш, а я ю́шку пи́тиму. Мой свои чашки! – твоє́ ді́ло в коче́ргах! не со́вай но́са до чужо́го про́са;
2) (стирать бельё) пра́ти, (полоскать) полоска́ти що. [Хварту́х пра́ла ді́вчина (Пісня). Полоска́ла на броду́ (Пісня)].
• Мыть в щёлоке – золи́ти, лу́жити; срв. Бу́чить. [Шма́ття лу́жила (Кониськ.). Са́ме заходи́лася сорочки́ золи́ти (Мирг.)];
3) (умывать, обмывать) умива́ти, ми́ти, обмива́ти кого́, кому́ що, змива́ти кому́ що.
• Мыть голову кому – змива́ти (ми́ти) го́лову кому́; (перен.: журить) карта́ти кого́, докоря́ти кому́, (сильнее, фам.) дава́ти прочуха́нки кому́.
• Мы́тый – ми́тий, ба́нений, віхтьо́ваний, шаро́ваний; пра́ний, поло́сканий, зе́лений, лу́жений, уми́ваний. [Ми́та пшени́ця (Лубенщ.). Соро́чка брудна́, немо́в кі́лька мі́сяців не пра́на (Франко)].
Перести́рывать, перестира́ть – (снова) перепира́ти, перепра́ти, поперепира́ти, на́ново пра́ти, на́ново попра́ти; (постирать многое) попра́ти що. [Нега́рно попра́ла, тре́ба перепира́ти (на́ново пра́ти)].
• Перести́ранный – пере́праний, по́праний.
• Перести́ранная до дыр рубаха – перепира́нка.
Полоска́ть, пополоска́ть –
1) (бельё) пра́ти, попра́ти, полоска́ти, пополоска́ти; (посуду, овощи) ба́нити, поба́нити, ви́банити, полоска́ти, пополоска́ти; (горло, зубы) полоска́ти, пополоска́ти, ба́нити, поба́нити;
2) (о парусах) тріпа́тися.
• Пополо́сканный – по́праний, пополо́сканий, поба́нений.
Помыва́ть, помы́ть – ми́ти, ба́нити (и́ноді, ча́сом), поми́ти, поба́нити що, (стирать бельё) пра́ти (н. вр., перу́, пере́ш), попра́ти (біли́зну, пла́ття), (одну вещь) ви́прати що. Срв. Мыть. [Так іще́-ж дити́ни не скупа́ла і поло́тен бі́лих не попра́ла (Стар.)].
• -мы́ть голову – зми́ти го́лову.
• Помы́тый – поми́тий; (о белье) попра́ний, (об одной вещи) ви́праний.
Пра́чка – пра́чка, пра́ля (-лі), (реже) ми́тниця (-ці). [Взяли́ мене́ за пра́чку до дво́ру – я пра́ти до́бре вмі́ла (Кониськ.). Додо́му ми́тницю, до по́ля робі́тницю, до комо́ри клю́чницю (Гол.)].
• Помощник -чки, катающий и гладящий бельё – прачку́н (-на́).
Примыва́ть, примы́ть –
1) (о белье) пра́ти, попра́ти (все);
2) (водой к берегу) прибива́ти, приби́ти, приганя́ти, пригна́ти що (до бе́рега), (о мн.) поприбива́ти, поприганя́ти, нагна́ти до бе́рега чого́ (водо́ю, хви́лею).
• Волны -гна́ли к берегу много брёвен – хви́лею нагна́ло до бе́рега бага́то колоддя́.
• Примы́тый – приби́тий, при́гнаний (до бе́рега водо́ю, хви́лею).
-ться –
1) (о белье) пра́тися, бу́ти попра́ним;
2) прибива́тися, приганя́тися, бу́ти приби́тим, при́гнаним (до бе́рега).
Пуши́ть –
1) (разбивать пушисто) пуши́ти, спу́шувати що (зе́млю, во́вну и т. д.);
2) облямо́вувати, обшива́ти бра́мом (ху́тром) що; см. Опуша́ть;
3) кого – ла́яти, карта́ти, бе́штати, кобе́нити, корени́ти, пу́трити, шпе́тити кого за що; (гонять) турля́ти, туря́ти, пра́ти, ви́прати кого́; см. Брани́ть, Жури́ть. [Оли́мпських шпе́тив на всю гу́бу (Котл.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Катигорошек – Котигорошко.
[От одного разу пішла жінка на річку прати, коли ж котиться горошинка по дорозі… Жінка взяла горошинку та й із’їла. Згодом народився в неї син. Назвали його Котигорошком (Казка). Ярина Савойська була філософом. Котигорошко спочатку з’ясував, як до неї звертатись — «пані» чи «панна», а коли виявилось, що — панна, дуже завзято давав відповіді на її хитромудрі запитання (В.Кожелянко). Ми з Котигорошком обидва з провінції. Запитую у нього: — Як тобі Київ? Котигорошко принюхується: — Каштанами пахне, а Україною ні (В.Слапчук)]. Обговорення статті
Одеколон – (франц.) одеколон.
[Напевне, цілий рік проживши між боліт, ялин, казарм, до міста не показуючи носа, я звикнув пити був (замість горілки — трійний одеколон). Онучі прати хоч раз на місяць. Згадувать дівчат, що буцімто в житті одним і снили, аби мені віддати свій вінок (В.Стус). На одеколон перейшов, подали голос десь у глибині свідомості рештки сумління, але дуже тихо, мляво і непереконливо (В.Кожелянко). — Батьку, ну дай попробувати! — Рано, сину, тобі ще горілку пити! На ось, сьорбни одеколону!]. Обговорення статті
Старость – старість, (старые лета, ещё) старощі, старі літа:
• достичь старости – дійти, дожити старого віку, старих літ;
