Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 56 статей

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Безу́митьпризво́дити до божеві́лля, до шале́нства.
Вводи́ть, вва́живать, ввесть – вво́дити, вве́сти́, (о многих) повво́дити, заво́дити, заве́сти́, впрова́джувати, впрова́дити, запрова́джувати, запрова́дити.
Вводи́ть, ввести́ закон – запрова́джувати, запрова́дити, заво́дити, заве́сти́ зако́н.
Вводи́ть, ввести́ в жизнь – запрова́джувати, запрова́дити до життя́, перево́дити, переве́сти́ у життя́.
Вводи́ть, ввести́ закон в силу, в действие – надава́ти, нада́ти си́ли, чи́нности яко́мусь зако́нові.
Вводи́ть, ввести́ (в грех, искушение, ошибку) – призво́дити, призве́сти́ кого́ до гріха́, до споку́си, до по́милки, підво́дити, підве́сти́, на гріх.
Вводи́ть, ввести́ в заблуждение – навіва́ти, наві́яти по́милку, вво́дити, вве́сти́ в ома́ну, омиля́ти, омили́ти, змиля́ти, змили́ти кого́.
Вводи́ть, ввести́ в соблазн – спокуша́ти, спокуси́ти, зра́джувати, зна́дити, ве́сти (приве́сти) до споку́си.
Вводи́ть, ввести́ в убыток – дово́дити, дове́сти до втра́ти, до шко́ди.
Вводи́ть в обман – дури́ти кого́, обду́рювати кого́, впрова́джувати в обма́н.
Вводи́ть, ввести́ во владение – вво́дити, уве́сти́ в посіда́ння (володі́ння), ув’я́зувати, ув’яза́ти кого́ (в має́ток) (стар.).
Вдохновля́ть, -ви́ть
1) надиха́ти, надихну́ти, натхну́ти, нади́хати. [Мо́ре надхну́ло мене́ поети́чним ду́хом (Неч.-Лев.)];
2) додава́ти, дода́ти кому́сь ду́ху для чо́го;
3) призво́дити кого́ до чо́го.
Вызыва́ть, вы́звать – кли́кати, виклика́ти, викли́кувати, ви́кликати, покли́кати куди́сь или до чо́го, (изредка) визива́ти, ви́звати.
В-ать, -ать на суд – (об истце) запозива́ти, запізва́ти кого́ (до су́ду), (о судье) виклика́ти, ви́кликати кого́ (на суд, до су́ду); (звуком трубы) – витру́блювати, ви́трубити; (свистом) – висви́стувати, ви́свистати, (криком) – вигу́кувати, ви́гукати; вызыва́ть у кого (внушать) – виклика́ти (з ко́го, в ко́му), наклика́ти кому́. [Це наклика́є інтеліге́нтові-семидеся́тникові гордови́ту ду́мку про своє́ провіденція́льне призна́чення].
Вызывать, вызвать чтопризво́дити, призве́сти́ до чо́го, спричи́нювати, спричи́нити що, спричи́нитися, споводува́ти до чо́го, справля́ти, спра́вити що. [Цей лік спричи́нив (спра́вив) блюво́ту]; (кого на что) – зру́шити кого на що. [Оживи́в приспа́ні си́ли, зру́шив їх на боротьбу́ (Єфр.)]; (к жизни) – покли́кати до життя́, (звук, слово) – ви́добути. [Ні, гук страшни́й я ви́добути му́шу (Л. Укр.)].
Вызыва́емый – викли́куваний.
Вы́званный – ви́кликаний, покли́каний.
Грех
1) гріх (
р. гріха́), (детск. грі́шка); вина́, прови́на.
Смертный грех – смерте́льний гріх, гріх непроще́нний.
В греха́х – грі́шно. [Грі́шно живе́].
Вводить в грех – на гріх (до гріха́) призво́дити.
Совершить грех, взять грех на душу – гріха́ вкуси́ти.
Искупать грех – поку́тувати (гріх).
Загладить грех – покри́ти гріх, скупи́тися гріха́, споку́тувати (гріх).
Отпустить грехи́ кому – розгріши́ти кого́.
Не получивший разрешения от греха́ – нерозгрі́шений.
Грех да беда на кого не живёт – без гріха́ та без ли́ха не проживе́ш.
На грех мастера нет – на гріх не спасе́шся.
Есть тот грех – ні́де (нема́ де) гріха́ потаї́ти.
С грехо́м пополам – так-сяк, через верхи́. [Через верхи́ зроби́ла, аби збу́тись];
2) ва́да, ґанч[дж] (
р. -ч[дж]и);
3) по́милка (
мн. помилки́), гріх [Це мій гріх – не догле́дів та й помили́вся], о́гріх.
Доводи́ть, довести́ и дове́сть – дово́дити, дове́сти́, заве́сти́, допрова́джувати, допровожа́ти, допрова́дити, доправля́ти, допра́вити; (побудить) призво́дити, призве́сти. [Це мене́ дово́дить до зневі́ри. Поді́ї, що завели́ його́ в кінці́ до тюрми́ (Васильч.). Го́лод призві́в його́ до злоді́йства. Допрова́дь його́ до ха́ти, бо сам не ді́йде. На превели́ку си́лу допра́вив її́ в ліка́рню].
Доводи́ть, довести́ до конца – дово́дити (дове́сти́) кра́ю, до кра́ю, дохо́дити кра́ю, доверши́ти, заверши́ти. [Тре́ба кра́ю дово́дити (Шевч.)].
Довести́ до последней крайности – дове́сти аж до са́мого кра́ю, допрова́дити до оста́нньої межі́.
Довести́ до сведения – дове́сти́ (пода́ти) до ві́до́ма, з’ясува́ти кому́.
-сти до общего сведения – пода́ти до зага́льного (вселю́дного) ві́до́ма.
Дове́дший, -шая до чего – при(з)во́дник, при(з)во́дниця. [Щоб на не́ї пропа́сниця, на ту приво́дницю! (Куліш)].
Дове́денный – дове́дений; призве́дений.
Заблужде́ние – по́милка, помилко́ва (неправди́ва) ду́мка, помилко́вий (неправди́вий) шлях, оми́лення, зблука́ння, (гал. и стар.) блуд, о́блуд, за́блуд (-ду), зблу́да. [Тре́ба розві́яти його́ по́милку (помилко́ву ду́мку). І блу́дів накопи́чуються го́ри, що й пра́вду нам наві́ки закрива́ють (Куліш). Він ці́ле життя́ ніс тя́жку ка́ру за своє́ хвиле́ве зблука́ння].
Вводить, ввести в -ние – омиля́ти, омили́ти, змили́ти кого́, при(з)во́дити, при(з)ве́сти до по́милки, до облу́ди, на хибни́й шлях ста́вити (поста́вити), збива́ти (зби́ти) з правди́вого шляху́, дури́ти, піддури́ти, здури́ти кого́, (гал.) блу́дом пове́сти кого́.
Введение в -ние кого – оми́лення кого́, призве́дення до по́милки кого́, дурі́ння кого́.
Быть в -нии – помиля́тися, бу́ти оми́леним, (гал.) блу́дом іти́ (піти́). [Ве́льми коха́ли та́то ма́му і бага́то де в чо́му були́ про не́ї оми́лені (Кониськ.)].
Впасть в -ние – помили́тися, омили́тися.
Вывести из -ния кого – з’ясува́ти кому́сь його́ по́милку, о́чі розкри́ти кому́.
Конфу́зить, сконфу́зить – соро́мити, засоро́мити, стида́ти, застида́ти кого́, до со́рому призво́дити, призве́сти кого́, конфу́зити, законфу́зити кого́ чим.
-ться – соро́митися, засоро́млюватися, засоро́митися, стида́тися, застида́тися, конфу́зитися, законфу́зитися кого́, чого́, перед ким, перед чим, від ко́го, від чо́го, ніякові́ти, зніякові́ти; бу́ти законфу́женим, засоро́мленим. [Поки́нула школя́рка соромли́ва соро́митись учи́теля свого́ (Грінч.). Конфу́зячись, він зго́дився вво́лити Зо́їну во́лю (Крим.)].
Сконфу́женный – засоро́млений, законфу́жений, зніякові́лий; (в прид. предл.: сконфу́зясь) засоро́мившися, застида́вшися.
Наставля́ть, наста́вить
1)
чего – наставля́ти, наста́вити и понаставля́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, понастановля́ти и понастано́влювати чого́. [Круго́м наста́вили ми́сок (Котл.). Поналива́ла у казани́ оли́ви і понаставля́ла у піч (Рудч.). Наї́дків, напи́тків понастано́влювала (М. Вовч.)];
2)
см. Надставля́ть.
-ть рога кому – наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити ро́ги кому́;
3) (
направлять, приготовлять постановкой) наставля́ти, наста́вити, (о мног.) пона́ставля́ти що; см. Наводи́ть 2.
-ть западню (ловушку) – наставля́ти, наста́вити па́стку.
