Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 35 статей
Запропонувати свій переклад для «пристань»
Шукати «пристань» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

При́стань
1) при́стань, приши́б (-бу), (
пловучая) при́плав. [У Гда́нську і в и́нші при́стані прихо́дило ча́сом до п’яти́ ти́сяч кораблі́в по хліб (Куліш)];
2)
см. Приста́нище. [У цій сім’ї́ знайшо́в я собі́ ти́ху при́стань (М. Грінч.)].
Буя́н
1) бу́йник, забія́ка, зади́ра, галабу́рдник, забуру́нний, забу́рний. [Він як п’я́ний – страх яки́й забу́рний]; (
шалун) яри́жник, яри́га;
2) при́стань (
р. -ни).
Га́вань – га́вань (р. -ни), порт; при́стань (р. -ни).
Дебаркаде́р – дебаркаде́р (р. -ру); ста́нція; (на реке) при́стань (р. -ни).
I. Лесно́й
1) лісови́й, (
реже) лісни́й; гайови́й; см. Лес 1. [Я люди́на лісова́: роди́лася, зросла́ і жила́ я до́сі в краї́ні лісові́й (Кониськ.). Лісова́ Пі́сня (Л. Укр.). Гайова́ царі́вна (Грінч.)].
-но́й бог – лісови́й бог (-га), полісу́н (-на), (классич.) сільва́н (-на); см. Ле́ший.
-ная ботаника – лісобота́ніка.
-но́е ведомство – лісне́ уря́дництво.
-но́й институт – лісни́й інститу́т (-та).
-но́е дерево – лісове́ де́рево, лісови́на.
-но́й материал – лісове́ де́рево.
-на́я поляна – лісова́ поля́на, лісова́ га́лява; см. Поля́на. [На га́ляву виска́кує з гущини́ са́рна (Коцюб.)].
-но́е пространство – лісовина́; (боровое) боровина́.
-на́я сторона – лісова́ сторона́ (краї́на).
-на́я стража – лісова́ сторо́жа.
-но́е дело, хозяйство – лісівни́цтво, лісове́ господа́рство.
-но́й барин, -на́я кукла (шутл.) – лісови́й дя́дько; см. Медве́дь.
-но́й дядя, см. Ле́ший.
-но́й горох, бот. Vicia silvatica L. – лісова́ ви́ка, лісови́й горо́шок (-шку и -шка).
-но́й орех
а) (
орешник), см. Лещи́на;
б) (
плод) ліско́вий горі́х (-ха).
-на́я фисташка, бот. Staphylaea pinnata L. – клоки́чка.
-но́й хвощ, бот. Equisetum silvaticum L. – хвощ (-ща́) лісови́й;
2) дере́вни́й, лісни́й.

-на́я пристань – лісна́ при́стань (-ни).
-но́й склад – лісни́й склад (-ду), лісна́ (-но́ї). [У нас на лісні́й уже́ нема́ до́брих дубкі́в, попро́дали (Звин.)];
3)
см. Ле́ший;
4)
см. Лесни́чий.
Прива́л – 1) и
2)
см. Прива́ливание;
3) при́стань (-ни), прича́л (-лу); 4)
военн. – стано́вище, прива́л (-лу), прича́л, опочи́вок (-вку), спочи́нок, опочи́нок, перепочи́нок (-нку). [На прива́лах де́які вали́лись пря́мо в грязь (Васильч.). Вже косарі́ прича́л ро́блять. Мене́ хло́пці ви́брали за проводиря́; мені́, вихо́дить, перепочи́нки признача́ти (Корол.)].
Делать -ва́л – роби́ти прива́л, прича́л, перепочива́ти, спочива́ти.
Пристава́ть, приста́ть
1) пристава́ти, приста́ти, ли́пнути, прилипа́ти, прили́пнути, бра́тися, взя́тися до чо́го, чіпля́тися, учепи́тися до чо́го
и чого́, налі́плюватися, наліпи́тися на що, (во множ.) попристава́ти, поприлипа́ти, почіпля́тися, поналі́плюватися. [Бага́тий брат ви́мазав усере́дині кру́жку ме́дом, щоб приста́ло те, що мі́ритимуть (Грінч.). Боло́то бере́ться до колі́с (Хотин. п.). Як прило́жиш до ті́ла, так і ві́зьметься (Радомиш. п.). Смола́ прили́пла до рук (Ум.). По пле́чах було́ нахво́ськає та́к, що аж соро́чка до ті́ла прили́пне (Кониськ.). Пі́деш на база́р, налі́питься боло́то на чо́боти, – хоч ноже́м зчища́й (Звин.)].