• за старостью – з причин старості; через старість;
• на старость – на старість, на старі літа;
• под старость – під старість, на схилі віку;
• пособие по старости – допомога на старість;
• по старости лет – через старість (старощі);
• старость — не радость (не красные дни) – старість — не радість [а смерть — не весілля] (Пр.); старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом (Пр.); молоде — золоте, а старе — гниле (Пр.); старість іде і хвороби веде (Пр.).
[— Ти вже до старості доходиш, так позабував єси, що то є молод чоловік (Г.Квітка-Основ’яненко). Всього надбали. Та діточок у їх бігма. Хто ж їх старість привітає, За дитину стане? (Т.Шевченко). Побачив Вовк (він недалечко був) Та й дума: «Лев, мабуть, дурненький Або ж на старість силу збув, Що став такий плохенький; Коли Щеня не задавив — Мене не займе й поготів!» (Л.Глібов). Старші невістки та дочки зглянулись на материну старість і по черзі приходили помагати матері прати плаття зимою на річці (І.Нечуй-Левицький). А мати — й слова. Тільки почала чогось про мене дбати, як про хвору. Дивлюсь: і в церкву старістю пішла дорогою кружною через гору (Л.Костенко). Шукає вад  у молодості старість… (Роберт Третьяков). — Мали вони в мені на старість потіху і підпору, то не давали й пилинці на мене впасти, неба мені готові були прихилити, всяку мою добру волю вволити (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда вмирає молодою. Те, чого старість «навчилась», насправді те, що вона забула, високий спокій білобородих старих з поблажливим поглядом здається мені таким же малопереконливим, як лагідність кастрованого кота, і тепер, коли роки починають тиснути на мене зі своїми зморшками й безсиллям, я не намагаюсь себе обдурити і знаю, що в найважливішому я був і вже більше ніколи не буду (М.Марченко, перекл. Ромена Ґарі). Але Амаранті було несила зносити спогади, що пробуджувалися в ній, коли вона бачила цього стомленого чоловіка, чия дедалі більша лисина вже підштовхувала його до безодні передчасної старості, й Амаранта діймала полковника Герінельдо Маркеса несправедливою зневагою доти, доки він почав приходити тільки у виняткових випадках, а потім і зовсім перестав: його розбив параліч (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Старість — це ще й те, що будь-де сівши, можна закуняти (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Всі хочуть дожити до старості, а коли доживуть, її ж винують (М.Т.Ціцерон). Старість — це коли непокоять не погані сни, а погана дійсність (Ф.Раневська). Старість — це коли дівчата за викликом приїжджають до тебе в машині з червоним хрестом]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ИЗБИВА́ТЬ ще лупцюва́ти, духопе́лити, дуба́сити, пра́ти, хво́їти, перен. частува́ти, образ. лічи́ти ре́бра, лата́ти бо́ки, дава́ти лу́пки, дава́ти духопе́лу;
избива́ющий, що /мн. хто/ б’є тощо, ра́ди́й віддуба́сити, зви́клий дуба́сити, побива́н, прач, товка́ч, клепа́йло, перен. моло́тник, молотобо́єць, прикм. штурхобо́чний, стил. перероб. лупцю́ючи;
избивающийся/избива́емый би́тий, зби́ваний /виби́ваний, поби́ваний/, то́вчений, лу́плений, підда́ваний биттю́;
СТИРАТЬ 2, стира́ющий 2 що /мн. хто/ пере́, ра́ди́й ви́прати, за́йня́тий прання́м, прач, жін. пра́чка, прикм. пра́льний, стил. перероб. ста́вши пра́ти;
стира́ющийся 2 / стира́емый 2 пра́ний, пра́тий;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вымывать, вымыть –
1) (посуду) вимива́ти, -ва́ю, -ва́єш, ви́мити, -мию, -миєш;
2) (голову) змива́ти, -ва́ю, -ва́єш, зми́ти, (зми́ю, зми́єш);
3) (бельё) пра́ти (перу́, пере́ш), ви́прати.
Мыть –
1) ми́ти (ми́ю, ми́єш);
2) (стирать белье) пра́ти (перу́, пере́ш).
Стирать, стереть –
1) (стереть) стира́ти, -ра́ю, -ра́єш, сте́рти (зітру́, зітре́ш); (краски) розтира́ти, розте́рти;
2) (белье) пра́ти (перу́, пере́ш), попра́ти.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Стирать – стирати; (белье) – прати. Стирать с лица земли – із світу згладити.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Мыть – ми́ти;
• м. (белье) – пра́ти.
Стирать, стереть – стира́ти, сте́рти;
• с. (белье) – пра́ти, ви́прати.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