-ть копьё – наставля́ти, наста́вити, насторо́жувати, насторожи́ти спи́са. [Гайдама́ка стої́ть, ви́ставивши но́гу в сап’я́нці і насторожи́вши спи́са (Куліш)].
-ть самовар – ста́вити, поста́вити, наставля́ти, наста́вити, настановля́ти, настанови́ти самова́р(а). [Поста́в самова́р! (Брацл.). Самова́ри наставля́є (Звин.). Настанови́-но самова́ра! (Липовеч.)]. -ть уши, см. Нава́стривать уши;
4)
кого – нав[у]ча́ти, навчи́ти (на (до́брий) ро́зум) кого́, дава́ти, да́ти нау́ку кому́, напу́чувати, напути́ти, нарозумля́ти, нарозуми́ти, ра́дити, пора́дити, нава́жувати, настановля́ти, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, (надоумлять) напоумля́ти, напоу́ми́ти кого́. [А ма́ти хо́че науча́ти, так солове́йко не дає́ (Шевч.). Почну́ на до́брий ро́зум навча́ти, – як умі́ю, так і навча́ю (М. Вовч.). Ба́тько нау́ку мені́ дава́в, щоб я худо́бу жа́лував (Харківщ.). «Ти не пови́нна хова́тися з ним по за́кутках», – напу́чувала Навро́цька (Н.-Лев.). Не було́ кому́ нарозуми́ти сироту́ (Канівщ.). Це він так пора́див нас (Звин.). «Будь покі́рна», – нава́жують, – «та до робо́ти щи́ра» (М. Вовч.). Він там вас настано́ве, що да́лі тре́ба роби́ти (Мирний)].
-ть на что – навча́ти, навчи́ти на що и чого́, напу́чувати, напути́ти, направля́ти, напра́вити, наверта́ти, наверну́ти, призво́дити, призве́сти́ на що. [Ви його́ на добро́ навчите́ (М. Вовч.). Лихо́го на до́бре не на́вчиш (Приказка). Одда́м до шко́ли, мо́же там його́ на до́бре напра́влять (Звин.). Вони́ сами́ мене́ на це призво́дили (Крим.). Якби́-ж ви на до́бре призво́дили, а то все на лихе́ (М. Грінч.)].
-ть на ум – настановля́ти, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, наверта́ти, наверну́ти, наво́дити, наве́сти́, навча́ти, навчи́ти на (до́брий) ро́зум, навча́ти, навчи́ти ро́зуму. [Настанови́ли на ро́зум (Сл. Гр.). Хто його́ на ро́зум до́брий наставля́в? (М. Вовч.). На до́брий ро́зум наверну́ти (М. Вовч.). Неха́й при́йде, навчимо́ його́ на до́брий ро́зум! (Звин.). Я її́ ро́зуму навча́ла (М. Вовч.)].
-ть на путь (истины, добродетели, спасения и т. п.) – напу́чувати, напути́ти на до́бру (спасе́нну) путь, нало́млювати, наломи́ти на до́бру путь (доро́гу); срв. Направля́ть (3) на путь. [Він тебе́ годува́в, рости́в, на до́бру путь напу́чував (Мирний). На спасе́нну путь напути́в (Рада). Наломи́ти свого́ вихо́ванка на до́бру доро́гу (Франко)].
Наста́вленный
1) наста́влений, настано́влений, понастано́влюваний;
2)
см. Надста́вленный; (о рогах) наста́влений;
3) наста́влений; насторо́жений; наве́дений; поста́влений: (
об ушах), см. Навострё́нный (под Нава́стривать);
4) на́вче́ний, нау́чений, напу́чений, нарозу́млений; напоу́млений.

-ться
1) наставля́тися, наста́витися, настановля́тися, настанови́тися, понаставля́тися, понастановля́тися; бу́ти настано́влюваним, наста́вленим, настано́вленим, понастано́влюваним
и т. п.; срв. Наставля́ть 1 и 3;
2)
см. Надставля́ться;
3) навча́тися, навчи́тися, напу́чуватися, напути́тися; бу́ти на́вчаним, напу́чуваним, на́вче́ним (нау́ченим), напу́ченим
и т. п.
Настра́ивать, настро́ить
1) (
строение), см. Надстра́ивать;
2) (
строений) набудо́вувати, набудува́ти, наста́вити, (каменных, кирпичных) намуро́вувати, намурува́ти, (во множестве, о мног. или во мн. местах) понабудо́вувати, понамуро́вувати чого́. [Будува́в, будува́в, – ото́ й набудува́в (Брацл.). Понабудо́вував комі́р по́вен двір (Сл. Ум.). Понабудо́вували і понамуро́вували собі́ пани́ за́мочків (Куліш)];
3) (
проказ) наро́блювати, нароби́ти, нако́ювати, нако́їти (фі́ґлів, вредных: зби́тків, шко́ди; пакостей: ка́постів), набро́ювати, набро́їти; срв. Напрока́зить;
4) (
музык. инструмент) настро́ювати, стро́їти, настро́їти (в лад, до ла́ду), нала́джувати, ла́дити, нала́дити, нала́годжувати, нала́годити, наладно́вувати, наладнува́ти, вила́годжувати, ви́лагодити, направля́ти, напра́вити, (о мног.) понастро́ювати и т. п. що. [Як ду́дку настро́їш, так вона́ гра́є (Чуб. I). Настро́їв лі́ру (Рудан.). Ой ти, Дави́де, свої́ гу́сла стрій! (Колядка). Ти теж (зозу́ле) стро́їла стру́ни моє́ї душі́ (Коцюб.). Нала́годжує свою́ скри́пку (Васильч.). Ви́лагодить скри́пку (Федьк.). Взяла́ гіта́ру, напра́вила її́, натя́гуючи стру́ни (Н.-Лев.)].
-ть радио-антенну – настро́ювати, настро́їти ра́діо-анте́ну;
5) (
перен.) –
а)
кого, что как, на какой лад – настро́ювати, настро́їти, нала́джувати, нала́дити, направля́ти, напра́вити кого́, що як, на яки́й лад (тон). [Се вже при́ятелі Виго́вського про́стих козакі́в так нала́дили (Куліш)].
-ить кого на враждебный лад – настро́їти кого́ воро́же;
б)
кого на что – (подговаривать) намовля́ти, намо́вити кого́ на що и (чаще) що (з)роби́ти, підмовля́ти, підмо́вити, підбива́ти, підби́ти кого́ на що, до чо́го, що (з)роби́ти, (направлять) направля́ти, напра́вити кого́ на що, (насоветывать) нара́ювати, нара́яти, (преимущ. на что-л. плохое) настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчувати, настре́нчити кого́ на що, що (з)роби́ти, (подстрекать) під’ю́джувати, під’ю́дити, підтрою́джувати, підтрою́дити, (наущать) науща́ти, наусти́ти кого́ що (з)роби́ти, призво́дити, призве́сти́ кого́ на що и що (з)роби́ти, (науськивать) нацько́вувати, нацькува́ти, підцько́вувати, підцькува́ти кого́ що (з)роби́ти. [То він намо́вив (підмо́вив, напра́вив) її́ на це (Київщ.). Нара́яли люд на святе́ ді́ло (Стор.). То вони́ настру́нчують та підшпиго́вують, то бо їх ко́ристь (Мирний). Все Васю́ту настре́нчує, щоб із те́бе на ву́лиці знуща́вся (Грінч.). Не хто й наусти́в Ва́рку, як не Дми́трик (Кониськ.). То його́ пани́ч підтрою́див (Харківщ.)].
-ить кого на тяжбу с кем – намо́вити (нара́яти, настру́[е́]нчити, підби́ти) кого́ – позива́тися з ким;
в)
кого против кого, чего – настро́ювати, настро́їти, ста́вити, поста́вити кого́ про́ти ко́го, про́ти чого́, (исподтишка) настру́[е́]нчувати, настру́[е́]нчити кого́ про́ти ко́го, (возбуждать) підбу́рювати, підбу́рити кого́ про́ти ко́го, про́ти чо́го. [Не настру́нчуй дру́гих про́ти йо́го (Мирний). Настре́нчила всіх діте́й про́ти ме́не (Грінч.)].
Настро́енный
1)
см. Надстро́енный;
2) набудо́ваний, наста́влений, намуро́ваний, понабудо́вуваний, понамуро́вуваний;
3) наро́блений, нако́єний, набро́єний;
4) настро́єний, нала́джений, нала́годжений, наладно́ваний, ви́лагоджений, напра́влений, понастро́юваний
и т. п. [Стру́ни тугі́, нала́джені (Коцюб.)];
5)
а) настро́єний, нала́джений, напра́влений. [Було́ тут бага́то мо́лоди, настро́єної романти́чно (В. Петров). Поети́чно напра́влена душа́ (Н.-Лев.)];
б) намо́влений, підмо́влений, підби́тий, напра́влений, нара́яний, настру́нчений, настре́нчений, під’ю́джений, підтрою́джений, нау́щений, нацько́ваний, підцько́ваний;
в) настро́єний, настру́[е́]нчений, підбу́рений.