-ста́л ко мне, как банный лист – приста́в (прили́п) до ме́не як ше́вська смола́ до чо́бота, узя́всь до ме́не смоло́ю, узя́вся (причепи́вся) як реп’я́х, реп’яхо́м узя́вся, приче́пою причепи́вся, сльото́ю узя́вся (прив’я́з);
2) (
присоединиться) пристава́ти, приста́ти, прилуча́тися, прилучи́тися, (примкнуть) приверну́ти, прича́литися до ко́го, до чо́го, (во множ.) попристава́ти, поприлуча́тися до ко́го, до чо́го. [Ні до ко́го не пристає́ і до се́бе не прийма́є (Стор.). Хтось сти́ха заві́в пі́сню, до ньо́го приста́в ще оди́н го́лос (Коцюб.). Си́ла люде́й приверну́лась до украї́нства (Рідн. Край)];
3) (
привязаться, неотступно следовать) пристава́ти, приста́ти, ув’я́зуватися, ув’яза́тися, ув’я́знути, уплу́туватися, уплу́татися до ко́го и за ким, присота́тися, присі́катися, прикаса́тися, присаха́тися до ко́го, учепи́тися до ко́го и за ким, причепи́тися до ко́го, нав’я́зуватися, нав’яза́тися на ко́го; срв. Привяза́ться 2. [Ой ти, ту́го, ой ти, жу́рбо, не приста́нь до ме́не (Метл.). Я пішла́ до них, а вну́чок уплу́тався за мно́ю й собі́ (Новомоск. п.). Де не взяла́сь соба́ка в бі́са – чи з-під ворі́т, чи із-за лі́си – присі́калася, аж вищи́ть (Гліб.). Раз прийшло́сь йому́ йти уночі́ ву́лицею, а ві́дьма нав’яза́лась на йо́го соба́кою (Драг.)];
4) (
надоедать кому; не давать покою, придираться) в’я́знути, прив’я́знути до ко́го, нав’я́знути, в’яза́тися до ко́го, насти́рюватися и настиря́тися, (осо́ю) лі́зти в ві́чі кому́, (привязаться) чіпля́тися, причепи́тися до ко́го, учепи́тися до ко́го и кого́, начепи́тися на ко́го, сі́катися (н. вр. сі́каюся, -каєшся…), присі́куватися, присі́катися до ко́го, си́катися (си́чуся; -чешся…), скіпа́тися, прискіпа́тися до ко́го, наскі́пуватися, наскі́па́тися на ко́го, присі́патися, присука́тися до ко́го, накаса́тися на ко́го, навра́титися на ко́го, ушня́питися до ко́го; срв. Привя́зываться 3. [Чого́ до ме́не в’я́знеш, мов злий дух? (Грінч.). Та що це вона́ прив’я́зла до ме́не? (Васильч.). Чого́ нав’я́з? (Коцюб.). Вереду́є та настиря́ється, як моро́члива та насти́рлива дити́на (Н.-Лев.). Найпе́рше до Ма́сі вчепи́лась: то ти, ка́же, вкра́ла (Свидн.). Мовчи́! чого́ ти вчепи́лась душі́ моє́ї (Коцюб.). Та ну-бо го́ді! Чого́ ти причепи́вся до йо́го? (Грінч.). Чого́ ви, – ка́же, – начепи́лись на ме́не (Тесл.). Вона́ як бу́де сі́катися до те́бе, то ти возьми́ гру́ші і розси́п (Рудч.). Присі́кався, як оса́ (Номис). Так і си́чуться до нас, як чмара́ та (Г. Барв.). Скіпа́ється до лісовика́: на́що ти мою́ коро́ву загна́в? (Новомоск. п.). Чого́ це ти на па́рубка наскі́пався? (Мирн.). Чого́ це він до ме́не присі́пався? (Осн. 1862). Накаса́ється на вас, як чорт на грі́шну ду́шу (Козелец.). Навра́тивсь, як соба́ка (Манж.). Чого́ ти до ме́не вшня́пився? (Липовеч.)].