стира́ть, постира́ть пра́ти, ви́прати

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Пра́ти, перу́, -ре́ш –
1) стирать, мыть;
2) бить, колотить, дубасить;
пра́тися – стираться.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

пра́ти, перу́, пере́ш, перу́ть; пери́, -рі́ть; прав, пра́ла

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Зду́жати, -жаю, -єш, гл.
1) Быть въ силахъ. Мати стара, сестра мала, — не здужають прати. Чуб. V. 300.
2) Одолѣть, осилить. Ні здужа, ні подужа. Ном. 14273.
3) Быть здоровымъ. Добре я здужала тоді. НВолын. у.
Кла́дка, -ки, ж. Мостокъ, мостки. Ой у степу річка, через річку кладка. Макс. То було люблять прати на самій бистрині, положивши кладку з каміня на камінь. Куліш. Ум. Кла́дочка. Край гребельки млиночок, край млиночка кладочки. Чуб.
Постина́тися, -на́єнося, -єтеся, гл. Замерзнуть (во множествѣ) ? Учора вранці ходила я на річку сорочок прати, то дуже було холодно, аж береги постинались. Харьк. г.
Прасува́ти, -су́ю, -єш, гл.
1) Жать, выжимать, давить. Сир прасувати.
2) Гладить, утюжить. Буду білі хусти прати... — Где будеш сушила?.. — Где будеш прасувала? Чуб. V. 1199. Насилу володала руками, прасуючи залізком мушлинову сукню. Левиц. І. 179.
Пра́ти, перу́, -ре́ш, гл.
1) Стирать, мыть. Буду хуста прати. Чуб. V. 82.
2) Бить, колотить, дубасить. Та й зачали пана дяка в штирі киї прати. Чуб. V. 675.
Прач, -ча́, м. = Праник. Козел. у., НВолын. у. Отто тобі, мати, і прач на загаті: як будеш, прачем прати, будеш мене споминати. Мет. 227. Ум. Пра́чик.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Стирать, стереть — стира́ти, сте́рти, С. (белье) прати.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бѣльё = біли́зна (С. Ш.), ху́сти, ху́стя (С. З.), сорочки́, шма́ття (Прав.). — Мати пішли на річку сорочки прати. Полт. — Прала що тижня їх білизну. Фр.
Валёкъ = 1. прач, пра́ник, пра́льник. С. З. — Бери прача, кладку в руки, та йди хусти прати. н. п. — Пішла на річку та десь праник загубила. 2. рубе́ль. С. З. — Купила рубель з качалкою. — З рублем там прачка храбровала. Кот. 3. ба́рок, о́рчик. С. З. Л. Ш. — Накидай мерщій посторонки на барки. 4. держа́к (весла). Ман. 5. вал, ва́лик, вале́ць (в млинї). С. Аф.
Мостки́ = 1. кла́дка, кла́дки (для переходу через річку, рівчак або що і на річцї для прання білизни). — Ой у полї річка, через річку кладка. н. п. — Пішла на кладки сорочки прати. 2. ре(и)што́вання. С. З. — Вивели стїни до верху, а рештовання й обвалилось.
Мыть, ся = ми́ти, ся, білизну — пра́ти, ся, теплою водою — ба́нити, ся, окропом — па́рити, що деревляне, витираючи піском, золою, віхтем або-що — шарува́ти. С. Л. — Посилає невістку на річку прати. н. к. — На бережку у ставка, на дощечцї у млинка хвартух прала дївчина. н. п. — Ми родичі: ваші мами на одній водї хустки прали. н. пр. — Сорочка брудна, немов кілька місяцїв не прана. Фр. — Що на вогнї переть ся, а на водї сушить ся? н. з. — Треба тарілки банити.
Пра́чка = пра́ля, пра́чка. — Взяли мене за прачку до двору — я прати добре вміла. Кн.
Стира́ть = 1. (стере́ть, ся) — стира́ти; витира́ти; розтира́ти; сте́рти, ви́терти, розте́рти, ся. — Стерла з стола. — Витерла стіл. — Стерло ся так, що й не знати. 2. (вы́стира́ть) — пра́ти (С. Л.), ви́прати, полоска́ти, віджима́ти, ви́полоскати. — Посилає невістку на річку прати. н. о. — Перем сорочки. Кр. — Сорочки полоскала, стоячи на кладцї. Кн. — Ті рушники я прала і прачем відбивала, — не відмивають ся. Кн.

Запропонуйте свій переклад