-ться
1)
см. Надстра́иваться;
2) набудо́вуватися, набудува́тися, понабудо́вуватися; бу́ти набудо́вуваним, набудо́ваним, повабудо́вуваним
и т. п.;
3) (
перен.) настро́юватися, настро́їтися, настру́[е́]нчуватися, настру́[е́]нчитися; бу́ти настро́юваним, настро́єним, настру́[е́]нчуваним, настру́[е́]нченим и т. п.; (собираться) нала́годжуватися, нала́годитися, налашто́вуватися, налаштува́тися, збира́тися, зібра́тися, (забрать себе в голову) навра́титися, наповра́титися. [Знахо́дити шлях до и́ншого се́рця, що й само́ настро́юється в унісо́н до співця́ свого́ інти́много сві́та (Рада). Значні́ гру́пи украї́нського пролетарія́ту, селя́нства та ві́йська настро́єні по-більшови́цькому (Н. Рада). Коли́ думки́ настру́нчилися так, то їх не ле́гко зби́ти з тіє́ї сте́жки (Мирний). Уя́ва у Васи́лька настре́нчувалася вже заздалегі́дь (Корол.). Вже він навра́тився прода́ти свою́ тели́чку, – нічи́м його́ не перекона́єш (Звин.). Коли́ наповра́тилися вкра́сти, то вкраду́ть (Звин.)].
Вы сегодня хорошо -ны – ви сього́дні в га́рному (до́брому) на́строї (в до́брому гу́морі), ви сього́дні га́рно настро́єні. [О! ви настро́єні сього́дні га́рно (Куліш)].
Всё общество явно было -но против этой авантюры – усе́ суспі́льство (громадя́нство) я́вно ((в)очеви́дячки) було́ настро́єне (стоя́ло) про́ти ціє́ї аванту́[ю́]ри;
4) (
вдоволь, сов.) –
а) (
строя здания) набудува́тися, наста́витися, понабудува́ти (досхочу́), (каменные, кирпичные) намурува́тися, попомурува́ти (досхочу́), (о мног.) понабудо́вуватися, понамуро́вуватися;
б) (
настраивая музык. инстр.) настро́їтися, нала́дитися, нала́годитися, наладнува́тися, нанаправля́тися, попостро́їти (досхочу́) и т. п., (о мног.) понастро́юватися и т. п.;
в) (
строя в ряды) нашикува́тися и т. п. Срв. Стро́ить.
Науща́ть, наусти́ть – науща́ти, наусти́ти, (чаще) намовля́ти, намо́вити, підмовля́ти, підмо́вити, призво́дити, призве́сти́ кого́, дава́ти, да́ти при́(з)від (-воду) кому́ на що, до чо́го и що (з)роби́ти, направля́ти, напра́вити кого́ на що и що (з)роби́ти, (о мног.) понауща́ти, понамовля́ти, попідмовля́ти, попризво́дити, понаправля́ти. [Наусти́в його́ і помі́г йому́ (Основа 1862). Намовля́ють дити́ну кра́сти в ма́тери (Проскурівщ.). Не вона́, а вони́ мене́ на це призвели́ (Звин.). До лука́вства призво́дите (Крим.). Ти пови́нен ви́казати товариші́в, бо напе́вне тебе́ хтось призво́див (вкра́сти кожу́ха) (Звин.). Не той зло́дій, хто рука́ми бере́, а той, хто при́звід дає́ (Звин.). Напра́вив його́ вкра́сти (Канівщ.)].
Наущё́нный – нау́щений, намо́влений, підмо́влений, призве́дений, напра́влений, понау́щуваний, пона[попід]мо́влюваний, понапра́вляний.
-ться – науща́тися, намовля́тися, бу́ти нау́щуваним, нау́щеним, намо́влюваним, намо́вленим, понау́щуваним, понамо́влюваним и т. п.
Него́дность
1) неприда́тність, незда́тність, (
зап. незда́лість), неспосі́бність; нікче́мність (-ости).
-ность для питья – неприда́тність до (для) пиття́, непи́тність (-ности).
-ность к употреблению – неприда́тність до вжива́ння, неужи́тність (-ности).
Приводить, привести в -ность что – дово́дити (призво́дити), дове́сти́ (призве́сти́) до неприда́тности що.
Приходить, притти в -ность – роби́тися, зроби́тися неприда́тним (незда́тним, неспосі́бним), (о человеке ещё) нікчемні́ти, знікчемні́ти, ледащі́ти, зледащі́ти (прич. знікчемні́лий, зледащі́лий); см. Приходи́ть 1;
2) негі́дність, паску́дність (-ности).
Срв. Него́дный.
Неудово́льствие – незадово́лення, невдово́лення; срв. Недово́льство. [Обу́рилась і ви́явила йому́ своє́ незадово́лення (Коцюб.). В його́ го́лосі Ма́рко почу́в но́тку чи то невдово́лення, чи то роздратува́ння (Грінч.)].
С -ствием – з незадово́ленням, з невдово́ленням, незадово́лено, невдово́лено, (обычно передаётся конструкцией с прлг. незадово́лений, невдово́лений).
К великому (моему) -ствию – (мені́) на превели́кий жаль, на вели́ке моє́ незадово́лення.
Возбуждать, возбудить -ствие чьё – виклика́ти, ви́кликати незадово́лення (невдово́лення) чиє́.
Иметь -ствие на кого – бу́ти незадово́леним (невдово́леним) з ко́го и ким, (нарекать) ре́мствувати, (диал.) ма́ти ремсть (зуб: храп) на ко́го. [Він на ме́не ремсть ма́є та через те й коня́ не дав до мі́ста (Канівщ.)].
Навлекать, навлечь на себя -ствие чьё – стяга́ти, стягти́ на се́бе незадово́лення чиє́ (диал. жалі́ чиї́), виклика́ти, ви́кликати до се́бе незадово́лення (невдово́лення) чиє́.
Подавать, подать повод кому к -ствию – дава́ти, да́ти при́від кому́ до незадово́лення (до невдово́лення, до жалі́в), спричи́нюватися, спричи́нитися до чийо́го незадово́лення (невдово́лення), призво́дити, призве́сти́ кого́ до незадово́лення (до невдово́лення).
Нищета́ – (в прямом и перен. знач.) убо́зство, (сильнее го́ле вбо́зство), убо́гість, нужде́нність, бі́дність, мізе́рність (-ости), мізе́рія, (редко, ц.-слав.) нищо́та́, (только в прям. знач.) зли́дні (-нів); см. ещё Ни́щенство 2. [Всю́ди розко́ші, бага́тство безме́жне і ту́т-же страше́нне убо́зтво (Загірня). Я запоможу́ твою́ мізе́рність оста́нками мого́ бага́тства (Куліш). Оповіда́ли про свою́ дома́шню мізе́рію (Франко). Насміха́ються сусі́ди з на́ших зли́днів (Куліш). До́ма зли́дні зоста́лися зли́днями, але́ хоч голо́дні не сиді́ли (Грінч.). Хо́че із до́му ви́гнати (мене́) і в зли́дні ки́нути (Самійл.).].
Жить в -те́ – жи́ти (влачить существование: животі́ти, ни́діти) в (при) зли́днях (при вбо́зтві, убо́го), злиднюва́ти. [Ни́діють у те́мряві та зли́днях (Коцюб.)].
Впадать, впасть в -ту́ – дохо́дити, дійти́ до вбо́зтва, бідні́ти, збідні́ти, убо́жіти, зубо́жіти, мізерні́ти, змізерні́ти, перево́дитися, переве́сти́ся на зли́дні, озлидні́ти, оголі́ти, (редко) ни́щіти, зни́щіти, (о мног.) позлидні́ти, поголі́ти. [Були́ коли́сь заможне́нькі, а тепе́р озлидні́ли (Радом.). Не тим на́ші ді́ти поголі́ли, що со́лодко пили́ й ї́ли (Номис). Як Ва́силь збідні́в, так і Они́сько зни́щів (Мирний)].
Впавший в -ту́ – зубо́жі́лий, озлидні́лий.
Доводить, довести кого до -ты́ – дово́дити (призво́дити), дове́сти́ (призве́сти́) кого́ до (го́лого) вбо́зтва (до жебра́цтва, до же́брів), (ввергать) вкида́ти, (в)ки́нути кого́ в зли́дні, (делать нищим) убо́жити, зубо́жити, зголи́ти кого́. «Нищета философии» К. Маркса – «Убо́зтво філосо́фії» К. Ма́ркса.
Обанкру́чивать, обанкру́тить – збанкру́чувати, збанкру́тити, призво́дити, призве́сти́ кого́ до банкру́тства.
-ться, см. Обанкру́теть. -вшийся – збанкруто́ваний.
-ченный – збанкру́чений.
Обма́н – обма́на, мана́, ома́на, облу́да, злу́да (гал.), ошука́нство, ошука́ння, о́шук, ошу́ка, дури́світство, о́бдур (-ру и -ри) (м. и ж. р.). [Не ві́рте, це все обма́на. О́бдур’ю ти зо мно́ю жи́ла (Г. Барв.)].