Не -ва́й ко мне! – не в’я́зни, не лізь, не чіпля́йся до ме́не! не клопочи́ (не моро́ч) мені́ голови́!
-ва́ть, -та́ть к кому с требованиями, с просьбами, чтоб… – напосіда́ти(ся), напосі́сти(ся) на ко́го, наляга́ти, налягти́, наполяга́ти, наполягти́ на ко́го, щоб…, узя́тися до ко́го, намага́ти на ко́го, намага́тися, намогти́ся, щоб… [Вона́ зна́є, що аби́ напосі́ла на ба́тька, то чого́ хо́че – того́ й домо́жеться (Мова). Лю́ди напосіда́ються на ме́не: склика́й грома́ду (Кониськ.). Що ти, приче́по, наляга́єш на ме́не? (Гр.). Чого́ се вони́ на ме́не намага́ють? (Кониськ.). Тепе́р уже́ наполягла́, щоб купи́в їй оте́ бри́нькало (Мова). Раз пропа́ла на степу́ в чумакі́в соки́ра; до їдно́го всі взяли́сь: «Ти та й ти, псяві́ра» (Рудан.). Ді́ти ду́же намага́лись, щоб і їх узя́ти на хра́м (Грінч.)].
-ста́ть к кому с ножём к горлу – з коро́ткими гужа́ми до ко́го приступи́ти;
5) (
о болезни) пристава́ти, приста́ти, прили́пнути до ко́го, чіпля́тися и чіпа́тися, учепи́тися (диал. чепи́тися) кого́, причепи́тися до ко́го, начепи́тися на ко́го, прикида́тися, прики́нутися, підки́нутися, підсахну́тися. [Щоби́ не чіпа́лися вро́ки чи дити́ни, чи худоби́ни (Етн. Зб. V). Вже на ко́го наче́питься ця по́гань, не ско́ро одче́питься (Звин.)];
6) (
к берегу) пристава́ти, приста́ти, прича́лювати(ся), прича́лити(ся), приверта́ти, приверну́ти (до бе́рега), (во множ.) попристава́ти, поприча́лювати(ся), поприверта́ти (до бе́рега); срв. Прича́ливать.
Пароход -стаё́т по пути в трёх местах – паропла́в пристає́ доро́гою в трьох місця́х;
7) (
останавливаться) става́ти, ста́ти де, у ко́го, прича́лювати, прича́лити до ко́го. [Прича́лив до старо́го знайо́мого, щоб і Анто́ся тут поста́вити, і само́му перебу́ти (Свидн.)];
8)
-ста́ть кому, безл. (быть приличну кому) – приста́ти, ли́чити, випада́ти, подо́бати кому́ (що роби́ти). [Насампере́д, як приста́ло поря́дному подоро́жному, пода́всь він до коршми́ (Коцюб.)].
Не -ста́ло – не приста́ло, не ли́чить, не випада́є, не подо́ба(є) (чого́ роби́ти); см. Подоба́ет, Прили́чествовать. [Сиді́ть до́ма на поко́ї не приста́ло козако́ві (Боров.). Я́кось то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)];
9)
-ста́ть кому и к кому (быть к лицу) – ли́чити, пасува́ти кому́ и до ко́го, бу́ти до лиця́ кому́.
К нему усы не -ста́ли – йому́ ву́са не до лиця́, йому́ ву́са не ли́чать.
-ста́ло, как к корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники;
10) (
выбиться, из сил) пристава́ти, приста́ти, (о многих) попристава́ти. [Ой став ко́ник пристава́ти (Метл.). Моє́му миле́нькому во́лики приста́ли (Чуб. V)].
Приста́нище, при́сталь, приста́нок – пристано́вище, пристано́висько, за́хист (-ту), при́ту́лок (-лку), приту́лище, прихи́лище, при́стань; срв. Прию́т.
Быть без -нища – не ма́ти пристано́вища (за́хисту, прихи́лища).
Найти -нище у кого – знайти́ в ко́го пристано́вище, за́хист и т. д., прихили́тися, пригорну́тися до ко́го, прихисти́тися в ко́го.
Нашёл себе тихое -нище – знайшо́в собі́ ти́хе пристано́вище, ти́хий за́хист (при́ту́лок).