Явный обма́н – види́ма облу́да, -ме ошука́нство, -мий о́шук и т. д. Обма́ном – о́шуком, обма́ною.
Добыть -ном – ви́туманити, ви́дурити.
Без обма́на – без о́шуку.
Обма́н чувств (призрак) – мана́, ома́на, мара́. [Усе́нький світ – мана́ (Крим.)].
Обма́н зрения, оптич. -ма́н – ома́на, мана́ для о́ка, м. опти́чна.
Вводить (ввести) в -ма́н когопризво́дити (призве́сти) кого́ до облу́ди, до о́шуку и т. д., підво́дити, підве́сти кого́ на облу́ду, на о́шук и т. д., зво́дити, зве́сти кого́; в заблуждение – омиля́ти, омили́ти кого́.
Вдаваться, вдаться (впадать, впасть) в -ма́н – захо́дити (зайти́) в облу́ду, в о́шук и т. д., допуска́тися, допусти́тися облу́ди, о́шуку и т. д.
Обольща́ть, обольсти́ть
1) (
обманывать лестью) уле́щувати, улеща́ти, лести́ти, улести́ти, обле́щувати, обле́стити кого́ чим, слова́ми масти́ти. См. Облеща́ть. [Лести́в моє́ се́рце найкра́щими реча́ми (Куліш). Як ста́ли говори́ти, слова́ми масти́ти, – му́сів-же я з коня́ вста́ти, горі́лки купи́ти].
-ща́ть ласковыми словами – голу́бити слова́ми, реча́ми ласка́вими;
2) (
заманывать, соблазнять), зва́блювати, ва́бити, зва́бити, зна́джувати, зна́дити, спокуша́ти, спокуси́ти, мани́ти, змани́ти, підма́нювати, підмани́ти, ома́нювати, омани́ти, підхо́дити, підійти́, зво́дити, зве́сти кого́. [Зва́бив (спокуси́в) він мене́ грі́шми вели́кими. Зна́джує бага́тством та життя́м у розко́шах. Мани́в наді́ями. Ома́нює люде́й нездійсне́нними мрі́ями. Підійшо́в мене́ слова́ми лести́вими. Чорт не спить, а люде́й зво́дить].
-ща́ть, -сти́ть девушку – зво́дити, зве́сти́, підма́нювати, підмани́ти ді́вчину; (переносно) зави́ти, покри́ти ді́вчину; (вообще женщину) спокуша́ти, спокуси́ти; призво́дити, призве́сти́ до гріха́ з ким.
Обольщё́нный
1) у[об]ле́щений;
2) зва́блений, зна́джений, споку́шений, зма́нений, підма́нений, ома́нений, зве́дений.

-ная девушка – зведени́ця, по́критка.
Быть -ной кем – покри́тися з ким.
Ополча́ть, ополчи́ть кого
1) узбро́ювати, узбро́їти кого́, споряджа́ти, споряди́ти у ві́йсько;
2)
против кого – обу́рювати, обу́рити на (про́ти) ко́го, призво́дити, призве́сти́ до повста́ння про́ти ко́го;
3) збира́ти, зібра́ти полки́.

Ополчённый – узбро́єний, споря́джений у ві́йсько.
Отча́яние – ро́зпач (-чу) (м. р.) и (-чи) (ж. р.), розпу́ка, від[од]ча́й, безнаді́я. [Гля́ну на ді́вчину – бліда́, грізна́, сама́ ро́зпач гірка́я (М. Вовч.). Страшна́ безнаді́я німа́ стисну́ла їй ду́шу (Грінч.). Крик, по́вний одча́ю (Крим.). Уда́рила з розпу́ки об по́ли рука́ми (Г. Барв.)].
Предаваться -нию, см. Отча́иваться.
Приходить, прийти в -ние – впада́ти, впа́сти в ро́зпач, в розпу́ку, в безнаді́ю, збезнаді́їтися.
Приводить в -ние – дово́дити (призво́дити) до ро́зпачу кого́.
Я в -нии, что не могу этого для вас сделать – мене́ аж ро́зпач бере́, що не мо́жу вам цього́ зроби́ти.
Под влиянием -ния, с -ния – з розпачу, з одчаю.
С -нием – розпа́чливо.
Полный -ния – розпа́чливий, розпу́чливий. [Гля́нула на йо́го розпа́чливим по́глядом].
Оши́бка – по́ми́лка, о́(б)ми́лка, по́хибка, хи́ба. [Ортографі́чні по́милки́, по́хибки. По́милка за фальш не йде́ = -ка в фальшь не ставишся].
По -ке – у поми́лку, по́милкою; см. Оши́бочно.
Он сделал это по -ке – він зроби́в це в по́милку, помилко́во, по́милкою, помили́вшись.
Вводить (ввести) в -ку – змиля́ти, змили́ти кого́, призво́дити, призве́сти кого́ до по́милки, приво́дити, приве́сти на заві́д.
Впадать (впасть) в -ку – допуска́тися, допусти́тися по́милки.
См. Ошиба́ться.
-ка в счёте – рахунко́ва по́милка.
-ка за -кой, -ка на -ке – по́милка за по́милкою, по́милка на по́милці.
Вкралась -ка – тра́пилася по́ми́лка.
Побужда́ть, побуди́ть кого к чему – спону́кувати и спонука́ти, спону́кати, підго́нити, підігна́ти, підбу́джувати, підбуди́ти, приму́шувати, приму́сити, зму́шувати, зму́сити, призво́дити, призве́сти́, порива́ти, порва́ти, підійма́ти, підня́ти, поруша́ти и -ру́шувати, пору́шути, зруша́ти и зру́шувати, зру́шити, подвига́ти, подви́гнути; (склонять) підохо́чувати, підохо́тити, підра́джувати, підра́дити, (воспламенять) запа́лювати, запали́ти кого́ до чо́го и на що. [Підго́нюй його́ військо до похо́ду (Куліш). Шевче́нкове сло́во порива́є й до́сі до боротьби́ за світ і во́лю (Грінч.). Напе́вне тебе́ хтось призво́див кра́сти. Як тебе́ сумлі́ння пору́шило ота́к зроби́ти? Не зна́ю, що ме́не підра́дило вкра́сти].
Какие причины -дили вас к преступлению? – які́ причи́ни спону́ка́ли (призвели́) вас до просту́пства, зру́шили (пору́шили, підняли́) вас на просту́пство (злочи́нство)?
Что -дило вас оставить службу? – що спону́ка́ло (приму́сило) вас поки́нути пра́цю?
-ди́ его чем-нибудь заняться делом – піджени́ (пору́ш, підохо́ть) його́ чим-не́будь узя́тися до ді́ла.
Это обстоятельство -дило меня ускорить свой от’езд – ця обста́вина підігна́ла (приму́сила, зму́сила) мене́ приско́ри́ти свій від’ї́зд.
Побужда́емый – спону́куваний, підго́нений, підохо́чуваний.
Побуждё́нный к чему – спону́каний, зму́шений, призве́дений до чо́го.
Подводи́ть, подвести́ и подве́сть
1) (
кого к кому, к чему, что подо что) підво́дити, підве́сти́ кого́ до ко́го, до чо́го. [Підвели́ йому́ коня́].
-ди́ть стены под крышу – виво́дити, ви́вести сті́ни.
-ди́ть фундамент подо что – підмурі́вок підмуро́вувати (підмурува́ти) під що.
-ди́ть итоги – підсумо́вувати (підсумува́ти), підбива́ти, підби́ти раху́нки́.
Живот(ы) от голода подвело́ – з го́лоду живі́т затягло́ (животи́ позатяга́ло), з го́лоду аж живі́т запа́вся;
2) (
переносно) підво́дити, підве́сти́ на що, під що, призво́дити, призве́сти на що, до чо́го. [Він усі́х нас підві́в на ли́хо. Призвели́ його́, щоб потя́г з ба́тькової скри́ні гро́шей];
3) (
под наказание) підво́дити, підве́сти, підневі́джувати, підневі́дити;
4) (
обмануть) підво́дити, підве́сти, підма́нювати, підмани́ти, підду́рювати, піддури́ти. [Ти-ж мене́ підмани́ла, ти-ж мене́ підвела́. Обіця́в, та й піддури́в].
Подведё́нный – підве́дений, призве́дений до чо́го; підма́нений, підду́рений; підневі́джений.
-ный счёт – підби́тий, підсумо́ваний раху́нок.
-ный итог – підби́та су́ма.
Подстрека́ть, подстрекну́ть кого чем, к чему (побуждать, поощрять) – підбива́ти, підби́ти кого́ на що, підохо́чувати, підохо́тити кого́ до чо́го, підстру́нчувати, підстру́нчити, підстру́нювати, підстру́нити, піджи́г[ґ]увати, піджи́ґнути, підштри́кувати, підштри́кну́ти кого́ чим; срв. Побужда́ть, Поощря́ть. [Сатана́ зна, чим підштрикну́ти (Квітка)].
-ка́ть друг друга – підохо́чувати оди́н (одне́) о́дного.
-ну́ть чьё-л. любопытство – збуди́ти, підштрикну́ти чию́сь ціка́вість.
-ть кого против кого (возбуждать) – намовля́ти, намо́вити, підмовля́ти, підмо́вити, направля́ти, напра́вити, підбу́рювати и підбуря́ти, підбу́рити кого́ проти ко́го и на ко́го, підстру́нчувати, підстру́нчити, підстрю́чувати, підстрю́чити, підстро́чувати, підстрочи́ти, під’ю́джувати, ю́дити, під’ю́дити кого́ проти ко́го, на ко́го; срв. Возбужда́ть 2, Подгова́ривать (против кого). [І поча́в люде́й ю́дити на Степа́на. Під’ю́див мене́ на вас. Це він його́ підстрочи́в].
-ть к чему (подущать на что) – призво́дити, призве́сти до чо́го и на що, при́звід (напра́ву, пону́ку) дава́ти, да́ти кому́ до чо́го, підво́дити, підве́сти кого́ до чо́го и на що, піджи́ґувати, піджи́ґну́ти, нашти́рювати, нашти́рити, підштри́кувати, підштри́кну́ти, підш[с]ти́рувати, підш[с]ти́рити кого́ на що, підшто́вхувати, підштовхну́ти до чо́го, намошто́рювати, намшто́рити, підцю́кну́ти кого́ на що, до чо́го (роби́ти що). [Вона́ його́ на все лихе́ призво́дить (Київщ.). Не той зло́дій, хто рука́ми бере́, а той, хто при́звід дає́ (Київщ.). Нас на то́є підвела́. А баби́ все нашти́рують (Коцюб.). Оди́н о́дного підшто́вхував до війни́ з козака́ми (Куліш). Підцю́кнула нечи́ста си́ла].
Подуща́ть, подусти́ть кого на что (подучать) – науща́ти, наусти́ти, призво́дити, призве́сти кого́ на що (кого́ що роби́ти), навча́ти, навчи́ти, направля́ти, напра́вити кого́ на що. См. Подуча́ть 3. [Дми́трик наусти́в Ва́рку (Кон.). Вони́ мене́ на це призво́дили (Звин.)].
Понужда́ть, понуди́ть – понука́ти, (с)пону́кувати и спонука́ти, спону́кати, приму́шувати, приму́сити, си́лувати, приси́лувати, призво́дити, призве́сти́, приганя́ти, пригна́ти, нагли́ти, кого́ до чо́го.
Нужда его к этому -ла – убо́зтво його́ до цьо́го призвело́.
-ди́ть кого к выполнению обязательства – приму́сити кого́ ви́конати зобов’я́зання (до ви́кона́ння зобов’я́заннів).
-да́ть кого к работе – приганя́ти кого́ до робо́ти.
-да́ть кого к торопливости – нагли́ти кого́ до по́спіху.
Понужда́емый – пону́куваний, пе́ртий. [Ча́сто добува́вся до пусти́х хат, пе́ртий го́лодом, і ша́рив на-по́темки по кута́х (Франко)].
Понуждё́нный – спону́каний, приму́шений, призве́дений.
Понужда́ющий – спону́к(ув)а́льний, пону́кувальний.
Приводи́ть, привести́ и приве́сть
1) приво́дити, приве́сти́, припрова́джувати, припрова́дити, (
во множ.) поприво́дити, поприпрова́джувати кого́ куди́, до ко́го, до чо́го. [Приво́дить він до то́го де́рева вовкі́в (Рудч.). Узя́в її́ стари́й жо́внір за бі́лую ру́ку, припрова́див Каньо́вському на вели́ку му́ку (Гр.)].
-веди́те его ко мне – приведі́ть його́ до ме́не.
Если откажется, силою -веди́те его сюда – якщо відмо́виться, то си́лою припрова́дьте його́ сюди́;
2) дово́дити, дове́сти́, призво́дити, призве́сти́, приво́дити, приве́сти́ до чо́го, справля́ти, спра́вити, спрова́джувати, спрова́дити, (
являться причиной, содействовать) спричи́нюватися, спричини́тися до чо́го. [Яки́й до́брий у Ки́їві був ґрунт для грома́дських організа́цій і як він справля́в їх до націона́льного пита́ння, ба́чимо з то́го, що… (Єфр.)].
-води́ть (-вести́) дело к концу, к окончанию – дово́дити (дове́сти́) спра́ву до кінця́, до кра́ю.
Всё это -во́дит к тому, что… – все це дово́дить (при(з)во́дить, спричи́нюється) до то́го, що… [Безупи́нна пра́ця важка́ та ха́тнє ли́хо за оста́нні роки́ призвели́ до то́го, що да́вня та сла́бість знов поверну́ла (Єфр.). За́мість щоб зроби́ти вели́ку кори́сть, «Кра́шанка» вчини́ла ті́льки шко́ду, приві́вши до то́го, що лю́ди почали́ перебира́ти старі́ кри́вди (Грінч.)].
Одинаковые причины всегда -во́дят к одинаковым следствиям – одна́кові причи́ни призво́дять за́вжди до одна́кових і на́слідків (Єфр.).
-води́ть к недоразумениям, к нежелательным последствиям – дово́дити (дове́сти́), призво́дити (призве́сти́) до непорозумі́ннів, до неба́жаних на́слідків. [Коцюби́нський дава́в такі́ и́ноді вказівки́, які́ дово́дили по́тім до я́вних непорозумі́ннів (Єфр.)].
-вести́ к моральному падению, к погибели, к тюрьме – призве́сти́ до мора́льного зане́паду, дове́сти́ до поги́бели, заве́сти́ в поги́бель, до тюрми́. [Гляди́ ті́льки, щоб тебе́ сі думки́ не завели́ у поги́бель (Квітка). Всі ті в його́ житті́ поді́ї, що завели́ його́ в кінці́ до тюрми́ (Васильч.)].
-вести́ к мысли, к предположению кого – наверну́ти кого́ на ду́мку, на га́дку.
Это -вело́ меня к твердому убеждению – це довело́ мене́ до твердо́го переко́на́ння.
-води́ть (-вести́) своё намерение, замысел в исполнение – дово́дити (дове́сти́) до ді́ла, справди́ти свій на́мір, за́дум. [Чи був-же у нас таки́й случа́й, щоб ми свій за́дум до ді́ла довести́ зумі́ли по́тай Ри́му (Куліш)].
-вести́ в исполнение приговор, решение суда – ви́конати при́суд, ви́рок су́ду. [Тепе́р я сам обсто́юю за тим, щоб ви́конати при́суд той нега́йно (Грінч.). Руфі́н зазда́легі́дь прийма́є ви́рок і про́сить ви́конать його́ скорі́ше (Л. Укр.)].
Куда -ведё́т нас эта тропинка? – куди́ ви́веде нас ця сте́жка?;
3) (
ссылаться на что-л.) наво́дити, наве́сти́ (во множ. понаво́дити), подава́ти, пода́ти, прито́чувати, приточи́ти що.
-води́ть примеры, факты, доводы, доказательства, причины, соображения и т. п. – наво́дити при́клади, фа́кти, до́води, до́кази, причи́ни, мірко́вання. [Наведу́ хоч оди́н при́клад (Грінч.)].
-води́ть текст, отрывок, цитату из какого-л. автора, источника – наво́дити, подава́ти текст, ури́вок, цита́ту з яко́го а́втора, джерела́. [Але неха́й да́лі гово́рять сами́ автори́, – подаю́ їх статті́ по́вним пере́кладом (Грінч.)].
-веду́ здесь его слова – наведу́ (пода́м) тут його́ слова́.
Журнальная статья, которую -во́дим ниже – стаття́ з часо́пису, котру́ подаємо́ (наво́димо) да́лі;
4)
-води́ть кого-л. в чувство, в сознание, в память – приво́дити, приве́сти́ до па́м’яти, до прито́мности кого́, тверези́ти, отверези́ти, очути́ти, опам’ята́ти кого́. [Це очути́ло тро́хи Корні́я; він підві́вся і махну́в руко́ю (Грінч.). Скі́лькись шкля́но́к холо́дної води́, ви́сипаної йому́ на го́лову привели́ його́ до прито́мности (Крим.)].
-вести́ в восторг, в восхищение кого – ки́нути в за́хват, захопи́ти кого́.
-вести́ кого в уныние – засмути́ти кого́, завда́ти су́му кому́.
-вести́ о отчаяние – в ро́зпач (в)ки́нути кого́, до ро́зпачу дове́сти́ кого́.
-вести́ кого в (крайнее) удивление в изумление – (вели́ким ди́вом, надзвича́йно) здивува́ти кого́.
-води́ть, -вести́ в ужас кого – сповня́ти, спо́внити жа́хом кого́, завдава́ти, завда́ти (и наганя́ти, нагна́ти) жа́ху, страху́ кому́, жаха́ти, вжахну́ти кого́.
-води́ть в негодование – обу́рювати (обу́рити) кого́.