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПАРОХО́ДНЫЙ, пароходная при́стань при́стань для паропла́вів.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Пристаньпри́стань, -ні.
Порт – порт, -ту, при́стань, -ні.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Пристаньпри́стань (-ни);
• п. (причальная линия
) – при́шиб (-бу).
Дебаркадер – наплавна́ при́стань (-ни), дебарка́дер (-ра).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Пристань
• Тихая пристань
(перен.) – тиха пристань.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Тур, -ра́тур.
Тура́ да́ти – ударить судном (в пристань, судно).

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Пристаньпристань.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

при́стань, -ні, -ні, -нню; -тані, -ней
приста́ти, -та́ну, -неш, -нуть; приста́нь, -ста́ньмо, -ста́ньте

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Вербу́нка, -ки, ж. Вербовка. Пристань, пристань до вербунки, будеш їсти з маслом курки. Ном. № 12511.
Вербу́нок, -нку, м. = Вербунка. Пристань, пристань до вербунку, будеш їсти з маслом курку, будеш їсти, будеш пити і в хорошому ходити. Пи.
Довбе́ха, -хи, довбе́шка, -ки, ж.
1) Колотушка. Чуб. ІІІ. 13. Вас. 175.
Пристань, пристань до вербунки, будеш їсти з маслом булки; будеш їсти, будеш пити, довбешкою воші бити. Ном. № 12511.
2) Тупица, тупая голова.
Каю́к, -ка́, м. Родъ лодки; въ различныхъ мѣстахъ различной величины и устройства: на Днѣстрѣ и Днѣстровскомъ лиманѣ до трехъ сажень длины, сдѣланная изъ досокъ, рыболовная лодка. Браун. 19; въ Полтав. г. — килевая лодка изъ цѣльной колоды, поднимающая груза до 30 пуд. Вас. 151; въ Харьк. у. — небольшая рыболовная лодка для одного человѣка. Въ думѣ «Про Кішку Самійла» каюки́ имѣются у запорожцевъ: когда Самійло Кішка подъѣхалъ къ о. Тендрову на турецкой галерѣ, — тоді козаки у каюки скакали, тую галеру за мальовані облавки брали та на пристань стягали. АД. І. 218. Ум. Каючо́к. Разів з чотирі погребнувся і з каючком причалив. Котл. Ен.
О́блавок, -вка, м. Бортъ (судна). Тогді козаки у каюки скакали, тую галеру за мальовані облавки брали та на пристань стягали. АД. І. 218.
Пристава́ти, -таю́, -є́ш, сов. в. приста́ти, -та́ну, -неш, гл.
1) Приставать, пристать, причалить. АД. І. 209. МВ. І. 138.
2) Присоединяться, присоединиться; пристать.
Та й ні до кого не пристає, і до себе не приймає. Стор. МПр. 114. Ой ти, туго, ой ти, журбо, не пристань до мене. Мет. 59. З яким пристаєш, сам таким стаєш. Ном. № 5988. Чернець остався у тій церкві Богу молиться. Почали люде туди ходить, приставать у віру, він їх навчає. Грин. II. 12. Приста́ти у при́йми. См. Прийми.
3) Приставать, пристать, прилипнуть.
Багатий брат вимазав у середині кружку медом, шоб пристало те, шо міритимуть. Грин. І. 180.
4) Быть къ лицу, идти; подходить.
Пристало, як свині наритники. Ном. № 11207. Не ж тобі, Марусю, не сподоба, — не пристав чепець до лоба. Мет. 209. Ні до кого не пристає так ота приповість..., як до подолян. Св. Л. 201.
5) Быть пригоднымъ.
Пісна страва не пристає так до живота, як скоромна. Лебед. у.
6) Уставать, устать до невозможности работать, идти; выбиваться, выбиться изъ силъ.
Моєму миленькому волики пристали. Чуб. V. 403. Ой став коник приставати. Мет. 74.
7) Соглашаться, согласиться.
Чи пристаєш, Бондарівно, з нашим паном жити? Грин. III. 614. Ні, я на такий суд не пристану! Довго пані-матка не приставала віддати Масю в науку. Св. Л. 53.