-води́ть в ярость – люти́ти, розлюти́ти кого́, роздрато́вувати, роздратува́ти кого́.
-вести́ кого в тупик, в затруднение, в замешательство – загна́ти кого́ на слизьке́, на лід посади́ти.
-вести́ в краску кого – засоро́мити кого́, завда́ти со́рому, сти́ду кому́.
-вести́ к послушанию – до по́слуху кого́ дове́сти.
-вести́ в порядок что-л. – упорядкува́ти що, лад (поря́док) да́ти чому́, зроби́ти лад в чо́му; срв. Поря́док.
-вести́ в беспорядок что-л. – до бе́зладу дове́сти́, призве́сти́ що, (дела, счета, мысли) заплу́тати (спра́ви, рахунки́, думки́).
-вести́ в хорошее состояние – дове́сти́ до пуття́, наве́сти́ на пуття́.
-вести́ в разорение кого – до руї́ни дове́сти́ кого́.
-води́ть в движение что-л. – дава́ти (да́ти) рух чому́, пуска́ти (пусти́ти) в рух що, дви́гати (двигну́ти) що, да́ти розгі́н чому́. [(Ро́зум) страшну́ маши́ну сю спору́див і вмі́є дви́гати важки́м знаря́ддям (Куліш)].
-води́ть, -вести́ кого к присяге – бра́ти (взя́ти) з ко́го при́ся́гу, відбира́ти (відібра́ти) від ко́го при́ся́гу;
5) дово́дити, дове́сти́, да́ти.

Не -веди́ Господи – не доведи́ Го́споди (Бо́же).
Не -вё́л Бог увидеться с ним – не дав Бог з ним поба́читися.
-ведё́т ли меня Бог побывать в тех местах? – чи дасть мені́ Бог побува́ти в тих місця́х?
6) приво́дити, приве́сти́.

Корова -вела́ телёночка – коро́ва теля́тко привела́;
7)
арифм. – зво́дити, зве́сти́ до чо́го.
-вести́ дроби к одному знаменателю – звести́ дро́би до одного́ знаме́нника.
Приведё́нный
1) приве́дений, припрова́джений;
2) дове́дений, при(з)ве́дений;
3) наве́дений, по́даний.

-ные выше слова – наве́дені попере́ду слова́;
4)
арифм. – зве́дений.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Отчаяние, отчаянье – розпач; розпука; відчай, безнадія:
в отчаянии – в розпуці (в розпачі, у відчаю);
впадать, впасть (приходить, прийти) в отчаяние – удаватися, удатися (упадати, упасти, поринати, поринути) у розпуку (у розпач, у відчай), піддаватися розпуці, розпачувати;
охватывает отчаянье – охоплює відчай;
под влиянием отчаяния – з розпачу, з відчаю;
полный отчаяния – розпачливий, розпу́чливий;
приводить, привести в отчаяние кого – доводити (призводити), довести (призвести) до розпуки (до розпачу, до відчаю);
приходить, прийти в отчаяние – впада́ти, впа́сти в ро́зпач, в розпу́ку, в безнаді́ю, збезнаді́їтися;
с отчаянием – розпачливо;
с отчаянием в голосе – відчайним голосом; розпучливо;
я в отчаянии, что не могу… – мене аж розпука (розпач, відчай) бере, що не можу…
[Гля́ну на ді́вчину – бліда́, грізна́, сама́ ро́зпач гірка́я (М. Вовчок). Страшна́ безнаді́я німа́ стисну́ла їй ду́шу (Б.Грінченко). Уда́рила з розпу́ки об по́ли рука́ми (Г. Барвінок). Гля́нула на йо́го розпа́чливим по́глядом (АС). Відчай — це страх без надії (Р.Декарт). Як приємно впадати в безнадійний відчай. Це дає право дутися на весь світ (Ж.-П.Сартр). Проте відчай не брався його. Дуже-бо багато він перетерпів, щоб ще впадати в відчай (І.Багряний). — В кожнім разі, Санчо, прошу тебе, не впадай на дусі, — підбадьорював його Дон Кіхот. — А в моїй безстрашності ти сам зараз пересвідчишся. — Та дасть Біг, не впаду вже, — відповів Санчо (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). На тому горищі бакаляр пережив чимало сумнівів, спокус, тріумфів і поразок, плачів із розпуки та радощів молодості, що ними легковажить, а чи гордує життя доросле, і про які в нього лишилися туманні спогади, поточені забуттям (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Розпач із невблаганною очевидністю стверджує себе як єдину автентичну реацію на нонсенс життя (В.Шовкун, перекл. М.Турньє). Я міркував тверезо, без розпачу. З розпачем думаєш про інших (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері)].
Обговорення статті
Убыток – збиток, шкода; (потеря) втрата:
быть (находиться) в убытке, терпеть убытки – мати збитки (втрати), зазнавати збитків (втрат); утратити на чому;
быть не в убытке – не мати збитків (втрат), не втратити на чому;
вводить, ввести в убыток, в убытки кого – доводити, довести до втрати, до втрат кого; доводити, довести до збитків кого; збитки робити кому;
возмещать убытки – відшкодовувати збитки (втрати); вертати, покривати втрати;
нанесённые убытки – завдані збитки, завдана шкода;
причинять, причинить, наносить, нанести убытки кому – завдавати, завдати втрат (збитків) кому; утрати (збитки, шкоду) робити кому; утрат (збитків, шкоди) наробити кому; призводити, призвести до збитків (втрат) кого, спричинювати, спричинити збитки кому;
он не в убытке от чего – він нічого не втрачає від цього;
терпеть, потерпеть, нести, понести убыток на чём – зазнавати, зазнати втрати (утрачати, утратити) на чому; мати втрату; набратися втрат; (иногда) прокидати, прокинути на чому.
[На тому заробиш, на тому прокинеш (Сл. Гр.).
Загуде, заклекоче вода, ламаючи містки, зносячи хисткі перепони, несучи за собою людям шкоди та втрати (Панас Мирний). Ганебний прибуток гірший за збиток (Публій Сір). Боятися збитку — не мати прибутку]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вводить – вво́дити (вво́джу, вво́диш), впрова́джувати, -джую, -джуєш. Вводить закон в жизнь – запрова́джутати зако́н до життя́; вводить закон в действие – надава́ти си́ли зако́нові; вводить в заблуждениепризво́дити до поми́лки кого́.
Поводить, повести
1) (
кого, куда, где) поводи́ти, -джу́, -диш, пове́сти, -веду́, -веде́ш;
2) (
к чему) призво́дити, призве́сти (до чо́го);
3) (
задержать кого) поволово́дити, -джу, -диш.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Вызывать – кликати; викликати. Вызывать что (быть причиною чего) – призводити до чого; спричиняти що; спричинятися до чого. Вызывать кого на что – зрушити кого на що. Это вызывается (многими причинами) – це залежить від (багатьох причин).
Грех – гріх. Вводить в грех – на гріх; до гріха призводити; до гріха доводити. Есть тот грех – ніде, нема де гріха потаїти; нема де правди діти. С грехом пополам – так-сяк; через верхи.
Отчаяние – розпач; розпука; відчай. Приходить в отчаяние – впадати в розпач. Приводить в отчаяние – доводити (призводити) до розпачу кого. Я в отчаянии, что не могу – мене аж розпач бере, що не можу. Полный отчаяния – розпачливий. Под влиянием отчаяния – з розпачу. С отчаянием – розпачливо.
Ошибка – помилка; похибка. По ошибке – помилково. Вкралась ошибка – трапилася помилка. Исправлять ошибку – виправляти помилку. Впадать в ошибку – допускатися помилки. Вводить в ошибкупризводити кого до помилки.
Убыток – втрата. Продавать с убыткомсм. Продавать. Причинять, наносить убытки – завдавати втрати; призводити до втрати. Возмещать убытки – вертати, покривати втрати; відшкодовувати втрати. Потерпеть, понести убытки – мати втрату; зазнати, набратися втрат.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вводить
• Вводить, ввести в грех
– доводити, довести до гріха; на гріх підводити, підвести; на гріх (до гріха) призводити, призвести.
• Вводить, ввести в заблуждение кого
– уводити, ввести в оману кого; навівати, навіяти помилку кому; збивати, збити на помилку кого; (давн.) омиляти, омилити кого. [Чого плачеш, моя мила? Мене доля омилила. Сл. Гр.]
• Вводить, ввести в обман кого
– уводити, ввести в обман (в оману) кого; дурити, одурити (обдурювати, обдурити, піддурювати, піддурити, підманювати, підманити) кого; туманити, затуманити (отуманювати, отуманити) кого; (образн.) підвезти воза кому.
• Вводить, ввести в ошибку
– уводити, ввести в помилку; призводити, призвести до помилки.
• Вводить, ввести в расходы кого
– доводити, довести (призводити, призвести) до втрат (до втрати, до видатків) кого.
• Вводить, ввести в соблазн кого
– уводити, ввести, привести (призводити, призвести) до спокуси кого; спокутувати, спокусити кого; знаджувати, знадити кого.