8)
Пристає́, приста́ло серце до... Любить, полюбить кого. Пристало серденько моє до твого. Мет. 6. Ой до стидкого, ой до бридкого серденько не пристане. Мет. 67.
9) Останавливаться, остановиться.
Пристав трохи на тому слові, а далі знову повідає. Гн. II. 28.
При́стань, -ні, ж. Пристань. Чуб. V. 1170. АД. І. 218. В тій галері од пристані далеко одпускали, Чорним морем далеко гуляли. АД. І. 209.
Стяга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. стягти́, -гну́, -неш, гл.
1) Стягивать, стянуть.
Шину роблять коротчою.... щоб вона дужче стягла колесо. Ком. Р. І. 55.
2) Стаскивать, стащить, встаскивать, встащить.
Стягли з його свитину. Стор. М. Пр. 83. Стяг на горище сало. Тоді козаки у каюки скакали тую галеру за мальовані облавки брали та на пристань стягали. АД. І. 218. Стаскивать, стащить изъ разныхъ мѣстъ въ одно. Семен ломаччя стягає докупи.
3) Истощать, истощить.
Подушним дуже стягають людей. Камен. у.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Пристаньпри́стань.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

При́стань = 1. при́стань. 2. і 3. д. Приста́нище і Прито́нъ.
Бортъ = (одежі) — край, берег, (судна) — бік, обла́вок, (колиски) — би́льця. — Тую галеру за шальовані облавки брали, та на пристань затягали. н. д. — Колисочка швабська, золотиї бильця, колишу я чорнобривця. н. п.
Га́вань = га́вань, при́стань.
Завербова́ть, ся = завербува́ти, ся, залучи́ти, ся (С. Л.), приста́ти до вербу́нку. — Пристань, пристань до вербунку, будеш їсти з маслом булку. н. п.
Портъ = при́стань, порт.
Пристава́ть, приста́ть = 1. става́ти (С. Л.), станови́ти ся, зупиня́ти ся, ста́ти, зупини́ти ся. — Став у заїздї. — Він завжди у нас стає на кватирі. (д. ще під сл. Остана́вливаться). 2. пристава́ти, прича́лювати, прибива́ти ся, приста́ти, прича́лити, приби́ти ся. — Пором причалив до берега. — Хвиля була така, що насилу прибили ся до берега. 3. пристава́ти, прилипа́ти, чіпля́ти ся, приста́ти, прили́пнути, причепи́ти ся, вчепи́ти ся. — Смола прилипла до рук. — Пристав, як шевська смола до чобота. н. пр. 4. пристава́ти, прилуча́ти ся, пристати, прилучи́ти ся. — Пристань, пристань до вербунку — будеш їсти з маслом булку. (Д. теж Присоединя́ться). 5. пристава́ти, уїда́ти ся, прискіпа́ти ся, сїкати ся (С. З.), наскіпа́ти ся, наскі́пувати ся, напада́ти ся, ли́пнути, приста́ти, присїпати ся (С. З.), присїкати ся, прискі́пати ся, з роспитками — припи́тувати ся і д. Привя́зыватъся. 6. пристава́ти, приста́ти, змордува́ти ся. — Молодий чумаче, чого зажурив ся, чи воли пристали, чи з дороги збив ся? н. о. — Коні змордували ся, не везуть. 7. д. Прили́чествовать.
Приста́нище = при́стань, станови́сько, приста́ння, пристано́вище (С. Л.), приту́ла, приту́лок (С. З. Л.), приту́лище (С. Л.), приту́лисько (С. З.), прихи́лок, прихи́лище (С. Л.). — Ходить, ходить — нїгде йому нема пристання. н. к. — Цїлий вік блукаю по чужому краю, а нїгде притулку й хатини не маю. Ос. — Не знаходячи собі притулку поміж лакеюватими людьми, шукає нового захисту. Кулїш. С. З. — При церкві сьвятій притулисько завзявши. Палїй. С. З. — Дає мінї бідному прихилок і хлїба кус. Ч. К.
Рекрути́рованіе = набіра́ння, набі́р, бра́нка, принадами — вербува́ння, вербу́нок, вербу́нка. С. З. — Бути мінї у неволї, у некрутському наборі. н. п. — Пристань, пристань до вербунку — будеш їсти з маслом булку. н. п.

Запропонуйте свій переклад