• Вводить, ввести в строй
(произв.) – уводити, ввести до ладу.
• Вводить, ввести в стыд кого
– сорому (стида) завдавати, завдати кому; засоромлювати, засоромити кого. [Дівчино моя, чи ж ти там бувала, Що ти мені молодому стида завдавала? Сл. Гр.]
• Вводить, ввести в убыток
– доводити, довести до втрати (до шкоди); призводити, призвести до збитків (до втрати).
Вгонять
• Вгонять, вогнать в гроб
(устар. разг.) – заганяти, загнати в могилу (у гріб, на той світ); впроваджувати, впровадити (доводити, довести) до гробу; (тільки докон.) замучити до смерті.
• Вгонять, вогнать в краску кого
– примусити червоніти, почервоніти кого; завдавати, завдати сорому (стида) кому.
• Вгонять, вогнать в пот кого
(разг.) – примусити пріти, упріти, попріти кого; (тільки недокон.) піт гонити з кого.
• Вгонять, вогнать в расход
призводити, призвести до видатків (до витрат).
• Вогнать в руку, в ногу что-либо
– підколоти руку, ногу чим; загнати скалку (дерево) в руку, в ногу. [Оце бігла та так терниною ногу підколола. Сл. Гр.]
Влечь
• Влечёт к кому, к чему
– тягне (вабить, пориває) до кого, до чого.
• Влечь за собой что
(перен.) – вести за собою що; спричиняти, спричинювати що; спричинитися, спричинюватися до чого; призводити до чого. [Ця помилка веде за собою тяжкі наслідки (призводить до тяжких наслідків). Прус.]
Грех
• Без греха века не проживёшь
– чоловік не ангел, щоб не согрішив. Пр. Без гріха чоловік не проживе. Пр. Доки чоловік живе, доти грішить. Пр.
• Брать, взять, принимать, принять на себя грех
(разг.) – брати, узяти, приймати, прийняти гріх на себе; брати, узяти відповідальність на себе; відповідати, відповісти за чиюсь провину.
• Вводить в грех кого
– до гріха доводити кого; на гріх (до гріха) призводити кого; на гріх підводити кого.
• Взводить, взвести грех на кого
– класти, покладати, покласти гріх на кого.
• Грех да беда на кого не живёт
– гріх по дорозі біг та на нас плиг. Пр. Усяка людина своє лихо має. Пр. Без гріха та без лиха не проживеш. Пр. Усяк чоловік не без гріха. Пр. Нема чоловіка без вади. Пр. Де люди, там і лихо. Пр. Лиха не шукай, воно само тебе знайде. Пр. Лихо приключки шукає. Пр. Гріх по людях ходить. Пр. Ніхто не без гріха. Пр. Нема слободи без біди. Пр. На всяку деревину птах сідає, усяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр.
• Грехи любезны доводят до бездны
– що тіло любить, теє душу губить. Пр.
• Долго ли до греха
– до гріха доводити кого; на гріх (до гріха) призводити кого; на гріх підводити кого.
• Есть такой грех
(разг.) – було таке; ніде (нема де) правди діти.
• За ним водится этот грех
– він має цю хибу (ваду); він хибує (гріхує) на це.
• Искупать, искупить, заглаживать, загладить грех
– покутувати, спокутувати, відпокутувати гріх; покривати, покрити (загладжувати, загладити) гріх.
• Как на грех
– як (мов) на біду (на нещастя).
• Мой грех
– мій гріх; моя вина (провина, причина).
• Не грех ему и отдохнуть
(разг.) – не гріх (не погано було б, не завадило б) йому й відпочити.
• Не получивший разрешения от греха
– нерозгрішений.
• От греха не уйдёшь
– від гріха не втечеш; на гріх не спасешся.
• Отпустить грехи кому
– розгрішити кого.
• Рада бы душа в рай, да грехи не пускают
– рада б душа в рай, та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за пана, та пан не бере. Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр.
• С грехом пополам сделал что
– сяк-так (абияк, з бідою, через верхи) зробив що.
• Совершить грех, взять грех на душу
– учинити гріх; узяти гріх на душу; гріха зажити.
• Сознаваться в грехах
– визнавати (признати) свої гріхи.
• Утаивать грех на исповеди
(религ.) – приховувати гріх на сповіді; попа в решеті возити.
• Что (нечего) греха таить
(разг.) – ніде (нема де) правди діти; ніде (нема де) гріха потаїти.
Заблуждение
• Быть, находиться, пребывать в заблуждении
– бути в облуді (в омані); помилятися; блудити.
• Вводить, ввести в заблуждение кого
– заводити, завести у помилку (в оману) кого; призводити, призвести до помилки (до облуди) кого; збивати, збити на помилку кого; упроваджувати, упровадити у блуд кого; ошукувати, ошукати (іноді омиляти, омилити) кого; на хибний шлях ставати, поставити кого; збивати, збити з правдивого шляху кого; дурити, піддурити (здурити) кого.
• Впадать, впасть в заблуждение
– помилятися, помилитися; западати, запасти в облуду (в оману, іноді в блуд).
• Вывести кого из заблуждения
– з’ясувати (показати) кому його помилку; (образн.) очі розкрити кому; (зрідка) з облуди (з омани, іноді з блуду) вивести кого.
Карман
• Бить по карману кого
– бити по гаманцю (по кишені) кого; трусити (витрушувати) кишені кому; призводити до великих утрат (витрат) кого.
• Держи карман [шире]!
(разг. ирон.) – підставляй поли!; наставляй кишеню!; узавтра з лишком!; дам, дам — коли б лиш здоров зносив!; дідька лисого!; овва!; не діждеш!; чорта з два!
• Дружба дружбой, а в карман не лезь
– дружок, дружок, та не твій пиріжок. Пр. Хоч ми брати, а наші кишені не сестри. Пр.
• Залезать, заезжать в чужой карман
– залізати до чужої кишені.
• Иметь кого в кармане
– мати (тримати) кого в кишені (у жмені).
• Карман дыряв
– дірява кишеня; кишеня гроші сіє.
• Карман трещит от чего
(перен. разг.) – на кишеню важко від чого, це на гроші утратно.
• Класть, положить себе в карман
– класти, покласти собі до кишені (в кишеню); привласнювати, привласнити (присвоювати, присвоїти) чуже.
• Набить карман
– напхати (набити) кишеню; нагріти руки коло чого, на чому.
• Невзначай рука в чужой карман попала
– до своєї торби ліз, а з дядькової витяг. Пр. Гуманський дурень з чужого воза брав, а на свій ховав. Пр.
• Не по карману нам
– не з нашою кишенею; не з нашими грошиками (достатками); задорого для нас; не вистачає нам грошей; купила не стане нам (у нас); (жарт.) купило притупило.
• Он за словом в карман не лезет
(разг.) – він по слово до батька не бігає; він по слово далеко не ходить; він слова [ніде] не позичає; він має язика не в кишені.
• По чужим карманам не иди
– людям у руки не заглядай.
• Толстый, полный, тугой… карман у кого
(разг.) – повна (повнісінька, туго набита) кишеня (калитка) у кого; повну (повнісіньку, туго набиту) кишеню (калитку) має хто.
• Тощий, пустой… карман у кого
(разг.) – у кишені гуде; у кишені вітер гуде (свище, гуляє); у кишені дідька має хто; у кишені пусто; в одній кишені смеркає, а в другій світає; в одній кишені пусто, а в другій нема нічого; має діряву кишеню хто (дірява кишеня у кого).
• Тряхнуть карманом
(разг.) – брязнути (труснути) калиткою (капшуком).
Наводить
• Наводить красоту
(разг. ирон.) – чепурити; чепуритися; додавати краси; (іноді) наводити красу.
• Наводить критику
(разг.) – критикувати.
• Наводить, навести [внешний] лоск на кого
(перен. разг.) – давати, дати (зовнішній, зверхній) блиск (полиск) кому; надавати, надати (зовнішнього, зверхнього) блиску (полиску) кому.
• Наводить, навести на грех кого
призводити, призвести до гріха кого.
• Наводить, навести на кого подозрение
– накидати, накинути на кого підозру.
• Наводить, навести на путь кого
(перен.) – направляти, направити на шлях кого; наводити, навести кого на пуття; напучувати, напутити кого; показувати, показати стежку кому; давати, дати навід кому.
• Наводить, навести на ум (на разум) кого
– наводити, навести на розум кого; напоумляти, напоумити кого. [Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе. Номис.]
• Наводить, навести порядок
– давати, дати лад (порядок).
• Наводить, навести скуку на кого
– наводити, навести (наганяти, нагнати) нудьгу (нуду, нудоту) на кого; завдавати, завдати нудьги кому; (тільки докон.) занудити кого.
• Наводить, навести справки о ком, о чём
– брати, узяти довідку про (за) кого, про (за) що; довідуватися, довідатися про (за) кого, про (за) що.
• Наводить, навести тень
(перен.) – напускати, напустити туману; наводити, навести тінь; затінювати, затінити.
• Наводить, навести чистоту
– прибирати, прибрати (чепурити, причепурити).
Обман
• Вводить, ввести в обман кого-либо
– уводити, увести в оману кого; підходити, підійти оманою кого; підводити, підвести на облуду кого; призводити, призвести до облуди кого; дурити, одурити (обдурювати, обдурити, піддурювати, піддурити, підманювати, підманити) кого; ошукувати, ошукати (підводити, підвести, зводити, звести) кого; (образн.) підвозити, підвезти воза кому. [Мені було соромно і сумно. Сумно — бо я видав книгу, яка попри всі мої добрі заміри вводила читача в оману. Смолич.]
• Впадать, впасть в обман
– заходити, зайти в облуду; обманюватися, обманутися (обдурюватися, обдуритися, ошукуватися, ошукатися).
• Добыть обманом что-либо
– здобути обманом (оманою) що; видурити (витуманити) що.
• Не дать в обман
– не дати себе обдурити (ошукати); не датися одурити.
• Обманом много не наторгуешь
– обманом баришів не наживеш. Пр.
Показывать
• И глаз не показывает куда и кому
(разг.) – і очей не явить (не появляє) куди, до кого; і очей не показує (не навертає) куди, до кого; і не навертається куди, до кого.
• И носа из избы не показывает, не покажет
– і носа з хати не витикає, не виткне (не показує, не покаже).
• Не показывать вида
(те саме, що) Не подавать, не подать, не показывать, не показать вида (виду). Див. вид.
• Показать, где раки зимуют
(фам.) – показати, де раки зимують; показати, де козам роги правлять (утинають).
• Показать кузькину мать кому
(груб. разг.) – показати кому (знатиме хто), де козам роги правлять (утинають) (де раки зимують); дати (завдати) гарту (перегону) кому.
• Показывать нос туда, где…
(разг.) – поткнути (показати) носа туди, де…
• Показывать, показать вид
– удавати, удати.
• Показывать, показать когти (зубы)
– вистромляти, вистромити (показувати, показати) кігті (пазури); вишкіряти, вишкірити (показувати, показати) зуби; огризатися, огризнутися.
• Показывать, показать кукиш кому
(разг.)Див. кукиш.
• Показывать, показать [на] дверь кому
Див. дверь.
• Показывать, показать пальцем (пальцами) на кого-то
(те саме, що) Пальцем показывать (тыкать, указывать) на кого, на что. Див. палец.
• Показывать, показать пример
– показувати, показати (давати, дати) приклад; (негат. також) давати, дати призвід до чого; призводити, призвести до чого.
• Показывать, показать рукой на кого
– скидати, скинути (показувати, показати) рукою на кого.
• Показывать, показать себя
– показувати, показати (виявляти, виявити) себе.
• Показывать, показать спину
– показувати, показати спину; п’ятами накивати.
• Показывать, показать товар лицом
(разг.)Див. лицо.
• Показывать, показать пятки
Див. пятки.
• Показывать, показать язык кому-либо
– язика (язик) показувати, показати кому; (тільки докон. розм.) язика висолопити кому.
• Я тебе покажу!
(разг. фам.) – я тобі покажу!; дамся тобі взнаки!

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Призво́дити, -джу; -диш, призвести́, -веду́, -де́ш
1) до чо́го –
вызывать, вызвать на что;
2)
быть, стать причиною чего;
3)
склонять, склонить к чему;
4)
способствовать чему.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Вызывать, вызвать, -ся
1) кликати, виклика́ти, викликати, покликати, -ся
; в. на суд (об истце) – (за)позива́ти, запозва́ти кого́;
2) (
быть, послужить причиной чего) – спричинювати, спричинити що, споводува́ти (СЖМ), спричинятися, спричинитися до чо́го; многие причины вызывают это, это вызывается многими причинами – до цьо́го є бага́то причин, це вихо́дить з багатьо́х причин;
3) (
кого на что) – зру́шувати, зру́шити кого́ на що; призво́дити, призвести кого́ на що;
4)
-ся на что (-ся сделать что-либо) – зголо́шуватися, зголоситися, зохо́чуватися, зохо́титися до чо́го, на що.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

призве́сти́, див. призво́дити
призво́дити, -во́джу, -во́диш, -во́дять; призво́дь, -во́дьте; призве́сти́, -веду́, -веде́ш; призві́в, -вела́; призві́вши до чого

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Призвести́. См. Призводити.
Призво́дити, -джу, -диш, сов. в. призвести́, -веду́, -де́ш, гл. Устраивать, устроить такъ, что бы желаемое сдѣлалось, доводить, довесть кого понужденіями, подстрекательствами и пр. до того, чтобы онъ совершилъ извѣстное дѣяніе. Не сам же я жінку брав: батько мене неволив, а матір призвела, щоб нас парочка була. Чуб. V. 681. Він сам такого не зробив, — се його той призвів. Харьк. На добрий ум призводили, — ти не возлюбив. КС. 1883. II, 471.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вводи́ть, ся = 1. уво́дити, ся, вво́дити, ся; заво́дити, ся, запрова́жувати, ся. — Він взяв її за рученьку і ввів у хату. — Почали нові порядки скрізь заводити. — Вводи́ть въ заблужде́ніе = ману́ напуска́ти. — В. въ грѣхъ = до гріха́ дово́дити, на гріх підво́дити. – В. въ дѣ́йствіе = дава́ти си́лу. — В. въ обма́нъ = дури́ти, обду́рювати, зво́дити. — В. въ убы́токъ = дово́дити до стра́ти, до зби́тку, роби́ти шко́ду. — В. въ собла́знъ = спокуша́ти, призво́дити. — В. въ стыдъ = засоро́млювати.— В. поря́дки = заво́дити, запрова́джувати. 2. вставля́ти, вправля́ти, вро́блювати.
Доводи́ть = дово́дити, допрова́жувати, призво́дити. — Се він його призвів до того.
Наста́вить, наставля́ть, наста́вливать = 1. наста́вити, настанови́ти, наставля́ти, настановля́ти, понастановля́ти, понаставля́ти. – Понастановляли пляшок повен стіл. 2. прироби́ти, приточи́ти, наштукува́ти, приро́блювати і т. д. 3. напра́вити, навести́, направля́ти, наво́дити. — Навели гармату на саму середину табора. — Наста́вить у́ши = насторо́шити, насторо́щити (С. З.), нашоро́шити у́ха. — Еней наш насторошив уха. Кот. — То він одно ухо нашорошить, то друте. К. X. 4. научи́ти, навчи́ти, напути́ти, напра́вити, нара́яти, нав(у)ча́ти, напу́чувати, направля́ти, нара́ювати, призво́дити. — А мати хоче научати. К. Ш. — Нїкому доглядїти дїтей і напутити. Пр. — І старих людей не слухають ся і хто їх напучує — огризають ся. Лев. В. — Подає факти і напучує объєктивно. Пр. — Вони самі мене на це призводили, Кр.
Науща́ть = нату́ркувати (С. З. Л.), намовля́ти, підмовля́ти, призво́дити.
Подуча́ть, поду́чивать, подучи́ть = під’уча́ти, намовля́ти, підмовля́ти, призво́дити, направля́ти, під’учити, під’усти́ти, наусти́ти (С. Л.), намо́вити, навчи́ти, призвести́, напра́вити. – Се він призвів його на се дїло.
Производи́ть, произвести́, произве́сть = 1. творити (С. Жел. Ш.), утво́рювати (С. Ш.), роби́ти (С. Л.), чини́ти (С. Л.), дїяти, утвори́ти (С. Ш.), зроби́ти (С. Л.), учини́ти (С. Л. Ш.), удїяти, вдїяти (С. Л.), спра́вити, ви́робити (С. Жел.), що погане — ко́їти, нако́їти. — Роскіш творить біль: як приходить — смакує, як виходить — катує. н. пр. — На чиїм возї їдеш, тому й ласку твори. н. нр. — Шевченко утворив поему „Гайдамаки“. — Київська адмінїстрация звелїла справити ревізиї. Кн. — Произве́сть безпоря́докъ, замѣша́тельство, раздо́ръ = счини́ти розгордїя́ж, ко́лот, бу́чу, накалабро́дити, набаламу́тити, накаламу́тити (С. Л.). — За онучу та счинили бучу. н. нр. — Производи́ть о́пись = цїнува́ти, поцїнува́ти. — П. торго́влю = вести́ торг, торгува́ти, крамарюва́ти. — П. дѣ́ло въ судѣ́, слѣ́дствіе = вести́ дїло, спра́ву, слїдство. 2. роди́ти (С. Пар.), породи́ти (С. Пар.) сплоди́ти (С. Л.). — На що ж мене на сьвіт породила? н. п. — Породила мене мати у високих у палатах. К. Ш. 3. виво́дити, ви́вести. — Виводить свій рід від шляхти за часів Гетьманщини. — Виводити слова од корнїв. 4. повиша́ти, призво́дити, пови́сити, призвести́. — Мого давно вже призвели в копитани.

Запропонуйте свій переклад